Размещено на http://www.allbest.ru/

Iнститут очних хвороб i тканинної терапiї iм. В.П.Фiлатова АМН України

Автореферат

дисертацiї на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.18 - Очнi хвороби

Iридофакопротезування хворих з частковою посттравматичною анiридiєю

Iсько Катерина Дмитрiвна

Одеса 2002

Дисертацiєю є рукопис.

Робота виконана в Iнститутi очних хвороб i тканинної терапiї iм. В.П.Фiлатова АМН України.

Науковий керiвник: доктор медичних наук, професор, Венгер Галина Юхимiвна, Одеський державний медичний унiверситет МОЗ України, завiдувач кафедри очних хвороб

Офiцiйнi опоненти: доктор медичних наук, професор Боброва Надiя Федорiвна, Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, керiвник вiддiлення дитячої офтальмологiї

доктор медичних наук, професор Сухiна Людмила Олексiївна, Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, завідувач кафедри очних хвороб факультету пiслядипломної освiти

Провiдна установа: Днiпропетровська державна медична академiя, кафедра очних хвороб, МОЗ України, м. Днiпропетровськ.

Захист вiдбудеться “ 13 ” червня 2002 р. о 13 годинi на засiданнi спецiалiзованої вченої ради Д 41.556.01 в Iнститутi очних хвороб i тканинної терапiї iм. В.П.Фiлатова АМН України за адресою: 65061, Україна, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51.

З дисертацiєю можна ознайомитись у бiблiотецi Iнституту очних хвороб i тканинної терапiї iм. В.П.Фiлатова АМН України за адресою: 65061, Україна, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51.

Автореферат розiсланий “ 10 ” травня 2002 р.

Вчений секретар спецiалiзованої вченої ради, доктор медичних наук, професор Пономарчук В.С.

1. Загальна характеристика роботи

хірургічний око іридофакопротезування трансплантат

Актуальність теми. Важкі травми ока часто (35,357,7%) [Пучківська Н.О., 1972, DukeElder S., 1972, Скрипниченко З.М., 1972, Гундорова Р.О., 1976] ускладнюються значним ушкодженням райдужної оболонки, утворенням її дефектів, частковою або повною аніридією [Choyce D.P., 1964, Єгорова Е.В., 1977, Волков В. В., 1978, Боброва Н.Ф., 1984, , Worst J.G., 1991, Vajpayee R.B.,1994].

Відсутність райдужки та обширні колобоми, навіть при задовільному стані середовищ ока, через світлорозсіювання зумовлюють значне зниження зору, нечіткість зображення, світлобоязнь [DukeElder S.,1970, Tanrer D.S., Smith R.E., 1999], значно погіршують бар'єрну функцію між переднім і заднім відділами ока [Венгер Г.Ю., 1980], обмежують можливості інтраокулярної корекції [Федоров С.М., Єгорова Е.В., 1985], грають негативну косметичну роль [Боброва Н.Ф., 1975]. Наявність обширних повних колобом райдужки усувається завдяки застосуванню різних пластичних матеріалів [Суркова В.К., 1993], як біологічних, так і синтетичних.

Однак жодна з біологічних тканин не здатна відтворити за еластичнiстю і міцнiстю структуру райдужної оболонки. Аутотканини не забезпечують належного косметичного ефекту [Kirber M.W., 1977, Пеньков М.А., 1978, , Груша О.В., 1984, Суркова В.К., 1985, Каспаров А.А., 1988]. З часом міцнiсть застосованих алотканин [Федоров С.М., Iоффе Д.I., 1976, Венгер Г.Ю., 1984, Мустафін М.М., 1985, Азнабаєв М.Т., 1993, Лобанов С.O., 1993, Суркова В.К., Нікова Г.А., 1998] знижується. Через слабку структуру біологічних тканин їх важко використовувати для фіксації інтраокулярних лінз. Зважаючи на складнiсть досягнення повноцiнного функцiонального i косметичного ефекту, бiологiчнi трансплантати не знайшли широкого застосування в клінічній практиці.

Як рогiвковi iнтрастромальнi iмплантати, що iмiтують райдужну оболонку ока, використовувалися синтетичнi матерiали: блакитний полiметилметакрилат (ПММА) [Choyce D.P., 1982], модифiкований гiдрогель [Федоров С.М., Зуєв В.К., Багров С.М., Осипов А.В., 1990]. Однак цi iмплантати мають ряд недолiкiв: низькi екрануючi властивостi, недостатня проникливiсть ПММА для речовин, якi забезпечують нормальну трофiку рогiвки; обмежена еластичнiсть гiдрогелевого iмплантату i в зв'язку з цим неможливiсть повторити напiвсферичну форму рогiвки, внаслiдок чого периферiйний край гiдрогелевої дiафрагми прорiзується i висувається назовнi [Зуєв В.К., 2001]. Враховуючи це, вони не знайшли широкого застосування в клiнiчнiй практицi.

Хiрургiчна корекцiя травматичної анiридiї здiйснювалась також передньокамерними iнтраокулярними лiнзами iз ПММА особливої конструкцiї, гаптика яких була забарвленою i перекривала колобому [Choyce D.P., 1964; J.Worst, 1979, 1985, 1991]. Рoзробки, спрямованi на вивчення властивостей нового синтетичного матерiалу лавсану як штучної райдужки, проводяться в Iнститутi ОХ i ТТ iм. В.П.Фiлатова АМН України з 1986 р. [Венгер Г.Ю., 1990]. Набутий досвiд клiнiчного застосування лавсанових iридопротезiв при повнiй посттравматичнiй анiридiї виявив їх недостатньо високу бiосумiснiсть та викликав необхiднiсть удосконалення матерiалу, що складає їх основу.

Застосовувались iнтраокулярнi iридопротези, виготовленi iз cилiкону [ДжаруллаЗаде Ч. Д., 1989], сополiмеру колагену [Федоров С.М. з спiвавт., 1992, 1996, Яковчук В.В., 1997, Струсова Н.А., Самедов А.Х., 2000, Копаєв С.Ю., 2001], поєднанi з IOЛ. Штучну iнтраокулярну iрисдiафрагму iз прозорого ПММА застосували Heiman K., Konen W. [1992]. Вiдомо також декiлька модифiкацiй задньокамерних IОЛ з функцiєю iрисдiафрагми [Reinhard T., Sundmacher R., Althaus C., 19931995, 2000], гаптична частина яких забарвлена в чорний колiр (“чорна iридокришталикова дiафрагма”) [Thompson C., Fawzy K., 1999, Tanzer D., Smith R., 1999]. Однак вищевказанi iнтраокулярнi iридоiмплантати недосконалi за конструкцiєю та застосованими барвниками, а головним недолiком залишається їх недостатня бiосумiснiсть, що призводить до запальних та дистрофiчних змiн в тканинах ока.

Сучаснi технологiї досягли рiвня виготовлення i використання в клiнiчнiй практицi передньокамерних iнтраокулярних лiнз “IrisClawLens” [J.Worst, 1995], гаптика яких має рiзний колiр та iмiтує райдужну оболонку; капсульних кiлець з забарвленою дiафрагмою iз ПММА, що iмплантуються єдиним блоком з м'якою акриловою лiнзою [Osher R.H., 1997, 1999] i представляють собою штучну iридокришталикову дiафрагму. Однак данi зарубiжнi моделi є недоступними через їх високу вартiсть.

З моменту появи перших iридопротезiв безперервно йде процес їх удосконалення. Проте відсутність іридопротезів для усунення дефектів райдужної оболонки з оптимального бiосумiсного матеріалу обмежує можливості її відновлення. Очевидними є й деякі невирішені проблеми: необхідність cтворення матеріалів для іридопротезів з високою біосумісністю, удосконалення конструкцій iридопротезiв i пошук iнертних барвникiв, щo дасть змогу розширити можливості відновлювального лікування хворих з наслідками важких травм ока, що супроводжуються анiридiєю.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана робота була фрагментом комплексних тем Iнституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України:1) “Розробка нових методів діагностики і відновлювального лікування хворих з важкими травмами ока” (№ держ. реєстрацiї UAO 1002983P), в якiй дисертант був виконавцем; 2) на базі Iнституту ОХ і ТТ ім. Філатова АМН України спільно з Одеським нацiональним університетом iм. I.I.Мечникова виконувалася робота “Розробка покриття для протезiв i синтетичних матерiалiв, якi використовуються в хiрургiї ока” (№ держ. реєстрацii 0194 U 008730), рівень участі у виконаній роботі - відповідальний виконавець.

Метою дослідження є підвищення ефективності лікування хворих з частковою посттравматичною аніридією шляхом удосконалення методу хірургічного лікування - іридофакопротезування за допомогою модифікованої моделі лавсанового іридопротезу.

Завдання дослідження:

Модифікувати модель лавсанового іридопротезу шляхом покращення якості його поверхні за допомогою вуглецевого покриття.

Експериментально вивчити характер і ступінь вираженості реакції тканин ока на забарвлені лавсанові трансплантати і такі ж трансплантати, модифіковані вуглецевим покриттям, імплантовані в передню камеру, в найближчі та віддалені терміни після операції.

Вивчити ефективність хірургічного лікування хворих з частковою аніридією з використанням іридофакопротезування.

Провести порiвняльний аналiз ефективностi iридофакопротезування залежно вiд виду iридопротезу.

Об'єкт дослідження: хворі з частковою посттравматичною аніридією, сполученою з афакією, катарактою, обширними зрощеннями в передньому відділі ока; експериментальні тварини (кролi).

Предмет дослідження: ефективність застосування при лiкуваннi хворих з травмами ока лавсанових іридопротезiв, забарвлених та з модифікованою вуглецевим покриттям поверхнею.

Методи дослiдження: у хворих визначалася гострота зору, а також застосовувалися периметрія, тонометрія, біомікроскопія, офтальмоскопія, ультразвукова дистанційна біометрія, дослідження електричної чутливості і лабільності за фосфеном, розрахунок заломлюючої сили інтраокулярної лінзи, фоторегістрація.

Експериментальним тваринам проводилися біомікроскопія, гiстологiчнi методи дослiдження. Після виведення тварин з досліду енуклюйовані очі піддавали відповідній гістологічній проводці, заключали в гісторезин або целоїдин, зрізи товщиною 57 мкм забарвлювали гематоксилінеозином і вивчали під мікроскопом Labovar4.

Наукова новизна одержаних результатів. Дослідженнями на експериментальних тваринах встановлено, що тканини ока, толерантнішi до лавсанового матеріалу з вуглецевим покриттям, аніж до лавсану без покриття, пiдтвердженням чого є ареактивний перебіг післяопераційного періоду в 59,4%, проти 33,3% випадків вiдповідно.

Вперше визначено, що гістологічні зміни в оболонках заднього відділу ока при імплантації забарвленого лавсанового матеріалу і лавсану з вуглецевим покриттям як на ранніх, так і у віддалених термiнах експерименту відсутні.

Встановлено, що зміни, якi спостерiгаються в структурах переднього відділу ока, є звичними проявами посттравматичної регенерації і реакцiєю на механічну дію трансплантатів.

Уперше експериментальними дослідженнями визначено слабкий розвиток сполучної тканини навколо лавсанових трансплантатів з вуглецевим покриттям у віддалені терміни спостережень.

Практичне значення одержаних результатів. Уперше забарвлений лавсановий іридопротез модифікований шляхом нанесення на його поверхню вуглецевого покриття (патент України № 9688 А) і запропонована комбінація такого іридопротезу з IОЛ.

При імплантації іридопротезів з вуглецевим покриттям і стандартних IОЛ у хворих з важкими наслідками травм ока вираженість запальної реакції в ранньому післяопераційному періоді знижується: ареактивний перебіг (0 ступінь) відзначено у 68,8% хворих проти 23,8% пацієнтів, яким імплантовані іридопротези без такого покриття; запальна реакція легкого ступеня при імплантації іридопротезів з модифікованою поверхнею була відзначена у 31,2% пацієнтів, запальна реакція середнього і вираженого ступенів була відсутня.

При імплантації іридопротезів без вуглецевого покриття запальна реакція середнього і вираженого ступенів у ранньому пiсляоперацiйному перiодi спостерігалась у 42,8% випадків, що спричинило ускладнення (зменшення глибини передньої камери, утворення сполучнотканинної плiвки на поверхнi iридопротезу, дегiстенцiя корнеосклерального розрiзу).

Досягнуті високі функціональні результати іридофакопротезування: підвищення гостроти зору до 0,3 і вище при імплантації іридопротезів з вуглецевим покриттям на момент виписки зi стацiонару було у 87,5% хворих, проти 57,1% при імплантації іридопротезів без вуглецевого покриття.

Застосування модифікованої моделі іридопротезу з вуглецевим покриттям дозволило підвищити ефективність лікування хворих з частковою посттравматичною аніридією завдяки покращенню перебігу раннього післяопераційного періоду (за рахунок зниження післяопераційної запальної реакції) і запобіганню ускладнень у ранні та віддалені термiни спостережень.

Впровадження в практику. Методика iмплантацiї штучної райдужки впроваджена в практику лiкування хворих вiддiлення вiдновлювальнореконструктивної мiкрохiрургiї ока Iнституту очних хвороб i тканинної терапiї iм. В.П.Фiлатова АМН України, Одеського мicького лiкувальнодiагностичного центру мiкрохiрургiї ока, Київського центру мiкрохiрургiї ока.

Особистий внесок здобувача. Пріоритетна ідея методу іридопротезування із застосуванням лавсанових іридопротезів та iнiцiатива щодо необхiдностi полiпшення якостi поверхнi лавсанового iридопротезу iнертним матерiалом належить науковому керівнику д.м.н., проф. Г.Ю. Венгер. Iдея використання вуглецевого алмазоподiбного покриття як оптимiзатора поверхнi лавсанового iридопротезу та розробка технологiї його створення належить к. ф.м. н. Н.Т.Клименковiй та ст. наук. спiвроб. Є.О.Прокопчук. Технiчнi розробки та виготовлення вуглецевого покриття здiйсненi в Одеському нацiональному унiверситетi iм. I.I.Мечникова.

Самостiйно дисертантом проведено експериментальнi дослiдження на тваринах (iмплантацiя зразкiв лавсанових матерiалiв в передню камеру ока) (40 кролiв, 80 очей) й описано гiстологiчнi препарати за консультативної допомоги д.м.н., проф. Е.В.Мальцева.

Автором особисто виконанi загальноофтальмологiчнi та функцiональнi обстеження 37 хворих з частковою посттравматичною аніридією, спостереження за хворими в динамiцi з повторними функцiональними обстеженнями у раннi та вiддаленi перiоди спостережень. Оперативнi втручання iридофакопротезування проведено за допомогою д.м.н., проф. Г.Ю.Венгер. Клiнiчна оцiнка отриманих результатiв, статистичний аналiз, написання висновкiв здiйсненi здобувачем самостiйно. За допомогою керівника д.м.н., проф. Г.Ю. Венгер зроблені узагальнення окремих ділянок дослідження.

Апробацiя результатiв дисертацiї. Основнi положення дисертацiйної роботи доповiдались i обговорювалися на засiданнi Одеського обласного товариства офтальмологiв (Одеса, 1996); на Х мiжнародному офтальмологiчному симпозiумi “ОдесаГенуя” (Одеса, 1997); на ХI конгресi Європейського товариства офтальмологiв (Будапешт, 1997); на I Польськоукраїнськiй конференцiї офтальмологiв (Люблiн, 1997); на засіданні кафедри очних хвороб Одеського медичного університету спільно з офтальмологами Одеського лікувальнодіагностичного центру мікрохірургії ока (Одеса, 2001).

Публiкацiї. За темою дисертацiї опублiковано 8 праць, з них 4 статті у фахових журналах, 1 патент України, 3 - у матерiалах i тезах конференцiй.

Обсяг i структура роботи. Дисертацiя викладена на 187 сторiнках комп'ютерного тексту. Складається зi вступу i шести роздiлiв з необхiдними узагальненнями, пiдсумкiв, висновкiв та списку використаних джерел. Проiлюстрована 36 таблицями i 42 рисунками, що займають 15 окремих сторiнок. Список використаних лiтературних джерел мiстить 253 назви i розмiщується на 24 сторiнках.

2. Основний змiст роботи

Експериментальні дослідження виконані на 40 кролях (80 очей) породи шиншила, вагою 2,53,5 кг, з райдужками сірого і коричневого кольору. Тварини були розподілені на 5 груп (по 16 очей в кожній групі). Перша група - з імплантованими в передню камеру трансплантатами білого лавсану, друга група - бiлого лавсану з вуглецевим покриттям, третя група - коричневого лавсану, четверта група - коричневого лавсану з вуглецевим покриттям, п'ята група - голубого лавсану.

Всього спостерiгалося 37 хворих (37 очей) з частковою посттравматичною анiридiєю, з них 35 чоловiкiв i 2 жiнки вiком вiд 18 до 54 років. Осіб найбiльш працездатного віку було 32 пацієнти (2130 рокiв - 16 хворих; 3150 рокiв 16 хворих), що склало 86,4% прооперованих пацiєнтiв.

Причиною часткової анiридiї у 35 хворих були проникаючi поранення, у 1 хворого - контузiя очного яблука, ускладнена субкон'юнктивальним розривом склери. Вiдповiдно до класифiкацii травматичних ушкоджень райдужної оболонки, запропонованої Г.Ю.Венгер, у дослiджуванiй групi хворих повнi колобоми II ст. (розмiрами вiд 90 до 120) спостерiгались у 20 хворих (в т.ч. колобоми 120 у 10); повнi колобоми III ст. (понад 120) - у 17 хворих (в т.ч. колобоми 150165 у 6), колобоми 180 у 10 хворих, колобома розмiрами 210 в одного хворого. У 4 хворих повнi колобоми райдужки поєднувалися з травматичним мiдріазом, у 3 з травматичним iридодiалiзом.

У 21 хворого дiагностована травматична катаракта, у 16 - посттравматична афакiя. Про важкий початковий стан очей хворих з наслiдками травм ока свiдчить i супутня патологiя: рубцi рогiвки рiзного ступеня вираженостi (32 ока), помутнiння кришталика (21 око), афакiя (16 очей), зрощення в передньому вiддiлi ока (5 очей), помутнiння скловидного тiла (7 очей).

Одночасно з iмплантацiєю штучної райдужки (37 очей) проводилися наступнi оперативнi втручання: екстракцiя катаракти (21 око), iмплантацiя IОЛ (37 очей), часткова наскрiзна пересадка рогiвки (6 очей), передня вiтректомiя (15 очей), синехiотомiя (14 очей), вiдновлення передньої камери (5 очей).

Екстракцiя катаракти виконувалася рiзними способами: екстракапсулярна - 12 очей (в тому числi факоемульсифiкацiя - 2 ока), iнтракапсулярна - 2 ока; ленсектомiя - 3 ока, видалення плiвчастої катаракти - 4 ока.

Iмплантацiя IОЛ проведена 37 хворим: задньокамернi IОЛ iмплантованi в 30 випадках, IОЛ моделi ПучковськоїГолубенко - в 2, лiнза моделi М.М.Сергiєнко - в 1 випадку, iрисклiпслiнзи - в 4. Шовна фiксацiя до склери була застосована у 4 випадках iмплантацiї задньокамерних IОЛ.

Для виготовлення iридопротезiв обраний лавсан. Цей матерiал перевершує майже всi iншi волокна cвоєю стiйкiстю до сонячного свiтла, перевагами за фiзикохiмiчними властивостями, а також витривалий до гiдролiзу в водному середовищi.

Іридопротез ІРИСТЕКС являє собою сітчасту лавсанову пластину діаметром 9,010,0 мм із зіничним отвором у центрі діаметром 3,0 мм. Товщина іридопротезу 0,20,26 мм. Іридопротез має наскрізні отвори двох типів, лінійні розміри яких 100 і 200 мкм. Вага іридопротезу 0,170,18 гр. На передню поверхню лавсанової пластини нанесені індиферентні барвники, які імітують голубий і коричневий кольори природної райдужної оболонки.

Для оптимізації поверхні лавсану, з якого виготовлений іридопротез, вибраний вуглець як елемент, близький до бiологiчних тканин та такий, що не підлягає деструкції.

Роботи по створенню оболонки із вуглецевого алмазоподібного покриття на поверхні лавсанового іридопротезу проведені в Одеському національному університеті ім.І.І.Мечникова. Передній і задній шари трьохшарової конструкції модифiкованого іридопротезу виконані з алмазоподібної плівки, яка має високий клас чистоти поверхні. Під алмазоподібним вуглецем слiд розумiти таку його форму, яка існує тільки у вигляді тонких плівок та має властивостi, подiбнi до алмазу. Обидва шари плівки синтезовані безпосередньо на сітчасту лавсанову пластину, яка є середнiм шаром iридопротезу та служить основою для її синтезу. Передній шар iридопротезу виконаний із алмазоподібної плівки товщиною 0,81,0 мкм, яка містить графітну фазу в кількості від 5% до 15%; задній шар представляє собою алмазоподібну плівку товщиною 3,03,5 мкм, вмiст графiтної фази в якiй вiд 5% до 20%. Синтез алмазоподібної плівки здiйснюється в умовах високого вакууму, що позбавляє стороннiх домiшок. Чистота матерiалу забезпечується також особливою чистотою первiсного вуглецю, з якого розпочинається синтез.

Експериментальними дослідженнями встановлено, що через сітчасту структуру лавсанового іридопротезу проходить додатковий потік світла від 6 до 15% падаючого потоку (I0) на сітківку, обминаючи зіницю. Завдяки створенню оптично щiльного шару алмазоподібного вуглецевого матеріалу, що служить захисною оболонкою, додаткове проникнення світла знизилось i становить не більше 3% падаючого світлового потоку (I0).

Експериментальнi дослiдження на тваринах полягали у вивченнi переносимостi тканинами ока синтетичного матерiалу лавсану рiзних модифiкацiй, iмплантованого на тривалi термiни в передню камеру.

На пiдставi біомікроскопічних досліджень очей кролів у ранньому післяопераційному перiоді (до 7 діб після операції) виділено три ступеня вираженості післяопераційної реакції, яка виникає у відповідь на імплантацію досліджуваних лавсанових трансплантатів.

0 ступiнь - ареактивний перебiг: око спокiйне, набряк епiтелiю рогiвки бiля швiв, середовища прозорi, райдужка рельєфна, iмплантований матерiал iнтактний.

I ступiнь - слабко виражена реакцiя: набряк епiтелiю рогiвки коло швiв, у волозi передньої камери синдром Тиндаля, фiбрин або преципiтати на трансплантатi; набряк i гiперемiя зiничного краю райдужки або легка iритацiя всiєї райдужки.

Для запальної реакцiї II (середнього) ступеня характерний набряк епiтелiю рогiвки в її верхнiй третинi, включаючи дiлянку швiв пiсля парацентезу; синдром Тиндаля у волозi передньої камери, фiбрин i преципiтати на трансплантатi, фiбрин у переднiй камерi i в просвiтi зiницi; набряк i гiперемiя зiничного краю райдужки, iритацiя її судин.

Встановлено, що в ранньому пiсляоперацiйному перiодi при iмплантацiї бiлих i коричневих лавсанових трансплантатiв з вуглецевим покриттям (I група) реакцiя 0 ступеня виникала у 19 iз 32 випадкiв (59,4%), а реакцiя I ступеня - в 13 з 32 випадкiв (40,6%). Коли iмплантувалися бiлi, коричневi i голубi лавсановi трансплантати без вуглецевого покриття (II група), тодi реакцiя 0 ступеня - мала мicце у 16 з 48 випадкiв (33,3%), а реакцiя I ступеня - у 23 випадках (47,9%), реакцiя II ступеня - в 9 випадках (18,8%).

У групi тварин з iмплантованими трансплантатами з вуглецевим покриттям переважав ареактивний перебiг (реакцiя 0 ступеня вiдзначена в 59,4% випадкiв) порiвняно з другою групою, яким iмплантованi лавсановi трансплантати без покриття (реакцiя 0 ступеня спостерiгалася тiльки в 33,3% випадкiв). Реакцiя I ступеня мала мiсце частiше в другiй групi тварин - у 47,9% випадкiв; для першої групи вона властива менше 40,6% випадкiв. Реакцiя II ступеня вiдзначена тiльки при iмплантацiї трансплантатiв без вуглецевого покриття (бiлого i коричневого) у 18,8%.

За даними біомікроскопії розсмоктування фібрину в передній камері у тварин з усіма видами трансплантатів відбувається в терміни 46 діб. Водночас при мікроскопії гістологічних препаратів фібрин на трансплантатах визначається і в пізнішi cтроки.

Терміни розсмоктування фібрину на очах з імплантованими трансплантатами голубого лавсану коротшi (4,120,23 дні), ніж при імплантації коричневого лавсану (6,310,13 днів), що статистично достовірно (р<0,001) (табл.1).

Таблиця 1 Термiни розсмоктування фiбрину на iмплантатах в днях (Mm) за даними бiомiкроскопiї

Вид iмплантату	Днi	P
Бiлий лавсан	5,69 0,19	p<0,001
Бiлий лавсан з вуглецевим покриттям	4,0 0,18
Коричневий лавсан	6,31 0,19	p<0,001
Коричневий лавсан з вуглецевим покриттям	4,06 0,2
Голубий лавсан	4,12 0,23

Розсмоктування фібрину на очах з лавсаном з вуглецевим покриттям відбувається скоріше, ніж без покриття (р<0,001). При цьому швидше всього розсмоктується фібрин на очах з білим лавсаном, покритим вуглецем (4,0 0,18 дні).

Упродовж усього терміну спостереження колір забарвлених лавсанових трансплантатів як не покритих вуглецем, так і з вуглецевим покриттям не змінився.

Як у ранні, так і віддаленi терміни експерименту при імплантації забарвленого лавсанового матеріалу і лавсану з вуглецевим покриттям не спостерігалося ніяких гістологічних змін ні в оболонках заднього відділу ока, ні в структурах переднього вiддiлу, які виходили б в останньому випадку за межі посттравматичної регенерації і реакції на механічну дію трансплантату. Визначено, що у віддалені терміни спостережень (до 12 місяців) навколо лавсанових трансплантатів з вуглецевим покриттям сполучна тканина розвивається слабко.

Експериментальними дослідженнями на тваринах показано, що алмазоподібна оболонка підвищила біосумісність тканин ока з лавсановим матеріалом. Вона служила додатковим бар'єром, що запобiгав проникненню до вологи передньої камери будьяких домішок, які могли екстрагуватися з поліефірних ниток лавсану і токсично впливати на тканини ока, та сприяла уникненню фібринозної реакції на імплантацію лавсану з покриттям.

На пiдставi результатiв гiстологiчних дослiджень, токсикологiчних, санiтарнохiмiчних випробувань Всесоюзного НДI МТ (висновок №34/99999 від 21.11.1991р.), доклінічної експертизи Iнституту ХВС НАН України, а також клiнiчних випробувань видане Свiдоцтво про державну реєстрацiю №584/2001 штучної райдужки ока Державним департаментом з контролю за якiстю, безпекою та виробництвом лiкарських засобiв та виробiв медичного призначення.

Сiтчаста структура iридопротезу дає змогу фiксувати IОЛ у будьякому мiсцi лавсанової пластини. Фiксацiя IОЛ здiйснювалася швами (нейлон 10/0) за опорний елемент у двох точках: у мicцi сполучення оптичної частини з гаптикою i за опорну дужку.

Нами розроблені методики імплантації райдужки єдиним блоком зi штучним кришталиком при частковій посттравматичній аніридії (при розмірах колобоми від 90 до 210), поєднаній з афакією, катарактою, обширними зрощеннями в передньому відділі ока як за наявностi, так i вiдсутностi капсульної пiдтримки.

Враховуючи початковий стан травмованих очей і обсяг виконаних оперативних втручань, усі хворі з частковою аніридією були розподілені на 3 групи: I - афакія (13 хворих), II катаракта (18 хворих), III обширні зрощення в передньому відділі очного яблука (6 хворих) (табл. 2). При цьому іридопротези з вуглецевим покриттям імплантовані 16 хворим, іридопротези без такого покриття 21 хворому. Аналiз раннього пiсляоперацiйного перiоду пiсля iмплантацiї штучної iридокришталикової дiафрагми дозволив видiлити 4 ступеня вираженостi запальної реакцiї.

Ареактивний перебiг (0 ступiнь) характеризується тiльки набряком епiтелiю рогiвки в зонi парацентезу, вiдповiдно до операцiйного розрiзу.

Запальна реакцiя I (легкого) ступеня виражена локальним набряком рогiвки поблизу пiсляоперацiйного розрiзу, нiжним ексудативним вiдкладенням фiбрину в переднiй камерi, на iридопротезi та IОЛ; фiбрин повнiстю розсмоктався на 23 день пiсля операцiї.

Запальна реакцiя II (середнього) ступеня виявляється такими ознаками: локальний набряк рогiвки бiля операцiйного розрiзу, преципiтати на ендотелiї рогiвки, поява невеликої кiлькостi фiбрину у волозi i кутi передньої камери та на iридопротезi; утворення легкої фiбринної плiвки на поверхнi IОЛ у просвiтi зiницi, яка розсмоктувалася на 57 день пiсля операцiї.

Для запальної реакцiї III (вираженого) ступеня характерно: набряк рогiвки вiдповiдно розташування iридопротезу; поява преципiтатiв на її ендотелiї; iнтенсивне утворення фiбрину, напiвпрозорого, грибовидного, гелеподiбного, або у виглядi ниток i тяжiв у переднiй камерi. У поодиноких випадках мало мiсце помутнiння скловидного тiла. Iнтенсивне фiбриноутворення на iридопротезi i IОЛ призводило до формування сполучнотканинної плiвки, яка покривала передню та задню поверхню IОЛ i поширювалася на сiтчасту структуру лавсанової пластини; утворення ретрокорнеальних плiвок i обтурацiя ними кута передньої камери.

Таблиця 2 Розподіл хворих за видами посттравматичної патології та моделями іридопротезів

Види патологiї	Кiлькiсть хворих	Iридопротези з вуглецевим покриттям	Iридопротези без вуглецевого покриття
Афакiя	13	9	4
Катаракта	18	6	12
Обширнi зрощення в передньому вiддiлi ока	6	1	5
Всього	37	16	21

Запальна реакцiя II (середнього) ступеня виявляється такими ознаками: локальний набряк рогiвки бiля операцiйного розрiзу, преципiтати на ендотелiї рогiвки, поява невеликої кiлькостi фiбрину у волозi i кутi передньої камери та на iридопротезi; утворення легкої фiбринної плiвки на поверхнi IОЛ у просвiтi зiницi, яка розсмоктувалася на 57 день пiсля операцiї.

Для запальної реакцiї III (вираженого) ступеня характерно: набряк рогiвки вiдповiдно розташування iридопротезу; поява преципiтатiв на її ендотелiї; iнтенсивне утворення фiбрину, напiвпрозорого, грибовидного, гелеподiбного, або у виглядi ниток i тяжiв у переднiй камерi. У поодиноких випадках мало мiсце помутнiння скловидного тiла. Iнтенсивне фiбриноутворення на iридопротезi i IОЛ призводило до формування сполучнотканинної плiвки, яка покривала передню та задню поверхню IОЛ i поширювалася на сiтчасту структуру лавсанової пластини; утворення ретрокорнеальних плiвок i обтурацiя ними кута передньої камери.

Проведений аналiз частотностi реєстрації запальної реакцiї рiзного ступеня в трьох обстежених групах хворих вiдображено в табл. 3. Ареактивний перебiг вiдзначено у 16 (43,2%) хворих, запальна реакцiя легкого ступеня була виявлена у 12 (32,4%), середнього - у 3 (8,2%), вираженого ступеня - у 6 (16,2%) пацiєнтiв.

Прояв запальної реакцiї 0 i I ступенiв оцiнювався як сприятливий перебiг пiсляоперацiйного процесу. Аналiз перебiгу раннього пiсляоперацiйного перiоду в дослiджуванiй групi хворих (37 пацiєнтiв) показав, що реакцiя 0 i I ступенiв спостерiгалася у переважаючої бiльшостi 28 (75,7%).

Iмплантацiя iридопротезiв з вуглецевим покриттям (16 хворих) супроводжувалась ареактивним перебiгом (у 68,8% випадкiв) i запальною реакцiєю легкого ступеня (в 31,2% випадкiв), запальна реакцiя середнього i вираженого ступенiв не спостерiгалися.

Визначено, що при iмплантацiї iридопротезiв з вуглецевим покриттям переважав ареактивний перебiг: запальна реакцiя 0 ступеня мала мicце у 11 (68,8%) випадкiв iз 16, порiвняно з 5 (23,8%) випадками з 21 при iмплантацiї iридопротезiв без вуглецевого покриття.

Iмплантацiя iридопротезiв з вуглецевим покриттям в пiсляоперацiйному перiодi супроводжувалась такими ускладненнями: гiфемою (1 хворий), транзиторною гiпертензiєю (1 хворий).

Таблиця 3 Розподiл хворих за ступенем вираженостi запальної реакцiї в ранньому пiсляоперацiйному перiодi залежно вiд виду iридопротезу i характеру iридопротезування

Ступiнь запальної реакцiї	Всього	Iридопротези з вуглецевим покриттям	Iридопротези без вуглецевого покриття
		афакiя	катаракта	зрощення в передньому вiддiлi ока	афакiя	катаракта	зрощення в передньому вiддiлi ока
0 ступiнь	16	7	3	1	2	3
I ступiнь	12	2	3		2	2	3
II ступiнь	3					3
III ступiнь	6					4	2
Всього	37	9	6	1	4	12	5

При iмплантацiї iридопротезiв без вуглецевого покриття запальна реакцiя IIIII ступенiв спостерiгалася в 42,8% випадкiв, що стало причиною ускладнень в ранньому пiсляоперацiйному перiодi (дегiстенцiя корнеосклерального розрiзу, зменшення глибини передньої камери, сполучнотканинна плівка на поверхні іридопротезу, дислокація ІКЛ та торкання оптичної частини лінзи до ендотелію рогівки).

Аналіз функціональних результатів операції іридофакопротезування в усiй сукупностi хворих доводить: гострота зору 0,31,0 на момент виписки відзначена у 70,3% хворих (табл. 4), в раннi строки така гострота зору спостерiгалась у більшості пацієнтів - 90,9% і залишалась стабільною у віддалені термiни спостережень у 85,7% хворих.

Функціональні результати в терміни до 6 місяців простежені у 33 хворих, в термін до 2 років - у 17, до 4,5 років - у 12, до 5,5 років - у 9 та до 8 i 13,5 років - у 2 пацієнтів. У віддалені терміни спостережень гострота зору 0,20,25 відзначена у 4 (14,3%) хворих, 0,30,5 у 16 (57,1%), 0,61,0 у 8 (28,6%) пацієнтів (табл. 4).

Визначена порiвняльна ефективнiсть корекцiї часткової анiридiї методом iридофакопротезування в трьох обстежених групах пацiєнтiв (при афакії, катарактi, обширних зрощеннях в передньому відділі ока) залежно вiд виду застосованих iридопротезiв.

Визначено середню величину гостроти зору до i пiсля операцiї iридофакопротезування в дослiджуванiй групi (37 хворих). Цей показник до операцiї вiдповiдав 0,020,004, пiсля операцiї середня величина гостроти зору пiдвищилася до 0,350,03.

Таблиця 4 Розподiл хворих з частковою анiридією за гостротою зору в раннi та вiддаленi термiни спостережень пiсля iридофакопротезування

Гострота зору	До операцiї	Пiсля операцiї	Раннi термiни (вiд 1 до 6 мiсяцiв)	Вiддаленi термiни
	без корекцiї	з корекцiєю
	Кіл. хвор.	%	Кіл. хвор.	%	Кіл. хвор.	%	Кіл. хвор.	%	Кіл. хвор.	%
Свiтловiдчуття з правил. проекцiєю	9	24,3	9	24,3
0,010,05	25	67,6	9	24,3
0,060,09	3	8,1
0,10,17			10	27,0	3	8,1
0,20,25			8	21,6	8	21,6	3	9,1	4	14,3
0,30,5			1	2,8	23	62,2	21	63,6	16	57,1
0,61,0					3	8,1	9	27,3	8	28,6
Всього	37	100,0	37	100,0	37	100,0	33	100,0	28	100,0

У групі хворих з афакією i частковою анiридiєю (I група) середня величина гостроти зору до операції дорівнювала 0,030,008, після операції цей показник підвищився до 0,380,04, р<0,001. Пiдвищення гостроти зору в ранньому післяопераційному періоді до 0,30,5 досягнуто у 10 хворих (76,9%), гострота зору 0,7 отримана у 1 пацiєнта (7,7%), у 2 хворих (15,4%) гострота зору становила 0,25. Прогнозована перед операцією і вища (0,30,5) гострота зору досягнута у 11 пацiєнтiв (84,6%).

При імплантації іридопротезів з вуглецевим покриттям при афакії (9 хворих) середнiй показник гостроти зору після операції підвищився до 0,390,05, р<0,001. При імплантації іридопротезів без вуглецевого покриття (4 хворих) гострота зору після iридофакопротезування підвищилася в середньому до 0,340,05, р<0,01. Достовірної вiдмiнностi мiж даними показниками в цих групах не виявлено (р>0,05).

У групі хворих з травматичною катарактою і частковою аніридією (II група 18 хворих) середня величина гостроти зору до операції була 0,010,003; після операції цей показник підвищився до 0,340,04. Внаслiдок проведеного лікування гострота зору полiпшилася у всіх 18 хворих. Підвищення гостроти зору в ранньому післяопераційному періоді до 0,10,25 відзначено у 6 (33,3%) хворих, гострота зору 0,30,5 досягнута у 10 (55,6%) пацiєнтiв, висока гострота зору 0,61,0 - у 2 (11,1%) хворих.

Після операції середня гострота зору у хворих II групи при імплантації іридопротезів з вуглецевим покриттям (6 хворих) підвищилася до 0,380,07, р<0,01, а при імплантації іридопротезів без вуглецевого покриття (12 хворих) - до 0,330,05, р<0,01.

Середня величина гостроти зору до операції в групi хворих з обширними зрощеннями в передньому відділі ока i частковою анiридiєю (III група) дорівнювала 0,010,002, після операції цей показник підвищився до 0,320,006, p<0,05. Слід відзначити, що в даній групі хворих iридопротези без вуглецевого покриття були iмплантовані п'яти хворим, iридопротез з вуглецевим покриттям - одному хворому. Підвищення гостроти зору до 0,20,25 після операції досягнуто у 3 хворих, до 0,30,5 у 3 хворих.

У групі хворих з iмплантованими iридопротезами з вуглецевим покриттям (16 чоловiк) середня величина гостроти зору до операції дорiвнювала 0,030,007, після операції відзначено підвищення цього показника до 0,380,04, p<0,001.

У групі хворих з iридопротезами без вуглецевого покриття (21 хворий) середня величина гостроти зору до операції була 0,010,003, після іридофакопротезування показник підвищився до 0,330,04, p<0,001.

Підвищення гостроти зору до 0,3 і вище при iмплантації іридопротезів з вуглецевим покриттям досягнуто на момент виписки зi стацiонару у 87,5% хворих проти 57,1% пацієнтів - при імплантації іридопротезiв без вуглецевого покриття. Протягом усього термiну спостережень у всіх пацієнтів мав мiсце хороший косметичний ефект.

Проведено порiвняльний аналіз перебігу післяопераційного періоду в трьох обстежених групах хворих.

У групi хворих з афакiєю в ранньому пiсляоперацiйному перiодi ареактивний перебiг спостерiгався у 9 (69,2%) пацієнтів, реакцiя I ступеня - у 4 (30,8%).

Атравматичність розробленої методики імплантації іридокришталикової діафрагми після екстракції травматичної катаракти підтверджується ареактивністю перебігу раннього післяопераційного періоду у більшості хворих II групи. Так, 0 ступінь відзначений у 6 (33,3%) хворих, реакція легкого ступеня у 5 (27,8%). Однак, поряд з ареактивним перебігом у ранньому післяопераційному періоді, мала мiсце запальна реакція II - середнього ступеня у 3 (16,7%) хворих, вираженого (III ступеня) у 4 (22,2%) хворих. Це призвело в ранньому післяопераційному періоді до таких ускладнень: дегістенція корнеосклерального розрiзу (1 хворий), зменшення глибини передньої камери (2 хворих), а в зв'язку з цим дислокація ІКЛ і торкання оптичної частини лінзи до ендотелію рогівки (2 хворих).

Аналіз перебiгу раннього післяопераційного періоду в III групі хворих показав, що ареактивний cтупiнь спостерігався в одного з них, запальна реакція III cтупеня проявилась у 2 пацієнтів. Запальна реакція середнього ступеня в даній групі хворих була відсутня. У двох випадках внаслiдок запальної реакції III ступеня на момент виписки зi стаціонару на іридопротезі утворилася сполучнотканинна плівка.

Перебіг раннього післяопераційного періоду у хворих всіх трьох виділених груп різний i залежить від початкової патології. В групі хворих з афакією ареактивний перебiг (0 ступінь) зустрічався частіше (в 9 випадках 69,2%), ніж у групі хворих з травматичною катарактою та з обширними зрощеннями в передньому відділі ока (в 7 випадках 29,2%), що статистично достовірно (р<0,05).

У групі хворих з катарактою переважали ареактивнй перебіг і запальна реакція I (легкого) ступеня, як це було вiдзначено у 11 (61,1%) хворих із 18, а запальна реакція II (середнього) і III (вираженого) ступенiв зустрічалася тільки у 7 (38,9%) хворих.

Запальна реакція IIIII ступенів розвивалася тільки при імплантації іридопротезів без вуглецевого покриття. Прикметно, що в групі хворих з афакією запальна реакція середнього і вираженого ступенів не спостерігалася. Вона мала мiсце тільки в групах хворих з травматичною катарактою і обширними зрощеннями в передньому відділі ока. Запальна реакція II ступеня виникала в групі хворих з травматичною катарактою (3 пацiєнти). Що ж стосується запальної реакції III ступеня, як найбiльш вираженої, то вона відзначена в групі хворих з травматичною катарактою (4 пацiєнти) і з обширними зрощеннями в передньому відділі ока (2 хворих) при імплантації іридопротезів без вуглецевого покриття.

Порівняння наслiдкiв перебігу раннього післяопераційного періоду в трьох групах хворих, за якими ми спостерiгали, виявило, що найсприятливiший перебіг був у групі з початковою афaкією.

Визначено, що при афакії перебiг післяопераційного періоду достовiрно легший, ніж у групі пацієнтів з катарактою (p<0,05), а також достовірно легший порівняно з групою хворих, якi мають обширні зрощення в передньому відділі ока (p<0,05). На основi порiвняльного аналiзу перебігу раннього післяопераційного періоду в II і III групах достовірних розбіжностей між групами не виявлено, p>0,05.

Визначено залежнiсть ступеня запальної реакції від виду іридопротезу. Встановлено наявність прямого зв'язку (r=0,48, p<0,002) між ступенем запальної реакції в ранньому післяопераційному періоді і видом іридопротезу: при застосуванні іридопротезів з вуглецевим покриттям ступінь запальної реакції менший, аніж при імплантації іридопротезів без вуглецевого покриття, що статистично достовiрно.

Проведенi дослiдження клiнiчного матерiалу виявили пряму залежнiсть (r = 0,44, p<0,005) мiж початковим станом травмованого ока i ступенем запальної реакції в ранньому пiсляоперацiйному перiодi: чим тяжчий початковий стан ока, тим ступiнь запальної реакції вираженiший. Залежностi мiж ступенем запальної реакції i площею iридопротезу не виявлено.

Таким чином, було визначено, що ступiнь запальної реакції в ранньому пiсляоперацiйному перiодi у вiдповiдь на iмплантацiю штучної iридокришталикової дiафрагми залежить вiд початкового стану травмованого ока, моделi iридопротезу, обcягу оперативних втручань.

Перебiг раннього періоду спостережень (до 6 мiсяцiв) без ускладнень був притаманний 25 (75,8%) пацієнтам, ускладнення мали мicце у 8 (24,2%). Серед ускладнень, вiдзначених при iмплантацiї iридопротезiв без вуглецевого покриття, наступнi: зменшення глибини передньої камери - 3 хворих, дегістенція країв корнеосклерального розpiзу - 1 хворий, плівка на поверхні іридопротезу - 2, ексудативна плівка на IОЛ - 2 хворих. Перебiг без ускладнень у вiддалений перiод спостережень був властивий 19 (67,9%) хворим. Ускладненнями супроводжувався стан 9 (32,1%) пацієнтів. Ускладнення, аналогiчні раннім термінам спостережень (зменшення глибини передньої камери - 4 хворих, плівка на поверхні іридопротезу - 3 хворих), фiгурували й у віддалені терміни і були спричиненi запальним процесом слабкого перебiгу. Сполучнотканинна плівка на поверхні іридопротезу та ІОЛ викликали вторинну глаукому в 2 хворих. У 4 випадках спостерiгалося змiщення країв iридопротезу вперед та торкання ними ендотелiю рогiвки, що було спричинено недостатньою жорсткiстю лавсанового матерiалу без вуглецевого покриття i провокувало розвиток кератопатiї у 2 випадках.

При iмплантацiї iридопротезiв з вуглецевим покриттям в раннi строки вiдзначенi такi ускладнення: вторинна плiвчаста катаракта 1 хворий, вторинна глаукома - 1 хворий, а у вiддаленi термiни спостерiгалися вiдшарування сiткiвки - 1 хворий, кератопатiя - 1 хворий.

Проведеними клiнiкоекспериментальними дослiдженнями доведена ефективнiсть застосування модифiкованої моделi лавсанового iридопротезу з вуглецевим покриттям та методик його iмплантацiї. Використання модифiкованого iридопротезу в хiрургiї часткової посттравматичної анiридiї покращило перебiг пiсляоперацiйного перiоду завдяки зниженню запальної реакцiї та сприяло уникненню ускладнень у раннi та вiддаленi термiни спостережень. Внаслiдок проведеного iридофакопротезування в усiх хворих пiдвищилися зоровi функцiї i полiпшився косметичний вигляд.

Висновки

Обширнi повнi посттравматичнi колобоми райдужної оболонки, що складають 35,357,7% ушкоджень її при важких травмах ока, можуть бути усуненi шляхом iридопротезування, проте сучаснi iридопротези мають недолiки, одним з яких є недостатня бiосумiснiсть. Це зумовлює пошук нових бiоiнертних матерiалiв для iридопротезування та модифiкацiю ранiше запропонованих моделей штучної райдужки, що є актуальною проблемою сучасної офтальмохiрургiї.

Модифіковано модель лавсанового іридопротезу шляхом нанесення на її поверхню вуглецевого покриття і cтворена комбінація такого іридопротезу з ІОЛ для використання в хiрургiї часткової посттравматичної аніридії.

Експериментальними дослідженнями встановлено, що тканини ока більш толерантні до лавсанового матеріалу з вуглецевим покриттям, аніж до лавсану без такого покриття, на що вказує ареактивний перебіг раннього післяопераційного періоду в 59,4% випадків проти 33,3% випадків відповідно.

Гістологічні зміни в оболонках заднього відділу ока при імплантації забарвленого лавсанового матеріалу і лавсану з вуглецевим покриттям як на ранніх, так і у віддалені терміни експерименту відсутні. Зміни, що спостерігались у структурах переднього відділу ока, є проявом посттравматичної регенерації і реакції на механічну дію трансплантатів. У віддалені терміни спостереження (до 12 місяців) навколо лавсанових трансплантатів з вуглецевим покриттям сполучна тканина утворюється неiнтенсивно.

5. При імплантації іридопротезів з вуглецевим покриттям і стандартних ІОЛ в клінічних умовах вираженість запальної реакції в ранньому післяопераційному періоді знижується: ареактивний перебіг (0 ступінь) мав мiсце у 68,8% хворих проти 23,8%, яким імплантовані іридопротези без цього покриття; запальна реакція легкого ступеня при імплантації іридопротезів з модифікованою поверхнею і стандартних IОЛ відзначена у 31,2% пацієнтів, а запальна реакція середнього і вираженого ступенів у них була відсутня. За умови iмплантацiї iридопротезiв без вуглецевого покриття запальна реакцiя середнього ступеня i виражена в ранньому пiсляоперацiйному перiодi спостерiгалась у 42,8% випадкiв, що стало причиною ускладнень (зменшення глибини передньої камери, сполучнотканинна плівка на поверхні іридопротезу, дегiстенцiя корнеосклерального розрiзу).

6. Підвищення гостроти зору до 0,3 і вище при імплантації іридопротезів з вуглецевим покриттям досягнуто на момент виписки зi стацiонару у 87,5% хворих проти 57,1% пацієнтів, яким були імплантовані іридопротези без вуглецевого покриття.

7. Запропоновано модифiкований лавсановий iридопротез з вуглецевим покриттям з полiпшеною бiосумiснiстю для вiдновлювального лiкування хворих з частковою посттравматичною анiридiєю в хiрургiчнiй практицi спецiалiзованих вiддiлень.

Список наукових праць, опублiкованих за темою дисертацiї

Венгер Г.Е., Исько Е.Д. Имплантация искусственной радужной оболочки при частичной посттравматической аниридии // Офтальмол. журн. - 1997. № 6. С.401407.

Ісько К.Д., Мальцев Е.В., Венгер Г.Ю., Клименкова Н.Т., Прокопчук О. Є. Експериментальне вивчення деяких модифікованих зразків лавсану як матеріалу для інтраокулярного протезування // Український науковомедичний молодіжний журнал. 1998. № 23. С.4951.

3. Венгер Г.Е., Исько Е.Д. Сравнительная эффективность частичного иридопротезирования с помощью двух моделей лавсановых иридопротезов // Український медичний альманах. 2000. Т. 3. № 4. С. 3842.

4. Венгер Г.Е., Исько Е.Д. Клинические результаты применения иридопротезов с модифицированной углеродсодержащим покрытием поверхностью // Офтальмол. журн. - 2001. № 2. С.5661.

5. Патент України А 61 F 2/14, 9/00 № 9688 А. Трансплантат для протезування райдужної оболонки при анірідії /Венгер Г.Ю., Клименкова Н.Т., Прокопчук Є.О., Ісько К.Д. Заявл. 27.11.95; Опубл. 30.09.96 // Промислова власнiсть. - Офiцiйний бюл. № 3. С. 3. 1. 65.

6. Венгер Г.Ю., Клiменкова Н.Т., Прокопчук Е.А., Солдатова А.М., Icько К.Д. Колеснiченко С.В. Новi можливостi удосконалення офтальмологiчних iмплантатiв // Тези IV мiжнародної конференцiї з офтальмологiї. Київ, 1998. С. 6768.

7. Venger G., Isko E. Surgical reabilitation of the patient with traumatic aniridia // XXVIII Internation congress of ophthalmology. Amsterdam, 1998. P. 191.

8. Isko E.D., Maltzev E.W., Venger G.Е. New meshy lavsan for iridoprosthesis // Abstrac Joint European Association for Vision and Eye Research. Palma de Mallorca, 1998. P.43.

Анотацiя

Ісько К.Д. Іридофакопротезування хворих з частковою посттравматичною аніридією. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спецiальністю 14.01.18 - очні хвороби. Інститут очних хвороб і тканинної терапії iм. В.П.Філатова, АМН України, Одеса, 2002.

Дисертація присвячена підвищенню ефективності хiрургiчного лікування хворих з частковою посттравматичною аніридією шляхом удосконалення методу - іридофакопротезування, застосовуючи модифiкований iридопротез з вуглецевим покриттям. В експерименті на кролях вивчена переносимiсть тканинами ока рiзних видiв лавсанових трансплантатів. Встановлено, що тканини ока кролів більш толерантні до лавсанового матеріалу з вуглецевим покриттям, аніж до лавсану без такого покриття. Запропоновано модифіковану модель лавсанового іридопротезу з вуглецевим покриттям. При клiнiчному застосуваннi модифiкованого iридопротезу у хворих з посттравматичною аніридією ступiнь вираженостi запальної реакції в ранньому післяопераційному періоді був менший порiвняно з реакцією на іридопротези без такого покриття, що сприяло уникненню ускладнень упродовж ранніх і віддалених термінiв спостережень. Підвищення гостроти зору до 0,31,0 на момент виписки при імплантації іридопротезів з вуглецевим покриттям досягнуто у 87,5% хворих проти 57,1% пацієнтів, яким імплантовані іридопротези без вуглецевого покриття.

Ключові слова: посттравматична аніридія, лавсановий іридопротез, вуглецеве покриття, iридофакопротезування.

Аннотация

Исько Е.Д. Иридофакопротезирование больных с частичной посттравматической аниридией. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по cпециальности 14.01.18 - глазные болезни. Институт глазных болезней и тканевой терапии им. В.П.Филатова, АМН Украины, Одесса, 2002.

Диссертация посвящена повышению эффективности хирургического лечения больных с частичной посттравматической аниридией путем усовершенствования метода хирургического лечения - иридофакопротезирования, используя модифицированный иридопротез с углеродным покрытием.

В эксперименте на кроликах изучена переносимость тканями глаза разных видов (неокрашенных, окрашенных и с углеродным покрытием) лавсановых трансплантатов. Установлено, что ткани глаза более толерантны к лавсановому материалу с углеродным покрытием, чем к лавсану без такого покрытия, на что указывает ареактивное течение раннего послеоперационного периода в 59,4% случаев против 33,3% случаев, соответственно.

Гистологические изменения в оболочках заднего отдела глаза при имплантации окрашенного лавсанового материала и лавсана с углеродным покрытием как в ранних, так и в отдаленных сроках эксперимента отсутствуют. Наблюдаемые изменения в структурах переднего отдела глаза являются проявлением посттравматической регенерации и реакцией на механическое воздействие трансплантатов. В отдаленные сроки наблюдений (до 12 месяцев) вокруг лавсановых трансплантатов с углеродным покрытием соединительная ткань развивается слабо.

Предложена модель лавсанового иридопротеза, модифицированная путем нанесения на ее поверхность углеродного покрытия и комбинация такого иридопротеза со стандартными ИОЛ. Модифицированный иридопротез представляет собой трехслойную конструкцию, состоящую из сетчатой лавсановой пластины ИРИСТЭКС диаметром 9,010,0 мм со зрачковым отверстием в центре диаметром 3,0 мм, и двух слоев углеродного алмазоподобного покрытия: передний слой - алмазоподобная пленка толщиной 0,81,0 мкм; задний слой - алмазоподобная пленка толщиной 3,03,5 мкм.

Работы по созданию оболочки из алмазоподобного материала на поверхности лавсанового иридопротеза проведены в Одесском национальном университете им. И.И.Мечникова.

При имплантации иридопротезов с углеродным покрытием и стандартных ИОЛ в клинической практике (при частичной посттравматической аниридии, сочетающейся с афакией, катарактой и обширными сращениями в переднем отделе глаза) выраженность воспалительной реакции в раннем послеоперационном периоде снижается: ареактивное течение (0 степень) отмечено у 68,8% больных против 23,8% пациентов, которым имплантированы иридопротезы без этого покрытия; воспалительная реакция легкой степени при имплантации иридопротезов с модифицированной поверхностью и стандартных ИОЛ была у 31,2% пациентов, а воспалительная реакция средней и выраженной степени отсутствовала. При имплантации иридопротезов без углеродного покрытия воспалительная реакция средней и выраженной степени в раннем послеоперационном периоде наблюдалась у 42,8% случаев, что служило причиной осложнений (измельчение передней камеры, соединительнотканная пленка на поверхности иридопротеза, дегистенция корнеосклерального разреза).

Определена зависимость степени воспалительной реакции от вида иридопротеза. Установлено наличие прямой связи (r = 0,48, p<0,002) между степенью воспалительной реакции в раннем послеоперационном периоде и видом иридопротеза: при применении иридопротезов с углеродным покрытием степень воспалительной реакции меньше, чем при использовании иридопротезов без углеродного покрытия, что статистически достоверно.