Вібраційна хвороба у підземних гірничих робітників в постконтактному періоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика

МОЗ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ВІБРАЦІЙНА ХВОРОБА У ПІДЗЕМНИХ ГІРНИЧИХ РОБІТНИКІВ ПІСЛЯ ПРИПИНЕННЯ КОНТАКТУ З ВІБРАЦІЄЮ

(клініка, діагностика, реабілітація)

14.01. 15. - нервові хвороби

ГНИДЮК ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

Київ -2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українському НДІ промислової медицини, МОЗ України( м. Кривий Ріг).

Науковий керівник: доктор медичних наук, старший науковий співробітник, Науменко Борис Сергійович, Український НДІ промислової медицини (м.Кривий Ріг), завідувач клінічного відділу.

Офіційні опоненти: професор, доктор медичних наук Руденко Анатолій Юхимович, Київська медична академія післядипломної освіти ім.. П.Л Шупика МОЗ України , завідувач кафедри неврології N2

доктор медичних наук Соколова Лариса Іванівна, Національний державний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, доцент кафедри неврології

Провідна установа - Інститут неврології, психіатрії та наркології, АМН України, м.Харків.

Захист відбудеться “ 27 ” березня 2002р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26. 613.01 у Київській медичній академії післядипломної освіти ім.. П.Л Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім.. П.Л Шупика МОЗ України ( м. Київ, вул. Дорогожицька, 9)

Автореферат розісланий “ 26” лютого 2002 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Усатенко О.Г.

АНОТАЦІЯ

Гнидюк О.В. Вібраційна хвороба у підземних гірничих робітників в постконтактному періоді. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14. 01. 15 - нервові хвороби. - Медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика , МОЗ України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена вивченню перебігу вібраційної хвороби і ефективності реабілітаційної терапії в постконтактному періоді у підземних гірничих робітників. В основу цієї праці покладено аналіз клінічних спостережень за 147 бурильниками та прохідниками в умовах клініки Українського НДІ промислової медицини (м. Кривий Ріг). Дослідження проводились за допомогою клінічних та функціональних методів. З обстежених в стаціонарі у 74 гірничих робітників діагностували вібраційну хворобу 1 ст., у 73 - вібраційну хворобу 2 ст. Було доведено, що припинення контакту з вібрацією сприяє достовірному регресу патологічної симптоматики у значної частини хворих. Діапазон відновлення пошкоджених функцій та органів залежить від стадії вібраційної хвороби , при якій хворі припиняють контакт з вібрацією. Так він значний у хворих, раціонально працевлаштованих при вібраційній хворобі 1 ст - 71.6%, та достовірно менший при вібраційній хворобі 2 ст.-29.7%. Процес відновлення функцій и систем спостерігається в перші 3 роки припинення контакту з вібрацією, хоча повного відновлення пошкоджених функцій не відбувається. В подальшому позитивна динаміка компенсаторно-відновних функцій, не дивлячись на реабілітаційну терапію, практично відсутня, покращення клініки та даних функціональних досліджень відмічено не було. Після трирічного припинення контакту з вібрацією у хворих на вібраційну хворобу настає період, коли пошкоджені системи організму стають достатньо урівноваженими за даних умов і при забезпеченні раціонального працевлаштування та відсутності тяжкої супутньої патології можуть функціонувати відносно задовільно.

Ключові слова: вібраційна хвороба, постконтактний період, відновлення функцій, реабілітаційна терапія.

SUMMARY

Gnydiuk O. V. Vibration disease in mining workers throughout postcontact period. - Manuscript.

Thesis for receiving a scientific degree of a Candidate of Medical sciences by speciality 14.01. 15 - Nervous diseases. - The State Academy of postgraduate education of Public Health Ministry of Ukraine, Kiyv, 2002.

The thesis is devoted to investigation of vibration disease course in postcontact period in mining workers and also of rehabilitative therapy efficiency. Analysis of observation of 147 drillers and drifters under conditions of Ukrainian Research Institute of Industrial Medicine's clinic (Krivoy Rog) has been assumed as a basis of the work. Examinations were carried out using both clinical and functional methods. A vibration disease (VD) of I degree was diagnosed in 74 patients, a VD of II degree - in 73 patients. It is proved that stopping contact with vibration promotes the significant regress in pathological symptomatology in considerable part of patients. Range of injured functions and organs restoration depends on VD degree during which patients stop contact with vibration.

Thus, the range is considerably high in patients rationally located for a job at I degree of VD - 71.6 % and it is significantly smaller at II degree of VD.- 29.7%. The renovation of functions and systems is observed within first 3 years after stopping contact with vibration, though a complete renovation of injured functions doesn't take place. In further their positive dynamics is practically absent, in spite of rehabilitative therapy and improvement of clinic and functional signs haven't been marked. Thus, after 3 years stopping contact with vibration in the most part of the patients the period has been coming when injured systems of the organism become balanced enough under present conditions considering rational setting for job and under the absence of severe accompanying pathology these organism systems may functionate satisfactorily.

Key words: vibration disease, postcontact period, renovation of functions, rehabilitative therapy.

АННОТАЦИЯ

Гныдюк А. В. Вибрационная болезнь у подземных горнорабочих в постконтактном периоде. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой ступени кандидата медицинских наук по специальности 14. 01. 15 - нервные болезни. - Киевская медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика, МЗ Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена изучению течения вибрационной болезни и эффективности реабилитационной терапии в постконтактном периоде у подземных горнорабочих. В основу этой работы положен анализ клинических наблюдений за 147 бурильщиками и проходчиками в условиях клиники Украинского НИИ промышленной медицины (г. Кривой Рог). Полученные данные позволяют прийти к выводу, что рациональное трудоустройство и проведенная адекватная терапия способствовали улучшению состояния здоровья у 71,6% больных ВБ 1 ст. на протяжении трех первых лет после прекращения контакта с вибрацией. Стабилизация клинических проявлений наблюдалась в 20,4%, а ухудшение - в 8% случаев. Ухудшение имело место у больных с нерациональным трудоустройством, у них же чаще всего наблюдалось прогрессирование тяжелой сопутствующей патологии, что еще больше отягощало течение основного заболевания. В дальнейшем течение заболевания характеризуется у 92% больных стабилизацией клинических проявлений, ухудшение состояния здоровья наблюдалось у 8% больных, что было обусловлено наличием тяжелой сопутствующей патологии. У обследованных больных ВБ 2ст. улучшение наблюдалось в 29,7% случаев, у которых определялось частичное обратное развитие патологических проявлений. Самую большую группу составили больные ВБ 2ст. (54,7%), у которых, несмотря на прекращение контакта с вибрацией и многократно проведенную реабилитационную терапию осталась стойкая клиника патологии: болевой синдром, парестезии, периферические нейро-сосудистые и вегетативно-трофические нарушения. Прогрессирование болезни наблюдалось у 15,6% больных ВБ 2ст. с церебрально-периферической формой заболевания и тяжелой сопутствующей патологией, особенно сердечно-сосудистой системы. Максимальное восстановление функций и систем наблюдается в первые 3 года после прекращения контакта с вибрацией. В дальнейшем динамика их восстановления незначительная.

Разработанный нами комплекс реабилитационной терапии больных вибрационной болезнью обладает более высокой эффективностью по сравнению с общепринятым комплексом. Наиболее выраженный клинический эффект при этом наблюдался на момент прекращения контакта с вибрацией у больных ВБ 1 ст., эффективность терапии в этой группе достигает 74,8% по сравнению с 55,0% у больных пролеченных с использованием общепринятого комплекса. Достаточно высокая эффективность предложенного метода лечения сохраняется и при исследовании группы с трехлетним периодом прекращения контакта с вибрацией, разница в эффективности составляет 7,9%. У обследованных больных с 10-ти летним прекращением контакта с вибрацией эффективность лечения обеими комплексами была очень низкой и примерно одинаковой. Ощутимо хуже были результаты реабилитационной терапии у больных ВБ 2 ст. На момент прекращения контакта с вибрацией эффективность терапии предложенным комплексом у этих больных составляет 45,7%, для больных пролеченных с использованием общепринятого комплекса - 30,6%. У обследованных больных с 10-ти летним прекращением контакта с вибрацией эффективность и предложенного нами реабилитационного комплекса и общепринятого значительно ниже, в первом случае - 7,9%, во втором-1,5%, что позволяет говорить о том, что компенсаторные возможности организма достигли своего предела и диапазон восстановления поврежденных систем под влиянием реабилитационной терапии чрезвычайно мал. Все это позволяет утверждать, что существует определенный диапазон восстанавливаемости функций и систем у больных вибрационной болезнью под воздействием реабилитационной терапии и фактора прекращения контакта с вибрацией. Его величина зависит от выраженности заболевания на момент прекращения контакта с вибрацией, периода прекращения контакта с вибрацией, а также от адекватной саногенетически обоснованной реабилитационной терапии.

Ключевые слова: вибрационная болезнь, постконтактный период, восстановление функций, реабилитационная терапия.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Вібраційна хвороба, знаходиться в центрі уваги спеціалістів. Це пов'язано з широкою розповсюдженістю захворювання. Серед захворювань підземних гірників Кривбасу вона складає близько 22% всієї професійної патології, з високим рівнем захворюваності у ще достатньо молодих кваліфікованих робітників (Кундієв Ю. І., Краснюк О. П., 1997; Карнаух. М. Г. та співавт., 1999). В той же час увагу дослідників було направлено здебільшого на ранні форми патології, які визначалися на момент праці в умовах вібрації (Мельникова М. М., 1995; Артамонова В. Г., 1996). Відомості про перебіг захворювання після встановлення діагнозу та працевлаштування поза контактом з вібрацією - поодинокі, фрагментарні та неоднозначні. Вельская М. В. та співавт., 1983, Тарасова Л. А. та співавт. 1989, вважають, що після припинення контакту з вібрацією при раціональному працевлаштуванні наявна патологія регресує, інші автори (Горник В. М., 1986; Колесов В. Г., 1999) відмічають стійкість патологічних змін, які нібито, не дивлячись на припинення контакту з вібрацією, не піддаються відновленню, відомі випадки прогресування захворювання (Ніколенко В. Ю. та співавт., 1993). Відсутні чіткі уявлення про виразність патологічних змін та ефективність реабілітаційної терапії в залежності від терміну постконтактного періоду. У зв'язку з цим доцільно було провести комплексне клінічне дослідження перебігу вібраційної хвороби в постконтактному періоді в залежності від терміну припинення контактом з вібрацією. Воно дозволило отримати обўєктивні кількісні показники, які характеризують клінічні прояви та дані функціональних методів дослідження при вібраційній хворобі в постконтактному періоді. В клінічних дослідженнях визначена ефективність загальноприйнятого комплексу реабілітаційної терапії та запропоновано лікувальний саногенетичнообумовлений комплекс, який дозволяє її підвищити.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Робота виконана у відповідності до завдання науково-технічної програми ДКНТ 0.74. 08 на 1986/90 гг. ''Розробити та впровадити методи і засоби, що забезпечують подальше підвищення безпеки та оздоровлення умов праці в народному господарстві, згідно з підзавданням 09.05.Д ''Розробити пропозиції по диспансеризації хворих професійними захворюваннями'. В руслі цих завдань виконувалась НДР ВН. 14.02. 0053.88 (N держреєстрації 01.8. 80044504) ''Шляхи удосконалення диспансеризації гірничих робітників з вібраційною хворобою та її ускладненнями”. Клінічні, інструментальні, біохімічні,та статистичні дослідження проведені на базах клініки Українського НДІ промислової медицини та міжрайонної спеціалізованої профпатологічної МСЕК м. Кривого Рогу.

Мета та завдання дослідження. Визначення критеріїв діагностики в залежності від клінічних проявів та ефективності реабілітаційної терапії у хворих на вібраційну хворобу після припинення контакту з вібрацією, направлених на покращення обсягу та характеру медичної допомоги та експертних рішень на постконтактному етапі захворювання.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувались наступні завдання:

- вивчити клініку та перебіг вібраційної хвороби в постконтактному періоді;

- розробити саногенетично обґрунтований комплекс реабілітаційної терапії і визначити його ефективність в залежності від терміну припинення контактом з вібрацією;

- оцінити ступінь вираженості захворювання у хворих на вібраційну хворобу в залежності від терміну припинення контакту з вібрацією, їх працевлаштування та тяжкої супутньої патології.

Обґєкт дослідження. Клінічний перебіг вібраційної хвороби в посконтактному періоді.

Предмет дослідження. Вплив терміну припинення контакту з вібрацією, терапії , раціонального працевлаштування та тяжкої супутньої патології на відновлення постраждалих функцій.

Наукова новизна отриманих результатів. Дана праця є першим клінічним дослідженням, в якому обґрунтовано: особливості проявів вібраційної хвороби в залежності від терміну припинення контакту з вібрацією, ефективність реабілітаційних заходів на різних етапах постконтактного періоду, а також визначена схема діагностики ступеню вираженості захворювання в постконтактному періоді. Встановлено, що ступінь відновлення постраждалих функцій залежить від вираженості захворювання на момент припинення контактом з вібрацією, активності реабілітаційної терапії впродовж 3 років після припинення контакту з вібрацією, раціонального працевлаштування та наявності супутньої патології. Доказане існування І межі відновленняІ втрачених функцій, після якої ефективність реабілітаційного лікування субўєктивна, що дозволяє переглянути правові аспекти диспансерного нагляду за даною категорією робітників щодо періодичності та обсягу медичної допомоги.

Практична значимість. За матеріалами досліджень опубліковані методичні рекомендації ''Диспансерізація гірничих робітників на різних стадіях розвитку вібраційної хвороби'', Кривий Ріг, 1991. Використання результатів досліджень дозволяє: покращити якість діагностики ступеню вираженості вібраційної хвороби після припинення контакту з вібрацією, запропонувати програму реабілітації даної категорії хворих в залежності від терміну постконтактного періоду; удосконалити експертизу працездатності на різних етапах постконтактного періоду в залежності від ступеню вираженості захворювання.

Особистий вклад здобувача. Всі клінічні дослідження та підготовка публікацій виконані особисто автором. Клінічні та статистичні дослідження проводились в неврологічному відділенні Українського НДІ промислової медицини (м. Кривий Ріг) та міжрайонної спеціалізованої профпатологічної МСЕК м. Кривого Рогу. Кількісне опрацювання даних проведено автором особисто.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідалися на Всесоюз. конф." Актуальные вопросы профессиональной патологии" (Юрмала 19-20 декабря 1990), конференції молодих вчених та спеціалістів ІМП АН України ( Київ 16.12.1992 ), клінічних конференціях Українського НДІ пром. медицини (1997,1999), міському товаристві невропатологів (Кривий Ріг, 1999), обласному товаристві невропатологів та психіатрів (Дніпропетровськ, 1999), на курсах стажування лікарів терапевтів та невропатологів по питанням профпатології в клініці Українського НДІ пром. медицини (1999), Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю НДІ мед.-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості “Актуальні проблеми медицини праці та екології Донбасу” (Донецьк,2000 г).

Методичні рекомендації “ Диспансеризація гірничих робітників на різних стадіях розвитку вібраційної хвороби впроваджено в троьх лікарнях м. Кривого Рогу, МСЧ РУ ім. Кірова (м. Кривий Ріг), МСЧ Запорізького алюмінієвого комбінату, ), МСЧ Запорізького залізорудного комбінату, санаторія-профілакторія ВАТ “Суха Балка”, санаторія-профілакторія ВАТ Марганецький ГЗК.

Публікації. За матеріалами дисертації в наукових фахових виданнях опубліковано 3 статті та 2 тези в матеріалах конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, обўєму та методів дослідження, результатів власних досліджень, аналізу та обговорення результатів, висновків і списку використаних літературних джерел в кількості 113 кирилицею та латиницею. Праця викладена на 136 сторінках друкарського тексту, ілюстрована 21 таблицею та 18 графіками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

Методи досліджень. У всіх обстежених хворих в умовах неврологічного стаціонару, вивчення соматичного та неврологічного статусу поєднувалося з застосуванням прийнятих параклінічних методів дослідження: альгезіметрії, палестезіометрії, кистевої динамометрії з визначенням мўязової витривалості, реоенцефалографії, реовазографії з передпліч, телетермографії, електротермометрії, холодової проби, електроміографії. Використовувались: альгезіметр Мочутковського, вібротестер ІВЧ-02, динамометр Коллена, електротермометр ТЕМП-60, 4-канальна реографічна приставка 4-РГ-1, електрокардіограф ”ЕЛЬКАР-4”, електроміограф ЕМГСТ-01, телетермограф 'Рубін-2”. Для визначення показників функціонального стану симпатоадреналової системи досліджували екскрекцію з сечою адреналіну та норадреналіну. Визначали ацетилхолін, ацетилхолінестеразу, молочну та піровиноградну кислоти в крові. Приймалась до уваги тяжка супутня патологія (ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, хронічна шийна чи попереково-крижова полірадікулоневропатія, виразкова хвороба шлунку чи дванадцятипалої кишки ). При обробці даних визначали основні статистичні характеристики розподілу: середню та серединно-квадратичну похибку (М±m). Оцінку достовірності визначали за допомогою критерію Стґюдента при умові відповідності даних нормальному розподілу (Рокицький П.Ф.,1973). В других випадках використовувався метод кутового перетворення Фішера, таблиці Генеса, непараметричні критерії. Розрахунки проведені на комп'ютері IВМ РСАТ-486 по розробленій в Українському НДІ промислової медицини програмі "Аналіз" и "Excel-97".

Клінічні дослідження. Стадія захворювання встановлювалася рішенням лікарняно-експертної комісії НДІ УКРПРОММЕД (м.Кривий Ріг) на основі клінічних та клініко-функціональних даних у відповідності до прийнятих класифікацій вібраційної хвороби (1982 та 1985 рр.). З обстежених хворих у 74 була встановлена вібраційна хвороба 1 ст., у 73 - вібраційна хвороба 2 ст. Всі хворі були обстежені тричі і згідно цьому утворені три групи: - 1-а група - хворі обстежені на момент припинення контакту з вібрацією, 2-а група - через три роки після припинення контакту з вібрацією, 3-я група - після 10 років припинення контакту з вібрацією. Для аналізу ефективності терапії хворі обстежувались двічі: до та після лікування.

Перебіг вібраційної хвороби 1 та 2 ст. після припинення контакту з вібрацією. Головними скаргами хворих на вібраційну хворобу 1ст. на момент припинення контакту з вібрацією є скарги на біль та парестезії в руках, головний біль та порушення сну. У всіх хворих відзначався розлад чутливої сфери, який проявлявся гіпалгезією на руках та ногах за поліневритичним типом, на руках 100%, на ногах у 96%хворих, порушення в рефлекторній сфері характеризувались пригніченням сухожильних рефлексів на руках у 59% хворих. Вегетативні порушення перш за все проявляються зміною кольору шкіри кистей та стоп, часто спостерігається їх пастозність, яка супроводжується гіпергідрозом. В меншій мірі виражені трофічні зміни: гіперкератоз непрацюючих поверхонь кистей, потовщення міжфалангових суглобів, тенденція до долонного контрактування. Достатньо виразними були вегетативні порушення на ногах: підвищена вологість стоп, ціаноз, шкіра стоп була прохолодною. Через три роки після припинення контакту з вібрацією у 71,6% хворих на вібраційну хворобу 1 ст. відмічається достовірне покращення. В 2 групі хворих частота симптомів ураження нервової системи реєструвались достовірно рідше: так гіпалгезия на руках, ногах відмічається відповідно в 78%, 67% випадків, що свідчить про достовірне покращення. Симптоматика, в переважній більшості випадків, свідчить про значний регрес патологічного процесу: пригнічення сухожильних рефлексів з кінцівок реєструвалось значно рідше, зменшувалася ціанотичність та пастозність кистей, їх гипергідроз, підвищувалася температура шкіри, в той же час практично відсутній регрес трофічних порушень на кистях, таких як гіперкератоз непрацюючих поверхонь кистей. Така ж картина спостерігалась і при обстеженні стоп: значно зменшується гіпергідроз, ціанотичність, стопи ставали значно тепліше. При вивченні ступеню вираженості функціональних розладів в 2-й групі хворих на вібраційну хворобу 1ст. очевидно, що при раціональному працевлаштуванні поза контактом з вібрацією відбувається покращення всіх функціональних показників. Після припинення контакту з вібрацією на протязі трьох років зменшилися явища порушення тонусу судин, що привело до помітного покращення гемодинаміки судин головного мозку та периферійних судин рук, в той же час потрібно відзначити той факт, що явищ повної нормалізації нами виявлено не було. На фоні покращення кровообігу значно посилюються регенеративні процеси власне в самій нервовій системі, що реєструється при ЕМГ-дослідженнях у вигляді нормалізації типу біоелектричної активності. Ознакою значного відновлення ультраструктури в синапсах нервових волокон служить відновлення нормальних взаємовідносин ацетилхолін-ацетилхолінестераза у більшості (81%) хворих. В 3-ій групі обстежених хворих на вібраційну хворобу 1ст. при порівнянні з 2-ю групою достовірного покращення відзначено не було. При аналізі клінічних симптомів на цьому етапі, у раціонально працевлаштованих хворих при умові відсутності тяжкої супутньої патології має місце стабілізація стану нервової системи. Підтвердженням цього факту служать і дані функціональних досліджень, згідно яким показники мўязової сили кистей залишаються стабільними, практично не покращуються показники палестезіометрії та електротермометрії шкіри. Також, не дивлячись на десятирічне припинення контакту з вібрацією, у хворих на вібраційну хворобу 1ст. залишаються стійкі незначно виражені судинні порушення, які виявляються в ознаках порушення тонусу судин та змін пульсового кровонаповнення, за даними РЕГ та РВГ можливо припустити, що на цьому етапі саногенетичні механізми вичерпують свої можливості. Додатковим підтвердженням цьому можуть служить дані телетермографії, які реєструються у вигляді окремих ділянок гіпотермії, симптом "термоампутації" пальців кистей відстежувався дуже рідко, дані біохімічних досліджень про незначну нормалізацію показників адреналіну, норадреналіну, ацетилхоліну, ацетилхолінестерази, дані ЕМГ - досліджень, згідно яким покращення відмічено не було. Явища погіршення клінічних проявів вібраційної хвороби I ст. в постконтактному періоді спостерігалися у 8% хворих.

Ступінь відновлення пошкоджених функцій та систем цієї групи достатньо висока. Припинення контакту з вібрацією у більшості хворих на вібраційну хворобу 1ст (71,6%) сприяло покращенню стану здоров'я. Значно зменшився біль в руках, рідше турбує головний біль, зменшилась площа чутливих розладів, з'явилася чітка тенденція до нормалізації вегетативних порушень, покращились показники реоенцефалографії та реовазографії з передпліч, значно покращилась картина телетермографії та біохімічні проби, на ЕМГ покращення нервово-мґязової передачі. Явища погіршення перебігу вібраційної хвороби I ст. спостерігались у нераціонально працевлаштованих хворих, що супроводжувалося появою у них тяжкої супутньої патології. У решти хворих негативної динаміки в перебігу захворювання не спостерігалося.

При дослідженні стану здоров'я хворих на вібраційну хворобу 2ст. після трьох років припинення контакту з вібрацією частота та вираженість скарг знизилась, хоча більше всього це відбувалося за рахунок скарг загальномозкового плану: зменшувався головний біль у 24% хворих, запаморочення у 14%, тоді як скарги на біль та парестезії в кінцівках залишились практично без змін у цих же хворих на момент припинення контакту з вібрацією. При об'єктивному дослідженні стану нервової системи у хворих 2-ої групи достовірного покращення відмічено не було: було відсутнє зменшення поліневритичних розладів і тільки в 14% випадків спостерігалось відновлення чутливості на тулубі, незначному регресу піддавалася рефлекторна сфера: пригнічення рефлексів з рук відмічалось в 81,8% випадків проти 90,8% у хворих 1-ої групи. Деякі вегетативно-судинні розлади на кистях, такі як ціаноз, пастозність, частково регресували, що проявлялось в зменшенні їх набряку, нормалізації кольору та температури шкіри кистей. Найбільш рухливою в відновленні була пастозність - вона зменшувалася в 58% випадків, ціаноз кистей зменшувався в 69% випадків. Зовсім не піддавались зворотному розвитку трофічні порушення, так гіперкератоз непрацюючих поверхонь кистей мав місце в 73% випадків, що практично не відрізнялось від даних у хворих 1-ої групи. Згідно даних функціональних досліджень, у хворих 2-ої групи достовірного покращення не відмічалось. Явища покращення церебрального кровообігу при дослідженнях з допомогою реоенцефалографії мали місце тільки у 36% хворих, вони характеризувались нормалізацією тонусу артерій до 0,14с. , покращенням венозного відтоку до 0,72с., збільшенням пульсового кровонаповнення РІ = 1,1 Ом. В 38% випадків даних за покращення мозкового кровообігу не виявлено, а у 26% хворих виявлено його погіршення, яке характеризується гіпер - чи гіпотонією артерій головного мозку, погіршенням венозного відтоку та пульсового кровонаповнення. На реовазографії з передпліч у 42% хворих 2-ої групи на вібраційну хворобу 2ст. відмічається покращення, що проявлялось зменшенням тонусу артерій до 0,14с. та збільшенням пульсового кровонаповнення РІ = 0.9 Ом. В 15% випадків виявлено подальше погіршення показників дослідження, що характеризувались функціональними ознаками розладу периферійного кровообігу по дистонічному типу. Отримані результати дозволяють говорити про збереження на цьому етапі значно виражених змін в судинах як передпліч, так і головного мозку. Очевидно , це пов'язано також з тим, що при трирічному припиненні контакту з вібрацією функція симпатоадреналової системи поступово починає нормалізуватися, але проявляється це далеко не в повній мірі, що свідчить про недостатність компенсаторно-відновної функції в результаті виражених дегенеративних процесів незворотного характеру в надниркових залозах та периферійних вегетативних утвореннях. Дані клінічного огляду, реовазографії з передпліч підтверджуються результатами, що отримані за допомогою телетермографії. Тільки у 46% хворих 2-ої групи зменшувалася площа ділянок гіпотермії, більше в області передпліч. Значного покращення в результатах телетермографії відмічено не було. При ЕМГ-дослідженнях у частини хворих на вібраційну хворобу 2 ст., (45%) можливо відмітити, що покращення не відбувається. Хворі вібраційною хворобою 2 ст. після 10 років припинення контакту з вібрацією скаржаться з тією ж частотою, що і хворі 2-ої групи. Разом с тим, збільшується частота скарг на головний біль, що може бути повўязано з наявністю тяжких супутніх захворювань серцево-судинної системи, які стають частішими з віком. Не дивлячись на тривалу відсутність контакту з вібрацією ( 10 років) та неодноразову реабілітаційну терапію значного регресу симптоматики при порівнянні з хворими 2-ої групи не відмічається. У більшості хворих (58%) зберігалися виражені набряки та ціаноз кистей, зниження больової чутливості по поліневритичному типу та чутливі розлади на тулубі. Даних про подальшу нормалізацію мозкового кровообігу нами виявлено не було. Навіть більше, у 28% хворих 3-ї групи виявлялося його погіршення, яке характеризувалося вираженими порушеннями по гіпертонічному та дістонічному типу, що пояснюється наявністю тяжкої супутньої серцево-судинної патології. Дані досліджень симпатоадреналової системи, взаємовідносин в системі ацетилхолін-ацетилхолінестераза, ЕМГ-досліджень дозволяють говорити про практичне досягнення регенеративними процесами своєї межі, про певну граничність компенсаторно-відновної функції.

Припинення контакту з вібрацією у більшості гірничих робітників, хворих на вібраційну хворобу, сприяє регресу патологічної симптоматики, хоча повного відновлення пошкоджених функцій не відбувається. Діапазон їх відновлення залежить від стадії вібраційної хвороби, при якій хворі припиняють контакт з вібрацією. Так він значний у хворих, раціонально працевлаштованих при 1 ст. вібраційної хвороби, достовірно менше при вібраційній хворобі 2 ст. Процес максимального відновлення функцій та систем спостерігається в перші 3 роки після припинення контактом з вібрацією. В подальшому динаміка їх відновлення практично відсутня. Динаміка регресу патологічних змін, як правило, перебігає в наступному порядку: раніше других нормалізуються вегетивно-судинні порушення, потім зменшується обсяг і виразність чутливих розладів, нормалізуються зміни в рефлекторній сфері та практично не відновлюються порушення кістково-суглобової системи.

Таким чином, в постконтактному періоді у більшості хворих на вібраційну хворобу настає такий стан, коли уражені системи організму достатньо відновлюються і вони можуть функціонувати відносно задовільно.

Ефективність реабілітаційної терапії на різних етапах припинення контакту з вібрацією. Виходячи з принципів активації механізмів саногенезу, було створено комплекс реабілітаційної терапії, який включав в себе: АТФ 1%р-н по 1,0 1раз в день N 20 в/м; пірацетам 20% р-н по 5,0 1 раз в день N 20 в/м; віт. В1 5% р-н по 1.0 N10 п/ш ч/день; віт. В6 1%р-р по 2,0 N10 в/м ч/день ; віт. В12 по 500 мкг. N 20 щоденно; метилурацил - по 0.5г. 4 рази на день N 80 ; пірогенал по 50 МДЕ в/м 1 раз через день N10, трентал по 1 табл. 3 рази на день N 60. Ми також приєднали до вище перерахованих препаратів комплекс, який включав в себе вакуум-масаж, голкоіплікацію, опромінення червоним світлом (73 чол.). Для порівняльного визначення ефективності запропонованого комплексу одночасно в лікуванні частини хворих застосовували загальноприйнятий комплекс: дібазол 0,005 3 рази на день N60; фентоламін 0,025 3 рази на день N60; алоє 0,1 п/ш N20; ундевіт по 1 драже 3 рази на день N60; парафінові аплікації на кисті N20 (74 чол.).

Ефективність терапії запропонованим комплексом порівнювалась з загальноприйнятим лікуванням. Аналіз результатів терапії запропонованим комплексом у хворих на вібраційну хворобу 1ст. в 1-ій групі (36 чол.) дозволяє відмітити його більш високу ефективність (74,8%). При порівнянні з 1-ою групою хворих на вібраційну хворобу 1 ст. пролікованих загальноприйнятою схемою значно більше хворих відмічали зменшення скарг на біль в руках, парестезії, помітна різниця в параметрах збільшення мўязової сили кистей (21%), зменшення площі чутливих розладів (31%), зниження порогу вібраційної чутливості (35%). Виразна нормалізація температури шкіри кистей відмічалась практично у всієї групи, значний ефект досягався при лікуванні проявів судинних захворювань головного мозку та кінцівок. Найбільш активними у відновленні були вегетативні розлади, що свідчить про високу регенеративну потенцію властиву клітинам вегетативних гангліїв. У хворих 2-ї групи на вібраційну хворобу 1 ст. (35 чол.) ефективність запропонованого комплексу лікування була відчутно меншою (43,1%), хоча при порівнянні з ефективністю загальноприйнятого лікування (35,2%) вона була дещо вищою. Найбільшого ефекту було досягнуто як і раніше в лікуванні вегетативно-судинних порушень кистей: дещо зменшилась їх набряклість, ціаноз, підвищилась температура шкіри кистей. Дані функціональних досліджень свідчать про ту ж саму тенденцію при оцінці ефективності обох комплексів. При лікуванні 3-ої групи хворих на вібраційну хворобу 1ст. мала місце незначна ефективність обох комплексів лікування, що дає можливість зробити висновок про досягнення компенсаторно-відновними механізмами своєї межі.

Зіставляючи результати лікування запропонованим комплексом у хворих на вібраційну хворобу 2 ст. з результатами лікування загальноприйнятим комплексом, більш висока ефективність визначалася у комплексі направленому на стимуляцію механізмів саногенезу в першій (37 чол.) - 46% і другій (31 чол.) - 26% групах обстежених. У хворих, що проліковані загальноприйнятим комплексом ефективність була меншою, відповідно в першій - 30,69%, в другій - 12,46%. Клінічний ефект після лікування хворих на вібраційну хворобу 2ст. при порівнянні з хворими вібраційною хворобою 1 ст. був значно меншим вже в 1 групі обстежених: поліпшення - 45%, без поліпшення - 55%, проти 79% та 21% у хворих на вібраційну хворобу 1ст. Те ж саме спостерігалося і у хворих 2 групи: поліпшення відмічалось в 26%, без поліпшення - 74%. В 3-ій групі відчутних результатів отримати не вдалося, ефективність запропонованого і загальноприйнятого комплексів була дуже низькою. В цілому, можна прийти до висновку, що запропонований комплекс реабілітаційної терапії хворих на вібраційну хворобу має більш високу ефективність порівняно з загальноприйнятим. Достовірно вищий клінічний ефект при цьому спостерігався в групах хворих на момент припинення контактом з вібрацією і значно менше у цих же хворих після трьох років припинення контакту. У хворих після 10 років припинення контакту з вібрацією лікування власне вібраційної хвороби не таке ефективне. Це дає підставу ствержувати, що існує певний діапазон відновлення функцій та систем у хворих на вібраційну хворобу під впливом реабілітаційної терапії та фактору припинення контакту з вібрацією.

Оцінка ступеня вираженості вібраційної хвороби в постонтактному періоді. Виходячи з характерних клінічних проявів захворювання, а також найбільш інформативних інструментальних методів обстеження, була створена схема бальної оцінки ступеню вираженості вібраційної хвороби в постконтактному періоді. Вона дозволяє об'єктивно оцінити перебіг вібраційної хвороби поза домінуючого синдрому. За допомогою цієї схеми були виділені два ступені вираженості проявів (при вібраційній хворобі 1ст: А - незначно виражених проявів - від 0 до 10 балів, Б - виражених проявів - 11 і більше; при вібраційній хворобі 2ст.: А - незначно виражених проявів - від 0 до 11 балів, Б - виражених проявів - 12 і більше). Досягалося це методом сумування балів, що відображають об'єктивні дані інструментальних методів дослідження. Побудова діагнозу по цьому принципу дозволило індивідуалізувати клінічну картину хвороби в залежності від терміну припинення контакту з вібрацією, полегшило проведення оцінки ступеню вираженості захворювання. У хворих на вібраційну хворобу 1 ст. на момент припинення контакту з вібрацією незначно виражені прояви мали місце в 42% випадків, виражені прояви в 58% випадків, тяжкої супутньої патології виявлено не було. Раціонально працевлаштованими поза контактом з вібрацією та тяжкою фізичною працею були 90% хворих. По закінченню трьох років постконтактного періоду, згідно схеми бальної оцінки відмічається достовірна позитивна динаміка у 85% хворих з вираженими проявами. Стабілізація або погіршення стану здоров'я спостерігались у 18,4% хворих, причиною якого було нераціональне працевлаштування або поява тяжкої супутньої патології. По закінченню 10 років постконтактного періоду відмічалось вікове збільшення тяжкої супутньої патології: вона має місце у 14% хворих на вібраційну хворобу 1 ст., що і є причиною відсутності позитивної динаміки захворювання у цих хворих.

У хворих на вібраційну хворобу 2ст. на момент припинення контактом з вібрацією незначно виражені прояви визначалися в 49,3% випадків, виражені прояви - в 50,7% випадків. Значною була кількість хворих з тяжкою супутньою патологією - 28%. 80% хворих після припинення контактом з вібрацією були раціонально працевлаштовані, решта припинили трудову діяльність. Після трьох років постконтактного періоду зменшився процент хворих з вираженими проявами захворювання до 36% випадків, що практично повністю співпадало з відсотком хворих з тяжкою супутньою патологією.

Аналіз спостережень з урахуванням бальної оцінки згідно схеми вираженості на протязі 10 років показав, що перебіг вібраційної хвороби в постконтактному періоді у підземних гірничих робітників залежить від ступеню вираженості клінічної картини захворювання на момент припинення контактом з вібрацією, наявності супутньої патології, раціонального та своєчасного працевлаштування. У частини хворих на вібраційну хворобу 2 ст. (40%), вона набуває затяжного характеру, поліпшення не настає навіть після тривалого припинення контакту з вібрацією та чисельних курсів реабілітаційної терапії і залишається на ступені виражених проявів. Значна зворотність процесу спостерігається лише на початковій стадії захворювання при умові відсутності тяжкої супутньої патології та раціональному працевлаштуванні. Ці фактори обумовлюють в постконтактному періоді вібраційної хвороби позитивний медичний и трудовий прогноз.

Таким чином, після вивчення ступеню вираженості захворювання у хворих на вібраційну хворобу в постконтактному періоді можна прийти до висновку, що припинення контакту з вібрацією у більшості хворих достатньо тільки для певного зменшення вираженості патологічного процесу, повного одужання не наступає. В випадку ж наявності тяжкої супутньої патології вираженість захворювання не зменшується, а в більшості випадків наростає.

В результаті аналізу причин відсутності значної медичнї реабілітації було виявлено, що частина хворих на вібраційну хворобу 1 ст ( 10%) працевлаштовувались нераціонально, в умови які не були їм показані по стану здоровґя - на роботу в умовах які вимагають великого фізичного напруження: кріпильниками, підземними електрослюсарями, підземними гірничими робітниками. Враховуючи те, що навіть у випадку значного покращення, при незначно виражених клінічних проявах вібраційної хвороби, зберігаються структурно-фунціональні зміни у вигляді слідів патологічного процесу, нові патогенні дії тієїж модальності можуть визвати відновлення, в тій чи іншій мірі, симптомів вібраційної хвороби. Здебільшого саме у цих хворих в подальшому спостерігається погіршення клінічного перебігу вібраційної хвороби, з частим приєднанням тяжкої супутньої патології. У хворих 3-ї групи, як при 1ст. так і при 2ст. вібраційної хвороби динаміка відновлення, не дивлячись на реабілітаційну терапію, практично відсутня. Виходячи з цього, можна прийти до висновку, що стаціонарне лікування після 3 років постконтактного періоду показане тільки в випадку загострення тяжкої супутньої патології. Оцінка ступеня втрати працездатності при вібраційній хворобі в постконтактному періоді дає можливість стверджувати, що сануючі механізми достатні тільки для обмеження патологічного процесу.

вібраційний хвороба реабілітаційний терапія

ВИСНОВКИ

1.У дисертації узагальнені теоретичні та практичні дані щодо перебігу вібраційної хвороби в залежності від терміну припинення контакту з вібрацією, ефективності реабілітаційної терапії, раціонального працевлаштування та тажкої супутньої патології

2. Динаміка регресу патологічних змін у підземних гірничих робітників хворих на вібраційну хворобу, як правило, протікає в наступному порядку: раніше других нормалізуються вегетативно-судинні порушення, потім зменшується обсяг и вираженість чутливих розладів, нормалізуються зміни в рефлекторний сфері та практично не відновлюються порушення трофіки верхніх кінцівок.

3. Перебіг захворювання залежить від терміну постконтактного періоду: припинення контакту з вібрацією на протязі 3 років та активне проведення реабілітаційних заходів в цьому періоді сприяють: а) при вібраційній хворобі 1 ст. покращенню стану в 71,6% випадків; стабілізації процесу - у 20,3%; погіршення спостерігається у 8,1% хворих; б) при вібраційній хворобі 2 ст. відповідно 29,7%; 54,7%; 15,6%. Погіршення відмічалось або при наявності тяжкої супутньої патології або при нераціональному працевлаштуванні. Після 10 років припинення контакту з вібрацією перебіг вібраційної хвороби характеризується стабілізацією клінічних проявів в 85-92% випадків та визначається як період стійких залишкових проявів.

4. Ефективність реабілітаційної терапії у хворих на вібраційну хворобу в постконтактному періоді висока на момент припинення контакту з вібрацією та на протязі перших трьох років після нього. Запропонований комплекс терапії підвищує її на 10-18%. Це вказує на необхідність приділяти максимум уваги реабілітації даного контингенту хворих в цей період. Ефективність реабілітаційної терапії після 3 років постконтактного періоду мінімальна по діапазону відновлення функцій, вона на цьому етапі повинна включати в основному профілактику та лікування тяжких супутніх захворювань.

5. По вираженості ушкоджених функцій при ВХ в постконтактному періоді можна виділити два ступені: незначно виражених проявів та виражених проявів. Вираженість залежить від комплексу факторів: терміну припинення контакту з вібрацією, раціональності працевлаштування та своєчасної профілактики супутньої патології. Доведено, що збільшення терміну припинення контакту з вібрацією, раціональне працевлаштування та своєчасна профілактики супутньої патології зменшує вираженість проявів ВХ

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Враховуючи те, що раціональне працевлаштування та неодноразово проведена реабілітаційна терапія хворих на вібраційну хворобу 2 ст. не приводить до суттєвого покращення стану їх здоров'я, рекомендується досвід м. Кривого Рогу, згідно якому з 1990 року хворі на вібраційну хворобу 1ст. раціонально працевлаштовуються поза контакту з вібрацією, розповсюдити на гірничорудну промисловість всієї України. Це дозволить максимально зберегти працездатність цієї групи хворих, зменшити їх інвалідізацію, значно зменшити матеріальні витрати підприємств та держави.

2. До хворих вібраційною хворобою, які припинили контакт з вібрацією потрібно застосовувати максимально активну реабілітаційну терапію, направлену на активацію механізмів саногенезу. Можливе використання лікувального комплексу, направленого на активацію саногенетичних механізмів, запропонованого в дисертації автором.

3. Отримані дані про те, що після 3 років постконтактного періоду перебіг вібраційної хвороби у більшості хворих стабілізується та практично спостерігається відсутність ефекту реабілітаційної терапії, дозволяють обмежитись проведенням у них терапії амбулаторними курсами. В подальшому основну увагу повинно бути приділено раціональному працевлаштуванню та лікуванню тяжкої супутньої патології.

4.Основним критерієм при експертизі вираженості вібраційної хвороби є ступінь клінічних проявів вібраційної хвороби. По вираженості пошкоджених функцій при вібраційній хворобі в постконтактному періоді необхідно виділити дві її ступеню: А - незначно виражених проявів; Б ст. - виражених проявів.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Термометрия кожи конечностей на различных стадиях вибрационной болезни//Врачебное Дело N3, 1991.-С. 94-96.

2. Діагностика судинних порушень у хворих на вібраційну хворобу в постконтактному періоді//Український медичний альманах N4, 1999. С. 35-39.

3. Ефективність реабілітації у хворих на вібраційну хворобу в постконтактному періоді//Вісник Вінницького державного медичного університету N1, 2000. С. 24-41.

4. К катамнезу вибрационной болезни.//Актуальные вопросы профессиональной патологии./Тез докл. Всесоюз. Конф. Юрмала 19-20 декабря 1990 г./. М. 1990.-С. 151-152.

5. Течение вибрационной болезни в постконтактном периоде.//Тез. Доп. Міжнародної науково-практичної конференції присвяченої 75-річчю НДІ мед.-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості“ Актуальні проблеми медицини праці та екології Донбасу”. - Донецьк.-2000 р. - С. 75-76.

Размещено на Allbest.ru