Комплексне лікування хворих на зовнішній ендометріоз з реабілітацією емоційно-вегетативного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ЗОВНІШНІЙ ЕНДОМЕТРІОЗ З РЕАБІЛІТАЦІЄЮ ЕМОЦІЙНО-ВЕГЕТАТИВНОГО СТАНУ

Спеціальність: Акушерство та гінекологія

Волянська Алла Георгіївна

Одеса, 2001 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Актуальність проблеми геніального ендометріозу зумовлена неясністю багатьох аспектів патогенезу цього захворювання, високою частотою його розповсюдження, порушеннями з боку репродуктивної, менструальної та статевої функцій, а також супутніми психоневрологічними змінами (Л.В. Адамян, В.И. Кулаков, 1998, Е.В. Коханевич, 1998, Е.М. Вихляева, 1997, Л.І. Іванюта, 1997, В.І. Грищенко, 1999, L. Speroff, 1994). Згідно з сучасними уявленнями, ендометріоз - полісистемне захворювання, в патогенезі якого провідна роль належить нейроендокринним механізмам. При ендометріозі спостерігається напруження неспецифічної захисно-адаптаційної реакції організму, яку шляхом підтримки нейроендокринного гомеостазу організму контролює епіфіз (С.С.К. Йена, 1998, Р.Б. Джаффе, 1998). Окрім епіфіза зв'язковою ланкою між центральною нервовою системою і внутрішніми органами є вегетативна нервова система, якій належить головна роль у формуванні психосоматичних розладів (Б. Любан-Плоцца та співавт., 1997).

Існуючі на сьогодні методи лікування ендометріозу не враховують особливостей психосоматичного стану пацієнток. Більшість дослідників при ендометріозі вважають раціональним використовувати можливості ендохірургічного втручання (В.М. Запорожан, 1999, І.З. Гладчук, 1999, В.І. Грищенко, М.І. Козуб, 1998, C. Nezhat et al, 1996), комбінуючи його з до або післяопераційною гормонотерапією. Але ендохірургічні втручання в різних варіантах (радикальні, консервативні) не можуть усунути причин, які викликають захворювання (M. Bucassa, 1997, C. Chapron,1999, F.M. Howard, 2000, P.Y. Lu, S.J. Ory, 1997, L. Speroff et al, 1994).

З іншого боку, гормональна терапія ендометріоза, базовими препаратами якої на сьогоднішній день є агоністи гормону, викликає медикаментозну оваріоектомію, що сприяє виникненню та поглибленню психосоматичних порушень (В.І. Грищенко, 1999, В.М. Запорожан, 1999, J. Donnez, 1994, R.W. Shaw, 1993). В таких умовах особливого значення набувають дослідження, спрямовані на вивчення патогенезу ендометріозу, зокрема, на визначення ролі та місця емоційно-вегетативних порушень у складних генетичних механізмах захворювання та розробку методу лікування хворих на ендометріоз з урахуванням особливостей емоційно-вегетативного стану. Серед моделюючих чинників, які з успіхом застосовуються для направленої корекції різних проявів стресових реакцій, особливе зацікавлення викликає препарат епіфізу - мелапур мелатонін (С.К. Евтушенко, 1994, Н.К. Малиновская, 1998, Ф.А. Фаттахова та співавт., 1997) та чинник не медикаментозного втручання - модуляція (В.А. Александрова, 1996, С.В. Грищенко, 1996).

Однак можливості комплексного методу лікування із застосуванням мелапур мелатоніну і мезодіенцефальної модуляції у хворих на ендометріоз на сьогоднішній день взагалі не вивчалось.

Таким чином, є актуальною розробка нового патогенетичне обґрунтованого лікування хворих на ендометріоз з урахуванням особливостей їх емоційно-вегетативного стану.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Обраний напрямок дослідження тісно пов'язаний з плановою науково-дослідною темою ОДМУ “Проблеми материнства, дитинства та сім'ї в сучасних соціально-економічних умовах України” (№ держреєстрації 0196U018907). Автор є виконавцем частини цих науково-дослідних робіт, присвячених психосоматичним аспектам захворювань репродуктивної системи.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження було підвищення ефективності лікування хворих на ендометріоз шляхом застосування в комплексному лікуванні мелапур мелатоніна та мезодіенцефальної модуляції. У відповідності до обраної мети були визначені наступні основні задачі дослідження:

1. Вивчити особливості емоційно-вегетативного статусу у хворих на зовнішній ендометріоз;

2. Дослідити зміни емоційно-вегетативного стану у хворих на зовнішній ендометріоз під впливом ендохірургічного і комбінованого лікування;

3. Розробити методику патогенетичне спрямованого комплексного лікування хворих на зовнішній ендометріоз з реабілітацією емоційно-вегетативного стану;

4. Оцінити ефективність розробленого методу комплексного з корекцією емоційно-вегетативних порушень лікування хворих на зовнішній ендометріоз.

Об'єкт дослідження - зовнішній ендометріоз.

Предмет дослідження - показники емоційно-вегетативного стану та його зміни під впливом ендохірургічного, комбінованого та комплексного з реабілітацією емоційно-вегетативного стану лікування у хворих на зовнішній ендометріоз.

Методи дослідження: для досягнення поставленої в роботі мети використані клініко-лабораторні, інструментальні, спеціальні, експериментально-психологічні, клінічні та статистичні методи.

Наукова новизна роботи. Вперше проведені дослідження особливостей емоційно-вегетативного стану у хворих на зовнішній ендометріоз у залежності від тривалості та стадії захворювання, стану репродуктивної функції. Виявлено зміни вегетативного гомеостазу, які мають патогенетичне спрямоване значення і вказують на доцільність застосування у комплексному лікуванні хворих на зовнішній ендометріоз засобів корекції емоційно-вегетативного стану.

Досліджені зміни показників емоційно-вегетативного статусу під впливом ендохірургічного, комбінованого та комплексного з реабілітацією емоційно-вегетативного стану лікування у хворих на ендометріоз.

Вперше розроблено, досліджено та впроваджено в практику комплексне патогенетичне спрямоване лікування, що включає реабілітацію емоційно-вегетативного стану.

Вперше визначена клінічна ефективність комплексного лікування хворих на ендометріоз з реабілітацією емоційно-вегетативного стану із застосуванням мелапур мелатоніна та мезодіенцефальної модуляції.

Розроблена методика та вивчена ефективність кріолапароскопічного методу лікування в хворих з ендометріозом (Спосіб лікування ендометріозу: Пат. 29268 А Україна, МПК6 А61 В17/42, 17/36. - №98041826, Заявл. 09.04.1998, Опубл. 16.10.2000, Бюл. №5-ІІ.).

Практичне значення роботи. Практичне значення дисертації полягає в тому, що на основі одержаних результатів дослідження розроблений, обґрунтований та запропонований для практичної охорони здоров'я метод лікування хворих на зовнішній ендометріоз, який включає реабілітацію емоційно-вегетативного стану. Розроблений метод лікування сприяє підвищенню ефективності лікування хворих на зовнішній генітальний ендометріоз та знижує частоту рецидивів захворювання.

Результати дослідження та запропонований метод лікування ендометріозу впроваджені в роботу гінекологічних та ендохірургічних відділень у містах Одеса, Дніпропетровськ, Миколаїв, Херсон.

Результати дослідження впроваджені в учбовий процес кафедри акушерства та гінекології ОДМУ.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено клінічне обстеження хворих, забір матеріалів для гормональних, експериментально-психологічних і клінічних досліджень. Приймала участь у виконанні ендохірургічних операцій, у тому числі 236 лапароскопій та 24 гістероскопій. Статистична обробка, аналіз та узагальнення результатів дослідження, оформлення дисертації виконані автором самостійно. Сформульовані висновки і розроблені практичні рекомендації.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на Українсько-Американському конгресі з ендоскопічної хірургії (Одеса, 1997), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми лазерної медицини, ендоскопічної хірургії та гінекології” (Одеса, 1999), на Міжрегіональній науково-практичній конференції “Немедикаментозні методи лікування в акушерстві та гінекології” (Одеса, 2000), засіданнях асоціації акушерів-гінекологів м. Одеси, м. Миколаєва (1998, 1999, 2000).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 робіт у наукових фахових виданнях. Отримано деклараційні патенти на 2 винаходи.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 156 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 25 таблицями, 4 рисунками. Складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів досліджень, 2 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, списку використаних літературних джерел, який складається з 295 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для рішення поставлених задач проведене комплексне обстеження 236 хворих на зовнішній ендометріоз. Контрольну групу склали 20 практично здорових жінок репродуктивного віку. Обстеження включало вивчення характеру скарг, менструальної, статевої і дітородної функції та результатів клініко-лабораторних, інструментальних, спеціальних, експериментально-психологічних, клінічних, ендоскопічних методів дослідження.

Оцінку стану ендокринної системи хворих на ендометріоз здійснювали за результатами дослідження графіка базальної температури та шляхом визначення концентрації стероїдних та гонадотропних (ФСГ, ЛГ, пролактин) гормонів у сироватці крові радіоімунологічним методом на 20-24-й день менструального циклу. Всім хворим проведено дослідження органів малого тазу. Трансабдомінальне і трансвагінальне ультразвукове сканування проводилось на апараті Aloka SSD-680 (Японія). Для дослідження особливостей емоційно-вегетативного стану використовували експериментально-психологічні та клінічні методи дослідження. Експериментально-психологічні методи дослідження включали: шкалу реактивного та особистого неспокою Ч.Д. Спілбергера - Ю.Л. Ханіна (Ю.Л. Ханін, 1976) і самооціночний тест - шкалу астенії (О.Г. Ольхов, 1990). Клінічні методи дослідження проводили за допомогою “Карти реєстрації та оцінки зовнішніх показників вегетативного тонусу”, ортостатичної проби Превеля, око-серцевої проби Ашнера-Даніні, проби з дозованим присіданням Мартіне (А.А. Лобенко, В.Ю. Волянський, 1997).

Тестування виконували до початку лікування, через 1 місяць та через 12 місяців після завершення лікування.

На заключному етапі обстеження у всіх пацієнток виконували ендоскопічні втручання. Для проведення ендоскопічних втручань застосовували спеціальні набори обладнання та інструментів виробництва “Olympus” (Японія), “Karl Storz” та “Martin” (Німеччина), “Circon” (США). Для виконання оперативних ендоскопічних втручань використовували апарат для високочастотної електрохірургії МЕ-400 “Martin” (Німеччина), кріоендоскопічний прилад КЕП-1.

Лапароскопії проводили за типовою методикою (J. Phillips, 1991). Знеболювання здійснювали шляхом ендотрахеального наркозу. Стадіювання зовнішнього ендометріозу проводили згідно з переглянутою класифікацією Американського Товариства Фертильності (1985).

Спайковий процес придатків матки оцінювали згідно з класифікацією Американського Товариства Фертильності (1988). Гістероскопії проводили із застосуванням жорсткої оптики за типовою методикою (J. Phillips, 1994).

Всі обстежені пацієнтки були розподілені на дві групи. Основну групу (І група), склали 126 хворих на ендометріоз, яким проводилось лікування за розробленою методикою комплексного з корекцією емоційно-вегетативного стану лікування. Групу порівняння (ІІ група), склали 110 пацієнток, яким було проведено традиційне лікування із застосуванням ендохірургічного і комбінованого методів. У рамках обох груп були відокремлені дві підгрупи А і Б в залежності від того, використовувалась (ІА, ІІА) чи ні (ІБ, ІІБ) післяопераційна гормональна терапія. За основними досліджуваними показниками клінічні групи не відрізнялися, були підібрані за методом рандомізації. Для реабілітації емоційно-вегетативних порушень у 126 хворих на ендометріоз (І група) використовували мелапур мелатонін та мезодіенцефальну модуляцію (МДМ). Мелапур мелатонін був призначений в післяопераційному періоді по 3 мг. перед сном протягом 2-х місяців, як препарат з антистресовою дією. Мезодіенцефальну модуляцію проводили за допомогою апарату "МДМ" в кількості 10 процедур через день із 8-го по 26-й день менструального циклу. Тривалість сеансу МДМ - 30 хвилин. Поєднане застосування мелапур мелатоніна і МДМ здійснювали в 1-ому і 2-ому менструальних циклах після оперативного лікування.

Підрахунки результатів дослідження та статистичну обробку одержаних кількісних та якісних ознак проводили на персональному комп'ютері в електронних таблицях Microsoft Excel 97 для Windows-95. Проводили кореляційний аналіз за допомогою критерію узгодження Спірмена (для рангових варіант).

Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз клініко-анамнестичних даних показав, що вік обстежених хворих на ендометріоз знаходився у межах від 18 до 45 років. Середня тривалість захворювання на зовнішній ендометріоз склала 5,67-1,34 років. Серед клінічних проявів зовнішнього ендометріозу найчастіше зустрічались скарги на альгоменорею (69,5%), хронічні тазові болі (66,9%) та неплідність (48,3%) (таблиця). Первинна неплідність мала місце у 68 (59,6%), вторинна - у 46 (40,3%) обстежених неплідних хворих. Подібна симптоматика у хворих на зовнішній ендометріоз описується багатьма авторами (Л.І. Іванюта, 1998, L. Speroff, 1994). Звертає на себе увагу висока частота скарг на емоційні та вегетативні розлади, які спостерігались у 202 (85,6%) пацієнток, що, можливо, свідчить про важливість вегетативних механізмів у ґенезі ендометріозу.

Табл. - Порівняльна характеристика обстежених хворих на ендометріоз:

У кожної другої із обстежених жінок менструації були надмірними і болючими з початку їх становлення. Більшість обстежених пацієнток отримала численні курси антибактеріальної та протизапальної терапії, різноманітні фізичні процедури, іноді з тимчасовим позитивним ефектом, 54 (22,9%) пацієнтки одержали гормонотерапію. Додаткові фактори неплідності були виявлені у 48 (42,1%) обстежених пар у зв'язку з неплідністю.

Серед екстрагенітальної патології часто зустрічалась алергія - у 54 (22,9%) та патологія шлунково-кишкового тракту, печінки і жовчно-вивідних шляхів - у 48 (20,3%), нейроциркуляторна дистонія - 64 (27,1%). У 86 (36,4%) хворих ендометріоз поєднувався із запальними захворюваннями придатків матки, у 70 (29,6%) - з міомою матки.

Згідно з отриманими нами даними кожна третя хвора перенесла чимало інфекційних захворювань, кожна п'ята - операції на органах імуногенезу (апендектомію чи тонзилектомію).

Результати дослідження рівня гонадотропних та статевих гормонів у сироватці крові у хворих на ендометріоз свідчать про наявність змін гормонального гомеостазу. Про це можна судити по достовірному підвищенню рівня пролактина (13,8-1,2 нг/мл, p < 0,05) у хворих на зовнішній ендометріоз у порівнянні з показниками контрольної групи. Однак при І стадії захворювання цей показник знаходився на рівні верхньої границі норми. Проведені нами дослідження вмісту гонадотропних гормонів показали достовірне збільшення секреції ЛГ у ІІ фазу менструального циклу при І стадії ендометріозу на 17,7% (p > 0,05), при ІІ - на 18,4% (p < 0,05), при ІІІ - на 19,6% (p > 0,05), при ІV - на 20,3% (p > 0,05), а ФСГ відповідно на 18,3% (p < 0,05), 19,2% (p < 0,05), 19,8% (p > 0,05), 20,6% (p < 0,05). Спостерігалося достовірне зниження рівня прогестерону при І стадії - у 2,1 рази, при ІІ - 2,3 рази, при ІІІ - 2,5 рази, при ІV - 2,8 рази. Низький рівень прогестерону (6,5-1,9 нг/мл, p < 0,05) при нормальних показниках вмісту естрадіолу, виявленний у хворих на тяжкий ендометріоз, свідчить про відносну гіперестрогенію. Ці факти підтверджують відмічені нами при загально-клінічному обстеженні жінок з ендометріозом часті випадки недостатності лютеїнової фази менструального циклу (60,1%). Отримані дані співпадають з даними Л.В. Адамян, В.І. Кулаков (1998).

Проведені нами дослідження основних показників емоційно-вегетативного стану у 236 хворих на зовнішній ендометріоз показали достовірне збільшення показників вегетативного тонусу при тривалості захворювання менше 5 років у 1,5 рази, при тривалості захворювання більше 5 років та наявності неплідності - у 1,8 рази у порівнянні з показниками контрольної групи, що свідчить про вегетативну дистонію зі схильністю до симпатикотонії. Спостерігається достовірне підвищення показників парасимпатичної та симпатичної вегетативної реактивності при тривалому перебігу захворювання та наявності неплідності у 1,5 рази (p < 0,05). Розлади вегетативного забезпечення фізичної діяльності мали місце у 22 (9,3%) обстежених хворих. Аналіз результатів дослідження вегетативного забезпечення фізичної діяльності суттєвих змін не виявив, що свідчить про достатній адаптаційний потенціал у обстежених жінок. У 106 (44,9%) пацієнток був виявлений високий рівень реактивного неспокою, у 58 (24,6%) - відповідно низький. У 112 (47,5%) пацієнток спостерігався високий рівень особистого неспокою, у 64 (27,1%) - низький (рис. 1).

Рис. 1. - Показники реактивного (РН) та особистого (ОН) неспокою у хворих на ендометріоз в залежності від тривалості захворювання та наявності неплідності (за даними шкали Ч. Спілбергера - Ю. Ханіна, 1976 р.):

Показники реактивного та особистого неспокою у обстежених хворих при тривалості захворювання менше 5 років і відсутності неплідності знаходяться у верхньої границі норми, а при тривалості захворювання більше 5 років та наявності неплідності у 1,5 рази вище (p < 0,05), ніж у практично здорових жінок. Астенія різного ступеня та порушення стану адаптації мали місце у 232 (98,3%) жінок. Проведені нами дослідження стану астенії та адаптації показали достовірне збільшення показників при тривалості захворювання менше 5 років у 1,7 разів, при тривалості захворювання більше 5 років та наявності неплідності - у 2 рази.

Стадію ендометріоза у пацієнток обох груп здійснювали за результатами лапароскопії, в ході якої також одержували матеріал для гістологічного дослідження, оцінювали анатомічні особливості локалізації ендометріоїдних гетеротопій, виявляли супутні фактори безплідності, що враховували при виборі лікувальної тактики, та виконували ендохірургічні втручання. Лапароскопічні ознаки атипових перитонеальних ендометріозних імплантатів виявлялись у 24 (10,2%) пацієнток. Хворим у віці до 35 років, зацікавленим в збереженні дітородної функції, виконували органозберігаючі операції. У пацієнток пізнього репродуктивного віку та у хворих, не зацікавлених у збереженні генеративної функції, обсяг ендохірургічного втручання розширювали до одно- або двохстороннього видалення придатків матки. Лапароскопічна гістеректомія у хворих на ендометріозом була виконана у 27 (11,4%) жінок віком понад 35 років за наявності супутньої міоми матки, аденоміозу. У 142 (60,2%) випадках операції були технічно складними у зв'язку з наявністю спайкового процесу, інфільтрації тканин навколо осередків ендометріозу, обмеженої рухомості органів малого тазу.

Частота інтраопераційних і ранніх післяопераційних ускладнень при проведенні ендохірургічних втручань була мінімальною і становила менше 1%, що узгоджується з даними інших авторів (І.З. Гладчук, 1999, А.Н. Стрижаків, А.B. Давидов, 1995, B.G. Bateman, 1996). Середній об'єм крововтрати під час операції становив 50,0-25,0 мл. при консервативних операціях та 130,0-25,0 мл. - при радикальних.

Післяопераційну гормонотерапію проводили у 89 хворих обох груп у випадках глибоких імплантатів в ділянці стінок тазових органів, ректовагінальної перегородки і при відсутності упевненості щодо повного видалення ендометріозних осередків лапароскопічним шляхом.

У хворих І, А групи, що отримували Золадекс побічні ефекти гормонотерапії у вигляді приливів жару, роздратованості, емоційної лабільності, депресії зустрічались у 1,5-2 разу рідше, що, очевидно, пов'язано з адаптогенною дією та впливом на нейроендокринні механізми запропонованого комплексного методу лікування. У хворих ІІ А групи комбіноване лікування із застосуванням гормонотерапії у післяопераційному періоді приводить до достовірного підвищення вегетативного тонусу у 2,2 рази, вегетативної реактивності - у 2 рази, рівня неспокою, астенії та дезадаптації - у 2,4 рази (p < 0,05). Дослідження показників гормонального гомеостазу в хворих із ендометріозом показало, що лапароскопічне лікування супроводжується мінімальними гормональними змінами. Вони більш характерні для комбінованого лікування з використанням агоністів гонадотропин-рилізинг-гормону, які пригнічують гонадотропну активність гіпофіза. Включення мелапур мелатоніна і МДМ у комплексне лікування суттєвих змін гормональному гомеостазу не завдає, але спостерігається більш швидше відновлення функції гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи, що є важливим для хворих на ендометріоз, зацікавлених у відновленні дітородної функції. Через 1 місяць після завершення лікування показники основних клінічних симптомів були однакові в обох групах хворих, однак емоційно-вегетативні розлади у І групі зустрічалися у 3 рази рідше, ніж у ІІ групі (рис. 2).

Рис. 2. - Динаміка наявності тазових болів у хворих на ендометріоз залежно від метода проведеного лікування (%):

Клінічне одужання із збереженням ефекту від проведеного лікування спостерігалося у 116 (92,1%) хворих І групи та 81 (73,6%) хворих ІІ групи і характеризувалось відсутністю тазових болів, альгоменореї, диспаренуії. Рецидиви захворювання через 1 рік після закінчення лікування спостерігалися у 10 (7,9%) хворих І групи та у 29 (26,4%) хворих ІІ групи. На протязі 12 місяців спостереження після проведеного лікування завагітніли 38 (63,3%) пацієнток І групи і 29 (53,7%) - ІІ групи.

Рис. 3. - Динаміка показника ступеню астенії у хворих на ендометріоз залежно від методу проведеного лікування (в балах):

Узагальнюючи отримані результати, ми дійшли висновку, що при ендометріозі спостерігаються такі зміни емоційно-вегетативного стану, як симпатікотонія, підвищення вегетативної реактивності, зростання реактивного й особистого неспокою та помірної астенії, які не залежать від стадії ендометріозу і найбільш виражені при тривалості захворювання понад 5 років та за наявності неплідності. Це корелює з клінічними особливостями ендометріозу, коли важкий ендометріоз часто не супроводжується больовими симптомами взагалі, а “малі” його форми іноді проявляються стійким больовим синдромом. За результатами дослідження реактивного неспокою можна зробити висновок, що усі хворі до початку лікування знаходились у стані соціально-психологічної дезадаптації різного ступеню, зумовленому ендометріозом. Отримані нами дані підтверджують думку авторів, які розглядають ендометріоз як єдиний нейроендокринний та патологічний процес, що негативно впливає на якість життя хворих на зовнішній ендометріоз (Н.В. Старцева, 1994, О.А. Пересада, 1999).

Аналіз результатів дослідження показників емоційно-вегетативного стану показав, що комбіноване лікування із застосуванням гормонотерапії у порівнянні з хірургічним лікуванням сприяє збільшенню емоційних і вегетативних розладів, що вже мають місце, а також призводить до підвищення тонусу і реактивності вегетативної нервової системи і зростання рівня неспокою, астенії та дезадаптації.

У зв'язку з виявленими змінами вегетативного гомеостазу виникла необхідність перегляду тактики лікування ендометріозу з урахуванням особливостей емоційно-вегетативної сфери у хворих на зовнішній ендометріоз. Розроблена нами методика комплексної терапії, спрямована на лікування клінічних проявів захворювання та реабілітацію емоційно-вегетативного стану із застосуванням мелапур та модуляції призвело до порівняно скорішого поліпшення загального стану і нормалізації основних показників емоційно-вегетативного стану у всіх обстежених хворих на зовнішній ендометріоз. лікувальний генітальний ендометріоз

У дисертації наведене нове вирішення наукової задачі, що виявляється у вивченні особливостей емоційно-вегетативного стану у хворих на ендометріоз у залежності від тривалості та стадії захворювання і обґрунтуванні на цій основі нової лікувальної тактики, спрямованої на підвищення ефективності лікування хворих на ендометріоз.

ВИСНОВКИ

1. Для хворих на ендометріоз при тривалості захворювання більше 5 років та за наявності неплідності характерна вегетативна дистонія зі схильністю до симпатикотонії, яка в порівнянні з практично здоровими жінками зустрічається у 1,8 рази частіше, а також має місце підвищення показників парасимпатичної та симпатичної вегетативної реактивності - у 1,5 рази;

2. Емоційні порушення у хворих на ендометріоз не залежать від стадії захворювання і характеризуються достовірним підвищенням показників реактивного та особистого неспокою у порівнянні з практично здоровими жінками у 1,5 рази (р < 0,05), астенії та адаптації - у 2 рази за умови тривалості захворювання понад 5 років і за наявності неплідності;

3. Застосування у хворих на зовнішній ендометріоз комбінованого лікування з використанням гормонотерапії на відміну від хірургічного лікування сприяє поглибленню емоційних і вегетативних розладів, викликає підвищення вегетативного тонусу у 2,2 рази, вегетативної реактивності - у 2 рази, рівень неспокою, астенії і дезадаптації - у 2,4 рази (р < 0,05);

4. Використання мелапур мелатоніну і мезодіенцефальної модуляції в комплексному лікуванні хворих на ендометріоз сприяє мінімізації побічних ефектів гормональних препаратів і дозволяє здійснити повний курс рекомендованої гормонотерапії усім хворим;

5. Комплексне лікування хворих на ендометріоз з використанням мелапур мелатоніну і мезодіенцефальної модуляції в порівнянні з традиційними методами лікування сприяє покращанню віддалених результатів лікування, що проявляється підвищенням репродуктивних результатів на 9,6% та зниженням частоти рецидивів захворювання на 18,5% упродовж 12 місяців спостереження;

6. Застосування розробленого комплексного методу лікування у хворих на ендометріоз супроводжується нормалізацією показників вегетативного тонусу, вегетативної реактивності, вегетативного забезпечення фізичної діяльності, сприяє достовірному зменшенню рівня неспокою і астенії в 1,5 рази, та призводить до покращання якості життя хворих на ендометріоз;

7. Застосування мелапур мелатоніну і мезодіенцефальної модуляції в комплексному лікуванні хворих на зовнішній ендометріоз є патогенетично виправданим, клінічно обґрунтованим і в порівнянні з традиційними методами лікування сприяє покращанню найближчих та віддалених результатів лікування незалежно від стадії захворювання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Запорожан В.М., Гладчук І.З., Волянська А.Г. Вплив оперативної лапароскопії та комбінованого лікування на емоційно-вегетативний стан у хворих із ендометріозом // ПАГ. - 1999. - №5. - С. 88-89.

2. Запорожан В.М., Гладчук І.З., Волянська А.Г., Шитова А.В. Лапароскопічне, комбіноване і повторне лапароскопічне лікування у безплідних хворих із тяжким ендометріозом // Одеський медичний журнал. - 1998. - №4 (48). - С. 28-30.

3. Волянська А.Г. Нейро-вегетативні розлади у хворих з ендометріозом // Вісник морської медицини. - 1998. - №4. - С. 22-23.

4. Гладчук І.З., Волянська А.Г., Мозговий Ю.С. Зміни емоційно-вегетативного стану у безплідних хворих із тяжким ендометріозом після оперативної лапароскопії та комбінованого лікування // Вісник морської медичини. - 1999. - №3(7). - С. 109-111.

5. Гладчук И.З., Волянська А.Г., Мозговой Ю.С. Роль оперативной и повторной лапароскопии в лечении генитального эндометриоза // Вісник морської медицини. - 1998. - №4. - С. 31-33.

6. Гладчук І.З., Волянська А.Г., Непорада С.М. Оперативна лапароскопія в лікуванні безплідних хворих з ендометріозом // Вісник морської медицини. - 1998. - №4. - С. 33-36.

7. Гладчук І.З., Шитова А.В., Волянська А.Г. Оперативна лапароскопія при лікуванні безплідних хворих зі спайковим процесом придатків матки І,ІІ ступенів (за класифікацією Hulka) // Одеський медичний журнал. - 1998. - №3 (47). - С. 9-11.

8. Волянский В.Е., Волянская А.Г. Функциональные расстройства нервной системы у лиц плавсостава женского пола // Вісник морської медицини. - 1998. - №1. - С. 28-29.

9. Запорожан В.Н., Гладчук И.З., Кононенко Е.И., Каштальян М.А., Волянская А.Г. Оперативная лапароскопия в 411 ОВГ: первые результаты // Актуальные проблемы патологии (Новое в диагностике и лечении): Сб. научных трудов в 2-х томах / Под ред. В.Н.Запорожан, В.В.Костюшов, В.М.Юрлов. Одесса: Маяк. - 1997. - С. 182-186.

10. Волянська А.Г. Нейро-вегетативні розлади у хворих з ендометріозом і їх сучасна інтерпритація // Нові технології у навчальному процесі, теоретичній та клінічній медицині (додаток до “Одеського медичного журналу”). - Одеса.:Чорномор'я, 1999. - С. 148-149.11. Спосіб лікування ендометріозу: Пат. 29268 А Україна, МПК6 А61 В17/42, 17/36 / В.М. Запорожан, І.З. Гладчук, А.Г. Волянська, Г.В. Шитова. - №98041826, Заявл. 09.04.1998, Опубл. 16.10.2000, Бюл. №5-ІІ.

11. Спосіб лікування трубної неплідності: Пат. 29267 А Україна, МПК6 А61 В17/42, 1/32 / В.М. Запорожан, І.З. Гладчук, Г.В. Шитова, А.Г. Волянська. - №98041825, Заявл. 09.04.1998, Опубл. 16.10.2000, Бюл. №5-ІІ.

12. Гладчук И.З., Волянская А.Г. Гормональная терапия и оперативная лапароскопия в лечении бесплодия, ассоциированного с эндометриозом // Тез. докл. Украинско-Американского конгресса по эндоскопической хирургии. - Одесса, 1997. - С. 117-119.

13. Волянская А.Г. Эндохирургия в лечении наружного и внутреннего эндометриоза // Актуальные проблемы лазерной медицины, эндоскопической хирургии и гинекологии: Тез. докл. Научно-практической конф. - Одесса, 1999. - С. 105-108.

Размещено на Allbest.ru