Медико-соціальні основи реформування медсестринських кадрових ресурсів системи охорони здоров’я

Висновки

1. Науково обґрунтовані, розроблені, апробовані і впроваджені принципово нові концептуальні підходи до реформування сестринської справи в Україні та неперервна ступенева система вищої медсестринської освіти, в основу якої покладені вимоги наступності, функціональної єдності, відповідності міжнародним стандартам, що дозволило вперше запровадити диференційовану підготовку медичних сестер двох освітньо-кваліфікаційних рівнів за розробленими нами Державними стандартами освіти (освітньо-кваліфікаційними характеристиками та освітньо-професійними програмами).

2. Доведено, що недосконалість та відставання сестринської справи і медсестринської освіти в Україні на кінець ХХ століття від вимог ВООЗ та міжнародних стандартів зумовлені низкою чинників: традиційним уявленням про медичну сестру лише як технічного помічника лікаря; стереотипністю побудови медсестринської освіти за програмами, подібними до програм підготовки фельдшерів та лікарів; недооцінкою значення наукових принципів у професійній підготовці медичних сестер; ізоляцією від зарубіжного досвіду в галузі медсестринства протягом тривалого часу. Як наслідок, система медсестринства стала неадекватною сучасним потребам охорони здоров'я і в процесі її реформування вимагає наукового обґрунтування на якісно нових засадах.

3. Встановлено, що найвагомішими досягненнями сестринської справи в переважній більшості країн світу є: розвиток сестринської справи як самостійної сфери професійної діяльності в охороні здоров'я з чітко налагодженою системою управління, запровадженням новітніх видів медсестринської діяльності та допомоги; формування сестринської справи як наукової дисципліни з проведенням наукових досліджень з проблем клінічного медсестринства, адміністрування в медсестринських службах, підготовки медсестринських кадрів; розвиток та вдосконалення багаторівневої системи вищої медсестринської освіти, яка забезпечує диференційовану підготовку медсестринських кадрів в залежності від потреб ринку медичних послуг; високий соціальний статус медичної сестри.

4. Дослідженням доведено недосконалість існуючої системи забезпечення служб охорони здоров'я кадрами середніх медичних працівників - відсутність єдиних підходів до формування кадрового складу медичних працівників середньої ланки в різних областях України: у чотирьох областях (16 %) цей рівень забезпеченості оцінюється як високий, у 10 областях (40 %) - як середній і вище середнього і в 11 областях (44 %) - як нижче середнього, низький та дуже низький.

5. Аналіз чисельного і якісного складу працюючих в охороні здоров'я середніх медпрацівників показав зменшення за останні три роки як загальної чисельності цієї категорії медиків, так і числа медичних сестер, зокрема, в порівнянні з 1997 роком відповідно на 2,3 % і 1,4 %, що при сучасних негативних медико-демографічних процесах в Україні (від'ємний приріст населення (-7,0); постаріння населення (у віковій структурі населення людей у віці 60 років і старше близько 19 %); погіршення стану здоров'я населення, хронізація патології (37,5 % населення - хронічні хворі); зміна структури захворюваності (ріст захворюваності на туберкульоз) та поява нових хвороб (СНІД)), стрімкому збільшенні вартості медичних послуг на фоні зростаючого дефіциту фінансових та матеріальних ресурсів серйозно ускладнює, а за певних умов унеможливить ефективне та раціональне реформування ПМСД, стаціонарної, позалікарняних та стаціонарозаміюючих видів медичної допомоги.

6. Доведено, що основними чинниками негативних тенденцій у медсестринських кадрових ресурсах охорони здоров'я, які зумовлюють плинність медсестер або зміну освіти, є низький показник співвідношення працюючих медичних сестер до лікарів (1,57:1) у порівнянні з розвиненими країнами світу (5,6-2,0:1); прогресуюче зменшення співвідношення випуску медсестер до лікарів (з 2,1:1 - у 1994 р. до 1,4:1 у 1999 р.), що призводить до зростання обсягів професійних навантажень на медсестер; неадекватність їхньої заробітної плати до трудових затрат, відповідальності та кваліфікації; відсутність можливості освітнього і професійного росту; низький соціальний статус.

7. Обґрунтовано і приведено зміст медсестринської освіти у відповідність до різних видів медсестринської діяльності в залежності від напрямків та етапів надання медичної допомоги населенню в сучасних умовах реформування вітчизняної охорони здоров'я, що забезпечило запровадження нових прогресивних видів медсестринської діяльності та інтеграцію вітчизняної медсестринської освіти в міжнародну систему підготовки медичних сестер.

8. Запровадження в систему неперервної медсестринської освіти бакалаврського ступеня з поглибленим вивченням фундаментальних медичних та нових фахових дисциплін (обстеження та оцінка стану здоров'я пацієнта, громадське здоров'я та громадське медсестринство, менеджмент та лідерство в медсестринстві, економіка охорони здоров'я, маркетинг медичних послуг та інші) сприяло підвищенню освітнього та кваліфікаційного рівня фахівців, формуванню в Україні якісно нових спеціалістів, які відповідають сучасним міжнародним стандартам та вимогам ВООЗ; розширенню функціональних можливостей медсестер-бакалаврів, що дозволило передати їм ряд лікарських функцій; забезпеченню необхідних знань для нових видів їх діяльності в якості менеджерів-адміністраторів медсестринських структур, викладачів медсестринських дисциплін.

9. Обґрунтована необхідність і доцільність розширення переліку посад, які вперше можуть займати випускники спеціальності “Сестринська справа” ІІ рівня підготовки (медсестри-бакалаври) відповідно до Державного класифікатора професій України (1995) (завідувач здоровпунктом, медпунктом, головна та старша медична сестра, викладач медсестринських дисциплін з підготовки молодших спеціалістів) і пропозицій щодо внесення до проекту нового класифікатора професій наступних посад: завідувач відділення хоспісу, відділення медсестринського догляду, медсестра сімейного лікаря, медсестра-санолог, медсестра-соціальний працівник.

10. Ефективність нововведених педагогічних технологій підтверджується показниками оцінки випускниками змісту і методів навчання, згідно з якими найбільш результативними є застосування комп'ютерних технологій (85+1,0 %), нестандартних методів проведення занять (78+1,2 %), модульно-рейтингова система (71+1,3 %), що в кінцевому результаті забезпечило високий рівень успішності за підсумками випускних державних іспитів (середній бал 4,0+0,3-4,2+0,1 - на І рівні спеціальності “Сестринська справа” і 4,4+0,2-4,7+0,3 - на ІІ рівні підготовки).

11. Результати дослідження та їх впровадження засвідчують ефективність запропонованого системного підходу до розвитку сестринської справи в Україні, системи медсестринської освіти та нових сучасних видів медсестринської діяльності (робота в бригадах сімейної медицини, паліативна медична допомога в хоспісах, викладання медсестринських навчальних дисциплін у ВМНЗ України І-ІV рівнів акредитації, які ведуть підготовку медичних сестер, менеджмент медсестринських структур), що сприяє наближенню їх до світових стандартів та вимог ВООЗ, раціональному та доцільному використанню медсестринського кадрового потенціалу охорони здоров'я.

Практичні рекомендації.

1. Міністерству охорони здоров'я України:

а) внести Кабінетові Міністрів України пропозицію про включення в перелік спеціальностей напрямку 1101 “Медицина” спеціальності 7.110100 “Сестринська справа” рівня спеціаліста (магістра);

б) внести пропозиції до проекту Державного класифікатора України //Класифікатора професій щодо введення посад рівня молодшого спеціаліста - медична сестра дитячого профілю, медична сестра сімейного лікаря; рівня бакалавра - завідувач відділенням хоспісу, завідувач відділенням медсестринського догляду, медична сестра сімейного лікаря, медична сестра-соціальний працівник, медична сестра-санолог;

в) на доповнення до наказу МОЗ України №216-Адм. від 01.09.99 “Про передачу деяких функцій лікарів молодшим медичним спеціалістам” розширити перелік таких функцій як в амбулаторно-поліклінічній, так і в стаціонарній ланках, особливо на етапах ПМСД та медико-соціальної і реабілітаційної допомоги хронічним хворим;

г) довести на перехідному етапі співвідношення працюючих медсестер до лікарів з 1,57:1 до 2,0:1;

д) передбачити, починаючи з 2003 р., наявність бакалаврської освіти у претендентів на керівні посади в медсестринських структурах;

е) запровадити в управліннях охорони здоров'я обласних держадміністрацій посади головних спеціалістів з медсестринства;

є) розробити систему підвищення кваліфікації медичних сестер-бакалаврів;

ж) передбачити у штатному розписі ЛПЗ диференційовану оплату праці медичних сестер-бакалаврів.

2. Вищим медичним навчальним закладам ІІІ-ІV рівнів акредитації, які проводять підготовку медичних сестер:

а) розробити проект Державного стандарту вищої медсестринської освіти на рівень спеціаліста (магістра);

б) на кафедрах сестринської справи планувати та проводити науково-дослідницьку роботу з проблем медсестринства;

в) спільно з висококваліфікованими викладачами спеціальності “Сестринська справа” ВМНЗ І-ІІ рівнів акредитації організувати авторські колективи по створенню підручників та навчальних посібників з природничо-наукових і медсестринських навчальних дисциплін нового покоління з урахуванням міжнародного досвіду та рекомендацій ВООЗ.

3. Навчальним закладам післядипломної освіти молодших спеціалістів провести оновлення змісту циклів підвищення кваліфікації медичних сестер, де передбачити медсестринський процес та різні аспекти сучасних видів медсестринської діяльності.

медсестринський системний педагогічний

Література

1. Шегедин М.Б., Рузанов О.М. Львівський державний медичний коледж. - Львів, 1998. - Видання третє. - 185с.

2. Шегедин М.Б. Медсестринство у світі. - Львів, 1999. - 402с.

3. Шегедин М.Б. Система підготовки медичних сестер у зарубіжних країнах. Шляхи формування медсестринської освіти в Україні та її інтегрування в світову //Acta medica leоpоlencia. Львівський медичний часопис. - Львів, 1996. - Том. 11. - №1. - С. 85-87.

4. Шегедин М.Б. Деякі сучасні тенденції в охороні здоров'я України та нові форми сестринської допомоги //Практична медицина. - Львів, 1998. - №1-2. - С. 101-107.

5. Шегедин М.Б. Розвиток сестринської справи в Україні //Практична медицина. - Львів, 1998. - №5-6. - С.180-188.

6. Шегедин М.Б. Сімейна медицина і сімейне медсестринство //Одеський медичний журнал. - Одеса, 1999. - №3. - С. 7-10.

Размещено на Allbest.ru