Ефективність розвантажувально-дієтичної терапії з психотерапією при вегето-судинних порушеннях невротичного ґенезу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

УДК: 616.85-06:616.839-08:615.847.24:615.851

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ЕФЕКТИВНІСТЬ РОЗВАНТАЖУВАЛЬНО-ДІЄТИЧНОЇ ТЕРАПІЇ З ПСИХОТЕРАПІЄЮ ПРИ ВЕГЕТО-СУДИННИХ ПОРУШЕННЯХ

НЕВРОТИЧНОГО ГЕНЕЗУ

14.01.16 - психіатрія

Семікіна Олена Євгеніївна

Харків - 2001

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України, м.Харків

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Марута Наталія Олександрівна, Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, керівник відділу неврозів та пограничних станів

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри психотерапії;

доктор медичних наук Пшук Наталія Григорівна, Вінницький державний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, професор кафедри психіатрії, загальної та медичної психології

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра психіатрії, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “26” вересня 2001р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д 64.609.01 у Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: м.Харків, вул. Корчагінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: м.Харків, вул. Корчагінців, 58.

Автореферат розісланий “18” серпня 2001р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої Ради

кандидат медичних наук, доцент В.Г. Марченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

вегетативний неврастенія дієтичний церебральний

Дані останніх років про структуру пограничних психічних порушень свідчать про неухильне зростання невротичних розладів (Волошин П.В., 1993, 1998 Александровский Ю.А., 1993, Напреенко А.К., 1996, Табачников С.И., 1999, Марута Н.А., 1999, Михайлов Б.В., Подкорытов В.С.,1999, 2000, Сухоруков В.И., 1998, Гавенко В.Л., 1998, Кришталь В.В., 1998, Чуприков А.П., 1998, Битенский В.С., 1999, Спіріна І.Д., 1999, Юрьева Л.Р., 1999, Казакова С.Е., 1999, Самохвалов В.П., 1999,Козидубова В.М., 1999, Пшук Н.Г., 2000, Фільц О.О., 2000, Ахмедов Т.И., 2000, Byalaya M. 1999). При цьому у клінічній картині невротичних розладів, в умовах сучасного патоморфозу, збільшується питома вага та виразність вегетативних порушень, які найчастіше стають провідними (Асатиани Н.М. 1990, Абабков В.А. 1992, Марута Н.А. 1996). Вегетативні порушення в структурі невротичних розладів мають в основі свого розвитку психогенний запуск і виникають в результаті формування невротичного конфлікту і самі можуть ставати психотравмуючим фактором та таким чином формують “замкнуте коло” (Липгарт Н.К., 1986, Чабан О.С., 1997). Тому для успішного лікування невротичних розладів купіювання вегето-судинних порушень є важливим етапом. Однак, незважаючи на численні фармакологічні засоби, ефективність їхнього лікування недостатня. Методом вибору може стати безмедикаментозний вплив (з огляду на несприятливу екологічну обстановку, посилення алергізації населення), а саме: розвантажувально-дієтична терапія (РДТ).

Актуальність теми. В структурі невротичних порушень головними клінічними проявами є емоційно-афективні та сомато-вегетативні розлади (Карвасарский Б.Д., 1990). Вегето-судинні порушення при невротичних розладах виникають в результаті психогенного впливу, який призволить до змін функціональних взаємовідношень кортикальних структур зі структурами лімбіко-ретикулярного комплексу, що супроводжується реакцієй з боку вегетативної та ендокринної систем (Воробьева Т.М., 1983, Лакосина Н.Д., 1994, Панкова О.Ф., 2000). Зміни в нейрогуморальній системі, яка є універсальним регулюючим механізмом функціонування організму, впливають на стан імунної системи (Чугунов В.С., 1991, Вовк И.Л., 1996, Малашхия Ю.А., 1999). Етіопатогенетичним методом лікування невротичних розладів як психогеній є психотерапія (Александровский Ю.А., 1996, Свядощ А.М., 1997, Карвасарский Б.Д., 1998). Але її ефективному проведенню заважають сомато-вегетативні порушення, які є фактором резистентності (Важенин М.М., 1994, Марута Н.А., 1998). В зв'язку з цим купіювання вегето-судинних прояв є основою успішності психотерапії.

Вивчення механізмів дії РДТ показало, що вона впливає в якості неспецифічного подразника, на який організм відповідає комплексом пристосувальних реакцій, вироблених у процесі еволюції, РДТ викликає мобілізацію функціональних систем організму, що сприяє дезактуалізації психотравми з одного боку і нормалізації діяльності механізмів судинної регуляції з іншого (Николаев Ю.С. 1988, Теренковский Д.И. 1982, Бабенков Г.И. 1981, Куница Л.Д. 1983, Суслин С.Н. 1997). У літературі маються численні дані про застосування РДТ при ряді психічних, соматичних захворювань (Полищук Ю.И., 1981; Ефимов А.С., 1987; Кузів П.П., 1993; Бакалюк О.Й., 1997; Дерпак Ю.Ю., 1999). Однак залишається недостатньо вивченим питання про вплив РДТ на вегетативні порушення при невротичних розладах. При цьому постає питання про можливості застосування комплексу РДТ і психотерапії, розробки оптимальних схем їхнього використання при різних формах порушень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота у вигляді окремих фрагментів увійшла в комплексні НДР Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України: “Розробити нові методи профілактики і лікування терапевтично резистентних форм психозів і неврозів на основі вивчення патофізіологічних особливостей захворювання і їхньої динаміки під впливом різних видів медикаментозної терапії й їхніх сполучень” (шифр ВН 27.12.95.) і “Розробити науково обґрунтований комплекс лікувально-діагностичних методів на різних етапах надання неврологічної, психіатричної, а також наркологічної допомоги хворим при ургентних станах” (шифр ВН 7.34.98). Автор проводив клініко-психопатологічне, психопатологічне обстеження хворих на невротичні розлади, здійснив обробку, аналіз отриманих даних, розробив підходи до диференційованого використання РДТ з психотерапією при різних формах невротичних розладів.

Мета і задачі дослідження. Мета - ефективність РДТ у сполученні із психотерапією при вегето-судинних порушеннях невротичного генезу на основі вивчення клініко-психопатологічних, клініко-вегетологічних, електрофізіологічних, патопсихологічних, імунологічних показників у процесі його використання.

Задачі дослідження:

Вивчити клінічні особливості вегетативних порушень при неврастенії, соматоформних, тривожно-фобічних розладах у процесі РДТ із психотерапією.

Проаналізувати динаміку емоційних особливостей, а також особливості самооцінки стану під впливом РДТ у комплексі з психотерапією.

Вивчити параметри вегетативної нервової системи (вегетативний тонус, вегетативна реактивність, вегетативне забезпечення діяльності) у динаміці РДТ.

Дослідити параметри церебральної гемодинаміки в процесі РДТ за даними РЕГ.

Проаналізувати динаміку показників імунної системи в процесі РДТ (кількість Т-лімфоцитів, ТХ, ТС, ЗК, ГГ, Ig A, Ig M, Ig G).

Розробити схеми диференційованого застосування РДТ із психотерапією при різних формах невротичних розладів і варіантах вегето-судинних порушень.

Обґрунтувати ефективність РДТ при вегето-судинних порушеннях невротичного генезу.

Об'єкт дослідження - невротичні розлади.

Предмет дослідження - динаміка клініко-психопатологічних, патопсихологічних, електрофізіологічних, клініко-вегетологічних, імунологічних показників у хворих на невротичні розлади з вегето-судинними порушеннями під впливом РДТ з психотерапією.

Методи дослідження - клініко-психопатологічний, клініко-вегетологічний

(оцінка вегетативного тонусу, вегетативної реактивностї та вегетативного забезпечення діяльності), патопсихологічний (самооцінка стану за допомогою методики САН, вивчення емоційних особливостей за допомогою методики на основі “репертуарних граток“ G.Kelly), електрофізіологічний (оцінка церебральної гемо-динаміки методом РЕГ), імунологічний, а також методи математичної статистики.

Наукова новизна здобутих результатів. Вперше на основі комплексного клініко-психопатологічного, клініко-вегетологічного, патопсихологічного, електро-фізіологічного, імунологічного методів дослідження одержано дані про механізми терапевтичного ефекту РДТ із психотерапією у хворих з вегето-судинними порушеннями невротичного генезу.

Визначено, що ефективність РДТ із психотерапією включає симптоматичний ефект лікувального голодування (нормалізація сомато-вегетативного фону) і етіопатогенетичний ефект психотерапії (розв'язання інтрапсихічного конфлікту).

Виявлено зв'язок психопатологічних проявів з характером і динамікою вегето-судинних розладів у хворих з невротичною патологією. Уточнено деякі психологічні й імунологічні механізми формування невротичних розладів і їхньої динаміки під впливом РДТ із психотерапією у хворих на неврастенію, соматоформні, тривожно-фобічні розлади.

Установлено, що одним із патогенетичних механізмів формування психогеній є імунологічний дисбаланс, який проявляється в активації гуморальної частини імунітету і супроводжується зміною співвідношення ТХ:ТС, збільшенням кількості ЦІК, імуноглобулінів, переважно за рахунок класів Ig А, Ig М, а також зниженням кількості ЗК.

Саногенний ефект РДТ із психотерапією пов'язаний із впливом, що нормалізує психопатологічні порушення, стан вегетативної нервової системи, а також на стан показників імунної системи. Комплексне дослідження дозволило науково обґрунтувати підходи до застосування РДТ із психотерапією при вегето-судинних порушеннях невротичного генезу.

Практичне значення здобутих результатів. У результаті дослідження були удосконалені діагностичні критерії невротичних розладів (клініко-психопатологічні, психологічні, клініко-вегетологічні, імунологічні). У результаті дослідження були вироблені критерії ефективності РДТ з урахуванням форми невротичних розладів і характеру вегето-судинних порушень.

На підставі здобутих даних було розроблено диференційовані програми застосування РДТ з психотерапією при різних невротичних розладах з урахуванням характеру вегето-судинних порушень.

Особистий внесок здобувача. Автором проведено комплексне клініко-психопатологічне, клініко-вегетологічне, електрофізіологічне, патопсихологічне обстеження хворих на невротичні розлади, статистичну обробку здобутих у процесі дослідження даних, теоретичне обґрунтування, інтерпретація і впровадження основних результатів у практику охорони здоров'я.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися на спільній науковій сесії “Актуальні проблеми сучасної психосоматичної медицини” (Харків - Луганськ, 1995), на Харківській обласній науково-практичній конференції “Психотерапевтична допомога населенню України, шляхи її реформування та удосконалення” (Харків, 2000), на науково-практичній конференції “Платонівські читання”, “Проблеми екстремальної психіатрії” (Харків, 2000), на конференції молодих вчених Харківського державного медичного університету “Медицина третього тисячоліття” (Харків, 2001), на засіданні товариства неврологів та психіатрів (Харків, 1999, 2000), на Пленумі правління товариства неврологів, психіатрів та наркологів України (Луганськ, 2000).

Основні результати проведених досліджень впроваджені в практичну діяльність лікувальних установ Харківської області (Харківська міська клінічна психіатрична лікарня № 15, Харківський міський психоневрологічний диспансер № 3, Харківський обласний психоневрологічний диспансер, Харківська обласна психіатрична лікарня). Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі лікарів на базі відділу неврозів та пограничних станів інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України.

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 7 друкованих праць (у тому числі 6 - самостійні, 6 - у фахових виданнях). В роботі в співавторстві з Марутою Н.О. дисертант проводив обстеження хворих на невротичні розлади, обробку, аналіз та інтерпретацію отриманих даних.

Обсяг й структура дисертації. Текст дисертації викладений на 202 сторінках машинопису (основний текст 147 сторінок), містить вступ, огляд літератури, опис методів дослідження, 4 розділи власних досліджень і висновки. Список літератури включає 344 роботи, з них 260 вітчизняних і 84 іноземних. Матеріали дисертації містять 27 таблиць, 7 рисунків, що займають 37сторінок.

ЗМІСТ РОБОТИ.ЗДОБУТІ РЕЗУЛЬТАТИ

Матеріал і методи дослідження. Під спостереженням було 94 хворих на невротичні розлади з вегето-судинними порушеннями, що проходили курс РДТ у комплексі з психотерапією. Хворі проходили курс лікування в умовах відділення неврозів та пограничних станів інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України 1995-2000р. При оцінці структури невротичної патології слід зазначити, що 32 пацієнта страждали на неврастенію (F 48.0), 30 - на соматоформні розлади (F 45) і 32 - на тривожно-фобічні розлади (F 40). Більшість пацієнтів була віком від 26 до 45 років, обстежено 55 жінок і 39 чоловіків. Контрольну групу склали 25 практично здорових осіб. Групу порівняння склали 60 хворих на невротичні розлади, що одержували традиційну терапію.

Відповідно до мети і завдань роботи нами був використаний комплекс методів: клініко-психопатологічний, клініко-вегетологічний (вегетативний тонус на основі розрахунку ВІ Кердо, вегетативна реактивність на основі глазосерцевого рефлексу Ашнера-Даньіні, вегетативне забезпечення діяльності на основі ортокліностатичної проби Превеля-Данієлополу), патопсихологічний (тест САН (Доскин В.А., Лаврентьева Н.А., 1975) і “репертуарні ґратки” G.L. Kelly (Франсела Ф., Баннистер Д., 1987)), електрофізіологічний - оцінка церебральної гемодинаміки методом РЕГ за стандартною схемою (Ярулин Х.Х., 1983), імунологічний (визначення загальної популяції Т-лімфоцитів за методом розеткоутворювання (Jondal із співавт. 1972); субпопуляції Т-хелперів (ТХ) і Т-супресорів (ТС), рівня загального комплементу (ЗК) фотоколориметричним методом по 50% гемолізу; рівня ЦІК (циркулюючі імунні комплекси) методом преципітації з 3,5%, 7% і 10% розчину поліетіленгліколю (Меньшиков В.В.,1987), рівня Ig A, Ig M і Ig G методом радіальної імунодифузії за G. Маnсіnі із співавт., 1965. Матеріали дослідження було оброблено статистичним методом з використанням прикладних програм для ІВМ-Pentium (визначення середніх величин, помилок середніх, відсоткових співвідношень, вірогідності виявлених змін, а також проведення кореляційного аналізу).

Як метод лікування застосовувалась розвантажувально-дієтична терапія (РДТ) у модифікаціях - перманентного голодування терміном від 7 до 21 дня і дробового голодування, коли періоди депривації харчування (3 доби) чергувалися з відновлюваним харчуванням (3 доби). Відновлюваний період терміном 1-3 місяці полягав у поступовому кількісному і якісному розширенні раціону в рамках молочно-рослинної дієти. Психотерапевтична корекція включала методи каузальної терапії - індивідуальну раціональну і групову психотерапію, симптоматичні методи (бесіди, що допомагають хворому долати коливання в стані), аутогенне тренування (АТ) (метод І.Шульца, 1929), а також умовно-рефлекторну терапію.

Результати дослідження і їх обговорення. Аналіз клінічної динаміки стану пацієнтів в процесі лікування проводився у відповідності з групами дослідження. У хворих на неврастенію ми виділили дві підгрупи, що відрізнялися за особливостями клініко-психопатологічних проявів у ході лікування. У цілому динаміка клінічного стану хворих першої підгрупи (19 осіб) була стабільна, односпрямована, характеризувалася поступовим покращенням показників соматичного і психічного стану на всіх етапах лікування. Виявлено, що цю підгрупу склали пацієнти з вегето-судинними дистоніями за гіпертонічним і змішаним типам. Психопатологічна картина хвороби включала наявність тривожно-депресивного (4 особи), астено-депресивного (3 особи), тривожно-іпохондричного (3 особи), астено-іпохондричного (4 особи), депресивного (3 особи), тривожно-фобічного (2 особи) синдромів. Аналіз динаміки стану в ході РДТ показав, що у пацієнтів даної підгрупи покращення як соматичного, так і психічного стану зафіксовано вже з перших днів лікувального голодування. ДО 3-5 дня наставала нормалізація АТ, зменшувалися цефалгії, кардіалгії, у цілому стабілізувався серцевий ритм. На цьому тлі покращувався настрій, знижувався рівень тривоги.

Зазначена динаміка підтверджувалася даними тесту САН. У хворих на неврастенію бальні характеристики складали до лікування: при провідному зниженні показника “активності” - 3,8 0,39 бала, показник “самопочуття” склав - 4,6 0,42 бала і показник “настрою” - 4,6 0,28 бала. У контрольній групі одержано результати: показник “самопочуття” - 6,5 0,41 бала, показник “активності” - 6,60 0,39 бала, показник “настрою” - 6,3 0,40 бала. У дні ацидотичних явищ результати тесту САН були такими: показник “самопочуття” - 4,3 0,38 бала, показник “активності” - 3,9 0,25 бала і показник “настрою” - 4,8 0,31 бала. На останньому етапі лікування показники тесту свідчать про поліпшення всіх аналізованих критеріїв: показник “самопочуття” - 6,4 0,41 бала, показник “активності” - 6,3 0,30 бала і показник “настрою” - 6,4 0,36 бала.

У процесі лікування постійно проводилася психотерапія. У перші дні голодування проводилися психотерапевтичні бесіди, що мали симптоматичний характер. З другого періоду голодування (після явищ ацидотичної кризи) приєднувалися методи каузальної психотерапії, спрямовані на розв'язання невротичного конфлікту. Велике значення мало застосування аутогенного тренування (АТ), сеанси якого проводилися щодня з першого дня лікування.

Тривалість голодування у пацієнтів даної підгрупи складала 14 днів.

Динаміка стану хворих другої підгрупи (13 осіб) у цілому в процесі лікування характеризувалася нестійкістю, наявністю коливань як соматичного, так і психічного стану, аж до погіршення в дні ацидотичній кризи. Цю підгрупу склали пацієнти з явищами вегето-судинної дистонії переважно за гіпотонічним і змішаним типам. Порушення носили як перманентний, так і пароксизмальний характер. У психопатологічній картині були виражені астенічний (2 особи), астено-депресивний (5 осіб), тривожно-депресивний (2 особи), астено-іпохондричний (1 особа), тривожно-іпохондричний (1 особа), іпохондричний (1 особа) і депресивний (1 особа) синдроми.

Уже з перших днів голодування в пацієнтів посилювалася загальна слабкість, нездужання, цефалгії. У дні ацидотичної кризи турбували нудоти, епізодично блювоти, кардіалгії, серцебиття, а також перебої в роботі серця. Епізодично АТ знижувався до цифр 80-85/55-60 мм рт. ст. Коливання соматичного статусу сприяли загостренню психопатологічної симптоматики у формі посилення тривоги, актуалізації іпохондричних переживань, зниження фону настрою. Аналіз особливостей динаміки в цій підгрупі виявив виразність і глибину астенії. У зв'язку з цим психотерапевтична корекція проводилася в розширеному обсязі. Психотерапевтичні бесіди симптоматичного характеру проводилися щодня аж до дієти відновлюваного періоду. Методи каузальної психотерапії ставали ефективними в період відновлюваної дієти. Щодня застосовувалося АТ.

Основна частина пацієнтів успішно пройшла 7-10-денні курси РДТ. Стабільне поліпшення відзначене вже до 8-10 дня голодування, що закріпилося в період відновлюваного харчування. Однак 4 пацієнти у зв'язку з коливаннями в стані були переведені на режим дробового голодування (3 дні голод - 3 дні відновлюване харчування: 3 цикли). Подібна схема сприяла кращій адаптації до лікування, меншим коливанням емоційних реакцій.

Дані тесту САН підтверджують особливості клінічної динаміки стану в пацієнтів даної підгрупи й у балах відповідають таким значенням: до початку лікування: показник “самопочуття” - 4,0 0,27 бала, показник “активності” - 3,5 0,21 бала, показник “настрою” - 4,3 0,26 бала. На 5-6 дні лікувального голодування: показник “самопочуття” - 3,6 0,32 бала, показник “активності” - 2,9 0,27 бала, показник “настрою” - 3,3 0,19 бала. До результату лікування: показник “самопочуття” - 6,2 0,33 бала, показник “активності” - 6,0 0,31 бала, показник “настрою” - 6,1 0,22 бала.

Особливості емоційного стану хворих на неврастенію оцінювалися в цілому по групі за допомогою методики на основі “репертуарних ґраток” G. Kelly. Структура емоційних конструктів, що виявлена до лікування, свідчила про диференційність та згуртованість навколо осьового конструкту (тривожний, тужливий, печальний, збентежений, веселий) близьких за значенням емоційних категорій. І хоча в цілому емоційна структура створювала передумови для спрямованої диференційованої емоційної відповіді, акцент був на негативних емоціях. Після проведення лікування в структурі емоційних конструктів значно збільшилася питома вага позитивних емоцій.

При оцінці стану вегетативної нервової системи у хворих на неврастенію до початку лікування в середньому по групі відзначена вегетативна активація. Так, у 59,4 8,9 % обстежених зафіксована симпатикотонія. Після проведеного курсу лікування відзначено поліпшення загального вегетативного тонусу: симпатикотонія зафіксована в 34,4 8,7 % випадків. Вегетативна реактивність у хворих на неврастенію до лікування була знижена (при проведенні глазосерцевої проби зменшення ЧСС склало 1,48 0,06 уд. на хв., при контрольних значеннях 3,97 0,57). Після лікування показники реактивності покращилися (зниження ЧСС - 2,52 0,19 уд. на хв.). Вегетативне забезпечення діяльності в ортокліностатичній пробі у хворих на неврастенію характеризувалося як недостатнє. Однак після проведення лікування відзначено його поліпшення. В ортостатичній пробі приріст досягав максимальних значень вже до 3-ї хвилини, до 5-ї хвилини в більшості випадків спостерігалося вже зниження ЧСС і АТ (до лікування на 5-й хвилині фіксувався приріст даних параметрів). Повернення до вихідних показників під час кліностатичної проби зафіксовано на 3-й хвилині дослідження, що спостерігалося й у контролі.

Оцінка впливу РДТ на стан церебральної гемодинаміки за допомогою методу РЕГ дала змогу, що до лікування у хворих на неврастенію з вегето-судинними розладами зафіксовано гіпертонічний тип РЕГ кривих у 62,5 8,6 % випадків, дистонічний - в 12,5 6,3 %, гіпотонічний - в 25,0 8,2 %. Після РДТ гіпертонічний тип відзначено у 25,0 8,2 % випадків, дистонічний - в 12,5 6,3 %, гіпотонічний - в 9,4 5,6 % . Нормостенічний тип РЕГ визначався в 53,1 9,0 % спостережень.

Імунологічне обстеження в групі хворих на неврастенію до початку лікування виявило зміни імунного статусу. При незначному зниженні загальної кількості Т-лімфоцитів (50,7 2,31 %) мало місце порушення співвідношення ТХ і ТС (39,7 5,41 % і 13,3 3,20 %) у бік гіперпродукції ТС, що приводило до зміни регуляторних спроможностей імунної системи і відбилося на статусі гуморального імунітету. Так, відзначено збільшення кількості ЦІК з 3,5 %, 7 % і 10 % розчинами поліетіленгліколю, яке склало 0,051 0,009 од. оп. гус., 0,084 0,011 од. оп. гус. і 0,036 0,022 од.оп.гус., при контрольних значеннях 0,042 0,014 од. оп. гус., 0,056 0,011 од. оп. гус. і 0,036 0,021 од.оп.гус. Крім того, відзначене збільшення кількості Ig A до 1,95 0,28 г/л (у контролі - 1,64 0,44 г/л) , Ig M - до 1,50 0,18 г/л (у контролі - 1,33 0,32 г/л), Ig G - 13,19 2,19 г/л (в контролі - 10,98 3,21 г/л). Після проведеного лікування відзначено поліпшення імунного статусу з нормалізацією співвідношення ТХ і ТС (34,71 3,92 % і 16,12 2,95 %). Кількість ЦІК знизилося до 0,035 0,009 од. оп. гус., 0,048 0,014 од. оп. гус. і 0,031 0,020 од.оп.гус. Крім того відзначене зниження кількості Ig A до 1,86 0,19 г/л, Ig M - до 1,35 0,21 г/л, Ig G - до 11,66 2,08 г/л. При дослідженні кількості ЗК до лікування в середньому зафіксовано зниження ЗК (0,89 0,05 од. оп. гус.), при контрольних значеннях 1,08 0,16 од. оп. гус. Нормалізація показників ЗК після РДТ (1,11 0,06 од. оп. гус.) свідчить про посилення резистентності і зниження алергізації організму.

В результаті проведеного лікування у хворих на неврастенію зафіксовано: одужання - 59,4 8,9 %, значне поліпшення - 28,1 8,5 %, поліпшення - 12,5 6,3%. При цьому в групі порівняння відзначене одужання - в 45,0 9,0 %, значне поліпшення - 25,0 8,2 %, поліпшення - 25,0 8,2 %, без ефекту - 5,0 2,0 %. Різниця в результатах статистично вірогідна (Р < 0,05).

За різницею в динаміці клінічного стану у хворих на соматоформні розлади з вегето-судинними порушеннями під впливом РДТ з психотерапією також були виділені дві підгрупи.

У процесі РДТ у хворих першої підгрупи (16 осіб) стан поліпшувався в основному швидко, без різких коливань. Аналізуючи особливості клінічної симптоматики у даної категорії хворих слід зазначити, що судинні порушення відповідали вегето-судинним дистоніям за гіпертонічним і змішаним типам, переважно перманентного перебігу. Психопатологічні порушення склали тривожно-депресивний (5 осіб), астено-депресивний (1 особа), тривожно-іпоходричний (4 особи), тривожно-фобічний (2 особи), депресивний (2 особи) і іпохондричний (2 особи) синдроми.

У процесі лікування нормалізація цифр АТ у пацієнтів наступила вже на 5-6 день голодування, поліпшився загальний стан. Це сприятливо позначалося на їхньому емоційному стані. Коливання, що відзначені в дні ацидотичної кризї, були незначні, у результаті психотерапевтичних бесід пацієнти добре переключалися з хворобливих відчуттів на реальні життєві питання.

Термін голодування складав у 6 осіб - 10 діб, у 10 осіб - 12 діб. Вже до 8-10 дня лікувального голодування у більшості пацієнтів (13 осіб) відзначено стійке поліпшення, що закріпилося надалі.

В програму психотерапевтичної корекції разом із симптоматичною психотерапією, у цілому седативного характеру, а також індивідуальною психотерапією каузального характеру, що приєднувалася з останніх днів голодування і проводилася весь відновлюваний період, призначалися сеанси групової психотерапії. У психотерапевтичній групі створюється специфічне мікросоціальне середовище, яке сприяє виникненню найбільш емоційно значущій ситуації, що є необхідною умовою для переоцінки сформованих хворобливих настанов.

За даними тесту САН виявлено відповідність клінічної динаміки й особливостей самооцінки пацієнтами свого стану. При цьому до лікування за критерієм показника “самопочуття” одержано 3,9 0,21 бала, показник “активності” - 5,2 0,29 бала, показник “настрою” - 4,4 0,27 бала. У дні ацидотичної кризи: показник “самопочуття” - 3,6 0,26 бала, показник “активності” - 4,0 0,32 бала і показник “настрою” - 3,9 0,30 бала. Після проведеного лікування одержані більш високі показники досліджуваних критеріїв: показник “самопочуття” - 6,4 0,19 бала, показник “активності” - 6,1 0,34 бала і показник “настрою” - 6,2 0,23 бала.

Другу підгрупу (14 осіб) склали пацієнти з вегето-судинними порушеннями переважно за гіпотонічним (9 осіб), змішаним (3 особи) типам і лише у 2 хворих була тенденція до підвищення АТ. У 5 осіб порушення носили пароксизмальний, у 3 - перманентний і у 6 - змішаний характер. У психопатології були найбільш виражені тривожно-депресивний (3 особи), астено-депресивний (2 особи), астено-іпохондричний (1 особа), тривожно-фобічний (1 особа), іпохондричний (1 особа), депресивний (4 особи) і тривожно-іпохондричний (2 особи) синдроми. Динаміка стану в процесі РДТ характеризувалася значними коливаннями емоційних реакцій на тлі деяких соматичних змін. Незначне погіршення стану пацієнти сприймали негативно, з драматизацією. Уже з перших днів РДТ відзначалося загострення клінічних проявів у формі посилення цефалгій, загальної слабкості. До моменту ацидотичної кризи посилювалося нездужання, болі в серці, непокоїли серцебиття, АТ знижувалося до 80/50 - 85/65 мм. рт. ст., загострювалися емоційні реакції. У зв'язку з цим пацієнти даної підгрупи мали потребу в проведенні інтенсивної психотерапії. 6 пацієнтів були переведені на режим дробового голодування (3 дні голод - 3 дні відновлювана дієта: 2 цикли). До кінця лікувального голодування у всіх пацієнтів, що пройшли курс РДТ, стан поліпшився, з'явилася бадьорість, значно зменшилися цефалгії, кардіалгії, АТ стабілізувалося на цифрах 100/70 - 110/75 мм рт. ст. Крім того, мав місце зворотний розвиток психопатологічних синдромів: депресивного, іпохондричного, знизився рівень тривоги.

Дані методики тесту САН свідчать на перших етапах про зниження показників “самопочуття” - 3,6 0,3 бала, при цьому показник “активності” - 4,0 0,18 бала, показник “настрою” - 4,3 0,31 бала. При другому дослідженні відзначене зниження за всіма трьома критеріями: показник “самопочуття” - 2,0 0,19 бала, показник “активніоті” - 3,1 0,21 бала і показник “настрою” - 2,9 0,18 бала. Після лікування стан поліпшився: показник “самопочуття” склав 5,6 0,33 бала, показник “активності” - 5,6 0,28 бала, показник “настрою” - 6,0 0,30 бала.

При оцінці емоційного стану хворих на соматоформні розлади до лікування виявлено, що структура емоційних конструктів відрізнялася максимальною недиференційованістю, незгуртованістю й малим ступенем структуйованості. При цьому мало місце акцентування на негативних формах реагування. Після проведеного лікування розкид показників також залишався значним, у цілому система конструктів також була мало структурована, що пов'язано з особистісними особливостями пацієнтів даної групи. Однак деяке посилення диференціації і виділення декількох підгруп свідчить про підвищення можливостей щодо обмеження генералізації емоційної відповіді і більшої раціоналізації емоційних реакцій. Крім того, у загальній структурі емоцій нівелювався акцент на негативних формах реагування, зросла кількість конструктів, що відповідають позитивним емоціям.

При вегетологічному обстеженні серед хворих на соматоформні розлади до лікування відзначено вегетативну активацію. Симпотикотонія виявлена в 80,0 7,4 % спостережень. Після проведення лікування вегетативний тонус зменшився. Так, симпатикотонія відзначена в 50,0 9,3 % пацієнтів. В результаті терапії вегетативна реактивність підсилилася. Так, за даними глазосерцевої проби зменшення ЧСС при тиску на очні яблука складала до лікування 0,28 0,07 уд. на хв., а після лікування - 1,98 0,11 уд. на хв. Відзначено поліпшення вегетативного забезпечення діяльності.

За даними електрофізіологічного дослідження у групі хворих на соматоформні розлади гіпертонічний тип РЕГ кривих спостерігався у 63,3 9,1 % випадків, дистонічний - у 20,0 7,4 %, гіпотонічний - у 16,7 6,9 %. Після РДТ відзначено покращення церебральної гемодинаміки і зафіксовано: гіпертонічний тип РЕГ кривих у 26,7 8,2 %, дистонічний - у 16,7 6,9 %, гіпотонічний - у 10,0 5,6 %, нормостенічний - у 46,6 9,3 % спостережень.

При імунологічному обстеженні у групі хворих на соматоформні розлади загальна кількість Т-лимфоцитів склала 49,6 2,01 %, що нижче, ніж у контрольній групі. При цьому також мало місце порушення в співвідношенні ТХ і ТС (41,20 5,04% і 12,2 3,20 %), рівень ЦІК у крові був підвищеним і складав 0,082 0,012 од. оп. гус., 0,095 0,008 од. оп. гус. і 0,060 0,013 од.оп.гус. відповідно до 3,5 %, 7 % і 10 % розчинам поліетіленгліколю (Р<0,05). Крім того, зафіксована гіперпродукція Ig A (2,67 0,19 г/л) (Р<0,05), Ig M (1,69 0,21 г/л), Ig G (15,4 3,04 г/л). Разом з тим, у цілому, у групі мало місце зниження середніх показників ЗК (0,72 0,04 од. оп. гус.) (Р<0,05). Після лікування відмічено нормалізацію показників. Так, при збільшенні кількості Т-лимфоцитів до 55,1 4,42 % нівелювався дисбаланс у кількісному співвідношенні ТХ і ТС (33,48 5,61 % і 15,95 3,71 %), знизилась кількість ЦІК до 0,042 0,015 од. оп. гус. , 0,051 0,017 од. оп. гус. і 0,036 0,031 од.оп.гус., а також кількості Ig A (1,58 0,23 г/л), Ig M (1,27 0,09 г/л) і Ig G (12,07 3,01 г/л). Відзначене збільшення кількості ЗК - до 1,09 0,10 од. оп. гус.

Після проведеного лікування у хворих на соматоформні розлади зафіксовано: одужання - 53,3 9,3 %, значне поліпшення - 26,7 8,2 %, поліпшення - 13,3 6,3 %, без ефекту - 6,7 4,6 %. При цьому в групі порівняння одужання - в 35,0 9,2 %, значне поліпшення - 15,0 7,5 %, поліпшення - 45,0 9,0 %,без ефекту - 5,0 2,0 %. Різниця в результатах статистично вірогідна (Р < 0,05).

Серед хворих на тривожно-фобічні розлади по динаміці клінічного стану в процесі лікування ми також виділили дві підгрупи.

Динаміка стану хворих першої підгрупи (19 осіб) у цілому характеризувалася односпрямованістю позитивних змін. При детальному обстеженні пацієнтів було встановлено, що в більшості випадків вегето-судинні порушення носили перманентно-пароксизмальний (7 осіб) і перманентний (7 осіб) характер. Пароксизмальні порушення зафіксовано у 5 пацієнтів. При ведучих тривожно-фобічних порушеннях в психопатологічній картині виділені тривожно-депресивний (12 осіб) і тривожно-іпохондричний (5 осіб) синдроми, обсесії були у 7 пацієнтів.

У пацієнтів даної підгрупи коливання в стані відзначалися в перші дні лікування. До 8-9 дня голодування у всіх хворих нормалізувалися цифри АТ, нівелювалися прояви вегетативних порушень. Це сприяло поліпшенню емоційного стану пацієнтів, купіюванню тривоги, фобічних явищ, поліпшенню настрою.

На фоні РДТ проводилася психотерапевтична корекція: у перші дні симптоматичного характеру, з другого періоду лікування приєднувалася умовно рефлекторна терапія, спрямована на розхитування патологічного умовного рефлексу, причому індивідуально з урахуванням умов його формування і фабули переживань. Водночас проводилися психотерапевтичні бесіди, спрямовані на виявлення, вербалізацію і вирішення інтрапсихічного конфлікту. Тест САН показав найбільше зниження балів за критерієм показника “настрою” - 2,9 0,28, при цьому показник “самопочуття” - 4,2 0,31 показник “активності” - 4,4 0,25 до лікування. У дні ацидотичної кризи показник “самопочуття” склав 4,4 0,27 бала, показник “активності” - 4,7 0,24 бала і показник “настрою” - 3,2 0,25 бала. Після курсу терапії виявлено поліпшення за всіма трьома показниками: показник “самопочуття” - 6,1 0,28 бала, показник “активності” - 6,3 0,30 бала і показник “настрою” - 5,9 0,33 бала.

Термін РДТ у пацієнтів даної підгрупи склав 14 діб (16 осіб) і 21 доба (3 особи).

Стан хворих другої підгрупи (13 осіб) було піддано значнішим коливанням, причому більш за рахунок загострення психопатологічної симптоматики. Вегето-судинні порушення в основному носили пароксизмальний характер. У психопатологічній картині при проведному тривожно-фобічному синдромі, спостерігалися астено-депресивний (2 особи), депресивний (2 особи), обсесивно-фобічний (4 особи), тривожно-іпохондричний (1 особа), астено-іпохондричний (2 особи) синдроми.

Перші дні лікувального голодування проходили благополучно. Незвичайна ситуація голодування сприяла переключенню уваги з хворобливих переживань, що знижувало їхню актуальність. Однак в період ацидотичної кризи відзначалося погіршення самопочуття, коливання АТ. Епізодично виникали пароксизмальні стани, що викликало загострення тривоги, фобічних явищ, посилення депресивного компоненту. Це вимагало проведення більш інтенсивної психотерапії для подолання сомато-вегетативних коливань і активації компенсаторних можливостей адекватного особистісного реагування. Слід зазначити, що до кінця 2-го тижня голоду відбувалася стабілізація клінічної і психопатологічної симптоматики. У період відновлюваного харчування у 8 хворих спостерігалися пароксизми і загострення деяких психопатологічних симптомів (фобії, обсесії), що купіювалися психотерапевтичними методами. На етапі відновлюваного харчування разом з раціональною психотерапією проводилася умовно рефлекторна терапія.

Методика САН виявила такі особливості самооцінки стану: до лікування: показник “самопочуття” - 4,4 0,24 бала, показник “активності” - 4,6 0,30 бала, показник “настрою” - 2,8 0,31 бала; під час голодування: показник “самопочуття” - 3,7 0,18 бала, показник “активності” - 4,0 0,20 бала, показник “настрою” - 2,3 0,24 бала; після лікування: показник “самопочуття” - 5,9 0,21 бала, показник “активності” - 6,0 0,24 бала, показник “настрою” - 5,6 0,19 бала.

Аналіз особливостей емоційного стану хворих на тривожно-фобічні розлади виявив, що конструкти, які утворюють структуру емоцій, відповідають негативним емоціям, причому сильний зв'язок між ними є основою для формування генералізованої відповіді. Стержневими є емоції “тривожний” і “тремтячий”. Після проведення курсу терапії виявлено збільшення числа позитивних емоцій. Разом з тим у загальній структурі відзначено угруповання емоційних конструктів, що несуть близькі за змістом характеристики і при цьому не відзначено сильних зв'язків між групами. Таким чином, висока диференційованість і збільшення ступеня фрагментації структури може бути основою більш адекватної і раціональної емоційної відповіді. Значення має збільшення питомої ваги позитивних форм емоційного реагування.

При вегетологічному обстеженні до лікування симпатикотонія зафіксована в 50,0 9,1 % спостережень, а після проведення РДТ - у 37,5 8,9 % випадків. При оцінці вегетативної реактивності зменшення ЧСС у глазосерцевій пробі до лікування склало 2,21 0,17 уд.на хв., а після - 2,98 0,19 уд.на хв., що свідчить про посилення реактивності вегетативної нервової системи. Крім того, при оцінці вегетативного забезпечення діяльності після курсу лікування відзначене його поліпшення.

При електрофізіологічному обстеженні в групі хворих на тривожно-фобічні розлади до лікування виявлено: гіпертонічний тип у 46,9 9,2 %, дистонічний - в 34,3 8,7 %, гіпотонічний - в 9,4 5,6 %. У 9,4 5,6 % спостерігався нормальний тип РЕГ. Після проведеного лікування кількість гіпертонічного типу РЕГ кривої зменшилася до 15,6 6,9 %, дистонічного - до 21,9 7,7 %. Реограми, що свідчать про нормалізацію церебральної гемодинаміки, зафіксовано в 62,5 8,6 % випадків.

Зміни в імунному статусі у групі хворих на тривожно-фобічні розлади були менш виразні, ніж у хворих на неврастенію і соматоформні порушення. Спостерігався дисбаланс ТХ і ТС (37,32 4,40 % і 13,9 1,09 %). Вищім, ніж у контрольній групі був рівень ЦІК (0,061 0,010 од. оп. гус., 0,078 0,013 од. оп. гус. 0,036 0,032 од.оп.гус.). Також незначно вище був рівень Ig A (1,84 0,31 г/л) і Ig G (12,9 1,99 г/л) у порівнянні з контролем. Середній рівень ЗК (1,11 0,03 од. оп. гус.) вірогідно не відрізнявся від контрольних показників. Після проведеного лікування показники імунного статусу максимально наблизилися до даних у групі здорових випробуваних (Т-лимфоцити - 53,3 6,12 %, ТХ - 35,07 4,11 %, ТС - 16,31 4,08 %, ЦІК - 0,050 0,019 од. оп. гус., 0,055 0,011 од. оп. гус. і 0,030 0,015 од.оп.гус., Ig A - 1,79 0,18 г/л, Ig G - 11,58 2,22 г/л).

Після проведеного лікування у хворих на тривожно-фобічні розлади були одержані результати: одужання - 43,8 9,1 %, значне поліпшення - 31,3 8,7 %, поліпшення - 21,9 7,7 %, без ефекту - 3,1 3,1 %. В групі порівняння відзначене одужання - в 15,0 7,5 %, значне поліпшення - 20,0 8,0 %, поліпшення - 55,0 10,0 %, без ефекту - 10,0 2,5 %. Різниця статистично вірогідна (Р<0,05).

Катамнестичні дослідження, які проведені серед 52 досліджених тривалістю 1,5 року, свідчили про стійкість досягнутих результатів. Таким чином, отримані результати свідчать про високу ефективність методу РДТ з психотерапією при вегето-судинних розладах невротичного генезу.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі лікування невротичних розладів з вираженими вегето-судинними порушеннями методом розвантажувально-дієтичної терапії в комплексі з психотерапією. Задачу вирішено з позицій системного підходу з метою подолання резистентних форм даної патології.

2. Сучасний етап вивчення невротичних розладів свідчить про переважання в їхній клінічній картині вегето-судинних порушень і ефективність їх лікування певним чином залежить від соматичного стану. РДТ з психотерапією є ефективним методом купірування вегето-судинних порушень невротичного генезу. При цьому, ефективність комплексу РДТ і психотерапії обумовлена тим, що РДТ створює сприятливий сомато-вегетативний фон для проведення етіопатогенетичної психотерапевтичної корекції, що приводить до регресу психопатологічних і патопсихологічних проявів, нормалізації вегетативних показників, імунологічному балансу.

3. У психопатологічних механізмах формування невротичних розладів значна роль належить характеру і перебігу вегетативних порушень, при цьому пароксизмальні вегетативні розлади сприяють формуванню виражених тривожно-фобічних, іпохондричних, обсесивно-фобічних синдромів. Купірування пароксизмальних вегетативних проявів під впливом РДТ з психотерапією створює передумови для їх стійкого зворотного розвитку. Ефективність РДТ з психотерапією залежить від провідної психопатологічної симптоматики, а також від особливостей вегето-судинних порушень (найбільш виражена при вегето-судинній дистонії за гіпертонічним типом) і варіанта перебігу (найбільш виражена при перманентному перебігу).

4. Динаміка психопатологічних синдромів у процесі РДТ з психотерапією характеризується зворотним розвитком депресивних, іпохондричних, тривожно-фобічних порушень, при цьому найбільший ефект виражений при наявності тривожно-депресивного, тривожно-іпохондричного й астено-іпохондричного синдромів.

5. При впливі РДТ з психотерапією на стан вегетативної нервової системи відбувається зниження загального вегетативного тонусу (симпатикотонія відзначена до лікування в групі хворих на неврастенію в 59,4 8,9 % випадків, а після лікування 34,4 8,7 %, у групі хворих на соматоформні розлади відповідно 80,0 7,4 % і 50,0 9,3 %, у групі хворих на тривожно-фобічні розлади відповідно 50,0 9,1 % і 37,5 8,9 %) і відповідно посилення вегетативної реактивності, а також поліпшення вегетативного забезпечення діяльності у хворих на неврастенію, соматоформні, тривожно-фобічні розлади.

6. Динаміка імунологічних показників у процесі РДТ у групі хворих з невротичними розладами включає стабілізацію співвідношень ТХ: ТС, зниження кількості імуноглобулінів (Ig А з 2,15 0,31 г/л до 1,79 0,22 г/л, Ig М з 1,52 0,29 г/л до 1,31 + 0,19 г/л), зниження кількості ЦІК (з 0,09 0,016 од.оп.гус. до 0,052 0,012 од.оп.гус. з 7% розчином поліетіленгліколю ), а також збільшення кількості ЗК (з 0,91 0,16 од.оп.гус. до 1,1 0,09 од.оп.гус.), що свідчить про вплив терапії, яка нормалізує стан імунної системи.

7. За даними патопсихологічного обстеження виявлено, що при застосуванні комплексу РДТ з психотерапією поліпшуються показники самопочуття, активності, настрою, а також спостерігається посилення диференціації емоційних реакцій зі збільшенням питомої ваги позитивних форм емоційного реагування в загальній структурі емоцій у хворих з вегето-судинними порушеннями невротичного генезу.

8. В ході дослідження розроблено диференційовані програми застосування РДТ з психотерапією при різних формах невротичних розладів з урахуванням особливостей вегето-судинних порушень та їх перебіг.

8.1. Хворим, що страждають на неврастенію з явищами вегето-судинної дистонії за гіпертонічним типом раціональне призначення РДТ терміном на 14 днів. Комплекс психотерапевтичної корекції повинний включати симптоматичні методи (індивідуальні психотерапевтичні бесіди седативного, підтримуючого характеру); АТ, а також методи каузальної психотерапії у формі індивідуальної психотерапевтичної бесіди з метою розв'язання інтрапсихічного конфлікту, які приєднуються після ацидотичної кризи. При сполученні неврастенії з вегето-судинною дистонією за гіпотонічним типом рекомендовано РДТ терміном на 7-10 днів чи застосування дробового голодування (3 дні голод, 3 дні відновлювана дієта: 3 цикли). Каузальну психотерапію рекомендовано проводити в період відновлюваного харчування.

8.2. Хворим на соматоформні розлади з явищами вегето-судинної дистонії за гіпертонічним типом рекомендовано РДТ терміном 10-12 днів. Психотерапевтична корекція включає проведення щоденних симптоматичних психотерапевтичних бесід седативного характеру. При поліпшенні загального самопочуття приєднують каузальні психотерапевтичні бесіди, а також з початку відновлюваного періоду заняття в психотерапевтичній групі.

Хворим на соматоформні розлади з явищами вегето-судинної дистонії за гіпотонічним типом рекомендовано РДТ терміном на 7-8 днів чи дробове голодування (три дні - голод, три дні - відновлюване харчування: два цикли). Психотерапевтична корекція включає симптоматичну психотерапію седативного характеру (бесіди проводяться 2-3 рази на день), каузальну (у формі індивідуальної раціональної і групової психотерапії), що приєднується з початком відновлюваного харчування.

8.3. Хворим на тривожно-фобічні розлади раціонально проводити 14-денні (при стабільній позитивній динаміці продовжувати до 21 дня) курси РДТ. З урахуванням форми вегето-судинних розладів рекомендовано застосування різних схем психотерапевтичної корекції. Застосовують методи симптоматичної психотерапії седативного і підтримуючого характеру, умовно-рефлекторну терапію, каузальну психотерапію у формі індивідуальної бесіди.

При перманентному перебігу на тлі симптоматичної психотерапії після згладжування явищ ацидотичноі кризи приєднують умовнорефлекторний тренінг, каузальні методи. При пароксизмальному - ці методи можуть приєднуватися в період відновлюваного харчування.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Семикина Е.Е. Динамика вегето-сосудистых расстройств у больных различными формами неврозов в процессе разгрузочно-диетической терапии и психотерапии // Український вісник психоневрології. - Харків, 1996. - т. № 4, вип. 2 (9). - С. 252-257.

Марута Н.О., Семікіна О.Є. Динаміка клініко-імунологічних показників у хворих на невротичні розлади в процесі лікувального голодування // Галицький лікарський вісник. - Івано-Франківськ, 2000. - № 4. - Т.7. - С. 107-109. В роботі дисертант проводив обстеження хворих, обробку, аналіз та інтерпретацію отриманих даних.

Семікіна О.Є. Динаміка вегето-судинних порушень у хворих на невроз нав'язливих станів в процесі лікувального голодування в комплексі з психотерапією // Український вісник психоневрології. - Харків, 1996. - т. № 4, вип. 5 (12). - С. 250-252.

Семикина Е.Е. Методические особенности применения разгрузочно-диетической терапии и специфика программ психотерапевтической коррекции при невротических расстройствах // Український медичний альманах. - Луганськ, 2000. - № 2. - С. 145-146.

Семикина Е.Е. Эффективность разгрузочно-диетической терапии в сочетании с психотерапией у больных с вегето-сосудистыми нарушениями при истерическом неврозе // Український вісник психоневрології. - Харків, 1995. - Т. № 3, вип. 2 (6). - С. 331-332.

Семикина Е.Е. Анализ эффективности разгрузочно-диетической терапии в комплексе с психотерапией у больных неврастенией с вегето-сосудистыми нарушениями // Медицина сегодня и завтра. - Харьков, 2000. - № 4. - С. 93

Семикина Е.Е. Эффективность разгрузочно-диетической терапии (РДТ) при вегето-сосудистых нарушениях у больных неврастенией // “Актуальные проблемы современной психосоматической медицины” “Психосоматические расстройства”.- Матер. совместной науч. сессии.- Харьков - Луганск, 1995.

АНОТАЦІЯ

Семікіна О.Є. Ефективність розвантажувально-дієтичної терапії з психотерапією при вегето-судинних порушеннях невротичного ґенезу - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 - психіатрія. - Харківська медична академія післядипломної освіти, Харків, 2001.

У дисертаційній роботі на підставі вивчення динаміки клініко-психопатологічних, патопсихологічних, електрофізіологічних, клініко-вегетологічних, імунологічних показників у хворих на невротичні розлади (неврастенія, соматоформні, тривожно-фобічні розлади ) проаналізовано ефективність розвантажувально-дієтичної терапії з психотерапією.

Уточнено деякі патопсихологічні та імунологічні механізми формування невротичних розладів та їх динаміка під впливом РДТ з психотерапією.

Розроблено диференційовані підходи до використання різних схем лікувального голодування з психотерапевтичною корекцією з урахуванням форми невротичного розладу та варіанта вегето-судинних порушень, що дало можливість підвищити ефективність їх терапії.

Ключові слова: невротичні розлади, вегето-судинна дистонія, розвантажувально-дієтична терапія, патопсихологічні, імунологічні особливості, психотерапія .

АННОТАЦИЯ

Семикина Е.Е. Эффективность разгрузочно-диетической терапии с психотерапией при вегето-сосудистых нарушениях невротического генеза - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 - психиатрия - Харьковская медицинская академия последипломного образования, Харьков, 2001.

На основе комплексного клинико-психопатологического, патопсихологического, клинико-вегетологического, электрофизиологического, иммунологического обследования был проведен анализ эффективности разгрузочно-диетической терапии с психотерапевтической коррекцией больных невротическими расстройствами в вегето-сосудистыми нарушениями.

В работе представлены результаты обследования 94 больных невротическими расстройствами ( 32 - неврастенией, 30 - соматоформными, 32 - тревожно-фобическими расстройствами ), проходивших курс лечения РДТ с психотерапией , группу сравнения составили 60 больных невротическими расстройствами, которые получали традиционное лечение. В контрольную группу вошли 25 практически здоровых испытуемых.

В ходе обследования были выявлены различия в клинической динамике состояния больных при различных формах невротических расстройств а также вариантах вегето-сосудистых нарушений. При этом установлено, что. РДТ с психотерапией является эффективным методом купирования вегето-сосудистых нарушений невротического генеза. При этом эффективность комплекса РДТ и психотерапии обусловлена тем, что РДТ создает благоприятный сомато-вегетативный фон для проведения этиопатогенетической психотерапевтической коррекции, что приводит к регрессу психопатологических и патопсихологических проявлений, нормализации вегетативных показателей, иммунологическому балансу. В психопатологических механизмах формирования невротических расстройств значительная роль принадлежит характеру течения вегетативных нарушений, при этом пароксизмальные вегетативные расстройства способствуют формированию выраженных тревожно-фобических, ипохондрических, обсессивно-фобических синдромов. Купирование пароксизмальных вегетативных проявлений под влиянием РДТ с психотерапией создает предпосылки для их стойкого обратного развития. Эффективность РДТ с психотерапией зависит от ведущей психопатологической симптоматики, а также от особенностей вегето-сосудистых нарушений (наиболее выражена при вегето-сосудистой дистонии по гипертоническому типу) и варианта течения (наиболее выражена при доминировании перманентного течения). . При влиянии РДТ с психотерапией на состояние вегетативной нервной системы происходит снижение изначально повышенного общего вегетативного тонуса (симпатикотония отмечена до лечения в группе больных неврастенией в 59,4 8,9 % случаев, а после лечения 34,4 8,7 %, в группе больных соматоформными расстройствами соответственно 80,0 7,4 % и 50,0 + 9,3 %, в группе больных тревожно-фобическими расстройствами соответственно 50,0 9,1 % и 37,5 + 8,9 %) и соответственно усиление вегетативной реактивности, а также улучшение вегетативного обеспечения деятельности у больных неврастенией, соматоформными, тревожно-фобическими расстройствами.