Характеристика, основні симптоми та методи лікування захворювань "гострого живота"

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Захворювання органів травлення, які потребують невідкладної медичної допомоги. Поняття «Гострий живіт»

Терміном "гострий живіт" позначають клінічний симптомокомплекс, що розвивається при пошкодженнях і гострих захворюваннях черевної порожнини, при яких може бути потрібна термінова хірургічна допомога. Перше лікарське обстеження хворого часто проводитися за межами стаціонару (вдома або в поліклініці). Завданням первинної діагностики є розпізнавання небезпечної ситуації і необхідності термінового хірургічного лікування. При гострому животі прогноз погіршується з часом, тому лікар зобов'язаний швидко госпіталізувати хворого, де в найближчий час повинні бути проведені необхідні діагностичні і лікувальні заходи. Гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини займають видне місце серед усіх хірургічних захворювань. Під гострими хірургічними захворюваннями органів черевної порожнини мають на увазі захворювання, що виникають раптово, що протікають гостро та супроводжуються болючими відчуттями різного ступеня, раніше або пізніше ускладнюються, при несвоєчасно початим лікуванням, гострим перитонітом і, які мають ряд загальних симптомів. У залежності від причин виникнення всі ці захворювання можна розділити на наступні підгрупи: гострі захворювання запального походження (гострий апендицит, гострий холецистит, гострий панкреатит, гострий перитоніт і т.п.); гострі захворювання, викликані деструкцією органу (перфоративні виразки шлунку й дванадцятипалої кишки, шлунково - кишкові кровотечі, розриви маткової труби при позаматковій вагітності, розрив яєчника, інфаркти кишечнику); усі види гострої кишкової непрохідності; захворювання жіночої статевої сфери; захворювання змішаного ґенезу під впливом ферментів і бактерій (деякі форми холециститу й панкреатиту); тромбоз мезентеріальних судин, відкриті й закриті ушкодження грудей і живота; захворювання, що симулюють синдром «гострого живота».

Причини болю в черевній порожнині наступні:

1. Пошкодження органів черевної порожнини.

2. Гострі запальні захворювання органів черевної порожнини, у тому числі і перитоніт.

3. Перфорація порожнистого органу.

4. Механічна кишкова непрохідність.

5. Гострі порушення мезентеріального, артеріального і венозного кровообігу, які приводять до інфаркту кишечника і гангрени, що супроводжуються динамічною кишковою непрохідністю.

6. Внутрішні кровотечі в просвіт шлунково - кишкового тракту і в порожнину черевини.

7. Гострі запальні процеси в придатках матки, позаматкова вагітність, апоплексія яєчника, перекрут ніжки кісти або пухлини яєчника, некроз міоматозного вузла матки або пухлини яєчника.

Основні клінічні ознаки гострого живота: біль в животі, анемія, шок.

2. Клініка гострого живота

Найбільш постійний і найважливіший симптом - раптовий біль у животі. Його може не бути при шлунково-кишкових кровотечах, але вони супроводжуються кривавим блюванням і дьогтьоподібними випорожненнями. Часто виникають порушення функції травного каналу: нудота, блювання, затримка випорожнень і газів. За допомогою фізичних методів дослідження виявляють зміни форми живота, симптоми подразнення очеревини та м'язовий захист, патологічні утвори, зміни перистальтичних шумів (відсутність або посилення). Загальний стан хворого безперервно погіршується внаслідок вираженої інтоксикації. Згодом з'являються блідість, холодний піт; риси обличчя загострюються, пульс стає частим, малим. При підозрі на гострий живіт категорично забороняється призначати проносні й знеболювальні засоби до з'ясування причини хвороби. В крайньому випадку хворим з дуже сильним болем перед транспортуванням у лікувальний заклад допустиме введення наркотичних болезаспокійливих засобів. У цьому разі в супроводжуючому документі зазначають, який саме засіб, коли і в якій дозі введений.

3. Лікування гострого живота

Термінова госпіталізація у хірургічний стаціонар і оперативне лікування.

Гострий холецистит - це гостре запалення жовчного міхура. Воно, як правило, викликається мікробною флорою на тлі наявності каменів в жовчному міхурі і застою жовчі. Розрізняють такі форми гострого холециститу: катаральний, флегмонозний, гангренозний.

Початок гострого холециститу нерідко пов'язують з прийомом жирної їжі. Захворювання розвивається зазвичай в другій половині дня або вночі. Несподівано з'являються болі в правому підребер'ї або в області під грудьми, які поступово посилюються і ірадіюють в праве надпліччя, лопатку, поперек. Болі частіше гострі, за типом кольки, рідше тупі, ниючі, поступово наростаючі. Багатократна блювота з домішкою жовчі.

Температура тіла підвищується до 37,5-38,5С. Перкуторно і пальпаторно визначається мимовільна м'язова напруга в правому підребер'ї. Характерний позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга. Нерідко можна пальпувати збільшений і різко хворобливий жовчний міхур. Виявляються позитивні симптоми Ортнера, Образцова, Мюссі. Іноді спостерігається легка жовтяничність склер.

При гострому холециститі і підозрі на нього необхідно заборонити прийом іжи. Холод на живіт. Внутрішньом'язово 1 мл 2% розчину папаверину або 10 мл 2,4 % розчину еуфіліна внутрівенно, 2 мл но-шпи, 1-2 краплі нітрогліцерину під язик. Потрібна негайна госпіталізація в черговий хірургічний стаціонар. Хворий переноситься на носилках.

Гострий апендицит - запалення червоподібного відростка сліпої кишки. Єдиним методом його лікування є операція.

Клінічна картина гострого апендициту багато в чому обумовлена розташуванням червоподібного відростка, який в силу своєї рухливості може займати різні положення відносно до сліпої кишки. Запальний процес у відростку розвивається з різною інтенсивністю, що переважно залежить від вірулентності мікробів і реактивності організму. Гангрена відростка може настати через декілька годин від початку захворювання. Залежно від міри вираженості запальних змін в червоподібному відростку апендицит буває:

1) простий (катаральний);

2) деструктивний (флегмонозний, гангренозний, перфоративний);

3) ускладнений аппендикулярним інфільтратом, місцевим або розлитим перитонітом, пілефлебітом.

Захворювання починається несподівано, з появи болів в животі. Вони спочатку не мають чіткої локалізації, але все таки частіше відзначаються в області під грудьми або біля пупка, потім зазвичай переміщаються в праву область. Характер болів також різний. Вони можуть бути постійними, переймоподібними, незначними і дуже сильно вираженими. У молодих людей запальний процес зазвичай протікає інтенсивніше, а тому і клінічні прояви захворювання у них більше виражені, у літніх - навпаки. Це одна з причин того, що у літніх хворих гострий апендицит діагностується пізно.

Хворі відмічають загальну слабкість, погіршення здоров'я, сухість у роті, відчуття жару або ознобу, втрату апетиту, нудоту, блювоту, підвищення температури тіла, затримку випорожнення і газів. Якщо червоподібний відросток розташовується поряд з сечовим міхуром, можуть бути дизуричні розлади, з прямою кишкою - пронос, зачеревний в поперековій області - роздратування поперекового м'яза (psoas-симптом). Болі в животі посилюються при ходьбі і кашлі.

Деякі хворі при ходьбі згинаються вперед, щадять хворе місце, намагаються лягти на правий бік. Чим ближче запалений відросток розташований до передньої стінки живота, тим сильніше виражені місцеві симптоми: хворобливість при обмацуванні, мимовільна напруга м'язів передньої черевної стінки і симптом Щоткіна-Блюмберга. Це дуже важливі симптоми, що вказують на неблагополуччя в черевній порожнині. Потрібно уміти їх визначати. Теплими руками лікар обережно і дуже легко обмацує передню черевну стінку і при цьому виявляє локалізацію і міру вираженості хворобливості, а також наявність або відсутність мимовільної напруги м'язів передньої черевної стінки. Груба пальпація живота може викликати скорочення м'язів передньої черевної стінки, але це не має нічого загального з істиною, мимовільною напругою м'язів живота.

При визначенні симптому Щоткіна-Блюмберга потрібно обережно натиснути на живіт рукою і потім різко її відняти. Поява при цьому болю свідчить про позитивний симптом. Важливо не просто визначити, чи є напруга м'язів живота і симптом Щоткіна - Блюмберга, але і оцінити локалізацію, ступінь вираженості і поширеність цих ознак.

Важлива порівняльна оцінка температури тіла в пахвовій області і прямій кишці. При гострому апендициті різниця в цих показниках складає 1 градус Цельсія. Дуже важливими діагностичними прийомами є пальцеве дослідження прямої кишки і вагінальне - у жінок. За допомогою цих методів можна розпізнати тазове розташування відростка і виключити наявність гострих запальних захворювань внутрішніх статевих органів у жінок.

У міру прогресу запального процесу все більше наростають загальні симптоми: слабкість, погіршення здоров'я, озноб, тахікардія, підвищення температури тіла. Одночасно збільшуються сухість і обкладеність язика, наростає хворобливість при обмацуванні живота, з'являється його здуття, слабшає або припиняється перистальтика кишковика. З другої доби іноді зменшується або зникає напруга м'язів передньої черевної стінки, але збільшується здуття живота. Обмацуванням живота іноді можна визначити аппендикулярний інфільтрат. Слід підкреслити, що при прогресі процесу болі в животі зменшуються або зникають (гангрена відростка).

Чим сильніше і різкіше виражені симптоми, вказані вище, тим важче захворювання і тим швидше хворий має бути доставлений в хірургічний стаціонар. При сумніві в діагнозі хворого також слідує в обов'язковому порядку терміново направити в хірургічний стаціонар. На догоспитальному етапі хворим гострим апендицитом ніяких лікувальних процедур не проводиться. Призначення знеболюючих седативних препаратів може змінити клінічну картину і утруднити діагностику. Виключається також прийом їжі і води. Транспортування хворих з гострою хірургічною патологією органів черевної порожнини здійснюється в положенні лежачи і без зволікання.

Гострий панкреатит - це гостре запалення підшлункової залози. Розрізняють чотири клінічні форми гострого запалення підшлункової залози:

1) інтерстиціальна (набряк підшлункової залози);

2) некротична;

3) інфільтративно-некротична;

4) гнійно - некротична.

Клінічні прояви гострого панкреатиту такі. Початок захворювання переважно раптовий. Нерідко після надмірної їжі і вживання алкоголю. Гострий, насилу переносимий біль у верхній половині живота, з віддачею в спину (опоясуючий), рідше - в лопатку, за грудину, в ділянку серця, ліве надпліччя. Тяжка багатократна блювота. Іноді озноб. Сухість у роті, здуття живота. Різко виражена хворобливість при обмацуванні верхнього відділу живота. Нерідко виявляються позитивні симптоми Керте, Ортнера, Раздольського, Мейо - Робсона. Передня черевна стінка обмежено бере участь в акті дихання. Нерідко відзначається нерізко виражена мимовільна м'язова напруга в епігастральній області. Перистальтичні шуми ослаблені. Температура тіла, як правило, нормальна.

При важких формах гострого панкреатиту пульс ниткоподібний, на шкірному покриві холодний піт, акроцианоз, ознаки яскраво вираженого колапсу.

Перша медична допомога при гострому панкреатиті полягає в застосуванні передусім спазмолітиків (1-2 краплі нітрогліцерину під язик, 1-2 мл 2 % розчину папаверину або но-шпи внутрішньом'язово, 2 мл 1 % розчину димедролу). При колапсі внутрішньом'язово або внутрішньовенно 1 мл 5 % розчину ефедрину або 1 мл 1 % розчину мезатона, а також 250 міліграм гідрокортизону або 60 міліграм преднізолону. У випадках різко вираженої гіпотонії застосовувати спазмолітики можна тільки після підйому артеріального тиску до 100 мм рт. ст. і вище.

Екстрена госпіталізація в черговий хірургічний стаціонар. Хворий лежить на носилках з підведеним головним кінцем і зігнутими в колінах ногами.

Ущемлені грижі - одне з найчастіших і грізніших ускладнень гриж передньої черевної стінки. Вони відносяться до гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини.

Розвиток ущемлених гриж пов'язаний із здавленням в грижових воротях утримуваного грижового мішка (найчастіше внутрішні органи живота - сальник, тонка кишка та ін.).

Утиск грижі відбувається, як правило, на фоні більш менш тривалої грижі передньої черевної стінки.

При діагностиці ущемлених гриж необхідно знати, що в повсякденній клінічній практиці найчастіше зустрічається типовий класичний утиск грижі. Клініцисти виділяють дві його форми: еластичний утиск і каловий утиск.

Еластичний утиск спостерігається частіше. Він зустрічається у гриженосіїв молодого і середнього віку. Проводячи діагностику ущемлених гриж такого виду, необхідно пам'ятати, що провокувальним чинником для розвитку такого роду утиску є надмірне і різке фізичне зусилля. При цьому в місці раніше існуючої грижі з'являється гострий біль, одночасно виникає хвороблива припухлість. Вона поступово збільшується в розмірах, стає невправленою і напруженою, а болі, що її супроводжують, постійно наростають за інтенсивністю. Хворі неспокійні, скаржаться на болі в області грижового випинання, які нерідко супроводжуються нудотою і блювотою, затримкою випорожнення і газів. У задавнених випадках спостерігаються тахікардія, сухість мови, можливі асиметрія живота, позитивні симптоми роздратування очеревини. Грижове випинання збільшене, напружене, хворобливе. Типові місцеві ознаки ущемленої грижі такі:

- біль, як правило, в місці раніше існуючої грижі при розвитку її утиску;

- поява в цій області припухлості (випинання), яке стає невправимим;

- наростання больових відчуттів, збільшення грижового випинання і його напруги;

- відсутність передачі відчуття кашельного поштовху на грижове випинання.

Остання ознака утиску грижі вважається патогномонічною. Він обумовлений тим, що ущемляючим кільцем черевна порожнина повністю відмежовується від порожнини грижового мішка.

Каловий утиск зустрічається у літніх і людей похилого віку, які упродовж багатьох років (або навіть десятків років) є носіями гриж. Ці грижі, поступово збільшуючись у своїх розмірах, стають такими, що не вправляються. Невправляємість гриж пояснюється хронічною травматизацією грижового мішка і його вмісту і розвитком внаслідок цього рубцевих спайок між органами, що знаходяться в грижовому мішку, і його стінками. Каловий утиск виражається в тому, що через перегин петлі кишки, що знаходиться в грижовому мішку, кишковий вміст переповнює її приводячий відрізок. Розвитку калового утиску сприяє також атонія кишковика, яка нерідко спостерігається у літніх і людей похилого віку.

При діагностиці ущемлених гриж такого типу, необхідно пам'ятати, що клінічна картина такого роду утиску розвивається поступово, а саме: наростають болі в області грижового випинання, воно збільшується в розмірах, стає щільним, напруженим і хворобливим. Одночасно розвиваються симптоми гострої обтураційної кишкової непрохідності і як наслідок останньої - усі ознаки інтоксикації.

Хворі скаржаться на наростаючі болі в області невправимої грижі, яка раніше їх не турбувала. Відзначаються нудота, блювота, затримка випорожнення і газів, тахікардія. Живіт, як правило, роздутий. Майже над усією поверхнею передньої черевної стінки відзначається тимпаніт.

При пізніх термінах звернення хворих з ущемленою грижею за допомогою розвивається клінічна картина гострого запалення або навіть флегмони грижового мішка. При цьому шкіра над грижовим випинанням приймає синюшно-багрове забарвлення. Вона стає гарячішою на дотик. При пальпації хворі відмічають різку хворобливість. Над усією поверхнею грижового випинання реєструється флюктуація.

У діагностиці ущемленої грижі велике значення має правильно і детально зібраний анамнез хвороби.

Диференціальну діагностику ущемлених гриж різної локалізації необхідно проводити при ущемленій паховій грижі з паховим лімфаденітом, гострою водянкою яєчка, орхоепідидимітом, перекрутом яєчка і сім'яного канатика туберкульозним натечником; при ущемленій стегновій грижі з лімфаденітом, гострим тромбофлебітом варикозного вузла великої поверхневої вени біля місця впадання її в глибоку, туберкульозним натечником.

При проведенні диференціальної діагностики ущемленої грижі з гострим лімфаденітом слід пам'ятати, що це захворювання настає поступово і джерелом його є осередок інфекції, що локалізується в області периферичних сегментів кінцівки. Гострий лімфаденіт, як правило, протікає при високій температурі тіла і супроводжується ознобом.

Ті ж самі клінічні ознаки дозволяють лікареві невідкладної допомоги відрізнити гостру водянку яєчка і гострий орхоепідидиміт від ущемленої пахової грижі.

Перекрут яєчка і сім'яного канатика зустрічається у юнаків і молодих людей у віці від 16 років до 21 року. Він відрізняється від ущемленої пахової грижі відсутністю грижового випинання, високим становищем яєчка, різкою хворобливістю при його обмацуванні, наявністю кашельного поштовху. Хворі потребують негайної госпіталізації в черговий урологічний або хірургічний стаціонар.

Натечники (холодні гнійники) - ускладнення важких форм туберкульозу хребта - нині майже не зустрічаються. Вони характеризуються незначною хворобливістю або її відсутністю при обмацуванні з поступовим збільшенням її упродовж тривалого часу. Шкіра, їх покриваюча, холодна на дотик, щільна і інфільтрована.

Надання першої допомоги при ущемлених грижах зводиться до того, що хворий з клінічною картиною ущемленої грижі або підозрою на неї підлягає екстреній госпіталізації в черговий хірургічний стаціонар. При наданні першої допомоги при ущемлених грижах категорично протипоказано призначати хворим знеболюючі і спазмолітичні препарати. На догоспітальному етапі неприпустимо також призначення ванн і застосування тепла на область грижі. Небезпечно і категорично заборонено ручне вправляння ущемленої грижі.

Екстреній госпіталізації і динамічному спостереженню в черговому хірургічному стаціонарі підлягають також хворі з ущемленими грижами, що самостійно вправилися, незалежно від того, коли сталося таке вправлення - до прибуття лікаря швидкої допомоги, під час огляду пацієнта або при транспортуванні його в стаціонар.

Кишкова непрохідність. В основному розрізняють дві форми гострої кишкової непрохідності: динамічну і механічну.

Динамічна (функціональна) гостра кишкова непрохідність частіше зустрічається у вигляді паралітичної форми. Причинами цієї форми непрохідності є гострий розлитий перитоніт, тромбоз мезентеріальних судин, панкреатит, жовчна і ниркова кольки, травми живота, ушкодження хребта і спинного мозку, гостра затримка сечі.

Клінічна картина залежить від причини, що викликала паралітичну непрохідність. Основні симптоми цього виду гострої кишкової непрохідності: здуття живота, відсутність перистальтики, болю, нудота, блювота. При гострій кишковій непрохідності слід не випускати з уваги гостру затримку сечі, при якій лікування можливе за допомогою катетеризації сечового міхура.

Гостра механічна кишкова непрохідність.

На догоспітальному етапі лікар невідкладної допомоги зустрічається з механічними видами гострої кишкової непрохідності: странгуляційною (утиск, заворот, вузлоутворення петель кишковика);

обтураційною (пухлина, камені жовчних шляхів, глисти, калові камені або копростаз);

змішаною (інвагінація, спайкова хвороба);

судинною (тромбоз або емболія брижових судин).

В цілях спрощення розпізнавання гострої кишкової непрохідності на догоспітальному етапі слід розрізняти три клінічні варіанти цього захворювання:

- гостру тонкокишкову непрохідність;

- гостру товстокишкову непрохідність;

- судинну непрохідність.

Гостра тонкокишковаа непрохідність. Початок цього захворювання завжди украй гострий. Провідними симптомами тонкокишкової непрохідності є переймоподібні болі, блювота, бурхлива перистальтика кишковика, нерідко затримка газів і випорожнення.

Блювота настає тим раніше, чим вище сталася обтурація просвіту тонкої кишки. Спочатку це блювота нещодавно з'їденою їжею, через деякий час - жовчю, а пізніше - вмістом тонкої кишки.

У хворих при огляді відзначається тахікардія, асиметрія живота або його невелике здуття.

Пізніми ознаками гострої кишкової непрохідності є деяке зменшення болів, різкі перистальтичні шуми, іноді чутні на відстані, або майже повна їх відсутність, шум "плескоту", шум падаючої краплі, мимовільна напруга м'язів передньої черевної стінки, позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга.

Гостра товстокишкова непрохідність. Початок гострої товстокишкової непрохідності украй рідко буває бурхливим. Повна клінічна картина цієї хвороби розвивається часто упродовж декількох днів.

Основні симптоми товстокишкової непрохідності: відсутність випорожнення і газів, метеоризм. Затримка випорожнення і газів може настати несподівано або поступово. Ознаки метеоризму наростають кожну годину. Болі і видима перистальтика товстої кишки відзначаються тільки в області сліпої кишки і її висхідного відділу. Блювота з'являється тільки після тривалої обтурації товстої кишки. При пальцевому дослідженні прямої кишки, як правило, виявляється її роздута ампула. При підозрі на гостру кишкову непрохідність проведення пальцевого дослідження прямої кишки є обов'язковим діагностичним заходом.

Тромбоз і емболія брижових судин (судинна форма гострої кишкової непрохідності). Гострі порушення кровопостачання тонкої кишки внаслідок закупорки брижових судин зустрічаються набагато частіше, ніж розпізнаються в клінічній практиці. Це пов'язано з труднощами диференціальної діагностики захворювань групи "Гострий живіт". За даними статистичних спостережень, приблизно 7-10 % усіх емболій відноситься до мезентеріальних судин. У діагностиці і диференціальній діагностиці цього захворювання має значення наявність в анамнезі хворих захворювань серця і судин, що сприяють настанню описуваного патологічного стану. 80 % хворих з гострим порушенням мезентеріального кровообігу до цього більш-менш тривалий час страждали тими або іншими захворюваннями серцево-судинної системи. Початку хвороби властива раптова поява гострого болю в животі, що не має чіткої локалізації і нерідко набуває нестерпного характеру. Больовий синдром часто протікає на тлі вираженого колапсу, що підтверджується частим пульсом слабкого наповнення. При обмацуванні живіт м'який, помірно хворобливий. Аскультативно визначається посилення перистальтики внаслідок ішемії кишковика, що супроводжується рідким випорожненням, нерідко кривавим. У клінічній картині із самого початку спостерігається виражена невідповідність між тяжкістю загального стану і незначними об'єктивними місцевими знахідками з боку черевної порожнини. Потім місцеві клінічні прояви змінюються дуже швидко. Подальше погіршення загального стану хворих супроводжується зникненням перистальтики і наростанням усіх ознак метеоризму. Іноді при обмацуванні живота відчувається невизначене резистентне утворення - вимкнена з кровопостачання ділянка кишки. Через 6-8 годин від початку захворювання розвивається клінічна картина гострого розлитого перитоніту з яскраво вираженими позитивними симптомами: суха мова, тахікардія, нудота, блювота, мимовільна м'язова напруга м'язів передньої черевної стінки, позитивні симптоми Щоткіна-Блюмберга, Воскресенського.

Гостра спайкова кишкова непрохідність спостерігається у осіб, що перенесли оперативне втручання на органах черевної порожнини і страждали спайковою хворобою кишковика. Причини утворення спайок в черевній порожнині в післяопераційному періоді невідомі. Наявність спайок і прогрес спаечного процесу призводить до загострення спаєчної хвороби. Спайки можуть викликати різні форми змішаної механічної кишкової непрохідності: странгуляцію, перекрут і заворот петель кишковика, їх утиск.

Гостра спаєчна кишкова непрохідність, як правило, розпочинається з переймоподібних болів в животі, інтенсивність яких поступово наростає. Потім приєднуються сухість у роті, нудота, неодноразова блювота, затримка випорожнення і газів, здуття живота.

При постановці діагнозу гострої спаєчної кишкової непрохідності слід враховувати такі обставини, як раніше перенесене оперативне втручання на органах живота (одне або декілька), наявність в анамнезі подібних нападів болів в животі, які проходили самостійно або після клізми.

При огляді таких хворих передусім відмічають наявність післяопераційних рубців на передній черевній стінці, нерідко здуття і асиметрію живота, при його аускультації хаотичні і найрізноманітніші кишкові шуми, а перкусією передньої черевної стінки виявляють мозаїчність перкуторного тону в різних її відділах.

Прогрес захворювання призводить до швидкого наростання усіх ознак інтоксикації на тлі розвитку клінічної картини гострого розлитого перитоніту.

Інвагінація кишок переважно зустрічається у дітей у віці від 4-х місяців до 4-х років (80 %) і у людей похилого віку. У дітей більше старшого віку, а також юнаків і осіб середнього віку вона зустрічається украй рідко.

Для цього виду гострої кишкової непрохідності характерна діагностична тріада:

- несподівані гострі переймоподібні болі в животі, що протікають у вигляді нападів зі "світлими" проміжками;

- визначена пальпацією рухлива або фіксована ковбасовидна пухлина в животі, що нерідко є причиною його асиметрії :

- тенезми і часте випорожнення з невеликою кількістю калових мас, слизу і крові.

При пальцевому дослідженні прямої кишки в її просвіті нерідко можна виявити інвагінат - утворення циліндричної форми, яке можна обійти пальцем з усіх боків. На рукавичці після проведення дослідження сліди калу, слиз і кров.

Для інвагінації характерно також почастішання нападів переймоподібних болів в животі, скорочення тривалості "світлих" проміжків між ними, наростання усіх ознак важкої інтоксикації і зрештою - розвиток перитоніту.

При гострій кишковій непрохідності не слід чекати неодмінної появи усіх симптомів, оскільки це може привести до занадто пізньої діагностики. Хворий з гострою кишковою непрохідністю або підозрою на неї підлягає екстреній госпіталізації. При частій блювоті, що виснажує, йому вводять зонд в шлунок, при важкому стані і вираженій інтоксикації - серцеві засоби, внутрішньовенно сольові і плазмозамінні розчини. Його переносять на носилках, положення при транспортуванні на спині з підведеною головою, нижні кінцівки мають бути злегка зігнуті в колінах і тазостегнових суглобах. При ранній доставці хворого в стаціонар і своєчасній операції летальність при цьому важкому захворюванні виявляється у декілька разів нижче, ніж при пізній госпіталізації.

хірургічний холецистит панкреатит

Список використаної літератури

1. Захараш М.П., Пойда О.І., Кучер М.Д. Хірургія. Підручник .2006.-656с.

2. Шідловський В.О., Захараш М.П., Полянський І.Ю. та ін. Факультетська хірургія / За ред. В.О. Шідловського, М.П. Захараша. - Тернопіль: Укрмедкніга, 2002.

3. Гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини / За ред. І.Ю. Полянського. - Чернівці, 1999.

4. Хірургічні хвороби /Под ред. М.І. Кузіна. - М.: Медицина, 1995.

5. Радзіховський А.П., Бабенко В.І. Невідкладна хірургія органів черевної порожнини. Київ. “Фенікс”, 2002. - 319с.

Размещено на Allbest.ru