Інтегральний індивідуальний підхід у профілактиці захворювань пародонта

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

УДК 616.314.17-084

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

ІНТЕГРАЛЬНИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД У ПРОФІЛАКТИЦІ ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТА

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії МОЗ України.

Науковий консультант - доктор медичних наук, професор

Тарасенко Лідія Мусіївна,

Українська медична стоматологічна академія, завідувачка кафедри біологічної хімії

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Хоменко Лариса Олександрівна,

Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, завідувачка кафедри дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань;

- доктор медичних наук, професор Марченко Олексій Іванович, Київський медичний інститут Української Асоціації народної медицини, завідувач кафедри терапевтичної стоматології

- доктор медичних наук, професор Дичко Євген Никифорович, Дніпропетровська державна медична академія, завідувач кафедри дитячої стоматології

Провідна установа: Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, кафедра стоматології дитячого віку.

Захист відбудеться 19 квітня 2001 р. о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.05 при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця (01057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (01057, м. Київ, вул. Зоологічна, 3).

Автореферат розісланий 16 березня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Політун А.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Профілактичний напрямок вітчизняної медицини залишається пріоритетним, актуальність якого з часом не тільки не зменшилась, але під дією соціальних і економічних факторів суттєво зросла. Здоров`я підростаючого покоління, його охорона і зміцнення - головна мета сучасної медицини, в тому числі і стоматології (Л.О. Хоменко і співавт., 1998; В.К. Леонтьев, О.Г. Авраамова, 1998; Э.М. Кузьмина, 1999).

Відомо, що діти в силу незрілості функціональних систем організму найбільш чутливі до несприятливих факторів навколишнього середовища (В.В. Ковальов, 1995; М.В. Антропова и соавт., 2000). Моніторинг стану здоров`я дитячого населення свідчить, що останнім часом відбувається ріст дефіциту маси тіла, погіршення рівня фізіометричних показників, зниження імунної реактивності, формування хронічних захворювань, психоневрологічних розладів, порушень стану серцево-судинної системи (А.А. Александров, В.Б. Розанов, 1998; Е.Н. Кутепов и соавт., 1999; В.М. Сінайко, 1999; Т.И. Стуколова, В.А. Полесский, 1999; А.Г. Ильин и соавт., 2000). Велике занепокоєння у стоматологів викликає разом і з вище зазначеним зростання поширеності та інтенсивності стоматологічних захворювань, в тому числі і хвороб тканин пародонта (К.М. Косенко, 1994; А.М. Політун, 1996; П.А. Леус, С.С. Лобко, 1997; Л.О. Хоменко і співавт. 1998; О.И. Адмакин, 2000; R.C. Oliver et al., 1998).

Сучасна стоматологія володіє широким арсеналом різних методів і засобів для запобігання хвороб тканин пародонта (Л.О. Хоменко і співавт., 1993; В.С. Иванов, 1998; А.М. Хамадеева и соавт., 1998; А.И. Грудянов и соавт., 1999), що обумовлено неоднаковими підходами дослідників до аналізу причин та факторів ризику цих захворювань. Проблема причинно-наслідкових зв`язків у формуванні та розвитку вказаної патології з погляду ролі психосоматичних співвідношень залишається актуальною і недостатньо висвітленою (С.Н. Лозбенев, Л.М. Цепов, 1997). Застосування системного інтегрального підходу в якості методологічного принципу дослідження даної проблеми обумовлює сувору індивідуалізацію у лікуванні та, насамперед, профілактиці захворювань тканин пародонта. Вагомість та значимість такого типу профілактично-реабілітаційних заходів різко підвищується на етапі інтенсивного індивідуального розвитку та у критичні періоди життя людини, до яких належить пубертатний вік (Г.Л. Апанасенко, Л.А. Попова, 1998; Т.Г. Хамаганова и соавт., 2000). Особливості профілактики захворювань пародонта у підлітків залишаються не визначеними.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідницьких робіт: “Механізми пошкодження зубощелепної системи, резистентність організму і обгрунтування засобів профілактики, терапії і реабілітації основних стоматологічних захворювань” (державний реєстраційний № 0197U018550) і “Зв`язок стресорного пошкодження органів порожнини рота з типологічними особливостями нервової регуляції (експериментально-клінічне дослідження)” (державний реєстраційний № 0194035004). Автор є безпосереднім виконавцем зазначених запланованих наукових тем Української медичної стоматологічної академії.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - підвищити ефективність профілактики захворювань пародонта на основі обгрунтування індивідуального інтегрального підходу в її проведенні з урахуванням існуючих в організмі психосоматичних співвідношень.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:

1. Визначити розповсюдженість і структуру захворювань пародонта у школярів 12-17 років та їх зв`язок з іншою стоматологічною патологією.

2. Простежити лонгітудінальну динаміку розвитку захворювань пародонта у дітей пубертатного періоду залежно від змін в їх організмі психосоматичних співвідношень.

3. Вивчити показники психосоматичного статусу у підлітків з різним станом тканин пародонта.

4. Проаналізувати зв`язок стану тканин пародонта із психосоматичними характеристиками осіб молодого віку.

5. Дослідити вплив попередньої адаптації до коротких стресорних чинників на індивідуальну стресостійкість тварин залежно від статі і типу поведінкової активності.

6. Вивчити в експерименті стреспротекторні властивості нейропептиду тимопентину щодо тканин пародонта.

7. Обгрунтувати індивідуальну профілактику стресорних змін тканин пародонта у щурів різних типів поведінкової активності.

8. Розробити, впровадити та оцінити ефективність патогенетично обгрунтованої системи індивідуальної профілактики захворювань пародонта у підлітків.

Об`єкт дослідження - взаємозв`язок захворюваності пародонта із психологічним, соматичним та стоматологічним статусом в осіб віком 12-26 років, ушкодження тканин пародонта тварин різних типів поведінкової активності при дії стресорних факторів та можливість його попередження.

Предмет дослідження - профілактика захворювань пародонта.

Методи дослідження - стоматологічне клінічне, антропометричне, психологічне, функціональне обстеження осіб підліткового та молодого віку, біохімічний аналіз ротової рідини та сечі проведені для вивчення епідеміології захворювань пародонта, аналізу стоматологічного статусу та стану психосоматичних співвідношень, ефективності запроваджених профілактичних заходів. В експерименті типування тварин для визначення поведінкової активності. Біохімічні та функціональні методи досліджень щурів для реєстрації стану соматичних змін та ушкоджень тканин пародонта. Математичний аналіз з використанням одно- та багатофакторних методів статистики для виявлення абсолютних величин досліджуваних показників та характеру їх зв`язків.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше застосовано системний підхід до аналізу проблеми причинно-наслідкових зв`язків у патогенезі захворювань пародонта з урахуванням ролі психосоматичних співвідношень. Вперше із застосуванням багатофакторного математичного аналізу досліджено значення психосоматичного стану у формуванні захворювань тканин пародонта в осіб віком 17-26 років, на основі кореляційного аналізу доведено, що тяжкість захворювань пародонта залежить від індивідуальних особливостей організму, його вихідного функціонального стану.

Отримані дані щодо розповсюдженості і структури захворювань пародонта у школярів 12-17 років м. Полтави у взаємозв`язку з іншими стоматологічними захворюваннями на основі математичного аналізу гістограм інтенсивності карієсу, захворювань пародонта та стану гігієни порожнини рота.

Вперше виконано лонгітудинальне спостереження у чотирьохрічній динаміці за станом тканин пародонта підлітків 13 років у взаємозв`язку з особливостями зміни їх психосоматичних характеристик протягом пубертатного періоду. Вперше на основі дисперсійного аналізу визначено вікову залежність показників стоматологічного, психологічного статусів, міокардіально-гемодинамічного гомеостазу та рівня фізичного розвитку диференційовано у хлопців і дівчат підліткового віку. Вперше досліджено адаптивні зміни стану ротової рідини та сечі у підлітків в процесі їх розвитку.

Вперше із застосуванням кореляційного аналізу динаміки досліджуваних показників доведено значення вихідного стану тканин пародонта підлітків 13 років для подальшого формування пародонтального статусу та становлення психосоматичних співвідношень.

Вперше досліджено психосоматичні співвідношення в організмі підлітків з різним станом тканин пародонта: визначені відмінності показників психологічного статусу, рівня фізичного розвитку, адаптаційного потенціалу, біохімічних показників ротової рідини та сечі у підлітків з клінічно інтактним пародонтом та із наявністю змін у тканинах ясен. На їх підставі запропоновані прогностичні критерії виникнення та розвитку захворювань пародонта.

Вперше на основі канонічних кореляцій доведено тісний зв`язок стоматологічного статусу хлопців і дівчат 15 років із психологічним, соматичним станом, особливостями вегетативної регуляції організму, біохімічними показниками ротової рідини та сечі залежно різного стану тканин пародонта, визначені ключові параметри зазначених залежностей.

Вперше застосування методу головних компонент для аналізу інтеграції на рівні всього організму дозволило дослідити психосоматичні співвідношення у підлітків 15 років з різним станом тканин пародонта диференційовано у хлопців ті дівчат. Виявлено, що зміни психосоматичних взаємовідносин є сприятливою умовою для формування захворювань пародонта.

Виявлено, що характер реагування тварин на стресорні фактори визначається в значній мірі типом поведінкової активності, а також статевими відмінностями. Вперше доведено залежність стреспротекторного ефекту попередньої адаптації до коротких стресорних чинників від статі та типу поведінкової активності тварин. Обгрунтовано стреспротективні властивості нейропептиду тимопентину щодо активності протеолізу у тканинах пародонта і крові та гемоциркуляції у пародонті. Вперше досліджено захисні ефекти глютапірону і альгігелю на зміни соматичних показників, включаючи тканини пародонта в умовах гострого стресу. Вперше виявлено, що ефективність застосування глютапірону і альгігелю у тварин з метою попередження стресорних ушкоджень тканин визначається типом їх поведінкової активності, що обгрунтовує індивідуалізацію призначення препаратів стреспротекторної дії. Вперше досліджено вплив альгігелю на постстресорні зміни в організмі та у тканинах пародонта.

Вперше застосовано патогенетично обгрунтований системний підхід в профілактиці захворювань тканин пародонта та оцінена його ефективність у підлітків протягом трьох років (патент України 23634 А).

Практичне значення одержаних результатів. Проведені клінічні та експериментальні дослідження мають теоретичне і практичне значення в областях медицини: стоматології, педіатрії, психіатрії, гігієні, валеології, патологічній фізіології, клінічній біохімії, фармакології.

Отримані дані епідеміологічного обстеження школярів 12-17 років дозволяють проводити моніторинг подальшого дослідження стоматологічної захворюваності у даному регіоні та планувати профілактичні, лікувальні та реабілітаційні заходи.

Проаналізовані результати лонгітудинального спостереження за підлітками дають можливість педіатрам, дитячим психіатрам, психологам, валеологам, стоматологам оцінити сучасну динаміку рівня фізичного розвитку, стану психологічного, вегетативного гомеостазу, стоматологічного статусу, змін ротової рідини і сечі у дітей пубертатного періоду та зосередити максимальну увагу до загального здоров`я дітей 11-12 років і стану їх тканин пародонта, зокрема.

Практичним лікарям-стоматологам запропоновані в якості показників психічної дезадаптації та прогностичних критеріїв формування і розвитку захворювань пародонта у підлітків визначення рівня нейрогенної і соматичної напруг, росту, маси і площі поверхні тіла, окружності грудної клітки, кистєвої динамометрії.

Обгрунтована необхідність системного підходу до аналізу причин виникнення та характеру перебігу захворювань пародонта у осіб 13-26 років з урахуванням стану психосоматичних співвідношень у кожного обстеженого.

Експериментальні дослідження розкривають основні закономірності та ведучі патогенетичні механізми реакції тканин пародонта тварин різних типів поведінкової активності та статі в умовах гострого стресу на фоні попередньої адаптації до коротких стресорних чинників (пріоритет на винахід з експертизою по суті № 93006111). Експериментально обгрунтована можливість подальшого клінічного дослідження застосування нейропептиду тимопентину в якості стреспротективного засобу щодо активації протеолізу та гемоциркуляторних змін у тканинах пародонта. Вивчення стреспротективних властивостей глютапірону і альгігелю в експерименті дозволяє рекомендувати їх апробацію у клініці для профілактики стресорних змін тканин пародонта та соматичних порушень (патент України 24573 А). Обгрунтована необхідність індивідуалізації та диференційованого призначення стреспротекторних препаратів з урахуванням типу реагування пацієнтів.

Науково обгрунтований інтегральний індивідуальний підхід у проведенні профілактично-реабілітаційних заходів у підлітків відзначається високою ефективністю так як сприяє зміцненню загального здоров`я дітей, гармонійному їх розвитку та попереджує виникнення захворювань тканин пародонта.

Впровадження результатів досліджень в практику. Розроблена система профілактики захворювань пародонта у підлітків впроваджена в практичну діяльність Полтавської обласної стоматологічної поліклініки, міських дитячих поліклінік м. Полтави, м. Вінниці, м. Дніпропетровська, Сумської міської стоматологічної поліклініки, терапевтичного відділення міської клінічної лікарні № 1 м. Донецька, стоматологічного відділення Новгород-Сіверської центральної районної лікарні Чернігівської області.

Результати експериментально-клінічних досліджень впроваджені у практичну діяльність та навчальний процес кафедр терапевтичної стоматології, профілактики стоматологічних захворювань з курсом ЛФК, стоматології дитячого віку, біологічної хімії Української медичної стоматологічної академії, терапевтичної стоматології з курсом ПДО Донецького медичного університету, терапевтичної стоматології Вінницького державного медичного університету, дитячої стоматології Дніпропетровської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна наукова робота є самостійним науковим дослідженням, виконаним на базі кафедр терапевтичної стоматології і біологічної хімії Української медичної стоматологічної академії, середніх шкіл № 3, 26 м. Полтави. Автором особисто проаналізована наукова література з даної проблеми, сформульовані мета і основні задачі дисертаційної роботи. Самостійно сплановані і проведені експериментальні дослідження на тваринах. Серія експериментів з визначенням типу поведінкової активності виконана у сумісництві з доцентом К.С. Непорадою. Автором самостійно проведені епідеміологічне обстеження школярів 12-17 років, одноразове обстеження осіб 17-26 років. Дисертантом самостійно обґрунтована, розроблена, впроваджена і оцінена у чотирьохрічній динаміці ефективність інтегральної індивідуальної системи профілактики захворювань пародонта. Аналіз отриманих результатів експериментальних і клінічних досліджень, математична обробка матеріалу, його інтерпретація, формулювання висновків і практичних рекомендацій також виконані самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на IX республіканській конференції молодих учених-медиків (Полтава, 1988), V міжвузівських конференціях молодих учених (Полтава, 1989, 1993), обласній науково-практичній конференції (Полтава, 1989, 1996, 1999), міській науково-практичній конференції (Полтава, 1990), IV конференції “Біоантиоксидант” (Москва, 1992), Всеукраїнській науковій конференції молодих учених (Полтава, 1992), I Українському Конгресі гастроентерологів (Дніпропетровськ, 1995), I Національному з`їзді фармакологів, Всеукраїнській науково-практичній конференції лікарів-стоматологів (Полтава, 1996), VII Українському біохімічному з`їзді (Київ, 1997), 2-му Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених (Тернопіль, 1993), II Міжнародній конференції “Мікроциркуляція і гемореологія” (Москва-Ярославль, 1999), I (VIII) з`їзді Асоціації стоматологів України (Київ, 1999), конференції молодих вчених ХДМУ (Харків, 2000), другому Російському конгресі по патофізіології з міжнародною участю (Москва, 2000), розширеному засіданні апробаційної вченої ради Української медичної стоматологічної академії (23 червня 2000).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 56 наукових робіт, у тому числі 1 монографія, 23 статті у наукових журналах, 3 у збірниках наукових праць, 1 інформаційний лист, 25 тез у матеріалах доповідей конференцій і з`їздів. Отримано 4 патенти, 3 позитивних рішення, пріоритетна довідка на винахід з експертизою по суті.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 335 сторінках принтерного тексту і складається із вступу, аналітичного огляду літератури, опису об`єктів та методів досліджень, 3 глав власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, переліку використаних літературних джерел, який містить 627 назв робіт, з них 500 вітчизняних і 127 іноземних авторів, додатку. Робота ілюстрована 66 таблицями і 24 рисунками.

ЗМІСТ РОБОТИ

Об`єкти і методи досліджень. Клінічне обстеження проводилось 932 осіб віком 12-26 років з урахуванням вікової періодизації ВООЗ. З метою вивчення зміни рівня захворюваності тканин пародонта, його зв`язку з іншою стоматологічною патологією здійснено одночасне обстеження стану порожнини рота 667 школярів 12-17 років м. Полтави, з них 380 дівчат та 287 хлопців. Постійне спостереження та поглиблене обстеження протягом 4-х років проводилось 182 підлітків з 13 до 16 років включно. З них 86 осіб (44 хлопці та 42 дівчини) склали контрольну групу - школярі звичайної школи м. Полтави, 96 осіб (42 хлопці та 54 дівчини) - дослідну групу - підлітки, що навчались у школі з поглибленим вивченням іноземних мов. На базі дослідної групи впроваджувалась та оцінювалась ефективність інтегрального індивідуального підходу у проведенні розробленої системи профілактики захворювань пародонта. Обстеження підлітків проводилось при тісному контакті з шкільними лікарями і по узгодженню з батьками дітей, педагогами. З метою аналізу ролі психосоматичного стану у формуванні патології тканин пародонта здійснено всебічне обстеження підлітків контрольної групи у чотирьохрічній динаміці спостереження та одноразове обстеження 83 осіб віком 17-26 років (29 юнаків та 54 дівчат).

Клінічне дослідження виконувалось з визначенням загального стану здоров`я, діагностикою стоматологічного здоров`я, психологічного статусу. Для реєстрації патологічних змін у тканинах пародонта застосовували класифікацію хвороб пародонта запропоновану М.Ф.Данилевським (1994). Ретельне стоматологічне обстеження проводили за допомогою загальноприйнятих клінічних методів з визначенням папілярно-маргінально-альвеолярного індексу (РМА) (C. Parma, 1960), комплексного пародонтального індексу (КПІ) (П.А. Леус, 1988), математизованої проби Писарєва-Шіллера (Д. Свраков, 1962), індексу кровоточивості ясен при зондуванні (В.С. Иванов, 1998). Стан гігієни порожнини рота оцінювали за спрощеним гігієнічним індексом (ГІ) (I.C. Green, J.P. Vermillion, 1964). Характеристика гемоциркуляції тканин пародонта осіб 17-26 років проведена на основі аналізу показників реопародонтографії (А.А.Прохончуков и соавт., 1980).

З метою визначення рівнів загальної особистої тривожності, нейрогенної, соціальної і соматичної напруг у підлітків контрольної і дослідної груп щорічно та у молоді 17-26 років однократно була застосована особиста шкала J. Taylor (1953). Для аналізу психоемоційного стану і характеристики типу особистості підлітки додатково обстежені за методикою К. Юнга, а молодь - за тестами Айзенка (1995). Функціональна рухливість нервових процесів (ФРНП) вивчалась в осіб віком 17-26 років на приладі нейродинамічних досліджень ПНДО-1 з використанням методичного підходу М.В. Макаренка і співавт. (1975).

Соматометрія проведена у підлітків контрольної і дослідної групи у динаміці спостереження, у молоді 17-26 років - одноразово. Рівень фізичного розвитку оцінювали на основі антропометричних показників - ріст стоячи, маса тіла, окружність грудної клітки на вдиху та видиху (Н.Н. Миклашевская, Б.А. Никитюк, 1993), кистєвої динамометрії, масоростового індексу Кетле (С.В. Хрущев, 1980), площі поверхні тіла та індексу Бругша (В.П. Казначеев, С.В. Казначеев, 1986).

Визначення функціонального стану серцево-судинної системи, тонусу вегетативної нервової системи (ВНС) проводилось за показниками частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, ударного (УО), хвилинного (ХО) об`єму серця, вегетативного індексу (ВІ) Керде (А.М. Вейн и соавт., 1991), необхідного хвилинного об`єму серця (С.В. Хрущев, 1980), індексів міокарда та Робінсона (И.Л. Мызников, 1993), загального периферійного опору судин (ЗПОС) (Ю.Н. Кириченко, 1997), адаптаційного потенціалу (АП) системи кровообігу (С.Г. Крупская, Л.Д.Олефир, 1993), вегетативної проби на потовиділення (O. Ponten, 1960), математичного аналізу кардіоінтервалограм (Р.М. Баевский и соавт, 1984).

Зміни гомеостазу порожнини рота визначали за вмістом у ротовій рідині загального білка (O. Lowry et al., 1951), альфа-амінного азоту (Moore, Stein, 1954), фукози (Z. Dische, H. Shettles, 1925), нейрамінової кислоти (O. Гесс, 1956), а також в`язкості (В.К. Леонтьев, Ю.А. Петрович, 1976). Досліджували у динаміці спостереження у підлітків контрольної і дослідної груп зміни вмісту сульфатованих глікозамінгліканів (ГАГ) та креатиніну у сечі (Г.А. Пауль, Т.В. Русова, 1995; К. Поппер, 1972), добову екскрецію з сечею аскорбінової кислоти (А.И. Петрунькин, 1961). Всі клінічні, психологічні, антропометричні, функціональні дослідження, забір матеріалу для біохімічних спостережень проводились з урахуванням сезонних та добових біоритмів.

Експериментальні дослідження виконані на 336 статевозрілих щурах лінії Вістар (200 самцях та 136 самках ) віком 1,5-2 місяці . Відтворювали дві моделі гострого стресу: емоційно-больовий (ЕБС) (O. Desiderato et al., 1974), іммобілізаційний (K. Kurijama et al., 1984). Адаптацію до коротких стресорних впливів здійснювали протягом 13 діб шляхом моделювання ЕБС (пріоритет на винахід за № 98010441) за таким режимом: 1-й день-10 , 2-й - 15 , 3-й - 30 , 4-й - 45, 5, 7, 9, 11, 13-й дні - 60 . При поєднанні адаптації з гострим стресом (O. Desіderato et al.) останній відтворювали на 15 добу протягом 5 годин. З метою профілактики стресорних ушкоджень використані нейропептид тимопентин (внутрішньочеревно із розрахунку 100 мкг/кг маси тіла за 30 до моделювання гострого іммобілізаційного стресу) та глютапірон (внутрішньочеревно у дозі 1 мг/кг маси за 1 годину до гострого ЕБС та додатково через 2,5 години після початку ЕБС). Тваринам, у яких не відтворювали ЕБС, другу ін`єкцію глютапірону здійснювали через 3,5 години після першої. Оцінювали також протекторні і лікувальні властивості альгігелю, який вводили з їжею протягом 6 діб із розрахунку 2 мл на 1 тварину. На 7-й день для вивчення ефектів дії препарату у щурів проводили евтаназію шляхом кровопускання під гексеналовим наркозом (50 мг/кг маси). Для оцінки антистресових властивостей альгігелю на 7-й день відтворювали гострий ЕБС, після чого проводили аналогічні дослідження. Постстресорну реакцію оцінювали через 4 доби після моделювання гострого ЕБС. З метою вивчення лікувальних властивостей альгігелю групі тварин у постстресорному періоді протягом 4-х діб з їжею вводили альгігель із розрахунку 2 мл на тварину. Типологічні особливості тварин визначали у тесті “відкрите поле” за методом Холла в модифікації А.Л. Маркеля і співавт. (1976), розподіляючи щурів за нейроетологічними показниками на три основні групи: І тип - найменш стійкі, ІІ тип - помірно стійкі, ІІІ тип - найбільш стійкі (О.Ю. Майоров, 1988). Контролем до кожної дослідної групи служили інтактні тварини відповідного типу реагування та статі.

Тяжкість стресу оцінювали за ульцерогенним ефектом на слизову оболонку шлунка, враховуючи частоту та множинність виразкових уражень (В.А. Виноградов, В.М. Полонский, 1983), зміною відносної маси гіпофіза, тимуса, наднирників, селезінки. Кількість ендогенних модуляторів стресу - середніх молекул розраховували за методикою Н.И. Габриелян, В.И. Липатова (1984). Стан сполучнотканинних структур визначали на підставі аналізу вмісту нейрамінової (О. Гесс, 1956) і гексуронових кислот (В.К. Леонтьев, А.Н Гайдамак, 1975), оксипроліну (С.С. Тетянець, 1985) у сироватці крові та нейрамінової кислоти у м`яких тканинах пародонта, фукози (В.К. Леонтьев, А.Н Гайдамак, 1975) і гексуронових кислот у щелепних кістках тварин. Стан процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) вивчали в гомогенатах тканин пародонта та сироватці крові на підставі рівня та кінетики накопичення ТБК-активних продуктів (И.Д. Стальная, Т.Г. Гаришвили, 1977). В окремих серіях експериментів ПОЛ у крові оцінювали за вмістом перекису водню (E. Graf, T.P. John, 1980), перекисній резистентності еритроцитів (F.C. Jager, 1968), рівнем ацилгідроперекисів у сумарній фракції ліпопротеїнів низької та дуже низької щільності (О.Н. Воскресенский, А.А. Туманов, 1982). Рівень антиоксидантного захисту крові і тканин пародонта визначали за активністю каталази (М.А. Королюк и соавт., 1988) та супероксиддисмутази (СОД) (О.С. Брусов и соавт., 1976). Стан протеолізу у дослідних тварин оцінювали за загальною протеолітичною та антитриптичною активністю крові і тканин пародонта (А.М. Уголев и соавт., 1969; К.Н. Веремеенко и соавт., 1988). Для визначення щільності, зольності, мінеральної насиченості фрагменту альвеолярного паростка нижньої щелепи застосовано метод Г.П. Ступакова, А.И. Воложина (1989). З метою вивчення гемодинаміки в тканинах пародонта в умовах дії гострого іммобілізаційного стресу та його корекції тимопентином досліджено реопародонтограми (РПГ) щурів (А.А. Прохончуков и соавт., 1980).

Отримані результати клініко-експериментальних досліджень проаналізовані з використанням однофакторних та багатофакторних методів біологічної статистики (М.Б. Славин, 1989; П.В. Терентьев, 1960; Е.В. Гублер, А.А. Генкин, 1973).

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження показали, що розповсюдженість захворювань пародонта у школярів м. Полтави 12-17 років складає 34,841,88% (у 33,96,0% дівчат та 34,87,1% хлопців). В обстеженого контингенту діагностувались лише запальні ураження ясен. В загальній структурі захворювань питома вага папіліту - 6,901,66% при розповсюдженості 2,400,59%, гіпертрофічного гінгівіту - 3,451,20% з поширеністю 1,200,42%. Найчастіше у школярів 12-17 років зустрічався хронічний катаральний гінгівіт (16,221,43% локалізований і 15,021,38% генералізований) - 89,662,00% всіх випадків захворювань пародонта (46,553,28% локалізований і 43,103,25% генералізований). Найвища розповсюдженість захворювань пародонта діагностована у підлітків 15, 17 років. У школярів 16 та 17 років переважають генералізовані форми катарального гінгівіту, поширеність гіпертрофічного - найбільша у 17-річних дівчат (3,232,25%). Вивчення інтенсивності захворювань пародонта показало, що значення індексу КПІ найвищі у підлітків 15 років і згідно критеріїв оцінки відповідають легкому ступеню патології (1,220,17).

Аномалії м'яких тканин порожнини рота та зубощелепного апарату виявлені у 23,21,64% обстежених і переважно серед 12 і 14-річних (32,24,93% і 30,73,94% відповідно). В основному такі порушення діагностувались у хлопців 12, 14 років (50,08,1%, 42,95,92%). Некарієсні ураження зубів, переважно флюороз різного ступеню тяжкості, реєструвались у 25,71,69% школярів. Збільшується з віком розповсюдженість і інтенсивність каріозного процесу. В середньому у даній групі школярів поширеність карієсу складає 52,171,94%, а інтенсивність - 1,220,17. Значення індексу КПВ у 12-річних, згідно рівня оцінки ВООЗ, відповідає дуже низькому. Незадовільною виявилась гігієна порожнини рота в обстежених, оскільки середній показник ГІ дорівнює 1,870,12 (1,670,10 у дівчат та 1,960,13 у хлопців, P<0,05). Зареєстровані суттєва різниця зазначеного показнику залежно від статі в групах 12, 13, 14, 16-річних школярів і відсутність кореляційних зв'язків ГІ з інтенсивністю каріозного процесу у всіх обстежених 12-17 років та слабку залежність (в середньому +0,40) з індексом РМА. Аналіз індексної оцінки стоматологічного статусу, проведений з урахуванням гістограм розподілу значень показників, виявив, що середні і максимальні значення індексів КПІ, РМА, КПВ з віком зростають, тоді як збільшується кількість осіб із хорошою та задовільною гігієною.

Враховуючи отримані дані та наявні літературні відомості щодо збільшення поширеності захворювань пародонта у всьому світі (WHO, 1996; P.N. Papapanou, 1996; R.C. Oliver, 1998), особливо cеред осіб молодого віку, з метою вдосконалення існуючих методів профілактики захворювань пародонта ми застосували системний підхід до обгрунтування профілактичних заходів, що базується на урахуванні індивідуальних механізмів адаптації, які обумовлюють інтеграцію на рівні цілого організму. Цей методологічний принцип дослідження спрямований на вивчення ієрархії структур (систем, органів і тканин) організму, що перебувають у тісному зв`язку і взаємодії один із одним, навколишнім середовищем, діяльність яких підпорядкована підтриманню гомеостазу та оптимальної адаптації до змінених умов життєдіяльності. Проблема причинно-наслідкових зв`язків у формуванні і розвитку захворювань пародонта проаналізована нами з урахуванням ролі психосоматичних взаємовідносин. Фізіологічною основою для розуміння організму як цілого і всіх його аспектів життєдіяльності явилась концепція функціональних систем П.К.Анохіна (1975). Приймаючи до уваги зазначене, нами розглянута роль психосоматичного стану у формуванні патології тканин пародонта в осіб віком 17-26 років, розповсюдженість захворювань пародонта у яких склала 62,75,30% при задовільному стані гігієни порожнини рота та поширеності зубощелепних деформацій - 25,34,77%.

Застосування багатомірного математичного аналізу - методу головних компонент - дозволило виділити чотири фактори, а саме - фактори вегетативного тонусу, конституціональний, стану системи кровообігу, стану порожнини рота. Їх структура та якісні характеристики в осіб віком 17-26 років при наявності та відсутності захворювань пародонта мають свої особливості.

Найбільшу факторну вагу (30,0%) серед чотирьох головних компонент має конституціональний фактор (ІІ), тобто фено-генотипічна характеристика організму. Однією з головних ознак конституції В.П. Казначеєв і С.В. Казначеєв (1986) вважають тип реагування людини. Слід відмітити, що в умовах наявності захворювань пародонта підвищується факторна вага індивідуальних типологічних особливостей нервової системи, тоді як при відсутності клінічних змін у тканинах пародонта на перше місце виступає соматотип. У цьому складному комплексі співвідношень чутливим об`єктом є функціональний стан судин тканин пародонта. У структурі II фактора, виділеного при обстеженні осіб з клінічно інтактним пародонтом, характерні низькі показники реографічного індексу РПГ, тоді як при наявності захворювань пародонта - більш високі значення індексу еластичності.

I головна компонента, визначена нами, як фактор вегетативного тонусу організму, характеризується у осіб молодого віку із генералізованими захворюваннями тканин пародонта підвищенням вегетативного показника ритму, активацією симпатичного відділу ВНС у центральній регуляції ритму серця, індексу напруженості компенсаторних механізмів організму. Зазначені зміни відбуваються одночасно із зростанням функціональної рухливості нервових процесів, периферійного тонусу судин тканин пародонта, погіршенням стану гігієни порожнини рота. Є відомості про те, що психоемоційний стан людини впливає на якість і кількість гігієнічних процедур у порожнині рота (С.Б.Улітовський, 2000). Аналіз кардіоінтревалограм (КІГ), проведений диференційовано у осіб з клінічно інтактним пародонтом та молоді, що має захворювання тканин пародонта, виявив зменшення у останніх показника моди, що свідчить про підвищення активності гуморального каналу регуляції при формуванні початкових симптомів патологічних змін у тканинах пародонта. В цих умовах відбувається послаблення впливу парасимпатичного відділу ВНС, доказом чого є також зниження значень варіаційних коливань КІГ. Виявлені нами зміни КІГ та особливості структури першої головної компоненти в осіб із ураженнями тканин пародонта можна трактувати як прояви дестабілізації адаптивних механізмів організму на початкових стадіях захворювань пародонта.

Типологічні особливості реагування позначаються на регуляції серцевої діяльності людини, що визначає рівень міокардіально-гемодинамічного гомеостазу в організмі (В.В. Журавлев и соавт., 1998). Нашими дослідженнями виявлено, що показники стану системи кровообігу складають структуру III фактора. Але його характеристика має відмінності у осіб з різним станом тканин пародонта. Поєднання при наявності захворювань пародонта в обстежених 17-26 років підвищених величин показників загального периферійного опору судин та реографічного індексу РПГ з низькими значеннями ударного і хвилинного об`єму серця, індексу міокарда та Робінсона свідчать про збереження резервів серцево-судинної системи та підтримку стабільності аеробних процесів обміну речовин. Це є сприятливим фактором для запобігання подальшого розвитку захворювань пародонта за умов проведення своєчасних профілактично-реабілітаційних заходів.

Свідченням необхідності такого втручання є характеристики складових ознак IV головної компоненти факторного аналізу. Даний фактор стану порожнини рота визначає співвідношення віку обстежених з пародонтологічним статусом. Із збільшенням віку характер захворювання тканин пародонта ускладнюється, зростає інтенсивність каріозного процесу. В осіб з клінічно інтактним пародонтом IV фактор базується на психологічних характеристиках особистості, що є ще одним доказом високої чутливості тканин пародонта до змін психосоматичних співвідношень. Виявлене зменшення в 2,2 рази кількості значимих коефіцієнтів парних кореляцій показників функціонального стану судин пародонта в осіб із захворюванням тканин пародонта може бути наслідком дискоординації психовегетативних і соматичних співвідношень. Проведений більш детальний аналіз зазначених показників і їх кореляційних зв`язків у групах молоді віком 17-19 та 24-26 років, що мають захворювання пародонта, засвідчив, що дані вікові групи відрізняються тяжкістю уражень тканин пародонта, інтенсивністю каріозного процесу, ФРНП, показниками КІГ та індексу міокарда. Про збільшення тяжкості захворювань тканин пародонта у осіб 24-26 років свідчать не тільки достовірно вищі показники йодного числа Свракова, індексу кровоточивості, а й суттєво більші значення індексу периферійного опору та зниження індексу еластичності РПГ. Із збільшенням тяжкості захворювань пародонта зростає у 2,0 рази число кореляційних пар, які мають відношення до психологічних характеристик особистості, що є доказом підсилення властивих людині типологічних особливостей вищої і вегетативної нервової діяльності в умовах дезадаптації організму. Таким чином, проведені дослідження психосоматичних взаємовідносин у осіб молодого віку з різним станом тканин пародонта показали, що причинно-наслідкові зв'язки формування патології обумовлені індивідуальними особливостями організму, його вихідним функціональним станом.

Значимість аналізу причинно-наслідкових зв`язків розвитку захворювань пародонта особливо підвищується у критичні періоди онтогенезу людини, до яких належить пубертатний вік. На основі результатів лонгітудинального обстеження підлітків контрольної групи встановлено, що найбільший приріст поширеності захворювань пародонта відбувається в середньому у період з 13 до 14 років, але у дівчат - з 15 до 16 років. Суттєві морфо-функціональні зміни в організмі підлітків, які мають вікову залежність згідно однофакторного дисперсійного аналізу, зареєстровані у період з 13 до 15 років. Ці зміни добре узгоджуються з біохімічними показниками ротової рідини та сечі, що також характеризуються віковою залежністю. Загалом у 13-річних виявлені найвищі значення вмісту білка (4,410,20 г/л) та нейрамінової кислоти (27,421,21 мг/л) у змішаній слині порівняно з аналогічними показниками у наступні роки обстеження. Для 15-річних підлітків характерні найбільші показники протягом пубертатного періоду вмісту альфа-амінного азоту (13,860,35 ммоль/л), фукози (2,550,13 мкмоль/л) та в`язкості (1,960,02 ум.од.) ротової рідини. При цьому відмічено різке зниження вмісту ГАГ у сечі та добової екскреції аскорбінової кислоти на фоні зростання екскреції креатиніну. Отже, в 13 і 15 років реєструються найбільш виражені зміни змішаної нестимульованої слини та сечі, що свідчить про високу чутливість зазначених рідин до адаптивних процесів у несформованому організмі. Це обгрунтовує необхідність обов`язкового враховування показників ротової рідини і сечі при плануванні профілактичних заходів щодо хвороб тканин пародонта та карієсу.

Відомо, що патогенетичні основи не менше третини хронічних захворювань дорослих закладаються у дитячому віці (Ю.Е. Вельтищев, 1995). Кореляційний аналіз зв`язку стану тканин пародонта хлопців і дівчат більш раннього підліткового віку з наступними змінами їх психосоматичного і стоматологічного статусу у подальшому віковому розвитку засвідчив, що стан тканин пародонта, інтенсивність їх ушкодження у підлітків на початку пубертатного періоду визначає у деякій мірі подальший пародонтологічний статус хлопців і дівчат 15, 16 років, а також обумовлює у майбутньому наявність певних співвідношень із формуванням міокардіально-гемодинамічного гомеостазу, діяльністю вегетативної нервової системи, в`язкістю та складом змішаної слини (вмістом білка, альфа-амінного азоту, фукози, нейрамінової кислоти), а також зміною екскреції з сечею аскорбінової кислоти, ГАГ і креатиніну. Це обумовлює необхідність ретельної уваги до загального стану здоров`я дітей 11-12 років і тканин пародонта, зокрема.

Проведений нами аналіз значимих коефіцієнтів парних кореляцій показників стоматологічного, психологічного, соматичного статусів, стану ротової рідини і сечі в обстежених різного віку (у 13, 14, 15, 16, 17-26 років) виявив, що після 17 років організм, як біологічна система, знаходиться у порівняно стійкому стані. Найбільше напруження інтегративних адаптаційних процесів зареєстровано у 16-річних. Тому постала мета - дослідити психосоматичні співвідношення в організмі підлітків та з`ясувати характер їх відмінностей у осіб з різним станом тканин пародонта. Для виявлення причинно-наслідкових зв`язків у патогенезі захворювань пародонта у дітей пубертатного періоду математичний аналіз показників проведений на основі результатів обстеження 15-річних підлітків, які згідно рекомендацій ВООЗ являють собою ключову групу щодо оцінки поширеності та інтенсивності захворювань пародонта.

Загалом у 15-річних підлітків з патологією пародонта достовірно вищий рівень соматичної напруги, особливо у дівчат. Суттєві відмінності зареєстровані щодо рівня фізичного розвитку - об`єктивного інтегрального критерію адаптаційних резервів організму. Так, ріст дівчат з патологією пародонта нижчий, ніж у дівчат з клінічно інтактним пародонтом. Маса тіла підлітків, у яких діагностовано захворювання пародонта, менша. Масо-ростовий індекс у хлопців із змінами у пародонті також знижений. Достовірно нижчі показники ОГК на вдиху, видиху, площі тіла, динамометрії правої і лівої рук, як у хлопців, так і у дівчат при наявності захворювань пародонта. Хлопці з інтактним пародонтом мають достовірно вищий адаптаційний потенціал серцево-судинної системи, порівняно з хлопцями, у яких виявлені зміни у пародонті. Отримані дані добре співпадають з результатами досліджень О.В. Титаренко (1996), згідно яким у школярів із затримкою у рості, зниженою масою тіла та низьким ступенем біологічного розвитку у 10 разів частіше виникають хвороби тканин пародонта, у тому числі і пародонтит. Дослідження стоматологічного статусу показало, що стан гігієни порожнини рота підлітків із захворюваннями тканин пародонта гірший, ніж у хлопців і дівчат при їх відсутності. Характерно, що у хлопців з ураженнями ясен у 4,0 рази вища поширеність некарієсних уражень зубів, порівняно з хлопцями, у яких клінічно інтактний пародонт.

Нами встановлено деякі відмінності біохімічних показників сечі та ротової рідини підлітків з різним станом тканин пародонта. Так, при захворюваннях пародонта спостерігається більша екскреція ГАГ з сечею (4,420,38 мкмоль/добу проти 3,400,35 мкмоль/добу, P<0,05), а у дівчат також підвищується екскреція креатиніну (20,812,21 ммоль/добу проти 17,471,41 ммоль/добу, P0,05). Такий характер змін сечі відображає активацію катаболічних процесів в організмі за даних умов. Своєрідні зміни ротової рідини спостерігаються у 15-річних дівчат при наявності захворювань пародонта: вміст фукози знижується у 1,5 рази порівняно з аналогічним показником у дівчат з клінічно інтактним пародонтом, але кількість сіалових кислот вища, ніж у хлопців із патологією тканин пародонта (23,872,11 мг/л у дівчат проти 17,921,28 мг/л у хлопців, Р<0,05).

Дослідження канонічних кореляцій у 15-річних підлітків з різним станом тканин пародонта між умовними групами параметрів, що характеризують психологічний, соматичний, вегетативний стан організму, зміни стоматологічного статусу та ротової рідини і сечі обґрунтовують положення про те, що стан органів і тканин порожнини рота тісно залежить від адаптивних процесів організму у пубертатному періоді. Серед 44 проаналізованих показників клініко-лабораторного обстеження ключовими виявились рівень особистої тривожності та КПІ. Характерно, що для осіб з клінічно інтактним пародонтом підвищена факторна вага КПІ, тоді як при наявності захворювань пародонта - рівня загальної тривожності. Застосування методу головних компонент для аналізу інтегрованості систем організму підлітків з різним станом тканин пародонта дозволило виділити 4 фактори, які дають уявлення про психосоматичні співвідношення в організмі підлітків 15 років (рис. 1). Перша головна компонента - фактор фізичного розвитку - в умовах наявності або відсутності захворювань пародонта зберігає свою стабільну превалюючу факторну вагу серед усіх чотирьох компонент. Це один із суттєвих доказів значення фізичного розвитку як основного критерію загального стану здоров`я. Якщо загалом у групі 15-річних підлітків наявність уражень тканин пародонта не змінює факторної ваги другої головної компоненти- фактора нейрогуморальної регуляції, то окремо у хлопців і дівчат вона різко зростає у 1,8 та 1,7 рази відповідно, що, можливо, обгрунтовує роль нейрорегуляторних та гемодинамічних механізмів у патогенезі захворювань пародонта. Аналізуючи структуру психосоматичного фактора, виявлено, що дівчата без захворювань ясен та соматичної патології, маючи високі показники загальної тривожності, нейрогенної, соціальної і соматичної напруг, характеризуються низьким КПВ та хорошим станом гігієни порожнини рота. У хлопців з клінічно інтактним пародонтом ознаки III фактора не співпадають за змістом у дівчат. Вони переважно описують співвідношення роботи серця з ВІ, ростом, низьким значенням вмісту білка і фукози у ротовій рідині при відсутності як соматичної патології, так і захворювань тканин пародонта. Але особливу значимість набуває психосоматичний фактор в умовах діагностики у підлітків патології ясен. Він чітко поєднує у своїй структурі комплекс ознак, що характеризують тип особистості, стан тканин пародонта та рівень гігієни порожнини рота. Дана залежність доводить важливе значення психосоматичних співвідношень у механізмах формування патології тканин пародонта у осіб підліткового віку.

Фактором адаптаційного потенціалу організму можна назвати IV досліджувану головну компоненту. Загалом у групі підлітків із захворюванням ясен її факторне навантаження зростає удвічі, що свідчить про особливу чутливість організму на даному етапі розвитку до дії несприятливих чинників.

Таким чином, проведений логіко-математичний аналіз обґрунтовує необхідність впровадження інтегральної індивідуальної профілактики захворювань пародонта з урахуванням як стоматологічного статусу, так і психосоматичних співвідношень в організмі, зміна яких може відігравати ініціальну роль у розвитку захворювань.

Для оцінки ролі психосоматичних співвідношень у патогенезі захворювань пародонта значний інтерес представляє психоемоційний стрес. Відомо, що тканини пародонта відзначаються високою чутливістю до стресогенних впливів (Л.М. Тарасенко, 1985). Адаптація до коротких стресорних чинників, як спосіб мобілізації стреслімітуючих систем є ефективним методом профілактики численних неінфекційних захворювань, в тому числі і хвороб тканин пародонта (Ф.З. Меерсон, 1991; Т.А. Петрушанко, 1992).

Попередня адаптація щурів лінії Вістар за розробленою нами схемою запобігала розвитку стресорних змін відносної маси тимусу, наднирників, селезінки та виразкових уражень шлунка при моделюванні гострого ЕБС. Найбільший захистний ефект був виражений у самців I та III типів реагування, особливо щодо множинності та тяжкості виразок шлунка. В умовах гострого ЕБС у неадаптованих тварин стан прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу суттєво відрізнявся від аналогічного у адаптованих щурів: для перших характерними були активація ПОЛ при зниженні антиоксидантного захисту як крові, так і тканин пародонта. Вміст ТБК-активних продуктів у тканинах пародонта адаптованих самців у відповідь на гострий ЕБС нижчий, порівняно з неадаптованими щурами (І тип - 38,062,00 мкмоль/г проти 70,323,92 мкмоль/г, P<0,001; II тип - 41,354,19 мкмоль/г проти 63,535,98 мкмоль/г, P<0,02), але у самців III типу він перевищував значення показника контрольних тварин аналогічного типу (48,683,48 мкмоль/г проти 34,504,33 мкмоль/г у контролі, P<0,05; проти 64,254,08 мкмоль/г у неадаптованих самців, P<0,01). У всіх адаптованих самок в умовах тривалого ЕБС зареєстровано достовірне зростання вмісту ТБК-активних продуктів у пародонті порівняно з відповідним контролем. Проте адаптація до коротких стресорних чинників мала протекторний ефект щодо збільшення продуктів ПОЛ у тканинах пародонта самок II і III типів. Виявлено також, що активність каталази крові у адаптованих щурів усіх груп різко підвищується в умовах гострого стресу порівняно з неадаптованими. Такі ж зміни характерні і для каталази тканин пародонта самців I (6,440,81 мкат/г проти 3,120,32 мкат/г, P<0,002), III (4,580,41 мкат/г проти 2,540,19 мкат/г, P<0,001) та самок II (3,920,30 мкат/г проти 2,870,39, P0,05) типів. Таким чином, процеси ПОЛ і антиоксидантного захисту залежать від типологічних особливостей тварин, а також від їх статі. Попередня адаптація до коротких стресорних впливів має захисну дію, особливо для самців, щодо активності ПОЛ в умовах тривалого ЕБС.

Даний висновок підтверджується також визначенням вмісту у крові середніх молекул. Якщо в умовах гострого стресу їх кількість зростає у 2,7 рази, то після попередньої адаптації - у 2,0 рази (P<0,001). Виявлена закономірність зареєстрована у тварин обох статей та всіх типів поведінкової активності.

Вплив гострого ЕБС у адаптованих самців I та III, самок II типів не викликав змін протеолізу у крові. Захисний ефект адаптації щодо збільшення загальної протеолітичної активності у тканинах пародонта виявлений у самців I (0,270,02 мкмоль/г/хв проти0,370,01 мкмоль/г/хв, P<0,002) та самок II (0,28 0,007 мкмоль/г/хв проти 0,310,009, P<0,05) , III (0,270,02 мкмоль/г/хв проти 0,340,01 мкмоль/г/хв, P<0,05) типів. Адаптація до коротких стресорних чинників попереджує підвищення вмісту нейрамінової кислоти у крові, характерне в умовах гострого стресу для самців крайніх типів та самок I і II типів.

Реакція нижньощелепної кістки на адаптацію до коротких стресорних чинників проявлялась лише змінами вмісту гексуронових кислот, особливо у самців - збільшенням у тварин II та зменшенням у щурів III типів. Щодо інших показників достовірних відмінностей у кістковій тканині пародонта не виявлено. В адаптованих тварин з наступним моделюванням гострого ЕБС ознак деструкції нижньощелепної кістки, згідно досліджуваних біохімічних показників, не відмічено. Аналіз значимих високих коефіцієнтів кореляції у самок і самців різного типу поведінкової активності показав, що їх характер і кількість в експериментальних групах не є стабільними і суттєво відрізняються. Виявлено, що в адаптованих самців усіх типів та самок III типу відбувається різке збільшення кількості кореляційних зв`язків порівняно з тваринами контрольної групи. Саме у цих групах щурів не було зареєстровано жодного виразкового ушкодження шлунка на відміну від самок I і II типів. Можливо, високий рівень інтегративних процесів забезпечує підвищення стійкості організму до екстремальних факторів.

Попереднє введення нейропептиду тимопентину щурам, у яких моделювали гострий іммобілізаційний стрес, зменшувало частоту виразкових уражень шлунка на 28,5%, множинність - у 2,3 рази, а тяжкість - у 3,8 разів. У цих умовах спостерігалась також нормалізація відносної маси тимусу і наднирників, яка в умовах тривалого стресу знижувалась на 19,0% та 15,5% відповідно. Під впливом препарату у щурів, що перебували під дією гострого стресорного фактору, спостерігалось підвищення стійкості еритроцитарних мембран (зниження перекисного гемолізу) та нормалізація активності СОД крові. Застосування адаптогену змінило кінетику накопичення ТБК-активних продуктів у щелепній кістці протягом 1,5-годинної інкубації. Так, якщо в умовах стресу спостерігається збільшення їх у 2,1 рази, то попереднє введення нейропептиду зумовило ріст лише у 1,5 рази. Тимопентин в інтактних тварин викликав достовірне підвищення активності СОД та нормалізував її активність в умовах гострого стресу у м`яких тканинах пародонта. Захисна дія пептиду проявляється також у попередженні стресорної активації протеолізу у крові та тканинах пародонта. Введення тимопентину напередодні гострого іммобілізаційного стресу зумовило підвищення еластичності судин тканин пародонта щурів, яка в умовах стресу знижується, про що свідчать показники амплітуди та площі РПГ. Аналіз якісних характеристик отриманих кривих показав, що якщо у контрольних тварин у середньому у 60% мало місце нормальне тонічне напруження стінок судин пародонта, то під впливом гострого стресу у 70% щурів виникає різкий спазм. Попереднє застосування тимопентину до моделювання стресу сприяє формуванню нормального судинного тонусу у 40% тварин (висхідна частина РПГ крута, верхівка гостра, низхідна частина полога, чітко виражена дикротична хвиля у середині низхідної), а в більшості інших - лише підвищення тонусу судин.