Медико-соціальні аспекти ліквідації наслідків екологічної катастрофи в мегаполісі

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

УДК 614.8:591.5

МЕДИКО-СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ ЕКОЛОГІЧНОЇ КАТАСТРОФИ В МЕГАПОЛІСІ

14.02.03. - соціальна медицина

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

МОСКАЛЕНКО ВІТАЛІЙ ФЕДОРОВИЧ

Київ-2001

Дисертацією є монографія

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Шелюженко Анатолій Олексійович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, консультант кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров'я по підвищенню кваліфікації керівних кадрів МОЗ України

доктор медичних наук, професор Уваренко Анатолій Родіонович, Український центр наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи МОЗ України, директор

доктор медичних наук, професор Галічева Ніна Олександрівна, Харківський державний медичний університет, завідуюча кафедрою соціальної медицини та організації охорони здоров'я МОЗ України

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія, кафедра соціальної медицини, організації і управління охорони здоров'я МОЗ України, м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться “ 29 ” березня 2001 p. o 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.01 при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця (03057, м. Київ-57, пр. Перемоги, 34, санітарно-гігієнічний корпус, аудиторія №2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3).

Автореферат розісланий “ 27 ” лютого 2001 p.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Яворовський О.П.



Анотація

Москаленко В.Ф. Медико-соціальні аспекти ліквідації наслідків екологічної катастрофи в мегаполісі. - Монографія.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.02.03. - соціальна медицина. - Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, Київ, 2001.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми ліквідації медико-соціальних наслідків техногенно-природної катастрофи в умовах мегаполісу (на прикладі аварії на Диканівських очисних спорудах - м. Харків, 1995 рік).

Досліджено сучасне уявлення про генез техногенних та природних катастроф, їх наслідки. Науково обгрунтована чотирьохфакторна концепція ліквідації медико-соціальних наслідків аварії. Розроблена модель системного підходу до формування та здійснення медициною катастроф та медичною службою на місцях ліквідаційних заходів на випадок техногенних аварій. Запропонована для використання нова класифікація надзвичайних станів природно-техногенних катастроф. Визначені основні принципи організаційних заходів щодо ліквідації наслідків катастрофи. Досліджені медичні, санітарно-гігієнічні та епідеміологічні аспекти надзвичайного стану в мегаполісі як наслідок аварії, зокрема на міських очисних спорудах.

Ключові слова: техногенно-природна катастрофа, медико-соціальні наслідки, протиепідемічні заходи, медико-соціальна допомога, модель системи ліквідації наслідків аварії.



АННОТАЦИЯ

Москаленко В.Ф. Медико-социальные аспекты ликвидации последствий экологической катастрофы в мегаполисе. - Монография.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.02.03. - социальная медицина. - Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца МЗ Украины, Киев, 2001.

Диссертация посвящена проблеме ликвидации медико-социальных последствий крупной техногенно-природной катастрофы на Диканевских очистных сооружениях (г. Харьков, 1995 г.), проведены исследования на системной основе с научным обоснованием ликвидационных мероприятий, что позволило создать и апробировать единую модель ликвидации медико-социальных последствий аварии.

Разработана четырехфакторная концепция чрезвычайных ситуаций вследствие техногенно-природных катастроф и классификация таких ситуаций. Предложенные разработки были положены в основу модели ликвидации медико-социальных последствий упомянутой катастрофы. Апробация единой модели ликвидации медико-социальных последствий аварии определила принципы организации ликвидационных мероприятий (комплексность действий, дифференцированный подход, взаимодействие медицинских служб, своевременность, последовательность, универсальность, преемственность, оптимальная достаточность, необходимая затрата времени). медичний техногенний катастрофа мегаполіс

Доказано, что техногенные катастрофы порождают многофакторные последствия и специфические особенности чрезвычайных ситуаций, в которых имеет место широкий спектр медицинских последствий. Последние определяют необходимость изменения привычных функций медицинских и коммунальных служб, а также изменения их инфраструктуры.

Эпидемическая ситуация при аварии на Диканевских очистных сооружениях отличалась неблагоприятной эпидемиологической конъюнктурой. Хотя такие последствия характерны для каждой природной катастрофы, тем не менее эпидемиологическая конъюнктура до последнего времени не стала предметом глубокого изучения. Установлено, что риск эпидемических вспышек инфекционных заболеваний и/или повышенного уровня такой заболеваемости возникает из-за массовости поражений инфекционной природы, преобладания комбинированных поражений, возникновения психического стресса, что сказывается на прочности иммунитета, дезорганизации социальной инфраструктуры, а также из-за частичного или полного разрушения материально-технической базы здравоохранения.

Разработана “структурная решетка” последствий катастрофы и мер по их ликвидации. Среди четырех патогенетических факторов аварий “биогенные” факторы катастрофы на Диканевских очистных сооружениях явились моделью для организации и проведения противоэпидемических мероприятий, которые показали свою эффективность.

Система ликвидации эпидемиологических последствий аварии, комплексный подход к реализации такой системы, специальные санитарно-гигиенические и противоэпидемические меры, санитарно-просветительная работа, социально-гигиенические и организационные мероприятия составили основные звенья модели ликвидации медико-социальных последствий аварии.

Исследования свидетельствуют об особенностях медико-социальных последствий техногенных аварий в других странах, в том числе на Украине, анализ которых содержится в научной и справочной литературе. Что касается Украины, то такой анализ впервые проведен по отдельным регионам страны, по генезу возникновения и масштабам экологических последствий.

Показано, что в Украине неудовлетворительные техногенные ситуации возникают из-за чрезвычайно высокой технологической нагрузки, значительного износа и аварийного состояния производственных фондов, роста случаев нарушения техники безопасности, что все вместе формирует техногенный генез подобных катастроф.

В работе детально изложены материалы изучения особенностей экологических последствий аварии на Диканевских очистных сооружениях; приводятся данные оценки таких последствий, в частности их особенностей, а также системное представление об организации медико-социальной помощи потерпевшему населению. Речь идет о социально-гигиенических аспектах ликвидации последствий аварий.

В работе сформулированы теоретические выводы о медико-социальных аспектах ликвидации последствий экологических катастроф в мегаполисе и даны практические рекомендации по ликвидации таких последствий.

Ключевые слова: техногенно-природная катастрофа, медико-социальные последствия, противоэпидемические меры, медико-социальная помощь, модель системы ликвидации последствий аварии.



SUMMARY

Moscalenko V.F. Medical-social aspects of elimination of ecological disaster consequences in megapolis. - Monograph.

Thesis is presented for the doctor's degree of medical sciences (on the basis of monograph) by speciality 14.02.03. - social medicine. - National Medical University after О.О. Bogomoletz Ministry of Public Health of Ukraine, Kyiv, 2001.

Thesis is dedicated to investigation of the problem of elimination of technogenic-environmental disaster consequences under the circumstances of megapolis (on the example of accident on Dykanivsky cleansing edifices - Kharkiv, 1995).

Current concepts concerning genesis of technogenic and environmental disasters and their consequences were studied. Fourphased conception of medical-social consequences elimination of accident was scientifically grounded. Model of systemic approach to eliminative measures formation and their realization by disaster medicine and local regional medical services in case of technogenic accident was worked out. The new classification of extremal conditions in environmental-technogenic disasters was proposed for the implementation. Basic principles of organization measures targeted on liquidation of disasters consequences were determined and established. Medical, sanitary hygienic and epidemiological aspects of extremal conditions in megapolis as a consequence of accident (in particular on city's cleansing edifices) were studied.

Key words: technogenic-environmental disaster, medical-social consequences, antiepidemic measures, medical-social assistance, model of accident consequences elimination system.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. В сучасних умовах загострення екологічної кризи, яка головним чином обумовлена прискоренням розвитку науково-технічного прогресу, суттєво зросла у світі увага до техногенних та інших катастроф глобальних і великих масштабів. Такі природні та техногенні катаклізми характеризуються вкрай негативними медико-соціальними наслідками, зокрема безпосереднім масовим ураженням населення та виникненням довготривалого реального ризику для його здоров'я. Такий прикладний аспект техногенних та інших катастроф великих масштабів варто доповнити власне екологічними наслідками, що теж формують великий спектр медико-соціальних проблем (В.П. Вахов, И.В. Колос, 1997; Meny I.P., 1996; Meueenbelt J., 1996). За даними В.В. Дурдинця (2000), в Україні тільки протягом 1999 року зареєстровано 1725 надзвичайних ситуацій, в тому числі 13,5% природного та 28,5% техногенного характеру, більшість з яких мала значні негативні екологічні наслідки.

Соціально-гігієнічні аспекти вирішення таких проблем, що супроводжують техногенні чи природні стихійні лиха, були і залишаються найбільш вагомими в усьому комплексі медико-соціальних заходів по ліквідації наслідків згаданих аварій. На жаль, сучасна медична наука та практика позбавлені досконалих науково обгрунтованих моделей ефективного вирішення медико-соціальних проблем, що супроводжують надзвичайні ситуації, зокрема і такі, які сформовані екологічними наслідками катастроф у великих містах (В.И. Кожехарь, 1991; С.Ф. Гончаров, Л.Г. Костомаров, 1997; О.Г. Шекера, 1996; Leunard R., 1993).

Йдеться й про те, що техногенні та природні катастрофи, які виникають у мегаполісах, вимагають організаційних, лікувально-діагностичних, санітарно-епідеміологічних втручань на найбільш ранніх стадіях ліквідації наслідків згаданих катастроф. Але тільки алгоритми дії медичних служб по застосуванню своєчасно напрацьованих медико-соціальних технологій можуть зробити останні досить ефективними.

Екологічні катастрофи у великих містах, що спричинені техногенними факторами чи природними катаклізмами, мають свої особливості, які можна спрогнозувати на основі попередніх досліджень та аналітичного узагальнення практичного досвіду ліквідації медико-соціальних наслідків таких аварій.

Аналіз світового науково-документального потоку останніх років з проблем ліквідації медико-соціальних наслідків техногенних та природних катастроф свідчить про дефіцит таких повідомлень, має місце недостатнє уявлення щодо застосування ефективних технологій ліквідації згаданих наслідків, які були б побудовані на системному підході, з урахуванням існуючої інфраструктури мережі медичних закладів, їх матеріально-технічного та методичного забезпечення, фінансових ресурсів, кадрового потенціалу тощо. З цього приводу виключенням може бути аварія на Чорнобильській АЕС та ліквідація її наслідків, але тут ми маємо справу з унікальною техногенною катастрофою, яка визначила власну систему ліквідації наслідків. Таким чином, з урахуванням передбачуваного збільшення кількості техногенних екологічних катастроф у великих містах, всупереч поширеному антропоекологічному песимізму, який не має обгрунтованих доказів, наукові пошуки у напрямку розробки функціонування моделей вирішення медико-соціальних проблем, як наслідків екологічних аварій, є своєчасними і невідкладними.

За великим рахунком, вітчизняна медицина катастроф, що сформувалась в країні у 1997 p., поряд з іншим, потребує сьогодні для ефективного функціонування, насамперед, створення науково обгрунтованої та апробованої системи ліквідації медико-соціальних наслідків екологічних катастроф у великих містах. Саме відсутність такої системи та необхідність розробки її функціонуючої моделі обумовили актуальність даного дослідження, його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконані у загальному комплексі галузевих науково-дослідних робіт з проблеми “Медицина катастроф”, а саме: НДР “Наукове обгрунтування та розробка нормативів, стандартів та критеріїв державної служби медицини катастроф” № держреєстрації 0197V014442; НДР “Розробити нові сучасні технології, методику та засоби надання невідкладної допомоги постраждалим внаслідок аварій та катастроф” № держреєстрації 0197V014439.

Мета дослідження: розробити науково обгрунтовану систему ліквідації медико-соціальних наслідків екологічних катастроф природного та техногенного генезу в умовах великого міста.

Завдання дослідження, що обумовлені поставленою метою, передбачали:

- провести аналіз світового документального інформаційного потоку щодо сучасного уявлення про катастрофи, їх види, причини виникнення, наслідки та існуючі системи ліквідації останніх;

- дослідити на принципі системного підходу наслідки аварії на Диканівських очисних спорудах (м. Харків) та розробити науково обгрунтовану концепцію оцінки екологічних та медико-соціальних проблем аварії;

- вивчити стан медико-санітарного забезпечення населення в умовах екологічної катастрофи;

- науково обгрунтувати систему управління медико-санітарною допомогою населенню великого міста в умовах екологічної катастрофи, зокрема розробити модель управління епідеміологічною ситуацією;

- розробити та апробувати алгоритм профілактичного напрямку ліквідації медико-соціальних наслідків екологічної катастрофи в умовах мегаполісу;

- впровадити в галузі спектр запропонованих технологій ліквідації медико-соціальних наслідків екологічної катастрофи в м. Харкові (Диканівська аварія) та вивчити ефективність застосування таких технологій.

Об'єкт дослідження: медико-соціальне забезпечення процесу ліквідації наслідків аварії на Диканівських очисних спорудах (м. Харків, 1995), які, насамперед, були обумовлені екологічною катастрофою в умовах великого міста (мегаполісу).

Предмет дослідження багатоаспектний, диференційовано він може бути визначений таким чином: а) сучасні уявлення про катастрофи, їх класифікацію, генез та наслідки; б) медико-соціальні наслідки катастроф, що супроводжуються екологічними катаклізмами; в) використання медичного потенціалу при формуванні системи управління медико-санітарною допомогою потерпілому та іншим групам населення міста і прилеглих територій в умовах природної і техногенної катастрофи з екологічними та медико-соціальними наслідками; г) алгоритм управління профілактичними заходами з метою ліквідації наслідків згаданого типу аварії, зокрема на Диканівських очисних спорудах м. Харкова.

Методи дослідження: бібліометричний та семантичний методи аналізу наукової та інших видів інформації, медико-статистичний, структурно-логічний, системного підходу, моделювання, соціологічні методи та методи визначення прогнозних тенденцій.

Наукова новизна досліджень визначається тим, що вперше в Україні:

- на системному принципі вивчені медико-соціальні наслідки великої екологічної катастрофи в мегаполісі та розроблена науково-обгрунтована система ліквідації таких наслідків;

- розроблена функціонуюча модель управління медико-санітарною допомогою постраждалому та іншим групам населення великого міста в умовах екологічної катастрофи;

- науково-обгрунтована високоефективна система управління протиепідемічною та профілактичною діяльністю в цілому під час екологічної катастрофи в мегаполісі;

- розроблені стандарти директивних, організаційних, нормативних, інформаційно-аналітичних, довідкових та інших документів владних структур, медичних закладів та державних інституцій, що так чи інакше регламентують процеси та технології ліквідації медико-соціальних наслідків екологічної катастрофи в умовах мегаполісу.

Теоретичне значення дослідження полягає в розробці моделей як основи формування реальних технологій ліквідації медико-соціальних наслідків екологічної катастрофи. Результати досліджень доповнюють теоретичну базу формування медицини катастроф як нової підсистеми охорони здоров'я. Суттєво скорегована та доповнена існуюча раніше “класифікація аварійних ситуацій”.

Практичне значення дослідження визначається переважно прикладним характером цієї роботи, що конкретно реалізовано через використання її результатів при:

- формуванні “Концепції захисту населення і території у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій”, що схвалена Президентом України 26.03.1999 (№284/99);

- розробці нормативних актів, інформаційно-аналітичних документів, довідкових матеріалів, розпоряджень та постанов владних структур, відомств, служб, підприємств, організацій, установ і закладів, що регламентували заходи по ліквідації медико-соціальних наслідків Диканівської екологічної катастрофи (1995 p.);

- застосуванні розробленої чотирьохфакторної Концепції надзвичайних ситуацій при оперативному формуванні оптимальної за ефективністю тактики медико-соціальних заходів ліквідації медичних наслідків аварії та розробці превентивних технологій.

Практична реалізація результатів дослідження здійснювалась на державному, галузевому та місцевому рівнях.

Особистий внесок здобувача у проведене дослідження та впровадження його результатів. Автор цього дослідження самостійно виконав завдання по аналітичному огляду світового документального інформаційного потоку щодо сучасного уявлення про техногенні та природні катастрофи, їх особливості, наслідки та шляхи ліквідації. Використовуючи системний підхід, дослідив медико-соціальні наслідки аварії на Диканівських очисних спорудах, вивчив стан медико-санітарного забезпечення населення під час ліквідації згаданих наслідків та самостійно розробив моделі управління використанням ресурсів установ охорони здоров'я у напрямку ліквідації медико-соціальних наслідків аварії.

Автору цієї роботи належить ідея формування превентивних заходів на випадок екологічної катастрофи в умовах великого міста у формі застосування медико-соціальних технологій.

Автор самостійно розробив чотирьохфакторну Концепцію оперативного створення оптимальної тактики медико-соціальних заходів щодо ліквідації медичних наслідків аварії.

Апробація результатів дисертації, зокрема основних її положень та результатів досліджень, здійснювалась на різних рівнях, в т.ч. на міжнародному:

- міжнародна конференція “Безпека великих міст” (м. Москва, 1996);

- міжнародна наукова конференція “Стратегія і тактика боротьби з інфекційними захворюваннями” (м. Харків, 1998);

- міжнародна конференція під егідою організації Чорноморського економічного співробітництва та кооперації з МЦНІ. Надзвичайні ситуації: попередження та ліквідація наслідків (м. Харків, 2000).

На державному та регіональному рівнях:

- національний Конгрес невропатологів, психіатрів та наркологів (м. Харків, 1977);

- науково-практична конференція, присвячена 75-річчю УкрНДІ охорони здоров'я дітей та підлітків (м. Харків, 1997);

- науково-практична конференція з нагоди 110-річчя НДІ мікробіології та імунології (м. Харків, 1997);

- IІІ міжобласна науково-практична конференція анестезіологів (м. Луганськ, 1999).

Публікації. Матеріали дослідження знайшли відображення в 6 монографіях, 19 науково-практичних журналах і 35 збірниках наукових праць та інших наукових виданнях. Всього по проблемі досліджень опубліковано 63 наукові праці, в тому числі 20 статей в регламентованих ВАКом наукових періодичних виданнях.

Обсяг і структура роботи. Монографія “Медико-социальные аспекты ликвидации последствий экологической катастрофы в мегаполисе”, що підготовлена автором дослідження одноосібно, має обсяг 395 с. (Умовн. друк. арк. 24,75). Структурно монографія складається з вступу, 10 глав матеріалів досліджень та їх аналізу, заключення. В списку використаних інформаційних джерел 189 вітчизняних та російськомовних, 64 іноземних - дальнього зарубіжжя. Монографія має 23 таблиці та 30 додатків, що віддзеркалюють наукові дослідження та їх результати. Тираж видання монографії - 2000 примірників.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження схематично показані в табл. 1, де шляхи досягнення мети наукового дослідження представлені через виконання його основних завдань. Програма досліджень побудована з урахуванням вимог етапності наукового пошуку, перманентності у дослідженні окремих предметів та системного підходу як сучасної методології наукового пізнання.

Для проведення досліджень були вибрані найбільш сучасні, адекватні методи вивчення окремих об'єктів і предметів та вирішення завдань наукової роботи.

Системний підхід до вирішення завдань досягався, поряд з іншим, застосуванням комплексу методів, що не виключають один одного. Найчастіше у дослідженнях використовувався медико-статистичний метод при оцінці медичних наслідків аварії, що буде показано у наступних розділах цієї роботи.

Структурно-логічний метод застосовувався на етапі аналізу матеріалів вивчення і, насамперед, при оцінці об'єктів досліджень, що мали системну властивість. Детальний опис окремих методів досліджень не проводився, оскільки фахівцям у галузі соціальної медицини вони добре відомі.

Достовірність одержаних даних досліджень, що були покладені в основу розробки системи медико-соціального забезпечення населення великих міст на випадок техногенних та природних катастроф з екологічними наслідками, грунтується на застосуванні адекватних методів та репрезентативної вибірки матеріалів дослідження.

Результати досліджень та їх обговорення. Глава перша монографії містить власні матеріали аналізу (бібліометричного та семантичного) документального інформаційного потоку з проблеми катастроф. Цей розділ роботи розкриває сучасне тлумачення раціональних дефініцій в понятійному апараті проблеми “Катастрофи та надзвичайні ситуації”. Викладено теоретичний аспект цієї проблеми, роль катастроф у розвитку світу, зокрема біосфери, та інші теоретичні погляди на генез згаданих катаклізмів.

Глава розкриває сучасне уявлення про класифікації катастроф та надзвичайних станів і свідчить, наскільки велике прикладне значення має це питання. На основі аналізу наукової інформації та узагальнення власного досвіду ставиться питання дискусійного порядку щодо прогнозних тенденцій виникнення катастроф і аргументовано критикується антропоекологічний песимізм. Саме такий факт, що є результатом аналізу наукової інформації, обґрунтовує доцільність створення в країні “Медицини катастроф” як нової підсистеми охорони здоров'я, її практичної та теоретичної організаційної бази.

Проведені дослідження обумовили вибір схеми оперативного вирішення організаційних завдань на випадок техногенної чи природної катастрофи з урахуванням обставин, що включають: а) місце виникнення аварії та осередок масового ураження населення; б) генез та характер катастрофи; в) масштаби катастрофи; г) види масових уражень населення або їх комбінації; д) прогнозні тенденції розвитку катастрофи. Саме такий методологічний підхід до оцінки явища дозволив розробити власну класифікацію катастроф за їх основними параметрами, замість так званих “чистих” класифікацій. Глава перша містить методичний підхід та рекомендації до створення разом з МНС нової класифікації надзвичайних станів для визначення формалізованих даних щодо масштабів надзвичайних ситуацій, їх екологічних властивостей (особливостей) тощо.

Запропонована класифікація апробована в умовах ліквідації наслідків аварії на Диканівських очисних спорудах (1995) і довела свою раціональність, прикладний характер та високу функціональність її складових параметрів (табл. 2).

Друга глава перманентно продовжує виклад результатів аналітичного огляду сучасного уявлення про особливості відомого спектру природних катастроф. Йдеться про те, що ці стихійні лиха посідають перше рангове місце як за частотою виникнення, так і за масштабами наслідків. За даними ВООЗ, ООН та окремих фахівців, у минулому десятиріччі внаслідок природних катастроф загинуло 3 млн. чол., постраждало близько 1 млрд. чол., а збитки становили понад 30 млрд. доларів США.

Що стосується України, то дослідження свідчать, що в 1995-1996 pp. в країні виникло 164 природні катаклізми, в 1997 p. - 253, в 1998 p. - 274, в 1999 p. - 224 катастрофи. З наведених даних не важко визначити тенденцію виникнення катастроф та скласти прогноз на близьку перспективу.

Одержані дані досліджень однозначно підтверджують актуальність проблеми наукового обгрунтування та створення системи ліквідації наслідків таких катастроф. Йдеться, насамперед, про ліквідацію медико-соціальних наслідків при землетрусах, що не виключаються у сейсмонебезпечних зонах України (Прикарпаття та Крим). Вивчення досвіду ліквідації медичних наслідків землетрусів свідчить, що крім травм різного характеру та загибелі населення, одним з найбільш небезпечних наслідків може бути вкрай незадовільна екологічна ситуація. Спеціальні дослідження та аналіз існуючого досвіду підтверджують, що зведення до мінімуму медичних наслідків землетрусів вимагає не тільки мобілізації медичних ресурсів, а й створення служби прогнозів наслідків таких стихійних лих, особливо у зонах підвищеної екологічної небезпеки.

Для регіону України залишається актуальною небезпека виникнення зсувів та сходу лавин, тим більше, що такі природні явища багато в чому залежать від виробничої діяльності людини і не мають досить специфічних географічних зон. Медичні наслідки таких лих характеризуються травмами, асфіксією, а також переохолодженням постраждалих, що має значення при формуванні комплексу медико-соціальних заходів ліквідації згаданих наслідків.

Актуальною для України є також проблема ліквідації наслідків метеорологічних катастроф усього їх широкого спектру (циклони, смерчі, зливи, засухи, сильні морози, урагани, лісові та степові пожежі тощо). Крім безпосередніх ефектів, метеорологічні катастрофи призводять до віддалених наслідків, зокрема, руйнувань на промислових та комунальних об'єктах. Прикладом цього може бути аварія на Диканівських очисних спорудах (1995 p.), де внаслідок сильної зливи згаданий комунальний об'єкт припинив своє функціонування. Великі медико-соціальні наслідки цієї катастрофи, як уже зазначалося раніше, стали предметом наших досліджень та розробки наукових основ формування системи ліквідаційних заходів.

З позицій сучасного уявлення про ліквідацію медико-соціальних наслідків природних катастроф одне з перших рангових місць за своєю значущістю займають епідеміологічні ситуації. Тут йдеться про виникнення спалахів інфекційних хвороб, формування епідемічних процесів, протиепідемічні заходи, особливості епідеміологічної кон'юнктури та лікувально-діагностичні технології. Варто нагадати, що вітчизняна та російськомовна наукова література страждає дефіцитом таких даних, хіба що є поодинокі повідомлення (Р. Бум з співавтор. 1990; Ю.В. Литвін, Е.Н. Шляхов, 1993, В.О. Волошин, В.Ф. Торбін, 1998).

На епідемічний процес в умовах техногенно-природної катастрофи, як показали дослідження під час ліквідації наслідків аварії на Диканівських очисних спорудах, діють специфічні чинники, основними з яких є:

- масовість (тотальність) уражень інфекційного походження;

- наявність та перевага комбінованих уражень;

- зниження імунітету за рахунок психічного стресу;

- часткове руйнування матеріально-технічної бази охорони здоров'я;

- недостатня підготовленість в організаційно-методичному аспекті спеціальних служб до ліквідації інфекційної захворюваності в умовах природної катастрофи.

Що стосується розробленої системи протиепідемічних заходів, які були пов'язані з аварією на Диканівських очисних спорудах, то про це буде сказано нижче.

Третя глава, де викладені матеріали дослідження медико-соціальних наслідків техногенних катастроф, охоплює аналіз таких аварій у світі та окремо в Україні. Щодо останнього, то науковий пошук свідчить про техногенні аварії з великими медико-соціальними наслідками у різних регіонах країни. Крім Чорнобильської катастрофи, яка посідає особливе місце у спектрі техногенних аварій, йдеться про катаклізми, що призвели до суттєвого забруднення великих територій хімічними агентами (Донецька та Київська області, м. Рівне та Кременчук). Наприклад, в 1997 p. в Україні виникло 54 техногенні аварії, що спричинили забруднення великих територій, які варто кваліфікувати як екологічні катастрофи.

Дослідження свідчать, що в Україні мають місце незадовільні техногенні обставини, основними причинами яких є: а) надвисоке технологічне навантаження; б) значне зношення та аварійний стан виробничих фондів; в) зростання показника частоти порушень техніки безпеки. Саме ці фактори індукують техногенні катастрофи з відповідними негативними наслідками та їх віддаленими результатами.

Крім радіаційних агресивних чинників, йдеться, головним чином, про хімічні агенти, що має суттєве значення при формуванні системи ліквідації наслідків аварії, зокрема, наданні медико-санітарної допомоги постраждалому населенню.

Як і внаслідок природних катастроф, особливого значення при техногенних катастрофах набуває епідеміологічна кон'юнктура, тобто ризик виникнення епідемій чи підвищеної захворюваності населення на інфекційні хвороби.

Глава четверта цього дослідження присвячена згаданій проблемі. Наукові пошуки свідчать, що однією з особливостей техногенних катастроф є часті випадки забруднення довкілля шкідливими і небезпечними хімічними речовинами, що вже саме по собі ускладнює епідемічний процес, тобто формує сприятливі умови для його прискорення. Тут не згадуються випадки аварій, пов'язаних з військовими справами та біологічною зброєю, які також мають потенційну небезпеку. Не йдеться і про спонтанне забруднення довкілля патогенними мікроорганізмами, що вимагає свого окремого класичного підходу до ліквідації можливих наслідків.

Техногенні катастрофи, з якими можуть бути пов'язані проблеми боротьби з інфекційними хворобами, характерні і для України. Прикладом таких катастроф може бути згадана аварія на Диканівських очисних спорудах.

Дослідженнями епідемічних наслідків цієї аварії встановлено декілька найбільш значущих чинників, що визначають масштаби згаданих наслідків. По-перше, системоутворюючим чинником антропогенної дії на здоров'я населення є сучасні умови мегаполісу; по-друге, в Україні існує своя природна екосистема, яка формувалась як за рахунок геохімічних особливостей регіонів, так і внаслідок техногенних факторів, що загалом може негативно відзначитись на особливостях епідеміологічних наслідків техногенних катастроф. До сказаного варто додати ще одну проблему, що визначається входженням патогенних збудників інфекційних хвороб до антропобіоценозів. Існує ризик при техногенних катастрофах з екологічними наслідками появи “нових” інфекцій, “розконсервування” та трансформації “старих” тощо. Зрозуміло, особливу епідемічну загрозу представляють ті техногенні катастрофи, наслідком яких є попадання у навколишнє середовище стічних вод (Диканівські очисні споруди, 1995 p., м. Харків).

В главі п'ятій та шостій наводяться дані наукових досліджень екологічних наслідків катастрофи, що виникли внаслідок аварії на головній насосній станції згаданих Диканівських очисних споруд. Наведені також дані щодо оцінки таких наслідків, зокрема їх властивостей, та системного уявлення про медико-соціальну допомогу населенню. Іншими словами, викладаються соціально-гігієнічні аспекти такої аварії.

Аварія на Диканівських очисних спорудах призвела до важких соціальних, екологічних та економічних наслідків. Дослідження підтвердили існуючу версію про те, що сучасні правила та норми життєдіяльності мегаполісу без суттєвих доповнень та деяких змін не можуть гарантувати високий рівень безпеки життя і діяльності мешканців. Прикладом, що аргументує цю тезу, може бути характер очистки міста, а саме: кожну добу у м. Харків подається 1 млн. м³ води, через систему каналізації з міста кожну добу відводиться 1 млн. м³ фекально-господарських стоків, з них 75% подаються на згадані очисні споруди. Не згадуючи тут про технічні особливості каналізації міста та безпосередньо очисних споруд, варто наголосити, що техногенна аварія на таких спорудах, які повністю вийшли з ладу, привела до великого екологічного катаклізму. Понад 400 тис. м³ фекально-стічних вод щодобово скидались у річки Лопань, Уди та Сіверський Донець, а всього в ці водойми було скинуто 64 млн. м³ стічних вод.

В місті виникла катастрофічна ситуація. Вона була невипадковою, а віддзеркалювала загальний стан водопостачання і очистки господарських та промислових стічних вод в нашій державі, хоча очисні споруди в Харкові були кращі, ніж в інших містах України та країнах СНД. До цього варто додати, що в Україні 27 міст та 499 селищ міського типу взагалі не мають системи централізованого водопостачання, а серед усіх міських каналізаційних систем кожна восьма знаходиться в аварійному стані. Будівництво нових каналізаційних систем в 90-х роках майже не проводилось, особливо у сільській місцевості.

Проведені наукові пошуки створення ефективної системи ліквідації наслідків аварії на Диканівських очисних спорудах дозволили розробити, апробувати та рекомендувати до використання “Чотирьохфакторну концепцію оцінки екологічної катастрофи”. Така розробка випливає із системного уявлення про наслідки екологічної катастрофи, коли ми маємо справу з багатофакторною дією на людину агресивних чинників в умовах надзвичайних ситуацій.

В основу розробки згаданої концепції покладена аксіома, що при техногенній катастрофі зі значними екологічними наслідками завжди виникає чотири види патогенних факторів: біогенний, фізіогенний, психогенний та соціогенний. Системний аналіз передбачає, з одного боку, вивчення інтегративної дії агресивних чинників на фізичне, психічне здоров'я та соціальне благополуччя, з другого - визначення компонентів системи медико-соціальної допомоги (зміст та ресурси). Сама система ліквідації наслідків будується на принципах комплексності, диференційованості, своєчасності, взаємодії, послідовності, етапності, універсальності, наступності та потрібного часу. Така система оцінки наслідків техногенної чи природної катастрофи та алгоритм організації ліквідації її наслідків представлена на рис. 1.

На основі такої моделі-схеми була розроблена “Структурна решітка наслідків катастрофи” та заходів надання медико-санітарної допомоги (табл. 3).

Наведена структурна решітка була досить повно апробована при організації санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів під час Диканівської аварії.

Варто зробити акцент на тому, що наведена модель-схема розвитку надзвичайної аварійної ситуації та структурна решітка як алгоритм дій по ліквідації наслідків аварії показали себе ефективними не лише під час природно-техногенної катастрофи на Диканівських очисних спорудах. Вони придатні також для планування заходів при очікуваних природних і техногенних катастрофах. Крім того, вони можуть бути використані для попередження техногенних аварій.

Поряд з позитивним активом застосування згаданої модель-схеми та приведеного алгоритму ліквідації наслідків аварії визначений певний негативний актив цього процесу. До останнього варто віднести, наприклад, “вузькі” місця в комунальному господарстві міста, а саме:

- надмірну централізацію об'єктів забезпечення життєдіяльності населення, що відіграє негативну роль при екстремальних ситуаціях;

- відсутність дублюючих життєзабезпечуючих засобів, наприклад, водогону чи каналізаційної мережі;

- відсутність заздалегідь сформованих служб ліквідації аварій на принципі дієвих, а не уявних формувань (штатних, що реально для мегаполісу).

Таким чином, застосування запропонованої модель-схеми розвитку аварійної ситуації та алгоритму ліквідації її наслідків може бути ефективним, якщо цей процес доповнити відповідним контролем, прогнозуванням, очікуванням ситуацій, кваліфікованою оцінкою масштабів катастрофи, грамотним плануванням заходів по ліквідації наслідків, організацією їх здійснення. Як випливає зі сказаного, потрібне управління системою ліквідації наслідків катастрофи (глава шоста).

Одним з найбільш важливих елементів у загальній моделі ліквідації наслідків аварії є управління лікувально-профілактичною допомогою. Початком формування системи такого управління мусить бути, як це показав досвід, видання державних документів, які б імперативно регламентували заходи медико-санітарної допомоги з використанням необхідних медичних служб, ресурсів, кадрів та медичної оснащеності. Центральні державні документи повинні дублюватись на місцях з урахуванням місцевих можливостей та з розрахунку створення необхідних умов для ефективного виконання поставлених завдань.

Дослідження свідчать, що у діяльності лікувально-профілактичних закладів та профільних науково-дослідних інститутів при плануванні та реалізації лікувальних заходів є певні особливості, які варто враховувати. Йдеться, насамперед, про очікування підвищеної інфекційної захворюваності, зокрема на холеру, про створення резерву ліжкового фонду для госпіталізації хворих на гострі кишкові інфекції, про створення запасу лікарських засобів та медичного інструментарію, про термінову професійну підготовку лікарів для роботи в екстремальних ситуаціях.

Спеціального алгоритму вимагає діяльність лабораторної служби. Прикладом ефективного використання такого алгоритму може стати бактеріологічний контроль за джерелами водопостачання та відкритими водоймищами під час ліквідації аварії. Саме за рахунок мобілізації сил та дякуючи належній відповідальності лабораторної служби одержані результати, що наведені нижче (табл. 4).

До позитивного активу реалізації створеної системи медико-санітарного забезпечення ліквідації медико-соціальних наслідків потрібно віднести організацію медико-профілактичної допомоги на місці аварії. Свідченням цього є дані про роботу медичного пункту очисної станції, до якого за період з 11 липня до 8 серпня 1995 p. по медичну допомогу звернулось 590 пацієнтів, більшість з яких страждало на артеріальну гіпертензією (18,0%), вегето-судинні розлади (24,5%), гострі захворювання верхніх дихальних шляхів (12,9%), травми (12,7%). Незначна кількість (8 чол.) звернулась з приводу гострих розладів шлунково-кишкового тракту, вони були негайно госпіталізовані.

До арсеналу медико-санітарних заходів варто віднести і поглиблений медичний огляд усіх працюючих на станції. Дані такого огляду не мають своїх особливостей як за нозологічними формами захворюваності, так і за їх частотою.

Щодо організації швидкої та невідкладної медичної допомоги міському населенню під час аварії на очисних спорудах, то вона не характеризувалась якоюсь специфікою. Лише масштаби діяльності згаданих служб значно збільшились. Була проведена закупка потрібної кількості дезінфекційних засобів, шприців, ємкостей для питної води, лікарських засобів тощо. Терміново була організована підготовка медичного персоналу до роботи в умовах надзвичайної ситуації. Бригади швидкої медичної допомоги за період з 2 липня по 14 серпня 1995 p. надали допомогу 223 працівникам очисних споруд. Найчастіше були виклики з приводу травм (29,0%), нейроциркуляторної дистонії (19,6%) та гіпертонічної хвороби (17,4%).

Проведено вивчення захворюваності і поширеності хвороб населення м. Харкова та області за 1995 p. у порівнянні з доаварійним 1994 p. та з наступним роком після ліквідації аварії. Дані представлені в главі шостій та у додатках. Тут зазначимо, що на час аварії (липень місяць 1995 p.) суттєво зросла захворюваність у порівнянні з таким періодом 1994 p. на хвороби центральної нервової системи, на артеріальну гіпертензію (в 1,5-2,0 рази), дещо менше на бронхіт, виразкову хворобу 12-палої кишки, загострення гастритів, холециститів, хвороб нирок. Починаючи з кінця серпня 1995 p., захворюваність на згадані патології знижувалась, хоча психічне здоров'я населення (неврози, психози тощо) покращувалось там, де продовжувалось застосування медико-соціальних заходів (Червонозаводський район м. Харкова).

Окремого розгляду заслуговує проблема управління епідемічною ситуацією як наслідком аварії (глава сьома) та загалом профілактичною діяльністю (глава восьма).

Дослідження свідчить, що під час природно-техногенних аварій протиепідемічні заходи є найбільш вагомими компонентами системи ліквідації наслідків таких катастроф. Ретельний аналіз досвіду цієї роботи в м. Харкові з приводу Диканівської аварії показав, що в реалізації протиепідемічних заходів, або у створенні системи управління епідемічною ситуацією панують декілька принципів. По-перше, це єдиний підхід або комплексність у реалізації санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та лікувально-діагностичних технологій стосовно постраждалого та інших груп населення мегаполісу. По-друге, обсяг та зміст протиепідемічних та інших медико-соціальних заходів повинні повністю відповідати епідеміологічній кон'юнктурі на час аварії та у наступний період ліквідації наслідків. По-третє, комплексний підхід до ліквідації вогнища інфекції з обов'язковою участю усіх медико-санітарних служб за напрямком своєї діяльності. Четверте - це максимально можливе використання набутого у світі досвіду по управлінню епідемічною ситуацією на випадок природних та техногенних катастроф.

Дослідження довели, що аварії, подібні Диканівській, вимагають:

- попередження епідемій інфекційних хвороб на значних територіях, а не тільки локально на місті аварії;

- профілактики не лише епідемій, а й спорадичних випадків інфекційних хвороб;

- охорони здоров'я ліквідаторів аварії і, насамперед, в напрямку профілактики виникнення інфекційної патології.

Вивчення епідеміологічної кон'юнктури в м. Харкові під час аварії у порівнянні з 1994 р. представлене на рис. 2., який демонструє досить цікаві особливості епідемічної ситуації. Загальний вигляд інфекційної захворюваності в 1994 та 1995 роках був схожим, проте рівень захворюваності різнився. Сказане не вимагає пояснення, хоча привертають увагу деякі особливості динаміки захворюваності. Осіннє зростання рівня інфекційних хвороб у 1994 p. носило притаманний для цієї патології сезонний характер. Що стосується тенденції до зниження захворюваності у 1995 p., то вона була зумовлена застосуванням посилених протиепідемічних заходів.

Окремо, за нозологічними формами, епідеміологічна кон'юнктура мала такий вигляд. В липні місяці 1995 p. у м. Харкові захворюваність на шигельози зросла в 6,9 разів, захворюваність на сальмонельози - у 3 рази, гастроентероколіти - на 71%, на вірусний гепатит А - у 2,8 рази. Найбільший пік захворюваності спостерігається під кінець інкубаційного періоду згаданих захворювань, починаючи з дня аварії. Механізм передачі збудників шлунково-кишкових інфекційних хвороб був харчовий, а не водний. Дещо пізніше після аварії включився водний механізм передачі збудників згаданих інфекційних хвороб, що йшов паралельно з погіршенням бактеріологічних показників забруднення питної води та води відкритих водоймищ.

Цілісна модель управління протиепідемічними заходами у різні періоди ліквідації наслідків аварії складалась з таких основних ланок: заходів з попередження гострих кишкових інфекцій та вірусного гепатиту; заходів з попередження харчових отруєнь; заходів, що реалізуються через комунальну службу міста та через дотримання санітарно-гігієнічних вимог на виробництві; протиепідемічних заходів щодо відкритих водоймищ; системи санітарної освіти та виховання медичної активності у населення, нарешті, медико-профілактичної та соціальної допомоги населенню (глави 7, 8).

Особливості реалізації моделі ліквідації наслідків аварії у м. Харкові та області визначаються характером, масштабами, сезонністю та видом стихійного лиха. Найважливішою була активна участь у цій роботі владних структур на місцях та на державному рівні. Діяльність надзвичайних протиепідемічних комісій на місцях та урядової комісії по ліквідації наслідків аварії важко переоцінити. Досить навести факти, що з приводу аварії на Диканівських очисних спорудах та інших катастроф в Україні з початку 1994 p. і до липня 1998 p. на державному рівні та на рівні Харківських владних структур і державних інститутів був виданий 291 нормативний акт, інформаційно-аналітичний документ, розпорядження, постанова, аналітична довідка тощо.

Особливостями реалізації згаданої моделі по ліквідації наслідків аварії можуть бути: організація та проведення подвірних та поквартирних медичних обходів, підвищення значення методичної, організаційної, експертної, контролюючої, аналітичної функцій, як основних у діяльності лікаря-гігієніста, замість виконання ним безпосередньо профілактичних технологій, що притаманне лікарям лікувально-профілактичних закладів, опрацювання системи госпіталізації хворих, проведення дезінфекційних робіт, ретельний нагляд за роботою дошкільних дитячих закладів, посилення санітарного контролю за торгівельною мережею, що реалізує харчові продукти, надання необхідних прав санітарно-епідеміологічним станціям по проведенню санітарно-гігієнічного контролю та організації протиепідемічних заходів, харчування ліквідаторів аварії та вирішення їх побутових потреб. Безумовно, що дійовим важелем протиепідемічних та загалом профілактичних заходів є діяльність засобів масової інформації та громадських організацій, насамперед, товариства Червоного Хреста. Перераховане вище доповнює основні компоненти розробленої та апробованої системи управління протиепідемічними і загалом профілактичними заходами по ліквідації наслідків аварії на Диканівських очисних спорудах.

Таким чином, суперцивілізація сучасного світу, фатальна неминучість розвитку науково-технічного прогресу та тенденція до збільшення ризику виникнення техногенних катастроф, як свідчить світовий досвід, формують перед медициною завдання ліквідації медико-соціальних наслідків. Це ж можна констатувати і стосовно інших катаклізмів природного генезу або комбінації природно-техногенних лих.

Спеціально проведені дослідження та аналіз власного набутого досвіду по ліквідації наслідків аварії на Диканівських очисних спорудах (м. Харків, 1995 p.) дозволив створити модель цього медико-соціального процесу, його теоретичні і прикладні посилання та запропонувати таку модель як універсальну, при певних механізмах адаптації, для ліквідації наслідків не лише подібних за генезом, але й з іншими особливостями стихійних лих.

Основні висновки, що випливають з одержаних матеріалів досліджень, наступні.



ВИСНОВКИ

1. В дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у розробці науково обгрунтованої, ефективної та універсальної системи ліквідації медико-соціальних наслідків екологічних катастроф природного та техногенного генезу в умовах великого міста, що може використовуватись службою медицини катастроф при певній адаптації до надзвичайної ситуації на випадок природно-техногенних аварій в мегаполісах.

2. Оцінка генезу, масштабів, особливостей і наслідків техногенної катастрофи, якою була аварія на Диканівських очисних спорудах (м. Харків, 1995 p.), планування та організація медико-соціальної допомоги постраждалому населенню формувались на засадах системного підходу як сучасної методології наукового обгрунтування та використання згаданого комплексу ліквідаційних заходів.

3. Розроблена на основі проведених досліджень чотирьохфакторна концепція надзвичайних ситуацій поряд з удосконаленою їх класифікацією забезпечує найбільш раціональне визначення та організацію стратегії і тактики заходів по ліквідації наслідків техногенно-природної катастрофи.

4. Встановлено, що планування та організація ліквідації медико-соціальних наслідків стихійного лиха (на прикладі аварії на Диканівських очисних спорудах), як системна дія, повинна базуватись на принципах комплексності, диференційованості, взаємодії, своєчасності, послідовності, етапності, універсальності, оптимальної доступності, затрати потрібного часу та наступності.

5. Доведено, що техногенно-природна катастрофа в умовах мегаполісу має багатофакторну особливість виникнення надзвичайної ситуації з широким спектром медико-соціальних наслідків. Встановлено, що така аварія викликає необхідність прийняття невідкладних державних заходів по забезпеченню функціонування комунальних та соціальних служб міста, зокрема інфраструктури закладів охорони здоров'я.

6. Науково обгрунтовано, що надзвичайна екологічна ситуація, яка є наслідком техногенно-природної катастрофи, обов'язково визначається небезпечною епідеміологічною кон'юнктурою та особливостями проведення протиепідемічних та санітарно-гігієнічних заходів як у зоні надзвичайної ситуації, так і на прилеглих територіях. Обов'язковими структурними елементами системи санітарно-протиепідемічного забезпечення повинні бути:

- санітарно-гігієнічна та епідеміологічна розвідка й моніторинг епідеміологічної кон'юнктури;

- аналітична оцінка санітарно-гігієнічної та епідемічної ситуації;

- розробка системи управлінських рішень органів охорони здоров'я, спрямованих на ліквідацію та попередження негативних санітарно-гігієнічних та епідемічних наслідків;

- розробка конкретних пропозицій з арсеналу протиепідемічних заходів та забезпечення їх реалізації.

7. Доведено, що аварія на Диканівських очисних спорудах мала не тільки негативні санітарно-гігієнічні та епідемічні наслідки, а й супроводжувалась погіршенням здоров'я населення міста за рахунок підвищення рівня його захворюваності на соматичні нозологічні форми. На час аварії (липень 1995 p.) зросла захворюваність населення, у порівнянні з аналогічним періодом 1994 p., на хвороби ЦНС та артеріальну гіпертензію - у 1,5-2,0 рази, дещо менше - на загострення виразкової хвороби 12-палої кишки, гастрити, захворювання нирок. З ліквідацією наслідків аварії захворюваність населення на соматичні хвороби, зокрема на хвороби ЦНС (психози та неврози), знижувалась. Спектр захворювань ліквідаторів аварії формували: артеріальна гіпертензія (18,0%), вегето-судинні розлади (24,5%), травми (12,7%). Виклики міської служби медичної допомоги найчастіше зареєстровані з приводу травм (29,0%), нейроциркуляторної дистонії (19,6%), артеріальної гіпертензії (17,4%).