Порівняльний аналіз шляху становлення медсестринства в Україні та Росії

* медичні училища з 3-річним терміном навчання для підготовки фельдшерів, акушерок, санітарних фельдшерів, фельдшерів-лаборантів та зубних лікарів;

* фармацевтичні училища з 3-річним терміном навчання для підготовки фармацевтів;

* училища для підготовки зубних техніків з 2-річним терміном навчання.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 4 серпня 1959 року за № 908 "О формах й сроках обучения й об улучшении качества подготовки специалистов в средних специальных учебных заведеннях" Мінвуз СРСР затвердив нові навчальні плани підготовки медичних кадрів. Були продовжені терміни навчання за спеціальностями: фельдшер, санітар-фельдшер, акушер та фармацевт, - для осіб на базі неповної середньої школи до 4 років і на базі повної середньої школи до 2,5 років. У навчальні плани було введено навчальну практику та збільшено час на практичне навчання.

З 1959 року Міністерство охорони здоров'я СРСР почало організацію постійно діючих курсів підвищення кваліфікації, вдосконалення та спеціалізації середніх медичних кадрів.

У період після закінчення війни та до середини 70-х років не тільки розширювалась мережа медичних училищ, а й збільшувалась кількість учнів, які здобували медичні професії. Наприклад, у 1950/1951 навчальному році учнів у медучилищах було у 2,5 раза більше, ніж у 1945/1946 і т.д. Поступово з процесом задоволення потреб суспільства в середніх медичних кадрах і, в першу чергу, медичних сестер реорганізовувалась мережа навчальних закладів, регулювалась кількість учнів у них. Так, в середині 80-х років припинив свою діяльність ряд периферійних медичних училищ, а підготовка середнього медичного персоналу була сконцентрована на тих, які мали добру матеріально-технічну базу та викладацькі кадри і де відчувалась потреба підготовки відповідних середніх медичних фахівців з місцевих жителів для кадрового забезпечення місцевих лікувально-профілактичних закладів. Наприклад, в західних областях України вказана реорганізація закінчилась так. У Львівській області залишилось з шести три медичних училища (Львівське, Бориславське та Самбірське); у Волинській області з семи медичних училищ залишилось теж три (Луцьке, Ківерцівське та Ковельське); у Рівненській області з п'яти медучилищ залишилось три (Рівненське, Дубнівське та Рокитнянсь-ке); в Тернопільській області з чотирьох - два (Чортківське та Крем'янецьке); в Івано-Франківській області так і залишилось 2 медичних училища - в обласному центрі та в Коломиї, правда із закриттям фармацевтичного.

Розвиток відомчої системи охорони здоров'я призвів до створення медичних училищ для задоволення їхніх лікувально-профілактичних установ середніми медичними кадрами з "надуманою" спеціалізацією, якої практично не було. Прикладом таких навчальних закладів є медичні училища Міністерства шляхів сполучення СРСР.

У 1979 році СРСР ратифікував Конвенцію Міжнародної організації праці №149 "О сестринском персонале". Наказом МОЗ СРСР від 9 вересня 1987 року за №1104 була переглянута номенклатура спеціальностей із середньою медичною освітою, введена атестація середніх медичних працівників з присвоєнням кваліфікаційної категорії. Для медичних сестер введено такі кваліфікаційні категорії: медсестра без категорії (для випускників медичних училищ), друга, перша та вища.

У 1989 році спеціальність "Медична сестра", яка існувала до цього, була перейменована на спеціальність "Сестринська справа", що більш суттєво відображала суть фаху. Був введений новий навчальний план із цієї спеціальності й у ньому вперше представлена дисципліна "Основи сестринської справи".

У 1991 році був прийнятий Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про освіту", в якому з врахуванням міжнародного досвіду були заплановані суттєві зміни в системі вищої освіти з введенням чотирьох рівнів кваліфікації (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст та магістр) та визначенням типів навчальних закладів.

24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради України прийняла Постанову та Акт проголошення незалежності України. УКРАЇНА стала незалежною демократичною державою з неподільною та недоторканою територією, на якій чинними є лише власні Конституція, закони та постанови уряду.

Серед інших гострих проблем незалежна Українська держава відчула потребу опрацювання законодавчої бази та перебудови в галузі освіти. Згідно з розробленою 1992 року Державною національною програмою "Українська освіта в XXI столітті" взято курс на створення власної системи національної освіти. У цьому ж році Верховна Рада схвалила "Закон про освіту", яким передбачено запровадження в Україні неперервної ступеневої вищої освіти чотирьох рівнів. Відповідно до нього спростовано термін "середня спеціальна освіта" та замінено терміном "вища освіта першого рівня". Навчальні заклади, які надають такий рівень освіти, називаються закладами освіти І рівня акредитації. З'являються вищі навчальні заклади нового типу - коледжі, які належать до закладів освіти II рівня акредитації. У цих освітніх закладах студентам надається базова вища освіта та після закінчення - ступінь бакалавра. У закладах ІІІ-ІУ рівнів акредитації надається повна вища освіта на рівні спеціаліста та магістра.

Незважаючи на різне економічне становище, різні політичні системи, культуру і мову, є універсальні фактори, що впливають на розвиток сестринської справи в кожній країні. Серед них виділяють три основних: перевага жінок серед спеціалістів сестринської справи; превалювання ролі лікувальної медицини над профілактичної; відсутність представництва медичних сестер в органах законодавчої та виконавчої влади.

Важливою подією в історії сестринської справи в Росії стало створення в 1992 р. Міжрегіональної Асоціації медичних сестер Росії . Вона була організована за ініціативи медичних сестер як неурядова професійна організація . У " Проекті розвитку Асоціації медичних сестер Росії" були названі такі напрямки роботи Асоціації : підвищення ролі медичної сестри в системі охорони здоров'я , підвищення престижності професії , підвищення якості медичної допомоги; поширення передового досвіду і наукових досягнень в області сестринської справи ; відродження традицій сестринського милосердя ; захист інтересів медичних сестер в законодавчих , адміністративних та інших органах; організація збору інформації з сестринської справи , її аналіз та розповсюдження ; співпрацю з міжнародними організаціями та урядовими установами .

У червні 1996 р. в Санкт-Петербурзі відбулася Всеросійська конференція з сестринської справи. Організаторами конференції були Асоціація медичних сестер Росії і Міністерство охорони здоров'я Російської Федерації . На ній обговорювалися насущні проблеми сестринської практики і сестринської освіти. Асоціація отримала визнання як національна організація, що представляє і захищає інтереси медичних сестер Росії . Ця подія увійшла в історію країни як конференція , на якій був прийнятий проект першого " Етичного кодексу медичної сестри" , розроблений Асоціацією медичних сестер Росії. Прийняття цього документа вселяє надію на повне відродження морально-етичних принципів у медичній діяльності. У кодексі знайшли відображення позитивні і негативні результати науково-технічного прогресу в охороні здоров'я, питання підвищення ризику розвитку ятрогенних захворювань, особливості яка відбувається в країні реформи сестринської справи та інші аспекти, що стосуються діяльності медичних сестер.

5 листопада 1997 постановою Уряду була схвалена "Концепція розвитку охорони здоров'я та медичної науки в Російській Федерації " , відповідно до якої розвиток первинної медико-санітарної допомоги ( ПМСД ) є одним з основних напрямів в удосконаленні організації надання медичної допомоги. Сьогодні охороні здоров'я потрібна медична сестра , яка є не тільки хорошим виконавцем професійних обов'язків , а й творчою особистістю , яка б враховувала психологічні особливості хворого і навіть домашню обстановку і відносини в родині.

В Україні:

З 1995-1996 років почали відкриватися факультети сестринської справи в медичних університетах та академіях України. У цей час було створено медсестринський факультет у Тернопільській медичній академії.

30 січня 1996 року МОЗ України видає наказ за № 19 "Про створення Національної програми розвитку медсестринства України". Відповідно до неї створена робоча група, яка займається конкретними питаннями розробки вказаної програми та її реалізації в практичній охороні здоров'я і системі медсестринської освіти.

У липні 1997 року вперше в Україні випущено близько 80 медичних сестер-бакалаврів. Ще у 1994 році Міністерство охорони здоров'я України на виконання рішення власної Колегії від 21 квітня 1993 року "Про стан і перспективи підготовки молодших спеціалістів І і II рівнів акредитації системи навчальних закладів Міністерства охорони здоров"я України" та наказу від 14 травня 1993 року за № 104 проінформувало керівників органів та закладів охорони здоров'я і керівників закладів, що підпорядковані МОЗ України, листом від 21 вересня 1994 року за № 10.03.68/699 про те, що: "Медична сестра-бакалавр може займати посади головної медичної сестри лікувально-профілактичної установи, старшої медичної сестри відділення, медичної сестри спеціалізованого відділення, медичної сестри-викладача медичних навчальних закладів І та II рівнів акредитації, медичної сестри сімейного лікаря". Але ще й донині законодавче не затверджені юридичний статус та посадові оклади фахівців нового типу.

У травні 1997 року відбулась установча конференція із створення Асоціації медичних сестер України. Президентом Асоціації стала Галина Івашко. Зараз відбувається процес юридичного оформлення Асоціації, розробляється програма її діяльності.

Отже, з вищенаведеного випливає, що:

1. Становлення сестринської справи в різних регіонах України відбувалось по-різному внаслідок особливостей історичного, політичного та соціально-економічного їх розвитку з врахуванням впливів Західної Європи та Росії до 1940 року та СРСР з повоєнних часів до 1991 року.

2. Західній Україні належить пріоритет у формуванні поглядів на сестринську справу як особливий вид медичної діяльності, який вимагає відповідної теоретичної та практичної підготовки. Становлення сестринської справи в Правобережній та Лівобережній Україні проходило зі значним запізненням навіть порівнянне з тим, як це відбувалося в самій Російській імперії.

3. Завдяки активній участі М.І. Пирогова в організації сестринського догляду за хворими та пораненими під час Кримської війни був вперше проведений розподіл медичних сестер за функціональними обов'язками та розроблені інструкції і програми навчання медичних сестер різних профілів в умовах військового часу.

4. Намагання Радянського уряду замовчати позитивний історичний досвід організації та змісту сестринської справи, свідома ізоляція системи підготовки та використання сестринських кадрів в СРСР, ігнорування і неприйняття світового досвіду, ізоляція медичних сестер від участі у всесвітніх та міжнародних професійних організаціях, привнесення в справу охорони здоров'я хибних ідеологічних принципів призвели до значного відставання системи та суті підготовки медичних сестер від міжнародних стандартів і перетворення медсестринської освіти та діяльності на допоміжну, другорядну.

5. З часу здобуття Україною незалежності та суверенітету робляться певні кроки в піднесенні престижу професії та освіти медичної сестри як найбільш потрібної та масової в практичній охороні здоров'я. Запровадження ступеневої неперервної вищої медсестринської освіти підносить її на один рівень з лікарською. Але в цьому питанні є ще багато проблем.

Використана література

1. Введение к комплекту материалов. "ЛЕМОН". Учебные материалы по сестринскому делу. ВООЗ. - Европейское реги-ональное бюро, 1996. - 45 с.

2. Вороненко Ю.В., Чернишенко Т.І. Реформування медсест-ринської освіти в Україні // Медсестринство України. -1998. - №1. - С. 5-11.

3. Голяченко О.М., Сердюк А.М., Приходський О.О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я. - Тернопіль: Джура, 1997. - 328 с.

4. Грандо О. Подорож у минуле медицини. - К: Тріумф, 1995. - 175 с.

5. Грандо О. Визначні імена в історії української медицини.- К: Тріумф, 1997- 335 с.

6. Двойников С. И., Карасева Л. А., Пономарева Л. А. Теория сестринского дела.Самара. ГП Перспектива. 2002. 160 с.

7. Кодекс Международного Совета медицинских сестер

8. Молитовник християнської родини. - Кристинопіль, 1996. -С. 16-17.

9. Мухина С. А., Тарновская И. И. Практическое руководство к предмету «Основысестринского дела». М.: Родник, 1998.

10. Мухина С. А., Тарновская И. И. Теоретические основы сестринского дела./В 2 ч./ М.:Родник, 1998.

11. Сорокіна І. Мати Тереза // Медсестринство України. - 1998.- № 1. - С. 55-57.

12. Чернишенко ТІ. Міжнародний день медичної сестри // Медсестринство України. - 1999. - №2. - С. 5-7.

13. Шегедин М.Б. Медсестринство у світі. - Львів, 1998. - 288 с.

14. Patricia A. Potter, Anne G. Perry. Fundamentals of Nursing. Concepts, process and practice//2nd ed. - The C.V. Mosby Company. - ST.LOUIS, BALTIMORE, TORONTO,1989.- P.1520.

Размещено на Allbest.ru