Вагінози та вагініти у вагітних (фактори ризику, патогенез, діагностика й профілактика гестаційних ускладнень)

Дослідження мікроелементного складу крові жінок виявило достовірне збільшення вмісту токсичного свинцю (Pb) лише в матерів IV групи (19,85±1,88 мкг/л проти 11,47±1,53 мкг/л у контролі).

Якщо при БВ рівень плацентарного свинцю зменшився в 2 рази, при кандидозі - у 1,8 рази, при вірусному вагініті - у 2,5 рази, то при трихомонозі концентрація плацентарного Pb виявилася в 3,9 рази нижчою, ніж у здорових. При цьому відзначено, що в жінок з інфекцією генітального тракту Pb у великих кількостях проникав через плаценту й накопичувався в організмі плода, про що свідчить його високий рівень у пуповинній крові. Остання обставина дозволяє припустити переважне ураження трансплацентарного бар'єра.

Рівень кадмію (Cd) в крові був вище контрольного при трихомонадній, вірусній і хламідійній інфекціях. Одночасно в плацентарній тканині жінок II-VI груп виявлені досить високі концентрації токсичного Сd (р< 0,05). Інтенсивне депонування Сd в плаценті на тлі вагінальної інфекції, можливо, негативно вплинуло на дихальну, видільну, трофічну, інкреторну та захисну функції плаценти.

Збільшення вмісту плацентарного Cd при хламідіозі більш ніж у 2 рази в порівнянні з рівнем його в плаценті здорових жінок свідчить про виражене токсичне навантаження на фетоплацентарну систему в цілому протягом усієї вагітності. Зниження рівня цинку (Zn) в крові було типовим для всіх хронічних вагінальних інфекцій незалежно від етіологічного фактора.

Ступінь дефіциту мікроелемента зростав при виявленні герпетичної, хламідійної та мікст-інфекції. За даними Г.М.Дранніка та співавт. (1994), О.В. Печенникової (1997) цинк має антиоксидантну дію. Не можна виключити, що Zn акумулюється в плаценті, де віруси, хламідії та бактерії викликають найбільші ушкодження. Максимальне депонування Zn в плаценті спостерігалося при змішаній інфекції піхви, чим пояснюється суттєве зниження вмісту металу в крові жінок даної групи.

При дослідженні рівня Zn в пуповинній крові виявлене значиме його зниження при трихомонадній (463,5±12,32 мкг/л), вірусній (408,3±12,98 мкг/л), хламідійній (401,5±15,94 мкг/л) і грибковій (418,5±28,23 мкг/л) інфекціях матері в порівнянні зі здоровими (548,17±19,34 мкг/л). Вміст міді (Cu) в основних групах істотно не змінювався, проте достовірне підвищення концентрації металу в сироватці відзначено в жінок із БВ і в пуповинній крові при вірусних вагінітах.

Інфікування нижнього відділу репродуктивної системи супроводжувалося зниженням сироваткового заліза (Fe) при БВ (213,77±11,13 мкг/л), при хламідіозі (194,87±10,12 мкг/л) і НВ (205,6±18,89 мкг/л) у порівнянні з пацієнтками з нормоценозом пологових шляхів (299,89±16,19 мкг/л). Високий рівень Fe в плаценті в порівнянні з неінфікованими жінками виявлений при трихомонозі, НВ та мікст-інфекції. При кандида-інфекції зареєстроване різке зниження рівня плацентарного Fe (140,49±9,48 мкг/л) на тлі незмінного його рівня в крові, що свідчить про порушення утилізації цього мікроелемента.

Важливою патогенетичною особливістю при вірусних інфекціях постало порушення проникності плаценти для мікроелементів. Так, у пуповинній крові новонароджених IV групи спостерігалося зниження вмісту Fe (263,8±22,2 мкг/л) та підвищення Pb (34,81±3,15 мкг/л), Cd (0,03±0,004 мкг/л) і Cu (25,96±4,79 мкг/л) у порівнянні з новонародженими VIII групи. Виявлена закономірність збільшеного вмісту високотоксичних металів Рb і Cd у біосубстратах фетоплацентарної системи основних груп може бути пов'язана з порушенням кумуляції та проникності плацентарного бар'єра на тлі хронічної персистуючої бактеріальної, хламідійної та вірусної інфекцій піхви, а недостатнє надходження необхідних мікроелементів, що є коферментами імунних реакцій, може порушувати механізм неспецифічної резистентності та призводити до змін гомеостазу новонародженого.

Вагінальна інфекція несприятливо впливає на плід і стан новонародженого. Причиною внутрішньоутробного страждання є не тільки безпосередній вплив мікробного фактора на органи та тканини плода при антенатальному інфікуванні, але й запальні зміни в плаценті при висхідній інфекції генітального тракту, які призводять до формування плацентарної недостатності.

В основі розвитку ФПН у вагітних з інфекцією генітального тракту, за даними морфостереометрії, лежить тромбоз судин трофобласта, наявність інфарктів і розростання сполучної тканини, зменшення обсягу судинного русла. В результаті при БВ та вірусному вагініті кожна п'ята дитина народжувалася з ознаками внутрішньоутробної гіпотрофії. Інтранатальна гіпоксія зареєстрована при вагінальних інфекціях, спричинених умовно-патогенною мікрофлорою, трихомонадами та хламідіями, що може бути наслідком набряку ворсин плаценти при розвинутому хоріоамніоніті в цих жінок.

У новонароджених від матерів із вірусною та хламідійною інфекціями в 3-3,5 рази частіше відзначені симптоми дизадаптації ЦНС. У дітей основних груп мали місце розлади функції зовнішнього подиху, набряковий синдром, ознаки морфофункціональної незрілості, симптоми хронічної інтоксикації (уповільнене зменшення та відновлення маси тіла).

Результати багатофакторного та кореляційно-регресійного аналізів отриманих даних дозволили обґрунтувати концепцію розвитку гестаційних ускладнень у жінок із вагінозами та вагінітами.

У вагітних на тлі вагінозів і вагінітів було виявлено стан активації моноцитів, про що свідчить зміна їх секреторної функції. Не можна виключити, що посилення синтезу моноцитами ІЛ-1в і ФНПб впливає на обмін у клітинах ендотелію судин та амніона. Вплив ІЛ-1в і ФНПб на ендотеліальні клітини веде до синтезу таких вазоактивних факторів, як простациклін і тромбоксан (Ю.А.Вітковський, 1997; F.Tedesco et al., 1997). Ці процеси супроводжуються змінами співвідношень метаболітів арахідонової кислоти, зокрема, підвищується продукція тромбоксану та лейкотрієну, яким відводиться суттєва роль у регуляції судинного тонусу й агрегаційних властивостей тромбоцитів (Є.Р.Черних та співавт., 1996).

Таким чином, можливо, здійснюється взаємозв'язок імунної системи й системи гемостазу, що призводить до ураження ендотелію судин плаценти та відіграє одну з головних ролей у патогенезі ФПН, ЗВУР, багатоводдя, маловоддя, гестозу, загрози переривання та пояснює збільшення частоти цього ускладнення на тлі генітальної інфекції.

Встановлено, що генітальна інфекція активізує імунні реакції в системі “мати-плацента-навколоплідне середовище”, спричиняючи зміни мікроциркуляторної ланки плаценти, які супроводжуються як порушенням детоксікаційних механізмів, так і транспортно-бар'єрної функції плаценти, що забезпечує, у першу чергу, проникнення до плода есенціальних і непроникність для токсичних мікроелементів.

За нашими даними, підвищення в сироватці крові й вагінальному секреті цитокінів ІЛ-1в і ФНПб корелює зі зміною гормонального профілю ФПК, зокрема зі зниженням концентрації Ез, а також із хронічною внутрішньоутробною гіпоксією плода та синдромом затримки розвитку плода (СЗРП), виявленими в цих пацієнток у III триместрі, і є ранньою діагностичною ознакою даних патологічних станів.

Крім того, дослідження вмісту цитокінів ІЛ-1в і ФНПб у системі “мати - навколоплідне середовище” дозволяють підтвердити участь імунної системи в патогенезі СЗРП при вагінозах і вагінітах. Надлишкова продукція ІЛ-1в і ФНПб ендотоксин- та ліпосахарид-індукованими макрофагами призводить до посилення скорочувальної активності матки. Таким чином, основні ланки патогенезу ускладнень гестації при вагінальних інфекціях розгортаються навколо фетоплацентарного комплексу. Саме тут відбуваються драматичні патофізіологічні процеси, що спричиняють, зрештою, акушерські та перинатальні ускладнення. Клітини плаценти у відповідь на стимуляцію бактеріальним ендотоксином продукують ІЛ-1в, що може виступати в ролі медіатору, і веде до локальних і системних змін у плідно-материнських взаємовідносинах, активуючи плодову та материнську імунні системи. ІЛ-1в, що надходить із лейкоцитів в оболонках плодового міхура, сприяє передчасному розриву плодових оболонок при передчасних пологах, тому що ІЛ-1в має стимулюючий ефект на біосинтез гіалуронової кислоти та колагенази, яка знижує міцність плодового міхура при напрузі (L. Howe et al., 1999). перинатальний репродуктивний інфекція вагінальний

У дослідженнях Т.Є. Бєлокриницької (1999) відзначається, що центральну роль у порушенні мікроциркуляції матково-плацентарного басейну відіграє синтез ІЛ-1в і ФНПб, який підтверджувався різким наростанням рівнів ІЛ-1в і ФНПб у вагітних із хронічною фетоплацентарною недостатністю.

З метою виявлення факторів ризику розвитку вагінозів і вагінітів у вагітних був застосований метод покрокового дискримінантного та кореляційного аналізів результатів обстеження 160 пацієнток протягом усього періоду гестації. Встановлено, що факторами ризику трихомонозу у вагітних є: зниження концентрації лактобактерій у піхві (r=-0,93), зниження співвідношення CD4⁺/CD8⁺ (r=-0,84).

Критеріями формування груп ризику розвитку вагінального кандидозу було зниження у вагітних ІРІ (r=-0,85), зменшення кількості лактобактерій (r=-0,85), вмісту у вагінальному секреті IgA (r=-0,62) і зниження рівня Ез у сироватці крові в 18-20 тижнів (r=-0,42).

Факторами, сприятливими для розвитку генітального хламідіозу у вагітних, були: зниження показників як клітинного (CD4⁺, r=-0,88), так і гуморального імунітету (IgМ, r=-0,66), зменшення кількості лактобактерій у піхві (r=-0,73), підвищення ПЛ в сироватці крові (r=-0,48). При виявленні вірусної інфекції суттєвого значення набуває зниження ІРІ (r = - 0,88), в основному за рахунок низького рівня Т-хелперів, характерне пригнічення місцевих факторів захисту піхви, а саме: зниження концентрації лактобактерій (r = -0,78), що є першою ланкою неспецифічної імунорезистентності, і зменшення продукції IgA (r = -0,86). Місцевий імунодефіцит і знижений рівень Т-хелперів може бути наслідком змін, що відбуваються, перш за все, в ендокринній системі на тлі прогресуючої вагітності. У жінок, які страждають на вірусну вагінальну інфекцію, виявлена ФПН, що виражається в зменшенні синтезу Ез (r = -0,46).

Позитивна кореляція Ез з кількістю лактобактерій (r = 0,24), з ІРІ (r =0,54) і вмістом SІgА (r = 0,54) пояснює зниження цих показників у вагітних з функціональними порушеннями ФПК, що розвинулися в умовах герпетичної генітальної інфекції. Для БВ встановленими факторами ризику є зниження: лактофлори (r=-0,83), вмісту Ез в сироватці крові (r=-0,71), IgA у вагінальному секреті (r=-0,71), CD4⁺ (r= -0,63). Додатковим підтвердженням гормональної теорії розвитку БВ є позитивна кореляційна залежність між лактобактеріями й кількістю Ез (r = 0,51).

Важливе місце в розвитку змішаних вагінітів, як і моноінфекцій, відводиться ролі лактобактерій, а їх негативний взаємозв'язок (r = -0,91) з наявністю вагініту, спричиненого різними видами мікроорганізмів, демонструє єдиний механізм патогенезу. Для цього виду інфекційної патології також характерною була зміна системного імунітету, зокрема, недостатність хелперної ланки (r = -0,86).

Спостерігався прямий взаємозв'язок (r = 0,24) продукції ІЛ-1 у вагінальному секреті з мікст-інфекцією, що є важливим, бо ні при якій моноінфекції не виявлялося підвищення рівня місцевого ІЛ-1. Крім того, встановлені кореляції між дефіцитом SIgA (r = -0,84), IgG (r = -0,26) і наявністю мікст-інфекції. Значення імуноглобулінів у захисті слизових від інфекції підтверджене численними дослідженнями, у яких показано, що недостатність місцевого імунітету й, у першу чергу, дефіцит IgA лежить в основі багатьох хронічних запальних захворювань слизових оболонок (В.Ф.Долгушина, 1991; Л.І.Іванюта та співавт., 1999; Р.Brandtzaeg, 1997).

Виявлений зв'язок (r = -0,31) між зниженням рівня СD16+ і наявністю неспецифічного вагініту свідчить, що імунологічна супресія у вагітних є фактором ризику для виникнення НВ. Виявлено незначну кореляцію (r = 0,16) між кількістю стрептококів і розвитком НВ.

Інфікування статевих шляхів стрептококами спричинює активацію макрофагів генітального тракту, виникнення запальної реакції та вивільнення ними ФНП. Це підтверджується прямим кореляційним зв'язком (r = 0,34) між кількістю стрептококів, що колонізують статеві шляхи, і місцевою секрецією ФНП. Інвазією цього цитокіну в навколоплідне середовище пояснюється виражена позитивна залежність (r = 0,47) між ФНПб в навколоплідній рідині та наявністю НВ. Доводить цей механізм і те, що вміст ФНП в навколоплідній рідині корелює як з рівнем цитокіну у вагінальному секреті (r = 0,33), так і з кількістю стрептококів у піхві (r= 0,52).

Разом з тим, між IgM, з одного боку, і наявністю гострої неспецифічної інфекції нижнього відділу генітального тракту - з іншого, існують зворотні кореляційні зв'язки (r =-0,67), що свідчать про відсутність системної відповіді, яка може бути зв'язана як з місцевою реакцією, що обмежує процес, так і з слабкою антигенністю умовно патогенної флори, а також з імунодепресією в період вагітності. Крім того, у жінок даної обстежуваної групи встановлена найсильніша залежність між лактобактеріями й виникненням неспецифічного вагініту (r=-0,97).

Для виявлення ступеня впливу вагінальних інфекцій на гестаційні ускладнення методом дерев класифікації (метод CART) встановлено, що вірогідність виникнення передчасного вилиття навколоплідної рідини й передчасних пологів збільшується при мікст-вагінітах майже у 2 рази й складає р₁=0,444. Однак основний вплив на ускладнення чинять імунологічні фактори: IgG в сироватці крові, ІЛ-1в і ФНП в системі “мати-навколоплідне середовище” та секреторний IgА.

Вплив інфекцій на розвиток гестозу суттєвий, і, хоча імунологічні показники мають більш високі ранги, хламідійна й трихомонадна інфекції є факторами прогнозування гестозу. Причому ймовірність даного ускладнення для інфікованих хламідіями збільшується більш ніж у два рази й складає р₁ = 0,33. На тлі генітальної інфекції та змін місцевого імунітету виявлена підвищена продукція ІЛ-1 і ФНП у системі “мати-плід”.

Для розвитку ЗВУР на перше місце серед інфекцій виходять мікст-інфекція та бактеріальний вагіноз. Імовірність даного ускладнення при наявності БВ складає р₁ = 0,484, а при мікст-інфекції - р₁ = 0,222. Результати досліджень показують, що на тлі вагінальних інфекцій підвищується концентрація ІЛ-1 і ФНП у системі “мати - навколоплідне середовище”, і це дає можливість побічно думати про порушення коагуляційного гомеостазу в матково-плацентарному басейні, що призводить до ураження ендотелію судин плаценти, порушення мікроциркуляції ФПК, розвитку плацентарної недостатності зі ЗВУР та гестозу.

Ранги вагінальних інфекцій для внутрішньоутробного інфікування (ВУІ) досить низькі, і жодна з них не є достатньою ознакою для його прогнозування. Максимальний ранг має багатоводдя, що є ознакою плацентарної недостатності, яка корелює зі збільшенням синтезу цитокінів у системі “мати-навколоплідне середовище”.

Крім того, на ФПН вказують зміни показників її гормональної функції. У зв'язку з цим доречним є положення про порушення трансплацентарного бар'єра та його ролі в розвитку ВУІ. До цих же висновків нас приводять і гістологічні дослідження послідів, що в більшості випадків свідчили про запальні зміни в материнській частині плацент. Щонайбільшу ймовірність виникнення післяпологових ускладнень мали вагітні з неспецифічним вагінітом (р₁=0,421), при цьому ризик зростав у випадках тривалих пологів і зниження місцевих факторів захисту - SІgА. Вищесказане свідчить про важливість виявлених маркерів при формуванні груп ризику розвитку вагінозів та вагінітів і пов'язаних із ними гестаційних ускладнень.

У зв'язку з вищевикладеними уявленнями про патогенетичний розвиток вагінозів і вагінітів під час вагітності та їхню роль у виникненні акушерських і перинатальних ускладнень, розроблений і впроваджений лікувально-реабілітаційний комплекс заходів для вагітних із вагінальними інфекціями та жінок, що планують вагітність. Завданнями на етапі планування вагітності, що в цілому з обстеженням тривав від двох до дванадцяти місяців залежно від етіології генітальної інфекції, було проведення скринінгу інфекцій статевої системи, елімінація збудників, руйнування асоціативних зв'язків між ними, санація екстрагенітальних осередків інфекції, лікування хронічного тонзиліту, гаймориту, пієлонефриту.

Результати кореляційного аналізу показали, що грибкова, хламідійна й вірусна вагінальні інфекції персистують на тлі пригнічення системного імунітету. Для нормалізації порушень імунітету на етапі планування вагітності проводилась імуномодулююча системна терапія з використанням препаратів інтерферону та його індукторів, а також імуноглобуліну людини для внутрішньом'язового введення по 2 дози (3 мл) через 2-3 тижні тричі. Пацієнтки, що страждають на хламідійну та вірусну інфекції, приймали декілька курсів системної та місцевої етіотропної терапії з включенням роваміцину, клациду, ацикловіру.

Комплексне патогенетичне лікування проводилося протягом 6-7 місяців. Вагітність планувалася через 6 місяців після закінчення лікування. На другому етапі здійснювали відновлення нормального біоценозу піхви. Одночасно проводилося лікування статевого партнера. Корекція місцевого імунітету на етапі планування проводилася вакциною Солкотриховак протягом шести тижнів. З моменту встановлення вагітності 45 жінок, які до її настання пройшли реабілітаційну терапію, були включені в групу “можливого ризику” (група А) розвитку рецидиву вагінальної інфекції та гестаційних ускладнень. Протягом усього періоду вагітності їм проводилися клініко-бактеріоскопічний моніторинг і тричі профілактика ФПН в 10-12, 18-20 і 28-30 тижнів вагітності.

Групу “високого ризику” (група В) щодо акушерських і перинатальных ускладнень склали 250 жінок, яких не обстежували до вагітності. Присутність вагінальних інфекцій діагностовано під час вагітності при диспансерному спостереженні в термінах 10-20 тижнів. Для ведення цих пацієнток була розроблена комплексна лікувально-профілактична програма, яка включала в себе декілька послідовних курсів. У І триместрі вагітності, у період органогенезу та плацентації через можливу тератогенну дію деяких препаратів, антибактеріальна терапія не рекомендувалась, у 10-12 тижнів з метою неспецифічної імунокорекції застосовувалися фітоадаптогени й прегнавіт протягом 14 днів.

Етіологічне лікування проводили починаючи з 18-20 тижнів вагітності залежно від збудника вагінальної інфекції. Системну антибактеріальну терапію використовували тільки при вираженій загрозі переривання вагітності й неефективності раніше проведеного лікування, загрозі передчасних пологів, важкому акушерсько-гінекологічному анамнезі. В інших випадках проводили місцеву етіотропну терапію у вигляді мазевих аплікацій у складі далацин-крему, клотримазолу, ацикловіру та мегосилу і вагінальних супозиторіїв з кандибене, тінідазолом, гіно-певарилом.

Результати проведеного кореляційного аналізу свідчать про те, що рівень протиінфекційної резистентності репродуктивного тракту залежить від стану фетоплацентарної системи і що одним із перспективних підходів до корекції місцевого імунітету може стати використання засобів, що нормалізують її функцію. У зв'язку з цим профілактика порушень функції ФПК проводилася протягом 14 днів у 10 - 12, 18 - 20 і 28 - 30 тижнів і в період передпологової підготовки. Як базисну терапію використовували вазоактивні препарати й антиагреганти (трентал, ксантинолу нікотинат) і активатори клітинного метаболізму (токоферолу ацетат і есенціалє). Під контролем бактеріоскопічних і бактеріологічних показників у терміні 20 і 30 тижнів гестації на другому етапі лікування проводили корекцію мікробіоценозу піхви системно біфідумбактерином і місцево вагілаком і йогуртом.

У 28-30 тижнів проводили третій курс комплексної терапії, який складався з етіотропної антимікробної терапії, профілактики і/або лікування ФПН, неспецифічної імуномодулюючої терапії та біологічної санації пологових шляхів (“трансплантація” молочнокислих бактерій у піхву, їх “приживання” та пригнічення росту патогенної флори).

До ІІІ-ї групи - “реалізованого ризику” (група С, або порівняння) увійшли 144 пацієнтки з вагінальними інфекціями й ускладненим плином вагітності. Вагітні отримували тільки симптоматичну терапію, а лікування вагінозу та вагінітів виконувалося традиційним способом - санацією статевих шляхів розчинами антисептиків.

У жінок цієї групи в 61% спостережень вагітність супроводжувалася загрозою мимовільного аборту й майже в кожної п'ятої пацієнтки виявлена загроза передчасних пологів. Після проведеного комплексного лікування цей показник був знижений у 2,9 рази в пацієнток групи А і в 2 рази в жінок групи В.

У групі вагітних, що не отримували комплексну терапію, у 30% випадків сформувалася хронічна ФПН, у той час як при лікуванні вагінальних інфекцій до вагітності частота цієї патології знизилася в 4,5 рази.

У жінок, що пройшли курс лікувально-профілактичних заходів на етапі планування й протягом вагітності, відмічено зниження, порівняно з тими, які лікувалися традиційно, частоти розвитку пізнього гестозу у 2,1 рази, багатоводдя - у 5 разів, передчасного вилиття навколоплідної рідини - у 2 рази, випадків невиношування вагітності не було. При комплексному етіотропному лікуванні вагінальних інфекцій у вагітних групи В загроза передчасних пологів знизилася на 44,8%, а розвиток ФПН - на 47,8%, у кожної п'ятої жінки (20,4%) гестаційний процес закінчився передчасним вилиттям навколоплідної рідини, що мало суттєве значення, бо частота цього ускладнення в жінок групи порівняння склала 30,6%. В 1 (0,4%) випадку вагітність закінчилася мимовільним абортом на 20 тижні в пацієнтки з БВ на тлі початої етіотропної терапії, а кількість передчасних пологів була в 3,5 рази менша, ніж у групі жінок, яких лікували традиційно.

У кожної п'ятої породіллі, що не отримувала комплексного лікування, відмічена аномалія пологової діяльності, а серед пацієнток групи В зареєстровано зниження частоти цього ускладнення до 14%. У 12,5% спостережень вагітність у жінок групи порівняння ускладнилася хоріоамніонітом. У жінок групи А частота цієї патології знизилася в 5,7 рази, групи В - в 1,9 рази. Частота післяпологових інфекційно-запальних ускладнень у пацієнток групи порівняння склала 18,8%, у породіль групи А - 6,6%, групи В - 6,4%.

Позитивний ефект запропонованої терапії відбився на стані і плода, і немовляти: масо-ростові показники й оцінка стану новонароджених за шкалою Апгар у групі А відповідали показникам новонароджених у контрольній групі. Клінічні спостереження за новонародженими, матері яких отримували комплекс лікувально-профілактичних заходів під час вагітності, показали, що стан дітей був задовільним, у 83,2% дітей оцінка за шкалою Апгар склала 8-9 балів, маса тіла коливалася від 3200 до 4100 г, довжина тіла склала 52,3±0,27 см.

Більшість з них (78,4%) до кінця 1-го тижня життя масу тіла поновили. Провідні заходи дозволили знизити частоту ЗВУР в 3,6 рази в групі А і в 1,8 рази - в групі В. Частота внутрішньоутробної гіпоксії знизилась у групі А на 59%, у групі В - на 30%. Кількість дітей з ВУІ зменшилася в 3,3 рази в групі, де жінки отримували лікування до вагітності. У цій групі у трьох дітей знайдені неспецифічні прояви ВУІ. У новонароджених, матері яких отримували етіотропне лікування з ІІ триместру вагітності, значно знизилася частота внутрішньоутробного інфікування в порівнянні з групою, де жінки не отримували комплексну терапію, але залишилася вищою, ніж у групі А. Маніфестні форми перинатальної інфекції визначені в 10 (4%) дітей групи В і в 12 (8,7%) новонароджених групи порівняння. Серед них - внутрішньоутробна пневмонія, кон'юнк-тивіт, нозофарингіт, везикулопустульоз. Разом з тим відмічено значне зменшення числа трофічних і гіпоксичних порушень у плода.

Беручи до уваги несприятливий вплив вагінальних інфекцій на плин гестаційного процесу та розвиток плода, а також більшу вірогідність ураження хламідіями, грибами, вірусами плода й новонародженої дитини, ми вважаємо необхідним проводити скринінг-обстеження на цервіко-вагінальні інфекції всіх жінок, що планують вагітність, і вагітних.

Тільки раннє виявлення вагінальних інфекцій у вагітних і диспансеризація жінок, що планують вагітність, дозволить своєчасно провести лікування й передбачити розвиток перинатальної патології.

Узагальнюючи матеріали нашого дослідження, вважаємо можливим констатувати, що нова науково обґрунтована інформація про виникнення, розвиток і клінічні прояви вагінальних інфекцій у вагітних, а також розроблений і впроваджений комплекс профілактичних, реабілітаційних і лікувальних заходів дали можливість знизити питому вагу репродуктивних втрат, ускладнень вагітності та перинатальної захворюваності.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в удосконаленні методів диференціальної діагностики вагінозів і вагінітів у вагітних, вивченні факторів ризику та основних ланок патогенезу гестаційних ускладнень при цій патології, розробці та впровадженні в практику системи лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на зниження акушерської патології і перинатальних втрат.

Вагінози та вагініти займають високу питому вагу серед захворювань статевої системи під час вагітності. У 91,1% обстежених вагітних виявлені інфекції нижнього відділу генітального тракту. Серед них - бактеріальний вагіноз (20%), кандидоз (17,1%), трихомоноз (7,6%), хламідіоз (8,9%), неспецифічний вагініт (15,1%), вірусний вагініт (9,3%), змішана інфекція піхви (9,6%) та інші (3,5%).

Найбільш частими ускладненнями гестації в жінок із вагінозами та вагінітами є загроза переривання вагітності, хронічна внутрішньоутробна гіпоксія, фетоплацентарна недостатність і передчасне вилиття навколоплідної рідини. Найнесприятливіший плин гестаційного періоду спостерігається при хламідійній і вірусній інфекціях.

У вагітних із вагінозами та вагінітами відзначається дисбіоз пологових шляхів, при якому у видовому й кількісному відношенні домінують різноманітні асоціації ентеробактерій, кишкової палички, ентерокока, грибів, стафілококів і стрептококів, спостерігається дефіцит лактофлори. При цьому кількісний вміст лактобактерій знижується при бактеріальному вагінозі у 7 разів, а при неспецифічному та мікст-вагініті - у 14 разів. Мікрофлора досліджуваних біотопів репродуктивного тракту й амніотичної рідини ідентична за видовим складом, що свідчить про формування осередку інфекції в навколоплідному середовищі при гестації, ускладненій вагінозами та вагінітами.

Стан імунної системи вагітних із вагінозами та вагінітами визначається характером інфікування. У пацієнток із бактеріальним вагінозом, вірусним і неспецифічним вагінітами, а також змішаною інфекцією піхви виявлене зниження вмісту CD3 та дисбаланс співвідношення імунорегуляторних субпопуляцій CD 4/CD 8 за рахунок зниження CD 4. Імунний статус вагітних із хламідіозом характеризується збільшенням вмісту CD 19 і сироваткових IgG, зниженням CD 16. При грибковому вагініті знижується вміст CD 4. При всіх вагінальних інфекціях встановлене зниження фагоцитарної активності нейтрофагоцитів і підвищення рівня ЦІК. При вірусному, змішаному й неспецифічному вагінітах спостерігається підвищення рівня CD 16, що супроводжується вираженою загрозою переривання вагітності.

Вагінальні інфекції супроводжуються значними змінами в системі місцевого імунітету: зниженням у вагінальному секреті SIgA при трихомонозі, вірусній, хламідійній і змішаній інфекціях генітального тракту й збільшенням вмісту SIgA при кандидозі й неспецифічному вагініті.

Установлена позитивна асоціація бактеріального вагінозу з антигенами системи НLA - А2 і DR 6, кандидозу з DR 9, трихомонозу з Cw3 і DR 3, вірусного вагініту з В7, хламідіозу - з B 16, неспецифічного вагініту - з А1, Aw 19 і Bw 35, що вказує на генетичну детермінованість взаємодії організму й збудника. Ризик розвитку вагінальної інфекції, що персистує, збільшується при сполученні 2-х і більше антигенів системи HLA, що асоціюються позитивно, і відсутності антигенів системи HLA, що негативно асоціюються.

Локальний інфекційний процес при вагінозах і вагінітах вагітних супроводжується активацією клітин моноцитарно-макрофагального ряду. Зміни рівнів ІЛ-1 і ФНП у периферичній крові, у вагінальному секреті й амніотичній рідині в жінок із гестаційними ускладненнями свідчать про патогенетичу роль прозапальних цитокінів у розвитку несприятливого перебігу вагітності (загроза викидня, передчасні пологи, передчасне вилиття навколоплідної рідини, плацентарна недостатність, гестоз, ЗВУР).

Порушення морфоендокринного гомеостазу хоріона є структурно-функціональною основою розвитку фетоплацентарної недостатності при гестації, ускладненій вагінітами й вагінозами. Підвищення вмісту ІЛ-1 і ФНП у вагінальному секреті й навколоплідній рідині викликає ушкодження плацентарних структур, що клінічно проявляється хронічною фетоплацентарною недостатністю у кожної третьої пацієнтки, зниженням рівня естріолу, підвищенням вмісту плацентарного лактогену, гіпоксією, внутрішньоутробною затримкою розвитку плода.

У плацентах при інфекціях піхви відзначаються ознаки порушеної плацентації, поширення інволюційних процесів, наявність запальних інфільтратів у пуповині й різноманітних структурах ворсинчатого хоріона. Гіповаскуляризація, склероз, уповільнення росту й диференціювання інтерстицію та фетальних судин ворсин супроводжуються збільшенням середньоарифметичної товщини плацентарного бар'єра.

Хронічні вагінальні інфекції супроводжуються дисбалансом вмісту важких металів у периферичній крові вагітних, а саме: знижується рівень цинку, особливо при хламідійній, вірусній і змішаній інфекціях, різноспрямовано змінюється концентрація заліза, збільшується накопичення високотоксичних свинцю та кадмію. Інфікування нижнього відділу репродуктивної системи призводить до порушення трансплацентарного бар'єра й, на тлі “носійства” важких металів, до зростання проникності мікроелементів (свинцю, кадмію), із накопиченням їх в організмі дитини, й зниження проникності для есенціальних (заліза й цинку).

На підставі даних кореляційно-регресійного й дискримінантного аналізів можна стверджувати, що основними ускладненнями при мікст-вагінітах є передчасні пологи й невчасне вилиття навколоплідної рідини; при хламідіозі й трихомонозі - пізній гестоз; при бактеріальному вагінозі - затримка внутрішньоутробного розвитку; неспецифічний вагініт збільшує можливість післяпологових запальних захворювань. Розвиток гестаційних ускладнень залежить від особливостей імунної відповіді при різноманітних видах інфекції.

Запропонований двохетапний комплекс терапевтичних заходів, який складається з декількох послідовних курсів, що включають елімінацію збудника, нормалізацію мікробіоценозу й імунокомпетентності репродуктивного тракту, а також неспецифічну імунокорекцію й профілактику фетоплацентарної недостатності, проведений у 10-12, 18-20 і 28-30 тижнів гестації в пацієнток із вагінозами та вагінітами, дозволяє оптимізувати перебіг вагітності на 41,5%, знизити частоту післяпологових ускладнень у 3 рази, перинатальних утрат - у 5,2 рази й зменшити частоту передчасного переривання вагітності в 3,5 рази. Найбільш ефективним для попередження ускладненого перебігу вагітності й зниження перинатальної патології є скринінг-обстеження пацієнток на цервіко-вагінальні інфекції з проведенням етіотропної та патогенетичної терапії ще на етапі планування вагітності.

Практичні рекомендації:

Пацієнткам, що планують вагітність, необхідне проведення скринінгу вагінальних інфекцій, а у випадках їх підтвердження - лікування подружньої пари. Пацієнткам з обтяженим акушерсько-гінекологічним анамнезом (хронічні запальні захворювання придатків матки, ерозія шийки матки, мимовільні аборти, вагініти, передчасні пологи, перинатальні втрати) показане скринінгове обстеження на наявність вагінальних інфекцій (амінний тест, бактеріоскопія, визначення рН, сироваткових антитіл IgG+M) ще до настання й у першому триместрі вагітності, а також уключення їх у групу ризику щодо розвитку акушерських і перинатальних ускладнень.

Програма лікувально-профілактичних заходів, що включає антибактеріальні, противірусні засоби, імуно- та біокорекцію, повинна проводитися за 3 - 12 місяців до вагітності. При нормалізації мікробіологічних і серологічних показників рекомендується планування вагітності, з настанням якої призначається профілактика ФПН у 10-12, 18-20 і 28-30 тижнів і бактеріоскопічний моніторинг.

Вагітним після етіологічної верифікації вагінальної інфекції необхідне проведення комплексної патогенетичої терапії, що включає антимікробну системну або місцеву терапію у 18-20 і 28-30 тижнів, профілактику й лікування ФПН у 10-12, 18-20 і 28-30 тижнів гестації та неспецифічну імунокорекцію під контролем показників бактеріоскопії, УЗД й гормональної функції ФПК.

Ураховуючи наявність дисбіозу статевих шляхів при вагінозах і вагінітах і зниження місцевої імунологічної резистентності, рекомендується системна й місцева еубіотикотерапія протягом 14-20 днів на другому етапі комплексного лікування вагітних при термінові гестації 20-22 і 30-32 тижні.

Для імунологічного моніторингу вагітних із метою прогнозування недоношування вагітності необхідно досліджувати як мінімум чотири показники (вміст у сироватці IgG, ФНП, загальних лімфоцитів і естріолу), для прогнозування гестозу - п'ятьох показників (вміст CD 8, CD 19, ФНП, секреторних IgM і IgG), для прогнозування ЗВУР - вміст CD 19, ІЛ-1, і ФНП у вагінальному секреті, для прогнозування ВУІ - багатоводдя, вміст IgM, ФНП, естріолу, місцевого ІЛ-1, а для прогнозу післяпологових запальних ускладнень - ІРІ, вміст секреторних IgА, IgМ, IgG і плацентарного лактогену в сироватці крові в 18-20 тижнів.

Новонародженим від матерів із вагінозами та вагінітами показане проведення цитологічних і бактеріологічних досліджень, визначення специфічних IgМ у сироватці крові, диспансерне спостереження в педіатра.

ПЕРЕЛІК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Роль тяжелых металлов в формировании гестационных осложнений//Український медичний альманах.- 1998.- Т.1, №4.-С.54-56 (соавт. Федченко С.Н.).

Особливості мікроекології піхви у вагітних з бактеріальним вагінозом//Український медичний альманах.- 1999.- Т.2, №1.-С.146-148.

Застосування кандибене для санації вагінальної інфекції у вагітних//Ліки.-1999.-№1.-С.115-117.

Генотоксический эффект тяжелых металлов в условиях техногенной биогеохимической провинции//Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики. - Київ-Луганськ, 1999.-С.343-347 (співавт. Федченко С.Н., Дубовая Г.А., Маковецкий Д.В., Квитка Н.Е.).

Гормональная адаптация фетоплацентарного комплекса в условиях нарушенного биоценоза родовых путей //Український медичний альманах.- 1999.- Т.2, №2.- С.143-145 (соавт. Л.И.Школа, Л.В.Хижняк, С.С.Крюкова).

Можливість застосування ацикловіру у вагітних з генітальною вірусною інфекцією //Ліки.-1999.-№2.-С.30-32 (співавт.С.М.Федченко, Л.А.Фоміна, В.Г.Квітка).

Розподіл антигенів системи HLA у вагітних з бактеріальним вагінозом//Педіатрія, акушерство та гінекологія.- 1999.- №4.-С.203-206.

Бактеріальний вагіноз і вагітність: мікробіологічні та клінічні аспекти//Педіатрія, акушерство та гінекологія.- 1999.- №6.-С.101-104.

Клинико-диагностические критерии инфекционных заболеваний влагалища у беременных//Український медичний альманах.-1999.-Т.2, №3.-С.99-103.

Микробиологический профиль родовых путей беременных с инфекцией нижнего отдела репродуктивной системы // Український медичний альманах. - 1999. - Т.2, №4. - С.89-94 (соавт. А.И.Докашенко, Г.П.Вартанян, Т.А.Бирюкова).

Гематологическая характеристика вагинальных инфекций у беременных //Український медичний альманах.-2000.-Т.3, №1.-С.105-107.

Особливості специфічної системної імунної відповіді у вагітних із вагінальними інфекціями//Український медичний альманах.-2000.-Т.3, №2.-С.99-103.

Роль вагінальних інфекцій у порушенні мікроелементного гомеостазу у системі “мати-плацента-новонароджений”//Вісник Вінницького державного медичного університету.-2000.-№2.-С.398-400.

Функціональна активність нейтрофілів крові у вагітних з вагінітами різної етіології//Буковинський медичний вісник.-2000.-Т.3, №3.-С.101-105.

Особливості періоду гестації у жінок з вірусно-бактеріальною та грибковою інфекціями піхви//Педіатрія, акушерство та гінекологія.-2000.-№3.-С.101-104.

Стан місцевого імунітету у вагітних з інфекційно-запальними захворюваннями піхви//Галицький лікарський вісник.-2000.-№3.-С.68-70.

Морфометрическая характеристика плаценты при хламидийной и микотической инфекции у беременных//Український медичний альманах.-2000.-Т.3, №3.-С.94-100.

Ефективність застосування еубіотиків у вагітних з вагіноз-вагінітами //Фармакологічний вісник.-2000.-№3.-С.26-28.

Про роль генітальної інфекції в розвитку гестозу //Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України.-Київ: Абрис.-2000.-С.43-45.

Імуноцитокіни в системі мати-плід при хламідійних, вірусних та мікст-інфекціях піхви//Педіатрія, акушерство та гінекологія.-2000.-№4.-С.101-103.

Особливості періоду ранньої адаптації немовлят у жінок з вагінальною інфекцією //Перинатологія та педіатрія.-2000.-№4.-С.19-23.

Оценка вагиноз-вагинитов как факторов риска для гестационных осложнений//Медико-социальные проблемы семьи.-2000.- Т.5, №4. - С.43-45.

Кольпоцитологические исследования в диагностике генитальных инфекций у беременных//Буковинський медичний вісник.-2000.-№4.-С.60-66.

Факторы риска и патогенез развития вагиноз-вагинитов у беременных//Український медичний альманах.-2000.- Т.3, №4. -С.137-141.

Профіль прозапальних цитокінів Il-1, TNF у системі мати-плід у жінок з вагінальними інфекціями//Одеський медичний журнал.- 2000.-№ 6.-С.37-40.

Этиологическое и патогенетическое обоснование тактики лечения вагинальных инфекций на этапе планирования и с наступлением беременности//Український медичний альманах. - 2000. - Т.3, №5. - С. 111-116.

Морфологические изменения плацент у женщин, проживающих на загрязненной тяжелыми металлами территории//Матеріали 6 Конгресу патологів України “Судинні онкологічні захворювання: морфогенез та екологічний патоморфоз”.- Вінниця, 1998.- С.212-213 (соавт. Федченко С.Н.).

Солкодерм в лечении папилломавирусной инфекции у беременных//Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми діагностики, лікування та профілактики сифілісу у вагітних і дітей”.- Луганськ, 1999.-С.124-125.

Морфологические особенности плаценты при вирусных вагинитах//Материалы докладов научной конференции “Органы репродуктивной системы и вопросы конституциональной, возрастной и экспериментальной морфологии”. - Гродно, 2000.-С.23-24 (соавт. Решетникова О.С., Федченко С.Н. ).

Placental morphology in pregnancies with bacterial vaginosis // IFRA Meeting 1999 8^th EPG Meeting in association with the International Federation of Placental Association.-Schladming, Austria, September, 26-29, 1999.-Placenta.-1999.-Vol. 20, №5/6.-A.66 (Reshetnikova О., Naidenova О.).

АНОТАЦІЯ

Луб'яна С.С. Вагінози та вагініти у вагітних (фактори ризику, патогенез, діагностика й профілактика гестаційних ускладнень). Дисертація (рукопис) на здобуття нaукового ступеня доктора медичних наук за фахом 14.01.01 - акушерство і гінекологія; Інститут педіатрії, акушерства та гінекології Академії медичних наук України. Київ, 2001.

Визначені диференційно-діагностичні ознаки вагінозу й вагінітів різноманітної етіології. Установлено клініко-епідеміологічні особливості плину вагітності, пологів, післяпологового й неонатального періодів у жінок із вагінозами та вагінітами з визначенням їх етіологічної ролі в структурі акушерських і перинатальних ускладнень. Проведено дослідження морфоендокринного та мікроелементного гомеостазу системи “мати-плацента-плід” при вагінальному інфікуванні. Виявлено клініко-імунологічні паралелі й регуляторну роль прозапальних цитокінів у розвитку загрози переривання вагітності, недоношування, передчасного вилиття навколоплідної рідини, плацентарної недостатності, гестозу, затримки внутрішньоутробного розвитку. Установлено фактори ризику виникнення вагіноз-вагінітів у вагітних і деякої патогенетичної ланки розвитку гестаційних ускладнень при цій патології. Обґрунтовано принципи комплексної етіотропної та патогенетичної терапії вагінозів і вагінітів у вагітних. Розроблена і впроваджена комплексна програма, що включає методи скринінг-діагностики, лікувально-профілактичні заходи на різноманітних етапах надання акушерсько-гінекологічної допомоги, що дозволила знизити частоту передчасного переривання вагітності в 3,5 рази, перинатальних втрат - у 5,2 рази й зменшити частоту післяпологових ускладнень у 3 рази.

Ключові слова: вагітність, вагіноз, вагініт, гестаційні ускладнення, плацента, мікробіоценоз, прозапальні цитокіни.

АННОТАЦИЯ

Лубяная С.С. Вагинозы и вагиниты у беременных (факторы риска, патогенез, диагностика и профилактика гестационных осложнений).

Диссертация (рукопись) на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.01 - акушерство и гинекология; Институт педиатрии, акушерства и гинекологии Академии медицинских наук Украины. Киев, 2001.

Определены дифференциально-диагностические признаки вагиноза и вагинитов различной этиологии.

Установлены клинико-эпидемиологические особенности течения беременности, родов, послеродового и неонатального периодов у женщин с вагинозами и вагинитами с выявлением их этиологической роли в структуре акушерских и перинатальных осложнений.

Проведено исследование морфоэндокринного и микроэлементного гомеостаза системы “мать-плацента-плод” при вагинальном инфицировании.

Выявлены клинико-иммунологические параллели и регуляторная роль провоспалительных цитокинов в развитии угрозы и прерывания беременности, недонашивания, преждевременного излития околоплодных вод, плацентарной недостаточности, гестоза, задержки внутриутробного развития.

Установлены факторы риска возникновения вагинозов и вагинитов у беременных и некоторые патогенетические звенья развития гестационных осложнений при этой патологии.

Обоснованы принципы комплексной этиотропной и патогенетической терапии вагинозов и вагинитов у беременных.

Разработана и внедрена комплексная программа, включающая методы скрининг-диагностики, лечебно-профилактические мероприятия на различных этапах оказания акушерско-гинекологической помощи, позволившая снизить частоту преждевременного прерывания беременности в 3,5 раза, перинатальных потерь - в 5,2 раза и уменьшить частоту послеродовых осложнений в 3 раза.

Ключевые слова: беременность, вагиноз, вагинит, гестационные осложнения, плацента, микробиоценоз, провоспалительные цитокины.

SUMMARY

Lubyanaya S.S. Vaginoses and vaginitides in pregnants (risk factors, pathogenesis, diagnosis and prophylaxis of gestational complications )

Dissertation (manuscript) for the academic degree of doctor of medicine (m.d.) on speciality 14.01.01 - obstetrics and gynecology; Institute of pediatrics, obstetrics and gynecology of the Academy of Medical sciences of Ukraine, Kyiv, 2001

Dissertation is dedicated to: study of pathogenic role of vaginoses and vaginitides in the development of the unfavourable course of pregnancy, delivery, postnatal and neonatal stages; determination of differential diagnostic criteria of these diseases; ascertaiment of clinico-immunologic, microbiological and microelementary changes in mother - placenta - foetus system; research of gormonal function of fetoplacental complex, risk factors; working out and introduction of rational treatment-and-prophylactic measures in therapy of vaginoses and vaginitides in pregnants.

Among examined patients, bacterial vaginosis has been revealed in 20%, vaginal candidiasis in 17,1%, trichomonosis in 7,8%, virous vaginitis in 9,3%, chlamydiosis in 8,9%, mixed-infection has been determined in 9,5%, non-specific vaginitis - in 15,1%, and other infection in 3,5%, normocenosis of genital tract has been diagnosed in 8,9% of pregnants. Frequency and differential diagnostic characters of vaginoses and vaginitides in 434 pregnants were studied. The state of microbiocenosis of various biotopes of a reproductive tract was investigated. In vaginoses and vaginitides there is dysbiosis of maternal passages with prevalence in species and quantity of associations of entterobacteria, colon bacillus, fungi, enterococcus, staphylococci, streptococci and considerable lowering of quantitative content of lactobacteria.

The peculiarities of systemic immunity were revealed: lowering of the level of T-helpers in bacterial vaginosis, candidiasis, virous, non-specific and mixed-vaginitides, lowering of immunoregulational index. In patients with chlamydiosis the increase of B-lymphocytes and immunoglobulin G content, lowering of cells-natural killers were marked. For all vaginal infections the decrease of non-specific cell resistance and the increase of the level of circulating immune complexes were determined. It was revealed that there was the dependence between the character of contamination, immunity state and pregnancy termination. In trichomonosis, chlamydiosis, virous and mixed vaginitides the decrease of the amount of immunoglobulins A, SA, G in vaginal secretion, the increase of content of immunoglobulins in candidiasis and non-specific vaginitis, and lowering of immunoglobulin G in women with bacterial vaginosis were revealed. Immunogenetic studies for exposure of predisposition markers to the development of persisting vaginal infection were conducted. Antigens of HLA system, associated with bacterial vaginosis positively - A2 and DR6, candidiasis - DR9, trichomonosis - Cw3 and DR3, virius vaginitis - B7, chlamydiosis - B16, non-specific vaginitis - A1, Aw19, Bw35 and mixed-vaginitis - Aw19 and A9 were determined.

Clinico-epidemiological features of the course of pregnancy, delivery, postnatal and neonatal stages in women with vaginoses and vaginitides and their etiological role in the structure of obstetrical and perinatal complications were determined. The most unfavourable course of gestational period is being observed in chlamydiosis and virous vaginitis. The development of gestational complications in vaginoses and vaginitides is defined by immunologic reactivity connected with intensification of IL-1 and TNFб production in mother-amniotic medium system. Pro-inflammatory cytokines content increase in maternal passages and in amniotic fluid in 5-10 times causes damages of placental structures, clinically expressed in chronic placental insufficiency in one third of patients, lowering of the estriol level, raising of placental lactogene level, fetal hypoxia and arrest of intrauterine development. In placentas in vaginal infections one could mark the signs of disturbed placentation, spreading of involutional processes, the presence of inflammatory infiltrates in an umbilical cord and in different structures of shaggy chorion. The enlargement of average arithmetical placental barrier thickness was noted. The role of infection of a reproductive tract in the disturbance of microelemental homeostasis in mother-placenta-newborn system was determined. Lowering of zinc content, changes of iron levels, increase of highly toxic lead and cadmium is being observed. The disturbance of transplacental barrier leads to accumulation of toxic microelements and lowering of essential ones in a newborn organizm.

The basic predisposal factors for development of premature rupture of amniotic fluid sac and premature delivery are the rise of B-lymphocytes, immunoglobulin G, TNFб, mixed-infection. Non-specific vaginitis increases the probability of postnatal inflammatory diseases. Two-stage complex treatment-and-prophylactic programme based on rational antibiotic usage, non-specific immunocorrection including phytoadaptogenes and pregnavit, recovery of microbiocenosis of a genital tract with putting into practice systemic and local eubioticotherapy, improvement of function of the fetoplacental complex using drugs of the metabolic action in pregnants with vaginoses and vaginitedes was worked out. The use of this programme in terms of 10-12, 18-20, 28-30 weeks of gestation allowed to optimize the course of pregnancy, to reduce the frequency of postnatal complications in 3 times, perinatal losses in 5,2 times, and to diminish the frequency of premature interruption of pregnancy in 3,5 times.

The most efficiency for the prevention of the complicated course of gestation and lowering of perinatal pathology is screening of cervicovaginal infection and ethiopathogenetic therapy on the stage of planning pregnancy.

Key words: pregnancy, vaginosis, vaginitis, gestational complications, placenta, microbiocenosis, proinflammatory cytokines.

Размещено на Allbest.ru