Забезпеченість еритропоетином та стан депо заліза і міді у недоношених новонароджених з ранньою анемією

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний медичний університет

УДК616.053.32+6616.155.194.32

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Забезпеченість еритропоетином та стан депо заліза і міді у недоношених новонароджених з ранньою анемією

14.01.10 - педіатрія

Лоза Світлана Миколаївна

Харків 2001

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією з основних проблем сучасної неонатології є недоношування вагітності та виходжування недоношених немовлят. В Україні щорічно народжується близько 20 000 дітей з гестаційним віком менше 37 тижнів, серед них з масою тіла до 1500 г - близько 2 500. Протягом останніх 5 років виживаність глибоконедоношених дітей в нашій країні коливається від 22 до 25% (Суліма О.Г та співавт.,1999). Одним із станів, який найчастіше спостерігається серед недоношених дітей, є рання анемія недоношених (РАН) (Калиничева В.И., 1983; Cултанова Г.Ф., 1989; Ткаченко С.К. та співавт., 2000; Пясецька Н.М., 2000). Актуальність проблеми РАН зумовлена не тільки безпосередньою загрозою для життя новонародженого, але і рядом серйозних наслідків, що виявляються на фоні цієї патології: відставання в фізичному, моторному і психічному розвитку, схильність до застудних і гнійних захворювань, формування хронічних осередків інфекції (Ю Виктор В.Х. та співавт., 1991).

Хоча про РАН накопичено багато інформації, її патогенетичні механізми остаточно ще не встановлені. Вдосконалення методів діагностики вимагає виробити нормативні показники червоної крові у недоношених новонароджених, враховуючи соціально-економічні умови життя населення (Alistair G.,1996 ). На даний час недостатньо обґрунтовані рекомендації щодо профілактики та лікування РАН. Потребують подальшого розроблення питання початку замісної терапії препаратами еритропоетину, дози препарату, шляхи і кратність введення, тривалість курсу лікування з урахуванням ступеня недоношеності (Shannon K. M., 1995; Морщакова Е. Ф. та співавт., 1997; Пясецька Н.М., 1999). Суперечливість даних щодо частоти РАН, факторів та патогенетичних ланок, значні труднощі, пов'язані з її лікуванням, зумовлюють актуальність вивчення даної проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідницької програми медичного факультету Сумського державного університету 0100 U 003228 “Етіопатогенетичні механізми анемій у вагітних та новонароджених дітей і шляхи їх корекції”. Роль автора у виконанні даної програми полягає у вивченні показників еритропоезу у недоношених дітей з ранньою анемією та у розробці методів її лікування.

Мета дослідження - поглибити знання патогенезу ранньої анемії недоношених та розробити рекомендації щодо її діагностики та лікування.

Встановлена мета реалізована шляхом вирішення таких задач:

1. Визначити роль еритропоетину в патогенезі ранньої анемії недоношених новонароджених.

2. Дослідити стан депо заліза та міді у недоношених новонароджених з ранньою анемією за показниками сироваткового феритину та церулоплазміну.

3. Вивчити динаміку кількісних та якісних параметрів червоної крові у недоношених новонароджених протягом перших двох місяців життя та розповсюдженість ранньої анемії недоношених.

4. Розробити рекомендації щодо доцільності та термінів використання рекомбінантного еритропоетину, препаратів заліза та міді у недоношених новонароджених з ранньою анемією.

Об'єкт дослідження - недоношені новонароджені з ранньою анемією.

Предмет дослідження - стан еритропоезу у недоношених новонароджених з ранньою анемією за показниками забезпеченості еритропоетином, депонованим залізом і міддю та доцільність і терміни призначення людського рекомбінантного еритропоетину, препаратів заліза та міді.

Методи дослідження: збирання анамнезу, об'єктивне обстеження дітей; гематологічний метод - для оцінки кількісних та якісних показників червоної крові; імуноферментний - для визначення вмісту сироваткового еритропоетину, феритину та церулоплазміну; методи варіаційної математичної статистики - для оцінки вірогідності отриманих результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Доведена провідна роль дефіциту еритропоетину в патогенезі ранньої анемії недоношених. Вперше досліджений стан забезпеченості еритропоетином новонароджених дітей перших двох місяців життя залежно від ступеня недоношеності. Вивчені параметри тканинного депо заліза та міді за показниками рівня сироваткового феритину та церулоплазміну у недоношених дітей різного терміну гестації в перші два місяці життя. Проведено зіставлення показників концентрації гемоглобіну з рівнем сироваткового еритропоетину, феритину та церулоплазміну та визначена їх роль в патогенезі ранньої анемії недоношених. Обгрунтовані доцільність та терміни використання з лікувальною метою людського ре-комбінантного еритропоетину та препаратів міді.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати досліджень суттєво поглиблюють існуючі уявлення про патогенез ранньої анемії недоношених. Виявлено критичний щодо формування ранньої анемії недоношених період - з 7-10-го по 25 - 30 - й день життя. Вироблені нормативні показники червоної крові у новонароджених різного терміну гестації протягом перших двох місяців життя. Встановлені нормативи сироваткового еритропоетину, феритину та церулоплазміну в динаміці перших двох місяців життя у недоношених немовлят з ранньою анемією. Вказані конкретні терміни початку терапії препаратами еритропоетину новонароджених з ознаками ранньої анемії недоношених враховуючи ступінь недоношеності. Доведена доцільність застосування препаратів міді у глибоконедоношених дітей наприкінці другого місяця життя. Використання феропрепаратів при ранній анемії недоношених не є раціональним через достатність тканинного депо заліза.

Отримані результати досліджень та рекомендації щодо їх використання викладені в інформаційних листах “Метод визначення рівня сироваткового еритропоетину у недоношених дітей з ранньою анемією” та “Метод лікування ранньої анемії у новонароджених від вагітних жінок з анемією вагітних”, затверджених Міністерством охорони здоров'я України, 2000 рік.

Запропоновані у роботі методи діагностики та лікування ранньої анемії недоношених впроваджені в практику роботи обласної дитячої клінічної лікарні та міської дитячої клінічної лікарні м. Сум, Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні, пологового будинку №2 м. Луганська, Одеського дитячого лікувально-діагностичного центру ім. акад. Рєзніка, що підтверджено відповідними актами впровадження. Положення дисертації введені в навчальний процес на кафедрах акушерства і гінекології та педіатрії Сумського державного університету та на кафедрі шпитальної та факультетської педіатрії Тернопільської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особистою працею автора, яка виконана на кафедрі педіатрії №2 медичного факультету Сумського державного університету. Автором проведений аналіз розповсюдженості РАН, значення перинатальних факторів ризику, механізмів її розвитку, сучасних підходів до лікування. Самостійно обстежено 132 новонароджені дитини, що перебували у відділенні ІІ етапу виходжування недоношених дітей Сумської обласної дитячої клінічної лікарні. Розроблено метод визначення еритропоетин-синтезувальної функції у недоношених дітей з ранньою анемією шляхом імуноферментного аналізу. Проведена статистична обробка отриманих результатів з детальним їх аналізом та узагальненнями. У 8 сумісних публікаціях автору належить виконання основних клінічних спостережень та лабораторних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження обговорені на наукових засіданнях кафедри дитячих хвороб медичного факультету Сумського державного університету (1998, 1999, 2000 рр.). Матеріали дисертації повідомлені та обговорені на підсумкових наукових конференціях медичного факультету СумДУ (1998, 1999, 2000 рр., м. Суми), IV Міжнародному медичному конгресі студентів та молодих вчених (2000 р., м. Тернопіль), українсько-польській конференції неонатологів “Нові технології в наданні медичної допомоги новонародженим” (2000 р., м. Київ), 4-й Всеукраїнській науково-практичній конференції “Особливості становлення репродуктивної функції у дівчаток та її порушення” (2000 р., м. Чернівці), обласній науково-практичній конференції “Особливості перебігу та лікування анемій у вагітних та новонароджених”(2001 р., м.Суми).

Публікації. Результати дисертаційної роботи опубліковані у 5 статтях фахових видань, рекомендованих ВАК України, 1 рукопис депонований в ДНТБ України, 6 наукових праць видано у матеріалах наукових конференцій та конгресів.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 130 сторінках друкованого тексту українською мовою, складається з вступу, огляду літератури, 4 розділів власного дослідження, обговорення результатів дослідження, висновків та практичних рекомендацій. Список використаних джерел містить 184 найменування (що складає 18 сторінок), з них 108 вітчизняних та 76 зарубіжних авторів. Робота ілюстрована 15 таблицями та 10 малюнками, які займають 6 сторінок.

Зміст роботи

недоношений новонароджений анемія еритропоетин

Об'єкт та методи дослідження. Під спостереженням перебувало 132 новонароджені дитини, починаючи з перших днів життя і до досягнення ними 2-місячного віку. Когорту обстежених дітей склали 87 недоношених дітей, серед яких було 38 НН І ступ., 31 НН ІІ ступ. та 18 НН III-IV ступеня. Ступінь недоношеності визначався гестаційним віком та масою тіла при народженні (Хазанов А.И.,1987). Немовлята знаходилися у відділенні ІІ етапу виходжування недоношених дітей Сумської обласної дитячої клінічної лікарні, куди приймалися на 5-7-му добу життя з обласного та міського пологових будинків м. Сум. До контрольної групи ввійшли 45 здорових доношених новонароджених дітей. Дітей обстежували в динаміці на 7-10-й, 25-30-й, 35-40-й дні та наприкінці 2-го місяця життя. Забір крові проводився у ранні години з 10-00 до 11-00 шляхом пункції периферичних вен.

З метою визначення найбільш вагомих перинатальних факторів ризику розвитку РАН проаналізовано 132 історії розвитку новонароджених дітей та історії пологів їх матерів. Додатково використано 94 картки спостереження з архівного матеріалу Сумської обласної дитячої клінічної лікарні, міського та обласного пологових будинків м.Сум за 1996-1997 роки.

Визначення кількісних та якісних параметрів червоної крові проводилося за допомогою автоматичного аналізатора крові “Minos/stex” з набором реагентів фірми “Roche” (Франція). Кількісне визначення білогічно активних сполук (еритропоетин, феритин, церулоплазмін) проводилося методом твердофазного імуноферментного аналізу (Павлов С.Б.,2000) . Продукція основного регулятора еритропоезу - еритропоетину - вивчалася за допомогою набору реагентів ProCon EPO24 ТОО “Протеиновый контур” м. Санкт-Петербург. Для діагностики залізодефіцитного стану у недоношених новонароджених визначався рівень феритину з використанням тест-системи ИФА-ФР фірми “Илья Мечников” м.Москви. Участь мікроелемента міді в гемоглобінопоезі оцінювалася за рівнем концентрації церулоплазміну. Застосовувалася тест-система ИФА-ЦП виробництва фірми “Илья Мечников” м. Москви.

Статистичну обробку результатів дослідження здійснювали на персональному комп'ютері типу ІВМ-586 з використанням пакета програм “Microsoft Exel”. Використовували методи варіаційної математичної статистики, які практикуються в медико-біологічних дослідженнях (Кобринський Б.А.,1996).

Обговорення результатів дослідження. Аналіз перинатальних факторів ризику виявив, що частина жінок-службовців серед матерів НН ІІ та III-IV ступ. була достовірно найменшою, а робітниць аграрного сектору серед матерів HH III-IV ступ. - найбільшою. Це характеризує невисокий соціальний рівень даної когорти вагітних. Відсоток жінок оптимального дітородного віку (17-35 років) був практично однаковим в усіх групах. Однак лише серед матерів НН III-IVступ. були жінки віком до 17 років (3,85% випадків). За літературними даними (Горбунова О.В. та співавт., 1997) вік матері менше 17 і більше 35 років вважається несприятливим фактором, а частота передчасних пологів у юних вагітних становить близько 26,6 % випадків. Попередні вагітності закінчувалися несприятливо з однаковою частотою в усіх обстежених матерів. Недоношених дітей найбільше народилося від повторної вагітності, при чому діти від V-VI вагітності виявлялися лише серед НН ІІІ - IV ступ. і становили 13,5%. Від І вагітності недоношені діти народжувалися достовірно рідше, ніж у групі порівняння.

Щодо стану здоров'я, то анемія вагітних у матерів НН ІІ ступ. виявлялася в 2, а у НН III-IVcтуп. - у 2,5 рази частіше, ніж у групі порівняння. Серцево-судинні захворювання були у 19,5% матерів, які народили НН ІІ ст., що було більше ніж у 2 рази частіше від групи порівняння. Найбільший відсоток гінекологічних захворювань діагностовано у матерів НН III-IV ступ., (28,8±6,3 % проти 11,1±4,7 % у групі порівняння, р<0,05 ). Найменше здорових жінок виявлено серед матерів НН ІІ та НН III-IV ступеня, р<0,001. Ускладнений перебіг вагітності у матерів недоношених дітей був зумовлений гестозом (42,3% випадків у НН III-IV ступ.) та загрозою переривання вагітності (29,3% у НН ІІ ступ.). Патологічний перебіг пологів найчастіше спостерігався у матерів НН III-IV ступеня. Він характеризувався тривалим безводним проміжком (25,0±6,1% проти 8,9±4,3% в групі порівняння, р<0,05) та операцією шляхом кесарева розтину (11,1±1,7% проти 4,4±3,1% в контролі.

Високий ступінь ризику РАН спостерігається при багатоплідній вагітності. За даними Ю Виктор В.Х. та співавт. (1991) у цих дітей частими є фетофетальні гемотрансфузії . В нашому дослідженні 21,1% дітей були з двійнят. На розвиток РАН суттєво впливали прояви внутрішньочеревної гіпотрофії, яка досить часто діагностована у недоношених дітей (33,1±3,9%) Розподіл дітей за статтю показав, що дівчатка мали в 1,5 рази більшу схильність до анемізації, ніж хлопчики. Це підтверджує думку вчених про зростання ролі жіночої статі серед плодових факторів ризику (Запорожан В.Н. та співавт, 1998). Неонатальний період у дітей з проявами РАН характеризувався високою захворюваністю. У 22,5% НН І та ІІ ступ. була діагностована лише морфофункціональна незрілість. Серед НН III-IV ступ. умовно здорових дітей не було, а стан здоров'я у них був найгіршим внаслідок гіпоксичного ураження ЦНС (51,8%) та синдрому дихальних розладів (57,1%).

Отже, чим більше недоношена вагітність, тим більшою є частота несприятливих факторів перинатального періоду. Найбільшого їх впливу зазнають глибоконедоношені діти, у яких РАН розвивається найчастіше. Враховуючи характер впливу вищезазначених чинників, їх можна вважати такими, що сприяють РАН.

Червона кров усіх дітей в ранньому неонатальному періоді характеризувалася високими показниками RBC, HGB та HGT. Очевидно, це було наслідком високої активності еритропоезу у плода ( Морщакова Е.Ф. та співавт.,1997). Надалі впродовж перших 2 місяців життя відбувалося прогресуюче зниження цих показників. Так, у ЗДД кількість еритроцитів на 7-10-й день життя була вищою, ніж у НН ІІ ступ., (р<0,05) та НН III-IV ступ., (р<0,05). До кінця 2-го місяця життя рівень RBC зменшувався на 11,6 % у доношених дiтей, на 19,6% - у НН I ступ., на 20,2% - у НН II ступ., на 21,9 % - у НН III-IV ступеня. Середня добова швидкiсть зниження RBC для цього перiоду у зазначених групах складала відповідно 0,19, 0,33, 0,34 та 0,37%. Мiнiмальна кiлькiсть еритроцитiв спостерiгалася у 2-місячному вiцi. Але тільки у НН III-IV ступ. рівень RBC знижувався нижче за межу норми для даного вiку - 4х1012 (Шабалов Н.П., 1997).

Аналогiчних змін зазнавав показник HGB. У ранньому неонатальному періоді він у дітей різного гестаційного віку достовірно не відрізнявся, однак надалі його зниження було більш значним, ніж RBC. За перші 2 місяці життя концентрацiя HGB у ЗДД знизилася на 30,3 % , у HH I ступ. - на 33,5 %, у НН II cтуп. - на 36,9 % та у НН III-IV ступ. - на 49,8 %. Середньодобова швидкість зниження HGB у зазначених групах складала відповідно 0,51, 0,56, 0,62 та 0,83 %. Темп зниження HGB був вищим, ніж RBC, у ЗДД - у 2,6 рази, у НН I ступ. - в 1,7, у НН II ступ.- в 1,8, у НН III-IV cтуп. - у 2,2 рази. Найнижчого значення вмiст HGB досягав у дiтей з глибоким ступенем недоношеностi на 2-му мiсяцi життя i складав у середньому 84,5±5,3 г/л, що достовiрно менше, ніж у ЗДД - 120,4±10,8г/л, (р<0,01), та у НН І ступ. - 110,6±11,4 г/л, (р<0,05).

Динамiка рiвня гематокриту була подiбною до характеру змін RBC та HGB. Об'ємна частка HGT у НН III-IV ступ. була найнижчою як на 7-10-й день - 41,4±3,0 %, так і наприкінці 2-го місяця життя - 28,7±6,0 % (р<0,05 порівняно із ЗДД).

Отже, у недоношених дітей зниження еритроцитарних параметрів є більш значним, ніж у доношених. Найвищою у них є швидкість зниження HGB, тому моніторинг-контроль його рівня слід вважати найбільш значущим для діагностики РАН.

Аналізувалися і якісні параметри червоної крові. Щодо середнього об'єму еритроцитiв (MCV), то для всіх новонароджених перших 7-10 днiв життя характерним був макроцитоз. Найвищий його ступінь був у ЗДД (101,2±10,9 мкм3), а найменший - у НН III-IV ступ. (93,8±10,4 мкм3). Макроцитоз у перші дні після народження є проявом фетального еритропоезу і трактується як фізіологічний (Липкан Г.Н., 1999). Надалі характер змін величини MCV показав, що у ЗДД еритроцити плідної генерації циркулюють більш тривало. Лише на 2-му місяці життя у них встановлюється 100 % нормоцитарна популяція. У недоношених дітей, і особливо у НН III-IV ступ., фетальні макроцити з периферичного русла зникають значно раніше - вже на 1-му місяці життя не виявляється жодного випадку макроцитозу, а наприкінці 2-го місяця життя спостерігається деяка схильність до мiкроцитозу.

Зменшення показників RBC, HGB та MCV внаслiдок швидкого виходу з кровоносного русла фетальних еритроцитiв та змін водно-сольового складу плазми викликають коливання величини МСНС, яка визначає середню концентрацію гемоглобіну в еритроциті. У ЗДД від 7-10-го по 25-30-й день життя спостерігалося помірне зниження на 6 % величини МСНС, щo свiдчило про деяке порушення процесiв синтезу гемоглобiну. Надалі рівень МСНС вiдновлювався і навiть перевищував в 2-мiсячному віцi початкове значення на 1,4% (р>0,05), що свідчило про адекватний гемоглобінопоез. У передчасно народжених дітей зниження цього показника тривало до 35-40-го дня життя. Надалі рівень МСНС дещо підвищувався, але наприкінці 2-го місяця життя початкових значень не досягав. Отже, у недоношених дітей перших 2 місяців життя активність синтезу гемоглобіну є нижчою, ніж у ЗДД.

Показник МСН характеризував еритроцити, продуковані кістковим мозком у ранньому неонатальному перiоді, як гіперхромні в усіх дітей. До кінця 2-го мiсяця життя рівень МСН у ЗДД знижувався на 17% вiд початкового значення, у НН I ступ. - на 14 %, у НН II ступ. - на 13 %, у НН III-IV ступ. - на 22 %. Однак, незважаючи на зниження середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті, нормохромія протягом перших 2 місяців життя утримувалася як у доношених, так і недоношених немовлят.

Ступінь анізоцитозу оцінювали за показником RDW. У ЗДД наприкінці раннього неонатального періоду його рівень вiдображав легкий ступінь анiзоцитозу, а рівень RDW>15 % мала 1/2 обстежених дітей. До 25-30-го дня життя прояви анізоцитозу зменшувалися, а наприкінці 2-го мiсяця життя популяція еритроцитів ставала повністю гомогенною. У недоношених новонароджених помірний анізоцитоз утримувався впродовж 2 мiсяців життя і свідчив про гетерогенну популяцiю еритроцитiв. Особливо часто анiзоцитоз виявлявся у НН III-IV ступеня - 51,7% дітей. Він утримувався також у 37,5 % НН I ступ. та у 41 % HH II ступеня.

Достовірним критерієм РАН прийнято вважати зниження рівня гемоглобіну (Яблонь О.С., 1991). За якість критерію анемії приймався рівень HGB нижче 120 г/л (Linderkamp O. та співавт.,1992). Виходячи з цього показника, критичним щодо формування РАН виявився 25-30-й день життя, коли у 18,42 % НН I ступ., 16,12 % НН II ступ. та у 33,3 % НН III-IV ступеня діагностували перші прояви ане-мії. До 35-40-го дня анемія додатково виникала у 13,15 % НН I ступ., у 16,12 % НН II ступ. та у 38,9 % НН ІІІ-ІV ступеня. Впродовж 2-го місяця життя анемія виникала ще у 5,26% НН І ступ., у 25,8% НН ІІступ. та в 27,8 % НН ІІІ-IV ступеня.

Ступінь тяжкості анемії також перебуває у прямій залежності від ступеня зрілості дітей. Так, у 10 (26,3 %) НН І ступ. виявляли легкий ступінь анемії, а у 4 (10,5 %) - середній ступінь тяжкості. Серед НН ІІ ступ. легкий перебіг анемії мали 6 (19,4 %) дітей, а 10 (32,3 %) - анемію ІІ ступеня тяжкості. У НН III-IV ступ. з самого початку анемія набувала схильності до прогресування з формуванням наприкінці 2-го місяця життя ІІІ ступеня її тяжкості у 4 (22,2 %) випадках. Таким чином, РАН розпочинається наприкінці 1-го місяця та досягає максимального ступеня тяжкості наприкінці 2-го місяця життя. Найбільш тяжкий перебіг анемії характерний для НН III-IV ступеня.

Користуючись класифікацією еритроцитарних порушень (Кузнецова Ю.В. та співавт., 1996), РАН на початку розвитку ми кваліфікували як макроцитарну, гіперхромну та норморегенераторну, оскільки еритроцитарні індекси характеризувалися збільшеним об'ємом та гіперхромією еритроцитів, незначним анізоцитозом. Надалі, з 35-40-го дня та до кінця 2-го місяця життя, нормальний середній об'єм еритроцитів, достатня насиченість еритроцитів гемоглобіном, неоднорідний клітинний склад крові з відсутністю молодих, великих за об'ємом форм з підвищеним вмістом гемоглобіну характеризували РАН як нормоцитарну, нормохромну та гіпорегенераторну. Це узгоджується з даними, отриманими Морщаковою Е.Ф. і співавт. (1997), та Пясецької Н.М. (1999). Слід зауважити, що у НН III-IV ступ. з самого початку переважає гіпорегенераторний тип кровотворення.

Щодо клінічної картини перебігу РАН, то при зниженні рівня HGB до 119-90 г/л мала місце незначна блідість шкірних покривів та видимих слизових у 40 % дітей. При падінні рівня HGB до 89-70 г/л блідість наростала і спостерігалася у 58,8 % дітей. Гіпотонія м'язів зі зниженням загальної рухової активності відмічена у 29,2 % дітей. Зниження апетиту і зменшення наростання маси тіла - у 8,3 % дітей. Зниження рівня гемоглобіну нижче 70 г/л, крім того, викликало тахікардію і появу систолічного шуму на верхівці у 50 %, тахіпное - у 50%, епізоди апное - у 25 % немовлят. Отже, клінічна картина РАН у більшості недоношених дітей невиражена та неспецифічна. Лише прояви анемії тяжкого ступеня супроводжуються більш чіткою клінічною симптоматикою. Тому діагностика РАН повинна базуватися в першу чергу на лабораторних методах обстеження.

Характерною рисою РАН є її значна поширеність - від 16,5 до 53,7% (Султанова Г.Ф., 1989; Яблонь О.С., 1991). Однак достовірної інформації щодо її частоти немає. Це викликано відсутністю єдиних поглядів на оцінку вікових фізіологічних відхилень основних показників червоної крові. У наших дослідженнях РАН діагностована у 48 (55,2 %) дітей в цілому. При цьому анемія розвивалася у 14 (36,8%) НН I ступ., 16 (51,7%) НН II ступ. та у 18 (100%) НН III-IV ступеня.

Експериментальними та клінічними спостереженнями встановлено, що однією з основних причин РАН є недостатній синтез головного регулятора еритропоезу - еритропоетину (Samanci N. та співавт., 1996; Павлов А.Д., 1997; Пясецька Н.М., 1999). Однак нормативні показники сироваткової концентрації ЕПО у недоношених новонароджених відсутні. Недостатньо вивчені показники ЕПО-синтезувальної функції у недоношених дітей в період формування РАН.

Нами простежена динаміка рівня сироваткового ЕПО у новонароджених дітей різного терміну гестації протягом перших двох місяців життя. У 61,1 % ЗДД у ранньому неонатальному періоді рівень ЕПО не визначався взагалі, а у решти був дуже низьким - 2,5±0,3мОд/мл. Коефіцієнт кореляції між показниками ЕПО та HGB на цей час був негативним (rxy= -0,611, р<0,05). Це збігається з літературними даними Бермана Р.Е. та Вогана В.К. (1989), Морщакової Е.Ф. та співавт. (1997), згідно яких рівень ЕПО є високим у плода та інтенсивно знижується після народження. Вміст сироваткового ЕПО у ЗДД до 25-30-го дня життя зменшувався ще істотніше і виявлявся лише у 11,1% дітей у межах від 14,4 до 17,8 мОД/мл. Зворотний зв'язок між HGB та ЕПО послаблювався (rxy= - 0,436, р>0,05). Вважається, що така динаміка ЕПО може бути наслідком затухання осередків екстрамедулярного кровотворення, зміни локалізації синтезу ЕПО та зміни HbF на HbA (Владимирская Е.Б. та співавт., 1997). До 35-40-го дня життя адаптаційна перебудова біосинтезу ЕПО до потреб еритрону в умовах постнатального функціонування у ЗДД завершувалася, оскільки у всіх дітей відновлювався певний рівень ЕПО. До кінця 2-го місяця життя у відповідь на падіння рівня HGB до 102 - 110 г/л з формуванням так званої “фізіологічної анемії малюків” спостерігалося зростання сироваткової концентрації ЕПО. Кореляція між рівнем ЕПО та HGB (rxy= - 0,634, р<0,01) посилювалася. Таким чином, зростання рівня сироваткового ЕПО у відповідь на зниження рівня HGB у ЗДД є достатнім і відбувається своєчасно.

У недоношених немовлят на кінець раннього неонатального періоду діапазон концентрації ЕПО був широким. Так, у НН І ступ. він сягав від 0 до 97,7 мОд/мл, у НН ІІ ступ. - від 0 до 85 мОд/мл, у НН III-IV ступ. - від 0 до 24,5 мОд/мл. При цьому “0” його рівень мав місце у 18,2% НН І ступ., у 20% НН ІІ ступ. та у 16,7% НН III-IV ступеня. Кореляція між рівнем ЕПО та HGB в усіх недоношених дітей була негативною, особливо у НН ІІІ-IV ступ. (rxy= -0,441, р>0,05). Низький рівень сироваткового ЕПО у глибоконедоношених немовлят, незважаючи на значні гіпоксичні стимули в перинатальному періоді, зумовлений перевагою продукції позаниркового ЕПО, менш чутливого до гіпоксії, та вищим вмістом BFU-E, нечутливих до ЕПО (Павлов А.Д. та співавт, 1997). Зменшення вмісту ЕПО у недоношених немовлят наприкінці 1-го місяця життя супроводжувалося швидким зниженням рівня HGB та появою РАН у певної їх частини. В інтервалі з 7-10-го по 25-30-й день життя у недоношених малюків, як і у доношених, рівень ЕПО був найнижчим за весь період обстеження, що не суперечить результатам інших досліджень (Yamashita H. та співавт., 1994). Отже, наявність анемії І ступеня не викликала наростання ЕПО-продукції у передчасно народжених малюків. Більше того, у 36,8 % НН І ступ., 33,3 % НН ІІ ступ. та у 50% НН III-IV ступ. сироватковий ЕПО в цей період не визначався. До 35-40-го дня життя ЕПО-продукція та її кореляції з рівнем HGB посилювалися у НН І ступ. (rxy= - 0, 543, р<0,05) та НН ІІ ступ. (rxy= - 0,671, р<0,05). У глибоконедоношених дітей пригнічення еритропоезу тривало, оскільки концентрація сироваткового ЕПО не наростала, і у більшості з них формувалася анемія ІІ ступеня тяжкості. Кореляція ЕПО з рівнем HGB була дуже слабкою (rxy= - 0,148, p<0,001). Певної інтенсифікації синтез ЕПО набував у НН ІІІ-IV ступ. наприкінці 2-го місяця життя. У 30 % дітей кореляція його з показником HGB зростала (rxy= - 0,883, р<0,01). Очевидно, стимулом посиленої секреції ЕПО була гіпоксія, викликана анемією тяжкого ступеня.

Отже, ЕПО-продуктивна відповідь у НН І та ІІ ступ. відбувається з деяким запізненням (на 35-40-й день) на тлі анемії І-ІІ ступеня. У глибоконедоношених новонароджених активація синтезу сироваткового ЕПО у відповідь на прогресуюче зниження рівня HGB є дуже запізнілою - лише наприкінці 2-го місяця життя на прояви анемії тяжкого ступеня.

Питання щодо забезпеченості недоношених дітей залізом і міддю та їх ролі в розвитку РАН залишається ще не з'ясованим. Одні автори вказують на значення дефіциту цих мікроелементів у генезі РАН (Султанова Г.Ф.,1989; Хертл,1990), інші - заперечують (Торубарова Н.А. та співавт., 1993; Яблонь О.С., 1991; Brown MS. та співавт.,1996). Єдиної думки про порогові значення сироваткового ФР та ЦП у новонароджених дітей, і особливо недоношених, в сучасній літературі немає.

Залізо є незамінним для гемопоезу мікроелементом. В його метаболізмі активну участь бере феритин, що відіграє роль тканинного депо заліза (Процепко О.О.,1999; Горобець Н.І.,2000). Стан депо заліза у недоношених дітей перших двох місяців життя визначався нами за рівнем сироваткового феритину (Афонин А.А. та співавт., 1994). У ЗДД рівень сироваткового ФР у перші 7-10 днів життя був високим - 37,99±2,91 нг/мл. Надалі, з 25-30-го по 2-й місяць життя, спостерігалося поступове його зниження лише до 19,82±2,06 нг/мл, що склало 47,8 % від початкового рівня. Це дає підставу стверджувати, що тканинні запаси заліза у ЗДД є достатніми і повністю задовольняють потреби еритропоезу протягом перших двох місяців життя. У НН І та ІІ ступ. сироваткова концентрація ФР при народженні достовірно не відрізнялася від ЗДД. У період з 7-10-го дня та на кінець 2-го місяця життя рівень сироваткового ФР у них істотно зменшувався - відповідно на 57 та 47,7%. Тобто у цих дітей спостерігався процес посиленої мобілізації депонованого заліза в період анемічної фази. Однак величин, які б вказували на дефіцит тканинного заліза (нижче 12-15 нг/мл за даними Коровіної Н.А та співавт., 1999), не було. У НН III-IV ступ. рівень сироваткового ФР в ранньому неонатальному періоді був на 25 % нижчим, ніж у ЗДД. Надалі, незважаючи на формування РАН, часто тяжкого ступеня, запаси сироваткового ФР використовувалися у них значно повільніше, ніж у ЗДД, НН І та ІІ ступеня. Про це свідчило зменшення його концентрації до кінця 2-го місяця життя лише на 30,4% від вихідного значення.

Отже, депо заліза протягом перших двох місяців життя вистачає всім дітям. Темпи використання ФР у НН III-IV ступ. є найнижчими, що свідчить про низьку активність гемопоезу.

Стан депо міді визначався динамікою концентрації сироваткового церулоплазміну. У ЗДД рівень сироваткового ЦП був високим як на 7-10-й день життя, складаючи 2,16±0,17 мг/мл, так і наприкінці 2-го місяця життя - в середньому значенні 2,49±0,28 мг/мл. Це свідчить як про достатню забезпеченість організму ЗДД міддю, так і про високу ступінь участі ЦП в окисно-відновних процесах. У НН І ступ. та НН ІІ ступ. концентрація сироваткового ЦП за весь час спостереження була значно нижчою, ніж у ЗДД, хоча і не свідчила про наявність його дефіциту. В період перших проявів РАН рівень сироваткового ЦП дещо зростав, що зумовлено його участю в окисно-відновних процесах. Однак з 35-40-го дня життя, з початком активації ЕПО-продукції, спостерігалася тенденція до зниження його рівня, але без явищ виснаження депо міді. Достовірно найнижчі показники рівня сироваткового ЦП порівняно з ЗДД мали глибоконедоношені діти в перші 7-10 днів життя (1,12±0,17 мг/мл). Це пов'язується з функціональною незрілістю печінки недоношених новонароджених, а не з дефіцитом міді. В період ранніх проявів РАН рівень сироваткового ЦП також істотно зростав, особливо у НН III-IV ступ. - 2,14±0,54 мг/мл. У міру прогресування анемії до ознак ІІІ ступеня тяжкості наприкінці 2-го місяця життя відбувалося різке зниження вмісту сироваткового ЦП до рівня 1,0±0,3нг/мл. Це свідчило про виснаження депо міді.

Виявлені особливості динаміки сироваткового ЦП дають змогу зробити висновок, що у ЗДД, НН І та ІІ ступ. депо міді протягом перших двох місяців життя є достатнім. Лише у глибоконезрілих немовлят наприкінці 2-го місяця життя з'являються ознаки його дефіціту.

Таким чином, вивчення окремих ланок гемопоезу виявило певні його особливості у дітей різного терміну гестації. У ЗДД становлення гемопоезу проходить без значних відхилень в системі еритрону. Постнатальне пригнічення діяльності кісткового мозку у НН І та ІІ ступ. триває довше, ніж у ЗДД. Прогресуюче зниження показників червоної крові після народження у більшості з них призводить до появи РАН. Це викликано відсутністю адекватної ЕПО-продуктивної реакції у відповідь на зниження рівня гемоглобіну. Спрацьовує вона з деяким запізненням лише на фоні анемії ІІ ступ. тяжкості і лише у певної частини дітей. Активація ЕПО-синтезу посилює мобілізацію депонованих заліза та міді для забезпечення адекватного гемопоезу, які до цього часу залишалися невикористаними.

Особливо складно процес постнатальної адаптації еритропоезу перебігає у глибоконедоношених дітей. Високий темп падіння параметрів червоної крові пов'язаний у них зі швидким виходом з периферичного русла фетальних еритроцитів. Одночасно продукція нових еритроцитів є недостатньою внаслідок різкого зниження синтезу ЕПО відразу після народження. Відсутність стимулювальної дії ЕПО призводить до глибокого гіпорегенераторного стану еритроцитарний паросток кісткового мозку. Внаслідок цього розвивається РАН, часто ІІ-ІІІ ступ. тяжкості. Лише після цього розпочинається стимуляція ЕПО-продукції у НН III-IV ступеня, яка хоч і неадекватно, але стимулює гемопоез. Це підсилює використання запасів заліза та міді в процесах кровотворення. Мідь включається в гемоглобінопоез раніше, ніж залізо. Бо саме мідь забезпечує мобілізацію заліза з його депо, транспортує в кістковий мозок та сприяє включенню в систему гему (Фавье А., 2000). Тому виснаження мідьтранспортної функції відбувається вже наприкінці 2-го місяця життя, а депо заліза при цьому є ще достатнім. Таким чином, період функціональної перебудови еритропоезу до умов постнатального життя у НН III-IV ступ. значно подовжується та ускладнюється розвитком РАН.

На тлі достатньої забезпеченості залізом та міддю дефіцит ЕПО в розвитку РАН є основною патогенетичною ланкою. Відсутність стимулювальної дії ЕПО гальмує своєчасне включення в гемопоез депонованої міді і особливо тканинного заліза.

У зв'язку з цим, основним у профілактиці та лікуванні РАН є призначення препаратів людського рекомбінантного ЕПО. Оскільки частота та ступінь тяжкості РАН суттєво залежать від ступеня недоношеності, то і підхід до терапії еритропоетином у НН І, ІІ та III - IVступ. повинен бути диференційованим. Через те, що РАН розвивається лише у 36,8% НН І ступ. та 51,7% НН ІІ ступ., то терапію ЕПО слід розпочинати лише тим дітям, у яких середньодобова швидкість падіння гемоглобіну з 7-10-го по 25-30-й день життя досягає 1,1 та 1,3 % і більше. Саме в цей час рівень ЕПО у них мінімальний. У HH III -IV ступ. РАН розвивається 100 %. Тому необхідність у призначенні препаратів ЕПО мають всі діти. Розпочинати ЕПО-терапію потрібно після 7-10-го дня життя при рівні гемоглобіну 92-119 г/л, оскільки найнижчий вміст сироваткового ЕПО у них виявляється саме в цей період життя.

Монотерапія залізом при РАН є недоцільною. Потрібно доопрацювати питання раціональності та початку феротерапії під час лікування еритропоетином. Не виключено, що під дією препаратів людського рекомбінантного ЕПО потреба в залізі зросте, і його депо швидко виснажиться. Депо міді потрібно поповнювати лише у глибоконедоношених дітей наприкінці 2-го місяця життя.

Висновки

1. У патогенезі ранньої анемії недоношених новонароджених провідне місце займає дефіцит еритропоетину. Підвищення рівня сироваткового еритропоетину у відповідь на зниження концентрації гемоглобіну у новонароджених з ранньою анемією є запізнілим та недостатнім. У недоношених новонароджених І та ІІ ступеня вміст сироваткового еритропоетину починає зростати на фоні анемії І-ІІ ступеня тяжкості з 35-40-го дня життя. У глибоконедоношених дітей лише наприкінці другого місяця життя анемія тяжкого ступеня супроводжується незначним підвищенням вмісту сироваткового еритропоетину.

2. Формування ранньої анемії недоношених, за даними рівня сироваткового феритину відбувається на тлі достатнього депо заліза. Темп його використання протягом перших двох місяців життя є найнижчим у глибоконедоношених дітей.

3. Депо міді протягом перших двох місяців життя у недоношених новонароджених І та ІІ ступеня є достатнім. У недоношених новонароджених III-IV ступеня його дефіцит з'являється наприкінці другого місяця життя.

4. Рання анемія недоношених розпочинається наприкінці 1-го місяця життя і кваліфікується як макроцитарна, гіперхромна та норморегенераторна. У міру прогресування (з 35-40-го дня по 2-й місяць життя) вона набуває нормоцитарного, нормохромного та гіпорегенераторного характеру.

5. У лікуванні ранньої анемії недоношених раціональним є призначення препаратів людського рекомбінантного еритропоетину. Монотерапія залізом у недоношених дітей в перші 2 місяці життя є недоцільною через наявність достатнього його депо. У поповненні депо міді мають потребу лише глибоконедоношені діти внаслідок виснаження її запасів до кінця 2-го місяця життя.

Практичні рекомендації

1. Моніторинг-контроль червоної крові слід проводити всім недоношеним новонародженим з 7-10-го по 25-30-й день життя, зважаючи на те, шо цей період є критичним щодо формування ранньої анемії недоношених .

2. Серед параметрів червоної крові моніторинг рівня гемоглобіну є найбільш значущим для діагностики ранньої анемії недоношених, оскільки його рівень у недоношених дітей в перші два місяці життя знижується в першу чергу, а швидкість падіння є найвищою.

3. Глибоконедоношеним дітям людський рекомбінантний еритропоетин слід призначати після 7-10-го дня життя при рівні гемоглобіну 92-119 г/л, оскільки найнижчий вміст сироваткового еритропоетину у них виявляється саме в цей період .

4. Людський рекомбінантний еритропоетин доцільно призначати тим недоношеним новонародженим І та ІІ ступеня, у яких в період з 7-10-го по 25-30-й день життя швидкість падіння рівня гемоглобіну досягає відповідно 1,1 та 1,3 % за добу і більше, тому що при цьому розвивається рання анемія недоношених.

5. Для визначення термінів початку терапії еритропоетином у недоношених дітей найбільш доцільно користуватися показником рівня еритропоетину сироватки крові, зважаючи на наявність слабкої кореляції між його вмістом та рівнем гемоглобіну в період формування ранньої анемії недоношених.

Перепік умовних позначень

ЕПО - еритропоетин

ЗДД -здорові доношені діти

Л-р-ЕПО - людський рекомбінантний еритропоетин

НН І ступ. - недоношені новонароджені І ступеня

НН ІІ ступ. - недоношені новонароджені ІІ ступеня

НН ІІІ-IV ступ. - недоношені новонароджені ІІІ- IV ступеня

РАН - рання анемія недоношених

ФР - феритин

ЦП - церулоплазмін

BFU-E - еритроїдні бурсоутвірні клітини

CFU-E - еритроїдні колонієутвірні клітини

HGB - вміст гемоглобіну

HGT - рівень гематокриту

MCH - середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті

MCHC - середня концентрація гемоглобіну в еритроциті

MVC - середній об'єм еритроцитів

RBC - кількість еритроцитів

RDW - ширина розподілу еритроцитів за об'ємом

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

1. Маркевич В.Е., Лоза С.М., Пилипець І.В. Динаміка основних показників червоної крові у недоношених новонароджених // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1999. - № 6. - С. 32-35.

2. Маркевич В.Е., Лоза С.М. Особливості показників червоної крові у недоношених новонароджених з ранньою анемією // Перинатологія та педіатрія. - 1999. - № 3. - С. 17-19

3. Лоза С.М. Роль перинатальних факторів ризику в розвитку ранньої анемії // Вісник СумДУ. - 1999. - №3(14). - С. 103-108.

4. Значення еритропоетину в патогенезі ранньої анемії недоношених дітей / Майданник В.Г., Маркевич В.Е., Лоза С.М. Пилипець І.В., Кампі Ю.Ю.// Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2000. - № 2. - С. 22-24 .

5. Маркевич В.Е., Лоза С.Н. Этиопатогенез ранней анемии недоношенных, пути профилактики и лечения / Сумск. гос. ун-т. - Сумы, 1997. - 18с. - Рус. - Деп. в ГНТБ Украины 22.09.97, №501- Ук97 // Аннот. в Медико-реферативном журнале, №3-4, с.70, 1997.

6. Маркевич В.Е., Лоза С.Н. Значение определения уровня ферритина для диагностики ранней анемии недоношенных новорожденных // Совр. проблемы клин. и эксп. медицины: Материалы научно-практ. конф. мед. ф-та СумГУ. - Сумы, 1998. - С.4-5 .

7. Лоза С.М. Динаміка концентрації еритропоетину у недоношених новонароджених // Сучасні проблеми клін. та експ. медицини: Матеріали VII підсумкової конф. мед. ф-ту СумДУ. - Суми, 1999. - С.56-57.

8. Лоза С.М. Вміст сироваткового феритину у недоношених дітей з ранньою анемією // Матеріали IV Міжнародного медичного конгресу студентів та молодих вчених. - Тернопіль, 2000. - С. 224-225.

9. Маркевич В.Е., Лоза С.М. Особливості показників сироваткового церулоплазміну у недоношених дітей з ранньою анемією // Нові технології в наданні медичної допомоги новонародженим: Матеріали укр.-польськ. конф. неонатологів. - Київ, 2000. - С.119.

10. Лоза С.М. Кількісні та якісні параметри червоної крові у дітей з проявами ранньої анемії недоношених // Сучасні проблеми клін. та експ. медицини: Матеріали VIII підсумкової конф. мед. ф-ту СумДУ. м. Суми, 2000. - С.67-68.

11. Маркевич В.Е., Лоза С.М. Динаміка активності церулоплазміну у новонароджених дітей різного гестаційного віку // Сучасні проб-леми клін. та експ. медицини: Матеріали VIII підсумкової конф. мед. ф-ту СумДУ. - Суми, 2000. - С.62-63.

12. Маркевич В.Е., Лоза С.М. Вплив материнських чинників на ранню анемізацію недоношених дітей // Особливості становлення репродуктивної функції у дівчаток та її порушення: Матеріали 4-ї Всеукраїнської науково-практ. конференції. - Чернівці, 2000 // Буковинський медичний вісник - 2000. - №2-3. -- С. 173-174.

Анотація

Лоза С.М. Забезпеченість еритропоетином та стан депо заліза і міді у недоношених новонароджених з ранньою анемією. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю - 14.01.10 - педіатрія. - Харківський державний медичний університет, Харків, 2001.

Дисертація присвячена питанням вивчення етіопатогенезу ранньої анемії недоношених та вдосконалення шляхів її діагностики, профілактики, лікування. Встановлено, що рання анемія недоношених розвивається наприкінці 1-го місяця життя і кваліфікується як макроцитарна, гіперхромна та норморегенаторна. У міру прогресування вона набуває нормоцитарного, нормохромного та гіпорегенераторного характеру. Дослідження стану забезпеченості еритропоетином недоношених новонароджених перших двох місяців життя виявило, що провідне місце в патогенезі ранньої анемії недоношених належить дефіциту еритропоетину. Дефіцит заліза в її патогенезі ролі не відіграє. Депо міді виснажується лише у глибоконедоношених немовлят наприкінці другого місяця життя. Обгрунтовані терміни та раціональність використання препаратів людського рекомбінантного еритропоетину, заліза та міді у недоношених новонароджених з ранньою анемією.

Ключові слова: недоношені новонароджені, рання анемія, патогенез, еритропоетин, депо заліза, депо міді.

Аннотация

Лоза С.Н. Обеспеченность эритропоэтином и состояние депо железа и меди у недоношенных новорожденных с ранней анемией. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности - 14.01.10 - педиатрия. - Харьковский государственный медицинский университет, Харьков, 2001.

Диссертация посвящена вопросам изучения этиопатогенеза ранней анемии недоношенных и совершенствованию путей её диагностики, профилактики, лечения.

Установлено, что критическим по формированию ранней анемии недоношенных является период с 7-го по 25-30-й день жизни. Ранняя анемия недоношенных, которая развивается в конце 1-го месяца жизни, квалифицируется как макроцитарная, гиперхромная и норморегенераторная. По мере прогрессирования она приобретает нормоцитарный, нормохромный и гипорегенераторный характер. Среди параметров красной крови наибольшее значение для диагностики ранней анемии недоношенных имеет определение уровня гемоглобина. Это связано с тем, что у недоношенных детей первых двух месяцев жизни скорость падения гемоглобина выше по сравнению с другими эритроцитарными показателями.

Исследование состояния обеспеченности эритропоэтином недоношенных новорожденных первых двух месяцев жизни показало, что ведущая роль в патогенезе ранней анемии недоношенных принадлежит дефициту эритропоэтина. Повышение уровня сывороточного эритропоэтина в ответ на падение концентрации гемоглобина у новорожденных с ранней анемией происходит с опозданием и в недостаточном количестве. Так, у недоношенных новорожденных І-ІІ-й степени уровень сывороточного эритропоэтина начинает повышаться к 35-40-му дню жизни на фоне анемии І-ІІ степени. У глубоконедоношенных младенцев проявления анемии только тяжелой степени сопровождаются некоторым повышением уровня сывороточного эритропоэтина.

Дефицит железа в патогенезе ранней анемии недоношенных роли не играет. По данным уровня сывороточного ферритина формирование ранней анемии недоношенных происходит на фоне достаточного депо железа независимо от гестационного возраста детей. На протяжении первых двух месяцев жизни его запасы используются очень медленно, особенно у глубоконедоношенных детей.

Депо меди истощается лишь у глубоконедоношенных детей в конце второго месяца жизни при тяжелой степени анемии. У недоношенных І и ІІ степени в первые два месяца жизни дефицит меди не развивается.

Определены сроки и рациональность применения препаратов человеческого рекомбинантного эритропоэтина, железа и меди у недоношенных новорожденных с ранней анемией. В лечении ранней анемии недоношенных наиболее рационально применять препараты человеческого рекомбинантного эритропоэтина. Поскольку частота и степень тяжести ранней анемии недоношенных существенно зависят от степени недоношенности, то и подход к терапии эритропоэтином должен быть дифференцированным.

Так, глубоконедоношенным детям человеческий рекомбинант-ный эритропоэтин следует назначать после 7-10-го дня жизни при уровне гемоглобина 92 - 119 г/л. Это обусловлено тем, что самое низкое содержание сывороточного эритропоэтина выявляется у них именно в этот период. Также целесообразно назначать человеческий рекомбинантный эритропоэтин недоношенным новорожденным І и ІІ степени, у которых в период с 7-10-го по 25-30-й день жизни скорость падения уровня гемоглобина достигает соответственно 1,1, 1,3 % в сутки и более, так как при этом развивается ранняя анемия недоношенных.

Для определения сроков начала терапии эритропоэтином у недоношенных детей наиболее целесообразно использовать показатель уровня эритропоэтина сыворотки крови, учитывая наличие слабой корреляции между его содержанием и уровнем гемоглобина в период формирования ранней анемии недоношенных.

Монотерапия железом у недоношенных детей в первые два месяца жизни неоправданна. Требуют доработки вопросы рациональности и времени начала ферротерапии во время лечения эритропоэтином. Не исключено, что под воздействием препаратов эритропоэтина потребность в железе возрастёт, и его депо быстро истощится. В пополнении депо меди испытывают потребность только глубоконедоношенные дети второго месяца жизни.

Ключевые слова: недоношенные новорожденные, ранняя анемия, патогенез, эритропоэтин, депо железа, депо меди.

Summary

Losa S.M. The security of erythropoietin and the status of depo of ferrum and cuprum among premature infant with early anemia. - Manuscript.

The dessertation to get the higher deegre of a Candidate of Sciences in medicine in specialty-14.01.10 - Pediatry.- Charkov State Medical University, 2001.

The dessertation which is devoted to the the problems of etiology and pathogenesis the early anemia of premature infant and the improvement of means of the diagnosis, prophylaxis, treatment.It is well-known, that the early anemia of premature infant is developed in the end of the 1-st month of life and it is qualificated as macrocytic, hyperchronic and normoplastic.On the way of progress it becomes normocytic, normochronic and hypoplastic. The investigation of status of erythropoietin of premature infant of the first two months of life showed the main place in pathogenesis of early anemia of premature infant refers to deficiency of erythropoietin. The deficiency of ferrum in it is pathogenesis does not play role. The depo of cuprum is exhausted in the deeply premature infant only in the end of the second month of life. The substatiale termins rationality of the using of recombinant human erythropoietin, ferrum and cuprum among premature infant with early anemia.

Keu words: premature infant, early anemia, pathogenesis, erythropoietin, depo of ferrum, depo of cuprum.

Размещено на Allbest.ru