Клініко-імунологічні підходи до оцінки функціонального стану піднебінних мигдаликів для діагностики та лікування хворих на хронічний тонзиліт

При всіх схемах стимуляції мигдаликів хворих на ХДТ не виявлено негативного впливу процедур на ЕК-клітини, що забезпечують механізм противірусної і протипухлинної резистентності організму. Активність цих клітин у відношенні ксеногенних метаболічно малоактивних клітин-мішеней виду еритроцитів курчат була досить варіабельною - від 2 до 88 %, що узгоджується з думками про високий рівень динамічності даного фактора (В.И.Милько і співавт.,1976; Д.И. Заболотний і співавт. 1997; К.П. Задо і соавт,1994). При обробці in vitro вихідної суспензії лімфоцитів з периферичної крові хворих на ХДТ тимогеном або препаратами із групи імідазола біля половини всіх обстежених хворих реагували на цю стимуляцію підвищенням деструктивної активності ЕЦК як до проведення тесту з використанням ПЕМП у сполученні з IRS 19, так і після нього. При використанні в якості стимуляції тимогена в сполученні з IRS 19, рівень вихідної деструктивної активності підвищувався приблизно на 50%, але ЕЦК у культурі не виявляли підвищеної чутливості до дії імуномо-дуляторів, як у випадку з використанням ПЕМП і препарату IRS 19.

Отримані результати побічно підтверджують дані про те, що ПЕМП більш впливає на процеси білкового синтезу, тоді як тимоген і тимічні препарати природного походження такі як тактивін, тимоптін і тималін - переважно на реакції клітинного типу (О.Ф. Мельников, 1981; 1993; Г.Н. Дранник і співавт.,1994; Д.И. Заболотный, О.Ф. Мельников,1999).

Дослідження стану іншого клітинного механізму серед факторів неспецифічної резистентності - фагоцитарної активності, обумовленої лейкоцитами периферичної крові, в умовах проведення тестів на функціональний стан хворих на ХДТ дозволило визначити, що середні тенденції при порівняльній характеристиці змінювалися мало і були недостовірними. Однак слід зазначити, що в цілому фагоцитарна активність у хворих на ХДТ у порівнянні з контролем за рівнем фагоцитарного показника була знижена, про що згадувалося раніше.

Вивчення впливу локальної стимуляції піднебінних мигдаликів при хронічному тонзиліті показало, що короткочасна стимуляція мигдаликів супроводжується рядом позитивних зрушень у показниках системного клітинного і гуморального імунітету, що були представлені імуноглобулінами різних класів, антитілами до антигенів стрептокока, включаючи IgЕ антитіла, а також факторами неспецифічної резистентності. Це дозволяє віднести даний метод не тільки до імунодіагностичного методу, але вважати весь комплекс впливу лікувально-діагностичною процедурою.

За допомогою розроблених тестів на визначення функціонального стану піднебінних мигдаликів при хронічному тонзиліті було проведено вивчення ефективності консервативного лікування хворих, вибір якого визначався на підставі даних тестування. Застосовували найбільш ефективний тест для оцінки функціонального стану мигдаликів - триразову обробку мигдаликів ПЕМП у сполученні з нанесенням на поверхню мигдаликів полімікробного лізату ІРС 19. Ступінь реакції оцінювали по зміні рівня концентрації секреторної і мономерної форм IgА в сльозі і слині. Пацієнти, мигдалики яких здатні реагувати після стимуляції підвищенням у слині або сльозі рівня секреторного IgА на 33% і більше, вважались з достатнім функціональним резервом і вони проходили лікування по запропонованій нами раніше схемі (Д.І.Заболотний і співавт.,1999). Усі хворі були обстежені імунологічно для визначення стану системного імунітету. Хворі на ХТ, що мали істотні відхилення в імунологічному статусі, додатково одержували імунокорегуючу терапію, згідно результатів імунограм, де, відповідно до протоколу обстежень, передбачений індивідуальний підбір імунокоректорів по методу О.Ф. Мельникова і співавт. (1998).

У групі хворих на ХТ, де не було визначено позитивної динаміки змісту Ig у ротоглотковому секреті після стимуляції, також призначали аналогічну консервативну терапію і імунокорекцію, відповідно даним імунограм. Клінічні спостереження за хворими обох груп проводили протягом року після проведення лікування. Вони полягали у фіксації рівня захворюваності ОРВІ, гострими бронхітами, гострими фарингітами і числом загострень хронічного тонзиліту. Імунологічне обстеження частини хворих (по 10 пацієнтів) проводилося в 6 місяців і один рік після закінчення лікування.

Було встановлено, що хворі з достатнім функціональним резервом тканини мигдаликів після проведеного курсу консервативної терапії достовірно рідше хворіли гострими запальними захворюваннями протягом терміну спостереження (табл. 5 і 6).

Таблиця 5

Вміст секреторного IgА у сльозі і слині у хворих на ХДТ до і після локальної стимуляції піднебінних мигдаликів ПЕМП і IRS 19

Примітка:

А - число випадків зі значенням рівня SIgА > 1 мг/мл;

* - статистично значимо між групами.

Рівень концентрації секреторного імуноглобуліну А залишався на відмітці 1 мг/мл майже у половини обстежених. Хворі, мигдалики яких не реагували на комбіновану стимуляцію, частіше хворіли на гострі захворювання верхніх дихальних шляхів, а вміст SIgА у їхній слині практично не змінився в порівнянні з вихідним рівнем.

Таблиця 6

Число випадків гострих респіраторних захворювань протягом року серед хворих на хронічний тонзиліт, що лікувалися консервативно, з різним показником рівня функціонального резерву піднебінних мигдаликів

Примітка:

А - група з позитивною реакцією на стимуляцію;

Б - група без реакції на стимуляцію.

Результатом досліджень стало створення клініко-імунодіагностичного алгоритму, що складається з визначення функціонального резерву піднебінних мигдаликів (І ступінь), що визначає стратегію в напрямку вибору лікування хворих на хронічний тонзиліт, і імунологічних тестів різної значимості стосовно захворювання, що виявляють стан системного імунітету (ІІ ступінь), які визначають необхідність проведення додаткової імунокорегуючої терапії хворих на хронічний тонзиліт.

Тест 1 ступеню може бути легко здійснений навіть на рівні районних лікарень, оскільки вимагає для своєї реалізації мінімального устаткування. Більш того, орієнтована діагностика стану мигдаликів при хронічному тонзиліті може здійснюватися у вигляді пробного лікування і оцінюватися орієнтовно на підставі клінічних ознак, описаних у роботі. Як зазначалося нами раніше, проведення тесту на визначення функціонального стану піднебінних мигдаликів носить характер не тільки діагностичної, але і лікувальної процедури і тому поліпшення клінічного стану хворих після проведення тесту можна вважати сприятливою прогностичною ознакою, що дає орієнтування в напрямку переважно консервативного лікування.

Висновки

Хворі на хронічний тонзиліт вірогідно частіше хворіють на грип і ОРВІ, хронічний бронхіт і фарингіт, а також бронхіальну астму алергійного генезу. Із інших захворювань частіше виявлялось поєднання хронічного тонзиліту з артритом і пієлонефритом. Отримано попередні клініко-статистичні дані про те, що у хворих онкологічними захворюваннями дихальних шляхів виявляється недостатність лімфоїдної тканини глотки.

При хронічному тонзиліті має місце поліморфізм скарг хворих і об'єктивних ознак захворювання. Достовірними ознаками хронічного тонзиліту варто вважати перенесені в анамнезі ангіни і наявність виділення з лакун. Декомпенсована форма хронічного тонзиліту відрізняється від компенсованої більшою частотою ознак, що зустрічаються.

В характеристиці системного імунітету при хронічному тонзиліті по кількісній оцінці основних типів ІКК і факторів неспецифічної резистентності не виявлено істотних розходжень між формами хронічного тонзиліту. Декомпенсована форма хронічного тонзиліту в порівнянні з компенсованою характеризується більшою частотою негативних відхилень в кількісних і функціональних показниках основних типів ІКК і факторів неспецифічної резистентності організму.

При обох формах хронічного тонзиліту має місце зниження вмісту в ротоглотковому секреті секреторного імуноглобуліну А і підвищення вмісту його мономерної форми. При декомпенсованій формі вірогідно частіше виявляється прозапальний імуноглобулін класу G.

Кількісна і функціональна характеристика параметрів місцевого і системного імунітету у хворих на хронічний тонзиліт може залежати від онтогенетичного фактора, а також наявності супутніх захворювань.

Найбільш значимими в імунодіагностичному визначенні стану місцевого і системного імунітету при хронічному тонзиліті є наступні тести:

рівень секреторного імуноглобуліну А в слині;

співвідношення мономерної і димерної форм імуноглобуліну А в слині;

концентрація IgG у ротоглотковому секреті;

активність К- кілерів периферичної крові;

титри АСЛ-О, антитіл до інших мікроорганізмів;

підвищений вміст антитіл до тонзилярних лімфоцитів і антигенів сполучної тканини.

продукція цитокинів типу LIF на мікробні і сполучнотканинні антигени;

число Т-лімфоцитів і їх субпопуляцій;

функціональна активність Т -лімфоцитів;

чутливість Т - лімфоцитів до імунотропних препаратів;

рівень імуноглобулінів усіх класів у сироватці крові.

У 69,5% спостережень клітинні суспензії з мигдаликів хворих на хронічний тонзиліт декомпенсованої форми здатні активуватися in vitro під дією перемінного електромагнітного поля у поєднанні з полімікробним лізатом типу ІРС 19. Місцевий вплив на мигдалики зазначеними факторами є найбільш оптимальним і приводить до активації процесів білкового синтезу в мигдаликах, збільшення B-Ig-А лімфоцитів, підви-щення в ротоглотковому секреті секреторної форми імуноглобуліну А.

При проведенні комбінованої стимуляції мигдаликів у більшості хворих в тканині мигдаликів визначається ріст рівня процесів диференціювання активованих лімфоцитів у топографічних зонах їхнього розташування. Підвищується кількість макрофагів поблизу дрібних кровоносних судин, а також знижується тучноклітинна реакція і число тканинних базофілів у тканині тонзил із відповідним зменшенням рівня дифузного периваскулярного набряку. Прискорюються процеси відтоку лімфи і елімінації лімфоїдних клітин з паренхіми мигдаликів.

Розроблений спосіб визначення функціонального резерву піднебінних мигдаликів дає можливість виявлення і застосування об'єктивних клініко-імунологічних показників для визначення стратегії лікування хворих на хронічний тонзиліт.

Запропонований спосіб оцінки функціонального стану піднебінних мигдаликів при хронічному тонзиліті є не тільки діагностичним методом, але й одночасно має терапевтичний ефект. Позитивна динаміка клінічних ознак хронічного тонзиліту при проведенні діагностичного дослідження може бути критерієм активації механізмів місцевого і системного імунітету і служити підставою для проведення подальшого консервативного лікування хворих.

Клінічна апробація запропонованого методу визначення функціонального резерву піднебінних мигдаликів дала змогу довести, що консервативна терапія показана лише тим хворим на ХДТ, мигдалики яких реагують на стимуляцію. Позитивний ефект консервативної терапії проявлявся не тільки покращенням клінічного стану піднебінних мигдаликів, але і меншою захворюваністю протягом року, що поєднувалось зі збереженням рівня секреторного імуноглобуліну А в ротоглотковому секреті на рівні здорових людей, а також з відсутністю вираженої недостатності системного імунітету.

Хронічний тонзиліт на рівні сучасних знань являє собою складну медико-соціальну проблему, рішення якої з позицій “вогнищевої інфекції” і клінічного емпіризму представляється неможливим. Участь структур глоткового кільця в реалізації імунологічного контролю і механізмів адаптації в організмі вимагає об'єктивізації методів оцінки стану мигдаликів при хронічному запаленні для вибору методу лікування (оперативного чи консервативного). Поряд із клінічною характеристикою хворого на хронічний тонзиліт необхідно проводити і лабораторну оцінку, в якій домінуючими є дані про імуно-функціональний стан піднебінних мигдаликів, гуморальної частини мукозального імунітету верхніх дихальних шляхів під впливом імуностимулюючих факторів і визначення стану системи імунітету в цілому.

Практичні рекомендації

При виборі методу лікування, навіть при компенсованій формі хронічного тонзиліту, варто проводити оцінку функціонального резерву піднебінних мигдаликів. Найбільш простий спосіб полягає в аплікації на її поверхню препарату ІРС 19 у вигляді одноразового розпилювання та впливом ПЕМП на область мигдаликів. Процедури проводять протягом трьох днів. Секреторний імуноглобулін у слині визначають натще до початку процедур і через 4-5 днів після їх закінчення. Збільшення вмісту цього імуноглобуліну більше ніж на 1/3 варто розглядати як наявність у мигдаликах достатнього функціонального резерву, який дає можливість проведення консервативної терапії.

У дітей при вирішенні питання про видалення піднебінних мигдаликів з приводу хронічного тонзиліту необхідно у всіх випадках проводити дослідження не тільки функціонального резерву піднебінних мигдаликів, але і визначати стан імунітету в цілому з обов'язковою консультацією клінічним імунологом.

При неможливості провести повне імунологічне обстеження хворих на хронічний тонзиліт варто провести скорочене імунологічне дослідження з урахуванням значимості імунодіагностичних тестів, але з обов'язковим дослідженням рівня секреторного імуноглобуліну А в слині.

При відсутності функціонального резерву піднебінних мигдаликів хворих на хронічний тонзиліт і наявності ознак імунодефіциту в комплексі обов'язкових заходів при підготовці хворого до проведення тонзилектомії варто проводити імунологічно обґрунтовану корекцію.

Список робіт, опублікованих по темі дисертації

1. Иммунодиагностика функционального состояния клеток небных миндалин больных хроническим тонзиллитом // Труды юбилейной конференции, посвященной 100-летию со дня рождения проф. А.И. Коломийченко. Киев. 1998. С.2 29-233 (соавт. Д.И. Заболотный, О.Ф. Мельников).

2. Исследование роли небных миндалин в формировании местного гуморального иммунитета в слизистой оболочке носа // Журнал вушних,носових та горлових хвороб. 1998. № 5д. С. 69-72 (соавторы Д.И. Заболотный, О.Ф. Мельников, К.А. Хоцяновский).

3. Вопросы иммунодиагностики хронического тонзиллита // Вестник отоларингологии. 1999. № 5. С. 17-20 (соавт.- Д.И. Заболотный, О.Ф. Мельников).

4. Иммунологический лабораторно-диагностический алгоритм хронического тонзиллита // Сборник научно-практических работ “ Современные аспекты военной медицины “. Киев. 1999. № 4. С. 328-333 (соавт.- Д.И. Заболотный. О.Ф. Мельников, В.И. Ткаченко, В.Н. Верес).

5. Характеристика системного иммунитета у больных с патологией лимфоглоточного кольца // Імунологія та алергологія. 1999. № 1. С. 51-57 (соавт. О.Ф. Мельников, К.А. Хоцяновский ).

6. Иммунологические аспекты в диагностике функционального состояния небных миндалин при хроническом тонзиллите // Тез.докл. 3 конференции российского общества ринологов. М. 1999. Российская ринология, 1999. № 1. С. 85.

7. Слюна как индикатор состояния мукозального гуморального иммунитета // Імунологія та алергологія. 1999. № 4. С. 38-40 (соавт. О.Ф. Мельников, В.И. Шматко, Д.И. Безбах, И.В. Кузик, В.Н. Верес, Д.Д.Заболотная).

8. Обоснование использования иммунодиагностического алгоритма при хроническом тонзиллите // Ж. вушн.,нос.,горл. хвороб. 1999. № 3. С. 135-138 (соавт. Д.И. Заболотный, О.Ф. Мельников).

9. Применение препарата ИРС 19 для определения функционального состояния небных миндалин при хроническом тонзиллите // Ж.вушн.,нос.і горл.хвороб. 1999. № 26-28 (співавт. Д.І. Заболотний, О.Ф. Мельников)

10. Клинико-иммунологический симптомокомплекс после тонзиллєктомии // Ж. вушн.,нос.і горл.хвороб. 2000. №1. С. 39-43 (співавт.- Д.І. Заболотний, О.Ф. Мельников, В.М. Верес).

11. Иммунологическая активность диализабельной фракции лимфоцитов миндалин больных хроническим тонзиллитом // Імунологія та алергологія. 2000. №.1, С. 58-62.

12. Імунодіагностика хронічного тонзиліту // Ж.вушн.,нос.,горл. хвороб, 2000, № 5, С. 5-8 (співавт.- Д.І. Заболотний, О.Ф. Мельников, В.І. Шматко).

13. Использование препарата ИРС 19 для диагностики состояния небных миндалин // Ліки України. 2000. №3. С. 36-37 (соавт. Д.И. Заболотный, О.Ф. Мельников)

14. Иммунологические аспекты тонзиллэктомии // Тез докл.!У Украинской конференции по современным вопросам клинической иммунологии и аллергологии. Киев. 1999. Імунологія та алергологія.1999. № 3. С. 71 (соавт.- Д.И. Заболотный, О.Ф. Мельников, В.Н. Верес).

15. Иммунологический тест функционального резерва небных миндалин при хроническом тонзиллите // Тез докл. У науко-практичної конференціїї “ Актуальні питання алергології, клінічної та лабораторної імунології”. Київ. 22-24 листопада 2000р. Імунологія та алергологія. 2000. № 2-3. С. 68.

16. Оцінка функціонального резерву піднебінних мигдаликів у хворих на хронічний тонзиліт // Тез докл. ІХ з'їзду отоларингологів України. Київ. 5-8 вересня 2000 р. С. 95 (співавт.- Мельников О.Ф., Самбур М.Б., Рильская О.Г., Тимченко С.В.).

17. Спосіб оцінки функціонального стану піднебінних мигдаликів при хронічному тонзиліті // Деклараційний патент на винахід 33382 А, А61N2|04, A61K39/00, Опубл. 15.02.2001.Бюл.№1 (співавт. Заболотний Д.І.,Мельников О.Ф.).

18. Спосіб діагностики стану місцевого імунітету // Деклараційний патент на винахід 36955 А, А61 К 39/00,опублик. 16.04.2001. Бюл. № 3. (співавт. Мельников О.Ф., Шматко В.І., Заболотна Д.Д., Кузик І.В., Безбах Д.І.).

19. Исследование связи между состоянием лимфоглоточного кольца и развитием патологии в организме. Сообщение 1.Органно-системная патология воспалительного, аллергического и иммунопатологического характера при хроническом тонзиллите и после тонзиллэктомии // Ж. вушн.,нос. І горл.хвороб. 2001. № 1. С.47-50.

20. Исследование связи между состоянием лимфоглоточного кольца и развитием патологии в организме. Сообщение 2. Клинико- статистический анализ между состоянием небных миндалин и онкологическими заболеваниями различной локализации // Ж. вушн.,нос.,і горл. хвороб. № 3. С. 50-53 (соавт. Р.И. Красий).

21. Спосіб імунореабілітації організму та профілактики захворювань після операцій // заявка № 99042151 от 16.04.99, позит. рішення від 21.10.99р. А61В17\00; А61К 45/05(Співавт. Мельников О.Ф., Заболотний Д.І, Тимен Г.Є., Хоцяновський К.А.).

22. Стимуляція антитілогенеза як діагностичний тест функціонального стану піднебінних мигдаликів при хронічному тонзиліті // Ж.вушн.,нос.. і горлових болезней. 1999. № 6. С. 1-6.

23. Цитолітична активність клітин періферійної крові хворих хронічним тонзилітом // Вісник Вінницького державного медичного Університету. 1998. № 2. С. 408-410.

24. Вміст різних форм імуноглобуліну класу А в слині та сироватці крові у хворих на хронічний тонзиліт та після тонзилектомії // Вісник Вінницького державного медичного Університету. 1999. № 2. С. 358-359.

25. Использование современных компъютерных средств обработки информации в безграфическом методе расчета концентрации иммуноглобулинов // Лаб. діагностика. 2000. №1. С. 31-33.

26. Онтогенетические и радиоэкологические особенности хронического тонзиллита // Вісник морфології. 2000. №1. С. 136-137.

27. Локальный клинико-иммунологический статус при воспалительных заболеваниях носовой и ротовой частей глотки // Ж.вушн.,нос.і горл. хвороб. 2000. № 2. С. 5-9 (соавт. Мельников О.Ф., Купчик О.Л., Заболотная Д.Д., В.Н. Верес., Шматко В.И.).

28. Вивчення рівня IG-вміщуючих імуноцитів та імуноглобулінів в мигдаликах хворих хронічним тонзилітом при місцевій специфичній та неспецифічній стимуляції // Вісник Вінницького державного медичного Унівеситету. 2000. № 1. С. 135-136.(співавт. О.Ф. Мельников, Д.І. Заболотний.)

29. Иммунодиагностика хронического тонзиллита //Ж.вушн.,нос.і горл.хвороб. 2000. № 5. С. 5 - 7. (соавт. О.Ф. Мельников,Д.И. Заболотный, В.И. Шматко).

30. Роль імунодіагностики у підвищенні якості лікування хворих на хронічний тонзиліт // Буковинський медичний вісник. 2001. № 2. С. 115-118. (співавт. О.Ф. Мельников, Д.І..Заболотний).

31. Аллергологический компонент в иммунодиагностике при хроническом тонзиллите // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. 2001. № 3 д. С. 216-217.

32. Нёбные миндалины и противоопухолевая резистентность организма // Онкология. 2001. т. 3. № 2-3. С. 151-153. (соавт. О.Ф. Мельников, М.Б. Самбур, К.Н. Веремеенко, Л.Д. Заяц, М.Д. Тимченко.)

33. Современные подходы к оценке имунного статуса ЛОР-больных и использованию иммуномодуляторов // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. 2001. № 5 д. С. 85-86.(соавт. О.Ф. Мельников, Д.И. Заболотный М.Б. Самбур, Д.И. Безбах, Д.Д. Заболотная, С.В. Тимченко).

Аннотция

Кищук В.В. Клинико-иммунологические подходы к оценке функционального состояния небных миндалин для диагностики и лечения больных хроническим тонзиллитом. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.19 - оториноларингология - институт отоларингологии им. проф. А.И. Коломийченко Академии медицинских наук Украины, Киев, 2001.

Диссертация посвящена вопросу диагностики и лечения больных хроническим тонзиллитом. Изучены клинические особенности проявленя хронического тонзиллита и связь с другими заболеваниями. Дана клинико-иммунологическая характеристика больных хроническим тонзиллитом по изучению системного и местного иммунитета, факторов иммунопатологического действия, цитокинов.

Разработаны клинико-лабораторные тесты на основе которых можно определить степень сохранения функциональных возможностей небных мигдалин при хроническом тонзиллите. Проведение стимулирующего влияния на ткань миндалин больных хроническим тонзиллитом ПЭМП и полимикробным лизатом IRS-19 сможет выявить их реакцию в виде продукции SIgА и послужит основой для вывода о наличии в них уровня функционального резерва.

Больные, миндалины которых способны реагировать после стимуляции повышением в слюне уровня SIgА на 30% и более считались с достаточным функциональным резервом и проходили курс консервативной терапии, в результате которой, у этой группы больных на протяжении года уменьшались заболевания воспалительными процессами дыхательных путей.

Данные иммунологического анализа показывают, что около 60% больных декомпенсированной формой хронического тонзиллита реагируют повышением уровня SIgА в ротоглоточном секрете при стимуляции небных миндалин, что сопровождается также рядом положительных изменений в показателях системного клеточного и гуморального иммунитета.

Создан клинико-иммунологический алгоритм, состоящий из установления функционального резерва небных миндалин (І ступень), определяющий стратегию в направлении выбора лечения больных хроническим тонзиллитом и иммунологических тестов различной значимости, по отношению к заболеванию, выявляющих состояние системного иммунитета (ІІ ступень), определяющих необходимость проведения дополнительной иммунокоррегирующей терапии больных хроническим тонзиллитом.

Ключевые слова: хронический тонзиллит, небные миндалины, иммунитет, функциональный резерв, секреторный иммуноглобулин, полимикробный лизат, магнитное поле.

Анотація

Кіщук В.В. Клініко-імунологічні підходи до оцінки функціонального стану піднебінних мигдаликів для діагностики та лікування хворих на хронічний тонзиліт. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю14.01.19 - оториноларингологія - інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Академії медичних наук України, Київ, 2001.

Дисертація присвячена питанню діагностики та лікування хворих на хронічний тонзиліт. Вивчені клінічні особливості проявів хронічного тонзиліту та зв'язок з іншими захворюваннями. Дана клініко-імунологічна характеристика хворих на хронічний тонзиліт по вивченню системного та місцевого імунітету, факторів імунопатологічної дії, цитокинів.

Розроблені клініко-лабораторні тести на основі яких можна визначити ступінь збереження функціональних можливостей піднебінних мигдаликів при хронічному тонзиліті. Проведення стимулюючого впливу на тканину мигдаликів хворих на хронічний тонзиліт ПЕМП та полімікробним лізатом IRS-19 зможе виявити їх реакцію у вигляді продукції SІgA і послужить основою для висновку про наявність в них рівня функціонального резерву.

Хворі, мигдалики яких здатні реагувати після стимуляції підвищенням у слині рівня SІgA на 30% і більше вважались з достатнім функціональним резервом і проходили курс консервативної терапії, в результаті якої, у цієї групи хворих на протязі року зменшувались захворювання запальними процесами дихальних шляхів.

Дані імунологічного аналізу показують, що близько 60% хворих декомпенсованою формою хронічного тонзиліту реагують підвищенням рівня SІgA у ротоглотковому секреті при стимуляції піднебінних мигдаликів, що супроводжується також рядом позитивних зрушень у показниках системного клітинного і гуморального імунітету.

Створений клініко-імунологічний алгоритм, що складається з визначення функціонального резерву піднебінних мигдаликів (І ступінь), що визначає стратегію в напрямку вибору лікування хворих на хронічний тонзиліт і імунологічних тестів різної значимості, стосовно захворювання, що виявляють стан системного імунітету (ІІ ступінь), які визначають необхідність проведення додаткової імунокорегуючої терапії хворих на хронічний тонзиліт.

Ключеві слова: хронічний тонзиліт, піднебінні мигдалики, імунітет, функціональний резерв, секреторний імуноглобулін, полімікробний лізат, магнітне поле.

Summary

Kishchuk V.V. Clinico-immunological approaches of additional estimation of the subpalate tonsils condition for the diagnosis and treatment patients with chronic tonsillitis - Manuscript.

Dissertation for the defendence of the medical doctor's degree in the speciality 14.01.19 otorhinolaringology. The institute of otolaringology professor O.C.Kolomiychenko by name. Academy of the medical sciences in Ukraine, Kiev, 2001.

The dissertation is devoted to the problem of diagnosis and treatment the patients in chronic tonsillitis. The conditions of systemic and local immunity of patients was studied. The research of subpalate cells activity was carried out before and after stimulation them by ПЕМП and by polimicrobic lysate IRS-19.

Clinico-laboratory tests where elaborated on the basis of protection the functional possibility of subpalate tonsils in case of the chronic tonsillitis carrying out the stimulative influence on the tissua of tonsils may reveal their reaction in a form presence in them the functional reserve level.

Patients, tonsils of them can react after stimulation by an increase salive of SigA level for 30% and more were considered to be functional reserve and under went the course of conservative therapy.

The data of the immunological analysis show that about 60% of patients who have the decompensive form of chronic tonsillitis react by an increase of the SIgA general level in rhinopharyngeal tonsils stimulation.

Stimulation of subpalate tonsils is accompanied by the number of positive changes in the data of systemic cellular and humural immunity.

Clinico-immunological algorithm was created which consists of subpalate tonsils functional reserve (I stage) and which defines the strategy in treatment of patients and choosing the immunological tests of different significance as to the condition of the systemic immunity (II stage) and which defines the necessity of providing an additional immunocoreactive therapy.

Key words: Chronic tonsillitis, subpalate tonsils, immunity, functional reserve, secretary immunoglobulin, polimicrobic lisate, magnetic field.

Размещено на Allbest.ru