Імунокореція 2b-інтерфероном – елемент оптимізації лікування хворих на увеальну меланому

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, ОНКОЛОГІЇ

ТА РАДІОБІОЛОГІЇ ІМ. Р.Є. КАВЕЦЬКОГО

УДК 617.723.-006.81.0+4-85

Величко Людмила Миколаївна

Імунокореція 2b-інтерфероном - елемент оптимізації

лікування хворих на увеальну меланому

14.01.07 - онкологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Віт Валерій Вікторович, завідувач відділу патоморфології і імунології Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України

Офіційні опоненти:доктор біологічних наук Воронцова Ада Леонідівна провідний науковий співробітник відділу біології пухлинної клітини Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є.Кавецького НАН України доктор медичних наук Коровін Сергій Ігоревич, провідний науковий співробітник відділення пухлин опорно-рухового апарату Українського науково-дослідного інституту онкології та радіології МОЗ України

Провідна установа: Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця МОЗ України, кафедра онкології, м.Київ

Захист відбудеться 22 березня 2000 року о 13-30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.155.01 в Інституті експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є.Кавецького НАН України (03022, Київ, вул.Васильківська, 45)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є.Кавецького НАН України

Автореферат розісланий 21 лютого 2000 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

Кандидат медичних наук Н.В.Бородай

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Внутрішньоочні пухлини займають важливе місце серед новоутворень органа зору, поступаючись за частотою лише пухлинам повік. При цьому домінуюче місце (56-68%) серед внутрішньоочних новоутворень складають увеальні меланоми (Char D.H. et al, 1997; Вит В.В., Терентьева Л.С., 1999).

Меланома ока є високозлоякісною пухлиною, що являє загрозу не лише органу зору, але життю хворого. Лікування злоякісних пухлин ока складає сьогодні важливу проблему офтальмології, адже ці захворювання становлять одну з основних причин смерті хворих з цією патологією (Бровкіна А.Ф., 1993; Likhvantseva V.E., 1999). Оскільки меланома ока є високозлоякісною пухлиною, в основі лікування таких хворих на протязі багатьох років була енуклеація. В останні роки більшу перевагу отримують методи органозберігаючого лікування увеальних меланом ока (Вит В.В., Терентьева Л.С., 1995; Буйко А.С. с соавт., 1996; Frein I.E., Potter P., 1997; Fung A., 1999). Перевага цього методу порівняно з енуклеацією полягає в зниженні дисемінації пухлинних клітин і, відповідно, підвищенні виживання хворих, а також у можливості збереження у 41-45% достатньо високої гостроти зору. Важливо зазначити, що органозберігаюче лікування, на жаль, може бути застосоване лише у 25-38% хворих, у котрих розміри пухлини не перевищують 5-10 мм . Крім того, навіть у ранній стадії пухлинного процессу органозберігаючі методи не гарантують надійного захисту від розповсюдження злоякісних клітин в організмі. Суттєво є те, що під час проведення органозберігаючої терапії можливі ускладненя, пов'язані з порушенням локальної гідродинаміки, що приводить до глаукоми та увеїту. Все вищесказане стимулювало пошук шляхів підвищення ефективності лікування злоякісних меланом ока за допомогою засобів ад'ювантної терапії, яка дозволила б уникнути згаданих недоліків. Особливу увагу дослідників привернули методи імунокорекції в поєднанні з традиційними методами терапії. При цьому слід зазначити, що застосування препаратів, які впливають на ефекторні клітини специфічного імунітету у хворих на увеальну меланому, не підвищувало виживання таких хворих (Гусев Г.А., 1991). Одночасно на протязі останніх 10 років сформувалась концепція про суттєве значення системи неспецифічного імунітету в реакції організму на виникнення та прогресію злоякісних пухлин (Балицкий К.П., Воронцова А.П., 1991; Білинський Б.Т., Володько Н.А., Шпарик Я.В., 1991; Бережная Н.М., 1998). У доступній літературі ми не знайшли робіт, які були б присвячені аналізу стану ефекторних клітин неспецифічного імунітету у хворих на увеальну меланому. Відсутня також інформація про дослідження, спрямовані на визначення ролі імунних механізмів у реалізації лікувального ефекту органозберігаючих методів лікування.Відсутні також чіткі уявлення про прогностичну цінність імунологічних критеріїв та характеристики перебігу пухлинного процесу; лишається невивченим характер змін показників неспецифічного імунітету у хворих на увеальну меланому при органо-зберігаючому лікуванні. До теперішнього часу не обгрунтовані принципи включення до комплексу лікувальних заходів хворих на увеальну меланому імуномодулюючих препаратів, в тому числі 2b- інтерферону. Одним з перспективних напрямків розробки методів підвищення ефективності протипухлинної терапії є використання поліпотентного цитокіну 2b-інтерферону (Waard-Siebienga, Creyghton W., 1995; Воронцова А.Л.,1996), який, зокрема, має виражену коригуючу дію по відношенню до ефекторних клітин неспецифічного імунного захисту. На жаль, таких досліджень на сьогодні практично немає. Отже, пошук шляхів усунення ускладнень та підвищення ефективності органозберігаючого лікування увеальної меланоми є надзвичайно актуальним. Викладене обумовлює актуальність вивчення стану системи протипухлинної резистентності, особливо її неспецифічної ланки, у хворих на увеальну меланому та доцільності включення 2b-інтерферону в схеми лікування таких пацієнтів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідної роботи Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України: “Разработать новые способы комбинированного лечения меланом глаза на основе модификации лазерфотокоагуляции, лучевой терапии и криодеструкции локальной СВЧ-гипертермией и интерфероном” (1995-1997 гг.) (№гос.регистрации 095010); “Изучить прогностическое значение клинических, морфологических и иммунологических показателей эффективности органосохранного лечения (лазерфотокоагуляция + бета-аппликационная терапия) увеальных меланом на основе ретроспективного многофакторного анализа и разработать наиболее оптимальную тактику лечения” (1998-2000 гг.) (№ гос.регистрации 0195 U00).

Мета дослідження. Вивчення імунологічного статусу хворих на увеальну меланому та з'ясування ефективності імунокорекції за допомогою 2b-інтерферону з метою поліпшення результатів комплексного органозберігаючого лікування.

Задачі дослідження:

Розробити метод визначення функціональної активності моноцитів крові, який дозволяє дослідити трансформацію моноцитів в макрофаги, визрівання макрофагів та їх фагоцитарну активність в аутологічній плазмі крові.

Провести комплексне дослідження функціональної активності природних кілерів, макрофагів. а також Т-клітинного і гуморального імунітету у хворих на увеальну меланому.

Дослідити зміну функціональної активності ефекторних клітин неспецифічного імунітету, Т-клітинного і гуморального імунітету в процесі поєднаного (фотокоагуляція і бета-аплікаційна терапія) лікування хворих на увеальну меланому.

Визначити особливості впливу 2b-інтерферону - лаферону на функціональну активність ефекторних клітин неспецифічного імунітету, показники Т-клітинного і гуморального імунітету в процесі комплексної терапії хворих на увеальну меланому (фотокоагуляція, бета-аплікаційна терапія та інтерферонотерапія).

Встановити характер зв'язку між імуномодулюючими ефектами 2b-інтерферону - лаферону та ефективністю лікування хворих на увеальну меланому.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено, що у хворих на увеальну меланому достовірно знижений рівень неспецифічного імунітету, що проявляється у пригніченні цитотоксичних властивостей природних кілерів, зменшенні індексу трансформації моноцитів та фагоцитарної активності макрофагів. Показано, що в той час, як в процесі традиційного органозберігаючого лікування (фотокоагуляція та бета-аплікаційна терапія) позитивних змін показників неспецифічного імунітету, Т-клітинного та гуморального імунітету не відбувається, органозберігаюче лікування в комбінації з інтерферонотерапією супроводжується поступовою нормалізацією імунологічного статусу хворих на увеальну меланому.

Вперше встановлено, що імунокорекція лафероном в процесі комплексної терапії у хворих на увеальну меланому супроводжується зменшенням частоти прогресивного росту пухлини, збільшує швидкість регресії пухлини, а також попереджує виникнення ускладнень у вигляді глаукоми і увеїта.

Доведено, що ступінь регресії увеальної меланоми має високу позитивну кореляцію з показником фагоцитарної активності макрофагів. Розроблено метод визначення функціональної активності моноцитів крові, який дозволяє дослідити трансформацію моноцитів в макрофаги, визрівання макрофагів та їх фагоцитарну активність в присутності аутологічної плазми крові.

Практичне значення одержаних результатів. Обгрунтовано доцільність включення лаферону до схеми лікування хворих на увеальну меланому, як засобу що попереджує виникнення ускладнень, покращує результати органозберігаючого лікування. Розроблено метод визначення функціональної активності моноцитів/макрофагів в присутності аутологічної плазми, який не потребує додаткових реактивів і може бути впроваджений в лабораторіях клінічної імунології для більш точної оцінки функціонального стану ефекторів неспецифічної резистентності організму онкологічних хворих.

Доведено, що зміна показника фагоцитарної активності моноцитів/макрофагів в процесі комплексної терапії у хворих на увеальну меланому, може використовуватися для моніторингу і прогнозування її ефективності.

Основні положення і висновки дисертації впроваджені в лікувальну практику офтальмоонкологічного відділення Інституту очних хворб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України. Результати досліджень використовуються в педагогічному процесі на кафедрі офтальмології з радіаційною медициною факультету післядипломної освіти лікарів Одеського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота являє собою реалізацію особистих творчих ідей автора. Автором розроблено метод визначення функціональної активності моноцитів крові, який дозволяє дослідити трансформацію моноциті в макрофаги, визрівання макрофагів та їх фагоцитарну активність в присутності аутологічної плазми крові. Внесок автора полягає в обранні обсягу і методів дослідження. Автором самостійно проведені всі імунологічні дослідження. На основі зібраного матеріалу він створив комп'ютерну базу даних, провів статистичну обробку та аналіз власних результатів досліджень з наступним викладом їх у публікаціях.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації докладені і обговорені на: VI конгресі Всесвітньої федерації українських лікарських товариств (Одеса, 1996 р.), науково-практичній конференції “Лаферон в лікуванні онкологічних і інфекційних захворювань” (Рівне, 1996 р.); ІХ з'їзді офтальмолгів України (Одеса, 1997 р.), наукових конференціях Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова (Одеса, 1998, 1999 рр.), засіданнях Одеського обласного товариства офтальмологів (Одеса, 1998, 1999 рр.).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 4 статті у фахових журналах та 7 тез у матеріалах конгресів, конференцій та з'їздів.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 125 сторінках машинописного тексту і складається з вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів, власних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій. Текст ілюстровано 16 таблицями, 14 рисунками. Список використанної літератури містить 73 вітчизняних та 119 зарубіжних джерел.

увеальна меланома імунокорекція моноцити

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. В основу роботи покладено результати обстежень 40 здорових донорів та 109 хворих на увеальну меланому, які лікувалися в офтальмологічному відділенні Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України. Одноразове імунологічне обстеження було проведене у всіх згаданих осіб. В подальшому хворі були розподілені на дві групи. До першої групи увійшли хворі, яким були проведені фотокоагуляція, бета-аплікаційна терапія та інтерферонотерапія (58 хворих). Другу групу (контрольну) складали хворі, яким проводили традиційне органозберігаюче лікування у вигляді фотокоагуляції та бета-аплікаційної терапії (30 хворих). Досліджувані групи були ідентичні за початковими розмірами пухлин (412мм) та за стадіями поширення пухлинного процесу (Т_{1-2 в} No Mo).

Фотокоагуляцію проводили випромінюванням ксенонової лампи зі струмом накалювання в 120 А, 18-30 імпульсів за сеанс. На курс лікування проводилося 2-3 сеанса фотокоагуляції з інтервалом 2-4 дні і потім застосовувалася бета-аплікаційна терапія, яка зводилася до підшивання бета-аплікатора до скледи біля основи пухлини (стронцій - 90 + ітрій - 90 або рутеній -106 + родій - 106). Тривалість опромінення за допомогою бета-аплікатора складала від 3 до 10 діб, сумарна доза у середньому була 2220 530 Гр.

В досліджуваннях використовували вітчизняний препарат рекомбінантного 2b-інтерферону - лаферон, виробництва Біофарма, технологію виробництва якого розроблено в Інституті молекулярної біології та генетики НАН України. Лаферон вводився щоденно парабульбарно по 1 млн МОД на протязі 10 днів, повторні 10-денні введення проводилися після 20-денної перерви. Сумарна курсова доза лаферона складала 30 млн МОД. Тривалість одного курсу складала 3 місяці В процесі проведення оранозберігаючого лікування у хворих на увеальну меланому досліджували ряд імунологічних показників. Стан клітинної та гуморальної ланок імунної системи та цитотоксичну активність природних кілерів визначали за загальноприйнятими методиками клінічної імунології (Гриневич Ю.А., Каменец Л.Я., 1986).

Індекс трансформації моноцитів, індекс визрівання макрофагів, розпластування макрофагів, фагоцитарну активність моноцитів/макрофагів визначали за розробленою нами методикою у монослої в присутності аутологічної плазми крові хворих (Величко Л.М. с соавт., 1997).

Статистичну обробку одержаних результатів проводили визначенням t-критерію Стюдента і коефіцієнту кореляції (r). (Лакин Г.Ф., 1980) за допомогою програм Statistica 5,0 for Windows.

Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що у хворих на увеальну меланому у порівнянні зі здоровими донорами достовірно знижений рівень неспецифічного імунітету, що проявляється в пригніченні цитотоксичних властивостей природних кілерів, у зменьшенні індексу трансформації моноцитів у макрофаги та фагоцитарної активності моноцитів/макрофагів (рис.1).

Крім того, у цих хворих спостерігали збільшення вмісту Т-супрессорів, В-клітин, та концентрації Ig A у порівнянні з нормою.

Дослідження неспецифічного імунітету у хворих на увеальну меланому в процесі традиційної комбінованої терапії (фотокоагуляція + бета-аплікаційна терапія) показало, що ні індекс трансформації моноцитів, ні показники дозрівання макрофагів та іх фагоцитарної активності не зростають і не досягають норми на протязі всього строку спостереження (18 місяців). Не спостерігали і поліпшення показників Т-клітинного і гуморального імунітету, що були змінені до початку лікування.

Включення лаферону до комплексного лікування хворих на увеальну меланому супроводжувалося поступовою нормалізацією неспецифічного імунітету: спостерігалося достовірне зростання індексу трансформації моноцитів (на 20%), індексу визрівання макрофагів (на 20%), показника фагоцитарної активності (на 86%); суттєво зростала також цитотоксична активність природних кілерів (на 25%) (рис.2). У хворих цієї групи зафіксовано також статистично вірогідне зниження вмісту В-клітин (на 33%), концентрації IgA(на 34%) та тенденцію до зниження Т-супресорів (на 13%).

Оскільки відомо, що при підвищеному антитілоутворенні підвищується і рівень блокуючих антитіл, які зменшують ефективність протипухлинних реакцій (Уманский Ю.А., Пинчук В.Г., 1982), інші дослідження виявили кореляцію підвищення концентрації Ig A, Ig G; Ig M у хворих на увеальну меланому в процесі лікування з його негативним ефектом (Котелянский Е.О., 1986) визначені нами зміни показників гуморального і клітинного імунітету є додатковим аргументом на користь включення лаферону до комплексної терапії хворих на увеальну меланому.

Клінічна ефективність комплексної схеми лікування хворих на увеальну меланому з застосуванням лаферона виявилася значно вищою ніж традиційне комбіноване лікування. Запропанована нами схема дозволила знизити кількість хворих з прогресивним ростом пухлини з 47% до 16% (р=0,001) (Табл.1). Застосування лаферону сприяло активізації резорбції пухлини, ступінь якої через 18 місяців складала 4,00,3 мм, в той час, як у контрольній групі вона дорівнювала 2,40,4 мм (р=0,002) (Табл.2). При традиційній комбінованій терапії за даними офтальмоонкологічного відділення нашого Інституту у 16% хворих на увеальну меланому розвивається гіпертензія, а у 3% - увеїт (Терентьева Л.С., Вит В.В.,1993, 1995). Застосування лаферону в комплексній схемі лікування хворих на увеальну меланому забезпечило відсутність ускладнень органозберігаючого лікування. В жодному випадку не відзначалося розвитку глаукоми та увеїту.

Органозберігаюче лікування без лаферону (контрольна група n=30)

Органозберігаюче лікування із застосуванням лаферону (досліджувана група n=58)

Рівень показників в нормі (здорові донори n=40)

1. До лікування. 2. Після фотокоагуляції. 3. Після бета-аплікаційної терапії.

4-7. Через 3, 6, 12 і 18 місяців від початку лікування.

* - достовірність різниці порівняно до вихідного рівня (до початку лікування) Р<0,05

Таблиця 1. Клінічна ефективність лікування хворих на увеальну меланому

Таблиця 2. Ступінь резорбції увеальної меланоми (мм)

Такий феномен, на нашу думку, повязаний з активацією лафероном фагоцитарної активності макрофагів, яка є основним механізмом звільнення ока від пухлинних клітин, що загинули. За цих обставин не дивно, що не тільки відсутність ускладнень, а і ступінь регресії увеальної меланоми в процесі комплексної терапії з використанням лаферону має високу позитивну кореляцію з показником фагоцитарної активності макрофагів (r=0,95). Так, (рис.3) рівень фагоцитозу на протязі всього терміну лікування хворих (18 місяців) є найвищим у хворих з повною регресією пухлини, дещо нижчим у хворих з частковою регресією і зовсім низьким у хворих з прогресивним ростом пухлини.

- достовірність різниці порівняно до вихідного рівня (до початку лікування) p<0,05

- достовірність різниці між групою хворих з повною резорбцією пухлини та прогресивним ростом пухлини p<0,05

1. До лікування. 2. Після фотокоагуляції. 3. Після бета-аплікаційної терапії.

4-7. Через 3, 6, 12 і 18 місяців від початку лікування.

Одержані дані свідчать про доцільність використання такого показника, як фагоцитарна активність макрофагів, для прогнозування ефективності лікування хворих на увеальну меланому.

ВИСНОВКИ

У хворих на увеальну меланому порівняно зі здоровими особами достовірно знижений рівень неспецифічного імунітету, що проявляється в зниженні цитотоксичної активності природних кілерів, зниженні індексу трансформації моноцитів і фагоцитарної активності моноцитів/макрофагів.

В процесі традиційного органозберігаючого лікування (фотокоагуляція і бета-аплікаційна терапія) позитивних змін показників неспецифічного імунітету, Т-клітинного і гуморального імунітету не відзначено.

Проведення органозберігаючого лікування в поєднанні з інтерферонотерапією (лафероном) супроводжується поступовою нормалізацією імунологічного статусу хворих на увеальну меланому: істотно підвищується функціональна активність природних кілерів (на 25%), індекс трансформації моноцитів (на 20%), індекс визрівання макрофагів (на 20%), фагоцитарна активність моноцитів/макрофагів (на 86%); суттєво зменшується напруга гуморального іммунітету (кількість В-клітин зменшилась на 33%, концентрація Ig A - на 34%), та дещо знижується рівень Т-супресорів (на 13%).

Імунокорекція 2b-інтерфероном (лафероном) у хворих на увеальну меланому в процесі комплексної терапії супроводжується підвищенням ефективності лікування: достовірно знижується кількість хворих на увеальну меланому з прогресивним ростом пухлини (з 47% до 16%), достовірно зростає швидкість резорбції пухлини, попереджується виникнення ускладнень у вигляді глаукоми та увеїту.

Ступінь регресії увеальної меланоми при комплексній органозберігаючій терапії з використанням лаферону має високу позитивну кореляцію (r=0.95) з показником фагоцитарної активності моноцитів/макрофагів, що свідчить про доцільність використання цього показника для моніторингу і прогнозування ефективності комплексної терапії у хворих на увеальну меланому.

Практичні рекомендації

Пропонується включати 2b-інтерферон (лаферон) до комплесної схеми лікування хворих на увеальну меланому, оскільки цей цитокін забезпечує підвищення функціональної активності клітин неспецифічного імунітету, що в свою чергу, сприяє покращенню результатів органозберігаючого лікування.

Пропонується метод визначення функціональної активності моноцитів/макрофагів в присутності аутологічної плазми для більш точної оцінки цієї популяції ефекторів неспецифічної резистентності організму онкологічних хворих.

Вважаю своїм обов'язком висловити глибоку подяку зав. відділом офтальмоонкології Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України професору, д.м.н. Л.С. Терент'євій за консультативну допомогу при виконанні наукових досліджень і к.м.н. А.П. Малецькому за допомогу в проведенні сумісних клінічних досліджень.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ЩО ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Величко Л.Н., Вит В.В., Малецкий А.П. Трансформация моноцитов в макрофаги в аутологической сыворотке больных меланомой увеального тракта глаза в процессе органосохранного лечения // Офтальмол. журн. - 1997. - №1. - С.39-41.

Величко Л.Н., Дегтяренко Т.В., Малецкий А.П. Изменение фагоцитарной активности моноцитов/макрофагов у больных увеальной меланомой при комплексной терапии, включающей лаферон // Офтальмол. журн. - 1997. - №5. - С.348-351.

Величко Л.Н. Иммунобиологические эффекты интерферона // Офтальмол. журн. - 1997. - №6. - С. 449-452.

Величко Л.Н., Малецкий А.П., Вит В.В., Терентьева Л.С. Состояние системы естественной противоопухолевой резистентности у больных увеальной меланомой при проведении органосохранного лечения // Офтальмол. журн. - 1998. - №2. - С. 131-138.

Velichko L.N., Maletsky A.P. Immunocorrective effect of -interferone (laferone) on patients with eye melanoma undergoing photocoagulation and -therapy // International journal of immunorehabilitation. - 1994. - №1. - P. 370.

Малецький А.П., Гайдамака Т.Б., Величко Л.М., Дегтяренко Т.В. Результати лікування хворих на увеальну меланому та вірусні кератити новим вітчизняним рекомбінантним інтерфероном (лафероном) // VI Конгрес світової федерації українських лікарських товариств. Тези допов. - Одеса, 1996. - С. 32.

Величко Л.Н., Малецкий А.П. Цитокинотерапия больных с увеальной меланомой. Иммунологические аспекты // “Лаферон у лікуванні онкологічних та інфекційних захворювань” - Рівне: Волинські літаври, 1996. - С. 47-48.

Малецкий А.П., Терентьева Л.С., Величко Л.Н. Роль лаферонотерапии в проведении органосохранного лечения больных внутриглазной меланомой // “Лаферон у лікуванні онкологічних та інфекційних захворювань” - Рівне: Волинські літаври, 1996. - С. 48-49.

Малецкий А.П., Терентьева Л.С., Величко Л.Н. Динамика изменения выстояния увеальной меланомы при органосохранном лечении в сочетании с лаферонотерапией // Дев'ятий з'їзд офтальмологів України. Тези допов. Одеса, 1997. - С. 393-394.

Величко Л.Н., Вит В.В., Малецкий А.П. Влияние рекомбинантного 2b-интерферона (лаферона) на иммунореактивность больных увеальной меланомой // IV Українська науково-практична конференція з актуальних питань алергології та клінічної імунології. Тези допов. - Київ, 1999. - С. 44.

Величко Л.Н., Вит В.В. Функциональная активность макрофагов у больных увеальной меланомой, определяемая в монослое и аутологической сыворотке // IV Українська науково-практична конференція з актуальних питань алергології та клінічної імунології. Тези допов. - Київ, 1999. - С. 45.

увеальна меланома, рекомбінантний 2b-інтерферон, лаферон, імунокорекція, немпецифічний імунітет увеальная меланома, 2b - интерферон, лаферон, неспецифический иммунитет uveal melanoma, recombinant 2b-interferon, laferon, immunocorrection, non-specific immunity

Анотації

Величко Л.Н. Імунокорекція 2b-інтерфероном - елемент оптимізації лікування хворих на увеальну меланому.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.07. - онкологія. Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології ім.Р.Є.Кавецького НАН України, Київ, 2000. Дисертацію присвячено вивченню ефективності включення рекомбінантного 2b-інтерферону - лаферону (ІФН) до традиційної схеми лікування хворих на увеальну меланому. Дослідження функціональної активності макрофагів та природних кілерних клітин, а також стану Т-клітинного та гуморального імунітету у 88 хворих на увеальну меланому виявило значні порушення функціонування систем неспецифічного та специфічного імунітету. Включення ІФН до традиційної схеми лікування цих хворих дозволило відновити функціональну активність ефекторних клітин неспецифічного протипухлинного імунітету, а також нормалізувати стан Т-клітинної та гуморальної ланок імунітету. Імунокорекція з використанням ІФН в процесі комплексної терапії супроводжувалась достовірним зниженням відсотку хворих з прогресивним ростом пухлини та достовірним збільшенням швидкості резорбції пухлини, а також попереджувала появу ускладнень у вигляді глаукоми та увеїту. Одержані результати свідчать про необхідність включення ІФН до комплексної схеми лікування хворих на увеальну меланому.

Величко Л.Н. Иммунокоррекция 2b - интерфероном - элемент оптимизации лечения больных увеальной меланомой. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.07 - онкология. - Институт экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии им. Р.Е. Кавецкого НАН Украины, Киев, 2000. Диссертация посвящена изучению проблемы целесообразности включения в традиционную схему лечения увеальной меланомы рекомбинантного 2b - интерферона - лаферона. Изучение функциональной активности макрофагов (по разработанной нами методике в аутологической плазме), цитотоксической активности естественных киллеров, а также показателей Т-клеточного и гуморального иммунитета у больных увеальной меланомой, показало значительные нарушения системы неспецифического иммунитета. Отмечено, что у больных увеальной меланомой по сравнению со здоровыми лицами, достоверно снижены индекс трансформации моноцитов в макрофаги, фагоцитарная активность моноцитов/макрофагов и цитотоксическая активность естественных киллеров. Кроме того у этих больных отмечалось увеличение количества Т-супрессоров, В-клеток и увеличение концентрации Ig A по сравнению с нормой. В процессе традиционного органосохранного лечения (фотокоагуляция и бета-аппликационная терапия) позитивных изменений показателей неспецифического иммунитета, Т-клеточного и гуморального иммунитета не отмечено. Проведение комбинированной терапии в сочетании с 2b - интерфероном - (лафероном) сопровождалось нормализацией иммунологического статуса больных увеальной меланомой: повышалась цитотоксическая активность естественных киллеров (на 25%), индекс трансформации моноцитов (на 20%), индекс созревания макрофагов ( на 20 % ), фагоцитарная активность моноцитов/макрофагов (на 86%); значительно снижалось напряжение гуморального иммунитета (количество В-клеток снижалось на 33%, концентрация Ig A на 34%), имела место тенденция к снижению количества Т-супрессоров (на 13%). Иммунокоррекция 2b - интерфероном (лафероном) у больных в процессе комплексной терапии сопровождается повышением эффективности лечения: достоверно снижается количество больных увеальной меланомой с прогрессивным ростом опухоли (с 47% до 16%) (р= 0,001), отмечается достоверное увеличение скорости резорбции опухоли, предупреждается возникновение осложнений в виде глаукомы и увеита. Степень регрессии увеальной меланомы при комплексном органосохранном лечении с использованием 2b - интерферона (лаферона) имеет высокую позитивную корреляцию с показателем фагоцитарной активности макрофагов, данный показатель может использоваться для прогнозирования эффективности комплексной терапии. Полученные результаты свидетельствуют о целесообразности включения лаферона в комплексную схему лечения больных увеальной меланомой.

Velichko L.N. Immunocorrection with 2b-interferon is the optimization element therapy of patients with uveal melanoma. - Manuscript.

The thesis for a Candidate of Medical Sciences degree by speciality 14.01.07 - oncology.- R.E.Kavetsky Institute of Experimental Pathology, Oncology and Radiobiology of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2000. The thesis is devoted to reveal the effectivity of recombinant 2b-interferon - laferon (IFN) inclusion in traditional schedule of therapy of patients with uveal melanoma. Investigation of functional activity of macrophagues and natural killer cells, and state of T-cell and humoral immunity in 88 patients with uveal melanoma was revealed the considerable functional damage of specific and natural non-specific immunity. Inclusion of IFN in traditional schedule of this patients therapy allow to restore the functional activity of effector cells of non-specific immunity natural antitumor resistance as like as to normalize T-cell and humoral links of immunity. Immunocorrection as the result of complex therapy with IFN inclusion was followed by significanсe decreasing of patient percent with progressive tumor growth and increasing the rate of tumor resorption, and prevents the complications like glaucoma and uveitis also. The results evidence the necessity of IFN inclusion in complex schedule of therapy of patients with uveal melanoma.

Размещено на Allbest.ru