Нові сторони механізму дії препаратів чистотілу великого при терапевтичній корекції клінічних проявів хронічних некаменевих холециститів, хронічних гастродуоденітів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Багаточисленні дослідження останніх років свідчать, що захворювання органів травлення продовжують зростати і залишаються однією з найбільш актуальних проблем клінічної медицини (Ю.О. Філіпов, З.М. Галенко, 1997; А.С. Логинов и соавт., 1996; А.П. Пелещук і співавт.,1996). Цьому сприяють значне погіршення екологічного стану довкілля в Україні, несприятливі соціально-економічні умови, підвищений стресовий фон, недостатнє та незбалансоване харчування (М.Ю. Коломоєць і співавт., 1997; В.І. Мальцев, 1996). За цих умов захворювання органів травлення проявляються поліорганністю уражень за короткі проміжки часу, носять взаємо обтяжуючий характер, що утруднює постановку нозологічного діагнозу, вимагають більш тривалого лікування (О.І. Волошин і співавт, 1995; В.І. Мальцев, 1996).

Чільне місце серед захворювань органів травлення займає хронічний гастродуоденіт (ХГД): він був і залишається одним із найпоширеніших захворювань органів травлення (Л.И. Аруин и соавт, 1996; І.І. Дехтярьова, 1996; В.Т. Івашкін, 1997), і за частотою займає перше місце в світі (J. Calam,1996; F.L. David, C.M.F. Silva, 1998, H.H.X. Xia, N.J. Talley,1998).

Оскільки оптимальна фізіологічна діяльність системи органів травлення забезпечується спільністю їх регуляторних ланок, то досить часто в клінічній практиці зустрічається поєднання хронічного гастро дуоденіту з патологією жовчовивідних шляхів (ЖВШ), зокрема, з хронічним некаменевим холециститом (ХНХ) (М.Ю. Коломоєць, 1992; Ю.І. Решетілов, 1995, J. Peterson,1997; P. Sikiric, 1997). Причому, хронічний гастро дуоденіт в поєднанні з патологією жовчовивідних шляхів протікає важче, частіше атипово, нерідко проявляється перевагою клінічних проявів з боку жовчовивідних шляхів. Це зумовлено тим, що гастро дуоденальна система анатомічно та функціонально найбільш тісно пов'язана з жовчовивідних шляхів (А.М. Ногаллер, 1992; Н.Б. Чернявська, 1995; А.В. Благовещенська, 1998). Висока захворюваність населення хронічним некаменевим холециститом з супутнім хронічним гастро дуоденітом, особливо серед людей працездатного віку, схильність до частих рецидивів і розвиток тимчасової непрацездатності призводять до значних соціально-економічних збитків (А.П. Пелещук, В.Г. Передерій, А.С. Свінцицький, 1995). Тому своєчасне їх виявлення та профілактика є не лише медичною, а й соціальною проблемою.

Поєднана патологія гастро дуоденальної системи та жовчовивідних шляхів в силу пізнього та утрудненого її діагностування, резистентності до загальноприйнятих методів лікування спричиняє вимушене призначення великої кількості лікарських засобів і поліпрагмазії.

За висновками провідних вчених, однією з ефективних та доступних форм протидії цим явищам є розширене застосування природних лікарських чинників, особливо рослинного походження (О.І. Авраменко, Т.В. Сіваченко, 1996; В.А. Барабой, С.І. Ялкут, 1996; Н.П. Максютіна, Л.Б. Пилипчук, 1996; О.М. Ганич, 1997).

Серед великої кількості ліків рослинного походження вагоме місце займають препарати чистотілу великого (ЧВ). В літературі зустрічаються поодинокі дані про успішне використання препаратів чистотілу великого в гастроентерологічній, онкологічній, гінекологічній, пульмонологічній, дерматологічній та імунологічній практиці (Rote Liste, 1996). Однак в доступній літературі нам не вдалося знайти даних про вплив препаратів чистотілу великого на клінічний перебіг хронічного некаменевого холециститу з супутнім хронічним гастро дуоденітом, на кислотоутворюючу функцію шлунка, моторику жовчного міхура, оксидантні та антиоксидантні системи організму, стан імунної системи при цій патології, функціонально-морфологічні зміни в уражених органах. Тому вивчення впливу фітопрепаратів чистотілу великого на основні патогенетичні механізми хронічного холециститу і хронічного гастро дуоденіту сприятиме оптимізації їх лікування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана робота є складовою частиною планової НДР кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб Буковинської державної медичної академії “Вивчення нових сторін механізму терапевтичної дії деяких лікарських рослин (чистотілу великого, перстачу прямостоячого, арніки гірської), пилку квіткового та обґрунтування їх використання в реабілітаційно-етапному лікуванні хворих на первинні та вторинні гастро дуоденіти і холецистити, цукровий діабет” (реєстраційний номер - 01.97.V041.960).

Мета дослідження. На основі вивчення особливостей впливу препаратів чистотілу великого на окремі ланки патогенезу хронічного гастродуоденіту з супутнім хронічним некаменевим холециститом розробити і клініко-патогенетично обґрунтувати доцільність його використання при лікуванні цієї патології.

Завдання дослідження.

1. В умовах норми і експериментальної ерозивно-виразкової моделі ураження гастро дуоденальної зони, шляхом визначення продуктів ВРОЛ і деяких показників системи глутатіону, обґрунтувати разову і добову дози чистотілу великого.

2. Дослідити методами одночасної мікрозондової інтрагастральної топографічної рН-метрії та динамічної ехохолецистографії вплив разової дози препаратів чистотілу великого на кислотоутворюючу функцію шлунка і моторну функцію жовчного міхура при одноразовому прийомі препарату у хворих на хронічний некаменевий холецистит і хронічний гастродуоденіт.

3. Вивчити вплив курсового лікування хворих з хронічним некаменевим холециститом в поєднанні з хронічним гастродуоденітом препаратами чистотілу великого на клінічні та імунологічні показники крові.

4. Дослідити вплив курсового лікування препаратами чистотілу великого на стан ВРОЛ та деякі показники системи глутатіону в крові у зазначеного контингенту хворих.

5. Вивчити вплив курсового лікування препаратами чистотілу великого на морфологічний стан слизової оболонки гастродуоденальної зони.

6. Розробити, обґрунтувати та апробувати методику використання чистотілу великого для лікування хронічного некаменевого холециститу з супутнім хронічним гастродуоденітом і вивчити її медичну ефективність.

Наукова новизна дослідження. Вперше виявлені в експерименті та підтверджені клінічно антиоксидантні властивості препаратів чистотілу великого при поєднаній патології гастро дуоденальної системи та жовчовивідних шляхів. Курсове застосування препаратів чистотілу великого сприяє зниженню інтенсивності процесів ВРОЛ, зростанню антиоксидантних властивостей крові, що позитивно відбивається на динаміці клінічної симптоматики хронічного некаменевого холециститу і хронічного гастродуоденіту. Вивчено часові аспекти стимулюючого впливу препаратів чистотілу великого на процеси шлункового кислотоутворення. Сила і тривалість останнього залежали від морфологічного стану слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки достовірно зменшуючись при значних запальних змінах слизової та з прогресуванням атрофічних явищ. Виявлено неоднозначний вплив препаратів чистотілу великого на моторику жовчного міхура в залежності від його початкового об'єму, наявності дискінезії, активності запального процесу та стану слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Стимулюючий ефект препаратів чистотілу великого значно зменшується при атрофічних процесах в слизовій оболонці шлунка та дванадцятипалої кишки, вираженій гіпоацидності і початковій дискінезії жовчного міхура по гіпотонічному типу. Препарати чистотілу великого сприяють зменшенню ступеня обсіменіння слизової оболонки шлунка Helicobacter pylori (Hp). Доведена їх імунокорегуюча дія, що проявлялось зменшенням рівня ЦІК, В-лімфоцитів, Ig M, Ig G, збільшенням абсолютного і відносного числа Т-лімфоцитів, фагоцитарної активності та титру комплементу, що позитивно відбивається на динаміці клінічної симптоматики хронічного некаменевого холециститу і хронічного гастродуоденіту.

Практичне значення отриманих результатів. Проведені дослідження дозволили розробити, науково обґрунтувати та апробувати методику використання препаратів чистотілу великого при хронічному гастро дуоденіті і хронічному некаменевому холециститі, що сприяє підвищенню ефективності їх лікування і зменшенню кількості рецидивів хвороби та подовження тривалості ремісії. Порівняльне дослідження клінічної ефективності препаратів чистотілу великого (відвару, настоянки, фармацевтичного препарату “Panchelidon”) дозволило визначити, що найбільш оптимальним препаратом є 10 % настоянка, яка доступна для широкого використання при лікуванні хронічного некаменевого холециститу та хронічного гастродуоденіту.

Впровадження результатів дослідження. Матеріали дисертаційної роботи впроваджені в клінічну практику терапевтичних відділень 3-ї міської клінічної лікарні та поліклінік м. Чернівці, Сторожинецької ЦРЛ Чернівецької області, Дунаєвецької ЦРЛ Хмельницької області, Червоноармійської ЦРЛ Житомирської області, використовуються в навчальному процесі на кафедрах терапевтичного профілю Буковинської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Представлені у роботі матеріали та фактичні дані є самостійним внеском дисертанта в розроблену тему. Автор самостійно здійснила патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури з обраної проблеми, провела підбір та клініко-інструментальне, біохімічне обстеження хворих, зробила експериментальне моделювання, біохімічне та гістологічне обстеження тварин, статистичну обробку та аналіз даних. Підготувала до друку статті, оформила дисертаційну роботу та автореферат.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота апробована на спільному засіданні терапевтичних кафедр, наукової комісії Буковинської державної медичної академії, Чернівецького обласного наукового товариства терапевтів.

Результати роботи доповідались на науково-практичних конференціях співпрацівників Буковинської державної медичної академії (1997, 1998,1999), на І Білорусько-Польсько-Українському Фальк-симпозіумі (м. Львів, 1997), ІІІ Украінській науково-практичній конференції з народної та нетрадиційної медицини (м. Київ, 1998), ІІ Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених (м. Тернопіль, 1998), конференції з міжнародною участю “Оздоровчі ресурси Карпат і прилеглих регіонів”(м. Чернівці, 1999), висвітлені на ІY з'їзді терапевтів України (Київ, 1998).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 робіт, з них 3 статті у фахових журналах, визнаних ВАК України, 9 - у матеріалах з'їздів та конференцій.

1. Матеріал та методи дослідження

Для вивчення особливостей перебігу хронічного гастродуоденіту з супутнім хронічним некаменевим холециститом використовувалась розроблена нами спеціальна деталізована технологічна карта-програма клінічного обстеження. Всім хворим, окрім загальноприйнятих клініко-лабораторних обстежень, проводили біохімічну оцінку функцій печінки за стандартним комплексом параметрів, отриманих на аналізаторі “Соne Ultra” (Фінляндія) у Чернівецькому обласному медико-діагностичному центрі.

В роботі наведені результати клініко-лабораторного дослідження 114 хворих на хронічний некаменевий холецистит і хронічний гастродуоденіт. Паралельно була обстежена група здорових осіб в кількості 19 чоловік, яка складала контрольну групу щодо біохімічних показників.

Вік пацієнтів коливався від 16 до 69 років. Хворих в юнацькому віці було 24 (18,04 %), в зрілому - 94 (70,67 %), пацієнтів похилого віку - 15 (11,27 %). За статтю всі обстежені розподілялись наступним чином: 43 (37,35 %) чоловіків і 71 (62,65 %) жінок. Тривалість захворювання у пацієнтів коливалася від 1 до 20 років (середня тривалість складала 13,576,1 років).

При поступленні в стаціонар і на 14-16 день курсу лікування пацієнтам проводилося клініко-інструменатальне та біохімічне обстеження; визначали вміст первинних та проміжних продуктів вільнорадикального окислення ліпідів (ВРОЛ) за И.А. Волчегорским и співавт. (1989), рівень відновленого глутатіону (ВГ) за І.Ф. Мещишеним та співавт. (1983), активність глутатіон-S-трансферази (ГSТ) за методом H.W. Habig et al. (1974), каталази за М.А. Королюк (1988), глутатіонпероксидази (ГП) за І.В. Герушем, І.Ф. Мещишеним (1998), глутатіонредуктази (ГР) за методом E. Beutler (1969) та глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФДГ) за методом A. Kornberg, B.L. Horecker (1955), в модифікації Ю.Л. Захарьина (1967).

Експериментальну модель ерозивно-виразкового ураження гастро дуоденального комплексу у щурів викликали шляхом внутрішньо шлункового введення суміші, що складалась із 10 % розчину медичної жовчі, індометацину та аспірину за методикою І.Ф. Мещишена та О.І. Волошина (1992). Експеримент проводився на 60 безпородних білих статевозрілих щурах-самцях середньою вагою 194,345,70 г. Після забою у тварин макроскопічно за допомогою лупи з п'ятиразовим збільшенням вивчались стан слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки і печінки. В подальшому виготовлялись гістологічні мікропрепарати з вище перехованих об'єктів та забарвлювались гематоксилін-еозином. В цільній крові, сироватці крові та в гомогенатах печінки, отриманих після забою тварин, біохімічними методами визначали вміст первинних та проміжних продуктів ВРОЛ, рівень ВГ, активність ГSТ, каталази, ГР, ГП та Г-6-ФДГ за вищезазначеними методиками.

Імунологічне дослідження крові пацієнтів проводилось в імунологічній та імунохімічній лабораторіях Чернівецького обласного медико-діагностичного центру. Визначався вміст в периферійній крові Т-лімфоцитів, активних Т-лімфоцитів, Т-хелперів , Т-супресорів, В-лімфоцитів, фагоцитарна активність, фагоцитарне число, рівень циркулюючих імунних комплексів, рівень імуноглобулінів А, М, G.

Морфологічні зміни слизової оболонки гастро дуоденальної системи вивчалися за допомогою езофагогастродуоденофіброскопії (ЕГДФС) з прицільною біопсією найбільш візуально змінених ділянок на рівні тіла і антрального відділу та використанням скринінгового методу виявлення Нр за допомогою тест-системи СLOtestTM. Визначення ступеня обсіменіння слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки проводили в мазках відбитках.

Для об'єктивного судження про ступінь достовірності результатів дослідження застосовували варіаційно-статистичний метод аналізу отриманих даних. Правильність різниць середніх величин визначали на підставі критерію Ст'юдента (О.П. Минцер и соавт., 1982; Ю.И. Иванов, О.Н. Погорелюк, 1990).

2. Основні результати дослідження та їх обговорення

Першочерговим завданням вважали вивчення впливу чистотілу великого на інтенсивність процесів ВРОЛ та активність проти радикальних захисних систем за умов експериментального ерозивно-виразкового ураження гастро дуоденальної слизової оболонки. Використана модель є найбільш близькою з відомих за патогенезом до поєднаної патології гепатобіліарної та гастро дуоденальної системи у людини (з порушенням цілісності слизового бар'єру жовчю, регенераторних властивостей епітелію ацетилсаліциловою кислотою, простагландинової ланки цитопротекції індометацином та стрес за рахунок дозованого голоду).

Дослідження стану ВРОЛ та основних показників системи глутатіону у групі тварин, лікованих чистотілом великим та нелікованих протягом 14 діб показало, що застосування чистотілу сприяло послабленню інтенсивності процесів ВРОЛ та активації глутатіонової антиоксидантної системи, нормалізуючи їх до 14 дня.

Морфологічно за вказаний період спостерігалася майже повна нормалізація структурних елементів гастро дуоденальної слизової оболонки, в той час як у нелікованих тварин були ще помірні морфологічні порушення.

Отже, проведені експериментальні дослідження по вивченню механізму дії чистотілу великого вказують на адекватність корекції ними основних біохімічних порушень при експериментальних ерозивно-виразкових ураженнях. Це дало нам підстави до клінічної апробації з лікувально-профілактичною метою препаратів з вибраної нами рослини.

Наступним диференційованим науковим кроком по вивченню дії препаратів чистотілу великого при хронічному некаменевому холециститі в поєднанні з хронічним гастро дуоденітом було дослідження його дії на шлункове кислотоутворення і моторну функцію жовчного міхура в "гострих" фармакологічних дослідженнях. Це здійснювалось за допомогою одночасної динамічної інтрагастральної мікрозондової рН-метрії та ультрасонографії жовчного міхура з урахуванням ендоскопічної картини гастродуоденальної оболонки і її гістологічних змін. Використовувались відвар, 10 % настоянка чистотілу великого та фармакологічний препарат “Panchelidon” (Німеччина) у краплях. Застосовані відвар та настоянка виготовлені згідно фармакологічних вимог. Одноразовий прийом препаратів чистотілу хворими на хронічний некаменевий холецистит в поєднанні з хронічним гастро дуоденітом в дозі, еквівалентній 4 мг хелідоніну розведеній в 20 мл теплої дистильованої води, в період максимального загострення до початку лікування в 94,44 % випадків спричиняв достовірну стимуляцію базального кислотоутворення незалежно від його вихідного стану. При цьому характерно, що швидкість, інтенсивність і тривалість стимулюючого впливу залежали від рівня базального рН, ступеня поширеності та глибини морфологічних змін, клінічних проявів хвороби. Найбільш швидка (вже на 10-15 хв.), довготривала (49,51±1,65; р<0,05) і виражена реакція спостерігалась у пацієнтів з низькими значеннями базального рН, поширеними і помірно вираженими ураженнями гастро дуоденальної слизової оболонки, гастриті з ураженням залоз без атрофії, осіб молодого чи зрілого віку, переважно чоловіків, з нетривалим анамнезом. В той же час у пацієнтів із збереженою кислотоутворюючою функцією ефект стимуляції наступав пізніше - на 20-30 хв., тривав стільки ж, як і у хворих з підвищеним кислотоутворенням, а при знижених базальних показниках кислотоутворення - проявлявся вірогідно пізніше (на 30-40 хв.) і тривав менше (36,48±1,60; р<0,02). Принципової відмінності дії різних препаратів чистотілу великого на зазначені процеси не відмічено. На перший погляд може скластися враження про можливу недоцільність використання препаратів чистотілу при підвищеній кислотоутворюючій функції шлунка. Однак підтвердженням лікувальних властивостей препаратів чистотілу великого було встановлення значного зменшення, або нетривала (30-40 хв) ліквідація больового синдрому при одноразовому прийомі разової дози препарату. Ці спостереження дали нам підставу вважати, що, незважаючи на стимуляцію шлункового кислотоутворення, інші інградієнти чистотілу великого (за даними літератури це алкалоїди групи хелідоніну (А.І. Потопальський, 1992)), більш значно стимулюють захисні механізми та нормалізують моторику органу (протоберберинові алкалоїди). Можливо одним з таких є активація ендогенних механізмів гастроцитопротекції, що реалізується через простагландинову ланку тканинного захисту (S. Konturek, 1988). Цим автором доведено, що активація простагландинової ланки досягається дією на слизову оболонку шлунка різних м'яких подразників, які є і в чистотілі великому та наявністю в ньому ненасичених жирних кислот - попередників простагландинів. Простагландини посилюють в шлунку процеси слизоутворення, клітинної регенерації та оновлення, тканинний кровообіг та обмін, посилюючи цим самим, в певній мірі, і шлункове кислотоутворення. Час і швидкість тканинного "збудження" простагландинової ланки гастроцитопротекції під дією різних м'яких подразників, в залежності від функціонально-морфологічного стану слизової оболонки, з'являється через 17-20 хв. в нормі, через 40 хв. - при значних морфологічних змінах (S. Konturek, 1988). Отримані нами результати дії препаратів чистотілу на шлункову секрецію та клінічні прояви хронічного гастродуоденіту дали нам підстави розцінити реакції шлункового кислотоутворення на препарати чистотілу великого як одну з можливих ознак ендогенного збудження простагландинової ланки гастроцитопротекції і обґрунтувати їх час вживання: хворим з підвищеними показниками кислотоутворення за 10-15 хв. до їжі, нормальними - за 15-20 хв., зі зниженими - за 30-40 хв. до вживання їжі тричі на день.

При одноразовому вживанні лікувальної дози препаратів чистотілу великого за допомогою ультрасонографічного методу у хворих виявлено наступні типи реакції: 1) слабкий холецистокінетичний ефект; 2) холецистокінетичний ефект середнього ступеня вираженості; 3) холеретичний ефект. Це залежало від вихідного стану шлункового кислотоутворення, морфологічних змін гастро дуоденальної слизової оболонки та стану жовчного міхура. Так у пацієнтів з атрофічними процесами в слизовій шлунка і дванадцятипалої кишки, вираженою гіпоацидністю та явищами гіпотонічної дискінезії жовчного міхура спостерігався слабкий, нетривалий холецистокінетичний ефект (КС жовчного міхура становив 19,82±1,74 % (р<0,05), проявлявся на 30-40 хв. і утримувався 15-20 хв.). У пацієнтів з початково нормальним об'ємом жовчного міхура та нормальними або підвищеними показниками шлункової секреції спостерігався досить виражений, тривалий холецистокінетичний ефект (КС жовчного міхура становов 47,97±1,72 %, (р<0,001) проявлявся на 40-50 хв. і утримувався 50-55 хв.). У хворих з різко вираженою гіперацидністю спостерігався помірний холеретичний ефект. При цьому об'єм жовчного міхура збільшився в середньому на 16,43±1,57 % ( р<0,05) від початкового, максимум реакції приходився на 42,7±1,8 хв. (р<0,002).

Різні силу, інтенсивність і тривалість холецистокінетичного та холеретичного ефекту препаратів чистотілу великого можна пояснити з позиції гастроінтестінальної ендокринології. Відомо, що гастро дуоденальна СО інтенсивно насичена дифузно розміщеними ендокриноактивними клітинами, що продукують більше 30 інтестінальних гормонів (А.М. Уголев, 1978; М.М. Богер., Г.С. Солдатова., 1981; П.К. Климов, 1983). Основні з них - гастрин, секретин і холецистокінін-панкреозимін - є провідними регуляторами та синхронізаторами діяльності шлунка, гепатобіліарної системи та підшлункової залози. Судячи з оцінки ендоскопічних та гістологічних змін гастродуоденальної СО у пацієнтів, в яких вивчалася дія препаратів чистотілу великого на шлункове кислотоутворення і моторику жовчного міхура, можна припустити наступне:

1) У хворих на хронічний некаменевий холецистит в поєднанні з хронічним гастродуоденітом з поширеними, але помірними морфологічними змінами гастродуоденальної слизової оболонки (поверхневий гастрит, гастрит з ураженням залоз без атрофії, поверхневий дуоденіт) функціонально-морфологічний стан ефекторних клітин та ендокриноактивних клітин збережений, можлива їх гіперактивність, тому спостерігається підвищена, прискорена і тривала реакція шлункового кислотоутворення, холецистокінезу.

2) У пацієнтів зі зниженими показниками кислотоутворення, різними проявами атрофії гастродуоденальної слизової оболонки у зв'язку з загибеллю значної кількості секреторних та ендокринних елементів слизової оболонки чи станом глибокої їх дистрофії і функціональної депресії шлункова секреторна та холецистокінетична відповідь органів проявляється з запізненням, вони "в'ялі" та нетривалі.

3) При наявності значного запального потовщення стінок жовчного міхура холецистокінетичний ефект препаратів чистотілу великого є більш "в'ялим" як за рахунок ослаблення дуоденальних механізмів регуляції моторики жовчного міхура, так і зниження його моторики, спричиненої запальною інфільтрацією чи склерозом міхурової стінки.

Таким чином, в "гострих" фармакологічних дослідженнях з використанням разової дози препаратів чистотілу великого встановлена стимулююча дія їх на шлункове кислотоутворення, моторику жовчного міхура та здатність м'якої болетамувальної дії, що дало можливість обґрунтувати час вживання цих препаратів у хворих на хронічний некаменевий холецистит і хронічний гастро дуоденіт з різними функціонально-морфологічними станами гастродуоденальної слизової оболонки. Це давало подальшу змогу до апробації цих засобів при курсовому лікуванні хворих на хронічний некаменевий холецистит в поєднанні з хронічним гастродуоденітом.

Курсове лікування препаратами чистотілу великого здійснено нами у 83 хворих. Клінічні спостереження показали, що при курсовому лікуванні препаратами чистотілу на 3-5 днів раніше ліквідуються больовий і диспептичний синдроми порівняно з контрольною групою, що отримували традиційне лікування. Результати співставлення динаміки змін основних клініко-лабораторних та інструментальних проявів хронічного некаменевого холециститу і хронічного гастродуоденіту у хворих основної і контрольної групи свідчать про більшу терапевтичну ефективність медикаментозних комплексів з включенням препаратів чистотілу великого.

Вивчення змін шлункового кислотоутворення і секреції до та після лікування препаратами чистотілу у 19 хворих на хронічний гастро дуоденіт і хронічний холецистит встановлено сприятливий позитивний вплив на порушення шлункової секреції і кислотоутворення в міжтравний період як в порції натще, так і в базальних умовах. Щодо стимульованої секреції шлунка, то відмічалось більш значне збільшення об'єму порції та зростання годинної напруги секреції у хворих основної групи, ніж в контрольній групі.

Після проведеного лікування препаратами чистотілу великого хворих на хронічний некаменевий холецистит у поєднанні з хронічним гастро дуоденітом за даними ультразвукового дослідження виявили більш виражену позитивну динаміку регресії запального процесу в жовчному міхурі в основній групі хворих на відміну від контрольної. Крім того, препарати чистотілу усували дискінетичні явища жовчного міхура, які мали місце на початку лікування, нормалізували його об'єм, ліквідували УЗ-ознаки втягнення в запальний процес печінки та внутрішньо печінкових жовчних ходів у вигляді зменшення підвищеної раніше ехощільності прилеглої до міхура печінкової тканини та жовчних протоків, зменшення ширини їх просвіту. Такою дією володіють берберин і коптизін, які входять до складу чистотілу великого.

Враховуючи особливості дії препаратів чистотілу на секреторні процеси в шлунку та моторику жовчного міхура в "гострих" фармакологічних дослідженнях та при курсовому лікуванні, слід вважати, що сприятлива дія тривалого застосування препаратів чистотілу реалізується через покращення загально метаболічних і регуляторних, в тому числі і місцевих, процесів у тканинах і органах, включаючи простагландинову ланку гастроцитопротекції. На підставі отриманих нами даних можна стверджувати, що курсове лікування вказаними препаратами на ранніх етапах хвороби сприяє функціональній нормалізації секреторного апарату шлунка, чим створює передумови для морфологічного відновлення ураженої гастро дуоденальної слизової оболонки. Крім того, препарати чистотілу великого нормалізують моторику жовчного міхура, зменшують застій жовчі, що призводить до зменшення активності запального процесу в міхурі. Це дає підстави вважати, що препарати чистотілу великого володіють гепатопротекторними властивостями, поділивши аналогічні висновки закордонних вчених (F. Brinker, 1997; M. Grieve, 1995).

Динамічними ендоскопічними спостереженнями при курсовому лікуванні хворих на хронічний некаменевий холецистит у поєднанні з хронічним гастро дуоденіт за допомогою препаратів чистотілу великого доведено, що останні більш суттєво усувають ознаки запалення, набряку гастро дуоденальної слизової оболонки, зменшують прояви дуоденогастрального рефлюксу, слизових нашарувань, сприяють зменшенню ступеня обсіменіння слизової оболонки шлунка Нр, можливо за рахунок бактерицидної дії, якою володіють алкалоїди чистотілу хелеритрин та сангвінарин (А.І. Потопальський, 1992), або за рахунок активації імунної системи та локальних імунних механізмів.

Відомий з літератури біохімічний склад чистотілу великого (А.М. Гродзинський., 1991; А.І. Потопальський, 1992) і досліджений нами вплив їх на шлункове кислотоутворення та моторику жовчного міхура не давали нам підстав вважати, що їх позитивна дія на місцеві механізми гастро дуоденальної цитопротекції є домінуючою.

Найбільш вірогідною нам вважається загально метаболічна дія на організм хворих на хронічний гастро дуоденіт і хронічний некаменевий холецистит, а також опосередкований цим і менший прямий ефект на гастро дуоденальну слизову оболонку та слизову жовчного міхура. З метою вивчення цієї гіпотези нами досліджена дія препаратів чистотілу великого на стан ВРОЛ та основних показників системи глутатіону у хворих основної та контрольної груп. В крові хворих вивчали вміст ІПЗ, ДК, КД та СТР, МА. Крім того, вивчали основні показники анти радикальної системи глутатіону: вміст ВГ, активність Г-6-ФДГ, ГП, ГST та каталази.

Динамічний аналіз змін показників ВРОЛ і системи глутатіону при курсовому лікуванні препаратами чистотілу свідчив про їх значну анти радикальну дію. Так у хворих основної групи вміст ІПЗ, ДК,КД та СТР знизився на 32,95 %, 33,17 % та 36,05 % відповідно, досягаючи рівня показників практично здорових осіб. В той же час у пацієнтів контрольної групи рівень ІПЗ знизився на 16,92 % і перевищував такий у здорових, ДК - на 20 %, КД та СТР на 18,99 %. Така ж нормалізуюча дія препаратів чистотілу великого відмічена при вивченні вмісту МА.

Безумовно, анти радикальні властивості препаратів чистотілу великого - це комплексна дія численних складників цієї рослини, але найбільш вагомий анти радикальний вклад мають вітамін С, каротиноїди, флавоноїди та мікроелементи, що є кофакторами ферментів системи глутатіону, зокрема цинк.

Курсове лікування хворих на хронічний некаменевий холецистит в поєднанні з хронічним гастро дуоденітом препаратами чистотілу великого спричиняло збільшення рівеня ВГ у хворих основної групи на 21,43 %, а у хворих контрольної - на 14,17 %. Активність Г-6-ФДГ помітно підвищувалась у хворих основної групи, в контрольній групі підвищеня активності Г-6-ФДГ було не достовірним. Активність ГП, ГSТ та каталази досягала норми лише у пацієнтів основної групи, зменшуючись при цьому на 15,59 %, 14,42 % та 23,87 % відповідно. Тим часом, в контрольній групі це зниження було менш значним і достовірно відрізнялось від показників практично здорових людей.

Отже, препарати чистотілу великого володіють добре вираженою антиоксидантною дією, підвищують активність проти радикальних захисних систем, чим можуть спричиняти опосередковану сприятливу дію на уражені органи, включаючи гастро дуоденальну і гепатобіліарну системи.

У зв'язку з тим, що в розвитку та прогресуванні хронічного некаменевого холециститу та хронічного гастродуоденіту значну роль відіграють порушення імунітету (А.В. Епишин и соавт, 1990; Ю.П. Кузьмич и соавт., 1991; Н.А. Хабарова, 1998; В.Н. Хворостинка, В.Е. Шапкин, 1997; A. Marchini et al, 1995; F. Megraud, 1995) цікавим, на нашу думку було вивчення впливу курсового лікування препаратами чистотілу великого на показники імунітету. У вітчизняній (А.І. Потопальський, 1992) та зарубіжній літературі (J.W. Nowicky, 1992) вказується на притаманність препаратам чистотілу великого імуномоделюючих властивостей при онкопатології. Цю дію обумовлюють алкалоїди групи хелідоніну, які містяться в рослині. Але результати досліджень, присвячені вивченню впливу чистотілу на імунний статус людини неоднозначні, фрагментарні, іноді навіть суперечливі, а при гастроентерологічній патології в доступних джерелах літератури нами не знайдені.

Динамічне спостереження проведене у 32 хворих на хронічний некаменевий холецистит у поєднанні з хронічним гастро дуоденітом, які в комплексному лікуванні отримували препарати чистотілу великого. Результати дослідження показали, що включення в лікувальний комплекс препаратів чистотілу призводить до збільшення абсолютного та відносного числа Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій, зниження вмісту В-лімфоцитів, Ig M, Ig G, рівня ЦІК, підвищення фагоцитарної активності та титру комплементу в порівнянні з пацієнтами, яким ці препарати не призначалися. Це дає підстави вважати, що препарати чистотілу великого володіють імуномоделюючою властивістю.

Слід зауважити, що хворі відмічали не тільки сприятливі вплив препаратів чистотілу великого на хворобливі прояви з боку гастро дуоденальної та гепатобіліарної систем, але й покращення загального самопочуття, фізичної активності, підвищення апетиту, зменшення алергічних проявів.

Констатуючи позитивний вплив курсового лікування препаратами чистотілу великого у хворих на хронічний некаменевий холецистит у поєднанні з хронічним гастро дуоденітом на клінічному, біохімічному, інструментально-морфологічному та імунологічному рівнях, ми вважаємо, що нам вдалося вирішити лише частину з важливих механізмів сприятливої дії цієї унікальної за біологічним змістом лікарської рослини. Позитивна дія є сумарною і забезпечується великою кількістю алкалоїдів, флавоноїдами, каротиноїдами, ненасиченими жирними кислотами, дубильними речовинами, сапонінами, ферментами, вітамінами, мікроелементами та іншими сполуками, що входять до складу чистотілу великого (Государственная Фармакопея СССР, ХІ изд., 1989; А.І. Потопальський, 1992; M. Grieve, 1995).

При призначенні різних форм чистотілу великого суттєвих переваг в клінічному застосуванні відвару, 10 % спиртової настоянки чистотілу великого або фармакологічного препарату "Panchelidon" не відмічено. Однак ми вважаємо, що найбільш оптимальним препаратом є 10 % настоянка, яка доступна для широкого використання при лікуванні хронічного некаменевого холециститу та хронічного гастродуоденіту.

У зв'язку з проведеними нами дослідженнями вбачається, що препарати чистотілу великого особливо будуть корисними і необхідними для хворих на хронічний некаменевий холецистит у поєднанні з хронічним гастро дуоденітом, в умовах екологічного неблагополуччя, при вторинних імунодефіцитних станах. Ці дослідження також свідчать про перспективність подальшого вивчення механізмів дії препаратів чистотілу на клітинному, органному, біохімічному рівнях та розробку нових лікарських препаратів з цієї рослини.

Висновки

1. Препарати чистотілу великого при експериментальному ерозивно виразковому ураженні гастро дуоденальної зони проявляють антиоксиданту дію, пригнічуючи процеси вільно радикального окислення ліпідів і стимулюючи активність глутатіонової антиоксидантної системи, сприяють посиленому знешкодженню шкідливих продуктів ВРОЛ і їх метаболітів, прискорюють регрес морфологічних порушень гастро дуоденальної слизової оболонки.

2. Лікувальна доза препаратів чистотілу великого (10 % спиртової настоянки, відвару, препарату "Panchelidon") при одноразовому прийомі призводить до достовірної стимуляції шлункового кислотоутворення, незалежно від його вихідного стану, та проявляє холецистокінетичний ефект, більш виражений у хворих з незначною гіпотонічною дискінезією жовчовивідних шляхів, що обґрунтовує необхідність диференційованого підходу до часу призначення чистотілу великого хворим на хронічний некаменевий холецистит та хронічний гастро дуоденіт з різними типами секреторної здатності слизової оболонки шлунка та проявами дискінезії жовчовивідних шляхів.

3. Курсове комплексне лікування хворих на хронічний некаменевий холецистит у поєднанні з хронічним гастро дуоденітом із застосуванням препаратів чистотілу великого сприяє прискоренню ліквідації клінічних проявів захворювання, послабленню інтенсивності процесів вільно радикального окислення ліпідів крові, активації системи глутатіону, нормалізації секреторних порушень в міжтравний період, сприяє покращенню ендоскопічної картини, морфологічного стану гастродуоденальної слизової оболонки та зменшенню її хелікобактерного обсіювання. Отримані дані є клінічними свідченнями холекінетичних, антиоксидантних, репаративних, протизапальних властивостей препаратів чистотілу великого.

4. Курсове застосування препаратів чистотілу великого сприяє підвищенню рівня Т-лімфоцитів, фагоцитарної активності, титру комплементу, зниженню рівня В-лімфоцитів, ЦІК, Ig M, Ig G, тим самим збільшуючи стійкість та тривалість ремісії.

5. Застосування препаратів чистотілу великого спричиняє більш чіткий вплив на прояви хронічного холециститу, ніж хронічного гастродуоденіту, а також усуває супутні закрепи, сприяє покращенню загального самопочуття, апетиту, фізичної активності хворих, збільшенню маси тіла при її дефіциті. Суттєвих переваг в клінічному застосуванні відвару, 10 % настоянки чистотілу великого або фармакологічного препарату "Panchelidon" не відмічено. Проведені клініко-експериментальні дослідження по вивченню дії препаратів чистотілу великого при хронічному некаменевому холециститі у поєднанні з хронічним гастродуоденітом дозволяють рекомендувати його з лікувальною метою хворим з названою патологією.

Практичні рекомендації.

1. Пропонується використання препаратів чистотілу великого з лікувальною метою при хронічному некаменевому холециститі в поєднанні з хронічним гастро дуоденітом, особливо при наявності у пацієнтів гіпотонічної дискінезії жовчного міхура та зниженій кислотоутворюючій функції шлунка.

2. Методика застосування чистотілу великого з лікувальною метою у хворих на хронічний некаменевий холецистит у поєднанні з хронічним гастро дуоденітом повинна бути диференційованою в залежності від функціонально-морфологічного стану гастро дуоденальної системи: при підвищенні кислотоутворюючої функції шлунка препарати чистотілу великого рекомендується призначати за 10-15 хв. до їжі, при нормальних показниках - за 20 хв., при знижених - за 30-40 хв. до прийому їжі протягом 20-25 днів. Добова доза 10 % настоянки чистотілу великого складає 1 мл, що відповідає 4 мг хелідоніну.

3. З лікувальною метою у хворих на хронічний некаменевий холецистит в поєднанні з хронічним гастро дуоденітом можуть використовуватись таблетовані та інші форми чистотілу великого, що почали поступати на фармацевтичний ринок України в кількості, що відповідають добовій дозі 4 мг хелідоніну.

клінічний холецистит хронічний гастродуоденіт

Література

Зміни імунологічного статусу хворих на хронічний некаменевий холецистит з супутнім гастродуоденітом під впливом лікування препаратами чистотілу великого// Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 1999. - № 1.- С. 68-73 (у співавт. з Черновською Н.В., Шварковською А.А.).

Вплив препаратів чистотілу великого на інтенсивність процесів вільнорадикального окислення ліпідів при експериментальному ерозивно-виразковому ураженні гастродуоденального комплексу у щурів // Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 1999. - № 3.- С.202-206.

Зміни показників вільнорадикального окислення ліпідів і глутатіонової системи крові у хворих на хронічний некам'яний холецистит у поєднанні з хронічним гастродуоденітом під впливом лікування препаратами чистотілу великого // Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 1999. - № 4.- С.77-80.

Препарати чистотілу в клінічній практиці: народні й сучасні фармацевтичні форми застосування (огляд літератури)// Ліки.-1998.-№3.-С. 3-7, (у співавт. з Волошиним О.І., Косубою Р.Б.).

Вплив препаратів чистотілу великого на шлункове кислотоутворення та моторику жовчного міхура у хворих на хронічний некаменевий холецистит з супутнім гастродуоденітом// Матеріали ІХ з'їзду терапевтів України. - Київ, 1998. - С. 384-385.

Chelidonium majus and Potentilla erecta as a remedy in chronic cholecystitis combined with accompanied gastroduodenitis // New Trends in Diagnostic and Treatment of Liver and Colonic Diseases.- Lviv, 1997. - P.340. (Glubochenco E.V., Voloshin A.I.).

Размещено на Allbest.ru