Корекція режиму дихання в комплексній терапії хворих на бронхіальну астму і хронічний обструктивний бронхіт

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ ім. Ф.Г. ЯНОВСЬКОГО

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІІУТІЄНКО Жанна Євгенівна

УДК: 616.248+616.233-002.2-036.12:612.2

КОРЕКЦІЯ РЕЖИМУ ДИХАННЯ В КОМПЛЕКСНІЙ ТЕРАПІЇ ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ І ХРОНІЧНИЙ ОБСТРУКТИВНИЙ БРОНХІТ

14.01.27 - пульмонологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г Яновського АМН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Гаврисюк Володимир Костянтинович, завідуючий клініко-функціональним відділенням Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Шуба Неоніла Михайлівна, професор кафедри терапії і ревматології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України; доктор медичних наук, професор Путінцев Володимир Гнатович, завідувач кафедри госпітальної терапії № 2 Луганського державного медичного університету МОЗ України.

Провідна установа: Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, кафедра фтизіатрії і пульмонології.

Захист відбудеться “24” квітня 2000 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 при Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України (03680, м. Київ-110, узвіз Протасів Яр, 7).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України (м. Київ, узвіз Протасів Яр, 7).

Автореферат розісланий "17" березня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Бегоулєва Ж.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. При аналізі епідеміологічних даних за останні 20 років відзначене повсюдне збільшення поширеності бронхіальної астми (БА) і хронічного обструктивного бронхіту (ХОБ) [Ю.І Фещенко, 1999; M.D. Lebowitz, S. Spinaci, 1993]. Основною причиною інвалідності і смертності хворих на БА і ХОБ є дихальна недостатність [Ю.І. Фещенко, 1997; А.Г. Чучалин, 1997], що, в основному, обумовлено розвитком синдрому обмеження повітряного потоку і синдрому раннього експіраторного закриття дихальних шляхів (ЕЗДШ) [А.П.Зильбер, 1996; З.Р. Айсанов, А.Г. Чучалин, 1997 ].

В основі обмеження повітряного потоку лежать 4 основних механізми: гостра бронхоконстрикція, потовщення бронхіальної стінки, обтурація слизом, перебудова бронхіальної стінки [З.Р.Айсанов, А.Г.Чучалин, 1997]. Методи терапії синдрому обмеження повітряного потоку широко відомі і засновані на застосуванні бронхолітичних, протизапальних і муколітичних засобів [А.Г.Чучалин, 1997; Ю.І.Фещенко, Л.О. Яшина, 1998].

ЕЗДШ у здорових легенях відбувається у самому кінці видиху. Дихальні шляхи закриваються поступово, починаючи з нижніх відділів легень і захоплюючи вищерозташовані зони, поки видих не закінчиться, досягнувши рівня залишкового об'єму легень [А.П.Зильбер, 1989]. У хворих на БА і ХОБ порушення прохідності бронхів і зменшення еластичності альвеол через механізми автоматичної регуляції зумовлюють активізацію функціонування дихальних м'язів. Активізація м'язів видиху призводить до збільшення плеврального тиску, що, у свою чергу, зміщує точки рівного тиску дистально, звужує дрібні дихальні шляхи, викликаючи їх раннє експіраторне закриття й експіраторний стеноз крупних дихальних шляхів унаслідок пролабування в просвіт трахеї і головних бронхів їхньої мембранозної частини [А.П. Зильбер, 1996]. Завдяки цьому в легенях затримується повітря, збільшується залишковий об'єм легень, що, у підсумку, призводить до розвитку альвеолярної гіпоксії і гіпоксемії [А.П. Зильбер, 1996; K. Wasserman, G. Pothoff, C. Subbe, 1994]. У зв'язку з цим при захворюваннях легень, що супроводжуються активним видихом, потрібна його пасивізація, а також застосування спеціальних режимів спонтанної вентиляції, спрямованих на усунення раннього ЕЗДШ.

Методи пасивізації видиху дозволяють "нав'язувати" хворим уповільнений режим видиху, використовуючи роз'яснення, сугестію, аутотренінг і технічні засоби з електричним зворотним зв'язком. Небагаточисельні відомості літератури про застосування методів пасивізації видиху підтверджують їх клінічну ефективність [С.Ж. Рапопорт, Л.Г.Свежинцева, 1988; А.П. Зильбер, 1996], водночас дослідження впливу пасивізації видиху на раннє ЕЗДШ і ступінь гіперінфляції легень дотепер не проводилися.

Достатньо широко відомий метод вольового обмеження легеневої вентиляції (ВОЛВ), проте механізм його позитивної дії практично не вивчений. На думку авторів методу [К.П.Бутейко,1991], терапевтична дія ВОЛВ обумовлена зменшенням виведення і накопичення в організмі вуглекислого газу, проте ця гіпотеза не підтверджена результатами наукових досліджень. Крім того, у літературі відсутні відомості про вивчення результатів застосування ВОЛВ у порівнянні з більш простими і, можливо, не менш ефективними методами пасивізації видиху.

Зменшенню раннього ЕЗДШ сприяє дихання з використанням зовнішнього опору видиху й у першу чергу - режим дихання з позитивним тиском наприкінці видиху (ПТНВ). Метод ПТНВ давно й успішно застосовується в практиці інтенсивної терапії і реаніматології при гострій дихальній недостатності [А.П. Зильбер, 1990; В.Л.Кассиль, Г.С. Лексин, 1994; Г.Г. Жданов, 1995; А.С.Пушкарев, Е.В. Хрыкова, Л.Л.Парфенов, 1995; V.M.Ranieri, S.Grasso, L. Mascia, 1997]. Роботи щодо вивчення ефективності застосування режиму дихання з ПТНВ у комплексі підтримуючої терапії хворих на БА і ХОБ подані в літературі в поодиноких повідомленнях [О.Б. Корж, 1989; О.В. Александров, П.В. Стручков, В.В. Федечкин, 1990; Л.Г.Духов, А.А.Ефремушкин, Т.Д.Мальченко, 1997; T. L.Petty, 1988].

Наведені вище дані визначили актуальність і мету нашого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Дисертаційна робота є фрагментом планової НДР А. 95. 06 (№ держ. реєстрації 0195U002725) і відповідає основним напрямкам наукових досліджень Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського.

Мета дослідження. Вивчити ефективність корекції режиму легеневої вентиляції в комплексному лікуванні хворих бронхіальною астмою і хронічним обструктивним бронхітом.

Завдання дослідження.

1. Дослідити вплив сеансу пасивізації видиху на показники легеневої вентиляції у хворих на бронхіальну астму і хронічний обструктивний бронхіт.

2. Вивчити ефективність застосування сеансів пасивізації видиху в комплексі підтримуючої терапії хворих на бронхіальну астму і хронічний обструктивний бронхіт.

3. Провести порівняльне вивчення клінічної ефективності методу вольового обмеження легеневої вентиляції і пасивізації видиху, їх впливу на газовий склад крові і ступінь гіперінфляції легень, обумовленої раннім експіраторним закриттям дихальних шляхів.

4. Вивчити вплив сеансу з позитивним тиском наприкінці видиху на показники бронхіальної прохідності і ступінь гіперінфляції легень у хворих на бронхіальну астму і хронічний обструктивний бронхіт.

5. Вивчити ефективність застосування методу позитивного тиску наприкінці видиху у комплексі підтримуючої терапії хворих на бронхіальну астму і хронічний обструктивний бронхіт.

Наукова новизна роботи. У дисертації вперше у хворих на бронхіальну астму і хронічний обструктивний бронхіт досліджений вплив методів пасивізації видиху і вольового обмеження легеневої вентиляції на ступінь гіперінфляції легень, обумовленої раннім експіраторним закриттям дихальних шляхів; доведена можливість істотного поліпшення структури загальної ємності легень і показників бронхіальної прохідності під їх впливом.

Отримано нові дані, що не підтверджують гіпотезу авторів методу вольового обмеження легеневої вентиляції про накопичення в організмі в процесі проведення сеансу вуглекислого газу. Встановлено, що позитивний ефект застосування методу пов'язаний із зменшенням активності видиху і впливом на механізм раннього експіраторного закриття дихальних шляхів.

Вперше проведене вивчення ефективності методів корекції режиму легеневої вентиляції у хворих на бронхіальну астму і хронічний обструктивний бронхіт у фазі ремісії на фоні підтримуючої терапії, застосування яких сприяє зменшенню ступеню хронічної дихальної недостатності.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати дозволяють рекомендувати застосування методів пасивізації видиху і позитивного тиску наприкінці видиху у комплексі підтримуючої терапії хворих на бронхіальну астму і хронічний обструктивний бронхіт. Їх впровадження в практику буде сприяти підвищенню ефективності лікування хворих - зменшенню ступеню дихальної недостатності, частоти приступів ядухи або утрудненого дихання, поліпшенню дренажної функції бронхів, зниженню дози інгаляторних в₂-адреномиметиків і кортикостероїдів.

Результати роботи впровадженні в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського АМН України, Клінічній лікарні нафтопереробної промисловості МОЗ України і Науково-виробничому об'єднанні “Медицина транспорту” (м. Одеса).

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок полягає в розробці всіх наукових даних і положень. Більшість хворих (52) обстежено за місцем роботи дисертанта - у Науково-виробничому об'єднанні "Медицина транспорту" (м. Одеса), 31 хворий обстежений у клініці Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського АМН України. Всі обстеження проведені особисто автором. Самостійно проведений аналіз результатів досліджень, статистичне опрацювання матеріалу. У виконанні роботи велику допомогу надали співробітники клініко-функціонального відділення, відділення діагностики, терапії і клінічної фармакології захворювань легень (зав. - проф. Л.О.Яшина) і відділення технологій лікування НЗЛ (зав. - проф. О.Я.Дзюблик) Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського, за що автор виражає щиру вдячність.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації повідомлені на Республіканській школі пульмонологів України (1997), II з'їзді фтизіатрів і пульмонологів України (1998), науково-практичній конференції Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського АМН України (1999). дихання астма бронхіт корекція

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 4 наукові праці, в тому числі 3 статті в провідних журналах, рекомендованих ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 127 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 21 таблицею і 7 рисунками. Складається з вступу, огляду літератури, двох розділів власних досліджень, закінчення, висновків, практичних рекомендацій і списку використаної літератури, що включає 150 джерел.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень

Обстежено 83 хворих (чоловіків - 42, жінок - 41) у віці від 16 до 70 років. Розподіл хворих у залежності від нозологічної належності подано в табл.1.

Таблиця 1 Розподіл хворих у залежності від характеру захворювання

Характер захворювання	Кількість хворих
	абс.	%
Бронхіальна астма в т.ч.: інтермітуюча персистуюча: - легкого перебігу - середньої важкості - важкого перебігу	51 1 14 27 9	61,4 1,2 16,9 32,5 10,8
Хронічний обструктивний бронхіт в т.ч.: легкого перебігу середньої важкості	32 15 17	38,6 18,1 20,5
ВСЬОГО	83	100,0

Легенева недостатність I ступеню спостерігалась в 51 хворого, II ступеню - у 31, III ступеню - у 1. Вивчення ефективності того або іншого методу в комплексному лікуванні хворих при загостренні захворювання представляє значні труднощі, тому що динаміка стану хворого може бути обумовлена багатьма чинниками. У зв'язку з цим у групу досліджуваних були включені хворі після ліквідації загострення і досягнення стабільного стану на фоні підтримуючої терапії, склад якої був незмінним на протязі не менше 4 тижнів.

У роботі досліджена ефективність трьох методів корекції легеневої вентиляції: методу пасивізації видиху, вольового обмеження легеневої вентиляції і дихання з позитивним тиском наприкінці видиху. Дослідження проводили після ретельного навчання хворих. Перед проведенням сеансу пасивізації видиху хворому докладно пояснювали порядок виконання процедури, суть якої полягає у вольовому уповільненні видиху крізь стиснуті губи. Задану методику хворі виконували в положенні сидячи протягом 20 хвилин. Оцінка клінічних і функціональних показників проводилася у вихідному стані і через 1 годину після закінчення сеансу. Дослідження проводили після 12-годинної перерви у прийомі лікарських препаратів.

Застосування методу вольового обмеження легеневої вентиляції проводили строго у відповідності до рекомендацій його автора [К.П.Бутейко, 1991]. Дихання з ПТНВ здійснювали за допомогою апарату "РИД" виробництва Науково-дослідного і конструкторського інституту монтажної технології (м. Москва). У положенні сидячи за столом хворий робив вдих через ніс тривалістю 1 - 2 секунди, а потім - нефорсований видих через прилад тривалістю 3 - 4 секунди.

Тривалість процедури складала 20 хвилин, режим ПТНВ відповідав рівню 6 - 8 см вод. ст.

Оцінка клінічних і функціональних показників кривої потік-об'єм форсованого видиху здійснювали на апараті "Pneumoscreen-II" фірми "Erich Jaeger" (Німеччина). Аналізували такі показники: життєву ємність легень (VC), форсовану життєву ємність легень (FVC), об'єм форсованого видиху за 1 секунду (FEV₁), показник Тиффно (FEV₁/VC), миттєві максимальні об'ємні швидкості видиху на рівні 25 % FVC (MEF₂₅), 50 % FVC (MEF₅₀), 75 % FVC (MEF₇₅), пікову об'ємну швидкість видиху (PEF). Дослідження показників бронхіального опору і структури загальної ємності легень проводили з використанням апаратури "Master-Lab" фірми "Erich Jaeger" (Німеччина) у відділенні діагностики, терапії і клінічної фармакології захворювань легень. Розраховували показник загального бронхіального опору (Rtot), загальну ємність легень (TLC), життєву ємність легень (VC), об'єм резервного видиху (ERV), залишковий об'єм легень (RV), функціональну залишкову ємність легень (ITGV), співвідношення RV/TLC (RV%TLC) і ITGV/TLC (ITGV%TLC). Всі показники були наведені у процентному співвідношенні до належних величин.

Вивчення рH і газового складу крові проводили мікрометодом на автоматичному аналізаторі "AVL-945" фірми "AVL" (Австрія). Аналізували такі показники: концентрацію іонів водню (рH), напругу вуглекислого газу (РаСО₂, мм рт. ст.), напругу кисню (РаО₂, мм рт. ст.), насичення крові киснем (O₂sat, %). До і після проведення процедур реєстрували частоту серцевих скорочень (ЧСС) і артеріальний тиск (АТ).

Результати проведенних досліджень оброблені традиційним методом варіаційної статистики і методом оцінки сполучених середніх величин.

Ефективність застосування методу пасивізації видиху у хворих на бронхіальну астму і хронічний обструктивний бронхіт

Під спостереженням знаходилося 24 хворих (чоловіків - 14, жінок -10) у віці від 16 до 70 років. З них у 16 була діагностована БА: персистуюча легкого перебігу - у 4, середньоважкого - у 7 і важкого - у 5. У 8 випадках мав місце ХОБ: легкого перебігу - у 6, середньоважкого - у 2. Легеневу недостатність I ступеню спостерігали у 14 хворих, II ступеню - у 10.

Дослідження проводили ранком після 12-годинної перерви в прийомі медикаментів. Показники функції зовнішнього дихання реєстрували у вихідному стані і через 1 годину після сеансу пасивізації видиху. Після проведення сеансу у 11 хворих відзначалося поліпшення відкашлювання мокроти, у 7 пацієнтів - істотне полегшення дихання.

Динаміка показників функції зовнішнього дихання (табл.2) вказувала на істотне поліпшення стану бронхіальної прохідності після проведення сеансу пасивізації видиху: вірогідно збільшилися FEV₁, MEF₂₅, MEF₅₀, MEF₇₅ і PEF. Поряд із цим спостерігалася тенденція до збільшення VC.

Паралельно основній групі проводили дослідження контрольної в складі 20 хворих. Дослідження проводили без сеансу пасивізації видиху, але за тих же умов і в ті ж терміни. Істотної динаміки показників бронхіальної прохідності у хворих контрольної групи не спостерігалося.

Підводячі підсумки вивчення безпосереднього ефекту сеансу пасивізації видиху можна заключити, що застосування методу сприяє в значній частині випадків поліпшенню відкашлювання мокроти, полегшенню дихання, зумовлює достовірне поліпшення показників бронхіальної прохідності.

Всім пацієнтам проведений десятиденний курс лікування сеансами пасивізації видиху. Необхідно відзначити, що в групу досліджуваних були включені хворі після ліквідації загострення захворювання і досягнення стабільного стану на фоні підтримуючої (базисної) терапії, склад якої не змінювався на протязі не менше чотирьох тижнів. Це дозволило з найбільшою можливістю виключити вплив на результати дослідження чинників, пов'язаних із застосуванням інших методів лікування в період загострення захворювання.

Аналіз клінічних даних після проведеного курсу пасивізації видиху показав, що у 4 хворих зменшився ступінь легеневої недостатності, а у 5 пацієнтів із легеневою недостатністю I ступеню у вихідному стані задишка зникла. 14 хворих відзначали поліпшення відкашлювання мокроти, у 7 хворих напади астми спостерігалися рідше ніж 1 раз на добу, а в 8 випадках зменшилася частота нападів: до початку лікування вона складала у хворих у середньому (2,6 ± 0,3) разів, після лікування-(1,5 ± 0,3) рази (Р<0,05). У 12 зменшилася частота інгаляцій в₂-агоністів, у цій групі хворих (14) у вихідному стані частота щоденних інгаляцій складала у середньому (3,8 ± 0,3)рази; після лікування - (2,3 ± 0,2)рази (Р<0,01).

Таблиця 2 Динаміка показників функції зовнішнього дихання після сеансу пасивізації видиху (M ± m, n = 24)

Показник (у % до належного)	У вихідному Стані	Через 1 годину після сеансу	t	Д показника	t
VC	74,0 ± 4,3	76,2 ± 4,0	0,38	+2,1 ± 2,2	0,98
FVC	76,9 ± 4,3	77,5 ± 3,7	0,11	+0,6 ± 3,5	0,18
FEV1	55,1 ± 4,4	65,3 ± 4,1	1,69	+10,2 ± 1,7	6,13*
FEV1/VC	75,2 ± 2,8	84,9 ± 2,1	2,77*	+9,7 ± 1,8	5,48*
MEF25	39,0 ± 3,2	46,5 ± 3,9	1,49	+7,5 ± 1,6	4,72*
MEF50	39,9 ± 3,8	49,1 ± 4,0	1,68	+9,3 ± 1,1	8,86*
MEF75	50,5 ± 4,5	56,0 ± 4,3	1,12	+5,5 ± 1,5	3,66*
PEF	58,0 ± 3,5	63,4 ± 4,2	1,21	+5,5 ± 2,0	2,77*

Примітка. * - різниця статистично вірогідна.

Показники вентиляційної функції легень до і після лікування сеансами пасивізації видиху, наведені в табл.3, свідчать про значне поліпшення стану бронхіальної прохідності: за винятком FVC динаміка всіх показників була статистично достовірною.

Паралельно основній групі проводили дослідження контрольної у складі 20 хворих у тих же умовах і в ті ж терміни, тільки сеанси пасивізації видиху в комплекс підтримуючої терапії не включались.

Результати клінічного дослідження, проведеного через 10 днів підтримуючої терапії, вказували на поліпшення стану деяких хворих, проте динаміка клінічних даних у контрольній групі була виражена незрівнянно меншою мірою, ніж в основній. Динаміка показників функції зовнішнього дихання була несуттєвою: відзначене достовірне збільшення VC, показники бронхіальної прохідності зберігались приблизно на старому рівні.

Таким чином, результати проведених досліджень дозволяють заключити, що використання сеансів пасивізації видиху в комплексному підтримуючому лікуванні хворих на БА і ХОБ сприяє поліпшенню їхнього клінічного стану - зменшенню ступеню легеневої недостатності, частоти нападів ядухи або утрудненого дихання, поліпшенню відкашлювання мокроти, зниженню дози інгаляторних в₂-адреномиметиків і кортикостероїдів. Поряд із цим об'єктивно спостерігається достовірне збільшення життєвої ємності легень і показників бронхіальної прохідності.

Таблиця 3 Динаміка показників функції зовнішнього дихання після 10-денного курсу лікування сеансами пасивізації видиху (М ± m, n = 24)

Показник (у % до належного)	У вихідному стані	Після лікування	t	Д показника	t
VC	74,0 ± 4,3	81,0 ± 3,6	1,25	+7,1 ± 2,4	2,95*
FVC	76,9 ± 4,3	81,8 ± 3,8	1,08	+4,8 ± 3,4	1,41
FEV1	55,1 ± 4,4	70,4 ± 3,8	2,63*	+15,3 ± 2,1	7,33*
FEV1/VC	75,9 ± 2,8	85,3 ± 2,2	2,84*	+10,1 ± 2,3	4,49*
MEF25	39,0 ± 3,2	55,3 ± 4,1	3,11*	+15,8 ± 1,9	8,16*
MEF50	39,8 ± 3,8	56,6 ± 4,0	3,05*	+16,8 ± 2,2	7,79*
MEF75	50,5 ± 4,5	61,8 ± 4,1	2,08*	+11,3 ± 1,6	7,25*
PEF	58,0 ± 3,5	70,0 ± 4,1	2,59*	+12,0 ± 2,3	5,20*

Примітка. * - різниця статистично вірогідна.

Нами було обстежено 24 хворих з використанням методу ВОЛВ (жінок - 12, чоловіків - 12) у віці від 17 до 66 років. З них у 15 була діагностована БА: персистуюча легкого перебігу - у 6, середньоважкого - у 9. ХОБ спостерігався у 9 пацієнтів: легкого перебігу - у 6, середньоважкого - у 3. Легенева недостатність I ступеню спостерігалася в 18 випадках, II ступеню - у 6.

Сеанс ВОЛВ проводили ранком після 12-годинної перерви в прийомі лікарських препаратів. Показники петлі потік-об'єм форсованого видиху, бодіплетізмографії, газового складу крові реєстрували у вихідному стані і через 1 годину після сеансу ВОЛВ.

Після проведення сеансу у 8 пацієнтів відзначалося істотне полегшення дихання і зменшення задишки при навантаженні, у 12 випадках спостерігалося поліпшення відкашлювання мокроти.

Зміни показників петлі потік-об'єм форсованого видиху (табл.4) указували на достовірне поліпшення стану бронхіальної прохідності і зростання VC після проведення сеансу ВОЛВ.

На думку К.П. Бутейка, позитивний ефект запропонованого ним методу ВОЛВ пояснюється зменшенням виведення і накопиченням в організмі вуглекислого газу. З погляду К.П.Бутейка, причина багатьох хвороб заключається в дефіциті вуглекислого газу. Якщо ця гіпотеза є вірною, то аналогічний лікувальний ефект, вочевидь, можна одержати при вдиханні повітряної суміші з підвищеним вмістом вуглекислого газу без зміни режиму дихання.

Таблиця 4 Динаміка показників функції зовнішнього дихання у вихідному стані та після сеансу ВОЛВ ( M ± m, n = 24)

Показник (у % до належного)	У вихідному стані	Через 1годину після сеансу	t	Д показника	t
VC	86,0 ± 2,8	92,7 ± 2,2	1,87	+6,7 ± 1,4	4,94*
FVC	85,6 ± 3,1	91,1 ± 3,1	1,25	+5,8 ± 1,7	3,56*
FEV1	74,3 ± 3,8	84,1 ± 3,9	1,80	+9,8 ± 1,8	5,56*
FEV1/VC	85,4 ± 2,8	90,2 ± 3,0	1,18	+4,8 ± 1,3	3,70*
MEF25	42,9 ± 4,9	54,8 ± 5,3	1,65	+11,9 ± 2,2	5,35*
MEF50	49,3 ± 5,4	61,8 ± 6,4	1,49	+12,6 ± 2,1	5,95*
MEF75	51,2 ± 4,2	64,0 ± 6,0	1,75	+12,8 ± 2,9	4,39*
PEF	60,4 ± 3,8	72,6 ± 3,8	2,26*	+12,3 ± 2,4	5,21*

Примітка. * - різниця статистично вірогідна.

У клініко-функціональному відділенні Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України в рамках однієї з науково-дослідних робіт було проведене вивчення впливу на стан кардіореспіраторної системи, газовий склад і кислотно-основний стан крові повітряної суміші з підвищеним вмістом вуглекислого газу (Т.С.Ласиця,1990). У результаті позитивного ефекту не встановлено. При цьому вдихання суміші з високим змістом вуглекислого газу(6 %) призводило явно негативний вплив на гемодинаміку, газовий склад і кислотно-основний стан крові.

Оскільки застосування методу ВОЛВ, на думку його авторів, сприяє накопиченню вуглекислого газу в організмі, можна припустити, що проведення сеансу ВОЛВ буде сприяти збільшенню напруги вуглекислого газу в артеріальній крові.

Нами було проведене визначення показників рН і газового складу крові до і після сеансу ВОЛВ. Як очевидно з даних, наведених у табл.5, після проведення сеансу ВОЛВ вірогідно збільшилося насичення крові киснем. Дійсно, у більшості хворих спостерігалася тенденція до гіпокапнії крові (у 7 випадках РаСО₂ був нижчий за 35 мм рт. ст.), що пояснюється гіпервентиляцією легень. Тобто, ознаки дефіциту вуглекислого газу в організмі дійсно мали місце, проте застосування ВОЛВ не супроводжувалося їх змінами.

Таблиця 5 рН і газовий склад крові до та після сеансу ВОЛВ (М ± m, n = 24)

Показник	У вихідному стані	Через 1 годину після сеансу	t	Д показника	t
PH, од.	7,386±0,007	7,390±0,007	0,04	+0,004±0,008	0,47
PaCO2, мм рт. ст.	37,6±0,7	37,3±0,7	0,35	+0,23±0,38	0,61
PaO2, мм рт. ст.	75,8±1,3	78,8±1,2	1,66	+3,0±1,7	1,76
O2sat, %	93,8±0,35	94,9±0,42	2,02*	+1,1±0,5	2,25*

Примітка. * - різниця статистично вірогідна.

Нами проведене вивчення показників бронхіального опору і структури загальної ємності легень до і після проведення сеансу ВОЛВ. Результати наведені у табл. 6.

У вихідному стані хворих відзначалося збільшення бронхіального опору, залишкового об'єму легень, зменшення резервного об'єму видиху. Після проведення сеансу ВОЛВ спостерігалося достовірне зменшення Rtot. Поряд із цим мало місце достовірне збільшення VC за рахунок збільшення ERV і зменшення RV, тобто, за рахунок зменшення "газової пастки".

Таким чином, отримані дані дозволяють заключити, що механізм позитивної дії ВОЛВ у хворих на БА і ХОБ не пов'язаний із впливом на вміст вуглекислого газу в організмі, а переважно зумовлений впливом на раннє ЕЗДШ за рахунок зміни режиму дихання - метод ВОЛВ передбачає уповільнення дихання і пасивізацію видиху, тобто, за механізмом дії ВОЛВ істотно не відрізняється від методу пасивізації видиху. На наш погляд, доцільним постало порівняльне вивчення ефективності цих двох методик в одній і тій же групі хворих. Обстежено 12 хворих. Дослідження проведені в "шаховому" порядку. Порівняльний аналіз показників петлі потік-об'єм форсованого видиху до і після сеансів ВОЛВ і пасивізації видиху показав, що динаміка всіх показників була односпрямованою (збільшення VC і параметрів бронхіальної прохідності). Динаміка показників бодіплетізмографії (зменшення R_tot, RV, збільшення VC, ERV) була приблизно однаковою при використанні обох методів. Суттєві зміни рН і газового складу крові у відповідь на вплив ВОЛВ або сеансу пасивізації видиху не відзначалися.

Таблиця 6 Зміни структури загальної ємності легень після проведення сеансу ВОЛВ (M ± m, n=24)

Показник (у % до належного)	У вихідному стані	Через 1 годину після сеансу	t	Д показника	t
Rtot	193,0 ± 18,8	137,9 ± 12,4	2,45*	-55,5 ±12,0	4,61*
TLC	102,9 ± 3,0	106,2 ± 3,6	0,69	+3,3 ± 2,6	1,23
VC	86,0 ± 2,8	92,7 ± 2,2	1,87	+6,7 ± 1,4	4,94*
ERV	73,1 ± 7,4	82,9 ± 6,7	0,98	+9,8 ± 2,3	4,24*
RV	140,5 ± 9,3	120,0 ± 9,0	1,61	-20,7 ± 3,4	6,16*
ITGV	112,6 ± 5,5	108,8 ± 5,5	0,49	-3,8 ± 2,4	1,55
RV%TLC	122,6 ± 6,5	109,5 ± 5,7	1,53	-13,0 ± 3,5	3,70*
ITGV%TLC	105,4 ± 3,5	100,5 ± 3,2	1,02	-4,8 ± 2,1	2,33*

Примітка. * - різниця статистично вірогідна.

Таким чином, порівняльне вивчення ефективності методів ВОЛВ і пасивізації видиху, проведених в одній і тій же групі хворих на БА і ХОБ не дозволило виявити переваги жодного з них. Водночас відомо, що ВОЛВ є деякою мірою обтяжним для хворого, тому що передбачає не тільки збільшення тривалості видиху, але й обмеження частоти дихання. З цієї причини, на наш погляд, найкращим є метод пасивізації видиху як більш простий і не менш ефективний.

Ефективність застосування позитивного тиску наприкінці видиху у корекції легеневої вентиляції у хворих на бронхіальну астму і хронічний обструктивний бронхіт

Обстежено 37 хворих (жінок - 19, чоловіків - 18) у віці від 16 до 64 років. З них у 27 була діагностована бронхіальна астма: інтермітуюча - у 1, персистуюча легкого перебігу - у 5, середньоважкого - у 15 і важкого - у 6. У 10 пацієнтів мав місце хронічний обструктивний бронхіт (легкого перебігу - у 3, середньоважкого - у 7). Легенева недостатність спостерігалася в усіх хворих: I ступеню - у 19, II ступеню - у 17, III ступеню - у 1. Дослідження проводили ранком після 12-годинної перерви в прийомі медикаментів. Реєстрацію показників функції зовнішнього дихання здійснювали до і через 1 годину після сеансу ПТНВ, тривалість якого складала 20 хв у режимі 6 - 8 см вод. ст.

Після дихання з ПТНВ у 28 хворих поліпшилося відкашлювання мокроти, причому у 13 з них кількість мокроти за 1 годину після сеансу ПТНВ досягла або наблизилася до добового рівня. 14 хворих відзначили значне полегшення дихання.

Результати дослідження функції зовнішнього дихання (табл.7) свідчили про істотне поліпшення стану бронхіальної прохідності після проведення сеансу ПТНВ, на що вказувало достовірне збільшення FEV₁, FEV₁/VC, MEF₂₅, MEF₅₀, MEF₇₅ і PEF. Поряд із цим спостерігалася тенденція до збільшення VC. Зміни параметрів кривої потік-об'єм форсованого видиху після проведення лікування не були пов'язані з природними добовими коливаннями показників бронхіальної прохідності, що підтверджується результатами обстеження контрольної групи.

Підводячи підсумки вивчення безпосереднього ефекту ПТНВ у хворих на БА і ХОБ, можна заключити, що проведення сеансу ПТНВ тривалістю 20 хв. у режимі 6 - 8 см вод. ст. сприяє в значній частині випадків поліпшенню відкашлювання мокроти, полегшенню дихання, зменшенню бронхіального опору, істотному поліпшенню показників бронхіальної прохідності і структури загальної ємності легень.

У 14 хворих (БА - 11, ХОБ - 3) проведене вивчення бронхіального опору і структури загальної ємності легень методом бодіплетізмографії до і після сеансу ПНТВ. У вихідному стані спостерігалося значне (більше, ніж двократне) збільшення бронхіального опору. У структурі TLC відзначалося зростання RV, ITGV; при цьому ERV був істотно знижений, VC трохи зменшена. Тобто, виявлені зміни, які характерні для синдрому бронхіальної обструкції.

Таблиця 7 Динаміка показників функції зовнішнього дихання після сеансу ПТНВ ( M ± m, n = 37)

Показник (у % до належного)	У вихідному стані	Через 1 годину після сеансу	t	Д показника	T
VC	80,9 ± 2,9	82,5 ± 3,6	0,34	+1,6 ± 1,6	1,00
FVC	78,2 ± 3,2	79,5 ± 3,6	0,27	+1,3 ± 1,4	0,93
FEV1	58,9 ± 3,1	66,2 ± 3,9	1,47	+7,2 ± 1,8	4,00*
FEV1/VC	72,7 ± 2,6	79,6 ± 2,7	1,84	+6,8 ± 1,8	3,70*
MEF25	34,8 ± 2,7	45,8 ± 3,4	2,53*	+11,0 ± 2,0	5,50*
MEF50	38,4 ± 2,9	50,0 ± 3,9	2,39*	+11,4 ± 2,4	4,75*
MEF75	46,8 ± 3,4	61,0 ± 4,0	2,70*	+14,2 ± 2,0	7,10*
PEF	48,0 ± 3,4	61,0 ± 3,3	2,74*	+13,0 ± 1,9	6,84*

Примітка. * - різниця статистично вірогідна.

Після проведення сеансу ПТНВ спостерігалася тенденція до зменшення бронхіального опору, ємність легень збереглася на колишньому рівні, проте її структура істотно змінилася: вірогідно зменшилися показники RV, RV%TLC, ITGV%TLC, за рахунок чого зросла VC.

Виявилося також деяке збільшення ERV. Нами було проведене вивчення ефективності застосування ПНТВ у комплексній підтримуючій терапії хворих на БА і ХОБ.

Обстежено 23 хворих (жінок - 9, чоловіків - 14) у віці від 16 до 61 року. БА мала місце у 16 чоловік (персистуюча середньоважкого перебігу - у 11, важкого - у 5), ХОБ - у 7 (легкого перебігу - у 2, середньоважкого - у 5). Легенева недостатність I ступеню спостерігалася в 13 випадках, II ступеню - у 9, III ступеню - у 1. Дослідження проведені у вихідному стані і через 10 днів щоденного застосування ПТНВ у комплексі підтримуючої терапії.

У результаті досліджень встановлено, що у 10 хворих зменшився ступінь легеневої недостатності, а у 4 пацієнтів із легеневою недостатністю I ступеню у вихідному стані задишка зникла. У 9 випадках відзначалося поліпшення відкашлювання мокроти не тільки безпосередньо після проведення сеансу, але і на протязі доби. У 8 хворих із великою кількістю мокроти у вихідному стані відкашлювання зменшилося, в 10 випадках зменшилася частота нападів ядухи.

До початку лікування 20 хворих (БА - 16, ХОБ - 4) користувалися інгаляційними в₂-агоністами.

Після лікування їх число зменшилося до 14, із них у 12 хворих зменшилася частота інгаляцій. Інгаляційні кортикостероїди застосовувалися у 6 хворих БА, у 3 випадках було досягнуте зниження дози. Таблетовані кортикостероїди використовувалися в незмінній дозі до і після лікування у 5 хворих на БА. Результати дослідження вентиляційної функції легень свідчили про достовірне збільшення після проведеного лікування сеансами ПТНВ показників бронхіальної прохідності і VC.

Підводячи підсумок, можна заключити, що застосування методу ПТНВ у комплексі підтримуючої терапії хворих на БА і ХОБ сприяє істотному поліпшенню їх клінічного стану і показників вентиляційної функції легень.

Нами проведене порівняльне вивчення впливу ПТНВ на стан бронхіальної прохідності у хворих на БА і ХОБ.

У хворих на БА зміни показників, що свідчать про поліпшення бронхіальної прохідності після сеансу ПТНВ, були виражені значно більшою мірою, за винятком VC і FVC, збільшення всіх показників було статистично достовірним. Приблизно аналогічні результати отримані при порівняльному вивченні динаміки показників кривої потік-об'єм після 10-денного курсу лікування сеансами ПТНВ: ступінь поліпшення бронхіальної прохідності у хворих на БА був значно вищим, ніж у хворих на ХОБ.

Отримані результати дозволяють заключити, що механізм раннього ЕЗДШ при БА має більше значення, ніж при ХОБ. У хворих на ХОБ у розвитку бронхіальної обструкції більш важливу роль, очевидно, відіграє механічне звуження дихальних шляхів (набряк слизової оболонки, порушення дренажу, деформація бронхів за рахунок перибронхіального склерозу).

Висновки

1. Застосування сеансів пасивізації видиху, вольового обмеження легеневої вентиляції і режиму з позитивним тиском наприкінці видиху у хворих на бронхіальну астму і хронічний обструктивний бронхіт призводить до істотного зменшення ступеню гіперінфляції легень, обумовленої раннім експіраторним закриттям дихальних шляхів, поліпшенню показників бронхіальної прохідності.

2. Результати порівняльного вивчення ефективності методів вольового обмеження легеневої вентиляції і пасивізації видиху вказують на відсутність переваг вольового обмеження легеневої вентиляції перед пасивізацією видиху. Водночас, вольове обмеження легеневої вентиляції є обтяжним для хворого, тому що передбачає не тільки збільшення тривалості видиху, але й обмеження частоти дихання.

3. Застосування режиму дихання з позитивним тиском наприкінці видиху при бронхіальній астмі більш ефективне, ніж при хронічному обструктивному бронхіті, що дозволяє вважати механізм раннього експіраторного закриття дихальних шляхів у хворих бронхіальною астмою більш значущим у розвитку бронхіальної обструкції і дихальної недостатності.

4. Застосування методів пасивізації видиху і режиму дихання з позитивним тиском наприкінці видиху у комплексі підтримуючої терапії хворих на бронхіальну астму і хронічний обструктивний бронхіт обумовлює істотне поліпшення їх клінічного стану - зменшення ступеню дихальної недостатності, частоти нападів ядухи або утрудненого дихання, поліпшення відкашлювання мокроти, зниження дози інгаляторних в₂-симпатомиметиків і кортикостероїдів. Поряд із цим спостерігається достовірне збільшення життєвої ємності легень і показників бронхіальної прохідності.

5. Істотна клінічна ефективність методів пасивізації видиху і позитивного тиску наприкінці видиху, відсутність побічних дій дозволяють рекомендувати їх застосування в комплексі підтримуючої терапії хворих бронхіальною астмою і хронічним обструктивним бронхітом.

Практичні рекомендації

З метою зменшення гіперінфляції (затримки надлишку повітря) у легенях і поліпшення бронхіальної прохідності в комплексі підтримуючої терапії хворих бронхіальною астмою і хронічним обструктивним бронхітом рекомендується застосування методів пасивізації видиху і позитивного тиску наприкінці видиху.

Суть пасивізації видиху полягає у вольовому уповільненні видиху крізь стиснуті губи. Основною метою навчання хворих є досягнення розуміння, що уповільнення видиху потрібне для усунення активного скорочення м'язів видиху. Задану методику хворий виконує в положенні сидячи протягом 20 хвилин .

Дихання з позитивним тиском наприкінці видиху здійснюється за допомогою апарату "РИД" виробництва Науково-дослідного і конструкторського інституту монтажної технології (м. Москва) або іншого приладу, робота якого заснована на принципі водяного затвора. У положенні сидячи за столом хворий робить вдих через ніс тривалістю 1 - 2 секунди, а потім нефорсований видих через прилад тривалістю 3 - 4 секунди. Тривалість процедури складає 20 хвилин. Режим ПТНВ відповідає рівню 6 - 8 см вод. ст.

Список робіт, надрукованих за темою дисертації

1. Коррекция режима легочной вентиляции в лечении больных с хронической дыхательной недостаточностью / В.К. Гаврисюк, А.И. Ячник, Т.В. Яхница, Д.Я. Багрий, Ж.Е. Путиенко // Український пульмонологічний журнал 1999.- № 1.- С.- 13-17.

2. Путиенко Ж.Е. Эффективность применения положительного давления в конце выдоха в коррекции легочной вентиляции у больных бронхиальной астмой и хроническим обструктивным бронхитом // Український пульмонологічний журнал 1999.- № 2.- С.- 42-44.

3. Путиенко Ж.Е. Методы коррекции режима легочной вентиляции в лечении больных бронхиальной астмой и хроническим обструктивным бронхитом // Український пульмонологічний журнал 1999.- № 3.- С.- 27-30

4. Путиенко Ж.Е. Эффективность коррекции режима дыхания у больных с бронхообструктивным синдромом // II з'їзд фтизіатрів і пульмонологів України: Матер. наук. праць. - Київ, 1998.- С.216.

Анотації

Путієнко Ж.Є. Корекція режиму дихання в комплексній терапії хворих на бронхіальну астму і хронічний обструктивний бронхіт.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за пеціальністю 14.01.27 пульмонологія. - Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського АМН України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена вивченню ефективності корекції режиму легеневої вентиляції у комплексному лікуванні хворих на бронхіальну астму і хронічний обструктивний бронхіт.

Застосування сеансів пасивізації видиху, вольового обмеження легеневої вентиляції і позитивного тиску наприкінці видиху у хворих на бронхіальну астму і хронічний обструктивний бронхіт призводить до суттєвого зменшення ступеню гіперінфляції легень, обумовленої раннім експіраторним закриттям дихальних шляхів, поліпшенню показників бронхіальної прохідності. Результати порівняльного вивчення ефективності методів вольового обмеження легеневої вентиляції і пасивізації видиху вказують на відсутність переваг вольового обмеження легеневої вентиляції перед пасивізацією видиху. Водночас, вольове обмеження легеневої вентиляції є обтяжним для хворого, тому що передбачає не тільки збільшення тривалості видиху, але й обмеження частоти дихання.

Клінічна ефективність методів пасивізації видиху і позитивного тиску наприкінці видиху, відсутність побічних дій дозволяють рекомендувати їх застосування в комплексі підтримуючої терапії хворих на бронхіальну астму і хронічний обструктивний бронхіт.

Ключові слова: бронхіальна астма, хронічний обструктивний бронхіт, експіраторне закриття дихальних шляхів, режими легеневої вентиляції.

Putienko J.E. Correction of breathing pattern in complex treatment of patients with asthma and chronic obstructive bronchitis. - Manuscript.

Thesis for a degree of Candidate of Medical Sciences in specialty 14.01.27 - pulmonology. Institute of phthisiatry and pulmonology named after F.G. Yanovsky, AMS Ukraine, Kiev, 1999.

The dissertation is devoted to a study of efficiency of breathing pattern correction in patients with asthma and chronic obstructive bronchitis. The application of expiratory passivation, volitional limitation of pulmonary ventilation and positive end-expiratory pressure in patients with asthma and chronic obstructive bronchitis leads to significant decrease of lung hyperinflation, which develops due to early closure of respiratory airways, and improvement of bronchial passability indices. A comparison of expiratory passivation and volitional limitation of pulmonary ventilation methods has not revealed the advantages of volitional limitation of pulmonary ventilation over expiratory passivation. The same time, volitional limitation of pulmonary ventilation interferes with patient's compliance, since it requires limitation of respiration rate and breath depth as well.

Clinical efficiency of of expiratory passivation and volitional limitation of pulmonary ventilation and the absence of side effects make it possible to recommend these methods in complex with supportive treatment of patients with asthma and chronic obstructive bronchitis.

Key words: asthma, chronic obstructive bronchitis, expiratory closure of respiratory airways, breathing pattern.

Путиєнко Ж.Е. Корекция режима дыхания в комплексной терапии больных бронхиальной астмой и хроническим обструктивным бронхитом. - Рукопись.

Диссертация на соикание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.27 - пульмонология. - Институт фтизиатрии и пульмонологии им. Ф.Г.Яновского АМН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена изучению эффективности коррекции режима легочной вентиляции в комплексном лечении больных бронхиальной астмой (БА) и хроническим обструктивным бронхитом (ХОБ).

Эффективность применения метода пассивизации выдоха (ПВ) была изучена у 24 больных. Проведение сеанса ПВ в значительной части случаев способствовало улучшению откашливания мокроты, облегчению дыхания, достоверному улучшению показателей бронхиальной проходимости. Всем пациентам назначен десятидневный курс лечения сеансами ПВ. В группу исследуемых были включены больные после ликвидации обострения заболевания и достижения стабильного состояния на фоне поддерживающей (базисной) терапии, состав которой не менялся на протяжении не менее четырех недель. Это позволило с наибольшей вероятностью исключить влияние на результаты исследования факторов, связанных с применением других методов лечения в период обострения заболевания. Параллельно основной группе проводили исследования контрольной в составе 20 больных в тех же условиях и в те же сроки, только сеансы ПВ в комплекс поддерживающей терапии не включались. В результате установлено, что использование сеансов ПВ в комплексе поддерживающей терапии больных БА и ХОБ способствовало уменьшению степени легочной недостаточности, частоты приступов удушья или затруднения дыхания, улучшению откашливания мокроты, снижению дозы ингаляторных адреномиметиков и кортикостероидов. Наряду с этим наблюдалось достоверное увеличение жизненной емкости легких и показателей бронхиальной проходимости.

Эффективность применения волевого ограничения легочной вентиляции (ВОЛВ) была изучена у 24 больных. После проведения сеанса у 8 пациентов наблюдалось существенное облегчение дыхания, в 12 случаях отмечалось улучшение откашливания мокроты. Изменение показателей петли поток-объем форсированного выдоха указывает на достоверное улучшение состояния бронхиальной проходимости и увеличение жизненной емкости легких после проведения сеанса ВОЛВ.

Поскольку применение метода ВОЛВ, по мнению его авторов, способствует накоплению углекислого газа в организме, можно предположить, что проведение сеанса ВОЛВ будет способствовать увеличению напряжения углекислого газа в артериальной крови. Нами определялись показатели рН и газового состава крови до и после сеанса ВОЛВ. В результате установлено, что у большинства больных в исходном состоянии наблюдалась тенденция к гипокапнии крови (в 7 случаев напряжение углекислого газа было ниже 35 мм рт. ст.), что объясняется гипервентиляцией легких. То есть, признаки дефицита углекислого газа в организме действительно имели место, однако применение ВОЛВ не сопровождалось их изменениями.

Изучение показателей бронхиального сопротивления (Rtot) и структуры общей емкости легких показало, что в исходном состоянии у больных наблюдалось увеличение Rtot , остаточного объема легких (RV), уменьшение резервного объема выдоха (ERV). Наряду с этим имело место достоверное увеличение VC за счет увеличения ERV и уменьшения RV, то есть, за счет уменьшения “газовой ловушки”. Таким образом, механизм положительного действия ВОЛВ у больных БА и ХОБ не связан с влиянием на содержание углекислого газа в организме, а обусловлен влиянием на раннее экспираторное закрытие дыхательных путей за счет пассивизации выдоха.

Сравнительное изучение эффективности методов ВОЛВ и ПВ не позволило выявить преимущества ни у одного из них. Вместе с тем известно, что ВОЛВ является в определенной степени обременительным для больного, так как предусматривает ограничение частоты дыхания. В связи с этим, на наш взгляд, оптимальным является метод ПВ как более простой и не менее эффективный.

Изучение непосредственного эффекта сеанса положительного давления в конце выдоха (ПДКВ) было проведено у 37 больных. В результате установлено, что применение метода ПДКВ в значительной части случаев способствовало улучшению откашливания мокроты, облегчению дыхания, уменьшению Rtot, существенному улучшению показателей бронхиальной проходимости и структуры общей емкости легких.

Результаты изучения эффективности использования метода ПДКВ в комплексной поддерживающей терапии 23 больных свидетельствовали о значительном улучшении их клинического состояния и показателей вентиляционной функции легких, уменьшении дозы в₂-адреномиметиков и кортикостероидов.

Проведено сравнительное изучение влияния ПДКВ на состояние бронхиальной проходимости у больных БА и ХОБ. У больных БА изменения показателей, указывающие на улучшение бронхиальной проходимости и структуры общей емкости легких, были выражены в значительно большей степени. Полученные данные позволяют заключить, что механизм экспираторного закрытия дыхательных путей при БА имеет большее значение, чем у больных ХОБ. При ХОБ в развитии бронхиальной обструкции более важную роль, по-видимому, играет механизм сужения дыхательных путей (отек слизистой оболочки, нарушение дренажа, деформация бронхов за счет перибронхиального склероза).

Существенная клиническая эффективность методов ПВ и ПДКВ, отсутствие побочных действий позволяют рекомендовать их применение в комплексе поддерживающей терапии больных БА и ХОБ.

Ключевые слова: бронхиальная астма, хронический обструктивный бронхит, экспираторное закрытие дыхательных путей, режимы легочной вентиляции.

Размещено на Allbest.ru