Порушення внутрішньосімейної адаптації при гіпертензивній енцефалопатії I-II стадії з неврозоподібними розладами у жінок та його корекція

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоровя України

Харківська медична академія післядипломної освіти

УДК 616.17-008.1:616.831-005.] - 08

ПОРУШЕННЯ ВНУТРІШНЬОСІМЕЙНОЇ АДАПТАЦІЇ ПРИ ГІПЕРТЕНЗИВНІЙ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ I-II СТАДІЇ З НЕВРОЗОПОДІБНИМИ РОЗЛАДАМИ У ЖІНОК ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ

14.01.16 - Психіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття

наукового ступеня кандидата медичних наук

МАРКОВА Маріанна Владиславівна

Харків - 2000



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник: Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедрою сексології і медичної психології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Кутько Ігор Іванович, Український НДІ клінічної та експериментальної неврології і психіатрії МОЗ України, завідувач відділом психіатрії;

доктор медичних наук, доцент Пшук Наталія Григоровна, Вінницький медичний університет МОЗ України, доцент кафедри психіатрії та загальної і медичної психології.

Провідна установа: Дніпропетровська медична академія МОЗ України, кафедра психіатрії, загальної та медичної психології

Захист відбудеться 14 червня 2000 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої Ради Д 64.609.01 при Харківській медичній академії післядипломної освіти за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичній академії післядипломної освіти: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

Автореферат розіслано 13 травня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої Ради,

кандидат медичних наук, доцент Марченко В.Г.



АНОТАЦІЯ

Маркова М.В. Порушення внутрішньосімейної адаптації при гіпертензивній енцефалопатії І-ІІ стадії з неврозоподібними розладами у жінок та його корекція. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 - Психіатрія, Харківська медична академія післядипломної освіти, Харків, 2000.

На основі системного підходу до вивчення внутрішньосімейної адаптації встановлено причини, механізми розвитку і клініко-психологічні прояви внутрішньосімейної дезадаптації при гіпертензивній енцефалопатії І-ІІ стадії з неврозоподібними розладами у жінок. Виявлено різні варіанти внутрішньосімейної дезадаптації і розроблено критерії їх диференційної діагностики. адаптація гіпертензивний енцефалопатія невроз

Запропоновано систему корекції порушення внутрішньосімейної адаптації за зазначеної патології у жінок.

Ключові слова: порушення внутрішньосімейної адаптації, системно-структурний аналіз, сексуальна дисфункція, психотерапевтична корекція.

АННОТАЦИЯ

Маркова М.В. “Нарушение внутрисемейной адаптации при гипертензивной энцефалопатии І-ІІ стадии с неврозоподобными расстройствами у женщин и его коррекция”. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 - Психиатрия. Харьковская медицинская академия последипломного образования, Харьков, 2000.

С целью изучения причин, механизмов развития и клинико-психологических проявлений нарушения внутрисемейной адаптации при гипертензивной энцефалопатии (ГЭ) І-ІІ стадии с неврозоподобными расстройствами у жены и разработки методов его психотерапевтической коррекции, обследовано 98 супружеских пар, в которых супруга страдала вышеуказанной патологией.

Анализ результатов проведенного исследования позволил выделить три возможных варианта развития внутрисемейной дезадаптации в семьях, в которых жена страдает гипертензивной энцефалопатией І-ІІ стадии с неврозоподобными расстройствами и разработать критерии их дифференциальной диагностики.

Первый вариант - обусловленный неврозоподобной симптоматикой и сексуальной дисфункцией у жены, развившимися вследствие наличия у нее ГЭ.

Второй вариант - развившийся в результате сексуально-эротической дезадаптации супругов как следствия их дезинформации в области психогигиены половой жизни.

Третий вариант - представляющий собой коммуникативную форму дезадаптации как результат межличностного конфликта супругов.

По уровню семейной адаптации супружеских пар, в которой жена страдает гипертензивной энцефалопатией І-ІІ стадии с неврозоподобными расстройствами, может быть выделено четыре группы супружеств: адаптированные (преобладание в контрольной группе 88±8%), характеризующиеся комплементарным поведением партнеров либо выраженностью вытеснения как механизма психологической защиты, относительно адаптированные (214%), для которых были присущи адаптивные механизмы игнорирования супружеских конфликтов, супружеская комплементарность и вытеснение, несогласованные (345%), в которых один партнер считает свой брак неудачным, а другой не видит серьезных проблем в браке и дезадаптированные (456%) - явления комплементарности в поведении этих супругов не наблюдаются.

Психотерапевтическая коррекция выполнялась после проведения медикаментозного лечения женщин по поводу ГЭ. При первом варианте внутрисемейной дезадаптации у 31 пациентки (697%) после курса терапии, сопровождавшегося опосредованной и потенцирующей психотерапией, наступило заметное улучшение сексуальной функции. Остальные 14 (317%) больных нуждались в проведении дальнейших психотерапевтических мероприятий и были включены в группы с дезадаптивными формами внутрисемейной дезадаптации.

Для нивелирования сексуально-эротической дезадаптации вследствие дефицита знаний в области психогигиены половой жизни наряду с рациональной психотерапевтической коррекцией, библиотерапией, использовали методику сексуально-эротического тренинга. Для коррекции коммуникативной формы дезадаптации применяли групповую психотерапию, персоналистическую психотерапию, групповой и парный коммуникационный тренинг. В результате применения предложенной системы коррекции полное восстановление и значительное улучшение внутрисемейной адаптации было достигнуто у 804% супружеских пар, частичная коррекция - у 164% супругов.

Проведенные в течение двух лет катамнестические наблюдения показали, что достигнутый терапевтический эффект оказался достаточно стойким у 685% супружеских пар, в которых жены страдали гипертензивной энцефалопатией.

Ключевые слова: нарушение внутрисемейной адаптации, системно-структурный анализ, сексуальная дисфункция, психотерапевтическая коррекция.

SUMMARY

Markova Marianna Vladislavovna. Thesis for Candidate of Medicine degree: “Intermarital Disadaptation As A Result of encephalopathy caused by essential hypertension I-II degree with Neurotic-like Disorders in Women and its correction". Type of thesis - manuscript. Speciality 14.01.16 - Psychiatry. Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education, Kharkiv, 2000.

On the basis of a systemic approach to the study of intermarital adaptation, the causes, mechanisms of development and the clinici-psychological manifestations of intermarital disadaptation as a result of encephalopathy caused by essential hypertension I-II degree with neurotic-like disorders in women were established. Different variants of intermarital disadaptation were established and the criteria for their differential diagnosis were developed.

A system for the correction of intermarital disadaptation as a result of the above named pathology in women was proposed.

Key words: intermarital disadaptation, systemic structural analysis, sexual dysfunction, psychotherapeutic correction.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Судинна патологія головного мозку посідає одне з провідних місць у структурі захворювання центральної нервової системи. При цьому частота цереброваскулярних порушень є вельми значущою не тільки серед хворих віком 55-60 років і більше, але й серед осіб молодого, активного віку (А.Ю.Руденко зі співавт., 1990, 1997; В.Л.Гавенко, 1991; Н.М.Грицай, 1993; С.М.Віничук, В.О.Засуха, 1995; Л.А.Дзяк, А.С.Сон, 1995; Є.Г.Дубенко, О.Г.Морозова, 1997; П.В.Волошин, Н.П.Волошина, 1998 та ін.). Зокрема, у країнах Європи кожний четвертий стаціонарний хворий із порушенням мозкового кровообігу - молодший за 45 років (Доклад ВООЗ, 1996). Це становище поглиблюється тим, що гіпертензивна енцефалопатія, як свідчать клінічна практика і деякі літературні дані (В.Д.Деменко, 1987), окрім характерної симптоматики, нерідко супроводжується порушенням міжособистісних відносин, що призводить до внутрішньосімейної дезадаптації хворих.

Актуальність теми дослідження. Порушення внутрішньосімейної адаптації у хворих із цереброваскулярними порушеннями жінок мало вивчено. При цьому у працях, де порушується ця проблема, звертається увага на сексуальний розлад у самого хворого, практично без урахування порушення міжособистісних відносин подружжя (В.В.Кришталь, 1996, 1997; Н.О.Марута зі співавт., 1998, 1999), що, у свою чергу може призвести до розвитку внутрішньосімейної дезадаптації, яку посилюють несприятливі соціальні, психологічні та соціально-психологічні чинники (І.І.Кутько зі співавт., 1994; Б.В.Михайлов, В.В.Кришталь зі співавт., 1997; В.В.Кришталь, 1998; Б.В.Михайлов, О.К.Напрєєнко зі співавт., 1998; Н.Г.Пшук, 1999; Е.Г.Ейдеміллер, В.Юстіцкіс, 1999). Слід також урахувати, що хронічні соматичні захворювання нерідко супроводжуються неврозоподібними розладами (Н.Г.Пшук, 1998), та внутрішньоособистісним і/або міжособистісним конфліктом (І.З.Вельвовський, Н.К.Ліпгарт, В.І.Сухоруков, 1984; Л.Ф.Шестопалова, 1995; Н.К.Агішева, А.К.Агішева, 1997; В.В. Кришталь, Б.Л. Гульман, 1997; В.В.Кришталь, І.І.Кутько зі співавт., 1997; В.С.Підкоритов, Л.Ф.Шестопалова зі співавт., 1998), що поглиблює виникнення внутрішньосімейної дезадаптації, яка нерідко спричиняє загрозу розпаду сім`ї та являє собою вже не лише медичну, а й серйозну соціальну проблему.

Тим часом, порушення внутрішньосімейної адаптації при гіпертензивній енцефалопатії (ГЕ) з неврозоподібними розладами до цього часу не привертали спеціальної уваги дослідників. Ці аспекти лише непрямо порушуються у працях Л.В.Нечаєвої (1992), Н.Г.Пшук (1998), S.R.Leiblum (1994, 1998).

Таким чином, причини, механізми і клініко-психологічні прояви внутришньосімейної дезадаптації при ГЕ з неврозоподібними розладами залишаються невивченими, без чого неможлива розробка ефективних методів її діагностики та корекції.

Ці обставини визначають актуальність і необхідність проведення данного дослідження.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано згідно з планом НДР Харківської медичної академії післядипломної освіти (№ державної реєстрації 01.95U020613).

Мета роботи - на основі системного підходу до вивчення причин, механізмів розвитку і клініко-психологічних проявів порушення внутрішньосімейної адаптації при гіпертензивній енцефалопатії I-II стадії з неврозоподібними розладами у дружини розробити методи її психотерапевтичної корекції.

Для досягнення наміченої мети в роботі було поставлено такі завдання.

1. Виявити причини, механізми розвитку і клініко-психологічні особливості внутрішньосімейної дезадаптації при ГЕ з неврозоподібними розладами у жінок.

2. Вивчити стан сексуальної функції подружжя та ії вплив на розвиток внутрішньосімейної дезадаптації.

3. Встановити роль соціогенних, психогенних і соматогенних чинників та їх взаємодію в розвитку внутрішньосімейної дезадаптації при ГЕ з неврозоподібними розладами у дружини.

4. Визначити варіанти і форми внутрішньосімейної дезадаптації, що розвиваються при ГЕ з неврозоподібними розладами у дружини.

5. Розробити диференційовану систему психотерапевтичної корекції різних варіантів внутрішньосімейної дезадаптації при ГЕ I-II стадії з неврозоподібними розладами у дружини.

Наукова новизна. Уперше на основі системного підходу до вивчення внутрішньосімейної адаптації визначено причини, умови розвитку, перебіг і прояви різних варіантів внутрішньосімейної дезадаптації при гіпертензивній енцефалопатії I-II стадії з неврозоподібними розладами у дружини.

Уперше показано особливості міжособистісних відносин подружжя, клінічні особливості сексуальних розладів і залежність їх виникнення від стану соціально-психологічної, психічної, нервової та вегетативної регуляції сексуальної функції.

Практичну цінність мають розроблені на основі результатів проведеного дослідження критерії диференційної діагностики різних варіантів внутрішньосімейної дезадаптації при досліджуваній патології у дружини і система корекції, яка відкриває можливість диференційованого психотерапевтичного впливу залежно від причин і особливостей порушення різних варіантів внутрішньосімейної дезадаптації у кожної конкретної подружньої пари.

Основу диференційованої системи психокорекції внутрішньосімейної дезадаптації при розглядуваній патології у жінок становить урахування при обстеженні подружніх пар, поряд із клінічними проявами основного захворювання жінок, міжособистісних відносин подружжя, характеру сексуальних порушень у кожного з подружньої пари, відмінностей їх особистості, поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя і рівня порушення сексуально-еротичної і соціально-психологічної адаптації.

Особистий внесок здобувача в розробку наукових результатів. Автором заплановано й здійснено весь обсяг досліджень. За період з 1994 по 1999 рік включно особисто автором проведено клінічне, клініко- та експериментально-психологічне, соціологічне обстеження 98 хворих на гіпертензивну енцефалопатію жінок та їхніх чоловіків.

Статистичну обробку і наукову інтерпретацію здобутих у ході дослідження даних виконано автором роботи особисто.

Апробація роботи. Матеріали дисертації доповідалися на засіданні Харківського медичного товариства сексопатологів (1997, 1999), Харківського медичного товариства невропатологів (1998), Харківського медичного товариства психотерапевтів (1999), на міжнародній конференції “Актуальные вопросы планирования семьи, сексологии и репродукции” (Київ, 1998), на підсумкової ювілейної конференції молодих вчених Харківського інституту удосконалення лікарів (Харків, 1998), на науково-практичній конференції “Современные проблемы пограничной психиатрии, психотерапии и медицинской психологии” (Харків, 1999) та на науково-практичній конференції молодих вчених Харківської медичної академії післядипломної освіти “Медицина на межі століть: відкриття та перспективи” (Харків, 1999).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 13 друкованих праць (6 у фахових виданнях та 7 - у збірках наукових праць).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, п`яти глав власних досліджень, заключення і висновків (усього 150 сторінок машинопису). Матеріали дисертації ілюструються 30 таблицями. Бібліографічний список вміщує 261 джерело, з яких 75 іноземних.



ЗМІСТ РОБОТИ. ЗДОБУТІ РЕЗУЛЬТАТИ

Під спостереженням перебувало 98 подружніх пар, в яких дружина хворіла на гіпертензивну енцефалопатію (ГЕ) з неврозоподібними розладами, з них I стадія захворювання була діагностована у 48 хворих, ІІ стадія - у 50. У 82 із обстежених (84±4%) подружніх пар було виявлено внутрішньосімейну дезадаптацію, у 16 (16±4%) пар внутрішньосімейна дезадаптація, незважаючи на наявність ГЕ у дружини, відзначена не була, і вони обстежувалися як контрольна группа.

Обстежені подружжя були віком від 30 до 60 років, більшість жінок (66±5%) - від 30 до 50 років. Тривалість захворювання на ГЕ у 67±5% жінок становила від 4 до 10 років, у 18±4% - понад 10 років. Наявність внутрішньосімейної дезадаптації 15±4% обстежених жінок відзначали з початку подружнього життя, 10±3% - в перші три роки спільного життя, 23±5% - через 6-10 років після початку подружнього життя і у 36±5% внутрішньосімейна дезадаптація виникла більш ніж після 10 років спільного життя, при цьому 46±5% відзначили виникнення внутрішньосімейної дезадаптації через 1-4 роки після початку захворення ними на ГЕ. Стаж подружнього життя у 62±5% становив від 6 до 15 років, у 27±5% понад 15 років.

Залежно від причини порушення внутрішньосімейної адаптації подружні пари було поділено на три групи. Першу групу склали 45 (46±5%) подружніх пар, в яких внутрішньосімейна дезадаптація була зумовлена сексуальною дисфункцією дружини внаслідок ГЕ з неврозоподібними розладами. Друга група об`єднувала 19 (19±4%) подружніх пар, в яких внутрішньосімейна дезадаптація була наслідком сексуально-еротичної дезадаптації подружжя через неправильну або недостатню поінформованість в питаннях психогігієни статевого життя. До третьої групи увійшли 18 (18±4%) подружніх пар, в яких внутрішньосімейна дезадаптація була спричинена міжособистісним конфліктом подружжя, що зумовив комунікативну форму дезадаптації.

Проведене на основі системного підходу до досліджуваної патології всебічне обстеження подружжя враховувало стан їх соматобіологічних, соціальних, психологічних та соціально-психологічних особливостей. Клінічне дослідження включало вивчення соматичного, в тому числі неврологічного, вегетативного та психічного стану, а також спеціальне сексологічне обстеження обох із подружньої пари. Усім хворим проводили, крім клінічних досліджень, ЕЕГ, РЕГ, Ехо-ЕГ.

Рівень сімейної адаптації визначався за методикою D.L.Sprenkle, B.L.Fisher (1994), соціально-психологічної та сексуально-еротичної адаптації - за питальником Д.Л.Буртянського, В.В.Кришталя (1990).

За метою з`ясування причин та умов виникнення порушення сексуального здоровя у подружніх пар, що перебували під нашим спостереженням, застосували системно-структурний аналіз за В.В. Кришталем (1997).

Клініко-психологічні дослідження включали вивчення в подружніх парах психосексуальних типів чоловіка і жінки (С.С. Лібіх, 1990) і типів сексуальної мотивації подружжя (В.В. Кришталь, 1997). Спрямованість особистості подружжя, їх домінуючі мотивації та ціннісні орієнтації визначалися за допомогою класифікації домінуючих мотивацій і домінант у проведенні дозвілля, розробленої Г.С. Васильченком (1990).

Експериментально-психологічні дослідження полягали у вивченні вищих інтегративних функцій хворих жінок, акцентуйованих рис характеру подружжя (за методикою Г.Шмішека), особистісних відмінностей подружжя (за Фрайбурзьким особистісним питальником), системи значущих для паціенток на невербалізованому рівні понять (за методикою КТВ) та ступеня психосоціальної адаптації і стану міжособистісних відносин (за тестом Люшера).

Соціологічне дослідження включало вивчення рівня освіти подружжя, міцності їх сімейних відносин, соціального стану, трудової діяльності і вплив захворення ГЕ і внутрішньосімейної дезадаптації на ці показники.

Здобуті в ході дослідження дані оброблялися методом математичної статистики за крітерієм знаків і за допомогою таблиць відсотків та їх помилок (В.П. Генес, 1967), деякі експериментально-психолоічні - за допомогою крітерія Стьюдента.

Вивчення соматичного статусу виявило наявність у 36±5% жінок міокардіосклерозу, у всіх жінок - гіпертрофії лівого шлуночка серця. Аналіз неврологічного статусу показав значний поліморфізм клінічної картини. Для всіх жінок була характерна розсіяна неврологічна симптоматика різного ступеня вираженості, що супроводиться синдромом перманентної вегетативно-судинної дистонії в одних випадках і вегетативними пароксизмальними станами симпато-адреналового або змішаного типів на тлі перманентної вегетативної дистонії - в інших. У жінок із ІІ стадією ГЕ, окрім більш виражених згаданих клінічних ознак, відзначалася вогнищева неврологічна симптоматика, насамперед пірамідний та мозочковий синдром. Крім того, у частини хворих на висоті сексуального збудження спостерігалося виникнення вегетативних пароксизмів симпато-адреналового або змішаного типу, що спонукало хворих до припинення статевого акту.

Інструментальні методи дослідження дали можливість установити відсутність у хворих органічної патології головного мозку з ознаками функціональних порушень мезодіенцефальних структур.

При дослідженні психічного стану наявність різних неврозоподібних розладів була діагностована у всіх жінок, які належать до основних груп, причому найпоширенішими виявилися астенічний, гіпотимічний, іпохондричний, істеричний і субдепресивний синдроми. Серед чоловіків неврозоподібна симптоматика була виявлена в першій групі - у 85±6%, у другій - у 47±12% і в третій - у 67±11%. До цього, якщо в чоловіків двох перших груп переважав гіпотимічний синдром, то для чоловіків третьої групи, поряд із гіпотимічним, був характерний синдром подразнювальної слабкості, що також стало передумовою міжособистісного конфлікту подружжя цієї групи. Психопатологічна симптоматика обумовлювалася у жінок здебільшого їхнім основним захворюванням, преморбідними рисами та емоційною реакцією на наявне захворювання ГЕ і внутрішньосімейну дезадаптацію, а в їхніх чоловіків - особистісною реакцією на внутрішньосімейну дезадаптацію і порушення взаємовідносин із дружинами.

Дослідження показало, що соматосексуальний розвиток більш ніж у половини жінок (60±5%) і переважної більшості чоловіків (76±5%) із загальної кількості обстежених відбувався нормально, хоч у 42±8% жінок першої, 37±11% - другої і 22±10% - третьої групи відзначався уповільнений розвиток. Ретардація психосексуального розвитку мала місце у 44±8% жінок першої, 42±12% другої і 28±11% жінок третьої групи. Затримка психосексуального розвитку була виявлена також у 11 (13±4%) з обстежених чоловіків основних груп. Ретардація була зумовлена психогенними (преморбідними рисами характеру) і соціогенними чинниками (неправильним загальним і статевим вихованням, недостатньою сексуальною освітою). У половини жінок (48±6%) основних груп спостерігалися асинхронії статевого розвитку, переважно сукупні; у чоловіків цих груп асинхронії зустрічалися в 15±4% випадків. Тим часом у контрольній групі сомато- і психосексуальний розвиток подружжя відбувався нормально.

Зміни статеворольової поведінки мали місце у невеликої кількості обстежених: його трансформація спостерігалася у 17±4% жінок і 10±3% чоловіків, а гіперрольова поведінка була виявлена у 23±5% жінок і 36±5% чоловіків.

Аналізуючи дані дослідженя статевої конституції, слід зазначити, що в жодного з подружжя з контрольної групи не було слабкої статевої конституції, а у 38±12% жінок і 25±11% чоловіків була сильна статева коституція, тоді як серед подружніх пар основних груп 63±5% жінок і 76±5% чоловіків належали до середнього її типу, а у решти статева конституція була слабкою: в першій групі - у 42±8% жінок і 13±5% чоловіків, у другій групі - у 37±11% жінок і 21±10% чоловіків і у третій групі - у 22±10% жінок і 17±9% чоловіків.

Наявність і вираженість проявів сексуальної дисфункції у обстежених подружніх пар були різними в різних групах, хоч у всіх жінок спостерігалася гіпо- або аноргазмія, що часто сполучалася з гіполібідемією. У хворих жінок першої групи в 31±7% та їх чоловіків у 29±7% випадків мав місце синдром сексуальної дезактуалізації, який регресував разом із клінічними проявами ГЕ і поліпшенням загального самопочуття жінок, змінюючись тривогою із приводу своєї сексуальної неспроможності. У другій і третій групі більш ніж у половини хворих (22 чоловіка - 60±8%) мав місце синдром відносної сексуальної або психологічної аверсії. Більшість жінок усіх основних груп, а також їхні чоловікі зазнавали психосексуальної незадоволеності. Крім того, у чоловіків спостерігалося зниження статевого потягу до дружини та послаблення адекватних ерекцій, рідше до цих розладів приєднувалося передчасне сім`явипорскування, що також мало відносний характер.

Системно-структурний анализ дав можливість установити, що в подружжя основних груп мало місце сукупне ураження компонентів і складових сексуального здоров`я. При цьому у подружніх пар першої групи стрижневим стало ураження психічної (через наявність неврозоподібних синдромів) та нейрорегуляторної (з причини дезінтеграції лімбіко-ретикулярних структур) складових анатомо-фізіологічного компонента сексуального здоров`я. У другій групі стрижневим було ураження інформаційно-оцінної, а в деяких подружніх пар і соціокультурної складових соціального компонента, а в третій групі - соціально-психологічного, а інколи й психологічного компонента сексуального здоров`я. Порушення решти компонентів і складових сприяло розвиткові й посилювало перебіг уже виниклої сексуальної дисгармонії подружних пар.

Дані експериментально- та клініко-психологічного дослідження виявили зменшення обсягу довільної пам`яти, зниження здатності до класифікації та аналізу, прогресування виснаженості уваги і зниження працездатності в динаміці залежно від стадії ГЕ, що свідчить про погіршення кровопостачання головного мозку з прогресуванням захворювання. Аналіз характерологічних особливостей подружжя виявив, що найпоширенішою акцентуйованою рисою характеру серед жінок основних груп є застрявання, що характеризується патологічною стійкістю афекту, тобто перебуванням у стані перманентного впливу стресу - 63±7% у першій групі, 42±12% - у другій і 56±12% у третій групі, що, очевидно, стало тим преморбідним тлом, яке у сукупності з будь-якими несприятливими чинниками сприяло розвитку у жінок захворювання на ГЕ.

У контрольній групі не було відзначено високих показників акцентуації характеру, близько половини чоловіків і дружин мали гіпертимний тип акцентуації, тобто були оптимістичні, товариські, ініціативні, хоч слід визнати, що у половини жінок цієї групи показники шкали застрявання перевищували норму.

При побудові психологічного профілю особистості подружжя у жінок основних груп було виявлено занадто високий рівень невротизації особистості, підвищене занепокоєння власними переживаннями, високий рівень психопатизації, нестійкий емоційний стан із підвищеною готовністю до афективного реагування. Крім того, жінки першої і другої групп виявилися занадто скутими, приверненими до стресового реагування на звичайні життєві ситуації, депресивними, а у жінок другої групи ці особистісні відмінності доповнювалися відсутністю готовності та навичок спілкування. Жінкам третьої групи була притаманна авторитарність, егоцентричність, виражене прагнення до домінування. У чоловіків основних груп практично за усіма базовими шкалами показники були на 1-2 бали нижче, ніж у жінок. Для чоловіків першої групи були характерні прагнення до домінування й високий рівень психопатизації, для чоловіків другої групи - відсутність уміння адаптуватися до стресових впливів, виражене прагнення до домінування разом з відсутністю прагнення до взаємодії з оточуючими, низький рівень самокритичності, чоловіки третьої групи так само, як й їхні дружини, були авторитарні, егоцентричні і схильні до домінування. Подружні пари, що належали до контрольної групи, показали добру захищеність щодо впливу стрес-чинників, яка грунтується на впевненості в собі, оптимістичності і відкритості.

Показники екстра-інтроверсії у жінок мали чітку залежність від стадії ГЕ: серед хворих із І стадією переважали показники екстраверсії; а при прогресуванні захворювання простежувалася тенденція до посилення інтроверсії.

Показники шкали маскулінність-фемінінність свідчать про те, що в першій і контрольній групах у подружжя переважали нормальні статеворольові стереотипи, в групі зі сексуально-еротичною дезадаптацією у більшості жінок і чоловіків був яскраво виражений гіперрольовий поведінковий симптомокомплекс, у третій групі жінки виявляли маскулінність у психічних та поведінкових реакціях, тоді як для чоловіків був характерний гіперрольовий психічний та поведінковий стереотип.

При визначенні значущих для паціенток відносин на невербалізовуваному рівні було виявлено, що найзначущими для більшості жінок усіх груп були поняття "здоров`я" і "дитина"; для хворих другої і третьої групи поняття "чоловік" було найменш значущим, жінки першої та третьої груп визначили "секс" як ціннісне поняття, а серед паціенток другої групи кількість жінок, що виділяють це поняття як ціннісне, дорівнює кількості жінок, що віднесли його до категорії конфліктних і таких, що не становлять цінності.

Невідповідність спрямованості особистості у вигляді дисоціації ціннісних орієнтацій та домінуючих мотивацій мала місце у обстежених основних груп, де переважали орієнтація подружжя здебільшого на матеріальні та гедонічні цінності і егоістична спрямованість особистості, тоді як контрольна група демонструвала збіжність ціннісних настанов, що, як відомо, є умовою гармонійності егалітарної сім`ї.

Суттєву роль у формуванні внутрішньосімейної дезадаптації у обстежених подружніх пар відігравала невідповідність типів сексуальної мотивації, що спостерігалася в усіх групах, за винятком контрольної; серед подружжя другої і третьої груп кількість подружних пар із розбіжністю сексуальної мотивації (в 74±10% випадків серед подружжя зі сексуально-еротичною і в 33±11% випадків у подружжя з комунікативною дезадаптацією) перевищувала кількість випадків невідповідності сексуальної мотивації в першій групі (24±6% випадків). У жінок основних груп переважали генітальний (21±4%), гомеостабілізуючий (18±4%), шаблонно-регламентований (18±4%) та пасивно-підпорядковуваний (18±4%) типи сексуальної мотивації, а у чоловіків відзначалися ігровий (16±4%), генітальний (15±4%) і також гомеостабілізуючий (15±4%) та шаблонно-регламентований (12±4%) її типи. У подружжя контрольної групи переважали комунікативно-гедонічний та ігровий типи сексуальної мотивації, що забезпечувало розвиток гармонійних сексуальних відносин.

Істотний внесок у генез внутрішньосімейної дезадаптації зробила невідповідність у подружніх парах психосексуальних типів чоловіка і дружини. У першій групі частим (76±6%) було дисгармонійне сполучення в сім`ї типів жінка-мати і чоловік-батько або жінка-дочка і чоловік-син. У двох інших группах було відзначено велику частоту найбільш неприятливого сполучення агресивних або, навпаки, пасивно-підпорядковуваних варіантів типів жінок і чоловіків. У контрольній групі найчастіше в парах сполучалися типи чоловік-батько - жінка-дочка і чоловік-син - жінка-мати, що сприяло гармонії сексуальних відносин подружжя.

У всіх подружніх пар основних груп було визначено низький рівень соціально-психологічної адаптації (найнижчий у подружжя третьої групи); при невербальній оцінці своїх партнерів у подружжя переважали такі характеристики, як егоїстичність, черствість, подразливість, деспотичність; жінки третьої групи характеризували своїх чоловіків як занадто конформних, а чоловіки вважали дружин жорсткими та неконструктивними.

При дослідженні рівня соціально-психологічної і сексуально-еротичної адаптації з`ясувалося, що жінки першої групи оцінювали своїх чоловіків вище, ніж чоловіки їх; серед подружжя другої групи - навпаки: чоловіки оцінювали ступінь сексуально-еротичної та соціально-психологічної адаптації у своїх сім`ях вище, ніж їхні дружини; жінки ж третьої групи визнали своїх чоловіків як таких, що цілком не відповідали їх бажанням та уявленням, а їхню сексуальну поведінку оцінювали як таку, що частково відповідає, а чоловіки оцінювали своїх дружин як таких, що частково відповідають їхнім вимогам та уявленням. У контрольній групі подружжя продемонстрували високий рівень соціально-психологічної та сексуально-еротичної адаптації, що відбивало гармонічний характер шлюбу.

У результаті дослідження рівня сімейної адаптації було виділено чотири групи шлюбів: адаптовані (переважання в контрольній групі - 88±8%), що характерізуються комплементарною поведінкою партнерів, або вираженістю витіснення як механізму психологічного захисту; відносно адаптовані (38±7% сімей першої групи), яким були притаманні адаптивні механізми ігнорування подружніх конфліктів, подружня комплементарність і витіснення; неузгоджені (27±7% сімей першої, 68±11% сімей другої і 17±9% сімей третьої груп), у яких один партнер вважав свій шлюб невдалим, а другий не бачив серйозних проблем у шлюбі; дезадаптовані (серед сімей першої групи - 35±7%, другої групи - 32±11%, третьої групи - 83±9%) - явища комплементарності в поведінці цього подружжя не спостерігалося.

Соціологічне дослідження показало, що наявність вищої освіти без досить високого рівня загальної культури спричиняє переоцінку власної значущості і формування необгрунтовано завищених вимог до партнера, про що свідчить найбільша кількість подружніх пар із вищою освітою у групі з комунікативною дезадаптацією. У групі зі сексуально-еротичною дезадаптацією у більшості чоловіків рівень освіти був ніжчий, ніж у жінок, а, як відомо, різниця в сексуальній поведінці нерідко проявляється в залежності від рівня освіти партнерів: для людей з незначним освітнім індексом більш характерним є спрощений погляд на секс, що непрямо підтверджується даними про наявність у значної частини чоловіків другої групи генітального типу сексуальної мотивації. Вплив сексуальної дисгармонії на інші сфери людської діяльності насамперед позначався на міцності сімейних відносин: переважна більшість подружніх пар другої (68±11% жінок) і третьої (89±8% жінок і 94±6% чоловіків) груп замислювалися над розлученням і навіть намагалися розлучитися. Негативний вплив як захворювання на ГЕ, так і внутрішньосімейної дезадаптації на трудову діяльність відзначала більшість жінок, а на соціальне просування і соціальні зв`язки, на думку більшості обстежених, наявність сексуальної дисгармонії ніяк не впливала.

Аналіз результатів проведеного дослідження дав змогу виділити три можливих варіанти розвитку внутрішньосімейної дезадаптації в сім`ях, в яких дружина хворіє на ГЕ І-ІІ стадії з неврозоподібними розладами.

Перший варіант - зумовлений неврозоподібною симптоматикою та сексуальною дисфункцією у дружини, яка розвилася внаслідок наявності в неї ГЕ.

Другий варіант - що розвився в результаті сексуально-еротичної дезадаптації подружжя як наслідку дезінформації в питаннях психогігієни статевого життя.

Третій варіант - що являє собою комунікативну форму дезадаптації як результат міжособистісного конфлікту подружжя.

За всіх варіантів свій внесок у генез внутрішньосімейної дезадаптації роблять невідповідність типів сексуальної мотивації та статевої конституції подружжя, а також несприятливе сполучення в подружній парі психосексуальних типів чоловіка і жінки. В усіх випадках розвиткові сексуальної дисгармонії сприяє слабкий або послаблений середній тип статевої конституції, що підтверджують дані про відсутність осіб із слабкою статевою конституцією в контрольній групі і переважанні у подружжя основних груп середнього чи слабкого типів статевої конституції.

За першого варіанта внутрішньосімейної дезадаптації у жінок спостерігається поступове зниження сексуальної функції. За кілька місяців або, частіше, років після початку ГЕ розвивається гіполібідемія, а з прогресуванням захворювання до неї приєднуються гіпо- або аноргазмія і синдром сексуальної дезактуалізації. У чоловіків має місце синдром сексуальної абстиненції, і обидва з подружньої пари зазнають психосексуальної незадоволеності. Після курсу стаціонарної терапії з приводу ГЕ сексуальна функція жінок поліпшується, проте при декомпенсації патологічного процесу знов виникають зазначені вище сексуальні розлади.

На відміну від описаного, для сексуально-еротичної, так само, як і для комунікативної форми дезадаптації, не є характерною наявність прямого зв`язку між захворюванням жінок на ГЕ і виникненням внутрішньосімейної дезадаптації. У першому випадку сексуальні порушення виникають із самого початку подружнього життя. Для другого випадка є характерним поступове наростання сексуальної дезадаптації, що супроводжується загостренням міжособистісного конфлікту подружжя аж до розвитку психологічної або психологічної і сексуальної аверсії. Хоч розвиток внутрішньосімейної дезадаптації в таких випадках не залежить від початку захворювання дружини на ГЕ, хвороба, як правило, посилює порушення сексуального здоров`я і робить їого більш стійким. Клінічно сексуальна дисгармонія проявляється відносною гіпо- або аноргазмією, ізольованою або сполучуваною з гіпо- або алібідемією у дружини, а в ряді випадків розвитком психологічної і/або сексуальної аверсії у дружини щодо чоловіка, послабленням адекватних ерекцій, гіполібідемією, зниженням сексуальної активності у чоловіка, вираженим синдромом взаємної психосексуальної незадоволеності. Усі зазначені порушення у жінок і чоловіків за дезадаптивних варіантів внутрішньосімейної дезадаптації мають відносний характер.

Виділення описаних варіантів внутрішньосімейної дезадаптації дало можливість розробити диференційовані методи їх корекції. Психотерапевтична корекція виконувалася після проведення медикаментозного лікування жінок із приводу ГЕ. За першого варіанта внутрішньосімейної дезадаптації у 31 паціентки (69±7%) після курсу терапії, який супроводився опосередкованою і потенцюючою психотерапією, настало поліпшення сексуальної функції. Для нівелювання сексуально-еротичної дезадаптації внаслідок дефіциту знань у питаннях психогігієни статевого життя, поряд із раціональною психотерапевтичною корекцією, бібліотерапією, використовували методику сексуально-еротичного тренінгу. Для корекції комунікативної форми дезадаптації застосовували групову психотерапію, персоналістичну психотерапію, груповий і парний комунікаційний тренінг. У результаті застосування запропонованої системи корекції повне відновлення і значне поліпшення внутрішньосімейної адаптації було досягнуто у 80±4%, частична корекція - у 16±4% подружжя. Відсутність успіху у 4±2% подружніх пар була зумовлена неповною компенсацією основного захворювання жінок, тяжким перебігом гіпертензивної енцефалопатії з вираженими психопатологічними і вегетативно-судинними розладами, зберіганням мікросоціальних умов, що сприяють виникненню і зберіганню внутрішньосімейної дезадаптації, а також відмовою одного з подружжя співпрацювати з лікарем у психотерапевтичному процесі. Проведені протягом двох років катамнестичні спостреження показали, що через 1 рік рецидив внутрішньосімейної дезадаптації було діагностовано у 10±3% з усіх подружніх пар, через 2 роки - у 2±2%. Таким чином, досягнутий терапевтичний еффект виявився досить стійким у 68±5% подружніх пар, в яких дружини хворіли на гіпертензивну енцефалопатію з неврозоподібними розладами.



ВИСНОВКИ

1. За рівнем і ступенем внутрішньосімейної адаптації подружніх пар, у яких дружина хворіє на гіпертензивну енцефалопатію І-ІІ стадії з неврозоподібними розладами, можна виділити чотири групи шлюбів: адаптовані (переважання в контрольній групі - 88±8%), що характерізуються комплементарною поведінкою партнерів, або вираженістю витіснення як механізму психологічного захисту; відносно адаптовані (21±4%), яким притаманні адаптивні механізми ігнорування подружніх конфліктів, подружня комплементарність і витіснення; неузгоджені (34±5%), у яких один партнер вважає свій шлюб невдалим, а другий не бачить серйозних проблем у шлюбі; дезадаптовані (45±6%) - явища комплементарності в поведінці цього подружжя не спостерігаються.

2. Внутрішньосімейна дезадаптація при гіпертензивній енцефалопатії з неврозоподібними розладами у жінок може бути обумовлена сексуальною дисфункцією (46±5%) та порушенням сесуально-еротичної (19±4%) і комунікативної (18±4%) адаптації подружжя.

3. Клінічні прояви і перебіг сексуальної дисфункції у жінок внаслідок наявності в них ГЕ І-ІІ стадії обумовлюються неврозоподібними розладами, що супроводжують це захворювання і наявністю синдрому перманентної вегетативної дистонії. Клінічними симптомами сексуального розладу у жінок є зниження лібідо, гіпо- і аноргазмія, які здебільшого сполучуються, у частини хворих - виникнення на висоті сексуального збудження вегетативних пароксизмів симпато-адреналового або змішаного типу, що спонукають хворих припинити статевий акт. Для частини дружин (31±7%) та їхніх чоловіків (29±7%) у період декомпенсації основного захворювання жінок є характерним синдром сексуальної дезактуалізації, який із поліпшенням самопочуття хворих змінюється заклопотаністю з приводу сексуальної неспроможності. Крім того, у 15±6% чоловіків відзначається синдром сексуальної абстиненції, у 91±4% чоловіків - відносна психосексуальна незадоволеність. Зазначені сексуальні порушення розвиваються поступово, від декількох місяців до кількох років після початку захворювання на ГЕ, посилюються з прогресуванням цього захворювання, частково регресують після проведення медикаментозного лікування гіпертензивної енцефалопатії, проте знов виникають за її декомпенсації.

4. Для сексуально-еротичної дезадаптації є нехарактерною наявність прямого звязку між захворюванням жінок на ГЕ і виникненням порушення внутрішньосімейної адаптації. Сексуальні порушення в цьому випадку виникають із самого початку подружнього життя і, хоч розвиток внутрішньосімейної дезадаптації не залежить від початку захворювання дружини на ГЕ, хвороба, як правило, посилює порушення сексуального здоровя і робить його більш стійким. Клінічно сексуально-еротична дезадаптація виявляється відносною гіпо- або аноргазмією, ізольованою або сполучною з гіпо- чи алібідемією у дружини, а в деяких випадках розвитком психологічної та/або сексуальної аверсії у дружини щодо чоловіка, послабленням адекватних ерекцій, гіполібідемією, зниженням сексуальної активності у чоловіка, вираженим синдромом взаємної психосексуальної незадоволеності.

5. Комунікативна дезадаптація виникає внаслідок порушення міжособистісних відносин подружжя, невідповідності їхніх статеворольових настанов, нездатності одного з подружжя до забезпечення максимальної персоналізації другого з них. При цьому сексуальні порушення у жінок, що досягають нерідко ступеня аверсії, виникають незалежно від початку захворювання ГЕ в міру наростання міжособистісного конфлікту подружжя і мають відносний характер. Для чоловіків хворих є характерним наявність відносних сексуальних порушень - гіполібідемії, гіпоерекції, зниження сексуальної активності і заповзітливості, психосексуальної незадоволеності.

6. Незалежно від причини порушення сексуального здоров`я при ГЕ у жінок, сприяють розвиткові внутрішньосімейной дезадаптації послаблений середній і слабкий типи статевої конституції дружин. Дисгармонуючу роль відіграють також такі негативні психологічні чинники, як несприятливе сполучення в подружній парі акцентуйованих рис характеру та психосексуальних типів чоловіка і жінки, насамперед їх агресивних та пасивно-підпорядкованих варіантів, а також невідповідність сексуальної мотивації і розбіжність спрямованості особистості подружжя.

7. Система корекції внутрішньосімейної дезадаптації при ГЕ І-ІІ стадії з неврозоподібними розладами має являти собою комплекс послідовно та диференційовано вживаних заходів, що включає, з одного боку, лікування основного захворювання жінок і зумовленої ним сексуальної дисфункції, з другого - психотерапевтичну корекцію порушення внутрішньосімейної адаптації подружжя. За усіх варіантів дезадаптації слід використовувати раціональну (індивідуальну і парну) та групову психотерапію, а також бібліотерапію. При сексуально-еротичній дезадаптації високоефективною є методика сексуально-еротичного тренінгу, а при комунікативній формі дезадаптації - персоналістична психотерапія та комунікаційний тренінг. Проведені протягом двох років катемнестичні спостереження виявили стійкий терапевтичний ефект у 68±5% подружжя.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Маркова М.В. Клінічні прояви та протікання сексуальної дисгармонії подружньої пари, у якої дружина страждає початковими формами гіпертонічної хвороби // Укр.вісник психоневрології. - 1996. - Т. 4. - вип. 5 (12). - С.286-288.

2. Маркова М.В. Особенности возникновения, клинические проявления и течение сексуальной дисгармонии у женщин с дисциркуляторной гипертонической энцефалопатией // Вісник проблем біології і медицини. - 1998. - № 15. - С.67-72.

3. Маркова М.В. Особенности сексуальной и вегетативной дисфункции у женщин, страдающих дисциркуляторной гипертонической энцефалопатией //Архив клинической и экспериментальной медицины. Приложение. - 1998. -Т.7. - в. № 6. - С.13-15.

4. Маркова М.В. Особенности личности супругов с сексуальной дисгармонией при дисциркуляторной гипертонической энцефалопатии у жены // Вісник проблем біології і медицини. - 1998. - № 22. - С. 68-73.

5. Маркова М.В. Причины возникновения и психотерапевтическая коррекция сексуальной дисгармонии супружеской пары, в которой жена страдает дисциркуляторной гипертонической энцефалопатией I-II стадии // Укр. вісник психоневрології. - 1998. - Т. 6. - вип. 3 (18). - С. 41-43.

6. Маркова М.В. Психотерапевтическая коррекция сексуальной дисгармонии, обусловленной различными формами сексуальной дезадаптации при наличии у жены дисциркуляторной гипертонической энцефалопатии І-ІІ стадии с неврозоподобными расстройствами // Експеріментальна і клінічна медицина. - 1999. - № 1. - С. 148-150.

7. Маркова М.В. Динамика эмоционально-личностных особенностей в процессе формирования и течения гипертонической болезни // Акт. пробл. сосудистых заболев. головного мозга. - Харьков, 1995. - С.55-57.

8. Маркова М.В. Роль дисциркуляторной гипертонической энцефалопатии у женщин в генезе нарушений сексуального здоровья // Нарушения секс. здоровья. Диагностика, коррекция, профилактика. - Харьков, 1997. - С.89-93.

9. Маркова М.В. Особливості акцентуації характеру чоловіків та жінок, які складають шлюбні пари з дисгармонійним типом взаємин// Педагогіка та психологія: Зб. наукових праць. Вип. 5. - Харків, 1997. - С.209-212.

10. Маркова М.В. Роль сексуальной мотивации в структуре сексуальной дисгармонии при дисциркуляторной гипертонической энцефалопатии у жены // Актуальные проблемы медицины. - Харьков, 1998. - С. 80-82.

11. Маркова М.В. Состояние сексуальной функции у женщин при дисциркуляторной гипертонической энцефалопатии с неврозоподобными расстройствами и его коррекция // Сексуальное здоровье человека на рубеже веков. Материалы Международной конференции. - Москва. - 1999. - С. 146-147.

12. Маркова М.В. Внутренняя картина сексуальной дисгармонии при нарушении сексуального здоровья у женщин, страдающих дисциркуляторной гипертонической энцефалопатией с неврозоподобными расстройствами // Актуальные проблемы пограничной психиатрии, психотерапии, медицинской психологии. - 1999. - С.56-60.

13. Маркова М.В. Сексуальные фантазии в структуре дисгармонии супружеской пары при гипертензивной энцефалопатии с неврозоподобными расстройствами у жены // Медицина на межі століть: відкриття та перспективи. - 1999. - С. 69-72.

Размещено на Allbest.ru