Комплексне лікування хворих на псоріаз на тлі супутньої патології

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРМАТОЛОГІЇ ТА ВЕНЕРОЛОГІЇ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ПСОРІАЗ НА ТЛІ СУПУТНЬОЇ ПАТОЛОГІЇ

14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби

Мілус Ірина Євгенівна

Харків 2000



УДК 616.517.-06-08-059

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. М. Горького, МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Проценко Тетяна Віталіївна Донецький державний медичний університет професор кафедри шкірних та венеричних хвороб факультету післядипломної освіти .

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Лісницький Анатолій Іванович Запорізький державний медичний університет професор кафедри шкірних та венеричних хвороб;

доктор медичних наук, доцент Болотна Людмила Анатоліївна Харківська державна медична академія післядипломної освіти професор кафедри дерматовенерології.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. акад. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра шкірних та венеричних хвороб з курсом проблем СНІДУ, м. Київ.

Захист відбудеться 20 вересня 2000 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.603.01 при Українському науково-дослідному інституті дерматології та венерології за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту дерматології та венерології за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9.

Автореферат розісланий 10 серпня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук Г.М. Бондаренко

псоріаз лікування патологія супутня

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Значна поширеність псоріазу серед населення, хронічна, що часто рецидивує, течія, наявність важких, що призводять до інвалідності, форм, невирішеність питань етіології і патогенезу і, як наслідок, недосконалість методів терапії змушують віднести цей дерматоз до найбільш важливих медичних і економічних проблем охорони здоров'я. (Коляденко В.Г. із співавт., 1992; Бєляєв Г.М., Рижко П.П, 1996; Калюжна Л.Д., 1997).

У останні роки псоріаз розглядають як первиннохронічний дерматоз мультифакторної природи, що передбачає розвиток захворювання як результат аддитивної взаємодії генетичних, несприятливих внутрішніх і зовнішніх чинників (Скрипкін Ю.К., 1995; Глухенький Б.Т., 1998; Elder D., 1997). Значну роль у виникненні дерматозу, наступному характері його перебігу відіграють мікроциркуляторні і метаболічні порушення в дермі (Мавров І.І., Каруна Б.І., 1985; Логунов В.П., Лисницький А.І., 1996; Федотов В.П. із співавт., 1996). Доведено зміни судин мікроциркуляторного русла не тільки в псоріатичній бляшці, але і в зовні незмінній шкірі, що свідчить про генералізовану мікроангіопатію при псоріазі (Оржешковський В.В., 1996; Шлопов В.Г., Шевченко Т.І., 1999). Однак дотепер не вивчені особливості змін судин дерми в хворих псоріазом на тлі супутніх захворювань внутрішніх органів, що, у свою чергу, сприяють розвитку і підтримують мікрогемоциркуляторні розлади.

Досягнення останніх років в лікуванні псоріазу пов'язані із широким впровадженням фотохіміотерапії (Владимиров В.В., 1985_1999, Гончаров Н.А., Цераідис Г.С., 1990), антиметаболітів (Потекаєв Н.С. із співавт., 1976; Кулага В.В., Романенко І.М., 1996; Кутасевич Я.Ф., 1999); ароматних ретиноідів (Шахтмейстер І.Я., 1997; Boehm М.F., 1995), лазеротерапії (Коляденко В.Г., 1992; Радіонов В.Г., 1994) та ін.. Однак звужені критерії добору хворих, особливо при супутніх захворюваннях внутрішніх органів, численні, що гостро виникають, і віддалені побічні ефекти, несумісність із прийомом інших препаратів (при необхідності лікування супутній патології), незначний інтервал між терапевтичною і токсичною дозами (особливо для ароматних ретиноідів) диктують необхідність пошуку нових методів і засобів терапії псоріазу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є фрагментами планової науково-дослідної роботи кафедри шкірних і венеричних хвороб Донецького державного медичного університету ім. М. Горького “Особливості патогенезу, патоморфозу і лікування деяких хронічних дерматозів і хвороб, що передаються статевим шляхом, в умовах великого промислового регіону” (№ держреєстрації 0196V021508). Здобувачем самостійно виконаний фрагмент: “Результати обстежень і лікування хворих псоріазом”.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - підвищення ефективності лікування хворих на псоріаз на підставі прогнозування перебігу дерматозу з обліком супутньої моно- і поліорганної патології і комплексного клініко-морфологічного вивчення структурних змін шкіри.

Для досягнення сформульованої мети були поставлені наступні задачі:

1. Провести порівняльний аналіз особливостей клінічного перебігу, тривалості ремісій і частоти рецидивів у хворих на псоріаз на тлі моно- і поліорганної супутньої патології.

2. Вивчити клініко-морфологічні особливості різних форм псоріазу в динаміці до і після лікування із застосуванням гістологічних і гістохімічних методів дослідження з кількісною оцінкою отриманих результатів.

3. Встановити ступінь виразності структурних змін шкіри хворих різними формами псоріазу до і після лікування.

4. На основі матричного кореляційного аналізу особливостей клінічного перебігу дерматозу при моно- і поліорганної супутньої патології, обгрунтувати, розробити і впровадити у практику комплексний спосіб лікування хворих на псоріаз із застосуванням системних поліензимів (СПЕ) і квантової гемотерапії (КГТ).

5. Провести порівняльний аналіз ефективності лікування хворих на псоріаз із застосуванням СПЕ і КГТ і розробити диференційований підхід до їхнього призначення.

6. Впровадити розроблений диференційований підхід до лікування хворих на псоріаз із застосуванням СПЕ і КГТ у практику охорони здоров'я.

Об'єкт дослідження _ патоморфоз псоріазу на тлі супутньої патології внутрішніх органів.

Предмет дослідження - особливості клініки, течії псоріазу і морфологічних змін у епідермісі і дермі у хворих на тлі супутньої патології внутрішніх органів.

Методи дослідження. Всі хворі піддавалися комплексному клініко-лабораторному обстеженню, консультувалися суміжними фахівцями.

Для прогнозування перебігу псоріазу і виділення прогнознесприятливих чинників використовували методи матричного кореляційного аналізу.

Тяжкість перебігу псоріазу оцінювали за площею псоріатичних поразок і інтенсивності основних симптомів, методом бальної оцінки за допомогою індексу PASI.

Матеріалом для морфологічних досліджень використані біоптати ураженої шкіри, взяті у хворих на різні форми псоріазу.

Зрізи забарвлювали гематоксіліном і еозином, за Вергоффом, проводили морфометричні дослідження з визначенням товщини епідермісу (Не), питомого об'єму судин (Vv), зовнішнього діаметра (Dv) і товщини стінок судин мікроциркуляторного русла (Hv), показника відношення зовнішнього діаметра судин і товщини судинної стінки (Dv/Hv).

Статистична обробка результатів проводилася за допомогою спеціалізованого пакета програм “Statistica for Windows, Release 5.0, Copyright @ StatSoft”.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше на підставі матричного кореляційного аналізу показаний вплив моно- і поліорганної супутньої патології на перебіг псоріазу і встановлена кореляційна залежність патології гепатобіліарної системи (r = 0,56), патології підшлункової залози (r = 0,41) і ступеня вираження і тяжкості перебігу псоріатичної хвороби (p < 0,0001).

Уточнено патоморфоз псоріазу при різних методах терапії і показана неоднорідність їхнього впливу на окремі компоненти псоріатичного процесу в дермі. Встановлено, що в шкірі хворих на псоріаз зберігаються мікроциркуляторні зміни, більш виражені при супутній поліорганній патології, що можуть служити структурною основою виникнення рецидивів дерматозу.

Із врахуванням виділених на підставі багатофакторного аналізу прогностичних ознак подано обгрунтування і підтверджена доцільність сполученого застосування СПЕ і КГТ для лікування важких форм псоріазу і в осіб із поліорганною супутньою патологією.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблено і впроваджено у практику ефективний, комплексний метод лікування псоріазу із застосуванням СПЕ і КГТ, що сприяє настанню більш тривалої стійкої ремісії у 76,7 % хворих.

На підставі матричного кореляційного аналізу і вивчення впливу полі- і/або моноорганної супутньої патології на перебіг псоріазу розроблений диференційований підхід до лікування різних форм дерматозу. Показано, що при тяжкому перебігу псоріазу і в осіб із супутньою поліорганною патологією доцільно призначення СПЕ і КГТ. При звичайній течії псоріазу в хворих із поліорганною супутньою патологією досить призначення СПЕ, при тяжкому перебігу з моно- або без супутньої патології - доцільно призначення КГТ. Впровадження розробленого підходу в дерматологічну практику підвищує ефективність терапії і збільшує тривалість ремісії в 2,5_3 рази (із 5,6±0,18 міс. у контрольній групі до 21,3±0,44 міс. - в основній).

Показано, що в дермі зберігаються мікроциркуляторні розлади, найбільше виражені у хворих на псоріаз із поліорганною супутньою патологією, що служить морфологічним субстратом рецидивів дерматозу і пояснює необхідність протирецидивного лікування хворих.

Наукові положення дисертації впроваджені в практику роботи Донецького, Запорізького, Луганського, Кримського, Херсонського обласних шкірно-венерологічних диспансерів, Донецького, Макіївського, Мариупольського, Краматорського, Горлівського міських шкірно-венерологічних диспансерів. Результати роботи впроваджені в навчальний процес кафедри шкірних і венеричних хвороб Донецького і Луганського державних медичних університетів, Дніпропетровської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно складена і виконана програма дослідження, проведений аналіз даних літератури, зроблені всі необхідні висновки. За період із 1997 до 1999 року проведено автором клініко-лабораторне обстеження 111 хворих. Усім їм зроблена медична допомога. Морфологічні і статистичні дослідження проведені автором самостійно. Дисертант безпосередньо брав участь у розробці комплексного методу лікування хворих на псоріаз із застосуванням СПЕ і КГТ, в оцінці терапевтичної ефективності і проведенні статистичного опрацювання результатів.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації повідомлені на: 1) VII з'їзді дерматовенерологів України в м. Києві в 1999 р.; 2) науково-практичній конференції: “Новые аспекты системной энзимотерапии” у м. Москві (Росія, 1999 р.); 3) науково-практичній конференції: “Актуальні проблеми діагностики, лікування та профілактики сифілісу у вагітних і дітей” у м. Луганську в 1999 р.; 4) засіданнях обласного товариства дерматовенерологів у м. Донецьку в 1998_1999 р.; 5) першому національному конгресі з проблем дерматокосметології у м. Донецьку у 2000 р; 6) республіканському науковому семінарі: “Поліензимна терапія в клінічній медицині” у м. Донецьку у 2000р.

Публікації. По темі дисертації опубліковано 9 друкарських робіт (чотири з них у моноавторстві), із них статей в наукових журналах - 3, які визнаних ВАК України як фахові наукові видання; статей у збірниках - 3; тез доповідей - 2; методичних рекомендацій - 1. Отримано посвідчення про раціоналізаторську пропозицію.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, п'ятьох глав власного дослідження, висновків і списку використаних літературних джерел, що містить 278 джерела. Дисертація викладена на 136 сторінках, ілюстрована 19 рисунками і 18 таблицями (з них 9 - повністю займають площу сторінки).



ЗМІСТ РОБОТИ

Під спостеріганням знаходилося 111 хворих різними формами псоріазу (жінок - 54 особи, чоловіків - 57), у віці від 6 до 80 років, із давниною захворювання від 2 до 20 років.

Розподіл хворих за формами псоріазу був наступним: інфільтративно-бляшковий - у 70,30 %, монетоподібний - у 8,10 %, краплеподібний - у 2,70 %, пустульозний - у 7,20 %, псоріатична еритродермія - у 1,80 %, псоріатична артропатія - у 9,90 %.

При клініко-лабораторному обстеженні виявлено, що 97,2 % хворих страждали різноманітною моно- (24,1 %) або поліорганною (75,9 %) супутньою патологією. Найбільш часто відзначалася поразка органів травлення - у 67,6 % хворих, при цьому патологія гепатобіліарної системи (хронічний гепатит, хронічний холецистит, дискінезія жовчних шляхів, холестаз) - у 27,9 % хворих, патологія підшлункової залози - у 26,12 %. Сукупна патологія органів травлення була в 42,34 % хворих. Неврологічні порушення, у тому числі остеохондроз, відзначені в 70,2 % хворих, ендокринологічна патологія в 5,42 %.

Аналізуючи кількість і розподіл супутньої патології, у хворих на псоріаз виявлено, що в переважній кількості хворих (69,3 %) було два і більш супутні захворювання.

Індивідуально різний перебіг псоріазу з різноманіттям причинних чинників і різноманітної супутньої патології у кожного хворого, стали обгрунтуванням для розробки системи прогнозування перебігу псоріазу з виділенням прогнознесприятливих чинників.

Доведено, що ефективність лікування хворих на псоріаз багато в чому залежить від адекватності лікувальної тактики із врахуванням тригерних чинників і фонової соматичної патології.

За допомогою багатофакторного аналізу ми провели ретроспективне вивчення впливу 37 чинників на перебіг псоріазу.

У якості вихідної інформації використовували трирічний катамнез 111 хворих на псоріаз. За допомогою матричного кореляційного аналізу визначали коефіцієнти кореляції за всіма досліджуваними параметрами. Для аналізу були відібрані коефіцієнти кореляції для всіх параметрів із рівнем значимості близьким до 0,5 (Тюрин Ю.Н., 1995; Боровиков В.П., 1997).

Встановлено, що основними чинниками, що роблять несприятливий вплив на перебіг псоріазу, є: кількість супутніх захворювань і лабораторних відхилень, патологія гепатобіліарної системи, патологія підшлункової залози, неврологічні порушення, у тому числі остеохондроз, сума провокуючих чинників, ендокринологічна патологія, фокальна інфекція.

У результаті багатофакторного аналізу виявлено, що тяжкість псоріазу чітко корелювала з патологією гепатобіліарної системи (r = 0,56) і підшлункової залози (r = 0,41). У більшості спостережень провокуючим чинником при цьому виступало загострення вогнищ хронічної інфекції (r = 0,35), що чітко корелювало з віком пацієнтів (r = 0,29).

Виявлено кореляційну залежність перебігу псоріазу з неврологічними порушеннями (r = 0,55), ендокринологічною патологією (мастопатія, автоімунний тиреоїдит, еутіреоз, цукровий діабет, r = 0,30), вогнищами фокальної інфекції (r = 0,24). Констатовано позитивну кореляцію тяжкості перебігу псоріазу з ендокринологічною патологією і підлогою хворих. Більш важкий перебіг дерматозу був у жінок середнього і старшого віку, що страждають мастопатіями і фіброміомами (r = 0,35).

Встановлено зв'язок віку хворих на псоріаз із кількістю супутніх захворювань (r = 0,41), у тому числі з патологією підшлункової залози (r = 0,23), активністю ревмопроцесу (r = 0,25), патологією гепатобіліарної системи (r = 0,17) і ендокринологічної патології (r = 0,21).

Найбільше важкий перебіг псоріазу відзначено в осіб старшої вікової групи, із найбільшою кількістю лабораторної патології (r = 0,40), що виявлялося частими загостреннями (r = 0,20), при виразній збереженій їхній сезонності (r = 0,21).

У хворих на псоріаз усіх вікових груп, більш важкий перебіг дерматозу відзначено на тлі загострення вогнищ хронічної інфекції (r = 0,29), патології підшлункової залози (r = 0,23), патології гепатобіліарної системи (r = 0,17) і неврологічних порушень (r = 0,25).

Частотність загострень псоріазу мала кореляційну залежність від кількості супутніх захворювань і лабораторних відхилень (r = 0,17), а також існуючих вогнищ фокальної інфекції (r = 0,12), особливо при сезонному перебігу (r = 0,13).

Індекс тяжкості псоріазу корелював з активністю ревмопроцесу (r = 0,26), кількістю лабораторних відхилень (r = 0,22), кількістю супутніх захворювань (r = 0,17), частотою рецидивів (r = 0,28), при збереженій сезонності (r = 0,24). Виявлено позитивну кореляцію індексу тяжкості і чинника спадкоємності (r = 0,32). Звертала увагу кореляційна залежність суми провокуючих чинників і індексу тяжкості (r = 0,31).

Виявлено позитивний кореляційний зв'язок перебігу псоріазу з активністю ревмопроцесу, більш виражена при артропатичній формі псоріазу, ніж при пустульозній (r = 0,40 і r = 0,17 відповідно). При артропатичній формі псоріазу виявлений більш значимий зв'язок із патологією гепатобіліарної системи, ніж при пустульозному псоріазі (r = 0,27 і r = 0,06 відповідно). У наших спостереженнях частотність артропатичного псоріазу корелювала з віком (r = 0,28), він частіше зустрічався в чоловіків, ніж у жінок (72,7 % і 27,3 % відповідно).

Звертало увагу, що поразка нігтьових пластинок корелювало як із тяжкістю перебігу процесу (r = 0,13), так і з патологією підшлункової залози (r = 0,25).

Таким чином, застосування матричного кореляційного аналізу дозволило виявити, що ступінь виразності псоріатичних змін і тяжкість перебігу дерматозу чітко корелювали з поліорганною супутньою патологією, серед котрої найбільш значимою були патологія гепатобіліарної системи і підшлункової залози, що, у свою чергу, обумовлювали велику частоту рецидивів псоріазу.

Для виділення прогностичних критеріїв перебігу псоріазу ми провели порівняльні клініко-морфологічні зіставлення при звичайних (обмежений і поширений інфільтративно-бляшковий; індекс PASI до 40) і тяжких формах псоріазу (псоріатична еритродермія, псоріатична артропатія; індекс PASI понад 40), з обліком моно- і поліорганної супутньої патології.

Мікроскопічна картина змін шкіри при звичайних формах псоріазу була практично однотипною, хоча дещо варіювала за ступенем виразності окремих морфологічних ознак. Поряд із гіпер- і паракератозом у всіх шарах епідермісу зустрічалися вогнища апоптоза кератиноцитів, у шипуватому шарі - різні види білкової паренхіматозної дистрофії - від гіалиново-крапельної до вакуольної. Базальна мембрана дермо-епідермального з'єднання була нерівномірно стовщена, розпушена. Відзначалося повнокров'я і стовщення за рахунок набряку і набрякання колагенових волокон, як сосочкового, так і сітчастого шарів дерми. Просвіти судин мікрогемоциркуляторного русла, особливо сосочкового шару дерми, були нерівномірно розширені, місцями, навпаки, звужені за рахунок набухлих клітин ендотелію. Стінки судин сегментарно стовщені, гомогенізовані, із ділянками мукоідного набрякання. Найбільш вираженим було стовщення базальної мембрани капілярів сосочкового шару дерми. Венозні судини сітчастого шару були помірно ектазированими і повнокровними. У периваскулярних зонах спостерігалися ділянки набряку і плазморагії, вогнища плазматичного просочування стінок судин. У значній частині мікросудин дерми відзначалися явища проліферативного ендоваскуліту, найбільше виражені в осіб із поліорганною супутньою патологією.

Як у сітчастому, так і в сосочковому шарах виявлялися поліморфноклітинні моноцитарно-макрофагальні інфільтрати з одиничними нейтрофільними поліморфноядерними лейкоцитами, плазматичними клітинами, тканинними базофілами, що знаходяться на різних стадіях дегрануляції. Крім імунокомпетентних клітин, у складі інфільтратів зустрічалися проліферируючі перицити, молоді об'єднанотканинні клітини різного ступеня диференцування. Питомий об'єм інфільтрату складав 5,51±0,8 мкм³, що в 1,9 разу перевищував питомий об'єм інфільтрату в очевидно незмінній шкірі цих же хворих.

У осіб із поліорганною супутньою патологією питомий об'єм інфільтрату досягав 6,84 ±12 мкм³, що в 2,3 рази перевищував аналогічний показник у ділянках шкіри, вільної від висипань і в 8,24 рази - контрольної групи.

З огляду на те, що супутня поліорганна патологія нерідко обумовлює мікроциркуляторні порушення в дермі, що підтримують хронічний перебіг псоріазу, що рецидивує, ми провели морфометричні дослідження основних параметрів судинного русла в хворих на псоріаз з-/ і без супутньої патології.

У хворих на псоріаз при супутній поліорганній патології, у псоріатичних бляшках, у порівнянні з контрольною групою, а також у порівнянні з групою хворих без супутньої обтяженості, спостерігалося більш виражене збільшення об'єму судинного русла, зовнішнього діаметру і товщини стінки судин. Виявлено, що в артеріолах, артеріях дрібного і середнього калібру стінки сегментарно стовщені як за рахунок набряку, вогнищ мукоідного і фібриноідного набрякання, так і за рахунок склерозу. У глибоких шарах сосочкового шару, у судинах мікрогемоциркуляторного русла - картина сегментарного проліферативно-деструктивного васкуліту.

Питомий об'єм судинного русла зростав при поліорганній патології в 10,8 рази, зовнішній діаметр судин - у 1,82 рази, товщина судинної стінки - у 2,51 рази. Незважаючи на помітне збільшення зовнішнього діаметру судин, показник Dv/Hv, у порівнянні з контролем, зменшувався в 0,73 рази, що обумовлено стовщенням судинної стінки, що розвивається паралельно, як за рахунок набряку, розволокнення, розпушення її колагенової основи, так і набряканням, а в значній частині мікросудин - і проліферацій ендотеліальних клітин. Наведені дані свідчать про значні зміни структурних параметрів мікроциркуляторного русла шкіри хворих на псоріаз в порівнянні з нормальною шкірою, найбільш виражені при супутній поліорганній патології.

При мікроскопічному дослідженні шкіри хворих тяжкими формами псоріазу (псоріатична еритродермія, псоріатична артропатія), виявлений різко виражений гіперкератоз, паракератоз, акантоз, у паракератотичному шарі - численні дрібні мікроабсцеси Мунро. Виражене стовщення епідермісу було обумовлено збільшенням кількості рядів шипуватого шару, що досягало в окремих епітеліальних виростах 28_30 рядів клітин. У цитоплазмі клітин шипуватого шару внутрішній і позаклітинний набряк, дистрофічні зміни кератиноцитів. У базальному, а іноді й у нижніх рядах шипуватого шару зустрічалася безліч фігур мітози. Товщина епідермісу в середньому складала 407,02±21,56 мкм.

Сосочковий шар дерми був різко набряклим, капіляри як поверхневих, так і глибоких шарів повнокровні, просвіт їх розширений із пристінним стоянням еритроцитів, одиничних поліморфноядерних лейкоцитів. Виражене збільшення об'єму судинного русла, зовнішнього діаметру і товщини стінок капілярів, а також відношення Dv/Hv зв'язане з тим, що в судинах мікроциркуляторного русла спостерігалася картина проліферативно-ексудативного артеріоло-капілляріта, місцями з пристінним тромбозом.

У цілому для цієї групи хворих характерна картина деструктивно-продуктивного васкуліту судин дрібного і середнього калібру, що супроводжується периваскулярним склерозом, а в окремих судинах - склерозом усіх шарів стінки і звуженням їхнього просвіту. Найбільш вираженими описані зміни були в осіб із супутньою поліорганною патологією.

Морфометричні показники судин мікрогемоциркуляторного русла в групі хворих, тяжкими формами псоріазу, свідчили про значні зміни структурних параметрів мікроциркуляторного русла шкіри в порівнянні з контролем. Питомий об'єм судинного русла шкіри зростав у 11,85 рази, зовнішній діаметр судин - у 1,45 рази. Показник Dv/Hv, у порівнянні з контролем знижувався в 0,62 рази, що було обумовлено стовщенням судинної стінки (у 2,44 рази) за рахунок набряку, розволокнення, розпушення її колагенової основи, а в значній частині мікросудин - проліферацій ендотеліальних клітин, наявністю периваскулярного склерозу, у більшому ступені виражених при поліорганній супутній патології.

Дермальний інфільтрат був поданий лімфоїдними, макрофагальними елементами, плазматичними клітинами, тканинними базофілами, кількісне співвідношення яких варіювало в залежності від активності псоріатичного процесу. Питомий об'єм клітинного інфільтрату складав у середньому 9,63±0,4 мкм³, що в 11,6 рази перевищувало аналогічний показник у контрольних вимірах (0,83±0,02 мкм³) і в 3,24 рази - в очевидно незмінній шкірі (2,97±0,3 мкм³) (p < 0,05).

Особливістю морфологічних змін шкіри хворих, з тяжкими формами псоріазу, було сполучення свіжих деструктивних змін, як у поверхневих, так і в глибоких шарах дерми зі старими структурними змінами у вигляді гіалінозу й амілоїдозу судинної стінки, найбільш виражені в осіб із супутньою поліорганною патологією. Незважаючи на збільшення питомого об'єму судинного русла, кровопостачання шкіри в зоні псоріатичних висипань погіршувалося, про що свідчить зниження співвідношення Dv/Hv.

Така перебудова мікрогемоциркуляторного русла шкіри призводить до порушення судинно-тканинної проникності, транскапілярного транспорту, вираженої тканинної гіпоксії, розбалансуванню основних метаболічних процесів (синтезу і катаболізму білків і вуглеводів, внутрішньо- і позамітохондріального енергоутворення), що підтримують перебіг дерматозу, що рецидивує хронічно, що вимагає відповідної програми лікувального впливу.

Виявлені зміни послужили обгрунтуванням розробки диференційованого підходу до терапії різних форм псоріазу, із застосуванням як медикаментозних (ензимів), так і немедикаментозних засобів (КГТ), що впливають як на патогенетичні ланки псоріазу, так і на фонову супутню патологію, що обтяжує його перебіг.

Комплексна терапія хворих на псоріаз проводилася із врахуванням особливостей клінічних проявів, форми і стадії дерматозу, наявності супутніх захворювань, загального стану пацієнта, результатів параклінічних досліджень і попереднього лікування.

В залежності від методу лікування хворі були розподілені на 4 групи: I група - контрольна (26 осіб), лікування проводилося традиційними методами; II (29 осіб) - традиційну терапію поєднували зі СПЕ (вобензим усередину і вобе-мугос - зовні), III (26 осіб) - традиційну терапію поєднували з КГТ; IV група (30 осіб) - поряд із традиційною терапією використовували СПЕ і КГТ. Всі групи за складом хворих (вік, стать, клінічна форма псоріазу, що супроводжує патологія) істотно не відрізнялися між собою.

Традиційна терапія (I група) вмістила седативні препарати (екстракт валеріани густий у вигляді таблеток по 0,02 г. 3 рази на добу, 30 днів), вітаміни (вітамін В₆ 5 % розчин по 1,0 мл у/м щодня, чергуючи з вітаміном В₁₂ по 500 мкг у/м щодня по 10 ін'єкцій кожного; вітамін А 100_200 тис. ЄД на добу протягом місяця), біогенні стимулятори (екстракт алое, ФІБС, склоподібне тіло, плазмол або спленін) по 1,0_2,0 мл підшкірно щодня, на курс 10_15 ін'єкцій), імуностимулятори: тактівін (по 100 мкг) або тімалін (по 10 мг) підшкірно щодня, на курс 10 ін'єкцій.

Світлотерапія вмістила УФО за загальною стандартною методикою, гіпер_УФО або ПУВА_терапію. Показаннями для ПУВА_терапії були важкі поширені форми псоріазу, резистентні до проведеної раніше терапії (еритродермічна, пустульозна, інфільтративно-бляшкова з індексом PASI більш 40).

Зовнішня терапія вмістила: 1 % борний вазелін, 5 % сірчано-саліцилову мазь, 1_5 % саліцилову мазь у прогресуючій стадії, нафталанові мазі в зростаючій концентрації від 5 до 30 %.

Обгрунтуванням використання СПЕ (вобензим, вобе-мугос - мазь), була їхня спроможність поліпшувати мікроциркуляцію і реологічні властивості крові, підсилювати обмінні і трофічні процеси у вогнищах поразки, робити протизапальне і імуномодулюючу дію (Мазурова В.І., 1995; Науз К., та ін., 1991). Вобензим призначали по 3_5 таб. усередину три рази на добу за 30 хвилин до їжі, запиваючи 200 мл теплої води протягом 30 днів, при тяжких формах псоріазу - до 2_3 місяців. Мазь вобе-мугос призначали під компрес, утиранням в уражені ділянки, а так само під ультрафонофорез, за допомогою апарату УЗТ1_01Ф, потужністю 0,6 Вт на 1 см², експозицією 6 хв. на одне вогнище, щодня, на курс 10 сеансів.

Обгрунтуванням використання КГТ послужили її імуностимулюючий, регенеруючий, протинабряковий, протизапальний, судинорозширювальний і поліпшуючий мікроциркуляцію крові ефекти (Ілларіонов В.Є., 1998).

КГТ здійснювалася за допомогою гелійнеонових низькоенергетичних лазерних апаратів АЛОУ_2 і МФЛС у 2_х режимах: внутрішньосудинне лазерне опромінення крові (ВЛОК) і черезшкірне лазерне опромінення крові (ЧЛОК). ВЛОК проводилася шляхом пункції кубітальної вени голкою зі світловодом діаметром 0,8 мм і потужністю на виході світловоду 3_5 мВт, експозиція 15_20 хв; курс 5_10 процедур. ЧЛОК проводилася контактним засобом, шляхом опромінення проекції кубітальних судин, експозиція 15_20 хв, потужність випромінювання 15_20 мВт, курс 5_10 процедур.

Ефективність лікування оцінювали із врахуванням найближчих (терміни регресу псоріатичних елементів) і віддалених (тривалість ремісії, частота і ступінь виразності рецидивів) клінічних результатів.

Переносність лікування у всіх групах була задовільною. При оцінці найближчих результатів лікування звертало увагу те, що зменшення ексудативного компонента висипки і ступеня виразності злущування в хворих IV групи наступало на 3_5 день раніше, ніж у хворих I групи, що одержували традиційне лікування. Стаціонарна стадія псоріазу наступала раніше у хворих II групи - на 5,4±0,41 день лікування, III групи - на 5,8±0,39 день і особливо в хворих IV групи, поєднуючих СПЕ і КГТ - на 3,1±0,01 день, у порівнянні з пацієнтами, що одержували традиційне лікування - на 8,3±0,15 день.

Час наставання повної клінічної ремісії багато в чому залежало від форми псоріазу і давнини останнього загострення.

Вивчення впливу різних терапевтичних режимів на індекс ваги (PASI) виявило, що найбільш виразна і виражена динаміка псоріатичних висипань спостерігалася при сполученому застосуванні СПЕ і КГТ. Так, індекс PASI знизився на 82,2±0,05 % у IV групі і лише на 54,7±0,15 % у I групі (p < 0,001).

Порівняльний аналіз ефективності різних методів лікування псоріазу показав, що найбільш виражений регрес елементів простежувався у пацієнтів IV групи, поєдувавших СПЕ і КГТ (на 19,1±0,32 день), у порівнянні з ізольованим їхнім застосуванням (II група на 24,1±0,53 день, III група 23,1±0,59 день) і традиційним лікуванням (I група на 31,7±1,02 день).

Повна клінічна ремісія наприкінці лікування наступила в 63,3 % хворих IV групи, у 58,6 % хворих II групи, у 57,7 % хворих III групи, і лише в 53,8 % хворих I групи, що одержує традиційну терапію.

Відсутність лікувального ефекту від проведеної терапії констатовано у двох хворих (6,9 %) II групи, одного хворого (3,8 %) III групи, двох хворих (7,7 %) I групи, у IV групі, що одержували СПЕ і КГТ, таких хворих не було.

Динаміка і регрес висипу супроводжувалися чіткою тенденцією до нормалізації біохімічних, імунологічних і клініко-лабораторних показників, клінічною ремісією супутніх захворювань.

Вивчено патоморфоз псоріатичних висипань у двох групах хворих: перший (10 осіб), що одержували традиційне лікування і в другій (10 осіб), комплексна терапія якої вмістила СПЕ і КГТ. Характер структурних змін був приблизно однотипним в обох групах, розходження стосувалися лише ступеню регресу окремих складових патологічного процесу в дермі.

В усіх випадках після лікування різко знижувалася товщина епідермісу в результаті зменшення кількості рядів шипуватого шару. Відзначено виражену редукцію проліферативного акантозу: зменшувалася довжина й об'єм сосочків дерми, укорочувалися і згладжувалися епідермальні вирости. Нечисленні фігури мітози мали місце, головним чином, у кератиноцитах базального шару. Число їх практично не відрізнялося від аналогічного показника в нормальній шкірі. Значно зменшувався і ступінь гіперкератозу. У ряді спостережень ширина рогового шару практично не відрізнялася від такої у шкірі осіб контрольної групи. В окремих випадках зберігалися явища дрібноосередкового паракератоза і нерізко вираженого акантозу.

Базальна мембрана дермо-епідермального з'єднання після лікування на значному протязі відновлювала свою безперервність і рівномірність товщини. Водночас, слід зазначити, що повного відновлення структури базальної мембрани не відбувалося.

Позитивна тенденція відзначалася й у судинах дерми. Значно зменшувався, а місцями і цілком зникав набряк стінок судин мікрогемоциркуляторного русла, що супроводжувалося зменшенням їхньої товщини і зовнішнього діаметру, особливо у хворих другої групи, що одержували СПЕ і КГТ. Водночас, слід зазначити, що в частині судин, зберігалося стовщення й огрубіння стінок, а місцями повна облітерація деяких капілярів, найбільш виражена у хворих першої групи, що одержували лише традиційну терапію.

Одним із важливих проявів патоморфозу псоріатичного висипу у пацієнтів двох груп була зміна кількісних і якісних характеристик клітинних інфільтратів. Поряд із зменшенням числа і розмірів клітинних інфільтратів, у їхньому складі зникали плазматичні клітини, поліморфноядерні лейкоцити, зберігалися одиночні тканинні базофіли, що знаходилися, головним чином, у стані функціонального спокою, тобто без ознак дегрануляції. Периваскулярні клітинні інфільтрати були подані, в основному, лімфоцитами з домішкою невеликої кількості макрофагів.

При аналізі регресу морфофункціональних проявів запалення в дермі встановлено, що в пацієнтів, що одержували СПЕ і КГТ, зменшення товщини епідермісу було в 2,3 рази, питомого об'єму судин у 6,2 рази, товщини судинної стінки в 1,7 рази, зниження щільності клітинного інфільтрату в 1,6 рази; у той час як у хворих, що лікувалися традиційно, ці показники склали, відповідно: 2,1 рази, 6,2 рази, 1,6 разу і 1,2 рази (p < 0,05).

Слід зазначити, що в обох групах порівняння в осіб із супутньою поліорганною патологією повного відновлення порушеної структури дерми і мікроциркуляторних змін не констатовано в жодному зі спостережень.

Вивчення патоморфозу псоріазу під впливом різних методів терапії показало неоднорідність їхнього впливу на окремі компоненти псоріатичного процесу в шкірі. Встановлено, що в дермі зберігалися мікроциркуляторні зміни, більш виражені при супутній поліорганній патології, що можуть служити структурною основою виникнення рецидивів дерматозу. У той же час, у хворих, що одержували СПЕ і КГТ ці зміни були менш виражені, ніж при традиційній терапії.

Таким чином, виявлені зміни структурної перебудови дерми і судин мікрогемоциркуляторного русла, є важливим свідченням ефективності лікування і відбивають, як убування інтенсивності запального процесу в шкірі, так і ступінь нормалізації судинно-тканинної проникності і тканинного гомеостазу дерми.

Для наочності порівняльної оцінки віддалених результатів лікування, розраховували середній бал ефективності терапії. Для цього кількість хворих з однаковими результатами множили на відповідний бал ефективності терапії (від 0 до 5), потім підраховували суму балів при визначеному методі лікування і поділяли її на загальну кількість хворих. Середня бальна оцінка результатів лікування, так само підтверджує перевагу сполученого використання СПЕ і КГТ у комплексі лікувального впливу (IV група - 4,70 бали), у порівнянні з їхнім ізольованим застосуванням (II група - 4,48 бали, III група - 4,38 бали), особливо у зіставленні з традиційною терапією (I група - 4,12 бали).

Загострення шкірного процесу протягом диспансерного спостерігання в IV групі відзначене в 20,9 % хворих, у III групі 28,3 % хворих, у II групі в 29,6 % хворих. Найбільше число рецидивів (39,3 %) відзначено в I групі, що лікувалися традиційним способом. В усіх групах загострення процесу частіше наступало в осіб із супутньою поліорганною патологією.

Таким чином, аналіз найближчих і віддалених результатів лікування хворих на псоріаз виявив, що сполучене застосування СПЕ і КГТ, що володіють широким терапевтичним спектром впливу, забезпечує більш виражений регрес псоріатичної висипки, і сприяє настанню більш тривалої і стійкої ремісії в 76,7 % хворих, у той час як ізольоване застосування КГТ дозволяє досягти стійкої ремісії в 61,5 %, СПЕ - у 62,1 %, а традиційне лікування - лише в 57,7 % хворих.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в підвищенні ефективності лікування хворих на псоріаз на підставі встановленої кореляційної залежності тяжкості течії і ступеня виразності клінічних проявів дерматозу, мікрогемациркуляторних і структурних змін у дермі, від виду і кількості супутньої патології внутрішніх органів.

1. Розроблено комплексний патогенетично обгрунтований метод лікування хворих на псоріаз із використанням СПЕ і КГТ, що дозволяє забезпечити диференційований підхід до лікування хворих різними формами дерматозу із врахуванням супутньої патології. Метод лікування забезпечує високу терапевтичну ефективність - повний і стійкий клінічний ефект у 76,7 % хворих, у порівнянні з традиційними методами лікування (57,7 % хворих).

2. У 97,2 % хворих на псоріаз виявлена різноманітна моно- і/або поліорганна супутня патологія, що обумовлює більш важкий перебіг дерматозу в 84,3 % хворих. Вперше на підставі матричного кореляційного аналізу показаний вплив моно- і поліорганної супутньої патології на перебіг псоріазу і встановлена кореляційна залежність патології гепатобіліарної системи (r = 0,56), патології підшлункової залози (r = 0,41) і ступеня вираження і тяжкості перебігу псоріатичної хвороби (p < 0,0001).

3. За допомогою морфологічних, морфометричних і гістохімічних методів дослідження встановлені значні структурні і мікрогемоциркуляторні порушення в дермі хворих на псоріаз (збільшення зовнішнього діаметру судин: Dv у 1,45 рази, питомого об'єму судинного русла: Vv у 11,85 рази, зниження співвідношення зовнішнього діаметру судин до товщини судинної стінки Dv/Vv: у 0,73 рази (р < 0,05), найбільш виражені в осіб із поліорганною супутньою патологією і при тяжких формах дерматозу.

4. Показано, що клінічна ефективність СПЕ і КГТ супроводжується значною морфофункціональною перебудовою структури шкіри: зменшенням товщини епідермісу в 2,3 рази, питомого об'єму судини в 6,2 рази, товщини судинної стінки в 1,7 рази, зниженням щільності клітинного інфільтрату в 1,6 рази і нормалізацією їхнього якісного складу (p < 0,005). У той же час встановлено, що при повній клінічній ремісії в дермі зберігаються мікрогемоциркуляторні порушення, найбільш виражені у хворих на псоріаз із супутньою поліорганною патологією (питомий об'єм судин, зовнішній діаметр судин і товщина судинної стінки перевищують показники контрольної групи), що може служити морфологічним субстратом рецидивів дерматозу. Загострення псоріазу протягом трьох років констатоване в 39,2 % першої групи, що одержувала традиційне лікування, у порівнянні з 20,9 % хворих четвертої групи, які одержали СПЕ і КГТ.

5. Розроблено диференційований підхід до лікування хворих на псоріаз із врахуванням результатів прогнозування його перебігу. При тяжкому перебігу псоріазу й в осіб із супутньою поліорганною патологією доцільно призначення СПЕ і КГТ. При звичайній течії псоріазу в хворих із супутньою поліорганною патологією досить призначення СПЕ, при тяжкому перебігу з моно- або без супутньої патології доцільно призначення КГТ. Впровадження розробленого підходу в дерматологічну практику підвищує ефективність терапії і збільшує тривалість ремісії в 2,5_3 рази (із 5,6±0,18 міс. у контрольній групі до 21,3±0,44 міс. - в основній).



СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА МАТЕРІАЛАМИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мілус І.Є. Вобензим в комплексному лікуванні хворих псоріазом// Журн. дерматол. и венерол.- Харьков, 1998.- № 2 (6).- С.35-36.

2. Милус И.Е. Псориаз: иммуноморфологические аспекты патогенеза, обоснование новых тенденций терапии// Журн. дерматол. и венерол.- Харьков, 1999.- № 2 (8).- С.28-31.

3. Милус И.Е., Проценко О.А., Руденко Ж.Г. Особенности сочетания сифилиса с распространенным псориазом// Український медичний альманах.- 1999.- Т.2, № 1.- С.64-66.

4. Милус И.Е. Соматическая патология у больных распространенной формой псориаза// Торсуевские чтения. Сборник научно-практических работ.- Донецк, 1999.- С.134-136.

5. Милус И.Е. Квантовая гемотерапия в комплексном лечении больных псориазом// Вопросы экспериментальной и клинической медицины. Сборник статей.- Донецк, 1999.- С.88-91.

6. Опыт применения квантовой гемотерапии в комплексном лечении некоторых хронических дерматозов и заразных форм сифилиса/ Корчак И.В., Назим В.Г., Кушкин Д.Н., Проценко О.А., Руденко Ж.Г., Милус И.Е., Шаповал Н.Г., Брагуца Е.В.// Збірник організаційно-методичних, лікувально-профілактичних і офіційних матеріалів по боротьбі із захворюваннями, що передаються статевим шляхом.- Київ-Харків:Факт, 1999.- С.299-302.

7. Опыт применения системных полиэнзимов в дерматологии и венерологии/ Проценко Т.В., Гончарова Я.А., Брагуца Е.В., Милус И.Е., Проценко О.А., Шаповал Н.Г.// Материалы научно-практической конференции “Новые аспекты системной энзимотерапии”. Часть I (тезисы).- М., 1999.- С.27.

8. Мілус І.Є., Корчак І.В., Руденко Ж.Г. Ефективність лазерного опромінення крові в комплексному лікуванні хворих на псоріаз// Тези доповідей VII Українського з'їзду дерматовенерологів - К., 1999.- С.40.

9. Системная энзимотерапия в дерматологии и дерматокосметологии. Методические рекомендации/ Проценко Т.В., Гончарова Я.А., Шаповал Н.Г., Кнерцер А.Ю., Милус И.Е., Брагуца Е.В.- Донецк, 1999.- 28 с.



АНОТАЦІЇ

Мілус І.Є. Комплексне лікування хворих на псоріаз на тлі супутньої патології. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20. - шкірні та венеричні хвороби. Український науково-дослідний інститут дерматології та венерології, Харків, 2000.

При комплексному клініко-лабораторному й інструментальному обстеженні 111 хворих псоріазом (жінок - 54, чоловіків - 57, у віці від 6 до 80 років, давнина захворювання від 2 до 20 років) у 97,2 % виявлена різноманітна супутня патологія внутрішніх органів, що обумовлює більш значний вплив її на перебіг псоріазу.

Встановлено кореляційну залежність патології гепатобіліарної системи (r = 0,56), патології підшлункової залози (r = 0,41) і ступеня вираження тяжкості перебігу псоріазу (p < 0,0001).

Виявлено значні структурні і мікрогемоциркуляторні порушення в дермі хворих на псоріаз, найбільш виражені в осіб із поліорганною супутньою патологією і при тяжких формах дерматозу.

Розроблено і вперше впроваджено у практику диференційований підхід до лікування хворих на псоріаз із врахуванням моно- і/або поліорганної супутньої патології з використанням системних поліензимів і квантової гемотерапії. Метод лікування забезпечує повний і стійкий клінічний ефект у 76,7 % хворих, у порівнянні з традиційним лікуванням (57,7 % хворих), підвищує ефективність терапії і збільшує тривалість ремісії в 2,5-3 рази (с 5,6±0,18 міс. у контрольній групі до 21,3±0,44 міс. - в основній).

Ключові слова: псоріаз, морфологічні зміни, супутня патологія, прогнозування перебігу, системні поліензими, квантова гемотерапія.

Милус И. Е. “Комплексное лечение больных псориазом на фоне сопутствующей патологии”.- Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20.- кожные и венерические болезни.- Украинский научно-исследовательский институт дерматологии и венерологии, Харьков, 2000.

В диссертации приведено теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, проявляющееся в повышении эффективности лечения больных псориазом на основании установленной корреляционной зависимости тяжести течения и степени выраженности клинических проявлений дерматоза, микрогемациркуляторных и структурных изменений в дерме, от вида и количества сопутствующей патологии внутренних органов.

При комплексном клинико-лабораторном и инструментальном обследовании 111 больных псориазом (женщин - 54, мужчин - 57, в возрасте от 6 до 80 лет, давность заболевания от 2 до 20 лет) у 97,2 % выявлена разнообразная сопутствующая патология внутренних органов, обуславливающая более тяжелое течение дерматоза у 84,3 % больных. Впервые на основании матричного корреляционного анализа показано влияние моно- и полиорганной сопутствующей патологии на течение псориаза и установлена корреляционная зависимость болезней гепатобилиарной системы (r=0,56), поджелудочной железы (r=0,41) и степени выраженности и тяжести течения псориатической болезни (p<0,0001).

С помощью морфологических, морфометрических и гистохимических методов исследования установлены значительные структурные и микрогемоциркуляторные нарушения в дерме больных псориазом (увеличение наружного диаметра сосудов: Dv в 1,45 раза, удельного объема сосудистого русла: Vv в 11,85 раза, снижение соотношения наружного диаметра сосудов к толщине сосудистой стенки Dv/Vv: в 0,73 раза (р < 0,05), наиболее выраженные у лиц с полиорганной сопутствующей патологией и при тяжелых формах дерматоза.

Особенностью морфологических изменений кожи больных с тяжелыми формами псориаза, являлось сочетание свежих деструктивных изменений, как в поверхностных, так и в глубоких слоях дермы со старыми структурными изменениями в виде гиалиноза и амилоидоза сосудистой стенки, наиболее выраженные у лиц с сопутствующей полиорганной патологией. Несмотря на увеличение удельного объема сосудистого русла, кровоснабжение кожи в зоне псориатических высыпаний ухудшалось, о чем свидетельствует снижение соотношения Dv/Hv.

Такая перестройка микрогемоциркуляторного русла кожи приводит к нарушению сосудисто-тканевой проницаемости, транскапиллярного транспорта, выраженной тканевой гипоксии, разбалансировке основных метаболических процессов (синтеза и катаболизма белков и углеводов, внутри- и внемитохондриального энергообразования), поддерживающих хронически рецидивирующее течение дерматоза, что требует соответствующей программы лечебного воздействия.

Разработан, обоснован и впервые внедрен в практику комплексный патогенетически обоснованный метод лечения больных псориазом с использованием системных полиэнзимов (вобензим - внутрь и вобэ-мугос - наружно) и квантовой гемотерапии (внутривенное и чрезкожное лазерное освещение крови), позволяющее обеспечить дифференцированный подход к лечению больных различными формами дерматоза с учетом моно- и/или полиорганной сопутствующей патологии. Метод лечения обеспечивает высокую терапевтическую эффективность - полный и стойкий клинических эффект у 76,7 % больных, в сравнении с традиционными методами лечения (57,7 % больных).

Показано, что клиническая эффективность системных полиэнзимов и квантовой гемотерапии сопровождается значительной морфофункциональной перестройкой структуры кожи: уменьшением толщины эпидермиса в 2,3 раза, удельного объема сосуда в 6,2 раза, толщины сосудистой стенки в 1,7 раза, снижением плотности клеточного инфильтрата в 1,6 раза и нормализацией качественного состава (p < 0,005). В тоже время установлено, что при полной клинической ремиссии в дерме сохраняются микрогемоциркуляторные нарушения, наиболее выраженные у больных псориазом с сопутствующей полиорганной патологией (удельный объема сосудов, внешний диаметр сосудов и толщина сосудистой стенки превышают показатели контрольной группы в 1,5-2,5 раза p < 0,005), что может служить морфологическим субстратом рецидивов дерматоза. Обострение псориаза в течение трех лет констатировано у 39,2 % первой группы, получавшей традиционное лечение, по сравнению с 20,9 % больных четвертой группы получавших системные полиэнзимы и квантовую гемотерапию.

Разработан дифференцированный подход к лечению больных псориазом с учетом результатов прогнозирования его течения. При тяжелом течении псориаза и у лиц с сопутствующей полиорганной патологией целесообразно сочетанное назначение системных полиэнзимов и квантовой гемотерапии. При обычном течении псориаза у больных с сопутствующей полиорганной патологией достаточно назначения системных полиэнзимов, при тяжелом течении дерматоза с моно - или без сопутствующей патологии целесообразно назначение квантовой гемотерапии. Внедрение разработанного подхода в дерматологическую практику повышает эффективность терапии и увеличивает продолжительность ремиссии в 2,5 - 3 раза (с 5,6 ± 0,18 мес. в контрольной группе до 21,3 ± 0,44 мес. - в основной).

Ключевые слова: псориаз, морфологические изменения, сопутствующая патология, прогнозирование течения, системные полиэнзимы, квантовая гемотерапия.

Milus I.E. Complex Treatment of the Psoriasis Patients with the Accompanying Pathology. - Manuscript.

The thesis for the Candidate of Medical Sciences Degree in speciality 14.01.20. - Skin and venereal diseases. - Ukrainian Scientific-Research Institiute of Dermatology and Venereology, Kharkiv, 2000.

The dissertation is devoted to studying clinical-morphological peculiarities of psoriasis in the patients with mono- and/or polyorganic accompanying pathology. At 97.2 % of the patients the accompanying pathology is revealed mono- and/or polyorganic and for the first time with the help of multifactor analysis its influence on the psoriasis current is shown. The correlation dependence of a pathology of a liver (r = 0,56), pathologies of a pancreos (r = 0,41) both degree of demonstration and weight of currant (p<0,0001) is established.

Significant structural and microhemocyrculatorical infringements in the derma of psoriasis patients, most expressed at the persons with the polyorganic accompanying pathology and at the complicated dermatosis forms are revealed.

The differential approach to the treatment of psoriasis patients considering the mono- and/or polyorganic accompanying pathology using system polyenzime and quantum hemotherapy is developed and for the first time is introduced into practice. The method of treatment provides complete and proof clinical effect at 76,7 % of the patients in comparison with the traditional treatment (57,7 % of the patients), raises the efficiency of therapy and increasis the remission duration in 2,5-3 times (since 5,6+-0,18 month. in the control group about 21,3+-0,44 month. in basic one).

Key words: psoriasis, morphological modifications, accompanying pathology, forecasting of the current, system polyensimes, quantum hemotherapy.

Размещено на Allbest.ru