Судинно-нервові взаємовідношення у м’язово-кишковому нервовому сплетенні стравоходу в нормі, при порушенні його іннервації і кровопостачання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського

УДК 611.329 + 611.83 + 612.816

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Судинно-нервові взаємовідношення у м'язово-кишковому нервовому сплетенні стравоходу в нормі, при порушенні його інНервації і кровопостачання

14.03.01 - нормальна анатомія (медичні науки)

ЯЩИШИН Зіновій Миколайович

Тернопіль - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Івано-Франківській державній медичній академії МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук Левицький Володимир Андрійович, Івано-Франківська державна медична академія,професор кафедри нормальної анатомії

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Гнатюк Михайло Степанович, Тернопільська державна медична академія ім. І.Я.Горбачевського, завідувач кафедри нормальної анатомії.

Доктор медичних наук, професор Ковальський Михайло Павлович, Національний медичний університет ім. О.Богомольця,завідувач кафедрою оперативної хірургії і топографічної анатомії

Провідна установа: Луганський державний медичний університет МОЗ України, м. Луганськ, кафедра нормальної анатомії

Захист відбудеться 22 червня 2000 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.601.01 у Тернопільській держав-ній медичній академії ім. І.Я.Горбачевського МОЗ України (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі,1).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я.Горбачевського МОЗ України (46001, м. Тернопіль, вул.. Руська , 12).

Автореферат розіслано 19 травня 2000

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Бондаренко Ю.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

кишковий стравохід сплетення нервовий

Актуальність теми. У медичній практиці часто доводиться зустрічатися з різноманітними захворюваннями стравоходу. Досліджуючи валовий секційний матеріал, взятий у померлих на різні соматичні захворювання, патологічні зміни у стравоході, в залежності від місця проживання, виявляються у 37,5%-93% померлих (Петровский Б.В. и соавт., 1985; Тамулевичюте Д.И., Витенас А.М., 1986), а при ендоскопічному дослідженні травного тракту у хворих, які лікувалися з приводу різних захворювань, пошкодження стравоходу діагностуються у 12,7%-14% (Гринько Л.Г., 1995; Ковальчук Л.Я. і співавт.,1998).

Патологічні зміни стравоходу виявляються у 21,2%-68,7% хворих на гастрит, виразку та інші захворювання шлунку і дванадцятипалої кишки (Колесников Л.Л., 1990; Кіт О.М. і співавт., 1998), у 24,3% випадків різного виду зміни у стравоході поєднуються із захворюваннями панкреато-біліарної зони і товстої кишки (Гнатюк М.С., 1998; Ковальчук Л.Я. і співавт., 2000) .

Відомо, що стравохід належить до органів, які перебувають під значним впливом парасимпатичної іннервації  - блукаючого нерва (Сакс Ф.Ф. и соавт., 1987; Каде А.Х., 1989). Механічне здавлення цього нерва, його травматизація або втягнення в запальний процес спостерігається при багатьох захворюваннях органів грудної порожнини і є причиною значних змін у стравоході (Мельник Е.Г., 1990). Тому при оперативних втручаннях на цих органах, як відмічають Шалимов А.А. і Саенко В.Ф. (1987), дуже важливо зберегти блукаючий нерв, або його гілки, які мають відношення до іннервації стравоходу.

Виходячи із вище сказаного, не викликає сумнів актуальність і обґрунтованість вивчення процесів, які відбуваються в інтрамуральних сплетеннях стравоходу при порушенні його іннервації.

Особливо важливим у розумінні функціональної здатності нервової тканини, яка вимагає достатнього живлення для забезпечення своєї функціональної активності, є дослідження особливостей кровопостачання стравоходу. Якщо взаємовідношення між нервовими клітинами і мікросудинами в межах центральної і периферичної нервової системи вивчені достатньо (Юрах Е.М., 1991; Попель С.Л., 1994; Левицький В.А., 1997), існують роботи, присвячені вивченню мікроваскуляризації поза- і внутрішньоорганних нервових гангліїв вегетативної нервової системи (Дельцова Е.И., 1988; Мельман Е.П. и соавт., 1988), то дослідженню особливостей кровопостачання інтрамуральних нервових сплетень стравоходу в нормі і патології приділено зовсім мало уваги (Козловский И.Г., 1990).

У тісному взаємозв'язку із нервовими елементами і мікроциркуляторним руслом у нервовій системі є нейроглія, яка забезпечує процеси метаболізму в нервових клітинах Це стосується і інтрамуральних сплетень стравоходу. Але вивченню цього важливого структурного утворення у складі нейроно-гліо-капілярних комплексів приділено недостатньо уваги.

Частота різноманітних захворювань стравоходу, як самостійних, так і тих, які супроводжують захворювання інших органів та пов'язаних із порушенням іннервації і кровопостачання цього органа постійно зростає (Волобуев Н.Н., 1996), тому морфологічні дослідження стравоходу при вказаних вище патологічних станах мають велике прикладне значення.

Вище сказане визначає необхідність проведення наукових досліджень, які складають предмет даної роботи, і обгрунтовують її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота З.М.Ящишина є фрагментом комплексної роботи “Морфо-функціональна характеристика периферичної соматичної і вегететативної нервової системи в нормі та експерименті” - кафедра анатомії людини, шифр 03.01.040.96.

Мета дослідження. Вивчити особливості структурної організації м'язово-кишкового нервового сплетення (МКНС) і мікроциркуляторного русла різних відділів стравоходу. При цьому розкрити і проаналізувати основні закономірності судинно-нервових взаємовідношень. Встановити основні параметри змін у структурі МКНС, мікроциркуляторному руслі і судинно-нервових взаємовідношеннях при порушенні іннервації та кровопостачання стравоходу.

Задачі дослідження. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

Вивчити особливості структурної організації м'язово-кишкового нервового сплетення і його мікроциркуляторного русла в різних відділах стравоходу в нормі.

Виявити основні закономірності у взаємовідношеннях кровоносних судин, нервових і гліальних елементів м'язово-кишкового нервового сплетення стравоходу.

Визначити характер змін у структурі МКНС, його мікроциркуляторному руслі і судинно-нервових співвідношеннях різних відділів стравоходу після порушення його іннервації.

Вивчити особливості гістометричних змін структурних компонентів МКНС і судинно-нервових співвідношень у різних відділах стравоходу після порушення його кровопостачання.

Наукова новизна одержаних результатів. . Отримано нові дані про структурну організацію м'язово-кишкового нервового сплетення різних відділів (верхнього, середнього і нижнього) стравоходу в нормі. Вперше розкрито особливості інтраорганного мікроциркуляторного русла стравоходу, встановлено характерні тільки для МКНС цього органа закономірності нейроно-гліо-капілярних взаємовідношень.

Отримані нові дані про перебудову структурних компонентів м'язово-кишкового нервового сплетення і мікроциркуляторного русла стравоходу після порушення його іннервації та кровопостачання. При цьому якісні зміни зі сторони вище згаданих компонентів підтверджуються кількісними гістометричними методами дослідження. Зокрема, вперше виявлено коливання діаметра ланок МЦР нервових гангліїв, зменшення кількості адренергічних нервових структур і інтенсивності їх світіння за ходом судин, зменшення розмірів і кількості нервових клітин в складі м'язово-кишкового нервового сплетення стравоходу. При цьому, вперше описані зміни у нейроно-гліо-капілярних взаємовідношеннях даного інтрамурального сплетення.

Вперше на основі проведених досліджень сформульовано концепцію єдності інтрамуральних судинно-нервових утворень стравоходу, яка лежить в основі структурного забезпечення його діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. М'язово-кишкове нервове сплетення у взаємозв'язку із мікроциркуляторним руслом відіграють важливу роль у діяльності цього органу. Дані про їх структурну організацію можуть бути використані у наукових дослідженнях і практичній гастроентерології.

Цінність для теоретичної і практичної нейроморфології і гастроентерології мають відомості про деталі будови мікроциркуляторного русла інтрамуральних нервових гангліїв і кровопостачання нервових клітин, оскільки, як свідчать отримані результати досліджень, порушення гемоциркуляції можуть бути причиною цілого ряду захворювань стравоходу.

Велике прикладне значення мають дані про зміни морфо-функціонального стану нервових елементів і їх мікрогемосудин після перетину вагосимпатичного стовбура. Коливання діаметру просвіту судин МЦР і зменшення кількості нейроцитів слід враховувати для попередження порушень рухової активності стравоходу при виконанні оперативних втручань на цьому органі і органах грудної порожнини.

Для практичної гастроентерології і хірургії важливими є отримані фактичні дані про патологічні зміни в нейроцитах м'язово-кишкового нервового сплетення дистального відділу стравоходу при порушенні його кровопостачання через басейн лівої шлункової артерії.

Практичні рекомендації, які випливають з отриманих результатів, використовуються у практичній діяльності співробітників кафедр факультетської хірургії ІФДМА, хірургічного відділення обласної клінічної лікарні м. Івано-Франківська. Основні положення роботи включені до лекційного матеріалу кафедр нормальної анатомії, нормальної фізіології та гістології, цитології і ембріології ІФДМА.

Особистий внесок здобувача. Автору належить основна ідея розробки теоретичного і практичного напрямків наукової роботи. Досконало оволодів методами гістологічного і гістохімічного дослідження нервового апарату стравоходу, здійснив пошук і аналіз наукової літератури, виконав експериментальні оперативні втручання, зробив забір матеріалу для дослідження, опрацював і узагальнив отримані результати дослідження і здійснив їх статистичну обробку, сформулював висновки і практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на конференції “Актуальні питання морфогенезу “ (Чернівці, 1996 р.), конференції молодих вчених ІФДМА (Івано-Франківськ, 1998 р.), на I-ому (Івано-Франківськ, 1994 р.) та II-ому (Луганськ, 1998 р.) національних конгресах анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів, на засіданнях кафедри анатомії людини ІФДМА та Івано-Франківського обласного товариства анатомів, гістологів і ембріологів. Дисертація пройшла апробацію на розширеному засіданні обласного товариства анатомів, гістологів та ембріологів із залученням широкого кола науковців ІФДМА.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць (6 із них самостійних), із них 4 наукових статті - у фахових наукових виданнях та 4 - в матеріалах наукових конференцій та з'їздів.

Структура і об'єм дисертації. Дисертація викладена на 143 сторінках комп'ютерного тексту. Складається із вступу, огляду літератури, розділу “Матеріал і методи дослідження”, 3-х розділів власних досліджень, аналізу і обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій і списку літератури, який містить 255 джерел. Робота ілюстрована 31 таблицею, 60 малюнками і графіками

ОСНОВНИІЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Робота виконана на 61 дорослих котах (Felis domestica ) приблизно однакового віку і маси. Тварини були розподілені на 3 групи: 1-ша - контрольна (20 тварин) - вивчали МЦР і структурну організацію МКНС стравоходу в нормі; 2-га (23 тварини) - досліджували судинно-гліо-нейронні взаємовідношення у гангліях МКНС органу через 1, 3, 7, 15, 30, 45, 60 та 90 діб після перетину шийної частини правого блукаючого нерва; 3-тя (18 тварин) - спостерігали перебудову кровоносного русла та зміни нейроно-гліального компоненту гангліїв МКНС стравоходу через 1, 3, 7, 15, 30 та 45 діб після перев'язки лівої шлункової артерії. Усі операції проведені під ефірним наркозом з дотриманням правил асептики та антисептики.

Для забору матеріалу для дослідження тварин умертвили передозуванням ефірного наркозу.

При дослідженні нервового апарату і кровоносного русла стравоходу застосували методи: 1) ін'єкції кровоносного русла стравоходу тонкотертими фарбами (паризькою синьою та чорною тушшю); 2) імпрегнації азотнокислим сріблом нервових елементів стравоходу за методом Більшовського-Грос; 3) поєднаній метод виявлення кровоносних судин і нервових елементів стравоходу з попередньою ін'єкцією кровоносних судин; 4) вивчення адренергічних нервових волокон стравоходу за методом Фалька-Хіларпа в модифікації Е.М.Крохіної; 5) морфометричний та кореляційний аналіз.

Кровоносні судини ін'єкували розчином тонкотертої фарби паризької синьої на ефірі і хлороформі або 10% розчином чорної туші з желатиною. Стравохід фіксували у 12% розчині нейтрального формаліну. Після досягнення постійної нейтральної реакції фіксатора (частіше всього 10 доба) матеріал піддавали імпрегнації азотнокислим сріблом за Більшовським-Гросс на розшарованих препаратах стінки стравоходу (серозна оболонка і поздовжній шар м'язової оболонки) і на її зрізах товщиною 60 мкм. Після обезводнення і просвітлення препарати вивчалися під мікроскопом МБР-1.

Для кількісного вивчення нервово-судинних відношень використовували метод, розроблений Ю.П.Мельманом та співавт. (1970). При визначенні ємкості кровоносного русла ганглія за основу брали метод Г.С.Катинаса і В.И.Степанцова (1957). Кількість гліальних клітин навколо кожного із нейроцитів визначали за формулою, яку запропонував В.П.Яценко (1989). Узагальнені цифрові дані підлягали статистичній обробці (Г.С. Катинас и соавт., 1969) і подані у вигляді таблиць, графіків і діаграм у відповідних розділах дослідження.

Для вивчення адренергічних волокон стравохід промивали розчином Рінгер-Лока. На заморожуючому мікротомі робили зрізи товщиною 60 мкм, які переносили в холодний розчин Рінгера-Лока. Далі зрізи поміщали на предметні скла і підсушували. Після висушування зрізи переносили на 2,5 год в ексикатор, на дні якого знаходилась посудина з порошком параформальдегіду при 50-60% вологості в термостаті (t? =75?-80? ). Вивчення зрізів і їх фотографування проводили в люмінесцентному мікроскопі МЛ-2 в перші дві доби після проведення гістохімічної реакції.

Результати досліджень та їх обговорення. Загальний вигляд м'язово-кишкового нервового сплетення (МКНС) стравоходу, форма його петель і нервових гангліїв мають свої особливості в його проксимальному, середньому і дистальному відділах.

У проксимальному відділі м'язово-кишкове нервове сплетення являє собою сітку з тонких нервових тяжів і гангліїв невеликих розмірів трикутної і овальної форми між якими розташовуються петлі розмірами від 0,2 х 0,43 мм до 0,65 х 1,25 мм. Більшість нервових гангліїв (80%) мають площу від 0,01 мм² до 0,1 мм².

В середньому відділі стравоходу у МКНС ганглії виглядають більш потужними. В більшості випадків вони мають багатокутну форму, а їх розміри коливаються від 0,01 до 0,46 мм². Більшість гангліїв (близько 87%) займають площу 0,01 - 0,30 мм², між якими розташовуються петлі багатокутної форми з розмірами 0,10 х 0,23 - 0,55 х 0,88 мм.

В дистальному відділі 66,7% інтрамуральних гангліїв займають площу 0,11 - 0,40 мм², 16,6% - площу більшу від 0,41 мм². Дрібні ганглії (S=0,01 - 0,10 мм²) зустрічаються рідко. Петлі сплетення багатокутної форми, розмірами від 0,10 х 0,40 мм до 0,38 х 0,55 мм.

В залежності від розмірів нервових гангліїв змінюється кількість розташованих в них нейроцитів. Середні значення показника кількості нейроцитів в гангліях становлять: 26,1 - в проксимальному; 30,1 - в середньому; 54,9 - в дистальному відділах. Отримані результати свідчать про те, що розміри гангліїв і кількість розташованих у них нервових клітин збільшуються в дистальному напрямку стравоходу. Змінюється на протязі стравоходу і кількісний склад нейронів різних розмірів (табл. 1).

Таблиця 1

Процентний розподіл нейроцитів різних розмірів в гангліях МКНС стравоходу

Поперечник нейроцита (мкм)	Відділ стравоходу
	проксимальний	середній	дистальний
10-15	35,5	30,5	20,5
16-20	41,1	25,1	28,3
21-25	12,0	22,4	22,6
26-30	7,2	12,6	16,3
31 i >	4,2	9,4	12,3

Нейроцити гангліїв МКНС є переважно типовими довгоаксонними нейроцитами І типу Догеля. Вони мають тіло округлої форми, один довгий відросток (аксон) і багато коротких відростків (дендритів). Аксон виходить за межі ганглія, а дендрити залишаються в його межах. Ядро в нейроцитах посідає центральне місце. На імпрегнованих препаратах воно має прозорий вміст з чітко окресленим аргентофільним ядерцем. Нейрофібрилярна сітка в середині нейроцитів не завжди виразно контурується, що залежить від розмірів клітин і площини зрізу, яка проходить через різні їх ділянки. Тому в нервових гангліях одночасно присутні темні (аргентофільні) і світлі (аргентофобні) нейроцити. В окремих нервових гангліях стравоходу зустрічаються нейроцити ІІ типу Догеля. Вони мають від 2 до 5 довгих тонких відростків, серед яких важко розрізнити аксон і дендрити.

Нейрони оточуються гліоцитами. На препаратах, імпрегнованих азотнокислим сріблом, спостерігаються лише їх ядра. Відмічено, що із зростанням розмірів нервових клітин, достовірно збільшується кількість гліоцитів навколо них. Так, малі нейрони оточуються 5-6, а великі 28-29 гліальними клітинами. При цьому, на кожний гліоцит припадає певна частина поверхні нейронів: в проксимальному відділі - 202,3-262,1 мкм², в середньому - 190,8-248,0 мкм² та дистальному - 205,0 - 255,7 мкм².

В кровопостачанні складових компонентів МКНС приймають участь артеріоли діаметром 50-55 мкм - судини ІV порядку. В товщу кожного нервового ганглія проникає від 2 до 6 таких артеріол, які кущикоподібно поділяються на прекапіляри і капіляри. Відмічено, що на лінійному відрізку довжиною 200 мкм поперечного перерізу кожного ганглія міститься в проксимальному відділі 4,2±0,2, в середньому - 4,3 ± 0,3 і в дистальному - 5,3 ± 0,3 капілярів. Їх сумарний діаметр складає відповідно 40,2 ± 3,4 мкм; 48,9 ± 4,9 мкм та 58,2 ± 6,3 мкм. В товщі гангліїв капіляри широко анастомозують між собою і утворюють сітку, в петлях якої розміщуються нервові клітини. Сумарна ємкість такого капілярного русла перебуває у прямій залежності від величини гангліїв, а на долю більших за розмірами нервових клітин припадає більша частка ємкості капілярного русла. У такій же залежності перебуває показник площі нейроно-капілярних контактів (табл. 2).

Таблиця 2.

Площа капіляро-нейроцитних контактів (мкм²) в гангліях м'язово-кишкового нервового сплетення різних відділів стравоходу (; n = 10)

Діаметр нейроцита, мкм	Відділи стравоходу
	проксимальний	середній	дистальний
10-15	258,0±15,5	301,8±26,0	315,0±34,8
16-20	260,0±28,8	343,4±44,9	324,8±38,0
21-25	413,3±87,1	359,3±64,7	458,3±50,4
26-30	454,6±51,6	470,0±47,7	616,0±92,3
31-35	507,1±45,3	515,0±84,8	722,5±118,9

Використання флуоресцентномікроскопічного методу виявлення адренергічних нервових волокон показало наявність численних симпатичних нервових волокон в стінці кровоносних судин стравоходу. В стінці великих кровоносних судин нервові волокна представлені інтенсивно флуоресціюючими ізумрудно-зеленими гранулярними нитками, які неодноразово розгалужуються і з'єднуються між собою, утворюючи великопетлисту сітку. По мірі зменшення калібру судин нервова сітка стає рідшою, її чарунки набувають витягнутої неправильної форми. При відходженні дрібних судин від більших за діаметром адренергічні волокна переходять на них. В місцях поділу артерій малюнок нервових волокон посилюється, вони утворюють клубки і конгломерати з інтенсивною флуоресценцією. При такому методі дослідження диференціація артерій і вен не завжди можлива. Тим не менше, вени в порівнянні з артеріями мають меншу кількість люмінесціюючих структур, а тяжі адренергічних волокон сполучаються тільки поодинокими косими зв'язками.

Після перерізки блукаючого нерва (1-3 доба) на всьому протязі стравоходу нейроцити МКНС проявляють різні тинкторіальні властивості. Одні з них стають аргентофільними, інші - аргентофобними. В їх цитоплазмі важко розрізняються нейрофібрили, ядра зменшуються або збільшуються в розмірах, часто розміщуються ексцентрично, за ходом або на кінцях відростків нервових клітин виникають варикозні потовщення.

Поряд із вищеописаними явищами в окремих нейронах проксимального та середнього відділів стравоходу нерідко спостерігається гострий набряк, тотальний хроматоліз і каріолізис, гідропічна дистрофія і вакуолізація цитоплазми, в якій важко розрізняється ядро. Такі зміни ведуть до загибелі значної кількості нейронів, особливо дрібної фракції. Так, в проксимальному відділі МКНС стравоходу їх кількість зменшується в 1,99, в середньому - в 2,45 і в дистальному - в 1,97 рази. Нервові волокна приймають нерівномірні контури, місцями значно стоншуються або потовщуються. Іноді виявляється фрагментація мієліну та розпад осьових циліндрів.

Кількість гліальних клітин навколо кожного із нейроцитів в ці терміни досліду практично не змінюється, хоча площа поверхні нейрона, яка припадає на один гліоцит, дещо зменшується і складає в проксимальному відділі стравоходу 181,5 - 243,9 мкм², в середньому  - 169,9 - 240,7 мкм² та дистальному - 192,7 - 247,2 мкм².

Через 7-15 діб після проведеної операції в усіх відділах МКНС стравоходу спостерігається значна кількість нейронів, зміни яких свідчать про розгортання дегенеративного процесу. Одні нейроцити інтенсивно імпрегнуються, їх контури не чіткі або ж деформовані, ядра не виявляються, відростки забарвлюються лише на початку відходження від тіла, або ж взагалі не виявляються. Інші нервові клітини, навпаки, слабо імпрегнуються, ядро зморщується, деформується, стає гіпер- або гіпохромним, часто зміщується на периферію клітини. Зустрічаються “клітини-тіні”, коли замість нервової клітини видно її залишки з розмитими контурами, утворені продуктами зернисто-грудкового розпаду нейрофібрил (фібрилолізис) та лізису ядра. Такі явища ведуть до зменшення числа нервових клітин в кожному із гангліїв і перерозподілу їх за калібром. Питома вага дрібних нейронів зменшується в проксимальному відділі в 1,33, середньому - в 1,12 та дистальному - в 1,07 рази. Зростає питома вага середніх нейроцитів, а великі нейрони в проксимальному відділі зовсім зникають.

У ці терміни досліду спостерігається значна проліферативна реакція нейроглії. Кількість гліальних клітин в оточенні нейронів достовірно збільшується в усіх відділах стравоходу тільки навколо нейроцитів із поперечником 16-20 мкм і 21-25 мкм. Площа поверхні нейронів, яка припадає на один гліоцит, зменшується у всіх відділах МКНС більше ніж в попередні терміни.

До 30 доби процеси дегенерації нервових клітин і нервових волокон завершуються. У гангліях спостерігається значно менше дегенеративно змінених структур і продуктів їх розпаду, а проліферативні процеси нейроглії продовжуються.

На 45 добу експерименту в межах гангліїв МКНС, поряд із незначною кількістю продуктів розпаду нейронів і їх відростків, зустрічаються нейроцити, будова яких нагадує нормальні клітини І типу Догеля, а також клітини, зміни яких можна трактувати як компенсаторні.

Компенсаторно-пристосувальні явища ще більше посилються на 60-90 добу після проведеного оперативного втручання, коли у складі гангліїв спостерігаються гіпертрофовані, рівномірно імпрегновані нейрони із чіткими контурами, добре вираженим ядром і нейрофібрилами. Відростки таких нейронів мають рівномірну товщину і утворюють багаточисленні колатералі.

У ці терміни досліду стихає проліферативна реакція глії і кількість гліальних клітин навколо кожного із нейроцитів, практично, не відрізняється від норми. Мало відрізняється від норми і величина показника площі нейрона, яка припадає на один гліоцит.

Після пересікання блукаючого нерва відбуваються певні зміни і у кровоносному руслі гангліїв МКНС стравоходу. Якщо на 1-шу добу експерименту такі зміни не суттєві, а частка ємкості кровоносного русла, яка припадає на один нейроцит, у порівнянні з нормою, змінюється не значно, то через 3 доби спостерігається нерівномірне заповнення кровоносних судин ін'єкційними масами, розрідження кровоносного русла, збільшення розмірів капілярних петель, локальні розриви між петлями, зменшення площі поперечного перерізу судин, яка припадає на умовну одиницю площі гангліїв МКНС. Слід відмітити, що такі зміни ангіоархітектоніки МКНС виявляються, головним чином, в проксимальному і середньому відділах стравоходу, тоді як кровоносне русло його дистального відрізка залишається менше-більше інтактним.

На 7-15 добу експерименту зрушення в мікроциркуляторному руслі нервових гангліїв МКНС проксимального та середнього відділів стравоходу посилюються. Вони доповнюються повнокрів'ям венозної ланки МЦР. Спостерігаються деякі зміни і в дистальному відділі: кровоносне русло погано заповнюється ін'єкційними масами, наявна звивистість артеріол та розриви ланок капілярних петель, дещо розширюється венозна частина шляхів кровотоку.

В цей термін помітно змінюються і морфометричні показники. Зростає відсоток дрібних судин діаметром до 10 мкм за рахунок зменшення судин більшого калібру, але в дистальному відділі ці зміни незначні. За рахунок цього площа поперечного перерізу судин, яка припадає на умовну одиницю площі ганглія, зменшується в 2,00 - 2,15 рази (в дистальному - тільки в 1,18 рази). Ємкість кровоносного русла, яка припадає на один нейроцит, знижується в проксимальному та середньому відділах, відповідно, в 1,78 і 1,72 рази, але зростає в дистальному в 1,59 рази. Зменшується площа капіляро-нейроклітинних контактів.

На 30-45 добу експерименту неблагоприємні зміни у кровоносному руслі МКНС стравоходу продовжують наростати, про що свідчить різке зниження показника площі капіляро-нейроклітинних контактів: в проксимальному відділі в 1,37 - 1,84, в середньому - в 1,43 - 2,08 і в дистальному - в 1,65 - 1,79 рази.

60-90 доба експерименту характеризується нормалізацією мікроциркуляторного русла інтрамуральних нервових гангліїв стравоходу. Артеріоли і венули, які знаходяться навколо нервових гангліїв, набувають звичайного вигляду. Їх контури приймають плавні лінії, будь-які деформації стінок судин відсутні. Наближається до нормальних величин калібр складових ланок венозної частини МЦР. Морфометричні дані в цей термін також свідчать про нормалізацію кровопостачання складових компонентів МКНС та відновлення капіляро-нейроклітинних взаємовідношень.

Після правосторонньої ваготомії спостерігаються зміни і у адренергічній іннервації кровоносних судин стравоходу. Правда, нами відмічено, що в його дистальному відділі інтенсивність світіння адренергічних елементів стінок судин, не залежно від їх калібру, не змінюється: вони зберігають свою гранулярність, в місцях поділу судин наявні накопичення флуоресцентної речовини, адренергічні адвентиційні сітки є такими ж густими, як і в нормі.

Зміни адренергічних нервових волокон стосуються тільки проксимального і середнього відділів органу. Уже на кінець 1 доби після оперативного втручання світіння адренергічних нервових волокон зменшується. Адренергічна сітка в стінках великих артерій розріджується. Недостатньо забезпечуються люмінесціюючими волокнами судини дрібного калібру. Кількість терміналей зменшується, вони простежуються на короткій відстані.

На кінець 3 доби експерименту адренергічні нервові волока стають ще блідішими. Вони ще більше розріджуються, втрачають чіткість і гранулярність. Контури артерій, які в нормі чітко окреслюються поздовжньо розташованими тяжами, деформуються, а периваскулярні стовбури не виявляються. В артеріях дрібного калібру і артеріолах спостерігаються лише поодинокі адренергічні нервові волокна.

На 7 добу виявляються лише поодинокі люмінесцентні волокна як в адвентиції великих артерій, так і в стінці дрібніших судин. Термінальні закінчення адренергічних волокон практично відсутні.

На 15 добу досліду яскравість світіння дещо збільшується. Краще і більш чітко виявляється гранулярність світного матеріалу. Можна спостерігати периваскулярні нервові волокна, які супроводжують артерії і переходять в адвентиціальну сітку кровоносних судин. Поряд з цим, дрібні артерії і артеріоли виявляють ще недостатню кількість яскравих світних адренергічних нервових волокон, а їх поздовжні пучки рідко анастомозують між собою.

Яскравість флуоресціюючих адренергічних волокон нормалізується до 30 доби експерименту. При цьому адвентиційна нервова сітка мало чим відрізняється від норми. Правда, артерії малого і середнього калібру та їх подальші розгалуження, аж до капілярів, містять ще невелику кількість світних волокон. Виявляються термінальні закінчення адренергічних волокон в оточуючих тканинах.

Після перев'язки лівої шлункової артерії на кінець першої доби від початку експерименту кровоносні судини МКНС звужуються впродовж усього стравоходу. Артерії ІV порядку, від яких починаються артеріоли нервових гангліїв, також зменшуються в діаметрі. Деяка частина артеріол не заповнюється ін'єкційною масою, тому в окремих ділянках нервових гангліїв утворюються малосудинні зони. Артеріоли приймають спіралеподібний вигляд, часто за їх ходом ділянки звуження чергуються з розширеннями. Все ж, найбільш виражені зміни виявляються в дистальному відділі стравоходу, на що вказують морфометричні показники. Так, якщо в проксимальному відділі стравоходу вони у порівнянні з нормою, практично, не змінюються (P>0,05), то в середньому - площа поперечного перерізу судин зменшується в 1,56 рази, а ємкість кровоносного русла, яка припадає на один нейроцит - в 1,26 рази. Збільшується на 4,4% питома вага малих судин (діаметром до 10 мкм) за рахунок зменшення відсотка великих (діаметром більшим за 10 мкм). Такі зміни приводять до зменшення в порівнянні з нормою площі капіляро-нейроклітинних контактів в 1,36 - 2,23 рази. Перев'язка лівої шлункової артерії викликає значні зміни в стані симпатичної іннервації стравоходу, особливо його дистального відділу. Якщо в проксимальному і середньому частинах цього органа кількість адренергічних нервових волокон навколо кровоносних судин і інтенсивність їх флуоресценції залишаються майже незмінними, то в дистальному  виявляється зменшення кількості нервових елементів та послаблений ступінь їх флуоресценції. За ходом артерій великого калібру виявляється нерівномірність флюоресценції юкставаскулярних адренергічних волокон, коли яскраві ділянки змінюються блідими, неяскравими зонами. Навколо деяких судин порушується цілісність навколосудинних адренергічних сплетень. На ділянках судин, де симпатична іннервація збережена, сітка флуоресцентних структур має вигляд широких, рідких петель, які складаються з тонких нервових волокон. В найменших за калібром артеріях виявляються лише поздовжньо орієнтовані, слабо люмінесцентні нервові волокна з рідкими поперечними анастомозами. В них важко розрізнити властиві для нормальних волокон варикозності. Тонкі адренергічні стовбурці вступають до гангліїв м'язово-кишкового нервового сплетення, губляться в їх стромі і не виявляють типових розгалужень.

Через 3 доби після перев'язки лівої шлункової артерії зміни в кровоносному руслі гангліїв МКНС поглиблюються. Артеріальна його ланка є значно звуженою. До процесу залучаються артеріоли, артерії ІV, ІІІ і навіть ІІ порядків. В основній більшості ділянок кровоносне русло заповнюється ін'єкційними масами недостатньо. Спостерігається багато розривів між судинами, малосудинні зони гангліїв розширюються, вони зустрічаються частіше. Особливо помітною є покрученість артеріальних судин, які подекуди багаторазово закручуються і утворюють своєрідні "клубки". Артеріоли, які беруть від них початок, прекапіляри і капіляри також приймають покручений вигляд. В дистальному відділі стравоходу площа поперечного перерізу судин зменшується в 2,18 рази, ємкість кровоносного русла, яка припадає на один нейроцит, - в 2,36 рази. В 1,56 -2,34 рази залишається зменшеним показник площі капіляро-нейроцитних контактів. Зникають великі капіляри (d > 10 мкм), а відсоток дрібних (d < 7 мкм) - збільшується в 2, 97 рази. Спостерігаються більш глибокі зміни структурної організації адренергічних волокон. Сітка, яку вони утворюють, ще більше розріджується. В артеріях дрібного калібру виявляються лише повздовжні, слабо флуоресціюючі нервові волокна. Гранулярність флуоресцентних волокон зникає. Як і раніше погано виявляються бокові терміналі, які покидають судину і вступають до оточуючої тканини.

Через 7 діб після перев'язки лівої шлункової артерії звуження кровоносних судин дещо послаблюється, на що вказують показники морфометрії. В порівнянні з попереднім терміном вони знижуються, але ще відрізняються від норми.

Так, площа поперечного перерізу, в порівнянні з нормою, є меншою в 1,51 рази, а ємкість кровоносного русла, яка припадає на один нейроцит, - в 1,40 рази. Дещо змінюється в порівнянні з попереднім терміном співвідношення капілярів різного діаметру: з'являються великі капіляри, а відсоток дрібних зменшується. Показник капіляро-нейроклітинних контактів збільшується в порівнянні з попереднім терміном, однак залишається меншим ніж в нормі.

Сьома доба після перев'язки лівої шлункової артерії характеризується новим якісним станом адренергічних нервових волокон. В артеріях великого діаметру з'являється більша кількість флуоресціюючих нервових волокон. Сітка, яку вони утворюють, стає густішою. В артеріях меншого калібру така сітка представлена не тільки повздовжніми, а і поперечними та косими адренергічними волокнами. Краще виявляються адренергічні нервові елементи дрібних артерій і артеріол, з'являється їх бокові терміналі.

На 15 добу після перев'язки лівої шлункової артерії більшість артерій, які беруть участь в кровопостачанні нервових гангліїв, приймають звичайний вигляд, рівномірно заповнюються ін'єкційними масами. Розриви між судинами зустрічаються вкрай рідко. Малосудинні зони гангліїв зменшуються у розмірах. Показники площі поперечного перерізу інтрагангліонарних капілярів та площі капіляро-нейроцитних контактів наближаються до нормальних величин (P<0,05). У цей термін в судинах дистального відділу стравоходу відновлюються характерні для норми ознаки адренергічних нервових волокон: пери- та юкставаскулярні симпатичні волокна крупних артерій сполучаються численними анастомозами і утворюють густу сітку, гілки якої переходять на дрібніші артеріальні розгалуження, в ділянках розгалуження судин виявляються накопичення люмінесціюючих нервових волокон, від адренергічних навколосудинних сіток відходять групові терміналі, які вступають до м'язових шарів стінки стравоходу.

На 30 - 45 добу експерименту кровоносне русло нервових гангліїв і тяжів МКНС наближається до свого звичайного вигляду. У ці терміни морфометричні показники, які характеризують стан кровоносного русла МКНС стравоходу, практично не відрізняються від нормальних.

Стосовно змін нейроно-гліального компоненту МКНС стравоходу після перев'язки лівої шлункової артерії, то у структурі гангліїв і міжгангліонарних тяжів проксимального та середнього відділів стравоходу у продовж всієї тривалості експерименту спостерігаються певні зміни реактивного характеру: збільшення розмірів і гіперімпрегнація деякої частини нейронів, потовщення початкових відділів аксонів, звивистість та варикозні розширення за їх ходом. Відсутня проліферативна реакція нейроглії. Морфометричні показники, які характеризують стан нейронного та гліального компонентів гангліїв практично не змінюються. Такі ж зміни спостерігаються у нейроно-гліальних комплексах МКНС і в дистальному відділі стравоходу на кінець 1 доби експерименту.

Через 3 доби після перев'язки лівої шлункової артерії нервові елементи МКНС дистального відділу органу проявляють різні за ступенем реактивно-дистрофічні зміни. Частина нейронів гіперімпрегнується, ядра не виявляються, іноді спостерігається крайовий хроматоліз нейроплазми. Деякі клітини втрачають свої відростки. Ядра гліоцитів імпрегнуються в обмеженій кількості. В міжганагліонарних тяжах відмічається фрагментація окремих нервових волокон. Морфометричні показники, які характеризують стан нейроно-гліального компонента гангліїв МКНС, поки що не змінюються.

Через 7 діб після оперативного втручання нейрони гангліїв МКНС дистального відділу стравоходу виявляють різного ступеня дистрофічно-дегенеративні зміни. У значній частині нейроцитів спостерігається тотальний хроматоліз нейроплазми, ядра збільшуються у розмірах і приймають вигляд великого пухиря, розташовуються ексцентрично. В інших нейроцитах ядро пікнотично змінюється і атрофується. Дендрити у таких клітинах відсутні, а аксони потовщуються, деформуються і фрагментуються. Частина нейронів дегенерує. Спостерігається помірна проліферація нейроглії.

На 15 добу експерименту в гангліях МКНС дистального відділу стравоходу нервові елементи виявляють виражену дегенерацію. Спостерігаються ділянки гангліїв, у яких зовсім відсутні нервові клітини. Поряд з цим зустрічаються гіпер- і малоімпрегновані нейрони із нерівними розмитими контурами. Відростки переважної більшості нейронів фрагментуються. У цей термін площа ганглія, яка припадає на один нейроцит, в порівнянні з нормою, зменшується в 1,45 рази. Відбувається перикалібровка нейроцитів: зменшується кількість малих і великих, а збільшується кількість середніх. Навколо нейронів в 1,32-1,83 рази зростає кількість гліальних клітин.

На 30 добу досліду дегенерація нервових елементів МКНС дистального відділу стравоходу стихає. Переважна більшість нейроцитів набуває характерного для норми вигляду. Поряд з цим, зустрічаються аргентофобні і аргентофільні нервові клітини з ексцентрично розташованим пухирцеподібним ядром. В міжгангліонарних тяжах, поряд із звичайними нервовими волокнами, виявляються нервові провідники з різними за ступенем реактивними змінами.

На 45 добу досліду гістологічна будова основної більшості нейроцитів мало чим відрізняється від норми. Ядра таких клітин приймають світліше забарвлення ніж цитоплазма. Інколи в них розміщуються два ядерця, іноді спостерігаються двохядерні нейрони. Це свідчить про те, що ці клітини функціонують в умовах підвищеного навантаження. Не рідко зустрічають гіпертрофовані нейрони із значно потовщеним аксоном із багаточисленними колатералями. У цей термін досліду площа ганглія, яка припадає на один нейроцит, залишається і далі більшою за норму (в 1,37 рази). За рахунок кількісного зменшення малих і середніх нейронів, в 1,23 рази зростає кількість великих нейронів. Кількість гліальних клітин навколо кожного із нейроцитів не відрізняється від норми.

ВИСНОВКИ

1.М'язово-кишкове нервове сплетення стравоходу котів в нормі складається із макро- і мікрогангліїв, які об'єднуються за допомогою міжгангліонарних нервових волокон. Кожний ганглій складається із малих нейронів (поперечником 10-15 мкм), середніх (поперечником 16-25 мкм) та великих (поперечником 26 і більше мкм). Незважаючи на те, що кожний нейрон займає визначену площу ганглія (від 0,0031 мм² до 0,0038 мм² ), співвідношення між різними групами нейронів змінюється на протязі стравоходу: в проксимальному відділі переважають малі нейрони, а в середньому і дистальному - середні і великі. Нейрони гангліїв оточуються гліальними клітинами. Їх кількість залежить від розмірів нервових клітин: в оточенні малих нейронів розташовується 5,4±0,17-6,1±0,29, середніх - 10,5±0,31-17,2±0,72 і великих - 20,6±0,91-28,9±1,41 гліальних клітин.

2. Джерелами кровопостачання гангліїв МКНС є 3-6 артеріол, які беруть початок від міжм'язової судинної сітки. Вони підходять до гангліїв із різних сторін і дають початок обмінній частині мікроциркуляторного русла (прекапілярам і капілярам). Останні пронизують ганглії, анастомозують між собою, утворюючи капілярні петлі. Капілярні петлі оточують 1-4 нейрони. При цьому, величина площі контактів між капілярами і нейроцитами перебуває в прямопропорційній залежності від розмірів останніх і складає: 258,0±15,5-315,0±34,8 мкм² для малих нейронів, 260,0±28,8-458,8±50,4 мкм² для середніх і 454,6±51,6-722,5±118,9 мкм² для великих. Кровоносні судини стравоходу мають добре розвинену адренергічну іннервацію.

3. Після правобічної стовбурової ваготомії в ранні терміни експерименту (1-30 діб) спостерігається перекалібровка нейронів в гангліях МКНС на всьому протязі стравоходу: збільшується кількість середніх, а малих і великих зменшується. Значна частина нейронів некротизується, про що свідчить збільшення площі ганглія, яка припадає на один нейроцит. Такі зміни особливо виражені у проксимальному і середньому відділах стравоходу. Вони супроводжуються проліферацією гліальних клітин і розростанням сполучної тканини. У пізні терміни експерименту (60-90 діб) структурна організація гангліїв МКНС на всьому протязі стравоходу відновлюється.

4. Перетин блукаючого нерва супроводжується змінами у МЦР гангліїв МКНС і порушенням нейроно-капілярних взаємовідношень. В ранні терміни досліду (7-30 доба) відбувається значне розрідження кровоносного русла, зменшується ємкість капілярного русла, яка припадає на один нейроцит, знижується показник площі, який характеризує нейроно-капілярні контакти. Значно погіршується або зовсім втрачається адренергічна іннервація кровоносних судин. Такі зміни найбільш виражені у проксимальному і середньому відділах стравоходу. Нормалізація ангіоархітектоніки і морфометричних показників кровопостачання гангліїв МКНС відбувається до 60 доби після проведеної операції.

5. Перев'язка лівої шлункової артерії викликає виражені зміни у структурі і кровопостачанні гангліїв МКНС стравоходу, в основному, його дистального відділу. У ранні строки експерименту (1-7 діб) відбувається значне розрідження МЦР гангліїв МКНС, зменшення ємкості капілярного русла і показника площі нейроно-капілярних контактів. Зменшується або зовсім втрачається адренергічна іннервація кровоносних судин. Спостерігаються дистрофічні і некротичні зміни окремих нейронів, що веде до їх перекалібровки: зменшення кількості малих та великих нервових клітин та збільшення кількості середніх. У проксимальному і середньому відділах стравоходу такі зміни носять невиражений і короткотривалий характер. При цьому, кровопостачання гангліїв на всьому протязі стравоходу, практично, відновлюється до 15 доби, а структурна організація МКНС - до 45 _ї.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При вивченні вегетативної нервової системи на кафедрах нормальної анатомії та гістології, цитології і ембріології необхідно звертати увагу на різницю у структурній організації МКНС різних відділів стравоходу: проксимального, середнього та дистального.

2. При вивченні фізіології шлунково-кишкового тракту на кафедрі нормальної фізіології доцільно розкрити роль нервових елементів стінки стравоходу у регуляційній діяльності кардіального сфінктера шлунку.

3. Звертаючи увагу на значні зміни у структурній організації МКНС стравоходу і його мікроциркуляторного русла при пересіканні блукаючого нерва, у хірургічній практиці на органах грудної клітки необхідно старатися максимально зберігати гілочки букаючого нерва, які прямують до стравоходу.

4. Оскільки пошкодження лівої шлункової артерії є причиною структурних змін у НКНС стравоходу і його мікроциркуляторного русла рекомендується при виконанні високої резекції шлунка з перев'язкою лівої шлункової артерії максимально зберігати її гілочки, які направляються до нижніх відділів стравоходу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Ящишин З.М. Мікроваскуляризація нервових гангліїв і нейроцитів м'язово-кишкового нервового сплетення стравоходу котів // Вісник морфології, 1998.- №1. - с.158-159

Ящишин З.М. Мікрогеморусло м'язово-кишкового нервового сплетення стравоходу при його експериментальній патології // Вісник морфології, 1999.- №1.- C. 9-10

Ящишин З.М. Зміни нейро-капілярних взаємовідношень у мязово-кишковому нервовому сплетенні різних відділів стравоходу після однобічної ваготомії // Вісник морфології.- 1999.- №2.- С.125-127

Ящишин З.М. Реакція мікрогемосудин і нейроцитів на перев'язку лівої шлункової артерії // Вісник морфології, 1998.-№1.- C.160-161

Ящишин З.М. Морфологічні зміни мікрогеморусла і нейроцитів стравоходу при експериментальній ваготомії // І-й національний конгрес анат., гістол., ембріол. України.- Івано-Франківськ, 1994.- C.202

Ящишин З.М., Дзвонковська В. Адаптація мікрогеморусла і нейроцитів стравоходу в умовах його деваскуляризації і ваготомії // І-й національний конгрес анат., гістол., ембріол. України.- Івано-Франківськ, 1994.- C.202.

Ящишин З.М., Юрах О.М. Морфометричне дослідження кровопостачання м'язово-кишкового нервового сплетення стравоходу котів //Матеріали наукової конф.: Актуальні питання морфогенезу.- Чернівці, 1996.- С. 388-389.

Ящишин З.М. Морфометрична характеристика внутрішньостінкових нервових елементів стравоходу котів // Тези доповідей 27 обласної конференції молодих вчених-медиків.- Івано-Франківськ, 1997.- С. 10-11

АНОТАЦІЯ

Ящишин З.М. Судинно-нервові взаємовідношення у м'язово-кишковому нервовому сплетенні стравоходу в нормі, при порушенні його іннервації і кровопостачання - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 - нормальна анатомія - Тернопільська державна медична академія ім. І.А.Горбачевського, Тернопіль, 2000.

Дисертація присвячена вивченню загальних закономірностей нейроно-гліо-капілярних взаємовідношень м'язово-кишкового нервового сплетення (МКНС) різних відділів стравоходу в нормі і при порушенні його іннервації і кровопостачання. Встановлено, що в МКНС простежується тенденція до збільшення розмірів великих гангліїв в дистальному напрямку, а також збільшення відсотка великих нейроцитів. Перетин правого блукаючого нерва (ПБН) та перев'язка лівої шлуночкової артерії (ЛША) викликає в ранні терміни дослідів виражені зміни в структурі і кровопостачанні гангліїв МКНС: збільшення кількості середніх нейроцитів та площі ганглія, яка припадає на один нейроцит, розрідження МЦР, зменшення ємкості кровоносного русла, зменшення адренергічної іннервації кровоносних судин. Ці зміни супроводжуються проліферацією гліальних клітин. Ці зміни ведуть до зменшення площі нейро-капілярних контактів. При перерізці ПБН найбільш виражені зміни спостерігаються в проксиманльному та середньому відділах стравоходу, а при перев'язці ЛША - в дистальному. На 60-90 добу експерименту при перерізці ПБН та на 30-45 добу при перев'язці ПША відновлюється структурна організація МКНС та його МЦР на всьому протязі стравоходу.

Ключові слова: м'язово-кишкове нервове сплетення, нейроно-гліо-капілярні взаємовідношення, стравохід, мікроцикуляторне русло, нейроцит.

АННОТАЦИЯ

Ящишин З.Н. Сосудисто-нервные взаимоотношения в мышечно-кишечном нервном сплетении пищевода в норме, при нарушении его иннервации и кровоснабжения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01 - нормальная анатомия - Тернополь.

Исследовали пищевод 61 половозрелого кота. Животных распределяли на 3 группы: 1-я контрольная - на 20 котах изучали МУР и структурную организацию мышечно-кишечного нервного сплетения (МКНС) в норме; 2-я - на 23 котах исследовали сосудисто-глио-нейронные взаимоотношения в ганглиях МКНС органа через 1, 3, 7, 15, 30, 45 и 90 суток после перерезки шейной части правого блуждающего нерва; 3-я - на 18 животных наблюдали перестройку нервного русла и изменения нейроно-эпителиального компонента МКНС пищевода через 1, 3, 7, 15, 30 и 45 суток после перевязки левой желудочной артерии.

Использовали методы Большовского-Грос и Фалька-Хиларпа-Крохиной, наливку кровеносных сосудов парижской синей, совместный метод выявления кровеносных сосудов и нервных элементов, методы морфометрии, корреляционного и статистического анализов.

МКНС пищевода котов характеризуются сложным строением в разных отделах органа. Прослеживается тенденция к увеличению размеров и процента больших ганглиев, а также количества больших нейронов в дистальном направлении.

Установлено, что вокруг ганглиев МКНС пищевода котов располагаются 2-4 артерии. В зависимости от количества артерий они образуют от 2 до 6 артериол. Один капилляр принимает участие в питании 1-4 нейронов, которые в основном располагаются на расстоянии до 10 мкм от тел нейронов.

Площадь поперечного сечения микрогемососудов увеличивается в поперечном направлении. В наилучших условиях кровоснабжения находятся большие нейроциты, а из них большие нейроциты дистального отдела пищевода. Сосуды пищевода богаты адренергическими нервными волокнами.

Реакция ганглионозных структур МКНС пищевода после односторонней ваготомии проявляется в морфофункциональных нарушениях в системе всего нейроно-глио-капилярного комплекса, пусковым механизмом выступает потеря связи с центрами блуждающего нерва, к которому к концу первой недели присоединяется сосудистый фактор в виде вагоконстрикторной реакции. Эти изменения начинаются с первых дней и прогресируют до 30 сут после ваготоми с наибольшим проявлением в краниальном отделе органа, а наименьшим в дистальном. Дегенерируют в основном мелкие и большие нейроциты. Нейроциты средних размеров выявляют относительную резистентность к ваготомии, что с вязано с лучшими условиями их кровоснабжения. Специфические адренергические структуры играют роль не столько в вазоконстрикторной реакции, сколько в нормализации сосудистого тонуса. Глиальная реакция является типичной для дегенеративных процессов в нервной ткани.

Компенсаторные процессы (регенераторно-гипертрофические) начинаются в средине второго месяца и продолжаются до 90 сут после ваготомии. В этот период стихает пролиферативно-продуктивная глиальная реакция, приходят к норме показатели, характеризирующие гемодинамику в ганглионозных структурах.

После перевязки левой желудочной артерии в ранние строки эксперимента (1-7 сут) наблюдается значительное разжижение МЦР МКНС, уменьшение ёмкости кровеносного русла и показателя площади нейро-капиллярных контактов. Уменьшается адренергическая иннервация кровеносных сосудов. Восстановление морфометрических показателей кровоснабжения ганглиев осуществляется к 15 сут.