Отруєння тварин хлорорганічними пестицидами

Размещено на http://www.allbest.ru/

31

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет

біоресурсів і природокористування України

Навчально-науковий інститут ветеринарної медицини та якості

і безпеки продукції тваринництва

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра фармакології і токсикології

Курсова робота

з токсикології

на тему "Отруєння тварин хлорорганічними пестицидами"

Виконала:студентка 6 групи 4 курсу

Васьковська С.В.

Перевірив:

Іщенко Вадим Дмитрович

Київ-2013



План

Вступ

1. Перелік, значення й застосування препаратів хлорорганічних сполук

2. Фізичні й хімічні властивості хлорорганічних сполук

3.Патогенез

4. Клінічні симптоми отруєння тварин

5. Патолого-анатомічна картина

6.Діагностика

7.Лікування

8. Профілактика отруєнь

9. Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів тваринництва

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

З метою зменшення втрат сільськогосподарської продукції людство було змушене використовувати пестициди, незважаючи на негативні наслідки їх застосування. Використання хімічних засобів захисту рослин в усьому світі постійно зростає. Хімічна промисловість продовжує виготовляти морально застарілі та малоефективні пестициди, що характеризуються тривалою токсичною дією Одночасно з цим відбуваються якісні зміни пестицидів, що постачаються господарствам.

Сумарні рівні інтенсивних витрат пестицидів, спроможних негативно впливати на стан здоров'я населення, дотепер не регламентовані. Це значно ускладнює санітарний контроль за ними, починаючи з етапу їх застосування. Розв'язати проблему сумарних навантажень пестицидів традиційними мето-дами неможливо, оскільки існуючі гігієнічні нормативи розраховані на контроль залишків тільки окремих препаратів, а в організм людини та тварини потрапляють залишки далеко не одного препарату, що може зробити їх сумарне навантаження, небезпечним для здоров'я.

Широке впровадження у першій половині ХХ століття у сільськогосподарську практику стійких хлорорганічних пестицидів (ХОП) призвело до глобального забруднення ними довкілля. Нині встановлено, що хлорорганічні пестициди проявляють мутагенний, тератогенний ембріонотоксичний, гонадотоксичний та канцерогенний ефекти. Вони характеризуються біоакумуляцією, переносяться повітрям, водою і з видами тварин та птахів, що мігрують, осідаючи на великій відстані від джерела їхнього викиду та накопичуючись у наземних та водних екосистемах. Значні кількості хлорорганічних пестицидів виявлено у організмах вищих тварин та людини. Не зважаючи на те, що ХОП заборонено до застосування в Україні, вони досі мігрують у об'єктах довкілля та надходять у трофічні ланцюги.

хлорорганічний сполуки отруєння тварини



1. Перелік, значення й застосування препаратів хлорорганічних сполук

Хлорорганічні пестициди-велика група хлорпохідних вуглеводнів, що застосовується в сільському господарстві в якості інсектицидів, акарицидів, фунгіцидів і фумігантів. Препарати цієї групи набули широкого застосування в якості хімічних речовин для захисту рослин і обробок сільськогосподарських тварин від ектопаразитів. Протягом тривалого часу вони широко застосовувались при боротьбі з шкідниками садів, городів, польових і технічних культур, лісопосадок, передпосівній обробці насіння і фумігації ґрунту. З кінця 60-х років їх почали витісняти препарати з інших груп хімічних сполук.[10]

За хімічною структурою хлорорганічні пестициди поділяють на декілька груп:

· Хлорпохідні вуглеводнів аліфатичного ряду (гексахлорбутадиєн, гексахлоретан, дихлоретан, метадилохлорид, немагон та ін.)

· Хлорпохідні ациклічних вуглеводнів (гексахлорциклогексан та ін.)

· Хлорпохідні ароматичних вуглеводнів (гексахлорбензол, кельтан, метоксихлор, теднон та ін.)

· Поліхлорциклодиєни (алдрин, гептахлор, ділдрин, ділор, мірекс, хлориндан ті ін.)

· Поліхлортерпени (поліхлорпінен, поліхлоркамфен, СК9 та ін.)

З ХОС в м'ясі та м'ясопродуктах, головним чином в жировій тканині, найбільш часто виявляють залишки ДДТ і гексахлор-циклогексану (ГХЦГ).

ь Дихлордифенілтрихлорметилметамн (скор. ДДТ, повна хімічна назва: 1,1,1-трихлоро-2,2-ди (4-хлорофеніл)етан) - інсектицид, що використовується проти комарів, шкідників бавовника, соєвих бобів, арахісу. Один з небагатьох дійсно ефективних засобів проти сарани. Заборонений для застосування в багатьох країнах через те, що здатний накопичуватися в організмі тварин і людини. Особливо згубно діє надає на розмноження птахів (накопичується в шкаралупі яєць). Не зважаючи на це, обмежено застосовувався в СРСР і багатьох інших країнах.

ь ГХЦГ (гексахлорциклогексан, гексахлоран, ліндан). Технічний ГХЦГ являє собою суміш восьми ізомерів, з яких інсектоакарицидною. дію володіє тільки гамма-ізомер ГХЦГ (ліндан). Технічний ГХЦГ - кристалічна речовина білого або кремового кольору з запахом цвілі. Гамма-ізомер ГХЦГ тривалий час застосовували як засіб профілактики і лікування псороптозу у овець.

ь Гексахлорбутадиєн ( ГХБД , перхлордивініл ) . Очищений продукт - безбарвна , масляниста рідина з характерним запахом , що нагадує запах скипидару. Технічний продукт - тягуча прозора рідина світло-коричневого кольору. Погано розчиняється у воді - 0,2 г в 1 л . У жирах і органічних розчинниках розчиняється добре. Має високу летючість . Дуже стійкий в умовах зовнішнього середовища. Випускався у формі 92 ¬ 94 % технічного продукту і 32% гранульованого препарату. Використовувався для фумігації ґрунту на виноградниках. Залишки препарату зберігаються в грунті 2 роки. ГХБД відноситься до високотоксичних сполук.

ь Гексахлорбензол (ГХБ, перхлорбензол). Кристали сірого кольору зі специфічним неприємним запахом. У воді практично нерозчинний. Добре розчиняється в органічних розчинниках. Стійкий до дії світла, кислот, лугів. Випускався у формі 30% порошку. Застосовують для сухого протруювання насіння зернових культур. ГХБ відноситься до групи малотоксичних препаратів.

ь Гептахлор ( ГПХ ) . Хімічно чистий препарат - біла кристалічна речовина . Температура плавлення - 95-96 ° С. Розчиняється у воді. Добре розчиняється в органічних розчинниках , найбільш летючий з усіх застосовуваних диєнових пестицидів. Технічний препарат - коричнева воскоподібна маса . Містить 65-72 % гептахлора і домішка отруйного летючого гексахлорциклопентадиєн .Гептахлор стійкий до дії світла , вологи і температури. Випускався у вигляді емульгуючого концентрату з вмістом 25 або 60% АДВ. Застосовувався як інсектицид для передпосівної обробки насіння багатьох культур. Високотоксичний для корисних комах.

ь Ділор ( бета-дигідрогептахлор ) . Крісталічний порошок кремового кольору. Погано розчиняється у воді , добре - в органічних розчинниках. Результати випробувань характеризують ділор як інсектицид широкого спектру дії. Відзначається висока ефективність Ділору в боротьбі з личинками і перезимованими колорадськими жуками , звичайним буряковим довгоносиком, листогризучими гусеницями на капусті, шкідниками бавовнику, а також личинками комарів у зоні тундри. Основна маса залишків Ділору , як правило , виявляється в шкірці коренеплодів і бульб. Ділор відноситься до групи малотоксичних пестицидів.

ь Дихлоретан (ДХЕ, хлористий етилен, етиленхлориду). Безбарвна, прозора, летка рідина з різким запахом.Препарат добре розчиняється у більшості органічних розчинників, стійкий до впливу лугів і кислот. На світлі, у присутності води, дихлоретан повільно гідролізується з виділенням хлористого водню. Має високу летючість. Суміш парів дихлоретану з повітрям вибухонебезпечна. Дихлоретан відноситься до групи високотоксичних речовин, що надають подразнюючу дію на шкіру та слизові оболонки. Препарат здатний проникати через неушкоджену шкіру, викликаючи інтоксикацію.

ь Поліхлорпінен ( ПХП , хлортен ) - це хлорована суміш терпенів і деяких інших органічних сполук. ПХП - в'язка , масляниста маса , жовто -коричневого кольору зі скипидарним запахом. Містить 64-69 % хлору . За консистенцією нагадує мед . Препарат не розчиняється у воді. Добре розчинний у більшості органічних розчинників. Під впливом лугів руйнується. Стійкий у зовнішньому середовищі . Випускався у формі 65 % емульгуючого концентрату і 20% масляного розчину. В даний час виключений зі списку інсектоакарицидів , рекомендованих до застосування. Поліхлорпінен дуже токсичний для бджіл.

ь Поліхлоркамфен (ПХК, токсафен, хлорфен). ПХК являє собою складну суміш поліхлоркамфенів різної будови. Технічний продукт - воскоподібна речовина або в'язка рідина темно-коричневого кольору, містить 67-69% зв'язаного хлору. Має слабкий терпенового запах. У воді не розчиняється. Добре розчиняється у більшості органічних розчинників, особливо в ароматичних вуглеводнях. Під дією лугів при нагріванні, а також під впливом солей заліза поліхлоркамфен розкладається з виділенням хлористого водню. Високотоксичний для риб.

ь Тедіон (акарітокс). Кристалічна біла речовина, нерозчинна у воді. Добре розчиняється у більшості органічних розчинників. Випускався у формі 30 і 50% с. п. і застосовувався як акарицид на овочевих і цитрусових культурах, винограді, люцерні, бавовнику. Безпечний для бджіл та інших корисних комах.

2. Фізичні й хімічні властивості хлорорганічних сполук

Не дивлячись на деякі відмінності в хімічній будові, хлорорганічні пестициди об'єднують спільні фізико-хімічні властивості, а також механізм впливу на організм комах і тварин. Більшість хлорорганічних пестицидів погано розчинні у воді, але майже всі вони добре розчиняються в органічних розчинниках і жирах.

Характерною особливістю хлорорганічних пестицидів є стійкість їх до впливу факторів зовнішнього середовища. Через це вони відносяться до групи стійких або дуже стійких препаратів. Наприклад, в ґрунті хлорорганічні сполуки зберігаються протягом 10 і більше років. Хлорорганічні пестициди тривалий час затримуються в орному шарі ґрунту , повільно мігруючи на глибину. Стійкість пестицидів у ґрунті багато в чому залежить від його типу. Ґрунти , що містять багато органічних речовин , накопичують хлорорганічні пестициди в більшій кількості. На швидкість розкладання пестицидів у ґрунті впливає температура , рН ґрунту , кількість талих і дощових вод , велика кількість ґрунтових мікроорганізмів . Накопиченню хлорорганічних пестицидів у ґрунті сприяє також збільшення норм витрати препаратів і кратності обробок.

Більшість хлорорганічних пестицидів стійкі до впливу фотохімічних факторів. Однак , під впливом комплексу фізико-хімічних факторів і ґрунтових мікроорганізмів навіть такі стійкі речовини як ДДТ піддаються поступово розкладанню .[14]

Гамма- ізомер ГХЦГ , наприклад , в мікроорганізмах , рослинах , комах і тварин метаболізується до фенолів , які потім піддаються розщепленню з повною деструкцією молекули.

Диєнові препарати при внесення в ґрунт поступово окислюються , утворюючи похідні з більш високою токсичністю. Так, гептахлор перетворюється на гептахлор - епоксид .

Деякі хлорорганічні препарати при внесенні в ґрунт у великих дозах можуть викликати пригнічення аммоніфікуючих і нітрифікуючих бактерій ґрунту. Так , при завищених дозах внесення в ґрунт ГХБД відзначалося порушення азотного обміну і накопичення в рослинах підвищених кількостей нітратів і нітритів.

Хлорорганічні сполуки тривалий час зберігаються у воді. При систематичному надходженні в воду великі кількості їх можуть накопичуватися в мулової масі , зоофітопланктоні , водній рослинності та рибі .

Стійкі до цих пестицидів представники тваринного і рослинного світу здатні концентрувати їх у більш високих кількостях , ніж у навколишньому середовищі . Цей процес біологічного концентрування має величезне значення в процесі життєдіяльності всіх організмів . Так , наприклад , є дані , що при концентрації ДДТ у воді 0,000003 мг / л , концентрація його в зоопланктоні зростає до 0,04 мг / кг , у дрібній рибі , яка їм харчувалася , -до 0,5 мг / кг , в більш великої хижої риби - до 2,5 мг / кг , а в птиці , яка харчувалася великою рибою - до 25 мг / кг. У деяких видів фітопланктону і зоопланктону токсичний ефект проявлявся при концентрації хлорорганічних пестицидів у кількості 0,001-0,01 мг / л. Помічено , що чим більше за розміром хижак , тим більшу кількість ДДТ він вміщує , оскільки жирова тканина хребетних - це депо всіх хлорорганічних препаратів. Накопичуючись в сублетальних дозах в тканинах водних тварин , токсичні речовини надають шкідливу дію на організм в період інтенсивного витрачання жирів (голодування , міграція , розмноження) , що , найчастіше, приводить організми до загибелі .

Пари і частинки аерозолю хлорорганічних сполук після обробки виявляються в повітрі протягом декількох діб. Надалі хлорорганічні сполуки можуть потрапляти в повітря за рахунок випаровування з оброблених поверхонь . Концентрація препарату в результаті цього може збільшуватися при підвищенні температури повітря і при розпушуванні обробленого ґрунту.

Найважливішою відмінною характеристикою хлорорганічних сполук є здатність їх у значних кількостях накопичуватися в продуктах рослинного і тваринного походження. Рівень і тривалість збереження хлорорганічних пестицидів у рослинах залежить від норм витрати препарату , форми його використання , кратності обробки та виду культури , мікрокліматичних умов. Нанесені на поверхню рослин хлорорганічні препарати не тільки утримуються електростатичними і абсорбційними силами , утворюючи екстракутикулярні або поверхневі залишки , але , завдяки розчинності в ліпідах , легко проникають через восковий шар кутикули , утворюючи кутикулярні і субкутикулярні залишки.

Істотний вплив на кількість залишків пестицидів надає інтенсивність їх росту . Чим інтенсивніше ріст рослини , тим швидше знижується відносна концентрація пестициду в ньому.

Залишки хлорорганічних сполук тривалий час зберігаються в рослинах і , як правило , мало змінюються при загальноприйнятих формах заготівлі кормів. Вважається , що залишки технічного ГХЦГ накопичуються в 8-10 разів інтенсивніше , ніж при використанні чистого гамма- ізомеру ГХЦГ . Гамма- ізомер ГХЦГ має більшу летючість . При проникненні залишків , ГХЦГ (особливо технічного ) в рослинні продукти може відчуватися неприємний , специфічний присмак.

Відмінною особливістю більшості хлорорганічних сполук є здатність їх до концентрації в біологічних ланцюгах живлення , а також у системі ґрунт - рослина - тварина - людина. Так , вміст більшості хлорорганічних пестицидів у моркві на порядок вище , ніж у ґрунті , на якому вона вирощується .

В організми сільськогосподарських тварин хлорорганічні препарати можуть потрапляти через шлунково-кишковий тракт ( при використанні кормів, забруднених пестицидами , а також з водою) , через легені ( з повітрям у вигляді пари і аерозолів ) і через неушкоджену шкіру ( при обробках тварин проти ектопаразитів ) .

Характерною є виражена здатність хлорорганічних препаратів до матеріальної кумуляції , тому тривалий контакт тварин з хлорорганічними пестицидами , вживання продуктів харчування з їх залишками становлять небезпеку для тварин.

Хлорорганічні пестициди звичайно добре всмоктуються слизовими оболонками шлунково -кишкового тракту. Цьому , в значній мірі , сприяє їх ліпотропність. Будучи ліпотропними речовинами , хлорорганічні препарати концентруються в багатьох жирових тканинах. Зазвичай , найбільша кількість цих сполук виявляється у внутрішньому жирі , печінці, головному і спинному мозку , сім'яниках і залозах внутрішньої секреції (особливо в надниркових ) . При гострому отруєнні вони виявляються у всіх тканинах вже через 1-2 години після введення в шлунок. При повторних надходженнях накопичення їх в жировій тканині відбувається до певної межі , а потім , незважаючи на триваюче надходження , рівень їх не збільшується.

Хлорорганічні сполуки досить повільно виводяться з організму. Виділення їх відбувається з каловими масами , а також із сечею . Майже всі хлорорганічні препарати можуть виділятися як у незміненому вигляді , так і у формі метаболітів.

Всі хлорорганічні препарати виділяються з молоком лактуючих тварин. Навіть при незначному вмісті залишків цих речовин у кормі певна їх частина виявляється в молоці. На думку деяких авторів , при тривалому надходженні технічного ГХЦГ з кормом в організм великої рогатої худоби з молоком корів виділяється близько 20 % пестициду . Рівень забруднення молока пестицидами залежить від виду кормів , стадії лактації , ступеня забрудненості (В. В. Молочников і співавтори , 1971). Грубі корми викликають забруднення молока більшою мірою , ніж соковиті або концентрати . Виділення хлорорганічних отрутохімікатів з молоком може продовжуватися після гострого отруєння протягом року або навіть більше. Хлорорганічні препарати міцно пов'язані з молочним жиром. Тому при виробництві масла або сметани з молока , забрудненого хлорорганічними пестицидами , основна частина залишків перерозподіляється пропорційно коефіцієнту перерозподілу молочного жиру. У знежиреному молоці кількість залишків хлорорганічних пестицидів різко зменшується.

Жир є своєрідним депо для хлорорганічних сполук. В "депо" хлорорганічні пестициди не перебувають у пасивному стані , а вступають в комплекси з білками і іншими компонентами клітин. В " депо" відбуваються хімічні реакції , які можуть призводити до активації або дезактивації препаратів. Так , наприклад , гептахлор в організмі тварин перетворюється на більш токсичний гептахлор - епоксид . При певних станах організму (голодування) пестициди виходять з "депо" і надходять у кров'яне русло , викликаючи тим самим розвиток токсичного ефекту.

Відсутність хлорорганічних препаратів в жировій тканині гарантує, як правило, чистоту всіх інших тканин.

Всі хлорорганічні препарати виділяються з яйцем, причому майже вся частина їх пов'язана з жовтком яйця. У білку хлорорганічні пестициди виявляються лише в залишкових кількостях.

Різні види термічної і кулінарної обробки не чинять істотного впливу на вміст хлорорганічних сполук у продуктах харчування.

Рис.1. Хімічна структура деяких ХОС

3. Патогенез

Більшість хлорорганічних пестицидів - середньо-токсичні речовини. Однак різні види тварин мають неоднакову чутливість до цих сполук . З лабораторних тварин найбільш чутливі до хлорорганічних препаратів кішки , потім щури , миші та кролики. З сільськогосподарських тварин найбільш високу чутливість до хлорорганічних пестицидів проявляють свині , потім - вівці , коні, велика рогата худоба і кури. Токсичність хлорорганічних пестицидів залежить від форми їх надходження в організм. Особливо легко проникають в організм препарати з розчинів , приготованих на органічних розчинниках і жирах. Ступінь небезпеки їх для тварин при цьому значно збільшується.

Хлорорганічні пестициди є отрутами політропної дії з переважним порушенням функції центральної нервової системи і поразкою паренхіматозних органів. При токсичному впливі їх на організм тварин відзначається , в основному, однотипний характер гематологічних , біохімічних і іммунобіологічних змін . Значною мірою це визначається однотипністю їх фізико -хімічних властивостей. Будучи ліпідорозчинними неелектролітами , вони проникають через всі біологічні бар'єри .

Експериментально доведено, що головну роль у механізмі всмоктування ДДТ в кишечнику відіграє здатність його утворювати комплекси з жовчними кислотами, зокрема, таурохолевою кислотою. Здатність хлорорганічних пестицидів зв'язуватися з різними фракціями ліпідів визначає характер розподілу їх в організмі і вплив на функціональний стан субклітинних структур. Дослідженнями У. А. Кузьминської і співавторів ( 1972 ) було показано , що ДДТ , наприклад , переважно зв'язується з ефірами холестерину , гамма- ізомер ГХЦГ з триглицеридами .[12]

Механізм дії ДДТ спочатку обгрунтовувався здатністю його утворювати комплекс з ліпідами нервових мембран, внаслідок чого змінюється їх потенціал і проникність . Пізніше було показано схожість ДДТ з холестерином, у зв'язку з чим було висловлено припущення про те , що ДДТ сорбується ліпопротеїдною оболонкою нервів , за рахунок чого змінюється проникність мембран. Пізніше , на підставі вивчення розмірів молекул ГХЦГ , ДДТ і зіставлення їх з розмірами міжмолекулярних відстаней в мембранах нервових закінчень була доведена здатність їх проникати через мембрани.

По відношенню до нервової системи , хлорорганічні препарати проявляють себе, в основному , як судомні отрути центральної дії, збуджуючі М- і Н- холінореактивні структури центральної нервової системи та її периферичних відділів . У результаті підвищеної чутливості М- і Н- холінорецепторів до ацетилхоліну відзначається порушення нервової регуляції . Поразка дихального центру , ларингоспазм та судомні скорочення дихальних м'язів ведуть до розвитку асфіксій . Розлад функції центральної нервової системи посилюється розвивається тканинною гіпоксією в результаті гальмування тканинного дихання внаслідок пригнічення активності цитохромоксидази. Відзначається також порушення окислювально -відновних процесів , що протікають в мітохондріях , і зниження концентрації глікогену в печінці.

Механізм токсичної дії хлорорганічних сполук пов'язують також з реакціями дехлорування . У процесі цих реакцій в організмі утворюються вільні радикали, що викликають руйнування субклітинних структур, що містять ліпіди і ліпопротеїди внаслідок утворення перекисів ліпідів. Надмірне неферментативне вільнорадикальне окислення ліпідів веде до розвитку синдрому пероксидації , що супроводжується виникненням дистрофічних процесів в органах і тканинах , особливо в печінці та мозку. Надмірна кількість ліпідних перекисів призводить до гальмування активності багатьох тіолових ферментів. Перекиси надають найбільш виражений вплив на сульфгідрильні групи білків печінки , мозку і надниркових залоз , що призводить до порушення різних фізіологічних і біохімічних процесів в організмі.[17]

Надходження в організм хлорорганічних препаратів викликає зміну активності лужної фосфатази , рівня холестерину і фосфоліпідів в сироватці крові. Хлорорганічні пестициди викликають порушення обміну нікотинамідних коферментів . У зв'язку з цим , змінюється проникність мембран для речовин і іонів. Є дані про пригнічення активності кори надниркових залоз. Функціональна активність щитовидної залози під впливом ДДТ навпаки посилювалася.

Хлорорганічні пестициди впливають також на імунобіологічну реактивність організму , викликаючи пригнічення активності фагоцитозу , утворення антитіл і бактерицидних властивостей сироватки крові.[15]

Аналізуючи наявні дані , І.В. Сидоров ( 1986 ) приходить до висновку про те , що механізм токсичної дії хлорорганічних пестицидів характеризується розвитком складного комплексу взаємопов'язаних біохімічних процесів. Центральною ланкою токсикогенезу є виражена прооксидантна дія пестицидів, що веде до активізації ланцюгової реакції перекисного окислення ліпідів. Саме тому хлорорганічні пестициди проявляють себе як активні тіолові отрути, що пригнічують ряд тіолових ферментів внаслідок блокади їх сульфгідрильних груп. Процеси переоксидації ліпідів клітинних мембран супроводжуються порушенням їх цілісності і проникності. У результаті цього порушується стабільність обміну електролітів у клітинах організму, дезорганізація нормальної їх функції і розлад трофіки в центральних та периферичних ланках

Рис.2. Шляхи надходження ХОС в організм.

4. Клінічні симптоми отруєння тварин

Отруєння хлорорганічними сполуками можуть протікати в гострій і хронічній формах.

Отруєння хлорорганічними пестицидами у різних видів тварин протікає однотипно, з характерним симптомокомплексом порушення функції центральної нервової системи , підвищеною збудливістю , посиленою сальвацією , порушенням координації рухів і ритму дихання , судомами клоніко - тонічного типу , тремором . Смерть настає від паралічу дихального центру. Перші ознаки отруєння проявляються через 15 хвилин - 2 години після надходження препаратів в шлунок. При слабкому або середньому ступені отруєння нервові явища швидко проходять і тварини одужують. При тяжкому отруєнні напади клоніко-тонічних судом посилюються , поступово розвиваються парези та паралічі , а потім коматозний стан.

Терміни прояву перших клінічних симптомів інтоксикації в значній мірі визначаються не тільки видом препарату , але і його дозою , шляхом надходження , рівнем і характером годування. Наявність великої кількості жиру в раціоні ( або органічного розчинника) сприяє більш швидкому всмоктуванню отрути і більш вираженого токсичної дії .

При отруєнні гамма - ізомером ГХЦГ , наприклад , симптоми інтоксикації проявляються через 20-30 хвилин після потрапляння препарату в шлунок. При отруєнні альфа-ізомером ГХЦГ клінічні ознаки токсикозу проявляються пізніше - через 1-2 години. При смертельних інтоксикаціях гамма - ізомером ГХЦГ тварини гинуть зазвичай протягом першої доби (іноді годин) з моменту надходження отрути. При отруєнні альфа - ізомером ГХЦГ захворювання розтягується на кілька діб і тварини гинуть через кілька днів (іноді 5-7) після введення отрути.

У початковий період отруєння може проявлятися у двох формах. Описані випадки , коли при отруєнні хлорорганічними препаратами у тварин раптово розвивалися найсильніші напади клоніко - тонічних судом і тварини швидко гинули. Попередні ознаки отруєння практично відсутні. Можливий і інший тип перебігу отруєння , що характеризується поступовим розвитком сонного стану , депресією , вираженою адинамією і схудненням , потім пригнічення раптово змінюється різким збудженням , судорожним станом і смертю.

При гострої інтоксикації у тварин відзначають короткочасне загальне збудження і підвищення рефлекторної чутливості , тремор окремих груп м'язів , особливо шиї та кінцівок , частішання і утруднення дихання , порушення серцевої діяльності , активізацію моторики кишечника. Потім збудження змінюється пригніченням , розладом координації рухів , періодичними нападами клоніко - тонічних судом , плавальними рухами , опістотонусом . У важких випадках , при тривалих нападах судом незначно підвищується температура тіла , з'являється важка задишка , ціаноз , занепад серцевої діяльності. Смерть , як правило , настає в результаті паралічу дихального центру. При гострому отруєнні хлорорганічними пестицидами у людей відзначають головні болі , запаморочення , втрату апетиту , нудоту , блювоту , кон'юнктивіти , біль у верхній області , атаксію . У важких випадках спостерігається тахікардія , різке зниження температури тіла , задишка , судоми, коматозний стан.

При гострій формі отруєння хлорорганічними пестицидами у великої рогатої худоби спостерігають скреготіння зубами , ослаблення жуйки , тремор м'язів , здуття черевної порожнини. Тварини мають переляканий вигляд , стоять злегка згорбившись . При слабкому ступені токсикозу тварини можуть виглядати пригніченими або , навпаки , турбуються , іноді здійснюють манежні руху. У важких випадках відзначають різко виражене збудження , напади клоніко - тонічних судом . При отруєнні великими дозами може відзначатися виражений ністагм і буйство , пульс прискорений, дихання часте і утруднене , температура тіла злегка підвищена ( на 0,7 - 1,0 ° С) , шерсть скуйовджена , чутливість при пальпації виражена.[5]

Для великої рогатої худоби в клінічній картині токсикозу характерно випадання язика , атонія передшлунків, хворобливість в області рубця ,

сильна спрага , парез задніх кінцівок.

У овець при отруєннях хлорорганічними пестицидами відзначали екзофтальм , розширення зіниць , погіршення зору , тимпанію .

Клінічно у свиней спостерігається втрата апетиту , виражена депресія , некоординовані руху. У важких випадках - м'язове тремтіння , манежні рухи , клоніко-тонічні судоми , інтенсивна сальвація і блювота , під час якої з харчовими масами виводиться частина отрути.

У кроликів при отруєннях характерне раптове виникнення різкого підвищення рухової активності ( раптові кидки , підстрибування , метання по клітці) , потім клоніко - тонічні судоми , параліч (особливо тазових кінцівок).

У собак , також як і у свиней , характерна , крім нервового синдрому , посилена салівація і блювота.

У птаха , що отримав великі кількості хлорорганічних пестицидів , спостерігається відсутність апетиту , тремор , асфіксія , парези , паралічі , раптові судомні кидки , утруднене дихання з відкритим дзьобом.

Всі тварини , що перенесли отруєння хлорорганічними пестицидами , сильно худнуть.[7]

Дані лабораторних досліджень крові показують , що при гострому отруєнні ГХЦГ у тварин спостерігається лейкоцитоз , з подальшою нормалізацією при сприятливому результаті , або лейкопенія - при прогресуючих явищах інтоксикації. Зміни в вмісті еритроцитів і гемоглобіну , в більшості випадків , не характерні і непостійні. Однак , ряд авторів відзначає при гострій інтоксикації зниження кількості еритроцитів і гемоглобіну.

Хронічне отруєння хлорорганічними пестицидами характеризується різноманітними змінами життєво важливих функцій організму у всіх видів тварин. Клінічна картина отруєння у тварин розвивається поступово. При інтоксикації малими дозами типові ознаки отруєння зводяться до пригнічення , погіршення апетиту , поступового схудненню . Часто спостерігається різке ослаблення зору , іноді відзначається сліпота. У вагітних тварин спостерігаються аборти і народження нежиттєздатного приплоду. У більш важких випадках у тварин спостерігаються тремор і судоми. Зміни з боку крові характеризуються гемоглобінемією , лейкопенією або , навпаки , лейкоцитозом. Шерсть блякла , сечовипускання і дефекація часті . Рефлекторна реакція порушена. У важких випадках - атаксія , тремор , напади клоніко - тонічних судом , паралічі.

Дослідження впливу хлорорганічних пестицидів на відтворну функцію тварин свідчать , що у самок може розвиватися персистентне жовте тіло і кісти , у самців - порушення сперматогенезу , що виражається в появі малорухомих і деформованих сперматозоїдів. При збільшеному вмісті хлорорганічних пестицидів у жовтку яєць відзначається підвищена загибель ембріонів.

Вважається , що у тварин , які отримують мінімальні кількості хлорорганічних пестицидів (зокрема ДДТ ) , порушується засвоєння кальцію в епіфізах трубчастих кісток , які стають більш пористими .

Симптомокомплекс хронічного отруєння хлорорганічними пестицидами залежить від типу препарату , що надійшов, дози , дробності і кратності надходження в організм , фізіологічних особливостей організму. Найбільш характерна поява нервових симптомів , змін умовно -рефлекторної діяльності (пригнічення рефлексів) , зрушень з боку системи гіпофіз - кора надниркових залоз , функціонального стану печінки і нирок , порушення вуглеводного і енергетичного обміну. У молодих тварин сповільнюється зростання . У лакують - знижуються надої . У курей -несучок припиняється (або слабшає ) яйцекладка .

При хронічному отруєнні хлорорганічними пестицидами у людей спостерігають ураженні центральної і периферичної нервової систем , гепатити, гастрити , бронхіти . Найбільш ранні симптоми - головний біль , безсоння , запаморочення , втрата апетиту , підвищена стомлюваність , дратівливість , емоційна нестійкість , пітливість , болі в області серця і епігастрію . Потім з'являються болі в кінцівках , задишка , серцебиття , поліневрити . Є дані про сенсибілізуючі властивості деяких хлорорганічних сполук , що обумовлює розвиток алергічних реакцій при повторному контакті.

5. Патолого-анатомічна картина

На розтині трупів полеглих тварин при гострому отруєнні типові зміни не виявляються. Зазвичай патологоанатомічна картина гострої інтоксикації характеризується вираженим кровонаповненням внутрішніх органів і судин головного мозку , дрібно вогнищевими і дифузними крововиливами в легенях , під епі-і ендокардом. У легенях відзначаються застійні явища , набряклість , вогнищева емфізема і ателектаз . Слизові шлунка і початкової частини тонкої кишки набряклі, серозні та слизові оболонки гіперемійовані . У шлунку і тонкому відділі кишечника можливі крововиливи . При отруєннях легкого та середнього ступеня в шлунково-кишковому тракті ознаки катарального запалення. У важких випадках ці зміни можуть мати геморагічний і некротичний характер. При сильному отруєнні відзначалися набряки і різке кровонаповнення судин головного мозку , множинні крововиливи в довгастому мозку і сірій речовині спинного мозку. Печінка повнокровна , часто нерівномірно забарвлена , жовчний міхур збільшений. У залозах внутрішньої секреції ( наднирники , щитовидна залоза і підшлункова залоза ) відзначають гіперемію і дрібні крововиливи. Селезінка звичайно збільшена.

При хронічній інтоксикації у тварин відзначаються застійні явища в органах грудної та черевної порожнин. Печінка збільшена , повнокровна , з ознаками переродження. Нирки також збільшені , границя шарів згладжена. Під капсулою нирок можливі вогнищеві крововиливи. Серцевий м'яз змінений , під епі-і ендокардом точкові крововиливи. У легенях - явища набряку осередкового характеру . У кишечнику - запальні процеси , можливі осередки крововиливів , мозкові оболонки повнокровні , набряклі , можливі вогнищеві крововиливи і набряк нервової тканини. У серцевому м'язі можливі осередки некрозу . Селезінка збільшена і має пухку пульпу. У цілому для хронічного отруєння хлорорганічними пестицидами характерні розвиток різних дистрофічних процесів в паренхіматозних органах , явища набряку в легенів і нервової тканини.

При гістологічному дослідженні виявляються явища катарально - геморрагічного запалення слизової шлунково -кишкового тракту , гіперемія і крововиливи в серцевому м'язі. У печінці та нирках спостерігаються білкова і жирова дистрофія. Некротичні та дистрофічні зміни виявляються в ганглієвих клітинах мозочка і довгастого мозку. При хронічному отруєнні ці зміни носять більш дифузний характер. Більшість хлорорганічних пестицидів викликають серозний , фібринозний або геморагічний нефрит , гнійний міокардит . Більшість хлорорганічних пестицидів в токсичних дозах викликають пошкодження стінок кровоносних судин. У залозах внутрішній секреції виражена гіперемія і дрібні крововиливи , у важких випадках дистрофічні і некротичні зміни (наднирники, щитовидна залоза, підшлункова залоза , насінники) .

Морфологічні зміни в головному мозку при отруєнні хлорорганічними пестицидами свідчать про функціональне виснаження нервових клітин головного мозку тварин з подальшими дистрофічними змінами , аж до їх загибелі.

6. Діагностика

Діагноз на отруєння тварин хлорорганічними сполуками ставиться на підставі аналізу анамнестичних даних, клінічної картини, патологоанатомічних змін, результатів хіміко-токсикологічного дослідження кормів, води і патологічного матеріалу.

Для гострого отруєння тварин хлорорганічними пестицидами характерна клінічна картина , провідним симптомом якої є порушення функції центральної і периферичної нервової системи з періодично повторюваними судомними періодами клоніко - тонічного характеру . Патологоанатомічні зміни при цьому характеризуються , в основному , вираженими в різному ступені гемодинамічними порушеннями у внутрішніх органах і головному мозку , дистрофічними змінами в паренхіматозних органах.

Найбільш вірогідні гострі отруєння тварин хлорорганічними пестицидами при контакті їх з високотоксичними сполуками : гептахлор , гамма- ізомер ГХ1ДТ , ГХБД , дихлоретан , тіодан . Отруєння тварин зустрічалися в практиці при обробці овець і великої рогатої худоби креолін - гексахлорановою емульсією , при випасі тварин на ділянках , оброблених проти саранчевих - технічним ГХЦГ з високими нормами витрати препарату.

Клінічна картина гострого отруєння хлорорганічнимии пестицидами схожа з клінікою гострого отруєння свинцем , барієм , миш'яком , фосфідом цинку , сечовиною , ртутьорганічними пестицидами , карбаматами , деякими отруйними рослинами (блекота , дурман , беладона , хвойник , віх отруйний , полин , плевел , хвощ та інші ) , низкою інфекційних захворювань : хвороба Ауєскі, лістеріоз, інфекційний енцефаломієліт, сказ, а також ацидоз , алкалоз, гіпомагніємія , отруєння вітаміном Д.

Хронічне отруєння тварин більш імовірно при тривалому надходженні в організм хлорорганічних пестицидів з вираженою або помірною здатністю до кумуляції ( ГХЦГ , ГХБД , ЦПХ , кельтан та інші).

Основне значення при постановці діагнозу на отруєння тварин хлорорганічними пестицидами мають результати хіміко- токсикологічного аналізу . Від полеглих тварин беруть проби вмісту шлунка , внутрішнього жиру ( навколониркового ) , головного та спинного мозку , печінки та нирок. Від хворих тварин беруть кров , вміст шлунка або блювотні маси. При аналізі отриманих результатів слід враховувати , що рівень виявляються кількостей хлорорганічних пестицидів у досліджуваних тканинах багато в чому визначається шляхом надходження препарату в організм і отриманою дозою , її дробністю і кратністю надходження , складом кормового раціону , періодом часу від початку контакту тварини з отруйною речовиною. За даними різних авторів мінімальний рівень залишків пестицидів у тканинах тварин, полеглих в результаті гострого отруєння хлорорганічними пестицидами, коливається в межах від 0,5 до 10 мг / кг. Причому, найбільша кількість залишків майже завжди виявлялося в жирі, потім - в головному і спинному мозку, печінці та нирках. Однак, слід мати на увазі, що у тварин, убитих з природних причин, часто виявляється і більш високий рівень залишків хлорорганічних пестицидів.

Визначення гамма-ізомеру гексахлорану, ДДТ, тедіон, тіодан в органах тварин і кормах проводять за методикою, розробленою В. Н. Поляковою (1970, 1981) на основі газорідинної і тонкошарової хроматографії.

Поліхлорпінен і поліхлоркамфен визначають колориметричним методом А. В. Миколаєва та В. Н. Полякової (1968).

При важкому гострому отруєнні прогноз несприятливий. При хронічному отруєнні , якщо своєчасно поставлений діагноз і вжито відповідних заходів - прогноз сприятливий. Проте слід мати на увазі , що молоко , яйце і інші продукти тваринництва, отримані від тварин після отруєння хлорорганічними препаратами , у зв'язку із забрудненням їх залишками хлорорганічних пестицидів тривалий час не можуть бути використані в їжу людям . У цих випадках необхідно перетримувати тварин до зменшення рівня залишків у продуктах , передбачених міжнародними стандартами .

7. Лікування

При отруєнні тварин хлорорганічними пестицидами рекомендується застосовувати патогенетичне і симптоматичне лікування .[5]

Для видалення хлорорганічних пестицидів з шлунку і кишечника застосовують адсорбуючі засоби , блювотні, сольові проносні , вазелінове масло , промивання шлунка содовим розчином. Застосування масляних проносних не допускається, тому що вони підвищують всмоктуваність хлорорганічних пестицидів.

І.В. Сидоров ( 1986 ) рекомендує проводити терапевтичні заходи при отруєнні хлорорганічними пестицидами за наступною схемою.

Купірування судомної дії пестицидів шляхом поєднання протисудомних і заспокійливих засобів (седуксен, фенобарбітал) , що забезпечують швидке і тривале блокування рухових зон центральної нервової системи.

Попередження паралічу дихального центру в процесі розвитку інтоксикації (застосування ефедрину гідрохлориду) .

Попередження гепатотоксичної дії шляхом введення гепатопротекторів і донаторів сульфгідрильних груп ( глютатіон , метатіон ) .

Блокування прооксидантної дії пестицидів шляхом застосування антиоксидантів (токоферолу ацетату , натрію селеніту) .

Підвищення антитоксичної функції печінки і нормалізація обміну електролітів крові ( глюкозо -сольовий розчин).

Хороший лікувальний ефект досягався при внутрішньовенному або внутрішньом'язовому введенні аміназину в дозі 2 мг / кг на початку прояву клінічних симптомів інтоксикації. Потім застосовується фенобарбітал в дозі 50 мг / кг (у формі 10 % розчину на диметилсульфоксиді ) , одночасно внутрішньом'язово і підшкірно . Поєднання цих препаратів дозволяє швидко і ефективно припинити судоми і перевести тварин в стан глибокого сну. Потім цей стан у дрібних тварин підтримується повторним введенням барбіталу натрію (у дозі 100 мг / кг , підшкірно або внутрішньом'язово). З метою зниження негативної прооксидантної дії пестицидів і надання гепато- протекторного впливу вводять натрію селеніт ( 0,2 мг / кг або токоферолу ацетат внутрішньом'язово в дозі 1 - 2 мл 10 % розчину). Внутрішньовенно вводиться лікарська суміш, що містить : 1,0 г метіоніну , 5,0 г глюкози , 0,2 г аскорбінової кислоти в 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

Функціональний стан центральної нервової та серцево -судинної систем , а також дихання підтримується шляхом введення кофеїну і ефедрину гідрохлориду в звичайних терапевтичних дозах.

Для попередження ацидозу і відновлення складу електролітів внутрішньовенно вводять глюкозо -сольовий розчин ( глюкози - 5,0 г; кальцію хлориду - 1,0 , г; натрію хлориду - 0 , 6 г; магнію хлориду - 0,2 г; води для ін'єкцій - 100 мл) і натрію гідрокарбонату ( 4 % > розчин по 1-2 мл / кг).

У ці ж терміни проводять посилену вітамінотерапію ( тіаміну бромід , піридоксин та ціанокобаламін ) у вищих терапевтичних дозах.

Для підтримки серцевої діяльності внутрішньовенно вводять 10 % розчин кальцію хлориду або глюконату (0,5-1 мл / кг), 20-40% розчин глюкози ( 2 мл / кг) , підшкірно - 20 % розчин кофеїну або кордіаміну в звичайних дозах.

Протисудомні і заспокійливі засоби: аміназин ( 2 мг / кг) , алкоголь - жуйних тварин, хлоралгідрат - коням ( в субнаркотичних дозах) , фенобарбітал ( 50 мг / кг) , мединал ( 100 мг / кг) - дрібним тваринам.

Специфічну патогенетичну гепатопротекторну дію забезпечується повторними введеннями метіоніну ( 25 мг / кг або глютатіону ( 100 мг / кг ) і аскорбінової кислоти ( 5 мг / кг) в поєднанні з глюкозою і вітаміном Е ( 5-10 мг / кг).

Хороший ефект дає внутрішньовенне або підшкірне введення унітіолу в дозі 10-20 МГ / КГ маси тіла , так як він відновлює заблоковані перекисами ліпідів тіолові ферменти.

При хронічному отруєнні проводять комплексну вітамінотерапію : вітамін В, ( тіаміну - бромід , 6 % розчин) внутрішньом'язово протягом 15-30 діб в 2-3 кратної терапевтичної дозі , вітамін А ( ретинолу ацетат ) всередину щодня по 60 МО на 1 кг маси , аскорбінова кислота ( вітамін С) - всередину щодня у вищій терапевтичній дозі .

С. Димитров і співавтори (1986 ) рекомендує при отруєннях хлорорганічними пестицидами застосовувати хлоразин ( 2 мг / кг маси тіла) і вітамін С ( по 0,5 г на дрібне тварина в 5 % розчині глюкози , внутрішньовенно.

8. Профілактика отруєнь

Основні заходи з профілактики токсичного впливу хлорорганічних пестицидів включають в себе наступні моменти:.

§ Профілактика гострих отруєнь .

§ Профілактика хронічних отруєнь та можливих віддалених несприятливих наслідків їх застосування .

§ Запобігання забрудненню продуктів тваринного походження залишками пестицидів.

§ Всі сільськогосподарські підприємства повинні строго дотримувати встановлених правил зберігання , транспортування та застосування хлорорганічних пестицидів.

§ Згодовування тваринам протравленого хлорорганічними препаратами посівного зерна , а також зеленої маси з оброблених угідь , випас на них тварин раніше встановлених "термінів очікування" заборонені. Рослини , зібрані з оброблених хлорорганічними пестицидами ділянок , повинні досліджуватися на наявність залишків відповідних препаратів .

§ Знешкодження транспортних засобів , забруднених хлорорганічними пестицидами , проводиться хлорним вапном , тари і апаратури - 3-5% розчином кальцинованої соди.

9. Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів тваринництва

При гострому і хронічному отруєнні м'ясо тварин при наявності в ньому залишкових кількостей пестицидів за органолептичними та біохімічними показниками майже не відрізняється від м'яса здорових тварин. Лише у випадках важкого токсикозу, особливо, при отруєннях ДДТ і ГХЦГ, органолептичні та біохімічні показники можуть виходити за межі загальноприйнятих норм. При надходженні в організм тварин у малих кількостях хлорорганічні пестициди можуть накопичуватися в продуктах тваринництва вище допустимих меж , не викликаючи видимих клінічних ознак захворювання. Отже, відсутність клінічної картини отруєння у тварин не може служити підставою для дозволу на використання продуктів забою без попереднього визначення залишків токсичних речовин .

При контролі продуктів тваринного походження на забруднення залишками хлорорганічних пестицидів перш за все необхідно дослідити жирову тканину , а також молочний жир і жовток яєць. При відсутності їх залишків у жирі можна зробити висновок про відсутність їх в інших тканинах. Як правило , кількість залишків хлорорганічних пестицидів в жировій тканині в 10 (іноді в 50 - 100 разів) разів більше , ніж в інших тканинах. У кожному разі санітарну оцінку продуктів забою тварин , які отруїлися хлорорганічними пестицидами , необхідно проводити на підставі комплексних результатів органолептичних , бактеріологічних , фізико -хімічних і хіміко- токсикологічних досліджень .

При виявленні в м'язовій тканині і паренхіматозних органах хлорорганічних пестицидів туші тварин разом з внутрішніми органами направляють на технічну утилізацію.

М'ясо тварин , що містять залишки хлорорганічних пестицидів у межах МДР , при хороших органолептичних , біохімічних і бактеріологічних показниках випускається на загальних підставах. Всі внутрішні органи в аналогічних випадках направляються на технічну утилізацію.

Партії м'яса , які містять залишки хлорорганічних пестицидів у межах , що не перевищують 2 МДР , у виняткових випадках , можуть бути спрямовані на підсортування при виготовленні м'ясних консервів , що стерилізуються при високих температурах.

Молоко, що містить залишки хлорорганічних пестицидів в кількостях, що перевищують МДР , може бути використано для переробки на обезжирений сир , знежирений кефір , знежирене сухе молоко.

Вершки і вершкове масло , що містять хлорорганічні пестициди в кількостях , що дещо перевищують МДР , можуть бути використані для виготовлення деяких продуктів , за умови їх подальшої перевірки на вміст залишків препаратів.

Згодовування кормів, що містять допустимі залишкові кількості хлорвмісних пестицидів, доцільно виключати з раціону відгодівельних тварин за 30 - 60 діб перед забоєм. При використанні кормів, що містять залишки хлорвмісних пестицидів у межах вищих кордонів МДР, їх періодично замінюють "чистими" кормами.

Висновок

Хлорорганічні сполуки (ХОС) широко використовуються в сільському господарстві в якості ефективних засобів боротьби зі шкідниками зернових, плодових дерев, овочевих і польових культур. Застосовуються у вигляді аерозолів, суспензій, дустів, емульсій і розчинів.

В цілому, більшість ХОС мають наступні загальні особливості:

1. Протягом багатьох років можуть зберігатися в зовнішньому середовищі в незміненому вигляді. Вони не змінюються в результаті впливу погодних та кліматичних факторів, кислотних, лужних та інших складових компонентів ґрунту, не руйнуються мікроорганізмами. За рахунок цього тривалий час після застосування зберігають свою інсектицидну активність, а також токсичність в організмі людини і тварини.

2. Мають здатність накопичуватися в організмі людини та тварини. Коефіцієнт кумуляції висококумулятивних ХОС наближається до 1.

3. Погано розчиняються у воді і добре - в органічних розчинниках, у тому числі в жирах. Тому основним депо ХОС в організмі є жирова тканина, а також органи і тканини, багаті на ліпіди, зокрема печінка та головний мозок. З депо ХОС потрапляють у кров протягом тривалого часу.

4. Накопичуються в продуктах харчування рослинного і тваринного походження.

5. Не змінюються в процесі кулінарної обробки, є термостабільними.

6. Мають гонадотоксичну, ембріотоксичну та тератогенну дію.

7. Сильні алергени. Контакт з ХОС може призвести до сенсибілізації організму і розвитку бронхіальної астми, кропивниці, алергічного риніту, дерматитів, екземи.

8. До ХОС існує індивідуальна і вікова чутливість. Надходження ХОС навіть у незначній кількості в організм з підвищеною чутливістю до їх дії може спричинити гостре або хронічне отруєння. В організм тварин ХОС потрапляють в основному через органи дихання, травний тракт і неушкоджену шкіру. Через шкіру вони проникають завдяки високій розчинності в жирах. В організм плода, що розвивається в утробі матері, - через плаценту. Процеси метаболізму й детоксикації ХОС відбуваються в печінці. ХОС виводяться із сечею, калом та молоком під час лактації.



Список використаної літератури

1). Баженов С.В. Ветеринарная токсикология -Л .: Колос , 1970.

2). Виноградов В. М., Мухин Е. А., Фролов С. Ф. - Фармакология с рецептурой - М.: Медицина, 1974.

3). Глубіш П.А. - Органічна хімія. Навчальний посібник. -- К.: 2002 - 296 с.

4). Грандберг И.Й. - Органическая химия - М.: Высшая школа, 1980 - 462с.

5). Георгз Могош -- Острые отравления животных. Диагностика, лечение. -- Бухарест.: Медиздательство - 1984 - 575с.

6). Димитров С. -- Диагностика отравлений животных -М.:Агропромиздат, 1986.

7). Димитров С., Джуров А.,Антонов С. - Диагностика отравлений животных - М.: 1986.

8). Домбровський А.В., Чайдан В.Н. - Органічна хімія - К.: "Вища школа", 1992 - 503 с.

9). Западнюк В. Г., Гарбарець М.О. - Фармакологія з рецептурою. 2 видання. -- К.: Вища школа, 1977 - 303 с.

10). Иванов А.Т., Петрова В.С.,. - Ветеринарная токсикология - Минск.: 1988 - 184 с.

11). Крамаренко В.Ф. -- Токсикологическая химия для студентов фармакологических факультетов и институтов. -- К.: Высшая школа, 1989 - 477с.

12). Косоротов Д.П. - Учебник токсикологии 3 издание дополненое - Санки - Петербург.: 1990, - 259 с.

13). Лавров Д. Н. - Основы фармакологии и токсикологии - Одесса.: Госиздат Украины, 1982 - 488с.

14) Малинин O.A., Хмельницкий Г.А., Куцан А.Т.- Ветеринарная токсикология: Учеб.пособие- Корсунь-Шевченковский:ЧП Майдаченко, 2002. - 464 с,

15). Ружников Е.А. - Клиническая токсикология для студентов мед. институтов - М.: Медицина, 1982 - 366с.

16). Нейланд О.Я. - Органическая химия - М.: "Высшая школа", 1990, -750 с.

17). Радкевич П.Е. - Ветеринарная токсикология - М.: Колос, 1972.

18). Скакун Н.П. - Клиническая фармакология - К.: Здоровье, 1981 - 198с.

19). Хмельницкий Г.А. - Ветеринарная токсикология - М.: Агропромиздат, 1987.