Вакцинація проти грипу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інфекційні захворювання - основна причина смертності в людській популяції за всю її історію. Так, наприклад, у Росії загальна кількість людей, які страждають на вірусні хвороби, становить 35-40 млн на рік [1]. Однак в останні 100 років санітарія та вакцинація - два найважливіших здобутки охорони здоров'я - докорінно змінили ситуацію, оскільки істотно знизили смертність від інфекційних хвороб. Сучасна вакцинологія виросла з перших вдалих дослідів Е. Дженнера та Л. Пастера щодо вакцинації проти натуральної віспи та холери, а її тріумфом стала глобальна ерадикація натуральної віспи, про що було проголошено на 5-й Асамблеї ВООЗ у 1974 р. З 1980 р. в усьому світі вакцинацію проти натуральної віспи припинено. Зараз у світі реалізується глобальна кампанія з ліквідації поліомієліту. В Україні та Росії вже з 1997 р. випадки цього захворювання реєструються далеко не кожен рік. Можна сподіватися, що залишкові осередки захворювання на поліомієліт в Африці та Південно-Східній Азії будуть ліквідовані протягом найближчих 3-5 років. Крім зазначених захворювань цілком реально порушувати питання щодо ліквідації кору, краснухи, епідемічного паротиту, гепатиту В, жовтої гарячки та гемофільної інфекції типу b.

Мета вакцинації - створення специфічної резистентності до інфекційного захворювання шляхом імітації природного інфекційного процесу зі сприятливим наслідком. Нині вакцинація є одним з провідних методів профілактики інфекційних захворювань.

Активний поствакцинальний імунітет зберігається впродовж 5-10 років у щеплених проти кору, дифтерії, правця, поліомієліту або впродовж кількох місяців - у щеплених проти грипу, черевного тифу. Проте за умови своєчасної ревакцинації імунітет може зберігатися все життя.

Важливою особливістю захисту дитини першого року життя є наявність у неї трансплацентарного імунітету, набутого за рахунок імуноглобулінів класу G (ІgG), які дитина отримувала від матері через плаценту, починаючи з 16-го тижня свого розвитку. Мати передає дитині свій індивідуальний «імунологічний досвід» в основному в останній триместр вагітності, тому у недоношених дітей концентрація IgG нижча, ніж у доношених. Руйнування пасивно отриманих антитіл починається після 2-го місяця життя і завершується до 6-12 міс.

Пасивно перенесені ІgG можуть перешкоджати активному синтезу антитіл (АТ) після імунізації живими вірусними вакцинами. При цьому ІgG нейтралізують вакцинний вірус, унаслідок чого не відбувається вірусна реплікація, яка необхідна для створення імунітету після введення вакцини. Це явище враховують при розробці календаря щеплень. Наприклад, імунізація проти кору проводиться починаючи з 12 міс, оскільки до цього часу АТ, пасивно отримані дитиною, виводяться з організму.

Вакцини -- це імунобіологічні препарати, які містять у своєму складі живі ослаблені, або убиті мікроорганізми, чи їх знезаражені токсини. Процес виготовлення нових вакцин може тривати декілька десятиліть для того, щоб досягнути їх безпеки і при цьому забезпечити формування тривалої імунної відповіді, захист від справжніх збудників інфекційних хвороб.

В теперішній час відбувається цілеспрямована наукова робота по розробці нових видів вакцин, які не містять живих збудників, щоб зменшити ризики виникнення післявакцинальних реакцій до мінімуму. Їх розробляють методами генної інженерії. Такі препарати містять лише антигени збудників і мають значно меншу здатність викликати побічні реакції.

Відомо, що щеплення не завжди захищають від інфекції, від якої вони проводяться. Однак, якщо дитина отримала повний курс імунізації, захворювання переноситься у легких формах, без розвитку ускладнень. Імовірність летальних випадків у щеплених дітей за умов захворювання відповідною інфекцією практично виключена.

В Україні на сьогодні, згідно з Календарем щеплень за віком, проводиться вакцинація проти десяти небезпечних інфекцій, а саме -- туберкульозу, гепатиту В, поліомієліту, кашлюку, правцю, дифтерії, краснухи, кору і епідемічного паротиту.

ГРВІ та грип залишаються найбільш масовими інфекційними захворюваннями. Так, під час щорічного епідемічного підйому захворюваності хворіє від 5 до 15% населення, серед них до 50% -- діти. Багаторічний досвід більшості країн світу доводить, що найбільш ефективним засобом профілактики ГРВІ та грипу є імунізація вакциною, що виготовлена із актуальних штамів вірусу грипу.

Сучасні вакцини проти грипу містять лише поверхневі антигени вірусу (гемагютинін та нейрамінідазу) і мають високий ступінь безпеки. У США щеплення проти грипу входять до Календаря щеплень і щорічно проводяться всім дітям у віці від 6 міс. до 5 років. В Україні щеплення проти грипу рекомендовані наступним категоріям пацієнтів: особам старше 50 років; дорослим і дітям із хронічними бронхолегеневими та серцево-судинними захворюваннями, хворим на цукровий діабет, захворюваннями нирок тощо; медикам та працівникам сфери обслуговування та ін. Щеплення проти грипу дозволяють знизити рівень захворюваності на грип, а у випадку захворювання у щепленої особи -- полегшити перебіг захворювання, зменшити імовірність розвитку ускладнень.

На Полтавщині продовжується імунізація проти грипу. Наразі щеплення проти грипу отримали більше 10 тисяч мешканців області, найбільше щеплень проведено за рахунок місцевих бюджетів.

Вакцини, за якими на даний час можна зробити профілактичні щеплення проти ГРВІ та грипу: Ваксигрип, Інтаза (Франція), Флюрикс (Німеччина), Інфлувак (Нідерланди), Грипол та Гриповак (Росія).

Сучасні досягнення у вакцинопрофілактиці переконують, що існують безпечні та ефективні технології охорони здоров'я, а наше майбутнє без щеплень неможливе.

Імунологія вакцинального процесу

Особливості імунної відповіді на введення антигену (АГ) визначає головний комплекс гістосумісності (major histocompatibility complex; MHC). У людини МНС локалізований у 6-й хромосомі і позначається HLA (human leukocyte antigen).

HLA визначає:

· висоту імунної відповіді;

· рівень пригнічення продукції АТ.

У цілому проблема виготовлення вакцин зводиться до виділення протективних АГ, позбавлених реактогенності. Причому вірогідність ускладнень при вакцинації має бути нижчою, ніж очікуваний ризик від захворювання з його ускладненнями. У імунній відповіді на введення вакцини беруть участь макрофаги, Т-лімфоцити (цитотоксичні, регуляторні та Т-клітини пам'яті), В-лімфоцити (клітини пам'яті та плазматичні), АТ (IgM, IgG, IgА), а також цитокіни.

Після щеплення дендритні клітини та макрофаги (антигенпрезентуючі клітини; АПК) поглинають антигенний матеріал, перероблюють його та представляють фрагменти АГ на своїй поверхні в імуногенній формі (епітопи). Т-лімфоцити розпізнають представлені АПК АГ і активують В-лімфоцити, які перетворюються на плазматичні клітини, що продукують АТ. У разі надлишку продукції АТ у процес включаються Т-супресори, які переривають процес їх синтезу. Крім того, на IgG можуть вироблятися и антиідіотипові АТ, які здатні їх нейтралізувати.

Синтез АТ у відповідь на первинне введення вакцини характеризується трьома періодами:

· латентний період, або «лаг-фаза», - період часу між уведенням вакцини в організм та появою АТ у крові. Його тривалість становить від кількох діб до 2 тиж залежно від виду, дози, способу введення АГ, особливостей імунної системи дитини;

· період зростання, для якого характерне швидке збільшення титру АТ у крові. Тривалість цього періоду може становити від 4 днів до 4 тиж. Швидко зростає титр АТ на введення протикорової, протипаротитної вакцин, що дає змогу використовувати активну імунізацію для екстреної профілактики кору й епідемічного паротиту при щепленні в перші 2-3 дні контакту. При дифтерії та коклюші цей метод профілактики неефективний, оскільки зростання титрів АТ до протективного (захисного) рівня при введенні дифтерійного анатоксину і вакцини проти коклюшу відбувається впродовж часу, тривалішого, ніж інкубаційний період;

· період зниження настає після досягнення максимального рівня АТ у крові, причому їх кількість знижується спочатку швидко, а потім повільно, впродовж кількох років чи десятиліть.

Основним компонентом первинної імунної відповіді є IgM, тоді як при вторинній імунній відповіді це в основному IgG. Повторні дози АГ призводять до прискореної та посиленої імунної відповіді, «лаг-фаза» відсутня або коротка, максимальний рівень АТ відзначається швидше і є вищим, а період персистенції АТ - довшим. Відбувається це за рахунок прискореної активації В- і Т-клітин пам'яті.

Оптимальний проміжок часу між першим і другим щепленням становить 1-2 міс. Скорочення термінів вакцинації може сприяти елімінації АГ вакцини попередніми АТ. Подовження інтервалу між щепленнями не знижує ефективність імунізації, проте призводить до збільшення неімунізованого прошарку і можливості захворювання людини між вакцинаціями.

Існує 4 покоління вакцин проти грипу, вони мало відрізняються по ефективності, проте безпека кожного нового покоління вище попереднього.

Вакцини проти грипу 1 покоління

Ще в 50-х роках тепер уже минулого століття була вперше створена жива грипозна вакцина. До теперішнього часу технологія її виробництва мало змінилася. Така вакцина являє собою самий справжній живий тільки трохи ослаблений вірус, «привчений» виробниками розмножуватися при температурі 25С. Саме це позбавляє вірус можності викликати повноцінне захворювання. Після закапування в ніс такої вакцини вірус розмножується в епітелії, імітуючи природний інфекційний процес. Інакше кажучи, щоб отримати імунітет проти грипу за допомогоюживої вакцини, людина повинна «перехворіти» грип у легкій формі, заражаючи оточуючих. Можна, звичайно, на 14 днів забути про візити до родичів, друзям і на роботу, турбуючись про здоров'я оточуючих, але чи не краще використовувати більш сучасні препарати?

Пізніше розробили вакцини, що містять хімічно «убитий» цілий вірус. Така убита вакцина теж реактогенна, у неї більше протипоказань в порівнянні з вакцинами наступних поколінь. Але вакциновані люди не становлять небезпеки для оточуючих, як це буває при використанні живої вакцини. Звичайно, нікому не прийде в голову пропонувати цельновіріонну вакцину дитині, але вона цілком може застосовуватися, наприклад, для вакцинації літніх людей зі зниженою через вік імунною відповіддю.

Вакцини проти грипу 2 покоління

Вакцини 2 покоління являють собою «убитий» і розрізаний на шматочки вірус. Ці шматочки містять антигени, власне і необхідні для захисту від грипу, а також елементи мембрани, внутрішні білки, РНК- структури вірусу, тобто все те, що організму для формування імунної відповіді абсолютно не потрібно, а тільки викликає побічні реакції. Для вакцин 2 покоління теза «вакцинація - це хвороба в легкій формі» вже не доречний, і частота розвитку побічних реакцій менше.

Вакцини проти грипу 3 покоління

Ці вакцини містять тільки антигени вірусу грипу в рекомендованої Всесвітньою Організацією Охорони здоров'я дозі: 15 мкг. Така доза дозволяє сформувати повноцінний захист від грипу у відповідності з міжнародними рекомендаціями. Частота побічних реакцій ще менше в порівнянні з вакцинами попередніх поколінь.

Здавалося б, куди вже краще. Захист високий, безпека ще вище. Але немає межі досконалості. Всесвітня Організація Охорони здоров'я настійно рекомендує виробникам знайти технології, щоб знизити дозу антигену, тим самим підвищивши безпеку щеплення.

Вакцини проти грипу 4 (останнього) покоління

Субодиничні ад'ювантні вакцини. Ад'ювант - це речовина, яка в комбінації з іншим речовиною підсилює його дію. Існують певні вимоги, які пред'являються ад'ювантом, проте єдиний в світі ідеальний з точки зору ВООЗ ад'ювант був більш 10 років тому синтезований в Росії. Вакцина Гриппол була першою в світі вакциною 4 покоління, першою вакциною проти грипу в рамках національного календаря профілактичних щеплень. І недарма вже кілька років є вакциною проти грипу № 1 в Росії (за даними ЦМІ «Фармексперт»).

Введення до складу вакцини імуномодулятора - ад'ювант Поліоксидонію дозволило знизити дозу антигену в 3 рази до 5 мкг, зберігши високий рівень захисту від грипу. Прекрасні показники безпеки щеплення, відсутність перенапруги імунної системи після вакцинації дозволяють вводити її аж до епідемічного підйому захворюваності.

В цьому році в Росії з'явилася нова вакцина Гриппол плюс, Вдосконалений аналог вакцини Гриппол. Гриппол плюс - перша російська вакцина, яка випускається відповідно до передових світових стандартів виробництва (GMP). Найвища якість виробництва дозволяє не додавати до складу вакцини консервант (тіомерсал), що робить щеплення Гриппол плюс максимально безпечною. Ефективність препарату була доведена в провідних клініках країни: НДІ Грипу РАМН, НДІ дитячих інфекцій Росздрава, Санкт-Петербурзький Державний Університет ім. акад. Павлова. А в зручності вакцинації Гриппол плюс ви можете переконатися самі просто розкривши упаковку, яка містить вже готовий попередньо заповнений шприц.

Література

грип вакцинація імунний щеплення

1. Гострі респіраторні захворювання у дітей: лікування та профілактика охорони здоров'я матері і дитини, 2002. - 69 с.

2. Учайкин В.Ф. уководство з інфекційних захворювань у дітей. - М.: ГЕОТАР Медицина, 1998. - 700 с.

3. Таточенко В.К. Лікувальна тактика при гострих захворюваннях носоглотки. МЖ. - 1999. - Т.7. - № 11. - С. 520-522.

4. Захворюваність населення. Здоров'я населення і середу проживання. - 2007. - № 1 (166). - С. 50-51.

5. Розповсюдження грипу і ОРВІ в світі в епідсезоні 2007-2008 рр Вакцинація. - 2008. - № 5. - С. 3-5.

6. "Про внесення змін у додаток № 1 до наказу МОЗ оссии від 27.06.01 № 229" Про Національний календар профілактичних щеплень та календарі профілактичних щеплень за епідемічними показаннями ". - Наказ МЗіС № 27 від 17.01.06.

7. Таточенко В.К., Озерецковскій Н.А. (ред.). Імунопрофілактика (довідник). - М., 2006. - 192 з

Размещено на Allbest.ru