Вегето-судинна дистонія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ОНУ ім. І.І. Мечникова

Реферат

з Неврології

на тему: «Вегето-судинна дистонія»

Виконала:

студентка ? курсу факультету РГФ

11-Н групи

Браславська Олена

Одеса 2012

План

1. Сутність захворювання та основні характеристики

2. Фактори що сприяють становленню та розвитку захворювання

2.1 Роль внутрішніх факторів

2.2 Основні значення зовнішніх факторів

3. Головні клінічні синдроми

4. Панічний розлад і панічна атака

5. Розлади сприйняття. Дереалізація та змінений стан свідомості

6. Лікування ВСД

Вступ

Вегето-судинна дистонія (ВСД) це специфічне неврологічне захворювання, яке виникає внаслідок вегетативного порушення роботи внутрішніх нервової та інших систем організму людини.

З кожними роком зростає кількість студентів із захворюваннями серцево-судинної системи. Одним з найрозповсюдженіших захворювань серед молоді є вегето-судинна дистонія, в основі якої лежать порушення механізмів регуляції головних ланок адаптаційного синдрому. Одним з неспецифічних проявів вегето-судинної дистонії є зниження фізіологічних резервів переносимості різних навантажень, зниження фізичної та розумової працездатності. У молодому віці хвороба часто супроводжується або підвищенням артеріального тиску, або достовірними зниженнями як систолічного, так і діастолічного тиску, особливо, за думкою медиків, у разі фізичного та емоційного навантаження.

1. Сутність захворювання та основні характеристики

вегетативний судинний дистонія хвороба

Вегетосудинна дистонія (ВСД) -- це стан, що виникає внаслідок порушення вегетативної регуляції серця, судин, внутрішніх органів, ендокринних залоз, зв'язане з первинними або вторинними відхиленнями в структурі і функції центральної і периферичної нервової системи.

ВСД - одна з найпоширеніших патологій у дитячому віці, як синдром виникає за наявності багатьох захворювань.

У процес захворювання одночасно втягуються не лише серцево-судинна, а й травна, дихальна. Несприятливий перебіг вагітності і пологів - одна з основних причин ВСД. Внутрішньоутробна гіпоксія впливає на найчутливіший відділ мозку - гіпоталамус.

Велику роль у виникненні ВСД відіграють спадковоконституціальні особливості організму, а також ушкодження центральної нервової системи: відкриті травми черепа, інфекції, пухлини, психоемоційне напруження у дітей вдома, у школі, перевтома розумова, хронічні захворювання.

Судинна дистонія визначається змінами показників артеріального тиску за гіпер або гіпотамічним типом. ВСД за гіпертонічним типом часто буває у підлітків з прискореним фізичним розвитком за рахунок росту. Особливо несприятливі щодо розвитку гіпертонічної хвороби випадки, коли систолічний тиск значно підвищений.

ВСД за гіпотонічним типом часто буває у підлітків. Основні скарги на головний біль, швидку втомлюваність, дратівливість. Під час зміни положення тіла бувають запаморочення, інколи непритомність.

Вдень діти сонливі, вночі сплять погано. Шкіра бліда, волога, кисті й стопи холодні, пітливість спостерігається часто. У разі швидкого переходу із горизонтального у вертикальне положення може виникнути ортостатичний колапс.

Бувають гіпотонічні кризи зі значним зниженням АТ. Всіх дітей із підозрою на ВСД має оглянути педіатр, окуліст, невропатолог, кардіолог. Після комплексного обстеження встановлюють діагноз і проводять лікування.

2. Фактори що сприяють становленню та розвитку захворювання

Причини виникнення ВСД можуть сильно відрізнятись, однак основними вважають спадкові порушення і особливості в функціях і структурі відділів вегетативної нервової системи. На прояв ВСД великий вплив мають різноманітні психомотивуючі чинники (стресові ситуації, труднощі в соціальній адаптації тощо), а також перинатальні враження центральної нервової системи. Спровокувати виникнення симптомів ВСД здатні і різноманітні ендокринні розлади, соматичні та неврологічні захворювання, а також алергічний стан, надмірні фізичні навантаження, або ж гіподинамія, погані кліматичні, метеорологічні або екологічні умови та інше.

В основі патогенезу захворювання покладена низька здатність адаптуватися до стресових ситуацій з розладами гомеостазу та функціональними порушеннями. Провідну роль в розвитку ВСД належить спадково-конституційним факторам, які проявляються у вигляді:

· функціональної недостачі регулюючих структур мозку або надмірної їх реактивності;

· особливих проявів проходження основної кількості метаболічних процесів;

· зміненої чутливості периферичного рецепторного апарата.

Порушення регуляції проявляються у вигляді дисфункції симпатоадреналової і холинергічних систем, гістамін-серотонинової та каликреїн-кининової систем, розладів водно-солевого і кислотно-основного станів, кисневого забезпечення фізичних навантажень, зниження рівня кисню в тканинах. Все це призводить до активації тканинних гормонів (катехоламінів, гістаміну, серотоніну и др.) с послідуючими розладами метаболізму, мікроциркуляції з розвитком дистрофічних процесів в міокарді.

2.1 Роль внутрішніх факторів

Розглядаючи значення внутрішніх факторів, що сприяють появі ВСД, можна сказати, що спадково-конституціональні особливості організму це природжені вади розвитку і набуті пошкодження центральної нервової системи (ЦНС): відкриті і закриті травми черепа, інфекції, пухлини, інтоксикації; вади у розвитку ендокринних залоз.

Несприятливий перебіг вагітності; внутрішньочеревна гіпоксія при токсикозах вагітних, нефропатіях, загроза переривання вагітності призводять до розвитку ВСД та інших захворювань нервової системи розвивається в процесі росту дитини.

Вади розвитку центральної нервової системи також є чинником ВСД та головною причиною виникнення вегетативних розладів на всіх вікових етапах.

Загалом нормальну діяльність нервової системи, особливо у період активного росту та розвитку підтримує гормональна система людини, важливим тут є гормональний баланс, наявність якого дозволяє всім системам людського організму працювати в сприятливих умовах. Однак вади розвитку залоз внутрішньої секреції майже завжди проявляються у порушенні цього балансу. Як наслідок виникає активне виділення певних гормонів, або навпаки їх недостача. В результаті цього страждають всі системи організму, а в першу чергу нервова - що в подальшому призводить як до появи нової або загострення уже існуючої вегето-судинної дистонії. Цей чинник майже завжди виникає на фоні інших, масштабніших чинників що сприяють розвитку цього захворювання.

Особливі прояви реагування на стресові ситуації часто є симптомами вегетативних дисфункцій, до них можна віднести панічні атаки або дереалізацію.

Також до внутрішніх факторів появи ВСД відносять:

· Асфіксія або пологову травму, за яких ушкоджуються вегетативні центри кори головного мозку, гіпоталамуса, судинні сплетення; пологові ушкодження шийного відділу хребта;

· травми черепа, інфекції, інтоксикації;

· гормональний дисбаланс в організмі під час пре- та пубертатного періодів;

· порушення режиму дня (гіподинамія, невисипання), тривалий перегляд телепередач, неповноцінне харчування тощо;

· часті інфекційні захворювання, осередки хронічної інфекції (тонзиліт, гайморит, карієс);

· метеорологічні впливи.

2.2 Основні значення зовнішніх факторів

Психоемоційне напруження у дітей удома (алкоголізм у сім'ї, жорстокість рідних) або в школі (конфлікти з учителями, товаришами), розумова перевтома, хронічні захворювання і вогнища інфекції, гормональна дисфункція в пре-і пубертатний періоди, хронічний емоційний стрес -- все це провокує виникнення вегето-судинної дистонії. Такі фактори можуть зумовити пошкодження вегетативної нервової системи на різних рівнях і спричинити вегетативні дисфункції і психологічні відхилення.

Психоемоційне перевантаження (емоційний дискомфорт у сім' ї та школі тощо) є головним емоційним фактором.

Інші зовнішні фактори:

· гострі та хронічні психоемоційні стреси;

· інфекційні захворювання (тонзилогенні або вірусні);

· фізичні та хімічні впливи (електромагнітні хвилі з довжиною хвилі від 1 метра до 1 міліметра тобто мікрохвильове випромінювання, вібрація, іонізуюче випромінювання, травма головного мозку, гіперінсоляція, хронічні інтоксикації);

· зловживання алкоголем;

· вживання тютюну (є однією з причин що підсилюють дію інших факторів, однак не є безпосередньою причиною захворювання);

· перевтома;

· екологічний фактор.

3. Головні клінічні синдроми

Синдром вегетативної дисфункції об'єднує симпатичні, парасимпатичні та змішані симптомокомплекси, які мають генералізований, системний чи локальний характер, що проявляється перманентно або у вигляді пароксизмів (вегетативно-судинних криз), з неінфекційним субфебрилітетом, схильністю до температурної асиметрії. Ці симптомокомплекси проявляються в певній групі клінічних синдромів.

Синдром психічних порушень - поведінкові і мотиваційні порушення -- емоційна нестабільність, плаксивість, порушення сну, відчуття страху, кардіофобії. У хворих на ВСД більш високий рівень тривожності, вони схильні до самозвинувачень, переживають страх в прийнятті рішень. Домінують особистісні цінності: велика стурбованість про здоров'я (іпохондрія), активність в період хвороби знижується. При діагностиці важливо диференціювати ВСД від панічного розладу.

Синдром адаптаційних порушень, астенічний синдром -- швидка втомлюваність, слабість, непереносимість фізичних і психічних навантажень, метеозалежність. Отримано дані про те що в основі астенічного синдрому лежать порушення так званого транскапілярного обміну, зниження вживання кисню тканинами і порушення дисоціації гемоглобіну.

Гіпервентиляційний (респіраторний) синдром -- це суб'єктивне відчуття нехватки повітря, зтиснення грудної клітини, потреба в глибокому диханні. У ряду хворих він протікає у вигляді кризи, клінічна картина якого близька до асфіксії. Найчастіше постійними причинами, які провокують розвиток респіраторного синдрому, є фізичні навантаження, психічне перенапруження, перебування в душному приміщенні, різка зміна холоду і жари, погане перенесення транспорту.

Кардіальний синдром. ВСД кардіального типу являється найбільш поширеною формою. А саме вона зумовлює гіпердіагностику органічної патології серця, що в свою чергу має серйозні наслідки: відсторонення від занять фізкультурою і спортом, звільнення від військової служби, застереження відносно вагітності, непотрібне призначення сильнодіючих препаратів. Серед головних кардіальних синдромів варто виділити:

· кардіалгічний синдром;

· тахікардічний синдром;

· брадикардічний синдром;

· аритмічний синдром;

· шіперкінетичний кардіальний синдром.

Клінічні симптоми ВСД різноманітні.

Спостерігаються невротичні реакції і стани (неврастенія, істерія). Вегетативний пароксизм проявляється почуттям страху, ознобу, тахікардією, підвищенням температури тіла, іноді підвищенням AT. Висхідний вегетативний тонус у хворих на ВСД визначають у стані спокою за скаргами, клінічними симптомами, даними ЕКГ і кардіоінтервалографії. При різних варіантах ВСД у дітей формуються функціональні кардіоміопатії і судинні дистонії.

Судинна дистонія визначається змінами показників артеріального тиску. Перебіг її за гіпер- або гіпотонічним типом. Вегетосудинна дистонія за гіпертонічним типом часто буває у підлітків з прискореним фізичним розвитком в основному за рахунок росту. ВСД за гіпертонічним типом звичайно закінчується одужанням, але іноді можливий перехід у первинну артеріальну гіпертонію. Особливо несприятливі щодо розвитку гіпертонічної хвороби випадки, коли систолічний тиск постійно значно підвищений (після напруження і в стані спокою) у дітей із спадковою обтяженістю через гіпертонічну хворобу. У цих дітей і підлітків найчастіше відмічають ознаки акселерації, прискорений статевий розвиток, при огляді очного дна виявляють звуження артеріол і розширення венул.

Вегето-судинна дистонія за гіпотонічним типом буває у 4-10 % дітей, найчастіше дівчаток, особливо часто у підлітків (дівчаток і хлопчиків). Основні скарги на головний біль, швидку втомлюваність, дратівливість. При зміні положення бувають запаморочення, інколи -- зомління. Вдень діти сонливі, вночі сплять погано. Шкіра бліда, волога, кисті і стопи холодні, відмічається пітливість. Тони серця приглушені, на верхівці і в V точці вислуховується ніжний систолічний шум. Характерною є бради або тахікардія. Артеріальний тиск нестійкий, з тенденцією до зниження як систолічного, так і діастолічного тиску. При швидкому переході із горизонтального у вертикальне положення може виникнути ортостатичний колапс. Бувають гіпотонічні кризи із значним зниженням артеріального тиску.

4. Панічний розлад і панічна атака

Клінічні прояви панічних розладів (ПР) є різноманітними. Вони можуть нагадувати гострий інфаркт міокарда, гастроентерологічні та неврологічні захворювання. Симптоми нерідко повністю охоплюють та інвалідизують пацієнта. Яскравим мірилом впливу захворювання є зростання ризику самогубства у 18 разів. В сучасній медицині це захворювання розглядають як самостійне, однак походження його як правило пов'язане з перебігом різноманітних вегетативних дисфункцій в тому числі і ВСД. Синдром, який до початку 80-х років не визнавали як окрему клінічну одиницю, характеризується частими приступами раптового і сильного відчуття тривоги, які звичайно тривають 10-20 хвилин. Пояснити об'єктивні прояви нерідко виявляється неможливим. Окремі пацієнти добре почувають себе в періоди між приступами ПР. В інших наростають тривога, напруження і боязливість. Панічні розлади стають інвалідизуючими, коли бажання уникати всього домінує, хворий перестає працювати, не виконує соціальних обов'язків, скорочує всі види своєї звичайної діяльності.

У людей які страждають на панічні розлади пов'язані з вегетативними дисфункціями, зазвичай, спостерігаються серії інтенсивних епізодів крайньої тривоги -- панічних атак. Панічні атаки, як вже було зазначено, зазвичай тривають близько 10 хвилин, але можуть бути і короткочасними, близько 1-5 хвилин і тривалими, понад 30 хвилин, однак власне відчуття тривоги може зберігатись впродовж 1 години. Панічні атаки можуть відрізнятись за набором симптомів або бути однотипними (тобто тахікардія, пітливість, запаморочення, тремор, наявність неконтрольованого страху тощо). У частини пацієнтів даний стан спостерігається регулярно -- інколи щоденно або щотижнево. Зовнішні симптоми панічних атак часто призводять до негативних соціальних наслідків (наприклад соціальною ізоляцією). Однак якщо пацієнт адаптувався до цих атак, то зовнішні прояви при появі цих атак можуть бути мінімальні.

5. Розлади сприйняття. Дереалізація та змінений стан свідомості

При розгляді питань впливу ВСД на життєдіяльність можна розглянути тему розладів сприйняття. Розлади сприйняття присутні при специфічних проявах ВСД. Хоча галюцинації тут зустрічаються вкрай рідко, однак вони можуть посилюватись під впливом дереалізації або ЗСС.

Отже сприйняття це відбиття предметів і явищ навколишньої нас дійсності, що безпосередньо впливають на органи почуттів. При цьому термін «галюцинації» визначає сутність такого поняття як - сприйняття, що виникає без реально існуючого об'єкта. Це одна з форм порушення почуттєвої свідомості, коли сприйняття виникає без реального об'єкта. Галюцинації ділять по різних видах аналізаторів, у яких вони виникають: зорові, слухові, тактильної, нюхової, смакові, галюцинації загального почуття.

За механізмом виникнення виділяють функціональні галюцинації (виникають завжди на тлі якого-небудь реального подразника - вода, шум і стукіт коліс поїзда, що йде, розмова) і рефлекторні (пусковим моментом їхнього виникнення є реальний зовнішній агент, від якого вони потім існують незалежно).

Ілюзії - помилкове, перекручене сприйняття реальне існуючого об'єкта зором або слухом (слухові й зорові ілюзії).

Метаморфопсії - перекручене сприйняття величини, форми й просторового розташування реальних предметів.

Дереалізація - розлад сприйняття навколишнього з почуттям примарності навколишнього світу. Зовнішній світ сприймається віддаленим, невиразним, застиглим, безбарвним, силуетним. Все навколишнє здається зміненим, невизначеним, неясним. До дереалізації ставиться й втрата почуття дійсності: поява сумніву в реальності існування навколишніх предметів, людей, усього реального світу. Близькими до дереалізації є феномени «ніколи не бачене» (jamais vu), наприклад знайома місцевість сприймається начебто вперше побачена, і «раніше бачене» (deja vu), коли в незнайомій місцевості й приміщенні виникає почуття, начебто людина вже один раз тут був.

Дереалізація потребує диференціальної діагностики з рядом психопатологічних симптомів. От галюцинацій її відрізняє відсутність сприйняття неіснуючого; від ілюзій -- правильне визначення оточуючого; від психічного автоматизму -- належність сприйняття під час розладів до свого «Я».

6. Лікування ВСД

Лікування вегето-судинної дистонії проводять педіатр разом з невропатологом і кардіоревматологом. Враховують етіологію і патогенез ВСД у певної дитини. Лікування треба починати якомога раніше, проводити протягом тривалого часу з урахуванням типу ВСД (ваго- або симпатикотонічний). Психотерапія потрібна не тільки дитині, а й батькам. Усім дітям з ВСД необхідно нормалізувати режим дня, праці і відпочинку, рекомендувати заняття спортом на свіжому повітрі (лижі, ковзани, велосипед, ходьба, плавання), достатній сон, обмежити перегляд телепередач, доцільними є активне санаторно-курортне лікування, ЛФК.

При ваготонії не можна переїдати, слід обмежити вживання рідини і солі, при симпатикотонії -- не пити кави, міцного чаю.

Важливе значення мають психотерапія, аутотренінг, релаксація, фізіотерапія (електросон, індуктотерапія, гальванізація, ультразвук тощо), водні процедури (плавання, циркулярний душ, ванни), масаж хребта, кінцівок і тулуба, голкорефлексотерапія. При симпатикотонії призначають седативні препарати (валеріана, бром, настій собачої кропиви (пустирника), глоду, шавлії, звіробою), замінюючи один препарат іншим, чергуючи різні методи. Після погодження з невропатологом дають заспокійливі засоби (седуксен, тазепам, еленіум), нейролептики м'якої дії -- сонапакс, френолон, терален.

При ваготонії призначають психостимулятора (настій плодів лимонника китайського, аралії маньчжурської, кореня женьшеня, родіоли рожевої, елеутерокока -- переривчастими курсами, сид-нокарб, кофеїн); при синдромі внутрішньочерепної гіпертензії-- легкі сечогінні засоби переривчастими курсами (в стаціонарі -- діакарб, фуросемід; удома -- сечогінні трави протягом тривалого часу). При функціональній кардіопатії у дітей з симпатикотонією -- препарати калію, тіамін, токоферол; у дітей з ваготонією -- препарати кальцію, аскорбінову кислоту, піридоксин. При зниженні пам'яті, інтелекту призначають метіонін, ноотро-піл, аміналон, енцефабол; для поліпшення мікроциркуляції -- кавінтон, стугерон, трентал.

Лікування дітей з вегетативним кризом залежить від його структури і вегетативного тонусу поза приступом. Його треба проводити в міжприступний період з метою профілактики кризи.

Лікувальна фізкультура та фізіологічні методи при ВСД

Вірний засіб від вегетативних порушень - щоденний контрастний душ, фізична активність (особливо плавання, ходьба, біг, лижі й аеробіка), спеціальна дієта з підвищеним вмістом калію (його багато в картоплі, баклажанах, капусті, абрикосах, чорносливі) і кальцію з вітаміном D3. А ось всілякі соління, маринади, сіль, міцний чай, каву та шоколад краще обмежити. Досягти бажаного полегшення допомагає спеціальна гімнастика, що дозволяє послідовно, а потім одночасно розслаблювати м'язи обличчя, шиї, плечового пояса, спини.

Однак часто симптоми які викликані ВСД затрудняють проведення лікувальною фізкультури, необхідність заміни фізкультури терапією визначають лікарі.

Лікувальна терапія

Терапію проводять з урахуванням типу ВСД. Лікування включає комплекс немедикаментозних і медикаментозних засобів. Велике значення має нормалізація навантажень, відпочинку, режиму дня. До раціону осіб з симпатикотонією включають харчові продукти, що містять солі магнію. Ці солі мають судинороз-ширювальну, антиспастичну дію. До таких продуктів належать: гречана, вівсяна, пшенична крупи, горіхи, соя, квасоля, морква, петрушка. З їжі виключають соління, маринади, прянощі.

Також показані лікувальні ванни:

1. хвойні, які учиняють седативний, гіпотензивний, діуретичний вплив (на курс 10-12 ванн щодня або через день);

2. кисневі ванни;

3. хлоридно-натрієві ванни, які покращують центральний та периферичний кровообіг, нормалізують тонус судин, функцію нирок, процеси обміну;

4. заспокійливі ванни з відварами нагідків, череди, шавлії, валеріани, хмелю, липи, які нормалізують діяльність ЦНС та сон.

Для досягнення гіпотензивного ефекту застосовують електрофорез. Добре зарекомендували себе струми низької частоти та малої сили - електросон. Частоту імпульсів слід добирати залежно від типу ВСД. Хворим із ВСД показана голкорефлексотерапія: корпоральна та поєднана. Широко застосовується фітотерапія.

За відсутності ефекту від перелічених заходів необхідно переходити до медикаментозної терапії. Використовують психотропні препарати:

1. нейролептики, що спричиняють заспокійливу дію, зменшують реакції на зовнішні подразники, ослаблюють психомоторне збудження, почуття страху.

2. транквілізатори, які заспокійливо впливають на ЦНС.

3. седативні препарати (натрію бромід, бромкамфора).

Раціон хворих з ваготонічною формою ВСД вирізняється підвищеним вмістом натрію (маринади, соління, оселедці та ін.) і кальцію (кефір, різні сири, гречана каша, зелена цибуля, шоколад, чай, кава). З водних процедур застосовують теплий дощовий, циркуляційний душ. При ваготонії показані кисневі, перлинні, радонові ванни. Позитивний вплив має електрофорез на комірцеву зону 5%-го розчину хлориду кальцію, кофеїну, мезатону.

Хворим з артеріальною гіпотензією рекомендують застосовувати рослинні психостимулятори (адаптогени): женьшень, лимонник, заманиху, елеутерокок, аралію тощо. Призначають їх у вигляді настоянок по 1 краплі на рік життя 2-3 рази на день.

Дітям зі зниженням пам'яті та інтелекту проводять курс лікування ноотропними препаратами.

Для покращання мозкового кровообігу призначають цинаризин (стугерон), який має спазмолітичну дію на гладкі м'язи судин мозку, зменшує збудливість вестибулярного лабіринту. Покращують обмінні процеси у ЦНС і стимулюють активність симпатичної частини ВНС глутамінова кислота, метіонін, препарати кальцію, тіамін.

При виникненні вагоінсулярного кризу хворого необхідно заспокоїти, дати настоянку валеріани або женьшеню. Показані антидепресанти, беладонові препарати.

Прогноз

Вегетативні дисфункції в дітей - передстадія багатьох розповсюджених психосоматичних захворювань у дорослих (ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба шлунка, бронхіальна астма). З огляду на це, своєчасна корекція вегетативних порушень у дітей є одним із засобів запобігання вищезгаданим хворобам у дорослих.

Висновки

В даному рефераті розглянуто сутність та значення вегето-судинної дистонії в житті та діяльності людини, розкрито генезис та основні прояви ВСД. Основну увагу приділено симптоматиці та лікуванню цього захворювання. Висвітлено залежність окремих причин які викликають захворювання з його проявами у процесі подолання хвороби.

В ході роботи зазначено та детально розширено специфічні прояви симптомів ВСД, такі як панічні атаки, змінений стан свідомості та дереалізація. Ці симптоми негативно позначаються на якості життя хворого, однак по суті не мають помітних фізіологічних наслідків. Також зазначені вище симптоми науково досліджені досить недавно і на даний час мають велику актуальність у медицині.

У роботі вказані методи подолання як вегето-судинної дистонії в цілому так і окремих її симптомів. Визначено терапевтичну, фізичну та інші головні лікувальні методики.

Список використаних джерел

1. Апанасенко Г.Л., Попова Л.О. Медична валеологія (вибрані лекції). - К.: Здоров'я, 1998. - 248 с., іл.

2. Брехман И.И. Валеология - наука о здоровье. - М.: ФиС, 1990. - 208 с.

3. Булич Е.Г., Муравов І.В. Валеологія. Теоретичні основи валеології. - К.: ІЗМН, 1997. - 224 с.

4. Енциклопедія масажу. Інтернет видання.

5. Крапівіна К., Мусієнко О., Савка І., Хома С. Реабілітація хворих на вегето-судинну дистонію засобами дихальної гімнастики йоги // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. -- 2006. -- N 4. -- С. 73-76.

Размещено на Allbest.ru