Мікроциркуляторне русло шкіри людини у зв’язку зі становленням її структури в нормі і при грибовидному мікозі

На початкових стадіях (I, II) грибовидного мікозу нами відмічений поліморфізм клітинного проліферату, що звичайно розцінюють як диференціально-діагностичну ознаку, яка відрізняє їх від пухлинної стадії грибовидного мікозу та інших форм злоякісних лімфом шкіри. Поряд з малими лімфоцитами в проліфераті визначаються базофільні, нейтрофільні та еозинофільні гранулоцити, плазматичні клітини та макрофаги. Звичайно ці клітини зустрічаються у виді скупчень поблизу посткапілярних венул, які розміщені біля лімфатичних вузликів чи дифузної лімфоїдної тканини дерми. Ми розцінюємо подібну морфологічну картину як підтвердження того, що грибовидний мікоз формується на фоні запальної реакції.

Дерма при грибовидному мікозі I та II стадії досить дифузно інфільтрована своєрідними клітинними кластерами, які складаються з лімфоцита, тучної клітини (тканинного базофіла) та плазматичної клітини. Як прояв запальної реації ми також розцінюємо інтерстиціальний набряк та лімфостаз, венозне повнокрів'я та стаз еритроцитів у венулах дерми поза ділянками лімфоїдних проліфератів.

В склад лімфоїдного проліферату при грибовидному мікозі входять, крім лімфоїдних клітин, які практично не відрізняються від Т-лімфоцитів (мають округле ядро, оточене вузькою облямівкою цитоплазми), атипові, часто "скручені", полігональної форми лімфоїдні клітини з великим неправильної форми ядром, яке містить грубодиспергований хроматин. В межах застосованих нами методів дослідження можна припустити, що в лімфоїдному проліфераті при грибовидному мікозі присутні як типові так й а типові Т-лімфоцити.

При грибовидному мікозі нами майже у всіх біоптатах визначалися аканатоз і паракератоз. Проникнення пухлинних лімфоїдних клітин в епідерміс супроводжувалося пошкодженням базальної мембрани та окремих кератиноцитів. Мало місце порушення архітектоніки епідерміса, яке проявлялося в порушенні рядності та орієнтації кератиноцитів базального й остистого шарів.

Акантоз і екзоцитоз лімфоцитів поєднувався зі значними ультраструктурними змінами клітин Лангерганса. Це дозволяє погодитись з думкою низки дослідників (Н. В. Бережков,1990; A. Hogan, 1995) про те, що порушення імунної функції лімфоцитів і клітин Лангерганса приводить до втрати контролю над апоптозом, до дискоординації поділу і дозрівання клітин епідермісу, а далі - до виникнення вогнищ проліферації.

Електронномікроскопічне дослідження епідермісу при всіх стадіях грибовидного мікозу показало порушення процесу кератинізації (диференціації) епідермісних клітин. Воно проявлялося у збільшенні кількості тонофіламентів, нерівномірному розподілі гранул кератогіаліну, зменьшенні кількості пластинчатих гранул.

Акантоз (вогнища проліферації в шипуватому шарі епідермісу) відмічався у всіх випадках, навіть при нетривало існуючих процесах. Характерною рисою була значна кількість фігур мітозів в різних шарах епідермісу, часто атипових. На світлооптичному рівні в базальних клітинах деколи визначалась вакуольна дистрофія, в шипуватому шарі спостерігались ділянки міжклітинного набряку (спонгіозу).

Акантоз в низці випадків був нерівномірний з ділянками сплощення епідермісу, які чергувались з розширеними і подовженими епідермальними виростами.

В цілому можна підсумувати, що в основі змін епідермісу при грибовидному мікозі лежать два процеси : збільшення проліферативної активності кератиноцитів і порушення їх диференціювання. Причому на першій - другій стадіях грибовидного мікозу переважає підвищення проліферації епідермальних клітин, а на третій стадії - порушення їх дозрівання.

Нами відмічено збільшення електронної щільності цитоплазми кератиноцитів при грибовидному мікозі, головним чином за рахунок збільшення рибосом, утворюючих крупні нагромадження. Епідермальні клітини з підвищеною електронною щільністю цитоплазми переважають як в базальному, так і в шипуватому шарах. Серед них зустрічаються деструктивно змінені клітини з пікнотичним ядром і ділянками цитолізу. В епідермісі також виявлено зростання кількості проміжних клітин з паракератотичними ядрами, наявність ядер в рогових лусочках.

На третій стадії грибовидного мікозу вельми виражені порущення кератинізації в епідермісі, що проявляється у збільшенні кількості тонофіламентів в базальних і шипуватих клітинах, нерівномірному розподілі гранул кератогіаліну в зернистих кератиноцитах, зниженні кількості пластинчатих гранул (кератиносом).

В тих випадках, коли спостерігалась значна гіперплазія епітелію волосяних фолікулів і проникнення в нього атипових лімфоцитів, відмічалась більш швидка пухлинна прогресія в перебізі лімфоми. В цьому випадку завжди мало місце пошкодження базальної мембрани і окремих кератиноцитів.

При грибовидному мікозі нами відмічені зміни морфології клітин Лангерганса. В нормі в шкірі дорослих людей переважали дендритні форми клітин, розміщені у всіх шарах епідермісу. Більшість клітин мали в цитоплазмі типові гранули Бірбека у вигляді специфічних "тенісних ракеток" з ампулярним кінцевим розширенням, поздовжніми і поперечними ламелами в ділянці рукоятки, добре розвинуту систему канальців гранулярної ендоплазматичної сітки, мітохондрії з електроннощільним матриксом, рибосоми, полісоми, розширені цистерни комплексу Гольджі.

На першій - другій стадії з'являються клітини Лангерганса з гранулами Бірбека у вигляді "тенісної ракетки" з двома ручками, розміщеними як вздовж однієї осі, так і під кутом одна до одної.

Поява таких атипових форм гранул Бірбека ми розцінюємо в світлі сучасних уявлень про значення цих гранул як перші ознаки порушення функції клітин Лангерганса.

На всіх стадіях грибовидного мікозу переважали деструктивні форми клітин Лангерганса. Цитоплазма цих клітин була вакуолізована, низької електронної щільності. В ній визначались нечисельні рибосоми, набубнявілі з просвітленим матриксом мітохондрії і окремі шматки їх мембран, розширені канальці ендоплазматичної сітки, заповнені гетерогенним електроннощільним вмістом, редукований комплекс Гольджі, ліпідні краплі. Гранули Бірбека визначались у великій кількості, але у вигляді фрагментів, структур округлої форми і включень, нагадуючих віруси.

Деструктивні форми клітин Лангерганса мають множинні контакти зі зміненими кератиноцитами і розміщеними в епідермісі лімфоцитами, які мають структуру клітин Сезарі.

Подібні контакти можуть бути пояснені з одного боку тим, що ці клітини можуть бути клітинами - мішенями при цитотоксичних реакціях в процесі розвитку лімфом шкіри; з другого - володіють рецепторною і антиген-представляючою функцією. Слід відмітити, що згідно огляду T. Bieber (1996) клітини Лангерганса здатні викликати небажані імунні реакції (наприклад -алергічні або автоімунні), а також приймати участь у розвитку СНІДу. Так тісний фізичний контакт Т-лімфоцитів і клітин Лангерганса відіграє, очевидно, центральну роль у розповсюдженні СНІДу у хворих і подальшому порушенні шкірного імунітету (M. Henry, 1996).

Наші дані підтверджують вельми поширену в останній час (W. Hall, 1991) гіпотезу "імунологічного онкогенезу" лімфом шкіри. Згідно цієї гіпотези постійна антигенна стимуляція приводить до функціональної недостатності і деструкції клітин Лангерганса, за рахунок чого порушується імунний нагляд, що дозволяє виживати і проліферувати злоякісному клону Т-лімфоцитів.

Виявлені нами вже на першій стадії грибовидного мікозу зміни структури клітин Лангерганса (в першу чергу з боку гранул Бірбека) і лімфоцитів дозволяють говорити, що етіологічні фактори даного захворювання пошкоджують первинно не кератиноцити, а центральні ланки регуляції імунної системи шкіри, контролюючої функціональний стан епідермісу. В науковій літературі відмічено, що має місце тісний функціональний зв'язок клітин Лангерганса у формі зворотньої залежності між кількістю цих клітин і швидкістю проліферації епідермоцитів (остання гальмується зі збільшенням кількості ракеткоподібних гранул). Апоптоз епідермоцитів, об'єднаних навколо однієї клітини Лангерганса в епідермальні проліферативні одиниці, нею контролюється і регулюється. Враховуючи, що згідно сучасних уявлень (K. Kaneko, 1997) апоптоз є маркером геномної нестабільності і прогностичним фактором розвитку пухлин, втрата контролю над ним в епідермісі і лімфоїдній тканині дерми, яка має місце при деструкції клітин Лангерганса, веде до розвитку грибовидного мікозу.

В дермі при грибовидному мікозі нами відмічена регресія та дегенеративні зміни типових органоспецифічних кровосних капілярів з вираженою базальною мембраною та перицитами в її дублікатурі. Разом з тим йшов процес активного вторинного ангіогенезу й формування тонкостінних (позбавлення перицитів) атипових кровоносних капілярів.

В ендотеліоцитах тонкостінних кровоносних капілярів лімфоїдних проліфератів, які спостерігалися нами при грибовидному мікозі, має місце зникнення повздовжніх пучків мікрофіламентів (волокон натягу) а також біляконтактних пучків мікрофіламентів, які відповідають за підтримання цілісності ендотеліального моношару і скоротливість клітинних границь. Тобто в цілому йде процес зворотній тому, який ми спостерігали в пренатальному онтогенезі в нормі.

За рахунок відсутності в складі стінки описаних кровоносних капілярів розвинутої базальної мембрани та перицитів відбувається деблокування контактного гальмування. Результатом цього є утворення псевдоподій, а також розпластування й стоншення ендотеліоцитів. В нормі подібне явище мало місце при вторинному ангіогенезі у плодів. Ці морфологічні зміни при грибовидному мікозі, ймовірно, пов'язані з виділенням великої і нерегульованої кількості факторів росту при пухлинному ангіогенезі.

В ендотеліоцитах кровоносних капілярів лімфоїдних проліфератів нами відмічено зменшення кількості мікропіноцитозних везикул, появу вакуолей, мікроміхурів. Частою є також компартменталізація просвіту мікросудин.

"Надлишковий" ангіогенез при грибовидному мікозі відбувається на фоні некрозу пухлинних клітин. Таким чином можна припустити, що новоутворені кровоносні капіляри не забезпечують достатнього рівня живлення цих клітин. Це пов'язано з описаними вище порушеннями структури ендотеліоцитів атипових дефектних кровоносних капілярів лімфоїдних проліфератів, які не можуть забезпечити нормальне виконання обмінно-транспортної функції.

Порушення ангіоархітектоніки дерми (а точніше ангіоархітектонічної ієрархії) при грибовидному мікозі є не лише результатом "надлишкового" хаотичного ангіогенезу, але й регресії типових органоспецифічних кровоносних капілярів та артеріол, описаних нами "канделябрів", поза ділянок лімфоїдних проліфератів.

Морфометричне досліждення показало (Таб. 7; Таб. 8), що у хворих грибовидним мікозом щільність артеріол і венул в сітчастому шарі дерми зменьшується, що (у випадку венул) можна пояснити збільшенням їх діаметру за рахунок венозного повнокрів'я. Що стосується артеріол, то їх діаметр їстотно не змінюється, а зменьшення їх щільності пов'язано з їх функцією, яка приводить до майже повного зникнення типових для нормальної шкіри "канделябрів". Щільність кровоносних капілярів збільшується, а діаметр їх зменьшується, причому найбільше ці процеси виражені в сосочковому шарі.

В меншій мірі при грибовидному мікозі страждає лімфомікроциркуляторне русло дерми, що ми пов'язуємо з більш стійким та принципово іншим (ніж для кровоносних мікросудин), описаним нами вперше механізмом вторинного ангіогенезу лімфатичних капілярів дерми. В той же час потрібно відмітити регресивні порушення при грибовидному мікозі структури клапанного апарату лімфатичних мікросудин дерми, які заповнені лімфоцитами та макрофагами.

Такі зміни клапанного апарату лімфатичних мікросудин дерми приводять до змін напрямку відтоку лімфи й до порушення руху потоків імунокомпетентних клітин. Ці патогенетичні складові онкогенезу вносять свій неабиякий внесок у забезпечення інвазії, метастазування пухлинних клітин та в порушення імунної функції шкіри.

Таблиця 7.

Щільність судин гемомікроциркуляторного русла уражених ділянок шкіри у хворих на грибовидний мікоз I-II стадії.

Примітка: * - різниця достовірна в порівнянні з нормою.

Таблиця 8.

Діаметр судин гемомікроциркуляторнного русла ураженних ділянок шкіри у хворих на грибовидний мікоз I-II стадії.

Примітка: * - різниця достовірна в порівнянні з нормою.

Висновки

1. Порушення морфології мікроциркуляторногго русла, яке в шкірі є шляхами транспорту і міграції лімфоцитів і клітин Лангерганса, зміни ультраструктури його ланок, особливості пухлинного ангіогенезу в шкірі людини, виявлені нами при грибовидному мікозі, служать ранніми диференціально-діагностичними критеріями для діагностики цього захворювання, встановлення його стадії, прогнозування, що загалом відіграє суттєву роль в призначенні сучасної і адекватної терапії.

2. Морфогенез шкіри людини проявляється послідовністю скоординованих морфологічних процесів, в результаті чого за рахунок формування клітинних асамблей утворюються ділянки мікроциркуляторного русла і реалізується план його просторової організації. Існують два механізми утворення кровоносних і лімфоносних мікросудин в шкірі людини - первинний ангіогенез, коли з вазоформативних мезенхімних клітин в ході ембріогенезу формуються первинні судинні сітки, і вторинний ангіогенез, в ході якого від вже існуючих судин відростають нові.

3. Можливим еквівалентом шляхів досудинної мікроциркуляції в дермі ембріонів людини є трубчасті структури, утворені береговими веретеноподібними мезенхімоцитами, частина яких перетворюється потім в примордіальні ендотеліоцити, що супроводжується формуванням первинних мікросудин-протокапілярів.

4. Ендотелій кровоносних мікросудин шкіри людини бере початок від вазоформативних мезенхімоцитів (берегових клітин), які в процесі диференціації формують два фенотипи ендотеліоцитів неперервного соматичного типу : синтетичний і везикулярно-транспортний. Особливим різновидом синтетичного фенотипу є високий ендотелій посткапілярних венул, з якого починаються патологічні зміни при грибовидному мікозі.

5. Лімфомікроциркуляторне русло шкіри утворюється за дискретним принципом побудови. Вихідним будівельним блоком служить судинний модуль, утворений посткапілярним судинним кільцем з внутрімодульною сіткою дрібних капілярів в центрі.

6. Організація лімфоїдної тканини шкіри людини визнаається особливостями міграції лімфоцитів через стінку венул, яка має ознаки органоспецифічності. Істотним моментом є формування паравазальної дифузної лімфоїдної тканини., за рахунок компартменталізації якої виділяються лімфатичні вузлики дерми, а внаслідок послідуючої міграції лімфоцитів в епідерміс - внутріепідермально розміщені лімфоцити.

7. Організація лімфоїдної тканини шкіри, а особливо лімфоепітеліальні взаємодії відбиваються в морфогенезі грибовидного мікозу, що характеризується ураженням лімфоїдної тканини шкіри в цілому, змінами в епідермісі і проникненням в нього пухлинних лімфоїдних клітин з дерми. В основі розвитку цього захворювання лежать зміни лімфоцитів і клітин Лангерганса, що призводить до порушень імунологічного контролю над апоптозом як клітин епідермісу так і дерми.

8. Встановлено два механізми ангіогенезу при грибовидному мікозі. Перший є видозміною деякого інваріанту нормального вторинного ангіогенезу; другий механізм ангіогенезу є за своєю природою дефектним і призводить до вперше описаного нами "виснаження" судинного русла пухлини і далі до її розпаду.

9. Доведено "надлишковий", "виснажуючий", "незавершений" характер пухлинного ангіогенезу при грибовидному мікозі, який забезпечує спочатку можливість лімфоїдної проліферації та інвазії, а потім розпад пухлини і метастазування.

Перелік робіт опублікованих за матеріалами дисертації

1. Буянова О.В., Коляденко В.Г., Черкасов В.Г. Мікроциркуляторне русло шкіри в зв'язку зі становленням її структури в нормі і при злоякісних лімфомах шкіри. - Івано-Франківськ : "Лік". - 1999. - 336 с.

2. Буянова А.В. Клетки Лангерганса и иммунологическая функция кожи // Лікарська справа. - 1996. - №3-4. - С. 24-26.

3. Буянова О. Морфо-функціональні особливості внутрішньоепідермальних макрофагів в нормі та патології // Галицький лікарський вісник. - 1995. - Т. 2. - №3-4. - С. 58-60.

4.Буянова О. Ультраструктурна організація судин лімфомікроциркуляторного русла шкіри плодів людини // Галицький лікарський вісник. - 1997. - Т. 4. - №2. - С. 68-70.

5. Буянова О. Ультраструктурні механізми міграції лімфоцитів через стінку кровоносних мікросудин лімфоїдної тканини шкіри плодів людини // Галицький лікарський вісник. - 1997. - Т. 4. - №2. - С. 71-73.

6. Буянова О. Розвиток артеріол в шкірі людини в пренатальному періоді онтогенезу // Галицький лікарський вісник. - 1998. - Т.5 - №4. - С. 14-16.

7. Буянова О. Розвиток протокапілярів в шкірі ембріонів і плодів людини // Галицький лікарський вісник. - 1998. - Т. 5 - №4. - С. 16-18.

8. Буянова О.В. Особливості ультраструктурної будови капілярного русла шкіри новонароджених // Актуальные вопросы дерматовенерологии. - 1997. - Выпуск. 10. - С. 114.

9. Буянова О.В. Особливості ультраструктурної організації лімфатичного русла шкіри плодів людини. // Актуальные вопросы дерматовенерологии. - 1998. - Выпуск 11. - С. 31-33.

10. О.О. Шевченко, В.Г. Черкасов, О.В. Буянова Ультраструктурні та гістохімічні аспекти розвитку базальної мембрани судинного ендотелію у пренатальному періоді онтогенезу // Актуальні питання морфології. - Луганськ. - 1998. - С. 256-257.

11. Буянова О.В. Ультраструктурні механізми формування мікросудин в шкірі людини в пренатальному періоді онтогенезу // Український медичний альманах. - 1998. - №2. - С. 25-27.

12. Ю.Ю. Кузьменко, О.П. Андрієнко, О.В. Буянова Структурні закономірності розвитку гемомікроциркуляторного русла в пренатальному періоді онтогенезу людини // Вісник морфології. - 1998. - №4. - С. 191-193.

13. О.О. Шевченко, В.Г. Черкасов, О.В. Буянова, О.К. Мелеховець Пренатальний морфогенез базальної мембрани судинного ендотелію // Вісник морфології - 1998. - №4 - С. 97-99.

14. Буянова О.В. Онтогенетичні особливості ультраструктури епідермісу передньої черевної стінки людини // Вісник проблем біології і медицини. - 1999. - №4. - С. 69-72.

15. Буянова О.В. Структурні зміни в шкірі при грибовидному мікозі // Вісник проблем біологіїі і медицини. - 1999. - №10. - С. 87-91.

16. Буянова А.В. Структурные особенности опухолевого ангиогенеза в коже при грибовидном микозе // Вісник проблем біології і медицини. - 1999. - №5. - С. 90-93.

17. В.Г. Черкасов, Е.А. Шевченко, А.В. Буянова, Е.В. Канцер. Структурные механизмы формирования сетей первичных микрососудов в эмбриогенезе человека // Вісник морфології - №5 1999. - С. 25-26.

18. В.Г. Черкасов, О.В. Буянова Онтогенетичні особливості лімфомікроциркуляторного русла шкіри людини // Теоретичні та клінічні аспекти лімфології. - Київ. - 1999. - С. 36-37.

19. Буянова О. Ангіогенез мікроциркуляторного русла шкіри людини в нормі і при грибовидному мікозі // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 1999. - №1-2. - С. 18-21.

20. О.В. Буянова Ангіогенез мікроциркуляторного русла шкіри при грибовидному мікозі // Тези доповідей сьомого Українського з'їзду дерматовенерологів. - Київ, 1999. - С. 67-68.

21. А.В. Буянова Морфологические основы реализации иммунного ответа в коже // Журнал дерматологии и венерологии. - 1999. - №2. - С. 46-48.

22. В.Г. Черкасов, О.О. Шевченко, О.В. Буянова, О.П. Андрієнко Загальні закономірності утворення первинних кровоносних судин функціонально різних органів людини // Педіатрія, акушерство і гінекологія. - 1999. - №5. - С. 20-22.

23. Буянова О.В. Ультраструктурні механізми пухлинного ангіогенезу в шкірі при грибовидному мікозі // Галицький Лікарський Вісник. - 1999. - №4. - С. 120.

24. В.Г. Черкасов, А.В. Буянова Морфогенез внутриорганных лимфоносных микрососудов на ранних стадиях внутриутробного развития человека // Мікроциркуляція та її вікові зміни (Матеріали Української наукової конференції з міжнародною участю). - Київ. - 1999. - С. 135.

25. О. Буянова Структурні механізми утворення сіток лімфатичних мікросудин в шкірі людини // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 1999 - №4. - С. 42-45

26. В.Г. Коляденко, О.В. Буянова Ультраструктурні особливості ангіогенезу шкіри людини в нормі і при грибовидному мікозі //Дерматовенерология, косметология, сексопатология. - 2000. - №1(3). - С. 35-39.

27. О. Буянова Ультраструктура клитин Лангерганса в нормі і при грибовидному мікозі // Галицький Лікарскій Вісник. - 2000. - №1. - С. 73-74.

28. Буянова О. Ангіогенез мікроциркуляторного русла шкіри при грибовидному мікозі // Науковий вісник Ужгородського державного університету, серія "Медицина". - 2000. - Вип.11. - С. 18-19.

29. Буянова О. Особливості формування судин мікроциркуля-торного русла шкіри та її імунної системи // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2000. - С. 64-66.

Анотація

Буянова О.В. Мікроциркуляторне русло шкіри людини в зв'язку зі становленням її структури в нормі і при грибовидному мікозі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальнімтю 14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби. - Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ, 2000.

Дисертацію присвячено встановленню закономірностей морфогенезу мікроциркуляторного русла шкіри людини в нормі і при грибовидному мікозі. Вивчено міжклітинні взаємодії в процесі розвитку епідермісу, дерми, МЦР в пренатальному періоді онтогенезу і у дорослих. В дисертації розроблено новий напрямок в дерматології, який грунтується на розробці клініко - морфологічних паралелей розвитку грибовидного мікозу та встановленні клінічного значення морфологічних змін МЦР шкіри. Описано два механізми ангіогенезу при грибовидному мікозі, доведено його виснажуючий, незавершений характер. Розроблено диференціально-діагностичні критерії для ранньої діагностики цього захворювання, що знайшло практичне застосування в дерматології.

Ключові слова: мікроциркуляторне русло, грибовидний мікоз, ангіогенез, клініко-морфологічні паралелі.

Abstract

Bujanova O.V. Microcirculation bed of human skin in connection with fovlning its strukture in normal and under mycosis fungoidea. Typesript (або manuscript). The dissertation is in order to master the Degree of Doctor of Dermato-venerologycal diseases (14.01.20) - National Medical University by Bogomolez 0.0, Kyiv, 2000.

This dissertation is dedicated to establishment of morphogenests conformitis of human skin in normal and under fungoidea mycosis microciraulation bed. An intercellular inteaction of epidermis, derma and microcirculation bed in prenatal period of ontogenesis and in adults in development process are learned. In the dissertation there is a direction in the dermatology which based on elaborating of mycosis fungoidea clinical-morphological parallels development and ascertaining of skin microcirculation morphological changes. The clinical importance is worked out. Two mechanisms under mycosis fungoidea's angiogenisis and its exhausted and in progress nature are discribed. Differential diagnostic criterions forearly diagnostic this disease which found practical using in dermatologe are developed.

Key words: microcirculation bed, mycosis fungoidea, angiogenesis, clinical-morphological parallels.

Аннотация

Буянова А.В. Микроциркуляторное русло кожи в связи со становлением ёё структуры в норме и при грибовидном микозе - Рукопись

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.20 - "Кожные и венерические болезни".- Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца, Киев, 2000.

Представленная к защите диссертация на правах рукописи освещает становление микроциркуляторного русла кожи, ёё иммунной системы в норме, а также структурные механизмы опухолевого ангиогенеза в коже, изменения ёё структуры и микроциркуляторного русла при грибовидном микозе.

В соответствии с поставленными задачами были исследованы 217 объектов (эмбрионы и плоды человека, новорождённые, взрослые люди, больные грибовидным микозом) гистологическими, гистохимическими, электронномикроскопическими методами.

Проведённое исследование показало, что морфогенез кожи человека проявляется последовательностью сккординированных морфологических процессов, в результате чего за счёт формирования клеточных ассамблей образуются участки микроциркуляторного русла и реализуется план его пространственной организации. Существуют два механизма образования кровеносных и лимфатических микрососудов в коже человека - первичный ангиогенез, когда с вазоформативных мезенхимных клеток в ходе эмбриогенеза формируются первичные сосудистые сетки и вторичный ангиогенез, в ходе которого от уже существующих сосудов отростают новые.

Установлено, что организация лимфоидной ткани кожи человека определяется особенностями миграции лимфоцитов через стенку венул, которая имеет признаки органоспецифичности. Существенным моментом является формирование паравазальной диффузной лимфоидной ткани, за счёт компартментализации которой выделяются лимфатические узелки дермы, а вследствие последующей миграции лимфоцитов в эпидермис - внутриэпидермально расположенные лимфоциты.

Показано, что организация лимфоидной ткани кожи, а особенно лимфоэпителиальные взаимодействия отражаются в морфогенезе грибовидного микоза. В основе развития этого заболевания лежат изменения лимфоцитов и клеток Лангерганса, что ведёт к нарушениям иммунологического контроля над апоптозом как клеток эпидермиса так и дермы.Установлены два механизма ангиогенеза при грибовидном микозе. Первый является видоизменением некоторого инварианта нормального вторичного ангиогенеза; второй механизм ангиогенеза является по своей природе дефектным и приводит к впервые описанному нами "истощению" сосудистого русла опухоли и далее к ёё распаду.

Нарушения морфологии микроциркуляторного русла, которое в коже служит путями транспорта и миграции лимфоцитов и клеток Лангерганса, изменения ультраструк- туры его звеньев, особенности опухолевого ангиогенеза в коже человека, выявленные нами при грибовидном микозе являются дифференциально-диагностическими критериями для диагностики этого заболевания, установления его стадии, прогнозирования, назначения современной и адекватной терапии.

Ключевые слова: микроциркуляторное русло, ангиогенез, грибовидный микоз, клинико-морфологические параллели.

Размещено на Allbest.ru