Розвиток і становлення топографії компонентів воріт печінки в ранньому періоді онтогенезу людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Тернопільська державна медична академія

імені І.Я. Горбачевського

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.03.01 - Нормальна анатомія

Розвиток і становлення топографії компонентів воріт печінки в ранньому періоді онтогенезу людини

Унгурян Володимир Петрович

Тернопіль 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Буковинській державній медичній академії МОЗ України (БДМА).

Наукові керівники: доктор медичних наук, професор Проняєв Володимир Іванович, завідувач кафедри топографічної анатомії та оперативної хірургії БДМА МОЗ України;

доктор медичних наук, професор Малішевська Вікторія Антонівна, професор кафедри топографічної анатомії та оперативної хірургії БДМА МОЗ України.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ковальський Михайло Павлович, завідувач кафедри топографічної анатомії та оперативної хірургії Національного медичного університету МОЗ України;

доктор біологічних наук, професор Волков Костянтин Степанович, завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології Тернопільської державної медичної академії МОЗ України.

Провідна установа: Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, кафедра нормальної анатомії.

Захист відбудеться “12” березня 1999 р. о 12_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 58. 601. 01 Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України (282001, м.Тернопіль, майдан Волі, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України (282001 м. Тернопіль, вул. Руська, 12).

Автореферат розісланий “11” лютого 1999 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

1. Загальна характеристика роботи

печінка онтогенез судинний жовчний

Актуальність теми. Важливість ембріологічних досліджень для правильного розуміння та з'ясування причин виникнення природжених захворювань, варіантів будови та аномалій розвитку органів в даний час не викликає сумнівів. Їх результати сприяють розробці нових ефективних способів оперативних втручань та запобіганню помилкам у діагностиці природжених вад.

Печінка, як життєво важливий орган з різноманітними функціями, здавна привертала увагу науковців теоретичної та практичної медицини. Не залишався поза увагою цей орган і у хірургів, оскільки природжені вади, ушкодження печінки часто потребують оперативного втручання.

Аномалії позапечінкових жовчних проток, ворітної вени, власної печінкової артерії та її гілок зустрічаються досить часто (А.И. Богатов и др., 1976; Л.Г. Кулаженко, 1983; В.Г. Сапожников, 1995; B. Seziat-Gantiez, 1984). Розуміння різноманітних відхилень згаданих структур від норми необхідні для їх своєчасної діагностики та успішної хірургічної корекції.

Під час операцій на печінці особливого значення набувають її ворота як ділянка основних маніпуляцій, для якої притаманні складні топографо-анатомічні взаємовідношення судинно-протокових компонентів органа.

Особливу увагу в сучасній гепатології приділяють індивідуальній мінливості топографії компонентів воріт печінки в зв'язку з розробками техніки резекцій і трансплантації органа, виконанням селективних ангіографій, ендоваскулярних та мікрохірургічних втручань (А.И. Краковский, 1982; Э.И. Гальперин, 1987; M.D. Bismuth Henri, 1982).

Сучасна хірургія новонароджених та дітей раннього віку потребує більш грунтовного і детального вивчення можливих варіантів топографії компонентів воріт печінки, причин і часу можливого виникнення деяких їх природжених вад, що є необхідною умовою своєчасної та успішної антенатальної профілактики і постнатальної хірургічної корекції (В.Г. Акопян, 1982; Г.А. Баиров и др., 1984; Ю.Ф. Исаков и др., 1988; Ф.Ф. Сакс, 1993).

Незважаючи на значну кількість публікацій, присвячених цим питанням, дослідження авторів стосуються здебільшого дорослих (К.И. Суслов, 1907; Н.И. Одноралов, 1938; Л.М. Нечунаев, 1969; Г.И. Сонголов, 1972; Г.Е. Цай, 1982; В.Э. Лашкевич, 1986). Дані про розвиток і становлення топографії та взаємовідношення компонентів воріт печінки в пренатальному періоді розвитку нечисленні, часто суперечливі і стосуються, як правило, вивчення лише одного із компонентів воріт печінки.

Тому подальше комлексне вивчення морфогенезу воріт печінки та їх основних компонентів протягом пренатального періоду онтогенезу і у новонароджених є актуальним і має не лише теоретичне, але і певне практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є частиною п'ятирічної комплексної наукової програми кафедр нормальної анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії Буковинської державної медичної академії за темою: “Вивчення розвитку та становлення топографії середостіння і заочеревинного простору в пренатальному періоді онтогенезу людини для виявлення критичних періодів можливого виникнення природжених вад і варіантів будови з метою морфологічного обґрунтування їх антенатальної профілактики і корекції” (номер державної реєстрації 01.97V001514, шифр ІН 07.00.000.95).

Мета і задачі дослідження. Дослідити особливості розвитку і становлення топографії воріт печінки та їх елементів протягом пренатального періоду онтогенезу і у новонароджених, встановити критичні періоди розвитку структур воріт печінки, час і морфологічні передумови можливого виникнення варіантів їх топографії та деяких природжених вад.

Для досягнення названої мети нами визначені такі задачі:

1. Вивчити джерела утворення основних компонентів воріт печінки.

2. Простежити становлення топографії воріт печінки, особливості їх форми та розмірів на різних стадіях пренатального розвитку та у новонароджених.

3. Дослідити особливості розвитку компонентів воріт печінки та становлення їх топографії протягом пренатального періоду онтогенезу людини та у новонароджених.

4. З'ясувати характер синтопічної кореляції воріт печінки та їх елементів під час внутрішньоутробного розвитку і у новонароджених.

5. Виявити критичні періоди розвитку компонентів воріт печінки.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше комплексно вивчено особливості розвитку та становлення топографії воріт печінки і їх компонентів протягом пренатального періоду онтогенезу. Встановлено періоди формування воріт печінки та їх судинно-протокових елементів. Виявлені морфологічні передумови і час можливого виникнення варіантів топографії та деяких природжених вад будови ворітної вени печінки, власної печінкової артерії, позапечінкових жовчних проток. Простежена залежність між формою вісцеральної поверхні печінки та будовою і топографією її воріт. Визначені особливості будови і варіанти топографії воріт печінки та їх компонентів у плодів та новонароджених.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати дослідження, доповнюючи дані літератури про пренатальний морфогенез воріт печінки та їх компонентів, мають не лише теоретичне, а і певне практичне значення. За допомогою адекватних методів дослідження визначені і описані варіанти топографії воріт печінки, печінково-дванадцятипалої зв'язки та їх компонентів у плодів та новонароджених. Встановлені критичні періоди розвитку структур воріт печінки, морфологічні передумови можливого виникнення варіантів їх топографії та деяких природжених вад будови. Результати досліджень можуть служити морфологічною основою для удосконалення існуючих та розробки нових методів хірургічного лікування патологічних процесів в ділянці воріт печінки, а також підґрунтям для антенатальної профілактики і корекції вад розвитку після народження.

Одержані дані можуть бути використані хірургами при діагностиці та виборі адекватних методів хірургічного лікування природженої і набутої патології гепатобіліарної системи.

З метою удосконалення існуючих методик дослідження розроблено і впроваджено дві раціоналізаторські пропозиції: “Суміш для виготовлення рентгенконтрастних корозійних препаратів” та “Спосіб фотографування вологих анатомічних макропрепаратів”.

Матеріали дослідження стали основою для розробки та впровадження в практику “Способу мобілізації дванадцятипалої кишки” (патент на винахід N17315A).

Результати дослідження використовуються в навчальному процесі на кафедрах топографічної анатомії та оперативної хірургії, нормальної анатомії, гістології, дитячої хірургії, факультетської хірургії Буковинської державної медичної академії, кафедрах нормальної анатомії, оперативної хірургії і гістології Ужгородського державного університету, кафедрах нормальної анатомії Тернопільської та Івано-Франківської державних медичних академій.

Особистий внесок здобувача. Всі дослідження виконані автором самостійно. Безпосередньо брав участь в розробці та впровадженні матеріалів щодо раціоналізаторських пропозицій та патенту з особистим внеском до 50%. Одержані результати оброблені статистично особисто здобувачем. Особистий внесок у друкованих працях із співавторами становить від 30 до 50%.

Апробація матеріалів дисертації. Матеріали дисертації доповідались на засіданнях Чернівецького обласного наукового товариства анатомів, гістологів та ембріологів (1995, 1996, 1997), спільних засіданнях кафедр нормальної анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії Буковинської державної медичної академії (Чернівці, 1996, 1997), підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Буковинської державної медичної академії (Чернівці, 1996, 1997), науковій конференції "Актуальні питання морфогенезу" (Чернівці, 1996) та науково-практичних конференціях "Біологія, медицина, екологія" (Чернівці, 1996), "Актуальні питання хірургії" (Хмельницький, 1997), "Актуальные вопросы неотложной хирургии органов брюшной полости" (Харків, 1998), спільному засіданні наукової комісії Буковинської державної медичної академії, кафедр нормальної анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії, гістології, цитології і ембріології, факультетської хірургії та обласного відділення наукового товариства анатомів, гістологів і ембріологів (Чернівці, 1998).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 14 наукових працях (5 - у фахових виданнях, 8 - у матеріалах наукових конференцій, 1 патент на винахід).

Структура дисертації. Дисертація викладена на 180 сторінках і складається із вступу, чотирьох розділів (“Сучасні уявлення про розвиток і становлення топографії компонентів воріт печінки в ранньому періоді онтогенезу людини”(огляд літератури), “Матеріал та методи дослідження”, “Розвиток і становлення топографії компонентів воріт печінки”, “Аналіз і узагальнення результатів дослідження”), висновків та списку використаних джерел (всього - 266, з них 93 - іноземних). Робота ілюстрована 63 фотографіями мікро- та макропрепаратів, графічних і пластичних реконструкцій, корозійних препаратів, 8 таблицями, 3 рисунками-схемами, діаграмою.

2. Основний зміст роботи

Матеріал та методи дослідження. Дослідження проведено на 138 препаратах зародків, передплодів, плодів та новонароджених людини. Матеріал отримували з акушерсько-гінекологічних клінік м. Чернівці. Ряд серій гістологічних зрізів були використані з музею кафедри нормальної анатомії Буковинської державної медичної академії. Препарати плодів вагою понад 500 г., а також новонароджених вивчали безпосередньо у патологоанатомічному відділенні Чернівецької обласної дитячої клінічної лікарні.

Вік об'єктів дослідження визначали за таблицями А.А. Заварзина (1939), Б.М. Пэттена (1959), А.Г. Кнорре (1967), Б.П. Хватова і Ю.Н. Шаповалова (1969), А.И. Брусиловского і Л.С. Георгиевской (1985) на підставі вимірювання тім'яно-куприкової (ТКД) та тім'яно-п'яткової (ТПД) довжини.

Вимірювання зародків та передплодів перших 2-х місяців внутрішньоутробного розвитку виконували після одноденного фіксування їх у 5-6% розчині нейтрального формальдегіду, завдяки чому досягалась сталість форми драглистого тулуба об'єкта і, як наслідок, уникалися небажані помилки при визначенні їх віку.

Препарати плодів та новонароджених спочатку вимірювали, а потім фіксували у 10-12% розчині формальдегіду протягом 2-3 тижнів, після чого їх зберігали у 3-5% розчині формальдегіду.

Для виконання визначених завдань застосовано комплекс найбільш інформативних морфологічних методів дослідження, який включає виготовлення і мікроскопію серій гістологічних і топографо-анатомічних зрізів, макроскопію, звичайне та тонке препарування під контролем МБС-10, ін'єкцію судин з наступною корозією.

З метою вивчення положення, форми, топографо-анатомічних взаємовідношень, просторово-часової орієнтації структур воріт печінки упродовж раннього періоду розвитку застосовували метод виготовлення пластичних і графічних реконструкційних моделей.

Серії зрізів для реконструювання монтували за способом В.Н. Круцяка (1986). Пластичні реконструкції виготовляли за способом С.И. Лебёдкина (1914) у модифікації Н.Г. Туркевича (1967).

Для вивчення топографії компонентів воріт печінки (позапечінкових жовчних проток, гілок печінкової артерії та ворітної вени) у плодів та новонароджених людини застосували ін'єкцію цих структур забарвленим желатином з наступним препаруванням та макроскопією.

З метою уточнення форми трубчастих структур воріт печінки (позапечінкові жовчні протоки, головні стовбури та гілки печінкової артерії і ворітної вени), а також їх топографо-анатомічних співвідношень у плодів та новонароджених застосували метод корозії. Для виготовлення корозійних препаратів використовували протакрил.

Варіаційно-статистична обробка цифрових даних, отриманих при вивченні розмірів воріт печінки та їх компонентів, виконана на електронній обчислювальній машині PC AT 80586 за допомогою програми “Exel 5.0”.

Результати дослідження. В процесі дослідження виявлено, що зачаток печінки чітко диференціюється на четвертому тижні ембріонального розвитку (зародки 4,0-5,0 мм ТКД) і представлений тяжами епітеліальних клітин, похідних ентодерми вентральної стінки первинної кишки. В зачатку печінки визначаються дві частини: краніальна - власне печінковий зачаток (дивертикул) і каудальна - зачаток жовчного міхура.

Протягом п'ятого тижня (зародки 6,0-8,0 мм ТКД) розміри зачатка печінки інтенсивно зростають і він заповнює краніовентральний відділ черевної порожнини. Одночасно відбувається формування стовбура ворітної вени печінки за рахунок залишків анастомозів, які існували між жовтково-брижовими венами. Цей період розвитку ворітної вени є критичним і його порушення може призвести до виникнення аномалії у вигляді переддуоденального положення ворітної вени або її подвоєння.

На п'ятому тижні розвитку відбувається формування воріт печінки. Вони мають вигляд заглибини на вісцеральній поверхні органа і обмежені листками вентральної брижі. Остання в цей час із сагітальної площини переходить у фронтальну, що зумовлено зміною положення шлунка і дванадцятипалої кишки та інтенсивним ростом правих відділів печінки з одночасним переміщенням їх до дорсальної черевної стінки. Вказані процеси призводять до утворення правої і лівої часток органа та печінково-дванадцятипалої зв'язки.

На рівні нижньої третини шлунка і верхнього відділу дванадцятипалої кишки дорсальний і вентральний мезогастрії з'єднуються біля воріт печінки. Внаслідок цього стає можливим сполучення протоки підшлункової залози, розташованої в дорсальному мезогастрії, і спільної жовчної протоки, оточеної листками вентральної брижі.

Таким чином, на рівні правої частини верхнього відділу дванадцятипалої кишки презумптивна печінково-дванадцятипала зв'язка складається з елементів як вентрального так і дорсального мезогастріїв. Перший утворює передню її частину і в його товщі розміщується спільна жовчна протока, другий - задню, де проходять протока підшлункової залози та судини, які направляються до воріт печінки. Ці спостереження підтверджують дані Ю.М. Войтива (1985).

На даній стадії розвитку зачатки жовчного міхура, міхурової протоки, а також спільних печінкової та жовчної проток розміщуються праворуч від пупкової вени у товщі паренхіми печінки. В згаданих структурах спостерігаються ознаки фізіологічної атрезії.

Необхідно відзначити, що в процесі формування вісцеральної поверхні печінки тимчасовими складовими компонентами її воріт є пупкова вена (зародки 4,0-6,0 мм) та жовчний міхур (зародки 6,5-8,0 мм ТКД).

Протягом зародкового періоду онтогенезу відбуваються інтенсивні процеси формоутворення печінки, її судин та проток і наприкінці ІІ-го місяця ембріогенезу вміст воріт печінки дещо нагадує дефінітивний, тобто уже мають місце всі їх постійні компоненти: ворітна вена, власна печінкова артерія і позапечінкові жовчні протоки.

На основі власних спостережень, а також результатів досліджень інших авторів ми дійшли висновку, що основні компоненти воріт печінки формуються протягом зародкового періоду онтогенезу: ворітна вена - у зародків 4,0-6,0 мм ТКД; міхурова, спільні печінкова та жовчна протоки - у зародків 6,5-8,0 мм ТКД; власна печінкова артерія, права і ліва печінкові протоки - у зародків 8,5-13,5 мм ТКД.

Становлення топографії воріт печінки та їх компонентів в передплодовому періоді знаходиться під впливом корелятивних процесів, які зумовлені розвитком печінково-дванадцятипалої зв'язки, дванадцятипалої кишки, підшлункової залози та інших суміжних органів. Ці процеси призводять до утворення хвостатої і квадратної часток печінки та її борозен, а ворота печінки при цьому відповідають поперечній борозні органа.

У передплодів VII тижня розвитку (14,0-20,0 мм ТКД) поряд зі збільшенням розмірів печінки на її вісцеральній поверхні чітко визначаються ліва і права сагітальні борозни, в передніх відділах яких розміщуються пупкова вена та жовчний міхур.

В позапечінкових жовчних протоках відбуваються процеси їх реканалізації. Затримка цих процесів може призвести до виникнення природженої атрезії. Ці дані цілком узгоджуються з дослідженнями В.М. Круцяка (1968), М.Д. Лютика (1977), V. Anghelescu (1983), J. Langman (1981) і не збігаються з даними Ч. Бодемера (1971) і F.T.Lewis (1912).

На восьмому тижні (передплоди 21,0-30,0 мм ТКД) печінково-дванадцятипала зв'язка простягається від воріт печінки до заднього півкола верхньої частини дванадцятипалої кишки і головки підшлункової залози. Ворітна вена проходить зліва від печінкових проток і вступає в паренхіму печінки. Права і ліва печінкові протоки розміщуються поблизу вісцеральної поверхні органа, в межах його воріт, де з'єднуючись, утворюють спільну печінкову протоку.

Результати наших досліджень дають підстави стверджувати, що критичні періоди розвитку для кожного з компонентів воріт печінки різні.Так, для ворітної вени печінки та її гілок - це IV-V тижні, позапечінкових жовчних проток - VI-VII, власної печінкової артерії та її гілок - VII-VIII тижні розвитку.

В середині передплодового періоду (дев'ятий тиждень) ворітна вена розміщується у товщі печінково-дванадцятипалої зв'язки ззаду і зліва від спільної жовчної протоки. В ділянці воріт печінки ворітна вена коротким стовбуром (ворітною пазухою) сполучається з пупковою веною і прямує в товщу правої частки печінки. Власна печінкова артерія знаходиться зліва від спільної жовчної протоки, спереду і зверху від ворітної вени печінки.

У передплодів X-XII тижнів розвитку в спільній жовчній протоці добре визначаються три її відділи: позазалозевий, панкреатичний, який проходить через паренхіму залози, відокремлюючись від останньої шаром сполучної тканини, та внутрішньостінковий або дуоденальний.

На межі переходу шлунка у дванадцятипалу кишку відбувається з'єднання вентрального і дорсального мезогастріїв. У товщі останнього розміщується печінкова артерія, яка направляється до воріт печінки. Дванадцятипала кишка на даній стадії розвитку ще не фіксована до задньої черевної стінки.

У передплодів III місяця стовбур ворітної вени печінки розміщується справа і дорсальніше від власної печінкової артерії. Крайнє праве положення в воротах займає міхурова протока, лівіше і позад неї розміщується ворітна вена, а вентральніше останньої - права гілка печінкової артерії та міхурова артерія. У верхньому відділі зв'язки, зліва і спереду від ворітної вени, знаходиться місце злиття печінкових проток, у нижньому - спільна печінкова протока. Найбільш крайнє ліве положення займає власна печінкова артерія зі своїми гілками.

Отримані результати свідчать, що у плодів та новонароджених переважає вентропетальне положення печінки в черевній порожнині. Чотирикутна форма її вісцеральної поверхні у плодів V, IX, X місяців та у новонароджених спостерігається частіше, ніж бобо- та грушоподібна, у плодів IV і VI місяців - частіше грушоподібна і у 7- місячних плодів - частіше бобоподібна.

Як у плодів, так і у новонароджених переважає закрита форма воріт печінки, яка спостерігалась у 34-х випадках (26 плодів і 8 новонароджених), у 20 випадках форма воріт була перехідною і у 14 - відкритою.

При цьому для грушоподібної та чотирикутної вісцеральних поверхонь органа характерні закрита і перехідна форми воріт печінки, а для бобоподібної - відкрита. Дугоподібна і крилоподібна форми верхньої поверхні печінки з помірною опуклістю частіше спостерігаються при відкритій формі воріт. При такій же формі, але значно вираженій опуклості діафрагмальної поверхні, як правило, спостерігається закрита форма воріт.

Вивчення топографії поперечної борозни печінки (головна частина воріт) по відношенню до переднього і заднього країв органа показало, що вона здебільшого розташовується дорсопетально (46 об'єктів), рідше - мезопетально (19) і вентропетально (3). При цьому у новонароджених спостерігається несприятливе для оперативного доступу поєднання дорсопетального розташування воріт печінки з їх закритою формою.

Для зручності та більш конкретного визначення локалізації і варіантів топографії компонентів воріт печінки нами виділені в межах воріт правий і лівий відділи і, відповідно, в кожному з них вентральний та дорсальний кути.

В більшості випадків у досліджених об'єктів виявлені додаткові зв'язки жовчного міхура: міхурово-дванадцятипала (19) і міхурово-дванадцятипало-ободова (21), які разом з шийкою жовчного міхура прикривають правий відділ воріт печінки. Лівий відділ воріт спереду відкритий.

Крім різниці у будові відділів воріт печінки, спостерігається відмінність топографії в них судинно-протокових компонентів. Так, в правому відділі портальний та жовчний компоненти відзначаються найбільшою кількісною та якісною варіантністю, в той час, як артерія є постійною і найменш мінливою структурою даної ділянки.

В лівому відділі воріт ліва гілка ворітної вени і ліва печінкова протока - постійні складові, а артеріальна система є найваріабельнішим компонентом. Місцями її входження в паренхіму печінки можуть бути вентральний або дорсальний кути лівого відділу воріт, а також передній або задній відділи лівої сагітальної борозни. В 3-х випадках спостерігалась додаткова ліва печінкова артерія, яка була гілкою лівої шлункової артерії. Ще в 2-х спостереженнях до лівої частки прямували дві гілки власної печінкової артерії.

Розглядаючи топографію судинно-протокових елементів печінки плодів в межах її воріт в напрямку справа наліво на нашому матеріалі виявлені такі варіанти їх розташування:

а) міхурова протока, права гілка власної печінкової артерії, права гілка ворітної вени, права печінкова протока, ліва печінкова протока, ліва гілка ворітної вени, ліва гілка власної печінкової артерії - 23 випадки;

б) права гілка ворітної вени, міхурова протока, права печінкова протока, ліва печінкова протока, права гілка власної печінкової артерії, ліва гілка ворітної вени, ліва гілка власної печінкової артерії - 14 випадків;

в) міхурова протока, права гілка власної печінкової артерії, права печінкова протока, права гілка ворітної вени, середня гілка власної печінкової артерії, ліва печінкова протока, ліва гілка ворітної вени, ліва гілка власної печінкової артерії - 5 випадків;

г) міхурова протока, права гілка ворітної вени, права гілка власної печінкової артерії, права печінкова протока, ліва печінкова протока, ліва гілка ворітної вени, ліва гілка власної печінкової артерії - 2 випадки;

д) міхурова протока, права гілка ворітної вени, права печінкова протока, ліва печінкова протока, права гілка власної печінкової артерії, ліва гілка ворітної вени, ліва гілка власної печінкової артерії - 3 випадки;

е) ворітна вена, міхурова протока, загальна печінкова протока, права гілка власної печінкової артерії, середня та ліва гілки власної печінкової артерії - 1 випадок.

При вивченні розташування компонентів воріт печінки плодів в передньо-задньому напрямку визначені такі варіанти:

а) ліва гілка власної печінкової артерії, міхурова протока, ліва і права печінкові протоки, права гілка власної печінкової артерії, ліва і права гілки ворітної вени - 24 випадки;

б) ліва і права гілки власної печінкової артерії, міхурова протока, ліва і права печінкові протоки, ліва і права гілки ворітної вени - 9 випадків;

в) міхурова протока, ліва гілка власної печінкової артерії, ліва гілка ворітної вени, ліва і права печінкові протоки, права гілка ворітної вени, додаткова права печінкова артерія - 2 випадки;

г) ліва і права печінкові протоки, ліва і права гілки власної печінкової артерії, ліва і права гілки ворітної вени - 6 випадків;

д) ліва і права печінкові протоки, ліва гілка ворітної вени, ліва гілка власної печінкової артерії, права гілка власної печінкової артерії, права гілка ворітної вени - 5 випадків;

е) міхурова протока, загальна печінкова протока, права гілка власної печінкової артерії, ліва гілка власної печінкової артерії, ліва і права гілки ворітної вени - 2 випадки.

Отримані результати свідчать про те, що найбільша кількість варіантів топографії судинно-протокових компонентів печінки зустрічається на рівні її воріт, послідовно зменшуючись в правій частковій ніжці, ніжці правого парамедіанного сектора, лівого латерального сектора, лівій частковій ніжці і в сегментах печінки.

Висновки

1. Закладка воріт печінки у вигляді заглибини на вісцеральній поверхні органа відбувається на п'ятому тижні розвитку.

2. Основні компоненти воріт печінки формуються протягом зародкового періоду онтогенезу: ворітна вена - у зародків 4,0 - 6,0 мм ТКД; міхурова, спільні печінкова та жовчна протоки - у зародків 6,5 - 8,0 мм ТКД; власна печінкова артерія, права і ліва печінкові протоки - у зародків 8,5 - 13,5 мм ТКД.

3. Критичними періодами розвитку для ворітної вени печінки та її гілок є IV-V тижні, позапечінкових жовчних проток - VI-VII тижні, власної печінкової артерії та її гілок - VII-VIII тижні розвитку.

4. Топографо-анатомічні взаємовідношення компонентів воріт печінки уподібнюються дефінітивним наприкінці передплодового періоду розвитку.

5. Для плодів і новонароджених більш характерна закрита форма воріт печінки та їх дорсопетальне положення у поєднанні з чотирикутною і грушоподібною вісцеральними поверхнями органа.

6. Синтопія судинно-протокових елементів печінки в межах її воріт варіабельна: в правому відділі воріт менш постійними компонентами є портальний та жовчний, а в лівому - артеріальний.

7. У плодів та новонароджених в більшості випадків спостерігаються додаткові зв'язки жовчного міхура: міхурово-дванадцятипала і міхурово-дванадцятипало-ободова, які разом з його шийкою прикривають правий відділ воріт печінки.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Унгурян В.П. Cинтопія судин у воротах печінки плодів та новонароджених // Буковинський медичний вісник. -- 1997. --N1. -- С. 67-72.

2. Унгурян В.П. Ембріотопографічні особливості структури воріт печінки // Вестник проблем биологии и медицины. -- 1997. -- N30. -- С. 66-70.

3. Унгурян В.П. Становлення топографії та синтопічні співвідношення компонентів воріт печінки в зародковому періоді онтогенезу // Науковий вісник УжДУ. -- 1998. -- N5. -- C. 31-34.

4. Марчук Ф.Д., Хмара Т.В., Унгурян В.П., Марчук В.Ф. Рідкісне поєднання природжених вад розвитку органів новонародженого людини // Буковинський медичний вісник. -- 1998. --Т.2., N 1. -- С. 119-125.

5. Ватаман В.М., Слонецький Б.І., Винниченко І.О., Волянюк П.М., Унгурян В.П., Фундюр В.Д., Карлійчук О.А., Слонецький І.І., Михайлов М.В. Алгоритм пошуку нових і вдосконалення існуючих методів та способів оперативних втручань // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. -- 1998. --N2. -- С. 66-69.

6. Унгурян В.П. Сучасні дані про розвиток та становлення топографії воріт печінки // Хист. -- 1997. -- N1. -- С. 303-308.

7. Пат. 17315А Україна, UA А61В17/00. Спосіб мобілізації дванадцятипалої кишки / Ватаман В.М., Тутченко М.І., Слонецький Б.І., Вінніченко І.О., Унгурян В.П. -- N96104090; Заявл. 29.10.96; Опубл. 01.04.97.

8. Унгурян В.П. Топографо-анатомічні особливості печінково-дванадцятипалої зв'язки у новонароджених // Матеріали науково-практичної конф."Біологія, медицина, екологія". --Чернівці: БДМА МОЗ України. -- 1996. -- С. 61-62.

9. Унгурян В.П. Особливості топографо-анатомічних співвідношень компонентів воріт печінки // Матеріали наукової конф. "Актуальні питання морфогенезу". --Чернівці: БДМА МОЗ України -- 1996. -- С.336-337.

10. Унгурян В.П. Особливості васкуляризації позапечінкових жовчних проток у плодів та новонароджених // Матеріали наукової конф."Актуальні питання морфогенезу". --Чернівці: БДМА МОЗ України. -- 1996. -- С. 338-339.

11. Унгурян В.П. Структурна організація печінково-дванадцятипалої зв'язки // Матеріали науково-практичної конф. "Актуальні питання хірургії" -- Київ-Хмельницький-Вінниця. -- 1997. -- С. 97.

12. Унгурян В.П., Слободян О.М., Бродовський С.П., Самохваленко І.Б. Топографо-анатомічні особливості воріт печінки у плодів та новонароджених // Наукові записки УАННП/ Виїзна сесія, присвячена 40-річчю Тернопільської мед. академії. -- Київ-Тернопіль. -- 1997. -- С. 488-489.

13. Ахтемійчук Ю.Т., Бірюк І.Г., Манчуленко Д.Г., Унгурян В.П., Цигикало О.В. Новий спосіб ембріотопографічного дослідження порожнистих органів та структур // Матеріали науково-практичної конф. "Актуальні питання хірургії" -- Київ-Хмельницький-Вінниця. -- 1997. -- С. 105-106.

14. Ватаман В.М., Марчук В.Ф., Волянюк П.М., Унгурян В.П. Наявність морфофункціонального підгрунтя - запорука для ефективності пошуку нових способів оперативних втручань // Материалы научно-практической конф. "Актуальные вопросы неотложной хирургии органов брюшной полости" -- Харьков. -- 1998. -- С. 167- 168.

Анотація

Унгурян В.П. Розвиток і становлення топографії компонентів воріт печінки в ранньому періоді онтогенезу людини. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14. 03. 01 - нормальна анатомія. - Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, Тернопіль, 1999.

Дослідження присвячене комплексному вивченню особливостей розвитку та становлення топографії воріт печінки і їх компонентів протягом пренатального періоду онтогенезу. Встановлено періоди формування воріт печінки та їх судинно-протокових елементів. Виявлені морфологічні передумови і час можливого виникнення варіантів та аномалій будови ворітної вени печінки, власної печінкової артерії, позапечінкових жовчних проток. Простежена залежність між формою вісцеральної поверхні печінки та будовою і топографією її воріт. Визначені особливості будови і варіанти топографії воріт печінки та їх компонентів у плодів та новонароджених.

Отримані результати можуть бути морфологічною основою для удосконалення існуючих та розробки нових методів хірургічного лікування патології гепатобіліарної ділянки у новонароджених та дітей раннього віку.

Ключові слова: ворота печінки, ембріотопографія, печінкова артерія, позапечінкові жовчні протоки, ворітна вена печінки.

Аннотация

Унгурян В.П. Развитие и становление топографии компонентов ворот печени в раннем периоде онтогенеза человека. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01 - нормальная анатомия. - Тернопольская государственная медицинская академия им. И.Я. Горбачевского МЗ Украины, Тернополь, 1999.

Исследование проведено на 138 препаратах зародышей, передплодов, плодов и новорожденных человека. Использован комплекс морфологических методов исследования, который включал изготовление и микроскопию серий гистологических и топографо-анатомических срезов, макроскопию, обычное и тонкое препарирование под контролем МБС-10, иньекцию сосудов с последующей коррозией, изготовление и изучение графических и пластических реконструкционных моделей.

Комплексно изучены особенности развития и становления топографии ворот печени и их компонентов на протяжении пренатального периода онтогенеза. Установлено, что формообразование ворот печени происходит на пятой неделе развития в виде углубления на висцеральной поверхности органа. Основные компоненты ворот печени формируются в течение зародышевого периода онтогенеза: воротная вена печени - у зародышей 4,0-6,0 мм ТКД; пузырный, общие печеночный и желчный протоки - у зародышей 6,5-8,0 мм ТКД; собственная печеночная артерия, правый и левый печеночные протоки - у зародышей 8,5-13,5 мм ТКД. Выявлены морфологические предпосылки и время возможного возникновения вариантов топографии и некоторых врождённых пороков развития воротной вены печени, собственной печёночной артерии, внепеченочных желчных протоков.

Прослежена зависимость между формой висцеральной поверхности печени и строением, а также топографией её ворот. Изучены особенности строения и варианты топографии ворот печени и их компонентов у 48 плодов и 20 новорожденных человека. Данные исследования свидетельствуют о том, что у плодов и новорожденных преобладает закрытая форма ворот печени и их дорсопетальное расположение. Определены и описаны варианты взаиморасположения сосудисто-протоковых компонентов ворот печени плодов в направлении справа налево и спереди назад. Установлено, что их синтопия в пределах ворот печени вариабельна: в правом отделе ворот менее постоянными компонентами являются портальный и желчный, а в левом - артериальный.

Полученные результаты могут служить морфологической базой для усовершенствования существующих и разработки новых методов антенатальной профилактики и хирургического лечения патологии гепатобилиарной области у новорожденных и детей раннего возраста.

Ключевые слова: ворота печени, ембриотопография, печёночная артерия, внепечёночные жёлчные протоки, воротная вена печени.

Summary

Ungurian V.P. Development and Formation of the Hepatis Porta Components Topography in the Prenatal Period of Human Ontogenesis. - Manuscript.

Research work for a Candidate Degree in Medicine. Speciality: Normal Anatomy (14. 03. 01). Ternopil State Medical Academy named after Gorbachevsky, Ministry of Healh Care of Ukraine, Ternopil, 1999.

The present research work is dedicated to the complex study of peculiarities of the formation and development of the topography of hepatis porta components within a prenatal period of human ontogenesis. The periods of the formation of the porta hepatis and its vascular and duct elements have been determined. The morphological preconditions and the time of possible occurance of variants and anomalies in the portal vein structure, as well as in proper hepatic artery itself and extrahepatic bile-ducts, have been defined. The dependence between the form of the liver visceral surface and the structure and topography of the porta hepatis have been under research. The peculiarities of structure and the variants of topography of the porta hepatis components in fetuses and newborns have been determined.

The data obtained may serve as a morphological basis for the improvement of current methods and elaboration of new ones of surgical treatments of hepatic-biliary area pathology problems in newborns and children of young age.

Key words: embriotopography, porta hepatis, proper hepatic artery, extrahepatic bile-ducts, portal vein.

Размещено на Allbest.ru