Експериментальне обгрунтування використання силібору для профілактики інтоксикацій динітроортокрезолом

Размещено на http://allbest.ru

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФАРМАКОЛОГІЇ ТА ТОКСИКОЛОГІЇ

Січанова Олена Вікторівна

УДК 615.32: 616-084-099: 632.95

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ СИЛІБОРУ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ІНТОКСИКАЦІЇ ДИНІТРООРТОКРЕЗОЛОМ

14.03. 05 - фармакологія

Київ - 1999



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник: Доктор медичних наук, професор,

Лук'янчук Віктор Дмитрович,

Луганський державний медичний університет,

завідувач кафедри фармакології

Офіційні опоненти: Доктор медичних наук, професор,

Французова Стела Борисівна,

Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця,

м.Київ.

Провідна установа: Одеський державний медичний університет

МОЗ України, кафедра фармакології

Захист дисертації відбудеться “13” жовтня 1999 року о 13 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.550.01 при Інституті фармакології та токсикології АМН України (252057, Київ, вул. Е.Потьє, 14).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту фармакології та токсикології АМН України ( 252057, Київ, вул.Е.Потьє, 14).

Автореферат розісланий “7” вересня 1999 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д26.550.01.,

кандидат біологічних наук І.В.Данова



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Економічні перетворення, які відбулися в Україні, відбилися на різкому спаді деяких видів виробництва. Однак, великий промисловий регіон Донбасу відноситься до тих регіонів країни, де сконцентровано функціонуючі хімічні заводи, промислові об'єднання і шахти. Особливо треба відмітити значний потенціал хімічного виробництва в Донбаському регіоні. Хімізація промислових галузей народного господарства і побуту призводить до хімічного забруднення середовища і серйозно загроджує здоров'ю людей. В останні роки в Україні неухильно зростає хімізація і сільського господарства внаслідок розширення асортименту і кількості речовин, зокрема пестицидних препаратів, мінеральних добрив та інших, які застосовуються в цій галузі народного господарства. Незважаючи на широкий комплекс організаційних і санітарно-гігієнічних заходів при застосуванні засобів захисту рослин, гострі отруєння пестицидами продовжують реєструватися (Г.А. Можаев и соавт., 1997).

Проведено аналіз гострих отруєнь пестицидами в Україні за останні вісім років. При цьому відзначаються гострі як групові інтоксикації сільськогосподарських працівників, так і одиничні випадки, які виникають здебільшого при порушенні термінів виходу людей на оброблені поля, а також підвищенні норм витрати за умов інтенсивного сонячного випромінення (Г.М. Балан и соавт., 1998). Серед органічних сполук, що широко використовуються в промисловості і сільському господарстві, важливе місце займають алкилпохідні 2,4-динітрофенолу, зокрема динітроортокрезол (ДНОК), промисловий синтез якого щорічно зростає. Так, на Рубежанському п/о "Краситель" щорічно синтезується близько 2200 т цієї речовини на рік, яка відрізняється токсичністю і небезпекою виникнення і розвитку гострих смертельних отруєнь осіб, що контактують з нею як в сільському господарстві при застосуванні в якості хімічного засобу захисту рослин, так і в умовах його виробництва та використання в різних галузях промисловості (Р. Магош, 1984; Л.И. Кнунянц, 1983 ).

В загальній системі профілактичних заходів, які проводяться на промислових підприємствах по виробництву токсичних речовин, чільне місце займають заходи, направлені на зниження рівня патології хімічної етіології. 0днак, при недотриманні правил техніки безпеки, аварійних та інших екстремальних ситуаціях можливі гострі отруєння динітрофенольними сполуками, що нерідко закінчуються летально.

Оскільки важливою медичною задачею є дослідження й уникнення реальної і потенційної небезпеки хімічних речовин для здоров'я людей, то актуальною проблемою сучасної фармакології і токсикології є попередження і лікування патологічних станів, викликаних впливом на організм ксенобіотиків хімічної природи різної будови. В той же час в арсеналі практичних лікарів немає доступних високоефективних і разом з тим безпечних засобів профілактики і лікування гострих і хронічних інтоксикацій динітрофенольними сполуками, в тому числі і ДНОК.

Аналіз даних літератури показує, що оптимальний засіб лікарської профілактики, використаний при інтоксикації ДНОК, повинен комбінувати в собі властивості антиоксиданта і індуктора монооксигеназної системи печінки (В.Д. Лукьянчук, 1988). За даними А. І. Венгеровського та співавт. (1987) до препаратів, що виявляють такі фармакодинамічні ефекти, відносяться біофлавоноїди, які згідно з результатами досліджень, що проводилися раніше у лабораторії кафедри фармакології Луганського державного медичного університету (ЛДМУ) (Л.В. Савченкова, 1991), виявляють виражену антиоксидантну активність і здатність індукувати монооксигеназну систему печінки за умов впливу на організм таких екстремальних факторів, як інтоксикація, гіпоксія, перегрів та інші.

Викладене вище стало теоретичним обгрунтуванням доцільності скринінгового вивчення біофлавоноїдів в якості потенційних профілактичних засобів за умов гострої інтоксикації ДНОК і всебічного дослідження найбільш ефективного з них засобу захисту при ДНОК-інтоксикації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ця робота виконувалася відповідно з планом основних наукових напрямків ЛДМУ за темою: “ Фармакологічна корекція метаболічних процесів при гіпоксичному синдромі” (№ держ. реєстрації 0195/026228, 1995- 1998 рр.). Окремі фрагменти дослідження виконувалися в рамках конкурсної теми Міністерства науки і технологій України “Експериментальна розробка шляхів патогенетичної терапії ішемічних станів на основі антигіпоксантів та адаптогенів” (проект № 02.03./01187, 1997-1998 рр.), а також на прохання адміністрації Рубежанського промислового об'єднання “Краситель” (лист № 1/734 від 20.03.1996 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було теоретичне та експериментальне обгрунтування доцільності використання силібору при профілактичному його введенні за умов гострої інтоксикації ДНОК.

Для досягнення поставленої мети пропонувалося вирішити такі завдання:

Розробити експериментальну модель гострої інтоксикації ДНОК лабораторних тварин, провести скринінг засобів лікарської профілактики серед біофлавоноїдів за даних умов експерименту, а також розробити оптимальний дозовий режим профілактичного введення найбільш ефективного біофлавоноїда.

Вивчити вплив силібору, застосованого з профілактичною метою, на основні параметри токсикокінетики ДНОК в біосередовищах організму.

Дослідити функціональний стан монооксигеназної системи печінки при інтоксикації ДНОК і профілактичному введенні силібору.

Вивчити вплив силібору на кінетику вільнорадикальних реакцій в біосередовищах організму, а також вміст ключових продуктів ліпідпереокислення і стан антиоксидантної системи організму в динаміці при гострій (ЛД₅₀) ДНОК- інтоксикації.

Наукова новизна отриманих результатів. В роботі вперше теоретично обгрунтована і експериментально підтверджена доцільність і ефективність застосування біофлавоноїду силібору, а також розроблений оптимальний дозовий режим його застосування в якості профілактичного засобу при інтоксикації одним з найбільш токсичних алкильних похідних 2,4-динітрофенолу - ДНОК. Експериментально доведено, що в основі механізму захисної дії силібору при динітроортокрезольній інтоксикації лежить спроможність біофлавоноїда інгібувати процеси ліпідпереокислення в біосередовищах вже на етапі ініціації вільнорадикальних реакцій з наступним істотним зниженням рівня первинних та вторинних продуктів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) з одночасною реалізацією протекторної дії у відношенні антиоксидантної та монооксигеназної систем захисту організму. Встановлена спроможність біофлавоноїду модифікувати токсикокінетику ДНОК шляхом прискорення його елімінації та екскреції з сечею.

Практичне значення одержаних результатів. На основі проведених експериментальних досліджень розроблено та надруковано “Методичні рекомендації по застосуванню методу біохемілюмінесценції у фармакології” (АМН України, МОЗ України, Луганськ, 1997).

Результати окремих фрагментів дослідження впроваджено в практику охорони здоров'я і роботу наукових установ у формі інформаційного листа “Оптимізація фармакотерапії силібором отруєння динітроортокрезолом” (Луганськ, 1998).

Основні результати досліджень, які відображають доцільність застосування силібору при токсичних гепатитах, впроваджено в роботу токсикологічного відділення Луганської обласної клінічної лікарні, гастроентерологічного відділення м. Ровеньки, кафедри госпітальної терапії №2 ЛДМУ, відділення реанімації та інтенсивної терапії міської клінічної лікарні №3 м. Луганська.

Матеріали досліджень використовуються в навчальному процесі на кафедрах фармакології Івано-Франківської та Дніпропетровської державних медичних академій, Луганського та Одеського державних медичних університетів, а також в постдипломній підготовці провізорів при Луганському обласному комунальному виробничому підприємстві “Фармація”.

За матеріалами досліджень підготовлена та подана у НДЦПЕ України заявка на винахід “ Засіб детоксикації динітроортокрезола” (реєстраційний № 99010401 від 26.01.1999 р.), а також отримано 2 посвідчення ЛДМУ на раціоналізаторські пропозиції (№ 3008 від 14.03. 96 р., № 3145 від 29.10. 98р).

Отримані в роботі дані використано при плануванні відомчої теми в Інституті біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України № 2.1.10.18 “Фізико-хімічний, молекулярно-біологічний і математичний аналіз найбільш загальних рис взаємодії ФАР з біомакромолекулами” (1998-2000 рр.) в частині пошуку залежності між хімічною будовою і фармакологічною активністю біофлавоноїдів, а також на кафедрі фармакології ЛДМУ при плануванні НДР на 1999-2003 рр. за темою: “Експериментальна розробка засобів фармакокорекції екстремальних станів організму” (№ держ. реєстрації 0198U009100).

Результати досліджень можуть бути покладені в основу планування НДР в області синтезу нових органічних сполук як потенційних антидотно-лікувальних засобів і служити експериментальним обгрунтуванням для подальших досліджень у галузі оптимізації лікування та профілактики гострих отруєнь хімічними речовинами.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено патентно-інформаційний пошук. В процесі одержання результатів наукових досліджень, викладених в дисертаційній роботі, написання огляду літератури, всі види експериментальних робіт здобувачем проведено самостійно. Статистична обробка, узагальнення та аналіз отриманих даних, оформлення їх у вигляді таблиць та графіків, а також розробка основних положень та висновків зроблено дисертантом.

Апробація результатів дисертації. Основні фрагменти роботи доповідали на International conference Environmental and Occupational Health and Safety in Agriculture on the Boundary of Two Milllennia (Кiеv, 1998 y.), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми екогігієни і токсикології” (Київ, 1998 р.), VI конгресі міжнародної федерації українських лікарських товариств (Одеса, 1996 р.), , II Українській науковій конференції з міжнародною участю “Актуальні проблеми клінічної фармакології” (Вінниця, 1998 р.), науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю зі дня заснування 4-ої міської лікарні м. Луганська (Луганськ, 1995 р.), а також на засіданні Луганського відділення Українського наукового товариства фармакологів (Луганськ, 1997, 1998 рр.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових робіт, з них 3 статті в наукових журналах, 1 - в збірці наукових праць, 1 методичні рекомендації, 1 інформаційний лист.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 124 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, заключення, висновків та списку використаних джерел. Роботу проілюстровано 13 таблицями, 10 малюнками. Бібліографія містить 122 вітчизняні та 100 іноземних джерела.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Досліди проведено на 940 білих щурах стадного розведення, а також на щурах лінії Вістар масою 160-220 г обох статей, яких утримували на загальному режимі харчування віварію ЛДМУ. Для досліду тварин брали після проходження карантину протягом 14 днів.

Експериментальною моделлю слугував патологічний процес, що розвивається у тварин при внутрішньошлунковому введенні 1% водного розчину натрієвої солі ДНОК в різних дозах, але здебільшого в дозах, відповідних середньосмертельним (ЛД₅₀). Моделювання гострої ДНОК-інтоксикації проводили з урахуванням даних, отриманих раніше в роботі В.Д. Лук'янчука (1988). У якості розчинника ДНОК використовували воду дистильовану. Щурам інтактної групи вводили відносно контролю адекватну кількість дистильованої води.

Для скринінгу використовували таблетовані форми біофлавоноїдних препаратів (фламін, флакумін, конвафлавін, кверцетин, силібінін, силібор) у вигляді малолужних розчинів. В роботі застосовували силібор не тільки у таблетованій лікарській формі виробництва Харківської фармацевтичної фірми “Здоров'я”, а й у вигляді субстанції.

При визначенні оптимального дозового режиму застосування силібору за умов патології хімічної етіології препарат вводили перорально у вигляді 1% малолужного водного розчину в дозах: 30, 165, 300 мг/кг в різний час: за 30, 75 та 120 хвилин (кожна доза відповідно) до введення ДНОК (ЛД₅₀ та більше). Профілактичну ефективність лікарських засобів, які вивчалися при скринінгу, і доз силібору визначали як різницю між відсотком виживання в групі тварин, яким вводили препарат, і виживанням в групі без його введення (контроль), за перебігом клінічної картини інтоксикації в динаміці та строках загибелі тварин від моменту надходження пестициду до організму. Оптимальну профілактичну дозу силібору розраховували графічно у координатах “доза - ефект” і “час-ефект”.

При проведенні токсикометричних досліджень, а також визначенні індексу профілактичної ефективності (ІПЕ) силібору користувались експрес-методом визначення середньої ефективної дози та її помилки (В.Б. Прозоровский и соавт., 1978). Для обчислення величини ІПЕ використовували загальноприйнятий в антидотології методичний прийом:



ІПЕ = ЛД50 отрути при профілактичному введенні препарату (дослід)

ЛД50 отрути без введення препарату (контроль)

Екстраполяцію доз ДНОК і силібора, отриманих в експерименті, на людину проводили за допомогою методу прогнозування ізоефективної та токсичної доз речовин, який запропонували Ю.Р. Риболовлєв та Р.С. Риболовлєв (1979), за константами біологічної активності (К_а).

Інтенсивність протікання вільнорадикальних процесів у крові та гомогенатах печінки оцінювали біохемілюмінесцентним методом за допомогою люмінометра EMILITE-1105 австро-німецько-російського виробництва фірми “Біо-Хім-Мак”. Спектральний діапазон хемілюмінометра складає 350-950 нм, а діапазон вимірювань - 10³ - 10¹⁰ фотон/ с.

Для індукції вільнорадикальних реакцій використовували 3% розчин перекису водню (Е.П. Сидорик и соавт., 1989) за удосконаленою співробітниками кафедри фармакології ЛДМУ методикою (Е.А. Лысенко и соавт., 1992). При аналізі отриманих хемілюмінограм оцінювали амплітуду першого (швидкого) спалаху світіння (I₁).

Стан ПОЛ оцінювали за вмістом в гомогенатах печінки рівня первинних продуктів - дієнових кон'югатів (ДК), проміжних - гідроперекисів (ГП), а також кінцевих - продуктів, що реагують з 2-тіобарбітуровою кислотою (ТБК-активні продукти) в динаміці: через 1, 3 та 6 годин від моменту введення отрути в організм.

Визначення ДК (нмоль/г сирої тканини) проводили за методом (И.Д. Стальная, 1977), який заснований на ідентифікації спряжених подвійних зв'язків з максимумом вбирання в УФ-області при довжині хвилі 233 нм. Рівень ГП (умовні одиниці, що відповідають значенням СФх100) визначали за методом (Л.А. Романов, И.Д. Стальная, 1978), що базується на реєстрації оптичної густини при 480 нм з використанням тіоціонату амонію. Вміст ТБК-активних продуктів (нмоль/г сирої тканини) визначали за реакцією з 2-ТБК з максимумом вбирання оптичного випромінювання при довжині хвилі 540 нм (И.Д. Стальная, Г.Г. Гаршивили, 1977).

При вивченні функціонування основних компонентів антиоксидантної системи захисту організму (в динаміці: через 1, 3 та 6 годин від моменту надходження ДНОК до організму) визначали активність одного з ключових ферментів - каталази (мкат/л) за методом, який запропонували М.О. Королюк та співавт. (1988). Про забезпеченність організму ендогенними антиоксидантами судили за станом перекисної резистентності еритроцитів (відсоток гемолізу), яку оцінювали відповідно існуючого метода ( О.Г. Архипова, 1988).

Визначення вмісту сульфгідрільних груп в цільній крові (ммоль/л) проводили за методом Н. Е1lmаn (1959).

Оцінку НАДФН-залежної монооксигеназної ферментативної системи печінки у лабораторних тварин при інтоксикації ДНОК і використанні біофлавоноіда силібора здійснювали за допомогою визначення ступеню деметилювання амідопірину, про який судили по виведенню основних його метаболітів (4-аміноантипірину та N-ацетил-4-аміноантипірину (мкг/мл) з сечею за методом, який запропонували О.Б. Леоненко та Т.А. Попов (1981). Принцип даного методу заснований на утворенні в процесі взаємодії 4-аміноантипірину з фенолом сполуки типу індофенолу червоного кольору в лужному середовищі в присутності фериціаниду калію.

Оскільки найбільш виражені модифікації цитохрому Р-450 при отруєнні динітрофенольними сполуками виявлені у перші години розвитку даного патологічного процесу (В.Д. Лукьянчук, 1988 р.), екскрецію метаболітів амідопірину з сечею визначали через 6 та 24 години після отруєння ДНОК. При визначенні вмісту метаболітів амідопірину в сечі щурів за умов експерименту використовували стандартні обмінні клітини. При цьому проводили водне навантаження з розрахунку 2% води від маси тіла тварини.

Крім того, стан процесів біотрансформації ДНОК на тлі застосування силібору оцінювали за тривалістю медикаментозного сну у тварин за умов внутрішньочеревинного введення 1% водного розчину гексеналу в дозі 70 мг/кг (В.Д. Розанова, 1979).

У серії токсикокінетичних досліджень концентрацію ДНОК в сечі та крові визначали за допомогою спектрофотометричного методу, заснованного на ідентифікації пестициду, який екстрагують з біосубстратів метилетилкетоном. Пофарбовану сполуку спектрофотометрували на СФ-46 при довжині хвилі 440 нм. Вміст ДНОК вираховували по калібрувальному графіку. Чутливість методу - 0,5 мкг речовини у пробі крові, 1 мкг - у пробі сечі (Е.Н. Буркацкая и соавт., 1978).

З метою максимально коректної оцінки впливу силібору на параметри токсикокінетики ДНОК у біосередовищах організму визначали наступні показники: максимальну концентрацію у крові (C_max,, мг/мл), час досягнення максимальної концентрації у крові (t_max, год), початкову концентрацію, що здається у крові (С₀, мг/мл), константу елімінації (К_ел, год-¹), період напіввиведення (t_1/2, год), обсяг розподілу, що здається (V_d, мл), загальний (Cl_t, мл/год), ренальний (Cl_R, мл/год) та екстраренальний (Cl_ER, мл/год) кліренси, площу під фармакотерапевтичною кривою (AUC, мкг”год”мл^-1).

Перелічені токсикокінетичні показники визначали за допомогою методичних прийомів, описаних у літературі (В.Н. Соловьев и соавт., 1980; Л.Е. Холодов, В.П. Яковлев, 1985). Так, величину C_max визначали з апроксимованого графіку функції залежності концентрації пестицида у біосередовищах від часу як максимальне значення цієї функції. Параметр t_max - це час, що відповідає максимальній концентрації препарату, який вивчається у біосубстраті. Для одержання максимальної вірогідності показник К_ел визначали двома методами, а саме: за кінетичною кривою у координатах “lg C-t”, а також за формулою: К_ел=2,303 х tg?.

Ключовий токсикокінетичний параметр - t_1/2 також оцінювали за допомогою кривої у координатах “lg C-t” та за формулою: t_1/2=ln 2/К _ел

Величину lgС₀ визначали як точку перетину з віссю ординат lgС продовження прямої моноекспоненційного зниження концентрації ДНОК у координатах “lg C-t”. Показник, що характеризує V_d знаходили із залежності V_d=D/С₀, де D - введена в організм одноразова доза отрути, яка відповідає середньосмертельній.

Комплекс токсикокінетичних констант, що свідчать про швидкість “очищення” організму від токсичного агенту, зокрема величини Cl_T та Cl_R, розраховували за формулами: Cl_T =V_d x К_ел та Cl_R=V_d х К_ел, відповідно, а Cl_ER - як різницю між загальним та ренальним кліренсами.

Всі використані при виконанні роботи одиниці вимірювань і параметри наведено у відповідності з міжнародною системою одиниць (Г. Липпрет, 1980). Отримані цифрові результати обробляли статистично за допомогою критерію Ст'юдента (Ю.И. Иванов, Д.Н. Похорелюк, 1990), а також непараметричного критерію Фішера (Е.В. Гублер, 1978).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

В результаті проведених токсикометричних досліджень встановлено, що ступінь токсичності ДНОК залежить від сезонності його впливу на організм тварин і становить 39,1 - 48,7 мг/кг. Екстраполяція даних, отриманих в експерименті, дозволила виявити розрахункову величину ЛД₅₀ ДНОК для людини, яка складає 6,3 мг/кг.

Враховуючи величину ЛД₅₀ і шлях надходження отрути до організму, можна констатувати (відповідно до ГОСТ 12.1.007-76), що ДНОК відноситься до групи високонебезпечних (I клас небезпеки) сполук для людини.

В результаті скринінгових досліджень встановлено, що з усіх біофлавоноїдних препаратів (флакумін, фламін, конвафлавін, силібінін, кверцетин та силібор), які вивчались, найбільшу профілактичну ефективність (+83,4%) проявив силібор, протекторна активність якого реалізувалася високим відсотком виживання експериментальних тварин, благоприємним впливом на перебіг клінічної картини інтоксикації та строки загибелі щурів.

Дослідженнями по розробці оптимального дозового режиму профілактичного застосування силібора на моделі гострої (ЛД₅₀) пероральної інтоксикації ДНОК встановлено, що препарат виявляє найбільш виражений ефект при його введенні в дозі 165 мг/кг за 75 хвилин до початку надходження пестициду до організму (табл.1).

Таблиця 1

ПРОФІЛАКТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СИЛІБОРУ ПРИ ПЕРОРАЛЬНОМУ ВВЕДЕННІ У РІЗНИХ ДОЗОВИХ РЕЖИМАХ ЗА УМОВ ГОСТРОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ ЩУРІВ ДНОК (n=12)

Доза	Час	Виживання,	%
силібору, мг/кг	введення силібору, хвил	Контроль	Профілак-тика	Профілак-тичний ефект, %	PX
30	30 75 120	33,3 33,3 33,3	16,6 0 0	-16,6 -33,3 -33,3	>0, 025 >0, 025 >0, 025
165	30 75 120	16,6 16,6 16,6	50,0 100,0 66,6	+33,3 +83,4 +50,0	>0, 025 <0, 025 <0, 025
300	30 75 120	16,6 16,6 16,6	33,3 66,6 50,0	+16,6 +50,0 +33,3	>0, 025 <0, 025 >0, 025

Примітка: Р^X - розраховано за допомогою точного методу Фішера для чотирьохпольної таблиці.

У ході експерименту було встановлено величину ІПЕ силібору за умов гострої інтоксикації ДНОК, яка склала 1,39.

Також мало сенс, з практичної точки зору, визначити ізоефективну дозу силібору для людини. Виходячи з даних, отриманих в експерименті на щурах, встановлено, що найбільш ефективна доза препарату для щурів (165 мг/кг) відповідає дозі 25,9 мг/кг для людини.

Наступним етапом роботи було вивчення впливу силібору на токсикокінетику ДНОК у біосередовищах організму. З цією метою вивчали ряд кінетичних параметрів, що характеризують екскреторно-елімінаційні процеси в організмі отруєних щурів: C_max; t_max; V_d; C₀; T_1|2; K_eл; Cl_T; Cl_R; Cl_ER. Результати, отримані в експерименті, переконливо вказують на те, що при пероральному надходженні, ДНОК відрізняється великою швидкістю всмоктування з досягненням надто високої концентрації пестициду у крові та достатньо тривалим часом циркуляції у системному кровообігу у цих концентраціях, а також високим ступенем біодоступності (табл. 2).

Таблиця 2

ПАРАМЕТРИ ТОКСИКОКІНЕТИКИ ДНОК У СИРОВАТЦІ КРОВІ ТА СЕЧІ ЩУРІВ ЗА УМОВ ГОСТРОГО ПЕРОРАЛЬНОГО ОТРУЄННЯ ДНОК ТА ЗАСТОСУВАННІ СИЛІБОРУ (n=8)

Токсико -		Сироватка крові	Сеча
кінетичні параметри	Розмірність	ДНОК	Силібор +ДНОК	ДНОК	Силібор +ДНОК
Cmax	мг/мл	0,071	0,048	0,042	0,195
tmax	год	1	1	24	24
Vd	мл	644,30	1851,85	--	--
C0	мг/мл	0,078	0,027	0,155	0,479
t1/2	год	7,37	3,63	28,88	14,43
Keл	год-1	0,094	0,191	0,055	0,111
ClT	мл/год	60,56	353,70	--	--
ClR	мл/год	--	--	48,76	154,17
ClER	мл/год	11,80	199,53	--	--
АUС	мкг”год”мл-1	829,78	141,36	2818,18	431,53

Аналіз токсикокінетичних параметрів, які характеризують процеси виведення з організму, дозволяє зробити висновок про те, що найбільша частина отрути виводиться з організму у незмінному вигляді через нирки. Оцінюючи параметри токсикокінетики ДНОК в сироватці крові, треба звернути увагу на різке зменшення (майже у 2 рази) величини t_1/2 і збільшення у 2,9 рази обсягу розподілу, а також зникнення отрути з крові на 48 годин раніше у групі тварин, яким з профілактичною метою вводили силібор, у порівнянні з контрольною групою (без введення силібору). Про це ж свідчить і обчислена в сироватці крові дослідних тварин (профілактика силібором) величина AUC, яка майже в 6 разів менша за такий показник в групі контролю. Захисна дія силібору при інтоксикації ДНОК виявляється також у спроможності препарату збільшувати на 50,8% швидкість зникнення отрути з крові. Це проявляється в збільшенні величин загального та екстраниркового кліренсів (див.табл.2)

Вивчення динаміки вмісту ДНОК у сечі виявило принципові відмінності у швидкості виведення ксенобіотика з організму (у дослідній групі на 36 год раніше за контроль). Період напіввиведення при введенні силібору, як і у крові, у 2 рази більший, ніж у контрольній групі щурів.

Аналізуючи кінетику ДНОК у сечі, слід вказати на те, що швидкість “очищення” організму від токсичного агенту за умов введення біофлавоноїду на 50,5% більше, ніж у контрольній групі.

Підбиваючи підсумок результатів досліджень токсикокінетики ДНОК за умов даного експерименту, треба відзначити, що одним з шляхів детоксикації організму за допомогою попередньо введеного силібору є спроможність препарату змінювати кінетику ДНОК за умов гострого отруєння шляхом зниження концентрації пестициду в крові та збільшення ії у сечі, а також прискорення процесу виведення цього ксенобіотика з організму.

Оскільки вивчення біотрансформації токсичних агентів різної хімічної будови та вплив на цей процес потенційних протекторних засобів є одним з центральних задань сучасної фармакологіії, токсикології та антидотології, зокрема, то було доцільним вивчити спроможність силібору модифікувати біотрансформацію ДНОК за умов гострої інтоксикації.

З цією метою було проведено окрему серію експериментальних досліджень по визначенню вмісту екскретованих з сечею метаболітів амідопірину: 4-аміноантипірину та N-ацетил-4-аміноантипірину після навантаження даним нестероїдним анальгетиком.

В результаті проведених досліджень було виявлено, що під впливом ДНОК відбувається різке пригнічення метаболізму амідопірину як через 6, так і через 24 години, що проявляється в зниженні екскреції 4-аміноантипірину на 38,5% та 29,7%, відповідно.В екскреції іншого метаболіту амідопірину - N-ацетил-4-аміноантипірину за умов ДНОК-інтоксикації, спостерігається аналогічна картина.

Експериментально доведено, що при застосуванні біофлавоноїду виведення з сечею 4-аміноантипірину у отруєних тварин в значній мірі посилюється у порівнянні з контрольною групою на 362,9% і 272,8% через 6 та 24 години, відповідно. Враховуючи настільки виражене підсилення екскреції амінопохідного метаболіту амідопірину, здається можливим стверджувати про спроможність біофлавоноїду виявляти індукуючий ефект по відношенню до ферментів монооксигеназної системи печінки. Схожа картина спостерігається і при аналізі даних, отриманих при визначенні ступеню екскреції з сечею ацетильованого похідного амідопірину за умов профілактичного введення біофлавоноїду при отруєнні ДНОК.

Таким чином, за умов ДНОК-інтоксикації спостерігається виражене пригнічення реакцій I фази біотрансформації: амінування і ацетилювання з домінуванням останньої, на основі чого можна зробити висновок про порушення функціонування мікросомальної ланки детоксикуючої системи організму.

Наступним етапом роботи було вивчення знешкоджуючої функції печінки у щурів, яким вводили силібор з профілактичною метою за умов гострого (ЛД₅₀) отруєння ДНОК, за допомогою такого інтегрального показника функціонування монооксигеназної системи як тривалість гексеналового сну.

Встановлено, що при інтоксикації ДНОК в значній мірі збільшується тривалість гексеналового сну у отруєних щурів. Вже через 1 годину після введення пестициду до організму тварин даний показник на 138,0% більше у порівнянні з величиною,яка визначається в групі інтактних щурів. В наступні строки спостереження (3 та 6 годин) виявляється лише деяка тенденція до зменшення тривалості сну, викликаного барбітуратом, на тлі гострої інтоксикації.

Аналіз даних, отриманих при визначенні тривалості гексеналового сну у тварин, яким вводили з профілактичною метою силібор за умов отруєння ДНОК, вказує на те, що біофлавоноїд вірогідно (Р<0,001) зменшує депримуючий ефект барбітурату у всі строки вивчення.

Оцінюючи вплив силібору на стан системи детоксикації організму при ДНОК-інтоксикації, не можна обійти увагою і той факт, що після 6 годин від початку отруєння тривалість гексеналового сну у тварин, яким вводили силібор, була менша, ніж у інтактних щурів. Причиною цього може бути спроможність силібору реалізувати властивості індуктора ферментів монооксигеназної системи печінки.

Виходячи з цього, та викладених вище результатів дослідження, є цілком логічним ствердження про те, що в основі механізму детоксикуючого ефекту силібору лежить його спроможність індукувати ферменти монооксигеназної системи печінки, серед яких особливо треба виділити цитохром Р-450.

Наступну серію досліджень було присвячено вивченню впливу силібору на кінетику вільнорадикальних реакцій, процеси ліпідпереокислення та стан антиоксидантної системи організму в умовах інтоксикації ДНОК.

Встановлено, що гостра інтоксикація ДНОК супроводжується достатньо істотною ініціацією вільнорадикальних процесів у сироватці крові тварин (в 3 рази у порівнянні з інтактними тваринами) в усі строки дослідження (див. табл.3). Треба відмітити, що за умов гострої інтоксикації ДНОК, особливо через 3 та 6 годин після початку отруєння, в дослідній групі (профілактика силібором) відбувається зниження надслабкого світіння сироватки крові майже у 2 рази в порівнянні з конрольними тваринами (без введення препарату). Вивчення динаміки швидкості радикалоутворення у печінці показало, що у цьому органі під впливом ДНОК вільнорадикальні реакції протікають значно менш інтенсивніше, ніж у крові.

Таблиця 3

ВПЛИВ СИЛІБОРУ НА ДИНАМІКУ ЗМІНИ ІНТЕНСИВНОСТІ НАДСЛАБКОГО СВІТІННЯ (СИРОВАТКА КРОВІ ТА ГОМОГЕНАТ ПЕЧІНКИ) ТА ВМІСТ ПРОДУКТІВ ЛІПІДПЕРЕОКИСЛЕННЯ (ПЕЧІНКА) ПРИ ГОСТРІЙ ІНТОКСИКАЦІЇ (ЛД₅₀) ДНОК (n=6-8)

Умови	Статистич-ний	Інтактні тварини	Строки дослідження, години
досліду	показник		1	3	6
АМПЛІТУДА ШВИДКОГО СПАЛАХУ БХЛ (СИРОВАТКА , ФОТОН/СЕК)
ДНОК	M ?m	0,63 0,11	1,89* 0,37	1,94* 0,19	2,01* 0,30
Силібор + ДНОК	M ?m	0,63 0,11	1,30* 0,12	1,08*/** 0,13	1,02*/** 0,09
АМПЛІТУДА ШВИДКОГО СПАЛАХУ БХЛ (ПЕЧІНКА, ФОТОН/СЕК)
ДНОК	M ?m	0,38 0,03	1,75* 0,22	1,90* 0,26	1,63* 0,20
Силібор + ДНОК	M ?m	0,38 0,03	1,00*/** 0,18	1,20*/** 0,20	1,23* 0,24
ДІЄНОВІ КОН'ЮГАТИ (НМОЛЬ/Г СИРОЇ ТКАНИНИ)
ДНОК	M ?m	0,181 0,016	0,446* 0,040	0,303* 0,010	0,425* 0,040
Силібор + ДНОК	M ?m	0,181 0,016	0,176** 0,014	0,135*/** 0,006	0,166** 0,013
ГІДРОПЕРЕКИСИ ЛІПІДІВ (УМОВНІ ОДИНИЦІ)
ДНОК	M ?m	3,3 0,2	8,0* 0,6	2,8 0,2	1,8* 0,2
Силібор + ДНОК	M` ?m	3,3 0,2	4,3*/** 0,2	1,6*/** 0,1	1,3*/** 0,1
ТБК-АКТИВНІ ПРОДУКТИ (НМОЛЬ/Г СИРОЇ ТКАНИНИ)
ДНОК	M ?m	115,4 10,6	174,7* 6,4	193,9* 11,7	237,2* 11,3
Силібор + ДНОК	M ?m	115,4 10,6	40,6*/** 3,9	58,7*/** 3,0	79,0*/** 7,3

Примітка: *- відмінності вірогідні у порівнянні з групою інтактних тварин (P<0,05); **- відмінності вірогідні у порівнянні з контролем, тобто без застосування препарату (P<0,05).

Необхідно відмітити, що інтенсивність надслабкого світіння у гомогенаті печінки отруєних щурів в кілька разів (особливо через 3 години після ведення ДНОК) перевершує показник, що визначається в групі інтактних тварин. Профілактичне ж застосування силібору за умов гострого отруєння пестицидом призводить до статистично вірогідного (Р<0,05) зниження рівня вільних радикалів у печінці. Наявність вираженої антирадикальної активності у силібору пов'язана, можливо, зі спроможністю препарату попереджати ініціацію вільнорадикального ПОЛ при ДНОК-інтоксикації також і на більш пізніх етапах багатоступчатого ліпідпереокислення.

З метою з'ясування подальших, можливих механізмів захисної дії біофлавоноїду за даних умов експерименту було проведено серію досліджень по вивченню динаміки вмісту ДК, ГП та ТБК-активних продуктів у печінці. Показано, що вплив ДНОК вже через 1 годину після початку інтоксикації призводить до різкого (майже в 2,5 рази) підвищення рівня ДК у порівнянні з інтактними тваринами. В той же час біофлавоноїд повністю та стабільно попереджує утворення цих первинних продуктів ліпідпереокислення у всі строки дослідження. Максимальний рівень ГП у печінці при отруєнні ДНОК ідентифікується у найбільш ранні строки інтоксикації (1 година). Різке зниження рівня ГП у більш пізні строки вивчення (3 та 6 годин) можна пояснити посиленним їхнім витрачанням на утворення кінцевих продуктів ліпідпереокислення (спирти, кетони, альдегіди), які реагують з 2-ТБК. Оцінка впливу силібору на вміст ГП у печінці щурів при гострій інтоксикації ДНОК показала, що біофлавоноїд виявляє виражену протекторну дію у всі строки спостереження відносно проміжних продуктів ПОЛ (див.табл.3).

В зв'язку з тим, що ГП відносяться до надто лабільних продуктів ПОЛ, і їх вміст у біосередовищах при отруєнні ДНОК не може слугувати діагностичним показником, що відображає тяжкість перебігу даного патологічного процесу, мало безсумнівний інтерес оцінити динаміку вмісту кінцевих компонентів процесу ПОЛ як найбільш стабільних продуктів за умов експерименту, що вивчається. Дійсно, як показали результати досліду, вміст ТБК-активних продуктів під впливом ДНОК монотонно збільшується у всі строки спостереження. Профілактичне ж введення силібору призводить до різкого зменшення аналізуємих продуктів у ті ж строки вивчення (див. табл.3). силібор печінка антиоксидантний токсикокінетика

Оскільки перекисне порушення структурно-функціонального стану біомембран призводить до зниження кількості та активності ендогенних антиоксидантів, здатних різко обмежувати або попереджати пошкоджуючу дію продуктів ПОЛ на клітини органів та тканин, було доцільним вивчити деякі показники стану антиоксидантної системи захисту організму за умов інтоксикації пестицидом та при застосуванні силібору.

Встановлено, що при інтоксикації ДНОК має місце виражене зниження вмісту одного з ключових ферментів антиоксидантної системи - каталази у сироватці крові щурів, а також рівня тиолових груп у всі строки спостереження. При профілактичному застосуванні силібору за даних умов експерименту активність каталази (особливо в першу годину ДНОК-інтоксикації) і рівень сульфгідрільних груп практично не відрізняються від рівня в групі інтактних тварин (Р>0,05). Отримані дані свідчать про спроможність препарату попереджати порушення функціонування ферментативної ланки швидкого реагування антиоксидантної системи організму, різке пригнічення якої відбувається під впливом ДНОК. Висока окислювально-відновна активність силібору забезпечує “екрануючий” захист сульфгідрільних груп, попереджаючи їх блокування та утворення дисульфідних зв'язків за умов динітрофенольної інтоксикації.

Дослідження по виявленню стану перекисної резистентності еритроцитів як інтегрального показника забезпеченності організму ендогенними антиоксидантами за умов гострого впливу ДНОК показали, що при даному патологічному процесі відбувається значне (Р<0,001) збільшення відсотку гемолізу еритроцитів у всі строки спостереження (1, 3 та 6 годин). Профілактичне застосування силібору сприяє нормалізації перекисної стійкості мембран еритроцитів навіть у ранні строки інтоксикації, досягаючи рівня вихідних величин через 3 та 6 годин (Р>0,05).

Виражений мембраностабілізуючий ефект силібору, мабуть, пов'язаний з його спроможністю інактивувати гідроксильні радикали та інгібувати утворення супероксид-радикалу, а також підвищувати ефективність ферментативної антиоксидантної системи захисту організму.

Таким чином, на підставі отриманих експериментальних даних можливо дійти висновку про теоретичне обгрунтування та експериментальне підтвердження захисних властивостей силібору, який застосовувався з профілактичною метою при гострій інтоксикації ДНОК. Механізм дії біофлавоноїду лежить в його спроможності виявляти протекторний ефект відносно двох центральних ланок істотних шляхів детоксикації: монооксигеназної та антиоксидантної систем захисту організму. Це реалізується модифікацією токсикокитетики ДНОК до посилення процесів елімінації, а в кінцевому підсумку, високим виживанням і благоприємним впливом на перебіг клінічної картини інтоксикації тварин, яким з профілактичною метою вводили силібор.



ВИСНОВКИ

На підставі проведених комплексних токсикометричних досліджень з використанням констант біологічної активності встановлено, що ДНОК відноситься до групи високотоксичних (I клас небезпеки) сполук для теплокровних, в тому числі для людини. Найбільш висока токсичність ДНОК реалізується в літній період року.

Результати скринінгових досліджень дозволили встановити, що із усіх біофлавоноїдних препаратів (флакумін, фламін, конвафлавін, силібінін, кверцетин та силібор), які вивчались, найбільшу профілактичну активність за умов гострої (ЛД₈₄) динітроортокрезольної інтоксикації виявляє силібор, що проявляється стовідсотковим виживанням щурів, а також благоприємним впливом на клінічну картину токсичного процесу та строки загибелі тварин.

Розроблено оптимальний режим дозування силібору, згідно якому біофлавоноїд виявляє найбільш високу захисну активність при пероральному введенні в дозі 165 мг/кг за 75 хвилин до початку надходження ДНОК до шлунку щурів. При цьому величина індексу профілактичної ефективності препарату складає 1,39.

Експериментально доведено виражену спроможність силібору модифікувати токсикокінетичні параметри ДНОК у крові та сечі: початкову та максимальну концентрації, що здаються, константу елімінації, період напіввиведення, обсяг розподілу, що здається, загальний, ренальний та екстраренальний кліренси за умов гострого отруєння ДНОК. Це проявляється значним зниженням концентрації пестициду в крові та її збільшенням у сечі, а також прискоренням процесів елімінації та екскреції отрути з організму тварин.

Силібор, застосований з профілактичною метою за умов гострої (ЛД₅₀) інтоксикації ДНОК, корегує динаміку прооксидантно-антиоксидантного співвідношення в біосередовищах організму шляхом реалізації виражених антирадикальних властивостей, а також зменшення продукції дієнових кон'югатів, гідроперекисів та ТБК-активних продуктів процесу ліпідпереокислення.

Фармакокорекція порушень функціонування антиоксидантної системи захисту організму силібором реалізується істотним попередженням зниження активності каталази і рівня сульфгідрільних груп у крові з одночасним підвищенням перекисної резистентності еритроцитів тварин, отруєних ДНОК.

Встановлено, що в основі захисної дії силібору при гострому отруєнні ДНОК поряд з антиоксидантними властивостями біофлавоноїду лежить його спроможність індукувати монооксигеназну систему печінки, про що свідчить значне збільшення в динаміці концентрації продуктів реакції I фази біотрансформації амідопірину: 4-аміноантипірину та N-ацетил-4-аміноантипірину в сечі, а також зменшення тривалості гексеналового сну.



СПИСОК ПРАЦЬ, НАДРУКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Січанова О.В. Порівняльна фармакотерапевтична ефективність лікарських засобів при гострій інтоксикації динітроортокрезолом //Ліки. -1998. -№ 3.- С. 74-76.

Сичанова Е.В. Влияние силибора на процесс перекисного окисления липидов при острой интоксикации динитроортокрезолом // Вісник проблем біології і медицини. - 1998.- № 21.- С. 131-135.

Січанова О.В. Вплив силібору на деякі показники стану антиоксидантної системи організму при гострій інтоксикації динітроортокрезолом// Український медичний альманах. - 1998. - № 6. - С.114-116.

Методические рекомендации по использованию метода биохемилюминисценции в фармакологии /В.Д. Лукьянчук, А.В. Стефанов, Л.В. Савченкова, Е.А. Лысенко, И.А. Семенова, Е.В. Сичанова, И.П. Белоусова / Под ред. проф. В.Д. Лукьянчука. - Луганск, 1997. -18 с.

Сичанова Е.В., Лукьянчук В.Д. Теоретическое обоснование целесообразности применения флакумина при остром отравлении динитрофенольными соединениями // Материалы Юбилейной научно-практической конференции, посвященной 100-летию со дня основания 4-й городской больницы г. Луганска. - Луганск, 1995. - Т 1. - С. 22.

Семенова І.О., Савченкова Л.В, Січанова О.В. Біохемілюмінісценція, як базовий метод вивчення механізму пошкоджуючої дії екстремальних чинників // VI конгрес світової федерації Укр. лікарських товариств. -Тез. доп. - Одеса, 1996. - С. 235.

Сичанова Е.В. Влияние липина на течение динитроортокрезольной интоксикации у крыс // Ювілейний збірник тез.молодих вчених та спеціалістів /Под ред. акад. В.Г. Ковешникова. - Луганск, 1996. - С. 149.

Сичанова Е.В., Борулько Н.Г., Лысенко Е.А. Влияние динитроортокрезола на некоторые показатели состояния антиоксидантной системы организма//Міжнар. науково-практична конференція “Актуальні проблеми екогігієни і токсикології”.- Київ, 1998.- С. 239-241.

Сичанова Е.В., Лысенко Е.А. Профилактика острой интоксикации с помощью биофлавоноида силибора// Abstracts international Conference: Environmental and Occupational Health and Safety in Agriculture on the Bodary of Two Millennia, 1998, Kiev, Ukraine. - Kiev, 1998.- Р. 76-77.

Сичанова Е.В. Скрининговое исследование лекарственных средств с потенциальной протекторной активностью при острой интоксикации динитроортокрезолом (ДНОК) // Мат-ли Укр.наукової конференції ”Актуальні проблеми кліничної фармакології”.- Вінниця, 1998.- С. 253-254 .

Оптимізація фармакотерапії силібором отруєння динітроортокрезолом /В.Д. Лук'янчук, В.І. Путінцев, О.В. Січанова, Д.С. Кравець, Л.Л. Пинський/ Інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я. - Луганськ, 1998. - 3 с.



АННОТАЦИЯ

Сичанова Е.В. Экспериментальное обоснование использования силибора для профилактики интоксикации динитроортокрезолом. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.05 - фармакология. - Институт фармакологии и токсикологии АМН Украины, Киев, 1999.

Диссертация посвящена теоретическому и экспериментальному обоснованию целесообразности применения силибора в качестве профилактического средства при интоксикации одним из наиболее токсичных алкильных производных 2,4-динитрофенола - динитроортокрезолом (ДНОК).

На основании токсикометрических исследований с использованием констант биологической активности установлено, что ДНОК относится к группе высокотоксичных (I класс опасности) соединений для теплокровных, в том числе и человека. Наиболее высокую токсичность пестицид проявляет в летний период времени, наименьшую - зимой.

Проведены скрининговые исследования по изучению наиболее эффективных потенциальных средств лекарственной профилактики, применяемых в условиях острой ДНОК-интоксикации. Выявлено, что из всех изученных биофлавоноидных препаратов (фламин, флакумин, конвафлавин, силибинин, кверцетин и силибор) наибольшую профилактическую активность (+83,4%) оказывает силибор.

Разработан оптимальный дозовый режим применения силибора в изучаемых условиях эксперимента. Индекс профилактической эффективности составил 1,39

Установлена выраженная способность силибора модифицировать токсикокинетические параметры ДНОК в крови и моче: кажующуюся начальную и максимальную концентрации, константу элиминации, период полувыведения, кажующийся объем распределения, общий, почечный и внепочечный клиренсы. Это проявляется резким снижением концентрации ДНОК в крови и увеличением ее в моче, а также ускорением процессов элиминации и экскреции пестицида из организма животных.

Для суждения о состоянии детоксицирующей системы организма в условиях острой интоксикации ДНОК и применения силибора изучали состояние НАДФН-зависимой монооксигеназной системы печени. С этой целью определяли содержание экскретируемых с мочой метаболитов амидопирина: 4-аминоантипирина и N-ацетил-4-аминоантипирина после нагрузки данным анальгетиком. Доказано, что под воздействием токсического агента происходит резкое угнетение реакций I фазы биотрансформации: аминирования и ацетилирования с преобладанием последней, как через 6 часов, так и, особенно, через 24 часа. Профилактическое применение силибора вызывает увеличение (в 4-5 раз) концентрации экскретируемых с мочой метаболитов амидопирина по сравнению с группой контрольных животных (без введения препарата).

В эксперименте также установлено, что при интоксикации ДНОК в значительной степени увеличивается длительность гексеналового сна у отравленных крыс. Анализ данных, полученных при определении длительности гексеналового сна у животных, которым вводили с профилактической целью силибор в условиях отравления ДНОК указывает на то, что биофлавоноид существенно и достоверно (Р<0,001) уменьшает депримирующий эффект барбитурата во все сроки изучения.

Полученные результаты свидетельствуют о том, что биофлавоноид обладает выраженной протекторной активностью в отношении ферментов микросомального окисления в изучаемых условиях эксперимента. Данное положение нашло свое экспериментальное подтверждение в опытах по изучению процессов N-деметилирования амидопирина, определению длительности гексеналового сна у животных, а также при при комплексной оценке влияния силибора на ряд токсикокинетических параметров яда в изучаемых условиях.

Изучено влияние силибора на кинетику свободнорадикальных реакций, процессы липидпереокисления и состояние антиоксидантной системы организма в условиях интоксикации ДНОК в динамике: через 1, 3 и 6 часов от момента поступления яда в организм.

Установлено, что острая интоксикация ДНОК сопровождается достаточно существенной инициацией свободнорадикальных процессов в сыворотке крови и печени экспериментальных животных с последующей интенсификацией процессов липидпереокисления. Это проявляется значительным увеличением первичных (диеновые конъюгаты), промежуточных (гидроперекиси) и конечных (ТБК-активных) продуктов перекисного окисления липидов (ПОЛ) в печени крыс во все изучаемые сроки.

Наряду с этим происходит существенное угнетение функционирования антиоксидантной системы защиты организма. Это проявляется резким уменьшением содержания одного из ключевых ферментов данной системы - каталазы в сыворотке крови крыс, а также снижением уровня тиоловых групп в крови во все сроки исследования (P<0,001). Изучение состояния перекисной резистентности эритроцитов, являющейся интегральным показателем обеспеченности организма эндогенными антиоксидантами, выявило весьма значительное (Р<0,001) увеличение процента гемолиза этих форменных элементов крови во все сроки наблюдения.

Экспериментально доказано, что в основе протекторного механизма действия силибора при ДНОК-интоксикации лежит способность биофлавоноида ингибировать процессы липидпереокисления в биосредах уже на этапе инициации свободнорадикальных реакций с последующим существенным снижением уровня изучаемых продуктов ПОЛ с одновременным предупреждением угнетения функционирования ключевых звеньев антиоксидантной системы: каталазы и сульфгидрильных групп высоко- и низкомолекулярных биомолекул. Кроме того, биофлавоноид предупреждает изменения перекисной устойчивости эритроцитов в условиях острой ДНОК-интоксикации.

Ключевые слова: силибор, динитроортокрезол, интоксикация, профилактика, токсикокинетика, антиоксидантная и монооксигеназная системы.



АНОТАЦІЯ

Січанова О.В. Експериментальне обгрунтування використання силібору для профілактики інтоксикацій динітроортокрезолом. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.05 - фармакологія. - Інститут фармакології та токсикології АМН України, Київ, 1999.

В дисертації теоретично та експериментально обгрунтована доцільність використання силібору в якості профілактичного засобу при інтоксикації похідним 2,4-динітрофенолу - динітроортокрезолом (ДНОК). Вивчено вплив силібору на токсикокінетику ДНОК в біосередовищах організму та функціональний стан монооксигеназної системи печінки при ДНОК-інтоксикації. Доведена модифікуюча здібність біофлавоноїду на кінетику ДНОК та індуцируюча монооксигеназну систему печінки активність за умов гострого впливу ДНОК на організм.

Крім того, вивчено вплив силібору на кінетику вільнорадикальних реакцій, процеси ліпідпереокислення та стан антиоксидантної системи організму в динаміці при гострій інтоксикації ДНОК. Експериментально доведена доцільність та ефективність використання силібору як антиоксиданта з гепатопротекторними властивостями. Встановлена висока мембраностабілізуюча активність біофлавоноїда.

Ключові слова: силібор, динітроортокрезол, інтоксикація, профілактика, токсикокінетика, антиоксидантна та монооксигеназна системи.



ANNOTATION

Sichanova E.V. Experimental substantiation of use silibor for preventive maintenance intoxication by dinitroortocresol. - Manuscript.

Thesis on competition of a scientific degree of the candidate of medical sciences on a speciality 14.03.05 - pharmacology. - Institute of pharmacology and toxicology AMS of Ukraine, Kiev, 1999.