Спостереження за недоношеними дiтьми на дiльниці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мiнiстерство охорони здоров'я України

Харкiвський медичний колледж №2

Самостійна робота

з дисципліни «Медсестринство в педіатрії»

за темою: «Спостереження за недоношеними дітьми на дільниці»

Виконала:

студентка групи М-36

Лисих Марина

Перевiрила:

Руднєва Н. I.

Харкiв 2013р.

Недоношеними вважаються діти, які народилися між 28-м і 38-м тижнями внутрішньоутробного розвитку і які мають масу тіла менше ніж 2500 г, а довжину меншу за 45 см.

Виділяють 4 ступені недоношеності дітей:

I ступінь маса тіла дитини становить 2001-2500 г,

II - 1501-2000г,

III - 1001-1500,

IV - 1000г і менше.

Недоношених дітей III-IV ступеня називають глибоко недоношеними.

Причини недоношеності. В етіології не доношування велику роль відіграють дисфункція яєчників, попередні аборти, запалення матки і придатків тощо. медичний недоношений виходжування диспансеризація

Велику питому вагу в не доношуванні мають захворювання вагітної жінки: інфекційні (грип, гострі респіраторні інфекції, інфекційний гепатит, туберкульоз, сифіліс), соматичні (гіпертонічна хвороба, порок сер ця, захворювання печінки, нирок), ендокринні (цукровий діабет, гіперфункція надниркових залоз).

Частими причинами передчасного переривання вагітності є важкі пізні токсикози, особливо нефропатія, багатоплідність, аномалії положення плаценти і плода, кримінальні втручання.

До етіологічних факторів слід віднести неповноцінне харчування матері, зокрема нестачу в її харчуванні повноцінних білків, вітамінів (аскорбінової кислоти, ретинолу, токоферолу, піридоксину, рибофлавіну, тіаміну), деяких мікроелементів.

Передчасному перериванню вагітності можуть сприяти психічні травми, зловживання алкоголем, куріння, професійні шкідливості, несумісність матері і плода за резус-фактором або групою крові, внутрішньоутробне інфікування.

При наявності вищеперелічених факторів, а особливо при їхньому поєднанні, вагітних жінок виділяють у групу ризику за недоношуванням. Вони потребують диференційованого нагляду лікаря і патронажної акушерки, а іноді і стаціонарного лікування.

Отже, причини недоношування різноманітні і здебільшого можуть несприятливо впливати на плід у процесі його внутрішньоутробного розвитку, через це ступінь зрілості недоношеної дитини не завжди відповідає її гестаційному вікові та масі тіла.

В систему подання медичної допомоги недоношеним дітям входять такі заходи :

1. Госпіталізація жінок з передчасними пологами в спеціалізовані пологові будинки.

2. Застосування засобів бережного розродження.

3. Створення оптимальних умов для виходжування дітей в пологовому будинку.

4. Створення оптимальних умов для виходжування здорових недоношених дітей і лікування хворих недоношених дітей.

5. Диспансерний нагляд за недоношеними дітьми в умовах дитячої поліклініки.

У пологовому залі за жінкою з передчасними пологами потрібний найпильніший нагляд. Особливу увагу слід приділяти запобіганню, своєчасній діагностиці і лікуванню внутрішньоутробної гіпоксії, а також запобіганню охолодження дитини. Маніпуляції, пов'язані з оживленням недоношеної дитини, перв2язуванням пуповини, профілактикою гонобленореї, первинним туалетом здійснюють при обов'язковому додатковому обігріванні її тепловою лампою.Пелюшки, руки акушерки також повинні бути теплими.

У палатах полового будинку для виходжування недоношених дітей t має бути 23 - 26 С. Функціонально незрілих дітей, маса яких менша за 1800г, рекомендується помістити в закритий кувез типу “Інка”, “Медикор”, де є можливість підтримувати необхідну температуру, вологість і у разі потреби дозовано подавати кисень.

Маніпуляції, сповивання, огляд недоношених дітей у палаті належить проводити при обов'язковому додатковому обігріванні їх з суворим дотриманням правил асептики й антисептики.

Велику увагу слід приділяти профілактиці приступів вторинної асфіксії і синдрому дихальних розладів. Тут значну роль відіграє правильне нетуге сповивання дитини, створення максимального спокою, призначення 2--3 рази на добу гірчичників на грудну клітку, застосування кисню в 40--50 % концентрації, етимізолу, інгаляції з речовинами, які стабілізують сурфактант (гліцерин -- 1 мл, гепарин--50 ОД/кг маси, ізотонічний розчин натрію хлориду-- 3 мл) 3--4 рази протягом доби.

Якщо у недоношених дітей виявлено захворювання, проводиться лікування їх на першому етапі і в спеціалізованих відділеннях.

На II етап виходжування переводять дітей, маса яких на 7-10-й день життя менша за 2000 г. Головні завдання цього етапу такі: 1) створення оптимальних умов навколишнього середовища; 2) раціональне вигодовування; 3) профілактика рахіту й анемії; 4) масаж, ЛФК; 5) лікування різних патологічних станів.

Особлива увага приділяється дотриманню санітарно-гігієнічного режиму і доглядові за недоношеними дітьми.

У палатах підтримують температуру 24--25 °С, роблять вологе прибирання, провітрювання, кварцування. Щодня вранці протирають шкіру в ділянці фізіологічних складок стерильною рослинною або вазеліновою олією, промивають очі, проводять туалет носових ходів, вушних раковин.

Купають недоношених дітей у перевареній воді (температура 38--40°С) протягом 5 хв. Після ванни дитину обтирають сухою пелюшкою, загортають у теплу чисту білизну і через 30-40 хв. сповивають повторно.

У кувезах глибоко недоношені діти перебувають доти, доки вони не набудуть здатності підтримувати постійну температуру тіла. Для зігрівання дітей у звичайних палатах використовуються грілки, температура води в них не повинна перевищувати 60 °С. Одну грілку кладуть під ковдру на ноги і дві грілки вздовж тіла дитини з обох боків зверху ковдри.

Для профілактики рахіту з 8--10-го дня життя призначають ергокальциферол (вітамін D) в олійному або спиртовому розчині по 20 000 МО на добу протягом 25 днів (на курс 500 000 МО) і препарати кальцію. Замість застосування ергокальциферолу можна провести УФО (25 сеансів)

Для профілактики анемії доцільно збагачувати харчовий раціон дитини з тритижневого віку мікроелементами. До грудного молока або суміші один раз на день додають міді сульфат (0,01 % розчин по 1 мл/кг маси) і кобальту сульфат (0,001 % розчин по 0,2 мл/кг маси) протягом 6--10 тижнів. Препарати заліза (гемостимулін, лактат заліза тощо) призначають з восьмитижневого віку протягом 3--5 міс.

При виходжуванні недоношених дітей слід враховувати властивий їм дефіцит заліза, вітамінів. З перших днів життя їм необхідно призначати ретинол, токоферол, тіамін, рибофлавін, піридоксин, рутин, аскорбінову та нікотинову кислоти.

Недоношених дітей виписують додому тоді, коли вони досягнуть маси тіла 2000--2500 г при задовільному загальному стані.

Спостереження за недоношеними дітьми на дільниці повинно здійснюватися дільничним педіатром за допомогою патронажної сестри. Дітей, маса яких при народженні нижча зa 1700 г, медична сестра відвідує 4 рази на місяць до досягнення ними віку 7 міс, дітей з масою тіла понад 1700 г -- двічі на місяць до 4-місячного віку, а далі -- раз на місяць.

Основні принципи диспансеризації недоношених дітей такі:

1) динамічне спостереження за фізичним і психомоторним розвитком;

2) контроль за раціональним вигодовуванням;

3) профілактика, рання діагностика і лікування рахіту, анемії;

4) своєчасне виявлення і лікування неврологічних і ортопедичних порушень.

Більшість пологових будинків і спеціалізованих відділень для недоношених дітей обладнані кувезами типу “Медикор”. Потрібно постійно стежити за показниками термометра, гігрометра, дозиметра вмісту кисню і вміти їх регулювати. перд використанням кувеза потрібно його вимити і обробити 1% розчином хлороліну. Далі його дезинфікують через кожні 3-4 дні, тому що висока температура і вологість повітря в кувезі сприяє розмноженню мікробів. Тому дитину перекладають у інший кувез, провітрений і вимитий, а використаний дезинфікують. В закритому кувезі дитина лежить роздягнена, а всі маніпуляції (годування, туалет, , ін'єкції) проводять через бокові вікна, не відкриваючи ковпака. Використання кувезів сприяє значному зниженню захворювання і смертності недоношених дітей. Довге перебування недоношеної дитини в кувезі небажане.

Діттей, маса яких менша за 1200г, тримають у кувезі, температура в якому протягом першого тижня становить 36 С, з 7-го до 12-го дня - 35 С, з 12-го до 15-го дня - 34 С, з 15-го до 20-го дня - 32 С. Для дітей маса яких становить 1200-1500г, температура відповідно має бути 35,34,33,32 С, для дітей маса яких понад 1500г, температура з перших днів не повинна перевищувати 33-34 С. Тривалість перебування недоношеної дитини в кувезі визначається здатністю її пристосовуватися до навколишнїх умов і підтримувати постійну температуру тіла. В середньому діти, які мають понад 1200г, пебувають в кувезі 3-14 днів, а при масі, що менша за 1200г - від 14 до 30 днів. Дітей, маса яких понад 1800-2000г, слід поміщати у відкриті кувези з додатковим обігріванням грілками протягом 54-6 днів.

Велику увагу слід приділяти профілактиці приступів вторинної ін'єкції і синдрому дихальних розладів. Якщо у недоношеної дитини виявлено захворювання, проводиться лікування їх на першому етапі і в спеціалізованих відділеннях.

На II етапі виходжування переводять дітей, маса яких на 7-10 -й день життя менша за 2000г. Головні завдання цього етапу такі:

1) створення оптимальних умов навколишнього середовища;

2) раціональне вигодовування;

3) профілактика рахіту і анемії;

4) масаж, ЛФК;

5) лікування різних паталогічних станів.

Особлива увага приділяється дотриманню санітарно-гігієнічного режиму і доглядові за недоношеними дітьми.

У палатах підтримують температуру 24-25 С, роблять вологе прибирання, провітрювання, кварцування. Щодня вранці протирають шкіру в ділянці фізіологічних складок стерильною рослинною або вазеліновою олією, промивають очі, проводять туалет носових ходів, вушних раковин.

Купають недоношених дітей у перевареній воді протягом 5 хв. Після ванни дитину обтирають сухою пелюшкою, загортають у теплу чисту білизну і через 30-40 хв. сповивають повторно.

Для зігрівання дітей у звичайних палатах використовуються грілки, температура води в них не повинна перевищувати 60 С. Одну грілку кладуть під ковдру на ноги і дві грілки вздовж тіла дитини, з обох боків зверху ковдри.

Для профілактики рахіту з 8-10-го дня життя призначають ергокальциферол (вітамін Д) в олійному або спиртовому розчині по 20000 MО на добу протягом 25 днів (на курс 500000 МО) і препарати кальцію.

Для профілактики анемії доцільно збагачувати харчовий раціон дитини з 3-го віку мікроелементами. До грудного молока або суміші 1 раз на день додають міді сульфат (0,01 % розчин по 1 мл/кг маси) і кобальту сульфат (0,001 % розчин по 0,2 мл/кг маси) протягом 6-10 тижнів. Препарати заліза призначають у восьмитижневому віку протягом 3-5 міс.

Недоношених дітей виписують додому тоді, коли вони досягнуть маси тіла 2000-2500г при задовільному загальному стані.

Спостереження за недоношеними дітьми на дільниці повинно здійснюватися дільничим педіатром за допомогою патронажної сестри. Дітей, маса яких при народженні нижча за 1700г, медична сестра відвідує 4 рази на місяць до досягнення

ними віку 7 міс., дітей з масою понад 1700г - двічі на місяць до 4-місячного віку, а далі - раз на місяць.

В систему подання медичної допомоги недоношеним дітям входять такі заходи:

1. Госпіталізація жінок з передчасними пологами в спеціалізовані пологові будинки

2. Застосування методів бережного розродження

3. Створення оптимальних умов для виходжування недоношеної дитини в пологовому будинку (1 етап)

4. Створення оптимальних умов для виходжування здорових недоношених дітей ( 2 етап) і лікування хворих недоношених дітей

5. Диспансерний нагляд за недоношеними дітьми в умовах дитячої поліклініки

Спостереження за недоношеними дітьми на дільниці повинно здійснюватися дільничним педіатром за допомогою патронажної медсестри.

Дітей, маса яких при народженні нижча за 1700 г, медпрацівник відвідує 4 рази на місяць до досягнення ними віку 7 міс.

Дітей з масою тіла понад 1700 г - двічі на місяць до 4- місячного віку, а далі - раз на місяць.

Основні принципи диспансеризації недоношених дітей такі:

1. Динамічне спостереження за фізичним і психомоторним розвитком

2. Контроль за раціональним вигодовуванням

3. Профілактика, рання діагностика і лікування дітей з рахітом, анемією

4. Своєчасне виявлення і лікування неврологічних і ортопедичних порушень

Вигодовування недоношених

У недоношеної дитини підвищена потреба в основних харчових речовинах. Разом з цим виражена недосконалість функціональних можливостей органів травлення : малий об'єм шлунку і слабке виділення ферментів.

Перше годування недоношеної дитини проводиться в залежності від її стану за призначенням лікаря - неонатолога.

При наявності у недоношеного ссального і ковтального рефлексів - дитину прикладають до грудей матері при спостереженні медпрацівника.

При наявності ковтального і слабко вираженого ссального рефлексів - дитину слід повільно годувати з ложечки.

При відсутності і ковтального , і ссального рефлексів дитину годують через зонд.

Недоношену дитину годують 8 - 10 разів на добу, через 2 - 2,5 години в залежності від стану дитини.

Масо - зрістовий коефіцієнт повинен бути більше 60, якщо менше - це говорить про внутрішньоутробну гіпотрофію.

Формула для розрахунку їжі для недоношеної дитини до 10 днів життя:

V = 15 х п - 10

V - добова кількість молока на 1 кг маси тіла

п - день життя

Вигодовувати недоношених дітей слід з урахуванням віку, маси тіла при народженні, ступеня зрілості, загального стану.

Перше годування здоровим недоношеним дітям призначають через 6-12год, дітям з проявами синдрому дихальних розладів (ОДР)<-асфіксії, пологової травми -- через 24 год після народження. У період голодування всередину через зонд або внутрішньовенно призначають 10 % розчин глюкози з розрахунку 30-50 мл/кг маси тіла.

Техніка годування визначається наявністю смоктального і ковтального рефлексів і загальним станом дитини. Найслабших дітей слід .годувати через постійний поліетиленовий зонд фабричного виробництва з заокругленим гладеньким кінцем або через гумові катетери № 9 і № 10. Поліетиленовий зонд вводять через носові ходи, гумовий -- тільки через рот. Ввівши зонд у шлунок, фіксують його над верхньою губою і на щоці лейкопластирем і залишають на 48--72 год, потім виймають, кип'ятять і у разі потреби вставляють знову. Молоко вводять у шлунок краплями, після введення всієї кількості зонд промивають 1--2 мл 10 % розчину глюкози. Цей метод годування застосовують на першому-другому тижні життя до появи смоктального рефлексу, потім комбінують одноразово введення зонда з годуванням з пляшечки, поступово переходячи на годування з пляшечки, а потім груддю.

Дітей з добре вираженими смоктальним і ковтальним рефлексами, маса тіла яких менша за 1700 г, годувати треба з пляшечки. Якщо дитина активно ссе, не зригує і не втомлюється при годуванні її можна прикладати до груді 1--2 рази на добу з поступовим переходом на годування груддю.

Здорових недоношених дітей., маса тіла яких понад 1700 г, слід якомога раніше прикладати до груді матері.

Годування груддю проводиться при обов'язковому контрольному зважуванні. Якщо висмоктується недостатня кількість молока, потрібне догодовування грудним зцідженим молоком.

Найбільш раціонально годувати недоношену дитину через 3 години, спочатку 8 разів на добу (без нічного проміжку), а пізніше 7 разів на добу (з 6-годинною нічною перервою).

Добову кількість молока найкраще визначати за таким методом! на першу добу годування діти, що мають масу менш ніж 1500 г, повинні одержати 25-40 мл молока; діти, маса яких понад 1500 г -- 50-80 мл. У наступні дні добову кількість молока дітям, маса яких менша ніж 1500 г, збільшують щодня на 15--30мл, а дітям з масою тіла понад 3500 г -- на 40-60 мл. На 10-14-й день життя кількість молока, необхідна дитині на добу, повинна становити 1/5 маси її тіла.

Список використаної літератури

1. “Дитячі хвороби” С.К.Ткаченко

2. “Практикум з педіатрії” О.Н.Бура. В.С.Тихомирова, М.П.Шаніна

3. “Догляд за недоношеною дитиною” Н.М.Байшут

Размещено на Allbest.ru