Патогенетичне обґрунтування етапного лікування дуоденальної виразки, асоційованої з Helicobacter pylori

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П.Л.ШУПИКА

УДК 616.33-002.44-06-08:615.838.97;681.3

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЕТАПНОГО ЛІКУВАННЯ ДУОДЕНАЛЬНОЇ ВИРАЗКИ, АСОЦІЙОВАНОЇ З HELICOBACTER PYLORI

14.01.02 - внутрішні хвороби

Ілько Андрій Васильович

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Ужгородському державному університеті Міністерство освіти України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Чопей Іван Васильович, завідувач кафедри післядипломної підготовки лікарів Ужгородського державного університету МО України

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Бабиніна Лідія Яківна, професор кафедри сімейної медицини Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України

доктор медичних наук, професор Пелещук Анатолій Петрович, професор кафедри госпітальної терапії №2 Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця МОЗ України

Провідна установа: Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, кафедра пропедевтики внутрішніх захворювань, м. Івано-Франківськ

Захист відбудеться “ 24 ” лютого 1999 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.613.01 при Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України (254112, м.Київ, вул. Дорогожицька, 9, ауд. №3)

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика (254112, м.Київ, вул. Дорогожицька,9)

Автореферат розісланий “ 22 ” січня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат медичних наук, доцент О. І. Романенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

патогенетичний виразка кишка шлунок

Актуальність теми. Хвороби органiв травлення займають одне з провiдних мiсць як по частотi інвалідизації, так i по показнику смертностi. Передвиразкові стани (ПВС) та виразка дванадцятипалої кишки (ВДПК) займають превалююче мiсце в структурi захворюваностi органiв ШКТ. За даними багаточислених авторів в економічно розвинутих країнах лише пептичною виразкою (ПВ) на протязі життя хворіють від 10 до 20 відсотків всього дорослого населення (П.Я.Григорьев и соавт., 1993, И.И.Дегтярёва, Н.В.Харченко, 1995, Логинов и соавт., 1993). В Україні число виявлених хворих на пептичну виразку перевищує 4 мільйони. У 1995 році в нашій країні з приводу цього захворювання прооперовано 29 тисяч хворих і лише у 36 відсотків з них була ускладнена ПВ, тоді як 64 відсотки склали планові операції (В.Г.Передерий и соавт., 1997). Загальновідомо, що, в основному, пептичною виразкою хворіють люди молодого та середнього, найбільш працездатного віку, і, звичайно, інвалідизація прооперованих хворих залишається однією з найвищих.

ПВ відноситься до групи кислотозалежних захворювань, і тому повна та адекватна інформація про стан кислотоутворюючої функції шлунку надзвичайно важлива для розуміння патогенезу, прогнозу, вибору методу лікування та контролю за його ефективністю (Ю.Я.Лея, 1987, П.Я.Григорьев и соавт., 1988).

Комп'ютерний внутрішлунковий моніторинг рН (КВМрН) є провідним методом діагностики ПВ, дає змогу вивчати процеси кислотопродукції (КП) та кислотонейтралiзацiї (КН) у шлунку в динамiцi. Поряд з тим, використання цього методу дозволяє оцiнювати ефективнiсть лiкування хворих на ВДПК та ПВС фармакологiчними препаратами, фiзiотерапевтичними, курортологiчними методами, тощо.

Гелікобактерна інфекція - найважливіший етіологічний фактор майже всіх немедикаментозних шлункових та дуоденальних виразок. Більше 95 відсотків хворих на ВДПК і біля 90 відсотків хворих на немедикаментозну доброякісну виразку шлунку мають ці бактерії. Ерадикація Helicobacter pylori (НР) приводить не лише до заживлення виразок, але й попереджує загострення хвороби (Л.И.Аруин и соавт., 1993, П.Я.Григорьев, 1996, Я.С.Циммерман и соавт., 1993).

Але поряд з цим, велику роль у виникненні цього захворювання відіграє генетична схильність, яка добре відома в клініці і може бути діагностована різними методами, в тому числі використовуючи психологічні тести (Ф.Б.Березин и соавт., 1976).

На сьогоднішній день запропоновано немало методів комплексного лікування ВДПК. Існує безліч схем протигелікобактерної терапії, але ні одну з них не можна вважати ідеальною. Мабуть в клініці внутрішніх хвороб не знайдеться подібного захворювання, при якому використовувалось би біля 700 різних посередників та способів терапії, але при тому залишалося стільки білих плям відносно тактики ведення, доцільності етапного лікування. Не дивлячись на те, що формулу “немає НР - немає виразки” можна рахувати доведеною, багато в лікуванні НР-асоційованої ПВ залишається неясним. На сьогодні не існує схеми, яка б давала стовідсотковий результат ерадикації інфекційного агента, а з іншого боку встановлено, що прийом антисекреторних препаратів, які підтримують рН у порожнині шлунку вище 3 од. рН на протязі 18 годин за добу, забезпечує заживлення виразки на протязі 4 тижнів у 100 відсотків хворих (D.W.Burget, S.G.Chiverton et al., 1990). Тому подальше вивчення методів лікування залишається актуальним, як і питання про сучасні методи ефективного контролю за проведенням елімінації кампілобактеріозу.

Етапне лікування хворих на ВДПК, в тому числі з використанням мінеральних вод (МВ), вивчалося досить ретельно. Доведено сприятливий кислоторегулюючий вплив вуглекислих гідрокарбонатних натрієвих МВ (ВГНМВ) на бiльшiсть хворих з патологiєю гастродуоденальної зони (М.Ф.Лендєл, М.О.Гайсак, Л.П.Киртич та співавт., 1996). Але, поряд з цим, зовсiм не вивчена друга сторона їх лiкувальних можливостей - анти-НР дія. З іншого боку, викликає інтерес вивчення динаміки процесів кислотопродукції та кислотонейтралізації в санаторних закладах при різних термінах лікування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є частиною наукової програми кафедри післядипломної підготовки лікарів медичного факультету Ужгородського державного університету з тематики: “Вивчення структурно-функціональних основ та механізмів патологічних та компенсаторних реакцій гастродуоденальної системи серед населення Закарпаття в цілому та в окремих популяціях, а також при ішемічній хворобі серця“, номер державної реєстрації 0196U003256.

Мета і задачі дослідження. Провести комплексне вивчення етiологiчних факторiв та патогенетичних механiзмiв розвитку ВДПК та ПВС, а саме: роль НР-iнфекцiї, розладiв системи кислотопродукцiя-кислотонейтралiзацiя у шлунку в рiзнi фази захворювань за допомогою КВМрН, психологічних особливостей хворих, та розробити оптимальнi методи етапного лiкування i контролю за його ефективнiстю. Запропонувати для широкого використання чітку концепцію етапного лікування хворих на ВДПК.

Для реалiзацiї цiєї мети були поставленi наступні задачі:

1. Вивчити ступiнь iнфiкування НР хворих на ВДПК на різних етапах лікування.

2. Дослiдити ступiнь порушення процесiв кислотоутворення та кислотонейтралiзацiї у шлунку хворих на ВДПК за допомогою КВМрН на різних етапах лікування захворювання.

3. Вивчити характер психологічних особливостей хворих на ВДПК.

4. Дослiдити та оцiнити ряд антигелiкобактерних схем з точки зору ефективностi, прояву ними побiчних ефектiв та вартостi. Запропонувати до практичного використання високоефективну короткострокову схему анти-НР терапiї.

5. Дослiдити кислоторегулюючу та антигелiкобактерну властивостi ВГНМВ середньої мінералізації типу “Поляна Квасова” на санаторно-курортному етапi лiкування з врахуванням рiзних термiнiв бальнеологiчної терапiї.

6.Обгрунтувати та впровадити нову методику прийому ВГНМВ у хворих на ВДПК, перевірити її ефективність.

Наукова новизна одержаних результатів.

Поглиблено вивчена роль Helicobacter pylori у виникненні ВДПК на етапах лікування.

Вивчений у динаміці стан шлункової кислотопродукції та кислотонейтралізації хворих на ВДПК під час стаціонарного та санаторно-курортного етапів лікування.

Встановлено існування неспецифічних розладів психологічного стану у хворих на ВДПК.

Досліджені та запропоновані для широкого використання нові методики протигелікобактерної терапії.

Вивчена та апробована нова методика питного лікування ВГНМВ середньої мінералізації хворих на ВДПК та на ПВС. Оцінена антигелікобактерна роль МВ “Поляна Квасова”.

6. Обґрунтовано необхідність етапного лікування хворих на ВДПК.

Практичне значення одержаних результатів.

Матеріали дисертації використовуються в лекційному курсі та на практичних заняттях кафедрами післядипломної підготовки лікарів, госпітальної терапії та пропедевтики внутрішніх хвороб Ужгородського державного університету, кафедрою госпітальної терапії і клінічної фармакології Буковинської державної медичної академії.

За матеріалами дисертаційної роботи розроблені дві раціоналізаторські пропозиції (в співавторстві): “Спосіб лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки” (посвідчення № 351 від 03.12.96), “Спосіб діагностики дуодено-гастрального рефлюксу” (посвідчення № 352 від 03.12.96). Дані способи впроваджені в практику гастроентерологічного відділення ЦМКЛ м.Ужгорода, терапевтичного відділення відділкової лікарні ст. Ужгород, НВО “Реабілітація” м.Ужгород, санаторію гастроентерологічного профілю “Сонячне Закарпаття” та гастроентерологічного відділення 1-ї міської лікарні м.Чернівці. Результати впровадження в практику доводять їх високу ефективність та практичну цінність.

Видані (у співавторстві) методичні рекомендації “Хронический гастрит. Современные представления о классификации, этиопатогенезе, клинике и лечении” (Ужгород,1997), які впроваджені в лікувально-профілактичних закладах м.Ужгорода, про що свідчать відповідні акти.

Особистий внесок здобувача. Внесок автора в отримані результати є основним і полягає у виборі об'єму і методів дослідження, в постановці мети та формулюванні завдань, в проведенні клінічних, інструментальних та спеціальних лабораторних досліджень, в аналізі та узагальненні результатів роботи, обгрунтуванні методів лікування, підготовці наукових матеріалів до друку.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи, по мірі їх отримання та аналізу, доповідалися та обговорювалися на підсумкових науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського державного університету у лютому 1996, 1997 та 1998 років, на Пленумі правління Українського наукового товариства геронтологів (Чернівці, 18-20 вересня 1996 року), симпозиумі “Актуальні питання реабілітації гастроентерологічних хворих” (м. Чернівці, 17-18 квітня 1996 року), міжнародній конференції, присвяченій 20- річчю Ужгородської відділкової лікарні “Актуальні проблеми обслуговування працюючих на залізничному транспорті” (м.Ужгород, 12-14 червня 1996 року), міжсанаторному занятті лікарів об'єднання “Закарпаткурорт” у листопаді 1997 року, Восьмому міжнародному конгресі інфекційних хвороб (м.Бостон, штат Масачусетс, США, 15-18 травня 1998 року) та XIV з'їзді терапевтів України (м. Київ, 22-25 вересня, 1998 року).

Дисертація апробована 17 вересня 1998 року на спільному засіданні кафедр післядипломної підготовки лікарів, госпітальної терапії та пропедевтики внутрішніх хвороб медичного факультету Ужду при присутності співробітників терапевтичного відділення Ужгородської відділкової лікарні.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових праць, з них: 5 - у наукових журналах, 1 - у науковому збірнику, 6 - у матеріалах симпозиумів та конгресів, в тому числі двох, які проводилися за кордоном.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 132 сторінках машинопису, включає 25 таблиць та 18 рисунків. Робота побудована за загальноприйнятим планом і складається із вступу, 6 розділів, в тому числі результатів власних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, яких нараховується у роботі 285, з них 121 вітчизняних (в тому числі і російськомовних) та 164 зарубіжних авторів, а також додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Для вирiшення поставлених задач нами було обстежено 159 тематичних хворих. З них - 125 хворих на ВДПК, в тому числi 95 у фазi загострення, 30 у фазi ремiсiї; 34 хворих на ХГ В, в тому числi 18 в фазi загострення, 16 в фазi ремiсiї. Дослiдження 95 хворих на ВДПК та 18 хворих ХГ В у фазi загострення проводилося у терапевтичному та полiклiнiчному вiддiленнях вiддiлкової клiнiчної лiкарнi ст.Ужгород та гастроентерологiчному вiддiленнi ЦМКЛ м.Ужгорода, 30 хворих на ВДПК, 16 хворих ХГ В у фазi ремiсiї - у базовому санаторiї гастроентерологiчного профiлю “Сонячне Закарпаття”. Обстеження виконувалися за перiод 1996-1998 рр.

В якостi контрольної групи використано 44 практично здорові особи, а також 33 хворих на бронхiальну астму та хронiчний бронхiт у фазi ремiсiї, якi проходили лiкування у НВО ”Реабiлiтацiя” м.Ужгород.

Алгоритм діагностики ПВ та ХГ В починався з діагнозу “Диспепсія”, який після використання клініко-інструментальних методів трансформувався у відповідну нозологічну одиницю. На момент завершення написання роботи ми користувалися класифікацією ПВ, максимально адаптованою до МКХ Х перегляду (И.И. Дегтярёва, Н.В.Харченко, 1995; В.Г.Передерій, 1997). Таким чином, в нашій роботі пептична виразка - це синонім виразкової хвороби.

Щодо ХГ, нами використовувалася так звана Сіднейська класифікація 1990 року, а з 1996 року ми враховували також рекомендації робочої Х'юстонської групи (Л.И.Аруин, 1997).

Етапність дослідження забезпечувалася їх проведенням в амбулаторно-стаціонарних та санаторно-курортних умовах.

Визначення НР-iнфекцiї проводилося за допомогою гістологічного методу, уреазного тесту з використанням середовища Закса та методу твеpдофазного iмyнофеpментного аналiзу (набор ImmunoComb II, виробництва Ізраїлю).

Дослідження КП та КН функцiї шлунку виконувалися апаратами “Унiверсальний iономiр ЕВ - 74” з набором двоканальних зондiв Є.Ю.Лінара та АГ 1Д-01 з двоканальними зондами ПЕ-рН-2. Вивчення нічної секреції шлунку проводили за допомогою КВМрН (В.М.Чернобровий, 1989). Для цього нами використаний комплекс, який включав накопичувач рН-метричної інформації, комп'ютер, відповідну програму з допоміжними елементами системи, рН-мікрозондами та іншими пристроями. Автоматична реєстрація рН на протязі ночі проводилася з інтервалом в 16 секунд. Для функцiонування комплексу ми використовували персональну ЕОМ типу ІВМ РС АТ/ХТ - 486 з периферiєю (дисплей, клавiатура, принтер). Запис показникiв нічної секреції шлунку проводили з 23.00. до 06.00., а в санаторних умовах - до 07.00, тому що на цьому етапі вивчалася також антацидна дія одноразового прийому 200 мл МВ “Поляна Квасова”. Дослiдження психологічних особливостей хворих проводили за допомогою Мiннесотського анкетного тесту (ММРІ - Minnesota Multiphasic Personality Inventory). Отриманий в результатi дослiджень цифровий матерiал оброблений з використанням стандартних статистичних методiв iз знаходженням середньої величини (М), середньої похибки середньої величини (m), показників імовірності Стьюдента (t) та вiрогiдностi (р).

Основні результати дослідження. Рівень інфікування НР практично здорових осіб склав 37,5%, у хворих на дуоденальну виразку НР-інфекцію знаходили в 92,3%. Середнiй показник концентрації ант-НР Ig G у контрольної групи становив 53,3 од/мл, а у хворих на ВДПК - 65,1 од/мл. Концентрація антитіл до НР у хворих на ВДПК не була вірогідно вищою в порівнянні з здоровими особами і не може використовуватися як диференційний діагностичний тест.

При вивченні ефективності ряду медикаментозних схем з точки зору елiмiнацiї НР, частоти рубцювання виразки через три тижні, вираженості побічних ефектів та вартості, за нашими даними, найефективнішими схемами в плані ерадикацiї НР-iнфекцiї були комбiнацiї амоксицилiну (500 мг 4 рази на день), зантаку (150 мг 2 рази на день) та де-нолу (120 мг 4 рази на день), які хворі на ВДПК приймали на протязі 14 днiв; де-нолу (120 мг 4 рази на день), тетрациклiну (500 мг 4 рази на день) та метронiдазолу (250 мг 3 рази) - 14 днiв; де-нолу (120 мг 4 рази на день), амоксицилiну (500 мг 4 рази на день) та метронiдазолу (250 мг 3 рази на день) - 14 днiв; омепразолу (40 мг 1 раз на день), який приймали протягом тижня, азитромiцину (з 5 дня по 500 мг 1 раз на день) та метронiдазолу (з 5 дня 500 мг 3 рази на день), які приймали на протязi 3 днiв.

Слід окремо підкреслити, що як класична, так і запропонована нами схема з омепразолом, азитроміцином та метронідазолом, крім цього, є й економiчно вигiдними. Трохи бiльший (87,5% проти 83,3%) ерадикацiйний ефект мало запропоноване короткострокове призначення омепразолу, азитроміцину та метронідазолу, і ця комбінаціця є зручною у використанні хворими.

В результаті проведеного стаціонарного лікування у більшості хворих на ВДПК зникла основна симптоматика. Больовий синдром залишався через три тижні після початку терапії у 13% осіб, з них у 4, що отримували плацебо, періодичні відрижка кислим - у 35%, печія у 11% та закрепи у 30% хворих на дуоденальну виразку (при поступленні відповідно у 92,6%, 43%, 48,4% та 53,7% хворих).

Прояви побічних ефектів досліджуваних медикаментозних схем були мінімальними і виявлені у 9 із 77 хворих (11,7%).

При вивченні процесів КП та КН у контрольній групі осіб середній показник рН тiла шлунку становив 1,6424+0,062 од. рН, а в антральній частині - 4,6092+0,357 од. Рівень КП знаходився в межах нормацидності, а КН, тобто різниця між показником рН у тілі та антральній частині шлунку, становила 2,9668.

Середній показник рН у тілі шлунку хворих на ВДПК у фазі загострення становив 1,2642+0,060, у хворих на ХГ В у фазі загострення - 1,3744+0,077 од. рН. Тобто, в обидвох групах показники рН тіла шлунку можна охарактеризувати, як помірно гіперацидні. Як у хворих на ВДПК, так і ХГ В отримані показники рН тіла шлунку вірогідно відрізнялися від аналогічних контрольної групи (р < 0,001 та < 0,02 відповідно).

Показники рН в антральному відділі шлунку хворих на ВДПК у фазі загострення становили 2,0518+0,161, хворих на ХГ В - 2,2161+0,268 од. рН. При порівнянні отриманих результатів цих груп хворих з аналогічними показниками практично здорових осіб встановлено, що існувала вірогідна різниця як у хворих на ВДПК, так і ХГ В (р < 0,001).

Викликає інтерес, що показники рН в антральній частині шлунку як у хворих на ВДПК, так і ХГ В були різко знижені (КН у хворих на ВДПК становила 0,7876, а у хворих на ХГ В - 0,8417 од. рН). На відміну від цього, між показниками рН хворих на ВДПК та ХГ В у фазі загострення не існувало вірогідної різниці як у тілі, так і в антральному відділі шлунку (р > 0,2 та > 0,6 відповідно).

Показники рН у тілі шлунку хворих на ВДПК у фазі ремісії становили 1,3792+0,089 од. рН. З іншого боку, у хворих на ХГ В у фазі ремісії ці показники були 1,3571+0,145 од. рН. В антральному відділі шлунку вони становили відповідно 3,9950+0,235 та 3,2928+0,318 од. рН.

При порівнянні даних показників з аналогічними контрольної групи встановлено, що у обох дослiджуваних контингентів хворих iснувала вірогідна різниця показників рН тіла шлунку та антрального відділу як в фазi загострення, так і ремісії. З іншого боку, не знайдено вірогідних змiн між показниками КП цих груп хворих у різних фазах захворювань навіть через 3-7 місяців після загострення (р > 0,2 та > 0,3 відповідно). Цікаво, що вірогідні зміни знайдені для показників рН в антральному відділі шлунку (р < 0,001 та р < 0,02 відповідно).

При вивченні стану нічної КП шлунку хворих на ВДПК у фазі загострення ми отримали результати, які відображено на рис.1: від 23.00 до 00.40 спостерігалася виражена гіперацидність (рН 0,9-1,2), від 00.50 до 01.40 та у 06.00 - помірна гіперацидність (рН 1,3-1,5), решта часу - нормацидність (рН 1,6-2,2) або навіть помірна гіпоацидність (рН 2,3-3,5). Для цієї групи хворих було характерним деяке підвищення рівня рН, яке спостерігалося приблизно з 2 години ночі і є наслідком феномену полужнення шлунку у частини хворих. Середнїй рівень показників нічного рН становив 1,7076 од. рН.

У контрольної групи осіб середні показники рН тіла шлунку за ніч становили 1,8167 од. рН. Проаналізувавши результати показників рН за окремими годинними інтервалами, ми отримали: нормацидність спостерігалася практично на протязі усієї ночі, за виключенням помірної гіпоацидності о 03.40 та 04.20 - 04.40, і, навпаки, гіперацидність спостерігалася о 02.40 та о 05.30 (див. рис. 1). Порівнявши хронологічні нічні показники рН тіла шлунку у хворих на ВДПК у фазі загострення та контрольної групи встановлено, що вірогідні зміни були характерними на проміжку часу від 23.00 до 00.40 (р < 0,05).Провівши аналіз показників комп'ютерної нічної рН грами у хворих на ВДПК у фазі ремісії, ми отримали наступні дані: середній рівень показників рН становив 1,6369. Виражена гіперацидність спостерігалася о 23.00, 23.20-23.30, помірна гіперацидність - о 23.10, 23.40-01.30, 01.50, 02.10-02.30, 05.10, 05.50-06.00, нормацидність - о 01.40, 02.00, 02.40-05.00, 05.20-05.40, помірна гіпоацидність - о 03.50.

Після порівняння середньогрупових показників рН-грам тіла шлунку хворих на ВДПК у фазі загострення та ремісії між собою ми не отримали вірогідної різниці на протязі всієї ночі (р > 0,05). З іншого боку, вона існувала у середньогрупових значеннях нічних показників рН тіла шлунку хворих на ВДПК як у фазі ремісії, так у фазі загострення, при порівнянні з контрольною групою в першій половині ночі. В фазі ремісії ця різниця спостерігалася на проміжку часу від 23.00 до 00.20 (р < 0,05).

При аналізі показників нічного рівня рН антрального відділу досліджуваних груп отримано дані, згідно яких середній показник рН антрального відділу шлунку у хворих на ВДПК у фазі загострення вночі становив 2,4182+0,117 од. рН, у фазі ремісії - 3,562+0,2134 од. рН, у осіб контрольної групи - 4,4333+0,24 од. рН. Отримано вірогідну відмінність мiж значеннями рН антрального відділу груп хворих на ВДПК в обох фазах та контрольною групою (р < 0,001 та < 0,05).

Аналогічну відмінність встановлено між нічними показниками рН антрального відділу шлунку хворих на ВДПК в обох фазах захворювання (р < 0,01).

Середнє значення показників рН тіла шлунку хворих на ВДПК у фазi загострення, які приймали ранітідін в дозі 150 мг перорально о 21.00, становило 5,1707 од. рН, а стан КП на протязі ночі від 23.00 до 06.00 можна охарактеризувати, як виражена гіпоацидність. Слід відмітити, що при статистичній обробці вірогідні зміни iснували на протязі усієї ночі. Показники рН в антральній частині шлунку при прийомі ранітідіну становили 6,4857+0,410 од. рН (р < 0,001). На наш погляд, на сьогодні принциповим питанням залишається вивчення особливостей хворого, як субстрату прояву ульцерогенних факторів. Для досягнення цієї мети ми і використали загальновідомий тест ММРІ, який дозволяє судити про психологічні особливості осіб. Отримані результати показали, що вірогідна різниця існувала між профілями груп хворих на ВДПК та контрольною групою у шкалах F, K, 1, 2, 4, 6, 7, 8, 0. Шкали 1, 2 та 7 чітко відображають характер невротичних синдромів і вказують на те, що у даних хворих на ПВ спостерігалася підвищена внутрішня напруга, тривога, страхи, немотивована боязливість, песимістична оцінка перспективи, підвищена турбота за стан свого фізичного здоров'я, скептицизм, недовіра до медичної допомоги, невпевненість у собі та в компетентності оточуючих, в порівнянні зі здоровими людьми.

На санаторно-курортному етапі терапії у хворих на ВДПК та ХГ В і А+В у динаміці вимірювалися показники базального рівня рН вранці з вивченням одноразового прийому 200 мл МВ та нічний КВМрН з 23.00 до 7.00 у такі дні лікування: 1-4, 8-12 та 20-24. При цьому хворі приймали МВ “Поляна Квасова” за новою, запропонованою нами методикою: по 150 мл теплої, біля 40°С, дегазованої МВ випивалося дрібними ковтками через 1-1,5 і 3 год після прийому їжі.

При виписці з санаторія покращення загального клінічного стану спостерігалося у 90% хворих на ПВ та 93,8% хворих на ХГ В, різко зменшилася кількість скарг на больовий синдром, печію, відрижку кислим та закрепи.

Отримано вірогідне підвищення показників базального рівня рН тіла шлунку хворих на ВДПК та ХГ В (р < 0,001). На 8-12 день лікування в санаторії показники рН підвищилися відповідно на 1,7208 (з 1,3792+0,089 од. рН до 3,1000+0,249 од.) і 1,9352 од. рН (з 1,3571+0,145 до 3,2923+0,394 од. рН), за весь період відповідно на 2,1779 (з 1,3792+0,089 до 3,5571+0,278 од. рН) і 1,4857 од.рН (з 1,3571+0,145 до 2,8428+0,398 од. рН).

Щодо динаміки стану рН антрального відділу шлунку, то на 8-12 день дослідження відбулися вірогідні зміни в сторону підвищення показників рН, як у хворих ПВ, ХГ В, так і ХГ А+В. Показники КН покращилися у хворих на ВДПК, ХГ В та ХГ А+В відповідно на 2,1402 (з 3,995+0,235 до 6,1352+0,213 од. рН (р < 0,001)), 2,5841 (з 3,2928+0,318 до 5,8769+0,319 од. рН (р < 0,001)) та 0,8345 од. рН (з 5,9382+0,211 до 6,7727+0,181 од. рН (р < 0,002)). За весь період лікування показники КН вірогідно підвищилися у перших двох груп хворих на 1,6682 (з 3,995+0,235 до 5,6632+0,245 од. рН (р < 0,001)) та 1,7610 од.рН (з 3,2928+0,318 до 5,0538+0,379 (р < 0,002)) відповідно.

При вивченні антацидної дії при одноразовому прийомі 200 мл МВ звертає на себе увагу факт вірогідних змін, які відбувалися в результаті цього впливу як у хворих на ВДПК, так і ХГ В протягом всіх термінів лікування (р < 0,01). При аналізі антацидної дії МВ в різні терміни лікування слід підкреслити, що відбулося вірогідне підвищення максимального рівня показників рН у хворих на ВДПК та ХГ В, що опосередковано свідчить про зменшення кількості шлункового соку та його кислотності (р < 0,05). За першу половину лікування показники максимального рівня рН змінилися у хворих на ВДПК та ХГ В на 0,912 од. (з 4,7880+0,198 до 5,7+0,188 од. рН) та 1,6539 од. (з 4,3642+0,257 до 6,0181+0,201), а за повний період на 0,9598 (з 4,7880+0,198 до 5,7478+0,178 од. рН) та 1,3281 од. рН (з 4,3642+0,257 до 5,6923+0,283 од. рН) відповідно.

Щодо характеру нічної секреції, то, як видно з рис. 1, у хворих на ВДПК у фазі ремісії в першу половину ночі (від 23.00 до 02.30) та ранком у 05.10 та 05.50-06.00 спостерігалася гіперацидність, переважно помірна, в інший час - нормацидність. Вірогідне підвищення показників (р < 0,05) нічного рівня рН тіла шлунку (зниження кислотності) у цієї групи хворих відбулося на проміжках часу від 23.00 до 00.30, від 02.10 до 03.10 та від 05.50 до 06.00 після першого періоду лікування та протягом усієї ночі після повного періоду бальнеологічної терапії.

Стан нічної шлункової секреції на 8-12 день можна охарактеризувати, як переважно помірну гіпоацидність, на 20-24 день - виражену гіпоацидність. Особливо важливим є той факт, що достовірне підвищення показників рН відбулося на проміжках часу з гіперацидними показниками на початку лікування.

Середні показники нічного рівня рН тіла шлунку склали: на початку лікування 1,6369 од. рН, в середині - 3,0794 од. рН, в кінці - 4,2910 од. рН.

У хворих на ХГ В у фазі ремісії в першу половину ночі (від 23.00 до 01.00) на 1-4 день лікування спостерігалася помірна гіперацидність, в наступний період - нормацидність та навіть помірна гіпоацидність.

Вірогідне підвищення показників нічного рівня рН тіла шлунку (зниження кислотності) у групі хворих на ХГ В відбулося на проміжках часу від 23.00 до 00.30 після першого періоду лікування та від 23.00 до 01.40 після повного періоду бальнеологічної терапії (р < 0,05).

Стан нічної шлункової секреції на 8-12 день можна охарактеризувати, як переважно помірна гіпоацидність в першій половині ночі та виражена гіпоацидність у другій, на 20-24 день - переважно виражена гіпоацидність. Важливим є те, що вірогідне підвищення показників рН також відбулося на проміжках часу з гіперацидними показниками на початку лікування.

Середні показники нічного рівня рН тіла шлунку хворих на ХГ В склали: на початку лікування 2,4739 од. рН, в середині - 3,7223 од. рН, в кінці - 4,4672 од. рН.

При оцінці нічних показників антрального відділу шлунку досліджуваних груп хворих отримано результати, згідно яких, середні показники рН антрального відділу вночі склали на початку лікування, в середині та в кінці у хворих на ВДПК у фазі ремісії відповідно: 3,5625+0,259, 5,8500+0,308 та 5,9128+0,359 од. рН; у хворих на ХГ В у фазі ремісії відповідно: 3,3129+0,287, 5,6502+0,391 та 5,8144+0,371 од. рН; у хворих на ХГ А+В у фазі ремісії відповідно: 5,7760+0,161, 6,5631+0,154 та 6,2483+0,316 од. рН. Вірогідні зміни характерні для всіх трьох груп хворих протягом першої половини лікування та для перших двох груп хворих протягом усього курсу бальнеологічної терапії (р < 0,01).

З'ясовано, якщо при загальноприйнятій методиці прийому МВ різниця в підвищенні показників базального рівня рН у хворих на ВДПК становила в першу половину лікування 1,4 од, за весь період - 1,8 од, то при новій методиці - 1,7208 од. та 2,1728 од. рН, що відповідно на 0,3208 та 0,3728 од. більше. У хворих на ХГ В при звичайній методиці різниця в підвищенні показників базального рівня рН становила 1,45 од. за половину лікування та 2,25 од. рН при повному курсі, при новій методиці - 2,2036 од. та 1,5170 од. рН, що на 0,7536 од. рН більше у першій половині лікування та трохи менше за весь період.

Щодо показників КН, то при звичайній методиці прийому МВ вона зростала у хворих на ВДПК за першу половину лікування на 1,6 од, за весь період на 1,5 од, при запропонованій нами - на 2,14 та 1,65 од. рН відповідно, тобто на 0,54 та 0,15 од. рН більше. У хворих на ХГ В при звичайній методиці КН зростала на 1,1 та 1,3 од. рН, при новій методиці - на 2,58 і 1,76 од. рН відповідно, тобто на 0,46 та 1,48 од. рН більше.

ВГНМВ середньої мінералізації “Поляна Квасова” при прийомі її за запропонованою нами методикою проявляє у хворих ВДПК та ХГ В у фазі ремісії виражений лікувальний ефект, який визначається у суттєвому покращенні клінічного стану, зниженні показників ранкового базального та нічного рівнiв кислотності шлункового соку, за показниками рН тіла, та значному підвищенні рівня рН у антральному відділі шлунку. Більш виражене підвищення показників базального рівня, максимального рівня рН тіла після перорального прийому 200 мл МВ та рН антрального відділу шлунку у вищевказаних груп хворих відбулося за першу половину санаторно-курортного лікування, ніж за другу, і наближалося до змін протягом усього повного курсу лікування. Вірогідне підвищення показників КВМрН на проміжках часу з гіперацидністю у хворих на ВДПК та ХГ В наступило також вже після дванадцятиденного перебування в санаторії.

У хворих на ХГ А+В лікування МВ за запропонованою нами методикою її внутрішнього прийому не впливає на показники рН.

При вивченні механізмів дії МВ на інфекцію НР з'ясовано, що кількість хворих на ВДПК та ХГ В, інфікованих НР, становила 89%. В кінці курсу лікування МВ НР був діагностований у 55% хворих, а через місяць-півтора - у 40% хворих, у яких проводилося повторне дослідження.

НРНа основі отриманих результатів можна сказати, що велика кількість НР-позитивних хворих на ВДПК та ХГВ, які були направлені на санаторно-курортне лікування, свідчить про неадекватність терапії, яка проводилася їм в період загострення або про реінфекцію за цей період

З метою оцінки віддалених результатів бальнеологічного лікування хворих на ВДПК та ХГ В ВГНМВ “Поляна Квасова” з використанням запропонованої нами методики її внутрішнього прийому, щонайменше через півроку було проведено поштове анкетування хворих. Основний суб'єктивний показник загострення досліджуваних захворювань - больовий синдром з'явився через 4 місяці у 9,6% хворих на ВДПК та 18,2% хворих на ХГ В, а до 6 місяців - у 28,8% та 45,6 % хворих відповідно. До 3 місяців у жодного з хворих обох груп не виникали будь-які скарги, за виключенням періодичних закрепів у 4,8% та 27,3% відповідно.

ВИСНОВКИ

У хворих на виразку дванадцятипалої кишки існує підвищена інфікованість Helicobacter pylori як в фазі загострення (в 92,3% випадків), так і в фазі ремісії. З іншого боку, у НР-позитивних хворих існують неспецифічні порушення психологічного статусу, які проявляються підвищеною внутрішньою напругою, тривогою, страхами, немотивованою боязливістю, песимістичною оцінкою перспективи, скептицизмом, недовірою до медичної допомоги, невпевненістю у собі та в компетентності оточуючих, в порівнянні зі здоровими людьми.

Декомпенсація механізмів адаптації у хворих на дуоденальну виразку виникає внаслідок значного зниження показників рН тіла та антрального відділу шлунку, як базальних, так і нічних хронологічних комп'ютерних величин, та наявності НР. Причому, порушення показників кислотопродукції як базальних, так і нічних, залишається без змін на протязі тривалого часу, навіть після проведення ефективної антацидної терапії.

Вираженість процесів порушення нічної кислотопродукції у хворих на виразку дванадцятипалої кишки корелює в залежності від часу. Різке зниження показників рН тіла шлунку хворих спостерігається в першій половині ночі і вірогідно відрізняється, в порівнянні з контрольною групою, в часовому проміжку від 23.00 до 00.40 у хворих на дуоденальну виразку у фазі загострення та від 23.00 до 00.20 у фазі ремісії. Навпаки, у другій половині ночі у хворих на пептичну виразку в обидвох фазах захворювання спостерігається значний підйом показників рН, і вони вірогідно не відрізняються від аналогічних у контрольної групи осіб.

Диференційоване лікування хворих на дуоденальну виразку в фазі загострення із призначенням омепразолу, азитроміцину та метронідазолу приводить до ерадикації інфекції Helicobacter pylori в 87,5% випадків, є зручним для хворих, дозволяє знизити загальну дозу антимікробних препаратів. Дешевшою, але менш ефективною антигелікобактерною схемою (83,3%) є комбінація препаратів де-нолу, тетрацикліну та метронідазолу.

У НР-позитивних хворих на дуоденальну виразку в фазі ремісії призначення мінеральної води “Поляна Квасова” по 150 мл через 1-1,5 та 3 години після прийому їжі проявляє виражену кислоторегулюючу та антигелікобактерну дію, причому кислотосупресивна дія мінеральної води проявляється вже на 8-12 день лікування в санаторії.

В зв'язку з тим, що хворі на виразку дванадцятипалої кишки в різні фази захворювання є кислото- та НР-залежними, відсутні надійні анти-НР та антацидні схеми терапії, часто виникають побічні прояви посередників, вуглекисла гідрокарбонатна натрієва мінеральна вода “Поляна Квасова” проявляє виражену антигелікобактерну та кислоторегулюючу дію, слід дотримуватися принципу етапності при лікуванні дуоденальної виразки.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. В зв'язку з 100% виявленням НР-інфекції у хворих на ВДПК, не рекомендується використовувати при неускладнених формах цього захворювання фіброгастродуоденоскопію з біопсією на предмет виявлення НР, а обмежитися неінвазивними методами, наприклад, визначенням анти-НР імуноглобуліну G.

2. Визначення нічної внутрішньошлункової рН з допомогою КВМрН дозволяє отримати додаткові об'єктивні дані про ступінь зрушень в системі кислотопродукція-кислотонейтралізація шлунку хворих на ВДПК з метою вибору методу та контролю лікування.

3. Доцільно визначати ступінь психологічних зрушень хворих на ВДПК з використанням тесту ММРІ з метою включення в схеми лікування необхідних посередників, незалежно від асоціації з НР та етапу лікування.

4. На стаціонарно-поліклінічному етапі лікування ВДПК доцільно використовувати високоефективну, короткострокову, відносно дешеву комбіновану схему з включенням омепразолу (40 мг 1 раз на день), який приймають протягом тижня, азитромiцину (500 мг 1 раз на день) та метронiдазолу (500 мг 3 рази на день). Два останні препарати приймають з 5 дня лікування на протязі 3 днiв.

5. Доцільно дотримуватися принципу етапності лікування хворих на ВДПК з направленням їх в санаторії з ВГНМВ типу “Поляна Квасова” з метою покращення кислоторегуляції в гастродуоденальній зоні та остаточної елімінації НР. При цьому дану МВ на санаторно-курортному етапі лікування хворих на ВДПК рекомендується приймати за запропонованою нами методикою: по 150 мл теплої, біля 40°С, дегазованої МВ через 1-1,5 та 3 години після прийому їжі - всього 6 разів на день.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Ілько А.В. Сучасні принципи та можливості патогенетичного лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки // Науковий вісник Ужгородського університету. - 1996. - Вип.3. - С.192-195.

Ілько А.В., Чопей І.В., Гергель В.І. Вплив мінеральної води “Поляна Квасова” на процеси кислотоутворення та нейтралізації у шлунку при новій методиці її прийому // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия.- 1998.- №2 (14). - С.26-30.

Ілько А.В., Чопей І.В., Гергель В.І. Бальнеологічне лікування хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки та хронічні гастрити при новій методиці прийому мінеральної води “Поляна Квасова” // Науковий вісник Ужгородського університету. - 1998. - Вип.5. - С.90-93.

Гелікобактеріози - історія дослідження. Деякі питання епідеміології та значення в санаторно-курортних закладах / Чопей І.В., Плоскіна В.Ю., Бігорі П.П., Братасюк А.М., Ілько А.В. // Науковий вісник Ужгородського університету. - 1998. - Вип.5. - С.202-204.

Дихальний тест по визначенню Helicobacter pylori - майбутнє наукових досліджень в санаторіях гастроентерологічного профілю / Чопей І.В., Ілько А.В., Гергель В.І., Павлик Ю.Ю., Секереш В.М., Маді Ю.І.// Науковий вісник Ужгородського університету. - 1998. - Вип.6. - С.194-197.

Використання рН-метрії в санаторно-курортному лікуванні на сучасному етапі / Ілько А.В., Чопей І.В., Вереш М.М., Плоскіна Ю.Ю., Канчій В.М., Рубцова Є.І. // Сучасні проблеми рекреації на курортах карпатського регіону: Збірник наукових праць. - Ужгород, 1995. - С.104-106.

Ілько А.В., Чопей І.В., Гергель В.І. Оцінка ефективності лікування хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки та хронічний гастрит В методом визначення анти-НР імуноглобуліну G // Матер. І Національного Конгресу фізіотерапевтів і курортологів України “Фізичні чинники в медичній реабілітації” (м. Хмільник, 13-14 травня 1998 року). Додаток до журналу “Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія” №1, 1998. - 1998.- С.131-132.

Чопей І.В., Ілько А.В. Про обробку даних рН-метрії // Матер. симпозиуму “Актуальні питання реабілітації гастроентерологічних хворих” (Чернівці, 17-18 квітня 1996 року). - Чернівці, 1996. - С.397-399.

Про деякі особливості протікання виразкової хвороби шлунку у працівників залізничного транспорту / Чопей І.В., Ілько А.В., Вереш М.М., Кадар В.Ю., Книшев В.І., Гарчар В.П., Коржова С.В.// Матер. конференції “Актуальні проблеми медичного обслуговування працюючих на залізничному транспорті” (Ужгород, 12-14 червня 1996 року) - Ужгород, 1996.- С.99-100.

Характер змін верхніх і нижніх відділів травного каналу у хворих похилого віку / Чопей І.В., Гергель В.І., Ілько А.В., Плоскіна Ю.Ю., Туряниця М.Г., Маді Ю.І., Чижов П.В., Секереш В.М., Голованич М.Й., Плоскіна В.Ю., Бенедик О.І., Книшев В.І. // Матер. Пленуму Правління Українського товариства геронтологів та геріатрів “Фізіологія і патологія органів травлення у осіб похилого і старечого віку” (Чернівці, 18-20 вересня 1996 року).- Чернівці, 1996.-С.137.

The treatment of the Helicobacter pylori infection by hydrocarbonate natrium borate mineral waters / Ilko A.V., Chopey I.V., Gergel V.I., Lemko I.S., Korshinska M.I.// 8^th International Congress on Infectious Diseases (Boston, Massachusetts, USA, May 15-18, 1998) - 1998. - P.135.

Bacteriological and endoscopic investigations of the bowels with acute diarrhea / Chopey I.V., Turyanitsa S.M., Ilko A.V., Gergel V.I., Ploskina Y.Y., Ploskina V.Y., Nesterchuk A.A.// 8^th International Congress on Infectious Diseases (Boston, Massachusetts, USA, May 15-18, 1998) - 1998. - P.43.

АНОТАЦІЇ

Ілько А.В. Патогенетичне обґрунтування етапного лікування дуоденальної виразки, асоційованої з Helicobacter pylori. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби. - Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, Київ, 1999.

Дисертація присвячена науковому обгрунтуванню етапного лікування виразки дванадцятипалої кишки на основі вивчення інфікованості Helicobacter pylori, показників кислотопродукції та кислотонейтралізації, в тому числі нічного моніторування рН шлунку, антигелікобактерних схем в амбулаторно-стаціонарних та санаторно-курортних умовах. Обстежено 125 хворих на дуоденальну виразку. З'ясовано, що пептична виразка є кислото- та НР-залежною, анти-НР методи визначаються етапом лікування. Використання комп'ютерного моніторування рН дозволило оптимізувати шляхи корекції показників базальної та нічної секреції шлунку та рекомендувати новий питний прийом мінеральної води “Поляна Квасова”.

Ключові слова: виразка дванадцятипалої кишки, Helicobacter pylori, комп'ютерний внутрішлунковий моніторинг рН, кислотопродукція, кислотонейтралізація, мінеральна вода.

Ilko A.V. Pathogenetic substuntiation of multistage treatment Helicobacter pylori associate duodenal ulcer. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality 14.01.022 - internal diseases. - Kyiv Medical Academy of Post-Graduated Education named after P.L.Shupyk Health Ministry of Ukraine, Kyiv, 1999.

The dissertation is devoted to the scientific substuntiation of the treatment of duodenal ulcer, based on the study of the infected Helicobacter pylori, indices of acid production and acid neutralization, including night рH- monitoring of a stomach, anti-HP schemes in the policlinics-hospitals and sanatoriums. 125 patients with duodenal ulcer were investigated. We found that peptic ulcer is depending on acids and HP, anti-HP methods are being determined by the stage of treatment. The usage of the computer рH-monitoring made possible to optimize the ways of correction the indices of basal and night secretion of the stomach; it made possible to recommend the new method of the “Polyana Kvasova” mineral water drinking.

Key words: duodenal ulcer, Helicobacter pylori, computer pH-monitoring, acid production, acid neutralization, mineral water.

Илько А.В. Патогенетическое обоснование этапного лечения дуоденальной язвы, ассоциированной с Helicobacter pylori. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни. - Киевская медицинская академия последипломного образования им. П.Л.Шупика МЗ Украины, Киев, 1999.

Диссертация посвящена научному обоснованию этапного лечения язвы двенадцатиперстной кишки на основании изучения инфицированности Helicobacter pylori (НР), показателей кислотопродукции и кислотонейтрализации, в том числе ночного мониторирования рН желудка, антигеликобактерных схем в амбулаторно-стационарных и санаторно-курортных условиях.

Обследовано 125 больных дуоденальной язвой, 30 больных хроническим гастритом В и 77 лиц контрольной группы. Выяснено, что пептическая язва двенадцатиперстной кишки является кислото- и НР-зависимой, причем инфицированность НР как в фазе обострения, так и ремиссии приблизительно одинаковая и встречается практически у каждого больного.

В работе дискутируются вопросы роли и механизмов нарушения кислотопродуцирующей функции желудка у больных пептической язвой, которая, по показателям рН, характеризуется в большинстве случаев декомпенсацией механизмов адаптации как базальной, так и ночной секреции. Причем резкое снижение ночных показателей рН тела желудка таких больных как в фазе обострения, так и ремиссии достоверно отличается по сравнению с контрольной группой ближе к полуночи. Во второй половине ночи у больных дуоденальной язвой в обеих фазах заболевания наблюдается значительный подъем показателей рН и они не отличаются от таковых у практически здоровых лиц.

С другой стороны, кроме этих основных механизмов ульцерогенеза, у НР-положительных больных язвой двенадцатиперстной кишки наблюдаются неспецифические нарушения психологического статуса.

В работе анализируется эффективность ряда схем антигеликобактерной терапии в фазе обострения дуоденальной язвы. Установлено, что комбинация омепразола, азитромицина и метронидазола является наиболее эффективной, в то время как комбинация де-нола, тетрациклина и метронидазола является более выгодной с экономической точки зрения.

Обсуждены побочные эффекты исследуемых медикаментозных схем, причем они были минимальными и обнаруживались у незначительного количества больных.

Показано, что использование компъютерного мониторирования рН позволяет оптимизировать пути коррекции величин базальной и ночной секреции желудка и рекомендовать новый питьевой прием минеральной воды “Поляна Квасовая” на санаторно-курортном этапе лечения.

Установлено, что углекислая гидрокарбонатная натриевая минеральная вода средней минерализации “Поляна Квасовая” при приеме ее по предлагаемой в работе методике проявляет у больных дуоденальной язвой и хроническим гастритом В в фазе ремиссии выраженный лечебный эффект, который определяется в существенном улучшении клинического состояния, снижении показателей утреннего базального и ночного уровней кислотности желудочного сока, по показателям рН тела, и значительном увеличении уровня рН в антральном отделе желудка. Более выраженное повышение показателей базального уровня, максимального уровня после перорального прийома 200 мл минеральной воды и рН антрального отдела желудка у обследованных групп больных происходит в первую половину санаторно-курортного лечения, чем во вторую, и приближается к изменениям на протяжении всего полного курса бальнеологической терапии.

При изучении воздействия минеральной воды “Поляна Квасовая” на инфекцию НР выяснено, что после курса лечения этой минеральной водой количество НР-инфицированных больных уменшилось в два раза.

В связи с тем, что больные язвой двенадцатиперстной кишки являются кислото- и НР-зависимыми, отсутствуют надежные анти-НР и антацидные схемы терапии, иногда возникают побочные проявления медикаментов, в то время как углекислая гидрокарбонатная натриевая минеральная вода “Поляна Квасовая” проявляет вираженное антигеликобактерное и кислоторегулирующее действие, необходимо придерживаться принципа этапности в лечении больных дуоденальной язвой.

Ключевые слова: язва двенадцатиперстной кишки, Helicobacter pylori, компъютерный внутрижелудочный мониторинг рН, кислотопродукция, кислотонейтрализация, минеральная вода.

Размещено на Allbest.ru