Судово-медична ідентифікація особи за спаленими кістками гомілки

графіки й таблиці п'ятиінтервальної оцінки для встановлення статевої належності за фрагментами й уламками великої і малої гомілкових кісток сірого (чорного) і білого розжарювання;

рівняння парної регресії для встановлення довжини тіла загиблої людини.

Практичне значення одержаних результатів.

Використані у процесі виконання роботи методики, отримані результати і складений алгоритм дослідження призначені для застосування їх у практичній роботі медико-криміналістичних відділень обласних бюро та однойменного відділу Головного бюро судово-медичної експертизи України. Вони дають можливість:

1. Послідовно виконувати дослідження, усіляко зберігаючи матеріал і вирішуючи максимум поставлених завдань.

2. Встановлювати видову належність досліджуваних кісток:

а) за великими фрагментами, незалежно від ступеня розжарювання, використовуючи анатомо-морфологічні ознаки, що збереглися;

б) за уламками діафізів сірого чи білого розжарювання, враховуючи особливості мікроскопічної будови на поперечних шліфах-блоках;

в) за кістковою золою сірого (чорного) розжарювання, користуючись діагностичними графіками і таблицями.

3. У разі походження кісток від скелетів людини за лінійними числовими характеристиками фрагментів чи уламків незалежно від ступеня розжарювання, розв'язуються такі питання:

а) встановлюється їх статева належність, спираючись на побудовані таблиці і графіки;

б) обчислюється довжина тіла загиблої людини, використовуючи рівняння парної регресії;

в) виявляються особливі зміни кісток (старі переломи, дефекти розвитку, специфічні захворювання, побічні предмети), що дає можливість індивідуальної ідентифікації особи.

Застосування алгоритму дослідження значно скорочує термін виконання судово-медико-криміналістичних експертиз спалених кісткових залишків. Використання отриманих результатів сприяє ідентифікації особи й веде до розкриття злочинів проти життя людини.

Методики дослідження, запроваджені автором, випробувані у "сліпих" дослідах, після чого застосовувалися при виконанні конкретних судово-медичних експертиз за спаленими кістковими залишками. При цьому одержано позитивні результати, що були підтверджені слідчими діями.

Виконання практичних судово-медико-криміналістичних експертиз проводилося у Запорізькому, Дніпропетровському обласних та у Головному бюро судово-медичної експертизи.

Особистий внесок здобувача полягає у досить повному вивченні спалених кісток гомілки, що до нього не проводилося, й отриманні вірогідних критеріїв, які дозволяють ототожнювати особу на рівні групових, а іноді й індивідуалізуючих ознак.

Апробація результатів дисертації?

Основні положення дисертації доповідалися на методичних нарадах і засіданнях товариства судово-медичних експертів та криміналістів Запорізької області (1994-1999), на міжобласній конференції, присвяченій 50-річчю Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи, на міжвузівській конференції молодих науковців (м. Запоріжжя, 1995) і конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження професора Ю.С. Сапожникова (м. Київ, 1997).

Публікації.

Результати дисертації опубліковані в матеріалах наукових конференцій (Запоріжжя, 1996; Київ, 1997) та в журналі "Судово-медичний вісник України" (Київ, 1997, 1999). Усього опубліковано сім робіт.

Основні положення, що виносяться на захист.

Алгоритм вивчення спалених кісток гомілки з метою ідентифікації особи, котрий регламентує обсяг дослідження, методи та послідовність їх застосування в залежності від ступеня спалення і фрагментації кісток.

Експериментально встановлені закономірності змін кісткової тканини? що спостерігаються при спаленні і залежать від температури, терміну спалення, а також від типу кісткової тканини (компактна, губчаста), її масивності, від віку загиблої людини і т.д.

Комплекс методик і результати дозволяють з великою мірою певності ототожнювати особу за спаленими кістками гомілки на всій території України. Видова диференціація проводиться незалежно від ступеня розжарювання та фрагментації. Статева належність встановлюється у 54-98% випадків, у залежності від кількості використаних характеристик і ступеня розжарювання кісток. Довжина тіла обчислюється з відхиленням від дійсної на 7,19-11,64 см.

Структура і обсяг роботи.

Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалу й методів дослідження, 7 розділів власних досліджень, обговорення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій.

Робота викладена українською мовою, на 142 сторінках тексту, ілюстрована 14 рисунками, 34 таблицями, 9 графіками. Список літератури охоплює 179 джерел, з них українською і російською мовами - 122, іноземними мовами - 57.

Матеріал і методи дослідження

Матеріалом дослідження слугували 410 великих і малих гомілкових кісток скелетів людей, європеоїдів 16 національностей і народностей, що проживали на території України, та 120 однойменних кісток найбільш поширених свійських тварин (корови, свині, вівці).

Кістки забиралися від 102 загиблих жінок та 103 чоловіків віком від 20 до 91 року. Нижня вікова межа обумовлювалася зрощенням епіфізів кісток з діалізами. Кістки забиралися рівномірно у десятирічних інтервалах і в інтервалах довжини тіла від 146 до 175 см - жіночої статі та від 150 до 184 - чоловічої статі.

Для виконання поставлених завдань весь матеріал було розділено на п'ять серій. У першу серію ввійшло 410 вище названих кісток скелетів людей, а в другу - 120 кісток тварин. Третя серія складалася зі 180 зразків верхньої, середньої й нижньої третин діафізів лівих гомілкових кісток людини і 60 зразків кісток тварин, у вигляді блоків довжиною 2 см. У четверту серію ввійшло 110 зразків власне золи кісток сірого розжарювання людини і 30 зразків золи кісток тварин. До п'ятої серії включено 19 кісток людей, що мали прижиттєві хворобливі зміни чи травматичні зміни кісток. Усього вивчено 929 об'єктів.

Набраний кістковий матеріал скелетів людей спалювався у багаттях на змішаних дровах (20%) та у муфельній печі ПІ-2УМ (80%) при температурі 450⁰С і 950⁰+20⁰С. Частина цих кісток послідовно спалювалася при температурі 500, 600, 700, 800, 900 і 1000⁰С. Температура 450⁰С протягом однієї години забезпечувала спалення до рівномірного сірого розжарювання, а при 950⁰С - біле розжарювання й цілковиту усадку кісткової тканини. 10% кісток спалювалися з м'якими тканинами. У процесі дослідження матеріалу застосовувалися такі методи.

Остеоскопія - спрямована на виявлення змін кісткової тканини внаслідок спалення в різних вогнищах при заданих температурних режимах і термінах горіння, а також для виявлення анатомо-морфологічних ознак видової належності, які збереглися після спалення кісток серій 1 і 2.

Остеометрія - застосовувалася для визначення ступеня усадки різних відділів кісток серії 1 порівняльним поетапним вимірюванням та для числової характеристики окремих ознак, які використовувалися для визначення статі та обчислення довжини тіла. Для порівняння велика гомілкова кістка по довжині була розділена на вісім, а мала гомілкова - на п'ять фрагментів. Фрагменти великої гомілкової кістки мали такі межі: І- між верхньою точкою медіального міжвиросткового горбка (1) і верхньою точкою медіального виростка (2); ІІ- між точкою 2 і верхньою точкою горбистості по передній поверхні (3); ІІІ- між точкою 3 і точкою горбистості, що найбільш виступає вперед (4); ІV- між точкою 4 і нижнім краєм гористості; V- між точкою 5 і нижнім краєм живильного отвору по задній поверхні (6); VІ- між точкою 6 і точкою переходу переднього гребеня на медіальну поверхню (7); VІІ- між точкою 7 і верхнім краєм суглобової вирізки по латеральній поверхні (8); VІІІ- між точкою 8 і найвіддаленішою точкою медіальної щиколотки (9). На малій гомілковій кістці: І- між верхньою точкою голівки (1) і нижньою точкою міжкісткової горбистості верхнього кінця діафіза по медіальній поверхні (2); ІІ- між точкою 2 і нижнім краєм живильного отвору по медіальній поверхні (3); ІІІ- між точкою 3 і верхнім кінцем горбистості нижнього кінця діафіза по медіальній поверхні (4); ІV- між точкою 4 і верхнім краєм суглобової поверхні латеральної щиколотки (5); V- між точкою 5 і нижньою точкою щиколотки (6).

Мікроостеоскопія - використана для виявлення мікроструктур і їх комплексів, притаманних кісткам людини або тварин, а також для виявлення хворобливих змін і інших особливостей кісткової тканини людей. Для цього на дрібнозернистому абразивному камені зашліфовувалися дві поперечні та дві подовжні поверхні розпиляних навпіл по сагітальній лінії блоків серії 3. Потім зашліфовані поверхні покривалися розчином полістиролу в толуолі для просвітлення мікроструктур. Препарати вивчалися під стереомікроскопом МБС-9 при збільшенні у 28-56 разів. Зразки серії 4 розтиралися між двома предметними стеклами до порошкоподібного стану, просвітлювалися розчином полістиролу в толуолі й вивчалися у світлі, що проходить, під мікроскопом МБР-1А при збільшенні у 300 разів.

Мікроморфометрія - вимірювання за допомогою окулярного мікрометра МОВ-1-15Х мікроструктур (довжини і ширини кісткових лакун, ширини гаверсових каналів, підрахунок кількості кісткових лакун на одиниці площі) для видової диференціації кісткової тканини серії 4.

Математичний метод - застосований для обробки отриманого числового матеріалу. Для вивчення видової і статевої належності проведено статистичну обробку матеріалу, п'ятиінтервальну оцінку даних. Отримано формулу і математичні значення коефіцієнтів, на основі яких складено 102 регресійні рівняння для обчислення довжини тіла за окремими характеристиками кісток при встановленій або невідомій статевій належності.

Обладнання: ростомір, штатив для вимірювання кісток (дошка Брока), штангенциркуль, гнучка металева стрічка для вимірювання окремих характеристик, стереомікроскоп МБС-9, біологічний мікроскоп МБР-1А, окулярний мікрометр МОВ-1-15Х, муфельна піч ПІ-2УМ, логометр ПРЩ з хромель-капелевими термопарами для визначення температури спалення.

Результати дослідження

При спаленні кісток закономірним є їх руйнування (від утворення великих фрагментів до власне золи), деформація та зменшення розмірів (усадка). Руйнування починається при температурі 300-350⁰С, тобто при чорному розжарюванні кістки, і продовжується протягом усього спалення. Виявляється воно у відщепленні часток кісток, утворенні поверхневих та наскрізних розколин і відділенні досить великих уламків. Найбільшою мірою руйнуванню сприяє перепад температур, що діють по довжині однієї кістки, тому у багаттях кістки руйнуються більшою мірою, ніж у муфельній печі. Це підтверджується також спаленням з м'якими тканинами, бо фрагментація відбувається на межі кістки, прикритої м'якими тканинами, та вільною від них. При подальшому спаленні до сірого (400-680⁰С) та білого (680-950⁰С) розжарювання руйнування кісток продовжується.

Деформація й усадка кісткової тканини починається після 700⁰С і наростає до 900-950⁰С. Цим явищам сприяє підвищення температури і термін спалення. Деформація обумовлена розм'якшенням мінеральної частини кісток, унаслідок чого наступає їх викривлення. Епіфізи кісток деформації майже не піддаються. Для цілковитої усадки при температурі 950⁰С потрібно не менше однієї години. Різні відділи кісток усаджуються по-різному. Найбільшою мірою зменшуються епіфізи (до 22,05%), а найменшою - діафізи (до 13,48%).

Встановлення походження кісток від скелетів людини чи тварини.

Метод дослідження вибирається в залежності від ступеня фрагментації кісток. Значні за розмірами уламки диференціюються порівняльно-анатомічним методом. Верхні епіфізи великогомілкових кісток тварин, на відміну від людських, по передніх поверхнях мають вирізку для сухожилка і не мають на латеральному боці суглобової поверхні для зчленування з голівкою малої гомілкової кістки. Нижній епіфіз цієї кістки у тварин не має медіальної щиколотки і вирізки для з'єднання з малою гомілковою кісткою. Що стосується діалізів, то навіть великі їх фрагменти доцільно досліджувати мікроскопічним методом, щоб не припуститися помилки. Мова не йде про диференціацію малих гомілкових кісток, бо у тварин вони рудиментарні, верхній кінець їх плоский, а нижній - голкоподібно загострений і не сягає нижнього епіфізу.

Мікроскопічний метод у відбитому світлі застосовується для дослідження уламків діалізів. Кістки людей відзначаються численними перебудовами вторинних остеонів з утворенням материнсько-дочірніх конструкцій 3-4 і більше генерацій, майже повною відсутністю первинних циліндричних і сіткоподібних остенів, відсутністю лакунарних остеонів у ендостального краю. Для кісток тварин притаманне все перераховане, що не характерне для людей, і особливо - великі ділянки сіткоподібних остенів.

Мікроскопія у прохідному світлі застосовується при дослідженні золи кісток сірого розжарювання. У золі відшукували частки пластинчастої кісткової тканини, просвітлені розчином полістиролу в толуолі і за допомогою окулярного мікрометра вимірювали довжину, ширину 100 кісткових лакун кожного досліджуваного зразка і підраховували їх кількість на площі 10000 мкм². Числовий матеріал оцінювався методом п'ятиінтервальної діагностики з побудовою графіків розподілення характеристик і складенням таблиць. Приклади п'ятиінтервальної оцінки наведені в табл. 1, 2, 3. При застосуванні мікроморфометричного методу по золі тільки при вимірюванні лакун діагностика видової належності вдається у 84-90%. Застосування ще й підрахунку кількості лакун підвищує вірогідність діагностики до 95-98%.

Таблиця 1

Визначення видової належності кісткової тканини по довжині кісткових лакун

Таблиця 2

Визначення видової належності кісткової тканини за шириною кісткових лакун

Таблиця 3

Визначення видової належності кісткової тканини за кількістю кісткових лакун на площі 10000 мкм²

Визначення статі.

Сутність методу полягає в порівнянні числових характеристик окремих ознак великих і малих гомілкових кісток окремо чорного (сірого) та білого розжарювання. Перевіривши понад шістдесят різних ознак, ми дійшли висновку про можливість встановлювати стать за найбільшою довжиною кісток та за деякими окремими характеристиками. На великій гомілковій кістці такими ознаками є сукупна довжина фрагментів 1-7, 1-6, 2-8, 2-7, 3-7, довжина окружності на рівні живильного отвору та на рівні переходу переднього гребеня на медіальну поверхню, ширина верхнього та нижнього епіфізів. На малій гомілковій кістці це сукупна довжина фрагментів: 1-4, 1-3, 2-5, а також сагітальний розмір голівки. Максимальна можливість певної діагностики статі (за шириною верхнього епіфіза великої гомілкової кістки) дорівнює 88% та 76% відповідно при сірому та білому розжарюванні. Мінімальна вірогідність діагностики статі (за сагітальним розміром голівки малої гомілкової кістки) складає 62% і 54% відповідно сірого та білого розжарювання. При можливості діагностики за кількома ознаками певність діагностики зростає до 95-98%.

Обчислення довжини тіла.

Принцип встановлення довжини тіла ґрунтується на збереженні певних пропорцій скелета людини, тобто остеометричні характеристики окремих кісток знаходяться у закономірних співвідношеннях між собою і з загальною висотою скелета. Вивчалися кістки серії 1. Досліджено більше 60 морфометричних ознак кісток. Числовий матеріал піддався статистичній обробці з обчисленням коефіцієнтів кореляції. Для визначення довжини тіла відібрані тільки ті ознаки, які виявили дуже сильний або сильний кореляційний зв'язок. Кореляційні поля, складені для довжини тіла з числовими характеристиками фрагментів, виявили лінійну залежність параметрів дослідження. Дослідження довело можливість вирішення питання тільки за лінійними характеристиками сукупних висот кількох рядом розміщених фрагментів. Ми вважаємо доцільним використання 17 ознак. На великій гомілковій кістці це найбільша довжина, а також сукупність фрагментів 1-7, 2-8, 2-7, 3-8, 3-7, 4-8, 4-7, 5-8, 5-7, 6-8, 6-7. На малій гомілковій кістці такими ознаками є найбільша довжина та сукупність фрагментів 1-4, 1-3, 2-5, 2-4.

Математичним шляхом отримали формулу для обчислення довжини тіла:

D = а + вх + ?,

де

D - довжина тіла, що обчислюється;

х - числова характеристика досліджуваного фрагмента чи їх сукупності;

а, в - коефіцієнти робочої формули, одержані математичним шляхом;

? - можливе максимальне відхилення обчисленої довжини тіла від фактичної.

Окремо для кісток чорного (сірого) та білого розжарювання при визначеній та невідомій статевій належності отримано коефіцієнти робочої формули на основі яких складено 102 регресійні рівняння для обчислення довжини тіла.

Максимальне відхилення обчисленої довжини тіла від фактичної може складати від 7,19см до 11,64см. Застосування рівнянь при перевірці у "сліпих" дослідах та при виконанні практичних експертиз показало, що відхилення не перевищує 4-4,5см.

Індивідуальне ототожнення особи.

Досліджено 19 кісток зі слідами ураження хворобами або прижиттєвими травматичними змінами. Доведено можливість діагностувати на спалених кістках макро- та мікроскопічним методом переломи від двомісячної до трирічної давності, пухлини кісток, остеопороз нефункціонуючих кісток паралізованої людини. Переломи і хворобливі зміни можуть розпізнаватися на кістках як сірого, так і білого розжарення за специфічною картиною змін та перебудовою кісткової тканини.

Діагностика прижиттєвих ушкоджень кісток при виконанні практичних експертиз з урахуванням обставин справи дала можливість встановити конкретних загиблих осіб.

Разом з тим звернемо увагу на те, що в зонах загоєння переломів та в зонах, прилеглих до переломів чи осередків захворювання спостерігаються ділянки грубоволокнистої тканини, притаманної зрілим тваринам і не властивої дорослим людям. Зустрічаються також зони значного розширення гаверсових каналів, характерні для кісток старих або паралізованих індивідів.

Практичні рекомендації

Запроваджені методики дослідження призначені для використання у медико-криміналістичних відділеннях обласних та Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України. Вони забезпечують іденти-фікацію особи за спаленими кістками гомілки різного ступеня розжарювання та фрагментації.

Дослідження проводиться в визначеній послідовності:

1. З матеріалу, що надійшов для дослідження, відбирають кісткові уламки, придатні для дослідження, і якщо вони мають рівномірне розжарювання, покривають розчином полістиролу в толуолі або клеєм "ПВА". Це значною мірою запобігає подальшому руйнуванню кісток. Фрагменти, де виявляються ділянки чорного й сірого кольору, допалюють протягом однієї години при 450⁰С до рівномірного сірого розжарювання. У разі наявності білого кольору фрагменти допалюють до білого розжарювання при 950⁰С протягом однієї години. Цим забезпечується повна усадка кісткової тканини. Допалені кістки зміцнюють вказаним вище способом.

Обсяг питань, що можуть бути вирішені судово-медичним експертом, обумовлений:

- характеристикою матеріалу (ступінь фрагментації й розжарювання);

- даними про людину, що загинула (стать, зріст, вік);

- найменуванням досліджуваної кістки (фрагменти великої гомілкової кістки несуть значно більшу ідентифікаційну інформацію порівняльно з малою гомілковою кісткою).

2. Видову належність можна встановлювати:

- за характерними анатомо-морфологічними ознаками, притаманними кісткам людини чи свійських тварин;

- за типовими мікроскопічними та мікроморфометричними ознаками на поперечних і подовжніх шліфах-блоках уламків діалізів;

- за мікроморфометричними характеристиками кісткових лакун пластинчастої кісткової тканини сірого розжарювання з наступною оцінкою результатів за п'ятиінтервальною системою, користуючись складеними таблицями й побудованими графіками.

3. Стать загиблої людини встановлюється незалежно від ступеня розжарювання кісток за лінійними характеристиками з оцінкою результатів за п'ятиінтервальною системою з застосуванням розроблених таблиць і графіків.

4. Довжина тіла (зріст) обчислюється за допомогою отриманих рівнянь парної регресії незалежно від ступеня розжарювання, окремо для жіночої, чоловічої статі та у випадках, коли стать не встановлена. При цьому використовується формула й отримані коефіцієнти. Довжина тіла та стать із значно більшим відсотком точності встановлюється при дослідженні двох і більше характеристик спалених кісток.

5. Патологічні зміни, що відображають індивідуалізуючі особливості кісток, виявляються остеоскопічним чи остеометричним методами.

6. Висновки з питань, поставлених на вирішення судово-медико-криміналістичної експертизи, даються після детального, послідовного вивчення всіх ознак, які можуть бути виявлені на кістковому матеріалі, що надійшов для дослідження.

Висновки

1. Кістки гомілки зберігаються при спаленні трупа чи нижніх кінцівок і придатні для судово-медичного дослідження незалежно від способу спалення (відкриті чи закриті вогнища), ступеня розжарювання (чорне, сіре, біле) та фрагментації (великі фрагменти, уламки різних розмірів, власне зола).

2. Застосований комплекс медико-криміналістичних методик дає можливість ідентифікувати особу, що загинула, за груповими ознаками, визначаючи видову належність, стать, зріст, або за індивідуалізуючими ознаками, такими як патологічні зміни, вади розвитку кісток, прижиттєві переломи тощо. Використання для дослідження кісток загиблих жителів України дозволяє застосовувати методики для ототожнення особи на території всієї країни при загибелі європеоїдів, незалежно від національності.

3. Спалення кісток при різних температурних режимах виявило ряд закономірних ступенів їх розжарювання та руйнування. Ступінь розжарювання залежить виключно від температури та терміну спалення. Чорне розжарювання утворюється при температурі вогнища 300-350⁰С. Підвищення температури до 400-680⁰С веде до утворення відповідно темно- чи світло-сірого розжарювання, а після 680⁰С - білого розжарювання. Руйнування кісток починається вже при чорному розжарюванні. Найбільший вплив на цей процес мають перепади температури горіння упродовж терміну спалення чи на різних ділянках кісток. Усадка і деформація кісток - багатофакторне явище, яке залежить від температури (понад 700⁰С), терміну спалення, типу вогнища, виду палива, відділу кістки і навіть від віку загиблої людини. Найбільшої усадки зазнають епіфізи кісток (13,32-22,05%), меншою мірою відбувається усадка кінцевих відділів діафізів (14,61-16,46%) і ще меншою - середини діафізів (11,55-14,38%). Усадка кісток у молодих осіб та людей середнього віку виражена менше, ніж у старих людей, на 1,5-3%.

4. Методи видової диференціації залежать від ступеня розжарювання та фрагментації кісток. Видова належність фрагментів, що зберегли специфічні ознаки, встановлюється порівняльним анатомо-морфологічним методом. При наявності уламків діафізів їх диференціація здійснюється мікроморфоскопічним методом на поперечних та подовжніх поверхнях шліфів-блоків за наявністю та співвідношенням різних форм остенів. Нарешті, видова належність дрібних часток золи визначається за розмірами кісткових лакун пластинчастої тканини сірого розжарювання та їх кількістю на одиниці площі. П'ятиінтервальна оцінка числових показників вимірювання та підрахунку кісткових лакун виявила можливість видової диференціації по золі в межах від 90% до 98%.

5. Статева належність фрагментів спалених кісток визначається за різницею однойменних лінійних характеристик, таких як найбільша довжина кісток, довжина різних комбінацій фрагментів, окружності діафіза на різних рівнях, ширина верхнього й нижнього епіфізів великої гомілкової кістки, сагітальний розмір голівки малої гомілкової кістки.

Індивідуальна статева діагностика за однією параметричною характеристикою великої гомілкової кістки можлива у 70-88%, а малої гомілкової - у 54-84%. Значно підвищує достовірність діагностики статі використання двох і більше ознак.

6. Для обчислення довжини тіла розроблена діагностична модель на основі якої отримано 102 регресійні рівняння окремо для чорного (сірого) та білого розжарювання при визначеній або невідомій статевій належності. Максимальне відхилення установленої довжини тіла від фактичної складає за фрагментами великої гомілкової кістки 7,19-11,08 см, а малої гомілкової - 7,44-11,64 см. Застосування сукупності параметричних характеристик кісток значно збільшує точність обчислення довжини тіла.

7. На фрагментах спалених кісток, незалежно від ступеня розжарювання, можна діагностувати прижиттєві переломи різної давності, інші ушкодження й захворювання, які за певних обставин можуть вважатися індивідуалізуючими ототожнюючими ознаками особи.

Перелік робіт, опублікованих за матеріалами дисертації

1. Голубович П.Л. Характер изменений костей голени в процессе их сжигания // Сборн. науч. трудов молодых ученых и специалистов медиков Запорож. гос. ин-та усоверш. врачей и Запорож. гос. мед. ун-та. - Запорожье, 1996. - С. 88.

2. Голубович П.Л. Спалені кістки гомілки як об'єкт судово-медичного дослідження // Українськ. суд.-мед. вісник. - К., 1997.- №2 - С. 26-27

3. Голубович П.Л. Встановлення видової належності спалених кісток гомілки при різних ступенях розжарювання і фрагментації // Українськ. суд.-мед. вісник. - К., 1997 - №2 - С. 27-29.

4. Голубович П.Л. Особливості змін кісток гомілки при спаленні // Матер. наук. конф. присвяченої пам'яті проф. Ю.С. Сапожникова. - К., 1997. - С. 54.

5. Голубович П.Л. Встановлення статі за спаленими кістками гомілки // Українськ. суд.-мед. вісник. - К., 1999. - №1 - С. 19-22.

6. Голубович П.Л. Обчислення довжини тіла людини за спа-леними кістками гомілки // Українськ. суд.-мед. вісник. - К., 1999. - №1. - С. 22-25.

7. Голубович П.Л. Індивідуальне ототожнення особи по спалених кістках гомілки // Українськ. суд.-мед. вісник. - К., 1999. - №1. - С. 25-28.

Анотація

Голубович П.Л. Судово-медична ідентифікація особи за спаленими кістками гомілки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.25 - судова медицина. - Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Київ, 1999.

Дисертація присвячена питанням ототожнення особи за спаленими кістковими залишками. У роботі застосовано комплексний підхід до дослідження спалених кісток гомілки. У процесі дослідження встановлено закономірності змін кісткової тканини під дією високої температури при спаленні в умовах різних температурних режимів. Методи дослідження в сукупності дають можливість встановлювати такі групові ознаки: видову належність кісток, стать і довжину тіла загиблої людини незалежно від ступеня розжарювання (чорне, сіре, біле) та фрагментації (великі фрагменти, уламки різних розмірів, дрібні частки, зола кісток). Результати дослідження знайшли впровадження в практику виконання судово-медичних експертиз.

Ключові слова: спалені кісткові залишки, групові ознаки, ідентифікація особи.

Аннотация

Голубович П.Л. Судебно-медицинская идентификация личности по сожженным костям голени. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата меди-цинских наук по специальности 14.01.25 - судебная медицина. Киевская медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика, Киев, 1999.

Диссертация посвящена вопросам отождествления личности по сожженным костным останкам. В работе применен комплексный подход к исследованию костей голени. В процессе исследования установлены закономерности изменений костной ткани под действием высокой температуры при сожжении в условиях разных температурных режимов и различных типов очагов (открытых и закрытых). Использовали остеоскопический, остеометрический, сравнительно-анатомический, микроскопический, микроморфометрический и математический методы исследования. Степень каления кости зависит исключительно от температуры горения и времени сжигания. Черное каление костей наступает при температуре 300-350⁰С. Повышение температуры до 400⁰С ведет к образованию темно-серого каления, а до 680⁰С - светло-серого каления костей. Лишь после 680⁰С образуется белое каление. Исключение составляют кости молодых субъектов или участки вновь образованной ткани, белое каление которой наступает при более низкой температуре. Разрушение костей начинается уже при черном калении. Наибольшее влияние на процесс разрушения костной ткани оказывает быстрая смена температуры, особенно резкое ее снижение. Деформация и усадка (уменьшение размеров костей) наступают после 700⁰С. Усиление этих явлений отмечается до 900-950⁰С. Они зависят также от длительности сжигания. Максимальная усадка происходит при сжигании в течение не менее одного часа. Доказана возможность идентификации личности на уровне групповых признаков, независимо от степени каления и фрагментации.

Наличие крупных фрагментов костей любой степени каления позволяет:

а) определять видовую принадлежность сравнительно-анатомическим методом;

б) устанавливать пол путем пятиинтервальной оценки отдельных числовых характеристик;

в) вычислять длину тела по числовым характеристикам костей с помощью регрессионных уравнений.

Для индивидуального вычисления длины тела выведена математическая формула и получено 102 регрессионных уравнения. Фрагменты диафизов, независимо от степени каления, дают возможность устанавливать видовую принадлежность по характеру перестройки костной ткани, качественному и количественному различию форм первичных и вторичных осте онов. При фрагментах достаточных размеров есть возможность вычисления длины тела и определения половой принадлежности. Собственно зола костной ткани серого (черного) каления допускает определение принадлежности кости человеку или животному по длине, ширине костных лакун и по количеству их на единице площади (10000 мкм²). Обнаружение на фрагментах костей прижизненных переломов, следов костных заболеваний и других повреждений, с учетом локализации, может способствовать индиви-дуальной идентификации погибшего человека.

На основе выполненных экспериментальных исследований разработаны диагностические таблицы установления видовой принад-лежности, таблицы определения половой принадлежности, выведена формула и получено 102 регрессионных уравнения для вычисления длины тела. Результаты исследования нашли практическое применение при выполнении судебно-медицинских экспертиз.

Ключевые слова: сожженные костные останки, групповые признаки, идентификация личности.

Annotation

Golubovich P.L. Forensic identification of subject by burnt bones of a shin. - Manuscript.

Thesis for a candidates degree of Medicine. Speciality 14.01.25 - Forensic medicine. - Kiev Academy of postgraduate medical studies, named after Shupik P.L., Kiev, 1999.

The thesis deals with the problems of identification of a subject by burnt osseous remains. The complex approach in studies of shin bones was used in this research. In the framework of this investigation the modifications of osseous tissues in different temperature conditions were determined. The investigation methods, in the whole, permit to establish the following group signs: species of bones, sex and length of a subject, independently of incandescence rate (black, gray, white) and fragmentation (large fragments, pieces of different size, small parts, ashes of bones). The methods of this research were applied in practice for the forensic examination.

Key words: burnt osseous remains, group signs, identification of a subject.

Размещено на Allbest.ru