Порушення Na-транспортуючих систем в еритроцитах у хворих на алкоголізм, алкогольні психози, їх корекція
Особливості овабаїн-чутливої екструзії у людей, страждаючих на алкоголізм. Поєднання різних захворювань при алкогольних психозах. Ефективність терапії в поєднанні з Фуразолідоном. Можливості лікарського засобу щодо подолання відхилень гомеостазу.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.11.2013 |
| Размер файла | 86,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук
ПОРУШЕННЯ NА-ТРАНСПОРТУЮЧИХ СИСТЕМ В ЕРИТРОЦИТАХ У ХВОРИХ НА АЛКОГОЛІЗМ, АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ
Спеціальність: Психіатрія
ПАНАС АНДРІЙ РОМАНОВИЧ
Київ, 1999 рік
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Неухильне зростання розповсюдженості хронічного алкоголізму в нашій країн, збільшення кількості хворих на алкогольні психози, а також катастрофічні медичні і соціальні наслідки алкоголізму поставили перед вітчизняною психіатрією ряд невідкладних теоретичних та практичних завдань (А.П. Афендикова, П.Н. Боднар, 1987, Н.Я. Фурсова, Е.Н. Ревенок и др., 1990).
В багатьох публікаціях (Г.Я. Авруцький, А.А. Недува, 1988, Б.М. Асадов, 1983, О. Мороз, І. Влох, 1996, A. Bjorneboe, G.E. Bjorneboe, 1993) підкреслюється необхідність вивчення біологічних механізмів розвитку алкоголізму, розробки тактики ефективної патогенетичної обґрунтованої терапії і реабілітації хворих. Слід прийняти до уваги, що при дослідженні етіопатогенезу алкогольної хвороби встановлено зрушення інтенсивності перекисного окислення ліпідів, обміну нейромедіаторів, синтезу простагландинів, метаболізму вуглеводів, ліпідів та амінокислот (О.С. Бурмистров, Ю.С. Бородкин, 1990, Л.П. Быкова, Т.П. Жукова, 1991, В.Н. Синицкий, Н.К. Харченко, 1995, R. Farskinen, E.A. Nikkila et. al., 1987). Нині залишається мало сумнівів в тому, що при алкоголізмі порушуються практично всі ланки клітинного метаболізму. Тому зрозумілим є інтерес до механізмів іонного транспорту, котрі функціонують в клітинах різних типів, і до змін кінетичних характеристик іон-транспортуючих систем, що з'являються при хронічному алкоголізмі і алкогольних психозах.
Відомо, що при алкоголізмі виникають значні відхилення в системах овабаїн-чутливого та овабаїн-резистентного транспорту іонів (О.М. Мороз, І.Й. Влох, 1996, О.А. Бурий, 1997). Також встановлено особливості Na-транспортуючих систем за хронічного алкоголізму, котрий супроводжується гіпертонічною хворобою і/або інсулінонезалежним цукровим діабетом. Базуючись на цих дослідженнях, було продовжено працю в даному науковому напрямку, щоб мати можливість встановити особливості іонного транспорту і за інших захворювань, що виникають внаслідок хронічного зловживання алкоголем, в тому числі і при алкогольних психозах, а також обґрунтувати доцільність застосування Фуразолідону для подолання збурень натрієвого гомеостазу. Вибір останнього як середника, здатного модулювати властивості різноманітних іон-транспортуючих систем, був мотивований спостереженнями, згідно котрих Фуразолідон впливає на швидкість утилізації клітинами кисню, чинить дію на антиоксидантні захисні механізми і процеси перекисного окислення ліпідів (B. Sas, 1993), тобто змінює ланки метаболізму, котрі мають відношення до підтримання іонного складу внутрішнього та позаклітинного середовищ.
Серед Na-транспортуючих систем такою, що становить об'єкт найбільш численних досліджень, є Na, K-АТ фаза, за посередництвом якої здійснюється овабаїн-чутливий транспорт Na+. Однак протягом останніх років одержано вагомі докази можливості транспорту моновалентних іонів овабаїн-резистентними механізмами (Ю.В. Постнов, С.Н. Орлов, 1987, A.R. Chipperfield, 1987, M.A. Post, D.C. Davson, 1994), зокрема, Na, K, Cl-котранспортом (P. Geck, B. Pfeiffer, 1989, N. Whisenant,1993) та Na/Li-протитранспортом (T.C. Hardman, S. Sandhu et. al., 1992, F.J. Muriana, C. Montilla et.al., 1996). Хоча їх активність в еритроцитах є стійкою протягом періоду індивідуальної тривалості, нагромаджуються дані на користь того, що згадані системи піддаються модуляціям як гостро, так і хронічно, за впливу різноманітних факторів. Значний інтерес у дослідженні цих механізмів становить зв'язок між змінами їх поведінки та окремими патологічними станами. Порушення кінетичних характеристик овабаїн-резистентного транспорту моновалентних іонів виявлено при ендогенних психозах (И.И. Влох, 1992) есенціальній гіпертензії (А.Н. Бритов, А.М. Коваль и др., 1991, В.Н. Ослопов, Ю.В. Смирнов и др., 1991, G.I. Adebajano, P. Gaffney et. al., 1996, M. Canessa, 1994), цукровому діабеті (M. Canessa, G. Zerbini, 1992, A. Czech, J. Taton, 1991, T. Senda, N. Serisawa et. al., 1996), дисліпідеміях (S.H. Stengard, K.E. Zerba et. al., 1997), нефропатіях (Y.F. Sun, C.J. Tsai et. al., 1996, P.L. Neves, M. Faisca et. al., 1996).
Однак повністю відсутні дані про порушення Nа-транспортуючих систем в еритроцитах у хворих на алкоголізм та алкогольні психози, тому є очевидною доцільність проведення наукових досліджень у вказаному напрямку.
Дисертація виконана у відповідності з планом наукових досліджень Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького і є частиною науково-дослідної теми “Дослідження механізмів розвитку іонних мембранопатій”. Шифр ІН 30.00.0001.96, № державної реєстрації 0198U000877.
Мета роботи - встановлення особливостей модуляції овабаїн-чутливого та овабаїн-резистентних механізмів транспорту Na+ в еритроцитах за алкоголізму, що супроводжується алкогольними захворюваннями печінки, і при алкогольних психозах.
В світлі поставленої мети вирішували наступні основні завдання:
1. вивчити клінічну ефективність Фуразолідону при лікуванні алкоголізму;
2. виміряти параметри трьох Na-транспортуючих систем - активної екструзії Na+, фуросемід-чутливого Na, K, Cl-котранспорту та Na/Li-протитранспорту - в еритроцитах у хворих на алкоголізм, що супроводжується алкогольними захворюваннями печінки та гіпертонічною хворобою, а також при розвитку алкогольних психозів;
3. вивчити особливості Na-транспортуючих систем в еритроцитах у хворих на алкоголізм, що приймали Фуразолідон;
4. дослідити за експериментальних умов чутливість Na-транспортуючих систем в еритро-цитах і гепатоцитах за гострого та хронічного впливу Фуразолідону;
5. встановити взаємодію Na-транспортуючих систем з інтенсивністю перекисного окислення ліпідів, активністю каталази та пероксидази в крові та клітинах печінки піддослідних тварин після введення Фуразолідону.
Наукова новизна. Вперше показано, що одну з причин перевантаження еритроцитів іонами Na+ у хворих, в котрих алкоголізм приводить до розвитку алкогольних захворювань печінки, становить пригнічення овабаїн-чутливої екструзії Na+. Компенсаторне збільшення швидкості Na, K, Cl-котранспорту є недостатнім для повернення внутрішньоеритроцитарної концентрації Na+ в межі фізіологічного діапазону. Встановлено участь швидкості фуросемід-чутливого Na, K, Cl-котранспорту в підтриманні стабільності іонограми крові у хворих з алкогольними психозами.
Експериментально досліджено параметри овабаїн-чутливої екструзії Na+, фуросемід-чутливого Na, K, Cl-котранспорту та Na/Li-протитранспорту в еритроцитах і гепатоцитах за гострого та хронічного впливу на організм піддослідних тварин Фуразолідону. Встановлено високу резистентність Na-транспортуючих систем вказаних клітин до дії Фуразолідону в часовий інтервал, коли концентрація Фуразолідону в крові є максимальною, та у віддалений період. Виявлено дози Фуразолідону та режим його введення в організм, за дотримання яких цей препарат не чинить індукторного впливу на процеси перекисного окислення ліпідів в крові та печінці. Одержано докази наявності у Фуразолідону властивостей сприяти зменшенню порушень Na-транспортуючих систем у хворих з алкогольними захворюваннями печінки.
Практичне значення результатів дослідження. Проаналізовано можливий патофізіологічний механізм виникнення відхилень в балансі К+ та Na+ при алкоголізмі за наявності алкогольних захворювань печінки, зокрема, поєднаних з гіпертонічною хворобою, основу якого складають розвиток оксидативного стресу та збурень іонного гомеостазу. Наведено причини, сукупність котрих забезпечує стабільність концентрацій К+ та Na+ в крові у хворих з алкогольними психозами. Здійснено аналіз властивостей Фуразолідону як модулятора функціонального стану клітин різних типів. Обмежену здатність Фуразолідону зумовлювати виникнення відхилень в овабаїн-чутливому та овабаїн-резистентних механізмах транспорту моновалентних іонів в еритроцитах та гепатоцитах експериментальних тварин використано для обґрунтування доцільності застосування вказаного препарату за патологічних станів, що супроводжуються натрієвим перевантаженням клітин. Показано, що тривалість курсу терапії Фуразолідоном повинна бути лімітованою. Встановлено високу ймовірність подолання порушень гомеостазу іонів Na+ у хворих, в котрих алкоголізм супроводжується алкогольними захворюваннями печінки, але не гіпертонічною хворобою, оскільки в останньому випадку зміни Na-транспортуючих систем є генетично детермінованими. Наголошено, що вимірювання параметрів Na-транспортуючих систем можна застосувати для контролю за функціональним станом еритроцитарних мембран.
Декларація конкретного особистого внеску дисертанта.
Особистий внесок автора полягає в пошуку та опрацюванні джерел літератури, в аналізі актуальності та ступеня вивчення проблеми, підборі та клінічному обстеженні хворих, постановці методик дослідження, опрацюванні та узагальненні одержаних результатів, формулюванні висновків, підготовці рекомендацій для впровадження.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на науково-практичній конференції, присвяченій 200-річчю Харківської міської клінічної психіатричної лікарні “Сабурова дача” (Харків, 1996), науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю Вінницької психоневрологічної лікарні імені О.І. Ющенка (Вінниця, 1997), щорічних підсумкових конференціях ЛДМУ (1995-1998), засіданнях обласного наукового товариства психіатрів (1996-1998), науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю кафедри фізіології Львівського державного медичного університету (Львів, 1995), ХV з'їзді фізіологів України (Львів - Донецьк, 1998), на спільному засіданні кафедр психіатрії і медичної психології, нормальної фізіології, неврології та ЦНДЛ Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького.
Результати роботи впровадженні в практику клінічного відділення Львівської обласної державної психіатричної лікарні та стаціонарних відділень Львівського обласного наркологічного диспансеру, в науково-дослідну роботу і навчальний процес кафедр психіатрії, психології і сексології, кафедри фармакології Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького.
Публікації. За результатами дисертації опубліковано 14 наукових праць, які відображають її основні положення. З них 7 статей в наукових фахових журналах, 6 робіт в матеріалах і тезах конференцій та 1 інформаційний лист.
Структура та об'єм роботи. Дисертація викладена на 147 сторінках машинописного тексту. Робота складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, п'яти підрозділів глави “Результати дослідження та їх обговорення”, висновків та списку використаної літератури, який включає 192 джерела літератури. Робота ілюстрована 21 таблицями та 9 рисунками.
2. ЗМІСТ РОБОТИ МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Під спостереженням знаходилося 114 хворих, у було діагностовано алкоголізм та алкогольні психози. Дослідження проводилося з використанням шкали клінічних ознак фазного перебігу алкоголізму. В групу порівняння входило 30 психічно здорових осіб, які ведуть тверезий спосіб життя. Для порівняння клінічної ефективності препаратів сенсибілізуючої до алкоголю дії було також виділено контрольну групу з 30 хворих на алкоголізм, яким активні методи терапії не проводилися. Всіх хворих, що знаходилися під спостереженням,було поділено на групи:
1) хворі на алкоголізм в другій стадії, яким проводилась терапія Фуразолідоном (п = 42);
2) хворі на алкоголізм другої стадії, яким проводилась терапія тетурамом (п = 36);
3) хворі на алкоголізм, у яких діагностовано алкогольний делірій (п = 24);
4) хворі на алкоголізм з гострим алкогольним галюцинозом (п = 12).
Іон-транспортуючі функції еритроцитів досліджували у 42 хворих на алкоголізм ІІ стадії розвитку, 24 хворих на білу гарячку, 12 хворих з гострим алкогольним галюцинозом. У 30 хворих алкоголізм супроводжувався алкогольними захворюваннями печінки, у 16 хворих алкогольні захворювання печінки поєднувались із гіпертонічною хворобою.
Вимірювання параметрів Na-транспортуючих систем в еритроцитах у вказаних хворих проводили через три доби після відміни будь-якого медикаментозного лікування, через п'ять діб щоденного вживання Фуразолідону і на п'яту добу періоду післядії. В роботі використано Фуразолідон, виготовлений на акціонерному об'єднанні “Монофарм” (Україна). Препарат, що містив 0,05 г., активної речовини, призначали тричі на день.
Експериментальна частина роботи виконана на 156 білих щурах, з котрих 144 були піддані впливові Фуразолідону. Білі щурі, що піддавались дії Фуразолідону, були об'єднані в 12 підгруп по 12 тварин в кожній. Щурам 1... 6 груп одноразово перорально вводили Фуразолідон в наступних дозах: 333,6, 66,7, 13,3 мг., х 1 кг. маси тіла.
Тварин вказаних перших трьох підгруп декапітували під легким ефірним наркозом через 1 годину від часу введення препарату, тварин інших трьох підгруп витримували протягом 5-добового періоду післядії.
Тварин 7... 12 підгруп піддавали хронічному впливові Фуразолідону в дозах: 9,00, 1,80, 0,35 мг., х 1 кг. маси тіла.
Визначення концентрації Na+ та K+ в еритроцитах, плазмі крові та середовищах інкубації, в гепатоцитах проведено методом полум'яної фотометрії на фотометрі типу Plapho-4, Carl Ceiss, Jena.
Про інтенсивність овабаїн-чутливого транспорту Na+ (активної екструзії цього іону) судили за збільшенням концентрації Na+ в еритроцитах та гепатоцитах після їх інкубації в середовищі, що містило овабаїн 0,1 мм.., для еритроцитів людини, 1,0 мм.. - для еритроцитів щура, 5,0 мм. - для гепатоцитів щура. Швидкість овабаїн-резистентного Na, K, Cl-котранспорту встановлювали за приростом концентрації Na+ в процесі інкубації еритроцитів чи гепатоцитів за присутності овабаїну у вказаних концентраціях та фуросеміду. Про швидкість Na/Li-протитранспорту судили за різницею концентрації Na+ в нульовий та кінцевий час інкубації клітин, що її здійснювали при додаванні вказаних інгібіторів за наявності та за відсутності LiCl. Відповідні стандарти названих іонів готували на розчині хлористого тетраметиламонію і MgCl2. Активність Na, K-АТ фази еритроцитарних мембран встановлювали шляхом визначення різниці між активністю сумарної АТ фази та Mg-АТ фази, що їх визначали за приростом концентрації неорганічного фосфору. Визначення вмісту продуктів перекисного окислення ліпідів - малонованого диальдегіду - проводили методом Тимирбулатова Р.А., Селезнева Е.И. (1981), активності каталази - методом Гаврилова В.Б., Meшкоpуднoй M.И. (1983), активності пероксидази - методом Попова М., Нейковской Л. (1971).
Результати дослідження були обчислені варіаційно-статистичним методом Cтьюдeнтa-Фiшеpa. Концентрація Na+ та K+ в крові та транспорт Na+ моновалентних іонів в еритроцитах у хворих на алкоголізм і алкогольні психози. Аналіз результатів проведених досліджень дозволив встановити особливості овабаїн-чутливого та овабаїн-розистентних механізмів іонного транспорту в еритроцитах у хворих на алкоголізм і алкогольні психози. В таблиці 1 сумовані результати вимірювання концентрації K+ та Na+ в еритроцитах та плазмі, а також наведено три індекси співвідношень цих іонів. Звертає на себе увагу, що у пацієнтів з алкогольними захворюваннями печінки, в тому числі при поєднанні останніх з гіпертонічною хворобою, концентрація внутрішнього K+ не відрізняється від такої, встановленої для практично здорових осіб, а концентрація K+ в плазмі крові в двох групах є вірогідно підвищеною. Концентрація Na+ виявилась параметром, значно чутливішим до інтоксикації алкоголем, оскільки її зміни виникають з обидвох сторін еритроцитарної мембрани. Таким чином, одержано свідчення наявності за алкогольних захворювань печінки іонного перевантаження клітин, частково зумовлено надмірним нагромадженням Na+. У нашому дослідженні практично у всіх хворих на алкоголізм, в тому числі при поєднанні з гіпертонічною хворобою, виявлено вірогідне пригнічення активності Na, K-АТ фази еритроцитарних мембран. Зміни активності Na, K-АТ фази за алкогольних захворювань печінки можуть бути пов'язані з відхиленнями в ліпідному складі еритроцитів, як це показано в численних дослідженнях. Не менш важливим є і те, що у таких хворих і гепатоцити, і еритроцити зазнають кисневого голодування, а гіпоксія є фактором, лімітуючим інтенсивність процесів енергоутворення.
Треба також прийняти до уваги, що швидкість гліколізу значною мірою детермінується величиною концентраційного Na-градієнту. Згідно одержаних нами даних, цей параметр у обстежених хворих зазнає змін, що полягають у зниженні його величин. Цілком очевидно, що надмірне нагромадження іонів Na+ в еритроцитах у пацієнтів з алкогольними захворюваннями печінки обидвох груп зумовлюється пригніченням Na, К-АТ фази еритроцитарних мембран. Правильність подібного висновку підтверджується паралельним зниженням індексу К+і / Na+і (таблиця 1).
Таблиця 1. - Концентрація K+ та Na+ (мм.) та індекси співвідношень (одиниці) цих іонів в крові у хворих на алкоголізм в ІІ стадії:
Сукупність даних, одержаних при вимірюванні іонограми крові, активності Na, К-АТ фази еритроцитарних мембран і декількох параметрів овабаїн-чутливого транспорту Na+, зокрема, активної проникливості мембран для Na+ та коефіцієнту овабаїн-чутливого відпомповування іонів Na+ засвідчує відсутність істотних відмінностей між цими показниками у хворих з алкогольними ураженнями печінки і за додаткової наявності гіпертонічної хвороби. Питання патогенезу розладів іонного обміну за алкогольних захворювань печінки протягом тривалого часу залишались мало відомими. Можливість застосування для аналізу іонної транслокації транспортних інгібіторів послужила вагомим стимулом для встановлення кінетичних характеристик овабаїн-резистентних механізмів обміну іонів. Сказане в першу чергу стосується Na, К, СІ-котранспорту та Na/Li-протитранспорту.
Одержані нами результати вимірювання швидкості Na, К, СІ-котранспорту показують, що напрямок змін цього показника в еритроцитах пацієнтів, котрі знаходились під спостереженням, є неоднаковим (таблиця 2). За наявності алкогольних захворювань печінки швидкість Na, К, СІ-котранспорту є вірогідно вищою, ніж в еритроцитах осіб, що складали групу порівняння.
Однак практично у всіх хворих, в котрих алкогольні захворювання печінки поєднуються з гіпертонічною хворобою, швидкість вказаної транслокацї є аномально низькою.
Механізм Na, К, СІ-котранспорту є складовою частиною об'єм-залежних систем. Як правило, пригнічення швидкості Na, К, СІ-котранспорту відбувається при трансформації нормоцитів в макроцити, коли в клітину посилено поступають іони, а пригнічення активності Na, К-АТ фази мембран служить додатковою причиною виникнення натрієвого перевантаження.
Таблиця 2. - Швидкість овабаїн-чутливої екструзії:
Результати виконаного нами дослідження свідчать, що модуляція властивостей Na, К, СІ-котранспорту в еритроцитах гіпертензивних осіб, алкоголізм у котрих привів до розвитку алкогольних захворювань печінки, не проявляє ознак специфічності.
В еритроцитах осіб, в котрих алкогольні захворювання печінки поєднуються з гіпертонічною хворобою, швидкість Na/Li-протитранспорту є вірогідно нижчою від контрольних значень (таблиця 2), і в цьому плані одержані результати є подібними до таких, що їх зареєстровано за хронічного алкоголізму П та Ш стадій, котрий супроводжувався гіпертонічною хворобою (Бурий, 1997). Це можна розглядати як додатковий доказ правильності гіпотези, згідно якої зміни овабаїн-резистентних механізмів транспорту моновалентних іонів є генетично детермінованими.
Що ж стосується причин збільшення швидкості Na/Li-протитранспорту в еритроцитах за алкогольних захворювань печінки, то вони можуть бути зумовлені індукованими впливом алкоголю змінами молекулярного складу еритроцитарних фосфоліпідів (Shiraishi et al., 1993;Mori et al., 1994).
Результати дослідження свідчать також, що у хворих на алкоголізм, що супроводжується розвитком алкогольних психозів, спостерігається пригнічення показників активної екструзії Nа+ з еритроцитів і стабілізація концентрації К+ та Nа+ в еритроцитах та плазмі крові. Це можна пояснити частковою активацією механізму Nа, К, Cl-котранспорту, що виявляється у хворих на білу гарячку та алкогольний галюциноз.
Чутливість Na-транспортуючих функцій еритроцитів до впливу Фуразолідону у хворих на алкоголізм.
Сенсибілізуюча властивість Фуразолідону до дії алкоголю, здатність препарату чинити вплив на ті ланки клітинного метаболізму, що пов'язані з обміном іонів і процесом перекисного окислення ліпідів (Хохлов Л.К. и соавт., 1973, Авруцкий Г.Я., Недува А.А., 1988) послужили обґрунтуванням для включення Фуразолідону в арсенал засобів, що їх використовують для лікування алкоголізму. Одержані результати засвідчили наступне. Після 5-денного курсу лікування Фуразолідоном хворих, алкоголізм у котрих супроводжувався алкогольними захворюваннями печінки, зареєстровано вірогідне зниження концентрації Nа+ в еритроцитах, оскільки цей показник становив мм. х 1 л клітин (-1) проти мм. х 1 л клітин (-1) перед початком приймання препарату, р<0,05. Концентрація вказаного іону в плазмі вірогідно підвищувалась і була наближеною до меж фізіологічного діапазону: мм. х 1 л клітин (-1) проти мм. х 1 л клітин (-1) у практично здорових осіб з групи порівняння. Відповідно, індекс співвідношення “позаклітинний Nа+ / внутрішньоеритроцитарний Nа+” не відрізнявся від контрольних значень. Таку реакцію хворого організму на введення Фуразолідону можна оцінювати як позитивну, оскільки саме натрієвий концентраційний градієнт визначає інтенсивність енергоутворюючих та енергоспоживаючих процесів. Бажаний корегуючий ефект Фуразолідону зберігався і в період післядії, як це встановлено через п'ять діб після припинення приймання хворими препарату. Що ж стосується величин концентрації іонів К+ в еритроцитах та плазмі крові у осіб з алкогольними захворюваннями печінки за умов впливу Фуразолідону, то цей параметр виявився менш чутливим до вказаного препарату, ніж іони Nа+, оскільки істотних їх змін стосовно таких перед початком лікування виявлено не було.
Є важливим, що за впливу Фуразолідону у хворих на алкоголізм, що супроводжується алкогольними захворюваннями печінки, благоприємні зміни виникають не лише зі сторони овабаїн-чутливої екструзії Nа+, але й інших систем транслокації фуросемід-чутливого Nа+, К, Сl-котранспорту та Na/Li-протитранспорту. Стійкість досягнутих за посередництвом Фуразолідону ефектів було підтверджена на п'яту добу періоду післядії.
Що ж стосується впливу Фуразолідону на Na-транспортуючі системи в еритроцитах у хворих на алкоголізм в ІІ стадії, алкогольні захворювання печінки у котрих поєднувалися з гіпертонічною хворобою, то бажаних ефектів в плані нормалізації показників обміну Nа+ досягнути не вдалось, оскільки і іонограма крові, і швидкість всіх трьох Na-транспортуючих систем в еритроцитах як після завершення курсу лікування цим препаратом, так і в період післядії не відрізнялись від таких напередодні лікування.
Чутливість Na-транспортуючнх систем еритроцитів та гепатоцитів до гострого та хронічного впливу Фуразолідону.
Пошук даних літератури в напрямку як токсикологічних, так і клічничих ефектів Фуразолідону виявив лише поодинокі повідомлення стосовно чутливості іонного обміну до вказаного ксенобіотика, що зводиться в основному до повідомлень про ймовірність зменшення концентрації іонів Nа+ в плазмі крові і порушень механізму транспорту Na-обміну (Lax et al., 1994).
Однак наявність свідчень, що за введення Фуразолідону є можливими розвиток анемії і, отже, гіпоксичних ефектів (Zaman et al. 1995, Ali et al., 1996), зміни кількості циркулюючої крові (Khan et al. 1995), модуляція антиоксидантних захисних механізмів, активація процесів перекиснего окислення ліпідів (Sas, 1993) що зумовлює виникнення оксидативного стресу, роблять вірогідними припущення про порушення постійності іонного складу внутрішньо- та позаклітинних середовищ.
В нашому дослідженні одержано дані, які засвідчують достатню стабільність систем овабаїн-чутливого активного транспорту, фуросемід-чутливого Na, K, Cl-котранспорту та Li-протитранспорту в еритроцитах, виділених з крові білих щурів через 1 год після перорального введення вказаного медикаменту. Аналогічна група піддослідних тварин була витримана протягом 5-добового періоду післядії, після завершення котрого також проводили вимірювання швидкостей Na-транспортуючих систем. Параметри іонного транспорту Nа+, не виходили за межі контрольних значень. При хронічному впливі Фуразолідону, в еритроцитах, виділених з крові піддослідних тварин після 5-ти щоденних введень препарату, транслокація іонів, що здійснюється системами активної екструзії Nа+ та фуросемід-чутливого Na, K, Cl-котранспорту, не відрізнялась від такої в еритроцитах щурів контрольної групи. Однак швидкість Na/Li-протитранспорту в еритроцитах щурів, була вірогідно підвищеною.
Протилежну картину встановлено в еритроцитах, виділених з крові щурів після 20-ти щоденних введень Фуразолідону: швидкість овабаїн-чутливого транспорту Nа+ (активної екструзії цього іону) була різко зниженою, швидкість фуросемід-чутливого Na, K, Cl-котранспорту підвищувалась, а швидкість Na/Li-протитранспорту не відрізнялась від такої в еритроцитах контрольної групи.
Таким чином, за гострого введення Фуразолідону в високих дозах ні через 1 год від часу прийому препарату, ні через 5 діб періоду післядії в еритроцитах щурів не виявлено вірогідних змін концентрації Nа+. Хронічний вплив препарату в низьких дозах не відбивається на внутрішньоеритроцитарній концентрації Nа+, однак приводить до різкого збільшення цього показника за умови продовження курсу введення до 20-ти діб. Загальновідомим фактом є наявність зв'язку між іонною проникливістю та ліпідною компонентою плазматичних мембран. Про останню в даній роботі судили за результатами вимірювання в сироватці крові та гомогенатах печінки концентрації малонового диальдегіду - важливого параметру перекисного окислення ліпідів, що є специфічним продуктом розпаду перекисів жирних кислот. В цих же об'єктах визначали також активність двох ферментів антиоксидантного захисту - каталази та пероксидази.
Аналізом інтенсивності утворення чутливих до тіобарбітурової кислоти речовин в крові та печінці, що дозволяє судити про здатність клітин до пероксидації, виявлено достатню стабільність зазначених параметрів і за гострого, і за хронічного впливу Фуразолідону. За жодних зі застосованих режимів дії препарату не було зареєстровано вірогідних підтверджень його цитотоксичності. Отже, Фуразолідон, що поступає в організм піддослідної тварини в зазначених вище дозах, не є індуктором перекисного окислення ліпідів, і цей висновок є справедливим, по крайній мірі, для клітин печінки та крові. Цілком ймовірно, ще розвиток оксидативного стресу попереджується посиленням антиоксидантного захисту, хоча таку реакцію вдалось виявити лише в дуже обмеженій кількості випадків. Зокрема, вірогідне зростання активності каталази виявлено в еритроцитах щурів через 1 годин від часу введення Фуразолідону.
Отже, порушення іон-транспортуючих функцій еритроцитів, що виникають за певних умов впливу Фуразолідону, не супроводжуються окисною модифікацією ліпідів.
Висновки
1. При алкоголізмі, що супроводжується розвитком алкогольних захворювань печінки, в тому числі за наявності гіпертонічної хвороби, концентрація внутрішньоеритроцитарного К+ не змінюється, концентрація цього іону в плазмі є підвищеною. Збільшення концентрації Na+ в еритроцитах на фоні зменшення концентрації Na+ в плазмі крові свідчить, що іонне перевантаження клітин частково зумовлюється надмірним нагромадженням Na+.
2. При алкогольних захворюваннях печінки, поєднаних або не поєднаних з гіпертонічною хворобою, виявлених у хворих з алкоголізмом, активність Na, K-АТ фази еритроцитарних мембран пригнічується, швидкість овабаїн-чутливої екструзії Na+ зменшується. При алкоголізмі за відсутності гіпертонічної хвороби швидкість Na, K, Cl-котранспорту в еритроцитах зростає, за її наявності - зменшується. Подібні напрямки змін є характерними і для Na/Li-протитранспорту в еритроцитах.
3. У хворих на алкогольний галюциноз концентрація К+ та Nа+ в еритроцитах та плазмі крові, незважаючи на пригнічення показників активної екструзії Nа+ з еритроцитів, знаходиться в межах фізіологічного діапазону, що частково забезпечується активацією механізму Nа, К, Cl-котранспорту. За наявності білої гарячки стабілізація концентрації К+ та Nа+ в крові спостерігається на фоні незмінних показників активної екструзії Na+ з еритроцитів при одночасовому збільшенні швидкості Nа, К, Cl-котранспорту.
4. Пероральне приймання хворими, алкоголізм у котрих привів до розвитку алкогольних захворювань печінки, Фуразолідону сприяє усуненню відхилень гомеостазу Na+ в крові та нормалізації Na-транспортуючих систем в еритроцитах. Розвиток такого ефекту препарату є можливим за відсутності у названих хворих гіпертонічної хвороби.
5. Na-транспортуючі системи, що здійснюють овабаїн-чутливу екструзію Na+, фуросемід-чутливий Na,K,Cl-котранспорт та Na/Li-протитранспорт, в еритроцитах білих щурів, котрі зазнали гострого впливу Фуразолідону в дозах 333,6, 66,7;13,3 мг х 1 кг (-1), через 1 год від часу внутрішньошлункового введення препарату та на 5-ту добу періоду післядії характеризуються високою стабільністю.
6. Гострий та хронічний вплив Фуразолідону на білих щурів не приводить в еритроцитах до змін швидкості овабаїн-чутливої екструзії Na+ та Na,K,Cl-котранспорту, але проявляється підвищенням швидкості Na/Li-протитранспорту, а в гепатоцитах за даних умов не виявлено істотних змін концентрації Na+, швидкості овабаїн-чутливої екструзії Na+ та Na, K,Cl-котранспорту та Na/Li-протитранспорту.
7. Фуразолідон за одноразового введення білим щурам в дозах 333,6, 66,7, 13,3 мг. х 1 кг (-1) та за багаторазового введення в дозах 9,00, 1,80, 0,35 мг х 1 кг (-1) не чинить індукторного впливу на інтенсивність перекисного окислення ліпідів в крові та печінці. Ймовірно, що розвиток оксидативного стресу частково попереджується посиленням антиоксидантного захисту. Пероксидаза печінки є більш чутливою до хронічного впливу Фуразолідону, ніж каталаза, про що свідчить гальмування її активності після 5-ти та 20-тидобового введення препарату в дозі 9,00 мг х 1 кг (-1).
алкоголізм психоз лікарський
Список робіт, опублікованих за темою дисертації
1. Панас А.Р. Взаемозв'зок порушень іонного гомеостазу натрію з інтенсивністю перекисного окислення ліпідів при терапії алкоголізму // Український вісник психоневрології. - 1998. - Т. 6. - Вип. 2. - С. 49-50.
2. Панас А.Р., Крапчин В.Б. Застосування Фуразолідону при лікуванні хворих на хронічний алкоголізм // Український вісник психоневрології. - Харків, 1996. - Т. 4. - Вип. 4. - С. 185-186.
3. Бурий О.А., Панас А.Р. Катамнестичне дослідження хворих на алкоголізм, які проходили курс лікування в місцях позбавлення волі // Український вісник психоневрології. - Харків, 1995. - Т. З. - Вип. 2. - С. 238-239.
4. Влох І.Й., Мороз О.М., Бурий 0.А., Панас А.Р. Зв'язок Na- та К-транспортуючих систем еритроцитарних мембран з порушенням іонного гомеостазу крові при алкоголізмі // Актуальні проблеми медицини, біології, ветеринарії і сільського господарства. - Львів, 1996. - С. 11-12.
5. Мороз O.М., Панас А.Р. Бурий О.А., Гринчишин Н.М. Фуросемід-чутливий Nа, К, СІ-котранспорт в еритроцитах при хронічній алкогольній інтоксикації // Актуальні проблеми медицини, біології, ветеринарії і сільського господарства. - Львів, 1998. - С. 78-86.
6. Панас А.Р., Шкаволяк А.В., Бурий О.А., Гринчишин Н.М. Na/Li-протитранспорт в еритроцитах у хворих на хронічний алкоголізм //Вісник проблем біології і медицини. - 1998. - Вип. 23. - С. 128-132.
7. Бурий О.А., Вербінець Л.А., Галібей І.З., Ковальський П.П., Панас А.Р. Дослідження іон-транспортуючих функцій еритроцитів при збуреннях іонного гомеостазу // Фізіологічний журнал. - 1998. - Т.44. - №3. - С.154.
8. Мороз О.М., Вербінець Л.А., Панас А.Р., Манченко А.В. Параметри активного транспорту Na+ в еритроцитах при алкогольних захворюваннях печінки // КМАПО імені П.Л.Шупика. - Київ, 1999. - Вип.8. - Кн.1. - С. 433.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Патологічні процеси, порушення різних ланок гомеостазу та зниження слуху при отитах. Ефективність діагностики та лікування гнійних середніх отитів. Застосування інструментальних методів діагностики захворювання та вдосконалення патогенетичної терапії.
автореферат [115,2 K], добавлен 12.03.2009Гормонально-метаболічний гомеостаз, клінічні прояви симптоматичних психічних розладів та методи оптимізації терапії хворих на цукровий діабет. Частота антропометричних показників, стан ліпідного метаболізму, порушення вуглеводного обміну при шизофренії.
автореферат [36,7 K], добавлен 09.04.2009Соціальна небезпека пияцтва і алкоголізму. Алкоголізм - гостра медична проблема. Перетворення етилового алкоголю в печінці. Використання препаратів дисульфіраму в комплексному лікуванні залежності від алкоголю. Історія становлення препарату "Тетлонг-250".
дипломная работа [83,6 K], добавлен 22.04.2010Стан місцевого захисту у хворих на туберкульоз легень у поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень та підвищення ефективності лікування цієї категорії пацієнтів. Встановлено позитивний вплив препарату фенспірид на визначені порушення.
автореферат [44,7 K], добавлен 05.04.2009Особливості цитокінового гомеостазу хворих на хронічні обструктивні захворювання легенів. Клінічна ефективність застосування плацентарного гормону як модулятора цитокінової активністі та екстраімунного імунокоректора. Особливості цитокінового потенціалу.
автореферат [45,0 K], добавлен 21.03.2009Типи ремоделювання серця і функціональний стан внутрішньосерцевої гемодинаміки, систолічна, діастолічна, ендотеліальну функцію у хворих на ішемічну хворобу серця у постінфарктному періоді ускладнених аневризмою серця в поєднанні з гіпертонічною хворобою.
автореферат [33,2 K], добавлен 09.04.2009Оптимізація антигіпертензивної терапії у метеолабільних хворих на гіпертонічну хворобу літнього й старечого віку на основі вивчення особливостей порушень кальцієвого гомеостазу, фібринолітичної і згортаючої систем крові. Порівняльний аналіз показників.
автореферат [32,8 K], добавлен 21.03.2009Лікарське забезпечення хворих із захворюваннями нирок в умовах спеціалізованих стаціонарів за найпоширенішими нозологіями шляхом створення раціонального асортименту ЛП, їх поєднання у стандартизованих варіантах та рекомендацій щодо витрат на придбання.
автореферат [62,6 K], добавлен 02.04.2009Особливості гемореологічних порушень та їх вплив на імунну відповідь у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень. Ефективність фенспіриду у забезпеченні нормалізації гемореологічного статуса. Відзначення найбільш позитивного ефекту препарату.
статья [41,5 K], добавлен 14.11.2010Етіологія і патогенез, причини і симптоми гіпертонічної хвороби. Ефективність використання точкового масажу при медикаментозному лікуванні хворих похилого та старечого віку, що страждають артеріальною гіпертонією в поєднанні з ішемічною хворобою.
курсовая работа [643,1 K], добавлен 20.05.2015
