Морфологічні особливості будови слизової оболонки верхньощелепної пазухи в нормі та при хронічному запаленні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГАСЮК ЮРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 611.216.1 + 616.216.1 -002

МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНОЇ ПАЗУХИ В НОРМІ ТА ПРИ ХРОНІЧНОМУ ЗАПАЛЕННІ

14. 03. 01 - нормальна анатомія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Харків - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії, м. Полтава

Науковий керівник: доктор медичних наук, заслужений

діяч науки і техніки, професор Скрипніков Микола Сергійович

завідувач кафедри оперативної

хірургії та топографічної анатомії

Української медичної стоматологічної академії м. Полтава.

Офіційні опоненти:

1.Доктор медичних наук, професор Бурих Михайло Прокопович, Харківський державний медичний університет, завідувач кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії.

2.Доктор медичних наук, заслужений працівник народної освіти України, професор Вовк Юрій Миколайович, Луганський державний медичний університет, завідувач кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. акад. О. О. Богомольця МОЗ України, кафедра оперативної хірургії та топографічної анатомії.

Захист відбудеться "24" лютого 2000 року, о 11 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 64. 600. 03 при Харківському державному медичному університеті МОЗ України за адресою: 61022, м. Харків, пр. Правди, 12.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету за адресою: 61022, м. Харків, пр. Леніна, 4.

Автореферат розісланий "24" січня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради кандидат медичних наук, доцент В. О. Ольховський

Актуальність проблеми

Верхньощелепна пазуха людини відноситься до системи повiтряносних шляхів та забезпечує очищення повітря, що вдихається, від значної кількості зважених у ньому сторонніх частинок (Лебединський В. А., 1971; Шварцман Я. С., Хазенсон Л. Б., 1978). Це забезпечується багаторядним мерехтливим епітелієм слизової оболонки, який обумовлює місцевий захист в основному за рахунок мукоциліарного та імунологічного (Серов В. В., Пауков В. С., 1995) очищення. Перше обумовлено структурно - функціональними особливостями мерехтливих та келихоподібних клітин, а друге - синтезом IgА лiмфоїдними клітинами, асоційованими з мікровільозними клітинами епітелію.

Дані механізми місцевого захисту регулюються особливими нейроендокринними клітинами: Ес2, Р і D1, які відносяться до дифузної ендокринної системи (ДЕС) (Яглов В. В., Ломоносова Г. А., 1985). Останнє відбувається завдяки секреції клітинами ДЕС особливих медіаторів (серотонін, мелатонін, бомбезин, інтерстиціальний вазоактивний пептид), які забезпечують функцію та гомеостаз тканини. Як свідчить проведений аналіз літератури, вивченню цього питання по відношенню до слизової оболонки верхньощелепної пазухи не надається достатньої уваги, як в нормі, так і в умовах хронічного запалення.

В забезпеченні гомеостазу тканин, окрім клітин дифузної ендокринної системи, важливу роль відіграють також і лаброцити (тканьовi базофiли). Останні являються ініціаторами запалення, секретуючи медіатори (хімотрипсин, гепарин, гістамін), і обумовлюють характер та особливості перебігу запального процесу. Проте, структурно - функціональні особливості лаброцитів слизової оболонки при хронічному запаленні верхньощелепної пазухи залишаються невивченими. Частково невирішеними залишаються питання ультраструктурних і гістохімічних змін, які відмічаються при катаральній та гнійній формах загострення хронічного гаймориту.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом планової наукової дослідної роботи Української медичної стоматологічної академії м. Полтави "Запальні та незапальні хвороби органів і систем людини, що формуються під впливом екологічних, стресових, імунних, метаболічних та інфекційних факторів. Стан гемо - гомеотазу, гемодинаміки при застосуванні традиційних та нетрадиційних засобів лікування", номер держреєстрації: 0198V000134.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - вивчення структурно - функціональних особливостей окремих стінок верхньощелепної пазухи в нормі та при хронічному запаленні.

У відповідності з цим були поставлені наступні завдання дослідження:

Вивчити гістологічні, гістохімічні, морфометричні, електронно - мікроскопічні особливості окремих стінок верхньощелепної пазухи для встановлення присутніх в нормі механізмів місцевого захисту (очисних бар`єрів).

Вияснити структурно - функціональні особливості клітин дифузної ендокринної системи та лаброцитів в слизовій оболонці верхньощелепної пазухи для вирішення питання про їх роль в регуляції нормального тканьового гомеостазу та їх участі в запальному процесі.

Визначити гістохімічні і електронно - мікроскопічні зміни в епітелії слизової оболонки при катаральній та гнійній формах загострення хронічного гаймориту, які можна використовувати для їх об`єктивної морфологічної діагностики в практиці.

Наукова новизна одержаних результатів. Уточнено, що окремі стінки верхньощелепної пазухи вкриті різними видами мерехтливого епітелію: передня (лицьова), верхня (глазнична) та внутрішня (носова) - багаторядним, задня (крилопіднебінна) - однорядним, а нижня (альвеолярна) - багатошаровим.

Вперше встановлено, що стінкам верхньощелепної пазухи притаманний переважно той, чи інший механізм місцевого захисту: передній та верхній - мукоциліарне очищення, медіальній - мукогландулярне очищення, задній - лімфо - епітеліальний бар`єр, нижній - макрофагальний бар`єр.

Визначені ранні гістохімічні та елетронно - мікроскопічні зміни слизової оболонки при катаральній і гнійній формі загострення хронічного гаймориту.

Практичне значення результатів дослідження. Обгрунтовано, що катаральна форма загострення хронічного гаймориту обумовлена частковим чи повним зпустошенням юних або зріючих лаброцитів, в той час, як при гнійній формі загострення хронічного гаймориту відбувається дегрануляція зрілих лаброцитів.

Запропоноване комплексне гістохімічне забарвлення ШИК + альциановим синім + за способом Бергмана, яке дає можливість морфологічно ідентифікувати різні види лаброцитів, що можна застосовувати для діагностики перебігу ексудативних форм хронічного запалення.

Використання запропонованого поліхромного забарвлення метиленовим синім+азуром ІІ + основним фуксином з послідуючим заключенням в гліцерин- желатину напівтонких зрізів слизової оболонки, дає змогу ідентифікувати систему внутрішньоепітеліальних макрофагів.

Проведена електроно - мікроскопічна ідентифікація нейросекреторних гранул згідно Лозанівської Міжнародної класифікації, що дає змогу встановити наявність в епітелії Ес2 - клітин, які містять серотонін і мелатонін, Р - клітин, секретуючих допамін і бомбезин та D1 - клітин, які синтезують вазоактивний інтерстиціальний пептид. Клітини ДЕС регулюють тканевий гомеостаз багаторядного мерехтливого епітелію та обумовлюють його фармакологічну корекцію при загостренні хронічного гаймориту.

Особистий внесок здобувача. Автором персонально проаналізована наукова література по темі дисертації, проведений інформаційний пошук. Під керівництвом наукового керівника - доктора медичних наук, професора Скрипнікова М. С. проведені гістологічні, гістохімічні та електронно - мікроскопічні дослідження, за що висловлюємо йому глибоку подяку. Самостійно проведені морфометричні дослідження, статистична обробка їх результатів, написані всі розділи, сформульовані висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались і обговорювались на:

2 -му Міжнародному конгресі по інтегративній антропології (Вінниця, 1998)

2 - му національному конгресі АГЕТ України (Луганськ, 1998)

ХХІІІ Міжобласній науково - практичній конференції "Болезни цивилизации" (Харків - Полтава, 1999).

Щорічній традиційній осінній конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів, присвяченій 90 - річчю кафедри оториноларингології Львівського державного медичного університету та 75 - річчю стаціонарної ЛОР - клініки. (Львів, 1999).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 5 праць. З них 4 праці - в журналах, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, обговорення отриманих даних та висновків. Список використаної літератури містить 214 джерел, з них 113 джерел іноземних авторів.

Дисертація викладена на 128 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 51 малюнком (мікрофотографії та електронограми), 7 таблицями, 1 схемою.

Матеріали та методи. Згідно до поставлених задач дослідження об`єктом послужили слизові оболонки різних стінок (лицьової, очної, носової, крило - піднебінної та альвеолярної) верхньощелепної пазухи, взятих у 16 спостереженнях на трупному матеріалі без видимої ЛОР - патології (група зрівняння). Крім того в 42 спостереженнях матеріал забирався у хворих з хронічним гайморитом в стадії загострення за допомогою синусоскопії з наступною прицільною біопсією окремих стінок верхньощелепної пазухи. Розподіл матеріалу в залежності від взяття матеріалу представлено в таблиці 1.

Таблиця 1.

Розподіл матеріалу в залежності від взяття та досліджуваного об`єкту

Досліджувані об`єкти Забір матеріалу	Без видимої ЛОР - пато-логії	Хворі з хронічним гайморитом в стадію загострення	Кількість блоків для гістол. та гістохім дослідження		Кількість блоків для напівтонких зрізів та електронної мікроскопії
			Без видимої ЛОР - патол.	Хр. гай-морит в ст.загос-трення.	Без видимої ЛОР - патол.	Хр. гай-морит в ст.загос-трення.
Секційний	11	37	44	74	7	6
Біопсійний	5	5	20	12	4	5
Всього	16	42	64	86	11	11

Із отриманого матеріалу після фіксації в 10% розчині нейтрального формаліну та парафінової проводки одержували зрізи, які забарвлювались звичайними гістологічними барвниками: гематоксилин - еозином, пікрофуксином по Ван Гізону, а також фуксилином за способом Харта. Крім того, проводилось різне гістохімічне забарвлення матеріалу: ШИК + альциановим синім на кислі глюкозаміноглікани та нейтральні мукопротеїди з попереднім ферментативним контролем тестикулярною та мікробною гіалуронідазами. Крім того, виявлялись ДНК і РНК за способом Браше, а також модифікованим забарвленням за способом Альварес - Большакової.

В процесі дослідження нами запропоновано нове модифіковане забарвлення ШИК + альциановим синім + за способом Бергмана, на яке є раціоналізаторська пропозиція № 1812 від 01.10.1996 ("Спосіб комплексного фарбування клітинних елементів"; Гасюк Ю. А., Сидоренко І. І.). Запропоноване комбіноване забарвлення дозволяє диференціювати окремі типи лаброцитів та клітин дифузної ендокринної системи.

В частині випадків нами проведено виготовлення напівтонких зрізів кусочків слизової оболонки після заливки в ЕПОН - 816 і Аралдат - 502. Напівтонкі зрізи забарвлювались толуідиновим синім, а також комбінованим поліхромним забарвленням метиленовим синім + азуром ІІ та основним фуксином по методиці Hamphrey, Pittman (1974). В процесі дослідження напівтонких зрізів, нами отримана раціоналізаторська пропозиція №1876 від 10.03.1999 ("Засіб для фіксації напівтонких фарбованих зрізів на предметному склі"; Гасюк Ю. А., Сидоренко І. І., Моторна Н. М.). Запропонована методика дозволила диференціювати різні типи внутрішньоепітеліальних макрофагів та нейросекреторних клітин дифузної ендокринної системи.

В окремих випадках проводили електронно - мікроскопічне дослідження з використанням електронного мікроскопа J. E. M. - 500. При цьому згідно Міжнародній Лозанівській класифікації, в клітинах дифузної ендокринної системи ідентифікували тип нейросекреторних гранул.

Для визначення виду мерехтливого епітелію в різних стінках верхньощелепної пазухи проводили морфометричне дослідження. При цьому на збільшених фотографіях або на малювальному столику РА - 4 проводилось вивчення не менше 200 клітин (мерехтливих, келихоподібних, щітинкових, довгих та коротких вставочних) в кожному випадку. У кожному ряді мерехтливого епітелію вимірювали висоту розміщення центра ядра відносно до базальної мембрани (Н), а також великий (D) і малий (d) діаметри ядра. На основі отриманих каріометричних даних обчислювався логарифм об`єму ядра по формулі обертаючого овоїда Хесіна Е. А. (1967), а також ступінь нахилу ядра (ступінь анізоморфізму) відносно базальної мембрани.

Обробка отриманих морфометричних показників проводилась шляхом обчислення середніх величин (М) та їх статистичних відхилень (m), а також середніх квадратичних відхилень (у).

Отримані максимальні ядерні класи (моди) окремих клітинних елементів мерехтливого епітелія порівнювались між собою за допомогою критерія достовірності Стьюдента - Фішера.

Таким чином, проведений комплекс гістологічних, гістохімічних, морфометричних досліджень, а також вивчення напівтонких зрізів та електронограм, дозволяє встановити структурно - функціональні особливості будови слизової оболонки окремих стінок верхньощелепної пазухи на тканьовому, клітинному і субклітинному рівнях, як у нормі, так і в умовах хронічного гаймориту в стадії загострення.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Слизова оболонка окремих стінок верхньощелепної пазухи, як показують результати наших досліджень, має різну товщину. Найбільш тонка слизова оболонка на передній (лицевій) та верхній (глазничній) стінках. Найбільш товста - на медіальній (носовій) стінці, а слизові оболонки задньої (крилопіднебінної) і нижньої (альвеолярної) стінок займають проміжне положення.

Слизова оболонка передньої та верхньої стінок покрита багаторядним мерехтливим епітелієм. При цьому диференційовані клітини (мерехтливій та келихоподібні) досягають вільної поверхні епітелію, а камбіальні клітини (довгі та короткі вставочні) розміщуються впродовж базальної мембрани, не досягаючи вільної поверхні епітелію. Базальна мембрана звивиста, підслизовий шар тонкий, представлений грубоволокнистою сполучною тканиною, в якій виявляється значна кількість судин та безпосередньо прилягає до надкістя.

До складу мерехтливого епітелія слизової оболонки медіальної стінки, окрім вищезгаданих клітинних елементів, входять також щiтинковi клітини з вузькою цитоплазмою та ядром, яке займає центральне положення в цитоплазмі. Крім того, в товстому підслизовому шарі, який представлений пухкою волокнистою тканиною, знаходиться велика кількість малих слизових залоз, ацинуси яких розміщуються поблизу надкістя, а міждолькові вивідні протоки відкриваються на вільній поверхні епітелію.

На відміну від трьох попередніх, задня стінка верхньощелепної пазухи вкрита однорядним мерехтливим епітелієм. При цьому довгі та короткі вставочні клітини, як правило, відсутні. Безпосередньо під базальною мембраною в підслизовому шарі розміщуються вогнищеві лімфо - гістіоцитарні скупчення, що не мають капсули та зародкових центрів.

Нижня (альвеолярна) стінка верхньощелепної пазухи вкрита багатошаровим мерехтливим епітелієм, в якому тільки частина мерехтливих клітин досягає вільної поверхні слизової оболонки. Інші епітеліоцити утворюють 4 - 5 шарів, з яких два нижні шари представлені короткими та довгими вставочними клітинами, що контактують з базальною мембраною. Останні шари розміщуються вільно серед епітеліального пласта, іноді контактуючи з так званими "темними" клітинами. При цьому в багатошаровому мерехтливому епітелії ядра всіх епітеліоцитів мають виражений горизонтальний анізоморфізм. Підслизовий шар слизової оболонки представлений сполучною тканиною, в якій виявляється велика кількість макрофагів та фібробластів.

З метою встановлення гістоструктурних особливостей мерехтливого епітелію окремих стінок верхньощелепної пазухи проведені морфометричні дослідження. Отримані результати морфометричних досліджень наведені в таблиці 2.

Таблиця 2.

Морфометричні особливості клітинних елементів мерехтливого епітелію окремих стінок верхньощелепної пазухи.

Стінка	Відстань центру ядра до базальної мембрани (Н) мкм
Тип клітин	Лицьова; Глазнична	Носова	Крилопіднебінна	Альвеолярна
Коротка вставочна	4,65 ± 0,30	4,10 ± 0,20	----------	4,10 ± 0,10
Довга вставочна	8,40 ± 0,15	8,07 ± 0,11	----------	8,30 ± 0,10
Келихоподібна	14,90 ± 0,35	14,07 ± 0,6	----------	12,70 ± 0,10
"Темна"	----------	----------	----------	20,80 ± 0,10
"Темна"	----------	----------	----------	25,30 ± 0,10
Щiтинкова	----------	20,28 ± 0,09	14,03 ± 0,14	31,50 ± 0,10
Мерехтлива	21,80 ± 0,30	28,17 ± 0,14	18,04 ± 0,11	37,80 ± 0,20

Проведені морфометричні дослідження мерехтливого епітелію лицьової та глазничної стінок верхньощелепної пазухи свідчать про те, що короткі вставочні клітини, розташовані на відстані 4,65 ± 0,30 мкм від центру ядра до базальної мембрани. Довгі вставочні клітини займають другий ряд на висоті 8,40 ± 0,15 мкм від центру ядра до базальної мембрани. Келихоподібні клітини на апiкальнiй поверхні містять базофільні гранули із секретом, що відтісняє ядро на відстань 14,90 ± 0,35 мкм від його центру до базальної мембрани. Мерехтливі клітини містять на апiкальнiй поверхні війки, а в цитоплазмі - витягнуте ядро з відстанню 21,80 ± 0,30 мкм до базальної мембрани.

Виходячи з результатів морфометричних досліджень, мерехтливий епітелій носової стінки містить такі ж клітинні елементи, як і епітелій лицевої та глазничної стінок. Так короткі і довгі вставочні, а так само келихоподібні клітини розташовуються приблизно на такій же висоті від центру ядра до базальної мембрани. Водночас, мерехтливі клітини займають більшу відстань від центру ядра стосовно базальної мембрани (28,17 ±0,14 мкм). Характерною рисою епітелію носової стінки є наявність великої кількості так званих “щiтинкових” клітин. Останні мають вузьку цитоплазму і центрально - розташоване ядро, центр якого знаходиться на відстані 20,28 ± 0,09 мкм стосовно базальної мембрани.

Відповідно до результатів морфометрических досліджень, епітелій слизової оболонки задньої стінки представлений двома типами клітин: мерехтливими і щітинковими, що утворюють циліндричний мерехтливий епітелій. Відстань центру ядра до базальної мембрани, у яких відповідно складає 18,04 ± 0,11 і 14,03 ± 0,14 мкм.

При морфометричних дослідженнях слизової оболонки альвеолярної стінки встановлено, що мерехтливі клітини складають поверхневий прошарок епітелію (37,80±0,20 мкм від центру ядра до базальної мембрани). Крім цього прошарку, даний тип епітелію має принаймі ще 2-3 прошарки епітеліальних клітин, серед яких постійно зустрічаються так звані “темні” клітини. Останні, розташовуються на різному рівні стосовно базальної мембрани (20,80±0,10; 25,20 ± 0,10 мкм).

Таким чином, результати проведених морфометричних досліджень дозволяють прийти до висновку, що окремі стінки верхньощелепної пазухи вкриті різними видами мерехтливого епітелію. Так епітелій лицьової, глазничної і носової стінок представлений багаторядним мерехтливим епітелієм за рахунок рядів ядер диференційованих і камбіальних клітин. Епітелій слизової оболонки крилопіднебінної стінки представлений, в основному, мерехтливими і щітинковими клітинами, що утворюють циліндричний мерехтливий епітелій. Епітелій слизової оболонки альвеолярної стінки представлений багатошаровим циліндричним епітелієм та характеризується горизонтальним розміщенням клітинних елементів, а також наявністю особливих "темних" клітин.

Гістохімічні дослідження та вивчення напівтонких препаратів, а також даних електронної мікроскопії дають змогу уточнити деякі структурно - функціональні особливості клітинних елементів різних видів мерехтливого епітелію окремих стінок верхньощелепної пазухи. Встановлено, що мерехтливі клітини на апікальній поверхні мають війки, які прикріпляються до базальних ніжок, від яких відходять мікрофіламенти. Останні утримують ядро в цитоплазмі клітини в певному ряді епітелію. В келихоподібних клітинах ядра нерівномірно відтісняються до базальної частини клітини. Рівень розташування ядер залежить від фази секреторного циклу. При гістохімічному дослідженні відмічається нерівномірне накопичення ШИК + альциан - позитивних речовин, які складаються, як показує проведений ферментативний контроль з тестикулярною гіалуронідазою, переважно із гіалуронової кислоти.

Таким чином, очищення повітря від сторонніх частинок відбувається завдяки обволоченню останніх слизовим секретом келихоподібних клітин і рухами війок мерехтливих клітин, що й обумовлює наявність особливого мукоциліарного очищення в багаторядному мерехтливому епітелію передньої та верхньої стінок верхньощелепної пазухи.

Під епітелієм медіальної стінки розміщена велика кількість малих слизових залоз. На відміну від келихоподібних клітин, в останніх, як показує проведений ферментативний контроль з мікробною гіалуронідазою, виявляється не тільки гіалуронова кислота, а й хондроітинсульфати. В зв'язку з цим, відміна гістохімічного складу секрету, що виділяється малими слизовими залозами та келихоподібними клітинами дозволяє виділити в епітелії носової стінки особливе мукогландулярне очищення. Останнє проявляється обволоченням у слизовому секреті малих слизових залоз більш великих сторонніх частинок, які не видаляються звичайними рухами війок багаторядного мерехтливого епітелію.

При електронній мікроскопії епітелію слизової оболонки задньої стінки верхньощелепної пазухи, поряд з типовими мерехтливими клітинами, постійно зустрічаються мікровільозні (щітинкові) клітини. Останні, на апікальній поверхні мають як війки, так і одиничні мікровіли, які добре розрізняються серед війок та не мають базальної ніжки. Підслизовий шар задньої стінки верхньощелепної пазухи характеризується наявністю лімфо - гістіоцитарних скупчень. Дані утворення нагадують описані в літературі скупчення підслизового шару бронхів, що забезпечують бронхо - лімфатичне очищення та відносяться до БАЛТ (бронхо - асоціативної лімфоїдної тканини). В місцях лімфо - гістіоцитарних скупчень, як показують дані електроно - мікроскопічних досліджень, постійно виявляються В -лімфоцити, плазмоцити, які, вірогідно, синтезують імуноглобулін А. Останній, як відомо, має бактерицидну дію по відношенню до багатьох патогенних мікроорганізмів, що і обумовлює особливу специфіку лімфоепітеліального бар`єра, який розміщується в слизовій оболонці задньої стінки верхньощелепної пазухи.

При дослідженні клітинних елементів епітелія слизової оболонки нижньої стінки верхньощелепної пазухи встановлено, що серед пластів мерехтливого епітелію постійно зустрічаються фіксовані внутрішньоепітеліальні макрофаги ("темні" клітини). Останні на напівтонких препаратах, що заключені в гліцерин - желатину, представлені клітинними елементами, що містять в цитоплазмі ліпідні осмієфільні гранули. На ультраструктурному рівні дані клітини мають однорідну осмієфільну цитоплазму, від якої відходять багаточисельні тонкі цитоплазматичні відростки, направлені до сусідніх епітеліальних клітини. Останнє дозволяє віднести їх до класу дендритних клітин внутрішньоепітеліальної системи макрофагів, які забезпечують особливий макрофагальний бар`єр.

Отже, проведені гістохімічні та електроно - мікроскопічні дослідження дають змогу прийти до висновку, що окремі стінки верхньощелепної пазухи мають якийсь переважний механізм захисту: передня та верхня - мукоціліарне очищення, медіальна - мукогландулярне очищення, задня - лімфоепітеліальний бар'єр, нижня - макрофагальний бар`єр.

В регуляції механізмів захисту слизових оболонок важливу роль відіграють нейросекреторні клітини дифузної ендокринної системи (ДЕС).

Результати дослідження спеціально забарвлених гістохімічних препаратів (ШИК + альциановим синім + за способом Бергмана), а також поліхромнозабарвлених серійних напівтонких зрізів (метиленовим синім + азуром ІІ + фуксином основним) дають змогу встановити наявність в мерехтливому епітелії окремих стінок трьох видів нейросекреторних клітин: клітин Кульчицького, нейросекреторних клітин протоків залоз та клітини Меркеля.

Клітини Кульчицького розміщуються серед мерехтливих клітин в ділянках багаторядного мерехтливого епітелію. Дані клітини характеризуються переважно апокриновим типом секреції Бергман - позитивних гранул. Електронно - мікроскопічно в них виявляються осмієфільні гранули діаметром 200 нм з високою електронною щільністю та відсутністю світлого ободка. Згідно Лозанівської Міжнародної класифікації, це свідчить про наявність в них Ес2 - гранул, в яких знаходяться мелатонін та серотонін. Вони обумовлють ритмічні рухи війок мерехтливих клітин і виділення секрету келихоподібними клітинами.

Підтвердженням даного положення стали результати електроно - мікроскопічних досліджень, які показують, що при катаральній формі загострення хронічного гаймориту на фоні десквамації війок та їх розміщення під різним кутом по відношенню до апікальної поверхні епітелія відмічається дегрануляція клітин Кульчицького з виходом Ес2 - гранул на вільний край епітелію.

При електронній мікроскопії нейросекреторних клітин протоків малих слизових залоз виявлена наявність в них гранул зі слабкою осмієфільною зернистістю діаметром до 160 нм. Згідно Лозанівської Міжнародної класифікації ці гранули іменуються D1 - гранулами, в яких знаходиться вазоактивний інтерстиціальний пептид, що впливає на ступінь секреції залоз. При катаральній формі загострення хронічного гаймориту даний пептид не тільки розширює просвіт кровеносних судин, але й порушує секрецію залоз. Це підтверджується наявністю частково або повністю зпустошених D1 - клітин поблизу обтурованих слизом протоків залоз при загостренні хронічного запалення в слизовій оболонці верхньощелепної пазухи.

Клітини Меркеля розташовані переважно в зонах інвагінацій багатошарового циліндричного мерехтливого епітелію та виявляються в зонах росту (криптах). В цитоплазмі клітин Меркеля знаходяться одиничні г - метахроматичні гранули, які секретуються мерокриновим типом. Електронно - мікроскопічно в них виявляються поліморфні мілкі нейросекреторні гранули з діаметром 120 нм. Згідно Лозанівської Міжнародної класифікації, в подібних Р1 - гранулах знаходяться допамін та бомбезин. Допамін являється гормоном болю, а бомбезин - фактором росту епітеліальних клітин. В зв'язку з цим виникає проліферація клітин в криптах багатошарового циліндричного мерехтливого епітелію на фоні наявності в них нейросекреторних Р - клітин в стані гранулолізіса при загостренні хронічного гаймориту.

Поряд з клітинами дифузної ендокринної системи, що знаходяться в епітелії, в підслизовому прошарку слизової оболонки виявляються лаброцити.

Лаброцити (юні, зріючі, дифференційовані) при гістохімічному забаравленні ШИК + альциановим синім + за способом Бергмана містять секреторні гранули різного забарвлення (червоні, голубі та коричневі).

Юні лаброцити розміщуються поблизу базальної мембрани мерехтливого епітелію чи малих слизових залоз. Вони містять аргінін - позитивні гранули, які зникають після інкубації зрізів у 8 - оксихіноліні, що свідчить про наявність в них б - хімотрипсину. У напівтонких препаратах в юних лаброцитах відмічається голокриновий тип секреції з частковим або повним зпустошенням цитоплазми.

Зріючі лаброцити розміщуються поблизу капілярів і містять гепарин у вигляді альциан - позитивних гранул. При цьому, на напівтонких препаратах відмічається переважно мерокриновий тип секреції останніх, вміст яких виходить в навколишню тканину. При електронній мікроскопії їх нейросекреторні гранули маються великий розмір (300 - 600 нм), містять корпускулярну (зернисту) слабоосмієфільну речовину.

Зрілі диференційовані лаброцити, частіш за все, виявляються поблизу вен, рідше ацинозних відділів малих слизових залоз, а інколи серед пухкої сполучної тканини. Вони містять Бергман - позитивні гранули. У напівтонких препаратах в частини зрілих лаброцитів виявляється процес дегрануляції, котрий супроводжується ексцентричним розміщенням гранул, які обєднуються між собою в крупні глибки. При електронній мікроскопії дифференційовані лаброцити характеризуються наявністю пластинчатих гранул діаметром до 450 нм і великою кількістю порожніх вакуолей, що представляють собою зпорожнілі від гістаміну гранули. Процес дегрануляції зрілих лаброцитів постійно зустрічається в підслизовому шарі нижньої стінки верхньощелепної пазухи при гнійній формі загострення хронічного гаймориту. Останнє супроводжується скупченням великої кількості нейтрофільних та еозинофільних лейкоцитів поблизу дегранульованих лаброцитів.

Отже, нейросекреторні клітини дифузної ендокринної системи і лаброцити постійно виділяють біологічно активні речовини регуляторного типу, що здійснюють гомеостаз слизової оболонки верхньощелепеної пазухи.

Виходячи з важливості нейросекреторних клітин дифузної ендокринної системи і лаброцитів у розвитку запального процесу, нами вивчені гістологічні, гістохімічні і електронно - мікроскопічні зміни в окремих стінках верхньощелепної пазухи, що виникають при катаральній та гнійній формах загострення хронічного гаймориту.

Катаральна форма загострення хронічного запалення верхньощелепної пазухи характеризується деякими мофрологічними особливостями на її окремих стінках, що пов`язано з відмінностями гістологічної будови кожної з них.

На передній та верхній стінках виявлено декілька стадій морфологічних змін в слизовій оболонці при катаральній формі загострення хронічного гаймориту. В першій стадії відмічається часткова десквамація війок багаторядного мерехтливого епітелію, а також заміщення мерехтливих клітин келихоподібними, в цитоплазмі останніх відмічається великий вміст кислих глюкозаміногліканів. При другій стадії відбувається майже повна деструкція мерехтливих клітин та їх заміщення келихоподібними, які знаходяться на різних фазах серкеції слизу. Третя стадія характеризується майже повною деструкцією як мерехтливих , так і келихоподібних клітин із збереженням та проліферацією вставочних клітин.

Медіальна стінка верхньощелепної пазухи, поряд з вищеописаними морфологічними змінами багаторядного мерехтливого епітелію, характеризується наявністю, як у ацинусах, так і в протоках великої кількості слизу. Останній містить як кислі глюкозаміноглікани, так і нейтральні мукопротеїди. На напівтонких поліхромнозабарвлених препаратах виявлено, що частина епітеліоцитів ацинусів та протоків малих слизових залоз підлягають слизовій дистрофії. При цьому пікнотичне ядро епітеліоцитів відтісняється до периферії, що призводить до утворення каблучкоподібних клітин. Інколи слиз накопичується в протоках, утворюючи кистоподібні структури в ацинусах.

Задня стінка верхньощелепної пазухи характеризується частковим збереженням циліндричного мерехтливого епітелію. При цьому в лімфогістіоцитарних скупченнях відмічається проліферація гістіоцитів, частина з яких підлягає некрозу (гістіоцитоз синусів).

Нижня стінка характеризується набряком, при цьому порушуються міжклітинні контакти, а на поверхні епітелія виявляються одиничні фібринозні відкладення ексудату.

При гнійній формі загострення хронічного гаймориту в багаторядному мерехтливому епітелії передньої та верхньої стінок, поряд з повною деструкцією дифференційованих клітинних елементів (мерехтливих та келихоподібних клітин) та проліферацією вставочних клітин, постійно зустрічаються сегментоядерні нейтрофільні лейкоцити. При цьому базальна мембрана слизової оболонки пухка, а навколо повнокровних судин виявляються плазмоцити і еозинофільні лейкоцити.

Гнійна форма загострення хронічного гаймориту на медіальній стінці проявляється наявністю в просвіті протоків малих слизових залоз фібринозно - слизових, а інколи гнійних обтуруючих пробок. Навколо ацинозних відділів залоз виявляються дифузні плазмоцитарні клітинні інфільтрати.

Задня стінка верхньощелепної пазухи при гнійній формі загостреня хронічного гаймориту характеризується майже повною відсутністю епітелію. В гіперплазованих лімфогістіоцитарних скупченнях підслизового шару відмічається висока мітотична активність лімфобластів, а також плазматизація лімфоїдних клітин. При цьому виявлені малі, середні та великі плазмоцити, що дифузно інфільтрують оточуючу сполучну тканину.

В нижній стінці верхньощелепної пазухи при гнійній формі загострення хронічного запалення визначається вакуольна та балонна дистрофія епітеліоцитів, а також часткова десквамація окремих епітеліальних пластів. В розширених міжепітеліальних просторах зустрічаються нейтрофільні лейкоцити. Останні визначаються у вигляді вогнищевих скупчень чи дифузних інфільтратів в набряклому підслизовому шарі.

В результаті проведених морфологічних досліджень катаральної та гнійної форми загострення хронічного гаймориту виявлено, що вказані види ексудативного запалення мають свої особливості. Вони визначаються деякими гістологічними відмінностями в будові слизових оболонок окремих стінок верхньощелепної пазухи та пов`язаних з ними структурно - функціональними бар`єрами: мукоциліарним, мукогландулярним, лимфоепітеліальним та макрофагальним.

ВИСНОВКИ

Окремі стінки верхньощелепної пазухи покриті різними видами мерехтливого епітелію: передня (лицьова), верхня (глазнична) та внутрішня (носова) - покриті багаторядним, задня (крилопіднебінна) - однорядним, а нижня (альвеолярна) - вкрита багатошаровим.

Морфометрично ядра, як диференційованих (мерехтливих, келихоподібних та щітинкових), так і камбіальних (довгих та коротких вставочних) клітин займають певне положення в ряду по відношенню до базальної мембрани мерехтливого епітелія, при цьому в епітелії слизової оболонки передньої та верхньої стінок переважають мерехтливі, в медіальній з`являються щітинкові, в задній відсутні вставочні, а в нижній з`являються особливі "темні" клітини.

Окремі стінки верхньощелепної пазухи володіють певним механізмом місцевого захисту: передня та верхня - мукоциліарним очищенням (виділення слизу келихоподібними клітинами та рухи війок), медіальна - мукогландулярним очищенням (велика кількість білково - слизових залоз), задня - лімфо - епітеліальним бар`єром (лімфо - гістіоцитарні скупчення підслизового шару) і нижня - макрофагальним бар`єром (система внутрішньоепітеліальних макрофагів в виді дендритних клітин).

Мукоциліарне очищення регулюється Ес2 - клітинами дифузної ендокринної системи, секретуючими серотонін та мелатонін, мукогландулярне очищення - D1 - клітинами, які виділяють вазоактивний інтерстиціальний пептид, а зони росту багаторядного мерехтливого епітелію містять Р - клітини, які секретують допамін та бомбезин.

Тканьовий гомеостаз підслизового шару верхньощелепної пазухи регулюється системою лаброцитів: юними, які містять ШИК - позитивні гранули і розміщуються біля базальної мембрани, зріючими з альциан - позитивними зернами, які локалізуються поблизу капілярів, а також диференційованими, які містять Бергман - позитивні гранули та концентруються навколо венул.

При катаральній формі загострення хронічного гаймориту відбувається порушення мукоціліарного очищення в виді десквамації окремих війок, келихоподібної трансформації, а також мукогландулярного очищення в виді наявності слизових пробок в протоках та кістозно розширених ацинусів, що супроводжується зпустошенням або гранулолізісом, відповідно юних чи зріючих лаброцитів.

При гнійній формі загострення хронічного гаймориту відмічається наявність плазмоцитарно - лейкоцитарних інфільтратів у підслизовому шарі, а також дегрануляція зрілих форм лаброцитів на фоні виражених некротичних процесів епітелія слизової оболонки.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Гасюк Ю. А. Структурно-функциональные особенности лаброцитов в слизистой оболочке гайморовой пазухи. // Вісник морфології. - 1998. - №1. - т. 4. - с. 22 - 23.

Гасюк Ю. А. Особенности тканевой структурной организации слизистой оболочки гайморовой пазухи. // Український медичний альманах. -1998. - №2. - с. 58 - 60 (співавт. Безшапочна П. С.).

Гасюк Ю. А. Ультраструктурные изменения в слизистой оболочке при катаральной форме обострения хронического гайморита.// Вісник проблем біології і медицини. - 1999. - Вип. 13. - с. 53 - 54.

Гасюк Ю. А. Стан слизової оболонки верхньощелепних пазух при хронічному запаленні. // Ж. Вушних, носових та горлових хвороб. - 1999.- вип. 5. - Додаток №2. - с. 11 - 14. (співавт. Безшапочний С. Б.; Лобурець В.В.).

Гасюк Ю. А. Морфометричні особливості клітинних елементів слизової оболонки додаткових пазух носа при дисплазії. /Сб.: Принципи пропорції, симетрії, структурної гармонії та математичного моделювання в морфології. Матер. Міжн. симпозіуму. - Вінниця, 1997. - с. 45 - 46.

Анотації

хронічний гайморит слизовий катаральний

Гасюк Ю. А. Морфологічні особливості будови слизової оболонки верхньощелепної пазухи в нормі та при хронічному запаленні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01. - нормальна анатомія. - Харківський державний медичний університет, Харків, 2000.

Дисертація присвячена вивченню морфологічних особливостей будови слизової оболонки різних стінок верхньощелепної пазухи в нормі та її змін при катаральній та гнійній формах хронічного гаймориту. На підставі комплексних морфологічних та морфометричних досліджень, встановлені різні види мерехтливого епітелію, які характеризуються особливою локалізацією клітин дифузної ендокринної системи та лаброцитів, обгрунтована регуляція ними механізмів місцевого захисту, виявлені морфологічні зміни слизової оболонки та роль лаброцитів і клітин ДЕС при катаральній та гнійній формах хронічного гаймориту.

В результаті проведеної роботи розроблені та впроваджені в практику комплексне гістохімічне забарвлення для покращення морфологічної ідентифікації різних видів лаброцитів та клітин ДЕС, та поліхромне забарвлення напівтонких зрізів з наступним заключенням їх в гліцерин - желатину для ідентифікації макрофагів.

Ключові слова: мерехтливий епітелій, лаброцит, дифузна ендокринна система, хронічний гайморит.

Гасюк Ю. А. Морфологические особенности строения слизистой оболочки верхнечелюстной пазухи в норме и при хроническом воспалении. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01. - нормальная анатомия. - Харьковский госудерственный медицинский университет МОЗ Украины, г. Харьков, 2000.

Диссертация посвящена изучению морфологических особенностей строения слизистой оболочки различных стенок верхнечелюстной пазухи в норме и ее изменений при катаральной и гнойной формах хронического гайморита.

По морфометрическим показателям высоты расположения центра ядра клеточных элементов к базальной мембране, уточнено наличие в отдельных стенках верхнечелюстной пазухи многорядного, однорядного и многослойного мерцательного эпителия. Проведенной гистохимической и электронно - микроскопической идентификацией клеточных элементов эпителия, установлено наличие мукоциллиарного и мукогландулярного очищения, а также лимфоэпителиального и макрофагального барьеров. Проведена электронно - микроскопическая идентификация нейросекреторных клеток диффузной эндокринной системы мерцательного эпителия согласно Лозановской Международной классификации, а также гистохимическая идентификация лаброцитов и обоснована регуляция ими тканевого гомеостаза слизистой оболочки.

Определены ранние гистохимические и электронно - микроскопические изменения слизистой оболочки при катаральной и гнойной формах хронического гайморита.

Установлена роль клеток диффузной эндокринной системы и различных видов лаброцитов в морфогенезе катаральной и гнойной форм хронического гайморита.

В результате проведенной работы, разработаны и внедрены в практику комплексная гистохимическая окраска для улучшения морфологической идентификации различных видов лаброцитов и клеток ДЄС и полихромная окраска полутонких срезов с дальнейшим заключением их в глицерин - желатину для идентификации макрофагов.

Ключевые слова: мерцательный эпителий, лаброцит, диффузная эндокринная система, хронический гайморит.

Gasyuk Yu. A. Morphological peculiarities of structure of mucous membrane of maxillary sinus in rate and chronic inflammation. - Manuscript.

Dissertation for achieving the degree of the candidate of medical sciences, speciality 14.03.01- normal anatomy. - Kharkov State Medical University, Ministry of Public Health of Ukraine, Kharkov, 2000.

Dissertation is devoted to studing of the morphological peculiarities in the structure of mucous membrane of different walls of maxillary sinus in rate and its changings during catarrhal and purulent forms of chronic maxillary sinusitis.

On the ground of complex morphological and morphometrical investigations were determined the different forms of twinkling epithelium, which are characterized by particular localization of diffusion endocrine system cells and mast cells, its regulation of mechanisms of local protection, the morphological changings of mucous membrane and the role of mast cells and diffusion endocrine system cells under catarrhal and purulent form of chronic maxillary sinusitis were revealed and grounded.

In consequence of the conducted work the complex histochemical colouring and polychromical colouring of half - thin cuts with following conclude its in glycerine - gelatine for the improvement of morphological identification of different forms of mast cells and diffusion endocrine system cells were elaborated and inculcated in practice.

Key words: twinkling epithelium, mast cell, diffusion endocrine system, chronic maxillary sinusitis.

Размещено на Allbest.ru