Стан пероксидації ліпідів, антиоксидантної системи захисту, зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, щитовидної залози та наднирників у населення еколологічно несприятливого регіону Чернівецької області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика

УДК 616.233-002.2-02

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

СТАН ПЕРОКСИДАЦІЇ ЛІПІДІВ, АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ, ЗОВНІШНЬОСЕКРЕТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ, ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ ТА НАДНИРНИКІВ У НАСЕЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНО НЕСПРИЯТЛИВОГО РЕГІОНУ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.01.02 - внутрішні хвороби

Гладка Любов Юріївна

Київ-1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті клінічної радіології Наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук України, Чернівецькому обласному медичному діагностичному центрі МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Бебешко Володимир Григорович Інститут клінічної радіології Наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук України завідувач відділу дитячої гематології

Офіційні опоненти:доктор медичних наук, професор Бабиніна Лідія Яківна Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України кафедра сімейної медицини, професор кафедри

доктор медичних наук, професор Боднар Петро Миколайович Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця МОЗ України кафедра ендокринології, завідувач кафедри

Провідна установа - Івано-Франківська медична академія МОЗ України, кафедра ендокринології (м.Івано-Франківськ)

Захист дисертації відбудеться “ 17 ” червня 1999 р. о 11 год. на засіданні спеціалізованої ради Д 26.613.01 при Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України (254112, м.Київ, вул. Дорогожицька, 9, ауд.№3).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці академії (м.Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий " 14 " травня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої О.І.Романенко ради, кандидат медичних наук, доцент

ВСТУП

В перше десятиріччя після Чорнобильської катастрофи серед контингенту населення України, що зазнало сумісного впливу різних чинників, спостерігалося зростання питомої ваги та важкості перебігу деяких захворювань. Сукупні техно- й антропогенні навантаження на життєве середовище в Україні виявилися у 15 разів вищими, ніж на території інших держав. В Чернівецькій області за даними на 1.01.96. Мінстату України, всього нараховувалось 26470 потерпілих від аварії на ЧАЕС, в тому числі учасників ліквідації наслідків аварії (ЛНА) - 3647.

Актуальність теми. Всезростаючі темпи забруднення біосфери різними екологічно несприятливими чинниками переконливо вимагають вивчення їх дії на організм людини.

Під час Чорнобильської катастрофи зазнали впливів радіонуклідів йоду та цезію понад 5 млн. жителів України, мали місце і чинники хімічної природи.

У населення Кіцманського, Заставнянського районів Чернівецької області, контамінованого радіонуклідами, з кожним роком для дітей та дорослих цих регіонів збільшується проблема стану їх здоров'я.

Дозові навантаження в усіх дослідних групах не перевищували діапазон малих доз іонізуючого випромінювання (МДІВ) (до 0,5 Гр), в основному - 5-25 сГр.

Враховуючи біотоп Чернівецької області, метою нашої роботи було динамічне обстеження контингентів населення, яке зазнало впливу сумісної дії негативних чинників.

До теперішнього часу сумісна дія на організм слабких чинників різної природи (хімічної, біологічної, фізичної, в тому числі іонізуючого випромінювання - ІВ) вивчена недостатньо.

Наукові матеріали з даної проблеми накопичені за останні 12 років після Чорнобильської катастрофи і стосуються переважно променево обумовленої патології щитовидної залози. (В.І.Дєдов, І.І.Дєдов, 1993; Н.Д.Тронько, Є.А.Вєшкова, В.А.Олійник, 1994; А.К.Чабан, 1994; А.Ю.Романенко, 1998; В.Барановський, 1999).

В зв'язку з цим вивчення особливостей функціонального стану підшлункової залози у взаємозв'язку з деякими залозами внутрішньої секреції (щитовидної залози та наднирників) у людей, котрі мешкають в екологічно небезпечній зоні Чернівецької області і піддаються впливу ІВ та негативних чинників хімічної природи, знаходячись з цих причин в стані хронічного стресу, є актуальним.

За останні 12 років по Чернівецькій області така небезпечна обстановка знаходить своє відображення в збільшенні захворювань шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та щитовидної залози (ЩЗ) майже в 2,3 рази. Обумовлена хронічним стресом активація ПОЛ в свою чергу призводить до зниження антиоксидантної системи захисту, її напруження, що сприяло виникненню ерозій і виразок шлунку, дванадцятипалої кишки, зросла частота виникнення загострень хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту (гастрити, виразкова хвороба), печінки, підшлункової залози, виявлення фіброзних змін, об'ємних утворень.

Тому вивчення деяких ланок порушення морфо-функціонального стану залоз внутрішньої секреції у постраждалих дасть змогу виробити критерії для ранньої діагностики в них основних видів патології щитовидної, підшлункової залоз та наднирників (А.К.Чабан, А.Н.Гридько, 1991-1992 рр.; А.Н.Коваленко, 1995-1997 рр.).

Відомо, що залози внутрішньої секреції є універсальною часовою системою інтеграції складних біологічних систем. Всім рівням цієї біосистеми властиві добові і сезонні ритми. Практично ця проблема мало розроблена в Україні. Тому важливо визначити, як реагують залози внутрішньої секреції у населення в екологічно небезпечних районах Чернівецької області.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Робота виконана в рамках НДР НЦРМ АМН України, реєстр №01964 010101 - Розробка системи заходів щодо профілактики та лікування осіб, які постраждали внаслідок аварії за фрагментами : Клініко-епідеміологічні дослідження рака та інших захворювань щитовидної залози в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Створення єдиної системи діагностики, лікування, реабілітації трудової та соціальної експертизи.

Мета дослідження. Дати оцінку стану пероксидації ліпідів та антиоксидантної системи захисту, вияснити морфо-функціональні зміни підшлункової, щитовидної залоз і наднирників у населення та учасників ЛНА в екологічно несприятливому регіоні Чернівецької області з урахуванням добових і сезонних ритмів, відібрати найбільш інформативні критерії для ранньої діагностики захворювань цих органів, розробити методи оцінки ефективності їх лікування.

Задачі дослідження:

дати оцінку стану пероксидації ліпідів та антиоксидантної системи захисту з урахуванням сезонних і добових ритмів;

вияснити клінічний перебіг основних захворювань залоз внутрішньої секреції;

вивчити функціональний стан підшлункової залози та деяких залоз внутрішньої секреції в залежності від сезонних і добових ритмів;

визначити морфо-функціональний стан залоз внутрішньої секреції (підшлункової, щитовидної залоз, наднирників) у учасників ЛНА та населення контамінованих регіонів;

провести відбір критеріїв для діагностики порушень підшлункової залози та деяких залоз внутрішньої секреції, дати оцінку ефективності лікування їх захворювань.

Наукова новизна одержаних результатів:

Вперше показана роль екологічно несприятливих чинників біотопу Чернівецької області, в тому числі й ІВ, характерного для Чорнобильської аварії, у розвитку патології підшлункової, щитовидної залоз, наднирників у учасників ЛНА на ЧАЕС і жителів Кіцманського та Заставнянського районів Чернівецької області.

Встановлено, що клінічний перебіг захворювань підшлункової залози та деяких залоз внутрішньої секреції у жителів районів, що піддаються впливу негативних чинників різної природи, в тому числі й ІВ, характеризується торпідністю протікання, резистентністю до лікування.

Вперше прослідковано добові та сезонні ритми гормонів та деяких ферментів у крові у жителів екологічно несприятливих регіонів з різною патологією залоз внутрішньої секреції. На основі цих показників вперше продемонстрована можливість хронодіагностики та застосування хронотерапії у пацієнтів, що зазнали впливу малих доз ІВ та комплексу негативних чинників; ферментативна функція підшлункової залози (ПЗ) залежить від тривалості супутніх захворювань, тяжкості їх перебігу, а не від сезону року.

Вперше показана залежність пероксидації ліпідів і стану антиоксидантної системи у постраждалих Чернівецької області при дії різних ксенобіотиків у залежності від сезонних ритмів.

На основі ультрасонографічних змін та змін деяких показників функціонального стану підшлункової, щитовидної залоз та наднирників розроблені та відібрані найбільш інформативні критерії ранньої діагностики та оцінки ефективності лікування порушень підшлункової залози та деяких залоз внутрішньої секреції при дії різних чинників в екологічно небезпечних районах Чернівецької області.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що з бігом часу на основі виявленого зростання частоти і вираженості системних структурно-функціональних порушень деяких залоз внутрішньої секреції та особливостей їх клінічного перебігу за допомогою комплексних досліджень у всіх контингентів населення, яке продовжує проживати на території, що зазнала впливу чинників після аварії на ЧАЕС, дає можливість проводити ранню діагностику змін стану здоров'я та застосовувати хронотерапію антиоксидантами.

Впроваджені в практику візуальні діагностичні критерії морфо-функціональних змін стану підшлункової, щитовидної залоз та наднирників, а також метод хронодіагностики та хронотерапії порушень деяких залоз внутрішньої секреції. Практичні рекомендації , що базуються на основних положеннях дисертації, втілені в практику в Чернівецькому обласному медичному діагностичному центрі, окружному шпиталі м.Одеса №411, обласному протитуберкульозному диспансері м.Одеса, Балтській ЦРЛ, про що свідчать акти впроваджень.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто проводила підбір дослідного контингенту, здійснювала аналіз історій хвороб, проводила ультрасонографічне дослідження. Повністю здійснила аналіз, статистичну обробку, узагальнення отриманих результатів, зробила висновки, розробила практичні рекомендації, провела організаційно-методичну роботу по їх втіленню в практику охорони здоров'я. Впровадила в роботу відділу ультразвукової діагностики пункційну біопсію щитовидної залози. Аналіз та інтерпретацію матеріалу, викладеного в дисертації, належить автору.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на Міжнародній конференції молодих вчених і спеціалістів (Чернівці, 1991); пленумі Асоціації спеціалістів ультразвукової діагностики (Харків, 1992); конференції до 50-ти річчя Буковинської Академії (Чернівці, 1994); пленумі Ради Асоціації “Рентгенохірургія невідкладних станів”, (Чернігів, 1997), науково-практичній конференції, м.Одеса, 1998.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 друкованих робіт, три з них самостійні.

Об'єм та структура роботи. Дисертація виконана на 146 сторінках машинопису, складається з вступу, 6 розділів, обговорення одержаних результатів, висновків. Робота ілюстрована 14 таблицями, 7 рисунками. Список літератури містить 156 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Нами обстежено 259 пацієнтів на протязі 1987-1996 рр., із них 85 - практично здорові, вік яких коливався від 15 до 55 років. Крім цього, проаналізовано відхилення в стані здоров'я дорослих і дітей постраждалих регіонів.

Результати звернень населення в ОМДЦ розподілились за такими часовими періодами: І - 1987-1989 рр., ІІ - 1990-1992 рр., ІІІ - 1993-1996 рр. Вибрано 174 пацієнти. Для дослідження в І періоді обстежено 49 пацієнтів, в ІІ - 57, в ІІІ - 68. Також проаналізовано результати профілактичних оглядів 11140 осіб (1994-1996 рр.). Обстеження пацієнтів проводилось комплексно.

Дослідження підшлункової залози, проводились, в основному, на ультразвуковому апараті AU-4 зондом частотою 3,5 МГц з застосуванням кольорової доплерографії. Обстежено 89 осіб.

Ультразвукова діагностика щитовидної залози виконана на апараті AU4 у 54 осіб з використанням зондів 7,5-12 МГц та кольорової доплерографії у 27 осіб, при необхідності проводили тонкоголкову пункційну біопсію (30).

Візуалізація макроознак гіперплазій наднирників в будь-якій віковій групі проводилась за допомогою УЗД та у невеликої групи хворих - комп'ютерної томографії. За даними іноземних вчених, наднирникова гіперплазія за допомогою ультразвукового методу не виявляється. Тільки макронодулярна форма гіперплазії ультрасонографічно візуалізується як чітко обмежене гіпоехогенне утворення круглої форми, практично складне для диференціації від аденоми (Gunther R.W., Dobrinski W.).

Стан васкуляризації паренхіми щитовидної залози для підтвердження гіпо- і гіперваскулярних вузлів вивчений за допомогою доплерографії.

Аспіраційна тонкоголкова біопсія щитовидної залози виконана у 30 пацієнтів з метою верифікації діагнозу тиреоїдиту, а також при наявності об'ємних утворень (кісти, вузли) для виключення неопластичних процесів.

Вивчення рівня гормонів у плазмі крові проводились 158 особам за допомогою стандартних наборів вітчизняного та зарубіжного виробництва. Для оцінки функціонального стану тиреоїдної системи у 92 обстежених застосовувалось визначення рівня тиреотропного гормону за допомогою тест-набору Р10 фірми Becman, ФРН; Т₃ і Т₄ - наборів Р10-Т₃-ПГ, Р10-Т₄-ПГ, тироксинзв'язуючого глобуліну (ТЗГ) - Р10-ТЗГ-ПГ (Беларусь).

Зовнішньосекреторну функцію ПЗ вивчали у 89 осіб методом ендогенної стимуляції секретином, панкреозиміном при введенні О,5% соляної кислоти (3О мл), маслинової олії (3О мл) в дванадцятипалу кишку. За загальноприйнятою методикою визначили об'єм секреції, концентрацію бікарбонатів, трипсину, амілази, ліпази. Протеолітичну активність підшлункової залози у 82 осіб вивчали за Ерлангером (1965) у модифікації В.А.Шатернікова, ліпази за Нотманом (1948), амілази за Сміт-Роу (1949), гідрокарбонатну лужність - методом зворотного титрування.

Кислотоутворюючу функцію шлунка визначали на апараті ЕЛТЕ-2 мікрозондами конструкції В.М.Чорнобрового (1988) з графічною реєстрацією базальної секреторної кривої, що давала можливість оцінити рН в різних відділах шлунку.

Вміст продуктів вільнорадикального окислення ліпідів вивчали за методом І.А.Волчегорського (1989). Принцип методу заснований на окисленні відновленого глутатіону (ВГ) йодоватокислим калієм. Присутній в середовищі йодистий калій при надлишку йодоватокислого калію окисляється з виділенням вільного йоду, який дає з розчином крохмалю кольорову реакцію, що служить показником кінця титрування.

Відновлений глутатіон визначали за методом О.В.Травіної (1955), активність глутатіонтрансферази за І.Ф.Мещишеним (1989). Методика грунтується на знаходженні кількості відновленого глутатіону, який пішов на кон'югацію з 1-хлор-2,4-динітробензолом під дією ферменту крові.

Аналіз отриманих даних проводився методом варіаційної статистики з визначенням середньої арифметичної величини, середньої похибки середнього аргументного та середньоквадратичного відхилення варіаційного ряду. Імовірність різниць середніх величин визначали на підставі критерію Ст'юдента. Частину результатів обробляли непараметричними методами.

Проаналізовані клінічні дані показали, що перебіг хронічного панкреатиту у населення, що проживає на забруднених територіях, змінився в бік больового синдрому та збільшення числа рецидивів. Клінічно зросла кількість хворих з супутньою виразковою хворобою ДПК, шлунку, які стали реєструватися переважно з 1987 року. Впродовж 1990-1993 рр. збільшилась кількість супутніх захворювань - хронічний гепатит, хронічний панкреатит, спостереження проводились поетапно в динаміці.

Особливостями перебігу захворювань гастродуоденальної та панкреатобіліарної зон є: ріст ускладнень, торпідність перебігу, резистентність до лікування, часто поява виразок у осіб молодого і середнього віку.

Серед хвороб органів травлення у осіб, що зазнали впливу ІВ, переважали запальні зміни верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, ерозії, виразки шлунку.

За час спостереження за населенням, що зазнало сумісного впливу окремих чинників, захворювання ШКТ збільшились у 2,3 рази. У цілому, з бігом часу після аварії на ЧАЕС спостерігалось зростання частоти хвороб усіх основних систем організму, з переважним порушенням залоз внутрішньої секреції та травної системи. Воно більш помітне серед дорослих і дітей, які продовжують проживати в умовах хронічного стресу. Даний процес супроводжується зменшенням виявлення практично здорових осіб та зростанням частоти поєднаної патології. В екологічно несприятливому регіоні Чернівецької області хворі першочергово звертались за допомогою у зв'язку з подразненням гастродуоденальної зони. У 71,3% хворих больовий синдром не носив класичного характеру для хронічного панкреатиту (ХП), а скоріше свідчив про зміни в ДПК. В сироватці крові у 29,3% обстежених відмічалось підвищення всіх трьох ферментів, особливо амілази, що свідчить про феномен “відхилення ферментів у кров”, набряк підшлункової залози реєструвався за даними УЗД у 31,3% випадків. Цей феномен, на нашу думку, вказує на реактивний характер змін, як в паренхимі печінки, так й у підшлунковій залозі.

У 1993-1995 рр. на забруднених територіях відмічена стабілізація показників захворюваності на ХП. Однак, у 27,3% обстежених сонографічним методом були відмічені індуративні зміни ПЗ, ендоскопічно зустрічалися ураження гастродуоденальної зони, які носили суб- та атрофічний характер. Підвищення активації ферментативної діяльності ПЗ у 1987-1989 рр. ми розцінили як адаптаційний момент пристосування до дії низьких доз радіації та інших чинників зовнішнього середовища. В той же час, відбулось прогресуюче зниження активності панкреатичної ліпази. Так, якщо в 1989-1994 рр. її активність підвищувалась на 43,9%, то в 1995 р. зменшилась на 22%, порівнюючи із здоровими. Зниження активності панкреатичної ліпази вказує на виснаження адаптації слизової оболонки ДПК, яка впливає на активність панкреатичної ліпази. В подальші роки відбувається стабілізація функціональної напруги ПЗ щодо протеолітичної та амілолітичної діяльності. Аналізуючи активність протеолітичних ферментів у сироватці крові у хворих з ХП та супутніми захворюваннями ШКТ, відмічено суттєве підвищення протеолітичної активності у осіб із супутніми виразковою хворобою та гастродуоденітом. Підвищення ферментів спостерігалось протягом всього періоду спостереження з тенденцією до нормалізації в третьому періоді. Так, якщо у 1992 р. активність трипсину становила 12,20,4 од.акт., то в 1996 р. - 10,90,6 од.акт. Активність амілази характеризувалась аналогічними змінами, найбільш виражене й стійке підвищення активності відмічено при ХП з виразковою хворобою, в 1992 р. - 1375,0 од.акт., а в 1995 р. - 1185,0 од.акт. В той же час, активність ліпази зменшувалась, в 1987-1995 рр. - 0,870,003 до 0,680,04 од.акт.

Особливостями перебігу захворювань щитовидної злози є: активація функції щитовидної залози в перші три роки після аварії на ЧАЕС з підвищенням вмісту тиреоїдних гормонів (Т₃, Т₄) в сироватці крові. В 1990-1992 рр. з'являється тенденція до нормалізації функціональго стану щитовидної залози, але її функція залишається підвищеною. В 1993-1995 рр. функціональний стан щитовидної залози спрямований до стабілізації, але зросла кількість кіст та вузлів щитовидної залози.

У зв'язку із значними порушеннями нейроендокринної регуляції організму на фоні впливу наслідків аварії на ЧАЕС, обстежувався стан щитовидної залози. Проаналізовано амбулаторні карти пацієнтів у 1994 р. - 8305, у 1995 р. - 7108, у 1996 р. - 5901, з бігом часу все частіше виявлялась кількість осіб з ознаками тиреоїдиту. Так, за період з 1993 по 1996 рр. відмічено зростання майже в два рази тиреоїдитів (з 14,5 до 27%), особливо аутоімунного генезу, вузлових утворень щитовидної залози - з 3,1 до 5,2% відповідно. На викид у зовнішнє середовище ізотопів йоду щитовидна залоза відреагувала гіперплазією, пік якої прийшовся на 1993 рік і складав 29,2% обстежених.

Даний процес супроводжувався суттєвим зменшенням кількості практично здорових осіб. Так, якщо в 1995 р. особи, в яких не виявлено змін з боку щитовидної залози, становили 41,3%, то в 1996 р. їх кількість зменшилась до 33,1%.

Гіперплазія щитовидної залози ІІ ст. у пацієнтів Кіцманського, Заставнянського районів спостерігалась у 5,7 разів частіше, ніж у пацієнтів з районів, які не зазнали впливу негативних чинників, ІІІ ст. - у 5,5 разів частіше.

В подальші роки ця патологія зустрічалась рідше (у 1995 р. - 24%, у 1996 р. - 23%), що може свідчити з одного боку про зменшення негативного впливу іонізуючого випромінювання на залозу, а з іншого - на виснаження компенсаторних можливостей органу з тенденцією до розвитку гіперпластичних процесів і гіпотиреозу, що перекликається з даними Н.Д.Тронько (1993), Д.Е.Шилі (1995).

Нами не відмічено за останні роки приросту гіпотиреозу щитовидної залози. За даними деяких авторів, збільшення даної патології слід очікувати через 15-20 років (У.П.Візгалова і співавтори, 1993).

Обстеження рівня тиреоїдних гормонів у осіб з гіперплазією щитовидної залози виявило в перші три роки після аварії на ЧАЕС підвищення вмісту тиреоїдних гормонів у сироватці крові (концентрація Т₃ становила 1,660,12 ммоль/л, концентрація Т₄ - 97,68,2 ммоль/л). Одночасно відбувалось зниження рівня ТТГ, що свідчить про збереження гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдних взаємозв'язків (у здорових: Т₃ - 1,310,2 ммоль/л, Т₄ - 82,17,35 ммоль/л, ТТГ - 11,290,87 ммоль/л, в 1993-1995 рр. ТТГ становив 9,91,6 ммоль/л).

В 1990-1992 рр. сформувалась тенденція до нормалізації функціонального стану щитовидної залози, але її функція залишалась підвищеною відносно Т₃, показники ТТГ наближались до контрольної групи. Ми розцінили це як спрямованість до стабілізації як функції щитовидної залози, так і гіпофізарної регуляції її діяльності.

Слід зазначити, що найбільш виражені вірогідні зміни активності стосувалися трийодтироніну, в той час як коливання Т₄ і ТТГ були невірогідними. Це може вказувати на достатню компенсацію гіпофізарно-тиреоїдних співвідношень, а також на збереження периферичного перетворення Т₄ в Т₃. Проведений аналіз стану тиреоїдної функції у хворих з гіперплазією щитовидної залози виявив, що рівень цих гормонів у перші роки спостереження був вірогідно вищим порівняно із здоровими. У пацієнтів контрольної групи в перші три роки спостереження мало місце збільшення секреції Т₃, Т₄ з наступним зниженням їх до показників здорових. Cлід відзначити, що рівень ТТГ у цих осіб стабільніший, ніж у осіб з гіперплазією щитовидної залози. Однак, у більшості обстежених функціонування гіпофізарно-тиреоїдної системи залишається координованим і стабільним, що вказує на її великі адаптаційні можливості.

Для уточнення морфологічних змін в ЩЗ, з метою проведення диференційної діагностики, а також для визначення відповідності між клінічним перебігом захворювання та ультрасонографічними змінами нами проведена тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія (ТАПБ) у 30 хворих з поодинокими вузлами, об'ємними утвореннями, які потребували додаткового дослідження. Аналіз отриманих даних показав, що підгострий тиреоїдит зустрічався у 16% випадків, токсичний зоб - у 6,6%, колоїдний зоб - у 30%, на злоякісні новоутворення приходилось 6,6%.

Так, при підгострому тиреоїдиті ультрасонографічно відмічали нечіткість контурів органу, зниження ехогенності, наявність ехопозитивних і ехонегативних сигналів. При значному збільшенні розмірів ЩЗ, наявності одного або декількох вузлових утворень, розбіжностях між даними клінічного та ультрасонографічного дослідження, а також для уточнення активності процесу у 5 хворих проводилось ТАПБ.

Цитологічними ознаками підгострого тиреоїдиту були наявність макрофагів (як прояву запалення), гігантських багатоядерних клітин, дегенеративно змінених клітин фолікулярного епітелію, епітеліоїдних клітин, а також преципітатів протеїну і клітинних уламків.

У населення регіонів, контамінованого радіонуклідами й іншими негативними чинниками, вивчали пероксидацію ліпідів. Результати дослідження в динаміці спостереження виявили вірогідне підвищення рівнів малонового диальдегіду (МДА). Найбільш вагоме підвищення спостерігалось у 1990-1992 рр. - 10,290,30 ммоль/мл, що свідчить про суттєву активацію перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) під впливом малих доз радіації та інших негативних екологічних чинників. З бігом часу рівень МДА знижувався, але був вірогідно підвищеним порівняно з контрольною групою. Отже, у осіб, що продовжують перебувати на територіях забруднення, у динаміці спостереження відбувається поступове зниження можливостей антиоксидантної системи (АОС). Аналізуючи рівень вмісту в сироватці крові відновленого глутатіону (ВГ), ми не відмітили активації АОС захисту. У хворих з ХП у перші роки дослідження рівень ВГ був зменшеним до 0,680,04 ммоль/л. Ця тенденція зберігається і в наступні роки спостереження, в 1993-1995 рр. рівень ВГ у хворих на ХП становив 0,590,03 ммоль/мл. Отримані дані свідчать про порушення рівноваги між ПОЛ та активацією АОС в бік активації процесів вільнорадикального окислення на фоні зниження захисних механізмів. Глутатіонова ланка АОС захисту слабо реагувала на лікування антиоксидантними засобами.

Дослідження перебігу хронічного панкреатиту, у тому числі із супутніми захворюваннями травної системи, та стану ПОЛ в залежності від сезонів виявило, що підвищення активності ферментів підшлункової залози передує весняно-осіннім загостренням. При супутніх захворюваннях печінки (гепатит) розвиток загострень корелює із ПОЛ і антиоксидантною системою захисту, зовнішньосекреторна функція - із важкістю та тривалістю супутніх хвороб, але не залежить від сезону року. Протікання процесів при динамічному обстеженні контамінованого радіонуклідами населення при захворюванні ХП та супутніми захворюваннями травної системи набуває рецидивуючого характеру із збереженням активності процесів ПОЛ за вмістом МДА і розвитком монотонного режиму діяльності АОС за вмістом ВГ.

У 71,2% хворих активізувалися процеси ПОЛ, частіше в грудні-січні, рівень ВГ у крові при всіх варіантах хронічного панкреатиту знижувався відносно груп здорових, залишаючись низьким протягом року, незалежним від сезону року.

Важливим було вивчити стан перекисного окислення ліпідів (за даними МДА) та антиоксидантної системи захисту (за даними відновленого глутатіону (ВГ)) у осіб з патологією щитовидної залози протягом трьох періодів.

В І періоді спостереження найбільші показники рівня МДА (10,170,25 ммоль/л) були у осіб з нормальними розмірами ЩЗ або з мінімально збільшеною залозою (за даними сонографічного дослідження).

В ІІ періоді спостереження відбувалось поступове пригнічення ПОЛ на тлі вірогідного збільшення вмісту ВГ в крові обстежених. Так, рівень МДА в 1990-1992 рр. складав 7,890,42 ммоль/л, що вірогідно нижче показників І періоду спостереження, рівень ВГ - 0,680,04 ммоль/л, в ІІІ періоді (1993-1995 рр.) МДА 6,830,47 ммоль/л, ВГ 0,560,05 ммоль/л. Ці дані можуть свідчити про мобілізацію адаптаційних механізмів як на гормональному, так і на клітинному рівні.

Аналіз результатів дослідження показав, що в ІІІ періоді спостереження рівень МДА в крові вірогідно зростав і сягав 10,170,25 ммоль/л при показниках здорових 5,540,26 ммоль/л. В той же час вміст ВГ вірогідно знижувався до 0,640,06 при нормі 0,90,03. Отже, можемо думати про наявність дезінтеграції в активності процесів ПОЛ та активації АОС захисту. Результати аналізу даних за ІІІ період, на нашу думку, вказують на виснаження компенсаторних можливостей організму та АОС захисту в умовах постійної дії малих доз радіації, оскільки ми спостерігали подальше зменшення активності процесів ПОЛ (рівень МДА 6,830,47 ммоль/л, при одночасному різкому падінні рівню ВГ до 0,560,05 ммоль/л.

Що стосується осіб з гіперплазією ЩЗ ІІ-ІІІ ступенів, то порівняно з показниками попередньої групи рівень МДА був вірогідно зменшеним (7,830,25 ммоль/л), але залишався вірогідно високим порівняно із здоровими (5,540,26 ммоль/л). Отримані дані можуть вказувати на те, що у цієї групи обстежених активується АОС захисту, але не глутатіонова ланка, оскільки рівень ВГ був вірогідно низьким. У цьому випадку активація антиоксидантної системи може відбуватись за рахунок викиду у кров глюкокортикоїдів.

У зв'язку із значною “зацікавленістю” гіпофізарно-наднирникової системи на тлі дії негативних чинників аварії на ЧАЕС, яка є відповідальною за стан адаптації, вивчався взаємозв'язок між показниками кортизолу і АКТГ.

Результати дослідження свідчать про наявність підвищення рівня кортизолу у обстежуваних груп осіб. Так, у перші роки (1987-1989 рр.) кортизол підвищувався до 108% (507,529,1 нмоль/л), у 1990-1992 рр. - до 144% (595,225,7 нмоль/л), у 1993-1995 рр. відбулось вірогідне зниження рівня кортизолу порівняно з першим періодом (347,014,9 нмоль/л), у здорових 243,016,1 нмоль/л. Рівень АКТГ у 1987-1989 рр. підвищувався на 28% (71,76,7 нг/л), у 1990-1992 рр. - на 12,6% (62,710,5 нг/л), у 1993-1995 рр. - на 6% (52,49,3 нг/л) порівняно із здоровими (55,89,7 нг/л). Тобто у осіб, які проживають на забруднених територіях, зареєстровано підвищення функціонального стану як гіпофізу, так і наднирників, що свідчить про напругу ланок регуляції, а також про порушення внутрішнього системного механізму зворотного зв'язку. Наші дані перекликаються з даними О.М.Коваленко (1993) щодо формування такого адаптаційного стану організму у населення, який при відповідних умовах можна вважати як регуляторну передпатологію.

З метою хронооптимізації діагностичних можливостей та покращення лікування населення із забруднених територій вивчено хроноритми деяких гормонів щитовидної залози. Кожному хворому проводили забір крові в 6:00, 12:00, 18:00, 24:00. Враховуючи відсутність особливих відмінностей у представників різної статі, це дозволило об'єднати чоловіків і жінок в одну групу. Наші дослідження ідентичні дослідженням М.А.Бланка (1993) у онкологічних хворих. Для оцінки біоритму був використаний косинорний метод.

Основні характеристики для осіб контрольної групи були такими: мезор Т₃ складав 1,120,018 ммоль/л; амплітуда - -0,290,004; акрофаза - 12:51; батифаза - 23:48; максимальний рівень - з 8:00 до 16:00; мінімальний рівень - з 20:00 до 4:00.

Найвищі показники рівнів Т₄ реєструвалися з 2:00 до 10:00, найнижчі - з 14:00 до 22:00. Величина мезору становила 108,60,77 ммоль/л, амплітуда - 21,850,018 з акрофазою в 5:58 та батифазою в 16:00. Нами відмічено нічний пік секреції ТТГ, що відповідає даним літератури (В.Г.Спесивцева, В.В.Дєдов, В.І.Дєдов, 1992), неспівпадання за часом хвиль максимальної секреції ТТГ та тиреоїдних гормонів, акрофаза ТТГ не передує акрофазам секреції Т₃ і Т₄. Показано, що циркадіанний ритм вмісту в плазмі крові тироксину і трийодтироніну мало залежать від активності ТТГ.

У осіб з гіперплазією щитовидної залози та тиреоїдитом рівень Т₃ зростав з 17:00 до 24:00. Мезор вірогідно збільшувався і складав 2,510,029 ммоль/л (р<0,0001), амплітуда - 2,100,032 (р<0,001), акрофаза - 17:25, батифаза - з 8:00 до 20:00.

Середній рівень Т₄ вірогідно зростав відносно контролю і дорівнював 151,441,618 ммоль/л (р<0,0001), розмах коливань дорівнював 31,20,598 ммоль/л (р<0,001), акрофаза - 14:30, батифаза - 7:32.

Слід відмітити, що ритм цього показника повністю інверсується порівняно із контролем. Найбільший рівень спостерігається з 13:55 до 22:12, тобто в години найменшої концентрації в сироватці крові у здорових осіб. Мінімальні значення показників Т₄ реєструвалися з 00:02 до 7:48, тобто в час максимального значення контролю. Мезор ТТГ досягав 1,410,324 ммоль/л (р<0,01). Акрофаза і батифаза припадали на 1:20 та 12:31 відповідно. Таким чином, у обстежених цієї групи вірогідно збільшені мезори і амплітуди Т₃ і Т₄. Мезор ТТГ зменшився, амплітуда не зазнала істотних змін відносно контролю. Відмічається зсув акрофаз Т₃ на 4 год. 44 хв. та Т₄ на 9 год. 40 хв. у бік денних та вечірніх годин; батифаз Т₃ на 8 год. 34 хв. та Т₄ на 8 год. 40 хв. у бік ранкових годин; акрофаза та батифаза ТТГ суттєво не міняються. Збільшення мезорів Т₃ та Т₄ цілком закономірне, так як відбувається збільшення рівня тиреоїдних гормонів. Зменшення мезору ТТГ можна пояснити зниженням рівня його у плазмі крові за принципом зворотного зв'язку.

У хворих на гіпотиреоз мезор Т₃ становив 1,060,022 ммоль/л (р<0,01), амплітуда - 0,210,0006 (р<0,001), акрофаза з 5:00 до 18:00, батифаза - 15:55. Максимальний рівень реєструвався з 4:00 до 10:00, мінімальний рівень реєструвався з 12:00 до 20:00.

Середнє значення Т₄ - 55,740,972 ммоль/л (р<0,001), амплітуда - 13,460,0016 ммоль/л (р<0,001), акрофаза - з 7:00 до 19:00, батифаза - 16:25. Структура ритму майже не змінювалась порівняно з контролем.

Найменші значення ТТГ реєструвалися з 6:00 до 12:00, найбільші - з 20:00 до 4:00. Зменшення мезорів і амплітуд Т₃ та Т₄ пояснюється зниженням функції щитовидної залози, підвищення мезору і амплітуди ТТГ відбувається за принципом зворотного зв'язку, що вказує на порушення адаптаційних механізмів, але не на їх виснаження (мезор дорівнював 6,480,454 мМЕ/л, p<0,01; амплітуда 1,310,093 мМЕ/л, р<0,001; .

Отже, результати нашого дослідження свідчать про негативний вплив іонізуючого випромінювання на щитовидну залозу, яка реагує гіперплазією, гормональною дисфункцію гіпоталамо-гіпофізарної системи. Ендокринний гомеостаз реагує значним напруженням гормонів. Не виключено, що підвищений викид кортизолу має за мету адаптацію як на органному рівні, так і на клітинному. Про органний рівень адаптації свідчили зміни показників гормонів щитовидної залози та наднирників. Взаємообумовленність їх змін направлена на підтримку рівноваги гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової регуляції. Про компенсаторно-адаптивні механізми на клітинному рівні свідчили показники ПОЛ та активності АОС захисту (глутатіонова ланка).

Особливу увагу привертає монотонність показників ВГ при зниженні рівня МДА, що може вказувати на значну роль кори наднирників (за даними вмісту кортизолу) у компенсації АОС захисту.

На завершення обговорення хотілося б звернути увагу на декілька моментів. Під впливом дії малих доз радіації розвиваються стани із взаємозв'язком і взаємообумовленістю уражень систем організму. Але потрібно враховувати й сумацію інших чинників хімічної природи знаходження організму в хронічному стресі, різні порушення, як в раціоні харчування, так і шкідливі звички, що призводить до дисбалансу в організмі, на що вказують роботи Ф.Ф.Теличко (1994). В перші роки дослідження ми спостерігали підвищення в крові рівня гормонів, які активізували ендокринну систему, що переплітається з даними (С.В.Андреєв, Ю.І.Москальов, 1991; О.М.Коваленко, 1996). Однак, ця мобілізація з часом себе вичерпує. Тому правильна, вчасна діагностика станів, що потребують корекції, є важливим аспектом для забезпечення якості життя значних мас населення на фоні несприятливого впливу навколишнього середовища.

Дослідження перебігу ХП, у тому числі із супутніми захворюваннями ШКТ, та стану ПОЛ в залежності від сезонів виявили, що підвищення функціональної активності підшлункової залози передує весняно-осіннім загостренням. При супутніх захворюваннях печінки (гепатит) розвиток загострень залежить від стану ПОЛ і АОС захисту. Зовнішньосекреторна функція підшлункової залози залежить від тяжкості та тривалості супутніх хвороб, а не від сезону року. Захворювання набувають рецидивуючого характеру із збереженням активності процесів ПОЛ і розвитком монотонного режиму діяльності АОС.

ВИСНОВКИ

1. Довготривала активація ПОЛ, викликана дією слабких чинників, приводить до зворотної кореляції між концентрацією МДА та ВГ, рівень МДА поступово знижується, залишаючись високим порівняно із здоровими, ВГ вірогідно знижується, що свідчить про виснажування компенсаторних можливостей глутатіонової ланки.

2. Перебіг захворювань гастродуоденальної зони (виразки шлунку, гастродуоденіти, хронічні панкреатити) в екологічно небезпечній зоні набувають рецидивуючого, персистуючого характеру з резистентністю до лікування; це прогностично несприятливі ознаки для ранніх рецидивів та ускладнень у випадках перерваного лікування.

3. Не виявлено сезонної залежності ферментативної активності підшлункової залози у хворих з гастродуоденальною патологією, ферментативна функція ПЗ повністю залежить від тривалості супутніх захворювань, тяжкості їх перебігу.

4. У жителів Кіцманського, Заставнянського районів та міста Чернівці в порівнянні з ендемічним районом по зобу Чернівецької області вірогідно збільшується число тиреоїдитів у дорослого населення, кількість гіперплазій та вузлових утворень у дітей, що зумовлено впливом сумісної дії окремих чинників різної природи.

5. У хворих з тиреотоксикозом та гіперплазією щитовидної залози ІІ та ІІІ ступеня відбувається зсув акрофаз Т₃ і Т₄ в бік денних та вечірніх годин, у пацієнтів з ознаками гіпотиреозу реєструється зменшення мезорів Т₃ і Т₄, збільшення мезорів ТТГ.

6. Функціональні зміни залоз внутрішньої секреції в умовах хронічного стресу характеризуються підвищенням рівня кортизолу на всьому протязі спостереження, тиреоїдних гормонів з одночасним зниженням АКТГ та ТТГ.

7. Найбільш інформативними ультразвуковими критеріями відбору для подальшої діагностики захворювань щитовидної залози є наявність ультразвукових ознак, вперше виявлених вузлів, кіст, утворень з нечіткими нерівними контурами та додатковими включеннями; для захворювань ПЗ виявлення об'ємних утворень та виражених фіброзних змін підшлункової залози.

8. Підвищення рівня в крові кортизолу та тиреоїдних гормонів, зниження рівня АКТГ та вмісту ВГ свідчать про функціональні порушення на клітинному і органному рівнях і можуть використовуватись для визначення перебігу хвороб.

9. У населення, що зазнало впливу іонізуючого випромінювання та різних чинників, порушується циркадіанний ритм, відбувається розбіжність за часом хвиль максимальної секреції ТТГ та тиреоїдних гормонів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Дослідження в сироватці крові вмісту МДА та ВГ у населення, яке зазнало впливу різних сумісних чинників, дають можливість виявити ранні ознаки патологічних процесів, прослідкувати їх протікання.

На зменшення компенсаторних можливостей організму вказує зниження ВГ, що потребує застосування антиоксидантної терапії для лікування пацієнтів та осіб із захворюваннями, які проживають на забруднених територіях.

Для визначення рівня Т₃ ,Т₄ в сироватці крові хворих з ознаками гіпотиреозу доцільно проводити забір крові вдень, з 12-00 до 16-00.

Скрінінгові ультразвукові дослідження підшлункової та щитовидної залоз і застосування прицільної пункційної біопсії під контролем ультразвуку виявляють захворювання залоз внутрішньої секреції на ранніх доклінічних стадіях.

Друковані роботи за темою дисертації

Гладка Л.Ю. Стан щитовидної залози в екологічно несприятливому регіоні//Буковинський медичний вісник. - №2. - 1998. - С.91-93.

Гладка Л.Ю. Значення тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії під контролем ультразвуку для діагностики захворювань щитовидної залози//Променева діагностика. Променева терапия. - Збірка наукових робіт Асоціації радіологів України (випуск 3). - Київ, “Медицина України”, 1998. - С.90-93.

Гладка Л.Ю. Роль інтервенційних досліджень щитовидної, підшлункової залоз у населення в екологічно несприятливому регіоні// Пленум Ради Асоціації. Нові технології ендоваскулярної хірургії. Інтервенційна радіологія в онкології, гепатології та гематології. Збірник наукових праць. Київ, 1999. - С.37-40.

Використання Ербісолу в комплексному лікуванні злоякісних пухлин/Шалімов С.О., Гладкий О.В., Литвиненко О.О., Ніколаєнко О.Н., Гладка Л.Ю. та ін. - Київ, Збірник наукових праць КМАПО ім.П.Л.Шупика, В.8, кн.1, 1999. - С.604-615.

Гладка Л.Ю. Комплексна діагностика захворювань підшлункової залози. Діагностика, лікування та профілактика тромбоемболії легеневої артерії. Нові технології, економічні аспекти ендоваскулярної хірургії та інтервенційної радіології. Збірка наукових праць. 22-23 квітня 1998, Чернігів. - Київ, 1998. - С.36-37.

Гладкий О.В., Литвиненко О.О., Вінницька Л.Ю., Чорний В.В. Діагностика та лікування раку підшлункової залози. Променева діагностика і терапія. Збірка наукових робіт Асоціації радіологів України (випуск 3). - Київ, “Медицина України”, 1998. - С.93-96.

Вінницька Л.Ю. Роль ультразвукових інтервенційних досліджень в діагностиці структурних змін щитовидної залози//Пленум Ради Асоціації. Рентгенохірургія невідкладних станів. Нове в інтервенційний радіології. - Матеріали доповідей. - 22-23 квітня 1997 р., Чернігів. - Київ, 1997. - С.15-17.

Вінницька Л.Ю., Гладкий А.В. Інтервенційний ультразвук при вивченні стану зовнішьносекреторної функції підшлункової залози//Пленум Ради Асоціації. Рентгенохірургія невідкладних станів. Нове в інтервенційний радіології. - Матеріали доповідей. - 22-23 квітня 1997 р., Чернігів. - Київ, 1997. - С.17-20.

Гладка Л.Ю. Діагностика захворювань щитовидної залози у населення, яке зазнало радіаційного впливу після аварії на ЧАЕС. Променева діагностика і терапія. Збірка наукових робіт Асоціації радіологів України (випуск 2). - Київ, “Медицина України”, 1998. - С.24-25.

Вінницька Л.Ю., Буймістр Н.І. Ультразвукове обстеження щитовидної залози у дітей, які проживають в умовах екологічного неблагополуччя//Вчені буковини - народній охороні здоров'я. - Матеріали конференції. 21-25 травня, Чернівці, 1994. - Чернівці, 1994. - С.69-70.

Христич Т.М., Вінницька Л.Ю. Деякі особливості ультразвукового дослідження при хронічному панкреатиті//Нове в діагностиці та лікуванні органів травлення - Перша Подільска наук.-практ. конф. Гастроентерологів. Тез.доп. 22-24 вересня, Вінниця, 1993. - Вінниця, 1993. - С.220.

Христич Т.М., Вінницька Л.Ю. Стан підшлункової залози при захворюваннях органів травлення. Вчені Буковини - народній охороні здоров'я. Матеріали конференції. 21-25 травня, Чернівці, 1994. - Чернівці, вид-во ЧДМІ, 1994. - С.248.

АНОТАЦІЇ

антиоксидантний клінічний секреція підшлунковий

Гладка Л.Ю. Стан пероксидації ліпідів, антиоксидантної системи захисту, зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, щитовидної залози та наднирників у населення еколологічно несприятливого регіону чернівецької області. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби. Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України, Київ, 1999 р.

Дисертацію присвячено питанням стану ПОЛ та деяких ланок АОС захисту, особливостям перебігу захворювань гепатобіліарної зони в умовах дії несприятливих сумісних чинників, питанням морфо-функціонального стану деяких залоз внутрішньої секреції (щитовидної, підшлункової залоз, наднирників) у населення, що зазнало впливу негативних чинників чорнобильської катастрофи та інших ендемічних реагентів. Функціональні зміни залоз внутрішньої секреції в умовах хронічної дії різних екологічних чинників характеризуються підвищенням рівня гормонів: кортизолу, тиреоїдних гормонів та зниженням рівня АКТГ та ТТГ. Ферментативна функція підшлункової залози не виявляє сезонної залежності, а залежить від тривалості супутніх захворювань і тяжкості перебігу. Встановлено, що перебіг захворювань гастродуоденальної зони в екологічно небезпечній зоні набуває рецидивуючого процесу з резистентністю до лікування. Виявлений десинхроноз деяких гормонів щитовидної залози дає можливість хронооптимізувати діагностику та проведення хронотерапії. Проведення скрінінгових досліджень щитовидної, підшлункової залоз за допомогою ультразвукових приладів та застосування прицільної пункційної біопсії під контролем ультразвуку полегшує виявлення захворювань залоз внутрішньої секреції на ранніх доклінічних стадіях. Дослідження у населення, яке зазнало впливу різних сумісних чинників, вмісту МДА та ВГ виявляє ранні ознаки патологічних процесів. розроблені та впроваджені в практику найбільш інформативні критерії ранньої діагностики і оцінки ефективності лікування захворювань щитовидної залози та ШКТ.

Ключові слова: екологія, перекисне окислення ліпідів, антиоксидантна система захисту, підшлункова залоза, шитовидна залоза.

Liybov Gladkaya. The condition of peroxydation of lipids, antioxydational system of defense, exterosecretory function of pancreas, thyroid and adrenal gland in the population of ecologically unfavourable district of Chernivtsi region. - Manuscript.

Thesis for a candidates of medical sciences degree by specialties: 14.01.02 - internal diseases. Kyiv Medical Academy of Post-graduated Education named after P.Shupyk, Health Ministry of Ukraine, Kyiv, 1999.

The dissertation is devoted to questions of endocrine glands (thyroid gland, pancreas and adrenal glands) on the territories where people were exposed to influence of different factors, as for example the consequences of Chernobyl catastrophe. Here are presented the selections of ultrasound criteria of some changes in blood of population from unfavorable regions of Ukraine, their further examination and treatment. It is established that the proceeding of the gastroduodenal zone in the ecologically unfavorable regions obtains the character of the relapsatic process, which hardly responds to treatment, fermental function of the pancreas gland depends on the proceeding of concomitant diseases, but seasonal dependence was not discovered. Functional changes of endocrine glands in the conditions of the chronic stress is characterized by increasing level of thyroid hormones, cortisole with the lowering of the ACTH and TTH level. Screening examination of the thyroid hormones and pancreas glands are represented in this work. These examinations were conducted with the help of ultrasonic devices with application of punctional biopsy under control of ultrasound, what makes the discovering of the diseases on the final stages easier. The examination of the population, which was exposed to influence of different factors showed that in the serum of their blood MDA and renovated glutation one can discovered signs of pathological processes and follow their proceeding.

Key words: ecology, antioxydational system of defence, peroxydation of lipids, pancreas, thyroid gland.

Гладкая Л.Ю. Состояние пероксидации липидов и антиоксидантной системы защиты, внешнесекреторная функция поджелудочной железы, щитовидной железы и надпочечников у населения экологически неблагоприятного региона Черновицкой области. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни. Киевская медицинская академия последипломного образования им.П.Л.Шупика МЗ Украины, Киев, 1999 г.

Диссертация посвящена вопросам состояния ПОЛ и некоторых звеньев антиоксидантной системы (глутатионовое звено), особенностям протекания заболеваний гепатобилиарной зоны в условиях действия неблагоприятных совместных факторов, вопросам морфо-функционального состояния желез внутренней секреции (щитовидной, поджелудочной желез, надпочечников) у населения, которое подвергалось влиянию различных неблагоприятных факторов последствий чернобыльской катастрофы. Функциональные изменения желез внутренней секреции в условиях хронического стресса характеризуются повышенным уровнем гормонов в крови: кортизола, тиреоидных гормонов, со снижением АКТГ и ТТГ. Установлено, что протекание заболеваний гастродуоденальной зоны в экологически неблагоприятной зоне приобретает характер рецидивирующего процесса с резистентностью к лечению. При хроническом панкреатите реакция гастродуоденальной зоны эндоскопически характеризовалась эрозивными изменениями желудка, двенадцатиперстной кишки, ультрасонографические исследования поджелудочной железы свидетельствовали о фиброзных изменениях. Ферментативная функция поджелудочной железы зависит от сопутствующих заболеваний, сезонной зависимости не выявлено. Проведение скрининговых исследований щитовидной, поджелудочных желез с помощью ультразвуковых приборов с применением прицельной пункционной биопсии под контролем ультразвука облегчает выявление заболеваний желез внутренней секреции на доклинических стадиях. Исследование у населения, которое подвергалось действию разных факторов, содержания в сыворотке крови МДА и ВГ выявляет ранние признаки патологических процессов, прослеживает их течение.

Для хронооптимизации диагностических возможностей и улучшения качества лечения населения из пострадавших территорий изучены хроноритмы некоторых гормонов щитовидной железы. Исследования проводились одновременно у мужчин и женщин, так как различий между ними не выявлено. Обнаружено, что циркадианный ритм содержания в плазме крови тироксина и трийодтиронина мало зависит от активности ТТГ. Происходит несоответствие волн максимальной секреции ТТГ и тиреоидных гормонов, акрофаза ТТГ не наступает раньше акрофазы секреции Т₃ и Т₄. Ритм секреции Т₄ полностью соответствует инверсии в сравнении с контролем и обнаруживается в часы наименьшей концентрации в сыворотке крови у здоровых лиц, а минимальные показатели соответственно регистрировались во время максимальных значений. Увеличение мезора Т₃ и Т₄ происходило в связи с увеличением уровня тиреоидных гормонов, уменьшение мезора ТТГ объясняется уменьшением уровня его в плазме крови по принципу обратной связи.

Под влиянием различных неблагоприятных факторов развивается состояние с взаимосвязью и взаимообусловленностью поражений систем организма. Исследования протекания хронического панкреатита, в том числе в сочетании с другими заболеваниями ЖКТ, и состояния ПОЛ в зависимости от сезонов выявили, что повышение функциональной активности поджелудочной железы предшествует весенне-осенним обострениям. При сопутствующих заболеваниях печени обострение зависит от состояния ПОЛ и АОС защиты.

Пункционная биопсия под контролем ультразвука щитовидной и поджелудочной желез дает возможность разрешить вопросы дифференциальной диагностики заболеваний, особенно в плане объемных образований.

Разработаны и внедрены в практику наиболее информативные критерии ранней диагностики и оценки эффективности лечения заболеваний щитовидной железы и ЖКТ.

Ключевые слова: экология, перекисное окисление липидов, антиоксидантная система защиты, поджелудочная железа, щитовидная железа.