Метаболічні ефекти інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту при дисфункції лівого шлуночка у хворих на гіпертонічну хворобу

* - достовірна різниця в порівнянні з контрольною групою (р < 0,05);

** - достовірна різниця між групами хворих з різним рівнем артеріального тиску (р < 0,05).

Типи ремоделювання

Малюнок 1

З метою визначення особливостей процесів ремоделювання на ранніх стадіях СН та етапах

літературним даним, де вказано, що при АГ в 85-90 % випадків гіпертрофія носить виключно/або переважно концентричний характер (Шхвацабая І.К., Юренев А.П., 1988).

У 21 пацієнта з МАГ гіпертрофія міокарда була відсутня, у 41 пацієнта (43 % ) мала місце помірна ГЛШ, у 30 пацієнтів (31 % ) - виражена ГЛШ. В групі хворих з ПАГ у всіх хворих ММЛШ перевищувала фізіологічну норму, а помірне та виражене збільшення маси міокарду зустрічалось з однаковою частотою.

З метою визначення особливостей процесів ремоделювання на ранніх стадіях СН та єтапах

прогресування серцевої декомпенсації було проведено аналіз структурно-функціональних параметрів лівого шлуночка у хворих з МАГ, де найбільш повно було представлено пацієнтів з різним функціональним станом лівого шлуночка. Встановлено, що до появи ознак СН в осіб з МАГ визначалась гіпертрофія міжшлуночкової перетинки на тлі нормальної ТЗС з відповідним збільшенням ММЛШ, яка прогресує по мірі наростання ознак дисфункції міокарду (у пацієнтів з СН II А ступеня (ТМШП і ТЗС на 2 % вище за контрольні величини кожна) і у пацієнтів СН ІІБ - 33 і 47 % відповідно). Встановлено, що у пацієнтів без ознак СН на тлі збереження нормального об'єму лівого шлуночка в систолу має місце вихідне збільшення КДО (на 15 % в порівнянні з нормальним) на тлі підсилення насосної і скорочувальної функції міокарда. Знайдено, що на початкових стадіях клінічної маніфестації СН відмічається приєднання до прогресуючого збільшення КДО дилатації порожнини лівого шлуночка в систолу (на 17 і 28 % відповідно (р<0,05) при збереженні функціональних характеристик міокарда в межах норми. Достовірне зниження насосної та скорочувальної функції міокарду на тлі значної дилатації лівого шлуночка встановлено у хворих з СН ІІ Б ступеня.

Аналіз результатів дослідження активності метаболічних процесів в міокарді в осіб з різними клінічними варіантами АГ показав, що вміст продуктів ПОЛ в обох клінічних групах достовірно перевищував контрольні цифри (табл.). По мірі прогресування захворювання відмічалась тенденція до інтенсифікації ПОЛ, переважно за рахунок підвищення утримання первинних продуктів пероксидації. Дослідження стану АОС продемонструвало, що у хворих на ГХ з МАГ активність АОФ суттєво не відрізнялась від контролю, спостерігалось лише незначне недостовірне зниження активності пероксидази, з подальшим достовірним її зниженням на 28 % від норми в ході прогресування патологічного процесу та свідчить про виснаження АОС по мірі прогресування патологічного процесу, що веде до накопичення продуктів ПОЛ.

Мембраноруйнівна дія продуктів ПОЛ, що посилюється по мірі підвищення тяжкості АГ, підтверджується достовірною тенденцією до виходу тканинних ферментів в кров'яне русло. Так, в І групі концентрація ЛДГ та КФК в плазмі крові перевищувала середні показники в групі контролю в 2 та 1,5 рази відповідно з подальшим зростанням ферментемії в групі осіб з ПАГ (ЛДГ перевищувала норму в 2,3 , а КФК - в 2 рази, р < 0,05).

Встановлено, що у пацієнтів з МАГ відбувається збільшення вмісту лактату на тлі зниження рівню пірувату та підвищення поза норму Л/П індексу, це вказує на активацію біоенергетичних процесів на ранніх стадіях захворювання. Достовірне зниження значення Л/П коефіцієнта на 39% в групі осіб з ПАГ в порівнянні з аналогічною величиною в І групі (р<0,05) свідчить про пригнічення гліколізу на пізніх етапах захворювання.

Аналіз стану обмінних процесів в залежності від ступеню СН встановив, що у хворих з відсутністю клінічних ознак дисфункції серцевого м'язу існує збалансованість між оксидантно-антиоксидантними процесами і різка активація окислювально-відновних реакцій, що свідчить про високий рівень біоенергетичних процесів та відносносприятливий перебіг ПОЛ. в організмі (мал.2). Поява ранньої клінічної симптоматики СН співпадає з розвитком оксидативного стресу з відповідною активацією АОС і збереженням достатнього рівня енергопостачання.

Встановлено зворотній кореляційний зв'язок між вмістом МДА в плазмі крові і ступенем

Таким чином розлад біоенергетичних перетворень та напруженість вільнорадикальних процесів становлять одну з ланок патогенезу СН, особливо на пізніх стадіях захворювання, а їх рівень може свідчити про ступінь функціональної недостатності міокарда.

У пацієнтів з найбільш важким перебігом захворювання спостерігалось зниження активності гліколізу в сполученні з глибоким виснаженням антиоксидантних ферменів, в зв'язку з чим по мірі погіршення серцевої функції процеси ПОЛ набувають неконтрольованого характеру.

Таким чином розлад біоенергетичних перетворень та напруженість вільнорадикальних процесів становлять одну з ланок патогенезу СН, особливо на пізніх стадіях захворювання, а їх рівень може свідчити про ступінь функціональної недостатності міокарда.

Встановлено зворотній кореляційний зв'язок між вмістом МДА в плазмі крові і ступенем

У пацієнтів з ПАГ визначено прямий кореляційний зв'язок між активністю каталази та Vcf (r = 0,44; р<0,05) та зворотній між рівнем каталази та ТЗСЛШ (г =-0,45; р<0,05). Найбільша кількість значимих кореляційних залежностей у пацієнтів II групи встановлена між ехокардіографічними характеристиками лівого шлуночка та активністю пероксидази, яка була зворотно пов'язана з КСО (r =-0,57; р<0,05) та ММЛШ (r =-0,49; р<0,05) та знаходились в прямому зв'язку з показниками насосної і скорочувальної функції (пероксидаза з Фв - г =0,46; пероксидаза з Vcf - r = 0,50; p<0,05), це свідчить про те, що по мірі прогресування гіпертрофії міокарда, яка супроводжується зниженням функціональної спроможності лівого шлуночка, у хворих з ПАГ відбувається виснаження АОС.

Стан метаболічних процесів у хворих на ГХ

Малюнок 2

*- достовірна різниця з показниками контрольної групи (р< 0,05)

збільшення ММЛШ, яка становила r = - 0,55 та - 0,48 в І та II групах відповідно (р<0,05).

При поглибленому аналізі з урахуванням ступеню збільшення ММЛШ було отримано додаткові маркери патологічного процесу. У хворих І групи з помірною ГЛШ відмічається збереження достовірного, але менш щільного, ніж в попередніх групах, зв'язку між концентрацією МДА і величиною ММЛШ (г =0,31, р<0,05 ).

В осіб І групи та вираженою ГЛШ концентрація МДА в зв'язку з численністю і достовірністю її кореляційних взаємозалежностей з цілим рядом ехокардіографічних параметрів виступає в ролі універсального маркера глибини ремоделювання міокарду. Встановлена пряма середньої сили кореляція між вмістом МДА і ТЗС (r = 0,55; р<0,05), МДА і ММЛШ (r = 0,45; р<0,05) та зв'язок зворотного характеру з функціональними характеристиками серця: з Vcf (r = -0,48; р<0,05) і з Фв (r = -0,32; р<0,05). Результаті кореляційного аналізу у пацієнтів з ПАГ та помірною ГЛШ продемонстрували щільну залежність ММЛШ від ступеню накопичення первинних і вторинних продуктів ПОЛ в плазмі крові (г = 0,49 та r = 0,47 відповідно р<0,05), від рівня пірувату (r = -0,52) і лактату (r = -0,55). Кореляція ДК та пероксидази з рівнем Фв становила (r = -0,66 та r = 0,55 відповідно p<0,05), а відносно Vcf кореляційні зв'язки дорівнювали r = -0,51; r = 0,59 (р<0,05). Встановлений характер і сила зв'язку вказує на те, що при надмірній інтесифікації ПОЛ відбувається порушення процесів скорочення міокарду. Це обумовлено ушкоджуючим впливом продуктів ліпопероксидації на структуру та функцію клітинних мембран і порушенням іонотранспортних систем та процесів генерації електричного потенціалу на мембранах кардіоміоцитів. При достатній активності АОС, а саме її пероксидазної ланки, відбувається інгібування вільнорадикальних процесів з запобіганням їх ушкоджуючого впливу на кардіоміоцити, що на органному рівні проявляється збереженням функціональних можливостей міокарда у цієї категорії хворих.

У пацієнтів з ПАГ та вираженою ГЛШ концентрація продуктів ПОЛ надавала менший вплив на характер гіпертензивного ремоделювання міокарда, а найбільш універсальним маркером як структурної, так і функціональної перебудови міокарда була пероксидаза. Встановлено достовірний зворотній кореляційний зв'язок між рівнем її активності та ММЛШ (г = -0,63; р<0,05), ТМШП (r = -0,50), ТЗС (r = -0,67) і об'ємними показниками лівого шлуночка як в систолу (r = -0,66), так і в діастолу (r = -0,62; р<0,05).

Клінічні, гемодинамічні та метаболічні аспекти дії еналаприлу малєату у хворих на гіпертонічну хворобу. З метою оцінки ефективності застосування інгібіторів АПФ в терапії хворих з АГ в умовах стаціонару було проліковано 63 хворих на ГХ, переважну більшість яких склали пацієнти з МАГ (43 особи). При виборі дози препарату керувались індивідуальною чутливістю до еналаприлу, яка визначалась протягом 7 діб за ступенем зниження АТ (в дозі 2,5-25 мг/добу). Всі хворі були стандартизовані за тривалістю лікування - 15 діб.

В результаті терапії у більшості хворих було відмічено значне зменшення як кількості так і вираженості суб'єктивних скарг, покращання об'єктивного стану. Побічні ефекти реєструвались лише у 6 % хворих. В ході терапії, спостерігалось достовірне стійке зниження САТ і ДАТ в обох групах (в І групі на 14 і 6 %, в II - на 17 і 14 % відповідно; р<0,05).

При аналізі динаміки біохімічних показників в ході лікування встановлена односпрямованість змін обмінних процесів в обох клінічних групах, що свідчить про схожий вплив еналаприла на стан метаболічних процесів незалежно від рівня АТ. В обох групах відмічено достовірне зниження рівня продуктів ПОЛ на тлі активації ферментів АОЗ. В І групі МДА і ДК знизились на 22 і 18% відповідно, в порівнянні з вихідним рівнем, а активність каталази і пероксидази перевищила вихідні величини на 22 і 32% (р<0,05). В II групі відзначалось достовірне змінення вмісту ДК і рівня каталази при недостовірних коливаннях вмісту МДА та активності пероксидази. Так, концентрація продуктів пероксидації знизилась в ході лікування на 24 і 27% (МДА і ДК відповідно), а активність каталази і пероксидази зросла на 29 і 15% відповідно.

Аналіз динаміки показників біоенергетичних процесів у осіб з МАГ встановив зниження вихідного рівня лактату на 21% (р<0,05) і пірувату на 19% (р<0,05), а Л/П індекс зберігав вихідно високий рівень. В групі осіб з ПАГ спостерігалось зниження рівня лактату і пірувату на 17% та 24% (р<0,05) при збереженні початково нормальних величин співвідношення Л/П. Це свідчить про оптимізацію під впливом еналаприлу біоенергетичних процесів, що виражається в підтримці необхідного рівня анаеробних процесів на тлі інтенсифікації енергетично потужних аеробних, про це свідчить підвищена утилізація пірувату в циклі трикарбонових кислот, що має особливе значення в умовах адаптаційної перебудови функціональних систем при ГХ, коли потреба організму в енергетичних субстратах значна.

Зміни РАС характеризувались ростом АРП (на 60 % та 31 % в І та II групах відповідно; р>0,05) і недостовірним зниженням рівня альдостерона (на 22 % та 49 % відповідно; р>0,05).

Встановлено, що зміни ДК під впливом лікування залежали від їх початкового рівня, а сила кореляціного зв'язку зростала по мірі підвищення тяжкості АГ (r = 0,71; r = 0,81, відповідно в І та II групах; p<0,05). Залежність ступеню терапевтичного впливу на концентрацію МДА від його початкового вмісту в плазмі крові та однакова за силою в обох клінічних групах (r = 0,64; р<0,05). Динаміка рівня лактату в ході лікування щільно корелювала з його початковим вмістом в І групі (r = 0,88; р<0,05) і в її (r = 0,76; р<0,05). Це свідчить про те, що еналаприл чине вибіркову дію на активність перекисних та біоенергетичних процесів, здійснюючи максимальний вплив на стан систем за умов їх глибокого дисбалансу та лише коригуючий - у випадку їх незначної дисфункції.

Ефективне зниження рівня AT в ході курсової терапії досягнуто у 68 % хворих. У інших осіб не досягнуто в ході лікування цільового AT, у 14 пацієнтів гіпотензивний ефект терапії був присутній, а 6 хворих були рефрактерними до монотерапії. Відсутність суттєвої різниці в структурно-функціональних характеристиках гіпертензивного серця і схожість динаміки метаболічних показників в групах з різною клінічною ефективністю препарату обумовили пошук прогностично вагомих тригерів високої клінічної ефективності лікування, серед вихідних показників хворого.

В ході кореляційного аналізу в групі пацієнтів з повним гіпотензивним ефектом терапії встановлено, що ступінь зниження AT суттєвим чином визначалась його вихідним рівнем( відповідні коефіцієнти кореляції для CAT та ДАТ склали r = 0,60 і r = 0,79; р<0,05). На динаміку CAT в ході терапії суттєвий вплив справляв вихідний рівень пірувату (r = 0,40; р<0,05) і МДА (r = 0,43; р<0,05). Таким чином, найбільше зниження AT слід очікувати у випадку вихідно більш важкого метаболічного статусу, для якого характерно надлишкове накопичення вторинних продуктів ПОЛ і гальмування утилізації пірувату.

Динаміка продуктів ПОЛ визначалась їх вихідним рівнем (відповідні коефіцієнти для МДА та ДК склали r = 0,67; r = 0,76; р<0,05). Поряд з цим зміни рівня МДА в ході терапії залежало від вихідної величини пірувату (r = 0,32; р<0,05). Вплив терапії на активність АОС не залежав від вихідного стану вивчаємих систем в зв'язку з недостовірністю та низькою щільністю кореляційних зв'язків, що не дає змоги використовувати вихідний рівень їх активності в якості прогностичних критеріїв ефективності лікування. Ефективність еналаприлу по відношенню до біоенергетичних процесів визначалась лише їх власним рівнем до початку терапії (відповідні коефіцієнти кореляції для лактату та пірувату склали r = 0,63 і r = 0,57; р<0,05). Динаміка АРП під дією терапії визначалась вихідним станом структури і функції лівого шлуночка, а виразність терапевтичного впливу була тим вище, чим глибше були процеси гіпертензивного ремоделювання міокарда. Встановлено достовірний кореляційний зв'язок між АРП та вихідною ММЛШ (r = 0,59; р<0,05), Фв (r = - 0,45; р<0,05) й КСО (r = 0,49; р<0,05).

Динаміка ехокардіографічних характеристик гіпертензивного серця визначалась первісним станом РАС і спрямованістю метаболічних процесів. Так, вплив лікування на насосну функцію міокарда прямо залежав від вихідного рівня пірувату і альдостерону (r = 0,35 і r = 0,49, відповідно р<0,05), а динаміка КСО визначалась ступенем АРП до початку терапії (r = 0,43; р<0,05).

ВИСНОВКИ

1. У хворих на м'яку артеріальну гіпертензію ремоделювання серцевого м'язу відбувається за різноманітними типами (нормальна геометрія - 10%, концентричне ремоделювання - 11%, концентрична - 46%, ексцентрична - 28% та асиметрична гіпертрофія - 5%), а у разі прогресування гіпертензії спостерігається трансформація типів структурної перебудови міокарду в концентричний (62%), та ексцентричний ( 38 %) типи гіпертрофії .

2. У хворих на гіпертонічну хворобу з відсутністю ознак серцевої недостатності спостерігається активація біоенергетичних процесів в плазмі крові та помірне підвищення вмісту первинних продуктів ПОЛ при збереженні активності антиоксидантних ферментів; поява клінічної симптоматики серцевої недостатності співпадає з періодом розвитку оксидативного стресу з відповідною активацією антиоксидантної системи та мобілізацією процесів енергопостачання; в осіб з серцевою недостатністю II А ступеня відбувається зрив компенсаторних можливостей системи антиоксидантного захисту, що в міру поглиблення функціональних розладів міокарду веде до прогресуючого накопичення токсичних продуктів ПОЛ на тлі виснаження антиоксидантних ферментів та пригнічення процесів енергоутворення.

3. Стресорні ушкодження міокарду в умовах гіпертензивної перебудови його структури та функції сполучуються з суттєвими змінами біоенергетичних процесів; у хворих з м'якою артеріальною гіпертензією встановлено достовірний кореляційний зв'язок між утриманням вторинних продуктів ПОЛ в плазмі крові та рівнем пірувату, у пацієнтів з помірною артеріальною гіпертензією між вмістом пірувата та активністю катазлази і пероксидази.

4. Маркером гіпертрофії міокарду у хворих з м'якою артеріальною гіпертензією, незалежно від ступеня гіпертрофії міокарду лівого шлуночка, та у пацієнтів з помірною гіпертензією та масою міокарду завбільшки 200 г є збільшення концентрація малонового діальдегіду. У хворих з помірною артеріальною гіпертензією визначено достовірний кореляційний зв'язок між функціональним станом міокарду та активністю пероксидази і рівнем пірувату.

5. У результаті терапії встановлено здатність еналаприлу робити комплексний вплив на ремоделювання лівого шлуночка, обмінні процеси та стан ренін-ангіотензинової системи. Метаболічна дія препарату полягає в активації системи антиоксидантного захисту, гальмуванні надлишкової продукції ПОЛ, зниженні рівня лактату і пірувату при незмінному лактат/піруватному індексі. Вплив еналаприлу на структурно-функціональний стан міокарду проявлявся в зменшенні об'ємних параметрів лівого шлуночка, покращенні показників систолічної функції міокарду.

6. У ході аналізу взаємозв'зків між вихідним станом організму та ступенем впливу на нього терапії еналаприлом в групі хворих з повним клінічним ефектом знайдено пряму залежність вираженості гіпотензивного ефекту препарату від вихідного рівня активності процесів пероксидації та вмісту пірувату; динаміка маси міокарду залежить від вихідного рівня активності реніну плазми крові та стану біоенергетичних процесів. Встановлено, що сила впливу препарату на насосну функцію лівого шлуночка та концентрацію малонового діальдегіду обумовлюється вихідним рівнем енергетичних процесів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для оцінки ступеня ушкодження міокарду та глибини порушення його функціональної спроможності у хворих на гіпертонічну хворобу з м'якою артеріальною гіпертензією в якості маркера гіпертрофії серцевого м'яза та його дисфункції слід використовувати концентрацію малонового діальдегіду; у пацієнтів з помірною артеріальною гіпертензією малоновий діальдегід характеризує лише збільшення маси міокарду, а насосна і скорочувальна функції лівого шлуночка щільно пов'язані з рівнем активності пероксидази.

2. Використання зв'язків між гіпертензивним ремоделюванням та обмінними процесами в організмі хворих на гіпертонічну хворобу дозволяє в ході терапії здійснювати динамічне спостереження за глибиною метаболічних розладів за даними неінвазивного - ехокардіографічного дослідження, що дає можливість суттєво поліпшити уяву про ефективність лікування за умов врахування впливу препарату на важливі ланки патогенезу захворювання та надасть змогу своєчасно корегувати характер терапії.

3. При асимптомному перебігу серцевої дисфункції в якості маркерів порушення функції міокарду доцільно використовувати показники антиоксидантної активності, що дозволить значно поліпшити ефективність терапії за рахунок своєчасного призначення медикаментозної корекції функціонального стану лівого шлуночка.

4. Беручи до уваги, що інгібітори АПФ уповільнюють реакції вільно-радикального окислення ліпідів, сприяють підвищенню активності ферментів антиоксидантного захисту та інтенсифікують біоенергетичні процеси у хворих на етапах формування гіпертензивного серця, доцільно рекомендувати їх застосування у хворих на гіпертонічну хворобу як засобів патогенетичної терапії з метою корекції метаболічного дисбалансу.

5. Завдяки визначенню тригерів терапевтичної ефективності еналаприлу малєату встановлено прогностичну вагомість вихідної інтенсивності процесів пероксидації, вмісту пірувату та рівня артеріального тиску щодо вираженості гіпотензивного ефекту препарату; ступінь реверсії гіпертрофії обумовлюється початковим станом ренін-ангіотензинової системи та спрямованістю біоенергетичних процесів; сила впливу еналаприлу на насосну функцію лівого шлуночка залежить від вихідного рівня молочної та піровиноградної кислот.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ЯКІ НАДРУКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шаповалова С.О. Особенности свободнорадикальных и биоэнергетических процессов у больных гипертонической болезнью// Український кардіологічний журнал.-1999.- Bип. II. - № 2 -С. 50-52.

2. Шаповалова С.А. Динамика процессов липопероксидации и антиоксидантной системы у больных гипертонической болезнью в процессе лечения эналаприлом малеатом //Лікарська справа. - 1999. - № 1. - C. 41-44.

3. Шаповалова С.А. Коррекция ингибиторами АПФ метаболических нарушений у больных гипертонической болезнью с дисфункцией левого желудочка // Врачебная практика. - 1998. - № 4.-C. 29-34.

4. Шаповалова С.О. Метод оцінки ефективності лікування хворих на гіпертонічну хворобу // Вестник проблем биологии и медицины. - 1999. - № 2. - С. 69-72.

5. Шаповалова С.А. Нейрогу моральные и метаболические аспекты гипертонической болезни в зависимости от функционального состояния миокарда // Вестник проблем биологии и медицины. -1999.- № 3. - С. 48-51.

6. Ковалева О.Н., Шаповалова С.А. Особенности оксидатно-антиоксидантных систем у больных гипертонической болезнью на разных стадиях формирования гипертонического сердца // Український кардіологічний журнал. - 1999. - № 1. - С. 25-29.

7. Ковалева О.Н., Шаповалова С.А. Клинические аспекты оценки эффективности лечения ингибиторами АПФ больных артерильной гипертонией // Експериментальна і клінічна медицина.- 1998.- № l. - C. 27-29.

8. Ковальова О.М., Шаповалова С.О. Спосіб оцінки ефективності лікування хворих на гіпертонічну хворобу // Рішення про видачу патенту України за № 98116187, свідоцтво від 24.11.98.

9. Ковальова О.М., Шаповалова С.О. Шляхи оптимізації лікування хворих на гіпертонічну хворобу з ознаками гіпертрофії лівого шлуночка // Клінічна фармація. - 1999. - T. 3, № 1 - C. 33-37.

10. Ковалева О.Н., Шаповалова С.А. Клинические и гемодинамические эффекты ингибиторов АПФ у больных гипертонической болезнью // Современные проблемы клиники внутренних болезней: Сб. науч. тр. Института терапии АМН Украины / Оригинал. - Харьков, 1997. - С. 87-91.

11. Ковальова О.М., Шаповалова С.О., Лєпєєва О.А. Медикаментозні засоби запобігання, уповільнення розвитку та реверсії гіпертонічного серця // Клінічна фармакологія, фізіологія, біохімія. - 1997. - № 4. - С. 281-285.

12. Шаповалова С.А., Лепеева Е.А. Метаболические и гемодинамические характеристики гипертонического сердца на разных стадиях гипертонической болезни // Медицина сегодня и завтра: Сб. науч. тр. / ХГМУ. - Харьков, 1997.- Вып. 2.- С. 56-58.

13. Ковальова О.М., Шаповалова С.О. Диагностика асимптомной сердечной недостаточности, у больных гипертонической болезнью // Український терапевтичний журнал.-1999.- № 1(1). - С. 27-29.

14. Шаповалова С.А. Динамика оксидантно-антиоксидантных процессов на разных стадиях гипертрофии левого желудочка у больных гипертонической болезнью // XIV съезд терапевтов Украины: Тез. докл. - Киев, 1998. - С. 72.

15. Ковальова О.М., Шаповалова С.О. Влияние курсовой терапии эналаприлом малеатом на клинические и метаболические показатели у больных гипертонической болезнью // XIV съезд терапевтов Украины: Тез. докл. - Киев, 1998. - С. 160-161.

16. Shapovalova S. Influence of АСЕ inhibitors on oxidative stress and left ventricular dysfunction in hypertension // Journal of Hypertension -1999. - № 5. - Vol. 17. - Suppl 3. - S. 282.

17. Kovaljova O., Shapovalova S., Lepeeva E.. Presymptomatic diagnosis of heart failure in hypertension // The Journal of Heart Failure. - 1998. - № 1. - Vol. 5. - P.104.

18. Kovaljova O., Shapovalova S.. Effects of ACE inhibitors on oxidative stress and hypertensive heart // The journal of Heart Disease. - 1999. - Vol l. - № l. - P. 48.

АНОТАЦІЯ

Шаповалова С.О. Метаболічні ефекти інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту при дисфункції лівого шлуночка у хворих на гіпертонічну хворобу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. - Харківський державний медичний університет, Харків, 1999 р.

Дисертацію присвячено питанням підвищення ефективності діагностики дисфункції гіпертензивного серця та терапії хворих на гіпертонічну хворобу інгібітором АПФ еналаприлом малєатом шляхом оцінки його комплексного впливу на структурно-функціональні особливості міокарду та активність метаболічних і нейрогуморальних процесів у пацієнтів з різним клінічним перебігом захворювання. Проаналізовано паралелі між метаболічними змінами та процесами гіпертензивного ремоделювання міокарду і встановлено біохімічні маркери дисфункції та структурної перебудови міокарду у хворих на гіпертонічну хворобу. Визначено метаболічні ефекти еналаприлу на підставі його впливу на ПОЛ та активність біоенергетичних процесів, на підставі чого обгрунтована доцільність використання інгібіторів АПФ як препаратів патогенетичної терапії з метаболічно спрямованою дією. Встановлено клінічні, гемодинамічні та біохімічні критерії прогнозування та оцінки ефективності лікування хворих на гіпертонічну хворобу.

Ключові слова: гіпертонічна хвороба, ремоделювання міокарду, перекисне окислення ліпідів, антиоксидантна система, біоенергетичні процеси, інгібітори АПФ.

Аннотация

Шаповалова С.А. Метаболические эффекты ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента при дисфункции левого желудочка у больных гипертонической болезнью. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11.- кардиология. -Харьковский государственный медицинский университет, Харьков,1999 г.

Диссертация посвящена вопросам повышения эффективности диагностики дисфункции гипертензивного сердца и лечения больных гипертонической болезнью (ГБ) ингибитором АПФ (эналаприла малеатом) путем оценки его комплексного влияния на структурно-функциональные особенности миокарда левого желудочка и активность метаболических и нейрогуморальных процессов у пациентов с различным клиническим течением заболевания.

Объектом исследования были 120 больных ГБ, среди которых у 96 пациентов диагностирована мягкая артериальная гипертензия (МАГ), у остальных - умеренная артериальная гипертензия (УАГ). В соответствии с уровнем артериального давления пациенты были разделены на две клинические группы. Всем больным было проведено комплексное клиническое обследование, включающее, наряду с общеклинической программой обследования, эхокардиографию, биохимические исследования - (определение уровня диеновых конъюгат, малонового диальдегида, лактата, пирувата; активность каталазы, лактатдегидро-геназы, креатинфосфокиназы) и радиоиммунологические исследования (активность ренина плазмы и уровень альдостерона). С целью углубленного анализа в рамках каждой клинической группы выделялись подгруппы в соответствии со степенью сердечной недостаточности и выраженности гипертрофии миокарда.

Эхокардиографически установлено, что у 47% больных ГБ имеется умеренная гипертрофия миокарда, у 36% - выраженная, а у остальных пациентов признаки гипертрофии сердечной мышцы отсутствуют. Исследование продемонстрировало доминирующее влияние структурной перестройки миокарда на степень клинической манифестации сердечной недостаточности.

В настоящей работе выявлено, что у пациентов с МАГ перестройка геометрии гипертензивного сердца происходит по различным типам, а при прогрессировании гипертензии наблюдается трансформация типов ремоделирования, преимущественно, в концентрический (68%) и, реже, в эксцентрический (38%) типы.

Обнаружено, что у больных ГБ с отсутствием признаков сердечной недостаточности наблюдается активация биоэнергетических процессов и умеренное повышение содержания первичных продуктов ПОЛ при сохранении активности АОФ, появление ранней симптоматики сердечной недостаточности совпадает с периодом развития оксидативного стресса с соответствующей активацией АОС и мобилизацией процессов энергообразования; у лиц с сердечной недостаточностью II A степени наступает срыв компенсаторных возможностей системы антиоксидантной защиты, что, по мере углубления функциональных расстройств, ведет к прогрессирующему накоплению продуктов ПОЛ на фоне угнетения биоэнергетических процессов.

Доказано, что стрессорные повреждения миокарда у больных гипертонической болезнью сочетаются с изменениями в окислительно-восстановительных процессах, о чем свидетельствует наличие достоверной корреляционной зависимости между уровнями малонового диадьдегида и пирувата у пациентов с МАГ (г = 0,56; р<0,05), а также между пируватом и активностью каталазы и пероксидазы (г = 0,48; г = 0,39; р<0,05) соответственно.

Высокоспецифичным маркером гипертрофии миокарда в обеих группах признана концентрация малонового диальдегида (г = 0,62, р<0,05). Критериями функционального статуса миокарда у лиц с умеренной артериальной гипертензией могут служить уровень пирувата (г = 0,38; р<0,05) и активность пероксидазы (г = 0,56; р<0,05).

С целью исследования эффективности лечения больных гипертонической болезнью эналаприлом в стационарных условиях было пролечено 63 пациента. В результате лечения установлено комплексное влияние препарата на процессы ремоделирования левого желудочка, метаболические реакции и состояние ренин-ангиотензиновой системы. Установлено, что воздействие эналаприла на обменные процессы состоит в активации антиоксидантной системы, ингибировании избыточной продукции ПОЛ, оптимизации биоэнергетических процессов. Влияние эналаприла на структурно-функциональное состояние миокарда заключается в уменьшении объемных параметров левого желудочка и повышении показателей сократимости миокарда.

Исследование позволило установить, что триггером выраженности гипотензивного эффекта является исходный уровень активности процессов пероксидации и содержание пирувата, а динамика массы миокарда обусловлена изначальным уровнем активности ренина плазмы и состоянием биоэнергетических процессов в организме. Выявлено, что сила влияния препарата на насосную функцию миокарда и концентрацию малонового диальдегида зависит от исходного уровня энергопродукции.

Ключевые слова: гипертоническая болезнь, ремоделирование миокарда, перекисное окисление липидов, антиоксидантная система, биоэнергетические процессы, ингибиторы АПФ.

SUMMARY

Shapovalova S.A. “Metabolic effects of angiotensinconverting enzyme inhibitors at dysfunction of the left ventricle in patients with essential hypertension”. - The manuscript.

Thesis for scientific degree of candidate of medicine by speciality 14.01.11. - Cardiology. - Kharkiv State Medical University, Kharkiv, 1999.

The dissertation is devoted to the problems of improvement of the efficacy of diagnosis hypertensive heart dysfunction and treatment of the patients with hypertensive disease with ACE inhibitor (enalapril maleat) with evaluation of its complex influence on the structural functional features of the myocardium and activity of metabolic and neurohumoral processes in patients with different clinical course of disease. The similarity between the metabolic changes and processes of hypertensive remodelling of the myocardium was analyzed. Biochemical markers of dysfunction and structural reconstraction of the myocardium in hypertensive patients were established. Metabolic effects of enalapril were determined basing on its influence on lipid peroxidation and the activity of bioenergetic processes which was used to validate ACE inhibitor administration on as pathogenetic therapy preparation with metabolic effect. Clinical, hemodynamic and biochemical criteria of prognosis and evaluation of the treatment efficacy in hypertensive patients were determined.

Key worlds: hypertension, remodelling of miocardium, lipid peroxidation, antioxidant system, bioenergetic processes, ACE inhibitors.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АГ - артеріальна гіпертензія

АТ - артеріальний тиск

АОС - антиоксидантна система

АОФ - антиоксидантні ферменти

АПФ - ангіотензинперетворюючий фермент

АРП - активність реніну плазми

ДАТ - діастолічний артеріальний тиск

ДК - дієнові кон'югати

ГХ - гіпертонічна хвороба

ГЛШ - гіпертрофія лівого шлуночка

КДО - кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка

КДР - кінцевий діастолічний розмір лівого шлуночка

КСО - кінцевий систолічний об'єм лівого шлуночка

КСР - кінцевий систолічний розмір лівого шлуночка

КФК - креатинфосфокіназа

ЛДГ - лактатдегідрогеназа

МАГ - м'яка артеріальна гіпертензія

МДА - малоновий діальдегід

ММЛШ - маса міокарду лівого шлуночка

ПАГ - помірна артеріальна гіпертензія

ПОЛ - перекисне окислення ліпідів

РАС - ренін-ангіотензинова система

САТ - систолічний артеріальний тиск

СН - серцева недостатність

ТЗСЛШ - товщина задньої стінки лівого шлуночка

ТМШП - товщина міжшлуночкової перетинки

Размещено на Allbest.ru