Корекція порушень гемодинаміки, добового ритму артеріального тиску та стану перекисного окислення ліпідів у хворих на гіпертонічну хворобу

кандидата медичних наук

БУРДЕЙНА ЛЮДМИЛА ВАЛЕНТИНІВНА

Харків - 1999

АНОТАЦІЯ

Бурдейна Л.В. Корекція порушень гемодинаміки, добового ритму артеріального тиску та стану перекисного окислення ліпідів у хворих на гіпертонічну хворобу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. Харківський державний медичний університет, Харків, 1999.

Дисертацію присвячено аналізу порушень гемодинаміки, структурно-функціонального стану серця, добового ритму артеріального тиску, процесів ліпопероксидації та рівня пептидів середньої молекулярної маси у хворих на гіпертонічну хворобу із різною стадією захворювання, ступенем та типом гіпертрофії лівого шлуночка. Встановлено, що прогресування гіпертонічної хвороби супроводжується ремоделюванням серця, змінами добового профілю артеріального тиску, накопиченням у плазмі продуктів перекисного окислення ліпідів та пептидів середньої молекулярної маси. Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (каптоприл та еналаприл) і антагоніст рецепторів ангіотензину II (лозартан) мають нормалізуючий вплив на гемодинаміку, скорочувальну здатність міокарда, добовий ритм артеріального тиску, ліпідний склад крові, знижують активність ліпопероксидації та рівень пептидів середньої молекулярної маси, мають антиоксидантний ефект.

Ключові слова: гіпертонічна хвороба, гіпертрофія лівого шлуночка, добовий ритм артеріального тиску, перекисне окислення ліпідів, лозартан, еналаприл, каптоприл.

АННОТАЦИЯ

Бурдейная Л.В. Коррекция нарушений гемодинамики, суточного ритма артериального давления и состояния перекисного окисления липидов у больных гипертонической болезнью. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - кардиология. Харьковский государственный медицинский университет, Харьков, 1999.

Диссертация посвящена анализу нарушений гемодинамики, структурно-функционального состояния сердца, суточного ритма артериального давления, процессов липопероксидации и уровня пептидов средней молекулярной массы в сыворотке крови у больных гипертонической болезнью с различной стадией заболевания, степенью и типом гипертрофии левого желудочка. С этой целью обследовано 179 больных гипертонической болезнью I-III стадий, 36 из которых в качестве монотерапии получали лозартан, 69 больных - эналаприл и 46 больных - каптоприл. Полученные данные свидетельствуют о том, что прогрессирование гипертонической болезни сопровождается ремоделированием сердца, изменением суточного профиля артериального давления, накоплением в плазме крови продуктов перекисного окисления липидов и пептидов средней молекулярной массы. Причем, взаимосвязь показателей липопероксидации, антиоксидантной системы защиты организма и параметров суточного ритма артериального давления с выраженностью нарушений структурно-функционального состояния миокарда может свидетельствовать о роли процессов свободно-радикального окисления липидов и изменения суточной циркадности артериального давления в процессе ремоделирования сердца при гипертонической болезни.

Повышение артериального давления и “нагрузки давлением” ночью, недостаточное снижение артериального давления в ночное время и высокая вариабельность артериального давления у больных с гиперхолестеринемией позволяют выделить этих пациентов в группу высокого риска развития осложнений гипертонической болезни.

Установленная взаимосвязь уровня пептидов средней молекулярной массы с показателем цитолабильности клеточных мембран - перекисным гемолизом эритроцитов, степенью и типом гипертрофии миокарда дает возможность использовать этот показатель в качестве критерия степени ремоделирования сердца и прогноза гипертонической болезни.

Представленные результаты исследований показали, что ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента (каптоприл и эналаприл) и антагонист рецепторов ангиотензина II (лозартан) оказывают нормализующее влияние на гемодинамику, сократительную способность миокарда, способствуют снижению внутримиокардиального стресса и обладают корригирующим влиянием на толщину стенок левого желудочка.

Назначение препаратов приводит к достоверному снижению систолического и диастолического артериального давления в дневное время и систолического артериального давления в ночное время на фоне значительного уменьшения процента “гипертонических величин”. При лечении препаратами выявлена тенденция к повышению вариабельности систолического и диастолического артериального давления в дневное время и систолического артериального давления в ночное время, под влиянием лозартана и каптоприла - к повышению ночной вариабельности диастолического артериального давления, а при назначении эналаприла - к ее снижению. Лозартан обладает модулирующим влиянием на степень ночного снижения систолического и диастолического артериального давления и в большей степени, чем эналаприл и каптоприл, влияет на величину утреннего повышения артериального давления.

Ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента снижают активность свободно-радикального окисления липидов: каптоприл больше угнетает ферментативный путь липопероксидации, а эналаприл - неферментативное, аскорбатзависимое перекисное окисление липидов, и повышают активность антиоксидантной системы защиты организма. Антиоксидантный эффект антагониста ангиотензина II лозартана обусловленный, в основном, снижением избыточной неферментативной липопероксидации и, в меньшей мере, повышением активности противоперекисного потенциала организма.

Уровень пептидов средней молекулярной массы (при =254 нм и =282 нм) достоверно уменьшается под влиянием курсового лечения как ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента (эналаприлом и каптоприлом), так и антагонистом ангиотензина II (лозартаном).

Использование в лечении больных гипертонической болезнью лозартана, эналаприла и каптоприла позволило сократить сроки пребывания пациентов в стационаре, достичь скорейшего регресса клинических проявлений, способствовало нормализации показателей структурно-функционального состояния миокарда, суточной циркадности артериального давления и процессов свободно-радикального окисления липидов.

Ключевые слова: гипертоническая болезнь, гипертрофия левого желудочка, суточный ритм артериального давления, перекисное окисление липидов, лозартан, эналаприл, каптоприл.

SUMMARY

Burdeinaya L.V. Correction the impairments of haemodynamics, 24-h rhythm of blood and the state of peroxide lipid oxidation in patients with essential hypertension. - Manuscript.

The dissertation for achievement of scientific degree of a candidate of medical sciences in speciality 14.01.11. - cardiology. Kharkiv State Medical University, Kharkiv, 1999.

The dissertation is devoted to analyse of impairments of haemodynamics, 24-h rhythm of blood pressure, processes of lipoperoxidation and levels of peptides of middle molecular mass in patients with essential hypertension with different stages of disease, degree and type of left ventricular hypertrophy. It was determined that development of essential hypertension is followed by the remodelation of heart, changes 24-h profile of blood pressure, accumulate of lipoperoxidation products and peptides of middle molecular mass. Angiotensin converting enzyme inhibitors (captopril and enalapril) and angiotensin II reseptor antagonist (losartan) normalized the haemodynamic, myocardial contractility, 24-h rhythm of blood pressure, lipid blood profile, reduce lipoperoxidation activity and levels of peptides of middle molecular mass and made antioxidant effect.

Key words: essential hypertension, left ventricular hypertrophy, 24-h rhythm of blood pressure, losartan, enalapil, captopril.

гемодинаміка серце гіпертонічний ліпопероксидація

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За даними ряду авторів, наявність гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ) має негативний вплив на тривалість життя та частоту ускладнень у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) (Дядык А.И. и соавт., 1995; Гургенян С.В. и соавт., 1996). У зв'язку з цим за останні роки зросла зацікавленість проблемою ремоделювання сердя (РС) у хворих на ГХ (Frohlich E.D., 1987; Шхвацабая И.К. и соавт., 1988).

Під ремоделюванням серця розуміють зміни його розмірів, конфігурації та маси серця, основу якого складають порушення на клітинному рівні, які виникають в міоцитах та інтерстиціальному матриксі (Brilla C.G et al., 1996). РС певною мірою пов'язують з ураженням кардіоміоцитів продуктами перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) (Рудик Б.І. та співавт., 1995). Ліпоперекисна агресія тягне за собою формування в клітинах патологічних каналів проникності, які сприяють надмірному надходженню іонів кальцію в кардіоміоцити із наступним розвитком незворотних змін у серцевому м'язі.

Незважаючи на те, що серцево-судинна захворюваність і смертність прогресуючи зростають із збільшенням маси міокарда лівого шлуночка (ММЛШ), важко ідентифікувати критичний рівень ММЛШ, що виділяє компенсаторну гіпертрофію від патологічної, яка виявляється порушеннями діастолічної та систолічної функцій лівого шлуночка (ЛШ) (Малая Л.Т., 1994; Свищенко Е.П., 1995), коронарного кровообігу (Юренев А.П. и соавт., 1994) та збільшенням шлуночкової ектопічної активності (Лазуткин В.К. и соавт., 1991).

Нові можливості в діагностиці артеріальної гіпертензії, виборі та контролі ефективності антигіпертензивної терапії надає добове моніторування артеріального тиску (АТ) (Горбунов В.М., 1997; Кобалава Ж.Д., 1997). Є дані про відмінність впливу різних груп антигіпертензивних препаратів на зворотній розвиток ГЛШ (Амосова К.М., 1997; Сидоренко Б.А., 1998). Залишаються цілком незрозумілими механізми регресії ГЛШ, взаємозв'язок РС з показниками добового моніторингу АТ та станом клітинних мембран.

Розповсюдженість ГХ, несприятливий прогноз при розвитку ГЛШ, незрозумілість патогенезу ремоделювання міокарда, недостатня ефективність лікування визначають необхідність подальшого проведення дослідження з метою об'єктивного оцінювання методів діагностики гіпертензивного серця та розробки патогенетично обумовлених схем корекції гемодинамічних та біохімічних порушень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-тація є фрагментом наукової теми “Оцінка гемодинамічних, імунологічних та біохімічних порушень та розробка методів їх корекції у хворих із серцево-судинною патологією” (вихідний № 03.252 24.04.1998, № держреєстрації 0198 V002706), що розробляється на кафедрі факультетської терапії Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

Мета дослідження: розробка диференційованого підходу до лікування хворих на ГХ в залежності від функціонального стану міокарда, добового ритму артеріального тиску, порушень процесів ліпопероксидації, антиоксидантної системи захисту організму та рівня пептидів середньої молекулярної маси.

Задачі дослідження:

1. Вивчити особливості гемодинаміки у хворих на ГХ у процесі ремоделювання серця.

2. Визначити роль показників добового профілю АТ у генезі гіпертрофії лівого шлуночка та особливості коливань АТ за даними його добового моніторування на різних етапах формування гіпертензивного серця у хворих на ГХ.

3. Вивчити стан процесів перекисного окислення ліпідів, показників антиоксидантної системи захисту організму, ліпідного спектру крові та їх взаємозв'язок із параметрами структурно-функціонального стану міокарда, добовим профілем АТ, рівнем пептидів середньої молекулярної маси у сироватці крові хворих із гіпертензивним серцем та визначити можливість використання цих показників для оцінювання ступеня важкості та прогнозування перебігу ГХ.

4. Провести порівняльний аналіз впливу інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту каптоприлу та еналаприлу, антагоністу рецепторів ангіотензину II лозартану на показники гемодинаміки, компоненти добового профілю АТ, ліпідний спектр крові, системи ліпопероксидації та антиоксидантного захисту організму і рівень пептидів середньої молекулярної маси у хворих на ГХ.

5. На основі отриманих даних розробити методику диференційованого лікування хворих на ГХ на різних стадіях ремоделювання серця, а також критерії прогнозування ефективності терапії, що проводиться.

Наукова новизна одержаних результатів. Виявлено, що патогенетична неоднорідність різних типів гіпертрофії лівого шлуночка при ремоделюванні серця у хворих на ГХ, поряд з гемодинамічними факторами та навантаженням АТ на міокард, значною мірою визначається добовим ритмом АТ, порушеннями процесів ліпопероксидації.

Вперше виявлено односпрямовану залежність між рівнем пептидів середньої молекулярної маси, стадією ГХ, ступенем та типом гіпертрофії лівого шлуночка, а також між рівнем пептидів середньої молекулярної маси та інтенсивністю перекисного гемолізу еритроцитів, що робить можливим використання рівня пептидів середньої молекулярної маси у якості критерію дезорганізації клітинних мембран та оцінки ремоделювання серця при ГХ.

Вперше проведено комплексне вивчення нового антигіпертензивного препарату лозартану з оцінкою його впливу на перебіг захворювання, показники гемодинаміки, добового профілю АТ, ліпідного спектру крові, процеси ліпопероксидації та рівень пептидів середньої молекулярної маси у сироватці крові. Доведено, що лозартан має переваги у тривалості дії, сприяє нормалізації добового профілю АТ, зменшує ступінь ранкового підвищення АТ, покращує морфо-функціональні показники міокарда лівого шлуночка у хворих на ГХ на тлі тенденції до нормалізації балансу у системі перекисне окислення ліпідів - антиоксидантна система захисту організму.

Комплексне порівняння антигіпертензивної ефективності інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) каптоприлу та еналаприлу, антагоніста рецепторів ангіотензину (А) II лозартану та їх впливу на добовий ритм АТ, морфо-функціональні параметри серця та показники вільно-радикального окислення ліпідів удосконалило розуміння механізмів дії цих препаратів у хворих на ГХ.

Практичне значення одержаних результатів. Вивчення показників добового моніторування АТ у хворих на ГХ дозволяє виявити специфічність змін добового профілю АТ при різних стадіях захворювання та варіантах ремоделювання серця.

Встановлено, що для оцінки ступеня пошкодження міокарда у хворих на ГХ у процесі ремоделювання серця доцільно поряд з оцінкою скорочувальної можливості міокарда вивчати показники добового профілю АТ за даними його добового моніторування і проводити дослідження систем перекисне окислення ліпідів - антиоксидантний захист організму та рівня пептидів середньої молекулярної маси.

Доведено, що у хворих на ГХ оцінка ефективності терапії повинна базуватися не лише на нормалізації АТ, але і показників ліпідного спектру, ліпопероксидації, антиоксидантної системи та рівня пептидів середньої молекулярної маси.

Реалізацією виконаного дослідження є впровадження використаних у роботі методів визначення гемодинамічних показників функції лівого шлуночка, добового моніторування АТ, активності перекисного окислення ліпідів, ферментів антиоксидантної системи захисту організму та рівня пептидів середньої молекулярної маси у сироватці крові, а також диференційованого підходу до призначення антигіпертензивних препаратів в комплекс клініко-лабораторного та інструментального обстеження та патогенетичної терапії хворих на ГХ.

Дані про значення впливу ступеня та типу гіпертрофії лівого шлуночка, її патогенетичних та клінічних особливостей, методи її діагностики та лікування, роль зміни добового профілю АТ та активації процесів ліпопероксидації у патогенезі формування гіпертензивного серця використовуються під час читання лекцій із факультетської та госпітальної терапії у Вінницькому державному медичному університеті ім. М.І. Пирогова. Рекомендації за результатами роботи впроваджені у практику лікування хворих терапевтичних, кардіологічних та нефрологічних відділень у лікарнях Вінницької області. Диференційоване застосування антигіпертензивних препаратів супроводжується покращанням кінцевих результатів лікування. Визначення показників добового ритму АТ дозволило своєчасно коригувати терапію і зменшити строки перебування у відділенні.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проаналізована наукова література та патентна інформація з проблеми ГХ. Автор самостійно виконала підбір тематичних хворих, проводила дослідження гемодинамічних показників методом ЕХО-кардіографії, добового моніторингу АТ, брала участь у вивченні біохімічних параметрів ліпідного спектру крові та ліпопероксидації, проводила підбір антигіпертензивних препаратів та контроль за їх ефективністю. Особисто дисертантом проведено статистичний аналіз результатів дослідження, написані всі розділи дисертації, сформульовані висновки та запропоновані практичні рекомендації, забезпечено їх впровадження в клінічну практику та відображення в опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації було викладено під час проведення конференцій молодих вчених Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова (1996-99 роки), на науково-практичних симпозіумах “Сучасні погляди на проблеми патогенезу та лікування атеросклерозу, артеріальної гіпертонії і серцевої недостатності” у Вінниці (19.03.97., 29.04.98.), на науково-практичній конференції “Реабілітація хворих похилого віку із захворюваннями серцево-судинної системи і церебральною судинною патологією” у Києві (22-24.10.97.), на міжнародній конференції “Клінічна фармакологія - 25 років” у Москві (1997), на II Національному конгресі ревматологів України у Києві (16-19.09.97.), на VI міжнародному нефрологічному семінарі у Санкт-Петербурзі (23-26.06.98.), на IV з'їзді терапевтів України у Києві (22-25.10.98.), на II Українській науковій конференції за міжнародною участю “Актуальні проблеми клінічної фармакології” у Вінниці (6-8.10.98.).

Дисертація апробована на спільному засіданні кафедр факультетської терапії, пропедевтики внутрішніх хвороб, госпітальної терапії N1 та N2, поліклінічної терапії та фармакології з курсом клінічної фармакології Вінницького державного медичного університету ім. М.І.Пирогова.

Публікації. По темі дисертації опубліковано 14 наукових робіт: 4 статі у провідних наукових журналах (1самостійна), 3 - в збірках наукових праць (в співавторстві); та 7 - в матеріалах конференцій (1 самостійна).

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 201 сторінці друкованого тексту, ілюстрована 39 таблицями і 10 рисунками, складається із вступу, огляду літератури, глави, у якій викладена характеристика матеріалів та методів дослідження, чотирьох глав власних досліджень, обговорення результатів, висновків та практичних рекомендацій. Список використаних джерел містить 306 робіт, в тому числі 146 джерел на російській та українській мовах і 160 - іноземних авторів, що складає 31 сторінку.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження

Об'єктом дослідження були 179 хворих на ГХ (96 чоловіків та 83 жінки, середній вік 55,91,5 років), які знаходились на лікуванні в кардіологічному та нефрологічному відділеннях Вінницької обласної лікарні ім. М.І. Пирогова. Серед обстежених було 26 хворих на ГХ I стадії, 99 хворих - на ГХ II стадії, 54 хворих - на ГХ III стадії. Групу порівняння склали 20 практично здорових осіб аналогічного віку і статі.

Для аналізу впливу ступеня ГЛШ на структурно-функціональні показники міокарда проаналізовано функціональний стан серця у трьох групах хворих на ГХ I-III стадій: в 1-у групу ввійшло 18 пацієнтів із слабко вираженою ГЛШ, у яких індекс маси міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ) був меншим 90 г/м², у 2-у групу - із помірною ГЛШ - 113 хворих, де ІММЛШ був від 91 до 120 г/м² і в 3-ю групу - із вираженою ГЛШ - увійшло 48 хворих, у яких ІММЛШ був більшим 120 г/м².

З метою вивчення взаємозв'язку показників структурно-функціонального стану міокарду з внутрішньоміокардіальним стресом всіх хворих було розподілено на дві групи відповідно величині внутрішньоміокардіального напруження (ВМН). 1-у групу склали 61 пацієнт з високостресовою (ВС) ГЛШ, у яких ВМН було більшим 330^.10³ дін/см², 2-у - 118 хворих з нормостресовою (НС) ГЛШ, у яких ВМН більше 150^.10³ дін/см² та менше 330^.10³ дін/см². Хворі з низькостресовою ГЛШ, у яких ВМН було меншим 150^.10³ дін/см², через незначну кількість спостережень до обстеження включеними не були.

Ступінь та тип ГЛШ, гемодинамічні особливості при РС визначали на ехокардіографі "SIM 7000 CFM Challenge" (Італія) у М-режимі, який дає змогу вираховувати показники: кінцевий систолічний (КСО) та діастолічний (КДО) об'єми ЛШ, товщину міокарда задньої стінки ЛШ (ТЗСЛШ), товщину міжшлуночкової перетинки (ТМШП), швидкість циркулярного скорочення волокон міокарда задньої стінки ЛШ (Vcf), фракцію викиду (ФВ), серцевий індекс (СІ), загальний периферичний опір судин (ЗПОC), індекс маси міокарда ЛШ (ІММЛШ). Внутрішньоміокардіальне напруження оцінювали за методом C.E. Rackley. За формулою W.H. Gaasch розраховувався індекс відносної товщини стінки ЛШ:

2Н/D=(ТМШП+ТЗСЛШ)/КДР ЛШ

ЕКГ у 12 стандартних відведеннях реєструвались на 6-канальному електрокардіографі 6NEK-401 (DDR).

Добове моніторування АТ здійснювали амбулаторною системою моніторингу тиску АОЗТ "Сольвейг". Реєстрація АТ вдень (6-24 г.) проводилася щодвадцять хвилин та вночі (24-6 г.) щогодини. Середні значення систолічного (САТ) та діастолічного (ДАТ) АТ і ЧСС розраховували за 24 години, у періоди неспання та сну. Частота підвищення АТ оцінювалася за індексом часу (ІЧ), що визначався як відсоток змін АТ, під час яких перевищувались порогові значення: 140/90 мм рт.ст. в денний час та 120/80 мм рт.ст. у нічний. Показник варіабельності АТ розраховували за стандартним відхиленням САТ і ДАТ окремо для дня та ночі. Добовий профіль АТ оцінювали за ступенем нічного зниження (СНЗ) АТ, що є відношенням різниці між середніми значеннями АТ у періоди неспання та сну до середніх денних значень АТ у відсотках. Величину ранкового підвищення (РП) АТ (з 5 до 10 годин) розраховували за формулою:

РП АТ=АТ_макс.-АТ_мін.

Вміст загального холестерину (ЗХС) та тригліцеридів (ТГ) у сироватці крові визначали автоаналізатором. Вміст холестерину (ХС) ліпопротеїдів високої густини (ЛПВГ) досліджували тим же методом у супернатанті після осадження гепарином при наявності іонів марганцю ліпопротеїдів низької густини (ЛПНГ) та ліпопротеїдів дуже низької густини (ЛПДНГ). Рівень ХС ЛПДНГ розраховували за формулою:

ХС ЛПДНГ=ТГ^.0,457 (ммоль/л),

вміст ХС ЛПНГ - за формулою: ХС ЛПНГ=ЗХС-(ХС ЛПДНГ+ХС ЛПВГ). У якості інтегрального показника порушень ліпідно-транспортної системи визначали індекс атерогенності (ІА), який розраховували за формулою:

ІА=(ЗХС-ХС ЛПВГ)/ХС ЛПВГ) (А.М. Климов, 1972).

Вміст в плазмі первинних продуктів ПОЛ - ацилгідроперекисів ліпідів (АцГП) та дієнових коньюгатів (ДКон) і вторинних - малонового діальдегіду (МДА) та аскорбатзалежного перекисного окислення (АзПО) ліпідів визначали по методу, запропонованому І.Д. Стальною та співавт. (1977), інтенсивність перекисного гемолізу еритроцитів (ПГ) - за методом О.Н. Воскресенського (1982). Активність супероксиддисмутази (СОД) досліджувалась по В.І. Чумакову (1977). Величину глутатіонпероксидазної активності (ГП) в еритроцитах досліджували за К. Olinescu (1973); глутатіонредуктазної активності (ГР) - за методом І.Н. Годзієвої (1982), а рівень відновленого глутатіону (ГSH) - за Е. Bentle (1963). Баланс системи ПОЛ і антиоксидантної системи захисту (АОЗ) організму характеризувався антиперекисним індексом (АПІ), який має собою відношення показників глутатіонової системи до АцГП:

АПІ=ГП^.ГР^.ГSH/АцГП, од.

Для визначення рівня пептидів середньої молекулярної маси (ПСММ) використовувався експрес-метод H.I. Габріеляна і співавт. (1984, 1985) Біохімічні дослідження проведені в лабораторії кафедри факультетської терапії Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

Обстеження хворих проводилось при надходженні їх у стаціонар та в кінці лікування (через 18-21 день). У залежності від лікування, що проводилося, хворих розподілили в 3 групи. У 1-у групу ввійшло 46 хворих, що приймали ІАПФ каптоприл (25-150 мг на добу у 3 прийоми); у 2-у - 69 хворих, що в якості лікування отримували ІАПФ еналаприл (5-40 мг на добу за 1 прийом) і 3-ю групу склало 36 хворих, які отримували лозартан - блокатор АII (50-100 мг на добу за 1 прийом). Групи хворих були зіставлені за статтю, віком та рівнем АТ.

Статистична обробка результатів дослідження проводилася на персональному комп'ютері IBM РС Pentium-333 за допомогою статистичного пакету програм “Excel 5.0”. Достовірність різниці між середніми величинами визначалась за t критерієм Стьюдента. Різниця вважалася статистично достовірною при рівні ймовірності р<0,05.

2. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ