Закономірності будови сполучнотканинних утворів селезінки людини та її судин в хірургічному аспекті

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ім. акад. І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

14.03.01 - Нормальна анатомія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата медичних наук

Закономірності будови сполучнотканинних утворів селезінки людини та її судин в хірургічному аспекті

Мартинюк Володимир Федорович

Тернопіль-1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Тернопільський державній медичній академії ім. І.Я. Горбачевського (ТДМА) МОЗ України.

Науковий керівник: Заслужений діяч науки і техніки України,

доктор медичних наук, професор

Федонюк Ярослав Іванович, завідувач кафедри нормальної анатомії ТДМА МОЗ України;

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Шевчук Михайло Григорович, завідувач кафедри шпитальної хірургії Івано-Франківської медичної академії МОЗ України;

доктор медичних наук, професор

Волошин Микола Анатолійович, завідувач кафедри нормальної анатомії Запорізького медичного університету МОЗ України.

Провідна установа: Харківський державний медичний університет МОЗ України, кафедра нормальної анатомії

Захист відбудеться “ 21 ” січня 1999 року о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.601.01 при Тернопільській державній медичній академії ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України.

Адреса: 282001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 1.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України,

282001, м. Тернопіль, вул. Руська, 12.

Автореферат розісланий “ 19 ” грудня 1998 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Кіт О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. До недавнього часу при травматичних ушкодженнях селезінки спленектомія вважалась операцією вибору. Подібна оперативна тактика по відношенню до пошкодження селезінки пояснювалась широко розповсюдженою думкою, що орган не виконує важливої функції (Кузин Н.М., 1985; Кущ Н.Л. та ін., 1986). Тільки порівняно недавно в літературі з'явились повідомлення про те, що спленектомія приводить до значних патологічних змін в організмі (Гринев М.В. и др., 1986; Степанов Э.А. и др., 1994; Hiroaka E. al., 1995).

Велика питома вага травматичних ушкоджень селезінки, загальна тенденція серед хірургів частіше проводити спленектомію, суперечливість даних літератури про постспленектомічний гіпоспленізм, вказують на актуальність даної проблеми на сучасному етапі (Япрынцев И.М. и др., 1989; Юдин М.Я. и др., 1990; Поляев Ю.А. и др., 1991; Havlichek K., 1992; Inokuchi S. et al., 1992; Scarabelli C., Campagnutta E. et al., 1993; Kohn J.S. et al., 1994).

Питання хірургічної тактики при травмах селезінки в даний час не вирішене. В останні десятиліття активно розробляється органозберігаюче направлення в хірургії ушкоджень селезінки (Цыбырнэ Н.А. и др., 1987; Григорьев Е.Г. и др., 1988; Ситенко В.М., Юшкин А.С., 1990; Sulaimanov A.S. et al., 1992; Morrel D.Y. et al., 1995).

Для успішного виконання органозберігаючих оперативних втручань на селезінці необхідні знання її топографії, будови артеріального і венозного русла органу, а також розташування “малосудинних” проміжків, які розділяють орган на частки та сегменти і їх сполучнотканинний каркас (Сорокин А.П., 1989; Полянкин Н.Я., 1971; Федонюк Я. И., 1995; Qui M et al, 1995). Проведення резекцій в межах малосудинних проміжків та знання розташування колагенових волокон в капсулі селезінки сприяє мінімальній крововтраті, міцності шва і зберігає життєдіяльність селезінки, яка залишилась.

Таким чином, необхідність комплексного вивчення судин, сполучнотканинних утворів селезінки людини в дольовому, сегментарному і часточковому аспектах зумовлена потребами практичної медицини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась на кафедрі нормальної анатомії, є фрагментом наукових розробок, які виконувались згідно з планом НДР медичної академії по темі: “Будова органів в дольовому і сегментарному аспекті.”

Мета і задачі дослідження. Визначити взаємозв'язок сполучнотканинної строми селезінки людини з її судинами в аспекті часточкової будови органу для покращення хірургічного лікування травм та захворювань органу шляхом органозберігаючих оперативних втручань.

1.Аналіз структури капсули, загальних судинних піхвових оболонок, трабекул та ретикулінових волокон в часточковій будові органу.

2.Простежити закономірності розгалуження внутрішньоорганних кровоносних судин селезінки в аспекті дольової і сегментарної будови органу. селезінка судина анатомічний післяопераційний

3.Визначити взаємовідношення внутрішньоорганних судин селезінки із сполучнотканинними утворами органу в його часточковій будові.

4.З'ясувати топографо-анатомічні особливості селезінки, її позаорганні кровоносні судини з метою профілактики кровотеч в післяопераційному періоді при операціях на селезінці.

5.Дати практичні рекомендації хірургам при виконанні органозберігаючих операцій на селезінці.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше підведено обгрунтування дольової та сегментарної будови селезінки людини для практики органозберігаючих оперативних втручань на органі. Розроблено принцип і класифікацію взаємозв'язку судин селезінки із сполучнотканинним остовом органу. Вперше показано різновидності положення, форми селезінки, її воріт, які залежать від індивідуальної мінливості органу і типів будови тіла. Вперше описана будова сполучнотканинного остову селезінки людини, яка складається з піхвових оболонок судин, трабекул (сполучнотканинних тяжів) та ретикулінового каркасу, які безпосередньо зв'язані з капсулою органу і у функціонально-морфологічному відношенні утворюють єдину систему. Вперше диференційовано трабекули (сполучнотканинні тяжі) і піхви судин, які різняться по будові та функції.

Практичне значення одержаних результатів. Комплексне вивчення сполучнотканинних та судинних утворів селезінки людини з позицій системної організації дозволило більш повно обгрунтувати дольову та сегментарну будову селезінки, зрозуміти причини формування, функціонування та вікові зміни органу.

Долі і сегменти, структурна організація остову органу, взаємовідношення його компонентів з тканиною та судинними утворами мають практичне значення в хірургії з метою проведення органозберігаючих та органощадячих оперативних втручань.

Матеріали виконаної дисертаційної роботи впроваджені в навчальний процес, науково-дослідну роботу та в хірургічну практику кафедр нормальної анатомії; гістології, оперативної хірургії з топографічною анатомією, патологічної анатомії та хірургії. Уточнені та доповнені дані літератури, що стосуються лікування травмованої селезінки.

Отримані результати досліджень впроваджені в навчальний процес і науково-дослідну роботу кафедр нормальної анатомії, оперативної хірургії з топографічною анатомією, гістології, хірургії, валеології Національного (Київ), Харківського, Запорізького, Вінницького, Одеського, Львівського, Ростовського медичних університетів; Волинського і Ужгородського державних університетів; Української медичної стоматологічної (Полтава), Буковинської (Чернівці), Дніпропетровської, Санкт-Петербурзької, Семипалатинської, Ставропольської медичних академій; Мінського медичного інституту, Мелітопольського педагогічного інституту.

Особистий внесок здобувача. Автором здійснено аналіз даних літератури, забір матеріалу та його дослідження анатомо-гістологічними методами, статистичну обробку отриманих даних, їх аналіз, сформовано висновки та оформлено роботу. У публікаціях, виконаних у співавторстві, 70% розробок та матеріалу належить авторові.

Апробація результатів дисертації. Результати, отримані при виконанні дисертаційної роботи, доповідались на міжнародних конференціях (Астрахань, 1996; Томськ, Красноярськ, 1996; Санкт-Петербург, 1996; Мінськ, 1996; Тернопіль, 1996, Тюмень. 1998), на конгресі анатомів (Польща, 1996, 1997), на міжнародному симпозіумі (Вінниця, 1997) та інших наукових зібраннях (Полтава, 1996; Тернопіль, 1996; Чернівці, 1996; Київ, 1997; Тернопіль, 1997).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 23 наукових роботах, з них 7 - у фахових наукових виданнях та у збірниках наукових статей, 6 одноосібних.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація написана державною мовою на 199 сторінках машинописного тексту і складається з вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, чотирьох розділів власних досліджень, обговорення, висновків та списку літератури. Бібліографічний вказівник містить 266 джерел, з них 123 іноземних авторів. Робота ілюстрована 14 таблицями і 42 малюнками, макро- та мікрофотографіями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Дослідження проведено на 153 препаратах селезінки людини трупів людей чоловічої та жіночої статі різного віку (від плодів до 79 років). Матеріал для дослідження отримували в секційних відділеннях лікарень Тернопільської області та використовували музейні та навчальні препарати селезінок кафедри нормальної анатомії Тернопільської медичної академії. Для дослідження вибиралися селезінки людей, померлих від випадкової травми, або захворювань, не пов'язаних з хворобами селезінки. При встановлені вікових груп ми використали класифікацію за В. Никитіним (1966).

Для дослідження препаратів селезінки застосовувався комплекс сучасних методів: тотальна та парціальна наливка судин селезінки контрастними речовинами, рентгенографія артерій та вен, препарування, макро-, мікроскопічний методи дослідження, гістотопографічний та гістологічний методи дослідження з статистичною обробкою цифрового матеріалу.

Дослідження супроводжувалися вимірюванням селезінкових судин, підрахунком кількості долей і сегментів селезінки людини. Довжина, діаметр, величина кута між крайніми стовбурами селезінкової артерії і відповідні розміри коренів селезінкової вени визначались на свіжих препаратах. Зміни сегментарних гілок і корінців проводились по спленорентгенограмах з перевіркою отриманих даних на препаратах. Індивідуальна мінливість форми селезінки людини вивчалась шляхом співставлення між собою контурів органу в його фронтальній проекції, зроблених з відповідних спленорентгенограм. Цифровий матеріал оброблений методами варіаційної статистики.

Результати досліджень та їх обговорення. При вивченні матеріалу перш за все зверталась увага на індивідуальну варіабельність форми селезінки людини. Для підтвердження даного положення всі виявлені форми селезінки згрупували в аспекті її розвитку: спочатку виділили три основні форми органу - дві крайні і одну змішану, а потім розмістили між ними 5 перехідних форм. За нашими спостереженнями основними формами селезінки людини були: дисковидна (8,5%), еліпсовидна (14,5%) і змішана (8%) форми. До перехідних її форм відносились: несиметрично дисковидна (16%), півмісяцева (10,5%), трикутна (6%) форми, овальна форма із загостреним переднім кінцем (25%). Остання форма спостерігалась найбільш часто, а трикутна - найрідше.

Дослідження екстраорганних кровоносних судин в пригілюсній зоні селезінки людини показало, що селезінкова артерія по характеру свого поділу спостерігалась: одностовбуровою - в 23%, двостовбуровою - в 57%, трьохстовбуровою - в 12% і багатостовбуровою - в 8% випадків. Переважаючою формою екстраорганної форми селезінкової артерії була її біфуркаційна форма. По найменуванню стовбури селезінкової артерії були наступні: передній, передній проміжний , середній, задній проміжний, задній.

Результати вимірів стовбурів селезінкової артерії показали, що довжина крайніх (переднього і заднього) перевищує довжину середнього, переднього проміжного і заднього проміжного стовбурів. При цьому задній стовбур має меншу величину, порівняно з переднім, що, очевидно, можна пояснити розташуванням селезінки як органу, задній кінець якого знаходиться більш медіально, тобто ближче до місця поділу селезінкової артерії на стовбури. Співставлення величини діаметрів стовбурів селезінкової артерії виявило переважання калібру переднього і заднього стовбурів над калібром переднього проміжного і заднього проміжного стовбурів.

Селезінкову вену, що здійснює відтік крові з органу, по характеру формування розрізняли: однокореневу, двокореневу, трикореневу та багатокореневу. Селезінкова вена спостерігалась: однокореневої форми - в 22%, двокореневої - в 58%, трикореневої - в 12% і багатокореневої - в 8% випадків. Аналогічно артерії, розрізнялись наступні корені селезінкової вени: передній, передній проміжний, середній, задній проміжний і задній.

Основними варіантами відходження коротких артерій шлунка були: задній стовбур селезінкової артерії (42,5%), задня полюсна артерія селезінки (26%), безпосередньо селезінкова артерія (13,7%), передній і задній її стовбури (15%) і в окремих випадках - передній і задній проміжні стовбури артерії (2,8%).

Полюсні артерії селезінки не постійні, частіше спостерігалась одна передня полюсна артерія (46%), рідше - лише задня полюсна (32%) і ще рідше - обидві полюсні артерії органу (22%). Передня полюсна артерія селезінки розпочиналась в 1/2 випадків від лівої шлунково-сальникової артерії, в 1/3 - від переднього стовбура селезінкової артерії і в 1/6 - безпосередньо від селезінкової артерії. Задня полюсна артерія селезінки брала свій початок в одній половині випадків безпосередньо від селезінкової артерії, а в другій - від її заднього стовбура.

З усієї різноманітності форм індивідуальної варіабельності розташування кровоносних судин в ділянці воріт селезінки людини ми виділяли дві основні форми: компактну (37,5%), коли стовбури селезінкової артерії і корені селезінкової вени розташовуються ближче один до одного і розсіяну (47,5%), коли ці елементи судинної ніжки селезінки віддалені на значну відстань один від одного. Зустрічалась і третя форма - змішана, коли на одній ділянці воріт селезінки судини розташовуються компактно, а на іншій - розсіяно. Розташування воріт селезінки непостійне, нерідко вони зміщуються ближче до її нижнього чи верхнього краю, а також в сторону переднього чи заднього кінця органу.

Простеживши закономірності розподілу кровоносних судин в середині селезінки, незалежно від характеру зовнішньої форми селезінки, серед її верхніх та нижніх внутрішньоорганних судин виявили гілки постійні, які спостерігались на всіх досліджуваних препаратах в кількості 6-ти і додаткові гілки, що зустрічались від 1-ї до 4-х на окремих препаратах. Інтраорганні полюсні гілки - передня і задня - завжди були постійними. Встановлено, що значно переважає кількість інтраорганних гілок селезінкової артерії при еліпсовидній формі селезінки, в порівнянні з її дисковидною. З'ясована нами залежність між формою селезінки і кількістю внутрішньоорганних гілок 2-го порядку селезінкової артерії, яка підтверджена статистично.

За характером поділу інтраорганні артеріальні гілки селезінки були біфуркаційної форми (у 49,4%), дещо рідше - унітрункальної (у 45%), в поодиноких випадках - трифуркаційної (у 3,1%) і багатороздільної (у 2,5%). Додаткові гілки були завжди коротші від одноіменних постійних. Як постійні, так і додаткові гілки артерій селезінки в довжину збільшувались від 1-ї до 4-х і 5-ти гілок, а потім ставали меншими. Довжина передніх полюсних гілок значно перебільшувала довжину задніх полюсних. Передня полюсна гілка за діаметром перебільшувала задню полюсну. Усі додаткові гілки за калібром були менші, ніж відповідні розміри однойменних постійних. Величина діаметра 3-ої, 4-ої і 5-ої постійних гілок більша від 1-ої, 2-ої і 6-ої гілок.

Встановлено, що екстраорганні корені селезінкової вени є притоками 1-го порядку і виникають в результаті злиття внутрішньоорганних корінців 2-го порядку, які збирають венозну кров з корінців 3-го, 4-го і 5-го порядків. Серед верхніх та нижніх внутрішньоорганних венозних судин розрізняли постійні корінці, що зустрічались на усіх досліджених препаратах в кількості 6-ти і додаткові - в кількості від 1-го до 4-х, що є на окремих препаратах. Передній та задній полюсні корінці завжди постійні і є самими дистальними ділянками переднього та заднього коренів селезінкової вени. За характером злиття внутрішньоорганні корінці селезінкової вени (постійні) частіше мають двокорінцеву форму (50,6%), дещо рідше - однокорінцеву (45%) і в поодиноких випадках - трикорінцеву (2,5%) і багатокорінцеву (1,9%) форми. Довжина внутрішньоорганних корінців селезінкової вени змінювалась в розмірах. Додаткові корінці були завжди коротші за однойменні постійні. Довжина усіх постійних і додаткових венозних корінців збільшувалась від 1-го до 4-го і 5-го корінців, а потім - зменшувалась.

Морфологічна відповідність між внутрішньоорганними артеріальними гілками і одноіменними венозними корінцями селезінки дозволяє зробити висновок про існування в кровоносному руслі цього органу окремих структурних одиниць у формі артеріо-венозних комплексів.

Принциповим положенням при вивченні кровоносного русла селезінки вважали поділ його на долі та сегменти лише по артеріальних стовбурах і гілках 2-го порядку.

Артеріальною долею селезінки ми вважали басейн судинного русла органу, в якому розгалужується той чи інший стовбур селезінкової артерії при любій формі її поділу. Тому селезінка має стільки артеріальних долей, на яку кількість стовбурів (або гілок 1-го порядку) в кожному окремому випадку ділиться селезінкова артерія. Кількість артеріальних долей в селезінці спостерігалась від 2-х до 4-х. Біфуркаційній формі селезінкової артерії відповідали 2-і, трифуркаційній - 3-и, багатороздільній - 4-и артеріальні долі. При різних формах поділу селезінкової артерії в селезінці розрізняли: передню, передню проміжну, середню, задню проміжну і задню артеріальну долі. Кожна артеріальна доля органу складається з сегментів, тобто сегмент є частиною долі. Артеріальними сегментами селезінки ми вважали невеликі ділянки її судинного русла, що зрошуються гілками 2-го порядку, які відходять від кожного стовбура селезінкової артерії.

Кількість артеріальних сегментів в селезінці визначалась числом внутрішньоорганних сегментарних постійних та додаткових гілок, що відходять від усіх стовбурів селезінкової артерії. Кількість усіх постійних та додаткових артеріальних сегментів в селезінці коливалась від 14 до 22. Найбільш часто мали місце 14 (48%) і 16 (29%) сегментів. Рідше зустрічались органи з наявністю 15 (6%), 17 (5%) і 18 (9%) сегментів. В окремих випадках в селезінці було 20 (2%) та 22 (1%) сегменти. Передній та задній полюсні сегменти були постійними.

Венозною долею селезінки ми називали басейн її інтраорганного судинного русла, з якого відтік крові здійснюється коренем селезінкової вени. Кількість венозних долей в окремо взятому органі відповідала числу коренів селезінкової вени і коливалась від 2-х до 4-х. Венозні долі селезінки отримували свої найменування за відповідними коренями селезінкової вени: передня, передня проміжна, середня, задня проміжна і задня долі органу.

Кожна венозна доля селезінки складалась з венозних сегментів. Аналогічно артеріальному, венозний сегмент був частиною венозної долі.

Венозними сегментами селезінки вважали невеликі ділянки її тканини, де розподіляються корінці 2-го порядку, які вливаються в корені селезінкової вени. Загальна сума венозних сегментів в селезінці відповідала кількості всіх інтраорганних сегментарних - постійних і додаткових корінців, що вливались в корені селезінкової вени. В кількісному відношенні венозні долі і сегменти селезінки, переважно, відповідали долям і сегментам її артеріальної системи.

Кожна селезінкова доля чи сегмент в цілому складали судинний артеріо-венозний комплекс. Підтвердженням ідеї дольової і сегментарної будови внутрішньоорганного кровоносного русла селезінки людини служать її зовнішні і внутрішні відмінні ознаки. Зовнішніми ознаками, які свідчать про дольову і сегментарну структуру селезінки, були міждольові і міжсегментарні борозни, що знаходяться на діафрагмальній її поверхні і вирізки на верхньому і нижньому краях органу. До внутрішніх ознак кровоносного русла селезінки відносили малосудинні міжсегментарні поля, розташування яких чітко співпадало із зовнішньою сегментарністю органу.

Внутрішньоорганні артерії і вени при дослідженні мали загальну сполучнотканинну піхвову оболонку. Виявлено чотири основних варіанти форми судинних оболонок: односудинна, двохсудинна, трьохсудинна і багатосудинна оболонки. Односудинні піхвові оболонки мали одну артерію або вену, зустрічались в тих випадках, коли внутрішньоорганні сегментарні гілки селезінкової артерії і корінці селезінкової вени були розташовані в тканині органу окремо. Двохсудинні оболонки охоплювали у вигляді футляра артерію і вену або 2-і артерії. Трьохсудинні - мали 2-і артерії і 1-у вену або 1-у артерію і 2-і вени, або 3-и артерії. Багатосудинні - включали 2-і артерії і 2-і вени або комплекс судин.

Загальні судинні піхвові оболонки розпочинались в ділянці воріт селезінки від її капсули і йшли на периферію органу по ходу внутрішньоорганних сегментарних (верхніх, нижніх і полюсних) артерій і вен. Від загальних судинних піхвових оболонок відходили паростки, що охоплювали муфтоподібно артеріальні гілочки або венозні корінці 3-го порядку. На периферії селезінки ми мали можливість спостерігати множинний зв'язок судинних оболонок з трабекулами підкапсулярного шару органу.

Загальні судинні піхвові оболонки складались з колагенових, еластичних і ретикулінових волокон з клітинними і м`язевими елементами, мали пошарову будову і складались, в основному, з трьох шарів з різною орієнтацією волокон в кожному. Зовнішній шар зв`язував оболонку з тканиною органу, трабекулами і ретикуліновими волокнами, а внутрішній - здійснював функцію зв`язку з судинно-нервовим пучком, що йшов у піхвових оболонках. Середній шар був основним функціональним шаром. Кожен шар стінки піхвової оболонки мав певний напрямок волокон: у внутрішньому шарі вони йшли циркулярно і косо, в середньому - переважно косо, і в зовнішньому шарі - з поздовжньою орієнтацією. Еластичні волокна утворювали мережеподібні сплетіння у всіх шарах стінки піхвової оболонки.

Враховуючи сумісне розташування інтраорганних дольових і сегментарних артерій і вен в загальній судинній піхвовій оболонці, кровотік в артеріальному і венозному руслах селезінки слід розглядати в тісному взаємозв'язку. Судинна піхвова оболонка запобігає спаданню стінок внутрішньоорганних вен, обумовлюючи їх постійне зіяння, що має практичне значення для току крові в них. З одного боку, ритмічні скорочення стінок артерій забезпечують приток крові до органу, а з іншого - пульсові хвилі, що йдуть по артеріях, сприяють більш інтенсивному безперервному відтоку крові з суміжно розташованих інтраорганних вен, стінками яких, по суті, є і щільні загальні судинні піхвові оболонки.

Капсула селезінки неоднорідна, має досить чітку пошарову будову, є складним комплексним волокнистим утвором і складається з трьох шарів. Волокна кожного з них не лежали строго паралельно, а мали певну орієнтацію. Капсула містила сітки переплетених звивистих колагенових волокон з домішкою ретикулярних. Краще виражений середній шар, який є основним функціональним шаром. Найбільш поверхневий шар капсули є пухким. Його волокнисті структури найтонші. Даний шар вздовж селезінки, за виключенням воріт, міцно зв`язаний з очеревиною. В ділянці воріт він переходить у глибокий шар піхвової оболонки. У всіх вивчених нами випадках основний шар пред-ставлений потужними пучками і волокнами, що мають певну орієнтацію. Даний шар перешкоджає розтягненню капсули при зміні об`єму органу. Третій, найбільш глибокий шар капсули селезінки, має виражену волокнисту структуру, в ньому, крім рівного кількісного співвідношення колагенових і еластичних волокон, містяться також ретикулінові волокна. Концентрація останніх наростає з наближенням до паренхіми органу. Капсула діафрагмальної поверхні дещо тонша, ніж вісцеральної. Товщина її коливається в межах від 30 до 165 мкм (середня величина 101,4 мкм). На вісцеральній поверхні - в межах від 45 до 240 мкм (середня величина 137,8 мкм).

Поряд з загальними судинними піхвовими оболонками в тканині селезінки людини існує добре розвинута система трабекул. Вони є сполучнотканинними тяжами, що складаються з колагенових, еластичних і ретикулінових волокон, які беруть участь в утворенні крупнопетлистого сіткоподібного каркасу органу. Трабекули зв'язують між собою протилежні поверхні капсули органу, загальні судинні піхвові оболонки і є складовою частиною строми селезінки, не містять магістральних кровоносних судин, своїми волокнами вони вплітаються в глибокий шар капсули. В крупних трабекулах волокна заходять в середній шар.

Сполучнотканинні тяжі в тканині селезінки містяться всюди, але ступінь вираженості їх залежить від місця розташування. Краще вони виражені в підкапсулярному трабекулярному шарі, де відмічається їх велике скопичення. Трабекули даної смуги мають широкі анастомози не тільки між собою, але й зв'язані з трабекулами, що відходять від капсули своєї і протилежної поверхонь, а також з багаточисельними оболонками судинних піхв. Можна думати, що трабекулярна смуга служить свого роду буфером для капсули.

Система трабекул добре виражена з боку діафрагмальної поверхні селезінки. З боку вісцеральної поверхні спостерігались малочисельні сполучнотканинні тяжі, а в ділянці воріт вони поодинокі. Від капсули діафрагмальної поверхні відходить більше трабекул, ніж від глибокого шару капсули вісцеральної поверхні воріт органу (співвідношення 1:4).

Оскільки трабекули, що відходять від капсули з'єднуються з піхвовими оболонками судин, то, до деякої, міри захищають судини, що знаходяться всередині останніх, від стискання при скороченні і кровонаповненні органу. При скороченні трабекул під час стискання (скорочення) селезінки, сполучнотканинні тяжі прагнуть розширити просвіт піхвової оболонки, до якої вони прикріплюються, тим самим сприяючи збільшенню просвіту судин. Таким чином, трабекули під час скорочення органу діють в напрямку, протилежному силам, що прагнуть стиснути загальні судинні піхвові оболонки разом з судинами.

При кровонаповненні селезінки система трабекул сприяє депонуючій функції органу. Під час кровонаповнення об`єм селезінки збільшується, трабекули натягуються, розширюючи стінки загальних судинних піхвових оболонок і судин, що в них знаходяться, особливо венозних, стінкою яких є безпосередньо піхвова оболонка.

До сполучнотканинної строми селезінки, окрім трабекул і піхвових оболонок судин, належать також ретикулярні волокна. Вони є дефінітивними утворами, що існують поряд з колагеновими і еластичними волокнами. Ретикулярні волокна знаходяться в червоній і білій пульпі. Розподіл їх по тканині органу був нерівномірний. В фолікулах вони, в основному, знаходились по периферії. Червона пульпа широко представлена ретикуліновими волокнами, які утворюють комірки, що мають різноманітну форму і розміри.

Волокнисті структури трабекул, загальних судинних піхвових оболонок, капсули змінювались з віком. Ці зміни, приблизно, аналогічні. У новонароджених колагенові волокна, що розташовані пухко, чергуються з тонкими, малозвивистими еластичними волокнами. Між ними рівномірно лежать у великій кількості клітинні елементи, які характеризуються поліморфізмом. З віком колагенові волокна і пучки потовщуються, збільшується щільність їх “пакування”. Еластичні волокна грубіють, стають більш звивистими, і, з`єднуючись між собою, утворюють мережі. Значно зменшується кількість клітинних елементів, серед яких переважають зрілі форми. Ядра їх витягнуті вздовж колагенових волокон і пучків. Починаючи з похилого вікового періоду, колагенові волокна потовщені, огрубілі, гомогенізуються, по ходу їх з`являються прямолінійні ділянки, знижується фуксинофільність. На еластичних волокнах виникають варикозні здуття, місцями вони перериваються, окремі волокна розшаровуються на тонкі волоконця, набувають скрученої і глибчастої форми, а з віком трабекули, піхвові оболонки потовщуються.

Молоді ретикулінові волокна характеризуються ніжністю своєї будови. З віком грубшають, гублять звивистість і перериваються. Потовщення, огрубіння ретикулінових волокон, очевидно, залежить від їх склеювання між собою. Товсті волокна, що виникають, стають гомогенним, інколи в них видно окремі волоконця, з яких вони складаються. Огрубіння волокон порушує їх гнучкість і більш товсті з них втрачають свою звивистість, а з нею - здатність до розтягнення, що приводить до розриву. В результаті, втрачається безперервність волокон, а обірвані кінці мають різну орієнтацію. Велика кількість ретикулінових волокон спостерігається в похилому і старечому вікових періодах. Загалом, волокнисті структури селезінки людини протягом життя підлягають суттєвим змінам, які виражаються в поступовому їх дозріванні, потім старінні і дегенеративних змінах. Зміна сполучнотканинних елементів строми і капсули органу в процесі розвитку і росту організму призводить до формування у дорослому періоді органу з великою пружністю, здатного витримувати значну напругу кров`яного току.

Таким чином, комплексний метод вивчення строми і судин селезінки дозволив виявити структурну організацію м'якого остову і взаємовідношення його з тканиною і судинно-нервовими утворами органу, чітко встановити його відокремлені судинні долі і сегменти, що, без сумніву, допоможе хірургам при проведенні оперативних втручань на даному органі.

ВИСНОВКИ

1.Форма селезінки людини в процесі онтогенезу підлягає різким змінам, які відбуваються у напрямку від широкої форми до більш вузької і довгої. Найчастіше зустрічається форма селезінки з загостреним переднім кінцем - в 25%, несиметрично дисковидна - в 16%, еліпсовидна - в 14,5%, овальна форма із загостреним заднім кінцем - в 11,5%, напівмісяцева - в 10,5%, дисковидна - в 8,5%, змішана - в 8% і трикутна форма в 6% випадків.

2.Між формою селезінки та характером розташування елементів судинної ніжки в ділянці воріт існує тісний взаємозв'язок: при широкій формі органу вони розсіяні, займають більший простір, а при його довгій і вузький формі пригілюсні судини розташовуються у вигляді щільного ланцюжка. При розсіяній формі розташування компонентів судинної ніжки в ділянці воріт селезінки, або при їх зміщенні в бік кінця органу зустрічаються полюсні судини, які можуть бути джерелом непередбаченої післяопераційної кровотечі, що необхідно враховувати під час оперативних втручань на органі.

3.До сполучнотканинної строми селезінки людини відносяться оболонка органу (капсула), загальні піхвові оболонки судин, сполучнотканинні внутрішньоорганні тяжі (трабекули) і ретикуліновий каркас паренхіми органу, що складають єдину систему у морфологічному відношенні з судинами.

4.Капсула селезінки складається з трьох шарів, основним з яких в морфо-функціональному відношенні є середній шар, що запобігає розтягненню селезінки при зміні її об'єму. У зв'язку з необхідністю секторальної резекції селезінки хірургам слід враховувати напрямок основних пучків середнього шару, тому що від них залежить міцність капсули і, як наслідок, міцність швів при ушиванні рани. Розріз слід проводити так, щоб не пересікати основні, більш потужні пучки капсули, а шов накладати перпендикулярно до цього шару.

5.Внутрішньоорганні артерії і вени мають загальну сполучнотканинну піхвову оболонку, яка починається в ділянці воріт селезінки від її капсули, муфтоподібно охоплює дольові і сегментарні судини і складається з колагенових, еластичних, ретикулінових волокон і м'язевих клітин, утворюючи три шари з різною орієнтацією волокон. В залежності від кількості судин виділяються односудинні, двохсудинні, трьохсудинні і багатосудинні загальні судинні піхвові оболонки. Кількість судинних гілок при еліпсовидній формі селезінки на 13-15% більша в порівнянні з дисковидною формою. Серед верхніх та нижніх гілок наявні шість постійних і від однієї до чотирьох - додаткових, які формують долі і сегменти органу.

6.Трабекули селезінки людини - сполучнотканинні тяжі, що складаються з колагенових, еластичних і ретикулінових волокон з невеликою кількістю м'язевих клітин і утворюють сіткоподібний каркас органу, який зв'язує між собою протилежні поверхні капсули органу, загальні судинні піхвові оболонки. Система трабекул добре виражена з боку діафрагмальної поверхні селезінки. Підкапсулярна трабекулярна смуга є додатковим функціональним шаром селезінки.

7.Підтвердженням часточкової будови селезінки є зовнішні та внутрішні відмінні ознаки. До зовнішніх ознак належать борозни на діафрагмальній поверхні селезінки і вирізки на її верхньому і нижньому краях, а також форма розташування судин в ділянці воріт селезінки, напрямок внутрішньоорганних міждольових і міжсегментарних малосудинних полів. До внутрішніх ознак слід віднести малосудинні міжсегментарні поля інтраорганного русла селезінки. Між зовнішньою сегментарністю органу і розташуванням малосудинних полів існує певний взаємозв'язок.

8.Морфологічна відповідність між внутрішньоорганними артеріальними гілками і однойменними венозними судинами селезінки людини створює артеріо-венозні комплекси, наявність яких дозволяє проводити часткову резекцію селезінки в межах долі або сегменту. Орієнтирами при секторальній резекції селезінки слід вважати форму розташування судин в ділянці воріт органу, наявність вирізок і заглиблень на її верхньому або нижньому краях і напрямок внутрішньоорганних міжсегментарних і міждольових судинних полів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Мартинюк В.Ф. Селезінка людини в сегментарній будові // Вісник наукових досліджень. -1997. -№2-3. -С. 29-31.

2.Мартинюк В.Ф., Федонюк Я.І. Класифікація внутрішньоорганних артерій селезінки людини // Вестник проблем биологии и медицины. -1997. -№8. -С. 135-138.

3.Сегментарное строение селезёнки / Федонюк Я.И., Мартынюк В.Ф., Курко В.С., Гомон В.А. // экологическая антропология / Ежегодник. -Минск, 1996. -С. 282-284.

4.Федонюк Я.І., Мартинюк В.Ф., Курко В.С. Анатомічне обгрунтування резекції селезінки // Здобутки клінічної та експериментальної медицини / Зб. статей. -Тернопіль, 1996. -Ч.2. -С. 357-361.

5.Мартинюк В.Ф., Федонюк Я.І., Курко В.С. Гістотопографічні дослідження внутрішньоорганних судин селезінки людини в аспекті її дольової і сегментарної будови // Здобутки клінічної та експериментальної медицини / Зб. статей. -Тернопіль, 1997. -В.2, ч.1. -С. 167-170.

6.Соединительнотканные тяжи селезёнки человека / Мартынюк В.Ф., Федонюк Я.И., Курко В.С., Довгань Е.М. // Биомедицинские и биосоциальные проблемы интегративной антропологии / Зб. статей. -Санкт-Петербург, 1996. -С. 43-44.

7.Капсула селезёнки человека - как составляющая часть соединительнотканной стромы органа. / Федонюк Я.И., Мартынюк В.Ф., Довгань Е.М., Данильчук С.Б. // Фундаментальные и прикладные аспекты современной морфологии / Сб. статей - Санкт-Петербург, 1997. -С. 126-131.

8.Мартинюк В.Ф. Топографо-анатомічна характеристика екстраорганних вен селезінки людини // Наукові записки з питань медицини, біології, хімії та сучасних технологій навчання / Щорічник. -Київ, 1997. -В.1, ч.1. -С. 326-328.

9.Martinjuk V.F. The Structure of Human Spleen's Capsule // Actual Aspects of Morphology / Scientific Materials. -Ternopil, 1996. -Vol. 3. -P.769-770.

10.Мартынюк В.Ф. Архитектоника соединительнотканной оболочки селезёнки человека // Актуальні питання морфогенезу / Мат. конф. -Чернівці, 1996. -С. 213-214.

11.Martinjuk V.F. Trabecules of Human Spleen // Принципи пропорції, симетрії, структурної гармонії та математичного моделювання в морфології. / Мат. міжнар. симпозіума. -Вінниця, 1997. -С. 128-129.

12.Мартинюк В.Ф. Екстра- та інтраорганні судини селезінки в дольовому та сегментарних аспектах // Наукові записки з питань медицини, біології, хімії та сучасних технологій навчання. Щорічник. -Київ, 1997. -В.1, ч.1. -С. 324-326.

13.Fedonjuk Y.I., Martinjuk V.F., Kurko V.S., Dowgan O.M. Kapselbau der menshemilz // Структурные преобразования органов и тканей на этапах онтогенеза в норме и при воздействии антропогенных факторов / Материалы международной конференции. -Астрахань, 1996. -С. 117-118.

14.Федонюк Я.І., Мартинюк В.Ф., Курко В.С. Архітектоніка сполучнотканинних тяжів (трабекул) селезінки людини // Актуальні питання морфології / Міжн. зб. наук. робіт. -Тернопіль, 1996. -Т. 3. -С. 644-647.

15.Fedonyuk Y.I., Martinjuk V.F., Dovgan O.M. Clinical anatomy of the human spleen // Структурные преобразования органов и тканей на этапах онтогенеза в норме и при воздействии антропогенных факторов / Материалы международной конференции. -Астрахань, 1996. -С. 118-119.

16.Врахування наявних природних орієнтирів в селезінці людини при її резекції / Федонюк Я.І., Мартинюк В.Ф., Курко В.С., Довгань О.М. // Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини на сучасному рівні. -Полтава, 1996. -С. 422-423.

17.Строение капсулы селезёнки человека / Мартынюк В.Ф., Федонюк Я.И., Курко В.С. и др. // Актуальные вопросы биомедицинской и клинической антропологии. -Томск, Красноярск, 1996. -С. 26-27.

18.Мартынюк В.Ф., Федонюк Я.И., Курко В.С. Строение селезёнки человека в хирургическом аспекте // Структурные преобразования органов и тканей на этапах онтогенеза в норме и при воздействии антропогенных факторов / Материалы международной конференции. -Астрахань, 1996. -С. 196-197.

19.Структура артерій в пригілюсній ділянці селезінки людини / Курко В.С., Федонюк Я.І., Мартинюк В.Ф., Барвінська Т.М.,

Тупол Н.Д. // Наукові записки з питань медицини, біології, хімії та сучасних технологій навчання. Щорічник. -Київ, 1997. -В.1, ч.1. -С. 273-275.

20.Структура влагалищных оболочек селезёнки человека / Федонюк Я.И., Мартынюк В.Ф., Гомон В.А., Довгань Е.М. // Принципи пропорції, симетрії, структурної гармонії та математичного моделювання в морфології. / Мат. міжнар. симпозіуму. -Вінниця, 1997. -С. 200-201.

21.Некоторые аспекты строения капсулы селезёнки человека / Мартынюк В.Ф., Федонюк Я.И., Волошин В.Д., Барвинская Т.М. // Закономерности морфогенеза и регуляции тканевых процессов в нормальных, экспериментальных и патологических условиях / Сб. статей. -Тюмень, 1998. - С. 85-86.

22.Anatomical landmarks of human spleen in its partial resection / Fedonyuk Y.I., Martinjuk V.F., Dovgan O.M., Kurko V.S. // The 17th Congress of the Polish Anatomical Society With International Participation. / Abstracts. -Gdansk, Poland, 1996. -S. 89.

23.Varieties of Shape and Location of The Hilus of The Human Spleen / Fedonyuk Y., Kurko V., Martinjuk V., Baran L., Fedonyuk L., Kurko A. // XIVth International Symposium on Morphological Scienses / Abstracts. -Beijing, China, 1997. -P. 520.

АНОТАЦІЯ

Мартинюк В.Ф. Закономірності будови сполучнотканинних утворів селезінки людини та її судин в хірургічному аспекті. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 - нормальна анатомія. - Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, Тернопіль, 1998.

Дисертацію присвячено дослідженню закономірностей будови сполучнотканинних утворів селезінки людини та її судин в хірургічному аспекті. Проведено анатомічне, макромікроскопічне препарування, контрастна рентгенографія, рентгеногістотопографічне, гістотопографічне, гістологічне, гістохімічне дослідження селезінки людини. Встановлено, що форма селезінки в процесі онтогенезу підлягає різним змінам, які відбуваються у напрямку від широкої форми до більш вузької і довгої. Отримані нові дані про дольову, сегментарну, часточкову будову селезінки, дані про сполучнотканинну строму органа, включаючи капсулу, загальні піхвові оболонки судин, сполучнотканинні внутрішньоорганні тяжі (трабекули), ретикуліновий каркас паренхіми, що складають єдину систему у морфологічному відношенні з судинами. Виявлено тісний взаємозв'язок між формою селезінки та характером розташування елементів судинної ніжки в ділянці воріт. Встановлено взаємозв'язок між зовнішньою сегментарною будовою органу і напрямком внутрішньоорганних міждольових і міжсегментарних малосудинних полів. Отримані дані можуть бути основою для проведення органозберігаючих операцій на селезінці.

Ключові слова: селезінка, капсула, сполучнотканинні тяжі, загальні судинні піхвові оболонки, міждольові, міжсегментарні малосудинні поля, сполучнотканинні утвори, судини, сегменти, долі, хірургія селезінки.

АННОТАЦИЯ

Мартынюк В.Ф. Закономерности строения соединительнотканных образований селезенки человека и ее сосудов в хирургическом аспекте. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01 - нормальная анатомия. - Тернопольская государственная медицинская академия им. И.Я. Горбачевского МОЗ Украины, Тернополь, 1998.

Диссертация посвящена исследованию закономерностей строения соединительнотканных образований селезенки человека и ее сосудов в хирургическом аспекте. Проведено анатомическое, макромикроскопическое препарирование, контрастная рентгенография, рентгеногистотопографическое, гистотопографическое, гистологическое, гистохимическое исследование селезенки человека. Установлено, что форма селезенки в процессе онтогенеза подлежит различным изменениям, которые происходят в направлении от широкой формы к больее узкой и длинной. Получены новые данные о долевом, сегментарном, дольчатом строении селезенки, данные о соединительнотканной строме органа, включая капсулу, общих влагалищных оболочках сосудов, соединительнотканных внутриорганных тяжах (трабекулах), ретикулиновом каркасе паренхимы, которые составляют единую систему в морфологическом отношении с сосудами. Выявлена тесная взаимосвязь между формой селезенки и характером расположения элементов сосудистой ножки в области ворот. Установлена взаимосвязь между внешним сегментарным строением органа и направлением внутриорганных междолевых и межсегментарных малососудистых полей. Полученные данные могут быть основой для проведения органосохраняющих операций на селезенке.

Ключевые слова: селезенка, капсула, соединительнотканные тяжи, общие сосудистые влагалищные оболочки, междолевые, межсегментарные малососудистые поля, соединительнотканные образования, сосуды, сегменты, доли, хирургия селезенки.

ANNOTATION

Martynyuk V. F. Regularities of structure of conjunctive tissue formations and vessels of spleen in surgery aspect. - Manuscript.

Thesis for degree of Candidate of Medicine in speciality 14.03.01. - Normal Anatomy. - I. Ya. Horbachevsky Ternopil state medical Academy Ministry of Health care of Ukraine, Ternopil, 1998.

The test deals with research of regularities of structure of conjunctive tissue formations of human spleen and its vessels in surgery aspect. Anatomic, macro- and microscopic preparing of spleen was performed as well as contrast X-raying, X-ray-histotopographic, histotopographic, histological, histochemical analysis. It is stated that the shape of the spleen undergoes different changes in the process of ontogenesis. These changes go from wide form to narrow and long. New data are received about lobule, segmental and fractional structure of the spleen, conjunctive tissue stroma of the organ, including capsule, general vaginal vascular membranes, conjunctive tissue trabecula, reticuline frame of parenchyma which constitute unifield system, morphologically relevant with vessels. Close connection is revealed between the shape of the spleen and place of vascular stalk in the gate area. Connection is staled between outer segmental structure of the organ and direction of intraorgan interlobule and intersegmental minor vascular fields. These data may be the basis for organ-preserving operations on the spleen.

Key words: spleen, capsule, conjunctive tissue trabecula, general vaginal vascular membranes, interlobule, intersegmental minor vascular fields, conjunctive tissue formations, vessels, segments, lobules, spleen surgery.

Размещено на Allbest.ru