Вплив тканинних препаратів на фізичну працездатність та систему транспорту кисню у людей похилого віку з прискореним старінням серцево-судинної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

26

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ВПЛИВ ТКАНИННИХ ПРЕПАРАТІВ НА ФІЗИЧНУ ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ

ТА СИСТЕМУ ТРАНСПОРТУ КИСНЮ У ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ З ПРИСКОРЕНИМ СТАРІННЯМ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

14.01.02 - Внутрішні хвороби

Соловей Любомира Мирославівна

Івано-Франківськ - 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті геронтології Академії медичних наук України

Науковий керівник:

академік АМН України, член-кореспондент НАН України і АМН Росії, доктор медичних наук, професор Коркушко Олег Васильович, Інститут геронтології АМН України, керівник відділу клінічної фізіології і патології внутрішніх органів

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Боцюрко

Володимир Іванович, Івано-Франківська державна медична академія, завідувач кафедри ендокринології з курсом ЛФК, фізвиховання та здоров'я доктор медичних наук, професор Денисюк Віталій Іванович, Вінницький державний медичний університет ім. М.І. Пирогова, завідувач кафедри госпітальної терапії №2

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, кафедра геронтології та геріатрії, Міністерство охорони здоров'я України, м. Київ

Захист відбудеться "28 " грудня 1998 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 Івано-Франківської державної медичної академії (284000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька,2)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Івано-Франківської державної медичної академії (284000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька,7)

Автореферат розісланий "25" листопада 1998 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор медичних наук, професор Оринчак М. А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми

Старіння переважної більшості населення України відбувається по передчасному патологічному типу. Прискорене старіння відрізняється від фізіологічного більш раннім розвитком вікових змін, більш вираженим обмеженням адаптаційних можливостей, підсиленням нерівномірності змін окремих органів і систем (Д.Ф.Чеботарьов, 1967; В.В. Фролькіс, 1990; О.В. Коркушко та ін., 1993). Іншими словами, при передчасному старінні біологічний (функціональний) вік людини або окремих систем організму випереджає календарний. В результаті прискореного старіння створюються передумови для розвитку захворювань, а вже існуючі захворювання можуть прискорити темп старіння (Д.Ф. Чеботарьов, 1967; О.В. Коркушко та ін., 1993; В.В. Фролькіс та ін., 1994; В.В. Фролькіс, 1996). Так, довготривалі спостереження показали, що чим вищий функціональний вік серцево-судинної системи, тим більша ймовірність виникнення ішемічної хвороби серця, гірший прогноз для життя (О.В. Коркушко та ін., 1993; O.V. Korkushko e. a., 1993). У зв'язку з цим особливе значення має пошук засобів, здатних уповільнювати процеси старіння.

Численні експериментальні дослідження (В.М. Анісімов та ін., 1991; В.В. Фролькіс та ін., 1992; В.Х. Хавінсон та ін., 1992; W. Mori. e.a., 1988; L.E. Rikans e.a., 1988; K.E. Farmer e.a., 1987) переконливо демонструють можливість уповільнення темпу вікових змін при використанні ряду препаратів - геропротекторів. Геропротектори - це біологічно активні речовини неспецифічної загальнорегулюючої дії. Виявляючи вплив на процеси обміну на молекулярному, клітинному, тканинному рівнях, вони нормалізують метаболізм, активізують знижені фізіологічні функції організму. Цим пояснюється їх універсальний терапевтичний ефект, який забезпечує розширення діапазону адаптації, значне підвищення біологічних можливостей старіючого організму (Д.Ф.Чеботарьов, 1977; В.В. Фролькіс та ін., 1992; О.В. Коркушко та ін., 1993).

Позитивний багаторічний досвід медикаментозного попередження передчасного старіння показав високий потенціал препаратів біогенного походження. Передумовою до використання тканинних препаратів у геріатрії були дослідження академіка В.П. Філатова та його послідовників (В.П. Філатов, 1943;Н.А. Пучковська, 1975; І.М. Логай та ін., 1995). Результати комплексного дослідження, проведеного в Інституті геронтології АМН України спільно з Одеським науково-дослідним інститутом очних хвороб і тканинної терапії АМН України та присвяченого вивченню ефективності суспензії плаценти, свідчать про перспективність використання тканинних препаратів в якості геропротекторів (Д.Ф. Чеботарьов та ін., 1975; Н.А. Пучковська та ін., 1975; О.В. Коркушко та ін., 1979; 1993).

З тканинних препаратів нової ґенерації значний інтерес представляють препарати вилочкової залози (тималін, Т-активін та ін.), епіфізу (епіталамін), селезінки (спленін). Згідно з експериментальними даними, ці препарати збільшують середню та максимальну тривалість життя тварин, уповільнюють темп старіння, виявляють модулюючий вплив на імунну, нейрогуморальну системи (В.М. Анісімов та ін., 1988; В.Х. Хавінсон та ін, 1990; В.Х. Хавінсон, В.Г. Морозов, 1996), нормалізують ліпідний та вуглеводний обміни (В.П. Комісаренко, 1961; І.М. Ганджа та ін., 1982), гальмують виникнення спонтанних новоутворень (В.Д. Сліпушкін та ін., 1990; В.Х. Хавінсон, В.Г. Морозов, 1992), зменшують вираженність стресорних пошкоджень органів і тканин (В.Д. Сліпушкін, В.Г. Пашинський, 1982; В.Х. Хавінсон та ін., 1990).

Ми зупинили свій вибір на трьох тканинних препаратах (тималін, спленін, епіталамін), виходячи з їх можливостей впливати на певні ланки у ланцюзі вікових змін організму: тималін - препарат, здатний здебільшого впливати на імунну систему; спленін - препарат змішаної дії, що здебільшого впливає на обмінні процеси; епіталамін - препарат, що здебільшого впливає на систему нейроендокринної регуляції.

У клінічній практиці виявити вплив геропротекторних засобів на тривалість життя прямим шляхом практично не можливо. Проте, якщо розглядати старіння як процес закономірного обмеження резервних можливостей організму, можна припустити, що ті впливи, які спрямовані на їх розширення, сприяють підвищенню толерантності організму до різноманітних пошкоджуючих факторів, і отже, зменшенню ймовірності виникнення захворювань та смерті.

Інтегральним показником функціонального стану організму є рівень максимальної фізичної працездатності. Погіршення функціонального стану серцево-судинної системи при старінні характеризується, насамперед, зниженням толерантності до фізичних навантажень (О.В. Коркушко, 1980; О.В. Коркушко, Ю.Т. Ярошенко, 1986; Б.М. Ліповецький та ін., 1988). Ще більш виражене зниження фізичної працездатності спостерігається при прискореному старінні серцево-судинної системи (Ю.Т. Ярошенко, В.Б. Шатило, 1996). Зниження фізичної працездатності відноситься до факторів, які лімітують якість життя людей похилого віку, рівень їх фізичної та соціальної активності. Пошук засобів, здатних підвищити показники фізичної працездатності літніх людей, має важливе значення. Проте дане питання ще недостатньо вивчене в клінічних умовах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Матеріали дисертаційної роботи є частиною комплексних досліджень, що проводилися в Інституті геронтології АМН України в 1992-1997 р.р.: "Розробка підходів для призначення тканинних препаратів з метою профілактики прискореного старіння і вік-залежної патології" шифр ОК.91.311; “Розробка технології тривалого застосування тканинних препаратів-геропротекторів” шифр 00.06.95; “Дослідження ефективності диференційованого застосування поліпептидних біорегуляторів тималіну і епіталаміну при різних синдромах прискореного старіння” шифр 02.06/05378).

Мета та задачі дослідження

Мета даної роботи - оцінити вплив тканинних препаратів на фізичну працездатність і систему транспорту кисню у людей похилого віку з проявами передчасного старіння серцево-судинної системи та розробити підходи до оптимізації їх застосування.

Задачі дослідження:

Оцінити вплив курсового застосування тканинних препаратів (тималіну, спленіну, епіталаміну) на фізичну працездатність у людей похилого віку з прискореним старінням серцево-судинної системи.

Вивчити можливі механізми позитивної дії тканинних препаратів на фізичну працездатність у людей похилого віку з прискореним старінням серцево-судинної системи.

Дати оцінку впливу тканинних препаратів на функціональні можливості серцево-судинної системи, систем зовнішнього дихання та вегетативної регуляції серцевого ритму на основі визначення їх парціального функціонального віку.

Дати оцінку ефективності тривалого застосування тканинних препаратів у людей похилого віку з прискореним старінням серцево-судинної системи.

Розробити оптимальні схеми застосування тканинних препаратів у людей похилого віку з прискореним старінням.

Наукова новизна роботи

Вперше в плацебо-контрольованому дослідженні вивчено вплив тканинних препаратів (тималіну, епіталаміну, спленіну) на фізичну працездатність та систему транспорту кисню у людей похилого віку з прискореним старінням серцево-судинної системи. Курсове лікування тканинними препаратами приводило у більшості обстежених (від 50% до 72%) до підвищення фізичної працездатності. Підвищення фізичної працездатності зумовлене розширенням граничного рівня функціонування системи транспорту кисню, підвищенням ефективності гемодинамічного та кисневого забезпечення фізичного навантаження, поліпшенням кисневого тканинного обміну, вегетативної регуляції серцевого ритму.

Встановлено, що позитивна дія тканинних препаратів зберігається протягом 5-6 міс. Це було передумовою для проведення повторних курсів лікування та оцінки їхньої ефективності на підставі тривалого спостереження.

Також вперше встановлено, що, завдяки періодичному застосуванню тканинних препаратів кожні 6 міс. на протязі 2,5 років, рівень фізичної працездатності літніх людей не знизився, а залишався на тому ж рівні, що й до лікування (спленін) або навіть дещо підвищувався (тималін, епіталамін). В результаті застосування тканинних препаратів спостерігалося зменшення функціонального віку серцево-судинної системи. За той же період спостереження в осіб, що отримували плацебо, відбулося зниження фізичної працездатності, збільшення функціонального віку серцево-судинної системи.

Таким чином, було показано геропротекторну дію тканинних препаратів тималіну, епіталаміну, спленіну у людей похилого віку з прискореним старінням серцево-судинної системи.

Практичне значення отриманих результатів

Застосування тканинних препаратів приводило до підвищення показників фізичної працездатності у людей похилого віку з прискореним старінням. Було показано, що для підтримки досягнутого ефекту необхідно проводити повторні курси лікування. На підставі цього розроблені схеми курсового та тривалого застосування тканинних препаратів у людей літнього віку з прискореним старінням.

Позитивний вплив тканинних препаратів на фізичну працездатність у людей похилого віку, хворих на ІХС, дає підставу рекомендувати курсове застосування тканинних препаратів як елемент комплексної терапії атеросклерозу та ІХС.

Особистий внесок дисертанта

Автором самостійно обгрунтовано актуальність та необхідність проведення дослідження, сформульовано його мету, завдання, проведено аналіз наукової літератури, виконано відбір тематичних хворих. Автором самостійно проводилися інструментальні дослідження - визначення толерантності до фізичного навантаження і його кисневого забезпечення (спіровелоергометрія), показників зовнішнього дихання (спірографія), показників гемодинаміки за допомогою тетраполярної реографії, електрокардіографічне дослідження, дослідження варіабельності ритму серця, дослідження кисневого обміну в тканинах за допомогою полярографії, сформовано комп'ютерну базу даних, проведено розрахунки функціонального віку серцево-судинної системи, систем зовнішнього дихання та вегетативної регуляції серцевого ритму за формулами, розробленими у відділі клінічної фізіології та патології внутрішніх органів Інституту АМН України, статистична обробка цифрових даних, аналіз отриманих результатів, їх узагальнення, написано всі розділи дисертації, сформульовано висновки, практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації

Основні теоретичні та практичні положення дисертації доповідалися на конференції молодих учених (Київ, Інститут геронтології АМН України,1994), II Національному Конгресі геронтологів та геріатрів України (1995), науково - практичній конференції "Застосування геропротекторів для попередження прискореного старіння" (Одеса, 1996), засіданні клінічного сектора (Київ, Інститут геронтології АМН України, 1997), симпозіумі "Хронічні обструктивні захворювання легень у людей похилого та старечого віку" (Київ, 1997), науково-практичній конференції "Реабілітація хворих похилого віку із захворюваннями серцево-судинної системи і церебральною судинною патологією" (Київ, 1997).

Публікації

Матеріали дисертації опубліковані в 4 статтях у наукових журналах, з них 1 стаття - без співавторів, а також у 10 тезах та матеріалах конференцій, з'їздів, симпозіумів.

Обсяг та структура роботи

Робота викладена на 132 сторінках. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, розділу “Контингент і методи обстеження”, трьох розділів за результатами власних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури (246 джерел). Робота ілюстрована 5 рисунками, вміщує 33 таблиці.

Методика проведення досліджень

З метою вивчення впливу тканинних препаратів (тималіну, спленіну, епіталаміну) на фізичну працездатність та систему транспорту кисню обстежено 87 людей у віці 60-74 років. Дослідження проводилися у відділенні клінічної фізіології та патології внутрішніх органів Інституту геронтології АМН України в 1992-1997 р.р.

В умовах стаціонару всім хворим проводилася проба з фізичним навантаженням на велоергометрі, визначався функціональний вік серцево-судинної системи за формулами, розробленими у відділі клінічної фізіології та патології внутрішніх органів (Ю.Т. Ярошенко, 1992). Основним критерієм відбору пацієнтів на стаціонарному етапі було зниження фізичної працездатності (потужності порогового навантаження) на 10% і більше від вікової норми. Другим критерієм було переважання функціонального віку серцево-судинної системи над календарним на 10 років і більше.

У 47 людей була виявлена ХІХС (стабільна стенокардія напруги, I-II функціональний клас). Діагноз ХІХС верифіковано на підставі скарг хворих, даних анамнезу, клінічного огляду, ЕКГ в спокої та проби з фізичним навантаженням (Д.М. Аронов, 1992) у відповідності із загальноприйнятими критеріями.

У дослідження не включалися хворі зі складними порушеннями ритму, ознаками серцевої недостатності, супутньою гіпертонічною хворобою, захворюваннями ендокринної, нервової та дихальної систем. Зниження фізичної працездатності в обстежених не було пов'язане з патологією опорно-рухового апарату.

Згідно з поставленим завданням, обстежені були поділені на чотири однорідні групи: 24 пацієнти отримували тималін, 21-епіталамін, 25-спленін, 17-плацебо.

У вихідному стані всі обстежені характеризувалися прискореним старінням серцево-судинної системи (різниця між функціональним віком серцево-судинної системи та календарним становила більше ніж 10 років у кожного пацієнта). Прискорене старіння серцево-судинної системи привело до погіршення її функціонального стану, що, мабуть, було основною причиною обмеження фізичної працездатності. Так, досягнута до лікування величина порогового фізичного навантаження в середньому по групі пацієнтів, що отримували тималін, складала 54,4%, спленін - 69,5%, епіталамін - 67,8%, в контрольній групі-62,9% від вікової норми.

Показники фізичної працездатності (потужність фізичного навантаження) та газообміну вивчали методом спіровелоергометрії. Застосовували наступну схему виконання проби з навантаженням: на першому етапі пацієнти виконували стандартне навантаження потужністю 25 Вт на протязі 5 хвилин (визначення економічності діяльності серцево-судинної системи); на другому етапі, після 5-хвилинного відновного періоду, проводилося безперервне лінійно-зростаюче навантаження зі збільшенням потужності на 10 Вт кожної хвилини (визначення показників фізичної працездатності). Навантаження проводили до досягнення електрокардіографічних або клінічних критеріїв його припинення згідно з рекомендаціями ВООЗ (Д.М. Аронов, 1992).

Для визначення параметрів центральної гемодинаміки використовували метод тетраполярної грудної реоплетизмографії за методикою В. Кубічека (1966) в модифікації Ю.Т. Пушкаря та співавт. (1977).

Тканинний кисневий обмін вивчали в підшкірній клітковині лівого передпліччя методом полярографії (В.А. Березовський, 1985). Для більш повної оцінки тканинного кисневого обміну застосовувалися функціональні проби: 10-хвилинне перетискання судин кінцівки та 10-хвилинне вдихання кисню (О.В. Коркушко, Л.О. Іванов, 1986). Оцінка дефіциту кисню в організмі проводилася за методикою Уленбрука (Р. Uhlenbruck, 1930) на спірографі СГ - 1М.

Стан вегетативної регуляції серцевої діяльності оцінювали за допомогою програмного забезпечення, розробленого у Каунаському НДІ фізіології та патології серцево-судинної системи ім. З.І. Янушкевічуса (Й.Л. Каукенас,1986) з наступною статистичною обробкою даних на ЕОМ IBM РС/АТ -486 (О.В. Коркушко та ін., 1994).

Ступінь вікових змін серцево - судинної, дихальної систем та системи вегетативної регуляції оцінювали шляхом визначення їх парціального функціонального віку за формулами, розробленими у відділі клінічної фізіології та патології внутрішніх органів Інституту геронтології АМН України (Ю.Т. Ярошенко, 1992; О.В. Коркушко та ін.,1992; В.Б. Шатило, 1992). Різниця в показниках біологічного (функціонального) і календарного віку характеризує ступінь постаріння. Якщо біологічний (функціональний) вік значно перевищує календарний, то старіння розвивається по прискореному типу. Крім того, збільшення різниці між функціональним віком і календарним свідчить про погіршення адаптаційних можливостей організму (Д.Ф. Чеботарьов, А.Я. Мінц, 1978; О.В. Коркушко, А.Я. Мінц, 1982; В.П. Войтенко та ін., 1984; А.В. Токар та ін., 1989; В.В. Фролькіс, 1985, 1990; О.В. Коркушко, 1990,1991).

Отримані результати аналізували методами математичної статистики (О.П. Мінцер, 1991) з використанням персонального комп'ютера типу ІВМ РС/АТ- 486 та пакетів статистичних програм “ Symphony” і “Statgraph”.

Схеми застосування тканинних препаратів. При першому курсовому лікуванні спленін вводили внутрім'язово по 2 мл щодоби протягом 20 діб (курсова доза 40 мл). Тималін застосовували внутрім'язово по 10 мг щодоби протягом 10 діб (курсова доза - 100 мг). Епіталамін вводили внутрім'язово по 10 мг щодоби протягом 5 діб (курсова доза - 50 мг). Плацебо (фізіологічний розчин) вводили по 2 мл щодоби внутрім'язово протягом 20 діб. Тканинні препарати та плацебо вводили вранці. Враховуючи дані експериментальних досліджень, в яких була встановлена підвищена чутливість старих тварин до стандартних доз тималіну та епіталаміну, а також більша тривалість ефектів після введення одноразових доз (Г.М. Бутенко та ін., 1995), схеми застосування тималіну та епіталаміну в подальшому було змінено. Починаючи з 2-го курсу, тималін та епіталамін вводили по такій схемі: по 10 мг препарату 1 раз в 3 доби, на курс - 5 введень (курсова доза - 50 мг). Схему застосування спленіну та плацебо при повторних курсах не змінювали. Кожний пацієнт за 30-місячний період спостереження отримав по 6 курсів лікування одним з тканинних препаратів або плацебо.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Ефективність курсового застосування тканинних препаратів

Після 1-го курсу лікування тканинними препаратами відмічено поліпшення загального стану більшості обстежених. Позитивний клінічний ефект характеризувався збільшенням обсягу фізичної активності (підйом по сходах без зупинки більше ніж на 1-2 поверхи, збільшення відстані ходьби по теренкуру в 2 рази і більше) у 53% хворих, що приймали тималін, 51% - спленін, 48% -епіталамін; зменшенням втомлюваності при фізичному навантаженні - у 49% хворих, що отримували тималін, 53% - спленін, 51% -епіталамін. 30% хворих, що отримували тималін, відмічали зменшення інтенсивності та частоти виникнення болю в ділянці серця. Після курсу спленіну чи епіталаміну аналогічне покращання відмічали відповідно у 18% та 29% обстежених. Зменшення задишки при фізичному навантаженні спостерігалося у 22% людей, що отримували тималін, 18% - спленін, 19% - епіталамін. У 36% обстежених епіталамін поліпшував пам'ять та 29% - якість сну. За позитивний ефект лікування приймали приріст толерантності до фізичного навантаження на 5 Вт і більше. Після курсового лікування тималіном потужність порогового навантаження в цілому по групі збільшилася на 16,6%, спленіном - на 14,1%, епіталаміном - на 19,1% відносно величини порогового навантаження у вихідному стані. У контрольній групі пацієнтів, що отримували плацебо, толерантність до фізичного навантаження практично не змінилася.

Після курсового лікування тканинними препаратами зменшився функціональний вік серцево-судинної системи, що може свідчити про поліпшення її функціонального стану. У людей, що одержували плацебо, функціональний вік серцево-судинної системи не змінився.

У хворих на ІХС після курсового лікування тималіном толерантність до фізичного навантаження підвищилася на 18,4% , спленіном - на 10,6%, епіталаміном - 20%. У людей без ІХС після курсового лікування тималіном потужність порогового навантаження виросла на 13,5%, спленіном - на 14,3%, епіталаміном - на 11,1%. Таким чином, тканинні препарати виявляли приблизно однаковий вплив на фізичну працездатність у людей з діагностованою ІХС і без ІХС.

Механізми впливу тканинних препаратів на фізичну працездатність.

Відзначений вище позитивний ефект курсового лікування тканинними препаратами спостерігався у 50% обстежених, що приймали тималін, у 60% - спленін, 72% - епіталамін та 24% - плацебо.

Подальший аналіз даних був направлений на з'ясування можливого механізму впливу тканинних препаратів на фізичну працездатність. З цією метою нами розглянуті дві підгрупи пацієнтів: 1-а підгрупа - з підвищенням толерантності до фізичного навантаження, 2-а - без зміни толерантності.

При аналізі отриманих результатів був виявлений спільний механізм дії тканинних препаратів. Збільшення потужності фізичного навантаження після курсового лікування тканинними препаратами у пацієнтів 1-ї підгрупи супроводжувалося достовірним розширенням максимальних функціональних можливостей системи транспорту кисню, на що вказувало підвищення споживання кисню на висоті фізичного навантаження, максимального значення хвилинного об'єму крові (табл. 1). Це дозволило забезпечити більшу величину кисневого запиту організму.

Таблиця 1

Динаміка показників фізичної працездатності в двох підгрупах обстежених під впливом курсового лікування тканинними препаратами та плацебо

Показники	Підгрупи	Тималін Абс. зсув	Епіталамін Абс. зсув	Спленін Абс. зсув	Плацебо Абс. зсув
Потужність порогового навантаження, Вт	1 2	21,53,8** -3,51,7	17,53,2** -4,72,7	21,75,3** -5,61,8	1,172,4
Споживання кисню на висоті навантаження, л/хв	1 2	0,160,04** 0,030,04	0,170,04** -0,190,08	0,170,04** 0,040,04	0,030,06
Хвилинний об'єм крові на висоті навантаження, л/хв	1 2	1,090,4* -0,110,5	1,110,37* -1,030,62	1,010,32* -0,450,48	0,440,61

Примітка. 1-підгрупа з підвищенням толерантності, 2- без зміни толерантності; **- р0,01, *- р0,05 по відношенню до показника у вихідному стані

В обстежених 1-ї підгрупи на покращання функціонального стану серцево-судинної системи вказувало зменшення функціонального віку серцево-судинної системи після курсового лікування тималіном на 3,81,3 роки (р0,01), спленіном - на 7,80,6 років (р0,01), епіталаміном - на 5,41,2 років (р0,01).

Поряд з розширенням максимальних можливостей функціонування системи кровообігу велике значення має економічність роботи фізіологічної системи, яка оцінюється по реакції організму на стандартне навантаження. У пацієнтів 1-ї підгрупі на висоті стандартного навантаження величина хвилинного об'єму крові (ХОК) не змінилася, але змінилася структура ХОК - збільшився ударний об'єм (УО), зменшилася частота серцевих скорочень (ЧСС). Така перебудова структури ХОК є найраціональнішою, бо зменшує енергетичні витрати серця на переміщення крові. Це положення також підтверджується достовірним зменшенням величини подвійного добутку на висоті стандартного навантаження (табл. 2).

Таблиця 2 Динаміка параметрів гемодинамічного та кисневого забезпечення стандартного фізичного навантаження (25 Вт) під впливом курсового лікування тканинними препаратами та плацебо

Показники	Підгрупи	Тималін Абс. зсув	Епіталамін Абс. зсув	Спленін Абс. зсув	Плацебо Абс. зсув
ХОК, л/хв	1 2	0,450,25 -0,110,47	0,030,19 -0,110,23	0,260,36 0,220,21	-0,080,17
УО, мл	1 2	9,162,5* -0,714,7	2,671,2* -2,52,5	8,383,4* 0,651,58	-1,41,8
ЧСС, хв-1	1 2	-51,7* 0,74,7	-3,41,5* 1,51,8	-5,51,9* 31,7	0,182,8
ПД, умов. од.	1 2	-22,16,5* 3,96,1	-11,186,2* 5,839,7	-14,55,9* 4,33,7	-0,562,8
КБ, л	1 2	-0,150,04* 0,070,12	-0,070,1 0,020,06	0,120,04* 0,030,05	0,060,04
КВР, л	1 2	-0,290,09* 0,130,3	-0,110,3* 0,210,31	-0,220,11* 0,020,05	0,280,16

Примітка. ХОК - хвилинний об'єм крові, УО - ударний об'єм, ЧСС- частота серцевих скорочень, ПД- подвійний добуток, КБ- кисневий борг, КВР - киснева вартість роботи. 1-підгрупа з підвищенням толерантності, 2- без зміни толерантності. * - Зміни достовірні в порівнянні з вихідними значеннями, р0,05

Поряд з покращанням гемодинамічного, відзначалося поліпшення кисневого забезпечення при стандартному фізичному навантаженні. Під впливом курсового лікування тканинними препаратами зменшилася величина кисневої вартості роботи, що свідчить про більш економну реакцію серцево-судинної системи на стандартне навантаження. Тканинні препарати покращували кисневе постачання тканин, на що вказувало достовірне зменшення величини кисневого боргу після стандартного навантаження (табл. 2).

У пацієнтів 2-ї підгрупи та в контрольній групі відповідні показники змінилися не достовірно (табл. 1, 2).

Ефект економізації діяльності серцево-судинної системи, імовірно, був пов'язаний з позитивним впливом тканинних препаратів на вегетативну регуляцію серцевого ритму. У пацієнтів 1-ї підгрупи на висоті стандартного навантаження зросла потужність високочастотної компоненти серцевого ритму після курсового лікування тималіном, спленіном та епіталаміном відповідно на 2,60,6 мс (р0,05), 9,74,5 мс (р0,05), 7,73,4 мс (р0,05). Такі зміни вегетативної регуляції серцево-судинної системи вказували на підсилення парасимпатичних впливів. Мабуть, це призвело до зменшення частоти серцевих скорочень і до більш ощадливої роботи серцево-судинної системи.

При аналізі даних полярографічного обстеження було виявлено, що тканинні препарати підвищували інтенсивність тканинного кисневого обміну. Так, у пацієнтів 1-ї підгрупи після курсового лікування тималіном при пробі з перетисканням судин верхньої кінцівки відмічалося зменшення латентного періоду зниження кривої напруги кисню (рО₂) в підшкірній клітковині на 3,71,5 с (р0,05), зростання рівня зниження кривої рО₂ за першу хвилину перетискання і за час перетискання на 20,8 мм рт. ст. (р0,05) і 6,12,2 мм рт. ст. (р0,05) відповідно, а також зменшення латентного періоду зниження рО₂ після припинення інгаляції кисню на 3,11,3 с (р0,05). Про підвищення інтенсивності тканинного дихання після лікування спленіном свідчило зменшення латентного періоду рО₂ на 4,11,7 с (р0,05), збільшення рівня зниження рО₂ за першу хвилину перетискання та за час перетискання на 3,11,2 мм рт. ст. (р0,05) і 5,82,4 мм рт. ст. (р0,05) відповідно при пробі з перетисканням. Після курсового лікування епіталаміном зменшився латентний період зниження рО₂ на 4,6 1,5 с (р0,05) при перетисканні кінцівки, збільшився рівень зниження рО₂ за час перетискання на 2,61,2 мм рт. ст. (р0,05), зменшився латентний період зниження рО₂ на 4,41,3 с (р0,05) після припинення інгаляції кисню. Динаміка цих параметрів вказувала на підвищення інтенсивності кисневого обміну в тканинах під впливом епіталаміну. На покращання окисних процесів в організмі після курсового лікування тканинними препаратами також вказувало зменшення "спірографічного" кисневого боргу при пробі Уленбрука. Так, у пацієнтів 1-ї підгрупи відмічалося зменшення дефіциту кисню по відношенню до його споживання на 4,6% (р0,05) після курсового лікування тималіном, на 2,3% (р0,05) - спленіном, на 3,5% (р0,05) - епіталаміном. У пацієнтів 2-ї підгрупи відповідні показники змінилися не достовірно. Курсовий прийом плацебо також не вплинув на показники кисневого обміну в тканинах.

Таким чином, курсове лікування тканинними препаратами приводило до підвищення фізичної працездатності та зниження функціонального віку серцево-судинної системи у людей з прискореним старінням. Підвищення толерантності до фізичного навантаження було пов'язане з розширенням адаптаційних можливостей системи транспорту кисню, що проявлялося в збільшенні максимальних можливостей системи гемодинаміки, підвищенні ефективності гемодинамічного та кисневого забезпечення фізичного навантаження, поліпшенням вегетативної регуляції серцево-судинної системи, підвищенням інтенсивності кисневого тканинного обміну.

Ефективність повторних курсів лікування тканинними препаратами.

З 87 осіб, що були обстежені при першому курсовому лікуванні та включені в групи тривалого спостереження, всі 6 курсів лікування отримали 49 людей (тималін - 13, епіталамін - 12, спленін - 12, плацебо - 12). Ці пацієнти були обстежені на етапах 1 міс, 6 міс, 12 міс, 30 міс тривалого спостереження, тобто до і після 1-го курсу, до і після 2-го курсу, до і після 3-го курсу, до і після 6-го курсу застосування тканинних препаратів чи плацебо.

Спостереження за пацієнтами в період між 1-м та 2-м курсами лікування тканинними препаратами показали, що найбільший відсоток людей відзначали поліпшення свого стану через 1-3 міс. після проведеного лікування. Позитивні зрушення зберігалися на протязі 4-6 міс. При наступних курсах позитивна динаміка суб'єктивних симптомів ставала більш стабільною. Сприятлива динаміка загальноклінічної симптоматики за 30-місячний період спостереження встановлена у 72%, 62%, 57% і 23% людей, що одержували відповідно тималін, спленін, епіталамін та плацебо. При довготривалому застосуванні тканинних препаратів зменшувалася загальна слабість, стомлюваність, покращувався настрій. Пацієнти відзначали прилив бадьорості, підвищення працездатності. Більш чітка позитивна динаміка мала місце в осіб, що одержували тималін, дещо менша - у людей, яким вводили спленін або епіталамін. Епіталамін, на відміну від інших тканинних препаратів, покращував якість сну. В частини обстежених, що отримували плацебо, також відбувалося поліпшення суб'єктивного стану, однак в цілому по групі позитивна динаміка була відсутня. За період довготривалого застосування тималіну в пацієнтів зменшилися число випадків і середня тривалість простудних захворювань. Тканинні препарати добре переносилися хворими. Не було зареєстровано будь-яких побічних ефектів як під час проведення лікування, так і між курсами.

Через 5-6 міс. після курсового лікування тканинними препаратами показники фізичної працездатності знижувались у порівнянні з результатами, отриманими безпосередньо після попереднього курсу. Це вказувало на необхідність призначення повторних курсів лікування.

Після 3-го курсу лікування тканинними препаратами приріст толерантності до фізичного навантаження (дані порівнювалися з вихідними показниками) був отриманий у 65% (тималін), 50% (епіталамін), 46% (спленін) та у 17% - після прийому плацебо. Після 6-го курсу лікування відповідний ефект спостерігався у 72% (тималін), 62% (епіталамін), 46 % (спленін) і 23% (плацебо). Позитивний вплив тканинних препаратів на фізичну працездатність у більшості випадків мав місце у тих же людей, в яких відповідні препарати давали приріст толерантності до фізичного навантаження при першому курсовому лікуванні.

Повторні курси лікування тканинними препаратами, як правило, не давали такого значного приросту фізичної працездатності, як 1-й курс - додаткове підвищення потужності порогового навантаження було не достовірним. Але, зіставляючи показники фізичної працездатності до лікування та значення відповідних показників після 6-го курсу (через 30 міс.), можна відзначити сприятливий вплив тканинних препаратів на фізичну працездатність.

Найбільш ефективним виявилося тривале застосування тималіну та епіталаміну - толерантність до фізичного навантаження через 30 міс. була істотно вища, ніж у вихідному стані. Так, потужність порогового фізичного навантаження після 1-го курсу лікування тималіном збільшилася на 19,5% (p < 0,02), після 3-го курсу - на 30,8% (p < 0,05), після 6-го - на 35,3% (p < 0,05) від показника у вихідному стані - до першого курсу лікування. Після 1-го курсу лікування епіталаміном потужність порогового фізичного навантаження виросла на 16,5% (p < 0,02), після 3-го - на 19,6% (p < 0,05), після 6-го - на 14,8% (p < 0,05) від вихідного значення. В осіб, що одержували спленін, після перших курсів лікування, які давали приріст толерантності до фізичного навантаження (після 1-го курсу - на 21,7% (p < 0,05), після 3-го - на 17,7% (p < 0,05) від вихідного значення), в процесі подальшого спостереження відбувалося поступове зменшення фізичної працездатності, але не нижче вихідного рівня. У пацієнтів, які приймали тканинні препарати, через 30 міс. величина споживання кисню на висоті навантаження практично не змінилася. В той же час у людей, що приймали плацебо, через 30 міс. спостерігалося зниження як величини потужності порогового навантаження, так і величини споживання кисню на висоті порогового навантаження.

В процесі довготривалого застосування тималіну відмічалося достовірне зниження функціонального віку серцево-судинної системи у порівнянні з вихідним рівнем в середньому на 6,52,7 років (р0,05). Через 30 місяців від початку застосування епіталаміну та спленіну цей показник не відрізнявся від вихідного рівня. У пацієнтів, які приймали плацебо, за аналогічний період часу відбулося істотне збільшення функціонального віку серцево-судинної системи в середньому на 7,63,2 років (р0,05). Зменшення функціонального віку серцево-судинної системи при довготривалому застосуванні тималіну, а також відсутність підвищення функціонального віку серцево-судинної системи при довгостроковому застосуванні спленіну або епіталаміну може свідчити про уповільнення вікових змін серцево-судинної системи у людей, котрі отримували тканинні препарати.

ВИСНОВКИ

Застосування тканинних препаратів тималіну, спленіну, епіталаміну в людей похилого віку з прискореним старінням серцево-судинної системи призводить до підвищення фізичної працездатності.

Під впливом курсового застосування тканинних препаратів зменшується функціональний вік серцево-судинної системи, що свідчить про геропротекторну дію цих препаратів.

Механізм позитивної дії тканинних препаратів на фізичну працездатність полягає у підвищенні економної діяльності серцево-судинної системи при фізичному навантаженні за рахунок позитивного впливу на вегетативну регуляцію серцевого ритму.

Тканинні препарати підвищують інтенсивність кисневого обміну в тканинах.

Позитивний ефект курсового застосування тканинних препаратів зберігається протягом 5-6 міс., що вказує на необхідність проведення повторних курсів лікування.

Тривале застосування тканинних препаратів приводить до сповільнення вікових змін функціонального стану серцево-судинної системи у людей похилого віку з прискореним старінням серцево-судинної системи.

Тканинні препарати тималін, спленін, епіталамін можуть використовуватися як геропротекторні засоби у людей похилого віку з ознаками прискореного старіння, а також призначатися у складі комплексної терапії людей похилого віку, хворих на ІХС.

Практичні рекомендації

1. Отримані результати дають підставу рекомендувати тканинні препарати тималін, епіталамін, спленін для використання в якості засобів профілактики та корекції проявів прискореного старіння.

Тканинні препарати доцільно призначати наступним контингентам людей:

- практично здоровим людям похилого віку з метою попередження прискореного старіння та первинної профілактики атеросклерозу, ішемічної хвороби серця;

- практично здоровим людям різного віку, що мають фактори ризику виникнення прискореного старіння ;

- людям різного віку, що мають ознаки прискореного старіння;

- людям похилого віку з прискореним старінням з метою уповільнення вікових змін організму.

3.Технологія використання тималіну, епіталаміну та спленіну для профілактики та корекції проявів прискореного старіння передбачає застосування оптимальних схем курсового та тривалого призначення цих препаратів.

4.Після курсового лікування позитивні ефекти тканинних препаратів зберігалися до 6 місяців. Тому доцільно проводити повторні курси лікування 1 раз в 6 місяців, що сприяє стабілізації, а в ряді випадків і додатковому підвищенню ефективності тканинних препаратів

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Соловей Л.М. Влияние спленина на показатели физической работоспособности у лиц пожилого возраста, больных ИБС / / Проблемы старения и долголетия.-1995.-Т.5, N3-4.-С.221-226.

2.Коркушко О.В., Писарук А.В., Соловей Л.М. Функциональный возраст системы внешнего дыхания // Проблемы старения и долголетия.-1992.-Т.2., N3.-С.286-289.

3.Чеботарев Д.Ф., Коркушко О.В., Шатило В.Б., Соловей Л. М. “Влияние тканевых препаратов на показатели физической работоспособности и функционального возраста сердечно-сосудистой системы у людей с ускоренным типом старения” //Проблемы старения и долголетия.-1998.-Т.7, N2.-С. 127-136.

4.Коркушко О.В., Соловей Л.М., Шатило В.Б. “Влияние курсового применения тканевых препаратов на физическую работоспособность у лиц с ускоренным старением сердечно-сосудистой системы” //Український кардіологічний журнал.-1998.-N7-8.-С.44-49.

5.Соловей Л.М., Ярошенко Ю.Т., Фролькис М.В. Влияние тканевых препаратов спленина и эпиталамина на физическую работоспособность у больных ИБС пожилого возраста // ІІ Національний конгрес геронтологів і геріатрів України: Тези доповідей.-Київ.-1994.-С.582.

6.Коркушко О.В.,Чеботарев Д.Ф., Шатило В.Б.,Калиновская Е.Г.,Соловей Л.М., Дзизинская Е.А., Зайченко А.П., Тертычная Ж.М., Ельникова В.А., Чеботарев Н.Д. Сравнительная оценка геропротекторного действия тканевых препаратов спленина и эпиталамина у больных ИБС пожилого возраста //Реабілітація хворих старшого віку з захворюваннями серцево-судинної, нервової систем та опорно-рухового апарату: Матеріали науково-практичної конференції.-Київ,1993.-С.69.

7.Чеботарев Н.Д., Соловей Л.М. Влияние спленина на толерантность к физической нагрузке у больных ИБС пожилого возраста //Реабілітація хворих старшого віку з захворюваннями серцево-судинної, нервової систем та опорно-рухового апарату: Матеріали науково-практичної конференції.-Київ,1993.-С.152.

8.Соловей Л.М. Влияние тималина на физическую работоспособность у больных ИБС пожилого возраста //Застосування геропротекторів для попередження прискореного старіння: Матеріали науково-практичної конференції.-Одеса, 1996.-С.134.

9.Коркушко О.В., Бутенко Г.М.,Шатило В.Б., Полюхов А.М., Ярошенко Ю.Т., Поворознюк В.В., Калиновськая Е.Г., Зайченко А.П., Терешина О.П., Лабунец И.Ф., Соловей Л.М., Магдич Л.Ф., Коштура И.Д., Кобзарь И.В. Эффективность длительного (30-месячного) применения тканевых препаратов при ускоренном старении //Застосування геропротекторів для попередження прискореного старіння: Матеріали науково-практичної конференції.-Одеса, 1996.-С.102-104.

10.Соловей Л.М. Влияние тималина на физическую работоспособность больных хронической ишемической болезнью сердца пожилого возраста //Український кардіологічний журнал: Матеріали V конгресу кардіологів України.-Київ,1997.- С.179.

11.Соловей Л.М. Влияние тималина на тканевой кислородный обмен у людей пожилого возраста с ускоренным старением //Хронічні обструктивні захворювання легень у людей похилого та старечого віку: Матеріали симпозіуму.-Київ, 1997.-С.38-39.

12.Соловей Л.М. Влияние тималина и эпиталамина на физическую работоспособность у людей пожилого возраста с ускоренным старением //Республиканская научно-практическая конференция молодых ученых и специалистов: Тезы докладов.- Харьков,1997.-С.110-111.

13.Соловей Л.М., Шатило В.Б. Результаты курсового и длительного применения тканевых препаратов у лиц пожилого возраста с ускоренным старением сердечно-сосудистой системы //Реабілітація хворих похилого віку із захворюваннями серцево-судинної системи і церебральною судинною патологією: Матеріали науково-практичної конференції.-Київ,1997.-С.27-29.

14.Коркушко О.В., Шатило В.Б., Соловей Л.М. Геропротекторное действие долгосрочного применения тканевых препаратов при ускоренном старении сердечно-сосудистой системы //Биологические механизмы старения: Материалы ІІІ международного симпозиума.- Харьков, 19-21 мая 1998.-С.94.

АНОТАЦІЯ

Соловей Л. М. Вплив тканинних препаратів на фізичну працездатність та систему транспорту кисню у людей похилого віку з прискореним старінням серцево-судинної системи .- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби.

Івано-Франківська Державна медична академія, Івано-Франківськ, 1998.

Дисертація присвячена вивченню ефективності застосування тканинних препаратів тималіну, епіталаміну, спленіну у людей похилого віку з прискореним старінням серцево-судинної системи. Виявлено, що тканинні препарати підвищували рівень фізичної працездатності за рахунок розширення адаптаційних можливостей системи транспорту кисню, знижували функціональний вік серцево-судинної системи у людей похилого віку з прискореним старінням даної системи. Запропоновані оптимальні дози та схеми застосування тканинних препаратів у людей похилого віку з ознаками прискореного старіння.

Ключові слова: геропротектори, прискорене старіння, функціональний вік, тималін, спленін, епіталамін, фізична працездатність.

тканинний препарат тімалін кисень судини

АННОТАЦИЯ

Соловей Л.М. Влияние тканевых препаратов на физическую работоспособность и систему транспорта кислорода у людей пожилого возраста с ускоренным старением сердечно-сосудистой системы.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности - 14.01.02 - внутренние болезни.

Ивано-Франковская медицинская академия, Ивано-Франковск, 1998.

Диссертация посвящена изучению эффективности применения тканевых препаратов тималина, эпиталамина, спленина у людей пожилого возраста с ускоренным старением сердечно-сосудистой системы. Установлено, что тканевые препараты повышали уровень физической работоспособности за счет расширения адаптационных возможностей системы транспорта кислорода, уменьшали функциональный возраст сердечно-сосудистой системы у людей пожилого возраста с ускоренным старением данной системы. Предложены оптимальные дозы и схемы применения тканевых препаратов у людей пожилого возраста с признаками ускоренного старения.

Ключевые слова: геропротекторы, ускоренное старение, функциональный возраст, тималин, спленин, эпиталамин, физическая работоспособность.

Annotation

Solovey L.M. Effect of tissue preparation the phisical working ability and the oxygen transport system in elderly people with an accelerated aging of cardiovascular system. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality 14.01.02 -Internal Diseases.- Ivano-Frankivsk Medical Academy, Ivano-Frankivsk, 1998.

The dissertation isdevated to studying the efficiency of using tissue preparation: thymaline, epithalamine, splenine in elderly people with an accelerated aging of cardiovascular system. The tissue preparations were found to increase the level of physical working ability due to broadening the adaptive capacities of oxygen transport system and to decrease the functional age of cardiovascular system in elderly people with accelerated aging of this system. The optimal doses and schemes for prescribing the tissue preparations to elderly people with singes of accelerated aging are suggested.

Key words: geroprotective agents, accelerated aging, functional age, thymaline, splenine, epithalamine, phisical working ability .

Размещено на Allbest.ru