Клінічні та медико-соціальні аспекти оптимізації медичної допомоги хворим на гострий пієлонефрит

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут урології та нефрології АМН України

14.01.06 - Урологія

УДК:614.2..616.61-002.3-036

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Клінічні та медико-соціальні аспекти оптимізації медичної допомоги хворим на гострий пієлонефрит

Царенко Віктор Леонідович

Київ - 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті урології та нефрології АМН України.

Наукові керівники:

доктор медичних наук, професор Пасєчніков Сергій Петрович, Інститут урології та нефрології АМН України, завідуючий відділенням неспецифічних запальних захворювань нирок та сечовивідних шляхів;

доктор медичних наук Сайдакова Наталія Олександрівна, Інститут урології та нефрології АМН України,головний науковий співробітник відділу епідеміології та організаційно-методичної роботи.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Жила Василь Васильович, Київська медична академія післядипломної освіти, професор кафедри урології;

доктор медичних наук Черненко Василь Васильович Інститут урології та нефрології АМН України, головний науковий співробітник відділу сечокам`яної хвороби.

Провідна установа: Одеський державний медичний університет ім. М.І. Пірогова, кафедра урології та нефрології

Захист відбудеться "15"грудня 1998р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.615.01 при Інституті урології та нефрології АМН України за адресою:254053 м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9-А.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту урології та нефрології АМН України, за адресою: 254053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9-А.

Автореферат розісланий "13"листопада 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук Бойко М.І.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема надання спеціалізованої допомоги хворим на гострі запальні хвороби нирок має велике медико-соціальне значення і залишається в колі зору різних за фахом спеціалістів. На сьогодні не тільки в Україні спостерігається ситуація, коли при достатньо широкому діагностичному арсеналі та значних досягненнях в лікуванні, результати медичної допомоги таким хворим не відповідають сучасним вимогам. Про це свідчить щорічний ріст захворюваності на інфекційно-запальні хвороби нирок, в тому числі серед осіб працездатного віку, та покращення ускладнень їх перебігу; зростає також кількість випадків та тривалість тимчасової втрати працездатності, інвалідності, смертності, що спричинені цією патологією (Возіанов О.Ф., 1996, 1997; Павлова Л.П. та ін. 1991, 1996; Сердюк А.М. та ін.1996; Касимов М.М., Павлюченко, 1997; Люлько А.А. и др. Лоран О и др. 1998; M.J. Bergeron, 1995; J. Jarini, A. Mazzi, 1995). Таке положення підтримується зростанням рівня як урологічної захворюваності, так і неспецифічних запальних хвороб інших систем організму, які часто і зумовлюють розвиток гострого пієлонефриту (Возіанов О.Ф., Люлько О.В., 1993; Павлова Л.П. та ін., 1996; Возіанов О.Ф. та ін., 1997; Люлько А.В. и др., 1997; Пиріг Л.А., 1997). Крім того, має значення негативний вплив складних соціально-економічних та екологічних умов, які сприяють прогресуванню та погіршенню перебігу запальних захворювань (Возіанов О.Ф. та ін., 1995; Данілаш М.М. та ін., 1996; Калугина Г.В. и др., 1996; Сердюк А.М. та ін., 1996).

Існуюча розбіжність між можливостями сучасної урології та показниками діяльності цієї служби дозволяє наголосити на актуальності проблеми і визначити перспективний напрямок її подальшого вивчення. Суттєвого значення набуває необхідність встановлення реального стану медичної допомоги на окремих її етапах та рівнях з тим, щоб виявити недоліки, з`ясувати їх причини, простежити закономірності та особливості в системі надання спеціалізованої допомоги зазначеній категорії хворих. Цього потребує і процес реформування медичної галузі, який повинен ґрунтуватися на вірогідних джерелах інформації про доцільне використання існуючої матеріально-технічної бази, особливо її ліжкового фонду.

Відсутність даних комплексної системної оцінки якості лікувально-діагностичного процесу при гострому пієлонефриті (ГП), який займає провідне місце а структурі госпіталізованої захворюваності (Возіанов О.Ф. та ін., 1996; Павлова Л.П., Пасечников С.П., Сайдакова Н.А. и др., 1996), аргументує актуальність дослідження, що стало предметом цієї роботи.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертаційна робота виконана як фрагмент комплексної науково-дослідної теми, затвердженої АМН та МОЗ України, номер державної реєстрації 0196U013010.

Мета дослідження. Поліпшення результатів лікування хворих на гострий пієлонефрит шляхом оптимізації медичної допомоги на підставі оцінки її стану на різних рівнях та етапах.

Задачі дослідження:

1. Встановити питому вагу гострого пієлонефриту в структурі госпіталізованої захворюваності, частоту його форм та стадій в стаціонарах різного типу.

2. Визначити якість медичної допомоги хворим на гострий пієлонефрит в стаціонарах різного типу з врахуванням профілю відділень (урологічне, нефрологічне).

3. Визначити якість поліклінічної допомоги хворим, що перенесли гострий пієлонефрит.

4. Оцінити вплив клінічних, організаційних, соціальних факторів на якість медичної допомоги та термін госпіталізації хворих на гострий пієлонефрит в залежності від типу лікарні та профілю відділення.

5. Розробити математичну модель формування тривалості госпіталізації та заходи щодо оптимізації медичної допомоги хворим на гострий пієлонефрит.

Основні положення дисертації, які виносяться на захист:

- Концепція оптимізації спеціалізованої допомоги хворим на гострий пієлонефрит, яка базується на медико-соціальній оцінці сучасного її стану.

- Комплекс заходів по забезпеченню оптимізованої медичної допомоги хворим на гострий пієлонефрит, який сприяє покращенню результатів лікування та скороченню його терміну:

математична модель формування тривалості госпіталізації в урологічних та нефрологічних відділеннях медичних закладів різного типу; алгоритм тактики ведення хворих на гострий пієлонефрит.

- Використання принципу клінічного прогнозування для визначення терміну госпіталізації.

Наукова новизна одержаних результатів

* Вперше на значному клінічному матеріалі визначено сучасний стан медичної допомоги хворим на ГП і доведено, що його рівень не відповідає досягненням науки та можливостям лікувально-профілактичних закладів.

* Виявлені клінічні, організаційні та соціальні фактори, від яких залежить якість медичної допомоги в амбулаторних та стаціонарних умовах.

* Вперше на підставі клініко-лабораторних досліджень та сучасних математичних методів виділені три основні клінічні фактори (якість та повнота обстеження, характер патологічного процесу, якість лікування), які найбільш суттєво впливають на тривалість госпіталізації та її результат, а також кількісно оцінена (в балах) дія кожного фактору та їх сполучень.

* Визначена концепція оптимізації медичної допомоги хворим на ГП та обґрунтована система заходів щодо її забезпечення.

Практичне значення одержаних результатів

- Визначене місце гострого пієлонефриту в структурі госпіталізованої захворюваності медичних закладів різного типу та питома вага його клінічних форм.

- Визначені резерви та шляхи оптимізації спеціалізованої допомоги хворим на ГП, які ґрунтуються на результатах експертизи якості діагностики та лікування.

- Уточнені показання до госпіталізації в нефрологічне відділення хворих на гострий пієлонефрит.

- Запропонована модель формування тривалості госпіталізації, яка дозволяє прогнозувати її термін на практиці.

- Запропоновано алгоритм тактики ведення хворих на гострий пієлонефрит, який дозволяє скоротити термін лікувально-діагностичного процесу, забезпечує покращення результатів медичної допомоги.

Визначені групи підвищеного ризику, які за соціальними ознаками більш вразливі і потребують уважного ставлення фахівців, особливо в період реабілітації.

Декларація особистого внеску у розробку наукових результатів.

Ідея дисертаційної роботи запропонована науковими керівниками. Дисертантом персонально проаналізовано літературу з проблеми, сформульовано мету і завдання наукової роботи. Спільно з науковими керівниками розроблено програму дослідження та запропоновано її методичне забезпечення. Відбір хворих здійснювався дисертантом самостійно. Експертна оцінка якості діагностики та лікування хворих на ГП проводилась під керівництвом проф. С.П. Пасєчнікова. Первинна обробка результатів експертизи, як і матеріалів соціологічного дослідження, підсумки та попередні висновки зроблені автором самостійно. Разом з керівниками обґрунтована та розроблена концепція оптимізованої спеціалізованої допомоги хворим на ГП та складені заходи щодо її реалізації. Дисертантом опрацьована модель формування тривалості лікування по урологічним і нефрологічному відділенням стаціонарів різного типу, а також алгоритм тактики ведення хворих; доведена ефективність запропонованих заходів. Остаточна інтерпретація результатів проведеної роботи, формування наукових положень, висновків та рекомендацій проводилась спільно з науковими керівниками.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались та обговорювались на II конгресі урологів Казахстану (1995); конференції, присвяченій 30-річчю Інституту урології та нефрології АМН України, "Первинний пієлонефрит. Інтерстиціальний нефрит. Дисметаболічні нефропатії" (Тернопіль,1995); науково-практичній конференції, присвяченій Х річниці аварії на ЧАЕС (Дніпропетровськ, 1996); ХХХ міжрегіональній науково-практичній конференції урологів (Дніпропетровськ, 1996); науково-практичній конференції: Нирки та інфекція (Івано-Франківськ, 1997); на засіданні кафедри урології Національного медичного університету (16 вересня 1998р.); науковій конференції співробітників Інституту урології та нефрології АМН України (25 вересня 1998р.).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 12 робіт, в тому числі 9 - це статті у фахових журналах та виданнях, інформаційний лист "Алгоритм тактики ведення хворих на гострий пієлонефрит".

Впровадження результатів дослідження. Розроблені в дисертації положення впроваджені в практику урологічних відділень Дніпропетровської, Запорізької, Черкаської областей та центральній клінічній лікарні м. Києва, в Харківському нефроурологічному центрі. Матеріали дисертації використовуються при проведенні практичних занять та лекцій з урології для інтернів та студентів Національного медичного університету, Дніпропетровської державної медичної академії, Харківського державного медичного університету.

Обґрунтування призначення наукових керівників. Виходячи із завдань дослідження, а також з метою повноцінного вивчення та кваліфікованого аналізу здобутих даних, виникла необхідність у залученні двох наукових керівників:

- по клінічній частині, яка полягала в оцінці якості діагностики та лікування хворих на гострий пієлонефрит в умовах стаціонару різних за типом лікувальних закладів, рівня спеціалізованої допомоги в поліклініці особам, які перенесли гострий пієлонефрит, а також при розробці відповідних заходів щодо поліпшення результатів лікування - зав. відділом неспецифічних запальних захворювань нирок та сечовидільних шляхів Інституту урології та нефрології АМН України д. м. н. професора С.П. Пасєчнікова;

- по вивченню організаційних, соціальних аспектів проблеми надання спеціалізованої допомоги хворим на гострий пієлонефрит та розробці відповідних заходів по забезпеченню запропонованої оптимізованої системи медичної допомоги зазначеному контингенту хворих - головного наукового співробітника відділу епідеміології та організаційно-методичної роботи Інституту урології та нефрології АМН України д. м. н. Н.О. Сайдакову.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація написана українською мовою на 132 сторінках та складається із вступу, огляду літератури, викладення матеріалів і методів досліджень, 4 розділів власних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій та списку літератури. Бібліографічний вказівник містить 430 джерел, в тому числі 301 вітчизняних та країн СНД, 129 - іноземних авторів. Робота ілюстрована 47 таблицями та 2 малюнками, має 2 додатки.

2. Основний зміст

Матеріали та методи дослідження. Мета та завдання дослідження визначили його програму, яка разом з кількісною характеристикою фактичного матеріалу, що аналізувався, зображена на малюнку 1.

Програмою передбачалась висвітлення клінічних, організаційних та соціальних аспектів проблеми.

Первинна документація відбиралась шляхом типологічного відбору суцільним методом. Реалізація окремих завдань здійснювалась на вибіркових групах, кількість спостережень яких визначалась за відомими класичними розрахунковими методами. Таким чином, забезпечувалась репрезентативність об`єму аналізуючого матеріалу, співпадання за основними критеріями розподілу порівнювальних груп та вірогідність висновків, які зроблені в процесі роботи. Були застосовані метод основного масиву, теоретичний та системний підходи, використані методи експертних оцінок, анкетного опитування, описового та математичного моделювання, клінічного прогнозування за допомогою ЕОМ.

Робота базується на великому клінічному матеріалі. Генеральну сукупність склали 613 історій хвороб на гострий пієлонефрит (ГП), серед яких 516 використані для оцінки стану медичної допомоги та розробки відповідних заходів, 97 - апробації запропонованого алгоритму.

На першому етапі вивчено існуючий стан надання медичної допомоги хворим на ГП. Експертній оцінці були піддані усі хворі з зазначеною патологією, які лікувались впродовж року в медичних закладах різного типу (обласна, міська, центральна районна лікарня). Важливим елементом програми було включення в коло дослідження хворих, які перебували з таким діагнозом в нефрологічному відділенні обласної лікарні.

Основною базою для проведення дослідження служила Черкаська область, яка за рівнем забезпеченості населення урологами та спеціалізованими ліжками не відрізнявся від подібного в цілому по Україні. Крім того, загальній тенденції підпорядковується і рівень захворюваності на групу хвороб "інфекція нирки", до якої входить категорія хворих, що підлягала вивченню. Суттєвим при цьому виступає і такий чинник, як відношення області до тих ,які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

Проаналізовані результати експертизи 516 історій хвороби хворих на ГП, із яких 67 чол.(13,0%) перебували в урологічному відділенні обласної лікарні, 155 (30,0%) - міської, 125 (24,2%)- центральної районної (ЦР), 169 (32,8%) - в нефрологічному відділенні обласної лікарні.

Встановлено, що в структурі госпіталізованої захворюваності патологія займала відповідно 6.1+2,0%, 8,6+2,9%, 12,0+2,9% та 21,3+3,2%. Серед хворих вірогідно більше було жінок (63,8+2,5% проти 36,2+3,5% чоловіків, р<0.01), а також жителів міст, їх відсоток дорівнював 69,6+2,4% проти 30,4+3,7% - жителів сіл (р<0.01). Превалюють особи працездатного віку, до 50 років їх було 68,8+2,4%. При представництві всіх верств населення 75,0% приходилось на робітників (28,7+3,7%), службовців (26,0+3,9%) та пенсіонерів (20,0+3,9%).

В два рази більше було хворих із вторинним пієлонефритом. Серед причин його виникнення 50,0% приходилось на сечокам`яну хворобу (СКХ), 23,0% - на вади розвитку та положення нирки; у 17,2% випадках осередком висхідного запального процесу був гострий цистит; 9,8% складали доброякісна гіперплазія передміхурової залози, травми, гінекологічна патологія, тощо.

В урологічному відділенні обласної лікарні у всіх випадках гострий пієлонефрит був вторинним, в міській - на його долю приходилось 77,4%, в ЦР - 60,8%; в нефрологічному відділенні кожний третій госпіталізований був з цією патологією. Гнійно-деструктивний процес спостерігався у 37 хворих (7,2%), 20 із яких лікувались в обласній і 17 - в міській лікарнях. Гострий пієлонефрит діагностовано у 195 чол. (37,8%), загострення хронічного - у 321 (62,2%).

Простежуєтся залежність складу хворих від типу лікувального закладу. В ЦРЛ сконцентровані хворі з серозною стадією захворювання, 40,0% з яких мали первинний пієлонефрит. В урологічному відділенні обласної лікарні переважають хворі з тяжкою патологією, перебіг якої у 58,0% випадках ускладнений супутніми хворобами та в 30,2% - гнійними формами запалення.

Матеріали соціологічного дослідження, базувалися на аналізі анкетного опитування за спеціально розробленою картою 123 осіб через три роки після їх стаціонарного лікування з приводу гострого пієлонефриту. Вони служили для вивчення організації та якості медичної допомоги в амбулаторних умовах. Крім того, дозволяли суб`єктивно оцінити стану здоров`я та відношення до нього, рівень медичної активності пацієнтів, тощо. Вірогідно більше відповідей отримано від жителів міст; чоловіків було 58,5+5,8%, жінок - 41.5+ 6.7%. Переважна більшість опитаних були віком до 50 р. (87 чол. 70,7%). Зауважимо, що крім віку, місця проживання, кореляційний аналіз врахував освіту та сімейний стан. Порівняльний аналіз цієї групи з генеральною сукупністю свідчить, що вони співпадають за основними статистично вірогідними критеріями розподілу. Перевага чоловіків в даному разі не має суттєвого значення, якщо взяти до уваги мету цієї частки роботи.

При розробці моделі формування тривалості госпіталізації хворих на ГП був використаний та вдосконалений принцип математичного моделювання, запропонований Кочіним І.В. (1991). Спочатку було визначено факторний простір, який би ретельно висвітлював структуру процесу, що формує термін госпіталізації. На підставі експертної оцінки якості діагностики та лікування зазначеної категорії хворих такими надійними факторами визнано слідуючі три: якість та повнота обстеження (фактор х1), характер патологічного процесу (фактор х2), якість лікування (фактор х3). Підтверджена також лінійна залежність між цими факторами та терміном лікування. Далі були встановлені межові значення змін факторів. Обрано два рівні - верхній і нижній. За умов методики це достатньо для побудови повного факторного експерименту, щоб в подальшому скласти рівняння регресії (моделі). Верхнім рівнем фактора х1 визнано достатній об`єм обстеження, нижнім - недостатній; відповідно для фактора х2 - відсутність ускладнень та супутньої, суміжної патології, що обтяжує процес, і, навпаки, наявність ознак, які обтяжують перебіг захворювання; верхній рівень фактору х3 виглядає як адекватно обрана тактика лікування, нижній - тактика лікування, що не відповідає сучасному уявленню. Варіювання трьох факторів на двох рівнях передбачає отримання восьми наборів усіх можливих комбінацій, що не повторюються. Кожний такий набір виділяє певну групу хворих з подібним перебігом захворювання та відповідною якістю надання медичної допомоги. При цьому проводилась реєстрація терміну госпіталізації. Після складання і обробки матриці набору факторного простору, була побудована математична модель, яка в цілому має такий вигляд:

y=b0+b1x1+b2x2+b3x3+b12x1x2+b13x1x3+b23x2x3+b123x1x2x3

де:

y - відгук /середнє число днів перебування хворого в стаціонарі/,

b1,b2,b3,b12,b13,b23,b123 - коефіцієнти моделі,

b0 - вільний елемент моделі, який представляє собою середню тривалість лікування хворого серед усієї когорти.

Із представлених вище даних видно, що до моделі входять не тільки лінійні ефекти, вона враховує також вплив взаємодії факторів (парні, потрійні).

Розрахунок значень кожного коефіцієнта проводився за методом найменших квадратів, що найбільш відповідало характеру матриці. В результаті були одержані конкретні цифрові величини (модулі), які дозволяють кількісно оцінити міру впливу факторів та ефекти їх взаємодії на оптимізуючий параметр.

Апробація розробленого алгоритму проводилась при наданні допомоги 97 пацієнтам у клініці неспецифічних запальних захворювань нирок та сечовивідних шляхів Інституту урології та нефрології АМН України та Київського міського урологічного центру (КМУЦ). За соціальними ознаками, характером патології та ступенем процесу ця група хворих підпорядковувалась генеральній сукупності, проте найбільше відповідала складу хворих профільного відділення міської лікарні.

Здобуті дані піддавались статистичній обробці. Достовірність відмінностей оцінювалась за параметричним критерієм Фішера-Стьюдента.

Результати власних досліджень

Аналіз результатів експертної оцінки якості діагностики та лікування 516 хворих на гострий пієлонефрит показав, що на сьогодні якість медичної допомоги їм в урологічних відділеннях обласної, міської та районної лікарень, так само як і в нефрологічному відділенні, не відповідає сучасним вимогам та рівню знань.

Так, об`єм використаних методів обстеження був настільки обмеженим, що не дозволяв мати повного об`єктивного уявлення про стан хворого та ступінь запального процесу нирок у 45,0+9,1% хворих обласної лікарні, 61,7+5,0% - міської, 70,4+4,5% - центральної районної, 71,0+4,1% - нефрологічного відділення. Зупинимося на конкретних недоліках. Найчастіше відсутнє ультразвукове обстеження, відсоток необстежених таким чином коливався від 30,0+10,2% в урологічному відділенні обласної лікарні до 90,0+6,5% - у хворих на гострий пієлонефрит, що перебували в нефрологічному відділенні. У відповідність з цим у 20-50% немає рентгенологічних даних, або вони виконані при існуванні до них протипоказань. У разі потреби відсутні також ренографія, цистоскопія, катетерізація сечоводів. Практично у кожного третього-четвертого не зроблено бактеріологічного аналізу сечі і не встановлена чутливість мікрофлори до антибіотиків, в 13-17% - відсутні біохімічні дослідження крові, в деяких випадках немає навіть загальних аналізів крові та сечі. Суттєве значення відіграє відсутність своєчасного контролю за динамікою показників. Крім того, 15,0-30,0% чоловікам не проводилось пальцеве ректальне обстеження передміхурової залози. Слід додати й відсутність в 20-25%випадках консультацій фахівців суміжних спеціальностей. Окремо вкажемо, що 58,6% госпіталізованих нефрологічного відділення не були оглянуті урологом, а серед хворих на гострий первинний пієлонефрит таких було 16 із 24 чоловіків (70,0+ 18,7%).

Внаслідок низького рівня обстеження у 251 із 516 пацієнтів (48,6%) мала місце хибна діагностика, яка полягала в неадекватності встановленої стадії запального процесу та характеру перебігу захворювання. За таких умов 230 (44,6%) госпіталізованих взагалі не потребували стаціонарної допомоги. Найбільше таких випадків спостерігалось в міській лікарні та нефрологічному відділенні обласної. Так, в обласній лікарні у 2 із 20 хворих не підтверджена гнійна стадія, у 5 із 16 - гостра і у 14 із 31 - загострення хронічного перебігу. В міській лікарні 43,8+6,3% хворих могли лікуватись амбулаторно, а 14,8+7,4%- мали потребу в допомозі інших за фахом спеціалістів. В ЦРЛ амбулаторно можна було лікувати 30,0+7,5% хворих. Із 169 пацієнтів нефрологічного відділення 102 (60,3%) були госпіталізовані необгрунтовано, оскільки 20-тьом достатньо було допомоги в поліклініці, 30 - потребували лікування в інших відділеннях терапевтичного профілю, 46 - повинні були перебувати в урологічному відділенні. Крім того, експертами у 20,8% хворих на гострий пієлонефрит та у 32,0%- на первинно-хронічний визначена хибність встановлених діагнозів.

За матеріалами роботи підтверджується відома залежність якості лікування від точності діагностики. Недоліки в лікуванні складають в обласній лікарні 30,0+10,2%, міській -78,7+6,8%,центральній районній - 57,1+6,0%, нефрологічному відділенні - 59,3+4,9%. Вони були типові і в більшості своїй стосувались консервативної терапії. Найчастіше мало місце необгрунтоване призначення антибіотиків. Практично половина хворих безпідставно отримувала препарати, при цьому в деяких випадках до чотирьох видів; друга половина, яким необхідна така терапія, навпаки, її не одержували, або одержували з порушенням існуючих схем. Недостатньо використовується дезінтоксикуюча та десенсібілізуюча терапія. Лікування хворих з вторинним пієлонефритом в нефрологічному відділенні носило симптоматичний характер і не передбачалось їх подальше оздоровлення в урологічному відділенні навіть у тих випадках, коли було показане хірургічне втручання (69,8+8,1%). Хворі, що перебували в стаціонарі до 8 днів (16 чол. - 9,5%) лікування не отримували.

Хірургічне лікування отримав 61 хворих, із них 21 - в обласній, 34 - в міській та 6 в ЦРЛ. Відсоток таких випадків по відношенню до кількості хворих складав відповідно: 31,3+10,1%, 21,9+7,1% та 4,8%. У 11 із 30 хворих з гнійним пієлонефритом виконано нефректомію; всі вони були віком до 47 років. За даними експертів у 4-х хворих нирка вилучена не обґрунтовано. Органозберігаючі операції зроблено 31 пацієнту, у двох з яких вона була не показаною, а у 4-х неповноцінною в зв`язку з нехтуванням ревізії нирки.

За матеріалами історії хвороби отримані також опосередкові дані стану стаціонарної та поліклінічної допомоги. Виявлено значний відсоток (21,3+3,9%) попередніх госпіталізацій за рік, який коливався від 44,8+9,1% - в обласній до 15.2+8.2% - ЦРЛ; термінової госпіталізації від 12,0+7,6% - в обласній лікарні до 67,1+4,6% - в міській. Практично у кожного третього хворого урологічних відділень і кожного другого нефрологічного - виявлена розбіжність діагнозів установи, що спрямувала до стаціонару, з клінічним. Обсяг обстеження 88,0% планово госпіталізованих не відповідав сучасним вимогам.

Аналіз терміну госпіталізації показав, що середня тривалість консервативного лікування знаходилась в межах 12,3-12,8 днів. Довшим воно було при вторинному пієлонефриті, коли показник коливався від 15 днів в обласній лікарні до 27,0 - в міській. Слід відмітити, що 25,0% хворих перебувало в міській лікарні 6-8 днів. Особи, що не вимагали стаціонарної допомоги перебували в ЦРЛ довше, ніж ті, що її потребували, відповідно 14,2 та 12,8 днів. В нефрологічному відділенні ці величини складали 22,8 та 19,6 днів. Хірургічне лікування зумовило найдовшу госпіталізацію в обласній лікарні (50,2 днів), в два рази коротшим - в міській (23,6) та 15,6 - в ЦР. Довгий передопераційний період (10,7) в обласній лікарні свідчить про дотримання невиправденої очікувальної тактики, а довгий післяопераційний (39,5) - говорить про велику кількість ускладнень.

Підкреслимо, що 152 (29,5%) хворих, які могли лікуватись в поліклініці, перебували в середньому на ліжку 17,7 днів.

Матеріали соціалогічного дослідження підтверджують і доповнюють результати експертизи. Вони свідчать про відсутність активного динамічного спостереження за хворими, що перенесли ГП. Більшість опитуваних раз на рік звертались з лікувальною метою, при цьому їм призначалась переважно антибактеріальна терапія. Водночас вірогідно більша кількість респондентів (53,3+6,1%) відмічала три і більше маніфестацій запального процесу в нирках на протязі року. Підкреслимо, що у 15,0% осіб не було жодного відвідування, а під диспансерним наглядом, що дотримувались його з різною періодичністю, перебувало близько 10,0%. Звідси з`ясовується похідність поширеного самолікування, яким займалось 2/3 опитаних (68,3+5,1%). Чоловіки це роблять вірогідно частіше за жінок (відповідно 75,0+5,9% та 53,8+9,6%), переважають серед інших одружені та мешканці сіл. Причини такого положення частково пояснюються байдужим ставленням до свого здоров`я та незадовільним відношенням до організації та якості надання медичної допомоги, особливо в поліклінічних умовах. Зокрема, 30,0+7,6% опитуваних зневажливо ставляться до свого здоров`я. Групу ризику складають чоловіки до 40 років з середньою чи неповною освітою, що живуть в подружжі. Серед них кожний третій негативно оцінює рівень допомоги в поліклініці і кожен четвертий в стаціонарі. Особи, які уважливі до збереження здоров`я, вимогливіші і до стану надання спеціалізованої допомоги. Незадовільною в поліклініці вона визнана у 81,8+7,4% респондентів, в стаціонарі - у 80,0+11,5%.

На підставі узагальненого аналізу отриманих даних відповідно до методики було розроблено математичну модель тривалості госпіталізації. Дослідження проведені по урологічних відділеннях обласної, міської, ЦРЛ та нефрологічному відділенню. Було складено по два варіанти моделей. В розрахунок першого увійшли всі випадки госпіталізації, в другої - ті, діагноз яких підтверджено експертами. Оскільки другий варіант більше відповідає меті дослідження, прокоментуємо його результати. Упередимо, що модель по кожному із зазначених відділень має свої особливості. Спостерігається різниця по модулю коефіцієнтів, тобто по ступеню впливу того чи іншого фактора та силі ефекту їх взаємодії. Дані відповідних розрахунків з конкретними величинами коефіцієнтів представлені у таблиці 1.

Таблиця 1-Модулi коефiцієнтiв математичної моделi впливу клiнiчних факторiв на термiн лiкування з урахуванням вiддiлень рiзних за типом медичних закладiв

Тип лiкарнi	B0	Основнi ефекти факторiв	Ефекти взаємодiї факторiв
		В1	В2	В3	В12	В13	В23	В123
Обласна (урологiчне вiддiлення)	23.8	4.25	13.02	0.12	6.54	0.44	1.66	1.11
Мiська (урологiчне вiддiлення)	12.26	0.19	1.89	3.93	1.40	4.14	0.48	0.24
Центральна районна (урологiчне вiддiлення)	10.34	3.07	1.24	3.44	0.70	3.82	0.74	1.20
Обласна (нефрологiчне вiддiлення)	14.4	3.92	2.01	5.29	0.12	4.83	1.26	8.87
Модулi факторiв		X1	X2	X3	X1X2	X1X3	X2X3	X1X2X3

Отримані результати моделювання показали, що вони узгоджуються з даними експертної оцінки. Середня тривалість лікування в урологічному відділенні обласної лікарні дорівнювала 23,8 дням і коливалась від 5 до 73 днів; згідно моделі вона була в межах 18,5 - 40,2 днів. Найбільш суттєво на цей показник впливає характер патологічного процесу; в три рази менше - якість та повнота обстеження, на третьому місці стоїть якість лікування. Це означає, що в обласній лікарні сконцентрована тяжка й ускладнена патологія, а в період надання медичної допомоги найбільш суттєво страждає обсяг обстеження. При цьому лікувальний процес загалом відповідає сучасному рівню знань. Отже, досягти скорочення терміну госпіталазації із сприятливим результатом в цьому випадку можливо шляхом зміни першого та другого факторів

Середня тривалість лікування в міській лікарні вдвічі менша ніж в обласній. Вона складала 12,3 днів при коливаннях від 6 до 37. Діапазон передбачених моделлю значень також нижчий, а саме 8-22,7 днів. За абсолютною величиною модулю коефіцієнтів встановлено, що вказаний параметр, в першу чергу, підпорядковується дії третього фактору, за ним послідовно - другого та першого. Отже, заходи щодо мінімізації терміну госпіталізації повинні передусім бути спрямовані на підвищення якості лікування. При взаємодії факторів збільшується сила впливу першого - якість і повнота обстеження. Цей факт має суттєве значення при прийнятті адекватних рішень.

В центральній районній лікарні середній термін лікування дорівнює 10,3 днів: найкоротший - 7, самий довгий - 28. В залежності від набору комбінації рівнів факторів відмічається його коливання від 10,7 до 18,4 днів. Встановлено, що він в рівній мірі підпорядковується першому та третьому факторам, тобто залежить від якості обстеження та лікування. Звідси, логічно, найсильнішим є ефект їхньої взаємодії.

В нефрологічному відділенні лікування в середньому тривало 14 днів і коливалось від 8 до 31 дня. Згідно моделі цей термін був в межах 16-24,5 днів. Виділяється вплив третього фактору, який в 1.3 рази перевищує вплив першого та в 2,6 рази - другого. Тому у випадках, коли обрана правильна тактика лікування при відсутності ускладнень спостерігається найменша тривалість госпіталізації - 16 днів. Із ефектів взаємозв`язку впливовішим є сполучення першого та третього факторів.

Проаналізовані результати дозволили обґрунтувати алгоритм ведення хворих на гострий пієлонефрит, який представлено на малюнку 2. Він уособлює в собі відомі методи.

Важливий етап взаємодії лікаря і хворого полягає в адекватній діагностиці. Вона базується на традиційних, випробуваних часом, показниках і в усіх випадках вимагає загального та специфічного урологічного анамнезу, дослідження клінічної симптоматики, проведення лабораторних, інструментальних та апаратних методів обстеження (загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові, визначення ступеню бактеріурії та характеру мікрофлори, сонографію, оглядову та екскреторну урографії, цистоскопію, катетерізацію сечоводу, тощо).

Вузловим елементом діагностики захворювання є сонографія. Вона на сьогодні вважається скринінговим методом і відрізняється не тільки високою інформативністю, але й нешкідливістю та економічністю порівняно з іншими. Метод дозволяє у більшості випадків визначити обструкцію сечовидільних шляхів, розмір нирки, структурні зміни паренхіми та наявність конкрементів. Хворі з обструктивною патологією підлягають подальшому поглибленому вивченню її характеру. Для цього проводиться рентгенологічне дослідження (оглядова та екскреторна урографії), а також цистоскопія з кататеризацією сечоводу. Остання маніпуляція забезпечує можливість досягти двох ефектів. Перший - діагностичний, оскільки сприяє встановленню рівня обструкції. Другий - лікувальний, адже при цьому ліквідується блок нирки. Зауважимо, що цистоскопія з кататеризацією сечоводу при необхідності може завершитись ретроградною уретеропієлографією. Треба відмітити, що рентгенологічне обстеження виконується також у хворих з необструктивним гострим пієлонефритом. В такому випадку мета його більше полягає у встановленні функціонального стану контралатеральної нирки, ніж в уточненні першопричини ураження нирки, яка постраждала.

Слідуючий етап спрямований на диференційну діагностику серозної та гнійної стадій захворювання. Для цього використовується простий і доступний для широкого застосування спосіб, який запропонований О.Ф. Возіановим із співавторами (1997).

Підкреслимо,що провідною ознакою в системі надання спеціалізованої допомоги хворим на гострий пієлонефрит виступає фактор часу. Термін виконання комплексу діагностичних заходів, обсяг яких достатній для прийняття відповідних рішень, ми рекомендуємо намагатись реалізувати впродовж 24 години, що передбачено при створенні запропонованого алгоритму.

Слідуючий етап є завершальним. На підставі оцінки та співставлення оптимальних результатів вирішується питання вибору методу лікування та розробки оптимальної тактики в кожному конкретному випадку, а також безпосередня його реалізація.

У випадках обструктивного характеру патології та неможливості розблокування нирки шляхом катетеризації сечоводу чи черезшкірної пункційної нефростомії оперативне втручання здійснюється незалежно від стадії запального процесу. При наявності даних на гострий гнійний пієлонефрит рішення щодо хірургічного лікування приймається один раз і непідлягає переогляду. Головною метою хірургічного втручання у хворих на гострий гнійний пієлонефрит є нефростомія та декапсуляція нирки з висіченням (розсіченням) та дренуванням гнійників. В разі можливості слід ліквідувати причину обструкції сечових шляхів. Якщо цього неможливо досягти внаслідок віддаленості перепони або важкості стану хворого, усунення причини обструкції відкладається і виконується пізніше в плановому порядку. Важливо зауважити, що сучасні можливості лікування сечокам`яної хвороби, яка є найчастішою причиною гострого пієлонефриту, в більшості своїй дозволяють уникнути відкритого хірургічного втручання. На сьогодні видалення конкрементів забезпечується за допомогою таких методів як екстракорпоральна літотрипсія, ендоуретеральна літотрипсія, уретероліто-екстракція.

В разі вибору консервативного лікування алгоритм передбачає його циклічне повторення по мірі змін стану хворого та динаміки показників під впливом призначеної терапії. При цьому можливі три варіанти наступних дій. Перший - при покращенні клініко-лабораторних даних в динаміці підтверджується адекватність обраної тактики, що не потребує її корекції. Другий - при відсутності позитивної динаміки слід замінити чи розширити комплекс терапевтичних заходів. Третій - при погіршенні ситуації, пов`язаної з наростанням тяжкості стану та негативною динамікою об`єктивних показників обстеження, знову виникає питання заміни консервативного лікування на хірургічне.

Таким чином, тактика лікаря базується на послідовному співставленні оцінок об`єктивного стану хворого з прийняттям відповідних рішень.

Аналіз одержаних результатів ведення хворих за опрацьованим алгоритмом показав, що найбільш характерною його ознакою є наслідки лікування і його тривалість. В табл. 2 представлені дані тривалості госпіталізації в стаціонарах різного типу медичних закладів з урахуванням характеру патології при проведенні як консервативного, так і хірургічного лікування.

Таблиця 2 - Середня тривалiсть лiкування в урологiчних вiддiленнях залежно вiд форми пiєлонефриту (у лiжко-днях)

Форма гострого пiєлонефриту	Обласна лiкарня	Мicька лiкарня	ЦРЛ	КМУЦ
	Консервативне лiкування	Хiрургiчне лiкування	Консервативне лiкування	Хiрургiчне лiкування	Консервативне лiкування	Хiрургiчне лiкування	Консервативне лiкування	Хiрургiчне лiкування
Гострий первинний серозний	-		12.7		12.2		11.3
Гострий вторинний серозний	13.2	30 (5+25)*	11.8	28.3 (6+22.3)	12.3	15.6 (5.2+10.4)	12.6	18.8 (1+17.8)
Гострий вторинний гнiйний	-	44.5 (6.7+37.8)		21.7 (4.8+16.9)				25.5 (1.1+24.4)
Хронiчний вторинний у стадii загострення	15.5	38 (6.7+31.3)	15.5	18 (5.1+12.9)	14.3	22 (3+22)`	10.5	29 (1+28)

* - Перша цифра в дужках - передопераційний ліжко-день.

Аналіз матеріалів цієї таблиці дає підставу визнати значну ефективність та перевагу цього підходу до ведення хворих із запальними хворобами нирок. Зокрема, використання на практиці алгоритму дозволило в усіх випадках в середньому за 1,1 ліжко-день провести диференційну діагностику, визначити стадію запального процесу та обрати адекватну тактику лікування. Підкреслимо особливе значення цього періоду у разі необхідності проведення оперативного втручання. Особливо слід відмітити зв`язок терміну передопераційного обстеження хворих із результатами хірургічного втручання та загальними строками лікування оперованих хворих. Зокрема, встановлено, що скорочення передопераційного періоду позитивно впливає як на якісні, так і на кількісні показники хірургічного лікування хворих на гострий пієлонефрит. Звернемося до конкретних прикладів. Так, в клініці у пацієнтів з гострим гнійним пієлонефритом середня тривалість лікування становила 25,5 днів, тоді як в обласній лікарні вона була на 19 днів довшою. Відповідно, передопераційний ліжко - день складав 24-25 годин проти 6-7 днів. За таких умов різнились також і наслідки лікування. А саме, у першому випадку відсоток нефректомії при гострому гнійному пієлонефриті становив 26,0 проти 50,0%, коли лікування здійснювалось за звичайною схемою. Аналогічна ситуація спостерігається при хірургічному лікуванні хворих із вторинним гострим пієлонефритом. Передопераційний період в клініці був в межах 1-2 днів, тоді як в обласній лікарні він коливався від 3 до 7 днів. Крім того, особливість підходу забезпечила в клініці виконання у всіх таких хворих органозберігаючіх операцій, тоді як в інших стаціонарах відсоток нефректомій в цій групі хворих дорівнювала 24,0. Позитивна роль впровадження запропонованого алгоритму висвітлюється також за результатами аналізу консервативного лікування. Зокрема, в клініці середня його тривалість у хворих із вторинним пієлонефритом в стадії загострення становила 10,5 днів. В обласній, міській та центральній районній лікарнях, де не використовувався зазначений підхід пацієнти з аналогічною патологією знаходились в стаціонарі відповідно 15,5; 15,5; 14,3 дня (в середньому - 15,1), тобто 1,4 рази довше.

Таким чином, в результаті дослідження розроблена оптимізована система спеціалізованої допомоги хворим на гострі запальні захворювання нирок відповідає сучасним вимогам, оскільки дозволяє суттєво скоротити період госпіталізації (до 2 тижнів) та покращити якість медичної допомоги (вдвічі зменшити кількість нефректомій) на базі існуючих можливостей лікувально-профілактичних закладів і без додаткових витрат.

Висновки

1. В структурі госпіталізованої захворюваності гострий пієлонефрит становить по урологічним віддіденням від 6,1 + 2,9% - в обласній до 12,0 + 2,9% - центральній районній лікарні та 21,7 + 3,2% - в нефрологічному відділенні. Переважна більшість представлена хворими на вторинний пієлонефрит, які в урологічних відділеннях складають 60,8% - 77,4%, а в нефрологічному - 30,2%. З гнійно-деструктивними формами ураження нирок в урологічних відділеннях лікується від 11,6 + 7,7% до 29,8 + 10,2% хворих.

2. Встановлена залежність між типом лікувального закладу та тяжкістю стану хворих. В центральній районній лікарні сконцентровані хворі з серозною стадією захворювання, 40,0% з яких з первинним пієлонефритом. В урологічному відділенні обласної лікарні переважають хворі з тяжкою патологією, перебіг якої у 58,0% випадків ускладнений супутніми хворобами та в 30,2% випадках - гнійними формами запалення.

3. На основі аналізу складу хворих з гострим пієлонефритом за характером та стадією процесу, даних експертизи діагностики та лікування обгрунтована необхідність спрямовувати до нефрологічного відділення тільки хворих на первинно-хронічний пієлонефрит, вторинність якого попередньо виключена шляхом ретельного урологічного обстеження в амбулаторних або стаціонарних умовах.

4. Якість стаціонарної допомоги хворим на гострий пієлонефрит не відповідає сучасним вимогам та можливостям медичних закладів.

Недостатність обстеження призвела у 48,6% випадках до хибної діагностики, внаслідок чого 44,6% хворих необґрунтовано перебували у стаціонарі тоді, як могли лікуватись амбулаторно. Малоефективне лікування отримала більша половина хворих.

5. Якість амбулаторної допомоги хворим, які перенесли гострий пієлонефрит, не відповідає сучасним вимогам. 68,3% пацієнтів займається самолікуванням і звертається до лікаря тільки при погіршенні стану, в той час, як у більшості спостерігається понад трьох і більше маніфістацій запального процесу на рік; диспансерним наглядом охоплено лише 10,0% осіб.

6. Тривалість госпіталізації залежить від типу медичних закладів та профілю відділення. На рівні урологічного відділення обласної лікарні найбільш суттєво впливає тяжкість патологічного процесу та повнота обстеження, в міській перше місце належить якості лікування, друге - тяжкості патології; в центральній районній лікарні однакову силу впливу мають повнота обстеження та якість лікування; в нефрологічному відділені сила впливу якості лікування суттєво превалює над іншими.

7. Розроблена математична модель формування процесу тривалості лікування в стаціонарі забезпечує можливість прогнозування цього періоду.

8. Розроблений алгоритм тактики ведення хворих на гострий пієлонефрит на базі існуючих можливостей лікувально-профілактичних закладів без додаткових витрат забезпечує скорочення терміну госпіталізації на два тижні та сприяє поліпшенню якості медичної допомоги, в тому числі вдвічі зменшує кількість нефректомій.

9. Групу підвищеного ризику серед хворих, що перенесли гострий пієлонефрит, за соціальними ознаками складають особи до 40 років з неповною чи середньою освітою, що живуть у сільській місцевості, які потребують підвищеної уваги з боку спеціалістів та органів охорони здоров`я в період диспансеризації.

Практичні рекомендації

1. При проведенні диференційної діагностики та виборі тактики ведення хворих на ГП рекомендується використовувати розроблений алгоритм, який дозволяє за 24-48 годин встановити діагноз, обрати оптимальний варіант лікувальної тактики, чим забезпечуються кращі результати, скорочення терміну госпіталізації без додаткових матеріальних витрат.

2. Застосування на практиці моделі тривалості лікування дозволяє в кожному випадку прогнозувати термін госпіталізації і свідомо його змінювати шляхом впливу (корекції) на складові фактори.

3. До нефрологічного відділення слід спрямувати тільки хворих на первинно-хронічний пієлонефрит, вторинність якого виключена за результатами попереднього урологічного обстеження в поліклініці або профільному відділенні.

4. При реабілітації хворих, які перенесли ГП, особливу увагу слід приділяти особам до 40 років з неповною чи середньою освітою, а також сільським мешканцям, що складають групу підвищеного ризику.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

пієлонефрит госпіталізація медичний допомога

1. Моделювання впливу клінічних факторів на тривалість госпіталізації хворих на гострі запальні захворювання нирок // Урологія. - 1997. - №3. - C. 3-6. (Співавтори: Пасєчніков С.П., Сайдакова Н.О.)

2. Рівень якості діагностики та лікування хворих на гострі запальні захворювання нирок в умовах обласної лікарні // Урологія. - 1997. - №3. - C. 20-23. (Співавтор: Питлик В.М.)

3. Тенденції структури госпіталізованої захворюваності, оперативних втручань та летальності при урологічній патології // Труды ХХХ межрегиональной научно-практической конференции урологов. - Днепропетровск, 1996. - С. 20-27. (Співавтори: Возіанов О.Ф., Павлова Л.П., Пасєчніков С.П., Сайдакова Н.О., Питлик В.М.)

4. Експертна оцінка якості медичної допомоги хворим на гострий пієлонефрит в умовах нефрологічного відділення // Урологія.-1998.- №2. - С. 21-24. (Співавтори: Пиріг Л.А., Пасєчніков С.П., Сайдакова Н.О.)

5. Медико-соціальні аспекти сечокам`яної хвороби в Україні // Урологія. - 1998.- №2. - С. 7-9. (Співавтори: Павлова Л.П., Сайдакова Н.О., Гулей Я.Т.)

6. Оптимізація тактики ведення хворих на гострий пієлонефрит // Урологія. - 1998. - №4. - С. 4-8. (Співавтори: Возіанов О.Ф., Пасєчніков С.П., Сайдакова Н.О., Андреєв А.О., Питлик В.М., Синишин Ю.І.)

7. Роль соціологічного дослідження в оцінці стану медичної допомоги хворим на гострий пієлонефрит // Урологія. - 1998. - №4. - C. 8-11.

8. Данные мониторинга заболеваємости основных урологических болезней в областях с радиактивным загрязнением // Труды научно-практической конференции, посвященной Х годовщине аварии на ЧАЭС. - Днепропетровск, 1996. - С. 46-49. (Співавтори: Павлова Л.П., Пасєчніков С.П., Сайдакова Н.О.)

9. Некоторые аспекты урологической заболеваемости населения Украины в областях с радионуклидным загрязнением // Материалы II конгресса урологов Казахстана. - Алма-Ата., 1995.- С. 13-14. (Співавтори: Павлова Л.П., Пасєчніков С.П., Сайдакова Н.О.)

10. Деякі особливості складу хворих нефрологічних відділень // Матеріали конференції присвяченої 30-річчю інституту урології та нефрології АМН України. Первинний пієлонефрит. Інтерстиціальний нефрит. Дисмелятаболічні нефропатії. - Київ., 1995. - С. 73-74.

11. Аналіз якості діагностики гострого первинного пієлонефриту (ПН) // Матеріали науково-практичної конференції: Нирки та інфекція. - Івано-Франківськ,1997. - С. 64.

12. Алгоритм тактики ведення хворих на гострий пієлонефрит // інформаційний лист. - Київ, - 1998 - 2 с. (Співавтори: Возіанов О.Ф., Пасєчніков С.П., Сайдакова Н.О. Андреєв А.О., Питлик В.М., Синішин Ю.І.)

Анотація

Царенко В.Л. Клінічні та медико-соціальні аспекти оптимізації медичної допомоги хворим на гострий пієлонефрит. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06.- урологія. - Інститут урології та нефрології АМН України, Київ, 1998.

Дисертація присвячена розробці оптимізованої системи надання медичної допомоги хворим на гострий пієлонефрит на підставі вивчення якості діагностики та лікування вказаного контингенту на різних рівнях та етапах. Запропоновані заходи, щодо забезпечення її функціонування. Вони представляють математичну модель формування тривалості госпіталізації та алгоритм тактики ведення хворих на гострий пієлонефрит.

Доведено, що оптимізована система медичної допомоги дозволяє на базі існуючих можливостей лікувально-профілактичних закладів без додаткових витрат суттєво поліпшити її результати, в тому числі за рахунок зменшення кількості нефректомій, спричинених гострим пієлонефритом, та скоротити термін госпіталізації.

Ключові слова: гострий пієлонефрит, експертна оцінка, анкетне опитування, модель тривалості госпіталізації, алгоритм, оптимізована система.

Аннотация

Царенко В.Л. Клинические и медико-социальные аспекты оптимизации медицинской помощи больным острым пиелонефритом.- Рукопись.

Диссертация на соискания ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.06. - урология. - Институт урологии и нефрологии АМН Украины, Киев, 1998.

Диссертация посвящена разроботке оптимизированой системы оказания медицинской помощи больным острым пиелонефритом на основе изучения качества диагностики и лечения указаного контенгента на всех уровнях и этапах. Для ее функционирования предложены математическая модель длительности госпитализации и алгоритм тактики ведения больных острым пиелонефритом.

Установлено, что оптимизированная система медицинской помощи позволяет на базе имеющихся возможностей лечебно-профилактических учереждений без дополнительных затрат значительно улучшить ее результаты, в том числе за счет уменьшения количества нефрэктомий вследствии острого пиелонефрита, а также уменьшения количества дней пребывания больных в стационаре.

Ключевые слова: острый пиелонефрит, экспертная оценка, анкетный опрос, модель длительности госпитализации, алгоритм, оптимизированная система.

Annotation

Tsarenko V.L. Clinical and medico-sociel aspects in optimization of medical aid for patients with acute pyelonephritis. The Dissertation is presented for competing the scientific degree of a Candidate of Sciences on speciality 14.01.06 -Urology.-Manuscript.

The Dissertation is designed to work out the optimized system to render medical aid for patients with acute pyelonephritis. It is based on the studies of qualitative diagnostics and treatment of the indicated contingent at all stages and levels. A mathematical model of the length of hospital stay and an algorithm of tactics in managing the patients with acute pyelonephritis has been proposed for its functioning.

It has been stated that the optimized system of medical aid allows, on the basis of potentials of medico-prophylactic institutions, to improve its results considerably without additional expense and due to the decrease in the number of nephrectomies in acute pyelonephritis, and also to shorten the hospital stay for indoor patients.

Key words: acute pyelonephritis, expert assessment, questioning of patients, model of the length of hospital stay, algorithm, optimized system.

Размещено на Allbest.ru