Діяльність товариства Червоного Хреста в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДІЯЛЬНІСТЬ ТОВАРИСТВА ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА В УКРАЇНІ

Гриценко Євгенія

План

Вступ

1. Історія створення та розвитку Червоного Хреста

2. Принципи та цінності Червоного Хреста

3. Червонохресне сьогодення

4. Діяльність Сумської Обласної Організації Товариства Червоного Хреста

Висновок

Вступ

Так вже склалося, що про Червоний Хрест чуємо тоді, коли виникає потреба полегшити людські страждання, захистити життя, здоров'я, гідність людини, особливо під час збройних конфліктів, стихійного лиха, аварій та катастроф. Цілительське доброчинство зародилося ще за часів Київської Русі. У Печерському монастирі в Києві зберігаються мощі ченців-лікарів Агапіта й Аліпія, під патронатом яких діяли шпиталі, чернігівського князя Святослава, який після постригу під ім'ям Миколи Святоши відкрив тут у XII столітті лікарню. Цю традицію згодом продовжили єпископ Єфрем Переяславський, будівничий "строєній банних і врачєвє" та інші добродії. За настановами святого Агапіта багато цілителів були «безмедниками», допомагаючи всім безкоштовно. Варто звернутись і до хроніки українських братств - православних громадських об'єднань, при яких створювались лікарні. Так, у передмістях Львова при православних церквах у XIV столітті було відкрито чотири таких заклади. Київське братство також мало свою школу і "шпиталь для людей вбогих, старих, як духовних і цивільних, так і лицарських".

У XVIII столітті на берегах річки Самари в Подніпров'ї і в Трахтемирівці під Каневом були славетні шпиталі для поранених і старих воїнів Запорізької вільної республіки. Лише руїни залишилися від цих воістину народних осередків милосердя. Зникли такі заклади в Лебединському монастирі поблизу Чигирина, при Левківському храмі біля стародавнього Овруча. Немає вже їх на острівці між ручаями Старої і Нової Самари, у чарівному межигір'ї... А було таких шпиталів у XVIII столітті, як свідчать давні записи, 138 - у Ніжинському полку, 118-у Чернігівському, 107-у Лубенському, 52-у Переяславському, 42-у Полтавському, 29-у Миргородському.

Севастопольська епопея 1854 року і Микола Іванович Пирогов. Саме ними і саме тут закладено підвалини Червоного Хреста як спеціальної організації з надання допомоги пораненим у бою. Якою ж є історія створення товариства Червоного Хреста?

червоний хрест сумський півмісяць

2. Історія створення та розвитку Червоного Хреста

Червоний Хрест в Україні виник 18 квітня 1918 року під час Першої світової війни за ініціативи Маріїнської громади сестер милосердя Червоного Хреста, яка з 1878 року надавала благодійну медичну допомогу киянам. 15-18 квітня 1918 року був проведений І з'їзд товариства Червоного Хреста України.

Першими завданнями товариства була допомога біженцям та військовополоненим, турбота про інвалідів і дітей-сиріт, боротьба з голодом та епідеміями, організація лазаретів, госпіталів і харчувальних пунктів. Червоний Хрест мав у своєму розпорядженні два хірургічних і п'ять протиепідемічних шпиталів у Києві, польові шпиталі у Бердичіві, Сарнах, Рівному, Радзівілові, Проскурові, Волочиську, Черкасах, Коростені, Жмеринці, Козятині, Ярмолинцях, два протиепідемічні шпиталі в Конотопі й Одеський евакуаційний шпиталь.

У міжвоєнний період за ініціативи активістів товариства були збудовані громадські пральні та лазні, засновані та обладнані фельдшерсько-акушерські пункти, аптеки та магазини санітарної гігієни. Незабаром при ньому створено 18 рухомих санітарних загонів, 60 пунктів харчування.

Для боротьби з епідемією висипного тифу товариство створила лікувальні пункти на тисячі місць. Під час Голодомору 1921-23 років товариство організувало сотні безкоштовних їдалень, наддало селянам мільйони продовольчих пайків, одним із подвижників був Линниченко Платон Костянтинович.

У 1923 році голови товариств Червоного Хреста Росії, Україні, Білорусії, Вірменії, Грузії і Червоного Півмісяця Азербайджану підписали декларацію про об'єднання і був створений Союз товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця СРСР (Радянський Червоний Хрест), який став членом міжнародної організації Червоного Хреста.

Під час Другої світової війни товариство підготувало і направило на фронт понад сто тисяч медичних сестер, саніструкторів та сандружинниць, завдяки чому вдалося повернути у бойові частини більше половини поранені. Роботу тринадцяти українських сестер милосердя під час бойових дій відзначений медаллю імені Флоренс Найтінгейл.

У радянському тилу осередки Червоного Хреста України значну увагу приділяли не лише підготовці санітарних інструкторів та медсестер, але й збиранню крові для забезпечення нею шпиталів. Перший донорський пункт був відкритий у червні 1941 року в Києві на вулиці Виноградній. Саме Червоний Хрест тоді став ініціатором безоплатного донорства, яке і на наш час дає можливість медичним закладам оперативно надавати допомогу в екстремальних ситуаціях. У повоєнні роки для Червоного Хреста України важливе значення отримало продовження зміцнення зв'язків і співпраці з органами й установами здоров'я та залучення широких мас до участі в заходах щодо ліквідації санітарних наслідків війни.

Після Чорнобильської катастрофи, що відбулась 26 квітня 1986 року, співробітники Червоного Хреста розселили десятки мешканців Прип'яті, провели обходи, щоб знайти для переселенців тимчасові помешкання, склали списки евакуйованих і таких що прийшли самі. Евакуйованим надавалася грошова та медична допомога, для обслуговування мешканців забруднених районів було виділено 213 сестер милосердя.

За ініціативою Червоного Хреста України в 1990 році починає діяти комплексна Чорнобильська програма, у рамках якої проведено більш ніж 240 тисяч дозиметричних обстежень у 70 населених пунктах. У Житомирській та Рівненській областях успішно діють пересувні діагностичні лабораторії Українського Червоного Хреста, за допомогою яких щороку обстежується до 30 тисяч жителів із радіаційно-забруднених районів.

Товариство Червоного Хреста УРСР, що входило до Союзу товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця СРСР, зі здобуттям незалежності України було перетворене на самостійне Товариство Червоного Хреста України, яке стало членом міжнародного руху Червоного Хреста та Півмісяця. Товариство було визнане Міжнародним Комітетом Червоного Хреста 29 вересня 1993 року і рішенням ІХ сесії Генеральної Асамблеї Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, яка відбулася з 25 по 28 жовтня 1993 року у місті Бірмінгемі, Велика Британія.

На 2010-й рік налічується понад 6,3 мільйони прихильників та активістів Товариства Червоного Хреста України. Патронажна служба Червоного Хреста нараховує понад 3200 сестер милосердя. Товариство Червоного Хреста реалізовує понад 40 проектів і програм по всій України, які отримують фінансування за рахунок публічних пожертв та угод про партнерство. Щороку товариство обслуговує понад 105 тисяч самотніх хворих похилого віку, майже 23 тисячі інвалідів війни та праці, більше ніж 25 тисяч учасників Німецько-радянської війни, понад 8 тисяч інвалідів дитинства.

2. Принципи та цінності товариства Червоного Хреста

Усі складові Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця у своїй діяльності керуються єдиними принципами.

Міжнародний Рух, виникнення якого зумовлене прагненням надавати допомогу всім пораненим на полі бою без винятку або переваги, намагається за будь-яких обставин як на міжнародному, так і на національному рівні попереджувати або полегшувати страждання людини. Рух покликаний захищати життя та здоров'я людей, забезпечувати повагу до людської особистості. Він сприяє досягненню взаєморозуміння, дружби, співробітництва і міцного миру між народами.

Міжнародний Рух не робить будь-якого розрізнення за расовою, релігійною, класовою ознакою або політичними переконаннями. Він лише намагається полегшувати страждання людей і в першу чергу тих, хто найбільше цього потребує.

Щоб зберегти загальну довіру, Міжнародний Рух не може приймати будь-яку сторону у збройних конфліктах і вступати в суперечки політичного, расового, релігійного або ідеологічного характеру.

Міжнародний Рух незалежний. Національні Товариства, надаючи допомогу уряду в його гуманітарній діяльності і дотримуючись законів своєї країни, повинні, проте, завжди зберігати автономію, щоб мати можливість діяти відповідно до принципів Міжнародного Руху.

У своїй добровільній діяльності щодо надання допомоги Міжнародний Рух ні в якій мірі не керується прагненням одержання вигоди.

У будь-якій країні може бути тільки одне національне Товариство Червоного Хреста або Червоного Півмісяця. Воно повинно бути відкритим для всіх і здійснювати свою гуманітарну діяльність на всій території країни та за її межами.

Міжнародний Рух є всесвітнім. Всі національні Товариства користуються рівними правами і зобов'язані надавати допомогу одне одному.

4. Червонохресне сьогодення

Основою діяльності сучасного ЧХ є підтримка людей, беззахисних через бідність, неосвіченість, культурні чи соціальні чинники, збройні конфлікти, техногенні катастрофи або стихійні лиха.

28 жовтня 1992 року Президент України Л.М. Кравчук видав Указ про Товариство Червоного Хреста України, за яким його визнано єдиним національним Товариством Червоного Хреста, уповноваженим сприяти органам державної влади в їхній діяльності в гуманітарній сфері.

Нові умови існування постали перед Українським Червоним Хрестом. Після офіційного визнання Міжнародним Комітетом Червоного Хреста у Женеві в 1993 році, воно стало повноправним членом Міжнародної Федерації Товариств ЧХ/ЧП.

Новою віхою в розвитку світового червонохресного руху стала Київська міжнародна конференція з інтеграції і розвитку Національних товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця країн Балтії, Східної Європи, Південного Кавказу, Центральної Азії і країн-донорів Європи і США, що проходила за ініціативи Українського Червоного Хреста 5-8 червня 2001 року під Києвом в Пущі Озерній.

Міжнародне співробітництво

Товариство Червоного Хреста України було учасником всіх статутних заходів Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця починаючи із 1993 року.

Під час візиту делегації Червоного Хреста України до Німеччини 1993 року була укладена перша міжнародна угода про співробітництво з Німецьким Червоним Хрестом. Аналогічні стосунки склалися і з національними товариствами Червоного Хреста Угорщини, Словаччини, Греції, Болгарії, Румунії, Польщі, Нідерландів, Люксембургу, Чехії, Туреччини. Багато робиться також в рамках СНД. Так, створено Раду керівників Національних товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця Нових Незалежних Держав.

Важливі події міжнародної співпраці:

- зустріч в Одесі керівників Молдовського, Російського, Румунського й Українського Товариств Червоного Хреста з проблем урегулювання Придністровського конфлікту;

- звернення до керівників Росії та Чечні щодо збройного протистояння на Північному Кавказі з вимогою дотримання міжнародного гуманітарного права;

- візит керівника національного Товариства Івана Усіченка до Пакистану з метою започаткування відносин із Товариствами Червоного Півмісяця Пакистану та Афганістану з питань розшуку і повернення на Батьківщину наших співвітчизників, що брали участь у бойових діях в Афганістані.

- Європейська регіональна конференція Товариств ЧХ і ЧП з відновлення родинних зв'язків, що відбулася в м. Києві з 15 по 17 листопада 2006 року;

- Регіональна зустріч керівників Національних товариств ЧХ і ЧП за участю Президента Міжнародної Федерації ТЧХ і ЧП, а також делегації Міжнародного Комітету Червоного Хреста, організована в Києві в жовтні 2010 року.

4. Діяльність Сумської обласної організації товариства Червоного Хреста

21 березня 2013 року в Сумському НВО ім. Фрунзе відбувся черговий забір крові - підсумковий у першому кварталі 2013 року. Здати кров прийшли 100 заводчан.

«Традиційно під час кожного забору ми збираємо близько 45 літрів крові, і цей не став винятком. Таким чином, із початку року працівники підприємства здали вже понад 260 літрів крові», - зазначає голова Товариства Червоного Хреста ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» Раїса Волжина.

За цей період у заводський донорський центр зверталися переважно люди, у яких виявлено онкологічні захворювання, але були й випадки, коли допомога у вигляді крові та її компонентів була необхідна в зв'язку з отриманням опіків. Мова, насамперед, іде про 13-річну сумчанку Олю Бокач, яка сильно постраждала в результаті недбалого поводження з легкозаймистими речовинами.

«Фрунзенці в числі інших сумчан-донорів їздили до Харкова, щоб здати кров для дівчинки. Сьогодні найстрашніше вже позаду: її стан оцінюється як стабільний. Олю перевели з реанімації до палати загальної терапії», - говорить Раїса Волжина.

Товариство Червоного Хреста ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» вважається найчисельнішою донорською організацією на Сумщині та в Україні - близько 1,5 тисячі заводчан є донорами, 700 з яких здають кров на регулярній основі. 265 фрунзенців, що здали не менше 18 літрів крові, мають звання «Почесний донор України», а 10 працівників підприємства - «Заслужений донор України». Вони здали по 45 літрів крові.

За підсумками 2012 року Національний комітет Товариства Червоного Хреста України оголосив банк крові Сумського НВО ім. Фрунзе школою передового досвіду і визнав найкращою громадською організацією донорів у державі.

Головою СООТЧХ є Шаповал Ігор Вікторович. Адреса - Суми, вул. Холодногорська, 41 (sumyredcross@sm.ukrtel.net); телефон: (0542)61-15-60.

Висновок

Товариство Червоного Хреста України - найбільша, найстаріша і найбільш популярна гуманітарна організація, яка працює на території всієї країни. Нині кількість членів Товариства становить понад 6,5 млн. чол., об'єднаних у 46670 первинних організацій. 60 тис. волонтерів різного віку та професій надають допомогу організаціям Товариства з різних напрямків їхньої діяльності.

Основною метою діяльності Товариства Червоного Хреста України є захист життя людини, попередження та полегшення людських страждань під час збройних конфліктів, стихійного лиха, катастроф, та аварій, надання медичній службі Збройних Сил України і органам охорони здоров'я, сприяння органам державної влади України у їхній діяльності в гуманітарній сфері.

В цьому році ТЧХУ виповнилося 93 роки. За цей час наша громадська організація досягла певних здобутків. Ось деякі з них:

· 3200 патронажних сестер милосердя щороку обслуговують вдома близько 350 тис. громадян похилого віку, інвалідів, людей обмежених в пересуванні;

· щороку отримують натуральну та матеріальну допомогу майже 1,2 млн. підопічних;

· у житлових районах, віддалених від лікувально-профілактичних закладів організована робота 100 центрів та 359 кімнат медико-соціальної допомоги, під прапором Червоного Хреста діють 4 лікарні та 3 хоспіси, 14 денних і 3 стаціонарні відділення для літніх людей, якими опікується Товариство;

· в рамках Міжнародної Чорнобильської програми у Волинській, Житомирській та Рівненській областях щорічно пересувні діагностичні лабораторії Червоного Хреста обстежують стан здоров'я 45 тис. мешканців;

· спільно з Люксембурзьким Червоним Хрестом у Львові оснащено сучасною апаратурою центр дитячої серцево-судинної хірургії на суму 2,5 млн. грн. та прооперовано близько300 дітей з вадами серця (з 1990 року);

· на що майже 5 млн. євро на випадок виникнення надзвичайної ситуації в Товаристві створені: 27 складів обласного та 390 складів міськрайонного підпорядкування загальною площею 1201 тис. кв. м., вдалося досягти практично 100% укомплектованості регіональних складів, у 25 обласних організаціях сформовано 308 груп швидкого реагування; 84 тис. громадянам допомогли знайти їхніх рідних (щороку звертається близько 8 тис. громадян).

Це далеко неповний перелік напрямків діяльності організацій Товариства та його досягнень, але дедалі більше він доповнюється і завдяки цьому допомагає тисячам людей.

Размещено на Allbest.ru