Глюкамін у комплексній терапії хворих на псоріаз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глюкамін у комплексній терапії хворих на псоріаз

псоріаз захворювання шкіра ін'єкція

Псоріаз є одним з найрозповсюдженіших захворювань шкіри, має хронічний перебіг, що характеризується зміною загострень і ремісій. Частота випадків псоріазу в різних популяціях варіюється - 0,5-3% від кількості населення (Parent D., Bernard B.A., Desbas C. et. all., 1990); у північних країнах вона вище ніж у південних. За період наукового дослідження псоріазу накопичено велику кількість фактів, розкрито окремі ланки патогенезу (Мордовцев В.Н., Старков И.В., Забаровский Е.Р. с соавт., 1987; Лю Ч.Х., Цой Ч.П., Дэ Б.Д. с соавт., 1990; Задорожный Б.А., Яковцова А.Ф., Дащук А.М. с соавт., 1991; Дащук А.М., 1992; Довжанский С.И., Утц С.Р., 1992; Полканов В.С., 1992; Левин М.М., Левин М.Я., Чернышов И.С. с соавт., 1996), але до цього часу відсутня гіпотеза, що охоплює усі відомі при псоріазі закономірності. Наявність тимчасового ефекту патогенетичного лікування, що застосовується, підтверджує віддаленість тих патогенетичних ланок, на які роблять лікувальний вплив, від початку патогенетичного ланцюга (Федотов В.П., Ющишин Н.И., 1996).

Велике значення імунних реакцій в патогенезі псоріазу (Машкиллейсон А.Л., Шахтмейстер С.И., Ульянова Л.М. с соавт., 1987; Гришко Т.М., Мазина Н.М., Мордовцев В.М. 1992; Балтабаев М.К., Хамидов Ш.К., 1996) виправдовує пошук лікарських засобів, що дають імуномодулюючий ефект. Препарат глюкамін, що застосовувався для лікування аутоімунних захворювань сполучної тканини, доцільно використовувати для лікування поширених форм псоріазу, коли запальна реакція спостерігається у шкірі на великій площі. Подальша розробка патогенезу і пошук нових, більш ефективних, засобів в лікуванні хворих на псоріаз є актуальною темою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до державної комплексної міжвідомчої програми «Профілактика захворювань і формування здорового способу життя населення України на період до 2000 року», плану наукових досліджень кафедри дерматології і венерології Харківського державного медичного університету (№ держреєстрації 019500234680).

Мета і задачі дослідження.

Вивчити ефективність застосування курсу ін'єкцій імуномодулятора глюкаміну для лікування поширеного псоріазу, а також дослідити деякі ланки патогенезу псоріазу.

Сформувати основну групу хворих на поширений псоріаз (базисне лікування + глюкамін) і групу порівняння (базисне лікування), провести клінічний аналіз у групах.

Вивчити патоморфологічні, у т.ч. імуноморфологічні, особливості біоптатів шкіри, імунологічні показники крові, біохімічні особливості хворих на поширений псоріаз у день госпіталізації.

Вивчити вплив двотижневого, додаткового до, звичайного лікування із застосуванням глюкаміну на патоморфологічну, у т.ч. імуноморфологічну, картину псоріатичного процесу в біоптатах шкіри, на імунологічні показники крові і біохімічні особливості метаболізму.

Вивчити ймовірну патогенетичну роль при псоріазі гормонів, що беруть участь в адаптації організму до стресу і в регуляції функціонування меланоцитів шкіри.

Наукова новизна одержаних результатів

Наукова новизна одержаних результатів полягає у використанні комплексного клініко-морфологічного дослідження (клінічний, імунологічний, біохімічний, патоморфологічний і імуноморфологічний, а також гормональний аналіз), що дозволило продемонструвати наявність патологічних змін в організмі в цілому. У хворих на псоріаз розвивається надмірна активація процесів вільно-радикального окислення ліпідів, змінюється ліпідний спектр біологічних мембран. Активність гама-глутамілтрансферази - ферменту, який відповідає за транспорт амінокислот в середину клітини, у хворих на псоріаз вивчена вперше, показано зниження активності цього ферменту.

Вперше вивчено вміст мелатоніну і меланоцитстимулюючого гормону в крові хворих на псоріаз, що при аналізі разом з рівнем продукції інших меланінрегулюючих гормонів дозволило обгрунтувати роль цих гормонів у патогенезі псоріазу.

Вперше для лікування поширеного псоріазу використано імуномодулятор глюкамін (АС № 8278 А) і показано його ефективність: спостерігається збільшення кількості Т-супресорів у периваскулярних інфільтратах осередку ураження, активація клітин Лангерганса в епідермісі, зменшення кількості лейкоцитів, що несуть HLA-Dr антиген, зменшення ступеня лейкоцитозу зі зменшенням вмісту у крові Т- і В-лімфоцитів, нейтрофілів, що фагоцитують. Біохімічно виявлено антиоксидантну і мембраностабілізуючу дію глюкаміну при використанні його для лікування хворих на поширений псоріаз.

Практичне значення одержаних результатів

Досвід наявності позитивного ефекту використання глюкаміну в лікуванні поширеного псоріазу дозволяє рекомендувати його для широкого застосування в дерматології.

Результати вивчення гормональних ланок патогенезу псоріазу роблять можливим подальший практичний пошук засобів, що впливають на дані ланки патогенезу

Особистий внесок дисертанта

Обстеження хворих на початку, в перебізі і в кінці періоду госпіталізації; написання огляду літератури, забір матеріалу для дослідження, статистична обробка і аналіз результатів дослідження, узагальнення результатів.

Апробація результатів дисертації

Матеріали роботи було докладено і обговорено на конференції молодих учених ХДМУ у квітні 1997 р., на засіданні товариства патологоанатомів м. Харкова у лютому 1998 р., на міжобласній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми патології в екологічних умовах Слобожанщини» у червні 1998 р., м. Суми.

Публікації

За матеріалами дисертації опубліковано 8 друкованих робіт, із яких 4 - у наукових і науково-практичних журналах, 1 - у науковому монотематичному збірнику, 2 - у матеріалах наукових конференцій, 1 - патент на винахід АС № 8278 А.

Структура та обсяг дисертації

Робота викладена на 172 сторінках машинописного тексту. Складається із вступу, огляду літератури, частини з клінічною характеристикою хворих і описом методів дослідження, 4-х частин із результатами власних досліджень, обговорення результатів дослідження, висновків, переліку використаних джерел наукової літератури, який включає 237 українсько- і російськомовних і 53 іноземних джерел, усього 290. Ілюстративна частина представлена 21 таблицею і 40 малюнками, у т.ч. 38 мікрофотографіями (об'ємом 45 стор.).

Клінічна характеристика хворих і методи дослідження.

Під спостереженням знаходилося 107 хворих на поширений псоріаз (5-й ШВД м. Харкова, Харківський обласний ШВД): 49 хворих склали основну групу, 58 - групу порівняння. Хворі групи порівняння отримували стандартне лікування псоріазу, яке використовується в даних закладах. Це протизапальні, антигістамінні, транквілізуючі засоби, вітамінотерапія, місцева терапія. Хворі основної групи додатково до звичайної схеми лікування щоденно отримували внутрішньом'язові ін'єкції 20% розчину глюкаміну (курс 14 ін'єкцій), який має імуномодулюючі властивості.

Групи хворих на псоріаз (основна і порівняння) аналогічні за статтю (домінують чоловіки), віком (переважають в інтервалі 35-40 років), клінічним діагнозом (поширений псоріаз), тривалістю захворювання (в середньому приблизно 10 років), об'єктивним статусом, клінічними лабораторними даними, що робить правомірним вивчення ефективності застосування глюкаміну в лікуванні псоріазу при порівнянні результатів лікування у сформованих групах.

У хворих на день госпіталізації й на 15-й день лікування проводили забір біоптатів (у 19 хворих основної групи й 17 хворих групи порівняння) з периферії осередку ураження під місцевою анестезією 0,5% розчином новокаїну. Морфологічним контролем стали шматочки шкіри, висічені з поверхні тулуба й розгинальних поверхонь верхніх і нижніх кінцівок 10 практично здорових людей, які загинули в дорожньо-транспортних аваріях (прозектура 4-ї міської лікарні швидкої допомоги м. Харкова). Використовувалися такі гістологічні та гістохімічні окраси: гематоксиліном-еозином, пікрофуксином за Ван Гізоном, на ДНК за Фельгеном-Россенбеком, на РНК за Браше (з контролем - обробкою рібонуклеазою), за Гейденгайном в модифікації Рего, Шифф-йодною кислотою і за Маллорі.

Оптичну щільність (Ташкэ К. 1980) ядер базального й шипуватого шарів епідермісу при окрасці на ДНК за Фельгеном-Рооссенбеком визначали на цитофотометрі з ФМЕЛ 1а (ЛОМО). При виконанні даної роботи запропонований і використаний морфометричний показник «питома довжина базальної мембрани епідермісу» для об'єктивізації ступеня гіперпроліферації епідермісу. На цитологічному аналізаторі «Інтеграл - 2МТ» (Київ) вимірювалася довжина зрізу біоптату шкіри на рівні базальної мембрани й довжина базальної мембрани епідермісу на даному зрізі. Перерозрахунок довжини базальної мембрани епідермісу даного зразка шкіри відносно 1см його довжини й дає значення показника «питома довжина базальної мембрани епідермісу».

Імуноморфологічні дослідження проводили на парафінових зрізах товщиною 5-6мкм непрямим методом Кунса за методикою Brosman. Імунні клітини диференціювали за допомогою мишачих моноклональних антитіл (МКА) до різних типів клітин серії ІКО-НПО «Медбіоспектр». Використовували ІКО-31 (CD8), -86 (CD4), -90 (CD3), -12 (CD22), -І (HLA-Dr), -20 (CD38), -ГМІ (CD11b), -56 (CD45), -60 (CD18). Колагени типували МКА до колагенів I, III, IV, V типів. У якості люмінесцентної позначки використовували F (ab)-2 - фрагменти помічених ФІТЦ кролячих антитіл проти імуноглобулінів миші. Препарати вивчали в люмінесцентному мікроскопі ЛЮМАМ И2 з використанням світлофільтрів: ФС-1-2, СЗС-24, БС-8-2, УФС-6-3.

Забір крові на імунологічне дослідження проводили в ранкові години натщесерце з ліктьової вени. Вивчали ряд параметрів, які характеризують неспецифічну резистентність (фагоцитарна активність нейтрофілів периферичної крові) і стан клітинної та гуморальної ланок імунітету. Лейкоцитарну формулу оцінювали загальноприйнятими лабораторними методами.

Кількість Т-загальних лімфоцитів визначали в реакції спонтанного розеткоутворення (Е-РОК) з еритроцитами барана, кількість В-лімфоцитів у тій же реакції з еритроцитами миші (Чередеев А.Н., 1976). Обчислення кількості Т-супресорів проводили методом термостабільних розеток з еритроцитами барана (Olinesku A., Hristescu S., Roman S., 1987).

Рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) визначали спектрофотометричним методом шляхом преципітації в 3,5% розчині поліетіленгліколя (Гриневич Ю.А., Алферов А..И., 1981). Вміст імуноглобулінів основних класів (IgM, A, G) в сироватці крові визначали методом радіальної імунодифузії за Манчині з використанням комерційних моноспецифічних сироваток проти імуноглобулінів людини виробництва Нижньогородського НДІ епідеміології та мікробіології. Фагоцитарну активність нейтрофілів периферичної крові оцінювали методом завершеного фагоцитозу в прямому візуальному тесті (Кудрявицкий А.И., 1985).

Для виявлення біохімічних особливостей при псоріазі проводили наступні дослідження: визначення в сироватці крові активності церулоплазміну (Бабенко Г.О., 1968), лактатдегідрогенази (Прохорова М.И., 1982), малатдегідрогенази (Подильчак М.Ф., 1964), каталази (Паркхаус Р., Согн Дж., Киндт Т. с соавт., 1983), пероксидази (Асатиани В.С., 1969). Крім того, проводилось визначення SH-груп крові (Северин С.Е., Соловьева Г.А., 1989), глутатіону (Прохорова М.И., 1982). Стан вільнорадикального окислення ліпідів вивчався за допомогою методу надслабкого світіння (Журавлев А.И., Журавлева А.И., 1975) на хемілюмінометрі медичному ХЛМУ 1-01.

Атомно-абсорбційним методом (Брицке М.Е., 1982) досліджувався вміст у сироватці крові міді, цинку, заліза, магнію, калію, натрію, кальцію на атомно-абсорбційному спектрофотометрі «Сатурн». Стан мембран клітини вивчався шляхом визначення швидкості виходу калію з еритроцитів (Губский В.И., Проценко В.Н., 1970) і визначення фосфоліпідів (Кирхнер Ю., 1981). Аналізували вміст у сироватці крові гаптоглобіну - антиоксиданту й комплексоутворювача (Архипова О.Г., Шицкая Н.Н., Семенова Л.С., 1988).

Визначали активність холінестерази крові (Асатиани В.С., 1969), аланінової і аспарагінової амінотрансфераз (Рахматов А.Б., Амефи Ф.Л., 1991), лужної фосфатази й креатинфосфокінази (Подільчак М.Ф., 1964). Активність ферментів глутатіонпероксидази, гама-глутамілтрансферази, альфа-гідроксибутиратдегідрогенази досліджували за допомогою наборів реактивів фірми Labsystems (Фінляндія) за інструкціями, що додаються, спектрофотометрично (СФ-46).

Вміст амінокислот у сироватці крові вивчали методом іонообмінної хроматографії на автоматичному аналізаторі амінокислот ААА-339 (Зорькин А.А., Курцер Б.М., Довганский А.П., 1985).

Гормональні дослідження крові хворих у даній роботі здійснено двома способами: радіоімунологічним на RIA-наборах (мелатонін- І-125, МСГ - І-125, АКТГ - І-125, кортизол - І-125) - аналіз на установці для радіоімунохімічних досліджень «Гамма-800» й адреналін, норадреналін і серотонін методом колонкової хроматографії (Colin, 1978) з наступним флюориметричним аналізом (Hithachi).

Статистична обробка цифрових результатів проводилася методами варіаційного і кореляційного аналізів з використанням ЕОМ «Pentium».

Забір біопсійного матеріалу з периферії осередку ураження шкіри в 1-й день госпіталізації й порівняльне з неураженою шкірою вивчення мікроскопічних препаратів дозволяє виявити у хворих усі багаторазово описані в науковій літературі (Цветкова Г.М., 1981, Копьева Т.М., Владимиров В.В., 1983; Мордовцев В.Н., 1986; Шлопов В.Г., Шевченко Т.И., 1987; Дащук А.М., 1992) патогномонічні ознаки псоріазу: гіперпроліферацію й недостатнє диференціювання епідермоцитів, акантоз, посилену міграцію поліморфноядерних лейкоцитів та макрофагів (клітин Лангерганса) в локуси паракератозу з утворенням абсцесів Мунро, формування ланцюга аутоімунних реакцій на епідермальні білки з міграцією Т- і В-лімфоцитів у перикапілярні простори дерми і з гіперпродукцією імуноглобулінів, а потім і ЦІК, які відкладаються на базальних мембранах судин мікроциркуляторного русла дерми. Набряк і гіпотоксичний стан зовнішнього шару дерми обумовлюють процеси некробіозу основної речовини й волокон дерми, що стає початком нового ланцюга аутоімунної реакції на білки дерми.

Імуноморфологічне дослідження шкіри й імунологічне дослідження крові підтверджують представлений порядок розгортання подій. Спостерігали зменшення кількості Т-супресорів у периваскулярних інфільтратах дерми, лізис і неосинтез колагенів у базальних мембранах і сполучній тканині, виражений лейкоцитоз і збільшення кількості фагоцитуючих нейтрофілів й бактерицидної ємкості крові, гіперглобулінемію. Відзначене у хворих на псоріаз активування ПОЛ призводить до виснаження антиоксидантної системи, порушення структури й проникливості мембран, зміни активності багатьох ферментів, перерозділу мікроелементів; сукупність цих процесів призводить до глибокого порушення білкового, вуглеводного й жирового обмінів.

Питання про ініціюючий проліферацію епідерміса момент на даний час не вирішено. У нашому розпорядженні є деяка кількість літературних і власних фактів, які свідчать про безумовну причетність меланіну до механізму псоріатичного процесу.

Аналіз результатів визначення вмісту в крові указаних вище гормонів показав, що у всіх хворих на поширений псоріаз в стадії прогресії має місце істотна гіперадреналінемія та гіпонорадреналінемія, гіперсеротонінемія та гіпомелатонінемія, як підвищення, так і зниження вмісту в крові МСГ, наявність АКТГ і кортизолу на нижньому рівні норми або нижче його. Визначення співвідношення гормонів у парах адреналін-норадреналін, серотонін-малатонін, мелатонін-МСГ підтверджує їх взаємозв'язок й істотну роль їх порушення в патогенезі псоріазу. Пошук можливого початку ланцюга гормональних змін зупинив нашу увагу на адреналіні, гормоні, який активно виділяється мозковою речовиною наднирників в умовах стресу. Тривала гіперадреналінемія може потягти за собою гіпонорадреналінемію, оскільки норадреналін утворюється з адреналіну. Норадреналін, як відомо (Слепушкин В.Д., Пашинский В.Г., 1982), забезпечує транспорт триптофану в гормонально активну клітину епіфізу мозку й збільшення утворення циклічного аденозинмонофосфату, який діє на ацетилювання серотоніну й перетворення його в N-ацетилсеротонін і далі у мелатонін. Тобто в ситуації, яка аналізується, дефіцит норадреналіну затримує утворення мелатоніну із серотоніну, і спостерігається паралельно гіперсеротонінемія й гіпермелатонінемія. Серотонін стимулює продукцію АКТГ, яка в умовах стресу й так була вже в стані стимулювання. Тому, очевидно, настає швидка вичерпність АКТГ-продуктуючих клітин аденогіпофізу і після цього - низька або на низькій межі норми продукція кортизолу. При вичерпності функції АКТГ - продуктуючих клітин компенсаторно настає гіперпродукція МСГ, оскільки обидва ці гормони синтезуються із загального джерела й функції частково перехрещуються, зокрема, АКТГ здатний посилити синтез меланіну в меланоцитах (Hunt G., Togg C., Kyne S., at all., 1994). Також широко відомий факт посивіння після сильних стресів, тобто стрес призводить до вичерпності субстанцій, стимулюючих утворення меланіну у волосяних цибулинах.

Згідно з одержаними у даному дослідженні цифрами, продукція АКТГ у стані виснаження, а МСГ - у більшості випадків у стані високої компенсаторної напруги, рідше - виснаження. Тому можна передбачити зниження синтезу меланіну в меланоцитах шкіри. А низький рівень продукції мелатоніну в епіфізі мозку обумовлює міграцію утворених в меланоцитах у зменшеній кількості меланосом у міжклітинному просторі, де вони захоплюються у першу чергу клітинами Лангерганса. Відомо, що наявність малої кількості меланосом у клітині Лангерганса поєднується зі зниженням продукції ними кейлонів (Фролов Е.П., 1982), а вони прямо гальмують проліферацію базальних епідермоцитів, тобто таким чином може виникнути гіперпроліферація епідермоцитів з усіма наступними процесами.

На схемі представлена галузка гормонально-шкірних зв'язків, викладених в даній гіпотезі.

Два тижні лікування хворих на поширений псоріаз із групи порівняння, тобто із застосуванням протизапальних, десенсибілізуючих, транквілізуючих препаратів, вітамінотерапії, зовнішньої, в т.ч. місцевої, терапії, і з основної групи, тобто з додатковим використанням глюкаміну, обумовили такі результати.

Знайдено, що приблизно у однакової частини хворих обох груп має місце виразна регресія патоморфологічних ознак, у частини - спостерігаєть-ся стабілізація, у частини йде подальше прогресування патологічного проце-су. Однак застосування морфометричного показника «кількість клітин Лан-герганса на 10 клітин базального та шипуватого шарів епідермісу» (збіль-шення значення), імуноморфологічних показників (підвищення CD8-супре-сорної активності в периваскулярних інфільтратах дерми, більш помітне зменшення кількості лейкоцитів з HLA-Dr антигеном), аналіз клінічних імунологічних показників (більш виразне зменшення вмісту різних видів лейкоцитів в одиниці об'єму крові, у т.ч. Т- і В-лімфоцитів, фагоцитуючих нейтрофілів) об'єктивно підтвердили більшу успішність дво-тижневого лікування хворих на поширений псоріаз з основної групи.

Проведене дво-тижневе лікування призвело до суттєвого зниження інтенсивності ПОЛ як в основній групі, так і в групі порівняння. Однак в основній групі зміни більш виражені. У хворих основної групи достовірно знижується вміст SH-груп, у той час, як у хворих групи порівняння цей показник практично не змінюється (табл. 1, 2).

Таблиця 1. Стан вільно-радикального окислення ліпідів у хворих на псоріаз порівняно з донорами

Таблиця 2. Стан антиоксидантної системи за деякими показниками у хворих на псоріаз

У результаті зниження інтенсивності біохемілюмінесценції, що відображає зміну ступеня інтоксикації організму, є більш вираженим в основній групі. Враховуючи, що ступінь зміни вмісту інших компонентів антиоксидантної системи (відновлений глутатіон, гаптоглобін) однакові в обох досліджуваних групах хворих, можна припустити, що глюкамін має виражений антиоксидантний ефект (табл.2).

Зниження рівня ПОЛ та вмісту гідроперекисів, що відмічається, відображається на ліпідному спектрі мембран. Проведені нами дослідження показали, що фосфоліпідний склад мембран еритроцитів у хворих основної групи відновлюється після лікування. У той же час у групі порівняння вміст лізофосфоліпідів залишається досить високим. Отримані результати дозволяють зробити висновок про мембраностабілізуючі властивості глюкаміну. Можливо, ці властивості пов'язані з тим, що глюкамін є похідним хітину ракоподібних, за стpуктурою близький до фосфоліпідів і тому може включатись до складу фосфоліпідів, доповнюючи дефіцитні компоненти.

Ймовірно, досягнутий мембраностабілізуючий ефект є основою для відновлення іонного транспорту та активності мембраносполучених ферментів. Так, зміни активності гама-глютамілтрансферази, що відмічені нами, ймовірно, зв'язані із стабілізацією ліпідного біошару. У свою чергу, відновлення вмісту гама-глютамілтрансферази у мембранах призводить до нормалізації транспорту амінокислот і, як наслідок, до інтенсифікації синтезу білків. Нормалізація транспорту іонів через цитоплазматичну мембрану показана нами на прикладі транспорту іонів калію до еритроцитів.

Підводячи підсумок дослідження з вивченням ефективності застосування глюкаміну в лікуванні поширеного псоріазу, відмічаємо, що в основній групі хворих достовірно раніше ніж у групі порівняння настала стабілізація (11,7+0,9 доб. і 15,3+0,7 доб.) і регресія (15,3+0,7 доб. і 17,4+1,2 доб.) псоріатичного процесу; достовірно менша тривалість госпіталізації (26,5+1,3 доб. і 28,9+1,1 доб.). Таким чином, перелік апробованих на даний момент для лікування псоріазу імуномодуляторів (циклоспорін (Stuttgen G., Brinkmann-Raestrupp I., Haller L., at all. 1979; Mcfadden J.P., 1990); антистафілококова плазма (Фелькер А.Я., 1987); дифрон (Гришко Т.Н., Мазина Н.М., Мордовцев В.М., 1992); тималін і АЦС Богомольця (Дащук А.М., 1992), доповнений глюкаміном.

Висновки

У стадії прогресії поширеного псоріазу відмічається дуже виражена активація мікрофагоцитарного ланцюга імунітету, Т- і В-систем, імуно-глобулінопродукції; імуноморфологічно виявлено домінування Т-хелперів над Т-супресорами в периваскулярних інфільтратах, ознаки розпаду та синтезу колагенів дерми і базальної мембрани епідермісу; при дослідженні гістологічних препаратів шкіри виявлена активація й ознаки виснаження клітин Лангерганса в епідермісі.

Біохімічно встановлено підвищення вмісту в крові у хворих на псоріаз перекисів, гідроперекисів, вільних радикалів, дієнових кон'югатів, малонового діальдегіду, з одного боку, і зниження вмісту в крові SH-груп, глутатіону, гаптоглобіну, каталази, пероксидази, глутатіонпероксидази, з іншого боку, що свідчить про порушення стаціонарної рівноваги прооксидантної і антиоксидантної систем в бік підвищення окислювальних процесів.

Активація вільно-радикального окислення ліпідів у хворих на псоріаз призвела до виснаження антиоксидантної системи, пониження антиокислювальної здатності тканин організму, це дає підставу вважати, що в механізмі розвитку даного захворювання важливе значення має вільно-радикальна патологія.

Вивчення вмісту в крові хворих на псоріаз адреналіну, норадреналіну, кортизолу виявляє різку активацію адреналового відділення симпатоадреналової системи (співвідношення норадреналін/адреналін стає в 4 рази нижче ніж у здорових людей), що можна трактувати як причину гальмування синтезу мелатоніну в епіфізі мозку.

Виявлене підвищення вмісту серотоніну й різке зниження вмісту мелатоніну в крові хворих на псоріаз свідчить про порушення функціонального стану епіфізу мозку, що, ймовірно, лежить в основі сезонно-залежних загострень псоріазу.

Установлення факту вичерпності секреції АКТГ і МСГ у хворих на псоріаз на фоні низької продукції мелатоніну епіфізом мозку дозволяє передбачити можливість розвитку при цьому псоріатичної проліферації епідермісу за допомогою впливу цих гормонів на меланіноутворення в меланоцитах епідермісу й міграцію меланосом у клітини Лангерганса.

Додаткове застосування глюкаміну при лікуванні хворих на поширений псоріаз призводить до достовірного прискорення стабілізації псоріатичного процесу, початку регресу та до скорочення тривалості госпіталізації.

Дослідження біопсійного матеріалу виявило, що після двотижневого лікування хворих на поширений псоріаз із застосуванням глюкаміну, так як і в групі порівняння, може спостерігатися стабілізація, прогресування та регрес патологічного процесу в аналогічних співвідношеннях. Відмітним для основної групи хворих є те, що вплив використання глюкаміну позначився на активації клітин Лангерганса у всіх обстежених хворих.

У всіх хворих основної групи імуноморфологічно відзначається зменшення кількості клітин з HLA-Dr антигеном у складі інфільтратів і посилення CD8-супресорної активності.

При імунологічному дослідженні крові у більшості хворих основної групи в процесі лікування виявлено виразне зменшення кількості лейкоцитів в одиниці обсягу крові, в т.ч. Т- і В-лімфоцитів, фагоцитуючих нейтрофілів, тоді як у групі порівняння - у меншості хворих.

Біохімічно виявлено антиоксидантну і мембраностабілізуючу дію глюкаміну, що регулює перебіг багатьох процесів в організмі та сприяє нормалізації гомеостазу.

Література

1.Для лікування поширеного псоріазу рекомендується використовувати курс щоденних ін'єкцій глюкаміну протягом двох тижнів з метою стимуляції та інгібірування окремих ланок імунної відповіді організму.

2.Пропонується використовувати морфометричний критерій «питома довжина базальної мембрани епідермісу» і біохімічний показник «активність гама-глутамілтрансферази» для контролю за якістю лікування хворих на псоріаз.

3.Визначення у хворих на псоріаз вмісту в крові адреналіну, норадреналіну і серотоніну методом хроматографії дозволить здійснювати контрольоване антистресове лікування.

1.Броше Е.А. Содержание биологических аминов в крови больных псориазом // Дерматология и венерология.- 1998.- № 2 (6).- С. 38-40.

2.Броше Е.А. Гипотезы этиопатогенеза псориаза // Дерматология и венерология.- 1998.- № 2 (6).- С. 63-65.

3.Броше О.А. Кортизол та АКТГ у сироватці крові хворих на псоріаз до лікування та в процесі його лікування // Український радіологічний журнал.- 1998.- Т. 6.- Вип. 2.- С. 157-158.

4.Броше Е.А. Некоторые особенности метаболизма у больных псориазом // Врачебная практика.- 1998.- № 2.- С. 69-70.

5.Пат. № 8278 А, Україна, на винахід: Спосіб лікування псоріазу / Броше О.А., Дащук А.М. / Опубл. 29 березня 1996 р.

6.Броше Е.А. Гистологические и гистохимические показатели соединительной ткани дермы у больных псориазом // Материалы научно-практической конференции «Актуальные вопросы профилактической медицины».- Харьков.- 1996.- С. 163-166.

7.Броше Е.А. Морфологическая оценка интенсивности гиперпролиферативного процесса в эпидермисе кожи при псориазе // Тез. докл. Республиканской научно-практической конференции молодых ученых и специалистов «Современные фундаментальные и прикладные проблемы клиники внутренних болезней».- Харьков.- 1997. - С.19.

8.Броше Е.А. Морфологические параллели при псориазе // Медицина сегодня и завтра. Сб. работ молодых ученых и специалистов.- Харьк.

Размещено на Allbest.ru