Лікувальна фізкультура при ВСД

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Житомирський Національний Агроекологічний Університет

КАФЕДРА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Реферат

на тему

«Лікувальна фізкультура при ВСД

»

Виконала: студентка агрономічного факультету

2курсу 1 групи

Спецеальності «Геодезії,картографії та землеустрою»

Білоцька Ю.В

Перевірив : Дзензелюк Д.О

ЖИТОМИР 2012

Вступ

За чверть століття, минулий з ведення в клінічну практику перших психофармакологічних (психотропних) засобів, з'явилася велика кількість нових препаратів і накопичено значний досвід їх застосування. 

Так звані серцево-судинний невроз, вегето-судинна дистонія, будучи клінічної різновидом неврозів взагалі, тобто прикордонними станами, підлягають спільному спостереження психіатрів і терапевтів. Консультація психіатра необхідна в першу чергу з тієї причини, що вегетативні порушення можуть займати чільне місце, а іноді і домінувати в клінічній картині шизофренії, маскованих депресії та інших психічних захворювань. Проте хворі у зв'язку з вираженою «органної» симптоматикою звертаються частіше за допомогою до терапевтів. 

Поняття про захворювання, симптоми, лікування

Вегето-судинна дистонія - вазомоторні порушення функціонального характеру, що супроводжується дискоординированной реакціями в різних ділянках судинної системи. Зміни вегетативної судинної регуляції можуть виникати на різному рівні і не однаковою мірою як у межах ЦНС, так і в периферичних нервових структурах. Іншими словами, вегето-судинна дистонія - це порушення адекватної регуляції нервової системи судин людського організму. 

Вегето-судинна дистонія, як правило, характеризується порушеннями частоти пульсу, коливаннями артеріального тиску, шлунково-кишковими розладами, невротичними реакціями, слабкістю, підвищеною стомлюваністю, головним болем, а також розладом сну. 

Погіршення самопочуття пов'язане зі стрес-ситуаціями, несприятливими метеоумовами, простудними захворюваннями і т.д. 

Єдиної класифікації вегето-судинної дистонії до цих пір не існує.

У залежності від змін з боку серцево-судинної системи та змін артеріального тиску, вегето-судинну дистонію поділяють на типи: 

Типи вегето-судинної дистонії

· Кардіальний (серцевий) тип, виявляється болями в серці або пов'язаний з різними порушеннями серцевого ритму; 

· Гіпертензивний тип, що характеризується підвищеним тиском в стані напруги або спокою; 

· Гіпотензивний тип, що характеризується зниженим тиском, що супроводжується слабкістю, стомлюваністю, схильністю до непритомності.

Перебіг вегето-судинної дистонії прийнято поділяти на три стадії. 

У I стадії відзначається нестійкий, помірно підвищений тиск. Основні скарги - це головні болі, запаморочення, «мушки» перед очима; у деяких людей - невизначені болі в серці, серцебиття, задишка. 

У II стадії тиск стійко підвищений, з'являються зміни судин очного дна і артерій, що живлять серцевий м'яз. Невизначені болю в серці на цій стадії нерідко перетворюються на стенокардію. 

У III стадії порушується діяльність нирок, розвиваються ішемічна хвороба серця, ниркова та серцева недостатність, виникають порушення мозкового кровообігу, а також зору. 

При лікуванні вегето-судинної дистонії широко використовуються немедикаментозні методи: нормалізація способу життя, лікувальна фізкультура, заміські прогулянки, туризм, санаторно-курортне лікування, що гартують процедури, психофізична тренування, відпочинок на свіжому повітрі. Комплексне застосування лікарських препаратів, фізіотерапевтичних процедур проводиться за призначенням лікаря. 

1. Режим дня. Обов'язково потрібно висипатися. Тривалість сну можна індивідуально варіювати, але в середньому вона повинна становити не менше 8-9 годин на день. Хронічне недосипання саме по собі є причиною різних розладів у роботі нервової і ендокринної систем або може викликати появу і посилення симптомів наявної ВД. У спальні не повинно бути жарко або душно. Не варто відпочивати на дуже м'яких або твердих матрацах і подушках. Краще спати на ортопедичних матрацах і подушках, що сприяють найбільш фізіологічному положенню тіла, голови. 

2. Оптимізація праці і відпочинку. Слід чергувати розумові і фізичні навантаження, застосовувати різні методи психологічного розвантаження, аутотренінг. По можливості зменшити час перегляду телепередач, роботи за комп'ютером. При відсутності такої можливості - обов'язкові профілактичні перерви при роботі з комп'ютером, вправи для очей та ін Обов'язкова відмова від куріння. 

3. Корекція харчування. Слід збільшити надходження в організм солей калію і магнію. Ці речовини беруть участь у проведенні нервових імпульсів, покращують роботу судин і серця, сприяють відновленню порушеного балансу між відділами ВНС. Калій та магній містяться в гречаній, вівсяній каші, сої, квасолі, горосі, абрикосах, шипшині, куразі, родзинках, моркви, баклажанах, цибулі, салаті, петрушці, горіхах. При гіпотонічному типі ВД рекомендовані продукти, що підвищують тонус судин: молоко, кефір, чай, кава. При гіпертонічному типі ВД рекомендується обмежити споживання повареної солі, чаю, кави, маринадів і солінь і включити в свій раціон продукти, що знижують тонус судин: ячну кашу, квасолю, моркву, салат, шпинат, сир. При нормотоніческом типі ВД дієта повинна включати продукти, які покращують кровотік і зменшують спазм судин: рослинні масла, цитрусові, помірна кількість спецій. 

4. Фізіотерапія. Спектр фізіотерапевтичних процедур різний: електрофорез на шийний відділ хребта з лікарськими розчинами; синусоїдальні модульовані струми, аплікації парафіну й озокериту на шийно-потиличну область. Ці процедури також спрямовані на відновлення балансу в діяльності основних відділів ВНС, нормалізації роботи судин і нервової провідності, на поліпшення обміну речовин і кровообігу в органах і тканинах. Останнім часом для лікування пацієнтів з ВД використовуються червоне і інфрачервоне лазерне випромінювання в поєднанні з магнитотерапией (на область печінки, околопозвоночних, подлопаточную зони). Це покращує обмін речовин в клітинах, кровотік, зменшує біль в області серця, однак, такий вид впливу краще не застосовувати при гіпотонічному типі ВД, так як він може провокувати розвиток непритомності, запаморочення. 

5. Водні процедури надають загальнозміцнюючу дію на організм, тому при всіх типах ВД рекомендовані контрастні ванни, віяловий і циркулярний душі, гідромасаж, плавання. Крім того, при парасімпатікотоніческом типі ВД застосовуються солоно-хвойні та радонові ванни, а при сімпатікотоніческая - вуглекислі, хлоридні і сульфідні. 

6. Голкорефлексотерапія і різні види масажу: при парасімпатікотоніческом типі ВД - поверхневий масаж у швидкому темпі, розтирання, вібраційний масаж. При сімпатікотоніческая типі - заспокійливий масаж в повільному темпі, розминка комірцевої зони. При змішаному типі вегетативних розладів - поєднання даних технік масажу. 

7. Фітолікування. При розладах по парасімпатікотоніческому типу застосовуються рослинні стимулятори: елеутерокок, женьшень, заманиха, аралія, левзея, різні сечогінні трави і збори (мучниця, ялівець, брусниця). При розладах по сімпатікотоніческая і змішаного типів - седативні (заспокійливі) трави і збори: валеріана, собача кропива, шавлія, м'ята, меліса, хміль, корінь півонії. Схеми лікування фітопрепаратами призначає лікуючий лікар. 

8. Психологічна корекція. Особистісний чинник грає одну з головних ролей в розвитку і перебігу ВД. Сангвінік, наприклад, є найбільш стійким до виникнення ВД типом. Він найменше піддається стресам, легше переносить хворобу, швидше одужує. Меланхоліки і холерики найбільш уразливі відносно розвитку вегетативних порушень. Таким пацієнтам слід по можливості уникати надмірних емоційних навантажень, правильно реагувати на стресові ситуації. Їм допоможуть заспокійливі трави, аутотренінг, методи релаксації, психотренінги, дозвіл психологічних проблем. Іноді потрібно сімейна психотерапія, мета якої-нормалізація відносин людини з оточуючими, зняття психологічної напруги.

9. Хороші результати дає санаторно-курортне лікування.

10. Медикаментозне лікування повинно проводитися тільки під контролем лікаря. Воно включає: препарати калію, кальцію, вітамінно-мінеральні комплекси, судинні препарати, ноотропи (засоби, що поліпшують харчування, обмін речовин і функціонування клітин головного мозку), антидепресанти і пр.

Не виключенням є лікувальна фізкультура, про яку мова піде в наступному розділі. 

Фізичні навантаження при вегето-судинної дистонії

Оптимальними при вегето-судинної дистонії є плавання, аквааеробіка, ходьба, катання на лижах, заміські прогулянки, туризм. За таких видах навантажень відбувається тренування серцевого м'яза, судин, стабілізується артеріальний тиск. Жінка стає менш залежною від зміни погоди, краще переносить фізичне навантаження, підвищується адаптація організму до навколишнього середовища, зовнішніх подразників.

Ігрові види спорту добрі, якщо проводяться на свіжому повітрі, не для результату, а заради задоволення. Вони сприяють психоемоційній розрядці, надають загальнозміцнюючий ефект на організм. Серед тренажерів краще всього використовувати велоергометр, бігову доріжку, степпер, гребний тренажер. Протипоказані вправи на тренажерах, де голова виявляється нижче рівня грудей і виконуються вправи догори ногами у зв'язку з небезпекою розвитку непритомності, погіршення самопочуття. 

Заняття східними єдиноборствами, силовою гімнастикою, бодібілдінгом, аеробікою з високими стрибками, сальто надають значне навантаження на серцево-судинну систему. Слід уникати вправ з великою амплітудою руху голови і тулуба, різко і швидко виконуваних рухів, вправ з тривалим статичним зусиллям. 

Ні в яких серйозних змаганнях брати участь не рекомендується. Крім того, під час занять не можна відчувати неприємних відчуттів, надмірної втоми, дратівливості. Основний критерій контролю-самопочуття. Фізкультура повинна доставляти тільки позитивні емоції і задоволення від фізичного руху.

Необхідно навчитися підходити до свого організму як до саморегулюючої, самовідновлювальні що самоорганізується системі. І хоча стреси певною мірою корисні, краще зустрічати їх у всеозброєнні і швидко знімати їх наслідки. Стрес подібний фізичному навантаженні. Якщо дати організму дуже велике навантаження, він «зламається», якщо оптимальну - він зміцніє.

Своєчасно підготуватися до стресів і при вегето-судинної дистонії допомагає релаксаційна гімнастика. 

У вправах гармонійно поєднуються дихання і рух, які сприяють накопиченню в клітинах енергії. 

Головною умовою виконання вправи є те, що дихати треба тільки через ніс. Таке дихання називається заспокійливим, воно буває, коли людина спить. Якщо під час вправи трохи зосередитися на видиху, то можна помітити, що кожен видих супроводжується розслабленням м'язів. Відбувається фізична нервово-м'язова релаксація, ефект якої значно посилює невелика концентрація на диханні. 

М'язова релаксація має спеціальне лікувальний вплив - знижує артеріальний тиск. Це відбувається за рахунок того, що при розслабленні всіх м'язів кількість імпульсів від нервових закінчень (проприорецепторов), що знаходяться в м'язах, зменшується, і нервові центри, відповідальні в числі іншого і за величину артеріального тиску, «заспокоюються». Тому оволодіти навичками м'язової релаксації - це перше завдання, яке стоїть перед людиною, хворою на вегето-судинну дистонію. 

Приблизний комплекс вправ при вегето-судинній дистонії за гіпертонічним типом 

1. Ходьба звичайна, на носках, з високим підніманням колін; ходьба: крок лівою, поворот тулуба вправо, руки вправо, крок правою, поворот тулуба вліво, руки вліво; звичайна ходьба. 2-3 хв. 

2. Початкове положення - стоячи, у руках ціпок, хват за кінці палиці. Руки вперед і вгору, ногу назад на носок - вдих, вихідне положення - видих. Те ж іншою ногою. 6-8 разів. 

3. Початкове положення - те ж. Руки вгору, ліву ногу в сторону на носок, нахил тулуба вліво - видих, вихідне положення - вдих. Те ж в праву сторону. 6-8 разів. 

4. Початкове положення - те ж, ноги на ширині плечей. Руки вліво, піднімаючи лівий кінець палиці вгору, те ж вправо. 8-10 разів в кожну сторону. 

5. Початкове положення - те ж. Поворот тулуба вліво, палицю відвести вліво на висоті плечей - видих, Вихідне положення - вдих. Те ж в праву сторону.

6. Початкове положення - те ж, ноги разом. Випад вправо, палицю відвести вправо - видих, вихідне положення - вдих. Те ж в інший бік. 6-8 разів. 

7. Початкове положення - те ж, руки з палицею вперед. Коліном лівої ноги дістати палицю - видих, вихідне положення - вдих. 6-10 разів. 

8. Початкове положення - стоячи, палиця ззаду, хват за кінці. Піднімаючись на носки, прогнутися, палицю відвести назад - вдих, вихідне положення - видих, 4-6 разів. 

9. Початкове положення - стоячи, палиця стоїть вертикально, упираючись в підлогу, руки на її верхньому кінці. Піднімаючись на носки - вдих, присед, коліна розвести в сторони - видих. 6-8 разів. 

10. Початкове положення - стоячи, у руках ціпок, хват за кінці. Палицю вгору, за голову, на спину - вдих; палицю вгору, вихідне положення - видих. 6-10 разів.

11. Початкове положення - основна стійка. Почергове потряхіваніе ногами з розслабленням м'язів. 6-8 разів. 

12. Тихий біг - 1-3 хв, потім спокійна ходьба - 1-2 хв. 

13. Початкове положення - основна стійка. Руки в сторони - вдих, вихідне положення - видих. 4-6 разів. 

14. Початкове положення - стоячи, ноги на ширині плечей, руки на поясі. Нахил вперед - видих, вихідне положення - вдих. 4-6 разів. 

15. Початкове положення - сидячи. Струшування ногами з розслабленням м'язів. 6-10 разів. 

16. Початкове положення - те ж. Поворот голови у бік - вдих, вихідне положення - видих. Те ж в інший бік 3-4 рази в кожну сторону. 

17. Початкове положення - сидячи на краю стільця, спершись на спинку, ноги випрямлені вперед, права рука на грудях, ліва на животі. Діафрагмально-грудне дихання 4-5 разів. 

18. Початкове положення - сидячи. Напружуючи м'язи, руки вперед; зменшуючи напругу м'язів, невеликий полунаклон тулуба вперед; розслабляючи м'язи рук, «Впустити» руки і дати їм мимоволі погойдатися. 6-8 разів. 

19. Початкове положення - те ж. Руки до плечей, зблизити лопатки, напружуючи м'язи рук, плечового пояса і спини; зменшити напругу м'язів з невеликим полунаклоном тулуба вперед; розслабляючи м'язи спини і рук, опустити руки в упор передпліччями на стегна. 

20. Початкове положення - лежачи на спині, права рука на грудях, ліва на животі. Діафрагмально-грудне дихання. 4-5 разів. 

21. Початкове положення - стоячи. Рівновага на одній нозі, іншу зігнути в тазостегновому і колінному суглобах, руки вперед. Утримати положення 2-4 с. Те ж на іншій нозі. 3-4 рази. 

22. З закритими очима пройти 5 кроків, повернутися кругом, повернутися на колишнє місце. 3-4 рази. 

23. Початкове положення - стоячи. Почергове розслаблення м'язів рук і ніг. 3-4 рази. 

Висновок

Вчені давно помітили, що гіпертонічна хвороба (а вона якраз є різновидом вегето-судинної дистонії) особливо поширена серед людей, що займаються розумовою працею, а якщо сказати більш конкретно, - серед людей, яких прийнято називати інтелігентами. 

Зазнавши сильні емоції, як правило, негативні, добре виховані і зовні стримані гіпертоніки заганяють свої переживання всередину, з усіх сил намагаючись не дати їм виходу. І ось це внутрішня «кипіння» фізіологічно виражається в підвищенні артеріального тиску. 

У нашій країні поки ще не винайшли спеціальні предмети для зняття стресу. Зате можна використовувати підручні засоби для заспокоєння. Одним з таких засобів є звичайний дитячий пластилін. Цей піддатливий матеріал можна м'яти, викручувати і рвати на шматки скільки завгодно, даючи вихід накопиченої агресії і люті. 

Ці методи майже в тій же мірі, що і ходьба, біг або фізичні вправи, дозволять «відпрацювати» сильні емоції замість того, щоб заганяти їх у «глибини організму». Важливо не перестаратися, щоб не навантажувати свій мозок і серце, адже всі описані вище методи на чолі з лікувальною фізкультурою покликані відновити здоров'я, а не калічити його. 

Список використаної літератури

1. Велика енциклопедія оздоровчих гімнастик / І. В. Мілюкова, Т. А. Євдокимова, під заг. ред. проф. д-ра мед. наук Т. А. Євдокимова. - М.: АСТ, СПб.: Сова, 2007. .350.-450ст

2. Востоков В.Ф. Секрети тибетських цілителів. - М.: Центр - Прес, 1997.125.-130ст. 

3. Пам'ятка хворому нейро-циркуляторна дистонією / Под ред. Ю. М. Позднякова, Л. І. Сорокіної, І. А. Лауль. - М.: Жуковська МСЧ Московської обл., 1987..35.-75 ст.

4. Довідник практичного лікаря / За ред. А. І. Воробйова. - 2-е вид., Стереотипне. - М.: Медицина, 1983. 190.-200ст.

5. Довідник фельдшера / Под ред. В. А. Райського, В. І. Ельшанского. - М.: Медицина, 1975. 200.-220ст.

6. http://www.2mm.ru/mzdorovie/195 

Размещено на www.allbest.