Перевірка конструкції, припасування та здача повних протезів, їх корекція. Адаптація до повних протезів. Повторне протезування, особливості та ускладнення

1

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Лекція 7. 4 курс, 7 семестр

Перевірка конструкції, припасування та здача повних протезів, їх корекція. Адаптація до повних протезів. Повторне протезування, особливості та ускладнення

Фіксація повних знімних зубних протезів. корекція, процеси адаптації

Фіксація повних знімних зубних протезів у ротовій порожнині -- відповідальний клінічний момент. Сама процедура введення повних знімних зубних протезів особливих труднощів у лікаря стоматолога-ортопеда не викликає, але наступні етапи, що з цим пов'язані, вимагають від нього особливої уваги та терпіння.

Процедура фіксації готових повних знімних зубних протезів починається із детального їх огляду. Огляд протезів починають з виявлення видимих для ока нерівностей та тих, які визначають пальпаторно, і відразу усувають методом зішліфовування. Після уведення протеза в ротову порожнину перевіряють, чи не відстає базис від тканин протезного ложа та чи немає балансування, і тільки після цього хворому пропонують зімкнути зуби у положенні центрального співвідношення. Стійкість протезів на верхній щелепі перевіряють почерговим надавлюванням пальцями на передні та бічні зуби. Силу замикального клапана у ділянці м'якого піднебіння перевіряють, відхиляючи різальні краї верхніх зубів у присінковому напрямку, на нижній щелепі таким же чином визначають ступінь фіксації базису в дистальних відділах, почергово з правого та лівого боку.

Крім того, фіксацію протеза перевіряє сам хворий, який виконує задані лікарем рухи нижньою щелепою, мімічними м'язами та язиком. Базис протеза не повинен зміщуватися з протезного ложа під час звичайних м'язових скорочень. Під час фіксації повних знімних зубних протезів можна помітити заниження або завищення міжкоміркової висоти, фіксацію центрального співвідношення щелеп у бічній оклюзії, але найчастіше помилки допускаються у разі фіксації центрального співвідношення щелеп, коли хворий висуває нижню щелепу в передню оклюзію. За відсутності змикання у ділянці фронтальних або бічних зубів такі протези необхідно переробити. Визначені попередні контакти зубів, зони підвищеного тиску в межах базису протеза, а також місця, де м'язи надмірно перекриваються протезом, ліквідовують шляхом зішліфовування. Під час фіксації протезів обов'язково перевіряють бічні та передньо-задні рухи; штучні зуби, на яких підвищується прикус, особливо це стосується іклів, необхідно зішліфувати. Проводяться заходи для того, щоб під час рухів зберігався максимальний контакт між штучними зубами. Фронтальні зуби, якщо вони значно перекривають нижні, підлягають укороченню.

Лікар стоматолог-ортопед після вищеописаних маніпуляцій повинен дати рекомендації хворому щодо користування протезами у перші дні. Особливо це необхідно зробити, якщо повні знімні протези хворому виготовляють уперше. Отож необхідно наголосити на тому, що протез є стороннім тілом у ротовій порожнині і його необхідно так і сприймати. Часто буває, що після фіксації протезів у хворого виникають головний біль, нудота, позиви до блювання тощо. У такому разі йому рекомендують вивести протези з ротової порожнини. Важливим моментом під час користування протезами є перша доба. Хворого просять, якщо можливо, протягом першої доби не виймати протези з рота навіть па ніч. Звичайно лікар досить легко добивається правильного прилягання базису протеза до тканин протезного ложа, легкого введення та виведення його з ротової порожнини, але хворий через деякий час приходить до лікаря зі скаргами, що протез спричиняє біль у певних місцях, де він контактує зі слизовою оболонкою.

Процес ліквідації місць на базисі протеза, які травмують тканини протезного ложа, називається корекцією. Корекцію проводять звичайно починаючи уже з другого дня після фіксації протезів. Хворого просять не користуватися ними у разі відчуття болю, але приблизно за 2-4 год до відвідин лікаря протези обов'язково вводять у ротову порожнину. Лікар під час огляду слизової оболонки ротової порожнини без особливих зусиль визначає місця травмування тканин протезного ложа краєм базису протеза. Місця протеза, які зумовлюють травмування, підлягають зішліфуванню та поліруванню.

Кількість корекцій різна і може коливатися від однієї до десяти. У перший період користування протезами під час кожного відвідування хворого його необхідно підтримати психологічно, зазначивши, що він уже вимовляє слова, що йому стає легше вживати їжу, що через деякий час усі неприємні відчуття зникнуть. Описані моменти звикання хворого до повного знімного протеза мають назву „адаптація".

Термін „адаптація" означає пристосування, припасування. З точки зору фізіології ортопедичне лікування повними знімними протезами є дуже серйозним втручанням в організм людини і недооцінювати його складність лікарю неприпустимо.

Складні механізми адаптації можна краще зрозуміти, якщо звернутися до класичних робіт Т.П. Павлова про процеси гальмування.

Повний знімний протез є незвичайним подразником, хворий відчуває його як стороннє тіло. Хворі часто зациклюються на відчуттях від протеза і його перебуванні в ротовій порожнині, що заважає їм виконувати роботу та повноцінно відпочивати.

На першому етапі одночасно з усіма перерахованими недоліками посилюється слиновиділення, що свідчить про першу фазу адаптації, яка ще має назву рефлекторного подразнення і продовжується від 1 до 3 діб. За характером цей рефлекс є безумовним, він нагадує реакцію, спричинену дією речовин, які не сприймаються організмом. Блювотний рефлекс спричиняється механічним подразненням рецепторів кореня язика або м'якого піднебіння. Цей рефлекс має захисний характер. Протягом першого тижня користування протезом відповідна реакція на подразнення починає стихати, відчуття стороннього тіла змінюється. Зменшується салівація, зникає блювотний рефлекс. Ці ознаки свідчать про те, що настала друга фаза адаптації, яка має назву умовнорефлекторного гальмування і продовжується протягом одного тижня.

У подальшому хворий перестає відчувати наявність протеза в ротовій порожнині, забуває про його існування і відчуває незручність лише тоді, коли протез необхідно вивести з рота. Третя фаза адаптації продовжується до 30-3,5 днів і має назву згасання умовнорефлекторних подразнень та повного звикання до протеза.

Цінним критерієм оцінки адаптації до знімних протезів є повна адаптація.

Є.І. Гаврилов (1978) вважає, що лікар повинен спостерігати за хворим до тих пір, поки не буде впевнений у настанні повної адаптації до повних знімних зубних протезів. Ці заходи він називає принципом закінченості лікування.

Часто лікарям задають таке запитання: чи є необхідність виводити протез з ротової порожнини на ніч? Якщо це питання стосується не якоїсь однієї людини, то, в принципі, протез необхідно виводити з ротової порожнини, щоб зменшити його перебування на її слизовій оболонці. Складніше це питання вирішується стосовно конкретного хворого. Перед тим як дати рекомендації, лікар зобов'язаний урахувати вік хворого, стать, сімейний стан, наскільки змінюється естетичний вигляд хворого у разі виведення протеза з ротової порожнини. Особливо це стосується хворих молодого віку, у хворих старшого віку рекомендації щодо виведення протеза з ротової порожнини на ніч не зумовлюють психологічного напруження.

Хворим рекомендують полоскати рот відваром дубової кори, слабким розчином фурациліну (1:5 000), розчином перманганату калію. Не рекомендується використовувати харчову соду, оскільки вона призводить до розрихлення слизової оболонки, що, в свою чергу, буде сприяти виникненню протезних стоматитів.

Реакція тканин протезного ложа на знімні протези

Тканини протезного ложа першими реагують надію базисів протезів, адже слизова оболонка філогенетично не пристосована до передачі жувального тиску, самоочищення тощо.

Є.І.Гаврилов (1978) виділяє побічну, токсичну, алсргійну та травмівну дію базису протеза.

Побічна дія знімного протеза полягає у передачі жувального тиску на тканини протезного ложа, що є неадекватним подразником для слизової оболонки, у порушенні самоочищення, терморегуляції, мови, сприйняття смаку. До результатів побічної дії необхідно віднести "парниковий ефект" та вакуум.

"Парниковий ефект" є наслідком побічної дії знімного пластмасового базису в результаті порушення терморегуляції слизової оболонки ротової порожнини. Механізм виникнення цього явища мас таке пояснення. Акрилові пластмаси володіють поганою теплопровідністю. З цієї причини під пластмасовим базисом виникає вища температура, ніж у ротовій порожнині, близька до температури тіла людини. З'являється явище термостату, яке є ідеальною умовою для розмноження мікроорганізмів та грибкової мікрофлори. Клінічна картина слизової оболонки проявляється поширеною або вогнищевою гіперемією, а якщо до цього приєднується поганий гігієнічний догляд за протезами, то стан слизової оболонки погіршується ще більше. Альтернативою у боротьбі з "парниковим ефектом" є вибір матеріалів з доброю теплопровідністю. Тому найкращими базисами є металеві.

До результатів побічної дії повних знімних протезів належить ефект медичної банки. Звичайно цей ефект можно спостерігати під верхнім повним знімним протезом.

За наявності доброго замикального клапана по краю протеза зміщення останнього під час функції збільшує простір між базисом і слизовою оболонкою ротової порожнини. Доступу повітря за таких умов немає, під базисом протеза виникає розріджений простір (вакуум), подібний до того, що виникає у медичній банці. Такий стан зумовлює розширення капілярів слизової оболонки твердого піднебіння, що проявляється гіперемією. Клінічна картина характеризується поширеним запаленням слизової оболонки твердого піднебіння, значним її набряком, а в разі нслікування -- гюліпозом. Диференційна діагностика значно утруднена і повинна грунтуватися на виключенні акрилового або бактеріального токсичного стоматиту.

До результатів токсичної дії акрилових базисів повних знімних протезів відносять токсичні стоматити. Вони можуть бути двох типів. Перший зумовлений значною кількістю залишкового мономера, який не вступив у реакцію полімеризації, другий -- зумовлений токсинами, які виділяють мікроорганізми, і спостерігається у разі недотримання гігієни ротової порожнини.

Основним компонентом виникнення акрилових токсичних стоматитів є мономер. За своєю хімічною будовою він - метиловий ефір метакрилової кислоти. У високих концентраціях мономер є протоплазматичною отрутою. Його дія на слизову оболонку ротової порожнини вкрай негативна, негативна його дія і на весь організм. Причиною виникнення токсичних стоматитів може бути і вільний мономер, що вивільняється під час старіння пластмаси, тобто під час процесів деполімеризації.

Іншим механізмом пояснюється виникнення токсичного бактеріального стоматиту. У разі поганого догляду за ротовою порожниною та за базисами повних знімних протезів створюються умови для розмноження бактеріальної мікрофлори, збільшується кількість грибкових форм.

Діагностика такого стану досить легка, про нього свідчить стан протезів - наявність пор, часті направки, погане полірування. Хворий повинен знати терміни користування протезами та про необхідність їх заміни.

Причинами виникнення алергійного стоматиту можуть бути мономер, гідрохінон, перекис бензоїлу, окис цинку та барвники. Виділити якийсь один інгредієнт дуже важко. Речовини, які зумовлюють контактну алергійну реакцію, не мають білкової природи. Цих властивостей вони набувають після хімічного сполучення з білками організму. Такі речовини називаються гаптенами.

Алергійні реакції у вигляді набряку Квінке, кропивниці і стоматиту епос терігалися ще тоді, коли як базисний матеріал використовували каучук, нині таких ускладнень стало ще більше. Клінічна картина у разі алергії, що спричинена акриловими пластмасами, дуже різноманітна і становить значні труднощі під час диференційної діагностики інших реактивних змін. Клінічна картина у разі алергійного стоматиту проявляється на слизовій оболонці ротової порожнини, яка є гінеремованою, блискучою, чітко обмежена ділянкою, що безпосередньо контактує з базисом протеза. У клініці важко проводити диференційну діагностику між токсичним, контактним стоматитом та запаленням, спричиненим механічною травмою. Допомагає проба з експозицією, коли на кілька днів протезом не користуються і явища стоматиту зникають.

Малоефективна також і фармакологічна корекція даної патології.

Найбільша група ускладнень у разі користування повними знімними протезами пов'язані із запаленням слизової оболонки ротової порожнини. Запалення, спричинене знімними протезами, отримало назву протезного стоматиту.

Травматичний протезний стоматит спостерігається часто, особливо у перші дні користування знімними протезами. Травматичні ураження можна виявити по межі протезного ложа і причиною їх виникнення є травма слизової оболонки краєм протеза. Клінічна картина у разі легкої травми може характеризуватися катаральним запаленням, якщо ураження глибоке, виникають набряклі рани з дном, яке кровоточить.

У разі механічної травми слизової оболонки язика або щік, найчастіше гострим краєм протеза, виникає виразка. Хворі скаржаться на біль в ураженій ділянці, під час огляду виявляється різної форми, глибини і розмірів виразка, покрита сірувато-білим нальотом. Краї рани звичайно набряклі, слизова оболонка гіперемована. Ліквідація травмівного агента і призначення полоскань дезінфекційних засобів та аплікацій дає добрий ефект.

Гострі декубітальні виразки швидко зникають у разі корекції країв протеза; якщо цього не зробити, то гостра виразка переходить у хронічну. Лікар повинен задуматися, якщо лікування виразки протягом 2 тижні приносить результату; у такому разі хворого необхідно проконсультувати в онколога.

Для запобігання травматичному стоматиту необхідно, щоб лікар спостерігав за хворим доти, поки не переконається, що травма слизовій оболонці не загрожує і настала адаптація до повних знімних протезів.

Особливості повторного протезування хворих повними знімними протезами

зубний протез ускладнення

Відомо, що повні знімні зубні протези можуть ефективно використовуватися протягом невеликого проміжку часу. Показаннями до повторного протезування є зниження лікувальних, профілактичних властивостей, збільшення небажаної дії протезів на тканини протезного ложа.

Дослідження жувальної функції, проведені через різні проміжки після фіксації протезів, виявили цікаві закономірності, які допомагають правильно вирішувати питання повторного протезування. Загальноприйнято, що питання про заміну протезів необхідно вирішувати після 3-річного їх використання. Через 3 роки жувальна ефективність залишається високою, але досягається вона за рахунок подовження часу розжовування їжі, що свідчить про значне зниження жувальної здатності штучних зубів. Питання повторного протезування може виникнути і раніше, якщо стала гіршою фіксація, виникли балансування, часті поломки базису, пори у базисі, що погіршують гігієнічний стан протеза, порушення оклюзійних співвідношень, зміни тканин протезного ложа. Недопустимо для ліквідації цих недоліків перебазування базисів протезів самотвердіючими пластмасами. Як тимчасовий захід може бути використане лабораторне перебазування на час виготовлення нового протеза.

Стоматологи-ортопеди часто зустрічаються зі зниженням міжкоміркової висоти у хворих, які довгий час користувалися повними знімними зубними протезами. Причини, що призводять до цього, можуть бути різноманітними (помилки лікаря під час визначення міжкоміркової висоти та фіксації центрального співвідношення щелеп, стертість пластмасових зубів, процеси атрофії у щелепно-лицевій системі). В одних хворих це може не проявлятися, в інших проявляється артропатіями, мацерацією шкіри в кутах рота. Але спільним для всіх хворих є зміна зовнішнього вигляду.

Постає питання: відновити міжкоміркову висоту в нових протезах чи залишити ту, яка була визначена раніше і до якої хворі повністю адаптувалися? Існує кілька наукових думок. Одні вважають, що необхідно залишити попередню міжкоміркову висоту, інші вважають, що слід визначити нову і збільшити її до необхідного рівня одномоментно. Нині ці думки поділяють не всі стоматологи.

Особливої уваги заслуговує створення меж базисів протезів та їх форми. В останні десятиріччя спостерігається тенденція до збільшення меж повного знімного протеза на нижній щелепі. Це розширення відбувається переважно за рахунок перекриття базисом протеза слизового горбка, перекриття щелепно-під'язикової лінії, а також розширення базису протеза у під'язиковій ділянці. Треба зазначити, що багато хворих використовують протези із змен пісними межами. А фіксація нових та адаптації до них проходить дуже важко, а часто і не настає зовсім.

Наступна особливість повторного протезування полягає у постановці штучних зубів на верхній щелепі. Традиційна методика в такій ситуації неприйнятна. У разі повторного протезування необхідно збільшити ротову порожнину за рахунок деякого розширення зубної дуги нового протеза. Однак зміщувати штучні зуби дозовні можна лише в дозволених межах. Якщо цього недостатньо, тоді необхідно зішліфувати піднебінні поверхні жувальних зубів. Ще одною особливістю повторного протезування е урахування форми базису старого протеза, його товщини, кількості направок, які були проведені.

Таким чином, у разі повторного протезування хворих необхідно детально вивчити стан протезного ложа, форму старого протеза, його товщину, постановку зубів. Усе це мас бути проаналізовано, особливу увагу звертають на психоемоційний стан хворих, на їх професійну діяльність (актори, вчителі).

Размещено на www.allbest.