Катаракта. Основні методи лікування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

1. Загальні відомості про катаракту. Види катаракти

2. Діагностика

3. Консервативне та хірургічне лікування

4. Народна медицина у лікуванні катаракти

5. Догляд за хворими до і після екстракції катаракти

6. Список використаної літератури

1. Загальні відомості про катаракту. Види катаракти

Катаракти бувають природжені і набуті. Набуті катаракти, в свою чергу, поділяють на старечі (вікові) і ускладнені. Крім того, за локалізацією помутніння катаракти поділяють на кортикальні, ядерні, капсулярні і поліморфні.

Набута катаракта. Стареча (вікова) катаракта -- це помутніння, що виникає в старечому віці. Однак в останні десятиріччя відмічена явна тенденція до «омолодіння» катаракт. Досить часто старечу катаракту можна бачити у віці 45--50 років. Тому їй більш відповідає назва «вікова катаракта».

Вікова катаракта має 4 стадії: початкову, незрілу, зрілу і перезрілу. Захворювання уражає обоє очей, але інтенсивність помутніння у двох кришталиках може бути різна.

У початковій стадії помутніння локалізуються в кортикальних шарах і мають вигляд спиць колеса. Під час бокового освітлення на тлі чорної зіниці помутніння кришталика мають сірий колір, а в прохідному світлі -- на тлі рожевого рефлексу -- їх видно у вигляді радіальних тіней.

Помутніння кришталика по периферії не впливають або незначно погіршують зір, і хворий не помічає їх. Практично у всіх людей старшого віку під час обстеження з широкою зіницею можна виявити такі помутніння.

Інша справа, коли початкові помутніння кришталика локалізуються в ядрі (ядерна катаракта). За такого виду катаракти вже у початковій стадії хворий спостерігає затуманення і зниження гостроти зору.

Початкова стадія катаракти може тривати від кількох місяців до багатьох років.

У стадії незрілої катаракти помутніння захоплюють як периферію, так і центральну частину кришталика. За умови бокового освітлення кришталик має сірувато-білий колір з перламутровим відтінком. Поверхневі шари кришталика залишаються прозорими. Тому під час фокального освітлення можна бачити тінь від райдужки на глибших мутних шарах кришталика. У прохідному світлі рефлекс з очного дна тьмяний або зовсім відсутній. Гострота зору значно знижена.

У незрілій стадії катаракти кришталик може набухати і збільшуватися в розмірах (тому цю стадію називають ще набухаючою) катарактою). Це може призвести до зміщення райдужки вперед, закриття кута передньої камери і загрожує розвитком гострого нападу глаукоми.

У стадії зрілої катаракти спостерігають помутніння всіх шарів кришталика. За умови бокового освітлення кришталик гомогенне мутний, сірого кольору. Рефлекс з очного дна відсутній. Гострота зору знижена до світловідчуття.

У стадії перезрілої катаракти відбувається денатурація і розрідження кришталикових мас. Тверде ядро опускається на дно капсули кришталика і вільно там рухається. Кришталикові маси проникають через капсулу і можуть викликати запалення райдужки і війкового тіла, а також «забити» трабекулу, що призводить до вторинної (так званої факолітичної) глаукоми.

Слід зазначити, що в наш час завдяки своєчасному хірургічному лікуванню перезрілу катаракту можна побачити дуже рідко.

Ускладнена катаракта. Ускладнена катаракта виникає як наслідок інших захворювань ока або цілого організму, а також може обумовлюватися дією деяких шкідливих чинників і травмами ока. З боку ока такими захворюваннями є хронічний увеїт, злоякісна короткозорість, пігментна дегенерація сітківки, глаукома тощо. Загальними захворюваннями є цукровий діабет, гіпотиреоз та деякі інші ендокринні захворювання. Ускладнена катаракта виникає також у результаті впливу на око променевої енергії: інфрачервоного (катаракта склодувів, металургів) і рентгенівського опромінення (рентгенівська катаракта).

Травматична катаракта посідає дещо окреме місце. Вона виникає внаслідок порушення цілісності капсули кришталика у разі проникаючих поранень і контузій ока. За такої умови настає швидке проникнення вологи передньої камери в кришталик і його помутніння. Травматична катаракта досить часто супроводжується вторинною глаукомою і факогенним іридоциклітом, а тому вимагає негайного хірургічного лікування.

Природжена катаракта. Природжені помутніння кришталика можуть виникнути в результаті деяких (зокрема вірусних) захворювань матері під час вагітності. Природжені катаракти частіше бінокулярні, але можуть бути і монокулярні. Помутніння бувають різної локалізації і величини. Від інтенсивності та локалізації помутніння залежить ступінь зниження гостроти зору. За умови значного зниження гостроти зору внаслідок природженої катаракти у дитини можуть розвинутися амбліопія, косоокість, ністагм. Природжена катаракта, як правило, стаціонарна, тобто інтенсивність помутніння з часом не прогресує.

2. Діагностика

катаракта віковий діагностика лікування

У нормі, коли кришталик прозорий, зіниця виглядає чорною, подібно до вікон у неосвітленому будинку. Якщо ж у кришталику з'являється помутніння, він стає видимим і зіниця перестає бути чорною.

У старшому віці за умови склеротичних змін кришталика (факосклероз) у боковому освітленні він теж може бути тьмяним, «видимим». Але факосклероз -- це ще не катаракта. Тому в таких випадках про помутніння кришталика можна говорити тільки після дослідження його у прохідному світлі. Треба пам'ятати також, що тьмяним кришталик стає від набряку за умови декомпенсованої глаукоми і гострого нападу глаукоми.

3. Консервативне та хірургічне лікування

У початковій стадії вікової та ускладненої катаракти проводять консервативне лікування. Застосовують вітамінні краплі в різних комбінаціях: від найпростіших (глюкоза, рибофлавін, аскорбінова кислота) до дуже складних, куди входять різні вітаміни, солі, мікроелементи (віцеїн, вітайодуроль, катахром). Призначають також краплі інших груп ліків: каталін, квінакс тощо.

Природжена катаракта консервативному лікуванню не підлягає.

У незрілій і зрілій стадіях катаракти консервативне лікування не дає ефекту. Єдиним методом лікування тут є операція. Давніше операцію проводили лише у зрілій стадії катаракти. Тепер рівень офтальмохірургії дозволяє робити операцію у будь-якій стадії. Єдиним показанням для операції є ступінь зниження гостроти зору через помутніння кришталика. Деякі хірурги вважають зниження гостроти зору до 0,3--0,4 достатнім показанням для екстракції катаракти. Тут велике значення мають ще й соціальні мотиви: хворий у працездатному віці з потребою у високій гостроті зору може бути прооперований раніше.

За умови природженої катаракти критеріями для вирішення питання про оперативне втручання є інтенсивність і локалізація помутніння та гостроти зору. Вважається, що мінімальна гострота зору, необхідна для нормального розвитку функції ока, в тому числі бінокулярного зору, є 30% (0,3). Однак у ранньому дитячому віці гостроту зору визначити неможливо. Тому необхідність оперативного втручання визначають за інтенсивністю і локалізацією помутніння. Операцію слід робити якомога раніше (до 1 року), щоб уникнути розвитку амбліопії.

Хірургія катаракти має дуже давню історію і пережила великі зміни. Особливо значні вони у підходах до екстракції катаракти сталися у зв'язку із впровадженням мікрохірургії. Суть операції полягає у видаленні (екстракції) мутного кришталика. Катаракту можна видалити в капсулі -- інтракапсулярна екстракція катаракти. Особливого поширення операція набула після запропонованого у 1961 р. польським офтальмологом Крвавичем методу видалення кришталика за допомогою примороження до його капсули охолодженого металевого наконечника інструмента. Це так звана кріоекстракція катаракти.

У разі екстракапсулярної екстракції катаракти висікають тільки передню капсулу кришталика, видаляють ядро і вимивають кришталикові маси; задня капсула кришталика залишається. На даний час, за винятком спеціальних показань, виконують екстракапсулярну екстракцію катаракти. Крім багатьох інших переваг, вона дає можливість імплантувати штучний кришталик -- інтраокулярну лінзу (ІОЛ).

Імплантація штучного кришталика в останні роки стала дуже поширеною. Існує велика кількість моделей інтраокулярних лінз, які постійно удосконалюються. Штучний кришталик можна імплантувати в задню або передню камери ока. ІОЛ можна фіксувати в капсулі, в зіниці, до райдужки, в куті передньої камери. На даний час найпопулярнішими у світі є різні модифікації моделі Сімко з фіксацією в капсулі. В Україні користуються також моделями М.М. Сергієнка із змішаною фіксацією (в капсульному мішку і до райдужки). Сучасний розвиток хірургічної техніки відкинув практично всі протипоказання щодо імплантації ІОЛ.

У дитячому віці проводять тільки екстракапсулярну екстракцію катаракти. Особливістю екстракції катаракти у дитячому віці є те, що ядро кришталика ще не сформоване. Тому достатньо зробити невеликий розтин фіброзної капсули тільки для того, щоб відсмоктати катарактальні маси.

Стан ока після екстракції катаракти називають афакією, а після екстракції катаракти з імплантацією штучного кришталика -- артефакією або псевдофакією. У разі афакії і артефакії передня камера трошки поглиблена. Райдужка не має опори і тому під час рухів ока тремтить. У разі інтракапсулярної екстракції катаракти обов'язковим моментом є периферична іридектомія, і тому після операції видно базальну колобому райдужки.

Унаслідок видалення кришталика, який бере значну участь у заломленні променів, око стає різко гіперметропічним і тому вимагає корекції. Традиційним методом корекції є окуляри. Необхідні скельця силою +9,0--+12,0 діоптрій. Якщо у хворого перед операцією була короткозорість, сила окулярів зменшується, якщо ж була далекозорість -- навпаки, збільшується. Крім того, афакічне око позбавлене здатності акомодувати. Тому для роботи на близькій відстані окуляри повинні бути на 3 діоптрії сильніші.

Слід мати на увазі, що такі сильні, окуляри призводять до збільшення величини зображення на сітківці на 30 %. Тому у разі односторонньої афакії і високої гостроти зору другого ока окуляри не можуть дати злиття зображень на сітківці обох очей. У таких випадках рекомендують корекцію контактними лінзами. Контактні лінзи дають незначне збільшення зображення на сітківці, завдяки чому бінокулярний зір є можливим. Іншою перевагою контактних лінз є те, що немає потреби у важких окулярах з грубими лінзами.

Альтернативою окулярам і контактним лінзам є імплантація під час операції екстракції катаракти штучного кришталика. За умови артефакії оптична система ока не змінюється і це дає хворому відчуття зорового комфорту. Крім того, ІОЛ забезпечує бінокулярний зір, що так важливо у разі операцій з приводу односторонніх, у тому числі травматичних, катаракт.

Корекція афакії у дитячому віці є особливо проблематичною. Окуляри є досить грубими і важкими. За умови односторонньої афакії така корекція не дає бінокулярного зору. Контактними лінзами в ранньому дитячому віці користуватися практично неможливо. Ідеальною корекцією є імплантація ІОЛ. Тому зрозумілим є прагнення багатьох хірургів проводити імплантацію штучного кришталика в якомога ранньому віці. Разом з тим імплантація в такому віці викликає і ряд застережень.

4. Народна медицина у лікуванні катаракти

На сьогодні актуальним залишається лікування катаракти за допомогою народної медицини, головним завданням якої є домогтися поліпшення обміну речовин у кришталику. З цією метою призначають вітаміни С, Р, РР, Е. Корисні апельсини, плоди шипшини та чорної смородини, зелений горошок, капуста, обліпиха, кукурудза, гречка, овес, соєва та бавовникова олії. Дітям старшого віку дають настоянку часнику по 10 -- 20 крапель 3 рази на день.

Авіценна при катаракті пропонував вживати суміш риб'ячого жиру з медом, сік інжиру з медом, імбир.

У початковій стадії катаракти всередину призначають препарати йоду, якщо у дитини немає алергії на нього.

Розслаблює м'язи ока, забезпечує функціональний спокій та сприяє зменшенню патологічного процесу атропін, який входить до складу беладонни лікарської. Порошок листків її дають по 0,01--0,02 г 2 рази на день дітям старшого віку. Для розширення зіниць у очі закапують по 1--2 краплі 1 % розчину атропіну сульфату.

При катаракті настоєм трави очанки лікарської промивають очі та роблять з нього компреси. Одночасно приймають всередину: 1 столову ложку трави залити 400 мл окропу, настояти до охолодження. Дітям старшого віку давати по 1/2 склянки 4 рази на день, для дітей молодшого віку дозу зменшити.

М.І.Рильков пропонує такі суміші лікарських трав для лікування катаракти:

· Кореневище пирію повзучого - 40 г

· Трава золотушника канадського - 40 г

· Суцвіття конюшини червоної - 40 г

· Трава череди трироздільної - 40 г

· Листки брусниці звичайної - 40 г

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 30 хв. Приймати по 50 мл З рази на день перед їдою протягом 1 міс.

· Трава буркуну лікарського -- 40 г

· Трава суниць лісових -- 40 г

· Листки смородини чорної -- 40 г

· Плоди шипшини коричної -- 40 г

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 30 хв. Приймати по 50 мл З рази на день перед їдою протягом 1 міс.

· Листки берези бородавчастої

· Трава зірочника середнього - 40 г

· Листки смородини чорної - 40 г

· Плоди горобини чорноплодої - 40 г

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 30 хв. Приймати по 50 мл З рази на день перед їдою протягом 1 міс.

· Корені селери запашної -- 40 г

· Трава золотушника канадського -- 40 г

· Трава суниць лісових -- 40 г

· Плоди обліпихи крушиновидної -- 40 г

· Листки брусниці звичайної -- 40 г

Столову ложку суміші залити 200 мл води, кип'ятити 10 хв на малому вогні, настояти 20 хв. Приймати по 50 мл 3 рази на день за 20 хв перед їдою протягом 1 міс. Щомісяця прийом сумішей чергувати. Дітям віком до 5 років дозу зменшують удвічі.

Одночасно роблять промивання, примочки на очі із соку алое деревовидного, розбавленого перевареною водою (1:1).

У початковій стадії катаракти з частковим помутнінням кришталика затримує прогресування процесу, стабілізує його та сприяє розсмоктуванню помутніння закапування розчину свіжого стільникового меду (в дистильованій або перевареній воді у пропорції 1:4). Поступово концентрацію збільшують до 1:1. Закапувати 3 -- 6 разів на день протягом 1 --3 міс, роблячи перерву на 1 тиж після місяця лікування. Одночасно їсти продукти, що містять велику кількість вітаміну С.

Свіжий сік трави конюшини червоної або зірочника середнього профільтрувати та одразу нагріти до температури 85 -- 90 °С (не кип'ятити). Злити у простерилізовану пляшечку. Пастеризований таким чином сік можна зберігати 2 -- 3 доби у закритому посуді з темного скла. Піпеткою закапувати по 2 -- 3 краплі в око 1--2 рази на день. Поліпшується обмін речовин у кришталику (сік містить багато вітамінів, зокрема вітаміну Е).

Можна приготувати настоянку трави зірочника середнього. 50 г сухої подрібненої трави залити 250 мл 40 % спирту етилового, настояти 7 діб, профільтрувати. Закапувати в очі по 1 --3 краплі 1 --2 рази на день дітям, що старші за 8 років.

Для примочок на очі беруть по 40 г квіткових кошиків нагідок лікарських, крайових пелюсток волошки синьої та трави очанки лікарської. Дві столові ложки суміші залити 500 мл окропу, настояти в темному місці 30 хв, процідити та профільтрувати. Примочки робити на ніч.

У давнину для лікування катаракти використовували такий метод. Брали дощових черв'яків та потроху посипали їх сіллю. Рідину, що виділялася, фільтрували й по краплі закапували в очі. Буцімто через 14 діб катаракта повинна була розсмоктатися.

При катаракті рекомендують щоденно робити ванни для очей, 2 -- 3 рази на тиждень -- збуджувальне обгортання шиї, живота та литок (протягом 1 міс).

5. Догляд за хворими до і після екстракції катаракти

Ще зовсім недавно після екстракції катаракти накладали на 24 год бінокулярну пов'язку, а хворий 2--3 дні знаходився на суворому ліжковому режимі. Це вимагало особливо ретельного догляду зі сторони середнього і молодшого медперсоналу. Тепер завдяки розвиткові мікрохірургічної техніки можна досягнути повної герметизації рани. Операції стали безпечнішими, кількість післяопераційних ускладнень зменшилася, а потреба в суворому ліжковому режимі відпала. Після операції накладають лише монокулярну пов'язку.

Однак екстракція катаракти була і залишається однією з найскладніших в офтальмології. Оперують переважно людей старшого віку. Тому ускладнення як з боку ока, так і з боку цілого організму не виключені.

Перед операцією хворий повинен пройти обстеження, яке включає загальний аналіз крові, визначення часу зсідання крові і часу кровотечі, загальний аналіз сечі, рентгенографію органів грудної клітки, ЕКГ, консультацію терапевта, стоматолога. Якщо потрібно, призначають лікування.

Травний канал перед операцією повинен бути очищений. У день операції зранку хворий не повинен їсти і пити. Перед операцією йому потрібно забезпечити спокій, а вночі перед операцією -- повноцінний сон. Безпосередньо перед операцією хворому вимірюють артеріальний тиск. Поведінка медперсоналу в передопераційній і операційній повинна бути спокійною і впевненою.

Після операції дуже рідко може розвинутися гострий напад глаукоми, який супроводжується болем ока і голови, нудотою, а також може виникнути кровотеча. Про такі стани слід негайно повідомити офтальмолога. Крім того, у хворого можуть спостерігатися загальні ускладнення: гіпотонія (наприклад, після ін'єкцій аміназину), гіпертонічний криз, розлад мозкового кровообігу, гостра затримка сечі, психічні розлади та інші невідкладні стани. Про це теж треба повідомити чергового лікаря й окуліста.

6. Список використаної літератури

1. Жабоєдов Г.Д., Сергієнко М.М. Очні хвороби. - К.,”Здоров'я”,1999;

2. Клініка Віллса. Діагностика і лікування очних хвороб./За ред. Дугласа Каллома та Бенджаміна Чанга. - Л.: Медицина світу, 1999;

3. Кархут В.В. Ліки навколо нас. -- К.: Здоров'я, 1975;

4. Носаль І.М. Від рослини до людини. -- К.: Веселка, 1992;

5. Беляев В.С., Барашков В.И. Катаракта и основы ее лечения. - М.:изд. УНД, 1991;

6. Рабинович М.Г. Катаракта. - М.:”Медицина”, 1965;

7. Шмелева В.В. Катаракта. - М.:”Медицина”, 1981;

8. Бочкарева А.А., Ерошевский Т.И. Глазные болезни. -

М: ”Медицина”, 1989;

9. Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. -- К.: 1993.

Размещено на Allbest.ru