Поняття про десмургію
Поняття про пов'язку. Перев'язка та процес її накладання. Марля і вата як найбільш поширені і вживані в якості перев'язувальних матеріалів. Види пов'язок на голову, обличчя та шию. Десмургія як вчення про методи застосування і техніку накладення пов'язок.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.04.2013 |
| Размер файла | 926,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Поняття про десмургію
Виконала:
Овчарова Лілія
План
Вступ
1. Поняття про десмургію
2. Основні перев'язувальні матеріали
3. Види пов'язок
Висновок
Використана література
Вступ
Так вже склалося що в нашому житті не обійтись без травм. Тому кожен громадянин повинен знати правила надання першої допомоги.
Надаючи першу допомогу, перш за все необхідно з'ясувати у потерпілого, якщо він в свідомості, або в очевидців надзвичайної події про одержану травму. Потім слід оглянути потерпілого, звертаючи особливу увагу на положення і рухомість кінцівок. Якщо відбувся перелом, потерпілий відчуває різкий біль і обмеження рухів, з'являються припухлість, деформація кінцівок, яка викликається зміщенням кісткових уламків, синяки, іноді чути хруст в місці перелому внаслідок тертя кісткових уламків. При відкритому переломі не можна намагатися видалити з рани кісткові уламки або вирівнювати їх. Обережним поверхневим промацуванням необхідно визначити місце найбільшої болючості, воно відповідає локалізації перелому. Необхідно пам'ятати, що не можна самим перевіряти рухомість кісткових уламків, вправляти їх, щоб не пошкодити м'які тканини, судини, нерви і причинити потерпілому додатковий біль, який може призвести до розвитку шоку. При підозрі на перелом першу допомогу надають в такому ж обсязі, як і при явному переломі. При закритому переломі слід вжити заходи, щоб попередити подальше зміщення уламків, зменшити травмування м'яких тканин їх кінцями, усунути або зменшити біль. При відкритому переломі, коли уламки кісток виступають в рану, слід зразу ж зупинити кровотечу і накласти стерильну пов'язку. Ці дії допоможуть попередити розвиток шоку від крововтрати, а також додаткове інфікування рани. Основне, що необхідно зробити, - забезпечити нерухомість (імобілізацію) пошкодженої кінцівки. Для цього можна використати косинку, бинти, вату, ремінь, готові або імпровізовані шини.
1. Поняття про пов'язку та перев'язку
Вчення про пов'язки, показання до їх застосування та правила накладання називають десмургією. Розрізняють поняття про пов'язку і перев'язку.
Під пов'язкою слід розуміти все те, що накладають на уражену частину тіла з лікувальною метою. Пов'язка складається з перев'язувального матеріалу, що накладається безпосередньо на рану, та різних додаткових засобів (клеол, лейкопластир, бинт і ін), що укріпляють і утримують перев'язувальний матеріал у відповідному положенні.
Перев'язкою називають процес накладання пов'язки. Залежно від характеру ушкодження, визначають тактику і вид пов'язки (закріплювальна, іммобілізуюча, стискальна та ін )
Класифікація пов'язок.
І За типом використаного матеріалу пов'язки поділяють на 2 групи а) м'які (клейові, бинтові, косинкові та ін ); б) тверді, або жорсткі, (шинні, крохмальні, гіпсові пов'язки).
II Залежно від мети накладання, пов'язки можуть бути- 1) закріплювальні, тобто ті, які утримують перев'язувальний матеріал на рані або на ураженій поверхні; 2) іммобілізуючі, або нерухомі, які забезпечують нерухомість ураженої частини тіла Ці пов'язки, як правило, застосовують при травмах опорно-рухового апарату для попередження болю при транспортуванні, а в лікарняних умовах - для утримання в правильному положенні відламків кісток після репозиції або після операцій на кістках; 3) або екстензійні - пов'язки з витягненням 3 цією метою використовують апарати для витягнення (Г.Н. Ілізаров, О.М. Єдинак й ін ), які забезпечують достатні рухи в здорових відділах кінцівки при одночасному збереженні нерухомості ушкодженої частини кінцівки
Закріплювальні пов'язки за способом фіксації перев'язувального матеріалу поділяються на а) бинтові; б) липкопластирнг, в) клейові (колоїдні, клеолові); г) косинкові; д) пращоподібні; е) Т-подібні.
Іммобілізуючі або нерухомі поділяють на 2 групи а) шинні; б) тверднучі (гіпс, пластмаса, крохмаль і ін ). Шинні пов'язки бувають простими (фіксаційні або транспортні) і екстензійними (лікувальні шини або апарати для скелетного витягнення). У загальнохірургічній практиці найчастіше використовують м'які бинтові пов'язки, які попереджують висихання рани, вторинне інфікування її, сприяють зупинці кровотечі.
2. Основні перев'язувальні матеріали
Перев'язувальний матеріал, який використовують при операціях і перев'язках, повинен відповідати таким вимогам мати добру капілярність, бути гігроскопічним, тобто мати добру всмоктувальну дію, еластичним, не подразнювати тканини, тобто бути хімічно і механічно інертним, піддаватися стерилізації без порушення його якості.
Найбільш поширеними і вживаними в якості перев'язувальних матеріалів є марля і вата. Для перев'язок використовують гігроскопічну марлю -рідку, сітчасту, бавовняну тканину, яка легко всмоктує рідину. Гігроскопічність марлі визначають наступним чином клаптик її розміром 5х5 см опускають у воду, і якщо гігроскопічність нормальна, то він повинен швидко просякнути водою і зануритися у воду менше ніж за 10 с.
Випускають ще віскозну марлю, але застосування її обмежене у зв'язку з тим, що у вологому стані вона наполовину втрачає свою міцність і може розпадатися після автоклавування.
Виробляють також гемостатичну, або кровоспинну, марлю, яку застосовують для зупинки капілярних і паренхіматозних кровотеч, при цьому кровотеча зупиняється через 2-7 хв. Цю марлю не можна стерилізувати, бо вона та імпрегновані гемостатичні речовини є вже стерильними, а повторна стерилізація призведе до руйнування активних речовин.
Гігроскопічну марлю використовують для виготовлення великих і малих серветок, тампонів, турунд, кульок та бинтів
Серветки -- це квадратні шматки марлі різної величини, складені в декілька шарів із загорнутими всередину краями, щоб у рану не попадали нитки
Тампони - різної довжини і ширини смужки марлі, загорнуті всередину краями, їх використовують в основному для зупинки кровотечі
Турунди, які менші за розмірами від тампонів, використовують для дренування невеликих за розмірами порожнин.
Марлеві кульки - невеликі шматки марлі, складені у вигляді чотири- або трикутних пластинок їх застосовують для висушування рани Іноді з цією метою використовують кульки гігроскопічної вати, загорнуті в марлю (ватно-марлеві кульки).
Бинти -- це різної довжини (2-3 м) і ширини (2,5-20 см) смужки марлі, скручені в бобіну Їх використовують для закріплення пов'язок та для фіксації іммобілізуючих пов'язок В останній час набувають поширення трубчасті бинти їхня перевага в тому, що вони завдяки своїй еластичності добре моделюють конфігурацію тіла і надійно фіксують перев'язувальний матеріал.
Цінним перев'язувальним матеріалом є вата. Вона буває двох видів -проста (незнежирена) і гігроскопічна Остання має велику всмоктувальну здатність. Проста (сіра або компресна) вата не є гігроскопічною і використовується як підкладка при накладанні шин, гіпсових пов'язок, а також для компресів як утримувач тепла. На даний час у хірургічній практиці в основному користуються асептичним перев'язувальним матеріалом, тоді як антисептичний, тобто імпрегнований різними антисептичними препаратами, не знайшов широкого застосування.
3. Види пов'язок
Розрізняють укріплювальні пов'язки, перев'язувальний матеріал на рані утримується за допомогою смужок липкого пластиру (пластирні пов'язки), при цьому потрібно в разі необхідності зголити волосся в місці його накладання. Ці пов'язки можна застосовувати для зближення країв рани, а також для лікування переломів ключиці. Недоліком їх є подразнення шкіри
Клейові пов'язки використовують для фіксації перев'язувального матеріалу на рані і для закриття невеликих ушкоджень та лінії швів після операцій, захисту шкіри . Для фіксації пов'язок застосовують колодій і клеол. Більш широке застосування отримав клеол, оскільки, порівняно з колодієм, він менше подразнює шкіру і не є таким вогненебезпечним. Для закриття невеликих ушкоджень (в основному пальців рук) застосовують клей БФ-6. Для прикриття лінії швів і захисту шкіри під час операції використовують пластубол, ліфузол, церигель. Kocuнковi пов'язки. При наданні першої медичної допомоги косинка може слугувати для накладання пов'язки практично на будь-яку частину тіла.
Найчастіше косинкову пов'язку застосовують для підвішування верхньої кінцівки при травмах плеча, передпліччя, китиці, стопи, голови та ін.
Бинтові пов'язки є найрозповсюдженішими. Вони міцні, еластичні, створюють потрібний тиск, легку модуляцію і ін. Для бинтування використовують м'яку марлю, яка не перешкоджає випаровуванню вологи із рани. Найчастіше застосовують марлю, яка має 12х12 ниток в 1см2.
Правила бинтування. Для того, щоб пов'язка лежала правильно і надійно фіксувала уражену ділянку необхідно використовувати бинти відповідної ширини і довжини, залежно від того, на яку частину тіла накладають пов'язку. Так, для тулуба використовують бинти шириною 10-12 см, для голови -- 6-8 см, для китиці і пальців - 4-6 см.
1. Перед бинтуванням хворий повинен зайняти зручне для нього положення, а ділянка, яка підлягає бинтуванню, повинна бути легкодоступною.
2. Обов'язковою умовою є горизонтальне положення хворого (за виключенням невеликих пошкоджень), щоб уникнути небажаних ускладнень (непритомність, шок).
3. Для зручності пошкоджену частину тіла (голову, кінцівки) повинні підтримувати помічники. При бинтуванні грудної клітки, живота хворого кладуть на перев'язувальний стіл так, щоб частина тіла, яка підлягає бинтуванню, була легкодоступною. З цією метою використовують спеціальні підставки
4. Необхідно завжди дотримуватись такого правила, пов'язка повинна бути закріплена в такому положенні, яке найбільш функціонально вигідне, особливо у випадку накладання її на тривалий час
5. Накладання пов'язки і сама пов'язка не повинні викликати у хворих неприємні відчуття, а навпаки - після її накладання хворий повинен відчути полегшення
6. Бинтування складається із трьох наступних етапів - 1) накладання початкової частини пов'язки; 2) накладання власне турів пов'язки; 3) фіксація пов'язки
7. Бинтування починають з периферійних відділів, поступово накриваючи турами бинта центральну ділянку. Бинт потрібно накладати так, щоб не утворювались складки, краї його не відставали від поверхні шкіри і не утворювали кишені. Рука повинна йти за ходом бинта, а не навпаки.
8. Змотану частину бинта (голівку) беруть в одну руку, а вільну частину (початок) - в іншу Розмотують бинт навколо кінцівки, тулуба або голови в напрямку зліва направо (за ходом годинникової стрілки), прихопивши першими двома оборотами (турами) кінець бинта і притримуючи кожен тур вільною рукою. Починають бинтування з найтоншої частини тіла, поступово просуваючись до товстішої (на кінцівках, як правило, від китиці або стопи до тулуба). Перші два тури повинні повністю покрити один одного, щоб добре закріпити початок бинта, а кожен наступний частково "повинен прикривати попередній, закріплюючи його
9. Закріплення пов'язки відбувається таким чином - кінець бинта розрізають ножицями в повздовжньому напрямку, кінці його перехрещують і зав'язують. Слід зауважити, що ні перехрест, ні вузол не повинні лягати на ранову поверхню. Можна кінець бинта підігнути під останній круговий хід і приколоти його до попередніх турів англійською шпилькою. Якщо пов'язка накладена правильно, то вона повністю і добре закриває хвору частину тіла, не викликаючи порушень кровообігу і не обмежує активних рухів.
Якщо пов'язка не відповідає хоча б одній із цих вимог, її необхідно переробити.
Тип пов'язки залежить від тієї частини тіла, на яку її накладають. Розрізняють такі типи пов'язок колова, або циркулярна (в основному застосовується при бинтуванні лоба, середини плеча, зап'ястка, нижньої третини гомілки); спіралеподібна пов'язка (використовують при серйозних ураженнях грудної клітки, живота, кінцівок; повзуча, або змієподібна (накладають в основному для утримання перев'язувального матеріалу на значному протязі кінцівки, як правило, на початку бинтування; хрестоподібна (за формою нагадує цифру "8", застосовують при бинтуванні частин тіла з неправильною формою - потилиця, задня поверхня шиї, ділянки суглобів і ін ); колосоподібна і черепахоподібна пов'язки, які є варіантами 8-подібноі (накладають, як правило, на суглоби); вертаюча (накладають на округлі поверхні - голова, кукси кінцівок)
Слід зазначити, що майже завжди складні пов'язки можна замінити простими циркулярними або спіралеподібними з доповненням їх 8-подібними перехресними турами. Іммобілізуючі пов'язки використовують для утримання в тому чи іншому положенні якоїсь частини тіла, передусім кінцівок. Вони поділяються на два види 1) тимчасові; 2) постійні.
Пов'язки на голову, обличчя та шию
Пов'язки на голову накладають бинтом шириною 5-8 см. Вони можуть бути простими або поворотними. Їх накладають таким чином спочатку покривають поворотними турами бинта склепіння черепа в сагітальному напрямку, а потім ці тури фіксують коловою пов'язкою. Можна застосовувати іншу методику - спочатку накладають закріплювальні тури навколо голови, потім бинт перегинають на лобі і ведуть по боковій поверхні голови вище попереднього туру до потилиці, де роблять другий перегин і покривають бокову поверхню протилежної сторони, після чого їх фіксують коловими турами. В такому порядку бинтування продовжують до тих пір, поки повністю не закриють склепіння черепа.
Шапку Гіппократа накладають за допомогою двоголового бинта або двох бинтів. Роблять коловий хід навколо голови нижче потиличного виступу. Після перехресту бинтів у потиличній ділянці однією рукою проводять голівку бинта через склепіння черепа на лоб, де його закріплюють коловим туром. Ці прийоми повторюють до тих пір, поки не буде закрите склепіння. Сагітальні тури бинта повинні поперемінне накладатися вправо і вліво від першого сагітального туру.
Чепець є більш простою, зручною і надійною пов'язкою. Кусок бинта довжиною 60-100 см кладуть на тім'яно-скроневу ділянку спереду вушних раковин. Накладають перший горизонтальний тур навколо голови, при цьому хворий утримує кінці зав'язки в натягнутому стані. Потім бинт перекидають над зав'язкою, підводять його під неї і ведуть назад, закриваючи потилицю. На протилежному боці бинт знову обводять навколо зав'язки і ведуть його допереду, прикриваючи лоб. Ці прийоми повторюють до повного закриття черепа. Кінець бинта фіксують до однієї із зав'язок
Пов'язка на одне око . Спочатку накладають циркулярні закріплювальні ходи, потім у потиличній ділянці опускають бинт під вухо і проводять косо вверх по боковій поверхні щоки і закривають хворе око, після чого закріплюють циркулярним туром висхідний. При накладанні пов'язки на праве око бинт ведуть зліва направо, на ліве - навпаки.
Пов'язка на обидва ока . Бинт фіксують двома горизонтальними турами навколо голови .Потім його ззаду опускають вниз, ведуть під правим вухом догори і закривають праве око, після чого ведуть горизонтально навколо голови і далі в ділянці лоба - під ліве вухо, закриваючи ліве око. Цей порядок повторюють до завершення пов'язки Фіксують її горизонтальними колами бинта. Пов'язка на вуха, або "неаполітанська пов'язка" Спочатку накладають циркулярні фіксуючі тури, потім продовжують бинтувати таким чином, що кожний наступний тур розташовується нижче попереднього аж до повного закриття вуха і соскоподібного відростка.
Вуздечку накладають при ушкодженнях нижньої щелепи. Для її фіксації спочатку роблять два горизонтальні фіксуючі тури навколо голови, потім у ділянці потилиці бинт ведуть вниз під правим вухом на бокову поверхню шиї і під нижню щелепу, далі - вертикально попереду лівого вуха на тім'я Після цього накладають декілька вертикальних турів для надійної іммобілізації щелепи і далі від підборіддя бинт ведуть по другому боці шиї на потилицю з переходом на горизонтальні закріплювальні ходи
Пращоподібні пов'язки накладають на ніс, підборіддя, нижню щелепу, голову Пращу виготовляють з марлі, широкого бинта або стрічки матерії, у яких розрізані кінці Середня частина її забезпечує закриття ушкодженої ділянки тіла
Пов'язки шиї Бинтування передньої частини шиї проводять за допомогою хрестоподібної пов'язки на потилицю, чергуючи її ходи з циркулярними турами . При бинтуванні задньої частини шиї застосовують циркулярні ходи, укріплюючи їх восьмиподібними турами на голові або хрестоподібною пов'язкою грудної клітки. Пов'язки на нижню кінцівку. Для закриття уражень нижніх кінцівок застосовують ті ж самі типи пов'язок, що і для верхніх .
Хрестоподібну або поворотну пов'язку застосовують при розтягненнях зв'язок гомілково-ступневого суглоба. Починають з циркулярного фіксуючого туру в нижній третині гомілки, після чого бинт ведуть косо на тил ступні на протилежний бік, огинаючи ступню, і знову скісно вверх повертають бинт на гомілку. Обійшовши гомілку позаду, повторюють подібні ходи бинта декілька разів. Пов'язку закінчують циркулярним туром на гомілці
На п'яту накладають восьмиподібну фіксуючу пов'язку. На стопу без пальців накладають колосоподібну і поворотну пов'язки. На великий палець краще накладати пов'язку, фіксуючи п до гомілки .
Інші види пов'язок
На сьогодні, окрім звичайних марлевих бинтів, використовують еластичні сітчастотрубчасті бинти , котрі дозволяють надійно фіксувати перев'язувальний матеріал, а методика їх накладання надзвичайно проста. Вони також не порушують кровообіг ураженої ділянки і не обмежують рухів у суглобах. Суспензорій - це спеціальна пов'язка, яку застосовують для фіксації калитки після оперативних втручань на яєчках та придатках.
Суспензорій виготовляють зі звичайного широкого бинта або марлі. Пов'язка складається з пояса, котрий накладають навколо тали, і мішечка з тасьмою, який прикріплюють до пояса на животі і спині.
Бандаж. Спеціальне пристосування, виготовлене з тканини та шкіри і призначене для укріплення слабких ділянок черевної порожнини. Бандажі, як правило, застосовують при черевних грижах у тих випадках, коли хворого з тих чи інших причин не можна оперувати.
Індивідуальний перев'язувальний пакет. Пакет складається з двох ватно марлевих подушок прикріплених до бинта. Одну з них можна пересувати вздовж нього. Перев'язувальний матеріал знаходиться у трьох пакетах внутрішньому - паперовому (із шпилькою), прогумованому і зовнішньому. Бинт і подушки стерильні. Після зняття зовнішнього пакета прогумовану оболонку розривають по надрізу і знімають, потім розгортають внутрішню паперову оболонку, розводять подушки на необхідну відстань і накладають на рану тим боком до якого не торкалися руками При проникаючих пораненнях однією подушкою закривають вхідний, а другою - вихідний отвори рани після цього подушки прибинтовують.
Висновок
Десмургія - це вчення про методи застосування і техніку накладення пов'язок. Разом з штучним диханням і масажем серця, зупинкою кровотечі велике значення мають правильне накладення пов'язки, іммобілізація і подальше транспортування. Пов'язка попереджає інфікування рани, сприяє зупинці капілярної і невеликої венозної кровотечі, зменшує потік больових імпульсів з пошкодженого місця. М'які пов'язки діляться на зміцнюючі, бинтові і матерчаті. До зміцнюючих пов'язок відносяться:
1). клейові, які можуть бути клеоловими, лейкопластирними і ін. Їх накладають переважно на незручні частини тіла (спину, живіт, особу, сідниці і ін.) для захисту рани від попадання в неї вторинної інфекції і від зовнішніх дій.
2). Косинкові, застосовуються для утримання власне перев'язувального матеріалу на рані в будь-якій частині тіла. Крім того, косинки використовують для підтримки верхньої кінцівки і як імпровізований джгут при кровотечі.
3). Плащевидні, зручні для накладення на ніс, губи, підборіддя, потилицю, зведення черепа.
4). Т-образні, які зазвичай накладають на промежину, задній прохід. Найбільш зручні бинтові пов'язки. Вони міцно утримуються на тілі і рівномірно тиснуть бинтовану поверхню.
Використана література
десмургія пов'язка перев'язка
1. О.М. Кіт, О.Л. Ковальчук, Г.Т. Пустовойт, Медсестринство в хірургії.- Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.-494 с.
2. Буянов В.М. Первая медицинская помощь.-М.,1986
3. Бенюмов В.М. Хірургія: Підручник.-К.:Вища школа, 1985
4. Гапанович И.Я. Хирургия, -Минск, 1987
5. Красильникова И.М., Моисеева Е.Г. Неотложная доврачебная медицинская помощьМ.:АНМИ, 2004. -- 52-56, 62-64
6. Лівак П.Є., Терещенко В.І., Товстенко Н.О. Основи медичних знань: Навчальний посібник. -- Ірпінь: Академія ДПС України, 2002
7. Николаев Л.А. Доврачебная помощь при травмах и хирургических заболеваниях. Уч.пособие. -- Мн.: Выш.шк., 1998.
8. Петрик О.І. Долікарська медична допомога при травмах та нещасних випадках: Навчальний посібник. -- К.:Вища школа, 1995
9. Тахтарова І.К., Олейник В.П., Захарова А.О. Основи медичних знань кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. - Миколаїв: 2010. - 243 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поняття про рани, їх класифікація. Перша допомога при пораненнях. Методи накладання пов’язок. Пакет перев'язувальний індивідуальний. Накладання пов'язок на голову і груди. Накладання пов'язок на живіт, верхні та нижні кінцівки, на плечовий суглоб.
учебное пособие [18,7 K], добавлен 17.02.2009Основні причини травми голови, патоморфологічні зміни. Види та симптоми травм голови, методи досліджень. Струс мозку та забій головного мозку. Надання першої медичної допомоги. Основні види пов’язок. Деформації лицьового черепа та аномалії прикусу.
презентация [272,3 K], добавлен 27.11.2014Штучне дихання, його види та застосування. Закритий масаж серця. Перша допомога при отруєнні шкідливими газами у шахті. Загальні відомості про рани, перемоли та надання першої допомоги. Способи зупинки кровотеч. Накладання пов'язок. Допомога при ударах.
учебное пособие [5,8 M], добавлен 09.03.2016Вчення про біологічні й медичні основи хвороб. Поняття "нозологический підхід". Клінічна картина нозологічної форми. Кількісна характеристика, формування нової якості та основні періоди розвитку у хвороби. Патологічний процес та патологічний стан.
контрольная работа [31,5 K], добавлен 10.05.2009Тимчасова зупинка кровотечі шляхом пальцьового притиснення артерій, накладання джгута та стискальної пов'язки, перетискання судини. Механічні, фізичні, хімічні та біологічні методи остаточної зупинки кровотечі. Допомога при кровотечах і догляд за хворими.
методичка [1,0 M], добавлен 05.06.2013Поняття та призначення масажу. Прийоми гігієнічного масажу і правила їх застосування. Процеси в організмі, які відбуваються під впливом масажу. Косметичний масаж як комплекс масажних прийомів, що передбачають вплив на область голови, шиї й обличчя.
курсовая работа [2,0 M], добавлен 21.09.2010Аналіз захворювань дихальної системи у зв'язку з психічними та емоційними станами людини. Емпіричне дослідження серед хворих на бронхіальну астму. Зв'язок між показниками якості життя хворих на бронхіальну астму за супутніх психоемоційних станів.
курсовая работа [55,5 K], добавлен 21.09.2010Методика проведення, показання та можливості практичного застосування генетичного тестування; поняття генної діагностики. Концептуальні основи предикативної медицини і поняття про генетичний поліморфізм. Хвороби, доступні для генетичного тестування.
реферат [38,7 K], добавлен 08.11.2010Взаємозв'язок між хімічною структурою і фармакодинамікою. Механізм дії глюкокортикоїдів, показання до застосування і режим дозування. Описання методик проведення пульс-терапії глюкокортикоїдами. Особливості місцевого застосування глюкокортикоїдів.
реферат [27,6 K], добавлен 24.12.2010Поняття алкалоїдів, їх поширення у рослинному світі. Фізико-хімічні властивості алкалоїдів, методи їх визначення в сировині. Характеристика кофеїну: поняття, властивості, застосування. Рослини, які є джерелом кофеїну: чай китайський, дерево кола, гуарана.
курсовая работа [572,8 K], добавлен 19.05.2012
