Український медичний календар на 2013 рік

- під час революції у Львові починають виходити україномовні газети "Зоря галицька", орган Головної Руської Ради і антагоністичний їй "Дневник руський", орган Собору Руського, видаваний І. Вагилевичем. "Зоря галицька" видавалася до 1851 на кошти Ставропігійського інституту.

- в Університеті св. Володимира розпочато викладання курсу педіатрії (лекції про захворювання дітей) на кафедрі повивальної справи, акушерства і жіночих хвороб; цьому сприяло видання (1847) класичного підручника С.Ф.Хотовицького "Педиятрика".

1853 -160 років тому у Києві в Університеті св. Володимира відкрито побудований за проектом проф. А.Вальтера (архітектор О.Беретті) на Фундуклеєвській (нині - Б.Хмельницького) вулиці (ч. 37) "Анатомічний театр" медичного факультету для викладання нормальної анатомії, патологічної анатомії та судової медицини; він був першим в країні, став на той час одним із кращих у світі, дістав назву "Палацу науки". Сьогодні в цьому будинку знаходиться Національний музей медицини України.

- почалася Кримська війна (тривала до 1856 р.), в якій брали участь сестри милосердя, завдяки організації М.І.Пироговим виконували обов'язки по догляду за пораненими, допомагали лікарям при операціях, відали господарством польових шпиталів; це був значний та найяскравіший етап розвитку сестринської справи у ХІХ ст.

- у Києві професор акушерства, жіночих і дитячих хвороб Університету св. Володимира Олександр Матвєєв (1816-82) опрацював і впровадив у практику метод профілактики бленореї новонароджених закапуванням в очі 2% розчину нітрату срібла (метод Матвєєва-Кредо).

- на філософському факультеті Львівського університету створено фармацевтичний відділ.

1858 - 155 років тому опікуном Київського навчального округу призначено М.І.Пирогова, який досі був два роки опікуном Одеського округу, де підняв питання про відкриття університету в Одесі; в Києві постійно клопотався про створення повноцінної університетської клініки і неодноразово звертався з керівництвом університету до уряду із цим питанням, сприяв розвитку і демократизації освіти на Київщині.

- засновано Товариство морських лікарів у Миколаєві.

1863 - 150 років тому в с. Купиваха Богодухівського повіту на Харківщині народився Микола Федорович Білоусів (рос. - Белоусов) - біолог, професор кафедри зоології Харківського університету, автор численних праць з порівняльної фізіології та зоології, видав підручник загальної патології. Започаткував праці з проблеми старіння, які продовжив О.В.Нагорний. Був членом Медичної секції Харківського наукового товариства, очолював Мечніковський комітет, покликаний увічнити пам'ять всесвітньо відомого вченого. В 30-х роках публікував праці українською мовою. В УРЕ не представлений. Помер в забутті 1942 р.

- у м. Миколаєві народився Всеволод Гармашів - військовий лікар, генерал медично-санітарної служби царської армії. З 1922 р. на еміграції в Чехословаччині, професор біології та гігієни і ректор (1930-33) Українського вищого педагогічного інституту в Празі. Заснував у Чехословаччині клінічні санаторії для емігрантів. Помер 1953 р.

- влада Росії затвердила новий університетський устав, який дав третій етап розвитку Харківського університету, частково відновлював університетську автономію, давав право раді професорів обирати ректора, однак надалі не допускав жінок до навчання в університетах, навіть вільнослухачами, зокрема на медичних факультетах Харківського і Київського університетів.

-- вийшла книга І.М.Сєченова "Рефлекси головного мозку", яка мала вплив на формування матеріалістичного погляду лікарів.

- в Одесі при міській лікарні створено перший в країні самостійний спеціалізований урологічний відділ на 25 ліжок для хворих з камінцями сечостатевої системи; на Куяльницькому лимані відкрито перший заклад купалень.

- професор кафедри оперативної хірургії Університету св. Володимира Ю.К.Шимановський опрацював метод операції кістково-пластичної ампутації стегна (операція Грітті-Шимановського).

- у Харкові відкрито амбулаторію Харківського медичного товариства для приходящих хворих.

- харківський вчений О.Я.Данілевський відкрив трипсин.

- вийшов циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П.Валуєва про заборону видавати підручники, літературу для народного читання та книжки релігійного змісту українською мовою: "Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє - ворог Росії". Заборонено ввіз і поширення в імперії львівської газети "Мета", в якій публікувалися матеріали про здоров'я людей.

1868 -145 років тому народився Олекса Білоус, військовий лікар, громадський і державний діяч, керівник Міністерства і заступник Міністра народного здоров'я в уряді УНР (1919). Працював на Харківщині, Поділлі, в Бессарабії, організував боротьбу з епідеміями, написав низку праць з епідеміології та профілактики інфекційних недуг. Брав активну участь в Українській національній революції, з 1920 р. працював в місії УНР в Бухаресті, завідував відділом допомоги емігрантам з України; потім - на Поділлі (1922); у Празі (1924-27), на Закарпатті. Один з фундаторів і найбільш активних членів Спілки українських лікарів у Чехословаччині. Помер в Парижі 1929 р. (за іншими даними 1934 р.).

- в с. Солотвин Богородчанського повіту на Прикарпатті в учительській сім'ї народився Володимир Янович - лікар і громадсько-культурний діяч. Медичну освіту здобув у Віденському університеті, провадив приватну практику у Станіславові. Голова філії "Просвіти", меценат, за свої кошти створив "Селянську бурсу" для гімназистів, один із засновників Українського лікарського товариства, "Кредитової спілки", товариств "Сокіл", "Зоря". В період ЗУНРу очолював повітовий відділ влади, був головою санітарного відділу міської управи. Помер 23 грудня 1931 р.

- у Харківському університеті відкрито самостійну кафедру очних хвороб, очолив її проф. Л.Л.Гіршман - учень Е.Дюбуа-Реймона, Р.Вірхова, Г.Гельмгольца.

- в медичному журналі професора Університету св. Володимира А.П.Вальтера з'явилося перше на території України повідомлення про відкриття Д.Лістером (1865) асептики і антисептики, в найближчі роки почалося їх застосування, наукове дослідження і впровадження в практику.

- за царським дозволом після тривалого прохання науковців почали функціонувати Товариства природознавців при Київському, Харківському, Новоросійському (Одеському), Петербурзькому та Казанському університетах, створені завдяки рішенню Першого з'їзду природознавців, надалі вчені стали ініціаторами та активними учасниками наступних з'їздів.

- у Київській, Волинській та Подільській губерніях засновані спеціальні "медичні частини", що поклало початок розвитку сільської медицини.

- в Єлисаветграді засновано медичне товариство.

- в м. Чернівцях від епідемії холери померло 2300 чоловік із 33 тисяч мешканців міста.

- засновано Медичне зібрання Керченських лікарів.

- у Львові засновано Товариство лікарів Галичини, до якого входили .переважно німецькі, польські та єврейські лікарі; в ньому були одиниці лікарів-українців.

- Павло Пелехін, нащадок старовинного козацького роду, професор судової медицини Петербурзької медико-хірургічної академії, опублікував працю "Успіх нових ідей в хірургії при лікуванні ран, складних переломів і гнійних накопичень", в ній першим в Російській імперії описав та активно пропагував метод антисептики Дж. Лістера.

- у м. Львові засновано Галицьке товариство аптекарів, яке об'єднувало переважно фахівців німецької, польської та єврейської національності.

- у Чернігові при губернській земській управі засновано фельдшерську школу, в Козелецькому земстві Чернігівської губернії відкрито одну з перших земську лікарню.

- у Сімферополі засновано Таврійське медико-фармацевтичне товариство.

- у Херсоні засновано лікарське товариство.

- Київ охопила тифозна епідемія, досліджував її учень С.П.Боткіна В.Т.Покровський, опублікував працю "Епідемія тифозних хвороб в Києві".

- Олександрівське (тепер Запоріжжя) земське зібрання прийняло постанову про відкриття земських лікарських установ і запрошення в повіт 8 лікарів і 16 фельдшерів та закріплення за ними санітарних ділянок.

1873 - 140 років тому в с. Мазепинці Васильківського повіту на Київщині у сім'ї священика народився Євген Черняхівський (молодший брат Олександра Черняхівського) - лікар-хірург, професор і перший ректор Київського медичного інституту (1920-21), завідувач кафедри загальної (1921-22) та факультетської (1923-29) хірургії. Був секретарем першого в Україні Київського хірургічного товариства, заступником голови Медичної секції при ВУАН. Талановитий педагог, впровадив нові лекційні курси з хірургії, підготував сотні висококваліфікованих фахівців і кількох професорів, засновник української наукової школи хірургів. У 1918 р. - професор кафедри клінічної хірургії медичного факультету першого Українського державного університету, започаткував викладання хірургії українською мовою. Видав два томи першого українського підручника з хірургії, провів першу в Києві операцію зашивання рани серця, працював над перещепленням нирки (1914), розробив методику судинних швів, способи лікування абсцесів печінки, гриж, гангрени кінцівок, виразки 12-палої кишки. Одним із перших хірургів в Україні застосував трепанацію черепа при гнійному цереброспінальному менінгіті. У 1929 р. усунутий режимом від роботи в інституті. Помер в забутті у 1938 р. Ім'я і праці вченого в УРСР переважно замовчувалися.

- в с. Угнів біля Рави-Руської на Львівщині в сім'ї священика народився Олександр Козакевич - лікар і громадський діяч в Коломиї. Ініціатор і голова комітету із заснування Українського лікарського товариства (УЛТ) в Галичині (1910), сотник УГА. Співзасновник і голова філії Українського гігієнічного товариства в Коломиї, автор низки наукових статей. Помер 8 січня 1952 р.

- у м. Дрогобич в сім'ї гімназійного вчителя народився Ярослав Грушкевич - лікар-офтальмолог і громадсько-культурний діяч. Закінчив медичний та філософський факультети Львівського університету (1900), спеціалізувався з офтальмології в клініках Берліна, Відня, Праги, Львова. Провадив приватну лікарську окулістичну практику у Львові, Тернополі, Станіславові. Під час першої світової війни працював у австрійських гарнізонних шпиталях, в часи ЗУНР - в українському шпиталі, опісля - у Станіславові (тепер Івано-Франківськ). Публікував наукові та науково-популярні праці, співавтор Української загальної енциклопедії, викладав гігієну в Українській чоловічій гімназії, очолював місцеве гігієнічне товариство. Був єдиним українським офтальмологом Галичини, убогих і сиріт лікував безплатно. Очолював ювілейний комітет до святкування 100-літніх уродин Т.Шевченка. В радянський час працював у обласній лікарні і обласному відділі охорони здоров'я. Помер 23 липня 1964 р.

- в м. Берліні (Німеччина) народився Семен Іванович Златогоров - професор-мікробіолог, єврей. Закінчив Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі (1897), доктор медицини (1900). Директор Українського санітарно-бактеріологічного інституту.(1924-28), ліквідував епідемію черевного тифу на Донбасі та в Дніпропетровській обл. Працював в закордонних відрядженнях в лабораторіях Берліна, Відня, Лозанни, Парижа, Нью-Йорка. Заснував Українське відділення Міжнародного товариства мікробіологів (1927). Автор монографій, статей, наукових звітів, нарисів про історію науки. З 1929 р. в Ленінграді, член-кор. АН СРСР, заарештований 1930 р. Стан здоров'я погіршився, помер 17 березня 1931 р.

- у Харківському університеті засновано кафедру гігієни.

- український лікар Нестор Амбодик-Максимович, син священика з Полтавщини, випускник КМА, доктор медицини Страсбурзького університету, перший професор акушерства в країні ("батько російського акушерства") видав у Петербурзі книгу "Анатомо-фізіологічний словник".

- в Одесі засновано Фармацевтичну спілку.

- управою м. Олександрівська (тепер Запоріжжя) сформована лікарняна ділянка, у місті працювала військова тимчасова лікарня на 25 штатних і 10 позаштатних ліжок.

- при Харківському медичному товаристві зорганізовано перше в Україні Бюро санітарної статистики, яке склало одні з перших у країні медико-топографічні описи низки районів, брало участь в санітарному впорядкуванні Харкова і губернії, у боротьбі з епідеміями.

- у Карпатах місцевість Синяк в районі гори Синяк, недалеко від Мукачева, проголошена курортом; збудовано "Купальний дім", пізніше "Мисливський дім", стали розвивати бальнеокліматичний курорт, досліджували мінеральні води, збудували санаторій "Синяк".

- у Лондоні на Міжнародній виставці нагороджено Золотою медаллю -професора Харківського університету І.П.Лазаревича за створені ним акушерські та гінекологічні інструменти.

- у Петербурзі видано книгу Купріянова Н. "Историческій очеркъ состоянія . медицины въ царствованіе Екатерины П."

1873…1876 - на українських землях відбулися перші в Російській імперії губерніальні з'їзди лікарів Бессарабії та Таврії, Херсонської та Харківської губерній; обговорювали переважно питання організації медичної допомоги та захворюваності населення.

1878 - 135 років тому у Києві засновник і професор кафедри гістології, ембріології та порівняльної анатомії Петро І.Перемежко (1833-93) відкрив явище мітозу у тваринних організмів, вперше описав нервові утворення - пропріорецептори.

- у Кам'янці-Подільському почав працювати старшим лікарем нової міської лікарні, завідувачем хірургічного відділення Едмунд Фаренгольц (закінчив Київський університет), розвинув блискучу хірургічну діяльність, успішно використовував і популяризував Лістерівський протигнильний метод лікування при операціях на органах черевної порожнини, ім'я його стало відоме далеко за межами України.

- відбулося офіційне відкриття курорту Моршин з участю Краківського бальнеологічного товариства, організовано клімато- і водолікування, за сезон приїжджало біля 40 осіб.

- у Львові у виданні Просвіти з друкарні НТШ вийшла книжечка „Про життє" - перше в Галичині науково-популярне видання українською мовою на медичні теми.

- у Золочеві на Львівщині редактор М.Заградник заснував часопис "Кур'єр аптекарський", виходив 1 рік.

1883 - 130 років тому в с. Новоселиця біля Чигирина народився Микола Кудрицький - лікар-гігієніст, старший асистент кафедри професійної гігієни Київського медичного інституту (1922-29), автор наукових праць з гігієни і посібника, активний учасник українських лікарських організацій в період УНР, член Центральної Ради. Закінчив медичний факультет Київського університету, викладав студентам української лектури. Репресований більшовиками у сфабрикованому ГПУ процесі "СВУ" (1929-30), дальша доля невідома.

- на Моравах (Чехія) народився Рудольф Вейґль - доктор філософії Львівського університету, зоолог, організатор і довголітній керівник Закладу (інституту) біології лікарського відділу Львівського університету (1920-45). У 1918-20 рр. очолював військову бактеріологічну лабораторію в Перемишлі. Створив у Львові науковий центр вивчення висипного тифу, праці його привернули увагу фахівців усього світу. Налагодив лабораторне вирощування вошей (біля 300 000 в місяць) та першим розпочав продукцію протитифозної вакцини, яку висилав до ряду країн світу; зібрав взірці збудників із інших країн, до його лабораторії приїздили вчені з різних частин світу. Опублікував понад 20 праць про висипний тиф, доказав у досліді значення Рікетсії Провачека, відкрив спосіб зараження вошей без посередництва людини, першим виготовив ефективну вакцину проти висипного тифу. Після 1945 р. виїхав до Польщі, працював у Краківському університеті. Помер 11 серпня 1957 р.

- в Станіславові (нині - Івано-Франківськ) народився Здзіслав Штойсінґ - доктор медицини, професор і керівник Закладу гігієни Львівського університету (1919-45). Закінчив лікарський факультет Львівського університету (1910), автор низки праць фармакологічного характеру. За польської влади був куратором української Медичної громади, пізніше очолював комісію по перездачі іспитів в окупаційних фахових курсах, лояльно ставився до українських студентів. Помер 24 липня 1952 р. у Вроцлаві.

- професор Г.Є Рейн обраний завідувачем кафедри акушерства і жіночих хвороб Університету св. Володимира, організував будівництво нової клініки, модернізував структуру стаціонару, велику увагу приділяв амбулаторному прийому хворих; на кафедрі навчалось уже 945 студентів.

- в Одесі відбувся 7-й з'їзд природознавців, на якому Ілля Мечников виголосив історичну доповідь "Про цілющі сили організму", в котрій обґрунтував свою теорію про імунітет; в цьому ж році він зробив перше повідомлення про клітинну теорію імунітету, опублікувавши матеріали про фагоцитоз. Заслухано 236 доповідей, вперше почала працювати секція земської медицини, яку очолював Й.Й.Мочутковський.

- одеський мікробіолог Володимир Хавкін створив вакцину для активної імунізації проти холери (вакцина Хавкіна).

- професор ботаніки Харківського університету Лев Семенович Ценковський (1882-87), відомий протозоолог і бактеріолог, опрацював власний метод виготовлення вакцини проти сибірки, яка виявилася ефективнішою за вакцину Л.Пастера, використовується досі.

- у Львові Медичну колегію з дворічним періодом навчання реорганізовано в Медико-хірургічну школу з трирічним навчанням.

- у Харкові засновано журнал "Архів психіатрії, неврології та судової психопатії", виходив російською мовою до 1899 р.

- у Петербурзі видано книгу Я. А. Чистовича "Исторія первыхъ медицинскихъ школъ въ Россіи".

- у м. Берегово (Закарпаття) за влади Угорського королівства Австро-Угорської монархії почало діяти Закарпатське товариство Червоного Хреста, засноване (14 серпня 1881 р.) спільнотами жінок, початковим завданням якого постановили популяризацію ідей Червоного Хреста серед населення та залучення нових членів.

- Першу міську лікарню м. Кременчук, одну з найкращих на українських землях, очолив (на 30 років) Овксентій Богаєвський - видатний лікар і громадський діяч, робив операції очні, гінекологічні, вушні, резекції шлунка у хворого на рак; створив школу хірургів, написав 87 наукових праць; був удостоєний звання доктора медицини без захисту дисертації; очолював (1904-13) засновану ним жіночу акушерсько-фельдшерську школу.

- в Чернівцях за проектом Австрійського уряду у зв'язку з високим рівнем захворюваності та смертності населення розпочато будівництво Центральної, або Буковинської крайової загальної публічної лікарні на 250 ліжок.

1883…1884 - київський лікар А.Л.Рава вперше експериментально розробив ефективне зшивання нервів м'язів антагоністів.

1888 - 125 років тому в с. Клевань Рівненського повіту на Волині народився Лаврентій Серветник - фельдшер, громадський діяч, посол Волині до Польського сейму. Закінчив Житомирську фельдшерську школу (1909), працював в Острозькому повіті, служив у царській армії (1910-13), займався приватною практикою. Працював на цукрозаводі в Костополі (1923-37), брав активну участь в громадському житті. Обраний послом до польського сейму від Блоку національних меншин (1928), виконував функції віцебургомістра м. Костополя (1929-33). Учасник Волинського Українського об'єднання (1937). Після приходу радянської влади репресований комуністичним режимом, заарештований НКВС 1940 р,. ув'язнений на 8 років. Дальша доля невідома. Реабілітований 1989 р.

- в Києві в Університеті св. Володимира побудовано акушерську клініку.

- уряд Австро-Угорщини прийняв закон "Про організацію публічної санітарної служби у громадах воєводства Буковини"; Буковина поділялась на окремі санітарні округи (волості), в кожному із яких вводилась посада громадського лікаря, якого утримувала своїм коштом громада; посаду громадського лікаря за конкурсом міг обійняти тільки лікар, котрий мав відповідну вимогам медичну підготовку та знав мову, якою розмовляла більшість населення округу.

- одеський мікробіолог Володимир Хавкін створив живу вакцину для активної імунізації проти холери та випробував її на собі.

- київський лікар Володимир К.Високович (згодом професор патанатомії Університету св. Володимира) встановив цитотоксичну дію бактеріальних токсинів і значення антитоксичного імунітету.

- в Одесі І.Р.Вальтух заснував першу на українських землях ортопедичну лікарню.

- одеський мікробіолог М.Ф. Гамалія відкрив холероподібний пташиний вібріон і створив протихолерну вакцину.

- київський лікар Микола Волкович, згодом професор хірургії Університету св. Володимира, відкрив і вивчив збудника риносклероми (паличка Волковича-Фріша).

- у Харкові професори університету брати Олександр і Василь Данилевські заснували перше в країні фізіологічне видання "Фізіологічний збірник". медицина ювілейний лікар україна

- у Чернігові доктор Святловський Є.В. почав видавати медичний журнал "Земський лікар" (виходив до 1894 р.), наступного року тут почала виходити "Лікарсько-санітарна хроніка Чернігівської губернії".

- український вчений професор Празького університету Іван Горбачевський відкрив фермент ксантиноксидазу.

- вийшов Указ царя Олександра III "Про заборону вживання в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами".

1893 - 120 років тому - в Університеті св. Володимира В.П.Образцов очолив кафедру госпітальної терапії і клініку, виконав серію новаторських робіт, результатом яких було створення методу дослідження черевної порожнини, що згодом отримав назву методичної, глибокої, ковзної пальпації. Він описав також ряд супроводжуючих пальпацію акустичних феноменів; широко застосовував спосіб безпосередньої аускультації серця вухом, який дозволяв виявити складну серцеву патологію.

- Д.К.Заболотний і І.Г.Савченко встановили епідеміологічне значення факту бацилоношення та експериментально підтвердили можливість бацилоношення холерних вібріонів; провели на собі дослід з вивченням ефективності перорального введення холерної вакцини, який вперше в світі доказав можливість протихолерної вакцинації, започаткували ентеровакцинацію для профілактики кишкових інфекцій.

- видатний одеський мікробіолог і епідеміолог В.А.Хавкін по проханню уряду Великобританії виїхав з Парижа до Індії для боротьби з епідемією холери, заснував в Бомбеї бактеріологічний інститут, якому надали його ім'я.

- у Києві на кошти українського промисловця і мецената М.Терещенка відкрито безкоштовну лікарню для чорноробочих - "Чорноробську лікарню", благодійний заклад "Крапля молока" - перший такого типу в Російській імперії.

- у Харкові створено відділення Російського товариства охорони народного здоров`я, при університеті засновано Товариство наукової медицини і гігієни.

- у Кракові вийшла книга Й.Талько-Гринцевича "Нариси народного лічництва на Русі" (польською мовою).

- у львівському українському часописі "Зоря" молодий київський лікар О.Черняхівський опублікував цикл із 5 статей на тему "Нарис сучасного вчення про бактерії".

- надрукована докторська дисертація М.Ф.Гамалії "Етіологія холери з точки зору експериментальної патології ".

- засновано Товариство російських лікарів міста Одеси.

- у Херсоні утворилася громада сестер милосердя як частина Російського товариства Червоного Хреста.

1898 - 115 років тому в с. Безсади на Полтавщині в сім'ї священика народився Борис Юрійович Андрієвський - хірург і трансфузіолог, доктор медичних наук, професор кафедри хірургії Всеукраїнського інституту вдосконалення лікарів у Харкові (1938), згодом професор хірургії Дніпропетровського медичного інституту (з 1939 р.). Винайшов кровозамінний розчин "Українфузин", автор біля 30 наукових праць (переважно українською мовою) з питань кровозамінних розчинів, хірургії шлунку, печінки, трансплантації сечоводів, лікування туберкульозного перитоніту, резекції суглобів. Був у числі організаторів і професорів медичного інституту в окупованому Дніпропетровську, професором медичних фахових курсів у Львові (1943-44), лікував поранених українських вояків. Опісля - хірург на еміграції в США. Заснував Українську суспільно-харитативну службу в Мюнхені, член НТШ і УВАН, ініціатор створення Українського лікарського товариства в Німеччині, очолював Політичну раду закордонних частин ОУН. Помер в Клівленді (штат Огайо) 20 жовтня 1962 р. В УРСР був у числі замовчуваних вчених.

- у Львові народилася Софія Парфанович-Волчук - лікар-гінеколог і громадський діяч в Галичині, пізніше на еміграції. Працювала у Львові, в загальному шпиталі та Народній лічниці, активний член Українського гігієнічного товариства. Розвинула широко антиалкогольну пропаганду, заснувала і провадила антиалкогольне товариство "Відродження" і редагувала часопис "Відродження". Виступала за збереження здоров'я матері і дитини, за права жінки на фахову працю. Автор наукових і науково-популярних праць, понад 10 книжок, а також художніх творів. На еміграції в Німеччині та США продовжувала працювати за фахом і займатися письменницькою творчістю. Померла 27 грудня 1968 р.

- в м. Пензі народився Мирон Самуїлович Туркельтауб - радянський терапевт, професор, завідувач кафедри шпитальної терапії медичного факультету Ужгородського університету (з 1955 р.). Закінчив Харківський медінститут, працював у Москві, Одесі, Архангельску. Наукові праці в галузі кардіології, ревматології, дії кліматичних факторів та мінеральних вод. Помер 1981 р.

- у Києві професор Університету св. Володимира В.К.Високович одним з перших в Європі застосував профілактичну вакцину проти черевного тифу.

- Д.Заболотний здійснив експедицію до Монголії для боротьби з епідемією чуми, розробив гіпотезу про існування у природі осередків чуми, де зберігаються мікроби (серед диких гризунів), згодом опублікував фундаментальні праці. Організував при Петербурзькому жіночому медичному інституті і очолив першу в Росії самостійну кафедру медичної бактеріології, видав лекції "Основи загальної мікробіології" (1902-03).

- у Львові професор лікарського факультету університету Е.Махек очолив відкриту кафедру очних хвороб, заснував Львівське наукове офтальмологічне товариство.

- в Чернівцях, де за Австро-Угорщини діяв важливий видавничий центр української літератури, Денис Лук'янович та В.Будзиновський видали книжку "Листи з чужини" - нариси Ярослава Окуневського - корабельного лікаря Австро-Угорського військового флоту, пізніше контр-адмірала медицини флоту.

- Одеський мікробіолог М.Ф.Гамалія, пізніший директор Одеського бактеріологічного інституту, відкрив явище лізису бактерій.

- у Львові д-р Євген Озаркевич заснував в НТШ перше науково-медичне видання українською мовою - журнал "Лікарський збірник", почав систематично публікувати у ньому наукові праці, українську медичну термінологію, реферати нових медичних праць із європейських наукових медичних журналів; цим започаткував також українське медичне реферативне видання. Виходив до 1902 р., після відновлення НТШ Я.В.Ганіткевич заснував нову серію (1991).

- в Чернівцях помер доктор медицини Володимир Залозецький, видатний лікар Буковини, перший головний хірург Чернівецького міського шпиталю, голова медичного товариства Буковини, член Буковинської крайової санітарної ради.

- у м. Кременчуці відкрито військовий госпіталь.

- за Австро-Угорської влади у Львові на медичному факультеті університету працювало 14 професорів, 12 доцентів і 14 асистентів, серед них жодного українця, переважали поляки, були німці та євреї. Засновано чотири нові медичні кафедри: акушерства і гінекології (проф. А.Марс), шкірно-венеричних хвороб (проф. В.Лукасевич), очних хвороб (проф. Е.Махек), судової медицини (проф. В.Сєрадський). На факультеті навчалося 156 студентів.

1903 - 110 років тому - в м. Коломиї в Галичині в родині відомого літератора народилася Володимира Крушельницька - лікар-дерматовенеролог, доктор медицини Віденського університету, публіцист і перекладач у Львові, співредактор і автор журналу "Відродження". У 1931 р. Виїхала в УРСР, аспірант та науковий працівник Харківського інституту венерології та дерматології, захистила ще одну дисертацію на ступінь доктора медичних і фізіологічних наук (1934). 14 грудня 1934 р. заарештована ГПУ, заслана на 5 років до Біломорсько-Балтійського табору, незабаром переведена до Соловецького табору ГУЛАГу. Розстріляна в Сандормоху 8 грудня 1937 р. Реабілітована у 1958 р.

- в Університеті св. Володимира кафедру неврології і психіатрії розподілено на дві самостійні кафедри - нервових хвороб і психіатрії; на базі кафедри гігієни університету організовано курс епідеміології та санітарної статистики, який читав проф. О. Корчак-Чепурківський.

. - М.М.Волкович вперше успішно виконав вільну пластику черепа з приводу грижі головного мозку.

- Д.К.Заболотний вперше почав на мавпах експериментальне вивчення сифілісу.

- в Криму створено одне з перших товариств боротьби з туберкульозом.

- проведено обстеження населення чотирьох сіл під Чернівцями, понад 40 відсотків дітей хворіло на зоб, зі 145 опитаних дітей 89 недостатньо харчувалися.

- уродженець Одеси О.М.Безредка, працюючи в Інституті Пастера в Парижі, відкрив антивіруси (антивіруси Безредки).

- в Одесі з ініціативи Я.Ю.Бардаха відкрито станцію швидкої медичної допомоги - одну з перших в країні.

- в м. Одесі з пригородами народжуваність становила 29,3 на 1000 жителів, в границях міста - 28,1, а в пригородах - 50,2; найбільша народжуваність спостерігалася у міщан і селян, найменша - у купців, дворян і духовенства.

- у Києві вийшла фундаментальна праця В.Ю.Чаговця - "Нариси електричних явищ на живих тканинах з точки зору найновіших фізико-хімічних теорій", якою він заклав основи електрофізіології в Україні.

- у Київській, Волинській та Подільській губерніях почато передавати медичні заклади від "Приказів громадського опікування" у відання земств; на Черкащині всі медичні заклади передані Київському та іншим губернським і повітовим комітетам у справах земського господарства.

- в Лебедині на Слобожанщині відкрито один з перших самостійний хірургічний відділ Лебединської земської лікарні, нині - хірургічне відділення Лебединської центральної районної лікарні.

1908 - 105 років тому - у с. Рудники на Львівщині в сім'ї священика народився Борис Яворський - лікар загальної практики в Україні, в роки визвольної боротьби - лікар УПА. Був засуджений польським військовим трибуналом, після звільнення працював у Валбжиху (Польща). Помер 27 травня 1977 р.

- у Харкові Н.І.Неві заснувала приватні вищі жіночі курси, за 2 роки вони припинилися, на їх місце створено Жіночий медичний інститут, директором обрано В.Я.Данилевського.

- у Києві засновано перше в Україні товариство хірургів, його ініціатор і багатолітній керівник - проф. М.М.Волкович (очолював його до кінця життя, 1928), секретарями стали українці Г.С.Іваницький і Є.Г.Черняхівський, пізніше заборонені та замовчувані тоталітарним режимом.

- Ілля Мечников та П.Ерліх створили в Інституті Пастера теорію імунітету.

- у Львівському університеті вперше звання професора отримав на кафедрі акушерства і гінекології українець Адам Соловій - уродженець Сокальщини.

- у Чернівцях під владою Австро-Угорщини лікарі Модест Попеску та Октавіан Георгіян заснували станцію боротьби зі сказом.

- Харківський бактеріологічний інститут очолив доктор медицини С.В.Коршун, вихованець Харківського університету, учень В.Високовича; зайнявся одержанням профілактичних препаратів, зокрема суміші дифтерійного токсину з антитоксином.

- в Одесі В.П. Філатов розробив метод еластотонометрії; на Куликовому полі побудовано пологовий будинок.

- медичні факультети Київського, Харківського та Одеського університетів випустили 313 лікарів, що становило 23,9% загального випуску лікарів у Російській імперії.

- організовано Полтавське товариство боротьби з чахоткою (туберкульозом).

- у Києві в Українському науковому товаристві (УНТ) створено природничо-лікарську секцію, головою якої обрано доктора Мартирія Галина. Протягом року відбулося 10 засідань секції, яка почала розвивати українську медичну науку. З доповідями українською мовою виступали О.Корчак-Чепурківський - про мальтузіанство і неомальтузіанство з погляду соціальної гігієни, М. Галин - про грижі, Ф.Вовк - про палеолітичні знахідки.

- українські лікарі Галичини Т.Гвоздецький, І.Бережницький та К.Танячкевич взяли участь у з'їзді слов'янських лікарів у Празі, виголосили українською мовою привітання делегатам.

- вперше на українських землях лікар Єлисаветградської повітової лікарні О.А.Юцевич повідомив про лікування кровотечної виразки оперативним шляхом.

- Іллі Мечникову присуджена Нобелівська премія з фізіології й медицини за відкриття фагоцитозу та опрацювання фагоцитарної теорії; вперше цю найвищу нагороду у світі отримав вчений українського походження, уродженець Харківщини, випускник Харківського університету.

- М.Гамалія запропонував термін "дезінсекція" - знищення ектопаразитів в оточенні людини на відміну від дезінфекції - знищення мікробів, розробив комплекс дезінсекційних засобів - механічних, фізичних, хімічних.

- в м. Нова Ушиця біля Проскурова (тепер Хмельницький) збудовано земську лікарню на 20 ліжок.

- в Ужгороді під час належності Підкарпатської Русі до Чехословацької республіки почата широка будівельна програма епідеміологічного павільйону та величезного на ті часи трьохповерхового хірургічного павільйону, поступово збудовано лікарню, яка була основним лікувальним закладом краю.

1908 - 1910 - в Чернівцях на кошти підприємців Германа та Мозеса Фішерів побудовано дитячу лікарню на 40 ліжок, архітектурний ансамбль розроблявся архітектором Вільгельмом Кемплером за участю доктора В.Філіповича; оснащена привезеними з Відня новітніми діагностично - лікувальними приладами та меблями розпочала свою діяльність як одна із найкращих у Європі лікарень. Перед центральним корпусом встановлено скульптурну групу "Харита" Теодора Штундля.

1913 - 100 років тому в Одесі В.П.Філатов почав застосовувати нові методи оперативного лікування очних недуг - заміну непрозорої рогової оболонки оболонкою померлих.

- вийшла книга І.І.Мечникова "Сорок років пошуку раціонального світогляду".

- на Наддніпрянщині підготовлено 1336 лікарів, що становило 47% від загального числа підготовлених лікарів у Російській імперії; зокрема підготували: Київський університет - 424, Київські жіночі медичні курси - 165, Харківський університет - 336, Харківські жіночі медичні курси - 240, Одеський університет - 171.

- у Чернівцях за Австро-Угорщини пологовий будинок переведено у будинок Крайової агрошколи на вул. Семигородській (теперішня вул. Головна, 129), збільшено його місткість до 75 ліжок і за європейським зразком обладнано пологовий зал, септичну й асептичну палати для операцій та 14 звичайних палат.

- в м. Олександрівську (тепер Запоріжжя) працювало шість невеликих лікарень з бараками для інфекційних хворих на 250 ліжок.

- при Харківському, Чернігівському та Катеринославському земствах відкрито бактеріологічні інститути (лабораторії).

- у Подільській губернії із призовників визнано нездатними до військової служби 35,5%; з них зовсім нездатними до військової служби признано 12,5%, зараховано в ополчення 2-го розряду із-за хвороб і тілесних недостатків - 7,7%, дана відстрочка для поправи здоров`я - 15,1%.

- на території Наддніпрянської України було 1514 лікарень із 52 585 ліжками; 21 приватний санаторій на 60 місць, 1344 амбулаторних установ, 50 здоровпунктів та 1159 фельдшерсько-акушерських пунктів. Працювало 8539 лікарів, з них 1300 - зубних; середнього медперсоналу було 15043, фармацевтів - 1008. На 10000 населення припадали 3 лікарі.

- на Наддніпрянщині народжуваність становила 44.1, смертність - 25,2; природний приріст становив 18,9 (в УРСР приріст населення був значно нижчим, найбільш виразно він почав знижуватися з 1958 р., протягом 8 років знизився з 14,1 до 8,1).

- в аптечній мережі східноукраїнських земель працювало 2009 фармацевтів.

- населення Києва становило 595 000 чоловік.

- в Черкаський повіт для боротьби з епідемією висипного тифу направлена К.М.Никотчева - перша жінка-лікар на Черкащині.

- у Кам`янці-Подільському губернська земська лікарня мала 7 відділів на 240 ліжок.

- Харківська фельдшерсько-акушерська земська школа була відзначена на Всеросійській гігієнічній виставці у Петербурзі срібною медаллю за представлені картограми та журнали практичних робіт учеників.

- у Відні на 3-й Міжнародній фармацевтичній виставці продукція Львівської фармацевтичної фабрики "Лаокон" була відзначена золотою медаллю.

- на території України, яка входила до складу Росії, було 1043 земські лікарські дільниці, працювало близько 300 хірургів, 40% їх були незабаром мобілізовані.

- на засіданнях медичної секції УНТ в Києві заслухано доповіді українською мовою: М.Коса - "Хиби очей у новобранців", О.Кобзаренка - "Матеріяли до питання про діяльність периферичних кров'яних жил та про ролю їх в акті коловороту крові", Є.Черняхівського - "До питання про шво кров'яних жил при гоїнні аневризм", Г.Квятковського - "Два випадки численних пухирних глистів cysticercus cellulosae в головнім мозку та м'якій оболонці", Є. Лукасевича - "Tumor malignus pulmonis dextri". Члени секції активно розвивали українську медичну термінологію, формували українську національну медичну науку.

- харківський анатом, керівник кафедри анатомії Харківського університету В.П.Воробйов описав поверхневе нервове сплетення серця (Воробйовське сплетення).

- у Львові почали працювати нові павільйони інфекційного відділення Крайового закладу для заразних хворих при Загальному крайовому шпиталі, побудовані з врахуванням високих на ті часи протиепідемічних і санітарно-гігієнічних вимог.

- в Єлисаветграді нараховувалось 8 лікарень на 264 ліжок, 56 лікарів, 15 зубних лікарів, 40 осіб середнього медичного персоналу.

- у Львові в газеті "Здоров'я" (ч. 8) опубліковано повідомлення: "Нові лікарі-українці. Випускники Омелян Кордасевич із Сянока і Максим Музика зі Львова одержали в університеті у Львові ступінь докторів всіх наук лікарських".

- в м. Житомирі завершено будівництво Першої міської лікарні, проведено третю нараду лікарів і представників земств.

- у Кременці Волинської губернії (під владою Росії) земська повітова управа розгорнула 10 лікарських дільниць, ввела посаду санітарного лікаря.

- в Одесі спалахнула епідемія чуми, за пів року захворіло 3022 особи, померло 2407 - 1/12 частина населення.

1913/1914 - у навчальному році на медичному факультеті Львівського університету навчалося 739 студентів, в 5 разів більше за усі попередні роки.

Размещено на Allbest.ru