Еволюція терміну "смерть", смертність внаслідок серцево-судинної патології (судово-медичне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еволюція терміну “смерть”, смертність внаслідок серцево-судинної патології (судово-медичне дослідження)

Оскільки “смерть” не тільки медичний і біологічний термін, але і юридичний, у статті проаналізовані медичні концепції процессу помирання та конкретні критерії смерті як стану для однакової юридичної оцінки медичних дій і фактів, а також еволюція термінів “раптова”, “передчасна смерть”, “синдром раптової смерті немовляти”. Біосоціальну скерованість класифікації смерті в судовій медицині потрібно розглядати з трьох позиції: сучасних теоретичних основ патології, соціально-економічних і демографічних процесів у суспільстві, тому що зараз на основі традиційної концепції загальновідомих факторів ризику раптової смерті неможливо вирішити проблему профілактики серцево-судинних хвороб. Дослідження Робочої групи Європейського товариства кардіологів зафіксували на межі XX-XXI сторіч найбільші показники смертності чоловіків і жінок України внаслідок серцево-судинної патології серед 30 інших країн, а судово-медичні результати в Україні - більші аналогічні показники в промислово розвинених областях порівняно з сільськогосподарськими. Вирішальними у зменшенні рівня передчасної смерті будуть такі стани як корекція умов і способу життя (48,5%), спадковість (24,9%), задовільний стан довкілля (15,8%), якісна медична допомога (10,8%).

Ключові слова: смерть, раптова смерть, смерть мозку, термінальний стан, ненасильна смерть, синдром раптової смерті немовляти, смертність внаслідок серцево-судинних хвороб.

“Мemente mori” раніше означало: “поспішай жити”, з XIX сторіччя має зміст: “вчись помирати”. Смерть як явище не байдуже жодній людині, яким би фахом вона не займалася. Тему смерті можна розглядати і абстрактно - по-філософськи, і конкретно - через вибір особистісної поведінки. Кожна епоха і кожне покоління мають свої погляди і твердження стосовно нових проблем танатології. Деякі з них, наприклад, добровільний вихід з життя та ейтаназія, і зараз до кінця не вирішені.

Одним з перших дослідників, котрі створили основу продуманої науки для медиків - танатології, є російський вчений В.Г. Шор. З цього часу потрібність цієї науки беззаперечно доведена, зараз необхідно вивчати її комплексно з точки зору медицини, права, психології, педагогіки, філософії. Ми прагнемо осягнути одну мудрість: як правильно жити. Проте головна істина сьогодення в іншому - як зуміти прожити більше років, як виховати культуру співпереживання смерті іншої людини не тільки на рівні однієї окремої особи, а й суспільства загалом.

Кінець XX початок XXI сторіч характеризуються деформацією вікового складу населення, зменшенням його демографічного і трудового потенціалів, що спричиняє економічні втрати нашої держави. Одним з головних критеріїв якості життя населення, важливим медико-соціальним показником здоров'я суспільства, його соціального, економічного, культурного розвитку є рівень ненасильної серцевої смертності. Тому пошук чинників, які сприяють передчасній смерті є предметом перспективних досліджень.

Мета дослідження - історично-еволюційне трактування терміну “смерть”, який застосовують у практиці юристи, судові медики, соціологи, з'ясування причин передчасної ненасильної смерті в Україні внаслідок серцево-судинної патології.

Матеріал і методи дослідження. Науково-теоретичною основою дослідження слугували праці з галузей філософії, медицини, соціології, зокрема, роботи таких учених і дослідників: Г. Шор, Н.С. Бокаріус, Н. Дємєнтьєва, М. Авдеєв, М. Райскій, Н. Попов, В. Хохлов, О. Герасименко, В. Стешенко, інші. Комплексна робота поєднує соціологію, психологію, право, медицину, педагогіку. У роботі застосували формально-логічний, системно-структурний та порівняльний методи дослідження.

Результати та їх обговорення

I. Медично-фізіологічне розуміння смерті. Разом з суто філософським вирішенням проблем смерті, танатології відоме також і медично-фізіологічне. У цьому випадку репрезентативні погляди професора В.Г. Шора. 1925 року в Ленінграді вийшла монографія “Про смерть людини. Вступ у танатологію”, у якій В.Г. Шор передусім дає термінологічне визначення танатології: вчення про ознаки, про динаміку і статику смерті [31а]. Автор говорить про фізичну смерть, розділяє терміни “смерть патологічна”, “смерть раптова” і “смерть звичайна”. Класифіку- ючи усі патологічні форми смерті, він поділяє їх на наступні групи [31 б]:

1. “Смерть випадкова і насильна”:

внаслідок катастроф, нещасних випадків, коли отримують ушкодження і руйнуються життєво важливі органи людини;

внаслідок злого наміру іншої особи з насильством або вбивство;

самогубство;

смерть у воді, вогні, внаслідок сонячного удару.

2. “Смерть раптова” внаслідок не з'ясованих вчасно хвороб, несподіваних несприятливих умов, ушкоджень органів.

3. “Смерть звичайна” внаслідок хвороб, особливо якщо вони супроводжуються якими-небудь ускладненнями.

У медицині сьогодні існує термін “термінальний стан” [28], який дослівно латинською означає “позамежева-кінцева”, “кінцева стадія життя”, тобто “межа між життям і смертю”. Фізично це виглядає таким чином: після припинення серцевої діяльності ще протягом 5-6 хвилин (термінальний стан) можна оживити особу, потім в організмі відбуваються незворотні процеси, настає біологічна смерть. Таким чином, термінальний стан - це період ще “зворотної” смерті, який включає наступні етапи: шок; колапс; агонія; клінічна смерть. Можна сперечатися про можливість індивідуального безсмертя людини - фізичного, духовного, історичного, але, на жаль, об'єктивна реальність беззаперечно свідчить, що рано чи пізно помирають усі. Оскільки смерть не лише медичний і біологічний термін, але і юридичний, тоді необхідно, щоб розуміння цього терміну було однаковим, особливо стосовно юридичної оцінки медичних дій.

Сьогодні у всьому світі, в нашій країні також, прийняте наступне визначення смерті, що задовольняє і медицину, і юриспруденцію, засноване на розробці.

Спеціального комітету Гарвардського медичного факультету в 1968 році [32]:

“Смерть - це припинення спонтанного кровообігу і дихання, що супроводжується безповоротним ураженням усіх функцій мозку”. У цьому терміні передбачено, що зупинка кровообігу і дихання може бути заміщена штучним шляхом: такий стан може відноситися до життя, якщо немає безповоротного припинення усіх функцій мозку. Якщо ж загинули усі функції мозку, то цей стан є смертю, навіть якщо кровообіг і дихання підтримуються штучним шляхом. З цим визначенням можуть не погодитися теологи і фахівці з етики, але достатня категоричність такого визначення підкріплюється об'єктивними критеріями і тестами, що дозволяють за допомогою медицини констатувати настання смерті, які відповідають юридичним вимогам. Уперше принципи визначення критерію смерті як інструкція були описані в 1981 році [34]: 1) припинення функцій, визначене клінічними методами і функціональними тестами [29] і 2) безповоротність цього припинення, що підтверджується динамічними повторними дослідженнями через 12-24 години.

Нове визначення смерті, як смерті мозку, викликало низку складних етичних і юридичних проблем. Перш за все, було важко змінити уявлення про суть смерті, що складались протягом тисячоліть в середовищі людей, далеких від медицини, і особливо у зв'язку з можливістю взяти органи у померлих для пересадки іншій людині. З цієї причини виникло безліч казуїстичних судових справ. У 1971 році в Портленді (штат Орегон) судом вирішувалося питання про причину смерті людини з кульовим пораненням, яка була без свідомості, з ознаками електричного мовчання мозку на електроенцефалограмі та штучною вентиляцією легенів. Нирки у цього хворого вилучили для пересадки. Питання полягало в тому, що стало причиною смерті: витягання органів чи вогнепальна травма? Присяжні з'ясували, що безпосередньою причиною смерті було кульове поранення, але дії лікарів оцінили все ж таки як убивство за пом'якшуючих обставин.

II. Біосоціальна скерованість класифікації смерті у судовій медицині. В основі прийнятого в судовій медицині поділу смерті на насильну та ненасильну лежать біосоціальні чинники, проте залежно від роду та виду смерті кожний з них впливає по різному. Якщо на настання насильної смерті соціальні конфлікти впливають безпосередньо, то в ґенезі ненасильної смерті головну роль відіграє патологічний процес, який опосередковано поєднаний із соціальними факторами. У ході дослідження раптової смерті, яка настає на фоні повного благополуччя, виникає необхідність розмежовування двох критеріїв “здоров'я” та “хвороба”. Але термін “здоров'я” умовний, доцільніше говорити про адекватність або неадекватність реакції організму на дію чинників довкілля. А, “хвороба”, хоч біологічне явище, проте притаманна соціальному об'єкту - людині. Тому біосоціальну скерованість класифікації смерті у судовій медицині необхідно розглядати не лише з позиції теорії сучасної патології, але й соціально-економічно-демографічних процесів, які відбуваються в суспільстві. Вивчення всіх причин і механізмів смерті на різних стадіях хвороби і структурних рівнях організму перетворює танатологію й танатогенез із вузько реаніматологічних у загально медичні. Вважаємо, що широке розуміння танатогенезу судово-медичним експертом передбачає комплексну оцінку всіх причин, які спричинили внутрішньо-органні зміни, прогресування захворювання та летальний наслідок [22].

Оскільки здоров'я та благополуччя в ті часи ще не мали конкретного формулювання, Н.С. Бокаріус стверджував, що “здорова людина раптово не помирає” [6]. Усі випадки раптової смерті він поділив на чотири групи. До першої групи були віднесені випадки смерті внаслідок гострих і підгострих хвороб, при цьому клініки могло і не бути. Друга група - несподівана смерть унаслідок механічних ушкоджень. Третя група це смерть в результаті різно- манітних латентних патологічних процесів у зв'язку з ненормальним перебігом звичайних фізіологічних процесів або коли з розвитком паразитів у життєво важливих органах виникають явища особливого характеру. І до четвертої групи віднесені такі випадки, коли постраждалому внаслідок асфіксії (в результаті незручної пози чи задушення блювотними масами тощо) не змогли надати ефективну допомогу.

Раптову смерть розглядають як природну, яка настала внаслідок хвороб без вираженої симптоматики, тому ні хворий, ні оточуючі не помічають хвороби чи неправильно її трактують (Uotola, 1943; цит. за [12]). М.І. Авдєєв [1, 2, 3] виділяє два терміни “раптову” та “смерть, що швидко настала”. Раптова, як вважає автор, це така смерть, яка настала за кілька хвилин або секунд у результаті фібриляції шлуночків серця. Смерть, що швидко настала (“нагла”), це смерть, якій передувала короткочасна хвороба протягом декількох годин (в межах доби). Критерієм для “раптової” і “наглої” смерті, на думку М.І. Авдєєва, є темп помирання - як швидко настала смерть, протягом хвилин, годин. Виникають також сумніви щодо безапеляційного висновку про роль фібриляції шлуночків в усіх випадках раптової смерті та внесення його в основу самого терміну. Трактування М.І. Авдєєва деякі судові медики заперечують [16, 19, 23, 25].

У 1964 році група експертів-патологоанатомів Відділу серцево-судинних хвороб Вcесвітньої організації охорони здоров'я вперше запропонувала уніфіковане визначення раптової смерті, згідно з яким до таких випадків відносять ті, в яких смерть настала несподівано протягом 6 годин, у здорової людини чи у хворої, яка перебуває в задовільному стані. У 1970 році Інтернаціональний комітет США запропонував раптовою, несподіваною смертю вважати ненасильну смерть, яка настала миттєво чи в межах 24 годин від початку гострих симптомів. У 1977, 1979 і 1982 роках відбулися радянсько-американські симпозіуми з проблеми “раптова смерть” [7, 8, 27].

Загалом раптову смерть характеризують такі загальні обставини:

- причиною раптової смерті завжди є хвороба, гостра або з латентним перебігом; у більшості випадків симптомів хвороби безпосередньо перед смертю немає;

- раптова смерть настає швидко, нерідко нагло, на тлі повного або відносно повного благополуччя особи, частіше агональний період не тривалий або відсутній;

- через несподіваність і особливі обставини смерті (на вулиці, на виробництві, за кермом тощо) раптова смерть завжди схожа на насильну;

- на секції морфологічні ознаки хвороби чи її ускладнень, які спричиняють смерть, помітні, проте розвивались вони за життя непомітно для усіх.

Тому, для вирішення такої складної та багатогранної проблеми, як раптова смерть, необхідно здійснювати комплексні та комбіновані дослідження в різних галузях медицини, залучати широке коло лікарів і наукових працівників інших держав, які вивчають проблему раптової смерті, - терапевтів, кардіологів, фармакологів, патологоанатомів, електрофізіологів, патофізіологів, судово-медичних експертів [24, 30].

Спеціальна комісія Національного Інституту дитячого здоров'я та розвитку людини (США, 1991) визначила, що “синдром раптової смерті немовляти це несподівана смерть зовні здорової дитини віком до одного року, коли ретельно виконане дослідження трупу (розтин з гістологічним та іншими додатковими методами дослідження), з'ясування обставин смерті та вивчення клінічного анам- незу не дає можливості визначити причину смерті”. Під час Міжнародної конференції з синдрому раптової смерті дітей (Геттинген (Німеччина), 1995) уточнили цей термін: смерть дитини без попередньої клініки і, при якій після морфологічного та лабораторних методів дослідження, хвороба та причина смерті залишаються не з'ясованими. Згідно статистичної інформації в Австрії на 100 тис. живонароджених раптово померли 1117,3 немовлят у 1985 році (12% від загальної летальної кількості дітей першого року життя померли внаслідок синдрому раптової смерті), Німеччині - відповідно 853,7 у 1986 році і 19%, США - 1078,7 у 1984 році і 13,2%, Франції - 831,4 у 1985 році і 19,3%. Згідно інформації І.М. Воронцова та співавторів, у Санкт-Петербурзі 1983-1992 рр. середній показник синдрому раптової смерті дітей першого року життя становив 5,5%, що значно менше, ніж у перелічених державах [10]. Аналогічних статистичних даних стосовно України немає.

III. Тягар смертності внаслідок серцево-судинних хвороб у Європі та Україні. Серцево-судинні хвороби найчастіше спричиняють смерть осіб працездатного віку та старших у більшості розвинутих держав, зумовлюють непрацездатність та інвалідність, значно збільшують витрати служби охорони здоров'я. Згідно оприлюднених результатів Робочої групи Європейського товариства кардіологів в Україні виявилися найбільші серед 30 європейських країн показники смертності з усіх причин у чоловіків і жінок, внаслідок серцево-судинних у чоловіків і жінок (табл. 1), а також один з найбільших показників смертності чоловіків у результаті ішемічної хвороби серця. Спостерігали відмінність у 2,5 рази стосовно загальної смертності чоловіків України та Ісландії, жінок України і Франції. Смертність унаслідок серцево-судинних хвороб в Україні у чоловіків виявилася у чотири рази, а в жінок - в 6,8 рази більшою, ніж у Франції (табл. 1). Щодо смертності в результаті ішемічної хвороби серця ця відмінність становила відповідно 5,3 і 9,5 рази. Майже у всій Європі серцево-судинні хвороби становлять близько 40% смертності людей від усіх причин до досягнення ними віку 74 роки. Привертає увагу тенденція збільшення смертності з Заходу на Схід. Таке швидке збільшення смертності, включно ішемічної хвороби серця, спостерігали у 1970-1992 роках у країнах Центральної і Східної Європи при тенденції її зменшення у певних вікових групах у країнах Західної, Північної і Південної Європи, за винятком Греції. Згідно попередньої інформації, у 1992-1996 роках смертність унаслідок серцево-судинних хвороб драматично збільшилась у Російській Федерації. Загалом тепер найбільшу смертність досліджуваних хвороб мають країни Центральної і Східної Європи [14].

смерть смертність серцева судинна патологія

Таблиця 1. Смертність унаслідок серцево-судинних хвороб у європейських країнах (1990-1992 рр., на 100 тис. населення)

Значне збільшення смертності в результаті хвороб, зумовлених чинниками довкілля, є свідченням екологічної, економічної та епідеміологічної криз в Україні. У 1998 році порівняно з 1989 роком показники стандартизованих коефіцієнтів смертності в країні збільшилися з усіх головних класів причин смерті на 17 % у чоловіків (з 1506,0 до 1761,1 на 100 тис. населення), у жінок зменшились на 23,5 % (з 854,8 до 654,6 на 100 тис. населення) (табл. 2).

Таблиця 2. Стандартизовані коефіцієнти смертності населення України і розвинених країн на І00 тис. населення за головними класами причин смерті у 1989,1995,1998 рр. (згідно Статистичного щорічника України за 2000 рік)

I - інфекційні та паразитарні хвороби; II - новоутворення: VII - хвороби системи кровообігу; VIII - хвороби органів дихання: IX - хвороби органів травлення; X - хвороби сечостатевої системи; XIV - вроджені аномалії; XVII - нещасні випадки, отруєння і травми.

Але порівняно з аналогічними показниками смертності населення розвинених країн стандартизовані коефіцієнти загальної смертності в Україні як у чоловіків, так і жінок були більші відповідно у 1,9 і у 1,2 рази. У цей період з усіх причин смерті найвагомішу частку становили хвороби системи кровообігу: в Україні - 53 % у чоловіків (VII клас - 935,1 на 100 тис. населення, всі причини смерті - 1761,1) і 95 % у жінок (відповідно 622,3 і 654,6), у розвинених країнах - 37 % у чоловіків (відповідно 338,2 і 912,3) і 40 % у жінок (відповідно 214,8 і 533,5) у 1998 році (див. табл. 2). Ці цифри свідчать про більшу на 3% смертність жінок внаслідок хвороб системи кровообігу порівняно з чоловіками в усіх державах, а в Україні - про значну перевагу (на 42%) [13].

IV. Смертність населення областей України згідно статистичної судово-медичної інформації. Останні дослідження дають підстави для сумніву стосовно того, що на основі традиційної концепції загальновизнаних чинників ризику раптової смерті можна успішно подолати проблему профілактики серце- во-судинних хвороб. Це стосується не тільки країн після радянського простору, але й промислово розвинених держав [33]. Зацікавлення судових медиків цією проблемою зумовлене тим, що серед досліджень провідне місце щодо причин раптової смерті займають серцево-судинні хвороби [5, 20, 26]. Танатологія як розділ судової медицини потребує максимальної об'єктивізації інформації, одержаної під час розтину: знати не тільки анамнез життя та хвороби померлого, але й професійний маршрут [17]. Окрім цього, необхідне кількісне морфологічне дослідження, яке, на думку Г.Г. Автанділова, передбачає детальний опис об'єкту дослідження, морфометрію, статистичний аналіз, математичний опис і моделювання, аксіоматизацію [4]. Головне завдання судово-медичного дослідження випадків раптової смерті - з'ясувати безпосередню причину, друге - діагностувати хворобу та чинники, які цьому сприяли [9, 11, 18, 21, 34, 35]. Згідно оприлюдненої судово-медичної інформації [15], у 1987-2004 рр. показник смертності внаслідок серцево-судинних хвороб збільшився в більшості регіонів України (Північно-Східному, Південно-Східному, Західному). Темпи збільшення смертності внаслідок цієї патології переважали порівняно з іншими хворобами (табл. 3). У 2004 році найбільшу кількість летальних наслідків унаслідок серцево-судинних хвороб спостерігали у промислових областях, зокрема, в Донецькій, Харківській, Дніпро- петровській, Запорізькій: відсоток випадків відносно населення кожної області у межах 0,101-0,143% (див. рис. 1, табл. 3). Ці області входять до регіону, що має найвищий рівень індустріалізації, старше населення, дуже малу очікувану тривалість життя, звужене відтворення. У сільськогосподарських областях, зокрема, Житомирській, Хмельницькій, Львівській, Закарпатській, Рівненській з меншим екологічним тиском промисловості, кількість судово-медичних летальних випадків досліджуваної патології становила 0,035-0,064% (див. рис. 1, табл. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Частка летальних випадків унаслідок серцево-судинних хвороб у різних областях

України, судово-медичні дослідження 1987-2004 рр., % до кількості населення області

Таблиця 3. Порівняльний аналіз судово-медичних досліджень стосовно серцево-судинних хвороб та інших, 1987-2004 рр., %

І період - 1987-1991 рр., II період - 1992-1996 рр., III період - 2000-2004 рр.

Таблиця 4. Причини смерті та вплив різних чинників на передчасну смертність внаслідок екзогенних і ендогенних причин, %

Велика летальність внаслідок серцево-судинних хвороб змінила тривалість життя населення України (-1,81 (1989-1995) порівняно з показником -5,06 з усіх причин смерті у цей період). Проте для зменшення рівня передчасної смерті визначальними є зміни способу життя (48,5 %), у 15,8 % випадків - незадовільного стану зовнішнього середовища; у 24,9 % - коригування спадковості; у 10,8 % - ступінь повноти та якості медичної допомоги (табл. 4). Така ситуація в Україні може бути покращена шляхом здійснення державної політики, спрямованої на збереження довкілля.

Висновки і пропозиції

Між життям і смертю немає такого чіткого переходу, як це іноді уявляється.

Тривалий час смертю вважали припинення роботи серця, дихання і кровообігу.

Але розвиток реаніматології у другій половині XX сторіччя змусив остаточно

переосмислити ці явища. Давнє визначення смерті втратило силу, залишилася назва “клінічна смерть” - стан, який може бути зворотним завдяки зусиллям лікарів по відновленню дихання, серцебиття, кровообігу, та “біологічна” - незворотний стан організму, який супроводжується трупними явищами.

Мета медицини - забезпечити якомога менший рівень смертності за кращої якості життя. Втім, якість і тривалість життя тісно переплітаються між собою, про що свідчить досвід країн з високою очікуваною тривалістю життя, таких, наприклад, як Швеція та Іспанія, де люди залишаються здоровими до старечого віку. На збільшення показників раптової смерті внаслідок серцево-судинних хвороб впливає низка кризових факторів, які зумовлюють розвиток цієї патології або активізують головні чинники її ризику. Крім того, наслідки хронічного впливу хімічних речовин є, зазвичай, не швидко помітними, вони можуть спостерігатись за десятки років. Для зменшення рівня передчасної смертності визначальними є умови та спосіб життя, оскільки майже у половини випадків (48,5%) смерть настає внаслідок нездорового способу життя (надмірне вживання алкогольних напоїв, куріння, малорухливість, нераціональне харчування), у чверті (24,9%) корелює із спадковими хворобами, у 15,8% випадків з незадовільним станом довкілля, у 10,8% - унаслідок неякісно наданої медичної допомоги.

Серцево-судинні хвороби є найважливішою причиною смерті осіб працездатного віку і старших у більшості розвинутих країн і багатьох держав, що розвиваються. Ці хвороби спричиняють суттєву непрацездатність та інвалідність населення, значною мірою зумовлюють збільшення витрат служби охорони здоров'я, особливо за умови старіння популяції. В Україні найбільші серед 30 європейських країн показники смертності чоловіків і жінок з усіх причин і внаслідок серцево-судинних хвороб у тому числі. Згідно оприлюдненої інформації судово-медичних досліджень в Україні найбільші показники раптової смерті насе- лення внаслідок серцево-судинної патології спостерігають у промислових областях Південно-Східного регіону (Донецька, Харківська, Дніпропетровська, Запорізька) - від 0,101 до 0,143% у перерахунку на кількість жителів цих областей. У сільськогосподарських областях (Житомирська, Хмельницька, Львівська, Закарпатська, Рівненська) з меншими індексом індустріалізації й екологічним забрудненням цей показник був у 2,2-2,9 рази менший. Отже, зрозуміти причину раптової смерті можна тільки тоді, коли всі ланки (хвороба, вплив навколишнього середовища, індивідуальні особливості макроорганізму) будуть розглядатися як єдине ціле.

Список використаної літератури

A definition of irreversible coma. Report of the Ad Hok Committee of the Harvard Medicai School to examine the definion of brain death // JAMA, 1968, Vol. 205, P. 337-340.

Basavaraju S.R., Jones T.D. Atherosklerotic risk frjm chemical. Part J. Toxicological observation and mecyanisms of atyerosklerosis // Arcy. Environ. Соm., and Toxicol. - 1998. - № 1. - P. 152-164.

Guidelines for the determination of death // JAMA, 1981, Vol. 246. - № 19. - P. 2184-2186.

Uemura K., Sterby N.H., Vanecek R., Vihert A., Kagan A.: Grading atherosclerosis in aorta and coronary arteries obtained at autopsy. Application of a tested method // Bull World Health Org. - 1964, Vol. 31. - P. 297-320.

Авдеев М.И. Внезапная смерть в молодом возрасте от гипертонической болезни, атеросклероза и острой сердечно-сосудистой недостаточности. В кн.: Материалы 5-й Всесоюз. науч. конф. суд. медиков. - Ч. I. Ленинград, 1969. - С. 253-256.

Авдеев М.И. Курс судебной медицины. - Медгиз, Москва, 1959. - С. 712.

Авдеев М.И. Материалы к характеристике внезапной и скоропостижной смерти в молодом возрасте. В кн.: Вопросы судебно-медицинской экспертизы. - Т. 3. - Москва, 1958. - С. 186-210.

Автандилов Г.Г. Количественная танатология в совершенствовании качества экспертизы летальных исходов, связанных с сердечно-сосудистой патологией // Матер. V Всеросс. съезда судебных медиков. - М, - Астрахань, 2000. - С. 231-232.

Бойко Ю.И. Анализ случаев скоропостижной смерти от различных форм ишемической болезни сердца // Матер. научн.-иссл. конф. кафедр судебной медицины и экспертной практики. - Новосибирск: Ассоциация “Судебные медики Сибири”, 2000. - Вып. 5. - С. 32-35.

Бокариус Н.С. Судебная медицина для медиков и юристов. Москва, 1930.

Внезапная смерть. Материалы 2-го симпоз., 6-8 декабря 1979 г., Индианаполис (США). - Москва, 1982. - С. 13-14.

Внезапная смерть. Материалы 3-го симпоз., 28-30 июня 1982 г., Каунас (СССР). - Вильнюс, 1984. - С. 14-15.

Герасименко O.I, Шевченко В.В., Доколін Є.М., Герасименко Є.О. Огляд трупа немовляти на місці події у випадку раптової смерті. В кн.: Питання теорії та практики судово-медичної експертизи. - Вип. II. Запоріжжя, 1999. - С. 40-43.

Герасименко О.І., Сухін О.П., Циганков В.О., Доколін Є.М., Герасименко Є.О. Судово- медична діагностика синдрому раптової смерті немовлят (СРСН). В кн.: Питання теорії та практики судово-медичної експертизи. - Вип. II. Запоріжжя, 1995. - С. 43-47.

Герасименко О.І., Сухін О.П., Шевченко В.В., Циганков В.О., Єрмоленко О.В. Раптова смерть дітей в постнеонатальному періоді по Донецьку (1987-1997 pp.). В кн.: Ак- туальные вопросы судебной экспертизы. Харьков, 1998. - С. 74-77.

Дементьева Н.М. Скоропостижная смерть от атеросклероза венечных артерий. Москва, 1974. - С. 3-10.

Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові, напрями протидії / НАН України. Інститут економіки / за ред. В. Стешенко. - К., 2001. - 560 с.

За матеріалами доповіді Робочої групи Європейського товариства кардіологів зі статистики серцево-судинної захворюваності і смертності: S. Sans, H. Kesteloot, G. Kromhout, on behalf of the Task Force. The burden of cardiovascular diseases mortality in Europt, Task Force of the European Society of Cardiology oh Cardiovascular Mortality and Morbidity Statistics in Europe. Europ Heart J 1997; 18: 1231-1248.

Зербіно Д.Д., Малик О.Р., Соломенчук Т.М. Раптова смерть в Україні: вплив кризових екологічних чиннків // Серце і судини. - 2006. - № 1 - С.41 -49.

Касьянов М.И. Судебно-медицинская экспертиза в случаях скоропостижной смерти. - Москва, 1956. - С. 223.

Кияк Ю.Г., Кушнір С.Г., Жуковський Я.З. Інфаркт міокарда у молодому віці: професія як фактор ризику // Матер. VI Конгресу кардіологів України (18-21 вересня 2000 року). - К., 2000. - С. 120.

Козлов И.Д., Фомина Р.Ф., Апанасевич В.Ф. и др. Влияние 5-летней программы профилактики ИБС на профиль риска и смертность // Тер. арх. - 1997. - № 1. - С. 14-17.

Кочеткова Т.А. К вопросу о скоропостижной смерти. - Т.I. Сов. медицина, 1950. - С. 32-34.

Малик О.Р. Раптова смерть від ішемічної хвороби серця в осіб молодого та середнього віку (ретроспективний аналіз) // Медицина сьогодні і завтра. - 2002. - № 2. - С. 57-60.

Малик О.Р., Найда А.І., Нартіков В.М., Ногач Л.П., Хариш О.В. Раптова смерть при алкогольній кардіоміопатії // Практ. мед. - 2002. - № 3, Т. VIII. - С 66-70.

Найда А., Малик О. Окремі аспекти судово - медичної танатології // Матер. круглого столу 28 травня 2005 року “Проблема людської вітальності в філософії і медицині”. - Львів, 2010. - С. 43-45.

Попов В.Л., Бабахают Р.В., Заславский Г.И. Курс лекций по судебной медицине. - СПб, 1999. - С. 285-306.

Попов Н.В. Судебная медицина. - Медгиз, Москва, 1950. - С. 444.

Райский М.И. Судебная медицина. - Медгиз, Москва, 1953. - С. 467.

Руководство по судебной медицине / под ред. В.В. Томилина, Г.А. Пашиняна. - М.: Медицина, 2001. - С. 67-70.

Тайтус Д. Патологические изменения при внезапной смерти от заболеваний сердца. В кн.: Внезапная смерть: Материалы 1-го сов.-амер. симпоз., 3-7 октября 1977 г., Москва, 1980. - С. 278-280.

Терминальное состояние // Большая медицинская энциклопедия. - М.: Сов. энциклопедия, 1964. - Т. 32. - С. 59-62.

Уолкер А.Э. Смерть мозга: Пер. с англ. - М.: Медицина, 1988. - 288 с.

Хохлов В.В., Кузнецов Л.Е. Судебная медицина: Руководство. Смоленск, 1998. - С. 113-145.

Шор Г.В. О смерти человека (Введение в танатологию). - Л.: Кубуч, 1925. - С. 5 а, 16-18 б.

Размещено на Allbest.ru