Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування сучасних структур, форм та методів фізичної реабілітації при оздоровленні студентів-інвалідів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування сучасних структур, форм та методів фізичної реабілітації при оздоровленні студентів-інвалідів

інвалід студент фізичний реабілітація

У роботі вивчено клініко-фізіологічне обґрунтування застосування сучасних методів, форм фізичної, психологічної реабілітації студентів-інвалідів, показання і протипоказання до їхнього застосування, так само розроблені методичні рекомендації зі збереження загального здоров'я студентів-інвалідів.

За останні десять років чисельність осіб з особливими потребами в Україні збільшилась з 2,1 до 3 млн. Особливо тривожними є зростання чисельності дітей інвалідів віком до 16 років, котра досягла 153,2 тис. Все це потребує сьогодні активного їх захисту, впровадження в життя сучасних методів та засобів соціальної, фізичної, психолого-педагогічної реабілітації, яка стає формою їх нового рівня життя. Фізична реабілітація сьогодні представляє особливу систему заходів по відновленню або компенсації фізичних, можливостей та духовно-інтелектуальних здібностей людини з особливими потребами. Підвищення функціонального фізичного стану їх організму, поліпшенню фізичних якостей, психоемоційної стійкості та покращення адаптаційних резервів організму. Реабілітація вмістить свої особливі засоби та методи лікувальної фізичної культурну, фізичне виховання, елемент спорту, масажу, фізіотерапії та використання, природних факторів.

Актуальність роботи. Систематичні заняття оздоровчою фізичною реабілітацією не тільки підвищують адаптацію і реадаптацію студентів-інвалідів до навчання в вищих навчальних закладах, життєвих умов, але і розширюють їхні функціональні, соціокультурні, духовно-моральні можливості, допомагаючи оздоровленню всього організму. Заняття з фізичної реабілітації сприяють у студентів виробленню координації і діяльності опорно-рухового апарата, поліпшують роботу серцево-судинної, дихальної, травної й видільної систем. Поліпшують процес звертання інвалідів до стилю їх здорового образу життя, сприяють соціально-оздоровчому вихованню, благотворно впливають на їх психіку при навчанні, мобілізують волю, повертаючи людям почуття соціальної повноцінності та якість сучасного життя [5].

Мета роботи. Визначити і клініко-фізіологічно обґрунтувати до застосування сучасної фізичної та психологічної реабілітації у студентів-інвалідів, розробити показання та протипоказання до застосування рекомендацій по збереженню їх загального здоров'я при праці за комп'ютером. Робота входить до програми НДР ГРІ БМУРоЛ «Україна» «Моніторинг здоров'я студентів-інвалідів ГРІ ВМУРоїІ «Україна» за темою: Моніторинг здоров'я студентів-інвалідів ГРІ ВМУРоЛ «Україна» та шляхи зменшення їх інвалідізації методами фізичної реабілітації та фізичного виховання».

Результати дослідження. Багаторічна практика фахівців кафедри фізичної реабілітації та роботи вітчизняних спеціалістів, закордонних фахівців-реабілітологів з студентами-інвалідами показує, що найбільш діючими відновними факторами є фізична реабілітація. Вона поєднує елементи педагогічної (компетентністно-рефлексівний підхід), медичної, психологічної реабілітації [1]. Але ж рухової активності людини належить головна роль, як фактору визначення високого рівня зміни обмінних процесів в організмі інвалідів, їх центральної нервової системи, кісткової, м'язової, дихальної, ендокринної, психічної та серцево-судинної системах.

Нами вважається, що сучасна структура реабілітаційних заходів з інвалідами повинна включати, в себе:

1. Клініко-фізіологічні, медико-реабілітаційні заходи повинні активізувати вплив на фізичний і психологічний стан і пов'язані з ним основні аспекти існування людини.

2. Психологічні заходи повинні впливати на психологічні процеси, моральні та духовну-соціальну основу особистості;

3. Соціально-психологічні заходи (процеси, які змінюються-в системі «людина-група») [3].

Тому, реабілітаційні заходи - це сукупність сучасних медичних, фізичних, психологічних прийомів і методів, які забезпечують прогресивний розвиток людей з особливими потребами.

На нашу думку розрізи я юті» такі взаємно пов'язані між собою форми реабілітації:

Фізична реабілітація. Вона спрямована на відновлення або компенсацію тієї або іншої втраченої функції, чи на можливе сповільнення захворювання.

Спортивна і творча реабілітація. Ці форми почали активно розроблятися останнім часом, і слід відмітити їх велику ефективність. За допомогою спортивних заходів, а також художніх творів, активна участь у художній діяльності зміцнюють фізичне і психологічне здоров'я, змінюють моральний настрій, знижуючи можливість виникнення депресії, відчуття власної неповноцінності. Крім того, спільна робота з людьми з особливими потребами, участь у спортивно-реабілітаційних заходах дає змогу здоровим ровесникам подолати психологічні бар'єри, упереджене ставлення до людей з обмеженими можливостями.

Психологічна реабілітація. Це вплив на психічну сферу студента-інваліда, який спрямований на розвиток і корекцію індивідуально-психологічних особливостей як людини.

Педагогічна реабілітація, Це комплекс заходів виховного характеру, який спрямований на оволодіння необхідними навичками. Це можливість виробити в у студента-інваліда психологічну впевненість у власній повноцінності, якісно для здоров'я користуватися, наприклад, комп'ютером і сучасними новітніми технологіями; що дозволяє сформувати правильну професійну орієнтацію.

Нами вважається, що структура й зміст форм фізичної реабілітації студентів-інвалідів повинні включають до себе:

1. Самостійні заняття фізичними вправами (ранкова гігієнічна гімнастика, прогулянки, ближній туризм, аеробіка, плавання, вправи з фітболом, корекційні заняття з використанням методичних матеріалів під керівництвом спеціалістів реабілітологів), необхідних для впровадження здорового стилю життя.

2. Організовані групові й секційні заняття фізичною культурою й спортом (фізична культура і корекційні заняття в лікувально-санаторних установах і реабілітаційних центрах, заняття доступними видами спорту в групах і секціях суспільних фізкультурних організацій, та іи.).

3. Інваспорт (організація й і проведення змагань по доступних видах спорту). Сьогодні діють 72 підрозділу регіональних центрів «Інваспорт» у містах і районах України, відкрито 26 дитячих й юнацьких спортивних шкіл інвалідів. Національний Комітет спорту інвалідів Україні - носій Параолімпійського руху в Україні й вищий орган, що координує діяльність суспільного спортивного руху інвалідів. Він поєднує чотири національні Федерації спорту інвалідів з вадою зору, слуху, опорно-рухового апарата й інтелекту. У країні діє біля ста фізкультурно-спортивних клубів інвалідів. Розгалужена система фізичної культури й спорту студентів-інвалідів дозволяє широке охоплення людей з фізичними недоліками, які прагнуть займатися спортом. Більше 20 тисяч інвалідів, 8500 з яких - діти шкільного віку, відвідують фізкультурно-реабілітаційні групи й спортивні секції з 25 видів спорту. Щорічно в Україні проводяться більше 200 чемпіонатів, першостей і кубків в 17 видах спорту серед інвалідів з вадою зору, слуху, опорно-рухового апарата й інтелекту [7]. На практичних заняттях, та лекціях студентам-інвалідам кафедри фізичної реабілітації пропагандується фільм «Студенти Параолімпійці України».

Об'єднання діяльності Національного Комітету спорту інвалідів України й державної системи Інваспорт с могутнім чинником розвитку фізичної культури й спорту в Україні, серед людей з обмеженими можливостями.

Таким чином, до основних методів та засобів фізичної реабілітації інвалідів відносяться:

лікувальна фізична культура (ЛФК);

масаж;

фізіотерапія з впливом природних та преформованих факторів на організм людини, особливо в санаторно-реабілітаційних закладах;

гігієнічні засоби фізичного виховання;

заняття з інваснорту (фільм «Студенты параолимпийцы- победители Украины»).

На базі ГРЫ ВМУРоЛ «Україна» займається 77 інвалідів з різною патологією, тому при призначенні фізичної реабілітації значна увага спеціалістами-реабілітологами приділяється клініко-фізіологічному обґрунтуванню, зрозумінню механізму дії та структурі вправ, що застосовуються у процесі оздоровлення студентів-інвалідів.

Фізичні вправи - це природні й спеціально підібрані рухи застосовувані в реабілітації інвалідів. їхня відмінність від звичайних рухів полягає в тім, що вони мають цільову методику та фізіологічну спрямованість і спеціально організовані для зміцнення здоров'я студентів-інвалідів, відновлення порушених життєвих функцій та якості життя.

Тому механізм оздоровчої дії фізичних вправ ЛФК в основному повинен бути спрямований на клініко-фізіологічне обґрунтування в серцево-судинної, дихальної систем, в м'язах, в ендокринної системі; зменшення факторів ризику; відновлення порушених функцій.

Комплексний вплив фізичних вправ ЛФК повинен бути тісно пов'язано з клініко-фізіологічним обґрунтуванням змінами та індивідуальними властивостями м'язів. У м'язових волокнах під час роботи відбуваються складні біохімічні процеси за участю кисню (аеробний обмін) або без нього (анаеробний обмін). Аеробний обмін домінує при короткочасній інтенсивній м'язовій роботі, а анаеробний забезпечує помірне фізичне навантаження протягом тривалого часу. Кисень і речовини, що забезпечують роботу м'яза, надходять із кров'ю, а обмін речовин регулюється нервовою системою. М'язова діяльність зв'язана з усіма органами й системами по принципах моторно-вісцеральних рефлексів; фізичні вправи викликають посилення їхньої діяльності. Скорочення м'язів відбувається під впливом імпульсів зі ЦНС. Фізичні вправи стимулюють фізіологічні процеси в організмі через нервовий і гуморальний механізми. М'язова діяльність підвищує тонус ЦНС, змінює функцію внутрішніх органів й особливо системи кровообігу й подиху по механізму моторно-вісцеральних рефлексів. Фізичні вправи здійснюються з одночасною участю й психічної, і фізичної сфери людини. Основою в методі лікувальної фізичної реабілітації с процес дозованого тренування, що розвиває адаптаційні здатності організму.

Фізичні вправи ЛФК стимулюють обмін речовин, ендокринну систему; підвищуючи імунобіологічні властивості, ферментативну активність, сприяють стійкості організму до захворювань; позитивно впливають на психоемоційну сферу, поліпшуючи настрій; впливають на організм тонізуюче, мають трофічну дію і формують компенсаторні функції [2].

Тонізуюча дія виражається у відновленні порушених моторно-вісцеральних рефлексів, що досягається вибором фізичних вправ, що цілеспрямовано підвищують тонус тих органів, де він більше знижений.

Трофічна дія проявляється при ушкодженні тканин або їхньої гіпотрофії. Під впливом фізичних вправ прискорюється розсмоктування загиблих елементів за рахунок поліпшення місцевого кровообігу.

Як відомо, формування компенсації відбувається при порушенні якої-небудь функції організму. У цих випадках спеціально підібрані фізичні вправи допомагають використати неуражені системи. Наприклад, при втраті функції згинання руки в ліктьовому суглобі використають рухи м'язів плечового пояса.

Нормалізацію функцій фізичні вправи ЛФК забезпечують, сприяючи гальмуванню патологічних умовно-рефлекторних зв'язків і відновленню нормальної регуляції у діяльності всього організму.

Фізичні вправи також викликають в організмі хворого неспецифічні фізіологічні реакції, стимуляцію діяльності всіх систем й організму в цілому.

Специфічність впливу вправ полягає в тому, ідо при їх застосуванні здійснюється тренування, що сприяє підвищенню рухової активності й фізичної працездатності.

Тому, фізичні вправи э біологічним стимулятором, підсилюючим захисно-пристосувальні реакції організму. У їхньому розпитку більша роль належить адаптаційно-трофічній функції симпатичної нервової системи.

Компенсаторна дія обумовлена активною мобілізацією всіх його механізмів, формуванням втраченої функції.

У результаті всіх цих відновних процесів фізичної реабілітації відбуваються психоемоційне розвантаження й перемикання, адаптація до побутових і трудових фізичних навантажень, підвищення стійкості до несприятливих сучасних соціокультурних факторів зовнішнього й внутрішнього середовища, має місто вторинна профілактика хронічних хвороб, підвищення фізичної та психологічної працездатності студентів інвалідів.

Таким чином, вплив методів та засобів фізичної реабілітації на хворого залежить від сили й характеру фізичної вправи й відносно реакції організму на цю вправу. Відповідна реакція залежить також від ваги захворювання, віку хворого, індивідуальних особливостей реагування, фізичної підготовленості, психологічного стану та настрою. Тому, слід пам'ятати спеціалісту-реабілітологу, що дозування фізичних вправ повинно призначатися з урахуванням клініко-фізіологічних факторів.

Ми вважаємо за доцільне систематизувати засоби фізичного виховання інвалідів по наступних ознаках:

1. загальнооздоровчі вправи, спрямовані на досягнення загального неспецифічного оздоровчого ефекту, що використовуються при будь-яких захворюваннях;

2. специфічно-оздоровчі вправи (лікувальні), що впливають на ланцюг патологічних процесів в організмі;

3. загальнорозвиваючі вправи, що мають оздоровчу дію на всі функції організму, стимулюють фізичний розвиток, створюють базу для розвитку основних рухових здібностей;

4. спеціально-розвивальні вправи, що сприяють розвитку окремих рухових здібностей (якостей): сили, швидкості, витривалості, гнучкості тощо, викликаючи специфічні зміни у функціональних системах організму, які лімітують рівень їх прояву.

Контроль видів випробувань і норм складається з видів випробувань (тестів), що дозволяють визначити різнобічний розвиток фізичних якостей інвалідів і ступінь оволодіння ними прикладними побутовими й трудовими навичками, за допомогою яких оцінюється фонд життєво важливих рухових навичок й умінь, рівень розвитку фізичних якостей інваліда (сила, швидкість, витривалість, гнучкість, спритність) відповідно до його віку, статі, рівнем і дефектом.

Тому у виконанні НДР нами були розглянуті таки питання, як:

партнерство фахівця-реабілітолога й пацієнта (студента);

визначення реабілітаційного потенціалу хворого, особливо його рухових можливостей при складанні комплексної реабілітаційної програми;

різнобічність впливів, тобто облік всіх сторін реабілітації для кожного студента з обмеженими можливостями до навчання, реабілітації і лікування [5].

Практичні способи відіграють вирішальну роль у формуванні рухових навичок, розвитку й удосконалювання фізичних і спеціальних якостей у пацієнтів. Це, як правило, повторення вправ цілеспрямовано й багаторазово з поступовим ускладненням умов і підвищенням навантаження.

Ефективність використання фізичних вправ залежить від багатьох факторів і насамперед під гігієнічних умов, впливу навколишнього середовища, кваліфікації реабілітолога, сучасних тренажерів та настрою на реабілітацію самого студента-інваліда.

Комплексне складання реабілітаційної програми інвалідів також передбачає залучення і інших факторів відновлення організму:

- фізичні фактори, які використовують у реабілітації інвалідів розділяються на природні (вода, клімат, грязі та ін.) та преформовані, які одержують штучним шляхом - методи фізіотерапії. Природні фактори можуть впливати на організм людини, яка виконує фізичні вправи, як позитивно, так і негативно. До того ж фактори навколишнього середовища можуть використовуватись як засоби загартування організму. Методи фізіотерапії широко використовуються і часто грають провідну роль в комплексі лікувальних і реабітітаційних впливів на організм людини з особливими потребами а медичних закладах річного профілю, особливо при сполученні їх з природними факторами в умовах санаторію [4; 6];

- гігієнічні фактори виступають як допоміжні засоби фізичної реабілітації. Дотримання особистої і суспільної гігієни, раціональних норм навчання або роботи та відпочинку, харчування, сну забезпечує нормальну життєдіяльність людини. Створення оптимальних умов у місцях занять (температура повітря, води, освітлення приміщення, вологість, штучна аеронізація) сприяє підвищенню ефективності фізичної реабілітації;

- в фізичній реабілітації інвалідів широко використовується масаж - лікувальний, гігієнічний, а в інваспорті - спортивний. Для відновного лікування різних травм і захворювань найбільш використовують такі види лікувального масажу, як класичний, сегментарно-рефлекторний, крапковий та апаратний. Доволі часто можливо використання людиною самомасажу.

Таким чином, система фізичної реабілітації та спорту має надзвичайно важливе значення у впливі на зрозуміння людини з особливими потребами, особливо при сучасному користуванні комп'ютерними новітніми технологіями, нового підходу до здорового засобу життя, являється науково обґрунтованою системою фізичною виховання інвалідів, що здатна забезпечити, у комплексі з соціальними, психологічними і педагогічними методами, їх професійну й соціальну реабілітацію.

Клініко-фізіологічне обґрунтування до застосування структур, форм, методів та засобів фізичної реабілітації при оздоровленні студентів-інвалідів має провідне значення при їх оздоровленні.

Фізична та психологічна реабілітація дозволяє прискорити процес відновлення фонду життєво важливих рухових умінь і навичок, необхідних у сфері соціального життя, навчання, культури та побутової діяльності студентів-інвалідів.

Знання спеціалістів-реабілітологів структури методів фізичної реабілітації дозволяє чітко собі уявляти відновний комплекс реабілітації студентів-інвалідів.

Методи та засоби фізичної та психологічної реабілітації і компетентністно-рефлексівним підходом до оздоровлення дозволяють впливати на вироблення нового стилю здорового життя інвалідів.

Література

1. Кирилов О.М. та ін. Компетентністно-рефлексівні підходи в особистостно-орієнтованому навчанні студентів-реабілітологів // V Міжнародна конференція «Сучасні педагогічні технології і освітні системи XXI століття: Зб. наук. праць. - Кіровоград, 2007. - С. 35-43.

2. Іпатов А.В. Комплексна технологія реабілітації інвалідів в Україні // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. - 2004. - № 3 (39). - С. 44-45.

3. Баранцова Т. Соціокультурна реабілітація молоді та дітей-інвалідів. // Соціальна політика і соціальна робота. - 2004. - № 1. - С. 66-67.

4. Мурза В.П. Фізична реабілітація. -К.: «Олан», - 2004. - 539 с.

5. Ткачук Г.В. Методи реабілітації людей з особливими потребами / VII Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Тези доповідей // - К., 2007. - С. 420-421.

6. Томашевський М.І. Особливості фізичної реабілітації студентів-інвалідів модифікацією чинників здорового стилю життя // М.І. Томашевський, В.О. Мітюков та інш. Всеукраїнська науково-практична конференція «Новітні технології підготовки фахівців вищої школи в сучасних умовах // Зб. наук. праць. - Горлівка, 2007. - С. 147-153.

7. Физические методы в лечении и медицинской реабилитации больных и инвалидов / под. ред. И.З. Самосюка - К.: Здоровья - 2004. - 624 с.

8. Шевцов А.Г. Методические основы организации социальной реабилитации дитей с проблемами здоров'я. - К.: НТІ «Інститут соціальної політики». - 2004. - 240 с.

Размещено на Allbest.ru