Лікувальна фізична культура при цукровому діабеті

Добре відомо, що декомпенсація цукрового діабету характеризується підвищенням секреції гормонів -- антагоністів інсуліну, їх нормалізація наступає при зниженні глікемії до норми; при цьому підкреслюється складність цієї реакції; компенсаторне значення підвищення рівня гормонів антагоністів інсуліну, але і ушкоджувальна їх дія. При загибелі острівців і видаленні підшлункової залози розвиток цукрового діабету обумовлений абсолютною недостатністю інсуліну.

Інтерес представляє думка В.Г. Баранова про те, що в етіології спонтанного цукрового діабету первинними слід вважати генетичні чинники, а додатковими -- аліментарні, стресові і др.; разом з тим автор вважає за можливе розвиток негенетичних форм спонтанного цукрового діабету.

Нижче приводиться класифікація цукрового діабету академіка В.Г. Баранова (1980), заснована на патогенетичному принципі.

I. Спонтанний (ессенціальний) цукровий діабет -- найбільш поширена, не пов'язана з яким-небудь іншим захворюванням форма, що є первинною патологією. Діагноз: цукровий діабет, позначення «спонтанний» опускається.

II. Цукровий діабет, викликаний первинним захворюванням, що приводить до поширених деструкції бета-кліток острівців підшлункової залози (гострий хронічний панкреатит, гемохроматоз, резекція підшлункової залози, порушення кровообігу в підшлунковій залозі унаслідок поразки art. pancreatica атеросклерозом і ін.). Діагноз: на першому місці первинне захворювання, на другому -- цукровий діабет, наприклад: хронічний панкреатит, цукровий діабет.

III. Цукровий діабет, викликаний первинним захворюванням, що протікає з підвищеною продукцією гормонів -- антагоністів інсуліну (гормону зростання при акромегалії, кортизону при синдромі і хворобі Іценко--Кушинга, адреналіну норадреналіну при феохромоцитомі, глюкагону при глюкатономе, тироксину і трийодтироніну при дифузному токсичному зобі). Діагноз: на першому місці первинне захворювання, на другому -- цукровий діабет, наприклад: акромегалія, цукровий діабет.

Приведеними класифікаціями не вичерпується прагнення, з одного боку, представити всі варіанти цукрового діабету, а з іншою -- охарактеризувати хворим, що займається. Висуваються нові класифікації, переглядаються запропоновані раніше. Наприклад, так звані прихований і явний діабет (по номенклатурі ВІЗ відповідно -- латентний, асимптоматичний, хімічний, субклінічний і клінічний) пропонується розглядати як стадії захворювання. Ділення діабету по тяжкості захворювання на легеню, середньої тяжкості і важке доповнюється фіксацією таких ступенів тяжкості, як стан прекоми, кетонемичної і гиперосмолярної грудки.

Непросто розв'язується питання віднесення деяких станів (синдромів) до предіабету; крім осіб з різними варіантами обтяженої, жінок, що народили живу дитину вагою більше 4,1--4,5 кг або мертвого з гіперплазією острівців Лангерганса за відсутності у нього ерітробластозу, до предіабету відносять осіб з ожирінням, а також, як встановлено недавно, осіб з таким підвищеним чинником ризику, як наявність антигенів системи HLA (Human Leucocyte Antigens System).

У.Г. Баранов і соавт. (1983) розрізняють три ступені тяжкості цукрового діабету.

I стадія -- легка форма: до почала лікування вміст сахару в крові натщесерце (по глюкозі) не перевищує 140 мг% (7,7 ммоль/л); кетоацидоз відсутній. Лікуванням дієтою можна досягти нормогликемії натщесерце і збереження її протягом доби. Якщо поріг прохідності нирок для глюкози не знижений, усувається також і глюкозурія.

стадія -- середньої тяжкості: до почала лікування вміст цукру в крові натщесерце (по дійсній глюкозі) не перевищує звичайно 230 мг (12,75 ммоль/л), по методу Хагедорна--Йенсена -- 250 мг% (13,86 ммоль/л). Лікуванням тільки дієтою нормоглікемія і аглюкозурія не можуть бути досяжні. Показано застосування пероральних противодіабетичних засобів або інсуліну (до 60 ЕД). Дієта також обов'язкова.

стадія -- важка форма: до почала лікування вміст дійсного цукру в крові натщесерце перевищує зазвичай:230 мг% (12,75 ммоль/л) і по методу Хагедорна--Йенсена--250 мг%(13,86 ммоль/л). Велика схильність до кетоацедозу, інсулинрезестентності, лабільній течії, розвитку ретинопатії игломерулосклерозу. Дієтою і пероральними протидіабетичними засобами гіперглікемія, глюкозурія і кетоацідоз не усуваються; показано лікування інсуліном в дозах вище за 60,а іноді вище за 120ЕД в добу. Дієта також обов'язкова.

РОЗДІЛ 2. Механізм лікувальної дії фізичних вправ при цукровому діабеті

Фізичні вправи як біологічний подразник, стимулюють і удосконалюють фізіологічні процеси, притаманні людському організму.

Механізм лікувальної дії фізичної культури на організм хворого - «система управління» слід розглядати як нейроендокринногуморальний, а наступні зміни в функціональному становищі різних систем організму - як наслідок впливу цього механізму чи цієї «системи управління»

Автори [ ] вказують на те, що в результаті травми у хворого виникає в мозку осередок застійного больового збудження, що викликає в навколишніх відділах кори гальмуючий процес в різних його фазних становищ. Причому це порушення діяльності кори великих півкуль головного мозку облегшує дію патологічного процесу. Створена патологічна коркова діяльність по різному відображається на діяльності різних внутрішніх систем. Вона проявляється в підвищені патологічних рефлексів, гідрофільності тканин, пригнічення поглинаючої можливості шкіри, зміни умовно - рефлекторних зв'язків між корою, підкірковими утвореннями та внутрішніми органами, змінення кардіогеморегуляції.

Фізичні вправи, формуючи в корі головного мозку складний стереотип, що усуває патологічний, нормалізують діяльність кори і тим самим, прияють ліквідації осередкового процесу з усіма його рефлекторними впливами на організм.

Автори вважають, що ендокриногуморальна ланка механізму дії лікувальної фізичної культури пов'язана з активізацією діяльності залоз внутрішньої секреції і розповсюдженням в зв'язку з цим біологічних стимуляторів, що впливають на активність окисно-відновлюваних процесів, на ферментативну активність [ ].

Виходячи із нейроендокриногуморальної концепції механізму дії лікувальної фізичної культури Добровольського В.К. (1986) виділив чотири механізми лікувальної дії фізичних вправ на організм людини:

1. тонізуючий вплив;

2. трофічна дія;

3. формування компенсацій;

4. нормалізація функцій.

Трофічна дія проявляється в покращенні регенеративних процесів в області пошкодження. Фізичні вправи сприяють покращенню кровообігу, лімфообігу, прискорюють окисно-відновлювальні процеси, проявляють розсмокруючу дію, сприяють виведення токсинів, продуктів розпадів, стимулюють загоєння тканин, підсилюють всі види обміну.

Трофічна дія фізичних вправ проявляється у вигляді регенераційної чи компенсаторної гіпертрофії. Регенераційна гіпертрофія проходить по формі більш інтенсивної фізичної реакції тканинних елементів.

В процесі виконання фізичних вправ покращується кровообіг, лімфообіг і ускорюються обмінні процеси в організмі.

Тонізуюча дія фізичних вправ виявляється перш за все в стимуляції моторно - вісцеральних рефлексів. Посилення аферентної імпульсації пропріорецепторів стимулює клітковий метаболізм в нейронах центральної ланки рухливого аналізатора, в наслідку чого посилюється трофічний вплив ЦНС на скелетні м'язи та внутрішні органи. Важливим проявом стимулюючої дії ЛФК являється позитивний їх вплив на емоціональну сферу хворого.

Фізичні вправи, рухливі ігри сприяють зняття психічного гальма, не дозволяє хворому «йти в хворобу», виробляють у нього впевненість в своїх силах та сприятливому закінченні захворювання.

Компенсація представляє собою тимчасову чи постійну заміну пошкоджених функцій. Компенсаторні процеси мають два етапи - термінової та довготривалої компенсації.

Тривала треніровка компенсаторних механізмів може достатньо компенсувати пошкоджені чи втрачені функції, однак на визначеній стадії подальше удосконалення складних рефлекторних механізмів не призводить до суттєвих змін, тобто настає стабілізація компенсації - принцип відносної стійких пристосувань компенсаторних рефлексів. В цьому періоді встановлюється динамічно стійке зрівноваження організму хворого з визначеним структурно-функціональним дефектом в навколишньому середовищі.

Роль кори головного мозку в компенсаторних процесах при пошкодженні нижчезнаходжених відділів нервової системи визначається тим, що коркові відділи аналізаторів чітко реагують на любу зміну взаємозв'язків організму з навколишнім середовищем.

Процес компенсації пошкоджених функцій є активним, так як організм хворого використовує достатньо складний комплекс доцільних в конкретній ситуації реакцій для забезпечення найбільшої степені управляє мості сегментами тіла з метою оптимальної стратегії і тактикою в взаємозв'язку з навколишнім середовищем.

Нормалізація патологічних змін функцій цілісності організму.

Згідно даним авторів [ ] лікувальна фізична культура - це перш за все терапія, що використовує більш адекватні біологічні шляхи мобілізації власних, пристосованих захисних і компенсаторних резервів організму для ліквідації патологічного процесу. Разом з рухливою функцією відновлюється і підтримується здоров'я. Найважливішим шляхом нормалізації функціональних порушень є вплив через пропріорецептори, імпульсація від яких справляє загально тонізуючий вплив на ЦНС, і специфічний вплив на нервові центри регуляції фізіологічних функцій (в тому числі, на судинно-рухливі центри) [ ]

Таким чином, лікувальна дія фізичних вправ багатообразне. Воно може проявлятися комплексно, наприклад, в вигляді одночасного трофічного та компенсаторного впливу. В залежності від конкретної патології, локалізація процесу, стадії захворювання, віку та тренованості хворого можна підібрати певні фізичні вправи, дозування м'язового навантаження, необхідного для відновлення лікування в даний період захворювання.

Значення фізичної активності для лікування діабету.

Хоч немає переконливих доказів того, що активний спосіб життя слугує профілактикою виникнення діабету, більшість лікарів вважають, що фізична активність - найважливіша умова програми лікування хворих, страждаючих діабетом.

Діабет I типу

Значення регулярних фізичних занять для покращення глікемічного контролю (регуляції рівня цукру в крові) у хворих, страждаючих діабетом I типу, визначеним ще недостатнім.

Люди, страждаючі діабетом I типу, піддатні гіпоглікемії під час і відразу після виповнення фізичної вправи, оскільки печінка не в змозі виділяти глюкозу з такою швидкістю, з якою вона утилізується. Виконання до значних коливань вмісту глюкози в плазмі, що неприйнятно для лікування хвороби. Ступінь глікемічного контролю під час фізичних навантажень значно коливається у хворих, страждаючих діабетом I типу. В наслідок цього фізичні навантаження можуть покращити глікемічний контроль у деяких хворих, головним образом у тих, хто менш підданий гіпоглікемії.

Хоч гіпоглікемічний контроль у більшості людей, страждаючих діабетом I типу, зазвичай не покращується, однак фізичне навантаження справляє на них інші сприятливі впливи. Оскільки у цих людей ступінь ризику розвитку коронарної хвороби серця в 2 - 3 рази вища, виповнення фізичних вправ може призвести до пониження ступеня ризику. Крім того, фізичні вправи можуть зменшити ризик виникнення захворювання судин головного мозку і хвороб периферичних артерій.

Людям, страждаючим діабетом I типу без ускладнень, не слід обмежувати рівень фізичної активності, якщо забезпечується відповідний контроль за вмістом цукру в крові. Ряд спортсменів, страждаючих діабетом I типу, тренуються і успішно виступають в різноманітних змаганнях. Дуже важливо слідкувати за вмістом цукру в крові у людей, страждаючих діабетом I типу, які займаються фізичною діяльністю, за тим, щоб в випадку необхідності відповідним образом змінити дієту і дозу інсуліну.

Діабет II типу

Фізичні вправи відіграють головну роль в глікеличному контролі в людей, страждаючих діабетом II типу. Утворення інсуліну в цих хворих, як правило, не викликає занепокоєння, особливо на ранніх стадіях захворювання; головна проблема - відсутність реакції клітин - мішеній на інсулін (резистентність до інсуліну). Зважаючи на резистентність клітин до інсуліну гормон не здатний виконувати свою функцію, яка полягає в забезпеченні транспорту глюкози через клітинну мембрану. Іві встановив, що м'язові скорочення підсилюють цей транспорт. При м'язовому скороченні проникність мембрани для глюкози підвищується, очевидно, внаслідок збільшення числа транспортерів глюкози, пов'язаних з мембранною плазмою. Таким чином, короткочасне фізичне навантаження знижує резистентність до інсуліну і підвищує його чутливість. Це приводить до зменшення потреби клітин до інсуліну, що означає необхідність зниження доз інсуліну тим, хто його приймає. Зменшення резистентності до інсуліну і збільшення його чутливості можуть бути реакцією на окреме фізичне навантаження, а не результатом тривалих змін, зумовлених фізичним навантаженням.

РОЗДІЛ 3. Задачі, засоби, форми, методи і методика лікувальної фізичної культури при цукровому діабеті (на стаціонарному етапі)

Задачі ЛФК: зниження ваги кишечнику та тканевого метаболізму; зниження ваги тіла і покращення функцій систем травлення; профілактика прогресування атеросклерозу; підтримання оптимального кровообігу та дихання; нормалізація емоційно - психічної сфери хворого, корекція пошкоджених взаємовідношень кори великого мозку і залоз внутрішньої секреції; розширення адаптаційних можливостей та підвищення загальної працездатності хворого.

Протипоказання: цукровий діабет декомпенсованого та важкого проходження, низький рівень працездатності, різкі коливання глікемії під час велоергометричного навантаження, недостатність кровообігу II Б степені і вище, ішемічна хвороба серця (функціональні класи III - IV), гіпертонічна хвороба II Б,III виявленими змінами в внутрішніх органах, з кризами.

Засоби та форми ЛФК: Фізичні вправи слід застосовувати з перших днів лікування, однак в випадку наростання гіперглікемії, глюкозурії, проявлення (з'явлення) ацидозу їх необхідно тимчасово відмінити. Найбільший терапевтичний ефект дають навантаження, що не викликають втоми. Вони повинні бути адекватними віку хворого, стану серцево-судинної системи і викликати позитивну суб'єктивну реакцію.

Фізичні навантаження доцільно розподіляти на протязі дня.

В якості засобів ЛФК використовують ранкову гімнастику, процедури ЛГ, прогулянки, дозувальне використання деяких спортивно - прикладних вправ - плавання, гребля, ковзани, трудотерапія тощо.

Безпосередньо після фізичного навантаження доцільні обтирання, душ, короткочасне купання, загальний та місцевий масаж.

В умовах стаціонару заняття лікувальної гімнастики будуються по звичайно прийнятій методиці з поступовим підвищенням навантаження. Загальна тривалість занять залежить від важкості протікання захворювання: при легкій формі - 30-40 хв., при середній - 20-30 і при важкій формі - до 10-15 хв.

При легкій формі вправи виконуються у всіх м'язових групах з великою амплітудою, темп повільний і середній, вправи різні по важкості в координаційному відношенні. Широко дають вправи з предметами та на снарядах. Щільність заняття доволі висока - до 60-70 %. Хворим рекомендується ходьба, біг, плавання, ходьба на лижах, ігри, все під суворим лікарським наглядом.

Таблиця 1. Приблизний комплекс вправ при легкій формі цукрового діабету для хворих, що знаходяться на вільному режимі

При середній ступені захворювання хворі виконують вправи середній і помірної інтенсивності, загрузка підвищується поступово, темп - частіше повільний, амплітуда виражена, але не максимальна, щільність - нижче середньої (30-40 %). Можливо використати дозовану ходьбу чи лікувальне плавання.

Таблиця 2. Приблизний комплекс вправ при середній формі цукрового діабету для хворих, що знаходяться на палатному режимі

При важкій формі хвороби проводять заняття в постільному режимі з невеликим навантаженням. Вправи для малих та середніх м'язових груп широко поєднуються з дихальними. Заняття не повинні втомлювати хворого, необхідно суворо слідкувати за дозуванням фізичного навантаження. Щільність заняття невелика, темп виконання вправ повільний. Крім лікувальної гімнастики, добре використовувати масаж, ранкову гігієнічну гімнастику, загартування.

Таблиця 3. Приблизний комплекс вправ при тяжкій формі цукрового діабету для хворих, що находяться на постільному режимі

ВИСНОВКИ

1. Цукровий діабет - це захворювання, обумовлене абсолютною чи відносною недостатністю інсуліну в організмі, характеризується серйозним порушенням обміну вуглеводів з гіперглікемією (підвищення вмісту цукру в крові) та глюкозурією - появи цукру в сечі. Утрудненість в використанні глюкози тканинами призводять до порушень функцій ЦНС, ССС, печінки, м'язової тканини і, як наслідок, до пониження працездатності тощо.

2. Основна мета до застосування лікувальної фізичної культури полягає в сприянні пониження гіперглікемії, а у інсулінозалежних хворих сприянню його дії і покращити функцію серцево-судинної та дихальної системи та підвищити фізичну працездатність. Тобто сприйняття до здорового способу життя.

3. Засобами лікувальної фізичної культури при захворювання цукровим діабетом обох типів являються:

· Фізичні вправи (ходьба, біг, плавання, гімнастичні вправи тощо);

· Природні чинники (загартовування, сонце, вода, повітря);

· Рухливий режим (режим дня, харчування тощо).

4. Заняття лікувальної фізичної культури при цукровому діабеті проводяться в таких формах

· Ранкова гігієнічна гімнастика

· Лікувальна гімнастика

· Самостійні заняття

· Дозована прогулянка

· Рухливі ігри

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Отримані нами дані рекомендується використовувати в практичній роботі спеціалістів по фізичній реабілітації в лікувальних закладах (ендокринологічного профілю), і в учбовому процесі для студентів ВУЗів фізичної культури по дисципліні «фізична реабілітація в клініці внутрішніх захворювань».

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аметов А.С., Зефірова Г.С. Цукровий діабет: причини і ознаки //Твоє здоров'я. - 1990. - № 6.

2. Аметов А.С., Касаткина Э.Л., Франц М.А. Як навчитися жити з діабетом. - М.: Інтерпракс, 1991.

3. Апанасенко Г.А. Фізичний розвиток дітей і підлітків. К.: Здоров'я, 1985.

4. Балаболкин М.І. Цукровий діабет: 100 питань і відповідей. - М.: Союзмедінформ, 1992.

5. Баранов В.Г., Оркодашвілі Л.Ш. Хвороби островкового апарату підшлункової залози. - В кн.: Керівництво після клінічного ендокринології / Під ред. Баранова В.Г. і ін. - Л., 1977.

6. Бобирь А.І. Довголіття і здоров'я. - С. - Петербург, РГМУ, 1999.

7. Бріндак О.І. Цукровий діабет. - Х.: Прапор, 1994.

8. Васюкова Е.А., Грановськая-Цветкова А.М. Діабетична кома. - Казанський медичний журнал 1979 № 4, с. 11 - 15.

9. Вельвовській І.З. Психотерапія в клінічній практиці. - Київ: Здоров'я, 1984.

10. Германюк Я.Л. Бактерійний синтез людського інсуліну - досягнення генної інженерії. - Лікарська справа, 1981 № 11.

11. Германюк Я.Л. Рецепти інсуліну і цукровий діабет. - Лікарська справа, 1982, 5.

12. Дедов І.І., Лебедев Н.Б., Щербакова Л.Н. Як жити з діабетом. - М.: БИ. і., 1990.

13. Држевецкая І.А., Рєїдермаї М.І. Про взаємозв'язок муковісцидозу і діабету. - Проблеми ендокринології, 1968, 14 № 5.

14. Дубровській В.І. Лікувальна фізична культура. - Москва: Владос, 1999.

15. Духонченко Я.М., Дач М.С. Сахарний діабет у дітей. - К.: Здоров'я, 1988.

16. Ефімов А.С., Германюк Я.Л., Генес С.Г. Цукровий діабет. - Київ, 1983.

17. Ефімов А.С., Комісаренко І.В., Ськробонськая Н.А. Невідкладна ендокринологія. - 1982.

18. Ефімов А.С., Ткачук Ю.В., Щербак А.В. Цукровий діабет: проблеми наших днів. - К.: Наука, 1993.

19. Журавльова А.І., Граєвськая Н.Д. Спортивна медицина і лікувальна фізкультура. - Москва: Медицина, 1993.

20. Зелінській Б.А., Зелінськая Н.Б. Азбука хворого цукровим діабетом. - К.: Здоров'я, 1991.

21. Зефірова Г.С., Мішин С.А. Дієта в лікуванні цукрового діабету //Твоє здоров'я. - 1990. - № 6.

22. Ілліот Дж., Богомолов М. Еслі ваша дитина хвора на діабет. - Обнінськ: Принтер, 1994.

23. Касаткина Э.П. Цукровий діабет у дітей. - М.: Знання, 1985.

24. Лікувальна фізична культура в системі медичної реабілітації / Під ред. проф. Каптеліна А.Ф. - М.: Медицина,1995.

25. Лікувальна фізична культура/Черінь ред. Епіфанова В.А. - М.: Медицина, 1987.

26. Лікувальна фізична культура/Черінь ред. Епіфанова В.А. - М.: Медицина, 1997.

27. Лікувальна фізкультура в система медичної реабілітації. Керівництво для лікарів / Під ред. А.Ф, Каптеліна і І.П. Лебедевой. - Москва: Медицина, 1995.

28. Лікувальна фізкультура і лікарський контроль /Довідник// Під ред. В.А. Епіфанова і Г.Л. Апанасенко. - Москва: Медицина, 1990.

29. Лікувальна фізкультура і спортивна медицина / Під ред. проф. В.В. Клапчука і проф. Г.В. Дзяка. - Київ: Здоров'я, 1995.

30. Лобзін В.С. Аутогенне тренування. - Ленінград: Медицина, 1986.

31. Лукомській І.В. Фізіотерапія, лікувальна фізкультура, масаж. - Мінськ: Вища школа, 1998.

32. Методичні рекомендації по діагностиці, лікуванню і профілактиці хворих цукровим діабетом / В.Г. Баранов, Е.А. Васюкова, В.Г. Спесивцева, В.П. Іверієлі, В.В. Талантов, - М., 1983.

33. Морозова Т.А. Цукровий діабет. - Волгоград, 1999.

34. Мухин В.М. Фізична реабілітація. - Київ: Олімпійська література, 2000.

35. Мухин В.Н., Третілова Т.А. Лікувальна фізична культура - М.: Москва, 1985.

36. Немедикаментозне лікування в клініці внутрішніх хвороб / Під ред. Л.А. Серебріной і ін. - Київ: Здоров'я, 1995.

37. Практичний посібник з клінічної диабетологии / Е.А. Васюкова, І.В. Пісарськая, Г.С. Зефірова, А.М. Грановськая-Цветкова, Н.С. Казей. - М., 1982.

Размещено на Allbest.ru