Алергени, канцерогени та віддалені наслідки їх впливу на організм людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Алергени, канцерогени та віддалені наслідки їх впливу на організм людини

План

Вступ

1. Характеристика та класифікація алергенів

1.1 Пилкові алергени

1.2 Харчові алергени

1.3 Побутові алергени

1.4 Інсектні алергени

1.5 Хiмiчнi алергени

1.6 Інфекційні алергени

2. Канцерогени, їх види та значення

3. Приклади віддалених ефектів деяких алергенів та канцерогенів

3.1 Канцерогени тютюнового диму

3.2 Алергени лікарських засобів

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Актуальність будь-якої проблеми в медицині, будь-якого захворювання обумовлена, насамперед, його поширеністю, можливостями виявлення і лікування, масштабом економічних наслідків для суспільства. За даними дослідників, частота алергічних захворювань у різних країнах сягає 25-40% усього населення. Голова комісії EAACI (Європейської асоціації фахівців з алергії) професор Пол Ван Каувенберге (Бельгія) вважає, що нас очікує справжня епідемія алергії і до 2015 року половина мешканців Європи буде страждати від цієї групи захворювань. На лікування хворих з алергологічним анамнезом в Європі, США тільки за офіційними даними щорічно витрачаються мільярди євро та доларів. Сотні тисяч людей вмирають від бронхіальної астми, анафілактичного шоку, мільйони стають інвалідами[1].

Проблема ускладнюється тим, що алергії не виникають миттєво, вони є віддаленими наслідками впливу тих, чи інших алергенів.

Проблема впливу канцерогенних чинників на організм людини є сьогодні надзвичайно актуальною. Наприклад, фахівці ВООЗ і міжнародного інституту раку стверджують, що 70-80% пухлин виникає під впливом негативних зовнішніх чинників (хімічних, фізичних і навіть деяких біологічних).

Отже, метою моєї роботи було розглянути віддалені наслідки дії алергенів та канцерогенів на організм людини. Для досягнення цієї мети були поставлені наступні задачі:

1. охарактеризувати та класифікувати алергени

2. розглянути поняття та види канцерогенів

3. навести та проаналізувати приклади віддалених наслідків впливу алергенів та канцерогенів на організм людини.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ АЛЕРГЕНІВ

Алергенами називають антигени і гаптени (неповноцінні алергени), що можуть викликати процеси сенсибілізації і, на певному етапі, алергічні реакції. Екзоалергени поділяють на неінфекційні та інфекційні. До перших відносять: пилкові, харчові, побутові, епідермальні, інсектні та хімічні. До других - бактеріальні, грибкові, вірусні, а також паразитарні.

1.1 Пилкові алергени

Пилкові алергени є найбільш численними (за даними літератури, нині нараховується біля 100 тисяч видів пилкових алергенів). Виділяють наступні групи пилкових алергенів: злакових трав, культурних злаків, рослин, що широко культивуються, дерев, бур'янів, фруктових дерев, садових квітів [2].

Дуже важливою проблемою на сьогодні є зміна природних екзоалергенів під впливом факторів довкілля. Установлено можливість посилення пилкової алергії під впливом речовин, які містяться в атмосферному повітрі: аміаку, хлору, фтору, оксигенових радикалів, сульфатів, нітратів, продуктів згорання дизельного палива тощо. Більше того, забрудненнянавколишньогосередовищаподовжуєтермінипалінаціїрослин та змінює антигенну структуру пилку. З'явилися дослідження про підвищену чутливість до тих рослин, до яких раніше вона не відмічалася. Наприклад, С.H. Бєляєва (1994) відмічає алергічні реакції напилок кипарису, який був завезений до Криму та широко використовується для озеленення територій лікувально-оздоровчих закладів міста Ялти.

Зараз в Україні випускається 26 найменувань пилкових алергенів, що можуть використовуватися для діагностики і лікування АЗ. Для такої великої країни, як наша, з різними клімато-географічними зонами необхідно мати регіональні алергени, оскільки пилок одних і тих же рослин, що ростуть в різних зонах, має певні антигенні відмінності. Це явище, до речі, є найкращим доказом того, що кожній великій країні необхідно мати власні алергени, оскільки імпортні не будуть повною мірою специфічними.

1.2 Харчові алергени

Ними можуть бути продукти харчування або речовини, що утворюються при їхньому переварюванні, кулінарній обробці, тривалому зберіганні. Вважають, щонайбільш вираженою алергенною активністю володіють харчові продукти білкового походження (тваринні і рослинні білки). Жири, вуглеводи, мікро елементи частіше викликають хибно алергічні реакції. До найбільш поширених харчових алергенів відносяться: кава, какао, шоколад, цитрусові, полуниця, суниця, яйця, м'ясо тварин і птахів, мед, риба, ікра, краби, раки, молоко, морква, буряк, томати, гречана крупа, злаки (жито, пшениця, пшоно, рис, кукурудза), бобові, горіхи.

В Україні випускається 51 найменування харчових алергенів, і ми вважаємо, що для практичних потреб наших алергологів цього досить. Для науковців випускається розширений набір харчових алергенів.

1.3 Побутові алергени

До них відносяться, головним чином, алергени домашнього пилу, пір'я подушок, бібліотечного пилу.

Провідним побутовим алергеном є алерген домашнього пилу. Є дані, що пил, який зібрано з різних регіонів і навіть з різних домівок може суттєво відрізнятися за своїми антигенними властивостями. У складі домашнього пилу щодо виникнення побутової сенсибілізації має місце такий розподіл: кліщі домашнього пилу, епідерміс хатніх тварин, плісньові гриби і комахи.

Основна роль в алергізуючій активності домашнього пилу належить мікрокліщам роду Dermatophagoidespteronyssinus. Вони одержали назву «постільних» кліщів. Відомо також, що до складу домашнього пилу часто входять шерсть та лупа хатніх тварин, а також гризунів. Доведено важливу роль тарганів у розвитку алергічних реакцій.

В Україні випускається 8 серій алергенів домашнього пилу, 3 види алергенів кліщів, алергени дафній, пір'я подушок.

Епідермальні алергени - можуть входити до складу домашнього пилу і мати самостійне значення в розвитку клінічної картини АЗ.

До них відносяться: лупа людини, коня, свині; вовна собаки, кішки, кроля, морської свинки, миші, вівці, кози тощо.

Частота алергії до епідермісу домашніх тварин коливається від 1 до 4% у дорослих і до 11% у дітей. Частіше за все зустрічається підвищена чутливість до вовни собак і кішок.

Хутро овець, кіз, тканини з вовни - усе це робить важливим питання алергії до них. Миші та щурі мають значення у домівках, де вільно живуть ці тварини.

Загалом в Україні випускається 6 найменувань епідермальних алергенів.

1.4 Інсектні алергени

Це алергени комах, що знаходяться в їхній слині, отруті і тілі. Алергічна реакція виникає при укусах перепончато крилих, двокрилих і клопів, а також при контакті з виділеннями і частками тіла комах або при вдиханні цих часток.

Сенсибiлiзацiя до яду перепончатокрилих комах зустрічається у 0,3-5% населення, алергія до яду бджоли вiдмiчена у 22-43% пасiчникiв. Смертнiсть вiдужалень комах в Англії становить 4-5 випадкiв на рiк. У США з тiєї ж причини щорiчно гинуть понад 50 людей. Серед мільйонів випадкiв укусів павуками, ужаленьскорпiонами щорічно (переважно токсичнi реакції) та бджолами (переважно алергiчнi реакції) смертельнi випадки внаслідок укусів комах зустрічаються в 3 рази частiше, нiж вiд укусiв гримучих змiй.

1.5 Хiмiчнi алергени

До них можна віднести переважну більшість хімічних речовин, з якими людина контактує на виробництві і в побуті. Серед хімічних речовин алергенами є метали і їхні солі, пестициди, синтетичні полімери. Вони викликають професійні АЗ. Солі металів (хрому, нікелю, платини), каніфолi тощо, також можуть викликати АЗ.

Слід пам'ятати, що близько 4 млн. хімічних речовин отримують з природних продуктів чи синтезують штучно, причому до 60 тисяч із них використовується щоденно. Близько 1500 діючих речовин входить до складу пестицидів, 4000 - до складу лікарських препаратів, 2000 - використовується як ексцепієнти. Понад 5000 речовин використовується як харчові домішки. Практично всі вони можуть виступати потенційними алергенами. Зараз розпочато апробацію алергенів з латексу (на алергію до латексу страждає 6-8% медичних працівників), косметичних та миючих речовин.

Різновидом хімічних алергенів є лікарські алергени. До них відносяться хімічні, ферментні препарати і продукти синтезу грибів і бактерій. Лікарські препарати - це, в основному, гаптени, які стають прямими алергенами тільки при кон'югації з білком-носієм. В Україні випускаються стандартні набори для діагностики лікарської алергії. Але, незважаючи на наказ МОЗ за №127/18 від 02.04.2002 року, діагностика лікарської алергії майже в усіх установах продовжує проводитися за допомогою рутинних шкірних проб, які є і небезпечними, і малоінформативними.

1.6 Інфекційні алергени

канцерогенний пил алерген

До інфекційних алергенів відносяться алергени бактерій, грибів, вірусів, найпростіших і гельмінтів. Алергічні реакції, в основному, виникають при контакті з умовно-патогенними і непатогенними мікроорганізмами і рідше - із патогенними. Особливу увагу як алергени привертають гриби. Є дані, що саме вони є причиною 20-30% АЗ. Спори і гіфи грибів можна виявити всюди - у землі, воді, повітрі, приміщеннях. Реально людина контактує зі 100 видами грибів.

Зараз розпочато роботу по створенню цих дуже важливих алергенів, оскільки є всі підстави вважати, що алергія до грибів буде постійно зростати.

2. КАНЦЕРОГЕНИ, ЇХ ВИДИ ТА ЗНАЧЕННЯ

Комітет експертів ВООЗ в 1979 р. дав визначення поняттю: «Канцерогеном (фізичним, хімічним або вірусним) називають агент, що може викликати або прискорювати розвиток новоутворення, незалежно від механізму (або механізмів) його дії або ступеню специфічності ефекту. Канцероген -- це агент, що в силу своїх фізичних або хімічних властивостей може викликати незворотну зміну або пошкодження у тих частинах генетичного апарату, які здійснюють гомеостатичний контроль над соматичними клітинами». Канцерогенами називають речовини, які сприяють утворенню та розвитку ракових захворювань[5].

Стосовно канцерогенів вживається термін - гранично допустима концентрація (ГДК), тобто, вміст речовини в оточуючому середовищі, який не призводить до хвороб та мутацій. Поширена думка, що канцерогенів взагалі не повинно бути в природі. Це не так, в визначених концентраціях канцерогени були присутні на планеті впродовж усієї її історії. Крім того, вважається, що одночасно велика доза шкідливої речовини для організму є більш прийнятною, ніж постійно присутня незначна. Оскільки велика доза вбиває клітину, в той час, як мала при постійному впливі призводить до руйнувань на молекулярному, клітинному та міжклітинному рівні.

За походженням канцерогени можна класифікувати на:

1. Антропогенні - породжені діяльністю людини. Їх можна поділити на три групи:

хімічні речовини, виробничий процес або професійний вплив, які є однозначно канцерогенними для людини; характерні представники цієї групи- 4-амінобіфеніл (ефективний антиоксидант), сполуки миш'яку, азбест (волокнистий силікат, сюди ж належить і шифер, що виготовляється з азбесту), вінілхлорид, полівінілхлорид.

речовини, можливо канцерогенні для людини; до них відносяться сполуки з більш або менш високим ступенем доведення їх канцерогенної дії. Представники: металічний берилій та декотрі його сполуки, акрилонітрил, епіхлоргідрин, 1,4-діоксан, гідрохлоридфеназопірину (анальгетик). речовини, що не можуть бути класифіковані з точки зору їх канцерогенності (тобто їхній канцерогенний вплив не доведено): характерні представники цієї групи -- фторурацил, бензилхлорид, фенобарбітал, стирол, сахарин.

2. Природні - відомими прикладами природних канцерогенів є ізопрен (основна складова природних каучуків та терпени з хвої).

За хімічною структурою канцерогенні речовини належать до різноманітних класів неорганічних та органічних сполук, вони відносяться до:

1. поліциклічних ароматичних вуглеводнів (ПАВ);

2. ароматичних азосполук;

3. ароматичних аміносполук;

4. нітрозосполук та нітрамінів;

5. металів, металоїдів та неорганічних солей (найвідоміші нам канцерогени цієї групи -- сполуки ртуті).

За впливом на геном людини канцерогени поділяють на:

1. Генотоксичні, які руйнують та змінюють діяльність клітинного ядра, таким чином перебудовуючи генетичний код, та

2. Негенотоксичні, які впливають тільки на фізіологічні процеси, але так само викликають ракові захворювання.

До того ж слід врахувати, що в довкіллі поряд із канцерогенними існують і інші токсичні речовини, які виконують роль своєрідних модифікаторів того чи іншого канцерогену. Отож слід враховувати комплексність дії біологічних, фізичних, хімічних чинників на організм людини в навколишньому її середовищі. А сьогодні дедалі переконливіше говорять і про необхідність врахування чинників психологічних. Благополуччя і рівновага в організмі залежить від стану систем, які покликані оберігати здоров`я організму - імунної, ендокринної, біохімічної.

Класифікація канцерогенів за IARC

Група 1: Фактори, канцерогенні для людини. Ця категорія використовується при наявності достатніх доказів канцерогенності у людини.

Група 2. До цієї категорії відносяться фактори, для яких, з однієї сторони, майже доведено ступінь канцерогенності у людини, а також ті, для яких, з іншого боку, немає ніяких даних про канцерогенністю для людини, але є переконливі докази канцерогенності у піддослідних тварин.

Група 2А: Фактори, ймовірно канцерогенні для людини. Ця категорія використовується при наявності обмежених доказів канцерогенності у людини і достатніх доказів канцерогенності у піддослідних тварин.

Група 2В: Фактори, можливо канцерогенні для людини. В цю категорію відносяться фактори, щодо яких є обмежені докази канцерогенності для людини, і недостатні докази канцерогенності у піддослідних тварин.

Група 3: Фактори, не класифіковані за їх канцерогенністю для людини. Ця категорія використовується найчастіше для факторів, для яких недостатньо доказів канцерогенності для людини і некоректні або обмежені у експериментальних тварин.Група 3 не є встановленням факту неканцерогенності для людини та загальної безпечності фактора. Навпаки, це означає, що необхідні подальші дослідження.

Група 4: Фактори, ймовірно не канцерогенні для людини. Ця категорія використовується для факторів, для яких є свідчення відсутності канцерогенності у людини і у експериментальних тварин.

3. ПРИКЛАДИ ВІДДАЛЕНИХ ЕФЕКТІВ ДЕЯКИХ АЛЕРГЕНІВ ТА КАНЦЕРОГЕНІВ

3.1 Канцерогени тютюнового диму

Тютюновий дим - це вид забруднення, що в сотні тисяч разів перевищує забруднення будь-якого металургійного чи хімічного комбінату, проте люди свідомо вдихають таке повітря. У абсолютно чистій атмосфері організм людини, що палить, зазнає такого токсичного впливу, ніби вона знаходиться в умовах, де забруднення в тисячі разів перевищує будь-які норми. У тютюновому димі, крім слабкого наркотику - нікотину, міститься близько 200 особливо отруйних речовин - чадний газ, аміак, синильна кислота, сірководень, чадний газ, радіоактивні речовини, тютюновий дьоготь, бензпірен (сильний канцероген,) і багато інших.

Особливо важкі віддалені наслідки характерні для жіночому організму. Обстеження, проведене в Гарвардському університеті в США, свідчать, що серед жінок, які протягом 20 років випалювали 26 і більше сигарет за день, 80% померли від коронарних захворювань серця. В цій групі ризик смертельних приступів виявився в 5,4 рази більшим, ніж серед тих, хто не палить. Паління негативно впливає на ендокринну систему, особливо жіночу. У жінок, які курять, частіше виникають аменорея, кровотечі, зниження ecтpoгенів в крові, рання менопауза.

Віддалені наслідки впливу тютюнового диму на організм пов'язані з смолами, які містять 43 канцерогена й коканцерогена і спричиняють злоякісні захворювання; окисом вуглецю та окисними газами, які сприяють розвитку серцево-судинних захворювань; подразнюючими засобами і ціанистим воднем, які обумовлюють виникнення бронхіту та емфіземи. Нікотин, як такий, не відіграє провідної ролі у розвитку захворювань, однак, з ним пов'язано виникнення залежності від нікотину, яка підтримує споживання тютюну і перешкоджає відмові від паління.

Паління спричиняє 30% всіх випадків смерті від онкологічних захворювань і 90% всіх випадків захворювання раком легень. Зростання поширеності паління серед жінок призвело до того, що в деяких країнах рак легень, як провідна причина смерті від онкологічних захворювань у жінок, випередив рак молочної залози . Тютюнопаління також істотно збільшує ризик розвитку інших форм рака: ротової порожнини, глотки, гортані, стравоходу, підшлункової залози, нирок, сечового міхура, шийки матки. Під впливом тютюнового диму відбувається хронічне подразнення слизової оболонки гортані, розвивається запалення голосових зв'язок, вони потовщуються, грубішають. Це призводить до зміни тембру голосу (грубий голос курця), що особливо помітно в молодих жінок.

Діти курців мають значно гірші імунологічні показники і тому вони більш схильні до частих вірусних та бактеріальних інфекцій.

Фізична та психологічна залежність від нікотину розвивається набагато швидше, ніж від алкоголю. Головною причиною виникнення і розвитку “тютюнового” кашлю стають краплі дьогтю, що осіли в легенях. Речовини, що містяться в тютюновому димі викликають запалення епітелію, що покривають дихальні шляхи, це призводить до підвищеного виділення секреції та слизу, що зв'язаний з виділенням мокроти при кашлі.

Кумулятивним впливом хронічної тютюнової інтоксикації є зменшення очікуваної тривалості життя: 35-річна жінка, що палить, проживе на 5 років, а 35-річний чоловік, що палить, - на 7 років менше, ніж їх однолітки, які не палять.

3.2 Алергени лікарських засобів

Віддалені наслідки у вигляді алергій можуть викликати будь-які лікарські препарати. Але найбільш вираженими алергенними властивостями володіють білки, ферменти, гормони, одержувані з органів тварин, антибіотики й інші.

Досвід вивчення алергійних ускладнень показав, що вони частіше виникають у пацієнтів з алергійними захворюваннями (бронхіальна астма, поліноз - алергія до пилка рослин, атопічний дерматит) і в жінок, особливо після 50 років (71%).

Найбільш «алергенним» є вплив медикаменту на шкіру, але реакція може розвитися й при прийманні препарату усередину або введенні у вигляді ін'єкцій. Деякі лікарські препарати попадають в організм як консерванти або стабілізатори, використовувані при готуванні косметичних кремів, лосьонов (этилендиамин). Небагато статистики: згідно зі зведеними даними по ряду країн, лікарська алергія зустрічається в 8-12% хворих. У США реєструється 2,1 млн лікарських ускладнень, причому близько 100 тис. з них мають смертельний результат. У Великобританії близько 2 тис. реакцій у рік реєструється тільки на застосування протизапальних препаратів. Смертність від ускладнень лікарської терапії вийшла на 5-е місце у світі.

У багатьох країнах функціонують національні центри по контролі безпеки ліків, робота яких координується Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВОЗ). У базі даних ВОЗ є близько 2 млн повідомлень про небажані побічні ефекти ліків, у тому числі рослинного походження, і біологічно активних добавок. Останні, як відомо, не піддаються настільки строгому вивченню й контролю, як лікарські препарати, і тому можуть стати причиною важких ускладнень.

Найчастіше алергія розвивається при застосуванні антибіотиків, сульфаніламідів, нестероїдных протизапальних препаратів, при цьому домінуюче положення в цьому списку займають пролонговані форми сульфаніламідів - сульфадиметоксин, дотримоксазол (бісептол, септрин, ориприм). Частота алергійних і інших побічних ефектів привела до обмеження використання дотримоксазола у світі: препарат призначають тільки в тих випадках, коли чутливість збудника захворювання до нього підтверджена бактеріологічними дослідженнями.

Віддалені наслідки у вигляді алергії серед антибіотиків найчастіше викликають препарати груп пеніциліну (ампіцилін, оксацилін, амоксиклав), хлорамфенікола (левоміцетин, синтоміцин), тетрацикліну (олететрин, доксициклін, вибраміцин).

Аспірин (ацетилсаліцилова кислота) і препарати пиразолоного ряду (анальгін, баралгін, темпалгін і ін.) частіше ніж інші нестероїдні протизапальні препарати мають віддаленим наслідком алергію.

Клінічні прояви лікарської алергії різноманітні, однак найбільш типовими реакціями на медикаменти є виразки шкіри (до 89-90%). Вони, як правило, супроводжуються інтенсивною шкірною сверблячкою, можуть розвиватися гостра кропивниця у вигляді пухирів, набрякли Квінке (бліді асиметричні набряки вік, губ, вушних раковин). Для позначення інших шкірних висипань (плями, папули, пухирці й ін.) застосовується термін «медикаментозний дерматит». З алергійних ускладнень із переважною поразкою шкіри найважче протікають синдром Стивенса-Джонсона й синдром Лайелла, летальність при якому досягає 50%. При цих ускладненнях відзначаються дифузійна поразка шкіри з утворенням міхурів і наступним відторгненням эпидермиса на більших ділянках, а також швидке приєднання вторинної інфекції й розвиток ниркової недостатності.

Можливі й інші прояви віддалених наслідків алергенів лікарських засобів: алергійний риніт, приступи бронхіальної астми, сироваткової хвороби, лікарської лихоманки, алергійні виразки легенів, серця, печінки, нирок, нервової системи, шлунково-кишкового тракту, гематологічні ускладнення. Одні з них виникають через кілька хвилин або годин після застосування препарату, інші - через кілька днів або навіть тижнів.

ВИСНОВКИ

Алергенами називають антигени і гаптени (неповноцінні алергени), що можуть викликати процеси сенсибілізації і, на певному етапі, алергічні реакції.

Канцерогенами називають речовини, які сприяють утворенню та розвитку ракових захворювань. При чому, канцерогенез напряму пов'язують з антропогенезом (діяльністю людини). Але це не зовсім так, оскільки до канцерогенів відносять також фізичні впливи: іонізуюча та неіонізуюча радіація, наприклад, сонячне випромінювання (яке не можна віднести до антропогенної діяльності). Також канцерогенну дію мають біологічні агенти, до яких належать різноманітні віруси.

Віддалені наслідки впливу тютюнового диму на організм пов'язані з смолами, які містять 43 канцерогена й коканцерогена і спричиняють злоякісні захворювання; окисом вуглецю та окисними газами, які сприяють розвитку серцево-судинних захворювань; подразнюючими засобами і ціанистим воднем, які обумовлюють виникнення бронхіту та емфіземи. Нікотин, як такий, не відіграє провідної ролі у розвитку захворювань, однак, з ним пов'язано виникнення залежності від нікотину, яка підтримує споживання тютюну і перешкоджає відмові від паління.

Паління спричиняє 30% всіх випадків смерті від онкологічних захворювань і 90% всіх випадків захворювання раком легень.

Діти курців мають значно гірші імунологічні показники і тому вони більш схильні до частих вірусних та бактеріальних інфекцій.

Віддалені наслідки у вигляді алергій можуть викликати будь-які лікарські препарати. Але найбільш вираженими алергенними властивостями володіють білки, ферменти, гормони, одержувані з органів тварин, антибіотики й ін.

Найчастіше алергія розвивається при застосуванні антибіотиків, сульфаніламідів, нестероїдных протизапальних препаратів, при цьому домінуюче положення в цьому списку займають пролонговані форми сульфаніламідів - сульфадиметоксин, дотримоксазол (бісептол, септрин, ориприм). Частота алергійних і інших побічних ефектів привела до обмеження використання дотримоксазола у світі: препарат призначають тільки в тих випадках, коли чутливість збудника захворювання до нього підтверджена бактеріологічними дослідженнями.

Віддалені наслідки у вигляді алергії серед антибіотиків найчастіше викликають препарати груп пеніциліну (ампіцилін, оксацилін, амоксиклав), хлорамфенікола (левоміцетин, синтоміцин), тетрацикліну (олететрин, доксициклін, вибраміцин).

Аспірин (ацетилсаліцилова кислота) і препарати пиразолоного ряду (анальгін, баралгін, темпалгін і ін.) частіше ніж інші нестероїдні протизапальні препарати мають віддаленим наслідком алергію.

Клінічні прояви лікарської алергії різноманітні, однак найбільш типовими реакціями на медикаменти є виразки шкіри (до 89-90%).

Вважається, що понад 130 алергенів виробничого середовища мають віддаленим наслідком розвиток бронхіальної астми як основного професійного захворювання. Клінічна картина основного захворювання при впливі таких речовин звичайно характеризується розвитком хронічного токсичного або пилового бронхіту, токсичного пневмосклерозу або пневмоконіозу.

Отже, вивчення можливих віддалених наслідків алергенів та канцерогенів дає можливість попередити їх та зробити безпечнішими для людини умови життя та праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Заболотний Д.І. Алергологія і алергени - проблема сьогодення. // Здоровя України. - №106. - 2004 р.

2. Алергія і алергени в Україні / Б. Пухлик // Ваше здоров'я. - 2005.

- № 6.

3. Пухлик Б.М. Элементарная аллергология. - Винница: Велес. - 2002.

4. Колхир П.В./ Доказательнаяаллергология-иммунология. - Практическая медицина, - 2010 г.

5. В.М. Михайленко, к.б.н.; П.М. Михайленко,/ Канцерогени в харчових продуктах. - Здоров'я України, - 2005 р. - № 16

Размещено на Allbest.ru