Хвороба Дауна Найбільш поширене хромосомне захворювання - це хвороба Дауна, яка вперше була описана англійським лікарем Л. Дауном у 1866-р. У 1959 р. французький вчений І. Лежен виявив у каріотипі хворих зайву 21-у аутосому. В наступні роки інші вчені в різних країнах підтвердили цей факт. Пізніше було встановлено, що хвороба Дауна може бути зумовлена не тільки трисоміею 21 ї хромосоми, але й трапслокащєю 21-ї хромосоми на інші, частіше на 13-у або 22-у, а також мозаїцизмом, коли одна частина клітин має 46 хромосом (нормальний каріотип), а друга - 47. Тепер встановлено, що трисомія при хворобі Дауна спостерігається в 94 % випадків, транслокація - в 4 %, а мозаїцизм - в 2%.

Клінічна картина хвороби Дауна, яка спричинена трисомією і транслокацією, не розрізняється. При хворобі Дауна, спричиненій мозаїцизмом, симптоми хвороби проявляються менше, ніж при трисомії і транслокації.

Частота народження дітей, хворих на хворобу Дауна, за сумарними даними багатьох авторів становить "1,15-5/1000.

Причини народження дітей з хворобою Дауна остаточно не з'ясовані. Припускається, що причиною захворювання можуть бути перенесені матір'ю перед заплідненням інфекційні захворювання (гепатит, токсоплазмоз тощо) Встановлено також, що із збільшенням віку матері ризик народження дитини з хворобою Дауна збільшується. Так, емпіричний ризик народження дитини з хворобою Дауна жінкою в 19 років становить - 1: 1640, у віці 40-41 - 1: 84, а після 45 років - 1: 31 (Г.І. Лазюк, 1979).

Частіше причиною хвороби Дауна при трисамії є порушення овогенезу у жінок. В останній час завдяки флюоресцентному аналізу хромосом встановлено, що нерозходження хромосом відбувається і при сперматогенезі, тобто і батько може бути “винним" у появі трисомії і народженні дітей з хворобою Дауна (в 20 - 25% випадків). Особливо великий ризик народження дитини з хворобою Дауна в сім'ї, де чоловікові більше 50 років, а жінці більше 40.

У перші дні життя дитини діагностика хвороби Дауна важка. У більш старшому віці вона діагностується легко. Такі діти мають деякі загальні риси. Впни бувають подібні один на одного більше, ніж на своїх батьків. Так, у хворих спостерігаються характерні зміни обличчя і голови. У них кругла голова, зі сплющеною потилицею, покатим вузьким лобом, плоским обличчям, монголоїдним розрізом очних щілин, який іде до середини і вниз, з епікантом, товстими губами, широким сплющеним язиком з глибокою поздовжньою борозною. Вушні раковини зменшені у вертикальному напрямку, з прирослою мочкою. У маленьких дітей різко виражена м'язова гіпотонія, внаслідок чого в лежачому положенні живіт набуло форми жаб'ячого, відмічається розхитаність суглобів, куряча або лійкоподібна грудна клітина.

Характерні зміни кінцівок: укорочення і розширення кисті і ступні (акромікрія). Через гіпоплазію середньої фаланги викривлений мізинець (клинодактилія). На ньому є тільки одна згинальна борозна, а на долоні - одна поперечна борозна (чотирьохпальцсва). На райдужній оболонці є світлі плями (плями Брушфільда), які з віком стають менш (чотирихпальцева). На райдужній оболонці є світлі плями (плями Брушфільда), які з віком стають мешн помітними. Рано розвивається катаракта. Відзпачається неправильний ріст зубы, високе піднебіння, рум'янець на щоках. Волосся на голові м'яке, рідке, пряме, з низькою межею росту на потилиці. Порушені і внутрішні органи, особливо серце, шлунково-кишковий канал, зокрема стеноз або атрезія дванадцятипалої кишки.

У хворих спостерігається глибока розумова відсталість - від імбецильності до ідіотії. Вони слухняні, добре піддаються навіюванню. Писати і читати вони ще можуть навчитися, але лічити не вміють. При вивченні мсзку померлих відзначається його недорозвинення, мала вираженість иорозн і звивин, розширення мозкових шлуночків.

При задовільному догляді такі хворі можуть жити довго. Описано випадки вагітності і родів у жінок, які хворіли на хворобу Дауна, спричинену трисомією. Приблизно у половини їхніх дітей також розвивалася хвороба Дауна.

Проте і при нормальному каріотипі дитини, яка народилась у хворої жінки, у неї відмічалися відхилення від норми, тому що цей плід розвивався в утробі матері з лишньою 21-ю хромосомою і, як наслідок, із зміненим білковим складом її рідини в кількісному і якісному співвідношенні.

Каріотип батьків дітей, хворих на хворобу Дауна, яка спричинена трисомією 21-ї хромосоми, як правило, нормальний. При хворобі Дауна, яка спричинена транслокацією, звичайно виявляється транслокація 21-ї хромосоми на одну із хромосом групи D або на 22-у хромосому одного з батьків. При цьому частота народження дітей, хворих на хворобу Дауна, може досягати 33%.

При хворобі Дауна, яка спричинена мозаїцизмом, останній можна виявити у одного з батьків, проте мозаїцизм може виникнути і на ранніх стадіях поділу зиготи. В цьому випадку у батька - носія мозаїцизму - можна виявити деякі, елементи, характерні для хвороби Дауна, а саме: акромікрію, мікроцефалію, чотирьохпяльпеву долонну борозну тощо.

Під час дерматогліфічного дослідження батьків дітей, які хворі на хворобу Дауна, виявлено деякі особливості за фенотипом: осьовий трирадіус t", петлі на гіпотенарі, радіальні петлі на IV і V пальцях, аномальні долонні борозни. Отже, в осіб з такими особливостями дерматогліфіки є підвищений ризик народити дітей з хворобою Дауна, а тому для них не бажана пізня вагітність.

У літературі описано декілька десятків випадків пологів у жінок, хворих на хворобу Дауна. Половина їхніх дітей не були хворі, а останні успадкували цей синдром. Батьківство у чоловіків, які хворіють на хворобу Дауна, не описано. Напевно, трисомія 21-ї хромосоми у чоловіків призводить до безплідності.

Трисомій за іншими аутосомами описано значно менше. Діти з трисоміями мають значні дефекти скелета і внутрішніх органів, вони маложпттездатні і незабаром після народження вмирають.

Частіше зустрічається трисомія за 13-ю хромосомою, описана в 1960 р.К. Патау. При синдромі Па-тау відмічаються значні дефекти будови черепа: мікроцефалія, низький спадистий лоб, вузькі очні щілини, низьке розташування вушних раковин, розщеплені верхня губа і піднебіння, полідактилія, дефекти серцево-судинної системи і внутрішніх органів, недорозвинуті передні відділи мозку. Такі діти вмирають у перші три місяці життя або протягом року.

Трисомія за 18-ю хромосомою називається синдромом Едвардса. Частіше цей синдром спостерігається у хлопчиків. Як і при синдромі Патау у дітей спостерігаються великі дефекти черепа і скелета. Такі діти звичайно народжуються переношеними, в асфіксії, з доліхоцефалією, вузьким лобом, виступаючою потилицею, розщепленим піднебінням, недорозвинутою нижньою щелепою, деформованими і - низько розміщеними вушними раковинами. Відмічаються великі дефекти пальців рук, сплющення склепіння стопи, через що стопа має форму качалки, пальці ніг укорочені. Шкіра дуже рухлива, через що утворюються зморшки на шиї та інших частинах тіла. Очі маленькі. Значні дефекти внутрішніх органів (серця, шлунково-кишкового каналу), у хлопчиків відмічаться крипторхізм, а у дівчаток-гіпертрофія клітор. Хлопчики звичайно помирають незабаром після народження, а дівчатка живуть до року.

Б останні роки в зв'язку з введенням диференційованого фарбування хромосом стало можливим досліджувати їхні структурні зміни: виявлення делецій і транслокацій тієї чи іншої хромосоми на другу, що можна трактувати як часткову трисомію.

Делеції, так само як і транслокації, можуть захоп лювати частину довгого (р) або короткого (q) плеча хромосом.

хромосомна хвороба трисомія моносомія

Так, при хронічному мієлолейкозі виявлено транс-локацію короткого плеча 22-ї хромосоми на коротке плече 9-ї хромосоми - T/9 q, +22q-, при лімфомі Беркіта - Т/8q - ; 14q+, при менінгеомі - втрата або часткова делеція 22-ї хромосоми. Моносомія за будь-якою аутосомою з життям не сумісна, а тому живонароджені плоди невідомі.

Сумісними з життям є зміни кількості статевих хромосом - моносомія і трисомія. Це можна пояснити тим, що в статевих хромосомах активність генів виявляється переважно в процесі ембріогенезу, а потім вона знижується. В організмі дорослих активних генів, що містяться в статевих хромосомах, мало.

Синдром Шерешееського - Тернера

Це захворювання вперше було описано у 1925 р. Шерешевським, а потім у 1938 р. Тернером. У 1959 р.К. Форд встановив, що у цих хворих є тільки одна статева Х-хромосома. Каріотип їх визначається формулою 45, А'О. Ці жінки низького зросту, з статевим інфантилізмом. У них аномальні статеві органи, вузька піхва, недорозвинуті матка і яєчник, гіпертрофований клітор, мізерне оволосіння на лобку. У них не буває менструацій або вони одноразові. Грудні залози відсутні. На місці їх інколи є склятки жиру. Соски недорозвинуті, ореоли втягнуті, широко розставлені і неаиментовані. Вушні раковини деформовані, низько розміщені, шия коротка, з її боків видно широку шкірну зморшку, яка йде від соскоподібних відростків до надпліччя. Волосся на потилиці росте низько. Часто відмічалася епікант, мікро - і ретрогнатія, вузьке і високе тверде піднебіння.

Спостерігаються зміни кінцівок: вальгусна позиція ліктьових суглобів, широкі долоні, коротиш безіменний палець, короткий викривлений мізинець, деформовані глибоко посаджені нігті, розширений кут atd. На кінчиках пальців переважають кругові візерунки. Нігті короткі, товсті, 3-й, 4-й і 5-й пальці ніг вкорочені викривлені, неправильно розміщені.

Може спостерігатись каорктація аорти, стеноз легеневого стовбура, незарощення міжшлункової перегородки серця, підковоподібна нирка.

З боку нервової системи значних змін не відзначається, інтелект у хворих порушений мало або зовсім не порушений.

Характерна затримка окостеній: довгих кісток, хоча ріст хворих жінок припиняється у 15-18 років, а злиття епіфізів і метафізів немає навіть у 25-річ:; о-му віці. Визначається збільшення медіальних виростків стегнових кісток і зменшення великогомілкових, потовщення латеральних кінцівок ключиці, остеопороз кісток, особливо метафізів трубчастих кісток.

Не всі із зазначених симптомів спостерігаються у одного й того самого хворого. У хворих різко знижене виділення естрогенів і підвищене виділення гонадотропіну.

При народженні дитини не завжди можна встановити правильний діагноз захворювання. Нерідко у таких дітей відзначається лімфатичний набряк кінцівок і "надлишок" шкіри на шиї, яка потім преетворюється в шкірну зморшку. Діти народжуються часто недоношеними, малого зросту. Звичайно діагноз встановлюється пізніше, коли спостерігається відставання дівчини в рості і статевий інфантилізм. Важливим для діагностики синдрому Шерешевського - Тернера є дослідження статевого хроматину в щічному епітелії. Там його не виявляють, що свідчить про моносомію за Х-хромосомою. Рідше виявляється мозаїцизм, коли в одних клітинах-каріотип нормальний (46, XX), а в інших - моносомія за Х-хромосомою (45, ХО). Клінічно мозаїчні випадки протікають більш м'яко. У таких жінок можуть бути менструації і зони можуть ставати матерями.

Причина народження дітей з синлпомом Шерешевського - Тернера не з'ясована. Вік батьків при цьому значення не має. Проте такі діти частіше народжуються у батьків низького зросту, в яких каріотип при звичайному дослідженні нормальний. Втрата Х-хромосоми, напевно, відбувається на перших етапах розвитку зиготи.

Шляхом визначення групи крові Xq (ген, який її визначає, міститься у короткому плечі Х-хромосоми) було встановлено, що Х-хромосома у цих хворих може бути як батьківська, так і материнська, тобто "винними" в народженні такої дівчинки можуть бути як батько, так і мати. Опубліковані випадки народженню хворих на синдром Шерешевського - Тернера жінкою, яка в період вагітності перенесла корову краснуху (В. Макк'юсик, 1976).

Фенокопією синдрому Шерешевського - Тернера є синдром Нунан. Цей синдром був описаний зокрема Є.В. Большою і Є.М. Сельвінськсю в 1981 р. Автори спостерігали її хворих, які за фенотипом були здібні до хворих на синдром Шерешевського - Тернера, але каріотип у них був нормальний. Серед них були дівчатка та хлопчики. У них відзначалась затримка росту, характерні риси обличчя, широка шия, низький ріст волосся на потилиці, високе піднебіння, вальгусна постава суглобів, різні вади серцево-судинної, сеочстатетвої системи і органа зору, гіперхолестеринемія і гиперліпідемія. На відміну від синдрому Шерешевського - Тернера у них не було лімфатичного набряку обличчя і кінцівок при народженні, але явища деменції виражені значніше. Основною відмінністю при цій хворобі є нормальний каріотип (46 XХ, або 46 XY) і задовільний розвиток статевих органів. У дівчаток спостерігаються менструації, хоча виникають зони з запізненням Вони можуть стати матерями, а хлопчики були фертильними і могли стати батьками. Схильність до синдрому Нунан успадковується, але тип успадкування остаточно не встановлений. Припускають, що він успадко-вуєтьсл аутосомно-домінз. тпю або домінантно, зчеплено з Х-хромосомою.

Синдром полісемії за Х-хромосомою у жінок