Солодушка як лікарський засіб рослинного походження

Багаторічна рослина 30-50 см заввишки. Стебла численні, висхідні, не густо притиснуто-волосисті.

Міжвузля помітно зігнуті дугоподібно. Прилистки ланцетні, блідо-коричневі, нижні з'єднуються краями, верхні вільні.

Листочки 3-5-парні,яйцевидно-еліптичні, 1,7-2,2 см завдовжки і 1-1,5 см завширшки, зверху нечисленними, знизу з більш численними, притиснутими, сивими волосками, на кінці закруглені, звичайно з дуже короткими шипиками.

Квітконоси довші за листя. Кисті мало квіткові, з 10-20 квітками, не густі, подовжені. Чашечка коротко-дзвониковидна, притиснуто біло-волосиста. Віночок пурпурово-фіолетовий, з жовтою плямою біля основи пелюсток, до 1,9 см шириною. Цвітіння відбувається в червні-липні.

Солодушки - хороші кормові, медоносні, декоративні трави.

Серед представників роду Солодушки є значна кількість видів, що мають серйозне значення в якості кормових: такими можна вважати більшість великих малоопушенних видів (наприклад, солодушка південно сибірська (Hedysarum austrosibiricum), солодушка забута (Hedysarum neglectum), солодушка альпійська (Hedysarum alpinum).

Солодушку вінцеву (Hedysarum coronarium) у Середземномор'ї обробляють на зелений корм, сіно, силос і як пасовищну рослину. Солодушку забуту, або ведмежий корінь, і солодушку чайну, або червоний корінь, застосовують в народній медицині Сибіру та Алтаю.

Складний хімічний склад і широке застосування в народній медицині, великі запаси сировини дозволяють рекомендувати солодушку як цінну для медично-біологічних досліджень рослину.

Кореневище Солодушки горошковидної (Hedysarum vicioides) і Солодушки сахалінської (Hedysarum sachalinense), зварене в молоці, вживається в їжу.

Деякі види заслуговують на розведення в садах як красиво квітучих декоративних рослин: сюди відносяться деякі з великих видів, наприклад, солодушка південно сибірська і близькі до неї, а також невисокі, безстебельні, сріблясто-опушені види: Солодушка великоквіткова (Hedysarum grandiflorum), солодушка Федченко (Hedysarum fedtschenkoanum) та інші.

Сьогодні червоний корінь (солодушка) - досить популярна лікарська рослина. Сибірські цілителі лікують ним захворювання сечостатевої системи, онкологічні захворювання, анемію, використовують як загальнозміцнюючий та стимулюючий засіб. Ця неповторна рослина є природним гормональним стимулятором статевої активності у чоловіків з м'якою дією , здатною відновити потенцію. Крім цього саме ця особливість рослини дозволяє з великим успіхом її використовувати при захворюваннях щитовидної залози. Червоний корінь має яскраво виражену протизапальну дію, сприяє зменшенню симптомів доброякісної гіпертрофії передміхурової залози, покращує кровообіг і усуває застійні явища в передміхуровій залозі. При аденомі передміхурової залози зменшує явища дизурії, покращує сечовиділення, сприяє більш повному спорожненню сечового міхура, знижує частоту сечовипускання, особливо в нічний час, нормалізує діяльність шлунково-кишкового тракту, виявляє легку стимулюючу і зміцнюючи дію на серцево-судинну, дихальну і нервову системи, сприяє зменшенню інтенсивностікашлю, поліпшенню психоемоційного стану, показників крові.

Червоний корінь містить дубильні речовини, ксантону хедізарид, тритерпеновісапоніни, кумарини, флавоноїди, вільні амінокислоти. У підземній частині Солодушки містяться у великій кількості (від 11 до 34% суху масу олігомернікатехіни конденсованого типу, які відносяться до біофлавоноїдів. Катехіни і забарвлюють настій з Солодушки в червоний колір.

Не викликає звикання при тривалому застосуванні, сприяє попередженню різнихзахворювань, підтримки фізичної активності навіть у літніх людей, має високу вітамінну активність (укріплює і відновлює стінки капілярів, виводить з організму важкі метали і має антиоксидантну активність (нейтралізують вільні радикали, тому ефективний при онкологічних і пухлинних захворюваннях), перешкоджає розвитку метастаз, підтримує синтез речовин, які регулюють тонус і перистальтику нижніх відділів сечовивідних шляхів. Червоний корінь має стимулюючу дію на серцевий м»яз. При захворюваннях бронхів і легенів, супутніми захворюваннями сечостатевої системи застосування в комплексній терапії червоного кореня сприяє зменшенню інтенсивності кашлю, зменшення гнійності мокротиння, поліпшення психоемоційного статусу ,зменшується больовий синдром, знижується число дизуричних розладів.

Протизапальна, антиексудативна, антиандрогенна рослина. Інгібує синтез дигідротестостерону (за рахунок блокади 5-альфа редуктази типу I і II) і його фіксації до цитозольних рецепторів, що перешкоджає проникненню гормону в ядро і призводить до зниження синтезу білка.

Червоний корінь зменшує утворення фосфоліпази А2 та вивільнення арахідонової кислоти, зменшує синтез простагландинів, які регулюють тонус і перистальтику нижніх відділів сечовивідних шляхів.

Корінь солодушки чайної володіє вазопротекторною і протизапальною дією, зменшує проникність судин. Антиандрогенна і вазопротекторна дії кореня в комплексі сприяють зменшенню симптомів доброякісної гіпертрофіїпередміхурової залози.

Це пояснює широке використання червоного кореня в лікуванні і профілактиці різних захворювань (пухлини, лейкоз, хронічні запалення репродуктивної системи).

3.3 Лікарські препарати із солодушки

У народній медицині відвар червоного кореня застосовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, діареях, головних болях, анемії, нервових і жіночих хворобах, а також як сечогінний і загальнозміцнюючий засіб.

Згідно з дослідженнями С.М. Шаніна червоний корінь володіє високою імуностимулюючою дією.

У Китаї, Сибіру порошок червоного кореня призначається при епілепсії, як заспокійливий засіб.

При лихоманці, ознобі, кровохарканні можна приготувати такий відвар: червоний корінь 60 грам, корінь оману 30 грам, корінь родіоли 20 грам, корінь солодки 20 грам, трава істода 20 грам. Дві столові ложки сировини залити 0,8 л окропу, кип'ятити на повільному вогні 20 хвилин, настояти 2 години, процідити, вживати по100 мл 4 рази на день.

Відвар червоного кореня: 2 столові ложки кореня залити склянкою окропу, кип'ятити на повільному вогні 10-15 хвилин, процідити, вживати по 1 столовій ложці 3 рази на день до їди.

Настойка (бальзам) червоного кореня готується так: 50 г сухої сировини настоюють на 450 мл 30-40 градусній горілці протягом 7-10 днів у темному місці при кімнатній температурі. Потім настоянку проціджують, і бальзам готовий до вживання. Коріння можна залити горілкою повторно, настоюючи в цьому випадку 14 днів.

Бальзам застосовують від 0,5 ч. л. до 3 ч. л., в залежності від медичних показань, 2-3 рази на день за півгодини до їжі, розчиняючи в склянці теплого трав'яного або зеленого чаю, вечірній прийом - за 3 години до сну. Курс лікування від 1 до 3місяці, після перерви в 1 місяць курс можна повторити. Для досягнення стабільного оздоровчого ефекту рекомендується від 2 до 4 курсів на рік.

Настоєм червоного кореня роблять мікроклізми при гострому простатиті, міомі іфіброміомі, захворюваннях сечостатевої системи , аденомі. Настій кореня: 1чайну ложку сировини засипати в термос і залити 1 склянкою окропу, настоювати ніч, процідити. Отриманий настій розділити на 2 порції і ставити мікроклізмивранці і на ніч. Температура настою не повинна перевищувати температуру тіла, це дуже важливо. Курс 10-12 днів.

Можна і робити чайний напій. Для цього взяти жменю (25 г) корінців, промитиводою і залити окропом, у термосі настояти 1 годину і пити як чай з додаванням меду і молока. Воду в термос можна заливати повторно до 7-10 разів. Такий чай допомагає впоратися організму з багатьма інфекційними захворюваннями ГРВІ(грип гайморит тощо) та й просто має приємний смак.

Широко відома цілющість коренів солодушки чайної, але існує користь і надземної частини. У надземній частині солодушка (с. забута, с. альпійська, с. жовтіюча, с. південно сибірська, с. чайна) містяться вітаміни, флавоноїди і ксантони (основний з них мангіферин). Біологічна активність трави солодушки обумовлена саме вмістом у ній ксантонумангиферину (алпізарину) траву солодушки використовують для виробництва препарату алпізарин. Алпізарин має противірусну активність, застосовують його головним чином при лікуванні простого герпесу у дорослих.

На рівні з солодушкою альпійською в якості сировини для отримання алпізаринадозволено використовувати траву солодушки жовтіючої. Росте вона в горах Західного Тянь-Шаню і Паміро-Алая (в Узбекистані, на півдні Казахстану і південно-заході Таджикистану), у лісовому та субальпійському поясах. Природні ресурси цього виду солодушки значно поступаються ресурсам солодушкиальпійської. В якості сировини для виробництва алпізарина солодушка жовтіюча може мати практичне значення лише після створення її промислових плантацій.

Алпізарин (Alpisarinum). Препарат рослинного походження, що володіє противірусною активністю. За хімічною структурою є 2-С-bD-глюкопіранозид - 1, 3, 6, 7 - тетраоксіксантоном. За будовою має елементи схожості з флакозидом.

Дрібнокристалічний порошок від жовтого до світло-коричневого кольору. Розчиняється у воді.

Препарат ефективний відносно ДНК - в місних вірусів групи герпесу. Інгібуюча дія на репродукцію вірусу простого герпесу виявляється переважно на ранніх стадіях розвитку вірусу.

Застосовують дорослим внутрішньо і зовнішньо при простому герпесі.

Всередину приймають (незалежно від прийому їжі) по 0,1 г (1 таблетка) 3-4 рази на добу протягом 5-10 днів. Одночасно призначають місцеві аплікації 5% мазіалпізарина на шкіру і 2% мазі - на слизові оболонки. Мазь наносять на уражені ділянки шкіри без пов'язки 2-3 рази на день. Терапевтична дія препарату більше виражена в ранні терміни захворювання. Тривалість курсу лікування 10-30 днів і залежить від тяжкості та форми захворювання. При рецидиві рекомендуються повторні курси. Протипоказання: вагітність і індивідуальна непереносимість.

Форми випуску: таблетки жовтувато-зеленого кольору по 0,1 г в упаковці по 20штук; 2% або 5% мазь від світло-жовтого (2%) до жовтого (5% кольору із зеленуватим відтінком і слабким специфічним запахом у тубах по 10 г (2%) і по 10або 20 г (5%. Зберігання: таблетки - у захищеному від світла місці; мазь - у прохолодному захищеному від світла місці.

Інфекція герпесу досить небезпечна. Герпес може стати причиною головного болю, підвищення тиску, нервозності, частих застуд, безпліддя або не виношування вагітності, зниження уваги і працездатності та ін. У домашніх умовах з герпесом і частими вірусними інфекціями можна успішно боротися за допомогою червоного кореня: окремо приготування настоянок коренів і трави. Є дані про лікування цим комплексом прихованих інфекцій (хламідіоз, мікоплазмоз, уреаплазмоз).

Водно-спиртова витяжка (настоянка) з трави солодушки готується так: заповнити 500 г банку на 1 / 3 об'єму сухою травою (свіжою на 1 / 2) і залити доверху горілкою. Поставити на 10 днів у темне місце потім процідити. Приймати по 1 чайній ложці 3-4 рази на день в 100 мл води за 30 хвилин до їди, курсом в 1 місяць.

3.4 Особливості застосування солодушки

ВИСНОВКИ

Сьогодні червоний корінь (солодушка) - досить популярна лікарська рослина. Сибірські цілителі лікують ним захворювання сечостатевої системи, онкологічні захворювання, анемію, використовують як загальнозміцнюючий та стимулюючий засіб.

Ця рослина є природним гормональним стимулятором статевої активності у чоловіків з м'яким впливом, здатним відновити потенцію.

Крім цього, саме ця особливість рослини дозволяє з великим успіхом його використовувати при захворюваннях щитовидної залози.

Червоний корінь має яскраво виражену протизапальну дію, сприяє зменшенню симптомів доброякісної гіпертрофії передміхурової залози, покращує кровообіг і усуває застійні явища в передміхуровій залозі.

При аденомі передміхурової залози зменшує явища дизурії, покращує сечовиділення, сприяє більш повному спорожнення сечового міхура, знижує частоту сечовипускання, особливо в нічний час, нормалізує діяльність шлунково-кишкового тракту, виявляє легкий стимулюючий і зміцнюючий вплив на серцево-судинну, дихальну і нервову системи, сприяє зменшенню інтенсивності кашлю, поліпшенню психоемоційного стану, показників крові. Червоний корінь містить дубильні речовини, ксантону хедізарид, тритерпенові сапоніни, кумарини, флавоноїди, вільні амінокислоти. У підземній частині солодушки містяться у великій кількості (від 11 до 34% на суху масу) олігомерні катехіни конденсованого типу, які відносяться до біофлавоноїдів.

Не викликає звикання при тривалому застосуванні, сприяє попередженню різних захворювань, підтримці фізичної активності навіть у літніх людей, має високу вітамінну активність (укріплює і відновлює стінки капілярів), виводить з організму важкі метали і має антиоксидантну активність (нейтралізує вільні радикали, тому ефективний при онкологічних і пухлинних захворюваннях), перешкоджає розвитку метастаз, підтримує синтез речовин, які регулюють тонус і перистальтику нижніх відділів сечовивідних шляхів.

Червоний корінь має стимулюючу дію на серцевий м'яз. При захворюваннях бронхів і легеней, супутніми захворюваннями сечостатевої системи застосування в комплексній терапії червоного кореня сприяє зменшенню інтенсивності кашлю, зменшенню гнійності мокротиння, поліпшенню психоемоційного статусу, показників крові, зменшується больовий синдром, знижується число дизуричних розладів.

Протизапальна, антиексудативна, антиандрогенна рослина. Інгібує синтез дигідротестостерону, фосфоліпази А2 та вивільнення арахідонової кислоти, зменшує синтез простагландинів, які регулюють тонус і перистальтику нижніх відділів сечовивідних шляхів.

Корінь солодушки чайної володіє вазопротекторною і протизапальною дією, зменшує проникність судин.

Це пояснює широке використання червоного кореня в лікуванні і профілактиці різних захворювань

У народній медицині відвар червоного кореня використовується як тонізуючий і загальнозміцнюючий засіб (стимулятор фізичної витривалості), приймається як чай.

У Китаї, Сибіру порошок червоного кореня призначається при епілепсії, як заспокійливий засіб.

Дуже корисно курс лікування червоним коренем поєднувати з масажем, лазнею, прийомом очищаючих трав, для підвищення ефекту добре пити вітаміни С і Е, які підсилюють дію вітаміну Р.

Размещено на Allbest.ru