Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

На тему: «Ефективність методів терапії собак хворих на екзему в умовах ветеринарної клініки «Хелс» м. Суми»

Вступ

Собаківництво - галузь тваринництва, яка передбачає розведення собак культурніх порід для використання в різних галузях народного господарства, спорті, армії. Жодна домашня тварина не використовується так всебічно, як собака. Чудове чуття і слух, витривалість, швидкість, своєрідний «розум», відданість - якості, властиві собаці. Природно, що перед власником відразу виникають проблеми правильної годівлі, догляду і надання необхідної лікувальної допомоги.

Серед поширених захворювань у собак особливого клопоту завдають шкірні. Внаслідок того, що шкіра анатомічно і рефлекторно пов'язана з внутрішніми органами, її функціональний стан і зовнішній вигляд є як би дзеркальним віддзеркаленням стану внутрішніх органів і систем. Шкіра, нерідко перша, сигналізує про патологію, що виникла в них.

Здорова і хвора шкіра може істотно впливати на загальний стан організму, функції нервової системи, ендокринних залоз і внутрішніх органів. Хронічні захворювання, що знижують антитоксичну функцію печінки, гастрити, ентерити, хвороби нирок, сприяють ослабленню захисних властивостей шкіри. Що може супроводжуватися появою дерматитів, розвитком стійкої екземи.

Враховуючи це, метою нашої роботи було визначення ефективного методу лікування собак хворих на екзему в умовах ветеринарної клініки «Хелс».

Для досягнення зазначеної мети нами були поставлені наступні завдання:

1) провести аналіз частоти захворювання собак на екзему, визначити їх анамнестичні та клінічні дані;

2) встановити ефективність комплексних методів терапії патології;

3) дослідити вплив останніх на біохімічні показники крові та сечі;

4) підрахувати економічну ефективність застосованих методик.

1. Огляд літератури

1.1 Визначення екземи

Екзема - захворювання поверхневих шарів шкіри запального характеру, що супроводжується поліморфізмом первинних і вторинних висипів і схильністю до рецидивів. Екзема походить від грецького слова, що означає «скипати», що підкреслює появу на шкірі бульбашок, як на поверхні закипаючої води. Нею найчастіше хворіють собаки, потім коні, кішки і рогата худоба.

Розрізняють гостру, підгостру і хронічну екземи, та і остання може бути обмеженою і дифузною. Кожна з них може протікати у вигляді мокнучої екземи. Хронічна екзема найчастіше буває сухою. Розрізняють рефлекторну, невропатичну, навколораневу, або паратравматичну, екземи.

1.2 Етіологія і патогенез

Етіологія і патогенез екземи в багатьох деталях залишаються поки невизначеними. П.В. Никольській вважає, що у виникненні екземи важливе значення має стан нервової системи. М.К. Петрова встановила, що у кастратів легко викликаються дерматити і екзема при експериментальному неврозі. При цьому роль ендокринної системи в розвитку екземи зводиться до патологічного впливу її на нервову систему, внаслідок чого виникає порушення симпатичної нервовотрофічнї регуляції. Клінічно це в першу чергу виявляється на ділянці шкіри, яка підпадає під подразливий вплив фізичних, хімічних, біологічних та інших чинників. Встановлено, що пошкоджені тканини як би притягають до себе роздратування і патологічні імпульси, де б вони не виникли в організмі тварин. В результаті екзо- і ендоподразників і порушення функції залоз внутрішньої секреції в організмі тварини створюється своєрідна сенсибілізація, що призводить до виникнення екзем і дерматитів [1].

У розвитку екземи має велике значення порушення обміну речовин, обумовлене нервовотрофічними, ендокринними, аліментарними і іншими причинами. Оскільки шкіра функціонально пов'язана з внутрішніми органами і залозами внутрішньої секреції, порушення їх функції, тим більше захворювання, нерідко є причиною розвитку екземи і дерматитів. Це пояснюється тим, що в нормі токсичні продукти, що утворюються в шлунково-кишковому тракті, в основній своїй масі виводяться у зовнішнє середовище, а що всмокталися в кров піддаються дезінтоксикації в печінці і виводяться нирками. При порушенні ж бар'єрної функції шлунково-кишкового тракту, захворюваннях печінки і нирок токсичні продукти у великій кількості виводяться через шкіру і внаслідок цього шкідливо впливають на неї як би зсередини. Таким чином, екзо- і ендогенні токсичні продукти, що систематично поступають в сенсибілізовану шкіру, призводять до виникнення екзем і дерматитів [22].

З екзогенних чинників мають значення наступні:

механічні (тертя, розчоси, дія паразитів);

мікробні і інші забруднення шкіри, що порушують природне дренування її;

хімічні;

променеві і термічні (перегрів і переохолодження).

Слід враховувати і такі ендогенні чинники, як ангіовегетативні неврози, функціональні порушення щитовидної залози, яєчників, авітамінози, гастрити, нефрит, гепатити, гепатохолецистіти, проноси і запори [12].

1.3 Клінічні ознаки

Гостра екзема характеризується поліморфізмом висипів. У зоні екзематозного ураження одночасно можуть спостерігатися різні стадії розвитку екземи.

Стадія еритеми виявляється місцевою гіперемією, підвищенням температури і сильним, іноді нестримним свербінням. Тварини розчісують місце екземи, що починається, і тим самим сприяють ускладненню її інфекцією. На цій стадії епідерміс і сосочковий шар знаходяться в стані набряку [23].

Незабаром на гиперемійованій, дещо набряклій ділянці шкіри виникають вузлики (папули), і процес переходить в папульозну стадію. Невеликі, величиною зі шпилькову голівку, безпорожнинні папули рожево-червоного кольору (на шкірі, що не пігментується) підносяться над поверхнею шкіри. Іноді протягом перших днів гострота запальних явищ зменшується, і утворення нових папул припиняється; наявні папули покриваються невеликими лусками, зникає гіперемія, стан шкіри нормалізується. При такій течії екзему називають папульозною. Вона нерідко прогресує, наростає ексудація з судин сосочкового шару, набряк сосочків і дерми збільшується, виникають нові папули. Папули, що раніше з'явилися, перетворюються на невеликі бульбашки, наповнені світлим серозним ексудатом [2].

Екзематозний процес переходить в наступну везікульозну стадію. При даній стадії запальні явища і ексудація ще більш наростають. У міжклітинних проміжках шиповидного шару накопичується серозний ексудат, що розсовує клітки і що формує спочатку невеликі, а потім макроскопічно виражені порожнини, представлені у вигляді бульбашок. Серозний ексудат, що накопичується над сосочками, підводить над кожним з них епідерміс, внаслідок чого на місці папул формуються бульбашки (везикули). Деякі з них розкриваються, і ексудат з них виливається на поверхню шкіри [13].

Везікульозна стадія досить часто перетворюється на пустулезну стадію. У таких випадках в мальпігієвому шарі накопичується велика кількість лейкоцитарного інфільтрату, особливо в бульбашках. В результаті цього їх вміст каламутніє, стає гноєвидним, і бульбашка перетворюється на гнійник - пустулу. Незабаром пустули лопаються, і гноєвидний ексудат виливається назовні. На місці папул з'являються яскраво-червоні ерозії, дно яких представлене голими, гиперемійованими, набряклими сосочками. З них продовжує просочуватися ексудат. Внаслідок цього гиперемійованна шкіра, що припухла, в зоні ерозій становиться мокнучою. Процес, таким чином, переходить в стадію мокнущей екземи. Частина волосся випадає, волосся, що залишилося, склеюється ексудатом [9].

При ускладненні мокнучої екземи інфекцією ці зміни виражені яскравіше і інтенсивніше. Шкіра, позбавлена епідермального покриву, легко інфікується, що значно погіршує і подовжує перебіг захворювання. При сприятливому ж перебігу мокнучої стадії запальні явища поступово стихають, і сильно виражене почервоніння через декілька днів зменшується, шкіра блідне, зменшується набряк сосочкового шару і решти частини дерми. Ексудат, що покриває її, підсихає, склеюючи шерстний покрив в суцільну масу. При вільному доступі повітря прискорюється перетворення ексудату на жовтуваті скориночки. При розчісуванні і інших пошкодженнях сосочкового шару скориночки мають темно-бурий колір [22].

Поява скориночок указує на перехід мокнущей стадії в корочкову стадію. Якщо вона виникає на тлі пустулезної стадії або інфікованої мокнучої екземи, то під скориночками накопичується гній. При цьому що утворюються спочатку тонкі жовтувато-зеленого кольору скориночки поступово потовщуються і можуть ставати шаруватими. Сприятливий перебіг екземи на цій стадії супроводжується зниженням запальних явищ, нормалізацією кровообігу. У міру відновлення епідермісу скориночки відторгаються. Покрита епідермісом шкіра злегка блищить і лущиться.

Процес переходить в лускову стадію. Якщо на цій стадії відбувається зміна рогових лусочок, то суха поверхня епідермісу рясно покривається роговими пластинками або дрібнішими лусками, що нагадують отруб'єподібний наліт. Коли запальні явища повністю зникнуть, шкіра відновлює свій колишній вигляд і покривається нормальним шерстяним покривом [25].

Описані стадії екзематозного процесу протікають 2-4 тижні. При несприятливій течії спостерігається затримка на мокнучій стадії або на стадії лущення. У таких випадках екзему відносять до підгострої форми. Якщо через більш менш тривалий час на місці колишньої екземи знов виникає екзематозний процес, екзему називають такою, що рецидивує. Тривалий перебіг гострої і тим більше підгострої екземи супроводжується потовщенням шкіри, активна гіперемія сосочкового шару поєднується з пасивною гіперемією. Потовщені ділянки шкіри зазвичай легко піддаються пошкодженням і повторним загостренням, що зрештою призводить до стійких змін в шкірі і розвитку хронічної екземи [23].

При хронічній течії в епідермісі виникає акантоз - посилене розмноження кліток шиповидного шару, нерідко можна спостерігати паракератоз - відсутність зернистого шару в епідермісі. У інфільтраті при хронічній екземі переважають переважно лімфоцити і фібробласти; сегментоядерних лейкоцитів і плазматичні клітки виявляється значно менше. Аргентофільні волокна в сосочковому шарі розплавляються, утворюючи суцільну одноманітну масу, колагенізації, що піддається. В результаті цього еластичність шкіри зменшується, вона стає потовщеною. Відмічені зміни в мікроструктурі шкіри значно ослабляють її бар'єрну, захисну і інші функції.

Рефлекторна екзема виникає унаслідок сенсибілізації шкіри і підвищеної загальної реактивності тварини. При рефлекторній екземі, яка розвивається повторно, далеко від основного первинного екзематозного вогнища, що загострилося, всі явища виражені слабкіше, ніж в ньому самому. Так, висипи рідко розвиваються далі папул, а у зв'язку з цим менш виражена і мокнуча стадія [19].

Невропатична екзема розвивається на грунті вегетативних розладів, головним чином у коней, собак (наприклад, після чуми). Вона характеризується симетричністю екзематозних поразок у поєднанні з ознаками нервових порушень (виражене збудження або пригноблення, парез, параліч, судинні і інші розлади).

Околоранева, або паратравматична, екзема розвивається переважно в місцях закінчення гнійного ексудату, а також навколо травматичних пошкоджень (опік, відмороження і ін.). На місці закінчення ексудату з'являється гіперемія, потім утворюються бульбашки і пустули. Незабаром на їх місці виникають ерозії, які під впливом гнійних закінчень і унаслідок наступаючого некрозу розширюються і заглиблюються. Нерідко процес ускладнюється розвитком масових фолікулів. Таким чином, екзема перетворюється на дерматит. Залучення до процесу волосяних мішечків і цибулин супроводжується випадінням шерсті. У міру зменшення гнійного ексудату з ран і інших гнійних вогнищ поліпшується і перебіг екземи [5].

1.4 Діагноз

Діагноз на гостру екзему ставлять на підставі її особливостей. Екзема одне з найбільш поширених захворювань шкіри; у звичайній лікувальній практиці важко і рідко встановлюються етіологічні чинники; хвороба запального характеру із захопленням спочатку сосочкового і епідермального шару, а потім ретикулярного. Запальний процес при гострій екземі розповсюджується на сусідні ділянки; екзема - хвороба поліморфна, тобто на ураженій ділянці можна виявити декілька стадій її розвитку; гостра екзема нерідко швидко припиняється без лікування, але разом з цим зустрічаються тяжкі або зовсім незначущі форми її; екзема часто після лікування дає рецидиви; при екземі переважно спостерігаються ознаки свербіння і лише в мокнучій стадії переважають ознаки болю [8].

1.5 Диференційний діагноз

собака екзема терапія патологія

Екзему необхідно відрізняти від корости, тріхофітії, демодекозу.

При інтенсивній коростявій інвазії у собак розвивається сильне свербіння, волосся швидко рідшає, а на ураженій шкірі з'являються рідкісні горбики, скориночки величиною із зерно чечевиці. У соскобах шкіри виявляють кліщів, а в крові високий відсоток еозінофілії (12% і вище), чого при екземі не буває. При груповому утриманні собак вона швидко передається від хворих собак здоровим, тоді як екзема не заразлива.

Ураження шкіри при ектопаразитах (блохи, власоїди, воші і ін.) характеризується ознаками свербіння і наявністю паразитів, їх яєць, а ознаками запалення шкіри слабо виражені.

Трихофітія (стригучий лишай) характеризується ознаками запалення, облисіння, появою досить товстого шару лусок на округлих ділянках шкіри, що іноді зливаються разом. Ознаки свербіння не виражені. При мікроскопічному дослідженні виявляють гриб - збудник, а при дослідженні крові - низький відсоток еозінофілії.

Характерні симптоми демодекозу: ознаки запалення шкіри, іноді гіперсекреція шкірного сала з темними крапками угрів в гирлах волосяних мішечків і утворення безлічі дрібних лусочок або різної величини гнійних і кров'яних пустул (стафілококова інфекція) за відсутності або слабких ознаках шкірного свербіння. Збудник інвазії кліщ легко виявляється в сальних пробках або в гнійному, гнійний-кров'яному вмісті пустул [22].

1.6 Лікування при екземі

Перш за все потрібно усунути всі подразники шкіри (грязь, вогкість, інтенсивні сонячні промені, шкірні паразити, всілякі хімічні речовини і т.д.) Раціон хворих повинен бути повноцінним по білковому, мінеральному, і вітамінному складу. У нього вводять достатню кількість амінокислот метіоніну, цистину, а також мікроелементів кобальту, цинку і сірки.

Лікування при екземі слід проводити якомога раніше, з урахуванням стадії розвитку, приймати заходи по усуненню причинних і сприяючих чинників захворювання. Місцеве лікування рідко приводить до одужання в короткі терміни. Кращі результати дає комплексне рішення, що базується на даних клиніко-лабораторного дослідження тварини, страждаючої екземою. На підставі результатів дослідження намічають місцеве і загальне лікування, направлене на ліквідацію екземи і на усунення тих причин, що сприяли її виникненню.

Одночасно доцільно провести десенсибілізацію організму [24].

Для цього тварині через день або щодня внутрішньовенно вливають 10% розчин хлористого кальцію. Роблять 10-15 вливань, особливо при сильній або тривалій ексудації серозної рідини в мокнучій стадії. Можна вводити 10 - 20% розчин гіпосульфіту натрію (10 - 15 вливань), 10% розчин бромистого натрію, який краще діє при змішуванні з хлористим кальцієм (8 - 12 вливань).

Можна застосовувати аутогемотерапію і лактотерапію; вони сприяють підвищенню опірності і десенсибілізації організму. Анемічним тваринам рекомендується 2 - 3 - разові переливання крові через 5 - 7 днів, собакам по 10 - 20 - 50 мл [28].

Як десенсибілізуючий засіб ін'єктують в м'язи 5% аскорбінову кислоту. Потрібно від 15 до 25 ін'єкцій. Кращі результати отримують при поєднанні ін'єкцій аскорбінової кислоти з тіаміном через кожні 2 - 3 дні, додатково слід ін'єктувати цианкобаламін. Рекомендується ретинол, особливо в корочковій і лусковій стадіях, для нормалізації і стимуляції епідермізації [20].

При екземі, що виникла на тлі хронічних гастритів, захворювань печінки і вегетативних розладів, рекомендується застосовувати 0,5 - 2% розчин новокаїну всередину. Дрібним тваринам по 10 - 15 мл, великим, - по 50 - 100 мл 3 рази на день за 30 хвилин до годування впродовж 20 днів. Ефективно застосовувати 0,25 - 0,5% розчин новокаїну внутрішньовенно. Дрібним тваринам починають з 1 - 2 мл і доводять до 10 мл, додаючи щодня по 1 мл. Всього роблять 10 - 15 ін'єкцій. Якщо екзема локалізується на кінцівці тварини можна застосувати циркулярний новокаїн-антібіотикові блокади [31].

В цілях нормалізації трофіки і зниження ексудації слід у перших трьох стадіях екземи ін'єктувати під екзематозне вогнище 0,25% розчин новокаїну з гідрокортизоном (на 10 мл новокаїну 1 мл гідрокортизону, а в пустульозній і мокнучій стадіях додавати 1 - 2 мл гентаміцину). Вводять в декількох місцях неураженої шкіри так, щоб розчин проник під екзематозну уражену шкіру [29].

Екземи в ділянці голови і шиї лікують внутрішньошкірними введеннями 0,25% розчину новокаїну. Ін'єкції роблять на боці поразки, збоку від гребеня шиї, починаючи від рівні 2-3-х шийних хребців до рівня 3 - 4 - го остистого відростка грудного хребця шириною в 2 - 3 пальці. За добу до проведення блокади шерсть виголюють. Перед ін'єкціями шкіру ретельно протирають йодованим спиртом. У кожну точку ін'екують 1 - 2 краплі розчину до утворення лимонної скориночки, вколи роблять в шаховому порядку на відстані 1 - 1,5 див. При необхідності блокаду повторюють через кожні 3 дні [6].

У разі поразки екземою грудної кінцівки ін'єкції роблять збоку від гребеня загривка, починаючи від рівня 3-го до 7 - 8-го грудного хребця, а при враженні грудної частини тулуба - збоку від гребеня спини і поясниці від рівня 8-го до 12-го остистого відростка грудного хребця.

При екземі шкіри черевної бічної стінки внутрішньошкірно ін'єктують розчин новокаїну починаючи від рівня останнього ребра до рівня 4 - 5-го поперекового хребця. Якщо уражена шкіра статевих органів і тазових кінцівок, зону ін'єкції розташовують позаду 4 - 5-го поперекового хребця до першого хвостового хребця.

При ураженні шкіри грудної і черевної стінок і сечостатевих органів замість внутрішньошкірних ін'єкцій застосовують епіплевральну блокаду за В.В. Мосіним [31].

Якщо екзема розвивається на тлі порушеного травлення або виснаження, доцільно застосовувати фоулеровській розчин миш'яку (по 0,1 - 0,3 мл 1 раз на день після годування).

При розвитку екземи на тлі інтоксикації рекомендується внутрішньовенно ін'єктувати 40% розчин гексаметілентетраміну або 10% розчин натрію саліцилату (останнього 10 - 20 мл щоденнo 3 - 4 дні) [22].

Як десенсибілізіруючі засоби використовують димедрол, діпразін, піпольфен, супрастин і ін. [19, 27]

Тваринам з сильно вираженим неспокоєм від шкірного свербіння і збудженням вводять або дають в пороші бромурал, медінал або аміназін.

Для попередження всмоктування з кишечника алергенів необхідно застосовувати послаблюючі і клізми, обмежувати дачу хлоридів і не допускати в корм легкоперетравних кормів. При підгострій і хронічній екземі можна використовувати надлегкі рентгенівські промені (промені Букки) в малих дозах (75 - 125 ер).

1.7 Місцеве лікування

Необхідно зважати на те, що «екзема боїться води». Тому очищати екзематозні ділянки від забруднення водою можна тільки з нейтральним милом і одноразово (5% водний розчин зеленого мила, 3% розчин борної кислоти, 5% розчин натрію гідрокарбонату, 0,2% - етакрідіна, 2% - таніну). Вимиту зону звільняють ножицями від шерсті. У подальшому екзематозні ділянки шкіри очищають за допомогою сухих стерильних ватяних кульок, а сусідні ділянки протирають кульками, просоченими 70% спиртом.

Слід враховувати «звикання» екзематозної ділянки до використовуваного медикаменту. У зв'язку з цим, виникає необхідність частіше, ніж при іншій патологіях, міняти лікувальні засоби.

Також для місцевого лікування застосовували санодерм. Санодерм - крем для зовнішнього застосування з протизапальною, антиалергічною, антибактеріальною і антигрибковою дією, призначений для лікування дерматозів собак і котів, ускладнених вторинною бактеріальною інфекцією.

В ерітематозной і папульозній стадіях доцільно короткочасно в продовж дня застосовувати у вигляді примочок холодні (2-4є С) антимікробні терпкі або дублячі водні розчини: риванолу 1:500, 2% свинцеву воду; 0,5 -1% резорцин, 3 - 5% танін, 0,25 - 0,5% нітрат срібла (ляпіс). Ці розчини знижують гіперемію, ексудацію і стримують свербіння, а також сприяють зворотному розвитку процесу і попереджають перехід в подальші стадії. З цією ж метою застосовують легкі пов'язки, просочені протизапальними гормонами, - дермозолоном, синаларом, лорінденом і іншими кортикостероїдами. За наявності сильного свербіння до них додають новокаїн до 0,5% концентрації, або після примочок наносять на зону екземи мазь, що включає 3 г анестезину, 10 г. окислу цинку, вазеліну і ланоліну по 5 р. У везікулярній, пустульозній стадіях і при мокнучій екземі застосовують тільки спиртні терпкі і антимікробні розчини для змазування екзематозної зони і прикордонної з нею шкіри (брілліантгрюн, малахитгрюн).

При всіх стадіях екземи, окрім мокнучій, заслуговує застосування 10% спіртовий розчин другої фракції АСД на 70% етиловому спирті в суміші з 50 мл касторової олії. Марлеві серветки, просочені цією емульсією, накладають на екзематозну зону і прибинтовують. Міняють пов'язки 2 рази на день. Під впливом аплікації, спочатку спостерігається різке загострення в зоні екземи, а потім запальні явища стихають і відбувається відновлення епідермісу. При хронічній екземі касторову олію замінюють вітамінізованим риб'ячим жиром, який розм'якшує кірки і сприяє відторгненню багатошарового накладення епітелію, що ороговів [31].

При зниженні запальних ознак і зменшенні ексудації доцільно застосовувати при мокнучій екземі підсушуючі і зменшуючі свербіння пудри: ментолу 2 г, очищеного сірчаного кольору 5 г, окислу цинку 30 г., пшеничного крохмалю 50 г. - або мікстури: окислу цинку, пшеничного крохмалю, субнітрату вісмуту, свинцевої води, гліцерину по 25 г., очищеного сірчаного кольору 10 р.

При необхідності активніше подавити мікроби, не викликаючи при цьому перераздраженія шкіри використовують лінімент: йодоформу (ксероформу), норсульфазолу 3 - 5 г, масло оливкове до 100 г.; їм рясно змочують серветки, які накладають на зону поразки.

При зменшенні ексудату і підсиханні мокнущей поверхні використовують індефферентниє мазі Zinci Oxydati, Bismuti subnitratis aa 5,0; Ung. Linimenti; Инд. Simplicis aa 45,0; наносять тонким шаром і закривають легкою бинтовою пов'язкою. Можна застосовувати також лікарські форми по наступними прописами:

Rp.: Sulfuris praecipitati (або depurati) 7,0

Picis liguidae 10,0 - 25,0

Vaselini flavi ad 100,0

M.F. Ung.

D.S. Втирати 1 - 2 рази на день при хронічній екземі.

Призначають розсмоктуючі засоби:

Rp.:Ung. Sulfurati; simplicis 25,0

Kalii carbonici 15,0

Picis liguidae 2,5

M.D.S. Енергійно втирати 1 раз на день. Через тиждень змити і лікування повторювати (5 - 7 тижнів) до повного розсмоктування клітинної сполучної інфільтрації, припинення лущення, свербіння і відрощування волосся [7, 26].

У місцях з ніжною шкірою доцільно застосовувати спермацетову мазь. Добре застосовувати ніжнодіючі кератопластичні пасти Лассара [22].

Після послаблення запальних явищ і за наявності ознак застійної гіперемії доцільно для розсмоктування ексудату, інфільтрату додавати до вищенаведених мазей і паст іхтіол - від 3 до 5%; дьоготь - від 1 до 3%; АСД -2 або протєїнопіролізін - до 3 - 5%; резорцин - до 1% і лінімент нафталанськой нафти, мазь Вількинсона. Іхтіол можна застосовувати в комбінації з різними пом'якшувальними мазями в 10 - 15 - 20 - 30% до загальної кількості мазі. Для розсмоктування зону застійної екземи одно - або дворазово апплікують парафіном, наносячи його пензликом тонким шаром.

Для стимуляції епітелізації застосовують 1 - 2 рази в день пов'язки з каротоменом, з гелем актовегину або гелем солкосерілу [21].

2. Власні дослідження

2.1 Матеріали і методи дослідження

Дослідження проводилися в приватній клініці «Хелс» і на кафедрі хірургії Сумського національного аграрного університету в 2006-2008 рр.

Вивчення частоти реєстрації випадків екземи у собак проводили по реєстраційному журналу клініки «Хелс» за період з 2006 по 2008 роки.

Визначення анамнестичних та клінічних даних хворих тварин проводилося на основі індивідуальних історій хвороб та власних спостережень під час курації собак. Визначалось наступне: порода та вік тварин, їх жива маса, умови утримання, особливості моціону, годівлі, розміри і локалізація екзематозних вражень, стадія і термін їх розвиту, наявність свербіння.

Собак, у котрих було виявлено екзему, в умовах клініки лікували переважно двома комплексними методами, ефективність котрих встановлювали, формуючи з них дві дослідні групи. Для цього було підібрано дві групи тваринних різного віку, різних порід, з різними формами екземи по 10 собак в кожній групі.

В першій групі намагалися скоротити раціон тварин за кількістю білкової їжі, виключити солодке, здобні вироби, тваринні жири і включити рослинні жири, овочі, молочно-кислі продукти. Застосовувалося наступне лікування:

Бреверс - по 1 таб. на 5 кг маси на день в їжу протягом місяця;

Супрастин - протівогистамінний препарат, володіє протизапальними властивостями, заспокійливою дією - по 1 пігулці 2 рази на день;

Зовнішньо Лорінден - здійснює виражену місцеву протизапальну, антиалергічну, протисвербіжну дію - 2 рази на день.

В другій групі собак перевели на дієтичний корм компанії «Hill's» d/d Prescription Diet Canine, який згодовували тваринам протягом місяця для уникнення рецидивів. Також, застосовувалися наступні лікувальні засоби:

1. преднізолон 0,25 мг?кг щодобово зранку, а після припинення свербіжу - через день;

2. Зовнішньо Санодерм 1 - 2 рази на день. 1 г крему містить:

бетаметазону дипропионат 0,64 г.

клотримазол 10 мг,

гентаміцину сульфат 1 мг

У обох груп собак були досліджені строки одужання. При цьому реєстрували терміни зникнення свербіння, ексудації, почервоніння, а також початок епітелізації ділянок шкіри та росту молодого волосся.

За період досвіду у тварин двічі брали кров: до лікування і після нього. У пробах крові визначали вміст загального білка, глюкози, білірубіну, сечовини. Двічі - до лікування і після лікування - досліджувалася сеча на кислотність, білок, цукор, білірубін, кетонові тіла.

Показники обох груп піддавали статистичній обробці з використанням критерію Стьюдента.

Економічну ефективність застосованих методик підраховували, застосовуючи загальноприйняті методики.

2.2 Характеристика ветеринарної клініки «Хелс»

Ветеринарна клініка «ХЕЛС» знаходиться за адресою м. Суми пр. М. Лушпи, 54. Працює вона цілодобово.

Кожен день ветеринарними лікарями проводиться огляд приблизно 20-30 тварин, яким надається кваліфікована допомога. Для остаточного постановки діагнозу використовуються рентгенологічні дослідження, дослідження крові та сечі на клінічні показники та біохімічні. У термінових випадках проводиться виїзд лікаря за викликом.

Кожен рік на виробничу практику приймаються студенти факультету ветеринарної медицини для розширення своїх пізнань та можливостей при роботі з дрібними тваринами. Директором ветеринарної клініки «ХЕЛС» був проведений первинний інструктаж для студентів практикантів, який ознайомив нас із загальними положеннями та правилами техніки безпеки при роботі з тваринами та оснащенням клініки. Також проводяться періодичні інструктажі для всіх працівників клініки. Це направлено на запобігання виробничого травматизму під час роботи з тваринами й оснащенням.

Ветеринарна клініка має декілька відділень:

1. Приймальня для клінічного огляду тварин;

2. Дві маніпуляційна для ретельного дослідження тварин;

3. Операційна;

4. Рентген-кабінет;

5. Ординаторське приміщення;

6. Приміщення для проведення лабораторних досліджень;

7. Стаціонарне відділення.

Клініка укомплектована наступною апаратурою: бактерицидні лампи, Лампа Вуда, мікроскопи, набір терапевтичних та хірургічних інструментів, рентген-апарат, центрифуга, автоклав, сухожар, холодильник для зберігання біопрепаратів, столи для фіксування тварин, шафа для зберігання препаратів, шафа для зберігання дезінфікуючих засобів.

Ветеринарна клініка «ХЕЛС» має такий штат робітників:

п'ять лікарів - головний лікар ветклініки і хірург - Бережний Д.В., ветеринарний лікар, менеджер і директор клініки - Бондар С.В., ветеринарний лікар хірург - Пономаренко В.П.,

ветеринарний лікар-лаборант - Давиденко Н.М.,

ветеринарний лікар завідувач регістратури - Палкіна Г.В.,

три лікаря-терапевта

та чотири фельдшери.

В клініці ведеться наступна документація:

Журнал амбулаторного прийому тварин.

Журнал реєстрації аналізів сечі.

Журнал реєстрації аналізів крові.

Журнал реєстрації аналізів на інфекційні захворювання.

Журнал реєстрації вакцинацій проти сказу.

Журнал реєстрації вакцинацій проти інфекційних хвороб.

Журнал реєстрації капрологічних досліджень.

Журнал техніки безпеки.

Журнал скарг і пропозицій.

У ветеринарній клініці при обстеженні тварин виявляються різноманітні захворювання - вірусної, бактеріальної, паразитарної, незаразної та хірургічної природи. Раз на місяць директор клініки подає статистичні дані Сумській міській лікарні державної ветеринарної медицини по вакцинації проти сказу, результати позитивно прореагувавших тварин на лептоспіроз та при виявленні дірофіляріозу.

У клініці проводяться протиепізоотичні та санітарно-зоогігієнічні заходи, до яких відносяться: закупка ветеринарних препаратів, організація прибирання та дезінфекції приміщення та прилеглої території.

2.3 Результати власних досліджень

2.3.1 Сезонна динаміка екзематозних вражень, анамнестичні та клінічні дані

Нами було проаналізовано частоту реєстрації випадків екземи у собак в умовах клініки «Хелс» протягом трьох останніх років (табл. 1).

Розглядаючи отриманні дані, можна зробити висновок про виражену сезонність захворювання. Найбільший відсоток ураження собак екземою відмічався у вересні - при переході з літа на осінь - 19,3% від тих тварин, у котрих виявляли екзему. Достатньо високий відсоток хворих був в літні місяці - відповідно 11,4%, 13,6% та 13,6%, також часто спостерігали розвиток екземи спостерігали в травні (13,6%).

Таблиця 1. Частота реєстрації випадків екземи у собак в умовах клініки «Хелс»

Місяць	2006 р.	2007 р.	2008 р.	Взагалі
				голів	%
Січень	-	1	2	3	3,4
Лютий	2	-	1	3	3,4
Березень	3	1	4	8	9,1
Травень	4	4	4	12	13,6
Червень	2	3	5	10	11,4
Липень	5	3	4	12	13,6
Серпень	3	3	6	12	13,6
Вересень	7	5	5	17	19,3
Жовтень	2	2	3	7	8,0
Листопад	-	-	2	2	2,3
Грудень	1	1	-	2	2,3
Всього	29	23	36	88	100,0

Помітною була частота патології в березні (9,1%) та в жовтні (8,0%), і рідко в інші місяці: січень, лютий - по 3,4%, листопад, грудень - по 2,3%.

Подібну динаміку можна пояснити наступним. Зростання частоти реєстрації патології у перехідний літньо-осінній період пов'язано з підвищеною вологістю шерстяного покриву, наприклад, внаслідок купання тварин, особливо у водоймищах в межі міста і перебування собак під дощем. Блохи, що з'являються на собаках, у великій кількості навесні, літом, восени сприяють важчому протіканню процесу, оскільки крім свербіння від основного захворювання, у собак з'являються розчоси від бліх і тварин доводиться обробляти різними протиблошиними препаратами (шампуні, мила, розчини), які іноді самі викликають різні шкірні захворювання.

При формуванні груп собак для проведення клінічного досліду намагалися їх вирівняти поміж собою за основними характеристиками. Так, середня жива маса тварин була майже однаковою - 27,8% і 30,6%, також і середня тривалість життя становила відповідно 7,0 і 6,7 років.

Собаки утримувалися як в квартирі (45%), так і в приватному секторі (55%), що виключало такий фактор, як вплив на тварин якихось алергічних чинників в умовах квартири (табл. 4). Годівля в обох групах була подібною. Половина собак отримувала натуральні корми, 30% тварин годувалося штучними кормами, у 20% був змішаний раціон. Таким чином, можна виключити алергічну реакцію на штучний корм як однин з провідних чинників розвитку екземи. Окрім цього можна зазначити, що раціон собак з натуральних кормів, часто був не надто різноманітним, їм нерідко згодовували картоплю у значній кількості, здобу, ковбасні, борошняні вироби, тушковане м'ясо.

Екзематозні враження відмічалися на різній стадії враження (від папул до кірочок) і мали поліморфний характер. У всіх дослідних тварин спостерігалися почервоніння та свербіння уражених ділянок.

Таблиця 2. Анамнестичні та клінічні дані собак з екземою першої групи

№	Кличка, порода, вік	Жива маса	Умови утримання, раціон	Клінічні ознаки
1.	Ада, московська сторожова, 6 років	60	Живе в приватному будинку, в будці. Їжа з господарського столу: суп, каші. Отримує кістки. Вода уволю.	Почервоніння розміром 2 - 3 см з внутрішньої сторони ліктьового суглоба. Свербіння, розлизування цього місця.
2.	Люк, спаніель, 7 років,	15	Живе в міській квартирі. Виводять на вулицю 3 рази на день. Тривалість прогулянок 20 - 30 хвилин. Годівля: сухий корм Hills.	Локальні облисіння на боках, тулубу. Шкіра в цих місцях почервоніла, волога, свербіння, розчоси. Тривалість процесу 3 тижні.
3.	Боні, пікінес, 8 років	7	Утримується в квартирі. Прогулянки 2 рази на день по 1 годині. Годівля: сухий корм Royal Canine.	Локальне випадання волосся на правій стороні шиї розміром 5 см. Шкіра вишневого кольору, волога, налипає навколишня шерсть. Тварина занепокоєна.
4.	Нік, німецька вівчарка, 9 років	46	Живе в приватному будинку, у вольєрі, на ланцюзі. Годівля: суп, макаронні вироби, яйця, молоко, картопля.	На правому стегні зовні пляма, що облисіла, розміром 5х5 см, мокнуча за рахунок лопання вмісту бульбашок (везикул). Свербіння, розлизування.
5.	Ляля, болонка, 11 років	10	Живе в міській квартирі. На вулицю виводять 2 рази на день по 20 хвилин. Годівля: ковбаса, здоба, м'ясо, тушковане м'ясо, сухий корм.	На спині уздовж хребта випадіння шерсті, шкіра на ураженій ділянці має складчастий вигляд, тріскається і лущиться, зудить. Собака сильно непокоється. Хворіє 4 тижні.
6.	Кен, безпорідний, 4 роки	10	Утримується в квартирі. Прогулянки 3 рази на день по 30 хвилин. Годівля: картопля з тушкованим м'ясом, курка, сухий корм.	Яскраво - виражене почервоніння з внутрішніх поверхонь стегон. Незначна припухлість шкіри в межах різких виражених меж. Незначний неспокій. Хворіє 3 дні.
7.	Джон, кавказька вівчарка, 6 років	55	Живе в будці, в приватному будинку. Годівля: картопля, суп, макаронні вироби, хліб, кості.	Із зовнішнього боку стегон місця, що облисіли, алопеції на крупі. Неприємний запах від шкіри, колір шкіри вишневий, ділянки мокнучі з налиплою шерстю.
8.	Бебі, стафорд-ширський терьер, 5 років	32	Живе в приватному будинку. Прогулянки 4 рази на день по 20 хвилин. Годівля: каші, м'ясо, сир.	Почервоніння на безволосій частині живота. Пухирці, наповнені рідиною, свербіння, неспокій.
9.	Муха, такса, 3 року	8	Живе в квартирі. Прогулянки 2 рази на день по 1 годині. Годівля: сухий корм Chappi.	Облисіння в ділянці стегон, спини, хвоста, шкіра в уражених місцях суха, лускова, безболісна, свербіння.
10	Ахілес, боксер, 11 років	35	Живе в квартирі. Прогулянки 2 рази на день по 30 хвилин. Годівля: суп, ковбаса, субпродукти.	На внутрішній поверхні вух почервоніння, свербіння, розчоси з вентральної поверхні шиї. Неспокій.
-	7,0 ±0,6	27,8 ±2,7	-	-

Таблиця 3. Анамнестичні та клінічні дані собак з екземою другої групи

№	Кличка, порода, вік	Жива маса, кг	Умови утримання, раціон	Клінічні ознаки
1.	Дік, пекінес, 3 року	8	Живе в квартирі, прогулянки 3 рази на день по 20 хвилин. Годівля: м'ясо, сухий корм Pedigree	Випадання шерсті. По всій поверхні тіла розчоси, коросточки. Неспокій.
2.	Леді, пудель, 7 років	10	Утримується в квартирі. Прогулянки 4 рази на день по 20 хвилин. Годівля: ковбаса, м'ясо, риба, молоко, каші з тушкованим м'ясом.	В ділянці спини уздовж хребта розчоси, сухі луски. На безволосій частині живота - почервоніння.
3.	Торі, боксер, 6 років	30	Живе у вольєрі приватного будинку. Годівля: макаронні вироби з тушкованим м'ясом, хліб, картопля, субпродукти.	В ділянці крупу, уздовж хребта мокнучі ділянки шкіри з налипшою шерстю і неприємним запахом.
4.	Харлі, сенбернар, 5 років	64	Живе в приватному будинку, в будці. Годівля: макарони, картопля, субпродукти, корм Chappi.	На грудях зклеювання шерсті ексудатом. Шкіра вишневого кольору, в тріщинах. Неприємний запах.
5.	Бен, цверг-шнауцер, 5 років	8	Утримується в квартирі. Прогулянки 2 рази на день по 30 хвилин. Годівля: сухий корм Hills.	Почервоніння в ділянці вух, расчоси вздовж хребта. Від шкіри неприємний запах.
6.	Ненсі, бассетхаунд, 8 років	26	Утримується в квартирі. Прогулянки 2 рази на день по 30 хвилин. Годівля: каша з м'ясом, хліб, кістки.	Почервоніння в ділянці вух, росчоси вздовж хребта. Від шкіри неприємний запах.
7.	Бакс, французький бульдог, 10 років	14	Живе в квартирі. Прогулянки 4 рази на день по 30 хвилин. Годівля: сухий корм Chappi.	На стегнах росчоси, коросточки, випадіння шерсті, шкіра в уражених місцях почервоніла. Загальне занепокоєння.
8.	Каштанка, пікінес, 6 років	8	Живе в квартирі. Прогулянки 2 рази на день по 30 - 40 хвилин. Годування: риба, макаронні вироби, суп, субпродукти.	Локальне випадання шерсті вентральної частини шиї, на грудях. Шкіра вишневого кольору, волога. Неспокій. Свербіння.
9.	Джина, дог, 6 років	58	Утримується в квартирі. Прогулянки 2 рази на день по 40 хвилин. Годівля: сухий корм Hills.	З внутрішнього боку ліктів, на безволосій частині живота, з внутрішньої поверхні стегон, на кінцівках між пальцями мокнучі ділянки шкіри вишневого кольору. Уражені місця собака розлизує. Хворобливість, кульгавість при ходьбі.
10	Франт, середньо-азіатська вівчарка, 4 роки	60	Живе в приватному будинку. Прогулянки 4 рази на день по 30 хвилин. Годівля: суп, ковбаса, каші, м'ясо, кістки	Почервоніння в ділянці вух, живота. Свербіння. Шкіра в уражених місцях червоного кольору.
-	6,7 ±0,8	30,6 ±4,7	-	-

Таблиця 4. Умови утримання і годівлі собак та локалізація екзематозних уражень у них

Відомості про тварин	І група	ІІ група	Взагалі
	гол.	%	гол.	%	гол.	%
Утримання:
в квартирі	6	60	3	30	9	45
в приватному секторі	4	40	7	70	11	55
Годівля:
натуральні корми	5	50	5	50	10	50
штучні корми	3	30	3	30	6	30
змішана	2	20	2	20	4	20
Локалізація уражень:
голова	3	30	3	30	6	30
вздовж хребта	2	20	3	30	5	25
грудь	-	-	1	10	1	5
живіт	1	10	1	10	2	10
круп	2	20	2	20	4	20
кінцівки	1	10	4	40	5	25

Враження мали як обмежений (розміром декількох сантиметрів), так і поширений характер. Термін захворювання був також доволі варіабельним: від кількох днів до кількох тижнів. Найчастіше шкірні враження спостерігалися на вухах та інших частинах ділянки голови (30%), часто екзему виявляли вздовж хребта тварин і на кінцівках (по 25%), меншою мірою на крупі (20%) та животі (10%) і рідко - в грудній ділянці (5%). Також було відмічено, що у більшості тварин, що утримуються у приватному секторі ураження спостерігались в ділянках спини та тулубу. А у тварин що утримувались в міських квартирах в більшості випадків ураження спостерігались на вухах, в ділянці шиї та голови. Це може бути пов'язано з більшою поширеністю бліх у собак приватного сектору, котрим звичайно приділяється менше уваги.

2.3.2 Ефективність методів терапії собак з екземою

Результати лікування собак хворих на екзему були наступними (табл. 5, 6). В другій групі динаміка одужання тварин була прискореною, порівняно з першою групою. Так, при дотриманні дієтотерапії і застосуванні гормональних препаратів свербіж зникав на 2,9 доби швидше, ніж при використанні антигістамінного засобу, гормонального засобу та полівітамінів. Окрім цього коротшими були наступні терміни: припинення ексудації - на 1,8 діб, зникнення почервоніння - на 2,7 доби, початку епітелізації вражень - на 3,7 діб. В результаті у собак другої групи на вражених ділянках волосся починало наростати на 5,4 доби швидше, ніж у тварин першої групи.

Результати клінічних досліджень підтверджувались змінами біохімічних показників крові і сечі дослідних собак. Порівнюючи картину крові бачимо, що середні значення показників по групам знижувалися після застосованих заходів і знаходилися в межах фізіологічної норми (табл. 7, 8). Проте, в другій групі показники практично у всіх тварин після проведеного лікування прийшли до норми, тоді як в першій групі після лікування підвищений вміст загального білка зберігався у двох собак, вміст цукру - також у двох, білірубіну - у трьох, а вміст сечовини був вищим за норму у чотирьох пацієнтів.

При дослідженні сечі хворих тварин було виявлено погіршення дезінтоксикаційної функції печінки, а також порушення адсорбції в ниркових канальцях, про що свідчила наявність кетонових тіл і білірубіну (табл. 9, 10). Продукти, що при цьому утворилися, у великій кількості починають виходити через шкіру. Порівнюючи показники сечі відзначаємо, що в другій групі після лікування в сечі зникли кетонові тіла і білірубін, тоді як в першій групі кетонові тіла, після проведеного курсу лікування, залишилися в сечі у двох собак, білірубін - у трьох. Це говорить про те, що повного одужання не відбулося і може наступити рецидив захворювання.

Таблиця 5. Результати терапії собак з екземою першої групи

№	Кличка, порода	Динаміка клінічних ознак, днів
		зникнення свербіжу	припинення ексудації	зникнення почервоніння	епітелізація шкіри	ріст волосся
1	Ада, московська сторожова	8	10	11	13	17
2	Люк, спанієль	4	5	7	10	14
3	Боні, пекінес	5	6	8	9	13
4	Нік, німецька вівчарка	7	8	10	13	20
5	Ляля, болонка	6	9	12	15	22
6	Кен, безпорідний	5	6	7	10	14
7	Джон, кавказька вівчарка	9	10	11	14	21
8	Бебі, стафордширський терьер	3	7	8	10	16
9	Муха, такса	7	9	11	13	18
10	Ахілес, боксер	9	11	12	16	21
	Всередньому по групі	6,3 ±0,7	8,1 ±0,6	9,7 ±0,6	12,3 ±0,8	17,6 ±1,0

Таблиця 6. Результати терапії собак з екземою другої групи

№	Кличка, порода	Динаміка клінічних ознак, днів
		зникнення свербіжу	припинення ексудації	зникнення почервоніння	епітелізація шкіри	ріст волосся
1	Дік, пекінес	2	4	4	6	9
2	Леді, пудель	5	9	10	11	15
3	Торі, боксер,	3	5	7	8	13
4	Харлі, сенбернар	3	7	7	9	15
5	Бен, цвергшнауцер	4	7	8	9	14
6	Ненсі, басетхаунд	5	8	8	9	11
7	Бакс, французький бульдог	3	6	7	8	10
8	Каштанка, пекінес	1	3	4	7	10
9	Джина, дог	3	6	7	9	12
10	Франт, середньоазіатська вівчарка	5	8	8	10	13
	Всередньому по групі	3,4 ±0,4	6,3 ±0,6	7,0 ±0,5	8,6 ±0,5	12,2 ±0,7

Таблиця 7. Біохімічні показники крові собак першої групи при лікуванні екземи

№	Кличка	Біохімічні показники
		загальний білок (г/л)	цукор (ммоль/л)	білірубін (мкмоль/л)	сечовина (ммоль/л)
		до лікування	після лікування	до лікування	після лікування	до лікування	після лікування	до лікування	після лікування
1.	Ада	60	58	3,3	3,3	2,2	2,2	3,6	3,4
2.	Люк	73	65	3,6	3,5	2,1	2,0	5,8	5,8
3.	Боні	71	60	3,2	3,2	2,0	2.0	4,2	4,1
4.	Нік	90	80	4,7	4,5	2,9	2,8	10,3	8,9
5.	Ляля	82	78	3,0	3,2	2,8	2,6	8,1	7,6
6.	Кен	75	72	4,0	4,1	2,8	2,7	7,8	7,7
7.	Джон	63	63	3,8	3,6	2,4	2,0	3,0	3,3
8.	Бебі	68	61	4,2	4,0	2,2	2,1	7,4	6,2
9.	Муха	64	63	3,8	3,8	2,0	2,0	7,2	6,8
10.	Ахілес	70	71	4,6	4,5	2,3	2,2	7,6	6,2
Всередньому по групі	71,6 ±2,9	67,1 ±2,2	3,81 ±0,18	3,77 ±0,14	2,37 ±0,10	2,04 ±0,08	4,68 ±0,76	6,0 ±0,47
Норма	50 - 76	3,33 - 4,44	2,05 - 2,39	3,1 - 6,2

Таблиця 8. Біохімічні показники крові собак другої групи при лікуванні екземи

№	Кличка	Біохімічні показники
		загальний білок (г/№)	цукор (ммоль/л)	білірубін (мкмоль/л)	сечовина (ммоль/л)
		до лікування	після лікування	до лікування	після лікування	до лікування	після лікування	до лікування	після лікування
1.	Дік	87	76	3,5	3,2	2,0	2,0	5,9	5,6
2.	Леді	68	67	3,4	3,3	2,0	2,0	11,3	6,2
3.	Торі	73	70	3,0	3,0	2,0	1,9	4,8	4,4
4.	Харлі	98	74	2,5	2,5	2,06	2,0	3,5	3,1
5.	Бен	69	68	4,5	3,9	3,0	2,4	7,6	5,9
6.	Ненсі	64	66	3,2	3,0	2,2	2,0	4,2	4,4
7.	Бакс	75	63	3,8	3,4	2,3	2,0	7,0	6,1
8.	Каштанка	83	76	2,8	2,9	2,9	2,2	8,4	6,4
9.	Джина	76	68	4,0	3,8	2,5	2,0	7,3	6,1
10.	Франт	90	73	2,6	2,6	2,6	2,3	10,0	6,0
Всередньому по групі	78,3 ±3,4	70,1 ±1,5	3,33 ±0,20	3,16 ±0,15	2,4 ±0,12	2,08 ±0,05	7,0 ±0,79	5,4 ±0,39
Норма	50 - 76	3,33 - 4,44	2,05 - 2,39	3,1 - 6,2

Таблиця 9. Біохімічні показники сечі собак першої групи при лікуванні екземи

№	Тварина	Показники сечі
		Кислотність (ph)	Білок, г/л	Цукор	Білірубін	Кетонові тіла
		до лікування	після лікування	до лікування	після лікування	до лікування	після лікування	до лікування	після лікування	до лікування	після лікування
1.	Ада	6,3	6,8	1,4	0,8	сліди	-	сліди	сліди	+	сліди
2.	Люк	6,8	7,0	0,2	0,1	-	-	сліди	-	-	-
3.	Боні	7,0	7,0	-	-	-	-	сліди	-	+	-
4.	Нік	7,8	7,6	0,1	-	сліди	-	-	-	-	-
5.	Ляля	6,5	6,8	-	-	-	-	-	-	-	-
6.	Кен	6,0	6,7	-	-	сліди	сліди	сліди	сліди	-	-
7.	Джон	7,1	7,2	2,2	0,7	сліди	-	сліди	сліди	+	+
8.	Бебі	6,9	6,9	0,1	-	сліди	сліди	сліди	-	-	-
9.	Муха	7,6	7,4	сліди	-	-	-	-	-	-	-
10.	Ахі-лес	7,3	7,2	-	-	-	-	сліди	-	+	-
Всеред-ньому	6,9 ±0,2	7,1 ±0,1	-	-	-	-	-	-	-	-

Таблиця 10. Біохімічні показники сечі собак другої групи при лікуванні екземи

№	Тварина	Показники сечі
		Кислотність (ph)	Білок, г/л	Цукор	Білірубін	Кетонові тіла
		до лікування	після лікування	до лікування	після лікування	до лікування	після лікування	до лікування	після лікування	до лікування	після лікування
1.	Дік	7,5	7,0	0,3	-	-	-	сліди	-	-	-
2.	Леді	6,5	6,5	0,3	0,1	-	-	сліди	-	-	-
3.	Торі	8,0	7,6	5,0	сліди	сліди	-	сліди	-	+	-
4.	Харлі	6,0	6,9	сліди	-	сліди	-	-	-	-	-
5.	Бен	5,0	5,8	-	-	сліди	-	-	-	-	-
6.	Ненсі	8,0	7,3	сліди	-	сліди	-	-	-	+	-
7.	Бакс	6,0	6,7	-	-	-	-	-	-	-	-
8.	Каш-танка	6,8	7,0	0,5	0,2	сліди	-	сліди	сліди	+	-
9.	Джина	6,6	6,9	сліди	-	сліди	-	сліди	-	+	-
10.	Франт	6,9	7,2	-	-	-	-	сліди	-	+	-
Всеред-ньому	6,7 ±0,3	6,9 ±0,2	-	-	-	-	-	-	-	-

2.3.3 Порівняльна економічна ефективність лікування екземи у собак

Розрахунок економічної ефективності лікувальних заходів проводиться за формулою:

Еф = (Зб в + Вв в) - (Зб д + Вв д), де

Еф - економічна ефективність лікувальних заходів;

Зб 1 - кількість збитків в І групі;

Вв 1 - сума витрат на ветеринарні заходи в цій групі;

Зб 2 - кількість збитків в ІІ групі;

Вв 2 - сума витрат на ветеринарні заходи в цій групі.

Оскільки в дослідних групах загибелі тварин не відмічалося, збитки дорівнювали нулю, то формула спрощується до:

Еф = Вв 1 - Вв 2.

1) Оскільки в ІІ групі використовували дієтотерапію стандартизованим кормом, то до витрат включаємо вартість годівлі собак. Цей показник підраховуваємо, орієнтуючись на годівлю тварин першої групи сухим кормом середнього класу, наприклад, Nutra, 1 упаковка вагою 12 кг коштуває 300,0 грн.

Вартість 1 кг корму 300 грн.: 12 кг =25,0 грн.

Витрати корму були 0,6 кг на добу, отже на місяць було потрібно:

0,6 кг Ч 30 дн. = 18,0 кг,

Вв к1 = 18 кг Ч 25,0 грн. = 450,0 грн.

Дієтичний корм Hill's є поживнішим, його згодовують по 0,4 кг на добу при вартості 1 упаковки (14 кг) 600,0 грн.

Вартість 1 кг 600 грн.: 14 кг = 42,9 грн.

Витрати корму на місяць склали: 0,4 кг Ч 30 дн. = 12,0 кг

12,0 кг Ч 42,9 грн. = 514,8 грн.

2) Підраховуємо також вартість препаратів, витрачених на одну тварину в групах.

Бреверс задавали по 1 таб. на 5 кг ваги тіла на день в їжу:

30 кг: 5 кг Ч 30 днів = 6 шт. Ч 30 днів = 180 шт.

В 1 упаковці (90 грн.) знаходиться 108 таб., тому потрібно

2 уп. Ч 90 грн. = 180 грн.

Супрастин - по 1 пігулці 2 рази на день до одужання (18 днів), 10 таб.= 15 грн.;

2 таб. Ч 18 дн. = 36 таб., що складає 4 упаковки по 10 штук таблеток

4 уп. Ч15 грн. = 60 грн.

Лорінден - витрачався на курс лікування 1 тюбик вартістю 18 грн.

1 шт. Ч 18 грн. = 18 грн.

Всього вартість препаратів в першій групі на 1 собаку:

Вв п1 = 180 грн +60 грн.+ 18 грн. = 258 грн.

В другій групі витрати на препарати складали:

преднізолон - 4 дні Ч 3 рази + 8 Ч 1 раз = 12 шт. + 8 шт. = 20 шт.

2 уп. Ч10 грн. = 20 грн.;

Санодерм - 1 тюбик на курс.

1 шт. Ч 20 грн. = 20 грн.

Вв п2 = 20 грн. +20 грн. = 40 грн.

3) Таким чином, економічна ефективність лікувальних заходів в групі із використанням дієтотерапії в порівнянні з першою дорівнювала на кожну тварину:

Еф 1 гол. = Вв 1 - Вв 2 = (Вв к1 + Вв п1) - (Вв к2 + Вв п2) = (450,0 грн. + 258,0 грн.) - (514,8 грн. + 40,0 грн.) = 708,0 грн. - 554,8 грн. = 153,2 грн.

В перерахунку на групу це становило:

Еф = Еф 1 гол. Ч 10 гол. = 153,2 грн. Ч10 гол. = 1532,0 грн.

Основні моменти розрахунку економічної ефективності лікувальних заходів відображені в таблиці 11.

Таблиця 11. Розрахунок економічної ефективності лікувальних заходів

Показники	Одиниці виміру	Групи собак
		І	ІІ
Кількість тварин	гол.	10	10
Термін одужання	днів	18	12
Тривалість періоду дієтичної годівлі	днів	-	30
Витрати на годівлю 1 тварини	грн.	450,0	514,8
Витрати на лікувальні препарати на 1 собаку	грн.	258,0	40,0
Загальні витрати на 1 собаку	грн.	708,0	554,8
Економічний ефект на 1 тварину	грн.	-	153,2
Економічний ефект на групу	грн.	-	1532,0

2.4 Обговорення результатів власних досліджень

Захворювання має виражену сезонність частоти реєстрації. Найбільший відсоток ураження собак екземою відмічають у вересні - перехід з літа на осінь. Достатньо високий відсоток хворих був у літні місяці. Це пов'язано з підвищеною вологістю шерстного покриву, внаслідок купання тварин, особливо у водоймищах в межах міста, і перебування собак під дощем. Блохи, що з'являються на собаках, у великій кількості навесні, літом, восени сприяють важчому протіканню процесу, оскільки крім свербіння від основного захворювання, у собак з'являються расчеси від бліх і тварин доводиться обробляти різними протиблошиними препаратами (шампуні, мила, розчини), які іноді самі викликають різні шкірні захворювання.

Аналізуючи анамнестичні дані можна зазначити, що сприяючим чинником до появи екземи є неправильно складений раціон, до складу якого переважно входила білкова їжа, тушковане м'ясо, ковбасні вироби, борошняні продукти, здоба. У розвитку екземи велике значення має порушення обміну речовин на підставі нервово-трофічних, ендокринних, аліментарних і інших причин. Зі всього цього можна зробити висновок, що в зв'язку з тим, що шкіра функціонально тісно пов'язана з внутрішніми органами і залозами внутрішньої секреції, виникаючі патологічні процеси в них нерідко є причиною розвитку екземи. Це можна пояснити тим, що в нормі токсичні продукти, котрі утворюються в шлунково-кишковому тракті, в основному виводяться в зовнішнє середовище, але ті, що всмокталися в кров піддаються дезінтоксикації в печінці і видаленню через нирки. При дослідженні сечі було виявлено погіршення дезінтоксикаційної функції печінки, а також порушення адсорбції в ниркових канальцях, про що свідчила наявність кетонових тіл і білірубіну. Продукти, що внаслідок цього утворюються, у великій кількості починають виходити через шкіру.

Враховуючи це, лікування перш за все повинне бути спрямоване на відновлення бар'єрної функції шлунково-кишкового тракту. Цього можна добитися за допомогою дієти. Дієта - це особливий режим харчування з дотриманням певного складу щоденного раціону, який суворо відповідає потребам організму хворої тварини. Склад раціону в цьому випадку відрізняється від звичайного. За допомогою живлення можна ефективно впливати на різні системи організму, поліпшити стан і самопочуття тварини.

Спеціально призначене дієтичне харчування Hill's d/d для собак є важливою частиною терапії, прискорює процес лікування, попереджає ускладнення при хронічній течії хвороби, зменшує можливість рецидивів захворювання. Показанням до застосування цього виду корму є алергія до компонентів їжі, або їх несприйнятність. Дане дієтичне харчування має лише одне джерело високо травного протеїну. Разом з тим вміст білку є зниженим. Це дозволяє уникнути поширених алергенів, які потрапляють в організм тварини з їжею; обмежити кількість неперетравного протеїну у шлунково-кишковому тракті, також здатного викликати алергічну реакцію.