Гіпертонічна хвороба

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Опис хвороби

1.1 Причини виникнення і клінічна течія гіпертонічної хвороби

1.2 Класифікація

Розділ ІІ. Форми Гіпертонічної Хвороби

2.1 Клінічна картина

Розділ ІІІ. Профілактичні методи лікування Гіпертонічної Хвороби

3.1 Немедикаментозне лікування - зміни стилю життя

3.2 Коригуюча терапія

3.3Дієтотерапія

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

гіпертонічний хвороба дієтотерапія немедикаментозний

Гіпертонічна хвороба -- це хронічне захворювання, що вражає різні системи організму, що характеризується підвищенням артеріального тиску вище за норму, найпоширеніше захворювання серцево-судинної системи. Встановлено, що страждаючі гіпертонічною хворобою складають 15 -- 20% дорослого населення за даними різних епідеміологічних досліджень. ГХ досить часто приводить до інвалідності і смерті. В основі захворювання лежить артеріальна гіпертензія. Артеріальна гіпертензія є одним з головних чинників ризику розвитку ІХС, мозкового інсульту і інших захворювань.

Масштаби цієї неінфекційної епідемії вражаючі! Майже 20-25% всього дорослого населення має підвищений артеріальний тиск, тобто страждає тією чи іншою формою артеріальної гіпертензії, причому частіше нездужають найбільш працездатні люди віком 30-60 років. Відповідно до масштабів нашої країни можна вважати, що ми маємо 12-13 млн. хворих на артеріальну гіпертензію.

Щорічно АГ вперше виявляється приблизно у 430 тисяч пацієнтів.

Саме по собі підвищення артеріального тиску (АТ) часто протікає безсимптомно і проявляється лише у фіналі захворювання тяжкими ускладненнями (мозковий інсульт, серцева або ниркова недостатність, інфаркт міокарда). Однак незалежно від того, є у хворого симптоми захворювання, чи немає, стабільне підвищення АТ завжди призводить до розвитку вторинних морфологічних змін з боку судин з порушенням функції життєво важливих органів.

Україна посідає перше місце серед країн Європи за смертністю населення від серцево-судинних захворювань (це майже 57 % у структурі загальної смертності). Цей показник визначається головними чином двома причинами - ішемічною хворобою серця (ІХС) і цереброваскулярними захворюваннями.

Економічні збитки, обумовлені тимчасовою непрацездатністю, інвалідністю та передчасною смертністю від АГ, ІХС та цереброваскулярними захворюваннями, перевищили торік 2 мільярди гривень.

Згідно рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров'я величинами нормального артеріального тиску треба вважати: систолічний АТ - від 100 до 140 мм. рт. ст., а діастолічного - до 90 мм. рт. ст. Тиск понад ці величини вважається артеріального гіпертензією.

Артеріальна гіпертензія є національною проблемою, для вирішення якої Президентом України був підписаний Указ від 4 лютого 1999 року, яким введено в дію Національну програму профілактики і лікування артеріальної гіпертензії.

Виникнення і перебіг АГ тісно пов'язані з наявністю факторів ризику: спадковість, психоемоційні навантаження, куріння, незбалансоване харчування (вживання надмірної кількості солі) надлишкове вживання алкоголю, надмірна маса тіла і малорухомий спосіб життя.

Актуальність полягає у тому щоб розглянути профілактики при цій хворобі, адже Гіпертонічна хвороба знаходить неухильну тенденцію до зростання і зв'язано це, перш за все з тим, що гіпертонічна хвороба -- це хвороба цивілізації, її негативних сторін (зокрема, інформаційного буму, збільшеного темпу життя, гіпокінезії і ін.). Все це викликає неврози, у тому числі серцево-судинні, негативно впливаючи на організм і його регуляторні механізми, у тому числі на регуляцію судинного тонусу. Крім цього, неврози і стреси ведуть до зайвого викиду в кров катехоламинів і тим самим сприяють розвитку атеросклерозу.

Розділ І. Опис хвороби

1.1 Причини виникнення і клінічна течія гіпертонічної хвороби

Причинами виникнення гіпертонічної хвороби є атеросклерозні поразки периферичних судин і порушення нейроендокринної регуляції.

Повної ясності в розумінні етіології гіпертонічної хвороби немає. Зате добре відомі чинники, сприяючі розвитку захворювання:

-- нейропсихічне перенапруження, емоційний стрес

-- спадково-конституційні особливості

-- професійні шкідливості (шум, напруга зору, підвищена і тривала концентрація уваги) надмірна маса тіла і особливості харчування (надмірне споживання солоної і гострої їжі) зловживання курінням і алкоголем вікова перебудова регуляторних механізмів (юнацька гіпертонія, клімакс у жінок)

травми черепа

гіперхолестеринемія

хвороби нирок

атеросклероз

алергічні захворювання і ін.

Оскільки рівень АТ визначається співвідношенням серцевого (хвилинного) викиду крові і периферичного судинного опору, патогенез ГХ формується унаслідок зміни цих двох показників, який можуть бути наступними:

підвищення периферичного опору, обумовлене або спазмом, або атеросклерозною поразкою периферичних судин;

збільшення хвилинного об'єму серця унаслідок інтенсифікації його роботи або зростання внутрішньосудинного об'єму циркулюючої крові (збільшення плазми крові через затримку натрію);

поєднання збільшеного хвилинного об'єму і підвищення периферичного опору.

Незалежно від клінічного і патогенетичного варіантів перебігу гіпертонічної хвороби підвищення АТ приводить до розвитку артеріосклерозу трьох основних органів: серця, головного мозку, нирок. Саме від їх функціонального стану залежать течія і результат гіпертонічної хвороби.

1.2 Класифікація

На даний час ВООЗ (WHO) та Міжнародне Товариство з Гіпертензії (Іnternatіonal Socіety of Hypertensіon, ІSH, 1999) визнали за доцільне класифікувати артеріальну гіпертензію в залежності від:

рівня артеріального тиску;

ураження органів-мішеней;

причини виникнення гіпертензії.

Виділяють первинну та вторинну артеріальну гіпертензію. Есенціальна гіпертензія (первинна гіпертензія, або гіпертонічна хвороба) - це підвищений артеріальний тиск при відсутності очевидної причини його підвищення. Вторинна гіпертензія (або симптоматична) - це гіпертензія, причина якої може бути виявлена (Рекомендації Українського Товариства Кардіологів, 2001 р.).

Таблиця 2.1. Класифікація артеріальної гіпертензії за етіологічною ознакою

А. Ессенціальна або первинна гіпертензія.
Б. Вторинна гіпертензія. Причини.
1. Ліки або екзогенні речовини:
Гормональні протизаплідні засоби Кортикостероїди, симпатоміметики Тіамін, еритропоетин Циклоспорин
2. Захворювання нирок:
Гломерулонефрити Обструктивні нефропатії Інтерстиціальний нефрит Полікистоз нирок Гідронефроз Травми нирок Ренінсекретуючі пухлини Первинна затримка солі (синдром Ліддла, синдром Гордона )	Пієлонефрити Інтерстиціальний нефрит Діабетична нефропатія Вроджена гіпоплазія нирок Реноваскулярна гіпертензія Ренопривні гіпертензії
3. Ендокринні захворювання (синдром Кушинга, первинний гіперальдостеронізм, вроджена гіперплазія наднирників, феохромоцитома, хромафінні пухлини, які розташовані поза наднирниками, ракова пухлина)
4. Коарктація аорти та аортити
5. Ускладнення вагітності
6. Неврологічні захворювання (підвищення внутрішньочерепного тиску, пухлини мозку, енцефаліти, респіраторний ацидоз, апное під час сну, тотальний параліч кінцівок, гостра порфірія, отруєння свинцем, синдром Гієна-Барре)
7. Артеріальні гіпертензії, індуковані хірургічним втручанням (постопераційна гіпертензія)

Таблиця 2.2. Класифікація артеріальної гіпертензії в залежності від рівня тиску (Рекомендації Українського Товариства Кардіологів, 2001 р)

Форма гіпертензії	Систолічний артеріальний тиск, мм рт.ст	Діастолічний артеріальний тиск, мм рт.ст
Нормотензія	<139	<89
1 ступінь (м'яка гіпертензія)	140-159	90-99
підгрупа: гранична	140-149	90-94
2 ступінь (помірна гіпертензія)	160-179	100-109
3 ступінь (тяжка гіпертензія)	180	110
Ізольована систолічна гіпертензія	140	90
підгрупа: гранична	140-149	<90

Таблиця 2.3. Класифікація артеріальної гіпертензії за ураженням органів-мішеней (Рекомендації Українського Товариства Кардіологів, 2001 р.)

Стадія артеріальної гіпертензії	Клінічні та морфологічні прояви ураження органів-мішеней
Перша стадія	Об'єктивні прояви ураження органів-мішеней відсутні
Друга стадія	Є об'єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней без симптомів з їх боку чи порушення функції: Гіпертрофія лівого шлуночка/ за даними рентгенологічного обстеження, ЕКГ або ехокардіографії/. Генералізоване чи фокальне звуження судин сітківки. Мікроальбумінурія, білок у сечі та/ або незначне підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові (до 177 мкм/л).
Третя стадія	Є об'єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней з симптомами з їх боку чи порушенням функції:
Серце	Інфаркт міокарда. Серцева недостатність ІІа - ІІІ ст.
Мозок	Інсульт. Транзиторні порушення мозкового кровообігу Гостра гіпертензивна енцефалопатія. Судинні деменції.
Сітківка	Крововилив або ексудати з набряком /або без набряку/ зорового нерву /Ці ознаки характерні для злоякісної або швидко прогресуючої гіпертензії/
Нирки	Креатинін плазми крові понад 177 мкмоль/л. Ниркова недостатність
Судини	Розшаровуюча аневризма аорти

Діагноз гіпертонічної хвороби ІІІ стадії за наявності інфаркту міокарда, інсульту чи інших ознак ІІІ стадії слід встановлювати лише у тих випадках, коли ці серцево-судинні ускладнення виникають на тлі тривало існуючої гіпертонічної хвороби, що підтверджується наявністю об'єктивних ознак гіпертензивного ураження органів-мішеней (гіпертрофії лівого шлуночка, генералізованого звуження артерій сітківки тощо).

Таблиця 2.4. Приклади формулювання та кодування діагнозу

Діагноз	Код МКХ-10
Гіпертонічна хвороба І ст.	І 10
Гіпертонічна хвороба ІІ ст. з частими (рідкими) вегетосудинними пароксизмами (кризами)	І 10
Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Гіпертензивне серце (ЕКГ-ознаки гіпертрофії та перевантаження лівого шлуночка), СН І ст.	І 11.9
Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Гіпертензивна ангіопатія сітківки (генералізоване звуження артерій)	І 10
Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Мікроальбумінурія	І 12 9
Гіпертонічна хвороба ІІ ст., протеїнурія гіпертензивного генезу	І 12 9
Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Атеросклероз лівої сонної артерії (чи клубової, стегнової - вказати локалізацію атеросклеротичної бляшки)
Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. Гіпертензивне серце (ексцентрична гіпертрофія лівого шлуночка), СН ІІА	І 11 0
Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. ІХС: стенокардія напруження ІІ ФК, стабільна форма, СН І ст.	І 20.8.7
Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. ІХС: стенокардія напруження ІІ ФК, стабільна форма, пост інфарктний кардіосклероз (вказати рік). СН І ст.	І 20.8.7
Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. Розшаровуюча аневризма аорти.	І 71.0.7
Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. Оклюзія правої стегнової артерії (сонної, клубової), вказати симптоматику	І 70.8.7
Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. Залишкові явища гострого порушення мозкового кровообігу (дата), сказати симптоматику	І 69.4.7
Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. Гіпертензивна енцефалопатія (дата гострої енцефалопатії)	І 67.4
Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. Транзиторна ішемічна атака (чи динамічне порушення мозкового кровообігу), дата	G 45.8.7
Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. Гіпертензивна ретинопатія (крововиливи на очному дні з набряком диску очного нерва або без нього)	І 10
Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. Первинний нефросклероз, ХНН І ст.	І 12.0
Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. Синдром злоякісного перебігу. Гіпертензивна ретинопатія (набряк диску зорового нерва, крововиливи на очному дні)	І 10

В рамках XVІІ конференції Американського товариства по гіпертензії (травень 2003 року) представлені нові рекомендації по попередженню, діагностиці та лікуванню артеріальної гіпертензії (JNC VІІ). Відповідно до них розроблена нова ступенева класифікація артеріальної гіпертензії (табл. 11), яка, ймовірно, незабаром знайде своє відображення і у відповідних рекомендаціях Українського наукового товариства кардіологів.

Таблиця 2.5. Класифікація артеріальної гіпертензії залежно від рівня тиску (JNC, 2003)

Форма гіпертензії	Систолічний артеріальний тиск, мм рт.ст	Діастолічний артеріальний тиск, мм рт.ст
Нормотензія	<120	<80
Прегіпертензія	120-139	або 80-89
1 ступінь	140-159	або 90-99
2 ступінь	160 та вище	або 100 та вище



Розділ ІІ. Форми Гіпертонічної Хвороби

2.1 Клінічна картина

Суб'єктивними проявами хвороби є: головний біль, запаморочення, біль в ділянці серця, миготіння "комах" перед очима, зниження гостроти зору, приступи задухи (гострої лівошлуночкової недостатності), набряки ніг.

Скарги хворих залежать від тривалості та величини АТ, змін з боку органів-мішеней: серце, головного мозку, нирок, очного дна.

При об'єктивному дослідженні серцево-судинної системи виявляється гіпертрофія лівого шлуночка (поширення меж серця вліво), підвищений АТ, зміни з боку частоти і ритмічності пульсу. Аускультативно - при початкових стадіях ГХ І тон над верхівкою серця хлопаючий, а у пізніх стадіях - ІІ тон над аортою акцентований (сильніший за звучністю ніж ІІ тон над легеневою артерією); при вираженій недостатності кровоплину - ритм галопу.

З боку очного дна виявляють звуження і склероз судин сітківки, крововиливи у сітківку ока.

На підставі даних М.С. Кушаковського (1995) виділяють наступні клініко-патогенетичні форми ГХ: гіперадренергічну, ангіотензин ІІ залежну, об'єм - натрій - залежну або гіпергідратаційну; кальцій-залежну і церебро-ішемічну.

1. Гіперадренергічна форма ГХ.

Для даної форми ГХ характерна лабільність АТ; хворих турбують неприємні відчуття у ділянці серця, серцебиття, пульсація у голові, почервоніння обличчя, підвищена пітливість, позноблювання, відчуття внутрішньої напруги, неспокою. Пульс прискорений до 90-120 уд/хв, характерна систолічна гіпертензія (зростає в основному систолічний АТ), посилений І тон на верхівці серця, підвищений ударний та хвилинний об'єм крові (тобто наявні ознаки гіперкінетичного типу гемодинаміки).

2. Ангіотензин ІІ - залежна форма ГХ.

Головним доказом наявності ангіотензин ІІ - залежної форми ГХ є гіпотензивна реакція на застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту або антигіпертензивний ефект у таких хворих блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ типу АТІ (козаар, лозартан).

Характерною особливістю цієї форми ГХ є скарги хворого на спрагу та підвищення сольового апетиту. ГХ протікає по типу переважно діастолічної гіпертензії.

3. Об'єм-натрій-залежна форма ГХ.

Хворі з даною формою ГХ чутливі до діуретиків, які спричиняють у них інтенсивний натрій - і гідроурез навіть з минаючою АТ і зсувом кислотно-лужної рівноваги у бік гіпохлоремічного алкалозу і гіпокалійемії.

Для таких хворих властиві ,,рикошетні'' гіпертензивні кризи, коли у хворого з високим АТ виникає різке падіння АТ, яке через 10-12 год знову піднімається до високих цифр, що супроводжується затримкою натрію і води. Такі кризи є дуже важкими, для них характерно не лише гіпергідратація, але й гіперадренергія.

Характерний вигляд таких хворих: набряклість обличчя, периорбітальний набряк, потовщення пальців рук, набряки на ногах.

4. Кальцій-залежна форма ГХ.

Основу даної форми ГХ складають порушення іонотранспортної функції плазматичних мембран клітин, що призводить до надмірної концентрації іонів вільного кальцію в цитоплазмі клітин, що напевно має спадковий характер.

Такі хворі не мають ознак гіперадренергії, у них низька концентрація реніну в плазмі крові, часто це сіль-чутливі хворі. Особливою ознакою є швидке зниження АТ після прийому 2 г цитрату кальцію, або іншої солі кальцію, що швидко розчиняється.

Така парадоксальна дія кальцію відмічена у 15-25 % хворих, а факт зниження АТ після прийому солей кальцію є основним клінічним методом виявлення кальцій-залежної форми ГХ.

5. Церебро-ішемічна форма ГХ.

Порушення оксигенації нервових центрів сприяє виникненню застійних вогнищ збудження в корково-підкіркових ділянках ЦНС, відповідальних за формування вазоконстрикторної домінанти. Це систоло-діастолічна артеріальна гіпертензія у старих людей, яка зумовлена хронічною ішемією мозку. Зустрічається у 16-18% хворих. Перебігає сприятливо. Гіпертензивні кризи виникають рідко і мають діенцефальне забарвлення (поліурія, гіперперистальтика кишківника, тремор пальців рук). Вони є наслідком порушення кровоплину у вертебро-базилярній ділянці мозку.



Розділ ІІІ. Профілактичні методи лікування Гіпертонічної Хвороби

Виникнення і перебіг АГ тісно пов'язані з наявністю факторів ризику: спадковість, психоемоційні навантаження, куріння, незбалансоване харчування (вживання надмірної кількості солі) надлишкове вживання алкоголю, надмірна маса тіла і малорухомий спосіб життя.

3.1 Немедикаментозне лікування - зміни стилю життя

Важливо вчасно скоригувати свій життєвий ритм, спосіб життя, харчування, позбутися шкідливих звичок, відмовитися від кави, щоб запобігти інсульту чи інфаркту. Для цього потрібно з 18-річного віку (якщо раніше не було показань) почати вимірювати свій тиск. Найчастіше підвищений тиск стосується жителів великих міст: у селах люди мають більше фізичне навантаження, переживають менше стресів. А кожен четвертий житель Києва хворіє на артеріальну гіпертензію.

Зі зростанням систолічного артеріального тиску від 115 мм на кожні 20 мм рт. ст. загальна смертність зростає вдвічі. Для діастолічного тиску залежність має аналогічний характер: починаючи з 75 мм рт. ст. вона зростає на кожні 10 мм рт. ст. і підвищує рівень смертності у два рази.

Зниження рівня артеріального тиску на 2 мм рт. ст. зменшує ризик смерті на 7-10%. Тому потрібно намагатися тримати свій тиск у нормі або хоча б постійно його контролювати.

В Україні 23 мільйони людей страждає від порушення системи кровообігу (понад 60% дорослого населення), з них понад 10 мільйонів - хворі на артеріальну гіпертензію.

Вилікувати артеріальну гіпертензію неможливо. Проте, дотримуючись здорового способу життя та приймаючи ефективні ліки, можна контролювати артеріальний тиск і не допустити розвитку ускладнень.

З 50% померлих раптово від інсультів половина не знала про те, що вони мали підвищений артеріальний тиск.

Зміни стилю життя в першу чергу залежать від самого хворого.

3.2 Коригуюча терапія

Зменшення ваги тіла перш за все може бути досягнуто за рахунок зменшення вживання висококалорійної їжі. У осіб з надмірною вагою тіла, зменшення її на 10 кг знижує АТ на 10 мм. рт. ст. Збільшення ваги на 10 кг супроводжується зростанням систолічного артеріального тиску на 2-3 мм. рт. ст. та зростанням діастолічного тиску на 1-3 мм. рт. ст.

Особлива увага надається зменшенню вживання солі. У осіб з підвищеним АТ кількість споживаної солі має обмежуватись до 6 г (у середньому за день людина споживає 10 г солі)

У людей, які вживають алкоголь, АТ підвищується.

Ризик серцево-судинних захворювань зменшується при помірній фізичній активності. У цьому плані рекомендується швидка ходьба протягом 30-40 хвилин зі швидкістю 3-5 км. на годину 3-4 рази на тиждень.

Куріння, як і вживання алкоголю, підвищує рівень катехоламінів у плазмі крові. При курінні значно зростає ризик атеросклеротичних ушкоджень.

Відомо, що тільки у 20-25% хворих, які постійно дотримуються системи змін способу життя, АТ достатньо знижувався. Щоправда, це стосується помірної АГ при підвищенні АТ до 160 мм. рт. ст. Але за будь-яких обставин зміни стилю життя повинні проводитися паралельно з медикаментозною терапією. Таке поєднання дозволяє знизити АТ швидше, стабільніше, зменшуючи кількість та дози медикаментозних препаратів.

Профілактичні заходи щодо АГ передбачають впровадження здорового способу життя і корекцію виявлених факторів ризику. Їх модифікація спрямована на:

- обмеження вживання солі в їжі;

- зменшення маси тіла при її надлишку;

- обмеження вживання алкогольних напоїв;

- зменшення вживання їжі насиченої жирами, солодощів;

- відмову від паління;

- підвищення фізичної активності в години дозвілля;

- психоемоційне розвантаження та релаксацію.

Світовий досвід показує, що профілактика, спрямована на зміну способу життя, є універсальною "вакциною" проти АГ. Застосування перелічених заходів сприяє зменшенню виникнення нових випадків АГ на 50%.

Варто завжди пам'ятати, що артеріальна гіпертензія небезпечна своїми ускладненнями, яким легше запобігти, ніж лікувати.

При виявленні АГ необхідно звертатись до лікаря.

Тримайте свій тиск "в руках"

Ми вимірювали ви свій артеріальний тиск? Якщо тонометр показав вам 120/80 мм рт. ст. - можете вважати себе щасливцем, бо це - норма.

Оптимальним вважають тиск, нижчий за ці показники, а якщо вже близько 135/85 - це сигнал, що у житті потрібно щось міняти: скажімо, позбутися шкідливих звичок, вживати більш здорову їжу, частіше гуляти на свіжому повітрі, зайнятися спортом... До цих та інших рекомендацій лікарів потрібно ставитися вкрай серйозно, бо це - шанс для вашого тиску внормуватися. Після позначки 140/90 людину автоматично відносять до списку хворих на артеріальну гіпертензію.

Маса тіла хворого на ГХ має наближатись до ідеальної незалежно від віку людини, її можна визначити при допомозі наступних формул:

а/ маса тіла = ріст в cm -100,

б/ маса тіла = ріст в cm x периметр грудної клітки в см/240



Встановлена пряма кореляційна залежність між масою тіла і рівнем AT. Зниження маси тіла при ожирінні на 15 % веде до зниження AT на 10 %. Похудання досягається шляхом режиму обмежень та фізичних навантажень. Хворим на ГХ молодого віку варто рекомендувати дозовані фізичні навантаження з поступовим збільшенням або ходьби, або легкого бігу, або плавання. Складніше буває з особами похилого віку, у яких нерідко ГХ поєднується з різними супутніми захворюваннями. Їм слід дотримуватись гіпокалорійної дієти з частим дробним харчуванням.

Ми проти повного лікувального голодування при м'якій формі АГ. Більш стабільне зниження AT наступає при поступовому зниженні маси тіла шляхом обмеження калорійності їжі.

Одним із основних факторів ризику виникнення ГХ є вживання надмірної кількості кухонної солі. Збільшення її вмісту в харчових продуктах викликає схильність організму до гіпертензивних реакцій. Зменшення вживання натрію з їжею при одночасному збільшенні харчових продуктів, багатих калієм, веде до суттєвого зниження систолічного і діастолічного AT при стабільній АГ. Більш виражений гіпотензивний ефект відмічається при гіперреніновій формі ГХ.

Нерідко при стабільній АГ тільки обмеження кухонної солі дозволяє відмовитись від фармакологічних засобів. Добова доза солі у хворого на ГХ має бути в межах 4-6 г. Однак слід обережно обмежувати натрій у хворих похилого віку, які схильні до гіпонатріємії.У виникненні та прогресуванні ГХ певне значення належить психоемоційним перевантаженням (стресам), які провокують гіперпродукцію катехоламінів, гіперліпідемію і судинний невроз. Ось чому має значення навчити хворого правильно реагувати на різні складні життєві та міжособисті відносини. Усунення психотравматизуючих факторів сприяє навіть видужанню на ранній стадії хвороби. Поряд з психотерапією, голковколюванням і аутогенним тренуванням важлива роль належить вмінню хворого адаптуватись до мікросоціального середовища.

Четвертим важливим компонентом немедикаментозної гіпотензивної терапії стала дієта з обмеженням тваринних жирів. Досить часто ГХ поєднується з гіперліпідемією, яка сприяє прогресуванню хвороби і розвитку ІХС. До речі, нормалізація ліпідного обміну діє гіпотензивне.

3.3 Дієтотерапія

В їжі потрібно зменшити вміст тваринних жирів до 25-30 % від загальної калорійності. Із включенням жиру молочних продуктів кількість тваринного жиру не повинна перевищувати 40 г на добу. До складу їжі обов'язково слід включати продукти, багаті поліненасиченими жирними кислотами. Хворому на ГХ бажано в день вживати дві ложки рослинної олії.

Згідно новітніх експериментальних та клінічних спостережень харчові продукти, багаті тваринними білками, які мають в своєму складі амінокислоти таурин, метіонін, лізин, зменшують ризик мозкових крововиливів. Антисклеротичну дію мають деякі види морської риби, які живуть в холодних водах і містять велику кількість ейкозопентаєнової кислоти. До такої риби належать сардини, лосось, ставрида, горбуша, палтус. Бажано вживати морські рибні продукти хворим на ГХ не менше 1-2 разів на тиждень. До нефармакологічних методів лікування належать оздоровча ЛФК, бальнеологічні та фізіотерапевтичні методи лікування. Доцільно більш широко використовувати санаторії-профілакторії та санаторно-курортне лікування. Якщо протягом 3-6 міс проведення немедикаментозної гіпотензивної терапії не наступає зниження AT до 140/90 мм рт.ст., то доцільно переходити на медикаментозне лікування. В деяких випадках після першого огляду хворого позитивно вирішується питання про призначення медикаментів. Враховується також бажання хворого змінити чи не змінити свій спосіб життя. Нефармакологічні методи не втрачають свого значення на всіх стадіях ГХ і не повинні відмінятись.



Висновок

На основі проведеної роботи можна зробити наступні висновки:

Первинна профілактика ГХ включає боротьбу з факторами ризику. Вона направлена на оздоровлення населення з дотриманням здорового способу життя. Складові частини первинної профілактики:

1. нормалізація маси тіла з обмеженням калорійності їжі,

2. харчування з обмеженням кухонної солі до 4-6-10 г/ добу,

З. фізичні навантаження при гіподинамії,

4. по можливості виключення стресів з модифікацією поведінки людей психологічного типу А. Особливо важливе значення первинна профілактика має у людей з пограничною АГ.

Вторинна профілактика ГХ носить багатоплановий характер. Продовжується боротьба з факторами ризику. Хворі на ГХ підлягають диспансерному нагляду з динамічним спостереженням за їх здоров'ям кожних 3-6 міс. Важливим компонентом боротьби з гіперліпідеміею і ожирінням є обмеження калорійності харчових продуктів з великим вмістом холестерину і тваринних жирів. В їжу доцільно включати продукти, багаті поліненасиченими жирними кислотами і калієм, морську рибу, овочі, фрукти. Кількість кухонної солі повинна бути не більшою за 4-6 г/добу.

Психотерапія включає аутотренінг, рефлексотерапію, вольову дихальну гімнастику, раціональний відпочинок. Профілактичне значення мають санаторно-курортне лікування та перебування в профілакторіях при виробництві До вторинної профілактики відносять раціональне працевлаштування з виключенням умов праці, які сприяють підвищенню AT /нічні зміни, вібрація, шум, невротизація.

В залежності від рівня і стабільності AT в амбулаторних умовах призначають гіпотензивну медикаментозну терапію, частіше у вигляді монотерапії. Огляд хворого в такому випадку проводиться раз в 2-3 тиж, а при нормалізації AT - один раз в 1-2 міс. Необхідно забезпечити контроль за ліпідограмою, ЕКГ, станом очного дна, функціями нирок. Вторинна | профілактика затримує прогресування ГХ, перехід її в злоякісний варіант попереджує виникнення таких ускладнень, як крововилив у мозок, серцева астма, ниркова недостатність, ХСН.

Якщо тиск високий:

* щодня споживайте не менш як 400 г овочів та 300 г фруктів;

* вилучіть з раціону гострі приправи, соління і страви, насичені тваринними жирами, солодкі і мучні вироби;

* введіть у харчування повноцінні білки - сир, м'ясо, рибу, вуглеводи, багаті на клітковину, жири, що містять поліненасичені жирні кислоти - соняшникову чи кукурудзяну олію;

* готуючи їжу, віддавайте перевагу варінню і запіканню;

* збагатіть організм кальцієм (молоко, сир, йогурт, нежирні молочні продукти, риба і морепродукти), магнієм (гречка, пшоно, овес, горох, соняшник, петрушка, хрін, гарбуз, картопля, буряк), калієм (абрикоси, курага, родзинки, чорнослив, чорна смородина, редька).

Щоб тиск не піднімався:

* уникайте психоемоційних та фізичних перевантажень у професійній роботі та побуті;

* відрегулюйте свій режим праці і відпочинку, щоб не допускати перевтоми і виснаження;

* відмовтеся від шкідливих звичок (куріння, зловживання алкоголем);

* не допускайте надмірної маси тіла;

* необхідні динамічні навантаження невисокої інтенсивності до 3-5 разів на тиждень протягом 30-45 хвилин. Це можуть бути прогулянки пішки, плавання, їзда на велосипеді, катання на лижах, робота у саду чи на городі.



Список використаної літератури

1. Популярная медицинская энциклопедия. /Под ред. В.И.Покровского, 4-е издание - Ул.: "Книгочей", 1997.

2. Журнал "Здоровье" №5, 1984, М.: "Правда".

3. Посібник до Національної програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії 3-є видання, виправлене і доповнене Київ 2004.

Размещено на Allbest.ru